ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЖАХОВСЬКИЙ Віктор Олександрович

УДК 351.77:356.33:614.2

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ
ЗБРОЙНИХ СИЛ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

25. 00. 02. механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
РАДИШ Ярослав Федорович,
доктор наук з державного управління, професор

КИЇВ 2005
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..............................................................5
ВСТУП................................................................................................................8

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ................................................................................................................18
1.1. Аналіз стану дослідження проблеми державного управління системою формування кадрового потенціалу військово-медичної служби українськими військовими лікарями та зарубіжними авторами.....................................................................................................................18
1.2. Законодавча діяльність як інструмент удосконалення державного
управління охороною здоров’я військовослужбовців Збройних Сил України.......................................................................................................................42
1.3. Інтеграція України до Європейського Союзу та Північно-Атлантичного альянсу: стан та перспективи..........................................................46
1.4. Методологія дослідження та його програмноцільова структура....................................................................................................................50
1.4.1. Постановка наукової задачі..................................................................51
1.4.2. Постановка завдань дослідження ........................................................55
1.4.3. Програмно-цільова структура, механізми та етапність дослідження................................................................................................................56
Висновки до першого розділу........................................................................60

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ, ПРИНЦИПИ І шляхи формування кадрової політики медичної служби Збройних Сил України ТА МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КАДРОВОЮ РОБОТОЮ.................................................................................................................63
2.1. Тенденції реформування ЗС України.....................................................63
2.2. Місце і роль медичної служби Збройних Сил у збереженні воєнної безпеки України.........................................................................................................71
2.3. Зміст кадрової політики медичної служби Збройних Сил України.......................................................................................................................75
2.4. Принципи кадрової політики в галузі військової медицини................82
2.5. Завдання кадрової політики ЗС України та механізми державного управління основними складовими роботи з кадрами військово-медичної служби.........................................................................................................................90
2.5.1. Механізми державного управління процесами добору, розстановки та переміщення медичного персоналу ЗС України ..............................................91
2.5.2. Механізми державного управління системою військово-медичної освіти..........................................................................................................................97
2.5.3. Визначення оптимальної професійної та організаційно-штатної структури медичної служби ЗС України як механізм державного управління формуванням кадрового потенціалу військової медицини.................................109
2.5.4. Контроль якості надання медичної допомоги та ефективність використання медичних ресурсів механізми державного регулювання кадрової роботи в медичній службі ЗС України........................................... ......117
2.5.5. Механізми державного регулювання розвитку професійного рівня медичних працівників ЗС України, їх творчого розвитку та системи соціального захисту......................................................................................................................119
Висновки до другого розділу.......................................................................123

РОЗДІЛ 3
КОНЦЕПЦІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФормуванняМ кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил України..................................................................................125
3.1. Мета й завдання реформування системи державного управління кадровим забезпеченням та чинники, що впливають на формування кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил України.........................................126
3.2. Основні домінанти розвитку системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України...................135
3.3. Шляхи оптимізація системи державного управління медичними кадрами та персоналом медичної служби ЗС України........................................140
3.4. Професійна модель сучасного фахівця з державного управління кадровим забезпеченням медичної служби ЗС України......................................147
3.4.1. Управління комплектуванням посад фахівців з кадрового забезпечення медичної служби ЗС України.........................................................149
3.4.2. Особливості підготовки сучасних фахівців з кадрової роботи у медичній службі ЗС України..................................................................................152
Висновки до третього розділу......................................................................155

ВИСНОВКИ...................................................................................................158
Список використаних джерел.....................................................161
ДОДАТКИ......................................................................................................197

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АСУ ЗС України автоматизована система управління Збройними Силами України;
ВМІ Військово-медичного інститут;
ВВ МВС внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ;
ВВНЗ МО України військово-навчальні заклади Міністерства оборони України;
ВГ військовий госпіталь;
ВППЛ ВМК відділення підготовки помічників лікарів Вінницького медичного коледжу;
ГВКГ МО України Головний військовий клінічний госпіталь МО України;
ГДР госпіталь для лікування та реабілітації;
ГУОЗ та МЗ КМДА Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації;
ГШ Генеральний штаб ЗС України;
ДВОН Департамент військової освіти і науки МО України;
ДОЗ Департамент охорони здоров’я МО Ук­­­раїни;
ДПС Державна прикордонна служба України;
ДСМК Державна служба медицини катастроф;
ЕОТ електронно-обчислювальна техніка;
ЄАВТ Європейська асоціація вільної торгівлі;
ЄЕС Європейське економічне співтовариство;
ЄС Європейський Союз;
ЄСШР Європейські сили швидкого реагування;
ЗЄС Західноєвропейський союз;
ЗСУ Збройні Сили України;
ЗС України Збройні Сили України;
КАПД клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги;
КЕВМ кафедри екстремальної та військової медицини;
кафедри МК та ВМ ВМ (Ф) НЗ України кафедри медицини катастроф та військової медицини вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів України;
КВМЦ Київський військово-медичний центр;
КМАПО Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика;
КМ України Кабінет Міністрів України;
ЛПЗУ лікувально-профілактичні заклади України;
МВГ мобільний військовий госпіталь;
МГП міжнародне гуманітарне право;
МОЗ Міністерства охорони здоров’я України;
МНС Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
МОН України Міністерство освіти та науки України,
МО України Міністерство оборони України;
НАДУ Національна академія державного управління при Президентові України;
НДІ ПВМ ЗС України Науководослідний інститут проблем військової медицини Збройних Сил України;
ОБСЄ Організація з питань співробітництва й безпеки у Європі;
ОВТ озброєння та військова техніка;
ОК оперативне командування;
ООН Організація Об’єднаних Націй;
ОСШР об’єднані сили швидкого реагування;
ПМСД первинна медикосанітарна допомога;
РФ Російська Федерація;
СЗПБ сфера зовнішньої політики й політики безпеки;
СМЗ система медичного забезпечення;
СОТ світова організація торгівлі;
ТерГБ територіальна госпітальна база;
УВМА Українська військово-медична академія;
УПС Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС;
ФПЛ факультет підготовки лікарів для ЗС України Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця;
ФППК факультет перепідготовки і підвищення кваліфікації;
ШПК штатно-посадова категорія.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Основу медичної служби Збройних Сил (ЗС) України становить її кадровий потенціал, який забезпечує ефективність та якість надання медичної допомоги. Формування кадрового потенціалу військово-медичної служби один із пріоритетних напрямів розвитку військової медицини. Якщо розвиток військово-медичної науки, оснащення лікувально-профілактичних закладів новою ефективною та високоінформа­тивною медичною апаратурою і технікою передбачає вкладення значних коштів, то підвищення кваліфікації медичних фахівців, підготовка сучасних керівників системи охорони здоров’я це той напрям діяльності, який забезпечує досягнення найвищих результатів при незначних грошових витратах. Гостра потреба у фахівцях, які спроможні забезпечити високу ефективність функціонування військово-медичної служби та її подальшу професіоналізацію в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України, вимагає формування відповідних механізмів державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС [120].
Актуальність дослідження значною мірою зумовлюється й необхід­ністю виконання Державної програми реформування та розвитку ЗС України до 2011 р. [245], Концепції основних напрямів будівництва та розвитку медичної служби 3С України [246], що вимагають наукового обґрунтування оптимізації системи формування кадрової політики медичної служби ЗС України як складової системи державного управління військовою охороною здоров’я.
Про важливість наукового пошуку у сфері управління військовою медициною, як системою свідчать численні роботи українських авторів М.І. Бадюка [5;6], В.Я. Білого [15 19], М.П. Бойчака [23 27], В.І. Варуса [35 37], М.М. Вовкодава [38 40], В.В. Вороненка [42], Л.А. Голика [50 52], А.І. Єни [63], Ф.М. Левченка [126 130], В.П. Мегедя [139;140], В.В. Паська [201 213], Я.Ф. Радиша [247 256], О.О. Сохіна [268 270], О.Г. Шекери [303 305], В.Д. Юрченка [311], та російських фахівців у галузі військової медицини Б.В. Гайдара [46; 47], І.Ю. Бикова [31 34], О.С. Лобастова [300], Г.К. Максимова [301], В.П. Столяра [271; 272], І.М. Чижа [295 301], А.М. Шелепова [300; 301] та ін. Проте, незважаючи на широкий їх спектр, теоретичні та практичні аспекти формування та управління кадровим потенціалом медичної служби ЗС України досліджені недостатньо.
Указане свідчить про необхідність комплексного аналізу сутності та особливостей формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в сучасних умовах та управління ним як основи наукового обґрунтування та визначення напрямів його оптимізації з метою реалізації державної політики України в галузі військової охорони здоров’я.
Актуальність проблеми удосконалення державного управління форму­ванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України, її теоретична і практична значущість, недостатня розробленість стосовно сучасних тенденцій розвитку військово-медичної науки і практики, необхідність глибокого осмислення та вико­ристання зарубіжного досвіду у цій сфері зумовили вибір теми дослідження, визначили його мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові Украї­ни у межах комплексного наукового плану й відповідно до наукового проек­ту Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0200U004103) і Програми фундаментальних і наукових робіт МО України та Державної програми будівництва і розвитку ЗС України, комплексного проекту Департаменту охорони здоров’я МО України Проект концепції моделі медичної служби ЗС України зразка 2011 року”, програми наукових дослі­джень МО України Про проведення науково-практичних робіт для створен­ня загальнодержавної системи екстреної медичної допомоги в Україні”, у підготовці та здійсненні яких автор брав участь як керівник органу кадрової роботи і підготовки медичного персоналу ЗС України
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоре­тичне обґрунтування засад державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в умовах європейської та євро­атлантичної інтеграції України й розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації механізмів державного управління даною сферою.
Для досягнення мети дослідження поставлені такі завдання:
обґрунтувати сутність європейської та євроатлантичної інтеграції медичної служби ЗС України;
здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного і зарубіжного досвіду формування кадрового потенціалу військово-медичної служби та управління ним;
визначити програмно-цільову структуру, механізми й етапність дослідження;
уточнити зміст поняття кадрова політика військово-медичної служби”;
встановити фактори та умови, що впливають на формування кадро­вого потенціалу медичної служби ЗС України;
дослідити існуючу систему формування кадрового потенціалу медич­ної служби ЗС України та управління ним і визначити її відповідність зав­данням військово-медичної служби в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України;
розкрити сутність та механізми державного управління системою під­готовки і професійного удосконалення військових лікарів та керівників військово-медичної служби ЗС України;
обгрунтувати концепцію оптимізації системи державного управління фор­муванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Об’єкт дослідження медична служба ЗС України.
Предмет дослідження механізми державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що науково обґрун­тована і впорядкована система державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції сприятиме більш ефективному використанню наявних кадрових ресурсів для забезпечення високої якості медичної допомоги і зміцнення професійного здоров’я військовослужбовців, що, в свою чергу, гарантуватиме належну боєздатність ЗС України як важливої складової національної безпеки.
Методи дослідження. Для реалізації визначених у дисертаційному дослідженні мети й завдань застосовувався комплекс взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних та достовірних результатів.
Теоретичною основою дослідження слугував системний підхід, що дав змогу здійснити аналіз державного управління системою формування кад­рового потенціалу медичної служби ЗС України як цілісної динамічної системи, розглянути взаємозв’язок та взаємодію її елементів. Водночас з до­по­могою системного підходу було визначено місце та роль системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби в загальній системі медичного забезпечення ЗС України.
Методологічною базою дослідження є комплекс методів, що дали змогу зіб­рати та систематизувати емпіричну інформацію; проаналізувати стано­влення, сучасний стан системи державного управління формуванням кадро­вого потенціалу медичної служби ЗС України, а також спрогнозувати її роз­виток. У процесі узагальнення та аналізу інформації використовувалися статистичний і соціологічний методи, метод експертних оцінок, структурно-логічний, аналітичний та бібліосемантичний методи.
Указані вище наукові методи застосовувалися для визначення рівня укомп­лектованості медичної служби ЗС України військово-медичними кадрами, обсягів і якості підготовки медичного персоналу.
З допомогою історичного методу вивчалися закономірності розвитку кад­рового потенціалу медичної служби ЗС України в минулому для правильного розуміння його сучасного стану та прогнозування на цій підставі тенденцій подальшого розвитку та еволюції.
Крім того, у дисертації використано: абстрактно-логічний метод для тео­ре­тичного і методологічного узагальнення, системно-аналітичний для роз­робки концептуальних положень щодо вдосконалення системи держав­ного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Формулювання висновків, рекомендацій і визначення шляхів подаль­шого розвитку системи державного управління формуванням кадрового потен­ціалу медичної служби Збройних Сил України потребувало вико­ристання прогностичних методів, зокрема, моделювання та узагальнення не­за­лежних характеристик.
Наукове дослідження проводилося впродовж 1992-2003 рр. на базі Голов­ного військово-медичного управління МО України та військових лікувально-профілактичних та навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрун­туванні теоретико-методологічних засад державного управління форму­ванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС в умовах євро­пейської та євроатлантичної інтеграції України та основних напрямів його удосконалення. Зокрема, у дисертації
вперше:
проведено системний аналіз потреби, джерел і механізмів форму­вання кадрового потенціалу медичної служби ЗС України та управління ним;
уточнено зміст поняття кадрова політика військово-медичної служби”;
обґрунтовано необхідність розробки й впровадження системи формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України як важливого механізму державного управління реформуванням військово-медичної служ­би та управління ним;
визначено зміст, періодичність та особливості підготовки і про­фесійного вдосконалення військово-медичного персоналу та керівників військово-медичної служби ЗС України;
обгрунтовано концепцію оптимізації системи державного управління фор­муванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України військово-ме­дичними фахівцями як основу державного управління реформуванням військово-медичної служби;
удосконалено:
підходи до визначення напрямів реформування медичної служби ЗС України;
порядок формування та підготовки кадрового резерву;
систему та зміст підготовки офіцерів медичної служби запасу;
кадрову роботу в медичній службі ЗС України;
дістали подальшого розвитку:
трансформація завдань і функцій органів державної влади, зокрема Департаменту охорони здоров’я МО України, з метою наближення до відповідних стандартів ЄС та НАТО;
напрями зміни чинного законодавства України у сфері медичного забезпечення військовослужбовців з включенням до нього найважливіших європейських стандартів щодо військово-медичної служби.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та науково обґрунтовані дисертантом наукові положення сприяли:
а) впровадженню:
розрахунків перспективної потреби медичної служби ЗС України у медичних фахівцях різних спеціальностей та щорічного визначення кіль­кіс­них показників і структури державного замовлення на підготовку вій­ськово-медичного персоналу в практичну діяльність кадрових органів МО України;
системи перепідготовки та підвищення кваліфікації медичного персоналу ЗС України на базі Української військово-медичної академії;
б) розробці планів перепідготовки та підвищення кваліфікації ме­дич­ного персоналу ЗС України;
в) створенню системи добору, підготовки та перепідготовки військово-медичного персоналу.
Розроблені та науково обґрунтовані в дисертації положення, висновки й рекомендації застосовуються в повсякденній практичній діяльності органів управління медичною службою ЗС України з метою вдосконалення процесу державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Вони реалізовані в:
наказах Міністра оборони України від 26 січня 1996 р. № 16 Про тимчасове заміщення вакантних посад офіцерського складу у військово-медичних, військово-навчальних закладах, військових частинах ЗС України” [157]; від 25 квітня 1998 р. № 176 Про затвердження Інструкції про порядок присвоєння кваліфікаційних категорій військовослужбовцям медичних і фарма­цевтичних спеціальностей” [160]; від 12 березня 1999 р. № 81 Про затвер­джен­ня Норм забезпечення медичною технікою та спеціальним майном ка­федр екстремальної і військової медицини вищих медичних закладів освіти Украї­ни” [162]; спільному наказі Міністерства оборони України, Міністерства осві­ти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2003 р. № 31/68/53 Про удосконалення системи підготовки офіцерів медич­ної служби запасу” [177], (див. додаток А); щорічних спільних наказах Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України щодо визначення державного замовлення на підготовку військових фахівців для ЗС України від 29 травня 2001 р. № 7/20т, від 10 червня 2002 р. № 11/9т та від 20 червня 2003 р. № 8/8т [173, 175, 176], (до­відка № 231/5/5044 від 23 листопада 2005 р. та довідка № 1095 від 23 листо­пада 2005 р.);
у звітах про результати виконання науково-дослідної роботи Наукове обґрунтування і розробка організаційних та економічних принципів функціонування системи медичного забезпечення Збройних Сил України в повсякденних та надзвичайних умовах” (шифр Система”, номер державної реєстрації 0198 U 001269), проміжному за перший етап 1998 р., за другий етап 2000 р. [190], які використані під час підготовки Керівництва з медичного забезпечення ЗС України” (акт впровадження від 23 листопада 2005 р.).
Матеріали дисертації використовуються:
в Українській військово-медичній академії у процесі підготовки й підвищення кваліфікації медичного персоналу, у тому числі керівників медичної служби ЗС України (довідка № 915 від 23 листопада 2005 р.);
у Головному військовому клінічному госпіталі МО України при розрахунках потрібної кількості медичного персоналу та встановленні опти­мального співвідношення між кількістю середнього медичного персоналу та лікарями, під час добору та розстановки медичних кадрів та атестації медичного персоналу військових госпіталів та інших лікувально-профі­лактичних закладів і установ ЗС України (довідка № 1/3201 від 23 листопада 2005 р.);
Відділенням підготовки помічників військових лікарів Вінницького медичного коледжу під час підготовки вищезгаданих фахівців (довідка № 90 від 24 листопада 2005 р.);
на кафедрах медицини катастроф та військової медицини вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акре­дитації у процесі підготовки офіцерів медичної служби запасу, військово-медичної та військово-спеціальної підготовки інтернів, слухачів і студентів (акт впровадження № 59/1924 від 24 листопада 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостій­ною науковою працею і містить отримані особисто автором нові результати в галузі науки державного управління, що вирішують важливе наукове завдання: обґрунтування теоретико-методологічних та практичних засад дер­жав­ного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані окремі наукові статті.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень оприлюднені:
на міжнародному рівні: конференції з питань військово-медичної освіти (Мінськ, 2000); Управління ресурсами охорони здоров’я” (Київ, 2001); конференціях Україна США: погляд у майбутнє” (Канзас, 2001); Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз” (Київ, 2002);
на всеукраїнських форумах: Всеукраїнській науково-практичній конференції Стратегія реалізації державних гарантій та забезпечення медич­ною допомогою населення України на засадах медичного страхування” (Ірпінь, 2001); науково-практичній конференції Організаційно-методичні та правові засади і система підготовки військово-медичних кадрів в Україні” (Дніпропетровськ, 2001); Республіканській науково-методичній конференції Питання викладання військових і військово-спеціальних дисциплін на ка­федрах екстремальної і військової медицини медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації” (Чернівці, 2001); ХІІІ міжвузівській науково-методичній конференції Житомирського військового інституту радіо­електро­ніки імені С.П.Корольова Проблеми удосконалення системи підготовки вій­ськових і цивільних фахівців в умовах подальшого реформування Збройних Сил України та інтеграції вітчизняної системи вищої освіти у європейський освітній простір” (Житомир, 2005).
Теоретичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях ка­федри організації медичного забезпечення ЗС Української військово-медич­ної академії (2002-2004 рр.) та кафедри управління охороною суспільного здоров’я НАДУ при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані автором у 18 нау­кових працях, у тому числі сім у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі всту­пу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг дисертації 225 сторінок, з них осно­в­ного тексту 160 сторінок. Дисертація включає 11 додатків на 29 сто­рінках, 10 таблиць, 20 рисунків. Список джерел містить 328 назв на 36 сто­рінках.

Список літератури

У дисертаційному дослідженні на теоретичному рівні вирішено актуальне наукове завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: визначено та обґрунтовано концепцію оптимізації системи формування кадрових ресурсів медичної служби Збройних Сил України з огляду на наближення України до європейської спільноти та до Північно-Атлантичного альянсу.
Одержані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дають змогу дійти таких основних висновків та внести певні пропозиції.
1. Системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного і зарубіжного досвіду, умов формування та управління кадровим потенціалом системи охорони здоров’я держави та медичної служ­би військових формувань свідчить, що державне управління кадровим потенціалом медичної служби ЗС України залишається надзвичайно важ­ли­вою проблемою, що на сьогодні, незважаючи на значні наукові досягнення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і практиків, є недостатньо дослідженою. Особливого значення комплексне розв’язання цієї проблеми набуває в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України.
2. Обґрунтовано, що європейська та євроатлантична інтеграція ЗС України: сприятиме створенню єдиного медичного простору держави; актив­ному залученню медичної служби ЗС України до медичного забезпечення національних і багатонаціональних військових контингентів під час про­ведення миротворчих операцій під егідою НАТО та ООН; доступу військово-медичної служби до сучасних медичних технологій.
3. Установлено, що реформування системи медичного забезпечення ЗС України необхідно розглядати як процес, що відбувається в умовах динаміч­них змін самих Збройних Сил, на майбутню модель яких впливають загально­світові тенденції та тенденції розвитку України. Система медичного забез­пе­чення ЗС України розглядається як підсистема двох систем: загально­державної системи охорони здоров’я та системи безпеки і оборони держави. Аналіз тенденцій реформування ЗС України (розширення функцій, зменшення їх чисельності; структурна перебудова; зміна джерел, форм, методів комплектування та структури особового складу) свідчить про необхідність удосконалення організаційних форм медичного забезпечення, фор­мування нової організаційно-штатної та професійної структури медичної служби ЗС з одночасною оптимізацією чисельності.
4. Визначено, що в процесі реформування Збройних Сил в умовах стратегічного курсу на інтеграцію України до Північно-Атлантичного альянсу особливого значення набуває досконала кадрова політика медичної служби ЗС України як одна з основних складових системи державного управління медичними ресурсами. Доведено, що державна кадрова політика військово-медичної служби це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов’язань щодо забезпечення ЗС України високо­кваліфікованими медичними фахівцями шляхом реалізації сукупності полі­тичних, економічних, правових та наукових методів і критеріїв роботи з медичним персоналом.
5. Розкрито сутність державного управління системою кадрового забезпечення медичної служби ЗС України як процесу планування, підготов­ки, оцінки та безперервної освіти медичного персоналу, що спрямований на раціональне його використання з метою підвищення ефективності системи охорони здоров’я військовослужбовців та механізмів державного управління кадровими ресурсами медичної служби ЗС України, яка включає: добір, розстановку та переміщення медичного персоналу; визначення оптимальної професійної та організаційно-штатної структури військово-медичної служби; контроль якості надання медичної допомоги та ефективності використання медичних ресурсів, матеріальне і моральне стимулювання професійної діяль­ності медичних фахівців; створення сприятливих умов для розвитку про­фесій­ного рівня медичного персоналу, їх творчого потенціалу та забез­печення соціального захисту.
6. Сформульовано концепцію оптимізації державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України. Основними механізмами цієї концепції є: мета та завдання реформування системи дер­жав­ного управління кадровим забезпеченням медичної служби ЗС України; чинники, що впливають на формування кадрового потенціалу військово-медич­ної служби; основні домінанти розвитку системи державного управлін­ня формуванням кадрового потенціалу та шляхи її оптимізації; професійна модель сучасного фахівця з державного управління кадровим забезпеченням медичної служби ЗС України (складові професійної характеристики фахівців, особливості підготовки та управління комплектуванням посад).
7. Отримані результати сприяли визначенню напрямів структурної перебудови охорони здоров’я військовослужбовців МО України, здійсненню практичних кроків з реформування системи медичного забезпечення ЗС України, створенню нової організаційно-штатної та професійної моделі військово-медичної служби, підвищенню її ефективності та якісних показ­ників діяльності лікувально-профілактичних закладів МО України, якості надання медичної допомоги, лікування та медичної реабілітації особового складу ЗС України.
8. На підставі отриманих наукових результатів виконаного дослідження можна сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності функціо­нування системи державного управління формуванням кадрового потенціалу:
в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції необхідно створити правові та організаційні засади гармонізації українського законо­давства з військовою та військово-медичною політикою Європейського Сою­зу та НАТО. Поступове впровадження у ЗС України військових та військово-медич­них стандартів НАТО є одним з ключових моментів щодо подальшого розвитку організації охорони здоров’я військовослужбовців МО України;
з метою підготовки для військово-медичної служби України фахівців-професіоналів у галузі кадрового менеджменту доцільно на базі Української військово-медичної академії запровадити спецкурс з підготовки працівників для роботи в кадровому апараті.

СПИСОК використаних джерел

1. Конституція України: Офіційне видання. К., 1996.
2. Абушинов В.В. Долгосрочное планирование как перспективная основа создания оптимально функционирующей модели военного госпиталя // Воен.-мед. журн., 2003. - № 12. С. 13 20.
3. Абушинов В.В. Научно-организационные основы профессиональной подготовки врачей госпитального звена // Воен-мед. журн., 2001. - № 4. С. 20 26.
4. Алексєєв Є.Ю. Загальна практика сімейна медицина в розвинутих країнах світу (за матеріалами всесвітньої медичної асоціації) // Проблеми військової охорони здоров’я / Збірник наукових праць УВМА. Випуск 13, К., 2003, С. 3 8.
5. Бадюк М.І. Наукове обґрунтування санітарних втрат військ при руйнуванні хімічно небезпечних об’єктів: Дис. канд. мед. наук. 14.02.03. К., 1998. 173 с.
6. Бадюк М., Жаховський В., Філіпішин В. Державне управління реформуванням системи медичного забезпечення Збройних Сил України // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. с.240 243.
7. Бакуменко В. Державне управління і державноуправлінські рішення: вступ до досліджень // Вісн. УАДУ. 1999. № 4 С. 6879.
8. Бакуменко В. Напрями і підходи до розвитку теоретикометодологічних засад формування державноуправлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. С. 514.
9. Бакуменко В. Теоретикометодологічні засади формування державноуправлінських рішень: Автореф. дра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2001. 36 с.
10. Белевитин А.Б., Ларьков А.А., Холиков И.В., Гапон В.К., Реутский И.А., Максимов О.Б. Новые горизонты военно-медицинского сотрудничества. По материалам ХХХVІ Всемирного конгресса по военной медицине (5 11 июня 2005 г., Санкт-Петербург) // Воен.-мед. журн., 2005. - № 7. С. 73 79.
11. Бідний В.Г. Наукове забезпечення формування якості медичної допомоги населенню Києва // Оптимізація системи охорони здоров’я м. Києва: Зб. наук.практ. робіт. К., 1997. С. 67.
12. Бідний В.Г. Оптимізація інформаційного забезпечення охорони здоров’я шлях до благополуччя суспільства // Інформ. забезпечення охорони здоров’я в єдиному медичному просторі столиці держави: Матеріали конф. 1011 груд. 1998 р. К., 1998. С. 9596.
13. Бідний В.Г. Стратегія забезпечення якості медичної допомоги і послуг населенню м. Києва // Організація системи якості медичної допомоги, медичних послуг населенню із застосуванням інформаційних технологій: Матеріали конф. 2526 листоп. 1999 р. К., 1999. С.57.
14. Біжан І. Роль і місце системи підготовки офіцерських кадрів у забезпеченні національної безпеки України // Військо України, 2000. - № 11-12. С. 4 8.
15. Білий В.Я. Стратегія розвитку військової медицини в Україні // Військова медицина України, 2001. - № 1. С. 9 18.
16. Білий В.Я., Вовкодав М.М. Інтегрована система охорони здоров’я військовослужбовців у забезпеченні боєготовності Збройних сил України // Наука і оборона. 1999. № 1. С. 4954.
17. Білий В.Я., Пасько В.В., Сохін О.О. Військовомедична доктрина України // Наука і оборона. 2000. № 4. С. 1823.
18. Білий В.Я., Радиш Я.Ф. Медична служба Збройних сил України і Міжнародне гуманітарне право // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Материалы науч.практ. конф. Под ред. проф. / В.Я. Белого. К.: Логос, 1996. С. 1923.
19. Білий В.Я., Сохін О.О. Пріоритети та принципи управління медичними ресурсами у реформі військової охорони здоров’я України // Військова медицина України. 2001. № 2. Т. 1. С. 108115.
20. Биркус В. Стратегическое планирование персонала // Справочник кадровика, 2005. - № 2 С. 84 88.
21. Богатирьова Р.В. Стан охорони здоров’я в Україні і шляхи подолання кризи: Виступ на ІІ наук.практ. конф. Охорона здоров’я: Україна і світ” 28 жовт. 1999 р.
22. Богданович В., Троцько В., Цибуленко М. Оборонна достатність держави: умови для обґрунтування потрібного рівня // Військо України. 1997. № 34. С. 67.
23. Бойчак М.П. Початкова серцева недостатність при гострих та хронічних захворюваннях міокарда: механізми формування порушень внутрішньо серцевої гемодинаміки, об’єктивізація діагностики та прогнозування перебігу: Автореф... дис. д-ра мед. наук.: 14.01.11. К., 2004. 33 с.
24. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Лікувально-діагностична вертикаль в ЗС України: стан та шляхи подальшого удосконалення // Військова медицина України, 2001. - № 2. С. 9 14.
25. Бойчак М.П, Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Реформування системи надання амбулаторнополіклінічної допомоги військовослужбовцям Київського гарнізону // Командор. 2002. № 1. С. 3437.
26. Бойчак М.П, Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Формування єдиного медичного простору як важливої складової реформування охорони здоров’я України // Охорона здоров’я України. 2001. № 3. С. 3944.
27. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф., Жаховський В.О., Менеджмент у військовій медицині: теорія і практика (Монографія) / Передмова і загальна редакція проф. В.Я. Білого Одеса: Укрморінформ”, 2003. 282 с. (Серія Порадник військового лікаря”).
28. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М.Ф., БолюбашЯ.Я. та ін. КиївТернопіль: Вид-во ТДПУ, 2003. 52с.
29. Боченков А.А., Маклаков А.Г., Погодин Ю.И., Жернавков В.Ф. Концепция психофизиологического обеспечения подготовки военного врача // Воен.-мед. журн., 2005. - № 2. С. 4 9.
30. Булах О.Ю. Розвиток положень Женевських конвенцій у проекті військово-медичної доктрини України // Проблеми військової охорони здоров’я / Збірник наукових праць УВМА. Випуск 10, К., 2002, С. 3 9.
31. Быков И.Ю. Военная медицина России в общей системе ликвидации последствий чрезвичайних ситуаций и обеспечения миротворческих сил // Воен.-мед. журн., 2005. - № 7. С. 4 11.
32. Быков И.Ю., Белощук А.Б., Давидов В.М., Родин Д.Н., Олейников Д.Б., Лапа А.Н. Военно-медицинское образование в системе кадровой политики медицинской службы Вооруженных Сил РФ // Воен.-мед. журн., 2002. - № 8. С. 4 9.
33. Быков И.Ю., Давыдов В.М., Олейников Д.Б. Непрерывное военно-медицинское образование в современных условиях // Воен.-мед. журн., 2004. - № 7. С. 4 7.
34. Быков И.Ю., Давыдов В.М., Олейников Д.Б. От образования на всю жизнь к образованию через всю жизнь // Воен.-мед. журн., 2000. - № 11. С. 4 6.
35. Варус В.І. Стратегія превентивної медицини в охороні професійного здоров’я військовослужбовців Збройних сил України у XXI сторіччі // Наука і оборона. 2001. № 2. С. 2023.
36. Варус В.І. Фізіолого-гігієнічне обґрунтування превентивної реабілітації як напрямку в медичному забезпеченні професійної надійності і здоров’я операторів: Автореф... дис. д-ра мед. наук.: 14.02.01. К., 1996. 47 с.
37. Варус В.І, Степаненко А.В., Медведєв В.Н., Ляшенко С.В. Науково-теоретичні та методологічні аспекти створення стандартів військово-медичного забезпечення ЗС України // Проблеми військової охорони здоров’я / Збірник наукових праць УВМА. Випуск 7, К., 2000, С. 3 10.
38. Вовкодав М.М. Наукове обґрунтування напрямків реформування системи охорони здоров’я військовослужбовців Збройних сил України: Автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.02.03 / Нац. мед. ун-т. ім. О.О. Богомольця. К., 1999. 20 с.
39. Вовкодав Н.Н., Бобок П.В. Организационные аспекты обеспечения качества и эффективности медицинской помощи в Вооруженных Силах / Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. тр. / Под ред. проф. В.Я. Белого. К.: Логос, 1998. С. 1721.
40. Вовкодав М.М., Жаховський В.О. Кадри як складова частина медичного забезпечення Збройних Сил України // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования / Сборник научных трудов, Киев Логос”, 1997 с.21 23.
41. Воробьев С.В. Методические подходы к организации платных медицинских услуг // Воен.-мед. журн., 2001. - № 1. С. 15 18.
42. Вороненко В.В. Гігієнічне обґрунтування заходів з охорони здоров’я військовослужбовців кадрового складу частин, що розташовані на територіях України, забруднених радіонуклідами: Автореф... дис. канд. мед. наук.: 14.02.01. К., 2003. 20 с.
43. Вороненко Ю.В., Литвинова О.Н. Менеджмент та лідерство в медсестринстві. Т.: Укрмедкнига, 2001. 368 с.
44. Вишневський А., Хмельницька О., Застосування моделі та профілів компетентності для управління персоналом в системі державної служби // Вісник державної служби України, 2004. - № 4. С. 38 44.
45. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. посіб. // За ред. В.Г. Кременя. Авт. колект.: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубіянко, І.І. Бабін. Тернопіль: Навч. книга Богдан, 2004. 384 с.
46. Гайдар Б.В. Высшее военно-медицинское образование в Вооруженных Силах Российской Федерации и система подготовки военных врачей в Военно-медицинской академии // Воен.-мед. журн., 2005. - № 7. С. 11 14.
47. Гайдар Б.В., Иванцов В.А., Сидельников В.О., Русев И.Т., Мадай Д.Ю., Кокове В.Г., Зиновьев Е.В., Муталибов М.М. К вопросу о необходимости сокращения этапов медицинской эвакуации в условиях локальных войн и вооруженных конфликтов // Воен.-мед. журн., 2004. - № 6. С. 4 8.
48. Галацан О. Основні складові організаційноекономічного механізму управління охороною здоров’я в регіоні з позицій системного підходу // Упр. сучас. містом. 2002. № 13 (5). С. 7073.
49. Гладун З.С. Державне управління в галузі охорони здоров’я. Т.: Укрмедкнига, 1999. 312 с.
50. Голик Л.А. Проблеми кадрового забезпечення Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України та шляхи їх вирішення // Військова медицина України, 2002. - № 3. С. 14 21.
51. Голик Л.А., Система оптимізації медичної допомоги у Збройних Силах України (наукове обґрунтування та реалізація): Автореф. дис. д-ра мед. наук: 14.02.03. К., 2003. 45 с.
52. Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Управління якістю медичної допомоги стратегія оптимізації діяльності військових лікувально-профілактичних закладів України // Військова медицина України, 2002. - № 1. С. 16 22.
53. Голубчиков М.В., Власенко Н.І., Орлова Н.М., Коп’як Л.П. Сучасна система підготовки лікарів-статистів в Україні в умовах реформування статистичної служби // Проблеми військової охорони здоров’я / Збірник наукових праць УВМА. Випуск 12, К., 2002, С. 310 316.
54. Гончаров С.Ф., Бобий Б.В. О некоторых проблемах медицинского обеспечения населения в кризисных ситуациях // Воен.-мед. журн., 2005. - № 7. С. 15 22.
55. Гриценко А., Процес реформування не завжди був послідовний...// Народна армія 2005. № 25.
56. Гриценко А. С., Як заощадили мільярд гривень // Народна армія. 2005. - № 89.
57. Губерная Г.К., Ильюшенко В.Г. Власть и управление // Менеджер: Вестник ДонДУУ. - Донецк, 2003. № 2 (24). С.7 - 17.
58. Гуляев В.А., Опыт управления качеством медицинской помощи за рубежом // Воен.-мед. журн., 2001. - № 6. С. 60 83.
59. Державна політика та економіка охорони здоров’я: Практикум / М. Білинська, В. Григорович, Л. Жаліло та ін.; За заг. ред. І. Розпутенка, І. Солоненка. К.: Видво К.І.С.”, 2002. 216 с.
60. Державний службовець в Україні: пошук моделі / Нижник Н.Р., Цвєтков В.В., Леліков Г.І. та ін. К.: Ін Юре, 1998. 272 с.
61. Дудко С., Сороко В. Концепція стратегічного планування професійного навчання державних службовців // Вісник державної служби України, 2003. - № 3. С. 72 79.
62. Європейський Союз та Україна: Стратегія відносин у контексті розширення / Ін-т регіон. та євроінтеграц. Досліджень. К.: К.І.С”, 2003. 206 с
63. Єна А.І. Система професійного психофізіологічного відбору працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки: Автореф. ... дис. д-ра мед. наук: 14.02.01. К., 2004. 40 с.
64. Жалило Б. Как разработать план развития персонала // Справочник кадровика, 2003. - № 8. С. 84 86.
65. Жаховський В.О. Актуальність та основні принципи формування концепції кадрової політики медичної служби Збройних Сил України // Сучасні аспекти військової медицини / Збірник наукових праць ГВКГ МО України (Випуск шостий), К., 2001, с. 40 45.
66. Жаховський В.О. Державне управління охороною здоров’я військовослужбовців Збройних Сил України // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць ХарРІ НАДУ, 2005. № 2. У 2 ч., ч 2. с.229 237.
67. Жаховський В.О. Державне управління системою кадрового забезпечення медичної служби Збройних Сил України // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-пркт. конф. за міжнар. участю / За заг. Ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. У 2 т., т 2. с.185 187.
68. Жаховський В.О. Основні напрями кадрової політики військово-медичної служби. // Современные аспекты военной медицины : Сб. научн. трудов ГВКГ МО Украины. Выпуск 5. Киев, 2000, с. 47 57.
69. Жаховський В., Підготовка менеджерів для медичної служби Збройних Сил України // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. с.137 139.
70. Жаховський В.О. Помічники військових лікарів на службі в Збройних силах України // Народна армія, 2003. № 8.
71. Жаховський В.О. Проблеми та напрями розвитку військової освіти // Тези доповідей ХІІІ міжвузівської наук.-методичної конференції Житомирського військового інституту радіоелектроніки імені С.П. Корольова, м. Житомир: ЖВІРЕ, 2005. Ч.І. 44с.
72. Жаховський В.О. Формування та управління кадровим потенціалом медичної служби Збройних Сил України. // Військова медицина України 2001. № 2. с. 42 47.
73. Жаховський В.О., Радиш Я.Ф. Військові лікарі випускники Військово-медичного факультету при Куйбишевському медичному інституті (до 25-річчя випуску) // Лікарська справа. Врачебное дело, 2002. № 2. с. 137 139.
74. Жаховський В.О., Радиш Я.Ф. Кузня керівників військово-медичної служби // Сучасні аспекти військової медицини / Збірник наукових праць ГВКГ МО України (Випуск шостий), К., 2001, с. 46 50.
75. Жаховський В., Радиш Я., Голик Л., Камалов Р., Управління кадровим забезпеченням військових лікувально-профілактичних закладів Зб. наук. праць УАДУ при Президентові України, випуск 2, 2002, с.108 120.
76. Журавель В.И. Основы менеджмента в системе здравоохранения. К., 1994. 336 с.
77. Загородній В.В. Механізми державного регулювання реформуванням системи охорони здоров’я (на матеріалах м. Києва): Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.05. К., 2001. 17 с.
78. Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, www. Zakon. rada. gov. ua.
79. Закон України Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060 ХІІ (із змінами), www. Zakon. rada. gov. ua.
80. Закон України „Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, www. Zakon. rada. gov. ua.
81. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (із змінами), www Zakon. rada. gov. ua.
82. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, www. Zakon. rada. gov. ua.
83. Закон України Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР, www. Zakon. rada. gov. ua.
84. Закон України Про участь України в міжнародних миротворчих операціях” від 23 квітня 1999 року № 613-ХІV, www. Zakon. rada. gov. ua.
85. Закон України Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 18 червня 1999 року №766 XIV, www Zakon. rada. gov. ua.
86. Закон України Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав” від 2 березня 2000 року № 1518-ІІІ, www. Zakon. rada. gov. ua.
87. Закон України Про чисельність Збройних Сил України на 2000-2005 роки” від 7 грудня 2000 р. № 2128 ІІІ, www. Zakon. rada. gov. ua.
88. Закон України „Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ, www. Zakon. rada. gov. ua.
89. Закон України „Про основні заходи соціального статусу ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 6 лютого 2003 року № 524-ІV, www. Zakon. rada. gov. ua.
90. Закон України Про внесення змін до Закону України Про чисельність Збройних Сил України на 2000 2005 роки” від 22 червня 2004 року № 1825-ІV, www. Zakon. rada. gov. ua.
91. Закон України Про чисельність Збройних Сил України на 2005 рік” від 17 березня 2005 року № 2489-ІV, www. Zakon. rada. gov. ua.
92. Законодавство України про охорону здоров’я: коментарі та постатейні матеріали / Уклад. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. К.: Атіка, 2000. 256 с.
93. Иванов В.В., Гуляев В.А., Голов Ю.С Методологические аспекты оптимизации медицинского обеспечения войск с позиций теории функциональных систем // Воен.-мед. журн., 2000. - № 1. С. 15 19.
94. Іванов С.В. Наукове обґрунтування організації роботи та оснащення підрозділів надання медичної допомоги при масових ураженнях сильнодіючими отруйними речовинами: Автореф... дис. канд. мед. наук.: 14.02.03. К., 1999. 19 с.
95. Ипатов, П.В., Любомудров Г.Б., Денисов С.Л. Методика оценки результатов научной работы в крупном многопрофильном лечебном учреждении // Воен.-мед. журн., 2001. - № 3. С. 31 36.
96. Камалов Р., Лихота А., Жаховський В. Державне управління підготовкою військових стоматологів в Україні // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України, випуск 1, - 2002, - с.169 174.
97. Каспер М. Мероприятия по обеспечению медицинской готовности войск в подготовительный период // Материалы науч. конф. Влияние многонациональных военных миссий НАТО на организацию здравоохранения”, Киев, 7 сент. 2000 г.
98. Каспер М. Обеспечение медицинского аспекта готовности в период дислокации войск // Материалы науч. конф. Влияние многонациональных военных миссий НАТО на организацию здравоохранения”, Киев, 7 сент., 2000 г.
99. Клименко О.П., Миротворча діяльність українського війська. Перше десятиліття // К.: Неопалима купина, 2004. 224 С.
100. Клішевич Б.А. Організаційно-методичні підходи до реформування вищої військово-медичної освіти України в контексті Болонського процесу // Військова медицина України, 2004. - № 4. С. 28 39.
101. Кодекс законів про працю України (із змінами) 10грудня 1971 року №322-VІІІ, Zakon. rada. gov. ua.
102. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України, затверджена Указом Президента України від 7 груд. 2000 р. №1313/2000.
103. Копійка В. Питання реформи основних інституцій ЄС в контексті нового розширення // Розширення ЄС: аналітичний щоквартальник. К., 2003. Вип. 1. С. 1 96.
104. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий Дім Ін Юре”, 2001. 448 с.
105. Корж І. Практика правового регулювання конкурсного добору кандидатів на державну службу в Сполучених Штатах Америки // Вісник державної служби України, 2003. - № 3. С. 79 84.
106.