ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ СИСТЕМОЮ В КОНТЕКСТІ ГАРАНТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чорноморський державний університет імені Петра Могили

На правах рукопису

Мусієнко Іван Іванович

УДК 351.851: 37.1.477

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ СИСТЕМОЮ В КОНТЕКСТІ ГАРАНТУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Миколаїв – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ БЕЗПЕКИ У КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ 15
1.1. Освітня безпека як категорія державного управління 15
1.2. Роль освітньої безпеки у політичній і правовій концептуалізації національних інтересів України 33
1.3. Формування національних інтересів в сфері освіти 53
Висновки до розділу 1 68
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ СИСТЕМОЮ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 72
2.1. Сучасні підходи до реалізації національних інтересів в сфері освіти 72
2.2. Зарубіжний досвід законодавчого забезпечення освітньої безпеки 87
2.3. Формування державного забезпечення освітньої безпеки в українському законодавстві 104
Висновки до розділу 2 123
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ 127
3.1. Аналіз державного управління системою вищої освіти в Україні 127
3.2. Аналіз державного фінансування освітньої системи в Україні 144
3.3. Аналіз розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти 170
Висновки до розділу 3 193
РОЗДІЛ 4. НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В СИСТЕМІ ОСВІТИ 199
4.1. Управління організаційними інноваціями в системі вищого навчального закладу 199
4.2. Розробка інноваційних механізмів державного управління системою освіти в контексті євроінтеграції 228
4.3. Умови реалізації потенціалу інноваційної освітньої системи в інтересах забезпечення національної безпеки України 250
Висновки до розділу 4 268
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ СИСТЕМОЮ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ 272
5.1. Державне управління інституціональним перетворенням освітньої системи в умовах модернізації освіти 272
5.2. Напрями та умови оптимізації функціонування освіти в системі національної безпеки України 299
5.3. Принципи формування соціально-орієнтованої моделі державного управління розвитком системи вищої освіти в контексті національної безпеки 318
Висновки до розділу 5 330
ВИСНОВКИ 334
ДОДАТКИ 341
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 343

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток освіти у будь-якій країні значною мірою визначає не тільки рівень відтворення інтелектуального потенціалу суспільства, але й створює умови для здійснення науково-технічного та соціально-економічного прогресу. Тому освіта як засіб забезпечення національних інтересів України та визначення орієнтирів реформування галузей економіки та інших сфер діяльності повинна мати випереджальний характер.
В Україні досі немає чітко визначених і законодавчо закріплених національних інтересів у напрямі розвитку та забезпечення освітньої безпеки як необхідної складової національної безпеки України, не сформовано їх цілісну систему. Сьогодні перед органами державної влади стоїть завдання перебудови системи освіти відповідно до потреб суверенної української держави, демократичної політичної системи, ринкової економіки. Держава як гарант захисту національних інтересів повинна досліджувати зовнішні та внутрішні загрози та визначати механізми їх нейтралізації. Власне, освітня безпека більшою мірою досягається за рахунок створення інститутами влади ефективних механізмів захисту та реалізації національних інтересів, пов’язаних із розвитком соціальноорієнтованої національної економіки, забезпеченням соціально-політичної стабільності, консолідацією нації тощо. Тому одним із найважливіших завдань держави в умовах розбудови постіндустріального суспільства є створення надійної системи забезпечення освітньої безпеки в контексті національної безпеки України.
Отже, сьогодні, як ніколи, загострюється надзвичайно важливе питання ролі освітньої безпеки у політичній та правовій концептуалізації національних інтересів України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, громадських та політичних рухів, науковців, широких кіл громадськості. Забезпечення освітньої безпеки на належному рівні є гарантом незалежності України, умовою її сталого розвитку й зростання добробуту громадян.
Саме тому проблеми розроблення теоретико-методологічних засад державного управління освітньою системою в контексті національної безпеки України представляється у сучасних умовах винятково актуальною науковою проблемою. Її рішення має будуватися на серйозному науково-практичному обґрунтуванні цих засад і відповідних механізмів управління.
Певну увагу проблемам державного регулювання освітньої сфери у загальному контексті розвитку економіки знань приділяли відомі зарубіжні вчені: Г. Беккер, Е. Боуен, Е. Денісон, Дж. Кендрік, Я. Мінсер, Т. Шульц.
У роботах вітчизняних вчених В. Андрущенка, Л. Антошкіної, Є. Астахової,
Т. Боголіб, Д. Дзвінчука, Г. Дмитренка, В. Журавського, М. Згуровського,
В. Козакова, К. Корсака, В. Кременя, В. Куценка, К. Левківського,
В. Лугового, С. Ніколаєнка, В. Огнев’юка, М. Степка та інших висвітлені організаційно-економічні проблеми функціонування системи вищої освіти. Механізми державного управління розвитку вищої освіти є предметом дослідження таких фахівців, як: В. Бакуменко, В. Бесчастний, О. Васильєва,
Г. Груба, В. Князєв, М. Корецький, В. Майборода, С. Майборода,
В. Мартиненко, Н. Нижник, О. Поважний, С. Поважний, В. Тертичка та ін.
Ринкові умови функціонування вищої освіти вимагають напрацювання нових механізмів регуляторної діяльності держави в сфері її управління. Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що стосуються державної освітньої політики й управління освітою. Однак ще відсутні наукові праці, узагальнені історико-теоретичні дослідження, які були б присвячені питанням державного управління освітньою системою в контексті національної безпеки України.
Потреба в комплексному дослідженні цієї проблеми не тільки дасть можливість відтворити цілісну картину становлення сучасної освітньої політики, осмислити й узагальнити коло малодосліджених питань, які фактично випадали з поля зору фахівців інших галузей науки, але й змоделювати основні організаційно-правові засади діяльності органів державного управління щодо модернізації освітньої політики в контексті національної безпеки України. Усі ці обставини й зумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем Чорноморського державного університету імені Петра Могили “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39), “Організація державного управління в умовах становлення та розвитку політичної системи України: політико-правові, історичні та регіональні аспекти” (номер державної реєстрації 0109U000451). Роль автора як співвиконавця полягає в розробці теорії державного управління розвитком освітньої системи в контексті національної безпеки України.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад і науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління освітньою системою в контексті гарантування національної безпеки України.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:
- проведено аналіз генези управлінської думки щодо здійснення глибоких трансформаційних перетворень у галузі вищої освіти з метою теоретичного переосмислення і практичного вирішення проблем гарантування освітньої безпеки держави;
- визначено напрями формування національних інтересів у сфері освіти;
- обґрунтовано методологічні засади формування системи освіти як елемента забезпечення національної безпеки держави;
- проаналізовано державне управління освітньою системою України та запропонувати напрями розробки його інноваційних механізмів у контексті євроінтеграції;
- виявлено сучасний стан управління організаційними інноваціями в системі вищого навчального закладу;
- удосконалено соціальний механізм державного управління у сфері вищої школи;
- визначено основні шляхи удосконалення механізму управління якістю вищої освіти в умовах її інтеграції до європейського освітнього простору;
- установлено умови реалізації інноваційного потенціалу держави в інтересах національної безпеки та запровадження інноваційного змісту і функцій освітньої системи України;
- удосконалено інституціональний механізм державного управління освітньою системою в умовах її модернізації;
- обґрунтовано принципи формування соціальноорієнтованої моделі державного управління розвитком системи вищої освіти в контексті національної безпеки;
- розроблено заходи-рекомендації з метою удосконалення державного управління освітньою системою в контексті гарантування національної безпеки України.
Об’єкт дослідження – розвиток гуманітарної сфери України.
Предмет дослідження – державне управління освітньою системою в контексті гарантування національної безпеки України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є класичні теорії ринкової економіки, людського капіталу, постіндустріального суспільства, економіки знань, які осмислені крізь призму сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти України; вітчизняні та зарубіжні розробки з питань формування державної політики в сфері вищої освіти та її модернізації, закони України, що визначають організацію і функціонування вищої освіти. На різних етапах дослідження використовувались методи, адекватні меті та його завданням: аналіз філософської, управлінської, педагогічної, економічної літератури, наукових вітчизняних і зарубіжних першоджерел, законодавчо-нормативних документів та матеріалів про освіту – для з’ясування якісного стану державного регулювання й світових тенденцій розвитку освіти й управління нею; класифікація, систематизація експериментальних даних, узагальнення управлінського досвіду – для розробки теоретико-методологічних основ державного управління освітньою системою в контексті гарантування національної безпеки України; порівняльний аналіз та синтез, моделювання, прогнозування дозволили з’ясувати принципи, шляхи та засоби адаптації системи освіти України до Європейського освітнього простору, розробити перспективні напрями інноваційного розвитку системи освіти України; вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду – з метою виявлення стану державного управління розвитком державної інноваційної освітньої політики в контексті національної безпеки України; кількісний та якісний аналіз матеріалів вивчення державної освітньої політики в Україні, показників якості національної системи освіти – для доведення дієвості розроблених заходів у дослідженні системи управління інноваційним розвитком національної освіти України та напрямів адаптації державної інноваційної освітньої політики в контексті національної безпеки України.
Інформаційною основою дослідження служили закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, інформаційні матеріали ряду міжнародних асоціацій та рейтингових агентств, український інтернет-ресурс з питань вищої освіти України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у комплексній розробці нових методологічних і науково-методичних засад державного управління освітньою системою в контексті національної безпеки України на базі конструктивного аналізу існуючих управлінських концепцій розвитку освіти.
Уперше:
– запропоновано концепцію управління інноваційним розвитком відкритої освітньої системи на основі формування та розвитку єдиного інформаційного простору України, яка ґрунтується на високій соціальній значущості відкритої освіти, обліку сформованих потреб у ній і наявності в Україні необхідного кадрового, педагогічного, науково-технічного, науково-методичного потенціалу і фінансових можливостей, що дасть можливість забезпечити основні національні інтереси в напрямі розвитку системи освіти;
– визначено систему принципів формування соціальноорієнтованої моделі державного управління розвитком системи вищої освіти в контексті національної безпеки, що передбачають: пріоритетність загальнолюдських цінностей та гуманістичної спрямованості; активізацію суспільних і державних зусиль для виведення вищої освіти на рівень міжнародних стандартів та досягнень у цій сфері; модернізацію системи державного управління сферою вищої освіти через її демократизацію, децентралізацію; створення регіональних систем державного управління вищими навчальними закладами.
- обґрунтовано базові умови реалізації інноваційного потенціалу освітньої системи в інтересах забезпечення національної безпеки України, що полягають у сприянні розвиткові процесу професійно-технічного навчання, вихованні майбутнього фахівця на основі прогресивних форм та методів навчання, формуванні зацікавленості студентів у результатах навчального процесу та їх використання у майбутній професійній діяльності;
удосконалено:
– комплексний механізм забезпечення національних інтересів у сфері освіти, який, на відміну від існуючого, враховує: розроблення комплексних державних заходів, що забезпечують освітню безпеку, їх врахування у державних прогнозах та програмах соціально-економічного розвитку регіонів; організацію заходів із метою подолання чи недопущення виникнення загроз освітній безпеці; експертизу прийнятих рішень з питань забезпечення освітньої безпеки;
– структуру системи управління інноваційним розвитком вищих навчальних закладів України, що передбачає врахування і проведення аналізу всіх витрат ресурсів, взаємодію з навколишнім середовищем, соціальні наслідки інновацій в контексті Європейського простору вищої освіти;
- соціальний механізм управління системою вищої освіти, що, на відміну від існуючого, враховує: вживання додаткових заходів щодо розширення доступу молоді до здобуття вищої освіти; поширення роз’яснювальної та консультативної роботи серед абітурієнтів та громадськості про реформу вищої освіти; приділення особливої уваги питанням цільового прийому сільської молоді, інвалідів та інших категорій осіб; підвищення рівня соціального захисту учасників навчально-виховного процесу;
– вибір напрямів діяльності органів державного управління із запровадження інноваційного розвитку змісту та функцій освітньої системи України, що передбачає: оптимізацію мережі та чисельності особового складу ВНЗ у межах єдиної освітньої системи, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки фахівців; приведення змісту освіти у відповідність із державними стандартами освітньої системи, сучасними потребами та міжнародним досвідом підготовки кадрів; застосування інноваційних педагогічних технологій; проведення державної акредитації ВНЗ за новими напрямами та спеціальностями підготовки фахівців;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні положення державного управління освітньою системою, що базуються на авторській концепції гарантування освітньої безпеки України, в якій передбачено: умови модернізації соціальної складової системи управління, що реалізовується через систему суспільних відносин; пряме інвестування в людський капітал як основу забезпечення майбутнього прогресу; підтримку та збільшення науково-технічного потенціалу як пріоритетної складової економічної та технологічної потужності держави;
– понятійно-категорійний апарат галузі науки «Державне управління», через визначення поняття «освітня безпека» як здатності національної системи освіти розвиватись і постійно вдосконалюватись, бути конкурентоздатною в світі, забезпечуючи: задоволення на визначеному рівні потреб громадян країни та протистояння дестабілізуючій дії чинників, що створюють загрозу духовному, морально-етичному, культурному, інтелектуальному розвитку суспільства;
- вектор модернізації навчально-виховного процесу в напрямі забезпечення освітньої безпеки країни, що передбачає: формування світогляду, заснованого на плюралізмі думок, відповідальності за свої дії; розвиток творчого потенціалу особистості та формування загальнолюдських цінностей; підготовку майбутніх спеціалістів на засадах креативної методики навчання; створення міждисциплінарних і мультидисциплінарних програм навчання; створення дієвої системи студентської науково-дослідної роботи;
- напрями удосконалення механізмів управління якістю вищої освіти в умовах її інтеграції до європейського освітнього простору, а саме: опрацювання та впровадження стратегії та тактики діяльності органів державної влади щодо прогнозованої якості освітнього процесу; розроблення проектів впровадження системи якості освіти; визначення показників, критеріїв та методики оцінювання якості освіти, аналізу й узагальнення результатів; вживання заходів щодо приєднання України до Європейської мережі акредитаційних агенцій гарантії якості вищої освіти; підвищення конкурентоздатності українських ВНЗ на європейському ринку освітніх послуг шляхом поєднання освіти та науки, оновлення освітніх програм;
– інституціональний механізм державного управління освітньою системою в умовах її модернізації, метою якого є здійснення ефективного розподілу освітньої системи та розширення надання регіональної освіти через її розвиток, інтеграцію в державний і світовий освітній простір за допомогою регіональних освітніх систем, які включають в себе такі основні елементи: освітні програми, органи регіонального управління освітою, громадські та державно-громадські асоціації, асоціації у сфері вищої освіти;
- напрями оптимізації функціонування освіти в системі національної безпеки України, а саме: створення інтенсивних, гнучких, диференційованих систем навчання, які забезпечують високу якість освітньої та професійної підготовки; безперервний розвиток особистості на основі гуманізації, інтеграції демократизації та диференціації освіти; підвищення координації та узгодженості дій соціальних, освітніх, державних та недержавних структур у галузі підготовки робітників і спеціалістів.
Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень знайшли впровадження у вирішенні питань удосконалення механізмів державного управління освітньою системою в контексті національної безпеки України.
Результати досліджень щодо удосконалення механізмів державного управління освітньою системою в контексті національної безпеки України використані при удосконаленні нормативно-правої бази Комітетом Верховної Ради України з питань освіти і науки (довідка про впровадження від 11.10.2011. р. № 06-6/12-1879). Практичні розробки щодо запропонованих механізмів забезпечення національних інтересів у сфері освіти використані Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (довідка про впровадження від 19.10.2011 р. № 04-23/13-740). Науково-методичні та практичні результати дослідження щодо удосконалення напрямів діяльності органів державного управління із запровадження інноваційного розвитку змісту і функцій освітньої системи України використані Харківською обласною радою (довідка про впровадження від 17.06.2011 р. № 1509).
Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Академії муніципального управління при підготовці магістрів з державної служби (довідка про впровадження від 16.06.2011 р. № 19-01). Результати дослідження щодо удосконалення напрямів діяльності органів державного управління із запровадження інноваційного розвитку змісту та функцій освітньої системи України рекомендовані до використання в навчальному процесі Одеського державного університету внутрішніх справ при проведенні лекційних занять з навчальних дисциплін: «Адміністративне право», «Управління в органах внутрішніх справ», «Фінансове право» (акт про впровадження від 29.10.2011 р.). Положення дисертації щодо оптимізації системи управління інноваційною діяльністю у вищих навчальних закладах використовуються на кафедрах Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького під час викладання навчальних дисциплін: «Наукові основи управління», «Наукова організація управлінської діяльності», «Основи наукових досліджень» (акт про впровадження від 18.11.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на наукових конференціях і конгресах, симпозіумах, науково-практичних семінарах, зокрема: «Безпека держави – безпека народу» (Харків, 2007), «Нормативно-правові та методологічні аспекти юридичної та оперативної психології» (Харків, 2008), «Підготовка та підвищення кваліфікації оперуповноважених та слідчих щодо методик виявлення, розкриття і розслідування кримінальних справ про злочини з ознаками корупції» (Київ, 2009), «Правове забезпечення оперативно-службової діяльності актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (Харків, 2010), «Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес» (Дніпропетровськ, 2010), «Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів» (Київ, 2010), «Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення» (Дніпропетровськ, 2010), «Сучасні тенденції розвитку менеджменту» (Запоріжжя, 2010), «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (Харків, 2010), «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (Дніпропетровськ, 2010), «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (Дніпропетровськ, 2010), «Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект» (Харків, 2010), «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2011), «Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования» (Минск, 2011), «Розвиток державного управління та державної служби в Україні» (Харків, 2011), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2011), «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (Ірпінь, 2011), «Ольвійський форум – 2011: стратегії України в геополітичному просторі» (Миколаїв, 2011), «Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування» (Київ, 2011), «Сталий розвиток та екологічна безпека в економічних трансформаціях» (Сімферополь, 2011), «Правове забезпечення оперативно-службової діяльності: актуальні проблеми та шляхи вирішення» (Харків, 2011).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 46 наукових працях загальним обсягом 38,4 обл.-вид. арк., у тому числі в авторській монографії, 21 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 3 статтях – в інших виданнях, 21 тезах конференцій.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 385 сторінок. Дисертація містить 9 таблиць на 7 стор., 11 рисунків на 9 стор., 2 додатки на 2 стор. Список використаних джерел включає 401 найменування на 42 стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державного управління освітньою системою в контексті національної безпеки України. Узагальнення отриманих результатів дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. З метою обґрунтування теоретичних і методологічних основ формування освітньої безпеки у контексті національних інтересів України проведено аналіз ґенези управлінської думки щодо здійснення глибоких трансформаційних перетворень у галузі вищої освіти. Визначено, що державна політика у сфері вищої освіти в Україні має бути спрямована на реформування освітньої галузі на національних традиціях з урахуванням світових освітніх тенденцій та економічних можливостей держави.
У ході дослідження встановлено, що освітня безпека є частиною системи національної безпеки країни, вона одночасно складає основу для становлення та розвитку елементів, що входять до її об’єктів, а саме: духовність суспільства, морально-етичний розвиток суспільства, культурність, інтелектуальні цінності, інформаційне середовище. Надано тлумачення поняття «освітня безпека» як здатність національної системи освіти розвиватись і постійно удосконалюватись, забезпечуючи: задоволення на визначеному рівні потреб громадян країни; протистояння дестабілізуючій дії чинників, що створюють загрозу духовному, морально-етичному, культурному, інтелектуальному розвитку суспільства; можливість бути конкурентоспроможною у світі, що глобалізується.
Сформульовано базові положення теорії державного управління освітньою системою, що базуються на авторській концепції гарантування освітньої безпеки України, в якій передбачено умови модернізації соціальної складової системи управління, як стану захищеності, що реалізовується через систему суспільних відносин, прямого інвестування в людський капітал як основи забезпечення майбутнього прогресу та підтримки і збільшення науково-технічного потенціалу як пріоритетної складової економічної та технологічної потужності держави.
2. Визначено напрями формування національних інтересів у сфері освіти, що полягають у розробці комплексних державних заходів для виходу країни із зони небезпеки. Установлено, що найважливішим елементом механізму забезпечення національних інтересів у сфері освіти є діяльність держави з виявлення й попередження внутрішніх і зовнішніх загроз освітньої безпеки, особливо при сучасному соціально-політичному становищі України. Заходи й механізми, що забезпечують освітню безпеку, мають розроблятися водночас з державними прогнозами соціально-економічного розвитку та реалізовуватися в програму соціально-економічного розвитку. Уряд має координувати роботу місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації необхідних заходів, у тому числі з підготовки законодавчих та інших нормативних актів, щодо експертизи прийнятих рішень з питань освітньої безпеки.
3. Обґрунтовано методологічні засади формування системи освіти як елемента забезпечення національної безпеки держави. За результатами аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду законодавчого забезпечення освітньої безпеки та управління розвитком системи вищої освіти, запропоновано виділити низку підходів щодо модернізації навчально-виховного процесу України в напрямі забезпечення освітньої безпеки, зокрема: формування світогляду, заснованого на плюралізмі думок, відповідальності за свої дії; розвиток творчого потенціалу особистості та формування загальнолюдських цінностей; розвиток міждисциплінарних зв’язків; підготовка майбутніх спеціалістів на засадах креативної методики навчання; інтеграція навчальних дисциплін; включення до змісту навчальних програм управлінських, економічних, екологічних, правових знань із поглибленим вивченням інформаційних технологій, основ інтелектуальної власності, іноземних мов; створення міждисциплінарних і мультидисциплінарних програм навчання; створення дієвої системи студентської науково-дослідної роботи.
Визначено, що національні інтереси в сфері української освіти виражені метою державної освітньої політики. Розглянуто проблему формування державного забезпечення освітньої безпеки в українському законодавстві за допомогою дослідження основних законів України, що на сьогоднішній день регулюють розвиток та забезпечення освітньої безпеки України. Доведено, що Україна має достатню необхідну законодавчу базу, для того щоб система освіти була елементом забезпечення національної безпеки держави.
4. Проаналізовано державне управління освітньою системою України. Встановлено, що фінансове забезпечення освітньої системи має ґрунтуватися на пріоритетності витрат на розвиток освіти з державного та місцевих бюджетів, використанні залучених коштів державних і приватних підприємств, громадських організацій та батьків, громадян, міжнародних освітніх фондів, програм і благодійних організацій, коштів, одержаних за надання додаткових освітніх послуг, виконання науково-дослідних робіт, доходів від виробничої та комерційної діяльності, кредитів і банківських позичок тощо.
Складовими фінансової політики в освітній системі визначено: визнання пріоритетності освіти у проведенні державної політики; встановлення нормативно-правової основи фінансової політики; асигнування фінансових ресурсів згідно визначених обсягів за нормативами; визначення формул формування місцевих бюджетів освіти; визначення нормативів видатків на одного учня різних навчальних закладів; визначення основних правил залучення та норм використання школами позабюджетних коштів.
5. Запропоновано напрями розробки інноваційних механізмів державного управління системою освіти в контексті євроінтеграції, а саме: диверсифікація джерел фінансування освіти; пільгове стимулювання інвестицій у сферу освіти; нові механізми оплати праці робітників освіти за наукові розробки; механізми економії від масштабу освітньої діяльності. Визначено, що зазначені механізми потребують ефективного контролю з боку держави.
Обґрунтовано концепцію управління інноваційним розвитком відкритої освітньої системи на основі формування і розвитку єдиного інформаційного простору України, яка ґрунтується на високій соціальній значущості відкритої освіти, обліку сформованих потреб у ній і наявності в Україні необхідного кадрового, педагогічного, науково-технічного та науково-методичного потенціалу і фінансових можливостей, яка дасть можливість забезпечення основних національних інтересів у напрямі розвитку системи освіти.
6. Виявлено сучасний стан управління організаційними інноваціями в системі вищого навчального закладу. Доведено, що завдання інноваційного розвитку вищих навчальних закладів вимагають для свого вирішення певної системи, діяльність якої здійснюється у напрямах створення та розвитку основної і забезпеченої структури інновацій. Удосконалено структуру системи управління інноваційним розвитком вищих навчальних закладів України на основі передбачення вираховування і проведення аналізу всіх витрат ресурсів, взаємодії з навколишнім середовищем, соціальних наслідків інновацій в контексті Європейського простору вищої освіти.
7. За результатами дослідження запропоновано соціальний механізм управління, який покликаний удосконалити управлінські структури у сфері вищої школи, привести їх в стан адекватності соціальним цілям реформи. Функціонування механізму ґрунтується на відповідності економічних ресурсів, які контролюються державою, можливостям вирішення соціальних завдань і проблем конкретного соціуму. Запропоновано оновити соціальний механізм управління системою вищої освіти шляхом: вживання додаткових заходів щодо розширення доступу молоді до здобуття вищої освіти, що припускає: запровадження вступних випробувань у формі тестування: забезпечення об’єктивності, відкритості, прозорості, демократичності при проведенні вступних випробувань та зарахуванні абітурієнтів; поширення роз’яснювальної та консультативної роботи серед абітурієнтів та громадськості щодо реформи вищої освіти; приділення особливої уваги питанням цільового прийому сільської молоді, інвалідів та інших категорій осіб; підвищення рівня соціального захисту учасників навчального-виховного процесу.
8. Проведено аналіз функціонування вищої освіти в умовах її інтеграції до європейського освітнього простору та окреслено основні шляхи удосконалення механізму управління якістю вищої освіти, а саме: опрацювання та впровадження стратегії і тактики діяльності органів державної влади щодо прогнозованої якості освітнього процесу; забезпечення якості освіти та сприяння її поступовому входженню до європейського освітнього простору; розроблення проекту впровадження системи якості освіти та передбачення в ньому мобілізації зусиль викладачів та студентів на його реалізацію; визначення показників, критеріїв і методики оцінювання якості освіти, аналізу й узагальнення результатів; вживання заходів щодо приєднання України до Європейської мережі акредитаційних агенцій гарантії якості вищої освіти; досягнення релевантності вищої освіти з національним та європейським ринками праці, що розуміється як підтримка оптимального співвідношення між кількістю та якістю фахівців, що випускаються, і попитом на них у рамках об’єднаної Європи; підвищення конкурентоздатності українських вищих навчальних закладів на європейському ринку освітніх послуг шляхом поєднання освіти і науки, оновлення освітніх програм.
9. Доведено, що держава має створити умови, за яких реалізація інноваційного потенціалу в інтересах національної безпеки полягає: у сприянні розвиткові процесу професійно-технічного навчання, вихованні майбутнього фахівця на основі прогресивних форм та методів навчання, широкого вивчення революційних зрушень у техніці та технологіях, активізації засобів і методів навчання; у формуванні зацікавленості в учнів у результатах навчального процесу та їх використання у майбутній професійній діяльності, її економічної оцінки, у створенні особистої та спільної власності. Це дозволить, по-перше, підняти на новий рівень ідейно-моральний вплив продуктивної праці, визнати її самоцінність як вихідний принцип аналізу виробничих відносин, по-друге, націлити форми підприємницької діяльності в професійних закладах на забезпечення необхідних умов для реалізації потенціалу освітньої системи в інтересах національної безпеки (ефективного навчання та виховання).
Удосконалено напрями діяльності органів державного управління щодо запровадження інноваційного розвитку змісту і функцій освітньої системи України, що передбачають: оптимізацію мережі та чисельності особового складу ВНЗ у межах єдиної освітньої системи, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки фахівців; приведення змісту освіти у відповідність із державними стандартами освітньої системи, сучасних потреб та міжнародного досвіду підготовки кадрів; застосування інноваційних педагогічних технологій; проведення державної акредитації ВНЗ за новими напрямами та спеціальностями підготовки фахівців.
10. Удосконалено інституціональний механізм державного управління освітньою системою в умовах її модернізації. Визначено, що основна ідея інституційних перетворень освітньої системи полягає в тому, що кожний регіон, кожне місто мають відповідати не тільки за реалізацію конституційного права на отримання освіти українців, а й за ефективне функціонування системи освіти на своїй території, що забезпечують: підвищення рівня якості життя населення шляхом надання широкого та різноманітного кола професійно-освітніх і культурно-освітніх послуг, пов’язаних з підготовкою та перепідготовкою працівників, з урахуванням розвитку ринкових відносин, стану економіки, структури і рівня зайнятості населення.
Установлено, що оптимальний, ефективний розподіл освітньої системи не завжди може підтримуватися через регіональне надання освітніх послуг. Разом з тим, завжди можливе розширення надання регіональної освіти через її розвиток, інтеграцію в державний і світовий освітній простір у контексті національної безпеки України.
11. До сучасних принципів формування соціальноорієнтованої моделі державного управління розвитком системи вищої освіти в контексті національної безпеки віднесено: пріоритетність загальнолюдських цінностей та гуманістичної спрямованості й водночас неприпустимість національного нігілізму; активізація суспільних і державних зусиль для виведення вищої освіти на рівень міжнародних стандартів і досягнень у цій сфері; розвиток вищої освіти на основі новітніх психолого-педагогічних технологій; відхід від принципів авторитарної, заідеологізованої педагогіки нівелювання природних індивідуальних особливостей суб’єктів навчання; радикальна перебудова державного управління сферою вищої освіти через її демократизацію, децентралізацію; створення регіональних систем державного управління навчально-виховними закладами.
12. Запропоновано з метою удосконалення державного управління освітньою системою в контексті гарантування національної безпеки України заходи-рекомендації, а саме: створення інтенсивних, гнучких, диференційованих систем навчання, які забезпечують високу якість освітньої та професійної підготовки; сприяння безперервному розвитку особистості на основі гуманізації, інтеграції, демократизації та диференціації освіти; підтримка кооперації навчальних закладів, науки та виробництва; інтегративна стандартизація початкової, середньої та вищої освіти; демократизація управління всіма підсистемами освіти; розвиток її багаторівневості, багатопрофільності; підвищення координації та узгодженості дій соціальних, освітніх, державних та недержавних структур у сфері підготовки працівників і спеціалістів; забезпечення наступності всіх видів освіти та освітніх послуг в умовах безперервної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абанкина И.В. Анализ зарубежного и отечественного опыта образовательного кредитования / И.В. Абанкина, Н.Я. Осовецкая // Экономика образования. – 2006. – №5. – С. 25–33.
2. Академія наук вищої школи країни: зауваження і пропозиції до проекту нової редакції Закону України «Про вищу освіту» від 03.03.11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.osvita.org.ua.
3. Александров В. Концепція створення і впровадження мережі інтегрованих комплексів неперервної освіти / В. Александров, Ю. Бицюра // Освіта і управління. - 2006. - Т. 9. - № 2. - С. 65-70.
4. Александров В. Освітня послуга: суть та моделі якості /
В. Александров // Освіта і управління. – 2006. – Т.9. - №1. – С. 156–164.
5. Аналіз проекту Закону України «Про вищу освіту» (автор народний депутат Мірошниченко Ю.Р.) / Громадська ініціатива «Студентський захист» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www. studzahyst.org.ua.
6. Андрєєва О.М. Національна безпека України в контексті національної ідентичності і взаємовідносин з Росією: автореф. дис... д-ра політ. наук : 23.00.01 / О.М. Андрєєва; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф.Кураса. - К., 2010. - 36 с.
7. Андрейчук С.К. Державне управління вищою школою в контексті Болонської декларації / С.К. Андрейчук // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: Матеріали щорічної науково-практичної конференції (20 січня 2006 р.) / За наук. ред. Я.Й. Малика: У 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Ч.2. – С. 4-5.
8. Андрейчук С.К. Використання інноваційних управлінських технологій у суспільстві загалом і в освіті зокрема / С.К. Андрейчук // Ефективність державного управління. - 2006. - Вип. 10: Вид-во ЛРІДУ НАДУ. - С.11-17.
9. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. ‒ 2004. ‒ № 1. ‒ С. 5‒9.
10. Андрущенко В. Роздуми про освіту : Статті, нариси, інтерв’ю / В. Андрущенко. ‒ К. : Знання України. ‒ 2004. ‒ 804 с.
11. Андрущенко В. Стратегія освіти / В. Андрущенко // Вища освіта України.‒ 2006.‒ № 3.‒ С. 5 – 9.
12. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування / Антошкіна Л.І. – К.: Видавничий дім «Корпорація», 2005. – 368 с.
13. Антошкіна Л.І. Науково-методичні основи державного регулювання вищої освіти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. екон. наук: спец. 08.02.03. «Організація управління, планування і регулювання економікою» / Л.І. Антошкіна. – Київ, 2006. – 28 с.
14. Астахова В.И. Становление международного сотрудничества Украины в области образования : учет современных тенденций / В.И. Астахова, Е.В. Астахова // Гуманітарні науки.‒ 2003.‒ № 2.‒ С. 4–45.
15. Астахова Е. Кадровый потенциал высшей школы: реальность ситуации и вербальность подходов / Е. Астахова // Новий колегіум. ‒ 2004.‒ № 4. - С. 3‒7.
16. Астахова К. Трансформація вищої освіти вимагає трансформації управління вищою школою / К. Астахова // Педагогіка і психологія. ‒ 2002. ‒ № 3.‒ C. 21‒24.
17. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г.В. Атаманчук // Вісн. УАДУ. ‒ 2000.‒ № 3.‒ С. 44‒49.
18. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості освіти в Україні у контексті Болонських реформ / О. Бабкіна // Освіта і управління.‒ 2006.‒ Т. 9.‒ № 1.‒ С. 91‒94.
19. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія / В.Д. Бакуменко. - К. : Вид-во УАДУ, 2000. - 328 с.
20. Белоусова І.А. Вибір моделі економічного розвитку України у вимірі національної безпеки / І.А. Белоусова, О.А. Кириченко // Економіка та держава, 2010. - № 8. - С. 10-15.
21. Беляков К. М. Управление и право в период информатизации : Монография. - Киев : Изд-во «КВШ». - 2001. - 308 с.
22. Беляева Т.Б. Экономическое обоснование взаимодействия вузовской подготовки и рынка труда / Т.Б. Беляева, С.И. Голоухова // Экономика образования. – 2006. – №4. – С. 63–73.
23. Береснєв А. Особистісно орієнтовані технології у контексті сучасної парадигми освіти / А. Береснєв // Гуманітарні науки. - 2006. - № 1. - С. 11-16.
24. Бєлєвцева В. Адміністративно-правові режими у системі забезпечення національної безпеки України: поняття, зміст та значення / В. Бєлєвцева // Право України, 2010. - № 6. - С. 161-166.
25. Біденко А. Законодавчі аспекти управління національною безпекою / А. Біденко // Політичний менеджмент, 2006. - № 1. - С. 128-139.
26. Біденко А. Законодавчі аспекти управління національною безпекою за рубежом / А. Біденко // Політичний менеджмент. - 2006. -№ 3(18). - С.132-140.
27. Білан С.О. Нова концепція розвитку освіти в сучасній Україні /
С.О. Білан // Проблеми історії України: факти, судження, проблеми. – К.: Інститут історії України НАНУ. – 2001. – Вип. 1. – С. 21-31.
28. Бобров В. Основні тенденції розвитку економіки вищої освіти в Україні / В. Бобров // Вища освіта в Україні. - 2005. - № 4. - С. 35-39.
29. Боголіб Т.М. Оперативне фінансове управління вищим закладом освіти / Т.М. Боголіб // Фінанси України. – 2004. – № 6. – С.46–52.
30. Боголіб Т.М. Принципи управління вузом : монографія /
Т.М. Боголіб. ‒ К. : Знання, КОО, 2004. ‒ 204 с.
31. Боголіб Т.М. Ринкова модель ВНЗ : [монографія] / Т.М. Боголіб. – К. : Міленіум, 2007. – 264 с.
32. Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період : [монографія] / Т.М. Боголіб. – К. : Міленіум, 2006. – 506 с.
33. Болонський процес і навчання впродовж життя / [Упоряд. М.Ф. Степко, Б.В. Клименко, Л. Л. Товажнянський].‒ Харків. - 2004.‒ 110 с.
34. Болонський процес: нормативно-правові документи / Уклад.: З.І. Тимошенко, І.Г. Оніщенко, А.М. Греков, Ю.І. Палеха. - К: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. - 102 с.
35. Болюбаш Я. Контури проблем гармонізації національних та міжнародних стандартів вищої освіти / Я. Болюбаш // Моделі гармонізації національних міжнародних стандартів освіти у контексті Болонського процесу. Матеріали міжнародного семінару 27-28 травня 2004 р.‒ Львів, 2004. ‒ С. 19‒21.
36. Бойко Є.М. Сучасний стан та напрямки реформування системи вищої освіти / Є.М. Бойко // Фінанси України. ‒ 2006. ‒ № 11. ‒ С. 46‒51.
37. Бондаренко Д.В. Концептуальні основи забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01. «Економіка, організація і управління підприємствами» / Д.В.Бондаренко. – Київ, 2006. – 20 с.
38. Буковинський В. Проблеми становлення системи приватного інвестування в українську освіту / В. Буковинський // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Збірник наукових праць. – Вип. 45. Київ. – 2005. – С. 24–32.
39. Буковинський В. Фінансове забезпечення діяльності закладів вищої освіти / В. Буковинський // Фінанси України. ‒ 2004. ‒ № 3. ‒ С. 57‒66.
40. Бурлакова О. Розвиток ступеневої освіти у відповідності до вимог Болонської конвенції / О. Бурлакова // Наука і освіта. ‒ 2006.‒ № 1‒2. ‒ С. 63‒65.
41. ВАК у контексті Болонського процесу // Бюлетень ВАК України. - 2005. ‒ № 3. ‒ С. 2‒7.
42. Вакарчук І. Вища освіта України ‒ європейський вимір : стан, проблеми, перспективи : Доповідь Міністра освіти і науки на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки 21 березня 2008 р. / І. Вакарчук // Освіта і управління. ‒ 2008. ‒ Т. 11. ‒ С. 6‒20.
43. Вацко Я.Р. Демократизація управління освітою в Україні і Польщі в контексті загальноєвропейських освітніх процесів XXI в. / Я.Р. Вацко // Вісн. УАДУ. ‒ 2002.‒ № 3. ‒ С. 116.
44. Верхоглядова Н.І. Управління конкурентоспроможністю вищої освіти в процесі формування людського капіталу / Н.І. Верхоглядова / Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.02.03. - Дніпропетр. нац. ун-т. - Д. - 2005. - 32 с.
45. Вечканов Г.С. Экономическая безопасность: Учебник для вузов:Издат.программа 300 лучших учебников для высшей школы /
Г.С. Вечканов. - М.; СПб. и др.: Питер, 2007. - 384 с.
46. Виступ Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука на нараді за участю Президента України Віктора Ющенка з питань забезпечення функціонування та розвитку освіти, яка відбулася 26 лютого 2008 р. у Секретаріаті Президента. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www./mon.gov.ua. (Законодавчі акти України).
47. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. - Рішення колегії МОН України від 24. 04. 2005 // Інформ. зб. МОН України. ‒ 2005.‒ № 13‒14. ‒ С. 3‒16.
48. Вікторов В. Проблеми євроінтеграції освітньої галузі України / В. Вікторов // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. ‒ 2005.‒ С. 43‒51.
49. Вікторов В. Нові моделі управління освітою / В. Вікторов // Вища освіта України. ‒ 2005. ‒ № 2. ‒ С. 66‒71.
50. Вісящев В.А. Проблеми входження України в європейську зону вищої освіти в контексті Болонського процесу: завдання державного управління / В.А. Вісящев // Менеджер. - 2005. - № 2. - С. 186-190.
51. Вітер М. Організація навчання у вищій школі на основі сучасних інформаційних технологій / М. Вітер, О. Вітер // Інформаційно-телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи. Зб. наук. пр. - Львів: ЛДУ БЖД, 2006. - C. 240-242.
52. Вища освіта в Україні: навч. посіб. / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін.; за ред. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – С. 196-200.
53. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. Рішення колегії МОН України від 24. 04. 2005 // Інформ. зб. МОН України. - 2005. - № 13-14. - С. 3-16.
54. Вища освіта України і Болонський процес: навчальний посібник / [М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин]; за ред. В.Г.Кременя. – К.: Освіта, 2004. – 384 с.
55. Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи. Матеріали до підсумкової колегії МОН України (21 березня 2008 р.) // Освіта України (спецвипуск). – 2008. – №21-22 (905). – с. 1–23.
56. Вища освіта як механізм формування кар’єрного ресурсу спеціаліста: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.04 / Н.В. Шевченко; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2007. – 20 с.
57. Владимиров В. Модернизация управления университетом: экономический аспект / В. Владимиров, З. Карпасова, Г. Мокрецова // Высшее образовние в России. – 2006. – №3. – С. 52–56.
58. Волович В. Болонський процес і нова парадигма освіти в Україні / В. Волович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 189-199.
59. Воронько О. Маркетинг на ринку освітніх послуг: поняття та сутність освітньої послуги / О. Воронько // Вища школа. – 2006. – №5–6. – С. 84–88.
60. Внукова Н. Особливості стратегічного контролінгу у менеджменті діяльності вищого навчального закладу / Н. Внукова, Р. Коваляк // Менеджмент та бізнес-освіта України у глобальному конкурентному середовищі : матеріли Шостої міжнар. конф. [«Розбудова менеджмент-освіти в Україні»]. ‒ К., 2005. ‒ С. 108‒119.
61. Внукова Н. Якість освіти у реалізації завдань Болонського процесу / Н. Внукова // Новий колегіум.‒ 2005.‒ № 6.‒ С. 9‒13.
62. Воронько О. Кадрова політика - універсальний важіль державного будівництва / О. Воронько // Вісник НАДУ. ‒ 2004. ‒ № 2. ‒ С. 141‒152.
63. Гальпєріна В.О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.03 / В.О. Гальпєріна; АПН України. Ін-т вищ. освіти. - К., 2003. - 17 с.
64. Гамаюнов В. Г. Формування дидактичного менеджменту в системі державного управління освітою : автореф. дис. канд. наук з держ. управління / В.Г. Гамаюнов. ‒ Донецьк, 2003.‒ 21 с.
65. Гаркуша Л. Міжнародний центр : шлях до інтерналізації вищої освіти / Л. Гаркуша // Гуманітарні науки. ‒ 2003. ‒ № 2. ‒ С. 128‒133.
66. Глікін М. Підготовка спеціалістів вищої кваліфікації – фундамент розвитку України / М. Глікін // Вища школа. – 2006. – №3. – С.26–32.
67. Голубенко О. Далівський університет : кроки до інтеграції в європейський простір / О. Голубенко // Вища освіта України. ‒ 2005. ‒ № 4. ‒ С. 80‒83.
68. Голубченко О. До проблеми оновлення стандартів вищої освіти в контексті Болонських реформ / О. Голубченко, Т. Морозова // Вища школа. – 2006. – №5-6. – С.10–18.
69. Грабовська О. Проблеми реформування державного управління : [збірник наук. праць УАДУ] / О. Грабовська. ‒ К. : Вид-во УАДУ, 1999. ‒ Вип. 2. ‒ С. 330‒334.
70. Гребенюк В. Болонський процес і традиції української освіти / В. Гребенюк , Є. Євсєєв // Новий колегіум. – 2004. ‒ № 3. – С. 43‒48.
71. Грицаєнко П.М. Гуманітарна освіта: сутність та особливості прояву (соціально-філософський аналіз): автореф. дис... канд. філос. наук : 09.00.03 / П.М. Грицаєнко; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2009. – 20 с.
72. Грицяк І.А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади / І.А. Грицяк. ‒ К. : К.І.С., 2005. ‒ 398 с.
73. Гуржій А. Методологічні засади оцінювання та прогнозування розвитку вищої освіти в Україні / А. Гуржій, В. Гапон // Вища освіта України. ‒ 2006. ‒ № 1. ‒ С. 23‒31.
74. Гурне Б. Державне управління / Гурне Б. : [пер. з франц. В. Шовкуна]. ‒ К. : Основи, 1993. ‒ 165 с.
75. Гурч Л. Деякі аспекти впровадження європейської системи ЕСТS у Вищу освіту України / Л. Гурч // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8. - № 3-4. - С. 185-189.
76. Гушлєвська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці / І. Гушлєвська // Шлях освіти.‒ 2004. ‒ №3. ‒ С. 22‒24.
77. Демехин В.А. Концепція соціально-економічного розвитку України на період до 2010 р. / В.А. Демехин // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики : Материалы десятой международной научно-практической конференции по инновационной деятельности (Киев-Симферополь-Алушта 2005). ‒ 343 с.
78. Демченко О.Л. Державне регулювання в системі управління вищими навчальними закладами в умовах модернізації освіти:автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.02 - механізми держ. упр. / О.Л. Демченко; Класич. приват ун-т. - Запоріжжя, 2008.
79. Дем’янчук О. Державна політика незалежної України в галузі освіти / О. Дем’янчук // Нова політика. ‒ 2000. ‒ № 4 ‒ С. 26‒29.
80. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). Постанова кабінету Міністрів України від 03.11.1993 № 896 / Вища освіта в Україні. [За заг.ред. А.П. Зайця, В.С. Журавського] ‒ К. : ФОРУМ, 2003. ‒ С. 51.
81. Державна політика : аналіз та механізм впровадження : Навч. посіб. ‒ УАДУ. ‒ К. ‒ 2000. ‒ 229 с.
82. Державна програма «Вчитель» // Інформ. зб. МОН України. ‒ 2002.‒ № 10. ‒ С. 18‒23.
83. Державне управління : Навч. посіб. / [За ред. А. Ф. Мельник]. - К. : Знання-Прес, 2003. ‒ 344 с.
84. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. О.Ю. Оболенський. - К.:КНЕУ, 2005. - 480 с.
85. Державне управління : філософські, світоглядні та методологічні проблеми : [монографія] / [За ред. В.М.Князєва]. ‒ К. : Вид-во НАДУ : Міленіум, 2003. ‒ 320 с.
86. Дзвінчук Д. Державне управління освітою в Україні: тенденції і законодавство / Д. Дзвінчук. ‒ К.: ЗАТ «НІЧЛАВА». ‒ 2003. - 165 с.
87. Дзоз В. Гуманітарна політика держави як відповідь на проблеми суспільного розвитку / В. Дзоз // Вища освіта України. - 2005. - № 3. - С. 65-69.
88. Дзьобань О.П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (теоретико-методологічний аналіз): Автореф. дис... д-ра філософ. наук: 21.03.01 / О.П. Дзьобань; Нац. ін-т стратег. дослідж. - К., 2005. - 32 с.
89. Дзьобань О. Національні інтереси як основа національної безпеки: світоглядно-методологічні аспекти / О. Дзьобань // Вісник Академії правових наук України, 2010. - № 3(62). - С. 124-136.
90. Диденко Н.Г. Основные тенденции реформирования украинской высшей школы в контексте формирования единого европейского образовательного пространства / Н.Г. Диденко // Менеджер. ‒ 2006. ‒ № 2. ‒ С. 16‒25.
91. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. /
Л.І. Дідківська, Л.С. Головко. ‒ К.: Знання-Прес, 2002. ‒ 214с.
92. Домнич В. Обеспечение качества высшего образования на Украине / В. Домнич // Alma mater. ‒ 2004. ‒ № 1. ‒ С. 30‒33.
93. Доповідь А. Раухваргерса, Президента міжурядового комітету Лісабонської конвенції про визнання на офіційному Болонському семінарі «Удосконалення системи взаємного визнання кваліфікацій в Європейському просторі вищої освіти» (Рига, Латвія, грудень, 2004 р.) Improving the recognition of qualification and study credit points – background report presented at the Bologna seminar of recognition, Riga, Latvia, 2004 // Internet: http://www.aic.lv.rigaseminar/documents/Background/_AR_fin.pdf.
94. Дорогунцов С.И. Наука и инновации как основа решения практических задач социально-экономического развития страны / С.И. Дорогунцов, В.С. Яцков // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики // Материалы десятой международной научно-практической конференции по инновационной деятельности (Киев-Симферополь-Алушта 2005). ‒ 343 с.
95. Дробноход М. Наша вища школа. Чи зробимо рішучий крок назустріч прийдешньому / М. Дробноход // Доповідь на Міжнародному конгресі. Українська освіта у світовому просторі (м. Київ, 19-21 жовтня 2006 р.) // Освіта і управління. - 2006. - Т. 9. - № 3 - 4. - С. 7 - 18.
96. Дудко І. Рада національної безпеки в системі зовнішньої політики США / І. Дудко // Політичний менеджмент, 2006. - № 2. - С. 156-167.
97. Дуткевич Я. Механізми фінансування вищої освіти / Я. Дуткевич // Сучасні системи вищої освіти : порівняння для України / [За ред. В. Зубка]. ‒ К. ‒ 1997. ‒ 520 с.
98. Економічний вимір конкурентоспроможності вищої освіти: монографія / [Верхоглядова Н. І., Чередніченко О. М., Венгєрова В. Ю., Іванникова Н. А.]. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - 172с.
99. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / [ред. С. В. Мочерний]. – Л.: Світ, 2005.– Т.1 : А – Н. – 616 с.
100. Енциклопедія освіти / АПН України / За ред. Кременя В.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
101. Європа на шляху до інформаційного суспільства. ‒ К. : Держ. ком. зв'язку та інформації України, 2000. ‒ 176 с.
102. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. – Урядовий кур’єр. – № 100. - 4 червня 2003 року.
103. Євтушевський В. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / В. Євтушевський, Л. Шаповалова // Вища освіта України. – 2006. – №2. – С.62–66.
104. Єрмола А. Державна система моніторінгу якості освіти – необхідна умова трансформаційних процесів освітянської сфери / А. Єрмола // Освіта і управління. ‒ 2005. ‒ Т. 8. ‒ № 1. ‒ С. 100‒103.
105. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М. М. Єрмошенко. ‒ К. : Київ. нац. торг. - ек. ун-т, 2001. ‒ 309 с.
106. Жабенко О. Висвітлення проблем державного управління освітою у вітчизняній літературі / О. Жабенко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: М. Серьогін (голов. ред.) та ін. - Д.: Дніпропетр. регіон, ін-т держ. упр. УАДУ при Президентові України, 2002. - Вип. 4. - С. 110-116.
107. Жабенко О. Державне управління освітою у працях сучасних авторів / О. Жабенко // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С. 155-160.
108. Жабенко О. Сучасна державна політика в галузі освіти України /
О. Жабенко // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2000. - Вип. 2. - С. 327-332.
109. Жарая C. Б. Державно-громадське управління структурою вищих закладів освіти недержавних форм власності / C. Б. Жарая // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-30 жовтня 1998). ‒ К. : ДАККО. ІЗМН. 1998. – С. 76‒79.
110. Жарая С.Б. Зарубіжний досвід підготовки кадрів з питань європейської інтеграції (на прикладі Німеччини) / C.Б. Жарая // Державне управління в умовах інтеграції в Європейський Союз : Матеріали наук. - практ. конф. за міжнародною участю (2002, 29 травня, Київ). [Гол. ред. В.І. Луговий]. ‒ К. : УАДУ, 2002. ‒ Т. 2. ‒ С. 128‒130.
111. Желябін В.О. Еволюція управління у контексті державного управління / В.О. Желябін // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії, 2009. – С. 23.
112. Жовнірчик Я.Ф. Модернізація механізму оцінювання результатів діяльності місцевих органів влади / Я.Ф. Жовнірчик // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №16. – С.84-87.
113. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В.С. Журавський. ‒ К. : вид. дім. «Ін Юре», 2003. ‒ 416 с.
114. Журавський В.С. Державна освітня політика : поняття, системність, політичні аспекти / В.С. Журавський // Прав. держава : щорічник наук. пр. ‒ К., 2003. - Вип. 14. ‒ С. 20‒28.
115. Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства. Матеріали до доповіді міністра освіти і науки С.Ніколаєнка на підсумковій колегії МОН України 1-2 березня 2007 р.,
м. Харків / Освіта України (Спецвипуск). – 2007. – № 16-17. – С.2-20.
116. Загальна декларація прав людини // Вісник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. ‒ 1998. ‒ № 1. ‒ С. 8‒13.
117. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – К.: Знання, 2007. – 1072 с.
118. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984 – ІІІ. Збірник систематизованого законодавства. Навчання: законодавство, оподаткування, облік. Бухгалтерія. Вип. 9. Вересень 2006. – С. 35-63.
119. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» вiд 14.09.2006 № 143-V - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
120. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
121. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. -№ 24 - ст.170.
122. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: - http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
123. Закон України «Про освіту» від 23 травня 1991року № 1060-ХІІ. Збірник систематизованого законодавства. Навчання: законодавство, оподаткування, облік. Бухгалтерія. Вип. 9. Вересень 2006. – С. 8-23.
124. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: -http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15.
125. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 р. № 433 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15.
126. Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992р. № 2229 - XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2229-12.
127. Законодавче забезпечення прав і свобод людини в інформаційній сфері України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць Донецького інституту Внутрішніх справ при ДНУ. – Донецьк, 2002. – Вип. 3. – С. 36 – 44.
128. Зарубежный опыт реформ в образовании: Европа, США, Япония // Высшее образование сегодня. – 2001. – №2. – С.60–67.
129. Захариа С. Предпринимательский университет в условиях общества знаний / С. Захариа, Э. Шибер // Экономика образования. – 2006. – №1. – с.106–112.
130. Захистимо недержавні вищі навчальні заклади. Звернення Представницьких зборів недержавних вищих закладів освіти України // Персонал плюс. - № 44. - 2-8 листопада 2005.
131. Захожай В. Болонський процес і напрями його впровадження в Україні для вищих навчальних закладів недержавної форми власності /
В. Захожай, Р. Щокін, Я. Литвивенко // Освіта і управління. - 2005. - Т. 8.- № 3-4.- С. 189-194.
132. Звіргзде К.І. Національні економічні інтереси та наці