ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМ СЕКТОРОМ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ФУНКЦІОНАЛЬНО - СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СУРАЙ Інна Геннадіївна

УДК 351.823.1: 338.43

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
АГРАРНИМ СЕКТОРОМ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ:
ФУНКЦІОНАЛЬНО - СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТ
25.00.02 - механізми державного управління
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Науковий керівник:

ДУБЕНКО Світлана Дмитрівна,
кандидат юридичних наук, доцент

КИЇВ 2005
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ_______________________________________ 4
ВСТУП________________________________________________________________ 5
РОЗДІЛ І
Теоретико-методологічні засади функціонально-струк-турного аспекту державного управління аграрним сектором економіки України________________________________________________ 13
1.1. Стан наукових досліджень функціонально-структурного аспекту державного управління аграрним сектором економіки України___________________________ 13
1.2. Поняття та сутність державного управління аграрним сектором економіки сучасної України_______________________________________________________ 29
Висновки до розділу І___________________________________________________ 47
РОЗДІЛ ІІ
АНАЛІЗ функцій та структур державного управління аграрним сектором економіки України_________________________ 51
2.1. Функціональна характеристика державного управління аграрним сектором економіки України_____________________________________________________ 51
2.2. Структурний аналіз державного управління аграрним сектором економіки України_______________________________________________________________72
2.3. Особливості реформування державного управління аграрним сектором економіки України на сучасному етапі_____________________________________ 92
Висновки до розділу ІІ _________________________________________________ 113
РОЗДІЛ ІІІ
Удосконалення функцій та структур державного управління аграрним сектором економіки України___________ 117
3.1. Міжнародний досвід державного управління аграрним сектором економіки_ 117
3.2. Удосконалення функціональної та організаційної структури державного управління аграрним сектором економіки України__________________________ 136
3.3. Інформаційно-консультаційне забезпечення як складова державного управління аграрним сектором економіки___________________________________________ 155
Висновки до розділу ІІІ_________________________________________________173
ВИСНОВКИ__________________________________________________________176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ___________________________________ 182
ДОДАТКИ___________________________________________________________ 199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПК

- агропромисловий комплекс

АР Крим

- Автономна Республіка Крим

АФЗУ

- Асоціація фермерів та приватних землевласників України

ВР України

- Верховна Рада України

ВССП України

- Всеукраїнська спілка сільськогосподарських підприємств України

Держветмедицини України

- Державний департамент ветеринарної медицини України

Держводгосп України

- Державний комітет по водному господарству України

Держкомзем України

- Державний комітет по земельних ресурсах України

Держкомлісгосп України

- Державний комітет лісового господарства України

Держкомстат України

- Державний комітет статистики України

Держкомрезерв України

- Державний комітет України з державного матеріального резерву

ЄС

- Європейський союз

КСП

- колективне сільськогосподарське підприємство

КМ України

- Кабінет Міністрів України

Мінагрополітики України

- Міністерство аграрної політики України

МДА

- місцева державна адміністрація

ОДА

- обласна державна адміністрація

РДА

- районна державна адміністрація

с-г

- сільськогосподарський

СРСР

- Союз Радянських Соціалістичних Республік

США

- Сполучені Штати Америки

УААН

- Українська академія аграрних наук

ЦОВВ

- центральний орган виконавчої влади

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена місцем державного управління в становленні та забезпеченні ефективного функціонування аграрного сектора економіки України.
Аграрний сектор суттєво впливає на соціально-економічне становище українського суспільства та продовольчу безпеку держави. Тут формується основна частина продовольчих ресурсів і забезпечується майже три чверті роздрібного товарообігу. Від ефективності перетворень в аграрному секторі залежать результати ринкових перетворень у цілому, оскільки в цьому секторі зайнято близько 32% населення України, сконцентровано майже чверть виробничих фондів, виробляється понад 14% річного обсягу товарів і послуг.
Принципово важливим інтегральним наслідком реформування аграрного сектора, яке відбулося протягом останнього десятиріччя, стало створення багатоукладної системи господарювання. Процеси роздержавлення і приватизації землі, виникнення відносин приватної власності на засоби виробництва, розвиток різноманітних організаційно-правових форм господарювання спричинили зміну виробничої структури сільського господарства. Сьогодні на селі працюють близько 15 тис. великих приватних підприємств, господарських товариств і кооперативів, 40тис. фермерських та 600 тис. дрібних селянських господарств.
Ці фактори об’єктивно потребують якісного вдосконалення системи державного управління аграрним сектором на загальнодержавному та регіо­нальному рівнях, пристосування його до нових умов функціонування. Така складна виробничо-економічна система може ефективно функціонувати і стабільно розвиватися лише за наявності адекватних форм управління нею.
спроби вдосконалити окремі елементи системи управління зазначеним сектором: організаційні структури та деякі функції управління, системи державного регулювання виробництва та збуту сільськогосподарської продукції, оподаткування тощо, які робилися останнім часом, виявилися малоефективними. Саме тому розробка ефективної системи державного управління аграрним сектором економіки країни є актуальним напрямом досліджень вітчизняної науки. Передусім це стосується функцій та структури державного управління аграрним сектором економіки.
Оскільки зазначена проблема є багатоаспектною, для її вирішення важливе значення мають дослідження фахівців суміжних галузей знань. У роботі аналізуються праці з філософії, теорії державного управління, теорії держави та права, адміністративного права, економіки, сільського господарства. Для з’ясування сутності державного управління особливу цінність мають наукові праці таких вчених: В.Б.Авер’янова [37,43,44,50], Г.В.Атаманчука [8,15,16,82], В.Д.Бакуменка [3,4], Ж.Веделя [41], Б. Гурне [51], С.Д.Дубенко [5,6,37], В.М.Князєва [4], О.Д.Крупчана [113], О.А.Машкова [2], Н.Р.Нижник [2,5,6,12,13,76], Г.Райта [7], Ю.М.Старілова [42], Ю.А.Тихомирова [25,45], В.П.Троня [19,20], В.В.Цвєткова [1,48,130], Л.П.Юзькова [54] та інших науковців, які зробили вагомий внесок у розробку теоретичних та методологічних основ державного управління. Різних аспектів функціонування аграрного сектора економіки України стосуються праці: О.І.Здоровцова [32], М.В.Калінчика [87], П.Т.Саблука [99,162,175], В.Ф.Семенова [29], Н.Сеперович [88], В.С.Шовкалюка [86,87] та інших вчених. Над вирішенням проблем управління економікою та його аграрним сектором працювали вчені: В.Г.Бодров [14], Н.Т.Гончарук [34], І.Г.Кириленко [147], М.Х.Корецький [92], В.Малес [35,78,172], А.Ф.Мельник [10,40], О.Г.Мордвінов [79,81], Г.І.Мостовий [30,36], І.В.Розпутенко [161], О.Стратілат [35,178], В.В.Юрчишин [93]. Питаннями інформаційно-консультаційного забезпечення аграрного сектора економіки займалися М.Ф.Кропивко [101,209,213], Г.І.Купалова [100], С.О.Тивончук [212], Р.М.Шмідт [153,209]. Праці вчених, які досліджували питання державного управління аграрним сектором економіки, є найбільш наближеними до теми дисертації.
Проте аналіз літератури дає підстави стверджувати, що рівень розробленості питань державного управління аграрним сектором економіки є недостатнім. Наявні наукові розробки в основному стосуються загальних положень державного управління, функціонування аграрного сектора економіки, управління економікою. Вони відрізняються за глибиною і комплексністю охоплення. Водночас функціонально-структурний аспект державного управління аграрним сектором економіки поки що залишився поза увагою. Крім того, спостерігається термінологічна невизначеність та ототожнення термінів державне управління та державне регулювання відносно аграрного сектора економіки, а також термінів агропромисловий комплекс” та аграрний сектор економіки”.
Потреба в комплексному дослідженні державного управління аграрним сектором економіки і, зокрема, розробленні його дієвої функціонально-структурної моделі зумовило вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження було виконано згідно з планом наукової діяльності кафедри державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України, в межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування”. Дисертаційна робота пов‘язана з науковими дослідженнями за темами: Виконавча влада в Україні: організаційно-правові питання формування і функціонування” (Державний реєстраційний номер 0101U002898); Розроблення теоретичних засад деконцентрації і децентралізації в системі виконавчої влади та механізмів забезпечення збалансованості повноважень і відповідальності” (Державний реєстраційний номер 0103U006819); Механізм взаємодії органів державного управління з громадськими організаціями: організаційно-правовий аспект”(Державний реєстраційний номер 0103U007498), в розробці яких автор безпосередньо брала участь.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні змісту державного управління аграрним сектором економіки України та визначенні шляхів удосконалення його функцій та організаційної структури.
Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити такі завдання:
- проаналізувати стан наукових досліджень функціонально-структурного аспекту державного управління аграрним сектором економіки України;
- розкрити зміст поняття та сутність державного управління аграрним сектором економіки;
- охарактеризувати теоретико-методологічні засади та основні напрями державного управління аграрним сектором економіки;
- дослідити функції та структури державного управління аграрним сектором економіки України та розкрити тенденції їх розвитку;
- обґрунтувати основні завдання й визначити особливості реформування державного управління аграрним сектором економіки України;
- охарактеризувати моделі державного управління аграрним сектором країн з ринковою економікою та розкрити можливості використання міжнародного досвіду в Україні;
- розробити пропозиції й рекомендації щодо удосконалення функціональної та організаційної структур державного управління аграрним сектором економіки України.
Об'єкт дослідження - система державного управління аграрним сектором економіки України.
Предмет дослідження - функції та організаційні структури системи державного управління аграрним сектором економіки України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що державне управління аграрним сектором економіки України буде ефективним за умови системного підходу до визначення функцій та структур у цій сфері на центральному й регіональному рівнях. У зв‘язку з цим робиться припущення про доцільність формування теоретико-методологічних засад удосконалення функціонально-структурної моделі державного управління аграрним сектором економіки України на основі положень вітчизняної науки державного управління та з урахуванням зарубіжного досвіду.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є система взаємопов‘язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об'єктивних та достовірних результатів.
Теоретичною основою дослідження є вивчення зазначеної проблеми з позиції системного підходу, що дає змогу аналізувати систему державного управління аграрним сектором економіки України як цілісну систему в динаміці і статиці; розглянути її елементи у взаємозв‘язку та взаємодії, сформулювати шляхи вдосконалення цієї системи.
Методологічною базою дослідження є комплекс методів, що дають змогу систематизувати емпіричну інформацію, проаналізувати становлення та наявний стан сучасної системи державного управління аграрним сектором економіки України, а також спрогнозувати розвиток цієї системи. В процесі узагальнення та аналізу інформації з тематики наукового дослідження використовувалися статистичний, індуктивний та дедуктивний методи.
Історичні аспекти становлення системи державного управління аграрним сектором економіки України досліджувалися на підставі порівняльно-ретроспективного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу.
Крім того, у роботі використано: абстрактно-логічний метод - для теоретичного і методологічного узагальнення, з‘ясування сутності, місця і ролі державного управління аграрним сектором економіки України, системно-аналітичний - для розробки концептуальних положень щодо удосконалення системи державного управління аграрним сектором економіки України. Прогностичний аналіз, що передбачав виявлення шляхів розвитку системи державного управління аграрним сектором економіки України здійснювався на підставі використання методів прогнозування, а саме, методу експертних оцінок, екстраполяції, методу аналогії.
Важливе значення в дослідженні належить сучасній законодавчій та нормативно-правовій базі, що регламентує державне управління аграрним сектором економіки України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному дослідженні механізмів державного управління аграрним сектором економіки і розробці концепції формування її функціональної структури. У роботі
вперше:
- обґрунтовано положення щодо неідентичності понять агропромисловий комплекс” і аграрний сектор економіки” як таких, що мають різні складові, та доцільність використання останнього на сучасному етапі розвитку;
- визначено та розкрито поняття державне управління аграрним сектором економіки”, як цілеспрямований, організуючий і регулюючий вплив держави на аграрний сектор економіки через організацію суспільних відносин для забезпечення державної аграрної політики в інтересах громадян держави, а також система державного управління аграрним сектором економіки”, що включає об’єкти і суб’єкти управління та управлінську діяльність;
- класифіковано функції державного управління аграрним сектором економіки за групами: основні, управлінські та забезпечувальні;
- запропоновано новий концептуальний підхід до побудови моделі системи державного управління аграрним сектором економіки, який передбачає розмежування функцій розробки аграрної політики та її здійснення;
удосконалено:
- зміст поняття аграрний сектор економіки України”, який визначено як сектор економіки, що охоплює всі підприємства України, що виробляють сільськогосподарську продукцію й продукти її первинної переробки, та пов‘язані з ними обслуговуючі підприємства, а також організації, що здійснюють розробку та реалізацію державної аграрної політики;
- функціонально-структурну модель державного управління аграрним сектором економіки України з урахуванням сучасних потреб суспільства;
- організацію інформаційно-консультаційного забезпечення функціону-вання аграрного сектора економіки України як необхідної умови посилення відповідної функції державного управління;
дістали подальшого розвитку:
- визначення мети, цілей, завдань, основних принципів та особливостей реформування державного управління аграрним сектором економіки України на сучасному етапі.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження були використані:
- автором при підготовці аналітичного матеріалу Реструктуризація центральних органів управління в аграрній сфері”, який направлено у Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин (лист-відповідь Верховної Ради України від 11.10.2002 р. № 06-13/8-358);
- при наданні практичної допомоги сільськогосподарським підприємствам Львівської та Вінницької областей (довідка № 103 від 22.12.2003 р.приватне підприємство Західний Буг”; довідка № 27 від 02.02.2004 р. приватне підприємст-во Агрофірма Сімекс-Агро”); при проведенні навчального процесу в Інституті державного управління у сфері цивільного захисту МНС України у 2002-2004рр. (довідка від 28.04.2004 р. № 566);
- спеціалістами Головного управління сільського господарства і продовольства Вінницької обласної державної адміністрації при підготовці пропозицій щодо вдосконалення функцій та структури органів державного управління сільським господарством на регіональному рівні (довідка № 1146 від 17.06.04 р.);
- слухачами Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України (кадровий резерв на посади голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій; перші заступники голів районних державних адміністрацій) як методичний матеріал для вивчення (довідка від 21.05.2004 р. № 25).
Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані:
- для теоретичних і практичних розробок ефективної системи державного управління аграрним сектором економіки України;
- з метою застосування у практиці реформування організаційних структур державного управління аграрним сектором економіки;
- при підготовці законодавчих та нормативно-правових актів щодо управління аграрним сектором економіки країни;
- у практичній діяльності державних службовців органів виконавчої влади, зокрема, стосовно надання суспільно-необхідних послуг;
- у навчальному процесі як дидактичний матеріал при підготовці фахівців у галузях державного управління, державної служби, сільського господарства.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано й обговорено на кафедрі державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором на Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (Київ, 2001); науково-практичних конференціях за міжнародною участю Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євро інтеграції” (Київ, 2003).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 13 публікаціях, з яких 6 - фахових виданнях; 1- у навчальному посібнику, 1 - у практичному посібнику.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний обсяг дисертації 165 сторінок, рисунки та таблиці в основному тексті на 16 сторінках, список використаних джерел складається з 221 найменування, в тому числі іноземними мовами 18, його розміщено на 17 сторінках, чотири додатки на 47 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження функціонально-структурного аспекту державного управління аграрним сектором економіки України й узагальнення його результатів у цілому підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження гіпотеза підтвердилася. На підставі здійсненого дослідження зроблені такі висновки і запропоновані рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз використаних джерел з досліджуваної теми показав, що стан її розробленості характеризується фрагментарністю й відсутністю системного підходу до її вивчення. Система державного управління аграрним сектором економіки України, незважаючи на численні спроби її реорганізації, все ще не пристосована до функціонування в ринкових умовах. Сьогодні відчувається нагальна потреба в радикальному вдосконаленні системи державного управління аграрним сектором економіки, передусім її функцій та структури, що вимагає комплексних досліджень з цих питань.
2. У дисертації доведена необхідність розмежування понять агропромис-ловий комплекс” і аграрний сектор економіки”. На сучасному етапі розвитку держави, коли йдеться про певну частину економіки, доречно вживати термін сектор”, яким окреслено частину народного господарства, що має певні соціальні й економічні ознаки. Словосполучення аграрний сектор економіки” вказує на частину економіки, що пов’язана з виробництвом сільськогосподарської продукції та її первинною переробкою. Тому сьогодні більш доцільно вживати термін аграрний сектор економіки України”, під яким слід розуміти: сектор економіки, що охоплює всі підприємства України незалежно від форми власності і організаційно-правової форми, що виробляють сільськогосподарську продукцію й продукти її первинної переробки, та пов‘язані з ними обслуговуючі підприємства, а також організації (установи), що здійснюють розробку та реалізацію державної аграрної політики.
3. Державне управління аграрним сектором економіки визначено як цілеспрямований, організуючий і регулюючий вплив держави на діяльність підприємств та організацій, що утворюють аграрний сектор економіки, через організацію суспільних відносин для забезпечення державної аграрної політики в інтересах громадян держави. Термін державне регулювання аграрного сектора економіки” може розглядатися як частина державного управління аграрним сектором економіки, яка за умов досягнення сталого розвитку аграрного сектора, стабільності виробництва і реалізації продукції в умовах ринкової економіки має зростати і згодом домінувати. Державне регулювання аграрного сектора економіки має проявлятися, передусім, через непрямі економічні важелі впливу за допомогою нормативно-правового забезпечення господарських процесів в аграрному секторі економіки.
Система державного управління аграрним сектором економіки є складною і включає такі елементи:
а) суб’єкт управління (підсистеми) - органи державної влади, що здійснюють розробку та реалізацію державної аграрної політики;
б) об’єкт управління (підсистеми) - аграрний сектор економіки;
в) управлінську діяльність (процеси) - організацію суспільних відносин, що забезпечує прямі та зворотні зв’язки між суб’єктом та об’єктом управління.
4. Доведено, що, виражаючи суть аграрної політики держави, головна мета суб’єкта державного управління аграрним сектором економіки є відносно стабільною характеристикою його діяльності, яка на різних етапах конкретизується в послідовну систему цілей.
Виходячи з головної мети державного управління аграрним сектором економіки методами державного впливу забезпечити оптимальні умови розвитку аграрного виробництва, темпи, пропорції та якісні характеристики якого визначаються динамікою суспільних потреб та імперативами раціонального природокористування, основними цілями діяльності уряду України щодо аграрного сектора економіки на найближчий період визначено: реформування майнових і земельних відносин; формування ефективного власника і створення необхідних економічних та організаційно-правових умов для післяреформеного розвитку; стабілізацію аграрного виробництва на рівні, достатньому для задоволення потреб в аграрній продукції та забезпечення продовольчої безпеки країни; організацію і державну підтримку структурної перебудови сектора з урахуванням стратегічних маркетингових прогнозів; забезпечення виходу вітчизняних товаровиробників на європейські та світові ринки аграрної продукції, активний пошук своєї ніші для продукції аграрного сектора економіки України; розробку стратегії й тактики реформування системи аграрної науки, освіти, підготовки кадрів та механізму освоєння на практиці досягнень науково-технічного прогресу.
5. Зважаючи на те, що принципи державного управління визначають зміст, організаційну структуру, життєдіяльність компонентів та розкривають його сутність, визначено та обґрунтовано ключові принципи державного управління аграрним сектором економіки України: аграрний протекціонізм, програмне управління, рівність усіх форм господарювання, поєднання економічних і соціальних цілей.
6. У дисертації досліджено особливості реформування державного управління аграрним сектором економіки України. Зазначено, що вони зумовлені впливом таких груп факторів: політичних, адміністративно-управлінських, економічних та соціальних.
7. Як показав аналіз, функції державного управління аграрним сектором економіки безпосередньо випливають з цілей державного управління ним. Усі функції державного управління аграрним сектором економіки запропоновано класифікувати так: основні функції: політичні, економічні, соціальні; управлінські функції: стратегічного планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, мотивація, контроль; забезпечувальні функції: правове, методико-методологічне, наукове, інформаційне, фінансове, кадрове забезпечення тощо. При цьому вказується, що в сучасних умовах особливого значення набувають функції, які віднесено до групи забезпечувальних.
Аналіз функцій органів державного управління аграрним сектором економіки підтверджує, що на сучасному етапі частина функцій державного управління, яка залишилася від попередньої системи, практично не виконується, а частина потребує вдосконалення. Пропонується вивільнити систему органів державного управління аграрним сектором економіки від невластивих їй функцій і водночас зорієнтувати її на надання сільськогосподарським виробникам тих державних послуг, потреба в яких виникла і виникатиме в майбутньому в результаті об’єктивних процесів розвитку аграрного сектора.
8. Доведено, що зміна функцій приведе до об’єктивної необхідності зміни типів організаційних структур в державному управлінні аграрним сектором економіки України. Встановлено, що поступово відбувається перехід до лінійно-функціональних та дивізіональних структур, де посилюється функціональна спрямованість. Разом з тим в організаційних структурах державного управління аграрним сектором економіки України з’явилися програмно-цільові елементи. Проте такі перспективні, передусім через свою гнучкість, здатність до швидкого адаптування до сучасних реалій, програмно-цільові та матричні структури в системі державного управління аграрним сектором економіки України не набули ще достатнього розвитку.
9. Структурний аналіз державного управління аграрним сектором економіки України дає підстави стверджувати, що організаційна структура системи державного управління аграрним сектором економіки України характеризується яскраво вираженою ієрархічністю (чітко простежується вертикальна підпорядко-ваність органів виконавчої влади між рівнями системи). Проте з’ясовано, що необхідно прагнути до зменшення кількості рівнів державного управління. При цьому на місцевому (точніше, на регіональному, якщо мати на увазі територію області) рівні варто залишити представництво держави через органи виконавчої влади (Управління сільського господарства і продовольства в структурі облдержадміністрації), а в населених пунктах держава має бути представлена тільки інспекційними органами, решта питань має вирішуватися через органи, створені на рівні місцевого самоврядування.
10. Дослідженням установлено, що слабким місцем органів державного управління аграрним сектором економіки в Україні є відсутність зворотного зв’язку: від сільськогосподарських виробників до органів державного управління. Вакуум, що утворився у сфері методичного, правового та консультативного забезпечення співпраці сільськогосподарських підприємств з іншими учасниками аграрного ринку інвесторами, банками, біржами, постачальниками матеріальних ресурсів, експортерами сільськогосподарської продукції тощо, пропонується ліквідувати, вдосконаливши функціональну та організаційну структуру державного управління аграрним сектором економіки.
З урахуванням сучасних умов пропонується модель системи інформаційно-консультаційного забезпечення аграрного сектора економіки України, визначаються основні елементи цієї системи, подаються пропозиції щодо надання конкретних інформаційних та консультаційних послуг різним групам споживачів, а також використання різних джерел фінансування для надання таких послуг.
11. Аналіз світового досвіду державного управління аграрним сектором економіки показує, що при існуванні найрізноманітніших моделей аграрної економіки є багато спільних підходів щодо вдосконалення управління згаданим сектором економіки. Тому з урахуванням цього досвіду та специфіки України розроблена нова функціональна й організаційна структура державного управління аграрним сектором економіки та Мінагрополітики України. При цьому передбачається звільнити Мінагрополітики України від виконавчих функцій і передати їх державним установам (агентствам), підпорядкованим Міністру аграрної політики України. Це дасть змогу зробити процедуру впровадження аграрної політики більш прозорою, залучити до її здійснення крім державних, інші кошти, більш ефективно використовувати кадровий потенціал і загалом сприятиме підвищенню ефективності державного управління аграрним сектором економіки.
12. За результатами дослідження пропонуються зміни функцій місцевих (обласних, районних) органів управління щодо аграрного сектора економіки. Зокрема, місцевими органами управління мають бути делеговані більш широкі повноваження самоврядним організаціям сільгоспвиробників (аграрним палатам, професійним асоціаціям, спілкам).
13. Виходячи з мети (цілей) державного управління аграрним сектором економіки України, з урахуванням сучасної економічної та політичної ситуації, тенденцій розвитку пропонуються конкретні зміни до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів виконавчої влади щодо аграрного сектора економіки України, а саме: Мінагрополітики України, головних управлінь сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій та управлінь сільського господарства і продовольства райдержадміністрацій.
14. Дослідженням доведено, що в процесі подальшої розробки та впровадження нової системи державного управління аграрним сектором економіки України необхідно виходити з положень системного підходу як методологічної основи досліджень та керуватися науково обґрунтованою довготерміновою концепцією, якою б передбачалося вдосконалення функціональної та організаційної структури державного управління аграрним сектором економіки всіх рівнів. Ця концепція має враховувати не тільки сучасний стан суб’єкта і об’єкта державного управління, сучасний рівень розвитку виробничих відносин в аграрному секторі економіки та суспільно-політичні реалії в суспільстві, а й тенденції розвитку цих та інших факторів, які визначають і визначатимуть надалі напрями вдосконалення державного управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Кол. авт; Наук. керів. В.В. Цвєтков. - К.: Оріяни, 1998. - 364 с.
2. Нижник Н.P., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 160 с.
3. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 328 с.
4. Державне управління: словник-довідник / За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакумен-ка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.
5. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади / За заг. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 164 с.
6. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку. Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Нічлава, 2003. - 288 с.
7. Райт Г. Державне управління: Пер. з англ. - К.: Основи, 1994. - 191 с.
8. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
9. Советский энциклопедический словарь. - 2-е изд. - М.: Совет. энцикл., 1983. 1600с.
10. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р.Михасюка. - К.: Атака, Ельга-Н, 2000. 592 с.
11. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000.- 316 с.
12. Нижник Н. Політична реформа і державне управління в Україні // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні: Стан і перспективи розвитку політичних наук: Зб. наук. пр / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - С. 199-208.
13. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. - К.: Ин-т государства и права НАНУ, 1995. 207 с.
14. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 104 с.
15. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления М.: Юрид. лит., 1990. 289 с.
16. Атаманчук Г.В. Государственное управление: Учеб.пособие М., 2000. С. 26.
17. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность / Отв.ред. В.Ф.Сиренко. - К.: Наук. думка, 1993. 165 с.
18. Кубко Е.Б. Програмно-целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственный прогноз). К.: Наук. думка, 1988. 231 с.
19. Тронь В.П. Механізм приборкування некомпетентності і безвідповідальності в управлінні ієрархією // Упр. сучас. містом. 2001. - № 7/9. С.3-18.
20. Тронь В.П. Проблеми моделювання потоків ієрархічних рішень // Упр. сучас. містом. 2001. - № 4/6. С.3-23.
21. Концепція адміністративної реформи в Україні. К., 1998. - 60 с.
22. Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України / Відп. ред. - В.Ф.Сіренко, С.Р.Станік - К.: Оріяни, 1999. 502 с.
23. Петров А.С. Экономические основы управления производством. М., 1966. С. 69
24. Научные основы государственного управления в СССР. М. С. 159.
25. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. М., 1972. С. 8-9.
26. Научное управление обществом. - М.,1968. Вып. 2 - С. 60.
27. Про класифікацію доходів і видатків державного та місцевих бюджетів України: Наказ Мін-ва фінансів України від 16 лип. 1992 р. № 35//http://www. rada.gov.ua
28. Пикулькин А.В. Система государственного управления. М.: Закон и право ”ЮНИТИ”, 1997. 352 с.
29. Семенов В.Ф. Шляхи підвищення ефективності реформування АПК регіону. - К., 1998. 206 с.
30. Мостовий Г.І. Специфіка агропромислового комплексу як об’єкта управління // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Х, 1998.- Вип.1. - С. 78-87.
31. Довідник з управління сільськогосподарським виробництвом в умовах АПК / Л.Д.Залєвський, Й.С.Завадський, М.О.Кононов та ін. К.: Урожай - 1987. 240 с.
32. Економіка сільського господарства: Підручник / За ред. О.І.Здоровцова, В.І.Мацибори. - К.: Вид-во УСГА, 1993. - 320 с.
33. Про Положення про Міністерство агропромислового комплексу України: Указ Президента України від 15 листоп. 1997 р. № 1282 // Офіц. Вісн. України. 1997. №47. С. 7.
34. Гончарук Н.Т.Формування й реалізація державної кадрової політики в установах, організаціях і на підприємствах аграрного сектора економіки України: Дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. К., 2002. 237 с.
35. Малес В., Стратілат О. Державне управління агропромисловим комплексом. - К.: Ін-т аграр. економіки УААН, 1998. 55 с.
36. Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання: Монографія. Х.: Основа, 2002. 300 с.
37. Державне управління: теорія і практика / За заг.ред. В.Б.Авер‘янова К.: Юрінком Інтер, 1998 432 с.
38. Макаренко П.М., Мельник Л.Ю. Формування ефективної моделі аграрної економіки ринкового типу // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. - К.: ІАЕ УААН, 2001. С. 130-135.
39. Білик Ю.Д. Продовольча безпека України: стан та перспективи використання потенційних резервів // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. - К.: ІАЕ УААН, 2001. С.139-148.
40. Державне управління: Навч.посіб. / За ред. А.Ф.Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
41. Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1973. 512 с.
42. Старилов Ю.М. Служебное право. - М.: БЕК, 1996. 698 с.
43. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. - К., 1979. - С.17.
44. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер'янова. К.: Факт, 2003. - 384 с.
45. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. - М.: Юринформцентр, 1998. - С. 47.
46. Пертцик В.А. О путях повышения эффективности управленческого труда в местных Советах депутатов трудящихся РСФСР // Актуальные проблемы социалистического государственного управления / Под ред. Е.Старосьцяка, В.Пертцика. Иркутск, Варшава, 1973. - С. 126.
47. Иванцова Г.А. Теоретико-правовые проблемы развития местного самоуправления: Автореф. дис... канд. юрид. наук. - Уфа, 2000. - С. 11.
48. Совершенствование аппарата государственного управления / Под общ. ред. В.В.Цветкова. - К., 1982. - С. 89.
49. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.Ф.Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Панса. - М.: Совет. энцикл., 1983. - С. 7619.
50. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / Отв. ред. В.В.Цветков. К.: Наук. думка, 1990.148с.
51. Гурне Б. Державне управління / Пер з фр. В. Шовкуна - К.: Основи, 1993. 165 с.
52. Правознавство / За ред. М. Настюка. Л.: Світ, 1995. 273 с.
53. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. 2-ге вид. К.: Тандем, 1996. 240 с.
54. Юзьков Л.П. Государственное управление в политической системе советского общества. К.: Вища шк., 1985. 156 с.
55. Системный анализ и структуры управления. М., 1975.
56. Дуда А.В. Удосконалення функцій і структури Кабінету Міністрів України в період адміністративної реформи: Дис...канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. К., 2001. 208 с.
57. УСЕ - Універсальний словник енциклопедія / Гол.ред. М.Попович. - К.: Ірина, 1999. - С. 623.
58. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров‘я в Україні: генезис, проблеми та шляхи реформування / Заг. ред. Н.Р. Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 2001.- 360 с.
59. Воробьев Е.М., Грищенко А.А., Ким М.Н. Економическая теория. Х., 1997.
60. Про внесення змін до класифікації доходів і видатків Державного та місцевих бюджетів України: Наказ Мін-ва фінансів України від 20 трав. 1993 р. № 28 // http://www. rada.gov.ua
61. Про склад АПК / Мінсільгосппрод України: лист від 23.02.95р № 3721111/1162 // інформ-пошук. система нормат. док. К.: Мінагрополітики України, 2003.
62. Закон України про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 15 трав. 1996 р. № 189 // Відом. Верховної Ради України. 1996. - №34 - С. 160.
63. Закон України про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі від 10 лип. 1996 р. № 290 // Відом. Верховної Ради України. 1996 - № 41 С. 188.
64. Про державну програму стабілізації та розвитку продуктивних сил України: Указ Президента України від 6 лип.1993 р. № 245 // http://www. rada.gov.ua
65. Про заходи щодо реформування аграрних відносин: Указ Президента України від 18січ.1995 р. № 63 // Уряд. кур‘єр. 1995.- 21 січ. (№ 11.).
66. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 3 груд.1999 р. № 1529 // Голос України. 1999. 7 груд.
67. Про створення умов для опрацювання моделей розвитку аграрного сектора України: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 жовт.1993 р. № 828 // http://www. rada.gov.ua
68. Концепція Національної програми відродження села на 1995-2005 роки: Постанова Верховної Ради України від 4 лют. 1994 р. № 3924 // Відом. Верховної Ради України. 1994. - № 23 С. 163.
69. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. К.: Аконіт, 1999.- Т.4. С.173-174
70. Сурай І. Поняття державного управління аграрним сектором економіки України // Зб. наук. пр. НАДУ / За заг. ред. B.I.Лугового, В.М.Князева. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Вип. 2. - С. 259-270.
71. Про управління майном, що є у загальнодержавній власності: Декрет Кабінету Міністрів України від 15 груд. 1992 р. № 8 // Відом. Верховної Ради України. 1993. - № 7 С. 52.
72. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1573 // Уряд.кур‘єр . 1999. 17 груд. (№ 237).
73. Питання Міністерства аграрної політики України: Указ Президента України від 7червня 2000 р. № 772 // http://www. rada.gov.ua
74. Про перелік державних підприємств, що належать до сфери управління Мінагрополітики України: Наказ Мінагрополітики України від 2 листоп. 2000 р. №218 // http://www. rada.gov.ua
75. Про перелік державних підприємств, що належать до сфери управління Мінагрополітики України: Наказ Мінагрополітики України від 12 серп. 2002 р. № 232 // http://www. rada.gov.ua
76. Нижник Н. Проблеми змісту державно-управлінських відносин та фактори його соціальної обумовленості в Україні // Вісн. УАДУ. - 1996. - № 2 . - С. 102-113.
77. Сурай І. Від директиви до дорадництва (Зміна форм державного впливу на агропромисловий комплекс) // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2: В 4 ч. Ч.1. С. 357-365.
78. Малес В.М. До питання про організаційні питання державного управління АПК // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - С. 253-257.
79. Мордвінов О.Г. Управління аграрним природокористуванням в умовах ринкової трансформації: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 344 с.
80. Сурай І. Деякі аспекти аграрної політики в умовах інтеграції України в Європейський Союз // Державне управління і умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф.: У 2 т. / За заг.ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т.1. С. 128-130.
81. Мордвінов О.Г. Природокористування в аграрній сфері перехідної економіки України. Ніжин: Вид-во НДПУ, 2000. 188 с.
82. Атаманчук Г.В. Некоторые проблемы познания государственного управления // Сучасні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2003. - Вип.1. С. 5-18.
83. Философский энциклопедический словарь. М.: ИНФА, 1997. 576 с.
84. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Україна, 1996. 54 с.
85. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січ. 1997 р. № 3 // Відом. Верховної Ради України. 1997. - № 10.
86. Шовкалюк В.С. Регуляторна роль держави у реформуванні та створення умов піднесення агропромислов