ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ НА ОБЛАСНОМУ РІВНІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Давиденко Людмила Іванівна

УДК 332.025.12 : 35.071.55 + 338.48

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ
НА ОБЛАСНОМУ РІВНІ

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Коніщева Наталія Йосипівна
доктор економічних наук, професор

Донецьк 2005

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ1Проблеми підвищення ефективності державного регулювання сфери туризму
1.1.Зміст понять державного регулювання і державного управління 11
1.2.Сутність державного регулювання сфери туризму 41
1.3.Основні напрями підвищення ефективності державного регулювання
сфери туризму 57
1.4. Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ2.Організаційний механізм державного регулювання
розвитку сфери туризму в області
2.1.Механізми державного регулювання сфери туризму на рівні
центрального органу виконавчої влади 77
2.2.Управління сферою туризму на обласному рівні 95
2.3. Удосконалення системи управління сферою туризму і курортів в
Донецькій області 105
2.4. Висновки до розділу 2 125
РОЗДІЛ3. Перспективи трансформації системи державного регулювання сфери туризму на обласному рівні
3.1.Підвищення ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування
з суб’єктами, що здійснюють туристичну діяльність 131
3.2.Координація питань розвитку сфери туризму на обласному рівні 153
3.3.Пропозиції щодо підвищення кваліфікації кадрів у сфері туризму 162
3.4.Висновки до розділу 3 175
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДодатокА 200
ДодатокБ 206
ДодатокВ 224

ВСТУП

Актуальність теми. У Концепції державної регіональної політики України визначено, що важливим напрямом прискорення соціально-економічного розвитку країни є підвищення ефективності функціонування господарського комплексу кожної адміністративно-територіальної одиниці на основі раціонального використання її природно-ресурсного, екологічного, виробничого та іншого потенціалу. Більшість регіонів України, володіючи значним потенціалом туристсько-рекреаційних ресурсів, мають суттєві передумови для забезпечення свого соціально-економічного розвитку за рахунок активізації сфери туристичного бізнесу. В Законі України від 18.11.2003р. № 1282IV Про внесення змін до Закону України Про туризм” відзначено, що туризм є одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів.
Згідно даних Державної туристичної адміністрації України, за 20002003рр. кількість обслугованих туристів зросла з 2,01 до 2,86 млн. чол. (на42 %), а кількість екскурсантів з 1,64 до 2,69 млн. чол. (на 64,0%). При цьому обсяг наданих туристичних послуг збільшився з 804 млн. грн.. до 2,1 млрд. грн., а обсяг платежів до бюджету від розвитку туристичної сфери з 112 до 169,06млн.грн. В 2004 р., незважаючи на зниження кількості обслугованих туристів, рівень туристичних послуг у розрахунку на 1 туриста збільшився у порівнянні з 2000 р. з 0,3 до 1,13 грн. Тобто спостерігається тенденція покращення використання туристсько-рекреаційних ресурсів.
У той же час розвиток сфери туризму в регіонах України гальмується недосконалістю нормативноправової бази, а також методичної, організаційної, юридичної та інформаційної підтримки суб’єктів підприємництва в сфері туризму та курортів; недостатньою ефективністю механізмів державного регулювання та управління туристичними підприємствами у сфері туризму і курортів; незначними обсягами інвестицій, які вкладаються у розвиток матеріальнотехнічної бази туризму; недосконалістю туристичної інфраструктури; неефективністю використання рекреаційних ресурсів. Це обумовлено тим, що не дивлячись на значну теоретико-методологічну базу досліджень проблем використання туристсько-рекреаційних ресурсів вітчизняними і зарубіжними вченими, питання державного регулювання сфери туризму досліджено недостатньо.
Тому удосконалення механізмів державного регулювання та організаційної структури управління туристичною і курортно-рекреаційною сферами у регіонах України є дуже актуальним і своєчасним. Необхідність пошуку раціональних шляхів щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання сферою туризму і курортів у регіонах України обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукових досліджень Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за темою 99.06.01 Інноваційний і стратегічний соціальний менеджмент у регіональному управлінні” (номер державної реєстрації № 0102U001295, термін виконання 19992005 рр.), а також Донецького інституту туристичного бізнесу Міністерства освіти і науки „Шляхи підвищення ефективності управління сферою туризму і курортів Донецької області” (номер державної реєстрації № 0103U007963, термін виконання 20032005 рр.), в яких дисертант брала участь як співвиконавець. Внеском автора при виконанні наведених наукових досліджень є розробка основних напрямів підвищення ефективності державного регулювання сферою туризму; пропозицій щодо розмежування повноважень у сфері туризму центрального та місцевих органів виконавчої влади; удосконалення організаційної структури державного регулювання сфери туризму на обласному рівні; визначення шляхів удосконалення взаємодії органів місцевого самоврядування з суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг; розробка пропозиції щодо створення координаційної ради з питань туризму в Донецькій області; формування концептуальних підходів щодо організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено повноваження по організації виконання питань у сфері туризму.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних положень щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання сфери туризму на обласному рівні.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі основні задачі:
узагальнено теоретичні підходи щодо змісту понять „державне регулювання” і „державне управління”, проведено їх порівняльний аналіз і на цій основі сформульовано сутність поняття державного регулювання взагалі та сфери туризму зокрема;
виявлено основні механізми підвищення ефективності державного регулювання сфери туризму, та визначено регламентуючий та організаційний як пріоритетні, виявлено основні засоби їх реалізації;
проведено порівняльний аналіз повноважень органів, які здійснюють державне регулювання в сфері туризму та розроблено пропозиції щодо розмежування повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері туризму та місцевих органів виконавчої влади;
розроблено пропозиції щодо удосконалення організаційної структури державного регулювання сфери туризму на обласному рівні;
запропоновано засоби удосконалення співробітництва органів місцевого самоврядування з суб’єктами підприємництва, що здійснюють туристичну діяльність на відповідній території;
обґрунтовано доцільність організації туристично-екскурсійної діяльності та надання туристичних послуг на конкурсній основі органами місцевого самоврядування;
сформовано концептуальні підходи щодо організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки державного регулювання в сфері туризму.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання сфери туризму на обласному рівні.
Предметом дослідження є регламентуючий та організаційний механізми підвищення ефективності державного регулювання сфери туризму.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у роботі використано такі методи: узагальнення (при вивченні та узагальненні нормативно-правової бази, яка регулює функціонування сфери туризму в Україні); системного аналізу (при проведенні аналізу формування структурних підрозділів з питань туризму і курортів в областях України); аналітичний і структурно-логічний (при розробці пропозицій щодо удосконалення організаційної структури управління сферою туризму і курортів на обласному рівні); порівняння (при проведенні порівняльного аналізу задач у сфері туризму центрального і місцевих органів виконавчої влади та задач структурного підрозділу з питань туризму і курортів облдержадміністрації).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій і туристичних підприємств України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних, методичних і практичних положень щодо підвищення ефективності механізмів державного регулювання сфери туризму на обласному рівні. Наукова новизна характеризується такими положеннями:
вперше:
дано авторське трактування взаємозв’язку понять „державне регулювання” та „державне управління”, на базі чого визначено сутність поняття „державного регулювання сфери туризму”;
обґрунтовано класифікацію механізмів державного регулювання сфери туризму та засобів їх реалізації, в першу чергу, регламентуючого та організаційного;
аргументовано необхідність розмежування повноважень щодо здійснення державного регулювання сфери туризму центрального та місцевих органів виконавчої влади шляхом внесення відповідних змін до правових актів Президента України і Кабінету Міністрів України з цих питань з позицій необхідності ліквідації дублювання повноважень державних органів виконавчої влади всіх рівнів, підвищення ефективності державного регулювання сферою туризму, забезпечення виконання облдержадміністраціями обов’язків, які випливають з вимог законодавства в сфері туризму;
дістало подальший розвиток:
засоби державного регулювання туристсько-екскурсійної діяльності і надання туристичних послуг органами місцевого самоврядування;
концептуальні підходи щодо організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки державного регулювання в сфері туризму;
удосконалено:
організаційну структуру державного регулювання та управління сфери туризму на обласному рівні шляхом обґрунтування надання додаткових повноважень та функцій структурним підрозділам місцевих органів виконавчої влади з питань туризму і курортів; створення обласної координаційної ради з питань розвитку туризму облдержадміністрації та розробки положення про її діяльність; формування обласних туристсько-інформаційних центрів;
засоби взаємовідносин органів місцевого самоврядування з суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації підходи, методи й отримані результати являють собою методичну базу для здійснення державного регулювання сфери туризму на обласному рівні. Розроблено пропозиції щодо створення відділу з питань туризму і курортів Донецької облдержадміністрації, а також положення про його діяльність, створено самостійний відділ з питань туризму і курортів Донецької облдержадміністрації, що затверджено розпорядженнями голови облдержадміністрації від 30.12.2003 р. № 823 Про утворення відділу з питань туризму і курортів облдержадміністрації” і від 24.02.2004 р. № 80 Про Положення про відділ з питань туризму і курортів облдержадміністрації” (акт впровадження від 24.01.2005 р. № 08/17я 0125).
Запропонована автором система заходів щодо удосконалення організації державного регулювання сфери туризму в Донецькій області дозволяє вносити зміни та доповнення до повноважень відділу з питань туризму і курортів облдержадміністрації та розробляти відповідні посадові інструкції працівників.
На підставі обґрунтувань, розроблених автором разом з Міжнародним науково-дослідним центром проблем розвитку туризму Донецького інституту туристичного бізнесу, створено обласну координаційну раду з питань розвитку туризму (розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 28.04.2005 р. № 136 Про утворення обласної координаційної ради з питань розвитку туризму”) та затверджено Положення про обласну координаційну раду з питань розвитку туризму (акт впровадження від 24.01.2005 р. № 08/17я 0125).
Автором, разом з відділом з питань туризму і курортів облдержадміністрації та Міжнародним науково-дослідницьким центром проблем розвитку туризму Донецького інституту туристичного бізнесу розроблено заходи та розділи до проекту Комплексної програми розвитку туризму і курортно-рекреаційної галузі на 2005 2010 роки, який затверджено Донецькою обласною радою від 15.02.2005 р. № 4/25 583.
До програми включаються заходи щодо створення комунальних підприємств інформаційно-туристичних центрів; підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з питань активізації туристичної діяльності в регіоні; організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування, посадові обов’язки яких пов’язані з організацією розвитку туризму (акт впровадження від 18.02.2005р. № 08/17я 0298).
Автором у складі авторського колективу фахівців Донецької облдержадміністрації та Донецького інституту туристичного бізнесу розроблено Комплект нормативно-правових документів щодо регулювання туристсько-екскурсійної діяльності на території міста (на прикладі міста Святогірськ Донецької області)”. В ньому обґрунтовано можливість суттєвого підвищення ролі органів місцевого самоврядування у напрямі розвитку туристсько-екскурсійної діяльності на підвідомчої їм території міста, намічено шляхи вдосконалення системи взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та суб’єктами підприємництва, що її здійснюють. Пропозиції, що містить проект Комплект нормативно-правових документів щодо регулювання туристсько-екскурсійної діяльності на території міста (на прикладі міста Святогірськ Донецької області)”, схвалено на конкурсі проектів нормативно-правових актів та програм з питань місцевого самоврядування та регіонального розвитку (лист від 09.04.2004р. № 288 9 та свідоцтво Донецької обласної ради від 03.12.2003р.). Акти впровадження наведено в додатку А.
Визначення сутності понять „державного регулювання” взагалі та „державного регулювання сфери туризму”, зокрема, дає можливість застосовувати ці поняття в учбовому процесі на курсах підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Донецької облдержадміністрації.
Результати наукових досліджень використано у навчальному процесі при викладанні спеціального курсу Державна служба” у Донецькому національному університеті та дисципліни Особливості діяльності державного службовця” у Донецькому національному технічному університеті.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід до розробки теоретичних, методичних і практичних положень і рекомендацій, спрямованих на удосконалення системи державного регулювання та організаційної структури управління сфери туризму на обласному рівні.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати наукового дослідження обговорено на Першій республіканській науково-практичній конференції Туризм, курорти і наука” (м. Алушта, 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми управління ресурсами міського розвитку” (м. Донецьк, 2003р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах” (м. Донецьк, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції Екологічні проблеми індустріальних мегаполісів” (м.Донецьк, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональний розвиток та туризм” (м. Кельце, Польща, 2004 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004р.); Республіканській науково-практичній конференції Туризм, курорти і наука. Інноваційний менеджмент і маркетинг як засіб ефективного управління курортно-рекреаційною галуззю” (м. Сімферополь, 2004р.); П’ятому Міжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2005 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (м. Чернівці, 2005р.); V Міжнародній науково-практичній конференції Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків” (м. Донецьк, 2005 р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 19 роботах [111, 112, 125, 146, 147, 152, 164] серед них 7 статей у фахових виданнях), з яких 4 у наукових журналах, 3 у збірниках наукових праць. 9 у матеріалах наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій 8,88 д.а., з них автору належать 6,26 д.а.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на основі проведення досліджень вирішено науково - прикладну задачу розробки теоретичних, методичних та практичних положень з удосконалення механізмів державного регулювання сфери туризму на обласному рівні.
Основні висновки і результати досліджень зводяться до наступного:
1.В сучасних умовах роль державного регулювання об’єктивно залишається значною. Незалежній Україні потрібні сильна державна влада та результативна і ефективна система державного управління, зусилля для пожвавлення господарського життя з метою забезпечення стабілізації економіки та економічного розвитку. Орієнтація на такий результат передбачає використання певних механізмів державного регулювання.
Проблеми ефективного державного регулювання в умовах побудови ринкової економіки мають велику актуальність і спричиняють потік публікацій у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях. Але поняття державного регулювання однозначно в законодавстві та науковій літературі не визначено.
В результаті досліджень та з урахуванням поглядів фахівців удосконалено поняття „державне регулювання” взагалі. Це система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють органи та суспільні організації, яким законодавством надано повноваження з питань розвитку економіки, з метою стабілізації і підтримки пріоритетних напрямів економічної діяльності та створення сприятливих умов для розвитку господарського комплексу, тобто це вплив державних органів або посадових осіб за допомогою системи правових заходів на юридичні та фізичні особи щодо вирішення суспільних потреб.
При визначенні цього поняття враховано, що тільки на законодавчому рівні державні органи в межах встановлених законом повноважень зможуть забезпечити економічну стабільність в Україні.
2. Забезпечення стабільних заходів ринкової економіки в основному полягає в підвищенні ефективності державного регулювання та державного управління. Із розвитком ринкових відносин змінюється характер державного управління. Функції державного управління показують як, яким способом, у процесі яких взаємозв’язків із суспільством держава їх здійснює.
У результаті аналізу співвідношення понять „державне регулювання” та „державне управління” визначено, що державне регулювання і державне управління тісно пов’язані між собою, тобто державне регулювання залежить від характеру державного управління і змінюється із розвитком ринкових відносин. Результативність державного регулювання залежить, насамперед, від дієвості державного управління, в основу якого покладено чіткий розподіл повноважень і відповідальності між органами влади.
3. В останній час спостерігається феномен розвитку туризму в Україні. При цьому особлива увага зосереджується на збереженні ресурсів України та рекреаційного потенціалу відповідних регіонів. Туризм, як окрема сфера діяльності, потребує визначення напрямів підвищення ефективності державного регулювання сферою туризму.
Враховуючи сформульоване поняття „державного регулювання” взагалі, визначено поняття „державного регулювання сфери туризму” це цілеспрямований вплив з боку держави та її органів, яким державою делеговані відповідні повноваження щодо формування і підтримки туристськорекреаційного середовища, регулювання обсягів і напрямів туристичних потоків, створення туристичної інфраструктури, охорони рекреаційних ресурсів і заповідних територій, організації відпочинку та вільного часу населення країни, підготовки кадрів для рекреаційно-туристичних комплексів.
4. Дослідження економічних показників розвитку сфери туризму свідчать про недостатній вплив державного регулювання на розвиток туризму у регіонах. Це обумовлює необхідність запровадження системи механізмів щодо підвищення ефективності державного регулювання сферою туризму на обласному рівні. Державне регулювання здійснюється за допомогою механізмів та засобів їх реалізації, які повинні забезпечити розвиток різних напрямів індустрії туризму. Розроблено класифікацію механізмів державного регулювання сфери туризму. Серед них: регламентуючий, контролюючий, коригуючий, соціальний, стимулюючий та організаційний механізми.
5.На основі дослідження зазначених механізмів встановлено, що регламентуючий механізм є головним, тому що з його допомогою встановлюються певні правила різних видів туристичної діяльності, визначається правовий простір тощо. Враховуючи, що туризм повинен сприяти реалізації прав і потреб людини, запропоновано засоби реалізації регламентуючого механізму поділити на групи. До першої групи включаються засоби щодо забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав. До другої групи засоби щодо безпеки туризму, захисту прав та законних інтересів туристів, власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд, інших суб’єктів туристичної діяльності та їх об’єднань. До третьої групи засоби щодо збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорони культурної спадщини та довкілля, врахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій. До четвертої групи засоби щодо створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, підтримки пріоритетних напрямів туристичної діяльності. До п’ятої групи засоби організації діяльності органів, які здійснюють державне регулювання.
6.Підвищення ефективності державного регулювання на основі регламентуючого механізму потребує відповідного організаційного оформлення, що можливо завдяки впровадженню організаційного механізму.
У зв’язку з цим організаційний механізм за своєю природою має організувати регулювання і управління в інтересах державної влади та ефективну діяльність державної системи, визначено, що на теперішній час він найбільш потребує удосконалення. Розроблено основні засоби його реалізації. Це створення структурних підрозділів з питань туризму і курортів органів виконавчої влади на всіх рівнях; розмежування повноважень центрального та місцевих органів виконавчої влади у сфері туризму; утворення координаційних консультативно-дорадчих органів з питань розвитку туризму; удосконалення шляхів взаємодії органів місцевого самоврядування з суб’єктами господарчої діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг; створення інформаційнотуристичних центрів; удосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки з питань розвитку туризму.
7. Аналіз повноважень органів, які здійснюють регулювання в галузі туризму, свідчить про необхідність ліквідації дублювання повноважень органів виконавчої влади всіх рівнів; підвищення ефективності державного регулювання сфери туризму; забезпечення виконання облдержадміністрацією обов’язків, які випливають з вимог законодавства у сфері туризму.
Обґрунтовано доцільність розмежування повноважень щодо здійснення державного регулювання сфери туризму центрального та місцевих органів виконавчої влади.
Розроблено пропозиції щодо внесення змін до правових актів Президента України та Кабінету Міністрів України, якими надаються повноваження відповідним органам виконавчої влади у сфері туризму.
Обумовлено необхідність надання додаткових повноважень і функцій структурним підрозділам місцевих органів виконавчої влади з питань туризму і курортів, шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України, якою встановлено повноваження цим структурним підрозділам.
8.Запропоновано шляхи взаємодії органів місцевого самоврядування з суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг шляхом проведення органом місцевого самоврядування конкурсного відбору переможців серед суб’єктів господарювання для наступного співробітництва. Серед них: створення корпоративних підприємств у вигляді господарського товариства та комунальних підприємств інформаційно-туристичний центр; надання пільг з місцевих податків і зборів; сприяння в організації рекламно-інформаційного забезпечення; надання в оренду на пільгових умовах майна територіальної громади тощо.
Впровадження запропонованих шляхів співробітництва будуть сприяти збільшенню надходжень до місцевих бюджетів за рахунок податків від здійснення господарської діяльності, пов’язаної з наданням послуг, раціонального використання майна територіальної громади тощо.
Обґрунтовано необхідність підвищення ролі органів місцевого самоврядування в розвитку туристсько-екскурсійної діяльності шляхом впровадження конкурсного відбору суб’єктів підприємництва.
9.Обґрунтовано необхідність створення обласної координаційної ради з питань розвитку туризму та розроблено положення про її діяльність як консультативно-дорадчого органу облдержадміністрації.
Запропонована рада забезпечить координацію дій місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо організації реалізації державної політики у сфері туризму на території області, об’єднанні коштів місцевих бюджетів на реалізацію найважливіших та першочергових заходів по збереженню та раціональному використанню туристичних та рекреаційних ресурсів тощо.
10.Обґрунтовано, що одним із головних заходів удосконалення державного регулювання сфери туризму є організація професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів.
Розроблено концептуальні підходи щодо організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки державного регулювання у сфері туризму. Основні з них це створення науково-методичного сектору при обласній координаційній раді; розробка кошторису витрат на заходи з цих питань та внесення змін до відповідних обласних програм розвитку туризму тощо.

Список використаних джерел

1.Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 3 / Під ред. С.В. Мочерного К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. 952 с.
2.Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. К.: Знання Прес, 2000. 209 с.
3.Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифорова, Т.Ф. Куценко та ін. К.: Київський нац. економічний ун т, 2000. 316 с.
4.Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальник посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид во Нац. ун ту „Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
5.СтеченкоД.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. К.: Вікар, 2003. 262 с.
6.Золотарьов В.Ф., Бурковська А.В. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. Харків: Вид-во ХарРі НАДУ „Магістр”, 2003. 248 с.
7.Мельниченко В.І. Правове регулювання державного управління // Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во Нац. унту „Львівська політехніка”, 2002. С. 90 102.
8.Дмитренко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория: Монография. Донецк: УкрНТЭК, 2001. 330 с.
9.Фролова М. Інституційний вимір державного регулювання економіки // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 4. С. 260 269.
10.Токовенко В. Політичне керівництво та державне управління: ключові поняття та концептуальна схема дослідження // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 396 405.
11.ГриньоваВ.М., НовіковаМ.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. Харків: ВД „ІНЖЕК”, 2004. 756 с.
12.СтеченкоД.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. К.: Межрегіональна академія управління персоналом, 2000. 176 с.
13.Том`юкТ. Регіональна інноваційна політика як інструмент державного регулювання економіки // Економіст. 2002. № 11 (193). С. 42 43.
14.Пілунський І. Місцеві цільові програми як об’єкти управління // Управління сучасним містом. 2004. № 4 / 10 12 (16). С. 279 284.
15.Державне регулювання економіки: Підручник / І.Л. Михасюк, А.К. Мельник, М.П. Крупка, З.І. Залога. К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. 592 с.
16.Валевський О. Структура та функціональні особливості механізмів впровадження державної політики // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 4. С. 364 372.
17.КарсекинВ., СипливыйЮ. Совершенствование организационно-экономического механизма государственного регулирования деятельности предприятий сферы услуг // Экономика Украины. 1996. № 8 (409). С. 67 72.
18.Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р. № 1560 XII // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 47. Ст. 646. С. 1351 1359.
19.Дацій Н. Державне регулювання інвестиційного ринку в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 4. С. 296 301.
20.ГусєвВ.О., ДовгальГ.М. Державне регулювання діяльністю технологічних парків в Україні // Статистика України. 2004. № 1. С. 31 38.
21.Довгаль Н.С., Маїло Я.В. Особливості державного регулювання оплати праці // Регіональні перспективи. 2000. № 2 3 (9 10). С. 284 286.
22.ТкаченкоА. Узагальнення інформаційних аспектів державного регулювання // Управління сучасним містом. 2004. № 10 12 (16). С. 16 19.
23.НікитенкоД.В. Сутність фіскальної політики як інструмента державного регулювання економіки // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. Вип. № 6 (37). К.: Науково-дослідний економічний інт Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, 2004. С. 35 41.
24.Василенко Л. Державний бюджет України як інструмент державного регулювання соціально-економічних процесів у ринкових економіках // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 76 83.
25.Лазор О. Фінансово економічні важелі реалізації екологічної політики // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 188 195.
26.Повний С. Державне регулювання нафтогазового комплексу України // Управління сучасним містом. 2004. № 4 / 10 12 (16). С. 138 142.
27.СвиридоваН.Д. Развитие туризма в регионе как объект государственного управления // Актуальні проблеми економіки. 2005. № 2 (44). С. 18 21.
28.Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. № 6. С. 52 58.
29.Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2003. 576 с.
30.Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт. В.К.Гожевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський та ін. К.: Юрінком Інтер, 2003. 528 с.
31.Біла С.О. Концептуальні засади структурного регулювання ринкового господарства // Статистика України. 2004. № 1. С. 22 27.
32.Міхуринська К. Підходи до вдосконалення механізму державного регулювання розвитку неявної інфраструктури рекреаційного комплексу АР Крим // Схід. 2004. № 5 (63). С. 21 24.
33.Повний С. Державне регулювання організаційних структур у вугільній промисловості // Управління сучасним містом. 2004. № 7 9 (15). С.182 185.
34.Біла С. Роль держави у реформуванні житлово-комунального господарства України // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 1. С. 150 158.
35.ТкаченкоА. Пріоритети управління якістю у державному регулюванні // Управління сучасним містом. 2004. № 7 9 (15). С. 74 79.
36.СтеченкоД.М. Управління регіональним розвитком: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 2000. 223 с.
37.Регіональна політика: методологія, методи, практика / Відповід. ред. академік НАН України М.І. Долішній. Львів: Інт регіональних досліджень НАН України, 2001. 700 с.
38.СтеченкоД.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навчальний посібник. К.: Вікар, 2001. 337 с.
39.ПавловВ.І. Політика регіонального розвитку в умовах ринкової трансформації (теоретико-методологічні аспекти та механізми реалізації). Луцьк: Настир`я, 2000. 580 с.
40.Нижник Н.Р., Мосов С.П. Про співвідношення державного управління і виконавчої влади. // Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во Нац. ун ту „Львівська політехніка”, 2002. С. 23 28.
41.Нижник Н., Керецман В., Саєнко В. Співвідношення державного регулювання регіонального розвитку та регіонального управління // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 1. С. 275 279.
42.Бережна І.В. Регіональна політика та механізми її реалізації / За ред. академіка НАН України М.І. Долішнього. К.: Наукова думка, 2003. 500 с.
43.Бодров В.Г. Державне регулювання економіки регіонів: проблеми теорії і політики // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. Ч. ІV. К.: Вид во УАДУ, 2000. С. 16 24.
44.Салогуб О.П. Регіональна економіка : потенціал і продуктивність. К.: Науковий світ, 1999. 127 с.
45.КерецманВ. Співвідношення понять державного регулювання регіонального розвитку та регіонального управління // Управління сучасним містом. 2004. № 7 9 (15). С. 79 84.
46.Рубашка С. Державна регіональна політика: проблеми становлення в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2005. № 1. С. 305 312.
47.ГорникВ. Взаємодія та розподіл функцій держави і регіонів як суб’єктів реалізації промислової політики промисловості // Управління сучасним містом. 2004. № 7 9 (15). С. 154 160.
48.БілаС.О. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Монографія. К.: Вид во УАДУ, 2001. 408 с.
49.РоговаН. Деякі теоретичні аспекти державного регулювання банківської діяльності // Економіка України. 2004. № 4. С. 36 39.
50.Бережна І.В. Теоретичні проблеми регіонального розвитку: пошук підходів до вивчення і розв’язання // Економіка промисловості. 2003. № 4 (22). С. 206 211.
51.Ромат Є. Особливості державного регулювання реклами у країнах Європейського Союзу // Управління сучасним містом. 2003. № 4 / 10 12 (12). С. 53 62.
52Запоточний І.В., Захарченко В.І. Державне регулювання регіональної економіки: Навчальний посібник. Харків: ТОВ Одіссей”, 2003. 592 с.
53Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. С. 380 417.
54.Курило О. Механізми державного регулювання // Політика і час. 2002. № 6. С. 31 37.
55.Ромат Є. З досвіду державного регулювання рекламної діяльності у Сполучених Штатах Америки // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 240 252.
56.ГусєвВ., ТемиргалієвР. Світовий досвід державного регулювання галузевих та технологічних структурних зрушень у промисловості // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2005. № 1. С. 170 180.
57.МаксимоваТ. Сучасні аспекти концепції стійкого розвитку національної економіки // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 195 199.
58.Марущак В., Хахлюк А., Цвєтков А. Государственное регулирование в системе стабилизационной политики России // Экономика Украины. 1996. № 8 (409). С. 77 83.
59.Олуйко В. Створення державної системи управління через управлінську ситуацію в органах державної влади та місцевого самоврядування // Управління сучасним містом. 2003. № 4 / 10 12 (12). С. 160 165.
60.Державне управління: Навчальник посібник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко. К.: Знання Прес, 2003. 343 с.
61.Черленяк І. Суспільні та економічні чинники становлення ефективної системи державного управління // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 3. С. 146 156.
62.Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М: Изд во „Юридическая литература”, 1997. 400 с.
63.Райт Г.М. Державне управління: Пер. з англ. М.: Основи, 1994. 432 с.
64.Державне управління: Теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
65.Административное право Украины: Учебник / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.Н. Геращук и др. Харьков.: Право, 2003. 149 с.
66.Развадовський В. Функції державного управління транспортною системою України // Право України. 2004. № 5. С. 121 126.
67.Губрієнко О. Теоретико правовий аналіз деяких функцій державного управління в галузі енергетики в Україні // Підприємництво, господарство і право. 2004. № 5. С. 113 116.
68.Якубовський О., Бутирська Т. Взаємодія держави і громадянського суспільства в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 1. С. 317 321.
69.Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності академічної підготовки наукових досліджень // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 1997. № 3 4. С. 9 12.
70.Цвєтков З.В. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. К.: Оріяни, 1998. 30 с.
71.Повний С. Паливно-енергетичний комплекс як об’єкт державного управління // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2005. № 1. С. 262 266.
72.Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98 (із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 10.09.1998 р. № 1000/98, від 21.09.1998 р. № 1048/98, від 09.01.1999 р. № 5/99, від 18.12.1999 р. № 1588, від 21.07. 2001р. № 583/2001) // Офіційний вісник України. 1999. № 21. Ст. 943. С. 32 76.
73.Конакова І., Футулуйчук С. Актуальні проблеми розвитку житлово комунального господарства в регіоні (на прикладі Донеччини) // Схід. 2004. № 3 (61). С. 53 57.
74.Авер`янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять „державне управління” і „виконавча влада”: полемічні нотатки // Право України. 2004. № 5. С. 113 116.
75.Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: Вид во УАДУ, 1998. 160 с.
76.Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. М.: Наука, 1987. 294 с.
77.Цвєтков З.В. Державне управління як основний різновид соціального управління // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт.; наук. кер. В.В. Цвєтков. К.: Оріони, 1998. С. 17 37.
78.Нижник Н.Р., Мосов С.П., Леліков Г.І. Сутність поняття управління” і керівництво” та їх застосування // Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во Нац. ун ту „Львівська політехніка”, 2002. С. 17 23.
79.ЖароїдІ. Компетенція апарату державного управління України (теоретичний аспект) // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. № 2. К.: Вид во УАДУ, 2002. С. 18 27.
80.Солоненко Н. Механізми державного управління системою охорони здоров`я та її перебудовою в умовах обмежених ресурсів в Україні // Управління сучасним містом. 2004. № 7 9 (15). С. 112 117.
81.ШапталаО.С. Материально-економічна база існування та розвитку сфери рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим: стан і проблемні питання // Статистика України. 2004. № 1. С. 55 58.
82.Дубровка О. Особливості державного маркетингу у сфері вищої освіти // Управління сучасним містом. 2004. № 7 9 (15). С. 100 107.
83.Словарь современных экономических и правовых терминов / В.Н. Шимов, А.Н. Тур, Н.В. Стах и др. Мн.: Амалфея, 2002. 816 с.
84.Лапуста М.Г. Словарь справочник менеджера. М.: ИНФРА М, 1996. 608 с.
85.Нижник Н.Р., Крупчан О.Д. Об’єкт державного управління // Державне управліня в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во Нац. унту „Львівська політехніка”, 2002. С. 254 261.
86.Про внесення змін до Закону України Про туризм”: Закон України від18.11.2003 р. № 1282-ІV // Офіційний вісник України. 2003. № 50. Ст. 2600. С. 34 55.
87.Цибух В.І. Державне регулювання у сфері туризму в Україні // Статистика України. 2005. № 1. С. 80 85.
88.Бережна І.В. Особливості стану рекреаційної галузі Криму в контексті ефективного використання рекреаційного потенціалу регіону // Схід. 2004. № 4 (62). С. 28 33.
89.Багров Н.В. Принципы и концепции рекреационного развития Крыма // Український географічний журнал. 1997. № 1. С. 28 33.
90.Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития. К.: Либідь, 2002. 256 с.
91.Губенко Н.Н., Писаревский Е.Л. Законодательство в сфере туризма. Состояние и перспектива // Туризм: право и экономика. 2003. № 1(1). С. 4 16.
92.Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ Президента України від 10.08.1999 р. № 973 // Газета „Урядовий кур’єр”. 1999. № 182. С. 46.
93.Про підтримку розвитку туризму в Україні: Указ Президента України від 02.03.2001 р. № 127/2001 // Газета „Урядовий кур’єр”. 2001. № 45. С. 2.
94.Єсипчук Н. Взаємодія місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування як умова ефективного функціонування механізму державного управління // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 4. С. 326 331.
95.Гаман П. Державне управління системою фінансування екологічної діяльності // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 3. С. 275 279.
96.Висновки секції Оцінювання та аналіз політики регіональних органів влади” // П’ятий міжнар. науковий конгрес Державне управління та місцеве самоврядування” (23 лютого 2005 р., м. Харків). Харків: Харківський регіональний інт Нац. академії державного управління при Президентові України, 2005. 4 с.
97.Державна регіональна і муніципальна політика: Президент України та державна регіональна і муніципальна політика: Збір. матеріалів та документів // О. Іщенко, В. Каппо, М. Пухтинський, В. Тихонов / За заг. ред. О. Дьоміна. К.: Логос, 2002. С. 2124.
98.Кальниш Ю., Гриненко В. Практика і проблеми професійного навчання посадових осіб місцевого самоврядування // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2004. № 4. С. 97105.
99.Керецман В. Вдосконалення організаційного механізму державного регулювання розвитку регіонів в Україні // Управління сучасним містом. 2004. № 10 12 (16). С. 132 137.
100.Федорченко В. Реорганизацию для консолидации // Газета „Зеркало недели”. 2005. № 31 (559). С. 23.
101.Про Міністерство культури і туризму України: Указ Президента України від 20.04.2005 р. № 680/2005 // Газета „Урядовий кур'єр”. 2005. № 75. С. 7.
102.Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. № 586 XIV //