ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БОЙКО Віктор Олексійович

УДК 351.72:336.774

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ
КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

25.00.02 − механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник −
доктор наук з державного управління,
доцент
Мордвінов Олександр Григорович

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП..3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади державного регулювання ринку кредитних послуг......11
1.1. Кредитні послуги як об’єкт державного регулювання ..11
1.2. Зарубіжний досвід кредитного обслуговування та регулювання кредитних відносин .............................................................................................................29
1.3. Принципи й механізми регулювання та саморегулювання ринку
кредитних послуг...42
Висновки до розділу 1...55
РОЗДІЛ 2. Державні механізми розвитку ринку кредитних послуг в Україні57
2.1. Формування передумов реалізації переваг кредитних послуг...57
2.2. Інституційно-правове регулювання ринку кредитних послуг ..79
2.3. Стимулювання розвитку кредитних відносин на різних рівнях
державного управління 91
Висновки до розділу 2...97
РОЗДІЛ 3. Удосконалення механізмів регулювання
кредитно-інвестиційного забезпечення АПК України...99
3.1. Оптимізація кредитного обслуговування АПК...99
3.2. Застосування лізингу як форми інвестування сільського
господарства.112
3.3. Запровадження механізмів сприяння регіональному розвитку ринку
кредитних послуг (на прикладі Кіровоградської області України)124
Висновки до розділу 3.141
ВИСНОВКИ.144
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ149
ДОДАТКИ162

ВСТУП

Актуальність теми. З моменту проведення економічних реформ в Україні трансформувались відносини власності, кардинальним чином було змінено організаційні форми функціонування суб’єктів господарювання, була заново створена інституціональна основа ринкової економіки. Усе це сприяло диверсифікації фінансових джерел забезпечення роботи суб’єктів господарювання, пошуку нових механізмів й інструментів виявлення та застосування переваг ринкового господарювання, важливе місце серед яких належить кредитним послугам.
Розвиток ринку кредитних послуг в Україні відбувався на тлі тривалої кризи, що вкрай негативно позначилась на фінансовому стані підприємств і установ. Внаслідок цих негативних процесів у суб’єктів господарювання виник значний дефіцит власних обігових коштів, що призвело багатьох з них до неможливості нарощування обсягів виробництва продукції. Фонди накопичення і споживання мали тенденцію до неухильного скорочення і подальшого знецінення. Інвестиційна діяльність у виробничих сферах, через відсутність належних внутрішніх накопичень і довгострокових банківських кредитів, зводилась нанівець. Недосконала робота фінансових інститутів призводила до ще більшого погіршення стану товаровиробників, зниження їх кредитоспроможності.
Досвід багатьох країн світу довів, що в умовах браку достатньої ресурсної бази та джерел розвитку виробництва, обмеження інноваційної діяльності, відсутності фінансових можливостей придбання сучасної техніки та технологій і запровадження їх в практику виробництва, доцільним є застосування досить ефективного механізму формування різноманітних форм та методів кредитних послуг, центральне місце серед яких посідають лізинг і факторинг.
Лізинг є одним з видів підприємницької діяльності інвестиційного характеру, що здійснюється за допомогою специфічних господарських операцій, спрямованих на рух і використання основних фондів, в яких можуть бути задіяні суб’єкти національної економіки різних сфер і галузей економіки, форм власності, а також суб’єкти зарубіжних країн. До кола учасників лізингової діяльності належать підприємства, банки, фонди, лізингові компанії тощо, які можуть задовольнити свої, заздалегідь обговорені, матеріальні інтереси. Ці інтереси, в умовах розробки раціональної системи управління ними, можуть наблизити окрему компанію або установу, регіон чи державу до набуття стабільних конкурентних переваг.
Однак, окремо взята операція лізингу не може забезпечити виконання належного спектру фінансового обслуговування економічного агента або галузі. Вона має поєднуватися з іншими кредитними послугами, зокрема, факторингом, авальним та акцептним кредитами, операцією форфейтингу. Кожна з цих операцій виконує свої функції: операція факторингу може задовольняти потреби у короткострокових коштах, вексельні схеми кредитування - давати фірмі відстрочку платежу та зміцнювати партнерські відносини з іншими компаніями, форфейтинг має забезпечувати зовнішньоекономічний товарооборот компанії. Разом взяті зазначені види кредитних послуг формують особливий механізм фінансово-кредитного обслуговування, що охоплює різні строки, форми, методи кредитування, реалізує диверсифікований спосіб розвитку кредитних відносин і сприяє набуттю компанією стабільного конкурентоспроможного стану.
Реалізація цього механізму неможлива без розробки низки державних заходів регулювання синтетичного розвитку кредитних послуг в Україні. Одним з основних завдань, що стоять перед державними органами щодо розвитку кредитних послуг, виступає врівноваження інтересів різних учасників кредитного процесу, формування законодавчої бази з метою цивілізованого вирішення договірних стосунків, вибір галузей пріоритетного розвитку, створення оптимальної регіональної мережі взаємодії фінансово-кредитних установ, сприяння підвищенню конкурентоспроможності окремих економічних агентів, їх груп та об’єднань, галузей економіки, країни загалом.
Отже, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлена передусім необхідністю глибокої розробки державної стратегії і тактики розвитку кредитних відносин загалом, і послуг, що мають кредитний характер, зокрема, із врахуванням тенденцій розвитку світогосподарських і національних ринків.
Вагомий внесок у теорію та практику державного управління, розробку концептуальних засад регулювання різноманітних процесів соціально-економічного розвитку зробили А.Г.Ахламов, В.Д.Бакуменко, В.Ф.Беседін, С.О.Біла, В.Г.Бодров, З.Варналій, О.С.Власюк, А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, Б.Є.Кваснюк, В.М.Князєв, М.Х.Корецький, В.І.Луговий, В.І.Лукінов, О.Г.Мордвінов, П.І.Надолішній, Н.Р.Нижник, І.В.Розпутенко, А.П.Румянцев, П.Т.Саблук, В.А.Скуратівський, В.П.Тронь, А.С.Філіпенко.
Питання формування кредитних відносин у країнах з економікою перехідного типу знайшли своє відображення у роботах Н.Внукової, В.Горемикіна, А.Загороднього, М.Лещенка, О.Ольховикова, Н.Селюченко, Н.Слав'янської, О.Старікова, Я.Усенко, Ю.Човнюка, О.Яновського та ін.
У той же час, слід зазначити, що дослідження кредитних послуг проводилось за окремими їх видами без визначення економічних переваг від їх комплексного надання у пакетному режимі. Крім того, значне коло питань державного регулювання кредитних послуг залишилося поза увагою сучасної української наукової літератури. Зокрема, не одержало належного рівня висвітлення та обґрунтування положення про розробку спеціального законодавства, яке б врегульовувало проблеми надання кредитних послуг і було б гармонізованим з нормами міжнародного права; визначення пріоритетів державної політики в галузі регулювання кредитних послуг на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях; врахування потреб відтворювального циклу та засади забезпечення конкурентоспроможності підприємств і установ, визначення пріоритетних для надання кредитних послуг галузей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з тематикою досліджень Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема в межах комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації ДО ОК 0101U002829). Це дослідження є частиною науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та історії економіки Національної академії державного управління при Президентові України за темою Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації ДР ОК 0101U003345). Автор дисертації здійснював дослідження механізмів регулювання ринку кредитних послуг з метою їх подальшої оптимізації.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні економіко-правових засад розвитку кредитних послуг в Україні й обґрунтуванні основних напрямів подальшої розбудови механізму державного регулювання процесів надання кредитних послуг для активізації інвестиційної діяльності та оздоровлення матеріально-фінансового стану українських товаровиробників.
Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалось через розв’язання задач:
розкриття змісту категорії кредитні послуги”, її складових як об’єкту регулювання;
з’ясування економічної сутності, передумов виникнення та основних видів і форм кредитних послуг;
оцінка матеріальних інтересів, переваг та недоліків кредитних послуг з позиції різних учасників кредитного процесу;
аналіз державних механізмів регулювання кредитних послуг на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;
доведення доцільності державної політики стимулювання розвитку кредитних послуг в АПК України;
обгрунтування механізмів побудови різних організаційно-економічних форм надання кредитних послуг в регіоні й визначення переваг кожної з них.
Об’єктом дослідження є процеси формування кредитних відносин в Україні та інших державах світу.
Предметом дослідження виступають механізми та інструменти державного регулювання розвитку ринку кредитних послуг в Україні.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що надання кредитних послуг у пакеті дає змогу посилити економічний ефект, суттєво підвищити конкурентоспроможність суб’єкта господарювання, стимулюватиме взаємодію між фінансовими та промисловими підприємствами і фінансових інституцій між собою, що знизить ризики позичання за умов розробки і впровадження адекватних заходів державного регулювання на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувались історичний, аналітико-емпіричний і порівняльний методи дослідження, метод аналізу і синтезу, метод моделювання, графічний метод.
Історичний метод використано для проведення ретроспективного аналізу становлення і розвитку ринку кредитних послуг в Україні та за кордоном. Метод наукового аналізу дав змогу виявити суттєві аспекти, що пов’язані з процедурами надання кредитних послуг, тенденції розвитку кредитних відносин, ефективність окремих заходів механізму державного регулювання ринку кредитних послуг, порівняти існуючі системи запровадження кредитних послуг різних країн між собою. Графічний метод використовувався для наглядного представлення результатів дослідження, що були проведені в АПК України і, зокрема, в агропромисловому виробництві Кіровоградської області. Метод моделювання застосовувався для розробки моделі взаємодії фінансових інститутів з надання кредитних послуг на регіональному рівні управління.
Інформаційну базу підготовки дисертації склали законодавчі та нормативні акти, аналітичні й статистичні матеріали, наукові праці вітчизняних та закордонних вчених в предметній галузі дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв’язанні важливої для державного управління наукової задачі теоретичному обгрунтуванні формування ефективного механізму регулювання ринку кредитних послуг в Україні.
У дисертації вперше:
обґрунтовано, що в умовах обмежених фінансових ресурсів ефективність фінансового обслуговування суб’єктів господарювання зростає у разі надання кредитних послуг у пакетному варіанті, а саме: лізинг може забезпечувати інвестиційну складову, факторинг — поповнювати оборотні кошти, форфейтинг — сприяєтиме фінансуванню зовнішньоекономічних операцій, вексельні кредити дають змогу забезпечувати неперервність виробничо - економічного ланцюга;
визначено необхідність державного сприяння створенню в Україні спеціалізованих установ з надання як окремих кредитних послуг, так і в їх пакетному вигляді, й доведено потребу в стимулюванні фінансових інститутів до взаємодії у зв’язку з фінансовими і заставними обмеженнями, що існують, та з метою зниження фінансових ризиків;
розроблено механізми стимулювання розвитку кредитних відносин на різних рівнях державного управління в Україні та запропоновано модель взаємодії інститутів фінансового обслуговування і підприємств матеріального виробництва в регіональному виробничому комплексі;
удосконалено:
систему концептуальних положень теорії державного управління шляхом обґрунтування напрямів державного регулювання ринку кредитних послуг, до яких належить розробка спеціального законодавства, запровадження пільгового режиму надання послуг, вибір галузі (сфери) пріоритетного застосування кредитних послуг на загальнодержавному рівні та сприяння створенню регіональної мережі взаємодії фінансових інститутів і нефінансових корпорацій на регіональному та місцевому рівнях;
теоретичні підходи до розкриття ролі лізингу в процесах виробничих вартісних циклів, оцінки ефективності використання кредитних послуг та розширено поняття економічної сутності кредитних послуг;
дістали подальшого розвитку:
теоретичні положення стосовно визначення кредитної послуги як невід’ємної частини ринку кредиту, що має свої особливості, зокрема унікальність, неповторність, невідтворюваність, не погіршення балансу позичальника та позикодавця, гнучкість;
з’ясування ролі держави в стимулюванні розвитку кредитних послуг як в економіці загалом, так і в окремих галузях економіки (у сільському господарстві);
обґрунтування напрямів державного регулювання і створення передумов для реалізації переваг лізингу в АПК України.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблені в дисертації теоретичні положення доведені до рівня конкретних пропозицій і мають форму, придатну для запровадження в практику управління. Практичну цінність мають науково-обґрунтовані методичні підходи та рекомендації щодо вибору напрямів розвитку кредитних послуг і оптимізації вітчизняної системи державного регулювання цих процесів, а також пропозиції стосовно розширення застосування кредитних послуг у сільському господарстві та вдосконалення законодавчого регулювання і створення державою сприятливих умов для активізації кредитної діяльності в Україні.
Основні наукові розробки можуть бути використані інститутами державної влади при вдосконаленні механізмів стимулювання фінансового обслуговування реального сектору економіки. Результати дисертаційного дослідження також можуть бути задіяні науковими установами при подальшому дослідженні проблем розвитку ринку кредитних послуг, в навчальному процесі.
Частину одержаних в дисертації наукових результатів вже використано Верховною Радою України при підготовці Законів України Про фінансовий лізинг”, Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” (довідка № 05/3-31 від 10.09.2004 р.), Міністерством промислової політики України при розробці державних програм розвитку промисловості у 2004 році (довідка №01/6-3-1143 від 21.09.2004р.), Національною акціонерною компанією Украгролізинг” при складанні плану роботи на 2005 р. (довідка № 12/1694 від 09.09.2004 р.).
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення і результати дисертації доповідались і обговорювались на багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових конгресах, семінарах, науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (Київ, жовтень 2002р.); Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, травень 2003 р.); Міжнародний бізнес: інформаційні технології ” (Київ, жовтень 2003р.); Удосконалення методів і засобів управління економічними процесами у регіоні в контексті сучасного стану ринкових трансформацій економіки України” (Одеса, червень 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у семи наукових публікаціях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона викладена на 172 сторінках, містить 6 рисунків, 13 таблиць, 3 додатки, що займають 11 сторінок, список використаних джерел з 156 найменувань на 13 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено розв’язання суттєвого для державно-управлінської науки наукового завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні формування ефективного механізму регулювання ринку кредитних послуг в Україні в умовах транзитивної економіки. Одержані результати свідчать про досягнення визначеної мети і задач дослідження, підтверджують гіпотезу та дають змогу зробити такі висновки.
1. На сучасному етапі розвитку фінансових відносин важлива роль належить урізноманітненню форм і методів надання кредиту, забезпеченню гнучкості щодо встановлення умов кредитування й інвестування. Цим вимогам відповідають кредитні послуги.
2. На підставі аналізу літературних джерел за проблематикою дисертаційного дослідження встановлено існування багатьох суперечливих позицій щодо визначення кредитних послуг, їх сутності, видів та характеристик. Окремі автори ототожнюють кредитні послуги з кредитними операціями, з фінансовими послугами, з різновидами товарного кредиту. Насправді ж, кредитні послуги мають свої характерні ознаки, головні з яких полягають у гнучкості, непогіршенні стану балансу підприємства, товарному характері, врахуванні особливих інтересів, пільговому режимі оподаткування. Їх цільове призначення, як правило, значно вужче, ніж при наданні кредиту. Всі кредитні послуги виникали як відповідь ринку на певні обмеження (податкові, майнові, кредитні тощо).
З нашої точки зору, кредитну послугу можна визначити як вид оплаченої фінансової діяльності, що передбачає залучення однією з сторін угоди фінансових або матеріальних активів у іншої, передачу активів і/або відступлення права грошової вимоги (або іншого виду вимоги) третій стороні на умовах, що задовольняють учасників угод і враховують матеріальні та фінансові інтереси позичальника і кредитора.
У науковій літературі виділяють такі види кредитних послуг, як фінансовий лізинг, факторинг, форфейтинг, а також види кредитів, що пов’язані із застосуванням векселів.
3. Виявлено, що кожна з кредитних послуг має різну економічну сутність. Лізинг виступає складною економічною категорією, яка проявляється як вид підприємницької діяльності, специфічна форма орендних відносин, засіб фінансування інвестицій, одна з форм інвестування, вид кредитної послуги. Найточніше лізинг можна визначити як комплекс майнових і фінансових відносин, що пов’язані з передачею майна у тимчасове користування. Головна функція фінансового лізингу проявляється в фінансуванні довгострокових вкладень. Факторинг − вид переуступки боргу, основною метою застосування якого виступає поповнення оборотних коштів. Форфейтинг застосовується для інвестування та фінансування придбання дорогих активів у зовнішньоекономічній діяльності. Вексельні кредити виступають як форми фінансування з розширенням партнерських відносин та побудовою ланцюгу взаємовідносин.
4. Найдоцільнішою формою фінансування діяльності компанії виступає використання усієї гами кредитних послуг, залучення широкої мережі фінансових інститутів з їх надання. До діяльності з надання кредитних послуг залучається широке коло економічних агентів, кожний з яких має чітко виражений матеріальний інтерес щодо певних активів та відносин, пов’язаних з їх наданням. Зокрема, у традиційній схемі лізингу нараховується біля десяти учасників, що виконують різні функції та завдання. Лізингові відносини впливають не лише на процес отримання лізингоодержувачем переваг у вигляді відсутності відволікання значних коштів на придбання обладнання, встановлення гнучкого режиму внесення сплат, зменшення ризику, податкових пільг, але й на запровадження інновацій у виробничий процес, поліпшення менеджменту та планування, переваги в процесі обліку лізингового майна. Лізингодавець може через систему лізингових відносин здійснити реалізацію своїх послуг або збут своєї продукції; розширити мережу виробничих зв’язків, одержати істотні податкові пільги, знизити ризик неповернення боргів. Лізинг має різні форми, види та трактування у виробничо-економічній практиці й теорії західних країн. Розвиткові й поширенню лізингових відносин властиві спади (початок 90-х рр. 20 ст.) та підйоми (80-і рр., середина та кінець 90-х років 20 ст.). На сучасний момент для розвинених країн характерним є активізація використання лізингу; застосування різних фінансових інструментів забезпечення його ефективної реалізації, зокрема операцій сек’юритизації; зменшення ризику контрагента шляхом застосування рейтингової оцінки лізингодавця та лізингоотримувача. Все це сприяє підвищенню надійності використання цього інструменту, зростанню рівня переваг лізингових відносин і в кінцевому рахунку підвищує рівень кредитоспроможності країни загалом. Інші форми кредитних послуг також мають свої переваги й недоліки для позичальника та кредитора.
5. Доведено, що головною умовою використання переваг кредитних послуг в економіці України виступає вчасне здійснення платежів та розрахунків з боку усіх учасників угоди. Однією з умов є зацікавленість набувача кредитних послуг у дбайливому ставленні до майна, отриманого у позику, його цільовому використання. Такий інтерес з боку одержувача послуги повинен бути сталим, гарантованим і враховувати циклічність виробничого розвитку компанії.
Для підвищення рівня конкурентоспроможності компанії слід задіяти переваги лізингу як виду інвестиційної діяльності з метою дотримання висхідної тенденції розвитку вартісного циклу фірми. Ці переваги реалізуються шляхом використання сучасного обладнання, оптимізації взаємовідносин між усіма учасниками договору, застосування досконалих прийомів фінансового менеджменту.
6.Державне регулювання в сфері розвитку лізингових відносин має бути спрямоване передусім на врахування інтересів усіх економічних агентів, що задіяні в процеси надання/отримання послуг; на раціональне управління ризиками; на вибір пріоритетних сфер та галузей діяльності, де важливо ввести преференційний режим оподаткування; активізацію використання різних видів та форм кредитних відносин; забезпечення відповідної законодавчої, організаційної, інформаційної та матеріально-технічної бази. Особлива роль держави полягає у знаходженні оптимального співвідношення між інструментами та механізмами державного управління і саморегулювання в системі розвитку фінансових відносин. Це співвідношення має прокласти межу взаємодії між державними органами влади та самоврядними структурами на зразок асоціацій, союзів, об'єднань тощо. Межі співпраці між ними визначаються створенням інституціональних засад діяльності, що пов’язана з використанням фінансових потоків.
7. Особлива функція державних органів знаходиться у площині розвитку міжнародного лізингу. Ця форма лізингу може забезпечувати не тільки податкові, імпортні та інвестиційні пільги товаровиробникам, але й нести численні пастки, зокрема, збільшувати борг не лише економічних агентів, але й урядових структур, не відповідати завданням інноваційного розвитку країни, приховувати значні кошти в результаті некоректних або зловмисних дій, ускладнювати відносини щодо обслуговування обладнання у гарантійний період, знижувати рівень паритетності у відносинах між країнами тощо. Отже, розвиток міжнародних форм лізингу має знаходитись під пильним контролем з боку державних структур.
8. Встановлено, що агропромисловий комплекс виступає важливою сферою, де можуть бути реалізовані значні переваги використання кредитних відносин. Сільськогосподарські товаровиробники мають декілька джерел фінансування виробництва: власні кошти, інвестиції, кредити комерційних банків за різною схемою кредитування ( у тому числі з компенсацією ставки за кредитами в розмірі не менше 50 відсотків облікової ставки, встановленої Національним банком України, що було запропоновано державою на початку 2000 року). Проте ці ресурси є або надто дорогими, або надаються на короткий строк, що не вирішує завдань кардинального технічного переозброєння та реформування галузі. Найефективнішим інструментом виступає лізинг, який має численні податкові, амортизаційні переваги, не вилучає кошти з господарського обороту на тривалий час, є гнучким інструментом реалізації промислово-сільськогосподарських зв’язків. Важливо також відзначити важливу соціально-економічну роль лізингу для становлення аграрія-власника та розвитку колективних форм господарювання на принципово оновленій основі.
9. Зважаючи на обмеженість джерел фінансування, нерозвиненість організаційної та фінансової інфраструктури, на регіональному рівні варто створювати об’єднання різних фінансових інститутів. Найважливішим аспектом симбіозу таких структур є формування регіональної мережі фінансових інститутів, які б вирішували питання заставного забезпечення позики, зменшення ризиків, поліпшення показників діяльності тощо. Серед фінансових інститутів можуть бути установи різних форм власності, різні за спрямуванням та діяльністю. Зокрема, до таких установ можна віднести земельні банки, іпотечні банки, гарантійні установи, факторингові, форфейтингові компанії тощо.

Список використаних джерел
1. Алексанова Ю.А. Международный факторинг: проблемы валютного регулирования и контроля // Финансы. — 2002. — №8. — С. 72-74.
2. Александров В. В., Задорожный Г.В., Юрченко Е.Е. Финансово-кредитная система как фактор экономической безопасности транзитивного общества. — Х.: Вид-во Харківського ун-ту, 2002. — 236 с.
3. Андрійчук В. Методологічні і методичні засади обгрунтування параметрів угоди фінансового лізингу в аграрному секторі // Економіка України. — 2002. — №10. — С. 56-64.
4. Бабалов А. Некоторые аспекты лизинговых операций // Внешняя торговля. — 1993. — №10. — С. 16-19.
5. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — 328 с.
6. Банковская энциклопедия / Ред. С.И.Лукаш, Л.А.Малютина. — Днепропетровск, 1994. — 246 с.
7. Банковское дело: Учебник / Под ред. проф. В.И.Колесникова, проф. Л.П.Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 480 с.
8. Барабаш А. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб’єктів // Право України. — 2001. — №2. — С.76-79.
9. Беличев И.Ю. Повышение эффективности лизинговых операций // Финансы. — 2002. — №8. — С. 76-77.
10. Биковченко Л.М. Економічна сутність лізингу // Фінанси України. — 2001. — №11 (72). — С. 75-77.
11. Богомолов А.Ю., Горемыкин В.А. Управление лизинговым процессом // Финансовый менеджмент. — 2001. — №2. — С. 12-17.
12. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: К.: Вид-во УАДУ, 2002. — 81 с.
13. Бойчук Р. Лизинг. Экономико-правовая сущность // Бизнес Информ. —1993. — № 16-17.
14. Борисенко Б.М., Рябенко Л.І. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. — Алчевськ: ДГМІ, 2001. — 763 с.
15. Брегеда О.А. Послуги як продукт банківської діяльності // Банківська справа. — 2003. — №6. — С. 73-78.
16. Бюллетень Національного банку України. — 2003. — №8 (127). — 156 с.
17. Варнавский В. Партнерство государства и частного сектора: теория и практика // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — №7. — С. 28-37.
18. Васильєв Н.М. и др. Лизинг: организация, нормативно-правовая основа, развитие / Н.М.Васильев, С.Н.Катыркин, Л.Н.Лепе; С.А.Смирнов (ред.) — М.: Торгово-промышленная палата РФ, 1997. — 176 с.
19. Васильченко З.М. Аналіз структурних перетворень на ринку лізингових послуг в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. — Вип. 60-61. — 2002. — С. 10-12.
20. Василюк М.М., Катрій В.В. Міжнародний лізинг: світовий досвід і перспективи розвитку для України // Економіка: проблеми теорії та практики. — 2002. — Вип. 144. — С. 156-160.
21. Васильчишин О. Лізинг у діяльності банків // Вісник Національного банку України. — 2003. — №8(90). — С. 55-57.
22. Внукова Н. Н., Ольховиков О. В. Мир лизинга. Х. : Основа при Харьковском ун-те, 1994. — 220 с.
23. Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. — М: Дело, 1997. — 991 с.
24. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні // Економіка АПК. — 1999. — №9. — С. 3-7.
25. Гнилитская Е. Международный финансовый лизинг как перспективная форма инвестиционного предпринимательства на российском рисковом рынке // Финансовый бизнес. — 2002. — №2. — С. 22-27.
26. Гончарова Н.В. Лізинг як форма ефективної підтримки малого підприємництва // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — №2. — С. 7-12.
27. Горемыкин В.А. Основы технологии лизинговых операций. — М.: Ось- 89, 2000. — 238 с.
28. Григоренко Є. Лізинг як перспективний вид діяльності // Ринок цінних паперів України. — 2002. — №1-2. — С. 29-35.
29. Грицишин В.Е. Проблемы совершенствования инфраструктуры рынка лизинговых услуг // Наук. праці Донецького держ. техн. ун-ту. Сер. Економіка”. — 2002. — Вип. 47. — С. 183-187.
30. Гроз'єан Р.К. Як працювати з банком — кредити, грошові вклади, платіжки або перекази: Пер. з нім. — К.: Основи, 1998. — 343 с.
31. Голуб А.Г., Семенюк Л.П., Смовженко Т.С. Гроші. Кредит. Банки Львів: Центр Європи, 1997. — 206 с.
32. Дадашев Б., Кравченко С. Фінансово-кредитна політика аграрного сектору економіки України // Банківська справа. — 2001. — №2. — С. 53-56.
33. Дем'яненко М. Кредитна політика держави щодо аграрного сектора економіки в ринкових умовах // Економіка України. — 2002. — №1. — С. 51-59.
34. Дем'яненко С. Напрями розбудови фінансових ринків в АПК // Економіка України. — 2001. — №8. — С.53-59.
35. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація: Монографія / Відп. ред. проф. Н.Р.Нижник. — К.: Вид-во УАДУ, 1997. — 487с.
36. Довгаль Н.С. Щодо методики оцінки фінансового стану лізингоодержувача // Науково-технічна інформація. — 2001. — №4. С.41-45.
37. Доля М. Зекономлена копійка — втрачена гривня // Сільські вісті, 15 квітня 2003 р., с. 2.
38. Доступність кредиту для невеликих фермерських господарств // Агроогляд. — 2003. — №10 (25). — С. 29-32.
39. Дуфенюк О.М. Лізинг у фінансовому забезпеченні розвитку сільськогосподарського виробництва // Фінанси України. — 2002. — №7. — С. 71-78.
40. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М. Гейця — К.: Фенікс, 2003. — 1008 с.
41. Економічний словник / За ред П.І.Багрія, С.І.Дорогунцова. — К.: Головна редакція української радянської енциклопедії Академії наук Української РСР, 1973. — 622 с.
42. Журкина Н.Г. Кредитование муниципальных компаний под уступку прав требования // Финансы. — 2002. — №2. — С. 76-78.
43. Захарченко В.О., Счасна С.І. Факторинг як інструмент управління оборотними капіталами і фінансовим станом підприємства // Вісник Дніпропетров. держ. фін-екон. ін-ту. Сер. Економічні науки. — 2002. — №1(7). — С. 104-106.
44. Зіновчук В.В. Місце і роль кооперативів в агробізнесі країн Європейського Союзу // Економіка АПК. — №2. — С. 80-86.
45. Золотарьова Л.С. Розвиток лізингових відносин в структурі холдингу // Экономические инновации. — 2001. — Вип. 12. — Предпринимательство: опыт проблемы, перспективы развития. — С. 222-226.
46. Іваницька О.М. Фінансові ринки. — К.: Вид-во УАДУ, 1999. — 99 с.
47. Іванов М. Передумови та преспективи розвитку лізингу в Україні // Управління сучасним містом. — 2002. — №10-12 (8). — С. 117-121.
48. Інноваційна стратегія українських реформ /А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семиноженко/ Під ред. А.С.Гальчинського. — К.: Т-во Знання України, 2002. — 326 с.
49. Ицкович Б.Ф. Лизинг в аграрно-промышленном комплексе // Финансы. — 2002. — №1. — С. 17-20.
50. Катан Л.І. Організаційно-правові механізми та грошові потоки лізингових операцій // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. — 2001. — №3. — С. 28-36.
51. Кириленко И.Г., Макаренко Н.П., Мельник Л.Е. Частное аграрное хозяйствование в рыночной экономике. — К.: Нива, 1997. — 174 с.
52. Клисенко Д.В. Проблемы развития лизинга в РФ // Финансы. — 2004. — №1. — С. 77.
53. Князев В.М. Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні. — К.: НІСД, 1995. — Вип. 38.— 40 с.
54. Коваленко Н., Човнюк Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська справа. — 2001. — №1. — С. 47-51.
55. Коваленко Н., Човнюк Ю. Тенденції розвитку лізингу: світовий досвід і реалії в Україні // Банківська спрва. — 2000. — №6. — С. 29-32.
56. Колесник М.В. Роль лизинга в создании рыночной инфраструктуры на примере гражданской авиации / Проблемы системного подхода в экономике — Сб.науч. трудов Киевского международного университета гражданской авиации. — Вып. 4. — К., 2000. — С. 175-178.
57. Колодійчук В., Колодійчук І. Фінансово-кредитні умови розвитку зернопереробних підприємств // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. — 2001. — №3. — С. 44-51.
58. Коняшин А. Проблеми та перспективи лізингової діяльності в агропромисловому комплексі // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 1998. —№ 2. — С. 90-94.
59. Корецький М.Х. Відносини держави і ринку: пошуки оптимуму //Держава та регіони. Серія: Державне управління. — 2002. — №1. — С. 61-64.
60. Кредитування. Правове регулювання банківської та інвестиційної діяльності в Україні. — Частина 1. — К.: Екобуд, 1997. — 224 с.
61. Крисанов Д.Ф. Аграрна сфера: пріоритети та механізми реалізації. — К.: Інститут економіки НАН України, 1998. — 235 с.
62. Крысенко Т. Финансовый лизинг — налогообложение // Финансовый директор. — 2003. — №4. — С. 23-30.
63. Кузьмінський В. Формування інвестиційних ресурсів фінансово-промислових груп на засадах фінансового лізингу // Банківська справа. — 2003. — №3(51). — С. 72-77.
64. Курнаєв В. Можливості, проблеми і перспективи лізингу в Україні // Економіст. — 2000. — №6. — С.28.
65. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. — К.: ГЕП НАНУ, 1999. — 129 с.
66. Лайчук С.М. Облік і контроль лізингових операцій: теорія і практика: Автореф. дис...канд.екон.наук: 08.06.04 / Ін-т аграрної економіки УААН. —К., 2002. — 20 с.
67. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: ИСТ-Сервис, 1993.— 100 с.
68. Лизинг в промышленности и предпринимательстве Украины: Справочник / Под ред. М.И.Лещенко. — Житомир: ТПЦ Олеся”, 1998. — 196 с.
69. Лизинг в России: правовые основы (комментарий,официальные документы) / Авт.-сост. В.В.Соколов. — М.: Экономико-правовой бюллетень, 1996. — 104 с.
70. Лизинг в Японии и КНР // БИКИ. — 1987. — № 18. — 36 с.
71. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков / Л.И.Абалкин, Г.А.Абалкина, М.Г.Адибеков и др. — М.: ДеКА, 1995. — 112 с.
72. Лизинг: правовое регулирование, практика/ Е.В.Кабатова, А.Ю.Акиндинов, Л.Г.Шляфер, Е.М.Четыркин. — М.: Инфра-М, 1996. — 204 с.
73. Лизинг. Принципы и формы. — М.: Центр экономики и маркетинга, 2002. — 112 с.
74. Лузин С.П., Павлов К.В. Соотношение государственных и рыночных методов экономического регулирования в условиях переходного периода. — Апатиты: И-во КНЦ РАН, 1993. — 178 с.
75. Лукінов І.І. Регулюючі ринкові і державні механізми в агробізнесі України // Економіка АПК. — 1999. — №1. — С. 48-49.
76. Ляхова О. Участь українських банків у лізинговому бізнесі // Вісник НБУ. — 2001. — №6 (64). — С. 44-45.
77. Ляхова О. Суб’єкти ринку лізингових послуг в Україні // Фінанси України. — 2000. — №11. — С.64.
78. Мартиненко В. Природа інвестиційного процесу в трансформаційній економіці // Вісник НАДУ.— 2003. — №3. — С. 234-241.
79. Маслова И. Лизинговые операции в финансовой и бухгалтерской отчетности: американский опыт и российская практика // Финансовый бизнес. — 2001. — №11. — С. 29-32.
80. Михасюк І.Р. Державне регулювання екноміки: Підручник. — К.: Атіка: Ельга-Н, 2000. — 592 с.
81. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 963 с.
82. Мордвінов О. Управління аграрним природокористуванням в умовах ринкової трансформації: Монографія. — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — 344 с.
83. Мороз Ю.Н. Вексельное дело. — К.: Наукова Думка, 1996.— 472 с.
84. Москалик Р.Я. // Міжнародний лізинг в умовах ринкової трансформації економіки України. Автореф.дис. ... канд.екон.наук: 08.02.03 /Львівський національний ун-т ім. Івана Франка — Л., 2002. — 20 с.
85. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика // Вісник НАДУ.— 2003. — №3. — С. 31-42.
86. Нижник Н.Р., Машков О.Г. Системний підхід в організації державного управління. — К.: Вид-во УАДУ, 2001. — 159 с.
87. Низков А. Лизинг как инструмент налового планирования // Финансовый директор. — 2002. — №6. — С. 38-40.
88. Николенко А. Нетрадиционный финансовый продукт — лизинг // Финансовый бизнес. — 2001. — №11. — С. 49-58.
89. Носова Н.І. Економіко-правові аспекти розвитку лізингу в Україні // Экономические инновации. — 2001. — Вип. 12. — Предпринимательство: опыт проблемы, перспективы развития. — С. 207-215.
90. Одотюк І.В. Необхідність формування системи технологічних пріоритетів інноваційного розвитку промисловості України // Проблеми науки. — 2002. — №4. — С. 25-27.
91. Олійник Д.С. Кредитна кооперація у сільському господарстві: досвід і шляхи розвитку в Україні // Фінанси України. — 2003. — №4. — С. 102-109.
92. Орлов П. Державне регулювання оновлення основних фондів // Економіка України. — 1994. — №6. — С. 31-35.
93. Осецький В.Л. Шляхи активізації лізингової діяльності в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. — Вип. 46. — 2000. — С. 31-33.
94. Парнюк В. Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи // Економіка України. — 2003. — №3. — С. 29-34.
95. Пастернак М. Проблеми й перспективи розвитку лізингових відносин в Україні як інструмента фінансування розвитку підприємництва // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — №6. — С. 131-134.
96. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. — К.: 2002. — 272 с.
97. Пирога І.С., Пирога С.С. Державне регулювання економіки: від противаг до консенсусу. — Луцьк, 2003. — 206 с.
98. Пілецька С.Т. Організаційно-методичне забезпечення використання лізингової форми інвестування на промислових підприємствах: Автореф. дис. ...канд.екон.наук: 08.02.03 / Ін-т економіки пром-ті. — Донецьк, 2001.— 20 с.
99. Плетенецька С.М. Місце лізингу в системі економічних відносин // Вчені записки. — К., 1997. — Вип. 5. — 2001. — С. 167-169.
100. Пономарев И.Ф., Лихолит А.А. Направления совершенствования экономико-правового обеспечения развития лизинга в Украине // Економіка та право. — 2002. — №1. — С. 107-113.
101. Потійко Ю.А. Розподіл банківських активів в Україні // Фінанси України. — 2002. — №6(79). — С. 87-94.
102. Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” : Закон України від 24.12.2002 р. №349-ІУ.
103. Про лізинг: Закон України від 16.12.97 р. №796/97-ВР.
104. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.94 р. №334/94-ВР.
105. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 6.02.2003 р. № 485-ІУ.
106. Про фінансовий лізинг: Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1381-ІУ.
107. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років: Закон України від 18.01.2001 р. № 2238-ІІІ.
108. Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки: Указ Президента України від 23.02.2001 р. №111/2001.
109. Про кредитування: Положення НБУ від 26.09.95 № 246.
110. Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків: Положення НБУ від 06.07.2000 р. №279.
111. Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами — суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами: Розпорядження Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 р. № 21.
112. Реформування сільського господарства в Україні: Широке поле / За ред. Ш. фон Крамона-Таубадела, Л. Штріве. — К.: Фенікс, 1999. — 230 с.
113. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э, Смит Р. Коммерческие банки: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1983. — 501 с.
114. Римарева Л. Лізинг в інвестиційному забезпеченні сільськогосподарського виробництва // Економіка АПК. — 2000. — №5. — С.50.
115. Розвиток форм господарювання на селі / В.Я.Месель-Веселяк, П.Т.Саблук, М.Й.Малик та