ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

КАРАКОВ Сергій Володимирович

УДК 354:330.341

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Гаман Петро Ілліч,
кандидат наук з державного управління,
доцент

Черкаси 2009

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1. Теоретичні основи державного управління інноваційною діяльністю в промисловості в умовах розвитку ринкових відносин

10

1.1. Суть державного управління інноваційною діяльністю в промисловості в умовах розвитку ринкових відносин

10

1.2. Особливості систематизації державного управління інноваційною діяльністю в промисловості

27

1.3 Методичні засади функціонування державного регулювання та управління інноваційною діяльністю в промисловості України

44

Висновки до розділу 1

60

Розділ 2. Сучасний стан державного управління інноваційною діяльністю в промисловості

63

2.1. Організаційно-економічні умови діяльності органів державного управління промисловістю

63

2.2. Аналіз суперечностей в системі сучасного управління промисловістю

92

2.3. Реалізація державної інноваційної політики

102

Висновки до розділу 2

117

Розділ 3. Основні напрями вдосконалення системи державного управління інноваційною діяльністю в промисловості

119

3.1. Створення організаційно-економічних умов по формуванню сприятливого зовнішнього середовища для реалізації внутрішнього потенціалу промислових підприємств

119

3.2. Розробка напрямів державного регулювання інноваційної реструктуризації промислового комплексу України

136

3.3. Розробка стратегії інноваційного розвитку України

145

Висновки до розділу 3

170

Висновки

173

Додатки

179

Список використаних джерел

190

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Останніми роками розвиток промисловості України характеризується низкою негативних тенденцій, зокрема: повільно зростають обсяги інвестицій й витрати на НДДКР, близько 90% всіх промислових підприємств практично не здійснюють інноваційну діяльність, галузевий сектор науки в промисловому комплексі по суті припинив своє існування, триває міграція учених і фахівців за кордон. У результаті підсилюються позиції галузей вітчизняної промисловості, пов'язаних з видобутком і первинною переробкою сировини й енергоносіїв, і зберігається низька питома вага галузей і технологічних переділів, що виготовляють готову продукцію (особливо наукомістку), що не відповідає домінуючій в промислово розвинених країнах тенденції інтелектуалізації економіки.
Якщо до початку ринкових перетворень на абсолютній більшості промислових підприємств країни велися розробки й впровадження в процес продукт інновацій, то нині інноваційний потенціал значною мірою втрачено, а чисельність таких підприємств скоротилося багаторазово. Навіть в експортоорієнтованих галузях переважають найпростіші форми інноваційної діяльності - придбання імпортного устаткування, що підсилює інноваційний монополізм промислово розвинених країн. Таке становище обумовлене як браком коштів, так і відсутністю в останні роки дієвої державної системи стимулювання інноваційної діяльності, зачатки якої були поступово скасовані щорічними в останні п’ять років поправками до відповідних законотворчих актів.
Оцінюючи рівень наукового опрацювання цієї проблеми, слід зазначити, що теоретичні основи державного регулювання інноваційної діяльності в промисловості досліджували у своїх працях такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як І.Ансофф, О.М.Алимов, В.Д.Бакуменко, В.Г.Бодров, С.О.Біла, М.П.Бутко, В.Є.Воротін, П.І.Гаман, М.В.Гаман, В.М.Геєць, О.А.Дєгтяр, С.Б.Довбня, Л.Ф.Кальніченко, Г.Б.Клейнер, В.М.Князєв, М.Х.Корецький, В.І.Луговий, І.І.Мазур, І.А.Маркіна, А.Г.Мендрул, П.І.Надолішний, Н.Р.Нижник, Н.І.Олійник, С.Ф.Покропивний, В.С.Пономаренко, О.І.Пушкар, І.В.Розпутенко, І.Л.Сазонець, О.М.Тридід, Р.Х.Холл, М.П.Хохлов, З.С.Шершньова, В.В.Юрчишин та ін.
Проте, незважаючи на широкий спектр досліджуваних проблем і не применшуючи вагомості і значущості внеску зазначених учених, варто наголосити, що на сьогодні залишається недостатньо вивченими методичні підходи до державного управління інноваційною діяльністю в промисловості, не визначено основні засади функціонування державного регулювання та управління інноваційною діяльністю в промисловості в умовах ринкової економіки, залишається не в повній мірі визначеним механізм державного управління промисловим комплексом. Невирішеність багатьох вказаних та інших проблем зумовила вибір даної теми дослідження, його головну мету та визначення системи взаємопов’язаних завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького Механізми державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008273). Роль автора полягає в обґрунтуванні системи державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій з удосконалення системи державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України.
Для досягнення цієї мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:
- провести дослідження базових понять в державному управлінні інноваційною діяльністю в промисловості;
- визначити методичні підходи до державного управління інноваційною діяльністю в промисловості;
- провести дослідження засад функціонування державного регулювання та управління інноваційною діяльністю промислових підприємств в умовах ринкової економіки;
- визначити методичні засади ефективного державного управління інноваційною діяльністю в промисловості ;
- проаналізувати стан державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України;
- дослідити шляхи державного регулювання інноваційної діяльності в промисловому комплексі;
- розробити напрями державного управління інноваційною діяльністю для реалізації внутрішнього потенціалу промисловості;
- визначити комплекс стратегічних напрямів державного управління інноваційної діяльності в промисловості;
- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення діяльності органів виконавчої влади при реалізації науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави.
Об’єктом дослідження є процес державного управління розвитком промисловості України.
Предметом дослідження є система державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення напрямів державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної промисловості не тільки на внутрішньому, але в на зовнішніх ринках та активізації загального розвитку економіки України, особливо в умовах глобалізації.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних спеціалістів у галузі теорії ринкової економіки та управління інноваційними процесами. В дослідженні використовувались логічно-діалектичні методи наукового пізнання, методи системного аналізу та логічного узагальнення (ці методи дозволили вдосконалити поняття інновацій, визначитись з напрямками механізмів їх регулювання), методи економічного і порівняльного аналізу (обґрунтувати принципи економічного стимулювання та фінансової підтримки, оцінити ефективність інноваційної діяльності в промисловості держави), експертних оцінок (спрогнозувати пріоритети інноваційної діяльності), графічний та ін.
Основними джерелами інформації при проведенні досліджень послужили Закони України, законодавчі та нормативні документи, звітність Держкомстату України та Міністерства промислової політики України. Крім того використовувались поточні матеріали Міністерства промислової політики України, наукових установ, вітчизняна і зарубіжна економічна література, а також власні дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше розроблено методичні підходи до державного управління інноваційною діяльністю в промисловості, які враховують відтворюваність всіх основних соціально-економічних процесів, відносне відокремлення відтворювальних циклів, що дозволяє розглядати промисловість як відтворювальну систему й одночасно як підсистему більшої системи відтворювальну систему держави;
удосконалено:
- систему управління науково-технологічним та інноваційним розвитком промисловості, в основу якої покладено ідею побудови нової науково обґрунтованої системи державних пріоритетів і надання новій структурі (Міністерство з питань науки та інноваційного розвитку) директивних функцій шляхом встановлення безпосередньої відповідальності всіх без винятку органів виконавчої влади за їх ефективну реалізацію;
- методичні засади ефективного державного управління інноваційною діяльністю в промисловості, серед яких виділено наступні: створення інвестиційного клімату і умов переходу на інноваційний шлях розвитку, ліквідування системи «розпорошення» коштів і традиційної зневаги до маркетингу, збереження високого рівня науково-технічного потенціалу, прискорення трансферу технологій, вибір пріоритетних напрямків інноваційного розвитку, захист інтелектуальної власності, збереження балансу інтересів для учасників інноваційного розвитку, залучення і концентрація фінансів на основних інноваційних напрямках;
набули подальшого розвитку:
- поняття інновації”, інноваційна діяльність”, які на відміну від існуючих визначень розглядаються як об’єкт державного управління в галузі промисловості та є результатом фундаментальних, прикладних розробок або експериментальних робіт з метою їх використання для ефективної реалізації державної інноваційної політики на внутрішньому й зовнішніх ринках;
- дослідження засад функціонування ринкової економіки з позиції посилення впливу держави на інноваційну діяльність в промисловості за напрямами посилення ролі конкуренції та ефективності ринкових механізмів, що підвищують конкурентоспроможність держави та промисловості (владно-розпорядницький метод).
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-практичних положень і рекомендацій щодо вдосконалення державної інноваційної політики, які дозволяють оптимізувати механізм її реалізації та підвищити ефективність державного впливу на інноваційні процеси в промисловості.
Автором розроблено пропозиції щодо обґрунтування напрямів державного регулювання реструктуризації інноваційної діяльності промислового комплексу для Черкаської обласної державної адміністрації (довідка №16/665 від 26.12.2008р.). Черкаською торгово-промисловою палатою використано рекомендації щодо прискорення трансферу технологій, вибору пріоритетних напрямків інноваційного розвитку, захисту інтелектуальної власності (довідка №573/01-10 від 14.12.2008 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького при викладанні таких дисциплін: Теорія та історія державного управління”, Управління ресурсами та фінансами” (довідка №891 від 23.12.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення системи державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми економіки 2007” (м.Київ, 2007р.), Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007р.), Європейські орієнтири муніципального управління” (м. Київ, 2008р.), Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м.Дніпропетровськ, 2008р.), Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2008 р.), Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), Проблеми економіки й управління у промислових регіонах” (м. Запоріжжя, 2008р.), Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2007р.), Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2009 р.), Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м.Київ, 2009 р.)
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 18 наукових праць, загальним обсягом 7,5 друк. арк., з них 7 у наукових фахових виданнях з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 209 сторінок, у т.ч. 9 рисунків, 9 таблиць, 5 додатків. Список використаних джерел з 198 найменувань викладено на 20 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації розв’язане важливе наукове питання удосконалення механізмів державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України шляхом теоретичного обґрунтування і розробки практичних рекомендацій в напрямі реалізації внутрішнього потенціалу галузі, визначення комплексу стратегічних напрямів державної політики та удосконалення діяльності органів виконавчої влади при реалізації науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки:
1. В результаті проведених теоретичних досліджень сутності категоріального апарату, що під інновацією як об’єкта державного управління в галузі промисловості слід розуміти результат фундаментальних, прикладних розробок або експериментальних робіт, що ставить за мету підвищити їх ефективність за рахунок безпосереднього та корегуючого впливів системи державного управління.
Виходячи з вітчизняної специфіки промисловості, яка орієнтована на сировинний сектор та на зовнішні ринки, інноваційна діяльність як об’єкт державного управління промисловістю є процесом проведення безлічі наукових праць, впровадження наукових ідей, створення й розробки інновацій з метою їхнього використання й ефективної реалізації на внутрішньому й закордонному ринках.
2. З метою вироблення та прийняття ефективних управлінських рішень стосовно розробки інноваційної стратегії в промисловості, де безпосередньо приймають участь органи державної влади необхідно використовувати такі методичні підходи: просторово-часовий, генетичний, геосистемний, відтворювальний, проблемний, геополітичний. На відміну від існуючих запропоновані підходи враховують відтворюваність всіх основних соціально-економічних процесів, відносне відокремлення відтворювальних циклів, що дозволяє розглядати промисловість як відтворювальну систему й одночасно як підсистему більшої системи відтворювальну систему держави.
3. Світовий процес глобалізації вимагає від держави посилення впливу на управління інноваційною діяльністю в промисловості. Сутність державного управління інноваційною діяльністю в промисловості полягає у встановленні владно-розпорядницького шляху (у формі законів, указів, постанов, наказів, розпоряджень, приписань і вказівок), граничних кількісних і якісних параметрів (показників, нормативів, вимог), а також порядку здійснення формальних процедур, що регламентують інтереси й поводження владних органів і господарюючих суб’єктів в галузі промисловості. У процесі управління інноваційною діяльністю держава має виконувати всі функції, що розкривають сутність цього явища й характерні для будь-якого виду управління: планування, організацію, координацію, мотивацію й контроль.
4. В Україні спостерігається швидке падіння впровадження інновацій в сфері промисловості. Для ефективного державного регулювання та управління інноваційною діяльністю в промисловості необхідно вирішити наступну низку проблем: створити сприятливий інвестиційний клімат і умови переходу на інноваційний шлях розвитку, ліквідувати розпорошення” коштів і традиційну зневагу до маркетингу, зберегти високий рівень науково-технічного потенціалу, прискорити трансфер технологій, розвинути пріоритетні напрямки інновацій, захистити інтелектуальну власність, зберегти баланс інтересів для учасників інноваційного розвитку, залучити і сконцентрувати фінанси на основних інноваційних напрямках. Для вирішення поставлених проблем необхідно здійснити правове регулювання інновацій на всіх етапах інноваційного процесу від фундаментальних розробок до впровадження, створити ефективну систему стимулювання інноваційної діяльності.
5. Аналіз державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України дозволив зробити висновок, що в державі створено мінімально необхідну нормативно-правову базу для практичної реалізації науково-технологічної та інноваційної політики. Однак існують такі негативні чинники, які не сприяють її подальшій реалізації: відсутня ефективна правова основа захисту прав інтелектуальної власності, недостатнє функціонування венчурного капіталу та ускладнено процедури створення окремих суб’єктів інноваційної діяльності, не встановлено критерії інноваційності проектів і розмежування інвестиційних та інноваційних проектів.
Для приведення нормативно-правової бази науково-технологічної інноваційної діяльності у відповідність із стратегічними напрямками інноваційного розвитку необхідно: законодавчо затвердити пріоритетні напрямки науково-технологічного та інноваційного розвитку України, що запропоновані в проектах відповідних законів та за результатами нової Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку України; розробити, законодавчо закріпити та ввести в дію механізм стимулювання інвестицій у наукові дослідження і розробки; вдосконалити ряд нині чинних Законів України, передбачивши реальні механізми стимулювання інноваційної діяльності виробничих підприємств і організацій, використання переваг програмно-цільового підходу, запровадження ефективної системи управління формуванням державної науково-технологічної та інноваційної політики.
6. Важливими напрямами державного управління інноваційною діяльністю для реалізації внутрішнього потенціалу промисловості мають стати наступні: ефективне використання масштабного резерву виробничих потужностей, що простоюють; застосування досвіду економічно розвинених країн, особливо в сфері індикативного планування”; реформування податкової системи, яка має стимулювати людей працювати ефективно й вкладати капітал у розвиток виробництва; в інтересах антимонопольного регулювання необхідно посилити контроль над ціноутворенням у сировинних і природних монополіях, стримувати зростання їх кількості; надання державних гарантій під інвестиції на закупівлю капіталомісткого устаткування вітчизняного виробництва з наступним переданням їх у лізинг експлуатуючим компаніям (літаків, судів, виробів сільгоспмашинобудування тощо); перепрофілювання й модернізація підприємств і галузей, що існують за рахунок державної підтримки, та діяльність яких визнана економічно неефективною і не відповідає меті проведеної структурної політики.
7. Для підвищення ефективності державного управління інноваційною діяльністю в промисловості України необхідне дотримання наступної системи: аналіз наявних можливостей подолання депресії на основі використання комплексу конкурентних переваг, якими володіє вітчизняна економіка (високий освітній рівень населення, природні ресурси, дешева робоча сила тощо); аналіз наявних обмежень й загроз соціально-економічному розвитку країни (домінування форм організації виробництва, що віджили, несприятливе макроекономічне середовище, неадекватність інституціональної структури економіки новим виробничим і технічним можливостям); формування завдань промислової політики з метою реалізації виявлених можливостей і усунення обмежень соціально-економічного розвитку країни; розробка заходів промислової політики з метою вирішення поставлених завдань.
8. Заходи щодо збереження й розвитку державного управління інноваційної діяльності в промисловості повинні включати: розробку регіональних та державних програм по розвитку й поширенню ключових технологій нового технологічного укладу; виявлення й підтримку розвитку технологій, освоєння яких забезпечить вітчизняним підприємствам конкурентні переваги на світовому ринку, розробку й реалізацію програм розвитку територій з високою концентрацією науково-технічного потенціалу; підвищення ефективності системи експортного контролю, активну державну політику по припиненню промислового шпигунства, несанкціонованого вивозу перспективних технологій за кордон, захист вітчизняних наукомістких підприємств від несумлінної конкуренції з боку закордонних конкурентів; створення за допомогою держави інфраструктури, що забезпечує комерціалізацію наукових результатів.
9. Для вирішення проблем державного управління інноваційною діяльністю в галузі промисловості необхідно виділити наступні стратегічні напрями: адаптація інноваційної системи України до умов глобалізації та підвищення конкурентоспроможності галузі промисловості; переорієнтація системи продукування інновацій промислових підприємств на ринковий попит і споживача; створення привабливих умов для творців інновацій, стимулювання інноваційної активності підприємництва; застосування системного підходу в управлінні інноваційним розвитком в галузі промисловості та інформатизацію суспільства.
Удосконалення механізму державного управління промисловим комплексом забезпечується шляхом: надання державної підтримки та запровадження ефективних заходів щодо захисту інтересів вітчизняних промислових виробників від недобросовісної конкуренції; усунення суперечностей між процесом концентрації промислового виробництва і заходами антимонопольного регулювання; розроблення нормативно-правових актів з питань створення та впровадження моделі кластерної організації промисловості.
10. Аналіз діяльності органів виконавчої влади України свідчить про неприпустиму неузгодженість їх дій при реалізації науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави і ставить під сумнів саму можливість здійснення послідовної державної політики у цій сфері. В основі запропонованої оптимізованої схеми управління науково-технологічним та інноваційним розвитком покладено ідею побудови нової науково обґрунтованої системи державних пріоритетів і надання їм директивної функції шляхом встановлення безпосередньої відповідальності всіх без винятку органів виконавчої влади за їх ефективну реалізацію. Координуючу функцію в даній системі має взяти на себе новостворене Міністерство з питань науки та інноваційного розвитку.

Для досягнення партнерської моделі взаємовідносин між владою, наукою і виробництвом мають бути створені дорадчі органи: Рада з питань наукової та інноваційної політики при Президентові України та Координаційна рада з проблем інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. О национально-государственных интересах государства / Л.И. Абалкин // Вопросы экономики.-1994. №12. С.14-16.
2. Абібуллаєв М.С. Фінансування інноваційної діяльності / М.С. Абібуллаєв //Фінанси України. № 3. 2001. С. 111-115.
3. Адамюк Д. До питання співвідношення економічного і правового змісту поняття інновації” / Д. Адамюк // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2008. - №5. С.80-88.
4. Актуальні проблеми державного управління інноваційними процесами [Текст]: науково-інформаційний збірник. Вип. 24./ наук. ред. С.М. Серьогін.- -К.: Євроатлант информ, 2006.-136с.
5. Актуальні проблеми державного управління [Текст]: збірник наукових праць. Вип. 4 / наук. ред. С.М. Серьогін.- Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2004.-282с.
6. Актуальні проблеми державного управління [Текст]: збірник наукових праць. Вип. 1/ наук. ред. С.М. Серьогін.- Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2000. 194с.
7. Андрощук Г. Инновационная политика глобальных фирм / Г. Андрощук // Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности : межд. науч.-практ. конф., 5-9 сентября 2005г.: матер. докл.- Киев, 2005.- С. 58-73
8. Андрощук Г. План действий по инновациям в Европе / Г. Андрощук // Бизнес Информ. 1999. - № 19-20. - С. 28-32.
9. Атаманова Ю. Інноваційні відносини та відносини в інноваційній сфері співвідношення та системна взаємодія / Ю. Атаманова // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2009. - №2. С.49-59.
10. Атаманова Ю. Державна інноваційна політика: проблеми правового визначення та законодавчого закріплення / Ю. Атаманова // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2007. - №6. С.49-59.
11. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций // Г.В. Атаманчук.3-е изд., доп. - М.: Омега-Л, 2005.- 579с.
12. Балабанов И.И. Инновационный менеджмент// И.И. Балабанов. -Спб.: Питер, 2001.- 450с.
13. Бєлєвцева В. Принципи функціонування та удосконалення державного управління у сфері національної інноваційної системи в Україні / В. Бєлевцева // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2007. - №5. С.70-78.
14. Бочарова Н. Розвиток інноваційної і науково-технічної політики ЄвропейськогоСоюзу в умовах реалізації нового циклу Лісабонської стратегії економічного зростання і зайнятості / Н. Бочарова // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2009. - №1. С.46-60.
15. Безтелесна Л. Підприємництво у контексті людського розвитку / Л. Безтелесна // Економіка України. 2003. № 12. С. 62-67.
16. Бутко М. Інвестиційні аспекти підвищення конкурентоспроможності економіки / М. Бутко // Економіка України. 2004. № 4. С. 4045.
17. Бутнік-Сіверський О. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві / О. Бутнік-Сіверський, А. Красовська // Економіка України. 2004. № 12. С. 3137.
18. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект / О.Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал. 2002. № 1. С. 20—24.
19. Бутнік-Сіверський О. Інноватика та інтелектуальна економіка / О. Бутнік-Сіверський// Теорія і практика інтелектуальної власності. 2007. №6. С.68-81.
20. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах запада: США, Великобритания, Франция, Германия: учебное пособие / И.А. Василенко. - М.: Лотос, 2001.-156с.
21. Вовканич С. Соціогуманістичний контекст наукомісткої економіки інноваційного суспільства / С. Вовканмч // Економіка України. 2005. № 3. С. 4248.
22. Вертакова Ю.В. Управление инновациями: учебное пособие./ Ю.В. Вертакова. -М.:Эксмо, 2008.- 432с.
23. Галиця І. Система управління привілеями та активізація інноваційного процесу / І. Галиця // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2008. - №2. С.36-49.
24. Гальчинський А., Україна: наука та інноваційний розвиток / В. Геєць, В. Семиноженко .-К., 1997.-250с.
25. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід / М.В. Гаман. - К.: Вікторія, 2004. 312 с.
26. Геттнер А. География, ее история , сущность и методы / А. Геттнер. М., 1930.- 98с.
27. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань / В. Геєць //Економіка України. 2004. № 4. С. 413.
28. Гончарова Н.П. Инновационный тип развития как фактор сбалансированности экономики / Н.П. Гончарова // Стратегія економічного розвитку України: наук. зб. Вип. 1. /За заг. ред. О.П.Степанова К.: КНЕУ, 2002. С.125-132.
29. Гончарова Н.П. Концептуальные подходы к инновационному развитию промышленности / Н.П. Гончарова // Стратегія економічного розвитку України: наук. зб. Вип. 7. / За заг. ред.. О.П.Степанова К.: КНЕУ, 2001. С. 113-121.
30. Гречан А.П. Державне регулювання інноваційного розвитку в Україні / А.П. Гречан // Інноваційно-інвестиційний розвиток економіки та зайнятості населення в Україні: наук.-практич. конф., 15-16 жовтня 2007р.: матер. допов / За заг. ред. В.Г. Федоренко-К.: ІПК ДСЗУ, 2004. С.183-193 .
31. Гринев В.В. Инновационный менеджмент: Учебное пособие / В.В. Гринев-К.: МАУП, 2000. -142с.
32. Данилишин Б., Науковоінноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України / Б. Данилишин, В. Чижова // Економіка України. 2004. № 3. С. 411.
33. Демократичні механізми формування відповідальної виконавчої влади в Україні.- К.: УНЦПД, 2003.-40с
34. Дишкант М.В. До питання управління інтелектуальною власністю / М.В. Дишкант// Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности: межд. науч.-практ. конф., 5-9 сентября 2005г.: матер. докл.- Киев, 2005. С. 115-118.
35. Долішній М., Козоріз М. Моделі державного управління в ринковій економіці /М. Долішній, М. Козоріз // Економіка України. 1999.- №6. С.15-17.
36. Джур О.Є. Інноваційний розвиток промислового підприємства: Навчальний посібник / О.Є. Джур.- Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004.- 72с
37. Дюран Б. Кластерный анализ/ Б. Дюран, П, Одел; пер. с англ. Ф.П. Тарасенко.- М.: Статистика, 1977.-265с.
38. Економіка й організація інноваційної діяльності: підручник / [О.І. Волков, М.П. Денисенко та ін.]. К.: Професіонал, 2004. 960с.
39. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / [Редкол.: С.М. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. К.: Видавничий центр «Академія», 2005. 864 с.
40. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 2001 р.: Послання Президента України до Верховної Ради України// Урядовий кур’єр.- 2002. -№ 100.-С 10-15.
41. Єпіфанова І.Ю. Закордонний досвід державного регулювання інноваційної діяльності / І.Ю. Єпіфанова.// Науч. тр. ДонНТУ: Сер.Єкономическая. 2004. Вып.87.-С.69-75.
42. Єременко А.В. Проблеми комерціалізації інтелектуальної власності в умовах інтернаціоналізації світової економіки / А.В. Єременко // Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности: межд. науч.-практ. конф., 5-9 сентября 2005г.: матер. докл.- Киев, 2005. С. 74-77.
43. Жиляєв І. Законодавче забезпечення стратегічного державного управління в Україні / І. Жиляєв // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2008. - №4. С.48-55.
44. Завлин П.Н. Ообеспечение стимулирования инновационной деятельности / П.Н. Завлин // Проблемы науки.- 1999.- № 10. С.15-20.
45. Заблоцький Б.Ф. Економіка й організація інноваційної діяльності: навчальний посібник /Б.Ф. Заболоцький.-Львів: Новий світ, 2000.- 456с.
46. Закон України Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” від 12 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ // Відомості Верховної Ради . — 1992. — № 12.-С 8-16.
47.Закон України Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради. — 2002. — № 36. С. 15-25.
48. Закон України Про інвестиційну діяльність” зі змінами, внесеними згідно із Законами України в 19912005 рр. // Голос України. — 1991. — 21 листопада.- С.6-12
49. Закон України Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № 13.- С 2-15.
50. Закон України Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” // Голос України. — 2006. — 3 лютого.- С. 4-9.
51. Закон України Про державні цільові програми” [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України-Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
52. Закон України Про захист економічної конкуренції” [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
53. Закон України Про наукову і науково-технічну діяльність” [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
54. Закон України Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
55. Закон України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
56. Закон України Про охорону прав на промислові зразки”. [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
57. Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
58. Закон України Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
59. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учеб. Пособие / В.Г. Зинов. М.: Дело, 2003. 512 с.
60. Зінов В. Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок // Інтелектуальна власність. 2000. № 3. С. 3542.
61. Зінченко О.П. Регіональна політика підтримки інноваційної діяльності в малому бізнесі / [О.П. Зінченко, І.С. Кузнєцова, В.П. Ільчук]. К.: НДІСЕП, 2005.- 356с.
62. Иванова Н. Инновационная сфера: Итоги столетия / Н. Иванова // Мировая экономика и международные отношения. 2001. - № 8.- С.15.
63. Инновационный менеджмент: Справ. Пособие / [П.Н. Завлина, А.И. Казанцева, Л.Э Миндели] М.: Центр исслед. и статистики науки, 1998.-356с.
64 Инновационный менеджмент : Учеб. / [С.Д. Ильенкова, Л.Х Гохберг и др. ]; под ред С.Д. Ильенковой .- М.:ЮНИТИ, 2000.-540с.
65. Инновационный менеджмент [Текст]: Учебное пособие/ Под ред. А.В. Барышевой.- 2-е изд.-М.: Дашков и К, 2008.-384с.
66. Инновационный менеджмент. Концепции, многоуровневые стратегии и механизмы инновационного развития: учебное пособие / [В.М. Аньшин, А.А. Дагаев]; под ред. В.М. Аньшина.-Х.: Дело, 2007.- 584с.
67. Інноваційний розвиток промисловості України: Навчальний посібник/ [О.І. Волков, М.П. Денисенко та ін..]; під ред. О.І. Волкова.-К.: КНТ, 2006.-654с.
68. Інноваійно-технологічний розвиток України: стан, проблеми, стратегічні перспективи: Аналітичні матеріали до Парламентських слухань/ [Л.І. Федулова, Г.О. Андрощук]; за ред. Л.І. Федулової.- Ін-т екон. та прогнозув. НАН України.- К., 2009.- 196с.
69. Інноваційна діяльність в Україні / [Гуржій А.М., Ю.В. Каракай, З.О. Петренко та ін.]. - К.: УкрІНТЕІ, 2006. -250c.
70. Інтелектуальна власність. Теорія і практика інноваційної діяльності [Текст]: підручник/ За ред.. М.В. Вачевського.-К.: Професіонал, 2006.-448с.
71. Інституційні основи інноваційного розвитку економіки [Текст]: навчальний посібник/ За заг. ред.. В.Є. Новицького-2-ге вид., перероб. і.доп. .-К.: КНТ, 2008 360с.
72. Караков С.В. Державне регулювання інноваційної діяльності промисловості України / С.В. Караков // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія: Управління. Вип.1 (3). Механізми державного управління та місцевого самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюк, В.Д. Бакуменка. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. 2008. С. 187-196.
73. Караков С.В. Державне регулювання управлінських рішень в інноваційних процесах у промисловості / С.В. Караков // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. № 2. С. 93-98.
74. Караков С.В. Механізми оцінки кредитних ресурсів для реалізації інновацій / С.В. Караков // Економіка та держава. 2008. № 10. С. 91-93.
75. Караков С.В. Державний патерналізм у сучасних дослідженнях інноваційної діяльності промисловості / С.В. Караков // Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2008. № 3. С. 88-93.
76. Караков С.В. Прийняття рішень в управлінні інноваційними процесами промисловості України / С.В. Караков // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія: Управління. Вип.3 (5). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюк, В.Д. Бакуменка. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. 2008. С. 181-187.
77. Караков С.В. Етапи мотивування в управлінні інноваційними процесами промисловості / С.В. Караков // Державне регулювання інноваційним розвитком: збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління.- Донецьк, ДонДУУ, 2008.- Т. ІХ, вип. 105. С. 35-43.
78. Караков С.В. Державне регулювання розвитку промислового виробництва / С.В. Караков // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія: Управління. Вип.1 (7). Механізми державного управління та місцевого самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюк, В.Д. Бакуменка. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. 2009. С. 168-175.
79. Караков С.В. Регулювання інноваційної спрямованості інвестування промисловості в Україні / С.В. Караков // Інвестиції: практика та досвід. 2007. № 23. С. 2-5.
80. Караков С.В. Розробка моделі оцінки інноваційності промислових підприємств України / С.В. Караков // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія: Економіка. Вип.5. Інноваційні стратегії розвитку / За заг. ред. В.К. Присяжнюк, В.Д. Бакуменка К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. 2008. С. 355-362.
81. Караков С.В. Інноваційність як сучасний критерій оцінки стратегії підприємства / С.В. Караков // Європейські орієнтири муніципального управління: міжнар. наук.-практ. конф., 14 березня 2008 р.: матер. допов.:у 2-х ч. /За заг. ред. В.К. Присяжнюк, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванова. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008.- Ч.2. С.129-131.
82. Караков С.В. Тенденції регулювання інноваційної діяльності підприємств / С.В. Караков // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 21 березня 2008 р.: тези допов.: у 2 т.- Дніпропетровськ: ДДФА, 2008.- Т І. С. 203-204.
83. Караков С.В. Варіанти інноваційного розвитку промисловості України / С.В. Караков // Державне управління та місцеве самоврядування: міжнарод. наук. конгрес, 27-28 березня 2008 р. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. С. 210-211.
84.Караков С.В. Реалізація управлінських рішень в інноваційній діяльності промислових підприємств України / С.В. Караков // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права.-Хмельницький, 2008. № 3 (ІІ). Спецвипуск. С. 307-309.
85. Караков С.В. Розроблення, вибір і ухвалення управлінських рішень в інноваційній діяльності промисловості України / С.В. Караков // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008р.: матер. допов.: у 3-х ч.-К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч.3. С. 159-161.
86. Караков С.В. Регулювання ресурсного забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств / С.В. Караков // Проблеми економіки й управління у промислових регіонах: міжрегіональна науково-практична конференція, 22-24 травня 2008 р. Запоріжжя: ЗНТУ, 2008. С.73-75.
87. Караков С.В. Інноваційно-направлене інвестування в промисловості / С.В. Караков // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р.: матер. допов.: у 3-х ч.- К.: РВПС України НАН України., 2008. Ч.2. С. 250-252.
88. Караков С.В. Особливість реалізації функції контролювання в управлінні інноваціями промисловості / С.В. Караков // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: наук.-практ. конф., 10 грудня 2008 р.: матер. допов. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. С.78-81.
89. Караков С.В. Етапи управління інноваційними процесами з позиції управлінських рішень в промисловості / С.В. Караков // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук.-практ. конф., 20 березня 2009 р.: матер. допов.: у 3-х ч.-К.: РВПС України НАН України, 2009. Ч.2. С. 220-221.
92. Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні / Б.А. Карпінський // Фінанси України. 2001. № 7. С. 139148.
93. Кейнс Дж. М. Избранные произведения / Дж. М. Кейнс.- М.: Экономика, 1993. 198с.
94. Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу. / О. Кендюхов // Економіка України. 2003. № 4. С. 2833.
95. Коновалов В.М. Инновационная сага В.М. Коновалов. М.: Издательский дом «Вильямс», 2005.- 224с.
96. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України. / Верховна Рада України.— К.: Преса України, 1997. 207с. (Бібліотека офіційних видань).
97. Концепція науково-технічного та інноваційного розвитку України [Електронний ресурс] //Сайт Верховної Ради України - Режим доступу: http// www.rada.gov.ua.
98. Концепція загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року. [Електронний ресурс] //Сайт Міністерства промислової політики України Режим доступу: http// www.industry.kmu.gov.ua.
99. Коткова Н. До питання змін і зрушень у промисловості життєвого циклу технологічного укладу / Н. Коткова // Теорія і практика інтелектуальної власності. 2008. - №2. С.58-64.
100. Крайнєв П.П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю; Монографія / П.П. Крайнєв. К.: Концерн Видавничий дім Ін Юре”, 2004. 448 с.
101. Красовская А.Г. Государственная система охраны интеллектуальной собственности в Украине / А.Г. Красовская, И.В. Бернадская // Интеллектуальная собственность: промышленная собственность. 2002. № 3. С. 6775.
102. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. Львів: Видавничий центр Львівського нац.. університету ім.. І. Франка, 2001. 608с.
103. Крупка М.І Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки / М.І. Крупка // Фінанси України. 2001. № 11. С.96.
104. Лазутін Г.І. Сучасні тенденції розвитку інноваційної діяльності / Г.І. Лазутін // Економіка і прогнозування. 2003. №2. С.99-113.
105. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання / О. Лапко.-К.: Видавничий світ, 1999. 150с.
106. Львов Д.З. Экономика развития / Д.З. Львов. М.: Экзамен, 2002. С. 216 265.
107. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління / В.Я. Малиновський. К.: Атіка, 2005. 240с.
108. Маркетинг і менедж