ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Биркович Віктор Іванович

УДК 658.012

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Шамрай Василь Олександрович,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1. Теоретико - метологічні засади державного регулювання сфери туризму на регіональному рівні

13

1.1. Поняття та сутність державного регулювання сферою туризму на регіональному рівні

13

1.2. Ступінь наукової розробки питань державного регулювання сфери туризму регіону

31

1.3. Особливості функціонування механізму державного регулювання розвитку туризму на регіональному рівні

46

Висновки до розділу 1

63

Розділ 2. Стан державного регулювання розвитку сфери туризму на регіональному рівні

68

2.1. Важелі прямого державного впливу на розвиток сфери послуг туризму на регіональному рівні

68

2.2. Важелі непрямого державного впливу на розвиток сфери туризму на регіональному рівні

96

2.3. Створення умов інвестиційної привабливості розвитку сфери туризму в регіоні

109

Висновки до розділу 2

130

Розділ 3. Удосконалення державного регулювання розвитку сфери туризму на регіональному рівні

135

3.1. Удосконалення важелів прямого державного впливу на розвиток туризму регіонів

135

3.2. Удосконалення форм і методів стимулювання розвитку туризму регіонів

144

3.3. Основні напрямки організаційних перетворень механізму державного регулювання розвитку сфери туризму на регіональному рівні

173

Висновки до розділу 3

191

Висновки

196

Список використаних джерел

200

ВСТУП

Актуальність теми. Зміцнення ринкових відносин в Україні відбувається шляхом формування й розвитку змішаної економіки, де взаємодіють ринкове й державне регулювання. Роль і масштаби останнього залежать від багатьох факторів і насамперед, від стану економіки об'єкта регулювання, що визначає функції, завдання, форми та методи впливу держави. Це повною мірою відноситься й до сфери послуг туризму, роль і значення якої неухильно зростає в ході створення соціально орієнтованої ринкової економіки. Тобто дедалі більшого значення набуває науково обґрун­товане формування сприятливого фінансово-економічного, правового і інформаційного середовища для розвитку туризму в регіонах України.
Особливо актуальним у сучасних умовах є алгоритм розробки, обґрунтування та прийняття управлінських рішень, удосконалення методів організаційного та фінансово-ресурсного забезпечення розвитку туризму як на макро-, так і на мікрорівні. Активізація діяльності підприємств туризму повинна грунтуватися на розширенні можливостей регіонального управління інвестиційними процесами у зазначеному напрямі та поєднання ефективного державного регулювання економіки з ринковою саморегуляцією.
Проведені в країні економічні реформи ліберальної користі недооцінювали роль держави в управлінні економікою, що практично усунуло його вплив на економічну діяльність майже всіх галузей і сфер національного господарства. Тим часом при переході від однієї суспільної системи до іншої, коли нові закономірності й тенденції розвитку ще не охопили свідомість більшого числа учасників, відбувається різке зниження державного регулювання процесів, що протікають. У міру розширення й поглиблення ринкових відносин управлінська діяльність господарських систем стає більше впорядкованою, але недостатньою для виконання вимог сучасного ринку. Подібне положення на державному й регіональному рівні проявляється в прийнятті управлінських рішень, що мають зайво узагальнений або вкрай вузький характер, що в свою чергу знижує результативність впливу регулювання на соціально-економічний розвиток країни і її регіонів.
Сформована в економіці країни ситуація досить повно проявляється в стані регулювання сферою послуг туризму регіонів. Як комплекс галузей, безпосередньо пов'язаних з рівнем життя, благополуччям населення, соціальним розвитком території, сфера послуг туризму особливо гостро відчуває необхідність участі суспільства в особі держави (регіону) у створенні сприятливих умов надання послуг і функціонування ринку даного виду послуг, незалежно від їхнього виду й характеру споживання. З іншого боку, стає усе більш важливим усунення на основі державного регулювання найбільш явних недоліків ринку послуг туризму, що мають місце в українській дійсності.
Рішення подібного роду завдань вимагає відповідного теоретичного й методичного забезпечення державного регулювання сфери послуг туризму з урахуванням її специфіки й особливостей конкретного регіону. У цьому зв'язку вибір форм і методів, розробка організаційного механізму державного регулювання розвитку сфери послуг регіону, цілісного по своїй сутності й принципам побудови, здобуває особливу актуальність і значимість.
Проблеми й особливості регулювання розвитку туризму регіонів знайшли своє відображення у наукових дослідженнях: передумови виникнення, принципи функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікація їх форм і видів, організація діяльності у ринкових умовах, методологія розробки і реалізації програми державного та регіонального регулювання туризму, особливості обліку та аналізу результатів роботи, планування фінансово-господарської діяльності, світовий досвід організації туризму висвітлені у наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних учених як Ю.В. Алєксєєва, С.М. Альфров, В.К. Бабарицька, І.В. Валентюк, В.Г. Гуляєв, А.С. Гайдук, С.А. Генсірук, А.Б Добровольська, В.К. Євдокименко, В.Ю. Керецман, Х. Гедфри, А.Д. Король, Х.К.Борисова, Дж.Боузна, Г.Папіряна, М.Пітюлича, В.Сеніна, С.Харічкова, О.Шаблія, І.Школи та інших.
Окремі сторони цієї проблеми (розвиток підприємництва, розміщення продуктивних сил, регіональний розвиток і державний вплив на цей процес) знайшли відбиття в роботах таких російських вчених-економістів, як Л.Н.Абалкин, В. Заусаєв, Л.І. Лукачева, М.І. Кабушкін, М.І. Жукова, А.В.Виленский, В. М. Лебедєв, В.А. Квартальнов, В.А.Шульга й ін. Дослідженню проблем впливу даної сфери національного господарства на соціально-економічний розвиток націй присвячені роботи ряду закордонних учених П. Линдерта, У. Грайпла, М. Портеру, Р. Харрода, Д Энгельхарта, і ін.
Проте в Україні висвітленими залишаються далеко не всі питання стосовно сучасних теоретико-методологічних та прикладних засад активізації діяльності підприємств рекреаційно-туристичного комплексу. Існує потреба у поглибленому науковому дослідженні теоретичних аспектів формування методики державного регулювання розвитку туризму на регіональному рівнях, визначенні пріоритетів та окресленні шляхів підвищення ефективності управління комплексним використанням багатого рекреаційно-туристичного потенціалу регіонів України.
Одним із ефективних важелів ринкового регулювання розвитку туризму є удосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки суб’єктів господарювання галузі, залучення інвестицій для пожвавлення їх діяльності. Потребують дослідження і нові методологічні підходи до інформаційного відображення діяльності підприємств рекреацій­но-туристичного комплексу у макроекономічних показниках. Поряд з цим підприємницькі структури, які належать до сфери туризму, не спромоглися розробити дієву тактику, стратегію, концептуальні моделі, які змогли б оптимально регламентувати їх відносини з державними органами, бюджетом, інвестиційними і кредитними інституціями. Важливість теми посилюється ще й тим, що протягом останніх років в економіці країни питома вага таких формувань стабільно зростає.
Зв'язок роботи з научними програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030); пов’язане з темою Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345) Національної академії державного управління при Президентові України. Роль автора полягає у розробці механізмів регулювання сфери туризму в регіоні.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є поглиблення теоретичних і методичних підходів, вироблення практичних рекомендацій з удосконалення державного регулювання розвитку туризму та стимулювання його фінансово-ресурсного забезпечення в регіонах України.
Досягнення цієї мети зумовило потребу теоретичних розробок, визначення та послідовного вирішення таких завдань:
- вивчення теоретико-методологічних засад державного регулювання туристичної індустрії регіону;
- дослідження та аналіз сучасних підходів до наукової розробки державного регулювання сферою туризму регіону
- обґрунтування, узагальнення та оцінка форм, методів та інструментів механізму державного регулювання і активізації діяльності суб’єктів туристичного господарювання у регіональній політиці розвитку сфери послуг туризму;
- визначення ролі і місця сфери туризму у національній економіці, визначення його соціально-економічного впливу на суспільство і навколишнє середовище;
- оцінка прямого та непрямого впливу державного регулювання на господарську діяльність підприємств сфери туризму;
- вивчення можливостей ефективного використання нових організаційних форм і методів державного регулювання сферою туризму в регіоні;
- розгляд повноваження та альтернативи участі держави в регулюванні туристичного ринку, оскільки саме вона формує основні умови функціонування суб’єктів туристичної діяльності;
- розробка відповідних методологічних та методичних рекомендацій з удосконалення державного регулювання регіонального туризму на основі принципів комплексності, системності та взаємної вигоди.
Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження обрано процес державного регулювання розвитку сфери туризму у регіоні.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти державного регулювання і організаційного забезпечення розвитку туризму на регіональному рівні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні , що вдосконалення державного управління у сфері послуг туризму регіону законодавчо-правового, економічного, організаційного та соціального характеру є умовою подальшого розвитку економіки регіонів та економіки України в цілому.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем регіональної економіки та регуляторної політики розвитку рекреаційно-туристичного комплексу. У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань використані: діалектичний метод дослідження процесів і явищ у їхньому взаємозв’язку й розвитку, системно-структурний аналіз (при дослідженні концептуальних засад та при систематизації методичних підходів щодо регуклювання розвитку туризму); методи групувального аналізу і статистично-прогнозних підходів, економіко-статистичні методи, порівняння (при аналізі соціально-економічних передумов, можливостей і мотивів розвитку ринку туристичних послуг у регіоні), хронологічний, метод екстраполяції, факторного аналізу, порівняльно-правовий, логіко-семантичний. Зокрема, історичні аспекти поняття „регіон” та „управління сферою туризму в регіоні”, наповнення їх змістом досліджувалися за допомогою діалектичного методу, методів екстраполяції і факторного аналізу. За допомогою хронологічного методу досліджено динаміку змін що відбулись в сфері туризму в регіоні України у часовій послідовності.
Порівняльно-правовий та історико-правовий методи широко застосовувалися для дослідження змісту державного управління при створенні системи управління туризмом в регіоні України та міжнародного досвіду організації туризму, а системний підхід та статичний метод для висвітлення стану наукової розробки управління сферою туризму в регіоні в системі державного управління.
Використання методів прогнозування дало змогу окреслити напрями розвитку туристичної сфери в регіоні України.
Інформаційно-нормативною базою для дисертації послужили законодавчі акти та закони України з питань розвитку туризму, курортів, готельного господарства; державна статистична звітність, яка характеризує результати функціонування суб`єктів туристичної, санаторно-курортної, відпочинкової діяльності в Україні протягом 2003-2006 років; вітчизняні і зарубіжні публікації з питань розвитку рекреації ї туризму, результати власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше:
- запропоновано рекреаційне районування територій регіонів, що надаєь можливість ефективного управління територіальною структурою рекреаційної діяльності: санаторно-курортний (клімато-лікування, бальнеологія, грязелікування); оздоровчий (купально-пляжний і прогулянковий); спортивний (туристичний, мисливський, гірськолижний, альпійський, водний тощо); пізнавальний;

удосконалено:
- набір важелів державного регулювання туристичного бізнесу важелями: прямого впливу «Введення економічного механізму забезпечення охорони навколишнього середовища рекреаційних територій регіону», непрямого впливу «Інформаційне забезпечення сфери надання туристичних послуг»;
- класифікацію факторів державного регулювання та формування політики перспективного розвитку туризму в регіоні, яка на відміну від діючого поділу на позитивні та негативні передбачає врахування факторів суб'єктивного характеру та несприятливі фактори об'єктивного характеру;
дістало подальший розвитку
- дослідження сутності державного регулювання сфери туризму на регіональному рівні через тлумачення понять „регіон”, „державне управління сферою туризму в регіоні”, „державне регулюванні в регіоні”, „туристичний регіон”;
- засоби державного регулювання розвитку сфери туризму через розробку прогнозів, цільових комплексних програм і індикативне планування.
Практичне значення одержаних результатів полягає у комплексному застосуванні розробленої класифікації важелів ринкового регулювання активізації діяльності підприємств туризму, удосконаленні моделі державного регулювання розвитку туризму при розробці єдиної комплексної політики розвитку рекреаційно-туристичного комплексу на основі загальнодержавної та регіональних концепцій і програм розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку.
Дослідження доведене до конкретних рекомендацій з удосконалювання форм і методів державного регулювання розвитку сфери послуг туризму регіону. Окремі теоретичні й методичні положення можуть бути використані при формуванні механізму державного регулювання даної сфери національного господарства, що діє на принципах ринкової економіки і спрямований на зміцнення ринку послуг шляхом прямого й непрямого впливу на зміну його основних характеристик.
Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій упроваджені:
- Комітетом Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму при доопрацюванні проекту Концепції розвитку українських курортів та проекту закону України „Про сільський та сільський зелений туризм” (реєстраційний № 4299, внесений народним депутатом України В.І. Кафарським) (довідка № ;
- Закарпатською обласною радою при розробці програми: „Концепція сталого розвитку Закарпатської області 2005-2015 рр.” (довідка № 01-17/452 від 04.12.2006);
- Закарпатською обласною радою при розробці програми: „Регіональна комплексна програма економічного і соціального розвитку Закарпаття до 2010 року” (довідка № 01-17/452 від 04.12.2006);
- Закарпатською обласною радою при розробці програми: „Стратегія транскордонного співробітництва „Карпати 2004-2011” (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія)” проект TASIS (довідка № 01-17/452 від 04.12.2006);
- Закарпатською обласною радою при розробці програми: „Комплексна програма розвитку туризму в Закарпатській області 2005-2010 рр.” (довідка № 01-17/452 від 04.12.2006);
- Закарпатською обласною радою при розробці програми: „Програма розвитку сільського туризму в Закарпатській області 2004-2008 рр.” (довідка № 01-17/452 від 04.12.2006).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить розроблені автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо управління зайнятістю.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на: регіональному форумі „Інструменти сталого розвитку: стратегічне планування в Закарпатській області та міжнародний досвід” (м. Ужгород, 2006); міжнародному семінарі „Бачення, Свот-аналіз та визначення пріоритетів на Закарпатті: процес та досягнуті результати” (м. Ужгород, 2006); стартовій конференції Проекту Програми Сусідства ІНТЕРРЕГ ІІІ А „Угорщина-Словаччина-Україна 2004-2006”: „Дослідження комплексного використання біомаси у спільному прикордонному регіоні Угорщина-Словаччина-Україна” (м. Ужгород, 2006); робочому семінарі: „Проблеми та стратегія розвитку словацько-українського транскордонного співробітництва” (м. Прешов, 2006); зимовій економічній школі „Основи соціальної ринкової економіки” (Закарпатська обл., Перечинський р-н, ТБ „Воєводіно”, 2005); „круглому столі” за участі Міністра закордонних справ України Тарасюка Б.І. „Нова Україна в оновленій Європі” (м. Ужгород, 2005); „круглому столі” „Шляхи і можливості консолідації українського суспільства” (м. Мукачево, 2005); „круглому столі” „Політичні партії України за рік до парламентських виборів: регіональний вимір” (м. Ужгород, 2005); „круглому столі” „Словаччина, Польща і Україна: обмін досвідом європейської інтеграції” (м. Ужгород, 2005); конференції „Трансформація пільгових режимів інвестиційної діяльності Закарпатської області у контексті європейської інтеграції: альтернативні інструменти інвестиційної та регіональної політики” (м. Ужгород, 2005); нараді Організаційного комітету Федерації сільського туризму України (м. Київ, 2005); міжнародній науково-практичній конференції „Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (м. Чернівці, 2005); міжнародній діловій зустрічі в рамках ІІІ міжнародної виставки-ярмарка „Тур-Євроцентр Закарпаття - 2004” (м. Ужгород, 2004).
Результати дослідження обговорювались на методологічних семінарах Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено автором у 20 опублікованих роботах, з них: 7 статей у фахових виданнях, загальним обсягом 5,1 обл. вид. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 217 сторінок, з яких 6 рисунків займають 5 сторінок, 12 таблиць 7 сторінок, список використаних джерел (215 найменувань) 18 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання державного регулювання сфери туризму регіону шляхом визначення теоретичних підходів, пріоритетних напрямів державної політики регулювання економіки регіонів Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. У вітчизняних нормативно-правових актах і іноземних наукових джерелах сформовані загальні принципи взаємозв’язків держави і регіонів з урахуванням властивостей туристичного бізнесу як складової економічного комплексу країни. Урахування змін під впливом глобалізації та частих економічних змін на туристичний бізнес в дисертації запропоновано розширення набору важелів державного регулювання туристичного бізнесу з введенням економічного механізму забезпечення охорони навколишнього середовища рекреаційних територій регіону та інформаційного забезпечення сфери надання туристичних послуг.
2. На розвиток туризму впливають фактори суб'єктивного характеру: фактор локального розвитку рекреаційного регіону і надання відповідних послуг; географічний фактор і наявний природний потенціал. До об'єктивних факторів впливу віднесено: недостатню підготовленість населення регіону до туристичного підприємництва; відсутність стабільних економічних механізмів економічного ре­гулювання господарських відносин; недостатнє формування економічних важелів і стимулів розвитку сфери туризму; напружену санітарно-екологічну ситуацію в багатьох туристичних центрах; політичний фактор.
Ці фактори, пов'язані з дією внутрішніх і зовнішніх чинників безпосереднім чином впливатимуть на систему державного регулювання і в основному визначатимуть стратегічні орієнтири розвитку туристичної індустрії.
3. В дисертації доведено, що важелі прямого впливу держави на розвиток туристичної індустрії безпосередньо впливають на функціонування економічних суб'єктів, змушуючи їх приймати рішення, зумовлені не самостійним економічним вибором, а юридичними та іншими настановами дер­жави. Використання ж методів непрямого впливу не призводить до втру­чання держави у процес прийняття рішень економічними суб'єкта­ми, а лише створює передумови для їх самостійного вибору, який би співпадав з метою державної економічної політики. Тобто непрямий вплив є впливом на економічні інтереси, спонукаючи ринкових аген­тів до дій у визначеному державою напрямі. Непряме регулювання ґрунтується на використанні індикативного пла­нування, інструментів грошово-кредитної, інвес­тиційної, податкової, інноваційної, бюджетної політики, методів мо­рально-етичного і пропагандистського впливу, надання інформаційних і консультативних послуг.
4. Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму є: удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму; забезпечення становлення туризму як високорентабельної га­лузі економіки України; розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського, еколо­гічного (зеленого) туризму; розширення міжнародного співробітництва, утвердження Ук­раїни на світовому туристичному ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов; науково обґрунтовані норми рекреаційного наван­таження на природне середовище, в межах яких воно зберігає здатність до самовідновлення.
Перешкодами реалізації в повній мірі державної політики розвитку туризму регіонів є відсутність необхідних фінансових ресурсів, зупинка промислових підприємств; низький рівень розвитку сфери послуг; високий рівень зносу виробничої і соціальної інфраструктури.
5. Серед напрямів трансформації економіки України завдання створення ефективних регіональних структур посідає особливе місце. Регіональну структуру економіки визначає перш за все районування, в залежності від розміщення продуктивних сил. В туристичній індустрії районування доцільним вважаємо здійснювати на основі оцінки придатності території для різних видів рекреаційної діяль­ності. Так, серед них пропонуємо виділити чотири основні види, які, в свою чергу, поділяються на підвиди, а саме: санаторно-курортний (клімато-лікування, бальнеологія, грязелікування); оздоровчий (купально-пляжний і прогулянковий); спортивний (туристичний, мисливський, гірськолижний, альпійський, водний тощо); пізнавальний.
6. За масштабами розвитку туризму та формою організації туристичної галузі для України запропоновано використовувати модель управління, що передбачає створення окремого певного багатогалузевого міністерства на рівні відповідного галузевого підрозділу. Однак для ефективного функціонування даної моделі доцільно отримати необхідне державне фінансування для участі країни у формуванні й просуванні національного турпродукту.
7. Виходячи з того, що Карпатський регіон є регіоном, який постійно дотується, то для підтримки таких пріоритетних галузей як туризм необхідна розробка комплексу заходів по забезпеченню самостійності і бездефіцитності регіонального бюджету і бюджетів, що входять до складу Карпатських муніципальних утворень. Важливим засобом економічного стимулювання господарської діяльності залишається податкова політика, реалізація якої визначається податковим механізмом, як сукупності організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням.
8. Засобами державного регулювання розвитку сфери туризму варто вважати розробку прогнозів, цільових комплексних програм і індикативне планування. У даному аспекті запропоновано в складі цільових комплексних програм виділити блоки: аналітичний, цільовий, ресурсний, блок інформаційного забезпечення, вільний блок, організаційний блок.
Запропоновано практичні рекомендації органам державної влади:
- щодо удосконалення системи оподаткування суб’єктів
підприємницької діяльності в галузі туризму;
- щодо стимулювання розвитку сфери туризму;
- щодо підвищення рівня кадрового забезпечення даної галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної ради України 1996. - № 30. с. 141.
2. Закон України „Про власність” // Відомості Верховної Ради. 1991. - № 20. с. 249.
3. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України 1999. - № 31.
4. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради. 1997. № 24 с.170.
5. Закон України „Про оренду державного та комунального майна” // Відомості Верховної Ради України 1992. - № 30. с. 416.
6. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” // Відомості Верховної Ради України 1997. - № 12.
7. Закон України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” // Відомості Верховної Ради. 1998. - № 34, - с. 228.
8. Закон України „Про підприємництво” //Відомості Верховної Ради України 1991. - № 14. с. 168.
9. Закон України „Про підприємства в Україні” //Відомості Верховної Ради України 1991. - № 24. с. 272.
10. Закон України „Про туризм” // Відомості Верховної Ради України 1995. - № 29.
11. Закон України про внесення змін до Закону України „Про туризм” від 18 листопада 2003 р. № 1282 IV // Офіційний вісник України. 2003. - № 50. с. 2600.
12. Про право комунальної власності та управління об’єктами права комунальної власності. Проект Закону України.
13. Програма розвитку туризму в Україні до 2005 р., затверджена Кабінетом Міністрів України // Урядовий кур’єр, № 26 1995. с. 7.
14. „Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 р.”, Указ Президента України від 10.08.99 р. // Урядовий кур’єр, № 41 1999. - с.2.
15. Послання Президента України до Верховної Ради України „Україна: поступ у ХХІ сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки” // Урядовий кур’єр, № 11 2000. - с. 3.
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.99 р. № 728 „Про заходи подальшого розвитку туризму” // Урядовий кур’єр. № 48 2000. с. 7.
17. Манільська декларація з світового туризму (1980 р.) Всесвітньої Туристської Організації, ВТО. 1980. 8 с.
18. Хартія туризму (1985 р.) Всесвітньої Туристської Організації, ВТО. 1985. 12 с.
19. Кодекс туриста (1985 р.) Всесвітньої Туристської Організації, ВТО. 1985. 24 с.
20. Ріо-де-Жанейрська декларація з довкілля та розвитку (1992 р.) Всесвітньої Туристської Організації, ВТО. 1992. 4 с.
21. Глобальний етичний Кодекс туризму (1999 р.) Всесвітньої Туристської Організації, ВТО. 1999. 6 с.
22. „Комерсант-Власть”, М., 2000, 8.2., с. 28.
23. „Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя”: Програма міжнародної науково-практичної конференції, 1-3 жовтня 1998 р. Херон. Херсон: Херсон. держ. пед. ун-т. Асоціація вчителів географії України. К., 1998. 16 с.
24. „Проблеми якості у громадському харчуванні, готельному господарстві та туризмі”: Матеріали міжнар. наук.-практ. Конференції, 28-29 жовтня 1999 р., Київ. К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998. 286 с.
25. Абетка місцевого самоврядування: Тлумач. слов. термінів і понять / Укл. І.В. Козюра. Полтава: АСМІ, 2003. 32 с.
26. Алєксєєв В. Биркович В. Управління спільною комунальною власністю // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - № 1(5) - с. 28-32.
27. Алєксєєва Ю.В. Державне регулювання розвитку туристичної галузі України в контексті досвіду Франції. Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня к.н. з держ. упр. Одеса, 2005. 20 с.
28. Алфьоров С.М. Діяльність органів внутрішніх справ по протидії злочинності у курортних регіонах (кримінологічне дослідження на матеріалах Запорізької області). Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2003. 19 с.
29. Андрушків В. Міркування про можливості розвитку туризму в Україні // Економіка України, 2000 - №1 - с. 34
30. Ансофф С. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1990.
31. Архів Одеської обласної державної адміністрації.
32. Бабарицька В. К. Територіальна організація комплексу міжнародного туризму України. Автореф. дис. канд. Геогр.. наук 11.00.02 / Київ. ун-т ім Т. Г. Шевченка К., 1997. 25 с.
33. Баженова О. Севастополь: шлях від військової бази до туристичної Мекки // Голос України № 198 (3948) від 24 жовтня 2006, с. 6.
34. Без космотуризма не обойтись // Курорты и туризм, 2001 - № 3 с. 3
35. Беленький А. Прием дело тонкое // „Зеркало недели” № 6, 15 февраля 2003 г., с. 23.
36. Биржаков М.Б. Введение в туризм. Издание 5-е. СПб.: Издательский дом «Герда», 2003 320 с.
37. Биркович В.І. Модернізація туристичного та рекреаційного потенціалу регіонів України // Статистика України. 2006. - № 3 (34). с. 83-86.
38. Биркович В.І. Розвиток туристичної галузі в регіоні // Командор. 2005. - № 1. с. 68-74.
39. Биркович В.І. Туризм в регіонах України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003. - № 2. с. 18-20.
40. Биркович В.І. Шляхи модернізації туристичного потенціалу регіонів України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2004. - № 3 (11). с. 326-331.
41. Биркович В., Лендєл О. Карпатський євро регіон і його роль в умовах розширеного ЄС // Національний інститут стратегічних досліджень (Закарпатський філіал). Ужгород: Вид-во „Ліра”, 2004. с. 224-235.
42. Борисов К. Г. Международный туризм и право: учебное пособие. М.: Издательство «НИМП», 1999.
43. Бугуцкий А. Проблемы стоимости рабочей силы в отраслях экономики Украины // Экономика Украины. 1999. - № 2 с. 51.
44. Будя А. П. Направления и задачи развития информационных технологий в туризме и гостиничном бизнесе Украины // Гостиничный бизнес. 2001. - № 1. с. 46-47, с. 64.
45. Буторова Н. В. Менеджмент и маркетинг иностранного туризма обслуживание зарубежных туристов в России. Ч. 1. Учеб. Пособие М., Сов. спорт, 1999 112 с.
46. В слове «Артек» не должно быть фальши! // Новый Крым. Курорты и туризм. № 3, 2002, с. 18.
47. Валентюк І. Туризм як галузь господарського комплексу України // Управління сучасним містом № 10 12(4), 2001, с.60.
48. Веденин Ю.А. Динамика территориальных рекреационных систем.- М.: Наука, 1983. 156 с.
49. Веденин Ю.А., Зорин И.В. Социальные аспекты изучения территориальных рекреационных систем // Вопр. геогр.- 1973, вып. 93. с. 21 -39.
50. Веденин Ю.А., Мирошниченко Ю.П. Оценка природных условий для организации отдыха // Изд. АН СССР.- Сер. Геогр. -1969. №3, 4. с. 41- 49.
51. Відпочинок в сільській місцевості в Україні в ХХІ столітті: проблеми та перспективи // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Переяслав-Хмельницький, 2000. 66 с.
52. Відпочинок на селі: Порадник відпочинку та власнику садиби // Туризм сільський зелений. 1999. - № 4. с. 28-34.
53. Внутрішній туризм в Україні: окремі аспекти: Збірник статей / Наук. ред. О.В. Лугова. К.: Ін-т туризму ФПГ, 2002. 160 с.
54. Волкова Л. А., Кирилов А. Т. Маркетинг в туризме. СПб.: Изд-во С-Петерб. ун-та, 1996. 184 с.
55. Волошин П.И. Правовое регулирование туристской деятельности: Учеб. пособие М.: Финансы и статистика, 1998. 120 с.
56. Гаврилюк О. Условия осуществления иностранного инвестирования // Экономика Украины. 1997. - № 8. с.12.
57. Гайдук А. Туризм в Німеччині: стан і перспективи // Регіон. Економіка. 2001. - № 3. с. 176-180.
58. Генсирук С.А., Нижник М.С., Возняк Р.Р. Рекреационное использование лесов. К.: Урожай, 1987. - 248 с.
59. Генсірук С.А, Нижник М.С., Міщенко В.О. Еколого-економічні аспекти природокористування. - К.: Наукова думка, 1982, - 175 с.
60. Гетьман В. І. Збереження ландшафтного різноманіття і розвиток екотуризму на природно-заповідних територіях // Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія: Міжнар. наук.-практ. конф. Матеріали. 18-20 жовтня 1999 р., Київ. К.: Вид-во КІТЕП, 1999. с. 191-193.
61. Годфри Х., Кац Кеннет М. Стимулирование международного туризма в XXI веке: пер. с англ. М.: Финансы и статистика, 2000, - 240 с.
62. Головченко В.Ю. Правове регулювання туризму потребує вдосконалення // Право України. 1995. - № 2. с. 5-8.
63. Гортенко І. О., Тарангул Л. Л. Економічні райони України. Посібник К., 1999 205 с.
64. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т. 2 / Под ред. В. А. Козбатенко. Изд. 2-е, с изм. и доп. М.: «Статут», 2002. 592 с.
65. Григорьев С. Местное управление в Великобритании //Вопр. экономики. 1991. - № 5. с. 52-62.
66. Гуляев В. Г. Новые информационные технологии в туризме: Учебное пособие. М.: Приор, 1998. 144 с.
67. Гуляев В.Г. Организация туристической деятельности: Учебное пособие. - М.: Нолидж, 1996. 312 с.
68. Гуляєв В.Г. Туризм: экономика и социальное развитие. М.: Финансы и статистика. 2003.
69. Данилишин Б. М., Дорогунцов С. І., Міщенко В. С., Коваль Я. В., Новоторов О. С., Паламарчук М. М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. К.: РВПС України, 1999. 716 с.
70. Дані по довіднику WTO/ Aims, Activities and Fields of Conference of National Tourist Organisations. Zeneva, 1980.
71. Дашков Л. П., Данилов А. И., Тютюнина Е. Б. Предпринимательство и бизнес. М., 1995. 302 с.
72. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України: Навч. посібник / Кол. авт.: В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю.Лебединська та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 112 с.
73. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д. Бакуменка (кер. творч. кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варвар та ін.; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
74. Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
75. Добровольська А. Б. Формування ринку міжнародного туризму в Україні і організаційні пріоритети його розвитку. Автореф. дис. канд. екон. наук 08.05.03 / Ін-т світ. Економіки і між нар. відносин НАН України. К., 1997. 19 с.
76. Добровольский А.Б. Активізація туризму в Україні на основі розвитку вільних економічних зон // Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці, 1995. ч.3. с. 75-78.
77. Документи ВТО, А/3/Т3/8. 29.08.1979.
78. Долишний М.И. Интенсификация производства и актуальные задачи регионального природопользования // Социально-экономические факторы регионального природопользования. К., 1984, - с. 4-6.
79. Долішній М., Нудельман М. Рекреаційний комплекс Карпат і його розвиток // Економіка Рад. України. К., 1984. № 96 с. 65.
80. Долішній М.І. Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону // Українські Карпати: проблеми і перспективи. Львів, 1993. с. 5-13.
81. Долматов Г.М. Международный туристический бизнес: история, реальность и перспективы, Серия «Учебное пособие». Ростов-на-Дону: «Феникс», 2001. 320 с.
82. Долматов Г.М. Менеджмент туристической фирмы. М., Международный институт гостиничного менеджмента и туризма, 2001.
83. Долматов Г.М. Правовые основы туристического бизнеса. М., Международный институт гостиничного менеджмента и туризма, 1998.
84. Дорогань А. Своим богатством распорядимся по-хозяйски. // Крымские известия. 1999. - № 206. с. 10.
85. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації / Ін-т регіон. досліджень НАН України Чернівці: Прут, 1995. 118 с.
86. Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої і регіональної демократії в Україні: Наук.-практ. посіб. / Упоряд. О.В. Бейко, А.К. Гук, В.М. Князєв,: За ред. М.О. Пухтинського, В.В. Толкованова. К.: Крамар, 2003. 396 с.
87. Ельчанинов Н. А. Правовой статус туристов Украины за рубежом. Учеб. пособие для студ. Вузов по спец. 6.0502 «Менеджмент в непроизводственной сфере» и 7.060101 «Правоведение» / Одесский ин-т управления и менеджмента, Одес. ин-т предпринимательства и права О.: Астропринт, 1998. 244 с.
88. Економіка міст: Україна і світовий досвід: Навч. посіб. / В.М. Вакуленко, Ю.Ф, Дегтяренко, О.І. Драпіковський та ін.; За заг. ред. В. Макухи. К.: Основи, 1997. 243 с.
89. Економічний аналіз і його роль в управлінні регіоном // Регіональне управління: Навч. посібник / Кол. авт.: Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін та ін.; За наук. та заг. ред. Л.М. Зайцевої. Д., 2000. с. 35-62.
90. Жук П.В. Экономическая оценка природного рекреационного потенциала Карпатского региона УССР; Автореф. дис. канд. эконом. наук. Львов, 1985. 17 с.
91. Жук П., Кравців В. Рекреаційний потенціал Українських Карпат і перспективи його використання // Українські Карпати: проблеми і перспективи. Львів, 1993. 211 с.
92. Жукова М. А. Индустрия туризма: менеджмент организации. М., Финансы и статистика, 2002. 198 с.
93. Заповідники і національні природні парки України. К.: Вища школа, 1999. 232 с.
94. Заусаев В. Бистрицкий С. и др. Технопарковые структуры в региональном развитии // Экономист - № 3 2003 с. 65-71.
95. Зорин И.В., Зорин А.И., Ирисова, Т.А., Сергеева Т.К., и др. Менеджмент туризма: туризм и отраслевые системы: Учебник. М.: Финансы и статисика, 2001. 272 с.
96. Зорин И.В., Штюрмер Ю.А. Туризм и охрана окружающей среды. М.: Турист, 1986. 103 с.
97. Известия, 27 апреля 1992.
98. Инвестиционная политика: государственное и муниципальное управление: справочник: М.: Изд-во «Магистр», 1997. 187с.
99. Кабушкин М. Менеджмент туризма. Минск: 1999. 303 с.
100. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. - 3-е изд., исп. Мн.: Новое знание, 2002. 409 с.
101. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма. - 4-е изд., исп. М.: Новое знание, 2004. 432 с.
102. Казаков В.Ф. Опыт организации лечебного туризма в санатории средней полосы России // Курортные ведомости № 4 (13), 2002. с. 10.
103. Карасевич І. І. Повноваження місцевих органів самоврядування в галузі туризму: магістрська робота (8.15.0000 „Державне управління ”) / УАДУ при ПУ. К., 2002, - 106 с.
104. Карничев В.С. Организация и самоорганизация социальных систем. Словарь. 2-е изд. доп. М.: Изд-во РАГС, 2004.
105. Квартальнов В.А. Иностранный туризм М.: Финансы и статистика, 1999. 312 с.
106. Квартальнов В.А. Мировой туризм на пороге 2000 года, прогнозы и реальность. М.: Финансы и статистика, 1998. 96 с.
107. Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления. М.: Финансы и статисика, 2000. 496 с.
108. Квартальнов В.А. Туризм: теория и практика: Избранные труды: В 5-ти т. М.: Финансы и статистика, 1998. Т.1: Гуманитарные проблемы развития туризма: история и современность. 192 с.; Т.2: Социальный туризм. 256 с.; Т.3: Новые цели туризма: Экономика и управление. 384 с.; Т.4: Иностранный туризм. 312 с.; Т.5: Методика профессионального обучения и подготовка специалистов по туризму в России. 248 с.
109. Квартальнов В. А., Федорченко В. Ю. Туризм социальный: история и современность: Учебное пособие. К.: Высшая школа, 1989. 342 с.
110. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти: монографія. К.: Вид-во НАДУ, 2002. 188 с.
111. Керецман В.Ю. Державне регулювання розвитку регіонів в Україні: теорія і практика. Автореферат дис. на здоб. наук. ступ. д . н. з держ. упр-ння. НАДУ при Президентові України. К., 2005. 31c.
112. Київ и кияни: соціологічні хроніки незалежності / За заг. ред. В. М. Ворони та В. П. Чорноволенка. К.: Ін-т соціології НАН України, 2000 -352 с.
113. Київ: енциклопедичне видання / Н.П. Барановська, М.М. Вівчарик, В.О. Горбик та ін. Ред. Смолій В.А. К.: Альтернативи, 2001 624 с.
114. Кирпушко Я. Буковинська туристична спектральність // Український регіональний вісник. - 2002.- №42.- с. 6-7.
115. Кифяк В. Розвиток міжнародного туризму як один з факторів становлення економіки України // Економіка України. 1995. - № 7. с. 41-43.
116. Козюра І.В. Над чим змушує задуматися російський рейтинг (туристична привабливість українських міст і регіонів) // Упр. сучас. містом. 2003. - № 2/4-6 (10). с. 102-107.
117. Козюра І.В., Лебединська О.Ю. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): Навч. посібник. Ужгород: Патент, 2003. 224 с.
118. Колесник Н. В. Введение в специализацию: 4.2. Международный туризм в сфере мирового товарооборота: Учеб.-метод. Пособие. М.: Сов. спорт, 1999. 84 с.
119. Коновалов В. Милиция проследит за туристами //Деловая столица, № 197 от 14.02.2005.
120. Коржик В.П. Буковина для всіх. Маршрутами екотуризму: Довідник-путівник. Чернівці: Зелена Буковина, 2002. 122 с.
121. Король О. Д. Регіональний менеджмент в туризмі (соціальні та економіко-географічні аспекти). Автореф. дис. канд. геогр. наук: 11.00.02 / Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. К., 1999. 19 с.
122. Костюк І. Франківщина: мрії твої золоті, мрії твої незабутні // Український регіональний вісник. 2002. - № 42. с. 8-9.
123. Кращі практики в місцевому самоврядуванні України. 2001. - № 2. с. 14-15.
124. Криворучко В.И. и др. Словарь-справочник: Экология, здоровье, курорты, туризм. М.: Медицина, 1997. 224 с.
125. Крым. Здравницы, туристические фирмы, достопримечательности: Справочник. Симферополь: «Світ», 1994. 46 с.
126. Кульчицький І. Львівські особливості // Український регіональний вісник. - № 42. с. 4-5.
127. Лексин В., Андреева Б., Сытников А., Шевцов А. Региональная политика России: концепции, проблемы, решения // Российский экономический журнал. 1993. - №9. с. 49-54.
128. Лукачева Л.И., Квартальнов В.А., Исаев В.А., Моисеева, Н.К., Цемянская Л.В., Лукьянов А.И., Анискин Ю.Н. Менеджмент туризма: основы менеджмента: Учебник. М.: Финансы и статистика, 2001. 270 с.
129. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) К.: „Альтярпрес”, 2002.
130. Масове харчування, готельне господарство і туризм в умовах ринкових відносин: 36. наук. праць / Відп. Ред. М.І. Пересічний. К., 1997. 138 с.
131. Мацола В. Рекреаційно-оздоровчо-туристичний комплекс (питання теорії, методології, практики): Монографія (Інститут регіональних досліджень НАН України, Редкол.: М.І. Долішній (відп. редактор). Льві, 1998. 278 с.
132. Мацола В.І. Рекреаційні ресурси Закарпатської області та їх економічна оцінка. Ужгород, 1996, - 62 с.
133. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України / Ін-т регіон. Досліджень ПАН України. Львів, 1997. 259 с.
134. Медиа Простир. Донецкая область инвестирует в Крым 100 млн. долларов // Новый Крым. Курорты и туризм. 2002, № 3, с. 2.
135. Международный туризм: Правовые акты / Сост. Н.И. Волошин. М.: Финансы и статистика, 2000. 400 с.
136. Менеджмент туризма: учебник / Н. И. Кабушкин. Мн. Новое знание. 2005. 408 с.
137. Мілашевська О.І. Організаційно-методичні засади формування спеціальних туристично-рекреаційних зон: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Н.-д. екон. ін-т. К., 1998. 20 с.
138. Моисеева Н.К. Международный маркетинг. М.: ЦЭМ, 1998, - 78 с.
139. Моисеева Н.К. Стратегическое управление туристической фирмой: Учебник. М.: Финансы и статистика, 2001. 208 с.
140. Назарчук Д. „Озеленимо” Карпати інвестиціями? // Голос України від 16 серпня 2003 .
141. Национальная туристическая ассоциация. Информация о деятельности за 1965-1996 гг. М., 1996.
142. Наукові записки КІТЕП / Щорічник. Випуск 1. К.: Укр. центр духовної культури, 2001. 396 с.
143. Недашковская Н.Ю. Рекреационная система Советских Карпат. К.: «Вища школа», 1983. 117 с.
144. Недашковская Н.Ю. Территориальная рекреационная система Советских Карпат (формирование, структура и тенденции развития): Автореф. дис. канд. эконом. наук. Киев, 1978. 16 с.
145. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організа