Державне регулювання сільського господарства в Україні (адміністративно-правовий аспект)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЛОМАКІНА Ірина Юріївна

УДК 351.824.1:631.11

Державне регулювання сільського господарства в Україні (адміністративно-правовий аспект)

Спеціальність: 12. 00. 07. – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник - Майданник Олена Олексіївна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

З МІСТ

Вступ…………………………………………………………………………5
Розділ 1. Загальна характеристика державного регулювання сільського господарства в Україні
1.1. Стан наукових досліджень питань державного регулювання сільського господарства в Україні ……………………………………………..15
1.2. Поняття, мета та особливості державного регулювання сільського господарства в Україні…………………………………………………………..24
1.3. Принципи державного регулювання сільського господарства в Україні……………………………………………………………………………42
1.4. Методи державного регулювання сільського господарства в Україні …………………………………………………………….....................................53
Висновки до розділу 1……………………………………………………...59
Розділ 2. Особливості адміністративно-правового регулювання окремих напрямів забезпечення сільського господарства в Україні
2.1. Державне регулювання у сфері матеріально-технічного забезпечення сільського господарства в Україні……………………………………………...62
2.2. Державне регулювання сільського господарства України в сфері фінансово-кредитного забезпечення, ціноутворення та оподаткування…………………………………………………………………....81
2.3. Державне регулювання кадрової політики в сільському господарстві України…………………………………………………………………………...95
2.4. Особливості державного регулювання інформаційного забезпечення сільського господарства в Україні…………………………………………….114
Висновки до розділу 2…………………………………………………….123
Розділ 3. Шляхи вдосконалення державного регулювання сільського господарства в Україні
3.1. Удосконалення інституційно-функціонального забезпечення державного регулювання сільського господарства в Україні………………………………………………………………………….126
3.2. Тенденції та перспективи розвитку нормативно-правового забезпечення державного регулювання сільського господарства в Україні…………………………………………………………………………..150
Висновки до розділу 3…………………………………………………....167
Висновки …………………………………………………………………170
Додатки……………………………………………………………………180
Список використаних джерел……………………………………….....183

Список умовних скорочень

АПК Агропромисловий комплекс
СОТ Світова Організація Торгівлі
ЄС Європейський Союз
ФСП Фіксований сільськогосподарський податок
КЗпП України Кодекс законів про працю України

ВСТУП

Актуальність теми. Напрям на євроінтеграцію, членство у Світовій організації торгівлі, глобальна світова продовольча криза зумовили потребу у дослідженні державного регулювання відносин, що виникають в сільському господарстві України за умови сучасних вимог та перспектив, а також з огляду на забезпечення національно-державних інтересів.
Необхідність дослідження адміністративно-правових аспектів державного регулювання сільського господарства в Україні пов’язана водночас із внутрішніми негативними об’єктивними реаліями. До останніх слід віднести соціальні, економічні, демографічні, екологічні, правові проблеми, які виникли через незавершеність адміністративної, земельної та аграрної реформ та недостатній рівень правового забезпечення цих процесів.
Виходячи зі змісту положень Конституції України, згідно з якими: «...Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави» (ст. 3), та «Кожен має право на достатній життєвий рівень для
себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло» (ст. 48), держава несе відповідальність за створення належних соціальних умов для кожної людини, за забезпечення її продовольством та іншими сільськогосподарськими товарами у достатній кількості та відповідної якості, за захист прав та інтересів виробників та споживачів продовольства. Потреба у державному регулюванні аграрних відносин зумовлена й гострим дефіцитом матеріальних і фінансових ресурсів, низьким технічним рівнем, слабкою мотивацією до праці, порушенням міжгалузевих зв’язків.
На сьогодні відомі наукові дослідження регулювання сільського господарства належним чином висвітлюють аграрні, земельні, екологічні аспекти цієї проблеми. Водночас, у вітчизняній юридичній науці не отримали належного наукового аналізу адміністративно-правові аспекти державного регулювання сільського господарства в Україні. Відзначаючи існування наукових досліджень у сфері державного регулювання сільського господарства в Україні, які проводяться фахівцями в різних галузях права, необхідно констатувати відсутність комплексних напрацювань в означеній сфері, зважаючи на її адміністративно-правовий аспект, у тому числі, відсутність належної інтеграції наукових знань із конституційного, адміністративного, фінансового, аграрного, земельного, екологічного права, загальної теорії управління, теорії держави і права. Таким чином, усвідомлення важливості урахування управлінського трактування державного регулювання сільського господарства в Україні, а отже - необхідності розробки та удосконалення адміністративно-правових засад державного регулювання сільського господарства, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень з цієї проблематики , з іншого, обумовлюють актуальність теми роботи, її важливе теоретичне та практичне значення.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці таких українських вчених: В.Б. Авер’янова, Г.О. Аксеньонка, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістової, А.І. Берлача, А.Л. Бейкуна, Г.Ю. Бистрова, Ю.П. Битяка, О.М.Браніцького, М.М. Вєдєніна, О.В. Гафурової, В.К. Гіжевського, І.П.Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.К. Гуревського, Е.Ф. Демського, В.М.Єрмоленка, В.П. Жушман, О.В. Зайчука, Р.О. Калюжного, М.І. Козиря, А.М. Колодія, П.Ф. Кулинича, В.І. Курила, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В.В. Ладиченка, Т.В. Лямцевої, О.О. Майданник, В.К.Мамутова, І.М. Миронця, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.П.Нагребельного, Н.Р. Нижник, В.В. Носіка, Л.О. Панькової, А.М.Пащенка, О.О. Погрібного, О.А. Поліводського, О.П. Рябченка, В.І.Семчика, О. Ф. Скакун, А.М. Статівки, Н.І. Титової, О.І. Остапенка, Н.В.Хорощак, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.В.Юрчишина, В.З. Янчука та ін.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження відповідає завданням, поставленим Законом України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 року та Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1158, відповідно до яких визнані необхідними наукові дослідження шляхів підвищення ефективності діяльності суб’єктів аграрного сектору. Дисертацію виконано відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України в межах НДР «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер державної реєстрації 0106U004241) та НДР «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356) .
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у тому, що б, на основі науково-теоретичного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених, чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації, визначити сутність і особливості державного регулювання сільського господарства в Україні, сформулювати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання у цій сфері.
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних задач:
– розкрити поняття та особливості державного регулювання сільського господарства;
– узагальнити принципи державного регулювання сільського господарства в Україні;
– охарактеризувати методи державного регулювання сільського господарства в Україні;
– розглянути заходи адміністративно-правового регулювання у сфері матеріально-технічного забезпечення сільського господарства України;
– розкрити специфіку державного регулювання сільського господарства у сфері фінансово-кредитного забезпечення, ціноутворення та оподаткування;
– охарактеризувати державне регулювання кадрової політики в сільському господарстві в Україні;
– визначити заходи державного регулювання інформаційного забезпечення сільського господарства в Україні;
– окреслити шляхи удосконалення інституційно-функціонального забезпечення державного регулювання сільського господарства в Україні;
– розробити рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення державного регулювання сільського господарства в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення державного регулювання сільського господарства в сучасних умовах розвитку економічних, соціальних та державно-правових явищ в Україні.
Предметом дослідження є державне регулювання сільського господарства в Україні, норми чинного законодавства, які регулюють суспільні відносини у цій сфері, наукові джерела юридичної літератури, а також матеріали практичної діяльності органів, що здійснюють встановлені у законодавстві повноваження у сфері державного регулювання сільського господарства.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження були застосовані діалектичний метод пізнання, наукові методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та синтезу. Діалектичний метод дав змогу розглянути державне регулювання сільського господарства у взаємозв’язку і взаємодії всіх його змістоутворюючих елементів у контексті розвитку системи адміністративного права України. Історичний метод було використано у дослідженні тенденцій розвитку законодавства про державне регулювання сільського господарства в Україні, а також у дослідженні державного регулювання окремих напрямів забезпечення сільського господарства України. Порівняльно-правовий метод покладений в основу аналізу законодавства України у сфері державного регулювання сільського господарства України та відповідного законодавства інших держав та міждержавних утворень. За допомогою методу формально-логічного та структурно-функціонального аналізу виявлено недоліки державного регулювання сільського господарства та визначено шляхи їх подолання. Методи системного аналізу та синтезу були використані для дослідження таких понять,як державне регулювання сільського господарства, принципи державного регулювання сільського господарства, методи державного регулювання сільського господарства та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена робота є одним із перших у науці адміністративного права України комплексних досліджень теоретичних і практичних правових питань державного регулювання сільського господарства в умовах незавершених адміністративної, аграрної і земельної реформ та приєднання України до Світової організації торгівлі (далі − СОТ), адаптації національного законодавства до права Європейського Союзу (далі − ЄС).
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у теоретичних висновках, положеннях та практичних рекомендаціях, що виносяться на захист:
Вперше:
− доцільність виокремлення в системі нормативно-правових актів у сфері державного регулювання сільського господарства України такі блоки: законодавчі акти, які визначають основні засади державної аграрної політики України, принципи державного стимулювання аграрного сектору економіки; законодавчі акти, які містять правові норми, що визначають особливості державного регулювання в окремих галузях сільськогосподарського виробництва; законодавчі акти, які визначають правове становище сільськогосподарських товаровиробників тощо;
− комплексно досліджено особливості державного регулювання окремих напрямів забезпечення сільського господарства в Україні: матеріально-технічного, фінансово-кредитного, ціноутворення та оподаткування, проведення кадрової та інформаційної політики в сільському господарстві.
− сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства України у сфері державного регулювання сільського господарства шляхом внесення змін до Земельного кодексу України, Законів України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та ін. Зокрема, слід доповнити Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» (ч. 1 ст. 2) пунктом 5: «ефективне та раціональне використання природних ресурсів, відновлення та підтримання екологічної рівноваги територій» тощо.
Набули подальшого розвитку:
− обґрунтування системи заходів державного регулювання у сфері матеріально-технічного забезпечення сільського господарства України, які умовно можна поділити на окремі групи: − заходи, які спрямовані на створення відповідного законодавчого підґрунтя матеріально-технічного забезпечення АПК; − заходи, які передбачають створення відповідної інфраструктури матеріально-технічного забезпечення АПК; − заходи, які спрямовані на поліпшення сервісного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників тощо;
− визначення основних пріоритетів державного регулювання кадрової політики в сільському господарстві в Україні: створення для молоді сприятливих умов для здобуття освіти; стимулювання осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, підвищувати свій професійний рівень та ін.;
Удосконалено:
− визначення поняття державного регулювання сільського господарства як виду державної діяльності, реалізації завдань і функцій держави, що проявляється через діяльність уповноважених структур, спрямовану на здійснення у межах повноважень, визначених законом, безперервного, цілеспрямованого організаційного впливу на виробництво, переробку, реалізацію сільськогосподарської продукції та інші види пов’язаних із цим відносин з метою забезпечення продовольчої безпеки, ефективного використання земельних та інших природних ресурсів, дотримання законодавства, попередження правопорушень та захист прав громадян;
− систему принципів державного регулювання сільського господарства в Україні, серед яких виокремлено основні (загальні) принципи та спеціальні принципи;
− систему методів та способів державного регулювання сільського господарства в Україні, які можна поділити на дві великі групи: імперативні та диспозитивні, що охоплюють такі способи та засоби державного регулювання сільського господарства як припис, рекомендації, заборони, узгодження та дозволи, стимули та заохочення;
− поняття організаційно-правової форми матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, під якою слід розуміти опосередковану правовими нормами і відособлену організаційно функціональну діяльність спеціально уповноважених державних структур, інших інституцій, спрямовану на забезпечення технологічних процесів для належного виконання комплексу сільськогосподарських робіт;
− систему правових заходів державного регулювання сільського господарства у сфері ціноутворення, складовими якої є зокрема: здійснення державних інтервенцій (фінансових або товарних); проведення державних заставних закупівель; регулювання вартості послуг ветеринарної медицини та ін.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані автором роботи теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані: а) у науково-дослідній діяльності − для подальшого дослідження проблем державного регулювання сільського господарства; б) у правотворчій діяльності − для вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює відносини у сфері сільського господарства; в) у правозастосуванні − для реалізації положень нормативно-правових актів щодо адміністративно − правового регулювання сільського господарства; г) у навчальному процесі − у розробці навчальних курсів, методичних матеріалів, викладанні та вивченні курсу адміністративного права, аграрного права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, усі сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, повідомленнях на науково-практичних конференціях, на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, у навчальному процесі з викладання курсу «Адміністративне права України» на юридичному факультеті Білоцерківського національного аграрного університету.(Акт впровадження від 28 листопада 2011р.№81[додаток А])
Результати дослідження доповідались на щорічних науково-практичних конференціях «Сучасні правові проблеми українського державотворення» у м.Біла Церква, у 2005, 2006 та 2009 роках.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладені у 8 публікаціях, 5 з яких є самостійними науковими статтями у фахових виданнях.
Структура дослідження обумовлена метою, завданням та обраним предметом дослідження. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, додатку, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 229 сторінок, з яких основний текст – 179 сторінок; список використаних джерел містить 381 найменувань на 47 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Державне регулювання сільського господарства здійснюється із застосуванням спеціальних методів і форм регулятивно-управлінської діяльності, здійснюють його державні органи виконавчої влади, що визначають стратегічні цілі і завдання агропромислового виробництва, забезпечують матеріально-фінансову підтримку аграрного сектора, здійснюють контроль і нагляд за дотриманням законодавства. Держава в умовах сучасного ринкового господарства завдяки державному регулюванню виконує внутрішньо важливі функції стимулювання розвитку виробництва і зростання добробуту населення, підвищення якості життя, воно зобов’язане не тільки забезпечувати все необхідне для нормального функціонування ринкової конкуренції, захищати законні права громадян і підприємств, але і допомагати господарюючим суб’єктам адаптуватися до змін ринкової кон’юнктури, створювати сприятливі умови для активізації їх виробничої діяльності. В умовах світової продовольчої кризи, необхідності забезпечення національних інтересів України як члена Світової організації торгівлі, перспектив євроінтеграції особливого значення набуває виважена державна аграрна політика та ефективне державне регулювання відносин, що виникають в сільському господарстві України. За сучасних умов державне регулювання сільського господарства зумовлюється наявністю також гострого дефіциту матеріальних та фінансових ресурсів, низьким технічним рівнем, слабою мотивацією до праці, порушенням міжгалузевих зв’язків.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, можна віднести:
1. Державне регулювання сільського господарства – це вид державної діяльності, реалізації завдань і функцій держави, що проявляється через діяльність уповноважених структур, спрямовану на здійснення у межах повноважень, визначених законом, безперервного, цілеспрямованого організаційного впливу на виробництво, переробку, реалізацію сільськогосподарської продукції та інші види пов’язаних із цим відносин з метою забезпечення продовольчої безпеки, ефективного використання земельних та інших природних ресурсів, дотримання законодавства, попередження правопорушень та захист прав громадян.
2. До ознак та особливостей державного регулювання сільського господарства слід віднести такі: закріплення на конституційному рівні основних засад державного регулювання сільського господарства та зобов’язань держави в цій сфері; здійснення державного регулювання сільського господарства в умовах адміністративної, аграрної та земельної реформ; вплив на зміст державного регулювання сільського господарства аграрної політики України, що конкретизується в Законі України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року»; поліфункціональна спрямованість державного регулювання сільського господарства; цілеспрямованість та результативність державного регулювання сільського господарства; урегульованість державного регулювання сільського господарства у відповідних правових приписах чинного законодавства; державне регулювання сільського господарства надає відносинам між суб’єктами певної правової форми, яка має державно-владний характер та вказує на міру можливої та необхідної поведінки; виняткове значення та пріоритетність розвитку сільського господарства як безпосереднього об’єкту державного регулювання; має специфічний набір методів та способів державного регулювання сільського господарства, зумовлених необхідністю врахування публічно-правових інтересів суспільства.
Безпосереднім об’єктом державного регулювання сільського господарства є суспільні відносини, які склалися у сільському господарстві, діяльність суб’єктів, що є учасниками зазначених суспільних відносин.
Суб’єктами державного регулювання сільського господарства є учасники цих правовідносин. Суб’єкти правовідносин у сфері державного регулювання сільського господарства в залежності від їх правового статусу можуть бути класифіковані на такі групи: 1) ті, що здійснюють державне регулювання; 2) ті, стосовно яких здійснюється таке регулювання (тобто, діяльність яких підлягає державному регулюванню).
4. Принципи державного регулювання сільського господарства в Україні ¬– встановлені у законодавстві вихідні засади, основні, визначальні ідеї, які лежать в основі державної діяльності у сфері державного регулювання сільського господарства , діяльності уповноважених суб’єктів у цій сфері. Державне регулювання сільського господарства здійснюється на основі таких принципів: додержання законності; забезпечення реалізації конституційних прав та свобод селян; вільний вибір організаційно-правової форми господарювання у сільському господарстві та інших галузях АПК; системність та комплексність заходів державного регулювання сільського господарства; цілеспрямованість та адресність державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників; недопущення безпідставного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у вибір форм господарювання та господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників, крім випадків, передбачених законами; забезпечення суб’єктам господарювання захисту прав власності на землю, майно та результати своєї праці; державна підтримка наукових досліджень по створенню та впровадженню нових екологічночистих ресурсозберігаючих технологій вирощування, поглибленої переробки сільськогосподарської сировини та виготовлення з неї конкурентоздатної вітчизняної продукції; протекціонізм розвитку сільського господарства; поєднання державного впливу і ринкових регуляторів.
5. Методами державного регулювання сільського господарства є певні прийоми, способи, які застосовуються в процесі організаторської діяльності відповідними органами державної влади у галузі сільського господарства. Методи державного регулювання сільського господарства доцільно класифікувати на дві великі групи: імперативні та диспозитивні, які охоплюють такі способи та засоби державного регулювання сільського господарства як припису, рекомендацій, заборон, узгоджень та дозволів, стимулів та заохочень.
На підставі проведеного аналізу методів державного регулювання сільського господарства дисертант дійшов таких висновків: 1) за часів входження України до складу СРСР законодавче забезпечення розвитку сільського господарства здійснювалось союзним законодавством, яке, переважно, ґрунтувалось на командно-адміністративних методах. Зазначені нормативно-правові акти значно звужували законодавчу ініціативу України, а також творчу ініціативу недержавних учасників складного процесу виробництва агропромислової продукції; 2) в сучасних умовах реформування аграрного сектора економіки, переходу до багатоукладності форм власності та господарювання змінились сфера та методи державного впливу на діяльність суб’єктів сільськогосподарських правовідносин. Поряд з традиційними обмежувальними засобами, все більше використовуються мотиваційно-стимулюючі механізми, які знаходять своє вираження у відповідних юридичних нормах; 3) методи державного регулювання сільського господарства доцільно класифікувати на дві великі групи: імперативні та диспозитивні, які охоплюють такі способи та засоби державного регулювання сільського господарства як припис, рекомендації, заборони, узгодження та дозволи, стимули та заохочення.
6. Основними напрямами державного регулювання сільського господарства України є матеріально-технічне та фінансове-забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, проведення кадрової та інформаційної політики в сільському господарстві. Особливості державно регулювання окремих напрямів забезпечення сільського господарства полягають у тому, що забезпечення сільського господарства в сфері матеріально-технічного та фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, кадрової та інформаційної політики здійснюється із застосуванням заходів державної підтримки.
7. Тенденціями чинного законодавства є закріплення окремих заходів державної підтримки, які стосуються таких видів сільськогосподарських товаровиробників: сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та осіб, які ведуть особисте селянське господарство. Доцільно перейти до єдиних принципів надання державної підтримки в сільському господарстві, закріпивши таке право за сільськогосподарськими товаровиробниками в цілому, незалежно від організаційно-правової форми, розміру тощо. В зв’язку з цим доцільно закріпити в чинному законодавстві єдине визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник».
8. До системи заходів державного регулювання в сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, які виступають необхідною умовою ефективного розвитку сільського господарства України, слід віднести: а) створення відповідного законодавчого підґрунтя матеріально-технічного забезпечення АПК; б) створення відповідної інфраструктури матеріально-технічного забезпечення АПК; в) створення умов для сільськогосподарських товаровиробників щодо придбання необхідних матеріально-технічних ресурсів; г) створення сприятливого режиму діяльності для виробників цих ресурсів; д) поліпшення сервісного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.
9. Під організаційно-правовою формою матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників слід розуміти опосередковану правовими нормами і відособлену організаційно функціональну діяльність спеціально уповноважених державних структур, інших інституцій, спрямовану на забезпечення технологічних процесів для належного виконання комплексу сільськогосподарських робіт.
10. З метою удосконалення державного регулювання матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, усунення існуючих недоліків чинного законодавства, підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного підприємництва, доцільно розробити нормативно-правовий акт, який би визначив поняття, основні засади, принципи, мету, завдання, форми матеріально-технічного забезпечення суб’єктів аграрного підприємництва, органи та їх повноваження у цій сфері, а також містив би норми юридичної відповідальності. На сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва це може бути Концепція про матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, яка має бути покладена в основу розвитку аграрного законодавства щодо матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників.
11. Фінансове забезпечення сільськогосподарських товаровиробників охоплює такі сфери як кредитне забезпечення, цінове та податкове регулювання. Особливості сільського господарства зумовлюють і особливості у кожній із зазначених сфер. Кредитування сільськогосподарських товаровиробників здійснюється в поєднанні загальноприйнятого порядку надання кредитів зі спеціальним режимом кредитування.
Державне регулювання сільського господарства України в сфері ціноутворення передбачає: здійснення державних інтервенцій; проведення державних заставних закупівель; регулювання вартості електричної та теплової енергії, природного газу, вугілля, води, які поставляються (продаються) виробникам сільськогосподарської продукції, а також вартості послуг (тарифів) з транспортування сільськогосподарської продукції, її зберігання, навантаження, перевантаження тощо; регулювання вартості послуг ветеринарної медицини, хлібної інспекції, карантинної інспекції; дотування тваринницької продукції; регулювання експортно-імпортних операцій.
Державне регулювання сільського господарства України в сфері оподаткування здійснюється з метою стимулюючого впливу на сільськогосподарське виробництво шляхом: а) запровадження спеціального режиму оподаткування; б) звільнення від сплати окремих видів податків і зборів (обов’язкових платежів); в) зменшення ставки оподаткування; г) списання та реструктуризація податкової заборгованості.
12. Державне регулювання кадрового забезпечення сільського господарства України здійснюється шляхом створення для молоді сприятливих умов щодо здобуття освіти, стимулювання осіб, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, підвищувати свій професійний рівень та залучення фахівців та робітничих кадрів для роботи в аграрній сфері економіки. Держава на законодавчому рівні визначає пріоритетність кадрового забезпечення АПК, напрацьована і діє відповідна система законодавства. Разом з тим, як свідчить проведене дослідження, у законодавстві відсутнє комплексне вирішення проблем кадрового забезпечення АПК.
13. Державне регулювання інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників здійснюється шляхом: створення мережі закладів, основним видом діяльності яких, є надання інформаційних послуг; безоплатного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників окремими видами інформації; пільгового оподаткування діяльності, пов’язаної з отриманням відповідної інформації; закріплення обов’язку за державними органами інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників; встановлення відповідальності за ненадання відповідної інформації.
14. Систему органів державного регулювання сільського господарства складають: державні органи, які здійснюють законодавче та програмне забезпечення розвитку сільського господарства України; державні органи та органи місцевого самоврядування, які здійснюють безпосередньо заходи державного регулювання, тобто наділені виконавчо-розпорядчими функціями; державні органи, які здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства в сфері сільського господарства, тобто наділені контрольно-наглядовими функціями; державні органи, які здійснюють захист суб’єктів аграрного підприємництва; державні органи, що зобов’язані створювати відповідні сприятливі умови розвитку сільського господарства України; державні установи та недержавні організації, які від імені держави здійснюють функції щодо стимулювання розвитку сільського господарства;
15. Основними функціями державного регулювання сільського господарства України є: прогнозування та планування сільськогосподарського виробництва; державна реєстрація та ведення відповідних реєстрів; ліцензування окремих напрямів сільськогосподарського виробництва; атестація працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві та атестація сільськогосподарського виробництва; стандартизація та сертифікація в сільському господарстві; державна експертиза в сільському господарстві; державний сільськогосподарський перепис; державний контроль та нагляд в сільському господарстві; вирішення спорів в галузі сільського господарства.
16. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері державного регулювання сільського господарства України, можна розділити на окремі блоки правового регулювання: законодавчі акти, які містять окремі правові норми, що визначають особливості державного регулювання в окремих галузях сільськогосподарського виробництва; законодавчі акти, які визначають правове становище сільськогосподарських товаровиробників законодавчі акти; законодавчі акти, які визначають основні засади державної аграрної політики України, принципи державного стимулювання аграрного сектора економіки; законодавчі акти, які спрямовані на інституційно-функціональне забезпечення державного регулювання сільського господарства України; законодавчі акти, які є джерелами інших галузей законодавства, і спрямовані на регулювання відповідних відносин в сфері державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання в цілому.
Законодавство України про державне регулювання сільського господарства характеризується комплексністю, орієнтацією на реалізацію аграрної та земельної реформ, підвищенням ролі закону в державному регулюванні сільського господарства України, великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів, їх складністю та суперечливістю.
17. В правотворчості органів державної влади простежується певна автономність: відсутність логічного зв’язку між «законодавчим» та «підзаконним» регулюванням. Основні засади, які закріплені в законах дуже рідко конкретизуються в підзаконних нормативно-правових актах, що свідчить про відсутність механізмів реалізації цих правових норм та про їх декларативний характер. Натомість підзаконні нормативно-правові акти мають тимчасовий або одноразовий характер і, як правило, спрямовані на ліквідацію вже існуючих негативних правових, соціально-економічних, екологічних, демографічних тощо наслідків, а не на створення умов для їх запобігання.
18. Основними напрямками розвитку законодавства в сфері державного регулювання сільського господарства є: 1) врегулювання прогалин у законодавстві в сфері державного регулювання сільського господарства України шляхом розробки і прийняття нових нормативно-правових актів; 2) усунення існуючих в законодавстві про державне регулювання сільського господарства протиріч шляхом внесення відповідних змін; 3) адаптація законодавства в сфері державного регулювання сільського господарства до норм європейського і міжнародного права.
19. Запропоновано внесення наступних змін до Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року»: доповнити ч. 1 ст. 2 пунктом 5: «ефективне та раціональне використання природних ресурсів, відновлення та підтримання екологічної рівноваги територій».
20. З метою ефективного здійснення державного регулювання сільського господарства у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» пропонується виключити пункт 6 ч. 1 ст. 3 «Основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності» щодо «зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності».
21. Запропоновано внесення таких змін до Земельного кодексу України: ч. 6 ст. 118, друге речення викласти в такій редакції: «До заяви додаються матеріали, передбачені ч. 5 ст. 151 цього Кодексу, а також висновки професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства)».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Каландадзе А.М. Правовые формы государственного руководства колхозами. – Л. : Изд-во Ленинг. Ун-та, 1954.
2. Каландадзе А. М. Внутриколхозные правоотношения в СССР / А. М. Каландадзе. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1974. – 112 с.
3. Шемшученко Ю.С. Правові питання екології у сфері АПК // АПК і право / Ц. В. Бичкова, З. А. Павлович, В. І. Семчик, Ю. С. Шемшученко. – К.: Політвидав України. – 1988. – 191 с.
4. Веденин Н. Н. Правовое регулирование производственно –технического обеспечения сельского хазяйства / Николай Никифорович Веденин. – М, 1988. – 280 с.
5. Казьмин И. Ф. Производственно-хозяйственная деятельность колхозов : правовые вопросы / Иван Федорович Казьмин. – М. : Юрид. лит., 1972. – 152 с.
6. Масевич М. Г. Правовые вопросы матеріально-технического обеспечения колхозов и совхозов / Масевич М. Г., Мухитдинов Н. Б., Покровский Б. В., Сулейменов М. К– Алма-Ата, 1969. – 162 с.
7. Масевич М. Г. Правовые вопросы материального стимулирования предприятий / Масевич М. Г., Покровский Б. В., Сулейманов М. К. – Алма-Ата. – 1972.
8. Нагребельний В. П. Організаційно-правові питання управління матеріально-технічним забезпеченням сільського господарства: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук / В.П. Нагребельний. – К., 1983. –20 с.
9. Попов В. К. Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации / В. К. Попов– Харьков. – 1983.
10. Семеусов В. А. Договор поставки сельскохозяйственной техники : учебное пособие / Валерий Александрович Семеусов – Иркутск, 1975. – 96 с.
11. Семеусов В. А. Договорные отношения по матеріально-техническому снабжению сельского хозяйства : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид наук / Валерий Александрович Семеусов – М., 1969. – 19 с.
12. Семеусов В.А. О правовой природе отношений по снабжению колхозов и совхозов сельхозтехникой / Валерий Александрович Семеусов. – Иркутск, 1967. – 82 с.
13. Мольков Ю. В. Производственно-хозяйственная деятельность крестьянского хозяйства / Ю. В. Мольков // Комментарий к законодательству о крестьянском (фермерском) хозяйстве. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – С. 75 – 84.
14. Сторожев Н. В. Правовое положение колхоза на современном этапе : внутрихозяйственные аспекты / Николай Васильевич Сторожев. – Минск : Наук. и техн., 1975. – 248 с.
15. Ядевич Н. И. Правовое регулирование производственно-хозяйственной деятельности межхозяйственных предприятий (организаций) в сельском хозяйстве : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. юрид. наук / Наталия Ивановна Ядевич. – М., 1979. – 16 с.
16. Адміністративне право України : акад. курс : підручник : [у 2 – х т.]; т. 1. Загальна частина / редкол.; В. Б. Авер’янов [голова]. — К. : Юрінком Інтер , 2004. –
17. Курило В.І. Адміністративні правовідносини у сільському господарстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»/ Володимир Іванович Курило. – Ірпінь, 2008. – 39 с.
18. Гайворонський В. М. Державно-правове регулювання аграрних відносин / Володимир Миколайович Гайворонський // Аграрне право : навч. посіб. / Гайворонський В. М., Жушман В. П., Корнієнко В. М. та ін. ; за ред. В. П. Жушмана – Х. : Національна юрид. акад. України, 1997. – 230 с.
19. Чернов С.І. Державне регулювання аграрного сектору економіки в ринкових умовах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. з держ. упр.: 25.00.02 «Механізми державного управління» / Сергій Іванович Чернов. –Запоріжжя, 2007. – 20 с.
20. Бейкун А.Л. Державно-правове регулювання діяльності обласного агропромислового комплексу (організаційно-правові питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право» / Андрій Леонардович Бейкун. – К., 1999. – 19 с.
21. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 495 с.
22. Браніцький О. М. Правове становище спеціалістів сільського господарства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право» / Олександр Миколайович Браніцький. – Х., 2006. – 20 с.
23. Быстров Г.Е. Государственное регулирование сельского хозяйства в условиях реализации аграрной реформы // Аграрное право: Учебник для вузов / под ред. проф. Г.Е. Быстрова и проф. М.И. Козыря. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – С. 518 – 527.
24. Файзуллин Г. Г. Место государственного управления АПК в системе аграрного и административного права / Г. Г. Файзуллин // Проблемы правового регулирования аграрных отношений и развития аграрно-продовольственных рынков в Российской Федерации // Материалы Всероссийской научн.-практ. конф.; под. ред. Г. Е. Быстрова, М.И.Палладиной – Казань : Изд-во «Таглимат» ИЭУП, 2006. – С. 356 –365.
25. Казанцев Н. Д. Предмет и система колхозного права : лекция / Н.Д.Казанцев. – М. : Изд-во МГУ, 1957. – 48 с.
26. Домбровський С. Ф. Актуальні проблеми аграрного та земельного права й організації правової роботи. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. – 112 с.
27. Янчук В. З. Проблемы теории колхозного права / Василий Зиновиевич Янчук . – М. : Юрид. лит. , 1969 – 200 с.
28. Уркевич В. Ю. Проблеми теорії аграрних правовідносин : монографія / Віталій Юрійович Уркевич. – Х. : Харків юридичний, 2007. – 494 с.
29. Аграрне право України : підручник / за ред. В. З. Янчука. – 2 -ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком, 1996.
30. Домбровський С. Ф. Окремі питання вдосконалення аграрного законодавства в світлі гармонізації із законодавством Європейського Союзу / С.Ф. Домбровський // Університетські наукові записки. – 2005. - № 3 (15). – С. 191-194.
31. Аграрне право України : підручник / за ред. О. О. Погрібного. – К. : Істина, 2004. – 448 с.
32. Рыгалова Л. В. Аграрное право : учеб. пособ. для студ. спец. учеб. завед. / Рыгалова Л. В. – М. : Изд. центр «Академия», 2002. – 240 с.
33. Козырь М. И. Аграрное право России : проблемы становления и развития / Михаил Иванович Козырь. – М. : Право и гос – во, 2003. – 208 с.
34. Актуальные проблемы аграрного права России : теория и практика [сб. научн. ст.] – М. : Право и государство, 2004. – 320 с.
35. Кацубо С. П. О некоторых аспектах развиия аграрно–правовой науки в Республике Беларусь [Электронний ресурс] / С. П. Кацубо // Режим доступа: http//belisa.org.by/ru/i
36. Елисеев В.С. Проблемы совершенствования механизма государственно—правового регулирования аграрных отношений в государственном секторе экономики [на примере законодательства Республики Беларусь и Российской Федерации]. – Калуга : Изд-во АКФ «Политоп», 2001. – 112 с.
37. Елисеев В. С. Проблемы совершенствования механизма государственно–правового регулирования аграрных отношений в государственном секторе экономики (на примере законодательства Республики Беларусь и Российской Федерации) : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. юрид. наук: спец: 12.00.06 / В. С. Елисеев. – Минск, 2001. – 19 с.
38. Кульнев В.Н. Правовое обеспечение государственной поддержкой сельского хозяйства на уровне субъектов РФ / Владимир Николаевич Кульнев // Актуальные проблемы аграрного права России : теория и практика [сб. научн. ст.] – М. : Право и государство, 2004.
39. Курило В.І. Адміністративні правочини у сільському господарстві України: сучасна парадигма: Монографія / За заг. ред. В.К.Шкарупи. – К. : Магістр – ХХІ сторіччя, 2007. – 312 с.
40. Жушман В.П. Державно-правове регулювання сільського господарства в Україні / В. П. Жушман // Аграрне право та законодавство України : навч. – наук. посібн. – Х. : ТОВ «Одісей», 2003. – 448 с.
41. Янчук В.З. Державно-правове регулювання сільського господарства / Василь Зіновійович Янчук // Аграрне право України : підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та інші ; за ред В.З. Янчука. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 720 с. – С. 190 – 222.
42. Гуревський В. К. Державно-правове регулювання сільського господарства / Володимир Климентійович Гуревський // Аграрне право України : підручник / за ред. О. О. Погрібного. – К. : Істина, 2004. – С. 148.
43. Гафурова О. В. Правові засади державного регулювання сільського господарства / О. В. Гафурова // Аграрне право України : підручник / В.М.Єрмоленко, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк [та ін.] ; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 608 с. – С. 158-175.
44. Быстров Г.Е. Земельная и аграрная реформы в зарубежных странах: правовая теория и практика. – Мн. : БГЭУ, 1999. – 196 с.
45. Марченко С. І. Розвиток законодавства про стимулювання сільськогосподарського виробництва в країнах ЄС та деяких інших державах/ С. І. Марченко // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / кер. авт. кол. С. В. Ківалов ; відп. за вип. О. В. Козаченко. – Миколаїв : Поліграфічне підприємство СПД Румянцева Г. В., 2009. – Вип. 38. - 844 с. – С. 188-194.
46. Рябченко О. Зміст державного регулювання господарської діяльності/ О. Рябченко // Право України. – 2006. – № 1. – С. 81 – 84.
47. Конституція України прийнята 28 червня 1996 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http: portal.rada.gov.ua
48. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року 16 січня 2003 року № 436-IV [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http: portal.rada.gov.ua
49. Про управління об’єктами державної власності : закон України від 21 вересня 2006 року № 185-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №46. – Ст. 456.
50. Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві : монографія / [кол. авт.] під ред. В.І. Семчика. – К. : Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 216 с.
51. Аграрне законодавство України : проблеми ефективності / СемчикВ.І., Стретович В. М., Погрібний О. О. [ та ін. ] ; під ред. В.І.Семчика. – К. : Наук. думка, 1998. – 243 с.
52. Стативка А. Н. Новые виды договорных отношений с участием аграрных товаропроизводителей / Анатолий Николаевич Стативка – Х. : Право. – 1999. – 121, [3] с.
53. Козырь М. И. Государственная поддержка сельского хозяйства. Специфика государственной поддержки крестьянских (фермерских) хозяйств / Михаил Иванович Козырь // Предпринимательская деятельность в сельском хозяйстве России : прав. вопросы / отв. ред. З. С. Беляева, И. А. Иконицкая. – М. – 1998. – С. 77 – 92.
54. Європейський Союз: словник-довідник / ред. М. Марченко. – К. : К.І.С., 2005. – 142 с.
55. Клюкін Б. Д. Аграрне право зарубіжних країн / Б. Д. Клюкін // Аграрне право України: підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф.Василюк [та ін.]; за ред В.З. Янчука. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – С. 650– 680.
56. Клюкин Б.Д. Основные черты аграрного права зарубежных стран / Б.Д. Клюкин // Аграрное право: учеб. для вузов / под ред. Г.Е. Быстрова, М.И. Козыря. – 2 - е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – С. 420 – 444.
57. О государственном регулировании агропромышленного производства : Федеральный закон от 14 июля 1997 года // Собрание законов Российской Федерации. – 1997. – № 29. – Ст. 3501.
58. Павлович З. А. Основні риси державного регулювання сільського господарства в сучасних умовах / З. А. Павлович, В. М. Стретович // Державне управління: теорія і практика. За загальною ред. В.Б. Авер’янова – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – С. 316 –317.
59. Марченко С. І. Поняття державної підтримки суб’єктів аграрного підприємництва / Світлана Іванівна Марченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 145 – 149.
60. Теория государства и права: Учебник / отв. ред. А.И. Королев, Л.С.Явич. – Ленинград : Изд – во Ленингр. Унив-та, 1987. – 550 с.
61. Ломакіна І. Ю. Державно-правове регулювання сільського господарства України / І. Ю. Ломакіна // Підприємництво, господарство і право – 2009. – №10. – С.138-140.
62. Про економічну самостійність Української РСР : Закон УРСР від 3 серпня 1990 року № 142-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
63. Семчик В. І. Правові аспекти аграрної політики і аграрної реформи в Україні / Віталій Іванович Семчик // Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні : монографія / [кол. авт.] за ред. В. І. Семчика. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 9–49.
64. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року : Закон України від 18 жовтня 2005 р. № 2982 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1. – Ст. 17.
65. Хорунжий М. Й. Аграрна політика : навч. посіб. / Микола Йосипович Хорунжий. – К. : КНЕУ, 1998. – 234, [6] с.
66. Мамутов В. К. Системный подход к стимулированию повышения эффективности промышленного производства / В. К. Мамутов // Экономика и право: сб. науч. тр. – К. : Юринком Интер, 2003. – С.273 –281.
67. Про державну підтримку сільського господарства : Закон України від 24 червня 2004 року № 1877 // Урядовий кур’єр. — 2004. —29 вер.
68. Марченко С.І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право» / Світлана Іванівна Марченко. – К., 2008. – 17 с.
69. Красавчиков О. А. Гражданское правоотношение / О.А.Красавчиков// Советское гражданское право / Под ред. О.А. Красавчикова – М. : Высшая школа, 1968. – С. 92.
70. Котюк В. О. Теорія права : курс лекц. : навч. посіб. для юрид. фак. вузів / Володимир Олександрович Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
71. Дудин А. П. Объект правоотношения / Анатолий Павлович Дудин. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1980 – 81 с.
72. Сільське господарство [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.tspu.edu.ua/subjects/65/8/Lekcii/Rozdil%203/13/13. htm.
73. Пащенко А. М. Суб’єкти аграрного права / А. М. Пащенко // Аграрне право України : підручник / за ред. О. О. Погрібного. – К. : Істина, 2007. – С.94 –101.
74. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика: монографія. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2005. – 304 с.
75. Семенов В. Ф. Загальний курс агробізнесу : навч. посіб. / Василь Федорович Семенов, Ігор Юрійович Сіваченко, Василь Петрович Федоряка / за ред. В. Ф. Семенова, І. Ю. Сіваченка – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 301, [3] с.
76. Титова Н. І. Проблеми забезпечення загально соціальних прав селян / Ніна Іванівна Титова // Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України : наук.- навч. посіб. / За ред. Н. І. Титової. – Львів : ПАІС, 2005. – С. 264 – 279.
77. Титова Н. І. До проблеми спеціалізації та забезпечення прав селян як громадян України / Н. І. Титова // Стан та перспективи розвитку аграрного права : мат. міжнар. наук.-теор. конф., ( Київ, 26 – 27 травня 2005 р. ) / під ред. В. М. Єрмоленка, В. І. Курила. – К. : Магістр – ХХІ сторіччя, 2005. – С.115 – 117.
78. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. – 4-е изд. – М. : Сов. Энциклопедия, 1989. – 1632 с.
79. Современная украинская энциклопедия : Т. 13. – Харьков : Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2005. – 416 с.
80. Краткий словарь иностранных слов / Сост. С. М. Локтина. – М., 1979. – С. 221.
81. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / Олена Федорівна Скакун; пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.
82. Общая теория права и государства : учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – 520 с.
83. Гуревський В.К. Державно-правове регулювання сільського господарства / Володимир Климентійович Гуревський // Аграрне право України : підручник / за ред. О. О. Погрібного. – К. : Істина, 2007. – С. 148–165.
84. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій – К. : Юрінком Інтер, 1998. – С.28 – 39.
85. Про зерно та ринок зерна в Україні : Закон України від 4 липня 2002 року № 37-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.
86. Панькова Л. О. Правове регулювання ринку зерна / Л. О. Панькова // Аграрне право України : підручник / В. М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М.В.Гребенюк [та ін.] ; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 608 с. – С. 410-423.
87. Ілляш І. ЕЛІТних козлів ніхто не відгодовував / І. Ілляш // Голос України. – 2000. – 8 грудня. – С. 10.
88. Кавун О. Жнива «прихватизації» / О.Кавун // Голос України. – 2000.– 28 грудня. – С. 3.
89. Берлач А. І. Проблеми протидії злочинності в аграрній сфері економіки України в процесі її реформування / А. І. Берлач // Організаційно-правові питання аграрної реформи в Україні : монографія / [кол. авт.] за ред. В. І. Семчика. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 229 – 257.
90. Курило В. І. Організаційно-правові аспекти схоронності майна сільськогосподарських підприємств : монографія / Володимир Іванович Курило. – К. : Національний аграрний університет України, 2005. – 92 с.
91. Курило В. І. Збереженість сільськогосподарської продукції: організаційно-правові аспекти / Володимир Іванович Курило // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 102 – 105.
92. Курило В. І. Організаційно-правові заходи забезпечення схоронності майна сільськогосподарських підприємств / Володимир Іванович Курило // Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства : навч. і наук. –практ. посіб. / [кол. авт.] ; за ред. А. П. Гетьмана, В. З. Янчука. – К. : Юрінком Інтер, 2005 – С. 45 – 55.
93. У корупції помічено 10 відсотків працівників органів місцевої влади// Юридичний вісник України. – № 41. – 2000. – 12 –18 жовтня. – С. 2.
94. Шпильова В. Земля – товар?! А виручку – в кишеню голові / Віра Шпильова // Агробізнес сьогодні. – 2008. – № 13 –14. – С. 38 – 39.
95. Про засади боротьби та протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України // Режим доступу: http: portal.rada.gov.ua
96. Карпачова Н. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні : Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К. – 2000. – С. 281.
97. Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності : Указ Президента України від 15 липня 2000 року № 906/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 25 липня.
98. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві : Закон України від 15 травня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 32. – Ст. 453.
99. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента від 3 грудня 1999 року № 1529/99 // Урядовий кур’єр. – 1999 – 08 грудня.
100. Про колективне сі