ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ПРОМИСЛОВОСТІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШИБІРІН Олександр Якович

УДК 351.824.1 : 658.011

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ
У ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Бодров Володимир Григорович
доктор економічних наук,
професор

Київ 2008

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1. Наукові засади державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості

10

1.1. Теоретико-методологічна база досліджень державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості

10

1.2. Державна підтримка розвитку відтворювальних процесів у промисловості

33

1.3. Реалізація відтворювальної політики у промисловості держави в умовах глобалізації

50

Висновки до розділу 1

68

Розділ 2. Оцінка державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості

71

2.1. Умови переходу промисловості на відтворювальний шлях розвитку

71

2.2. Пріоритети відтворювального розвитку промисловості

87

2.3. Механізм інвестиційного забезпечення відтворювального процесу

101

Висновки до розділу 2

121

Розділ 3. Удосконалення механізмів державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості

124

3.1. Формування підприємницьких стимулів до відтворювальних процесів у промисловості

124

3.2. Регулювання розвитку відтворювальної інфраструктури в промисловості

151

3.3. Законодавче забезпечення відтворювальних процесів у промисловості

170

Висновки до розділу 3

191

Висновки

193

Додатки

197

Список використаних джерел

200

ВСТУП

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки України потребує якісного економічного розвитку та зростання. Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечити вказані процеси неможливо без розширеного суспільного відтворення. Відтворювальний розвиток в Україні визначає перехід промисловості до нового якісного стану. Останнє супроводжується активізацією інноваційних процесів у промисловості, дає змогу реорганізувати економіку на основі розвитку наукоємних виробництв, впровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії відтворювального розвитку наявні всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кадровий потенціали, що визначають конкурентні переваги країни. Досвід економічно розвинутих країн переконливо свідчить, що в сучасних умовах зазначені економічні параметри вирішальним чином залежать від масштабів та якісної організації інвестиційної діяльності, формування і стимулювання структурно-технологічних змін на основі інновацій. Сподівання на масовий приплив іноземних інвестицій у той час, коли власні нагромадження вивозяться за кордон чи осідають у вигляді валютної готівки, невиправдані. Лише після того, як у країні будуть реалізовані у вигляді інвестиційних вкладень нагромаджені заощадження громадян і суб’єктів господарської діяльності, можливий приплив зовнішніх вкладень. Крім того, необхідно створити такі умови, щоб інвестиції вкладалися не просто у відновлення наявного технологічного рівня чи на його нарощування, а дійсно в новітні технології.
При всій важливості державного управління інноваційними процесами та їх бюджетного фінансування, у ринкових умовах необхідно задіяти внутрішні механізми фінансування відтворювальних процесів у промисловості, коли взаємодія важелів і стимулів господарської діяльності між учасниками процесу відбувається на основі конкуренції. За таких обставин розробка наукових засад системи державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості набуває особливої актуальності.
Ґрунтовними дослідженнями структурних проблем державного регулювання відтворювальних процесів займалися такі вітчизняні вчені, як: С.О.Біла, О.Г.Мордвінов, В.Є.Воротін, В.М.Геєць, Б.М.Данилишин, М.Х.Корецький, О.М.Суходоля, В.М.Рижих та інші.
Необхідність формування ефективної інноваційної політики, застосування механізмів державного управління інноваційним розвитком економіки розглядаються у працях Ю.М.Бажала, В.Г.Бодрова, М.В.Гамана, В.О.Гусєва, В.Л.Корінєва, В.Ф.Мартиненка тощо.
Значну увагу особливостям державного регулювання розвитку промисловості приділили О.М.Алимов, О.І.Амоша, Б.М.Андрушків, А.С.Гальчинський, В.Г.Горник, О.С.Ігнатенко та інші.
Суттєвий внесок у дослідження проблем відтворювального типу розвитку економіки зробили закордонні вчені: М.Альберт, І.Ансофф, Л.Водачек, О.Водачкова, Е.Домар, Р.Нельсон, М.Портер, Р.Харрод, Дж.Хікс та інші.
Однак відтворювальні процеси у промисловості як об’єкт державного управління і водночас самостійна соціально-економічна підсистема зі специфічним комерційним типом господарських зв’язків не отримали належного наукового відображення в численних працях із зазначеної проблематики. Питання державного управління відтворювальними процесами у промисловості виявилися недостатньо розробленими, практично не розглядалися в комплексі, що спричинило відсутність обґрунтованої довгострокової концепції розвитку ринку інновацій та відтворювального розвитку національної промисловості й стратегії державної відтворювальної політики у промисловості. Особливої уваги потребує вирішення таких проблем: визначення головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості, визначення меж, масштабів використання інновацій, функцій інститутів державного управління, пріоритетних напрямів відтворювального розвитку промислового комплексу України.
Необхідність теоретичного та практичного значення вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030) і теми кафедри економічної теорії та історії економіки Формування інвестиційно-інноваційної моделі сталого розвитку національної економіки”. Роль автора як співвиконавця полягає у визначенні стану України стосовно науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду, обґрунтуванні заходів державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості, розробки концептуальних засад стратегії відтворювального розвитку промисловості України.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка й обґрунтування теоретичних і науково-методичних засад, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості в Україні.
Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
здійснити системний аналіз наукової вітчизняної і зарубіжної літератури з проблематики державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості;
розкрити зміст та складові головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості;
запропонувати класифікацію функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості;
визначити стан України у сфері науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду та нагромадження потенціалу наукових розробок;
обґрунтувати систему та умови ефективного державного управління відтворювальними процесами у промисловості України;
запропонувати заходи щодо державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості;
визначити концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України.
Об’єкт дослідження механізми державного управління промисловістю України.
Предмет дослідження державне регулювання відтворювальних процесів у промисловості.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління інноваційною діяльністю в Україні, форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямовані на підтримку розвитку вітчизняної промисловості інноваційним шляхом.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний для аналізу сучасного стану державного управління відтворювальними процесами у промисловості в Україні; методи аналізу і синтезу для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку інновацій; розрахунково-конструктивний з метою вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації інноваційних проектів; експериментальний для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку інновацій в Україні; порівняльного аналізу для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуального наукового завдання в галузі державного управління, що полягає у розробці й обґрунтуванні теоретичних і науково-методичних засад, а також виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості в Україні. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:
уперше:
обґрунтовано головну ціль державного управління відтворювальним розвитком промисловості, яка полягає у забезпеченні кількісних і якісних змін у структурі промислового виробництва на основі зростання обсягів капітальних активів, стимулювання інноваційних зрушень у використанні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів у процесі формування економіки постіндустріального типу;
запропоновано структурування і виділення складових головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості, серед яких: визначення пріоритетних підгалузей; мінімізація впливу зовнішнього середовища на діяльність державних інститутів; впровадження відтворювальної культури усієї сукупності державних інститутів;
удосконалено:
систему державного управління відтворювальними процесами у промисловості через формування інноваційних циклів проблема дослідження розробка виробництво використання”;
механізм державної підтримки інновацій шляхом визначення і сприяння пріоритетним напрямам відтворювальних процесів у промисловості на загальному, галузевому та регіональному рівнях, а також створення правових й економічних передумов для її підтримки та стимулювання, які з повним правом можуть претендувати на роль основних у процесі запровадження відтворювальної моделі розвитку;
набули подальшого розвитку:
процес формування пріоритетних напрямів відтворювального розвитку промисловості України, серед яких: цілеспрямована зовнішньоекономічна діяльність з метою пошуку нових зовнішніх ринків для реалізації продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу з урахуванням вимог Світової організації торгівлі; застосування в національному виробництві зарубіжних наукових досягнень, які відповідають особливостям України; відтворювальний розвиток великих підприємств; державна підтримка крупномасштабного виробництва;
визначення функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості, їх поділ на загальні (державне нормування; державний контроль і моніторинг, державне прогнозування та планування; державне стимулювання; державне регулювання й координування) та спеціальні (державне регулювання промисловості; державне прогнозування і планування соціально-економічного розвитку; державний фінансовий контроль).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані теоретичні положення, висновки за результатами дослідження можуть бути застосовані для вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості.
Результати дослідження використані Міністерством промислової політики України у процесі реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2008 рік у частині вдосконалення механізму державного регулювання промисловості (довідка № 01/6-2-1236 від 12.11.2007 рік). Результати досліджень стосовно запровадження системи сертифікації та контролю за якістю продукції, що надається промисловими підприємствами житлово-комунальній сфері, були використані при розробці проекту Закону України Про внесення змін до Закону України Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки” (довідка № 8/4-312 від 07.11.2007 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету в процесі викладання таких дисциплін, як: Державне регулювання економіки”, Менеджмент у державному та муніципальному управлінні”, Інвестиційний менеджмент” (довідка № 3/724 від 27.12.2007 р.).
Результати досліджень щодо державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості можуть бути використані при підготовці програм стабілізації та регіонального розвитку України за напрямами: створення економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного використання досягнень науки в промисловості; розбудови ефективно діючої відтворювальної системи, що об’єднує компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства та інші організації в галузі; формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектору промисловості. Пропозиції щодо підвищення ролі науки в структурних трансформаціях та розробки інноваційної стратегії економічного розвитку заслуговують на використання відповідними міністерствами.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в результаті проведених досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались й обговорювались на конференціях та семінарах, серед яких: Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007), Стратегии развития Украины в глобальной среде” (Сімферополь, 2007).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 8 публікаціях загальним обсягом 5,1 обл.-вид. арк., у тому числі в 6 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління та 2 тезах у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 220 сторінок. Робота містить 6 таблиць на 4 сторінках. Список використаних джерел складається з 224 найменувань на 20 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні і науково-методичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України, що має істотне значення для наукової галузі державного управління. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Проведено системний аналіз наукових праць з проблем державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості, який свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування державних інститутів у цій сфері. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно основ відтворювальних процесів у промисловості. Однак, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, не скоординовано, що зумовлювалося соціально-політичними та економічними обставинами. Зокрема, не було визначено відтворювального розвитку промисловості як основи економічного зростання в умовах економічних трансформацій. Не структуровано головну ціль, функції, масштаби відтворювального розвитку промислового комплексу України.
2. Визначено, що головна ціль державного управління відтворювальним розвитком промисловості полягає у забезпеченні кількісних і якісних змін у структурі промислового виробництва на основі зростання обсягів капітальних активів, стимулювання інноваційних зрушень у використанні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів у процесі формування економіки постіндустріального типу.
Обґрунтовано складові головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості з урахуванням інтересів та особливостей діяльності підприємств, серед яких: визначення пріоритетних підгалузей виходячи з їх внутрішньої орієнтації в соціальній та економічній сферах, із забезпечення окремих верств населення, інших галузей економіки своєю продукцією; мінімізація впливу зовнішнього середовища на діяльність державних інститутів, тобто створення такого економічного, соціального та політичного становища в державі, яке визначає робочі принципи цих державних інститутів; впровадження відтворювальної культури усієї сукупності державних інститутів. Відповідно до цього визначено два аспекти державної політики у відтворювальній сфері: створення нових робочих місць та відтворювальна культура.
3. Запропоновано класифікацію функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості на основі їх поділу на загальні та спеціальні. До загальних функцій державного управління слід віднести: державне нормування; державний контроль та аналіз; державне прогнозування та планування; державне стимулювання; державне регулювання та координування. До спеціальних функцій державного управління державне регулювання промисловості; державний фінансовий контроль у промисловості.
4. Визначено стан України у сфері науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду та нагромадженого потенціалу наукових розробок. Запропоновано дотримуватись цілеспрямованої зовнішньополітичної діяльності з метою пошуку зовнішніх ринків для реалізації продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу з урахуванням вимог Світової організації торгівлі. Необхідно перейти до застосування у промисловому виробництві лише тих зарубіжних наукових досягнень, які відповідають особливостям України. Подальший відтворювальний розвиток національної промисловості полягає в розвитку великих підприємств і державній підтримці великомасштабного виробництва.
5. Удосконалено систему державного управління відтворювальними процесами у промисловості України, що спрямована на формування в суспільстві потреб у різноманітних інноваціях, а також підтримку вирішення проблем їх виробництва та збуту. Така система забезпечує підвищення стабільності та безперервності інноваційних циклів проблема дослідження розробка виробництво використання”, а також своєчасне врахування соціально-економічних наслідків нововведень.
6. Запропоновано заходи державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості: визначення й підтримка пріоритетних напрямів відтворювальних процесів у промисловості державного, галузевого, регіонального рівнів, створення правових та економічних механізмів для її підтримки і стимулювання, вдосконалення податкової системи, митної політики, запровадження системи матеріального заохочення до інновацій на промислових підприємствах, розширення системи сертифікації та контролю за якістю продукції. Ці заходи можуть претендувати на роль основних у процесі запровадження відтворювальної моделі розвитку, інші лише конкретизують їх зміст та сутність.
7. Показано, що відтворювальні процеси у промисловості, тим більше такі, що поширюються на міждержавний рівень, можуть бути ефективними лише за наявності чіткої системи державного управління ними, стабільного правового поля, яке регламентуватиме права, обов’язки та правила гри” суб’єктів відтворювальних процесів у промисловості, створюватиме умови для її стимулювання. Вирішенню цих проблем може сприяти розробка стратегії відтворювального розвитку промисловості України через створення на вищому державному рівні науково-координаційної установи, підпорядкованої Президентові України і Президентові Національної академії наук України. Такою установою міг би стати Національний інститут науково-технічної та відтворювальної політики у промисловості при Раді національної безпеки і оборони України та Національній академії наук України.
8. Визначено концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України, а саме: створення економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного використання досягнень науки в промисловості; розбудова ефективно діючої відтворювальної системи, що об’єднує компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства та інші організації в галузі; здійснення якісних перетворень в освіті з можливістю отримання для працівників промисловості якісної та безперервної освіти на основі об’єднання державних і приватних фондів; формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектора промисловості.

Подальші дослідження у предметній сфері повинні здійснюватися за напрямами розвитку та із застосуванням одержаних результатів і висновків, що сприятиме вдосконаленню системи державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные вопросы развития инновационной деятельности и охраны интеллектуальной собственности: Материалы пятой междунар. науч.-практ. конф. / НАН Украины; Ред. кол.: В.А.Боков (голова) та iн. Симферополь: Сонат, 2001. 184с.
2. АлачеваТ. Діагностика інноваційного потенціалу підприємств / Т.Алачева // Торгівля і ринок України. Донецьк, 2001. Т. 1. Вип. 12. С. 15-20.
3. АлександроваВ. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку / В.Александрова // Економіка України. 1999. №10. С.29-31.
4. Алексєєв І. Функції та об’єкти державного управління / І.Алексєєв // Актуальні проблеми державного управління: наук. зб. ОФ УАДУ. Одеса: ОФ УАДУ, Оптімум, 2001. Вип. 6. С. 40 - 46.
5. Алимов О.М., Гончарова Н.П. та ін. Маркетинг інноваційного процесу / О.М.Алимов, Н.П.Гончарова та ін. К.: ВІРА-Р, 2006. 263 с.
6. АмошаО.І. Регіональні проблеми інноваційної політики та її активізації: наукова доповідь / О.І.Амоша, С.М.Капура, М.Г.Чумаченко та ін. Донецьк: ІЕП НАН України, 1999. 48с.
7. АнделІ.В. Організація моніторингу інноваційних процесів на регіональному рівні / І.В.Андел // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період. 2000. Вип. 16. С.212-221.
8. АндреновН.Б. Управление инновационными процессами в рыночной экономике: Учеб. пособие./ Н.Б.Андреев Чита: ЗабАИ, 2001. 95с.
9. АндрощукГ. Государственная инновационная политика / Г.Андрощук // БизнесИнформ. 1997. №1. С.37-40.
10. АндрощукГ. Економічний механізм стимулювання інновацій / Г.Андрощук // Стратегія економічного розвитку України. 2000. Вип.1. С.90-96.
11. Андрушків Б.М. Основи менеджменту: підручник [для ВНЗ] / Б.М.Андрушків, О.Є.Кузьмін Львів: Світ, 1995. 240 с.
12. АнискинЮ.П. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие по спец. Менеджмент организации” / Ю.П.Анискин, А.И.Лукьянов. М.: МИЭТ, 2000. 120с.
13. АнсоффИ. Стратегическое управление / И. Ансофф. М.: Экономика, 1989.
14. АнтоненкоЛ.О. Інноваційні процеси в АПК / Л.О. Антоненко // Удосконалення управління соц.-економіч. розвитком АПК. К., 1996. С.112-117.
15. Анчишкин А.И. Наука-техника-економика / А.И. Анчишкин. М.: Экономика, 1986. 384 с.
16. АрутюнянС.С. Інноваційна модель економічного росту країн / АрутюнянС.С. // Матеріали підсумк. наук. конф. професорсько-викладацького складу, 19-24квіт. 2000 p. Одеса, 2000. С.58.
17. АрхиповаМ.Ю. Проблемы развития и оценки кадрового потенциала науки / М.Ю. Архипова// Стат. исследования в экономике. М., 1994. С.61-62.
18. АубакировЯ.А. Сотрудничество по инновационному предпринимательству в странах Центральной Азии / Я.А.Аубакиров, М.Д.Типасилов. Алматы: Изд-во Казах. ун-та, 1998. 32с.
19. АфанасьевП.О. Финансирование высшей школы в Англии: Материалы по итогам поездки в Лондон, янв.1996г. / П.О.Афанасьєв // Междунар. науч. сотрудничество. 1996. № 3. С.21-23.
20. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник / Ю.М. Бажал. К.: Заповіт, 1996. 238 с.
21. БажалЮ.М. Актуальність інноваційної теорії економічного розвитку / Ю.М. Бажал. // Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє. К.: Наук. думка, 1993. С.13-17.
22. БажалЮ.М. Інноваційний розвиток промисловості та напрямки його прискорення: Наук. доп. / Ю.М.Бажал, І.В.Одотюк, М.С.Данько та ін.; За ред. В.П.Александрової. К.: Ін-т економіч. прогнозування, 2006. 80с.
23. БажалЮ.М. Інноваційний розвиток як пріоритет економічної політики // Економіка України та шляхи її подальшого реформування. К., 1995. С.169-171.
24. БайловаО.О. Підвищення ефективності використання банківського кредиту в інноваційній діяльності підприємств / О.О.Байлова // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Львів, 2000. Ч.1. С.268-270.
25. БакушевичІ.В. Державна політика підтримки інноваційної активності підприємств / І.В.Бакушевич // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Львів, 1998. Ч.2. С.368-373.
26. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку: / Л.Бальцерович. ; пер. з пол. А.Павлишин. Львів, 2000. 332с.
27. Банківські інновації та перспективи їх розвитку: Матеріали Всеукр. студ. наук.-практ. конф., 22-24квіт.2006p. / За ред. I.В.Смоліна. К: Київськ. нац. торг.-економіч. ун-т, 2006. 186с.
28. БарышеваГ.А. Инновационный фактор и интеллектуальный ресурс в динамизации экономики России / Под ред. Ю.С.Нехорошева. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 2001. 223с.
29. Батура О. Інституціональні умови розвитку венчурного підприємництва в Україні / О.Батура, Н.Пікуліна. // Економіка України. 2001. №8. С.34-38.
30. БатюкА.Є. Комп'ютеризований фінансовий аналіз підприємств при розробці інноваційних проектів / А.Є.Батюк // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період. Львів, 2000. Вип.16. С.504-511.
31. БашинМ.Л. Финансовая стратегия в сфере науки / М.Л. Башин // Финансы. 1995. №1. С. 52-54.
32. БезчаснийЛ. Інновації як засіб підйому промисловості України / Л.Безчасний // Економіка України: минуле, сучасне і майбутнє. К.: Наук. думка, 1993. С.17-22.
33. БезчаснийЛ. Про інноваційну стратегію України / Л.Безчасний // Економіка України та шляхи її подальшого реформування. К., 1995. С.200-201.
34. БезчаснийЛ.К. Інноваційна складова економічного розвитку / Ред. кол.: Л.К.Безчасний (відп. ред.) та ін. К., 2000. 262с.
35. БеловА.А. Научный потенциал: кадровая составляющая / А.А.Белов // Военная мысль. 1995. № 9. С.32-39.
36. БеляковС.А. Основные направления государственного регулирования в сфере высшего образования за рубежом / БеляковС.А. СПб.: Изд-во Санкт-Петерб. гос. ун-та экономики и финансов, 1996. 24с.
37. БерлявскийЛ.Г. Государственное управление наукой в России (конец XIX начало XX вв.) / Л.Г. Берлявский // Известия вузов. Северо-Кавказский регион. Общественные науки. Ростов, 1995. №1. С.33-44.
38. Бетехтина Е. Світова практика формування науково-технічної політики/ Бетехтина Е., Пойсик М. Кишинів, 1990. 231c.
39. БжилянскаяЛ. Инновационная деятельность: тенденции развития и меры государственного регулирования / Л.Бжилянская // Экономист. 1996. №3. С.22-33.
40. БілаС.О. Інноваційна модель структурної трансформації як перспектива економічного зростання в Україні / С.О.Біла // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Львів, 2000. Ч.1. С.118-120.
41. БіласО.Є. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку спеціальної економічної зони Курортополіс Трускавець” / БіласО.Є. // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період. Львів, 2000. Вип.16. С.569-573.
42. БіликМ.Д. Оцінка і управління ризиками інноваційного проекту / М.Д. Білик // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної промисловості України. Луцьк, 1998. С.138-139.
43. БіликМ.С. Інноваційні процеси: сутність та місце в системі господарювання / М.С. Білик // Львів. політехніка. 1997. №319. С.25-28.
44. Богиня Д. Державне регулювання перехідних процесів / Д. Богиня, Г. Волинський // Економіка України. 1999. № 5. С. 12-21.
45. БогорошА.Т. Инновационная политика в странах с развитой и переходной экономикой / А.Т.Богорош, С.Н. Зубенко // Проблемы науки. 1999. №12. С.24-35.
46. БодровВ.Г. Державне регулювання трансформаційних процесів в економіці: інституціональний підхід / В.Г. Бодров // Вісник УАДУ. 2006. №3.
47. БодровВ.Г. Державні та ринкові регулятори економічного оновлення: Україна: поступ у XXI століття / В.Г. Бодров: Наук.-метод. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 312с.
48. БодровВ.Г. Ринкова трансформація промисловості України: порівняльний аналіз : матеріали наук. конф. [Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку] / В.Г. Бодров. К.: Вид-во НТУУ КШ”, 2001. 340с.
49. БодровВ.Г. Соціальне ринкове господарство: Навч. посіб. / В.Г.Бодров, А.I.Кредисов, П.М.Леоненко. К.: Либідь, 1995. 128с.
50. БодровВ.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб./ В.Г. Бодров К., 2006. 101с.
51. БодровВ.Г. Трансформація економічних систем: роль міжнародних фінансових організацій / В.Г. Бодров // Вісник УАДУ. 2001. №4.
52. БодюкА.В. Інновації технологічних перетворень виробництва / А.В. Бодюк. К.: Вид-во ІСДО, 1995. 88с.
53. БойкоР.В. Проблеми управління інноваційним продуктом в різних типах конкурентного середовища (теоретичний аспект) / Р.В. Бойко // Регіональні перспективи. 2000. №2/3. С.10-14.
54. БойкоР.В. Розвиток інноваційних процесів на Хмельниччині // Проблеми праці, промисловості та моделювання / Р.В. Бойко. Хмельницький, 1998. Ч. 1. С.18-21.
55. БолейкоЮ.О. Інновації в менеджменті як важливий крок виводу підприємства з кризи // Наук. вісник / Ю.О.Болейко. Чернівці: Чернівецьк. ун-т, 1998. С.82-86.
56. БондарО.В. Принципи стратегічного управління інноваційною діяльністю / О.В. Бондар // Регіональні перспективи. 2000. № 2/3 С.75-76.
57. БондарО.В. Стратегія інноваційного розвитку в умовах ринку // Вісник // О.В. Бондар. Львів: Львів, комерційна академія, 1998. С.188-192.
58. БондаренкоА.Ф. Маркетинг и менеджмент инноваций // Инициатива / А.Ф. Бондаренко. Сумы:, 1997. 76с.
59. БромбергГ.В. Оценка инновационных проектов: выбор приоритетов // Рос. агентство по патентам и товарным знакам / Г.В. Бромберг М.: ИНИЦ Роспатента, 2006. 196с. [Информ.-издат. Центр].
60. БубенкоП.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: Монографія / П.Т. Бубенко X.: Вид-во НТУ ХШ”, 2006. 316с.
61. БуднікевичІ. До питання формування ринку інновацій в Україні // Наук. Вісник / І.Буднікевич. Чернівці: Чернівецьк. ун-т, 1999. С.57-61.
62. БуднікевичІ.М. Ринок інновацій: структура та товарний розріз // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період / І.М.Буднікевич. Львів, 2000. - Вип.16. С.290-298.
63. БузниА.Н. Инновационная стратегия в научных организациях / А.Н. Бузни. К.: Нива, 1998. 166с.
64. БузникВ.М. Малый высокотехнологический бизнес / Дальневосточ. центр поддержки предпринимательства / В.М.Бузник. Владивосток: Дальнаука, 1996. 61с.
65. БурякП.Ю. Перспективи інноваційної активності у Західному регіоні України та її фінансово-кредитне забезпечення // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період / П.Ю.Буряк. Львів, 2000. Вип.16. С.71-84.
66. БутокО.В. Інноваційні аспекти програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2000роки // Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития / О.В.Буток. Донецк, 1998. С.7-11.
67. БутокО.В. Перспективи інноваційної діяльності в Донецькій області // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період / О.В.Буток Львів, 2000. Вип.16. С.164-169.
68. ВатаманюкУ.З. Податкова та інноваційна політика при розвитку ринку інтелектуальної власності / У.З.Ватаманюк // Наук. Вісник. Львів, 1999. Вип.9.13. С.183-188.
69. ВдовіченА.А. Координація інноваційних процесів в умовах структурного реформування // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття / А.А. Вдовівен. К., 2000. Ч.2. С.59-61.
70. ВеличкоН. Взаємодія реформи торговельних підприємств із формуванням і реалізацією інноваційної політики держави // Торгівля і ринок України / Н.Величко. Донецьк, 2001. Т.1. Вип. С.21-26.
71. ВерезомськаI.Г. Експертиза інноваційного проектування / I.Г.Верезомська // Регіональні перспективи. 2000. №2/3. С.57-59.
72. Взаємодія реформи торговельних підприємств із формуванням і реалізацією інноваційної політики держави // Торгівля і ринок України. Донецьк, 2001. Т.1. Вип.12. С.21-26.
73. ВинокуроваЛ.Е. Основи охорони праці: підручник [для професійно-технічних навчальних закладів] / Л.Е.Винокурова, М.В.Васильчук, М.В.Гаман. К.: Вікторія, 2001. 191с.
74. ВовчукН.І. Ринок інновацій: механізм появи попиту на програмні засоби обробки маркетингової інформації // Населення Карпатського регіону: особливості відтворення, міграційних процесів і зайнятості в умовах реформування промисловості та ринку праці / Н.І.Вовчук. Івано-Франківськ, 1996. С.91-101.
75. ВодачекЛ. Стратегия управления инновациями на предприятиях / ВодачекЛ., Водачкова О. М.: Экономика, 1989.
76. ВойтюшенкоН.М. Особливості моделювання інновацій в сучасних умовах // Торгівля і ринок України / Н.М.Войтюшенко. Донецьк, 1998. С.195-197.
77. ВоликІ. Інноваційно-інвестиційний потенціал як чинник структурної перебудови виробництва // Ефективність реформування української промисловості / І.Волик. К., 1999. С.128-130.
78. ВолинськийП.І. Реформування власності та інноваційні процеси в Україні // Реструктуризація промисловості та інвестиції в Україні / П.І.Волинський. Чернівці, 1998. С.163-165.
79. ВоронинЮ.М. Развитие научного потенциала инновационного типа и роль государственных научных центров / Ю.М. Воронин // Проблемы прогнозирования. 2007. №3. С.3-16.
80. Воротін В. Є. Державна інвестиційна політика та інноваційний механізм її реалізації в Україні // Наукові праці: [Міжрегіональна акад. упр. персоналом] / В.Є.Воротін. К., 2002. - С.29-32. (Вип.3: Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки).
81. ГабалісВ.Г. Малі підприємства у системі інноваційного підприємництва // Проблеми праці, промисловості та моделювання / В.Г.Габаліс. Хмельницьк., 1998. С.16-19.
82. ГавриловаВ.Л. Інноваційна складова економічного розвитку регіону // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку / В.Л.Гаврилова. Львів, 2000. С.213-216.
83. Галиця І. Прикладна наука: індустріалізація та комерціалізація / І.Галиця // Вісник Національної академії наук України. 2007. №6. C. 26.
84. ГалушкінаТ.П. Модель регіонального інноваційного екоменеджменту (на прикладі приморських рекреаційних територій) // Соц.-економіч. дослідження в перехідний період / Т.П. Галушкіна. Львів, 2000. Вип.16. С.126-131.
85. Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: Монографія / М.В.Гаман. К.: Вид-во НАДУ, 2005. 388 с.
86. ГальчинськийА.С. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, А.К.Кінах, В.П.Семиноженко. К.: Знання України, 2006. 326с.
87. ГеєцьВ. Питання гуманізації економічного життя та перспективи забезпечення стабільного економічного розвитку в Україні // Сучасні проблеми економічного розвитку України: Матеріали круглого столу” / В.Геєць. К.: Нац. ін-т укр.-рос. відносин при Раді безпеки і оборони України, 1999. С.8-13.
88. ГєрасимчукВ. Взаємозв'язок технологічних інновацій і реструктуризаційних процесів у стратегічному управлінні організацією // Стратегія економічного розвитку України / В.Герасимчук. К., 2000. Вип.1. С.104-112.
89.&nb