ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ЛОЗИНСЬКА ТАМАРА МИКОЛАЇВНА

УДК 351.82:338.439.5

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Примірник дисертації ідентичний за змістом з
іншими примірниками, що були подані до
спеціалізованої вченої ради.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Д 11. 107.01
Я.С. Клейнер

Науковий консультант:
Корженко Володимир Васильович,
доктор філософських наук, професор

Харків 2008

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ............................................ 17
1.1. Генезис і розвиток методології державного управління продовольчим ринком 17
1.2. Співвіднесення категорій "державний механізм управління" та "механізм державного управління"............................................................................ 32
1.3. Ідентифікація продовольчого ринку як об’єкта управління............ 43
Висновки до розділу 1............................................................................... 63
РОЗДІЛ 2 ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА ЯК ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.......................................... 67
2.1. Еволюція концепцій розв’язання продовольчої проблеми.............. 67
2.2. Соціально-економічна сутність продовольчої безпеки в контексті державного управління.................................................................................................. 78
2.3. Державний моніторинг продовольчої безпеки.................................. 90
2.4. Методолого-методичні аспекти забезпечення продовольчої доступності.................................................................................................................. 103
Висновки до розділу 2............................................................................. 119
РОЗДІЛ 3 ЗМІНА ОСНОВНИХ ЗАСАД ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ ПІД ВПЛИВОМ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ........... 124
3.1. Неспроможності глобалізації щодо розв’язання продовольчої проблеми.................................................................................................................. 124
3.2. Тенденції розвитку продовольчої системи України........................ 137
3.3. Концепція тривимірної товарної типології в державному управлінні розвитком продовольчого ринку.............................................................................. 153
3.4. Трансформація механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку в зарубіжних країнах.................................................................... 172
Висновки до розділу 3............................................................................. 197
РОЗДІЛ 4 СТАН І РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ.......................................... 204
4.1. Суб’єкти державного управління розвитком продовольчого ринку 204
4.2. Структурно-функціональна основа механізму державного управління розвитком продовольчого ринку у контексті суб’єкт-об’єктних відносин 220
4.3. Результативність економічного механізму державного управління розвитком продовольчого ринку.............................................................................. 240
4.4. Оцінка наслідків впливу держави на розвиток продовольчого ринку 261
Висновки до розділу 4............................................................................. 273
РОЗДІЛ 5 СУЧАСНА ПАРАДИГМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ................................................................... 278
5.1. Методологічні засади програмно-цільового управління розвитком продовольчого ринку........................................................................................................ 278
5.2. Обґрунтування експортно-орієнтованої стратегії розвитку продовольчого ринку.................................................................................................................. 294
5.3. Концептуальні засади трансформації державної цінової політики на продовольчому ринку........................................................................................................ 323
5.4. Стратегічні напрями удосконалення державного управління якістю та безпечністю продовольства.......................................................................................... 347
Висновки до розділу 5............................................................................. 366
ВИСНОВКИ............................................................................................. 371
ДОДАТКИ ........................................................................................................ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................. 416

ВСТУП

Актуальність теми. Значущість продуктів харчування в забезпеченні життєдіяльності людини була тим чинником, завдяки якому світовий продовольчий ринок склався набагато раніше за інші ринки. Проте продовольча проблема невідповідність між наявним і необхідним рівнями споживання продуктів харчування досі залишається однією з найгостріших.
В Україні, як і в інших країнах з емерджентною економікою, відмова на початку 90-х рр. XXст. від державного впливу на формування ринкових відносин руйнівним чином вплинула на сільськогосподарський сектор країни і різко знизила рівень продовольчої безпеки. Загострення під впливом глобалізації соціально-економічних суперечностей між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, існування інших глобальних викликів, як-от: збільшення антропогенного навантаження на природне середовище, зміна клімату, вичерпність ресурсів, зростання чисельності населення тощо, актуалізують пошук шляхів розв’язання продовольчої проблеми і забезпечення продовольчої безпеки.
Поява на продовольчому ринку генетично модифікованих продуктів (ГМП), невизначеність їхнього впливу на здоров’я людини і навколишнє середовище викликали необхідність активного втручання держави в регулювання обігу ГМП. Зростання ролі держави щодо створення продовольчої безпеки відновило дискусію між прихильниками ліберальних теорій розвитку ринку та їхніми опонентами, що вимагає подальшого дослідження можливостей і форм узгодження дії ринкового і державного механізмів управління.
Протягом кількох останніх десятиліть у провідних країнах світу відбувалися суттєві трансформації механізмів державного управління, які переважно, торкалися їх структурно-функціонального змісту, тому першочерговим завданням у сфері державного управління є наукове обґрунтування підходів щодо підвищення дієвості окремих механізмів державного управління продовольчим ринком з метою надання йому нової якості та забезпечення продовольчої безпеки, що і обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Проблеми державного управління в економічній сфері, у тому числі й у сфері продовольчого забезпечення, вивчалися багатьма вченими.
Вагомий внесок в теоретичне розроблення проблем державного регулювання економіки та становлення економічної теорії зроблено такими зарубіжними вченими, як Е.Вайнінг, Д.Веймер, Д.Кейнс, Ф.Кене, К.Маркс, А.Маршал, Д.Норт, Д.Рікардо, П.Самуельсон, А.Сміт, М.Фрідман, Ф.Хайєк, Й.Шумпетер, а також іншими відомими економістами.
Серед вітчизняних вчених, які займаються вдосконаленням теоретико-методологічних питань державного управління, найбільш відомими є О.Амосов, В.Бакуменко, В.Воротін, А.Гальчинський, Г.Губерна, А.Дєгтяр, В.Дорофієнко, В.Князєв, В.Корженко, В.Луговий, І.Лукинов, В.Мартиненко, В.Мамонова, Н.Мельтюхова, А.Мерзляк, О.Мордвінов, П.Надолішний, Н.Нижник, Г.Одінцова, О.Осауленко, С.Поважний, І.Розпутенко, Ю.Сурмін, В.Тертичка, Ю.Шаров.
Велика кількість вітчизняних науковців переймалася пошуком шляхів виведення аграрного сектора економіки з кризового стану, зосереджуючи увагу на проблемах власне сільського господарства і не торкаючись питань збалансування попиту і пропозиції на продовольство, торгівлі продуктами харчування та контролю їхнього обігу. Серед численних наукових розробок подібного спрямування можна виокремити праці таких учених, як В.Амбросов, Г.Андрусенко, В.Андрійчук, В.Валентинов, П.Гайдуцький, Б.Данилишин, М.Корецький, М.Латинін, А.Лисецький, П.Макаренко, О.Могильний, О.Олійник, П.Саблук, О.Шапоренко, О.Шпичак, В.Юрчишин та ін. Соціально-економічні та державно-управлінські аспекти розв’язання продовольчої проблеми висвітлювалися в роботах таких зарубіжних і вітчизняних авторів, як В.Бойко, В.Власов, В.Дробот, Р.Істерлін, О.Лебединська, Е.Лібанова, В.Нелеп, Л.Ревенко, О.Садовник, О.Скиданта ін.
Проте малоопрацьованим залишається комплексний підхід до вивчення механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку як цілісного об’єкта, виокремлення якого зумовлене наявністю технологічних, соціально-економічних і глобальних чинників.
Подальшого методологічного забезпечення потребує обґрунтування доцільності переорієнтації державного управління за галузевим принципом на управління, що має системний характер і проявляє свій вплив на продовольчий ринок як цілісну економічну систему, оскільки в ринкових умовах не можна забезпечити ефективне функціонування підприємств продовольчих галузей, не враховуючи попит на продовольство.
Разом із цим необхідно звернути увагу на наявний ресурсний потенціал в аграрній сфері, завдяки якому Україна має можливість суттєво збільшити виробництво продовольчої сировини і стати помітним суб’єктом світового продовольчого ринку. Усе це вимагає методологічного забезпечення удосконалення механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідної роботи "Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону"(номер державної реєстрації 0105U002741, з 2005 по 2006р.) та "Інвестиційна складова сталого розвитку регіону"(реєстраційний номер 0108U000263, 2008 р.), у процесі виконання якої автором було уточнено сутність і зміст продовольчої безпеки, забезпечення якої є теоретико-методологічною проблемою державного управління, проаналізовано результативність впливу держави на розвиток продовольчого ринку України та запропоновано концептуальні підходи щодо удосконалення механізмів державного управління, враховуючи глобальні тенденції розвитку світового продовольчого ринку.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні підходів щодо удосконалення механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку України в умовах глобалізації економіки, визначенні організаційних форм і методів діяльності органів державного управління щодо налагодження взаємодії з суб’єктами продовольчого ринку з метою забезпечення продовольчої безпеки.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:
систематизувати теоретико-методологічні підходи до визначення сутності державного управління розвитком продовольчого ринку на різних історичних етапах становлення економічних формацій, а також обґрунтувати роль держави у розв’язанні продовольчої проблеми в сучасних умовах;
опрацювати прикладні аспекти аналізу впливу окремих чинників на кон’юнктуру продовольчого ринку і умови купівлі-продажу продовольчих товарів;
уточнити соціально-економічну сутність продовольчої безпеки з метою об’єктивізації умов, за яких здійснюється державно-управлінський процес;
сформувати концептуальні засади розв’язання продовольчої проблеми та забезпечення продовольчої безпеки й обґрунтувати методолого-методичні основи дослідження та налагодження державного моніторингу стану продовольчої безпеки;
узагальнити основні тенденції розвитку світового продовольчого ринку під впливом глобалізації та сутність змін у формуванні сучасної продовольчої безпеки України, а також запропонувати концептуальні підходи до удосконалення механізмів державного управління національним продовольчим ринком, які б враховували переваги та недоліки глобалізації;
окреслити основні тенденції розвитку продовольчого ринку внаслідок появи на ньому продовольчих товарів, які містять генетично модифіковані компоненти та напрями удосконалення державного управління розвитком продовольчого ринку з метою врахування міжнародних правил регулювання обігу продовольства;
уточнити методологічні підходи до організації управління розвитком продовольчого ринку на програмно-цільових засадах;
виявити наслідки трансформації механізмів державного впливу на розвиток продовольчого ринку в зарубіжних країнах та оцінити результативність економічного механізму державного управління розвитком продовольчого ринку в Україні;
запропонувати шляхи підвищення результативності механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку України;
удосконалити методологічне забезпечення державного механізму регулювання співвідношення обміну між сільськогосподарськими та промисловими галузями й поліпшення умов торгівлі на продовольчому ринку;
обґрунтувати експортно-орієнтовану стратегію державного управління розвитком продовольчого ринку;
розробити підходи щодо налагодження системи державного управління якістю та безпечністю продовольства.
Об’єктом дослідження є державне управління розвитком продовольчого ринку в умовах глобальних трансформацій економічного простору.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти трансформації механізмів державного управління продовольчим ринком в умовах глобалізації економіки.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що забезпечення продовольчої безпеки залежить від раціонального поєднання механізмів ринкового саморегулювання і державного управління, здатних в умовах глобальних економічних трансформацій спрямовувати розвиток продовольчого ринку України на розв’язання соціально-економічних проблем та забезпечити збалансування попиту й пропозиції за рахунок використання внутрішніх і зовнішніх можливостей.
Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення теорії державного управління, економічної теорії та інших гуманітарних та соціальних наук (соціологія, філософія господарства, метафізика економіки, теорія систем тощо), а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань теоретико-методологічного забезпечення державного управління в економічній сфері та функціонування механізмів державного управління продовольчим ринком.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні системного підходу, який, по-перше, дозволяє розглядати державне управління як невід’ємну частину сучасної продовольчої системи, по-друге, акцентує увагу на складностях управління взаємозалежними різноякісними складовими частинами, які функціонують у межах продовольчого ринку. Основними методами, що використовувалися в роботі є: аналіз та синтез для виявлення ступеня впливу окремих чинників на розвиток продовольчого ринку та встановлення вектора змін розвитку продовольчого ринку під впливом їх кумулятивної дії; абстрактно-логічний з метою узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і формування висновків; історичний в дослідженні генезису та розвитку методології державного управління, еволюції концепцій продовольчої безпеки і механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку; логіко-семантичний для розкриття змісту окремих категорій науки "державне управління" та уточнення їх дефініцій; статистичного аналізу для виявлення залежності між окремими елементами (кореляційного зв’язку), темпів змін окремих чинників (індексний), ступеня їх впливу на динаміку розвитку системи (ранжування) тощо; порівнянь для виявлення закономірностей, відмінних рис, особливостей та спільних характеристик у використані механізмів державного управління продовольчим ринком в різних країнах і в різних умовах розвитку соціально-економічних систем; соціологічних досліджень для оцінки результативності впливу держави на розвиток продовольчого ринку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад удосконалення механізмів державного управління розвитком продовольчого ринку України, що передбачає уточнення принципів, розроблення концептуальних підходів щодо визначення напрямів і методів впливу держави на розвиток продовольчого ринку.
Новизна наукових результатів конкретизується в такому:
Уперше:
запропоновано концепцію державного управління розвитком національного продовольчого ринку, яка ґрунтується на тривимірній типізації продовольчих товарів (вироблених за традиційними технологіями, органічних і генетично-модифікованих), що дозволяє гармонізувати організаційно-правову базу реалізації механізмів державного управління з міжнародними правилами і нормами регулювання обігу продовольства;
визначено на основі системи показників, розроблених згідно з фізіологічним, економічним і соціальним критеріями, рівні продовольчої безпеки (мінімальний, стійкий і рівень самодостатності), в досягненні якої головну роль відіграє держава, покладаючи таким чином в основу процесу державного управління розвитком продовольчого ринку аксіологічно-цільовий підхід;
обґрунтовано засади експортно-орієнтованої стратегії державного управління розвитком продовольчого ринку, реалізація якої, на відміну від стратегії державної підтримки розвитку аграрного сектора економіки, забезпечить не лише збалансування попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, а й інноваційно-інвестиційний розвиток продовольчих галузей;
розроблено методолого-методичні підходи щодо державного регулювання економічних взаємовідносин суб’єктів продовольчого ринку, суттєвою відмінністю яких є спрямованість на обмеження бюджетної підтримки сільськогосподарських цін і забезпечення умов для зростання продуктивності праці в сільському господарстві, що дозволило запропонувати результативніші шляхи поліпшення умов торгівлі на продовольчому ринку за рахунок використання методів, які не викривляють ринкові ціни, зокрема, прямих компенсаційних платежів.
Удосконалено:
методолого-методичні підходи щодо оцінки стану продовольчої безпеки на основі узагальненої системи показників (кількісних, енергетичних, якісних, вартісних), яка враховує фізіологічні, економічні та соціальні аспекти продовольчого забезпечення та дозволяє налагодити більш ефективний державний моніторинг продовольчої безпеки;
теоретичне обґрунтування напрямів трансформації механізму державної підтримки аграрного виробництва (фінансування заходів "зеленої скриньки", відмова від методів регулювання прямої дії тощо) з метою підвищення його ефективності та погодження з вимогами СОТ;
організаційно-функціональні засади державного механізму управління розвитком національного продовольчого ринку, спрямованого на формування продовольчої безпеки, сутнісною ознакою яких є перехід від вертикального (суб’єкт-об’єктного) управлінського процесу до програмно-цільового;
процедуру погодження дій суб’єктів управління якістю та безпечністю продовольства на базі створення Державної агенції як координаційного центру з питань якості та безпечності харчових продуктів.
Дістало подальший розвиток:
розуміння сутності глобалізації в продовольчій сфері як суперечливого процесу, який, з одного боку, сприяє спрощенню пересування товарів через кордони, а з іншого веде до монополізації ринку транснаціональними продовольчими компаніями, обмежує доступ до передових технологій країнам, що розвиваються, і викликає опір споживачів, занепокоєних якістю та безпечністю продовольства, що дає підстави зробити висновок про неспроможність глобалізації розв’язати продовольчу проблему на сучасному етапі розвитку продовольчого ринку;
узагальнення розбіжностей між припущеннями класичної економічної теорії та реальними умовами господарювання на продовольчому ринку, які свідчать про поступове перетворення суспільства економічного в суспільство соціальне, доповнюють теорію неспроможносте

Список літератури

ВИСНОВКИ

Отримані наукові результати підтвердили висунуту гіпотезу про залежність продовольчої безпеки від раціонального поєднання механізмів ринкового саморегулювання і державного управління, здатних в умовах глобальних економічних трансформацій спрямовувати розвиток продовольчого ринку України на розв’язання соціально-економічних проблем та забезпечити збалансування попиту й пропозиції за рахунок використання внутрішніх і зовнішніх можливостей та дали змогу сформулювати висновки, що свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань. Пошук підходів щодо удосконалення механізмів державного управління розвитком національного продовольчого ринку дозволив сформулювати такі висновки:
1.Сучасний геоекономічний універсум характеризується загостренням протиріч між аграрними і постіндустріальними країнами, що сприяє посиленню ролі держав у розв’язанні продовольчої проблеми й актуалізує теоретико-методологічне осмислення взаємодії держави та ринку в умовах нової економічної реальності. Запропоновані концептуальні підходи до побудови моделі державного управління продовольчим ринком враховують не лише відомі неспроможності ринку, але й необхідність забезпечення більш справедливого розподілу ресурсів і доходів з метою формування унімодальної економічної структури суспільства. На відміну від ліберальної концепції, спрямованої на підпорядкування держави ринку та концепції етатизму, схильної підпорядковувати ринок державі, викладені концептуальні положення ґрунтуються на ідеї служіння ринку і держави суспільству.
2.Докорінні зміни характеру соціально-економічних зв’язків у продовольчій сфері вимагають фокусування зусиль державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, фахівців у галузі продовольчого забезпечення на відстеженні змін внутрішнього та зовнішнього, по відношенню до продовольчого ринку, середовища. Введення в практику державного управління методичного забезпечення аналізу чинників, які формують умови процесу купівлі продажу на продовольчому ринку, надасть управлінській діяльності комплексного та системного характеру, що унеможливить накопичення поточних проблем.
3.У міру зростання інтернаціоналізації виробництва продовольства та появи нових знань про раціональне харчування змінювалося уявлення про соціально-економічну сутність категорії "продовольча безпека", яка нині більшістю вчених трактується як забезпечення потреб населення у продуктах харчування в необхідних обсягах, асортименті та якості, що гарантуються державою за рахунок створення відповідних економічних умов. Для об’єктивізації цих умов доцільно виокремити такі рівні продовольчої безпеки: мінімальний рівень забезпечення населення базовими продуктами харчування на рівні, зниження якого є фізіологічно небезпечним для людини; стійкий рівень забезпечення населення продуктами харчування на раціональному рівні переважно за рахунок власного виробництва; рівень самодостатності забезпечення населення розширеним набором продуктів харчування на раціональному рівні за рахунок зростання зовнішньоторговельного обігу продовольства і забезпечення позитивного або нульового торговельного сальдо.
Це дасть змогу переорієнтувати управління з розв’язання продовольчої проблеми взагалі, на вирішення конкретних завдань, що надасть логіки й послідовності державно-управлінському процесу.
4.Розв’язання продовольчої проблеми вимагає здійснення державного моніторингу продовольчої безпеки, що є однією із специфічних функцій державного управління розвитком продовольчого ринку. Система показників, яка запропонована для моніторингу продовольчої безпеки, розрахована виходячи із фізіологічного, економічного та соціального критеріїв, дозволяє окреслити різницю між існуючим і бажаним станом продовольчої безпеки і розробити стратегію подолання цієї невідповідності, як складову агарної політики, задля підвищення результативності державного управління розвитком продовольчого ринку.
5.Світовий продовольчий ринок є складною, невпорядкованою системою, якій притаманні біфуркаційні процеси, випадкові реакції на вплив екзогенних чинників, тому глобалізація продовольчого ринку не має і не може мати лінійної динаміки. Напрямок її розвитку сьогодні є мало прогнозованим, а тому зарано робити висновок про здатність глобального управління забезпечити розв’язання продовольчої проблеми.
Виходячи з цього, у новій парадигмі державного управління національним продовольчим ринком пріоритет має бути наданий людським цінностям у порівнянні з вимогами глобального ринку.
6.Поява на світовому ринку нових харчових продуктів і комерціалізація використання ГМП потребують розроблення комплексу заходів щодо регулювання обігу таких продуктів. Основними напрямами такого регулювання в Україні мають бути: створення національної системи продовольчої безпеки; залучення до процесу регулювання науковців і громадськості; дотримання принципу транспарентності в питаннях комерційного використання ГМП; участь у роботі міжнародних організацій щодо уніфікації правил обігу ГМП.
Відповідно до цього пропонується державне управління розвитком продовольчого ринку здійснювати на основі принципу сегрегації, виділяючи сегменти за трьома типами продовольства: а)продовольство, отримане у традиційний спосіб; б) продовольство, модифіковане за допомогою генної інженерії; в) продовольство, отримане завдяки органічному землеробству. Такий концептуальний підхід забезпечить розроблення нових стандартів на харчові продукти, методів їх ідентифікації та сертифікації, уніфікації національних норм, правил виробництва і торгівлі з міжнародними.
7.Накопичення протягом тривалого часу сутності проблем у сфері продовольчого забезпечення, які є переважно слабкоструктурованими, посилює ймовірність впливу на розвиток продовольчого ринку випадковостей та унеможливлює використання традиційних методів управління. Це означає, що невідповідність між існуючим та бажаним станом об’єкта управління може бути подолана принципово новими засобами державного управління, а за своєю суттю воно більшою мірою має бути програмно-цільовим, ніж суб’єкт-об’єктним.
8. Трансформація економічного механізму управління розвитком продовольчого ринку в Україні з метою його пристосування до вимог СОТ поки що не має достатнього теоретико-методологічного обґрунтування, нормативно-правового та фінансового забезпечення.
Досвід зарубіжних країн свідчить про відсутність у використанні важелів економічного механізму, чітких пріоритетів, співставлення вигод і витрат, розмежування функцій державного та господарського механізмів управління. Тому беззастережне використання досвіду окремих країн щодо управління продовольчим ринком не може бути рекомендоване, а при розробці економічних методів регулювання взаємовідносин суб’єктів продовольчого ринку мають бути враховані національні інтереси.
9.Налагодження дієвих механізмів управління можна вважати одним із головних чинників розвитку продовольчого ринку, тому доцільно звернути увагу Уряду на вирішенні трьох ключових завдань: створення сприятливих умов для формування ринкових відносин у продовольчій сфері; спрямування фінансових ресурсів на забезпечення структурної перебудови агропромислового виробництва; забезпечення наукового супроводу та якості державних цільових програм, що здатні сприяти економічному розвиткові, задовольняючи інтереси всіх суб’єктів продовольчого ринку.
10.Визначення співвідношення обміну між сільськогосподарськими і промисловими галузями та авторські розрахунки доводять, що єдиною об’єктивною можливістю запобігти негативним наслідкам порушення його еквівалентності є підвищення продуктивності праці в сільському господарстві. Розраховані індекси співвідношення динаміки цін на промислову та сільськогосподарську продукцію вказують, що зростання продуктивності праці в сільському господарстві нівелює втрати від усе більшого диспаритету цін на продукцію цих галузей. Отже, механізми державного управління, які сприяють підвищенню продуктивності аграрного виробництва є ефективнішими у порівнянні з механізмами, спрямованими на забезпечення еквівалентного обміну.
11.Реалізація експортно-орієнтованої стратегії управління продовольчим ринком вимагає від державних органів управління опрацювання заходів регулювання обігу продовольства з урахуванням аспектів безпечності та екологічності, які зараз в Україні відсутні: розроблення та прийняття стандартів на продукти органічного сектора сільського господарства та нові харчові продукти, виготовлені на основі біотехнологій; гармонізації чинних стандартів з міжнародними; напрацювання методичних рекомендацій щодо сегрегації різних типів продовольства під час їхніх виготовлення, транспортування, зберігання та продажу; розроблення заходів регулювання ГМП на різних етапах процесу відтворення; забезпечення ідентифікації різних типів продовольства; підтримка товаровиробників, зайнятих в органічному сегменті продовольчого ринку.
12.Зростання у світі вимог до якості та безпечності продуктів харчування викликає необхідність створення в Україні адекватної системи управління якістю й безпечністю харчових продуктів. Відсутність координаційного центру, який би приймав рішення щодо вживання запобіжних заходів у разі імпорту харчової продукції з інших країн, визначав ступінь еквівалентності систем контролю якості в країнах-імпортерах національній системі, узгоджував дії ЦОВВ щодо реалізації рішень з питань якості та безпечності продовольства, є однією з причин незадовільного рівня якості продовольчої продукції в Україні.

Врахування екологічної, економічної та соціальної складових у налагодженні системи управління якістю й безпечністю продовольства можна вважати одним із найвагоміших чинників налагодження партнерських відносин між державною владою та населенням і реалізації демократичних цінностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. К., ННЦ ІАЕ 2005. 292с.
2. Агропромышленный комплекс // газета 2000. 2005. №1-2 (301). (13 19 янв.).
3. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону / В.Амбросов // Економіка України. 2003. №8. С.66 70.
4. Аналіз аграрного сектора України з метою підготовки секторальної програми в аграрному секторі за фінансової підтримки Європейського Союзу [Електронний ресурс]. Режим доступу до журн.: http:/ www. agrichamber. org. ua/news/index/ php?nd=5&monthsel&yearsel=2005
5. Андрійчук В. Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції: теорет.-методол. аспект / В. Г. Андрійчук // Стенограма Шостих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 16-17січня 2004р.: тез. доп. К., ННЦ "Інститут аграрної економіки", УААН 2004. 138с.
6. Андрійчук В. Г. Капіталізація вітчизняного сільського господарства: суть, напрями, механізми і перші оцінки здійснення / В. Г. Андрійчук // Економіка АПК. 2005. №7. С.69 74.
7. Андрусенко Г. О. Основи кооперативного маркетингу / Г.О.Андрусенко // Основи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації / [Наук. вид. за ред. В. В. Зіновчука]. К.: Вища освіта, 2001. С.207 237.
8. Анічин Л. М. Управління інвестиційними лагами в сільському господарстві / Л. М. Анічин // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. Вип. 2(11). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2005. С.163 167.
9. Аннан К. Закладывая основу честной и свободной системы мировой торговки / Кофі Аннан // Роль Всемирной торговой организации в глобальном управлении: [пер. с англ.] / Под ред. Гэри П. Сэмпсона. М.: Весь Мир, 2004. С.35 45.
10. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. М.: Экономика, 1989. 520с.
11. Антология экономической классики: в 2 т. М.: Мысль, 1993. 691[1] с.
12. Арістотель. Політика / [пер. з давньогрец. та передмова О.Кислюка] / Арістотель. К.: Основи, 2000. 239с.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: [курс лекций] / Г. В. Атаманчук. [изд. 2-е, доп.] М.: Омега-Л, 2004. 584с.
14. Базилевич В. Д. Метафізика економіки / В. Д. Базилевич, ВВ. Ільїн. К.: Знання, 2007. 718с.
15. Бакуменко В. Д. Формування державних управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: [моногр.] / В. Д. Бакуменко. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328с.
16. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: [навч. посіб] / В. Д. Бакуменко, П.І.Надолішній. К.: Міленіум, 2003. 256с.
17. Белорус О. Г. Экономическая система глобализма / О. Г. Белорус. К.: ИМЭМ КНЭУ НАНУ, 2003. 380с.
18. Бердяев Н. А. Самопознание / Н. А. Бердяев. М.: Книга, 1991. 446с.
19. Березівський П. С. Організація прогнозування та планування агропромислового комплексу: [навч. посіб.] / За ред. П.С.Березівського. Львів: Магнолія Плюс, 2004. 443с.
20. Білорус О. Перетворення, революційні за змістом / О.Білорус, Ю.Якуша // Політика і час. 1994. №7. С.13 20.
21. Благими намерениями // Бизнес. 2006. №28. С.110-111. (10июл.).
22. Бойко В. І. Формування ринку зерна в Україні / В. І. Бойко // Стенограма Шостих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 16-17січня 2004р.: тез. доп. К., ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН, 2004. С.51 55.
23. Большая советская энциклопедия. М.: Советская Энциклопедия, 1975. 623с.
24. Борщевський П. Харчова промисловість України: сучасні тенденції та перспективи розвитку / П. Борщевський, М.Сичевський, В. Троян // Економіка України. 2003. №8. С.45 48.
25. Буздалов И.И. Аграрные отношения: теория, историческая практика, перспективы развития / И. И. Буздалов. М.: Наука, 1993. 270с.
26. Бурдейний І. М. З досвіду державного регулювання сільськогоспо-дарського виробництва зарубіжних країн / І. М. Бурдейний // Економіка АПК. 2001. №2. С.124 127.
27. Буряков С.С. Соціальна держава: проблеми ідентифікації / С.С.Буряков // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. Вип. 2(11). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2005. С.73 76.
28. Валентинов В. Л. Інституційні механізми міжгалузевих відносин в АПК як перспективний напрям агроекономічних досліджень / В.Л.Валентинов // Економіка АПК. 2006. №5. С.42 45.
29. Вантух В. П. Формування системи державної підтримки розвитку фермерства в зарубіжних країнах / В. П. Вантух // Економіка АПК. 2005. №12. С.123 128.
30. Вебер А. М. Парадоксы свободного рынка / А. М. Вебер // Свободная мысль. 1994. №7. С.43 53.
31. Ведерникова И. Профсоюз: из кармана "совка" на сковородку капитала? / И. Ведерникова // Зеркало недели. 2005. №49 (577). (17дек.).
32. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм / Е. Ведунг: [пер. з англ. В. Шульга]. К.: Все увито, 2003. 350с.
33. Веймер Девід Л. Аналіз політики: Концепції і практика / Девід Л. Веймер, Ейден Р. Вайнінг : [пер. з англ. Іван Дзюб, Анатолій Олійник ; Наук. ред. О. Кілієвич]. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2000. 654с.
34. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера / В. И. Вернадский. М.: Наука, 1989. 261с.
35. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2003р.: [стат. зб.]. К.: Держкомстат, 2004. 427с.
36. Власов В. І. Глобалізація і глобальна продовольча проблема / В.І.Власов // Економіка АПК, 2004. №1. С.15 22.
37. Власов В. І. Сільське господарство Польщі після вступу до Європейського Союзу / В. І. Власов, М. Оніщук, О.В. Овсянніков // Економіка АПК. 2005. №12. С.117 123.
38. Волинський Г. Державне регулювання ринкової економіки / Г.Волинський // Економіка України. 1996. №11. С.69 76.
39. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: [моногр.] / В. Є. Воротін. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392с.
40. Гайдуцький А. П. Продовольча проблема у Китаї в контексті світового аграрного ринку / А. П. Гайдуцький // Економіка АПК. 2005. №10. С.143 147.
41. Гайдуцький П. І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території / П.І.Гайдуцький // Економіка АПК. 2005. №11. С.43 48.
42. Гайдуцький П. І. Україні потрібна нова аграрна політика / П.І.Гайдуцький // Економіка АПК. 2005. №10. С.3 7.
43. Гайдуцький П. І. Формування та розвиток аграрного ринку / П.І.Гайдуцький // Економіка АПК. 2004. №3. С.4 15.
44. Галковская Т. От чего худеют дождевые черви? / Галковская Т. // Зеркало недели. 2007. №10 (630). С.15. (17 март.).
45. Галмаи П. Трансформация аграрной политики Европейского Союза / П. Галмаи, Ш. Алмаши // Економіка АПК. 2006. №5. С.151 155.
46. Галушко В. П. Методологічні та практичні аспекти оцінки рівня державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників в Україні / В.П. Галушко, А. Д. Діброва, Л. В. Діброва // Економіка АПК. 2006. №3. С.3 11.
47. Гальчинський А. Методологія складних систем / А. Гальчинський // Економіка України. 2007. №8. С.4 18.
48. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет / Г. В. Ф. Гегель: В 2 т. / [сост., общ. ред. А.ВГулыгин]. М.: Мысль, 1971. 632 [2]с.
49. Гегель Г. В. Ф. / Г. В. Ф. Гегель Философия права. М., 1990. 496с.
50. Гелд Д. Глобалізація/антиглобалізація / Д. Гелд, Е. Мак-Грю : [пер з англ. І. Андрущенко]. К.: К. І. С., 2004. 180с.
51. ГладишР. О. Оцінка впливу цінової невизначеності для сільськогос-подарських виробників /Р. О. Гладиш // Агроінком. 2005. №1-2. С.74 76.
52. Гладій І. Й. Регіоналізація світового ринку: Євроінтеграційний аспект: [моногр.] / І. Й. Гладій. Тернопіль: Екон. думка, 2006. 544с.
53. Глобализация, рост и бедность. Построение всеобщей мировой экономики / [пер. с англ.] М.: Изд-во "Весь мир", 2004. 216с.
54. Глобальные стратегии ВОЗ в области безопасности пищевых продуктов [Електронний ресурс]. Режим доступу до журн.: http://www. who. in. fsf
55. Гнатишин Й. П. Економічна поведінка домогосподарств на продовольчому ринку / Й. П. Гнатишин // Економіка АПК. 2004. №3. С.146 151.
56. Гнатюк С.А. Продовольча безпека та можливості її досягнення в Україні / С.А. Гнатюк // Економіка АПК. 2005. №7. С.42 45.
57. Голобоков С. Каково видение будущего страны, таков и результат / С. Голобоков // Зеркало недели. 2006. №33 (612). (2 сент.).
58. Горбулин В. Украинский фронт "четвертой мировой войны" / В.Горбулин // Зеркало недели. 2006. №29 (608). (29 июл.).
59. Грищенко О. В. Фермерські господарства як форма аграрного бізнесу забезпечення ефективного функціонування селянських (фермерських) господарств / О. В. Грищенко // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: зб. наук. праць ХДТУСГ. Х.: Вид-во ХДТУСГ, 2000. 53с.
60. Губергриц А. Я. Лечебное питание: [справ. пособ.] / А.Я.Губергриц, Ю. В. Линевский. [З-е изд., перераб. и доп.]. К.: Высшая школа, 1989. 382с.
61. Даміров Я. ТНК як фактор включення національних господарств до світової економіки / Я. Даміров // Економіка України. 2007. №5. С.67 74.
62. Данилишин Б. Аграрна політика: час визначитися / Б.Данилишин, А. Лисецький // Уряд. кур’єр. 2005. №89. (17 трав.).
63. Декларация ученых за ответственное применение результатов научных исследований и новых технологий [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор.: http://news. battery. Ru/dossier/transgene.
64. Делокаров К. Х. Системная парадигма современной науки и синергетика / К. Х. Делокаров // Общественные науки и современность. 2000. №6. С.110 118.
65. Дем’яненко М. Я. Проблеми аграрної економіки із вступом України до СОТ / М. Я. Дем’яненко, Ф. В. Іванина // Економіка АПК. 2003. №11. С.60 66.
66. Демчак І. М. Ситуація в аграрному секторі економіки та заходи Уряду щодо державної підтримки розвитку АПК / Демчак І. М. // Економіка АПК. 2005. №11. С.12 19.
67. Дерев’янкін Т. Вітчизняна економічна думка про державу і суспільні інститути в системі ринкового господарства на рубежі ХІХ ХХст. / Т.Дерев’янкін, О. Костюшко // Економіка України. 2003. №11. С.47 53.
68. Державне регулювання економіки: [навч. посіб.] / С.М. Чистов, А.Е. Нікіфоров, С.Т. Куценко та ін. [2-ге вид., доопр. і доп.] К.: Вид-во КНЕУ, 2004. 440с.
69. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: [навч. посіб.] / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В. М. Олуйка. Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2002. 352с.
70. Державне управління і менеджмент: [навч. посіб. у табл. і схемах] / Кол. авт. ; За заг. ред. д.е.н., проф. Г. С.Одінцової. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. 492с.
71. Державне управління: Слов.-довід. / [В. М. Князєв, В. Д. Бакуменко та ін.] К.: Вид-во УАДУ, 2002. С.118 177.
72. Державне управління: [навч. посіб.] / [А. Ф. Мельник, О.ЮОболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; За заг. ред. А. Ф. Мельник]. К.: Знання-Прес, 2003. 343с.
73. Деятельность: теория, методология, проблемы. М.: Политиздат, 1990. 366с.
74. Дєгтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення: [моногр.] / А. О. Дєгтяр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. 224с.
75. Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки: [навч. посіб.] / Л.І. Дідківська, Л. С.Головко К.: Знання-Прес, 2000. 209с.
76. До проекту Закону України"Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів" [Електронний ресурс]. Режим доступу до стор.: http://www. ucipr. kiev. ua/index. php? name=EZCMS& menu=108& page-id=16.
77. Доклад о развитии человека за 1999 год: Пер. с англ. Н.-Й.: Оксфорд Юнивесити пресс, 1999. 263с.
78. Долан Э. Дж. Рынок: Макроэкономическая модель / Э.Дж. Долан, Р. Линдсей. СПб.: Питер, 1992. 496