ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГРИДЖУК ІРИНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 351.82:332.12

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Корецький Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

9

1.1.Обумовленість сталого розвитку регіону та необхідність його державного регулювання

9

1.2.Теоретичні засади державного регулювання сталого розвитку регіону

27

1.3.Взаємозв’язок вирішення проблем регулювання сталого та безпечного розвитку регіону

43

Висновки до розділу 1

61

РОЗДІЛ2.АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

65

2.1.Сучасний стан державного регулювання сталого розвитку регіонів в Україні

65

2.2.Аналіз методів оцінювання рівня сталого розвитку регіону

80

2.3.Організаційно-методичне забезпечення та моніторинг сталого розвитку регіону

97

Висновки до розділу 2

115

РОЗДІЛ3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

118

3.1. Формування ефективної моделі сталого розвитку регіону

118

3.2. Удосконалення механізму державного регулювання сталого розвитку регіону

133

3.3.Основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіонів

146

Висновки до розділу 3

160

ВИСНОВКИ

163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

169

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний період розвитку України характеризується намаганням стабілізувати економіку, локалізувати та по можливості нейтралізувати наслідки помилок, виявлених на перших етапах реформування, а саме: спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя населення, погіршення фінансового становища, загострення екологічних проблем. Значною мірою це обумовлено зниженням та невикористанням регіональних потенціалів розвитку з причини неефективного застосування наявних ресурсів і недосконалості заходів державного регулювання. Тому проблеми підвищення економічної та соціальної стабільності, фінансової стійкості й економічної безпеки регіонів є особливо актуальними та важливими. Це і обумовлює необхідність вирішення в комплексі завдань, спрямованих на забезпечення сталого розвитку регіонів, шляхом ефективної державної політики. Перехід регіону до сталого розвитку повинен відбуватися в рамках раціонального поєднання ефективного функціонування ринкової системи та державного регулювання економіки.
Теоретичні і практичні аспекти розв'язання проблем сталого розвитку і гарантування економічної безпеки розглядаються в працях І.К.Бистрякова, О.О.Веклич, В.М.Гейця, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Доро-гунцова, А.С.Лисецького, Л.Г.Мельника, В.С.Міщенка, В.В.Микитенко, Т.В.Пепи, А.В.Степаненка, М.А.Хвесика, Є.В.Хлобистова та ін. Істотний внесок у розвиток теорії державного регулювання розвитку регіонів зробили такі вітчизняні вчені, як О.Ю.Амосов, С.О.Біла, В.Г.Бодров, М.П.Бутко, В.Є.Воротін, О.І.Дацій, А.О.Дєгтяр, М.Х.Корецький, В.М.Мартиненко, Ю.О.Ульянченко та інші.
Доцільно підкреслити, що у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі розкрито різнопланові питання щодо теоретичних основ й узагальнення досвіду сталого розвитку регіонів, обґрунтовано підходи до розв’язання проблем сталого регіонального розвитку. Проте існуючі наукові розробки не охоплюють всього комплексу методологічних та практичних завдань щодо питань державного регулювання регіонів, які необхідно вирішити на основі забезпечення їх сталого розвитку. Саме ці складові визначили актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193), в рамках якої дисертантом розроблено напрями вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо державного регулювання сталого розвитку регіону. Відповідно до мети в роботі поставлено такі завдання:
-дослідити та розвинути теоретичні підходи до сталого розвитку регіонів і необхідності його державного регулювання;
-узагальнити теоретичні засади державного регулювання сталого розвитку регіону;
-удосконалити класифікацію загроз фінансової безпеки регіону для прийняття ефективних управлінських рішень;
-проаналізувати сучасний стан державного регулювання сталого розвитку регіонів в Україні;
-удосконалити методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону з метою визначення цільових орієнтирів державного управління;
-запропонувати нову систему моніторингу сталого розвитку регіону з метою інформаційного забезпечення та чіткого виконання функцій органів державного управління;
-розвинути науково-методичні підходи до побудови, визначення, формування моделі сталого розвитку регіону як комплексної процедури державного управління;
-удосконалити організаційну структуру державного управління сталим розвитком регіону на основі створення організаційно-управлінської вертикалі;
-визначити основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону.
Об’єктом дослідження є процес державного регулювання сталого розвитку регіону.
Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону у взаємодії з природними механізмами саморегуляції сприятиме підвищенню рівня життя населення, раціональному використанню регіонального потенціалу, поліпшенню природокористування та охорони довкілля.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад державного регулювання сталого розвитку регіону), аналізу і синтезу (обґрунтування нової системи моніторингу сталого розвитку регіону), логічний (створення взаємозв'язку ринкового і державного механізмів регулювання сталого розвитку регіону), системного аналізу функцій державного управління (аналіз сучасного стану державного регулювання сталого розвитку регіонів), розрахунково-конструктивний (удосконалення організаційної структури забезпечення сталого розвитку регіону), експериментальний (розробка основних напрямів і заходів державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону) та інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково-практичного завдання щодо вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких положеннях:
вперше запропоновано систему моніторингу сталого соціально-економічного розвитку різних регіонів з метою інформаційного забезпечення та чіткого виконання функцій органів державного управління, яка базується на поєднанні двох підходів: територіально-диференційованого та прояву загальних тенденцій розвитку економіки на рівні регіону, використовуючи показники загроз та кількісні параметри граничних значень сталого розвитку;
удосконалено:
-класифікацію загроз фінансової безпеки регіонів для прийняття ефективних управлінських рішень щодо забезпечення динамічного відтворювального процесу, в основу якої, на відміну від діючої, покладені не тільки розподіл їх за групами, але й підпорядкованість цих груп за їхньою значимістю для розвитку економіки за ознаками: реальність загроз, рівень загроз, характер впливу;
-методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (соціальних, економічних, екологічних) на основі визначення інтегрального показника у відповідних сферах, що дозволяє класифікувати регіони за характером проблемності: з середнім, високим рівнем проблемності та кризовим станом з метою визначення цільових орієнтирів системи державного управління;
-організаційну структуру державного управління сталим розвитком регіону на основі створення організаційно-управлінської вертикалі, шляхом введення у структурі обласної державної адміністрації Ради сталого розвитку регіону та Управління сталого розвитку;

набули подальшого розвитку:
-теоретичні підходи до формування системи державного управління регіонами за напрямами сталого й безпечного розвитку, які базуються на комплексній оцінці наявного потенціалу та спрямовані на відродження вітчизняної економіки в новому техніко-технологічному й організаційному вигляді;
-зміст поняття державне регулювання сталого розвитку регіону як діяльності суб’єктів управління щодо реалізації збалансованої стратегії за соціальним, економічним, екологічним напрямами шляхом застосування системи заходів та інструментів, що спрямована на одночасне досягнення підвищення рівня життя населення, раціонального використання регіонального потенціалу, регулювання природокористування та охорони довкілля;
-науково-методичні підходи до формування моделі сталого розвитку регіону як комплексної процедури державного управління у вигляді системи функціонально-орієнтовних блоків (концептуально-аналітичний; балансово-ресурсний; виявлення пріоритетів сталого розвитку та самозабезпечення; управління сталим розвитком регіону; формування стратегії сталого розвитку).
Практичне значення одержаних результатів полягає в підготовці рекомендацій Міністерству промислової політики України щодо вдосконалення методики оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (дов.№04-78/285 від 8.10.2008р.). Розробки автора щодо вдосконалення механізмів державного регулювання сталого розвитку регіону використані в роботі Черкаської обласної державної адміністрації (дов.№15/01-46 від 13.01.2009 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні таких дисциплін: Державне регулювання економіки”, Роль державного управління та місцевого самоврядування у розвитку ЖКГ”, Актуальні питання реформування та розвитку ЖКГ” (дов.№ 3/331 від 15.10.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях. У дисертації з надрукованої статті у співавторстві використані лише власні ідеї та розробки автора.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (м.Київ, 2005), Наукові здобутки молоді вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті (м.Київ, 2005), Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м.Одеса, 2007р.), Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м.Сімферополь, 2007р.), Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м.Київ, 2007), Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м.Київ, 2008), Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м.Київ, 2008), Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м.Київ, 2008).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12наукових праць (5 у фахових виданнях) загальним обсягом 5,7друкованих аркушів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, що викладені на 187 сторінках. Матеріали містять 10рисунків та 7 таблиць, які розташовані на 13сторінках. Список використаних джерел складається з 173найменувань, які наведено на 19сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні положення та напрями вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій стосовно вдосконалення державного регулювання сталого розвитку регіону. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.
1. Одним з нових підходів у державному управлінні регіонами та здійсненні відповідної економічної політики визначено орієнтування на сталий та безпечний розвиток. Подібна ситуація обумовлює необхідність пошуку шляхів ефективного державного регулювання сталого та безпечного розвитку регіонів. Вирішення цієї проблеми полягає в науково обґрунтованому підході до реалізації схеми стійкого розвитку регіонів та удосконаленні заходів державного управління, заснованих на комплексній оцінці наявного потенціалу та спрямованих на відродження вітчизняної економіки в новому техніко-технологічному та організаційному вигляді. Це дозволить виявити пропорційність, відповідність між множинністю елементів та сторін сталого розвитку. Такий розвиток передбачає прискорене оновлення та відтворення всіх складових елементів регіонів України, які повинні забезпечити потреби внутрішнього й зовнішнього ринків у продукції з найменшими сукупними витратами.
2. За результатами проведених досліджень запропоновано трактувати сталий розвиток регіону як соціально, економічно й екологічно збалансований розвиток суб’єкта держави, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища на основі раціонального використання ресурсів, відтворення і реструктуризації підприємств, удосконалення інфраструктури, поліпшення умов життя, збереження та збагачення біологічного різноманіття й культурної спадщини. Виявлено, що проблеми сталості досліджуються стосовно економічних суб’єктів. Однак потреби практики обумовили необхідність поширення цього поняття на такі складні системи, якими є також регіональні фінансово-економічні системи. Виходячи з цього, пропонуємо державне регулювання сталого розвитку регіону розглядати як діяльність суб’єктів регулювання щодо реалізації стратегії збалансованого соціально-економічного та екобезпечного розвитку відповідного регіону, що здійснюється шляхом застосування складної системи заходів та інструментів, які спрямовані на одночасне досягнення підвищення рівня життя населення, поліпшення раціонального використання регіонального потенціалу, регулювання природокористування та охорони довкілля.
3. Визначено, що економічна безпека регіону безпосередньо пов’язана з його фінансово-економічною стійкістю, служить базою економічного благополуччя регіону. Виявлено, що необхідний ретельний аналіз та контроль за потенційними загрозами для прийняття ефективних управлінських рішень щодо забезпечення динамічного відтворювального процесу. Різноманітність видів загроз фінансової безпеки обумовлює доцільність їхньої класифікації за різними ознаками. На нашу думку, варто доповнити існуючу в літературі класифікацію загроз такими ознаками, як реальність загроз, рівень небезпек, характер впливу. В основу уточненої та доповненої класифікації загроз фінансової безпеки запропоновано покласти не тільки розподіл їх за групами залежно від різних ознак, але й підпорядкованість цих груп за їхньою значимістю для розвитку економіки. Використання запропонованої класифікації дозволить здійснювати ранжування загроз, що має величезне практичне значення для органів управління з позиції виявлення та знешкодження причин найбільш шкідливих загроз.
4. Виявлено, що на сьогодні розвиток регіонів України характеризується значними відмінностями в рівнях їх соціально-економічного розвитку, неузгодженістю низки законодавчих та нормативно-правових актів з містобудівним законодавством, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Основними причинами, що перешкоджають забезпеченню збалансованого сталого розвитку регіонів, є нестабільність соціально-економічних умов у державі на перехідному етапі, відсутність науково обґрунтованої, чітко визначеної стратегії її сталого розвитку, ефективного реформування економіки та її державного регулювання, недосконалість законодавчого і нормативного забезпечення формування адекватного умовам ринку фінансового, правового, інформаційно-комунікаційного простору, недосконалість правових, організаційних, економічних засад діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб щодо формування повноцінного життєвого середовища.
5. Визначено, що показники для оцінки сталого розвитку регіону повинні характеризувати як структуру, рівень і темпи розвитку економіки, так і стан соціальної сфери суспільства та навколишнього середовища. На основі цього нами вдосконалено методичні підходи до оцінки рівня сталого розвитку регіону через дослідження окремих напрямів (соціальних, економічних, екологічних) розвитку регіону, що дає можливість визначати інтегральний рівень розвитку у відповідних сферах та класифікувати їх за характером проблемності (економічно, соціально та екологічно проблемні) на регіони середнього, високого рівня проблемності та регіони кризового стану з метою визначення цільових орієнтирів системи державного управління. Дана методика дозволяє виявити рівень розвитку кожного регіону, його потенційні можливості зростання і на основі цих даних сформувати для кожного типу території цільові орієнтири регіональної політики сталого розвитку.
6. Найважливішими елементами регулювання сталого розвитку є моніторинг та прогнозування факторів, що визначають загрози сталого розвитку. Пропонуємо моніторинг сталого соціально-економічного розвитку різних регіонів базувати на поєднанні двох підходів: територіально-диференційованого та прояву загальних тенденцій розвитку національної економіки на рівні регіону, використовуючи показники загроз сталого розвитку та кількісних параметрів граничних значень. Мета моніторингу інформаційне забезпечення чіткого виконання функцій органів державного управління. Відповідно нами запропоновано перелік показників для моніторингу загроз сталого розвитку, що дозволяє здійснювати моніторинг рівня сталого розвитку та визначати ймовірність виникнення кризових ситуацій не тільки в цілому по економіці регіону, але й по окремих сферах. Також розширено існуючий перелік граничних значень сталого розвитку регіону за рахунок нових показників. Моніторинг факторів, що викликають загрози сталого розвитку, за допомогою наведених вище показників та кількісних параметрів граничних значень дозволить не тільки виявити ймовірність настання кризових ситуацій в економіці регіону, а й оцінити можливий збиток від цього.
7. Виявлено, що в Україні та її регіонах може бути відпрацьована та реалізована власна модель економічного розвитку, яка здатна врахувати національні, етнічні, культурні й географічні особливості регіонів. Пропонуємо модель сталого розвитку розглядати як комплексну процедуру державного управління у вигляді системи функціонально-орієнтовних блоків, що реалізуються в певній поетапності: 1) концептуально-аналітичний; 2) балансово-ресурсний; 3) виявлення пріоритетів сталого розвитку та самозабезпечення; 4) управління сталим розвитком регіону; 5) формування стратегії сталого розвитку. Запропонована модель сталого розвитку регіону з позиції розширеного відтворення дає можливість формування таких співвідношень та пропорцій між окремими елементами соціально-економічного комплексу, які б створювали умови для ефективного включення регіону в територіальне розселення праці та розширення регіональних проблем, що забезпечують поступове просування в соціальній сфері, забезпечення зростання рівня якості життя населення.
8. Нами розроблено структурно-логічну схему побудови механізму державного регулювання сталого розвитку регіону. Сутність цього механізму полягає в забезпеченні сталого розвитку регіону, органічному його вбудовуванні в звичайну роботу з визначення стратегії та прогнозування соціально-економічного розвитку регіону, організації виконання цієї стратегії, а також прийнятті рішення з господарських та фінансових питань. Ми пропонуємо в організаційну структуру державного управління сталим розвитком регіону включити спеціальні органи для роботи з проблем сталого розвитку раду сталого розвитку регіону та управління сталого розвитку. Перевагою такої структури є можливість органічного включення проблем сталого розвитку до процедур соціально-економічного прогнозування та відповідальність за все організаційне й методичне забезпечення обліку проблем сталого розвитку в прогнозах та основних напрямах сталого розвитку регіону.
9. Виявлено, що досі не існує єдиного нормативного документа, який визначає основні напрями державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіонів і на основі якого розробляють відповідні нормативно-правові акти та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів, забезпечується скоординована діяльність органів центральної та регіональної влади з розв'язання практичних завдань на державному, регіональному і місцевому рівні. Визначено, що в сучасних умовах необхідне прийняття Концепції сталого розвитку регіонів, яка б визначала основні напрями державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіонів і на основі якої можливо готувати відповідні нормативно-правові акти і програми соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечувати скоординовану діяльність органів центральної та регіональної влади з розв'язання практичних завдань на державному, регіональному і місцевому рівнях. Визначено основні напрями та заходи державної політики щодо забезпечення сталого розвитку регіону, що можуть лягти в основну вищезгаданої Концепції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Албегова И.М. Государственная экономическая политика: опыт перехода к рынку/ И.М.Албегова, Р.Г.Емцов, А.В.Холопов. М.: Дело и Сервис, 1998. 320 с.
2. Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик / В.Андрійчук, Л.Багер. К.: КНЕУ, 1998. 314с.
3. Ансофф И. Стратегическое управление / И.Ансофф; пер. с англ. М.: Экономика, 1989. 519 с.
4. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. Наук. пр.: У 2 Ч. / За заг. ред. Г.І. Мостового, Г.С. Одинцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. Вип. 2. С. 10-16.
5. Багатокритеріальність і динаміка економічного ризику (моделі та методи): [монографія] / П.І. Верченко; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. — К., 2006. — 272 с. — укp.; Кредитний ризик: [монографія] / О.С. Любунь; Ун-т економіки та права "Крок". — К., 2005. — 307 с. — укp.
6. Беседін В. Створення, становлення і трансформування системи планування в Україні / В.Беседін // Економіка України. 2002. № 5 С. 4 9.
7. БілаС.О. Інноваційна модель структурної трансформації як перспектива економічного зростання в Україні / С.О.Біла // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Львів, 2000. Ч.1. С.118-120.
8. БодровВ.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб/ В.Г. Бодров К., 2006. 101с.
9. БодровВ.Г. Трансформація економічних систем: роль міжнародних фінансових організацій / В.Г. Бодров // Вісник УАДУ. 2001. №4. С.26 29.
10. Бутко М. Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів / М. Бутко // Економіка України. 2007. - № 6. С. 36 44.
11. Бутко М. Розв’язання проблем регіонального розвитку / М.Бутко // Економіка України. 2000. - №1. С. 12-16.
12. Быстряков И.К. Современные проблемы управления развитием переходных обществ: теоретико-методологическое эссе // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал / Голов. ред. О.П. Степанов. К.: НАУ, 2004. Вип.3-4. С.43-79.
13. Быстряков И.К. Экологоэкономические проблемы развития производительных сил (теоретические и методологические аспекты). К.: Междунар. фин. агенство, 1997. 255с.
14. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: [монографія] / Пріоритети бюджетної політики та економічне зростання в Україні / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, В.М. Геєць, В.В. Близнюк, В.М. Бородюк; Н.-д. фін. ін-т при М-ві фінансів України. — К., 2004. 638 с. укp.
15. Воротін В.Є. Державна інвестиційна політика та інноваційний механізм її реалізації в Україні // Наукові праці: [Міжрегіональна акад. упр. персоналом] / В.Є.Воротін. К., 2002. - С.29-32. (Вип.3: Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки).
16. Веклич О.О. Оцінка перспектив конкурентоспроможності економіки України в контексті нормативних екологічних вимог Світової організації торгівлі // Світогосподарські пріоритети України: Зб. наук. пр. / НАН України. Об’єднаний інститут економіки; Відп. ред. А.С. Філіпенко. К., 2005. С.52-59.
17. Веклич О.О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Економіка України. 2003. №10. С.62-70.
18. Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление/ А.И.Гаврилов. М., 2002. 183 с.
19. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання / НАН України. Ін-т екон. прогнозування. К., 2002. 344с.
20. Геєць В.М. Передумови зростання економіки України: (доповідь на засіданні Круглого столу «Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті стратегії соціально-економічного розвитку України» 1 листопада 2000 р.) [Електронний ресурс] / Національний інститут українсько-російських відносин при Раді національної безпеки i оборони України. Режим доступу: http://www.niurr.gov.ua/ukr/conference/krug_stil_nov_2000/geets.htm
21. Герасимчук З.В. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України / З.В. Герасимчук // Економіка України. 2002. № 2 (483). С. 34-43.
22. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізм реалізації. Луцьк: Надстир’я, 2002. 528 с.
23. Гриджук І.А. Енергозбереження як фактор комплексного забезпечення економічної безпеки регіонів / І.А.Гриджук // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы градоведения: [сб. науч. тр.] / НАН Украины; Ин-т экономико-правовых исследований. Донецк: ООО „Юго-Восток, ЛТД”. Т. 1. 2007. С.237−242.
24. Гриджук І.А. Ефективне використання енергетичних ресурсів в житлово-комунальному господарстві регіону як вирішальний фактор сталого розвитку / І.А. Гриджук, В.П. Замичковський // Науковий вісник Академії муніципального управління / Серія: Управління. Вип.2(4). Державне та муніципального управління / [за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. 2008. С.186−192 (Особистий внесок: визначено основні фактори сталого розвитку регіону).
25. Гриджук І.А. Модель сталого розвитку регіону як комплексна процедура державного управління / І.А.Гриджук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2006. № 4. С.36−40.
26. Гриджук І.А. Нова фінансово-економічна політика для ефективного управління регіональним розвитком / І.А.Гриджук // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: щорічна міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 року: матер. допов.: [у 2-х т.]. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. Т.2. − С. 173−175.
27. Гриджук І.А. Обумовленість державного регулювання сталого розвитку регіону / І.А.Гриджук // [зб. наук. пр. Донецького державного університету управління]: Серія: Державне управління. Т. ІХ; вип. 112. Донецьк, ДонДУУ, 2008. С.12−18.
28. Гриджук І.А. Організаційна структура державного регулювання сталого розвитку регіону / І.А.Гриджук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2007. № 1. С.46−51.
29. Гриджук І.А. Реформування житлово-комунального господарства регіону /І.А.Гриджук // Стратегія забезпечення сталого розвитку України // міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р.: матер. допов.: [у 3-х Ч.]. К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч.2. С. 182−185.
30. Гриджук І.А. Соціальні аспекти розвитку економіки України / І.А.Гриджук // Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації: міжнарод. наук. конф., 9 лютого 2005 р.: тези допов. К.: НАУ, 2005. С.165-167.
31. Гриджук І.А. Стійка регіональна політика в умовах платіжної кризи/ І.А.Гриджук // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: матер. допов.: [у 3-х Ч.]. К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч.3. С. 111−112.
32. Гриджук І.А. Стійкий розвиток регіонів стратегічний пріоритет економічної безпеки держави / І.А.Гриджук // Стратегии развития Украины в глобальной среде: / международ. науч.-практ. конф. 26-28 октября 2007 г.: матер. докл. Симферополь: Издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. С. 163−164.
33. Гриджук І.А. Теоретичні основи продовольчої безпеки України / І.А.Гриджук // Наукові здобутки молоді вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті: 71 наук. конф. молодих учених, аспірантів і студентів, 18-19 квітня 2005 р.: тези допов. К.: НУХТ, 2005. С.29-30.
34. Гриджук І.А. Формування стійкого розвитку регіонів / І.А.Гриджук // Економіка та держава. 2008. № 1. С.37−39.
35. Гуляєв Л.В. Інформація в системі соціального партнерства / Л.В.Гуляєв // Україна: аспекти праці. 2000. №7. С. 194-198.
36. Данилишин Б. Реформування відносин власності на природні ресурси / Б. Данилишин, В. Міщенко // Економіка України. 2003. №9. С.34−42.
37. Данилишин Б.М. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка України / Б.М. Данилишин Д.В.Клиновий, Т.В.Пепа. Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. 688 с.
38. Дейлі Г Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. К.: Інтелсфера, 2002. 246 с. С. 36.
39. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / А. Сміт. К.: Port-Royal, 2001. 594 с. (Філософ. першоджерела). укp.
40. Долішній М.І. Європейський досвід у практику діяльності регіонів України // Зовнішньоекономічний кур’єр. 2002. № 5-6. С. 3-4.
41. Долішній М.І. Нові підходи до територіального управління // Урядовий кур’єр. 22 лютого 2002 р. № 38. С.
42. Долішній М.І. Організаційне та наукове забезпечення реалізації регіональної політики в Україні // Вісник економічної науки України. 2004. №2 (6). С. 3-7.
43. Дацій О.І. Регіональні фінанси та ресурси як економічні категорії / О.І. Дацій // Економіка та держава. 2005. № 9. С. 12−16.
44. Дацій О.І. Структура територіальних фінансових ресурсів та їх роль у регіональній політиці / О.І. Дацій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2005. № 4. С.74−77.
45. Геєць В.М. Економічне зростання в 2000−2002 рр. та складові політики розвитку в довгостроковому відношенні / В.М. Геєць // Економіка і прогнозування. 2002. N 1. С. 11−23.
46. Економічне зростання в Україні: регіональний вимір: [монографія] / Л.О. Петкова. — Черкаси: ЧДТУ, 2004. — 271 с.
47. Економічна безпека України / В.І. Мунтіян. — К.: КВІЦ, 1999. — 463 с.
48. Економічний потенціал регіону: суть та особливості процесу регулювання у ринкових умовах / В.І. Шевченко-Марсель // Соц.-екон. дослідж. в перехід. період. Екон. пробл. розв. вир-ва регіону: Щорічник наук. пр., 2001. Вип. 31. С. 85−96.
49. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: [монографія] / О.М. Алимов, А.І. Даниленко, В.М. Трегобчук, О.О.Веклич, В.В.Микитенко. − К.:Об'єдн. ін-т економіки, 2005. — 540 с.
50. Екологічне управління: підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. К.: Либідь, 2004. 432 с.
51. Економіка довкілля і природних ресурсів. Навчальні програми магістерського курсу підготовки економістів-екологів. Під. Ред. МаксимівЛ.І., Загвойської Л.Д., Матвєєва М.Е. Львів: Афіша, 2002. 168 с.
52. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця. К.: Ін-т екон. прогнозув.: Фенікс, 2003. 108 с.
53. Економічний розвиток. Європейський контекст / за ред. Філіпенко А.С. К.: Знання України, 2001. — 120 с.
54. Євдокименко В.К. Регіональне управління економікою в контексті глобальних постіндустріальних трансформацій / В.К. Євдокименко // Збірник наукових праць Чернівецького університету, вип. 141−142. Економіка. Чернівці: Рута, 2002. 100 с. С. 9−14.
55. Євдокименко В.К. Стратегія соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці: концептуальний підхід в сучасних умовах / В.К. Євдокименко // Регіональна економіка. 2004. №2. С. 104−118.
56. Зайцева Л. Оцінка сталості розвитку економіки регіону / Л. Зайцева // Управління сучасним містом. − 2001. − № 13. С. 3136.
57. Завгородня Т. Удосконалення інструментів економічного механізму охорони навколишнього природного середовища / Т. Завгородня // Економіка України. 2000. №12. С.67−70.
58. Закон України Про державне прогнозування та розроблення програм соціального і економічного розвитку України” від 23 березня 2000 р. № 1602-ІІІ // Відомості Верховної Ради. − 2000. − №25. − С. 442−449.
59. Закон України Про затвердження загальнодержавної програми розвитку малих міст України” // Відомості Верховної Ради України. − 2004. − № 24.
60. Закон України Про стимулювання розвитку регіонів” від 8 вересня 2005 року № 2850-IV // Урядовий кур’єр. − 2005. − 12 жовтня. − № 193.
61. Закон України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 25. С. 195.
62. Закон України Про ратифікацію Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат” // Відомості Верховної Ради України вiд 06.08.2004 − 2004. − № 32 − Ст. 383.
63. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. С. 170.
64. Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Офіційний вісник України вiд 18.01.2008 − 2008. − № 1. − С. 9.
65. Закон України Про місцеві державні адміністрації” від 9.04.1999 р. №586-XIV (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 20−21. С. 190.
66. Закон України Про охорону навколишнього природного середовища” від 28.11.2002. № 254-ІV // Урядовий кур’єр. 2003. № 18. С. 13.
67. Закон України Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування 1985 року” №452/97-ВР від 15.07.1997 р. [Електрон. ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua
68. Закон України Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС та їх державами-членами” №237/94-ВР від 10.11.1994 р. [Електрон. ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua
69. Закон України Про транскордонне співробітництво” від 24.06.2004 р. №1861/97-IV [Електрон. ресурс]. Режим доступу: http: www.rada.gov.ua
70. Запоточний І.В. Державне регулювання регіональної економіки / І.В. Запоточний, В.І. Захарченко; За заг. ред. д.е.н., проф. В.І. Захарченка. Харків-Львів-Одеса: ТОВ „Одісей”, 2003. 592 с.
71. Злупко С. Екогомологічні засади регіональної політики сталого розвитку в умовах глобалізації / С. Злупко //Регіональна економіка. 2002. № 4. − С. 28−35.
72. Иванов В.А. Математические основы теории автоматического регулирования / В.А. Иванов, Б.К. Чемоданов, В.С. Медведев Учеб. пособие для вузов. / Под. ред. Б.К. Чемоданова. М.: Высшая школа, 1971. 808 с.
73. Карпов І. Проблеми регіонального розвитку в сучасній науковій літературі та шляхи підвищення сталості розвитку економіки регіонів / І. Карпов // Актуальні проблеми державного управління. − Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2003. − №.2 (14). − С. 116−127.
74. Карпов І. Реалізація державної кадрової політики в контексті регіонального розвитку / І. Карпов // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Наук.-практ. конф. за міжнародною участю, 31 травня 2006 р. − К.: Вид-во НАДУ, 2006. − С. 113−114.
75. Герасимчук З. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України / З. Герасимчук // Економіка України. 2002. − № 3. С. 34 42.
76. Кочуров Б.И. Геоэкология: экодиагносатика и эколого-хозяйсвенный баланс территории / Кочуров Б.И. Смоленск: Изд-во СГУ, 1999. 154 с.
77. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К.: Преса України, 1997. 80 с.
78. Концепція державної регіональної політики // Офіц. вісн. України. 2001. № 22. С. 20−28.
79. Унковська Т.Є. Концепція рівноваги економічної системи: методологічні парадокси / Унковська Т.Є. // Екон. теорія. — 2005. − N 1. − С. 81−94.
80. Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена постановою Верховної Ради України 24 грудня 1999 р. № 1359// Офіц. вісн. України. 2000. − № 1. С. 6.
81. Концепція сталого розвитку України (проект) // Світ. 1997. − №12, вересень.
82. Корецький М.Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці / Корецький М.Х. − К.: Вид-во УАДУ, 2002. − 260 с.
83. Корецький М.Х. Стратегічне прогнозування соціально-економічного розвитку регіону / М.Х. Корецький // Дні науки, 5-6 жовтня: Тези допов. у 4-х т. Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. −Т.1 С. 43−44.
84. Корецький М.Х. Стратегічне управління: Навчальний посібник / М.Х. Корецький, А.О. Дєгтяр, О.І. Дацій. К.: Центр учбової літератури, 2007. 240 с.
85. Корнійчук Л. Економічне зростання і сталий розвиток / Л. Корнійчук // Економіка України. 2008. №4. С. 82 90.
86. Кравців В.С. Стратегія раціонального використання природно-ресурсного потенціалу в регіоні: екологічні пріоритети // Вісник Нац. ун-ту водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. Економіка. [Ч.2.]. Рівне, 2006. Ви