ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УЛЬЯНЧЕНКО Юрій Олександрович

УДК 351.823.1:353

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
АНДРУСЕНКО Григорій Олександрович,
кандидат економічних наук, професор

Харків 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

12

1.1. Ринкове та державне регулювання економіки

12

1.2. Концептуальні підходи до державного регулювання аграрного ринку в зарубіжних країнах

30

1.3. Основні напрями удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України

51

Висновки до розділу 1

62

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

65

2.1. Реформування відносин власності на землю

65

2.2. Організаційно-економічні наслідки реформування сільського господарства регіону

79

2.3. Ефективність державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки регіону

99

Висновки до розділу 2

119

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

122

3.1. Регулювання міжгалузевих відносин в умовах формування аграрного ринку

122

3.2. Удосконалення інформаційного забезпечення та інфраструктури аграрного ринку

141

3.3. Основні напрями удосконалення державного регулювання земельних відносин

152

3.4. Підвищення ефективності державного регулювання ресурсного потенціалу аграрних підприємств регіону

163

Висновки до розділу 3

181

ВИСНОВКИ

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

188

ВСТУП

Актуальність теми. Проблеми розвитку аграрного сектора економіки України пояснюється поряд з іншими причинами тим, що ефективні в минулому засоби та методи державного управління аграрною сферою виявилися не придатними для ринкової економіки. Відсторонення державних органів управління від цілеспрямованого регулювання процесу відтворення в сільському господарстві, руйнація взаємовідносин аграрного сектора з іншими галузями народного господарства призвели до непослідовності дій у здійсненні аграрної реформи, що негативно позначилося на динаміці обсягів виробництва та реалізації продукції, життєвому рівні селян, фінансовому стані сільськогосподарських товаровиробників.
Історичний розвиток соціально-економічних відносин спростовує точку зору деяких економістів про автоматичне відтворення економічної рівноваги та забезпечення динамічного зростання продуктивних сил у ринкових умовах. Тому сучасна наукова думка все частіше фокусується на теоретичному осмислені ролі держави в регулюванні розвитку економіки, зокрема її аграрного сектора.
Фундаментальні положення щодо державного регулювання економіки висвітлені в працях відомих зарубіжних учених: Дж. Кейнса, П. Самуельсона, Дж. Гелбрайта, А. Медіссона та ін. Значний вклад у розвиток теорії та практики державного управління в Україні зробили В.Д. Бакуменко, В.Г. Бодров, О.Ю. Оболенський, В.М. Князєв, В.В. Цвєтков, Г.С. Одінцова, В.І. Луговий, Н.Р. Нижник, Р.М. Рудніцька, І.В. Розпутенко та ін.
Дослідженню ролі держави в удосконаленні форм господарювання присвячені праці російських і вітчизняних учених: Л.І. Абалкіна, Б.І. Адамова, Г.К. Губерної, В.О. Добриніна, І.І. Лукінова, П.Т. Саблука, С.В. Мочерного, В.В. Юрчишина, В.Я. Амбросова, Г.І. Мостового, О.Ю. Амосова, Г.О. Андрусенка та багатьох інших. Питання ефективності застосування механізмів державного регулювання аграрного сектора економіки розглядаються в наукових працях В.Л. Валентинова, П.І. Гайдуцького, М.Х. Корецького, О.М. Іваницької, П.М. Макаренка, О.М. Могильного, О.М. Онищенка та інших дослідників.
Певні позитивні зрушення в аграрній сфері України, які відбуваються з 2000 р., поки що не дають підстав для оптимістичних оцінок. Сільськогосподарське виробництво не досягло рівня 1990 р. Результати діяльності в аграрній сфері у 2002-2003 рр. свідчать про загострення проблеми диспаритету цін, про відсутність помітних зрушень у розвитку кредитної інфраструктури, у відновленні та розвитку матеріально-технічної і технологічної бази сільського господарства, стимулюванні інвестиційної діяльності, формуванні прозорого аграрного ринку. Це дає підстави стверджувати, що створення принципово нової моделі аграрної політики, яка б ґрунтувалася на комплексному ефективному регулюванні та підтримці сільського господарства державою, ще не завершено.
На регіональному рівні зрушення в аграрному секторі економіки, які передбачають утвердження приватної форми власності на засоби виробництва та формування конкурентного середовища аграрного ринку, не призвели до збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення економічної ефективності діяльності аграрних підприємств. Навпаки, за період 1990-2001 рр. істотно погіршилося забезпечення населення продовольством. Уряд України, міністерство аграрної політики, обласні державні адміністрації розробили чимало заходів, спрямованих на забезпечення сталого зростання сільськогосподарського виробництва, і все ж основні базові параметри, які стосуються відтворення, підвищення рівня оплати праці, дохідності, залишаються низькими або навіть погіршуються.
Подолання кризових явищ і стабілізація аграрного виробництва в Україні в цілому і в регіонах зокрема можливі тільки за умови розробки та реалізації державою системи заходів щодо створення соціально-економічного та правового середовища, сприятливого для розвитку аграрного сектора економіки. У зв’язку з цим виникає ряд принципових питань щодо оцінки результативності державних регуляторних важелів у сільському господарстві. Ці питання не знайшли достатнього висвітлення в сучасній літературі з проблем державного управління. Потребує уточнення визначення мети державного регулювання аграрної сфери, критеріїв ефективності державного регулювання, показників вимірювання ефективності.
Усе вищевикладене обумовлює актуальність теми дослідження, визначає його мету та задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова досліджень кафедри економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою Державне регулювання процесів соціального і економічного розвитку аграрної сфери регіону” (№ 0102U001591), яка виконувалася на кафедрі з 02.01.2002 р. по 31.12.2004 р. у межах Комплексного наукового проекту НАДУ Державне управління та місцеве самоврядування”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних положень та в розробці пропозицій щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки.
Для досягнення мети дослідження визначено такі завдання:
- узагальнити теоретичні підходи до розв’язання проблеми державного регулювання функціонування та розвитку аграрного сектора економіки;
- обґрунтувати необхідність державного регулювання розвитку сільсь-кого господарства в умовах ринку на основі наукових доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників;
- сформулювати основні положення концепції державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки;
- виявити організаційно-економічні наслідки реформування сільського господарства регіону;
- дослідити хід земельної реформи в регіоні й обґрунтувати основні напрями подальшого удосконалення земельних відносин;
- розробити пропозиції щодо удосконалення інформаційного забезпечення та інфраструктури аграрного ринку;
- визначити критерії оцінки та показники ефективності державного регулювання розвитку аграрної сфери ;
- розробити методику формування та використання ресурсного потенціалу регіону;
- запропонувати механізми удосконалення державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання функціонування та розвитку аграрного сектора економіки регіону.
Предмет дослідження наукове та методичне забезпечення удосконалення механізмів державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові принципи, методи та засоби наукового пізнання, застосування яких дозволяє підвищити достовірність результатів та досягнення його мети.
Для вирішення поставлених завдань застосовуються такі методи: діалектичний, монографічний, абстрактно-логічний для обґрунтування необхідності та розкриття сутності державного регулювання економіки; розрахунково-конструктивний, кореляційний, графічний, економічного аналізу для визначення стану та тенденцій розвитку аграрної сфери регіону; економіко-математичний для визначення оптимального варіанта використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств з метою регулювання продовольчого ринку в регіоні.
Емпіричною базою дослідження були матеріали Державного комітету статистики України, головного управління статистики Харківської області, обласної державної адміністрації, публікації наукових установ, урядові видання, законодавчі документи у сфері аграрних відносин.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері державного регулювання розвитку економіки, зокрема її аграрного сектора.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що розроблені в дисертації наукові положення сприяють удосконаленню механізмів державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки регіону в умовах становлення аграрного ринку.
Наукова новизна результатів дослідження розкривається в таких положеннях:
уперше:
- запропоновано механізм державного регулювання пропозиції регіональних ринків сільськогосподарської продукції з урахуванням її попиту й ефективного використання ресурсного потенціалу товаровиробників на основі економіко-математичного моделювання;
удосконалено:
- основні положення концепції державного регулювання аграрного сектора з урахуванням розробки механізмів державної підтримки сільськогосподарського виробництва відповідно до етапів його розвитку (стимулювання виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, удосконалення механізму лізингових операцій, запровадження кредитування галузі під державні гарантії, пільгового фінансування довгострокових інвестиційних програм, пільгового режиму оподаткування);
- систему показників оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрної сфери на основі багатокритеріального підходу та доповнення її критеріями оцінки забезпечення соціально-економічних потреб населення (коефіцієнт продовольчого забезпечення населення окремими видами продукції, питома вага витрат на харчування у доходах населення, коефіцієнт зайнятості, рівень соціальної підтримки та працевлаштування сільського населення), а також критеріями співвідношення витрат і результатів з урахуванням міжгалузевих пропорцій (додатковий прибуток, отриманий в результаті здійснення регуляторного заходу; додатковий прибуток в розрахунку на одиницю бюджетних коштів; темпи технічного оновлення галузі за рахунок пільгового кредитування; продуктивність праці в галузях; питома вага продукції галузі в експортних операціях);
дістали подальшого розвитку:
- дослідження напрямків вдосконалення державної політики у сфері регулювання земельних відносин, зокрема розробка і затвердження нормативно-правових актів формування та розвитку ринку сільськогосподарських земель, механізму запровадження державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням та охороною земель;
- підходи до гармонізації міжгалузевих відносин щодо цінового регулювання за принципом рівний прибуток на рівновеликий капітал”, дотримання якого створює рівність граничної віддачі факторів виробництва всередині сільського господарства і за його межами, та за рахунок субсидування сільськогосподарських товаровиробників;
- осмислення змісту поняття державне регулювання розвитку економіки” як системи державних заходів, спрямованих на забезпечення процесу розширеного суспільного відтворення та створення справедливих умов для функціонування галузі;
- положення щодо розвитку аграрного ринку за рахунок формування багаторівневої інфраструктури її інноваційного та інформаційного забезпечення на основі діяльності дорадчих служб.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що рекомендації автора щодо регулювання пропозиції сільськогосподарської продукції завдяки оптимізації задіяного ресурсного потенціалу галузі з урахуванням попиту та експортних можливостей регіону пройшли виробничу перевірку і знайшли схвалення в районних управліннях та головному управлінні сільського господарства і продовольства Харківської облдержадміністрації (довідка № 11/1-105 від 14.09.2004 р.). Пропозиції автора стосовно удосконалення регулювання земельних відносин прийняті для використання в практичній роботі відділом земельних ресурсів Харківського району (довідка № 723 від 27.09.2004 р.). Результати наукових досліджень, отримані на підставі обстеження соціально-економічного стану сільськогосподарських підприємств Харківської області у 2002-2003 рр., використані головним управлінням статистики у Харківській області при підготовці Статистичного щорічника Харківська область в 2003 році” (довідка № 43/213 від 28.09.2004 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі ХарРІ НАДУ при Президентові України при викладенні таких дисциплін: Державне регулювання макроекономічних процесів” і Державне управління інвестиційними процесами” за програмою підготовки магістрів державного управління, а також Інфраструктура товарного ринку” і Економічний аналіз” за програмою підготовки спеціалістів Управління персоналом і економіка праці” (акт про впровадження від 17.11.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним, завершеним дослідженням, виконаним упродовж стаціонарного навчання дисертанта в аспірантурі у 2001-2004 рр.
Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на другому, третьому та четвертому міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2002, 2003, 2004), на міжнародних науково-практичних конференціях студентів і молодих учених Сталість, екологізація і ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах аграрної реформи” (м. Харків, 2002), Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 2003), на науково-практичній конференції Державна регіональна економічна політика розвитку аграрної сфери” (м. Харків, 2004), а також на засіданнях кафедри економічної політики Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України.
Результати дослідження ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки регіону, які є основою розділу 2 (п.2.3) дисертації, включені до колективної монографії Регіональна політика розвитку аграрної сфери”.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у дев’яти публікаціях, п’ять з яких у збірниках наукових праць, що входять до затвердженого ВАК України переліку фахових видань з державного управління.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (10-ти підрозділів), висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації 204 сторінок. Кількість рисунків 28, таблиць 21. Список використаної літератури налічує 215 назв, у т.ч. 11 іноземними мовами.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Теоретичне обґрунтування концептуальних засад державного регулювання розвитку аграрної сфери економіки регіону та розробка пропозицій щодо удосконалення механізмів цього регулювання дають підставу для таких висновків.
1. На основі вивчення вітчизняних і зарубіжних наукових джерел уточнено дефініції основних категорій для визначення ролі держави в управлінні економікою, розкрито соціально-економічну суть категорії державне регулювання розвитку економіки” та наведено її визначення як системи державних заходів, спрямованих на забезпечення нормального процесу суспільного відтворення та створення сприятливих умов для функціонування народного господарства, що є однією з функцій державного управління економікою.
2. Ринкове трансформування аграрного сектора економіки виявилося досить складним і суперечливим явищем. Застосування ліберальної моделі реформування мало ряд негативних наслідків. Падіння обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зменшення обсягів обігових коштів у галузі призвели до масової збитковості господарств і зубожіння сільського населення. За цих умов низька ефективність аграрних реформ і відсутність дійових механізмів державного регулювання розвитку аграрної сфери зумовили загострення аграрної кризи та загрозу продовольчій безпеці.
3. У здійсненні аграрної реформи, яка була спрямована насамперед на реформування відносин власності на землю, доцільно виділити два періоди. Перший (1990-1998 рр.) характеризується створенням основ ринкової економіки та відсутністю чіткої аграрної політики. Наслідками реформування стали втрата виробничого потенціалу, накопичення боргів підприємствами аграрної сфери, занепад соціальної сфери села. Другий період (1999р. по цей час) можна характеризувати як період низької ефективності аграрної політики держави та нестійкої рівноваги (з одного боку певне зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, з іншого погіршення стану економіки підприємств). У зв’язку з цим на кожному етапі реалізації аграрної реформи необхідно враховувати основні положення, структурні елементи, етапи реалізації концепції державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки та відповідні завдання, які мають бути реалізовані.
4. В умовах реформування аграрного сектора економіки відсутність дійових механізмів державного впливу призвела до загострення аграрної кризи та руйнації інтеграційних зв’язків між галузями АПК. У зв’язку з цим доведено необхідність і доцільність державного впливу на економіку аграрної сфери. З урахуванням специфічних особливостей функціонування аграрного сектора та з метою усунення недоліків ринкового механізму регулювання або для зниження негативного його прояву необхідно застосувати систему механізмів державного регулювання розвитку аграрної сфери, адекватну стану розвитку аграрного ринку.
5. За роки аграрної реформи було сформовано багатоукладне аграрне виробництво, яке включає в себе і господарства населення. За період з 1990 по 2002 рр. питома вага цієї категорії господарств у виробництві валової продукції сільського господарства збільшилася з 20,2 % до 51,5 %. Зростання цього показника пов’язане не стільки зі збільшенням обсягів виробництва продукції, скільки зі значним скороченням її виробництва сільськогосподарськими підприємствами.
Структурні зрушення в аграрному секторі регіону, які відбуваються з 2000 р., дозволяють зробити висновок про те, що вже в 2002 р. виробництво валової продукції в сільськогосподарських підприємствах зросло порівняно з 2000 р. на 35,6 %, у господарствах населення - лише на 9,5%. Господарства населення повинні лише допомагати вирішувати продовольчу проблему та більш ефективно використовувати вивільнену робочу силу.
Існуючий організаційно-економічний механізм державного регулювання розвитку аграрної сфери не забезпечив задоволення потреб населення регіону в продуктах харчування і потребує вдосконалення. Отже, здійснюючи аграрну політику, держава повинна займатися пошуком більш ефективних механізмів забезпечення діяльності як крупнотоварного виробництва, так і дрібного бізнесу.
6. Ефективність державного регулювання розвитку аграрної сфери доцільно вимірювати відповідно до мети, яка може змінюватися в залежності від економічних умов. Стратегія подальшого розвитку аграрної сфери у значній мірі залежить від критеріїв оцінки ефективності державного регулювання. Критеріями, на підставі яких може прийматися рішення щодо використання відповідних механізмів впливу держави, повинні бути: рівень забезпечення соціально-економічних потреб населення; співвідношення витрат і результатів; міжгалузеві пропорції. За багатокритеріальним підходом до оцінки ефективності державного регулювання розвитку аграрного сектора економіки регіону розроблено систему показників виміру ефективності сільськогосподарського виробництва.
7. В умовах істотного диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію державне регулювання міжгалузевих відносин вбачається на основі додержання принципу рівний прибуток на рівний капітал”. У подальшому державна аграрна політика має бути спрямована на підтримку розвитку вертикальної інтеграції, яка є функціональною складовою ринкового механізму і сприяє кращій адаптації аграрних товаровиробників до ринкового середовища.
8. Удосконалення державного регулювання розвитку аграрної сфери повинне базуватися на формуванні інфраструктури аграрного ринку та забезпеченні виконання її основних функцій: доведення товару до безпосереднього споживача; налагодження зворотного зв’язку між виробником і споживачем; акумуляції тимчасово вільних грошових коштів. Розвиток інфраструктури аграрного ринку сприятиме інноваційній привабливості аграрної сфери. Ефективне впровадження інноваційних проектів в аграрне виробництво забезпечуватимуть і дорадчі служби, діяльність яких повинна бути спрямована на розробку механізмів їх взаємодії з фінансовими установами та покращання інформаційного забезпечення.
9. Основними пріоритетними напрямами реалізації державної політики, які визначають об’єктивну необхідність державного регулювання земельних відносин, є формування та розвиток ринку сільськогосподарських земель, кредитування під заставу земель, удосконалення механізмів справляння плати за землю, землевпорядне забезпечення земельної реформи, поліпшення організації контролю за використанням та охороною земель, удосконалення нормативно-правової та методичної бази розвитку земельних відносин.
10. З метою удосконалення механізму державного регулювання використання ресурсного потенціалу регіону розроблено економіко-математичну модель з оптимізації виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням ринкового попиту та раціонального використання земельних, трудових і матеріально-технічних ресурсів. Модель дає змогу обґрунтувати пропозицію сільськогосподарської продукції з урахуванням попиту та експортних можливостей регіону. Пріоритетом державного регулювання використання ресурсного потенціалу аграрної сфери має стати досягнення такого соціально-економічного стану регіону, коли всі його громадяни будуть забезпечені якісними продуктами харчування у необхідній кількості й асортименті за умови раціонального використання землі та інших ресурсів.
11. Регулювання використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств регіону має бути комплексним і включати в себе: оптимізацію виробництва стратегічно важливих видів продукції з урахуванням попиту й експортних можливостей регіону, стабілізацію коливань обсягів валового виробництва сільськогосподарської продукції, збалансування рівнів розвитку сільського господарства та переробної промисловості, розширення застосування нових технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Страна располагает условиями для вывода экономики на путь устойчивого роста // Экономика. -1996.- №1.- С.3-70.

2. Абрагам Л. Единая аграрная политика Европейского Союза // АПК: экономика, управление.- 1994.-№6.-С.53-57

3. Аганбелян А.Г., Микульский К.И., Шаталин С.С. Переход к рынку: борьба мнений. -М.: Наука, 1993. -192 с.

4. Аграрные преобразования в Восточной Германии /ВИАПИ. -М., 1997. -64 с.

5. Аграрный сектор в конце XX века /Под ред. д-ра экон. наук Б.А. Чернякова. -М., 1997. -396 с.

6. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку// Інформ.аналіт. зб. ІАЕ УААН. Вип. 6-Київ, 2003. -764 с.

7. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформ. зб. /За ред. П.Т. Саблука та ін. -Вип.5.-Київ, 2002.

8. Алехин А., Кармолицкий А., Козлов Ю. Административное право Росийской Федерации: Учебник. -М., 1998. -673 с.

9. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону // Економіка України. - 2003. - №8. - С.66-71.

10. Амосов О., Дєгтяр А. Мотиваційні аспекти прийняття та реалізації державно-управлінських рішень // Управління сучасним містом. -2002.-№1-3(5). -С.28-33.

11. Андреева Н.М. Развитие специализации сельскохозяйственного производства в США в условиях АПК/ ВНИИПЄИСХ. -М., 1978.-48 с.

12. Андрейчук В.Г. Эффективность использования производственного потенциала в сельском хозяйстве. М.: Экономика, 1983.

13. Андрианов В. Государственное регулирование и механизмы саморегуляции в рыночной экономике (мировой опыт и Россия) //Вопросы экономики. - 1996.- №9.- С.28-30.

14. Андрийчук В.Г., Вихор Н.В. Повышение эффективности агропромышленного производства. -Київ: Урожай, 1990. -232 с.

15. Аничин Л.М. Производственный потенциал и рента // Оценка производственного потенциала в хозяйственном механизме АПК: сб.науч.тр ХГАУ.-Харьков, 1992. -С.31-34.

16. Аничин Л.М., Андрусенко Г.А.,Дегтярь Е.А. Экономико-математические методы планирования сельскохозяйственного производства. -Харьков: Прапор, 1974.

17. Білик Ю.Д. Організаційно-економічні та правові аспекти вдосконалення державного управління земельними ресурсами // Землевпорядний вісник. -2003.-№1. - С.16-18.

18. Блауг М. Экономическая мысль в ретросперктиве. - М., 687 с.

19. Большая советская энциклопедия. М.: Сов. энциклопедия, 1975. 566 с.

20. Бородіна О.М. Особливості прояву теорії людського капіталу в умовах спаду в аграрному секторі економіки //Агроінком.-2004. -№№3-4.- С.29-32.

21. Браславец М.Е. Практикум по экономико-математическим методам и планированию сельськохозяйственного производства.- М.: Экономика, 1975.- 232 с.

22. Браславец М.Е., Кравченко Р.Г. Математическое моделирование экономических процессов в сельском хозяйстве.- М.:Колос, 1972.-589 с.

23. Бугуцкий А.А., Якуба Е.И. Эффективность использования ресурсов сельськохозяйственного производства. -М.: Колос, 1984. -288 с.

24. Валентинов В.Л. Регулювання міжгалузевих відносин в системі аграрної політики. -Київ: ІАЕ УААН, 2003. -330 с.

25. Ведута Е. Государственные-экономические стратегии. М., 1998. - 439 с.

26. Волков А.М. Швеция: социально-экономическая модель: Справочник. -М.: Мысль, 1991. -189 с.

27. Волкова В.Н., Денисов А.А. Основы теории систем и системного анализа.- Изд. 2-е, перераб. и доп. -СПб, 2001. -512 с.

28. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Монографія. -Київ:Вид-во УАДУ, 2002.-392 с.

29. Вэриан Х.Р. Микроекономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов /Пер. с англ. -М., 1997.-767 с.

30. Горкавий В.К., Ярова В.В. Математична статистика: Навчальний посібник. К.: 2003, -384 с.

31. Гайдуцький П. І. Формування та розвиток аграрного ринку // Економіка АПК. - 2004. - №3. - С.4-15.

32. Гайдуцький П.І. Аграрний ринок: уроки і завдання // Економіка АПК. -2002. -№5.- С.4-9.

33. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. -М., 1969. 350 с.

34. Голубков Е.П. Какое принять решение? (Практикум хозяйственика). -М.: Экономика, 1990. -189 с.

35. Горянський В.Ф. Виробничо-економічний потенціал АПК.- Київ: Урожай, 1990.- С. 40.

36. Государственное регулирование агропромышленого комплекса в условиях рыночной экономики -М., 1995. -52 с.

37. Даниленко А. С. Роль земельних ресурсів у розвитку продовольчого ринку в Україні // Економіка АПК. - 2004. - №3. - С.15-19.

38. Дем’яненко С. Cпільна аграрна політика ЄС: суть, тенденції та значення для України // Економіка України. 2003. - №3.-С.80-86.

39. Державне регулювання економіки: Навч. Посібник КНЕУ, К., 2000. 316 с.

40. Державне регулювання економіки: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, І. Р. Михасюка. Вид.2-е випр. і доп. Київ, 2000. 592 с.

41. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник у таблицях і схемах / Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одінцової. Харків, 2002. 492 с.

42. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення: інформаційне забезпечення [Моног] -Харків.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". -2004.-224с.

43. Добринін В.О. Економічна теорія. -М., 2003.-512 с.

44. Добкевич А.Є. Розвиток орендних земельних відносин у сільському господарстві //Економіка АПК. -2004.- №5. -С.43-47.

45. Добросоцкий В. Государственное регулирование продовольственного рынка (зарубежний опыт)// Мировая экономика и международные отношения.- 2000.- №9.- С.24-28.

46. Долішній М., Козоріз Г.Г. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. -1999. -№6.-С.36-41.

47. Дорофиенко В.В. Информатизация управления - основное звено специального менеджмента //Социальный менеджмент и управление информационными процесами: Серия "Государственное управление": Науч. сб. LUFE/-Т. .-Вип. 2.- Донецк,2000.-С.4-9.

48. Економічний словник-довідник. Київ,1995. 68 с.

49. Земельний кодекс України // Урядовий кур'єр. - 2001. - 15 листоп. (№211-212). - С.3-14.

50. Земельний Кодекс України: науково-практичний коментар / За ред. В. І. Свичика. - Київ,2003 - 676 с.

51. Земельні відносини в Україні. Організаційно-правовий механізм //Зб.основоположних актів законодавства; Під. заг. ред. д-ра.екон. наук А.С. Даниленка. -Київ, 2001.-128 с.

52. Золотухин В.П. Структура американского фермерства: социальные аспекты: По материалам с.-х. переписи США // Экономика, политика, идеология. -1997.-№6.-С.112-125.

53. Изменения в аграрной политике Канады // Экономика сельского хозяйства России. -1997.-№5.-С.32.

54. Іваницька О.М. Ефективність державної підтримки агропромислового виробництва //Економіка АПК. -2003.- №2. -С.114-116.

55. Інститути та інструменти розвитку територій на шляху до європейських принципів /За ред. С. Максименка. -Київ, 2001. -244 с.

56. Інфраструктура товарного ринку: Навч.посібник / Під ред. д-ра екон. наук, проф.. І. В. Сороки. Київ, 2002. 608 с.

57. Канторович Л.В., Чешенко Н.И. и др. Об использовании оптимизационых расчетов в АСУ отраслями народного хозяйства // Экономика и математические методы.- 1978.-Вип.14.- №5. -С.821-834.

58. Кейнс Дж. М. Загальна теорія зайнятості, відсотка і грощей. - М.: Прогрес, 1978. -948 с.

59. Кобута І., Шевцов О. Внутрішня підтримка сільського господарства у контексті приєднання України до Світової організації Торгівлі Аграрна політика для людського розвитку:Проект/Зб.-№14 (серпень).-Київ, 2002.-С.18-22.

60. Коваленко Ю.С., Охріменко І.В., Демченко О.В. Про стан аграрного ринку України (аналітичний огляд і методичні аспекти формування)/ ІАЕ УААН.- Київ, 2004.-32 с.

61. Коган М.Ю. Особенности аграрной политики стран Восточной Европы в условиях перехода к рыночным отношениям: Обзор. информ. /ВНИИТЭН. -М., 1996. -40 с.

62. Коломайцев В.Э. Универсальный словарь экономических терминов: инвестирование, конкуренция, менеджмент, маркетинг, предпри-нимательство: Учеб. пособие. -Київ: Молодь, 2000. -415 с.

63. Комов Н. Земельные отношения и государственное регулирование зарубежом //Междунар. с.-х. журнал.- 1995.- №4.- С.57-58.

64. Комплексна програма розвитку сільського господарства Харківської області у 2002-2003 роках та на період до 2010 року. -Харків, 2001

65. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.-К., 1996.-43с.

66. Концептуальні основи аграрної політики України. -Київ, 1997. -21 с.

67. Концепція аграрної політики в Україні: Проект/ ІАЕ.-Київ, 1999. -15 с.

68. Корецький М. Державне регулювання розвитку аграрної сфери економіки України: Монографія УАДУ.- Київ, 2002. -260 с.

69. Коробейников М.А. Швеция: государственное регулирование АПК // Аграрная наука. -1996.- №1. -С.33-34.

70. Коуз Р. Фирма, рынок и право. -Нью-Йорк: Телекс, 1991.-362 с.

71. Кравченко Р.Г. Математическое моделирование экономических процесов в сельськом хозяйстве. -М.:Колос, 1978. -424 с.

72. Кредисов А.И. История учений менеджмента. -Київ, 2000. -336 с.

73. Критерии оптимизации сельськохозяйственного производства и методы нахождения наиболее эфективных планов по нескольким критериям. Киев, 1970.- 192с.

74. Крунич А. Государственное регулирование АПК в условиях рынка // АПК, экономика, управление. -1992. -№2. -С.42-46.

75. Кундус В.А., Кечелев В.А. Оптимизация прогноза перспективных параметров региональных АПК: проблемы и решения/АГАУ. -Барнаул, 1997. -С.62-71.

76. Кундус В.А., Молчанова Л.А. и др. Математические методы и моделирование социально-экономических процессов в АПК АГАУ.-Барнаул, 1998. -393 с.

77. Курносов А.П. Вычислительная техника и програмирование. -М.:Финансы и статистика, 1991.- 329 с.

78. Курносов А.П., Сысоев Н.А. Вычислительная техника и экономико-математические методы в сельском хозяйстве -М.:Финансы и статистика, 1982.-401 с.

79. Курс политической экономии.- В 2-х тт.- Т.2. -М.: Экономика, 1970. - 670 с.

80. Лактіонова Г.П. Ефективність використання землі в ринкових умовах господарювання: Автореф. дис... канд. екон.наук. -Харків, 2003. - 22с.

81. Липчук В.В., Курило С.М. Перспективи розвитку особистих господарств населення //Економика АПК. -2001. -№3.-С.106-109.

82. Лозинська Т.М. Деякі особливості маркетингу на ринку овочевих культур // Вісник ХДАУ. -1999. -№3. -С.108-112.

83. Лозинська Т.М. Особливості становлення ринкових відносин в аграрній сфері // Вісник ХНАУ.-2003.-№6.-С.74-82.

84. Лозинська Т.М. Правові, демографічні та економічні передумови залучення сільськогосподарських земель до економічного обігу //Агроінком. -2004.- №№3-4. -С.76-80.

85. Лозинська Т.М. Розвиток аграрного маркетингу в сучасних умовах // Вісник ХНАУ.-2001.-№9. -С.37-39.

86. Лопатинський Ю. Інституціональна аграрна матриця // Економіка України. 2004. - №4. С. 64-70.

87. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь. -М.: Наука, 1987. - 512 с.

88. Луговий В.І., Князєв В.М. Адміністративна реформа в Україні: кадрове і наукове забезпечення //Вісн. УАДУ. -1997. -№2. -С.4-8.

89. Лузан Ю.Я. Організаційно-економічний механізм державного регулювання агропромислового виробництва в Україні: Автореф. дис. канд.екон.наук. -Київ, 2000. -22 с.

90. Лукинов И. Активизация созидательной политики экономических реформ. Сочетание рыночных и государственных регуляторов // Экономика Украины. -1998. -№8. -С.4-8.

91. Лукінов І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехідного періоду //Економіка України. -1999. -№5. -С. 8-11.

92. Луков В. Роль государства в рыночной экономике. Формирование экономической политики //Рос. экон. журн.- 1992.- №9. С.129-137.

93. Миколайчук М.М. Системний підхід до управління економічним розвитком регіону // Теорія та практика державного управліня.- Вип. 2: Державне управління та місцеве самоврядування: Тези ІІІ Міжнар.наук.конгресу 26 лют. 2003 р.- Харків, 2003. -С.161-164.

94. Миндерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. -М.: Наука, 1992.- 514 с.

95. Могильний О. Критерії ефективності державного регулювання аграрного сектора економіки // Економіка України. -2003.-№2. -С.65.

96. Могильний О. М. Концепція розвитку сектора аграрної економіки пореформеного періоду: трансформаційна парадигма // Економіка АПК. 2002. №11. С.12-16.

97. Могильний О.М. Державне регулювання аграрного виробництва в період трансформації економіки. -Київ: ІАЕ УААН, 2002. -430 с.

98. Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання: Монографія. -Харків, 2002. -300 с.

99. Музика П.М. Дорадча служба та інноваційний ринок // Економіка АПК. -2004. -№3.-С.64-68.

100.