ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Мороз Володимир Михайлович

УДК 354:331.101.262

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ
ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант –
доктор наук з державного управління, професор Дєгтяр Андрій Олегович

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ У
МЕЖАХ НАУКИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 20
1.1. Категорія праці в системі науки державного управління 20
1.2. Концептуально-категоріальні особливості прояву змісту
трудового потенціалу 32
1.3. Система та структура трудового потенціалу як об’єкт
державно-управлінського впливу 49
Висновки до першого розділу 68
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ: ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ 74
2.1. Державного управління трудовим потенціалом країни:
змістовно-методологічне наповнення дефініції 74
2.2. Напрями (сфера) та методи державно-управлінського
впливу на систему трудового потенціалу 87
2.3. Механізм державного управління трудовим потенціалом 101
Висновки до другого розділу 122
РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ ВПЛИВ НА СИСТЕМУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ЯК НАПРЯМ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ
ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ 129
3.1. Основні принципи та напрями державно-управлінського впливу на розвиток трудового потенціалу соціального об’єкту через
систему його конкурентоспроможності 131
3.2. Конкурентоспроможність як характеристика системи трудового потенціалу у межах предметно-об’єктної сфери державного
управління 141
3.3. Діалектика зв’язків системи трудового потенціалу соціального об’єкту з системою його конкурентоспроможності як
підґрунтя для формування державної політики щодо їх розвитку 160
Висновки до третього розділу 172
РОЗДІЛ 4. МОТИВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ АКТИВНОСТІ ГРОМАДЯН: ДЕРЖАВНО-
УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ 178
4.1. Особливості функціонування мотиваційного механізму
стимулювання трудової активності громадян 178
4.2. Результати оцінки рівня розвитку трудового потенціалу особистості як підґрунтя для удосконалення державної політики
у сфері трудових відносин 197
4.3. Напрями державно-управлінського впливу на розвиток
системи трудового потенціалу 217
Висновки до четвертого розділу 235
РОЗДІЛ 5. СФЕРА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВОБОДИ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
РОЗВИТКОМ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ 238
5.1. Свобода як детермінанта розвитку системи трудового
потенціалу: особливості державно-управлінського впливу 238
5.2. Умови формування вільного вибору щодо обсягів та напрямів використання трудового потенціалу, як об’єкт державного
управління його розвитком 256
5.3. Індивідуальна свобода як джерело розвитку трудового потенціалу соціального об’єкту: особливості взаємодії основних
суб’єктів тріади «людина, суспільство, держава» 268
Висновки до п’ятого розділу 285
РОЗДІЛ 6. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ТРУДОВОГО
ПОТЕНЦІАЛУ 288
6.1. Інституціональний фактор у державному управлінні
розвитком трудового потенціалу 288
6.2. Суб’єктно-об’єктні відносини між інституцією трудового
потенціалу та інститутом держави у межах управлінського процесу 305
6.3. Розвиток трудового потенціалу у системі інститутів ринка
труда: місце та роль держави у механізмі інституціональних змін 328
Висновки до шостого розділу 349
ВИСНОВКИ 353
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 362
ДОДАТКИ 427

ВСТУП

Актуальність теми. Проблематика державного управління соціально-економічним розвитком країни охоплює всі без виключення напрями життя суспільства, що обумовлено багатогранністю прояву об’єкту державно-управлінського впливу та складністю процесів взаємодії між основними акторами відповідного процесу. Неупередженість трансформаційних перетворень та відсутність лінійності у процесі саморозвитку соціальної системи вимагає від суб’єктів державного управління виважених дій щодо забезпечення узгодження системи управління з напрямами флуктуації її об’єкту. Сприйняття причинно-наслідкових зв’язків та спонтанних залежностей, які покладено в основу розуміння того чи іншого соціально-економічного явища або процесу, є обов’язковою умовою розкриття сутності закономірностей та тенденцій відповідної трансформації. Одним з напрямів діяльності суб’єкту державно-управлінських відносин щодо опрацювання ефективно діючих механізмів управління є аналіз стану розвитку об’єкту державного управління та його структури. Отримання інформації щодо змісту об’єкту управління, з одного боку, дозволить з’ясувати місце та роль кожного з її структурних елементів, а з іншого – визначити ймовірні напрями саморозвитку системи. В цьому контексті, особливої актуальності набувають ті питання, зміст яких пов’язано з розумінням змісту і ролі основних елементів соціально-економічної системи суспільства та природи існуючих взаємозв’язків між ними.
Суспільно-економічний розвиток країни важко уявити без державного управління системою її потенціалів та ресурсів, у межах якої людські ресурси, а відповідно і їх трудові можливості набувають неабиякої значущості. Домінуюче позиціонування трудових ресурсів по відношенню до інших ресурсів виробництва обумовлено тим, що труд як основний фактор виробництва, є умовою для формування всіх інших (за виключенням природних) видів ресурсів. Крім того, трудову дієздатність населення у її єдності з соціальним капіталом суспільства, визначають у якості однієї з детермінант конкурентоспроможності країни. Отже, проблематика розвитку якісних та кількісних характеристик, що визначають можливості і межі участі населення у трудовій діяльності, обумовлюють необхідність наукового обґрунтування змісту та напрямів державно-управлінського впливу на систему трудового потенціалу країни.
Оцінювання стану та спрямованості наукової розробки проблематики державного управління розвитком трудового потенціалу у галузі науки «Державне управління» було проведено на підставі аналізу тематики дисертаційних досліджень, зміст яких у тому чи іншому вигляді висвітлює відповідну проблематику. Результати аналізу свідчать про формування таких напрямів наукового пошуку: 1) державне управління освітою як складовим елементом системи підготовки людини до трудової діяльності (Л.А. Гаєвська [80], В.М. Огаренко [378], О.І. Черниш [511] та інші); 2) державне управління системою охорони здоров’я як чинником впливу на рівень та розвиток фізичного (психологічного) стану трудових ресурсів (К.А. Дейниховська [120], Д.В. Карамишев [190], Я.Ф. Радиш [419] та інші); 3) державне управління бюджетно-фінансовими та інвестиційними процесами як умовами ефективного функціонування системи трудових ресурсів держави (Ю.В. Ковбасюк [210], А.В. Мерзляк [270], І.В. Розпутенко [429] та інші); 4) державне управління галузями народного господарства як підґрунтям для формування та розвитку конкурентних переваг продуктивних сил держави (В.А. Ільяшенко [176], М.Х. Корецький [216], М.А. Латинін [241] та інші); 5) державна політика у галузі етнонаціональних, культурно-релігійних відносин та управління демографічними процесами як детермінантами впливу на якість та кількість пропозиції робочої сили (Ю.Г. Кальниш [186], Ю.О. Куц [237], П.І. Надолішній [362] та інші); 6) державне управління інституціонально-правовою сферою суспільно-економічних відносин як механізмом забезпечення можливостей, прав та гарантій у галузі праці (О.В. Бражко [52], Н.А. Липовська [245], В.П. Писаренко [402], та інші); 7) державне управління розвитком територіальних одиниць та природокористування як середовищем для реалізації трудового потенціалу мешканців (А.М. Балашов [32], В.В. Мамонова [259], О.Г. Мордвінов [284] та інші); 8) державне регулювання підприємницької діяльності, розвитку промисловості та аграрно-промислового комплексу як механізмом реалізації трудової активності громадян (М.В. Болдуєв [48], Є.О. Коваленко [205], Н.Ф. Щербакова [534] та інші); 9) теоретико-методологічні аспекти формування державно-управлінських рішень та напрямів державної політики як основа для результативного функціонування елементів системи суспільно-економічних відносин (В.Д. Бакуменко [24], О.Л. Валевський [62], А.О. Дєгтяр [129], та інші); 10) соціально-психологічна та комунікативна складова в процесі державно-управлінської діяльності як фактор впливу на трудову активність населення (В.М. Гурієвська [115], Н.М. Драгомирецька [135], О.М. Крутій [229] та інші). Кваліфікаційні роботи цих авторів не мають прямого зв’язку з проблематикою трудового потенціалу, але на нашу думку, можуть бути використані для дослідження окремих векторів прояву її багатогранного змісту. Разом з тим, визначені напрями дисертаційних досліджень не можуть відобразити всієї множини існуючих аспектів у висвітленні проблематики трудового потенціалу в контексті державно-управлінської науки. Так, наприклад, наведена вище інформація не враховує ті наукові доробки, які були опрацьовані у межах виконання науково-дослідних робіт, написання монографій, підручників, наукових статей тощо. В цьому контексті слід звернути увагу на роботи таких українських вчених, як: Д.П. Богиня [458], В.Г. Бодров [124], І.В. Бубенко [54], В.С. Васильченко [65], А.М. Гриненко [487], В.М. Гриньова [106], О.А. Грішнова [110], Л.І. Дідківська [130], В.В. Дорофієнко [134], Л.П. Керб [194], Ю.В. Ковбасюк [123], Е.М. Лібанова [460], В.Л. Міненко [282], В.М. Москальова [356], О.Ю. Оболенський [375], В.М. Петюх [400], О.С. Поважний [405], С.Ф. Поважний [134], В.Г. Сумцов [468], С.М. Чистов [125], Л.А. Швайка [524], А.І. Щетинін [535] та багатьох інших.
Разом з тим, не зважаючи на порівняно високий рівень наукового опрацювання проблематики трудового потенціалу, проблеми управлінського впливу держави на процеси розвитку здібностей і можливостей населення до трудової діяльності, не набули достатнього розвитку. Дискусійними залишаються підходи до змісту механізмів державного управління розвитком трудового потенціалу країни та напрямів державного втручання в систему трудових можливостей людини. Крім того, існує необхідність удосконалення практики державного управління на систему трудового потенціалу з метою забезпечення сприятливих умов для її саморозвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, отриманих при виконанні: 1) науково-дослідних робіт кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами факультету інформатики і управління Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: «Розробка методології формування психологічної готовності майбутніх фахівців технічного університету до професійної діяльності» (номер державної реєстрації 0107U000600); «Формування сучасної культури управлінської діяльності» (номер державної реєстрації 0109U002430). Особистий внесок здобувача полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні напрямів формування та функціонування мотиваційної сфери особистості в контексті її впливу на систему трудових можливостей, а також у визначенні місця та роль основних суб’єктів формування та використання трудового потенціалу у межах процесу його розвитку; 2) науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: «Державне регулювання страхової діяльності» (номер державної реєстрації 0109U004875), у межах якої автором проведено аналіз ефективності функціонування страхових організацій з прийняттям до уваги ризиків пов’язаних зі зміною кількісних та якісних характеристик трудових ресурсів; «Державні механізми подолання соціально-економічної диференціації регіонів» (номер державної реєстрації 0112U001158), у межах якої автором досліджено напрями впливу держави на систему трудових можливостей населення, а також досліджено конкурентоспроможність регіону у її взаємозв’язку з рівнем розвитку трудового потенціалу; «Механізми державного регулювання розвитку людських ресурсів України» (номер державної реєстрації 0112U001166), у межах якої автором визначено взаємне позиціонування основних категорій, які визначають роль людини у суспільному виробництві, та проведено порівняльний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку трудового потенціалу України.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування наукових засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державно-управлінського впливу на розвиток трудового потенціалу.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання дослідження:
– обґрунтувати компетенцію науки державного управління у межах дослідження проблематики розвитку трудового потенціалу країни, а також конкретизувати його місце та роль серед інших категорій труда;
– уточнити категоріальну основу формування дефініції «трудовий потенціал» в контексті визначення об’єктів державно-управлінського впливу щодо розвитку якісних та кількісних характеристик соціального об’єкту;
– з’ясувати структуру трудового потенціалу та зміст процесу управління його розвитком, а також проаналізувати рівень наукового опрацювання відповідної проблематики у межах науки державного управління;
– визначити напрями державно-управлінського впливу на систему трудового потенціалу та з’ясувати зміст механізму державного управління її розвитком;
– виявити зв’язок конкурентоспроможності соціального об’єкту з його трудовим потенціалом з прийняттям до уваги напрямів взаємодії підсистеми трудового потенціалу об’єкту з системою його конкурентоспроможності;
– розкрити зміст мотиваційного механізму стимулювання трудової активності соціального об’єкту та розглянути особливості його функціонування, а також визначити можливі напрями державного впливу на систему стимулювання праці;
– здійснити експертне оцінювання стану функціонування системи трудового потенціалу, за результатами якого визначити значущість окремих її елементів та місце суб’єктів державно-управлінського впливу у межах відповідного процесу;
– довести наявність зв’язку між індивідуальною свободою особистості та її трудовими можливостями, а також з’ясувати існування взаємозв’язків між системою трудового потенціалу країни та рівнем розвитку основних свобод у її межах;
– висвітлити інституціональну сутність трудового потенціалу та з’ясувати його зміст у межах взаємодії з інститутом держави з прийняттям до уваги особливостей суб’єктно-об’єктних відносин у межах інституціональних змін;
– надати характеристику напрямам взаємодії системи трудового потенціалу з основними інститутами ринку праці, а також уточнити місце та роль механізму інституціональних змін в контексті розвитку трудового потенціалу держави.
Об’єкт дослідження – процес державного управління розвитком трудового потенціалу.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади і науково-прикладні проблеми вдосконалення системи механізмів державного управління розвитком трудового потенціалу.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення теорії державного управління, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблематики управління розвитком трудового потенціалу. У дисертації використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, абстрагування, узагальнення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, системного, комплексного аналізу тощо.
У роботі використано системний підхід, який полягає у комплексному дослідженні системи трудового потенціалу, взаємозв’язків її елементів та підсистем, а також механізмів державного управління її розвитком. В контексті інституційного підходу було визначено інституціональну сутність трудового потенціалу та його зміст у межах функціонування інституту держави. Крім того, під час проведення наукового пошуку були використані філософські та загальнонаукові принципи та методи наукового пізнання.
У процесі наукового дослідження використано: метод порівняльного аналізу – для дослідження концептуально-методологічних підходів і теоретико-практичних узагальнень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо особливостей функціонування системи трудового потенціалу та напрямів державно-управлінського впливу на її розвиток; логіко-семантичний метод – для поглиблення понятійного апарату при визначенні основних складових елементів системи трудового потенціалу та механізмів державного управління його розвитком; історичний метод – для дослідження еволюції поглядів щодо змісту категорії трудового потенціалу та уявлень про зміст феномену свободи як джерела розвитку його системи; метод аналізу та синтезу – для з’ясування структури системи трудового потенціалу, а також визначення чинників, які впливають на ефективність її функціонування; абстрактно-логічний метод – для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між трудовим потенціалом держави та її конкурентоспроможністю, а також для формулювання висновків та пропозицій за напрямами дослідження; метод формалізації – для дослідження системи державного управління розвитком трудового потенціалу держави, визначення її суб’єктів та об’єктів; метод статистичних порівнянь – для з’ясування напрямів розвитку системи трудового потенціалу та визначення загальної результативності державно-управлінського впливу на неї; метод експертного опитування – для формування аргументної бази теоретичних припущень щодо місця та ролі держави у процесі функціонування системи трудового потенціалу та опрацювання напрямів удосконалення механізмів державного управляння її розвитком; метод екстраполяції – для поширення інформації отриманої під час аналізу особливостей функціонування системи трудового потенціалу на індивідуальному рівні, на систему трудового потенціалу держави; системно-аналітичний метод – для аналізу законодавчих актів та інших нормативних документів.
Інформаційну основу дослідження склали нормативно-правові акти України, монографії та наукові статті з досліджуваної проблематики, публікації за результатами роботи науково-комунікативних заходів, статистична інформація міжнародних рейтингових агентств, результати авторського емпіричного дослідження, навчально-методичні публікації, а також особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад і концептуальних підходів до вдосконалення механізмів державного управління розвитком трудового потенціалу країни.
Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
вперше:
– обґрунтовано нові теоретико-методологічні підходи до поняття та соціально-економічної сутності трудового потенціалу як об’єкту державного управління, з прийняттям до уваги його взаємозв’язків з системою свобод у державі, що уточнює завдання та функції держави у межах управлінського впливу на трудовий потенціал;
– доведено інституціональну природу трудового потенціалу як соціально-економічного феномену та визначено напрями її взаємодії з інститутом держави в процесі суб’єктно-об’єктних відносин, що створює підґрунтя для переосмислення закономірностей та принципів функціонування механізмів державного управління в процесі інституціональних змін як умови розвитку трудового потенціалу держави;
– визначено зміст механізму державного управління трудовим потенціалом країни та запропоновано класифікацію напрямів державно-управлінського впливу на систему трудових можливостей населення, що сприяє підвищенню ефективності функціонування органів державної влади та активізації процесів саморозвитку системи трудового потенціалу;
– сформульовано принципи функціонування мотиваційного механізму стимулювання трудової активності з визначенням місця та ролі суб’єктів державного управління, що забезпечує підвищення якості формування та реалізації державної політики щодо розвитку трудового потенціалу країни.
Удосконалено:
– підходи до розуміння структури трудового потенціалу в частині включення до неї засобів виробництва та умов перетворення трудових можливостей на реальний труд, що змінює традиційне уявлення про об’єкт державно-управлінського впливу в контексті участі держави у процесі розвитку трудового потенціалу;
– систему державно-управлінського впливу на розвиток трудового потенціалу та концептуальні підходи до формування його конкурентоспроможності в контексті визначення значущості процесів саморозвитку у межах керованої зміни якісних та кількісних характеристик трудової дієздатності об’єкту, що створює передумови до підвищення ефективності функціонування механізмів державного управління;
– модель співвідношення категорії трудового потенціалу з іншими категоріями наукового знання, що відображують участь людини у суспільному виробництві за рахунок введення до її структури прямої (за обсягом гіпотетичної доступності компоненту до використання у межах виробничого процесу) та зворотної (за рівнем реальної участі компоненту у межах суспільного виробництва) ієрархії категорій, що сприяє уточненню місця та ролі державного управління розвитком трудового потенціалу серед інших напрямів державно-управлінського впливу на систему соціально-трудових відносин;
Дістало подальший розвиток:
– понятійно-категоріальний апарат, який використовується під час розкриття сутності державного управління розвитком трудового потенціалу країни, а саме уточнено зміст таких понять, як «механізм управління», «управління потенціалом», «трудовий потенціал», «система трудового потенціалу», «інституціональне середовище», «конкурентоспроможність» тощо;
– теоретико-методологічне підґрунтя щодо дослідження проблем соціально-трудових відносин у межах науки державного управління в частині конкретизації об’єктів держано-управлінського впливу на економічну підсистему суспільства;
– інституціональна доктрина у межах визначення її можливостей для розв’язання питань державного управління розвитком трудового потенціалу країни, а також для пояснення його місця в системі взаємозв’язків інститутів та інституцій;
– система концептуальних уявлень про соціальну відповідальність основних суб’єктів державно-управлінського впливу на систему трудового потенціалу та їх значущість в процесі управління розвитком трудовими можливостями населення;
– інформаційна база щодо проведення державного моніторингу соціально-трудової сфери за рахунок включення до її змісту результатів експертного оцінювання рівню розвитку трудового потенціалу;
– проблематика узгодження державно-управлінського впливу на систему трудового потенціалу країни з процесами її саморозвитку, а також визначення умов їх ефективної взаємодії.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні положення у вигляді науково-методологічних узагальнень та прикладних рекомендацій використовуються у практичній діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування; навчальному процесі з підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр»; практиці управління персоналом підприємств.
Запропоновані у дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації знайшли своє безпосереднє використання у діяльності:
– Центру законодавчих ініціатив Донецької обласної ради у межах підготовки проекту регіонального розвитку «Підвищення якості інвестиційного середовища Артемівського району Донецької області» та типового паспорту територіальної громади, а також при опрацюванні пропозицій з удосконалення законодавства щодо стимулювання розвитку регіонів в частині обґрунтування напрямів та методів державно-управлінського впливу на систему трудових можливостей та інституціональне середовище їх формування (довідка №93/4 від 15.11.2012 р.);
– Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій і зовнішньоекономічних відносин Донецької обласної державної адміністрації у межах підготовки теоретичного обґрунтування інвестиційних пропозицій та змісту проекту стратегії соціально-економічного розвитку Донецької області до 2015 р., а також під час підготовки пропозицій щодо удосконалення програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 р. в частині уточнення пріоритетів і основних завдань Програми та визначення проблем соціально-економічного, науково-технічного та інноваційного розвитку області на сучасному етапі та напрямів їх вирішення (довідка №3031/16 від 19.11.2012 р.);
– Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації у межах організації та проведення роботи з формування та проведення державної регіональної політики, підготовки програм економічного і соціального розвитку області, формування регіональної політики з розвитку трудових ресурсів, а також в процесі підготовки пропозицій до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо скасування чинних регуляторних актів, які стримують розвиток підприємництва в регіоні в частині обґрунтування особливостей функціонування інституції трудового потенціалу у межах інституціональних змін (довідка №10–13/2303 від 26.11.2012 р.);
– Публічного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» у межах розробки стратегії розвитку персоналу підприємства, удосконалення системи стимулювання праці, а також в організації роботи щодо удосконалення стратегії розвитку підприємства в частині визначення зв’язків системи конкурентоспроможності особистості з системою її трудового потенціалу (довідка №279/19 від 23.11.2012 р.);
– Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у межах навчального процесу за напрямом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю «Адміністративний менеджмент» (довідка № 66-08-324/359 від 13.11.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка містить одержані автором нові теоретичні положення та науково обґрунтовані результати, що розв’язують важливу наукову-прикладну проблему вдосконалення механізмів державного управління розвитком трудового потенціалу країни. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки Мороза М.В., у співавторстві з яким була оприлюднена одна наукова праця.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані під час роботи міжнародних наукових конгресів, міжнародних та міжрегіональних наукових і науково-практичних конференцій, у тому числі і за межами України. В оприлюднених наукових працях, містяться тези та статті, які було видано за результатами роботи таких науково-комунікативних заходів: ХІ та ХІІ міжнародні наукові конгреси «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2011, 2012), науково-практична конференція «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку України» (Харків, 2007), ІІІ Міжнародна конференція «Соціально-гуманітарні вектори педагогіки вищої школи» (Харків, 2011), VІІ та VІІІ міжнародні конференції «Стратегія якості у промисловості і освіті» (Варна (Болгарія), 2011, 2012), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Трудоустройство и социальная адаптация молодежи в современных условиях» (Орел (Роійська Федерація), 2011), Міжнародна науково-практична конференція «Актуальные вопросы развития современного общества» (Курськ (Російська Федерація), 2011), Міжрегіональна науково-практична конференція «Актуальні проблеми та перспективи розвитку цивільних правовідносин» (Івано-Франківськ, 2011), Міжрегіональна науково-практична конференція «Соціально-політичні трансформації в умовах реформування» (Івано-Франківськ, 2011), ІІ Міжнародна науково-теоретична конференція «Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти» (Рубіжне, 2011), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Проблемы рынка труда и формирования трудових ресурсов» (Москва (Російська Федерація), 2011), Науково-практична конференція за міжнародною участю «Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика» (Одеса, 2011), V Регіональна науково-практична конференція (Дніпропетровськ, 2011), ХХ Proceedings of the Conference «Research and Technology – step into the future» (Рига (Латвія), 2011, 2012), Міжнародна науково-практична конференція «Глобальні процеси: економічний та соціологічний виміри» (Сімферополь, 2011), Міжнародна науково-практична конференція «Соціальна реклама в сучасному суспільстві» (Харків, 2011), Міжнародна науково-практична конференція «Казахская государственность: исторический перелом и устремленность в будуще» (Уральськ (Казахстан), 2011), Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми ефективної реалізації антикорупційної політики в органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування» (Донецьк, 2011), ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми державного управління» (Івано-Франківськ, 2012), ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасна економічна система та тенденції її розвитку на початку третього тисячоліття» (Івано-Франківськ, 2012), IV Міжнародна заочна науково-практична конференція «Инновационные процессы и корпоративное управление» (Мінськ (Білорусь), 2012), Міжнародна науково-практична конференція «Регіональний розвиток – основа розбудови української держави» (Донецьк, 2012), Всеукраїнська науково-практична конференція «Державне управління та державна служба» (Харків, 2012), Всеукраїнська науково-практична конференція «Державотворчі процеси в Україні та світі: реалії проблеми, перспективи» (Івано-Франківськ, 2012), Міжрегіональна науково-практична конференція «Соціально-економічний розвиток України та регіонів» (Івано-Франківськ, 2012), Всеукраїнська науково.-практична конференція за міжнародною участю «Технології забезпечення якості освіти в державному управлінні: виклики сьогодення» (Київ, 2012), Міжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика управління економічним розвитком» (Київ, 2012), VІ Регіональна науково-практична конференція за міжнародною участю «Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком» (Дніпропетровськ, 2012), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Формування ефективних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки: теорія і практика» (Запоріжжя, 2012).
Окремі положення дисертації обговорювались під час засідань кафедри економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління при Президентові України, а також у межах викладацької діяльності за основними дисциплінами спеціальності «Адміністративний менеджмент» (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»).
Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження було висвітлено у 80 наукових працях, з яких: 1 монографія, 40 статей у наукових фахових виданнях, 8 статей у рецензованих наукових виданнях України та зарубіжжя, 31 публікація за результатами проведення науково-комунікативних заходів. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційного дослідження 62,5 д.а., з яких 61,4 належать особисто автору.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел та 18 додатків, які оформлені у вигляді окремої частини (книги) на 93 сторінках та містять 51 рисунок і 11 таблиць. Повний обсяг дисертації становить 519 сторінок, з яких основний текст – 360 сторінок. Список використаних джерел з 579 найменувань наведений на 65 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Одержані в ході дослідження результати в сукупності розв’язують важливу науково-практичну проблему яка полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні наукових засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державно-управлінського впливу на розвиток трудового потенціалу.
Стан опрацювання наукової проблематики та результати проведеного наукового дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки і положення.
1. Обґрунтовано, що проблематика категорії трудового потенціалу може бути розглянута у межах науки «Державне управління» як такої, що має міжгалузевий характер та забезпечує комплексність дослідження на міждисциплінарному рівні. Серед основних напрямів державної політики в контексті державно-управлінського впливу на соціально-трудову сферу є такі: система наукового знання, до кола проблематики якої входе категорія «труд»; ринок праці та зайнятість населення; демографічна ситуація; інституціональна система труда; людський розвиток; умови, охорона та безпека труда; продуктивність праці; соціально-трудові відносини; соціальне партнерство; кадрова політика; якість та рівень життя населення; доходи населення та його соціальний захист; трудові конфлікти; домашнє господарство. Незалежно від діяльності (бездіяльності) суб’єктів державно-управлінських відносин щодо управління розвитком трудового потенціалу, людина буде прагнути до реалізації частини своєї трудової дієздатності, що обумовлено необхідністю забезпечення процесу її життєдіяльності. Отже, зусилля суб’єктів державного управління повинні бути спрямовані на формування інституціонального середовища, яке з одного боку, дозволяє підвищити продуктивність праці людини (суспільства) з відповідним розширенням кількості та якості потреб доступних для задоволення за рахунок результатів відповідної праці, а з іншого – мотивує власника трудового потенціалу до збільшення пропозиції праці.
2. Уточнено категоріальну основу трудового потенціалу як об’єкту державного управління та визначено його місце і роль у межах системи труда, до якої у самому спрощеному вигляді входять такі підсистеми: 1) суб’єкт труда (людина яка пропонує робочу силу та суб’єкт який забезпечує реалізацію трудової активності); 2) процес труда (цілеспрямована, доцільна, легітимна, затребувана, корисна та творча діяльність людини, яка спрямована на предмет труда): сам труд; предмет труда та засоби труда; 3) соціально-трудові взаємовідносини (комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями за участі держави); 4) результати труда (всі зміни у межах суб’єкту та предмету труда, а також оточуючого середовища які відбулись внаслідок трудової діяльності); 5) середовище (сфера) у межах якої відбувається трудова діяльність та соціально-трудові відносини. Категорія трудового потенціалу має безпосередній прояв у межах підсистеми «суб’єкт труда», в частині характеристики трудових можливостей людини та підсистеми «процес труда», в частині подання змісту категорії труда як різновиду економічних ресурсів (можливості участі людини у процесі виробництва). Існування множини та різноманіття зв’язків між елементами системи труда, обумовлює їх взаємозалежність, що дозволяє розглядати процес державного управління розвитком трудового потенціалу через призму впливів на систему труда або її окремі підсистеми. Державне управління розвитком трудового потенціалу може відбуватись як в контексті вирішення основних завдань державного управління в цілому, так і у межах самостійного напряму державної політики.
3. З’ясовано, що трудовий потенціал має у своїй структурі такі основні групи можливостей: 1) можливості які безпосередньо використовується у трудовій діяльності (ця частина трудового потенціалу може бути подана в контексті змісту категорії «людський капітал»); 2) можливості які є реально доступними без суттєвих зусиль з боку суб’єкту та об’єкту управління (ця частина трудового потенціалу може бути подана через зміст категорії «невикористані трудові ресурси» та є реальним потенційним фактором); 3) можливості які є гіпотетично доступними до використання у трудовій діяльності але їх залучення до продуктивної праці вимагає суттєвих зусиль з боку суб’єкту та об’єкту управління за напрямом створення відповідних умов та їх узгодження з системою ціннісних орієнтацій визначеного соціального об’єкту (ця частина трудового потенціалу також може бути подана через зміст категорії «невикористані трудові ресурси» та є гіпотетичним потенційним фактором); 4) група можливостей яка не може бути розглянута у межах ресурсів, а отже і не може бути використана у трудовій діяльності.
Трудовий потенціал уявляє собою систему елементів, що позиціонує у площині ресурсів і засобів труда та їх взаємодії, яка характеризується якістю та кількістю реально або гіпотетично доступних ресурсів (потенційних факторів) для трудової діяльності з прийняттям до уваги умов щодо процесу реалізації відповідної трудової дієздатності соціального об’єкту. При оцінюванні трудового потенціалу слід приймати до уваги ту його частину, яка утворюється внаслідок дії синергетичного ефекту від поєднання окремих потенціалів у межах однієї системи, але за винятком тих, використання яких з різних причин не уявляється можливим.
4. Визначено компонентну структуру трудового потенціалу, яка може бути подана через єдність та взаємодію таких основних компонентів, як: демографічна складова (характеристика кількості економічно активного населення); інтелектуальна складова (характеризує рівень знання у суспільстві та його місце у виробничій діяльності); біологічна складова (характеризує загальний рівень здоров’я у суспільстві); соціальна складова (визначає можливість самореалізації особистості через її трудову діяльність); функціонально-професійна складова (характеризує рівень розвитку професійних знань, вмінь та навичок, а також визначає відповідність професійної діяльності особистості її природним здібностям); технічно-технологічна складова (висвітлює рівень розвитку засобів виробництва та технологічності виробничих процесів); мотиваційно-організаційна складова (характеризує стан суб’єктивно-об’єктивних умов щодо процесу реалізації трудових можливостей, також рівень розвитку інститутів та інституцій). Запропонована структура трудового потенціалу дозволяє з’ясувати можливі напрями державного управління розвитком трудового потенціалу.
Система трудового потенціалу держави уявляє собою структуровану множену людських ресурсів, їх можливу трудову дієздатність та середовище в якому відбувається трудова діяльність з прийняттям до уваги факторів впливу, що обумовлені рівнем розвитку засобів праці, які організовані процесом системогінезесу в єдине ціле та здійснюють своє формування і розвиток під впливом економічної, політичної, духовної, соціальної, біологічної та геополітичної сфер суспільства.
5. Встановлено, що механізм державного управління трудовим потенціалом країни уявляє собою дуалістичну єдність сукупності органів публічного управління та системи соціально-економічних, організаційно-правових та мотиваційно-стимулюючих компонент (сукупність засобів організації управлінських процесів, методів впливу та безпосередньо самих дій з їх реалізації), що забезпечує узгоджений, цілеспрямований управлінський вплив на середовище формування, використання та розвитку якісних та кількісних характеристик, що визначають здатність до трудової активності.
Державно-управлінський вплив на систему трудового потенціалу має опосередкований характер, тобто об’єктом впливу є не безпосередньо носій (власник) трудових можливостей, а соціально-економічне середовище у межах якого ці можливості формуються і реалізуються. Ефективність державного управління розвитком трудового потенціалу залежить від узгодження рівня формування та реалізації державно-управлінського рішення з організаційними та функціональними можливостями системи управління. Кожен рівень системи трудового потенціалу як і системи управління, має принципово різну систему суб’єктів та об’єктів управління, що обумовлює наявність певних особливостей у функціонуванні відповідної системи. Крім того, процес управління розвитком трудових можливостей повинен охоплювати всі етапи функціонування системи трудового потенціалу (формування, використання та розвиток) та впливати на всі її складові. Ефективність державного управління залежить від рівня узгодженості форм та методів управлінського впливу суб’єктів з об’єктивними законами саморозвитку системи трудового потенціалу держави (дотримання принципу когерентності).
6. Виявлено зв’язок системи трудового потенціалу держави з системою її конкурентоспроможності, що обумовлює можливість впливу на останню з метою зміни якості та кількості пропозиції праці. Трудовий потенціал лише тоді набуває значення щодо суспільно-економічного розвитку держави, коли він є конкурентоспроможним за рівнем свого розвитку. Якість державно-управлінського впливу на систему конкурентоспроможності соціального об’єкту та ефективність її зміни залежить від стану розвитку потенціалів суб’єкту управління (якісні характеристики) та його здатності до відповідних дій. Крім того, державне управління розвитком трудового потенціалу можливо через вплив на якість як суб’єкту так і об’єкту управління у поєднанні з одночасним впливом на якість середовища в якому власне і відбувається розвиток основних характеристик, що визначають здатність соціального об’єкту до трудової активності. В цьому контексті питання якості самих інститутів та інституцій набуває не аби якої значущості.
Розбудова ефективно діючої моделі розвитку системи трудового потенціалу повинна відбуватись з прийняттям до уваги конкурентних переваг відповідного соціального об’єкту. Конкурентні переваги соціального об’єкту є квінтесенцією його трудового потенціалу. Визначення конкурентних переваг соціального об’єкту дозволить визначити напрями розвитку його трудових можливостей, реалізація яких у майбутньому здатна забезпечити конкурентоспроможність їх носію. За цим напрямом роботи, перспективним напрямом діяльності счубєктів державного управління має стати запровадження системи ранньої діагностики професійної придатності особистості та забезпечення якісної професійної освіти.
7. Розкрито зміст мотиваційного механізму стимулювання трудової активності громадян та визначено його можливості у забезпеченні балансу мотивів та стимулів в контексті державно-управлінського впливу на розвиток трудового потенціалу. Питання становлення такої інституціональної системи за якою соціальний об’єкт буде прагнути до максимального використання наявного в нього трудового потенціалу виходить за межи виключно економічного механізму з відповідним розташуванням у площині політичного механізму. Економічний механізм може бути розглянутий як детермінанта мотивуючої складової мотиваційного механізму стимулювання трудової активності, в той час як політичний механізм відповідає його стимулюючій складовій. Таке припущення пов’язано з тим, що ринкова система сприяє формуванню потреб особистості (мотивуючий вплив) в той час як політична система, зосереджується на формуванні умов реалізації таких потреб (стимулюючий вплив). Отже, роль держави в процесі розвитку трудового потенціалу не є домінуючою та повинна розглядатись в контексті ролей інших суб’єктів відповідного процесу. Роль держави у цьому випадку зводиться до арбітра-спостерігача, який корегує процес функціонування суспільно-економічного розвитку шляхом застосування соціального механізму державного управління.
8. Доведено, що існування протиріччя між індивідуальною власністю людини на наявні у неї трудові можливості та суспільною участю у їх формуванні суттєво впливає на ефективність дії механізмів державного управління розвитком трудового потенціалу країни. Питання власності є тісно пов’язаним з сферою індивідуальної свободи особистості, яка утворюється внаслідок взаємодії держави, суспільства та людини в контексті встановлення балансу між політичною, економічною свободами та свободою совісті. З одного боку, маємо цілком очевидну залежність рівня розвитку потенціалу людини від рівня її індивідуальної свободи (можливість наблизитись до власного «Я»), а з іншого – така свобода повинна бути обмежена з огляду на можливість її руйнівного впливу як на саму особистість так і на суспільство в цілому. Крім того, держава та суспільство, в контексті теорії справедливості, мають гіпотетичне право на окрему частку можливостей людини. Таким чином, вплив суб’єктів державного управління на процес розвитку трудового потенціалу є цілком виправданим та необхідним. Можливим механізмом такого впливу може стати соціальний діалог між людиною, суспільством та державою в контексті визначення умов на яких трудовий потенціал перетворюється на реальну працю. Визнання за державою та суспільством права на компенсацію своїх зусиль, які були витрачені на розвиток якісних та кількісних характеристик соціального об’єкту, наприклад у вигляді управління розвитком його трудового потенціалу, цілком корелюється з фактом існування полісистемної кризи неоліберальної моделі розвитку соціально-економічних відносин та необхідністю посилення ролі держави в основних сферах суспільно-політичного життя. Разом з тим, слід пам’ятати, що ліберальний етап розвитку моделі соціально-економічних відносин має суттєві резерви для розвитку суспільства, в тому числі, і резерви які пов’язані з творчою складовою феномену «Я» (потенціал людини).
9. Надано характеристику напрямам взаємодії системи трудового потенціалу з основними інститутами (інституціями) ринку праці та встановлено, що формою державного впливу на його розвиток може стати державне управління та державне регулювання у межах дії мотиваційного механізму стимулювання трудової активності. Питання полягає у визначенні переваги того чи іншого напряму впливу на окремих етапах розвитку суспільно-економічних відносин та відповідній сфері суспільного життя. Розмежування державного впливу на функціонування системи трудового потенціалу є досить умовним. Одним з чинників який визначає вибір тієї чи іншої форми впливу є рівень розвитку інституціонального середовища, а саме відповідність структури інститутів зовнішньому середовищу. У разі перебування системи у межах інституціональної еластичності (інституціональна структура вибудувана у межах інституціональної еволюції, спираючись на базові інститути з поступовим нарощуванням та ускладненням власної архітектоніки), вплив держави має ознаки регулювання. При виході системи за межі інституціональної еластичності вплив держави набуває ознаки управлінського процесу. Ще одним чинником впливу є рівень дотикання зусиль держави до відповідного процесу. При розгляді трудового потенціалу як складового елементу загальної суспільно-економічної системи, слід констатувати наявність ознак регулюючого впливу з боку суб’єктів державного управління. У разі розгляду трудового потенціалу як самостійної системи, державний вплив набуває ознак управлінського процесу. В контексті другого чинника слід звернути увагу на рівень прояву відповідного впливу у залежності від об’єкту на який цей вплив спрямовано. Органи державної влади, що за класифікацією організаційно-правових рівнів в системі органів виконавчої влади належать до вищого та центрального рівнів є суб’єктами як управлінського так і регулюючого процесів по відношенню до трудового потенціалу держави. Органи державної влади у межах територіального рівня можуть розглядатися скоріше у контексті регулюючого впливу, адже, по-перше, вони мають вплив не на систему трудового потенціалу країни, а лише на її окремі елементи обмежені відповідною територією, а по-друге, процес впливу, з огляду на компетенцію суб’єкту відповідного процесу, є обмеженим.
10. Висвітлено інституціональну сутність трудового потенціалу та доведено його зв’язок з інституцією свободи, що за умови певного абстрагування дозволяє розглядати трудовий потенціал безпосередньо як інституцію. Інституціональна природа трудового потенціалу обумовлює специфіку управлінського впливу на його розвиток з боку інституту держави (вплив інституту на інституцію), що значно ускладнює процес удосконалення мотиваційного механізму стимулювання трудової активності громадян. В ході взаємодії інституції трудового потенціалу з інститутом держави відбувається зміна кожного з цих елементів, але час зміни інституції не відповідає часу зміну інституту, що безумовно впливає на ефективність державного управління. Можливим напрямом управлінського впливу держави на розвиток трудового потенціалу є зміна змісту (характеристик) елементів інституціонального середовища у якості яких виступають інститути ринку праці. Слід звернути увагу, що зміна трудового потенціалу, як рефлексія на управлінський вплив держави, може відбуватись як внаслідок впливу окремого інституту (інституції), так і завдяки трансформації всього середовища в цілому. Останній напрямок впливу є більш складним та неупередженим за змістом та вектором відповідних змін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббаньяно Н. Экзистенция как свобода / Н. Аббаньяно // Вопросы философии. – 1992.– № 8. – С. 145–157.
2. Абдурахманов Х.А. Управление трудовым потенциалом предприятия на основе комплексной оценки: автореф. дис. на соискание науч. степ. канд. э. наук: спец. 08.00.05. «Экономика и управление народным хозяйством (экономика труда)» / Х.А. Абдурахманов. – СПб., 2011. – 22 с.
3. Абсолютні дані кількості народжених і померлих, природного приросту (електронний ресурс) / Природний рух населення у січні – листопаді 2011 року // Державна Служба Статистики України. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2011/ds/pp/pp_u/pp1111_u.html
4. Авер’янов В.Б. Державне управління і виконавча влада: зміст і співвідношення (електронний ресурс) / В.Б. Авер’янов // Вісник державної служби України – 2004. – №1. – Режим доступу до журн.: http://nads.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=37358&cat_id=37325
5. Агабекян Р.Л. Институциональная экономика. Бизнес и занятость / Р.Л. Агабекян, Г.Л. Баяндурян. – М.: Магистр, 2008. – 464 с.
6. Аграрна економіка: Підручник / (Семенда Д.К., Здоровцов О.І., Котик П.С. та ін.); за ред. Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. – Умань: Вид-во УДАУ, 2005. – 318 с.
7. Адамчук В.В. Экономика и социология труда: Учебник для вузов / Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 407 с.
8. Адміністративне право / (Алфьоров С.М., Ващенко С.В. Долгополова М.М., Купін А.П.) – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 216 с.
9. Адміністративне право України. Академічний курс: в 2 т. (Аверянов В.Б., Андрійко О.Ф., Битяк Ю.П. та ін.) під ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – Т.1: . Загальна частина. – 2004. – 584 с.
10. Ажнюк М.О. Основи економічної теорії: навч. посіб. / М.О. Ажнюк, О.С. Передрій. – К.: Знання, 2008. – 365 с.
11. Акулов М.Г. Економіка праці і соціально-трудові відносини. Навч. посіб. / Акулов М.Г. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 328 с.
12. Алекперова Л.В. Трудовий потенціал підприємств АПК: державне регулювання та напрями відтворення / Л.В. Алекперова // Академічний огляд – економіка підприємництва. – 2010. – 2 (33). – С. 127–133.
13. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку / О.Ю. Амосов // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2001. – Вип. 2. – С. 10–16.
14. Апостольський І.Ю. Міжнародна правосуб'єктність Католицької Церкви, Святого Престолу та Держави-Міста Ватикан (електронний ресурс) / І.Ю. Апостольський (промова для наукового щорічника «Дипломатична Україна», 2010) // Апостольська Нунціатура в Україні – Режим доступу: http://nuntiatura.kiev.ua/nuncio.files/s_07_10.htm
15. Ареф’єва О.В. Управління потенціалом розвитку промислових підприємств: Монографія. / О.В. Ареф’єва, О.В. Коренков– К.: ГРОТ, 2004. – 200 с.
16. Арон Р. Мир і війна між націями / Арон Р. (пер з фр. В. Шовкун, З. Борисюк, Г. Філіпчук) – К.: МП: «Юніверс», 2000. – 688 с.
17. Аронова С.А. К понятию «качество рабочей силы» (электронный ресурс) / С.А. Аронова // Управление общественными и экономическими системами. – 2003. – №2. – Режим доступа: http://umc.gu-unpk.ru/umc/arhiv/2003/2/pdf/Aronova.pdf
18. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): учеб. пособие / Атаманчук Г.В. – М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000. – 302 с.
19. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Атаманчук Г.В. – М.: Издательство «Омега-Л», 2010. – 525 с.
20. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекцій / Атаманчук Г.В. – М.: Юрид.лит., 1997. – 400 с.
21. Ашмаров И.А. Институциональный механизм рынка труда / И.А. Ашмаров // Вестник воронежского государственного университета, Серия Экономика и управление. – 2004. – №1. – С. 143–146.
22. Багмет І.М. Індивідуальні та гендерні відмінності альтруїзму-егоїзму особистості 2004 год: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / І.М. Багмет. – Одеса, 2004. – 18 с.
23. Баклицький І.О. Психологія праці : підручник / Баклицький І.О. – К.: Знання, 2008. – 656 с.
24. Бакуменко В.Д. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01. «Теорія та історія державного управління» / В.Д. Бакуменко – К., 2001. – 36 с.
25. Бакуменко В.Д. Інституалізація та тенденції захистів дисертацій у галузі науки «Державне управління» / В.Д. Бакуменко // Теорія та практика державного управління. – 2008. – №2 (21). – С. 3–10.
26. Бакуменко В.Д. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В.Д. Бакуменко, В.М. Князєв, Ю.П. Сурмін // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 11–27.
27. Бакуменко В.Д. Динаміка дисертаційних розвідок за спеціальностями галузі науки державного управління / В.Д. Бакуменко // Галузь науки «Державне управління»: історія, теорія, впровадження : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2010 р. (за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, С.В. Загороднюка. – К.: НАДУ, 2010. – 536 с.) – С. 15–16.
28. Бакуменко В.Д. Методи державного управління / В.Д. Бакуменко, С.О. Кравченко // Енциклопедичний словник з державного управління (уклад. : Ю. П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – 820 с.) – С. 398.
29. Балабанова Л.В. Управління персоналом. Підручник / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 468 с.
30. Баланда А.Л. Регуляторная политика государства на рынке труда (институциональный аспект) / А.Л. Баланда // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2006. – Вип. 103 (3). – С. 116–121.
31. Балтачеєва Н.А. Механізм управління трудовим потенціалом: методологічний аспект / Н.А. Балтачеєва, Л.В. Ганіч // Вісник Донецького університету: cерія В. Економіка і право (спецвип). – 2011. – Т.1. – С. 13–16.
32. Балашов А.М. Формування механізмів державного управління сталим розвитком регіонів України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / А.М. Балашов. – Запоріжжя, 2010. – 45 с.
33. Барсукова С.Ю. Структура и институты неформальной экономики / Барсукова С.Ю. // Социологический журнал. – 2005. – №3 – С. 118–134.
34. Басенко В.П. Организационное поведение: современные аспекты трудовых отношений. Учебное пособие / Басенко В.П., Жуков Б.М., Романов А.А. –М.: Дашков и К, 2012. – 384 с.
35. Белокрылова О.С. Теория переходной экономики / Белокрылова О.С. – Ростов.: Феникс, 2002. – 170 с.
36. Бердяев Н.А. Самопознание / Н.А. Бердяев. – М.: Эксмо-пресс; Харьков: Фолио, 1998. – 621 с.
37. Бержель Ж.Л. Общая теория права / Бержель Ж.Л. (пер. с фр. Г.В. Чуршуков; под. общ. ред. В.И. Даниленко) – М.: Nota Bene, 2000 – 576 с.
38. Бессонова Л.Н. Особенности оценки трудовых ресурсов на уровне региона / Л.Н. Бессонова // Вестник Югорского государственного университета. – 2011. – Вып. 4 (23). – С. 10–12.
39. Бєляєв О.О. Політична економія: навч. посібник / О.О. Бєляєв, А.С. Бебело. – К.: КНЕУ, 2001. – 328 с.
40. Битяк Ю.П. Административное право Украины / Битяк Ю.П. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.
41. Битяк Ю.П. Адміністративне право України : конспект лекцій / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. – Xарків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
42. Благодир Ю.А. Механізми державного регулювання ринку праці та відтворення економічно активного населення в праценадлишкових районах України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02. «Механізми державного управління» / Ю.А. Благодир. – Одеса, 2004. – 20 с.
43. Богданов А.А. Основные элементы исторического взгляда на природу / Богданов А.А. – СПб.: Издатель, 1899. – 261 с.
44. Богиня Д.П. Концептуальні підходи до визначення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці / Д.П. Богиня // Україна: аспекти праці. – 1999. – № 6. – С. 3–8
45. Богоявленська Ю.В. Економіка і менеджмент праці : навч. посіб. / Ю.В. Богоявленська, Є.І. Ходаківський. – К.: Кондор, 2005. – 332 с.
46. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Бодрийяр Ж. – М.: Культурная революция, Республика, 2006. – 269 с.
47. Боєчко В.М. Сім’я. Держава. Церква (електронний ресурс) / В.М. Боєчко (доповідь на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції у Кам’янець-Подільському державному педагогічному університеті ім. Івана Огієнка, 2009) Українська християнська місія відродження і милосердя «Добрий Самарянин» – Режим доступу: http://gs.lviv.ua/simya-derzhava-tserkva
48. Болдуєв М.В. Формування організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку АПК регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 «Механізми державного управління» / М.В. Болдуєв – Запоріжжя, 2009. – 40 c.
49. Бойко А.И. Учебное пособие по экономической демографи / А.И. Бойко, М.В. Карманов. – М.: МЭСИ, 2000. – 340 с.
50. Бойко А.И. Экономическая демография: учебное пособие / А.И. Бойко, М.В. Карманов. – МЭСИ, 2003. – 64 с.
51. Бойко В.І. «Позитивна свобода» як новітній напрям екзистенціально-ціннісного осягнення сутності свободи / В.І. Бойко // Мультиверсум: філософський альманах. –2009. – №77. – С .116–125.
52. Бражко О.В. Державна політика зайнятості населення в умовах соціально-економічного розвитку України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О.В. Бражко. – Запоріжжя, 2011. – 36 с.
53. Броницький О.М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / О.М. Броницький – Харків, 2003. – 23 с.
54. Бубенко І.В. Управління трудовими ресурсами: навч. посібник / Бубенко І.В.– Х.: ВД «Укр. інж.-пед. Академія», 2008. – 192 с.
55. Бурмыкина О.Н. Гендерные различия в практиках здоровья: подходы к объяснению и эмпирический анализ / О.Н. Бурмыкина // Журн. социол. и социал. антропол. – 2006. – № 2. – С. 101–119.
56. Бурн Ш. Гендерная психология / Бурн Ш. – М.: Прайм-Еврознак, 2004. – 320 с.
57. Буряк Р.І. Характеристика якості як економічної категорії в діяльності підприємств АПК / Р.І. Буряк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України – 2010. – Вип. 154, Ч.1. С. 48–54.
58. Бутирська Т. Архетипічні основи держави в контексті державного будівництва / Т. Бутирська // Публічне управління: теорія та практика. – 2010. – № 3–4. – С.275–283.
59. Бъюкенен Дж. Политика без романтики: краткое изложение позитивной теории общественного выбора и ее нормативных условий / Дж. Бъюкенен // Вехи экономической мысли. / под. Ред. В.М. Гальперина. – М.: Экономическая школа. – 2003. – Т.4. Экономика благосостояния и общественного выбора. – 2004. – С. 417–434.
60. Бъюкенен Дж. М. Сочинения. Конституция экономической политики. Расчёт согласия. Границы свободы / Бьюкенен Дж. М. М.: Таурус Альфа, 1997. 560 с.
61. Ваганова І.М. Поняття примусу у трудовому праві України / І.М. Ваганова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3 (46) – С. 64–72.
62. Валевський О.Л. Держава і реформи в Україні: аналіз державної політики в умовах трансформації суспільства: моногр. / Валевський О.Л. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – 316 с.
63. Варій М.Й. Загальна психологія: Навчальний посібник / М.Й. Варій. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 c.
64. Василенко И.А. Административно-государственное управление как наука / И.А. Василенко // Социологические исследования. – 1993. – № 8. – С. 88–95.
65. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: навч. посібник / Васильченко В.С. – К.: КНЕУ, 2005. – 252 с.
66. Веблен Т. Теория праздного класса / Веблен Т. (пер. с англ. С.Г. Сорокиной); общ. ред. В.В. Мотылева. – М.: Либроком, 2011.– 368 с.
67. Ведерніков М. Генезис конкурентоспроможності робочої сили в контексті розвитку управління персоналом / М. Ведерніков, А. Крисько // Економічний аналіз. – 2010. – Вип. 7. – С. 246–244.
68. Веймер Д.Л. Аналіз політики: Концепції і практика / Девід Л. Веймер, Ейден Р. Вайнінг, (пер. з англ. І. Дзюб, А. Олійник). – К.: Основи, 1998. – 654 с.
69. Венедиктов В.С. Трудове право України: підручник / Венедиктов В.С. – К.: Істина, 2008.– 384 с.
70. Виханский О.С. Стратегическое управление: учебник / Виханский О.С. – М.: Гардарики, 2000. – 296 с.
71. Владимирова Л.П. Экономика труда: Учебное пособие. / Владимирова Л.П. – М.: Издат. Дом «Дашков и Ко», 2000. – 216 с.
72. Волкова О.В. Ринок праці / Волкова О.В. – К.: ЦУЛ, 2007. – 624 с.
73. Вольчик В.В. Индивидуализация собственности: институциональные условия и модели становления в аграрной сфере: автореф. дис. на соискание наук. степени канд. эк. наук: спец. 08.00.01. «Экономическая теорія» / В.В. Вольчик. – Ростов-на-Дону. 1997. – 24 с.
74. Вольчик В.В. Курс лекций по институциональной экономике / Вольчик В.В. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовск. гос. ун-та, 2000. – 90 с.
75. Воробьев Г.Г. Человеческие ресурсы и современная служба персонала / Г.Г. Воробьев // Социологические исследования. –1996. – № 11. – С. 109–115.
76. Воронкова А.Е. Підтримка конкурентоспроможного потенціалу підприємства / Воронкова А.Е., Пономарьов В.П., Дібніс Г.І. – К.: Техніка, 2000. – 152 с.
77. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация: монография / Воронкова А.Э. – Луганск: Изд-во Восточноукраинского национального университета, 2000. – 315 с.
78. Воспроизводство населения и трудовых ресурсов в условиях развитого социализма: в 4 т. / (Стешенко В.С., Пискунов В.П., Чуйко Л.В. и др.) под. ред. Стешенко В.С. – К.: Наукова думка, 1985. – Т.1: Развитие населения и его трудового потенциала. – 1985. – 319 с.
79. Восстановление инструментария мотиваций в государственном управлении России / (Якунин В.И., Сулакшин С.С., Багдасарян В.Э. и др.); – М.: Научный эксперт, 2009. – 224 с.
80. Гаєвська Л.А. Розвиток державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні (друга половина XIX – початок XX ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01. «Теорія та історія державного управління» / Л.А. Гаєвська – К., 2010. – 36 с.
81. Гайдай Т.В. Інституція як інструмент інституційного економічного аналізу / Т.В. Гайдай // Економіка теорія. – 2006. №2. С.53–64.
82. Гайдай Т.В. Неоінституціоналізм та його аналітично-дослідницький потенціал / Т.В. Гайдай // Економіка України. – 2003. №9. С. 60–66.
83. Гайдуцький А.П. Роль міграційного капіталу у забезпеченні макроекономічної стабільності країни / А.П. Гайдуцький // Фінанси України, 2007. – № 7. – С. 20–34.
84. Галаз Л.В. Механізм удосконалення формування трудового потенціалу підприємства / Галаз Л.В. // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6, T.4. – С. 266–269.
85. Галенко С.П. Праксеология: Хрестоматия / Галенко С.П. – М.: ГУП ЦПП, 1997. – 180 с.
86. Гальперин В.М. Вехи экономической мысли: в 6 т. / В.М. Гальперин. – М.: Экономическая школа, 2004. – Т.4: Экономика благосостояния и общественный выбор. – 2004. – 568 с.
87. Гаршина О.К. Політична економія: Курс лекцій / Гаршина О.К. – Краматорськ: ДДМА, 2006. – 79 с.
88. Гегель Г.-Ф.-В. Философия права / Г. Гегель; пер. с нем. Б.Г. Столпнера и М.И.Левиной; ред. Д.А. Керимов и В.С. Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
89. Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві / (Амджадін Л., Васильчик М., Герасименко Г. та ін.); під ред. Ю.І. Саєнко. – К.: Компанія ВАІТЕ, 2007. – 144 с.
90. Генкин Б.М. Экономика и социология труда : учеб. для вузов / Генкин Б.М. – М.: Норма, 2007. – 448 с.
91. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / Георгіца А.З. – Тернопіль: Астон, 2003. – 432 с.
92. Герасимчук А.А. Філософські основи менеджменту і бізнесу: Курс лекцій: Навч. посібник / Герасимчук А.А., Тимошенко З.І., Шейко С.В. – К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менедж. і бізнесу, 1999. – 111с.
93. Гидденс Э. Соціологія / Энтони Гидденс; пер. с англ. науч. ред. В.А. Ядов; общ. ред. Л.С. Гурьевой, Л.Н. Посилевича. – М.: Едоторіал УРСС, 2005. – 632 с.
94. Глущенко В.В. Исследование систем управления: социологические, экономические, прогнозные, экспериментальные исследования / В.В. Глущенко, И.И. Глущенко. – Железнодорожный, Моск. обл.: ООО НПЦ «Крылья», 2004. – 416 с.
95. Годфруа Ж. Что такое психология / Годфруа Ж. – М.: Мир, 2005. – 772 с.
96. Гойло В. Интеллектуальный капитал / В. Гойло // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – №11. – С. 42–49.
97. Головінов О.М. Держава як інститут забезпечення сталого розвитку національної економіки / О.М. Головінов // Економічний вісник Донбасу. – 2011. – № 1 (23). – С. 211–217.
98. Гольдин М.И. Актуальные проблемы развития трудового потенциала общества зрелого социализма / М.И. Гольдин // Вопросы философии. – 1982. – №5. – С. 3–16.
99. Гончар О.І. Формування механізму управління трудовим потенціалом як складової економічного потенціалу підприємства / О.І. Гончар // Вісник Донецького університету: cерія В. Економіка і право (спецвип). – 2011. – Т.1. – С. 302–306.
100. Горова А.О. Регулювання регіонального ринку праці в системі соціально-економічних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.09.01. «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / А.О. Горова – Львів, 2003. – 24 с.
101. Горчакова В.Г. Мифология женской карьеры / В.Г. Горчакова // Управление персоналом. – 2003. – № 3. – С. 54–56.
102. Государственное регулирование рыночной экономики / (Архангельский В.Н., Бударина А.В., Буланов В.С. и др.); под общ. ред. В.И. Кушлина. – М.: РАГС, 2005. – 832 с.
103. Государственное регулирование экономики / (Черкасов Г.И., Колтунов В.М., Желтов А.М. и др.) под ред. Г.Н. Власова. – Н.Новгород: ВВГАС, 1998. – 245 с.
104. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики / Гранберг А.Г. –М.: ГУ ВШЭ, 2004. – 496 с.
105. Гриньова В.М. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / В.М. Гриньова, М.М. Новікова. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. – 756 с.
106. Гриньова В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / В.М. Гриньова, Г.Ю. Шульга. – К.: Знання, 2010. – 310 с.
107. Гриньова В.М. Управління кадровим потенціалом підприємства: монографія / Гриньова В.М., Писаревська Г.І. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2012. – 228 с.
108. Гриценко А.А. Институциональная архитектоника: объект: теория и методология // Постсоветский институционализм: Монография под ред. Р.М. Нуреева, В.В. Дементьева / Гриценко А.А. – Донецк: Каштан, 2005, С. 49–74.
109. Гриценко А.А. Институциональная архитектоника и социальная динамика в посткоммунистическом обществе / А.А. Гриценко // Посткоммунистические трансформации: векторы, направления, содержание / под ред. О.Д. Куценко; со-редактор С.С. Бабенко. – Харьков: Изд. Центр Харьковского национального университета им. В.Н. Каразина, 2004.– 418 с. – С. 132–150.
110. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини / О. А. Грішнова. – К. : Т-во «Знання», 2009. – 390 с.
111. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник / Грішнова О.А. – К.: Знання, 2004. – 535 с.
112. Грішнова О.А. Конкурентоспроможність персоналу підприємства: критерії визначення та показники вимірювання / О.А. Грішнова, О.М. Шпирко // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 3. – С. 3–9.
113. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / Грішнова О.А.. – К.: Вид-во «Знання», 2001. – 254 с.
114. Губарь А.И. Трудовой потенциал региона: концептуальные основы исследования / Губарь А.И. // Вестник Алтайской академии экономики и права. – 2010. – Вып. 4 (17). – С. 37–41.
115. Гурієвська В.М. Технології психологічного консультування у органах державної влади України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. «Механізми державного управління» / В.М. Гурієвська – К., 2010. – 20 с.
116. Гусева М.Н. Управление обеспечением конкурентоспособности предпринимательских структур в строительстве: автореф. дис. на соискание науч. степени д. э. н. спец. 08.00.05. «Экономика и управление народным хозяйст