ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Груба Григорій Іванович

УДК 351.824.11

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ
ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Черепанова Вікторія Олександрівна,
кандидат економічних наук,
доцент

Харків 2005 р.

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ........................... 12
1.1. Електроенергетика України як об’єкт державного управління. 12
1.2. Нормативно-правове забезпечення державного управління електроенергетикою........................................................................................................................ 26
1.3. Методологічні основи державної політики енергозабезпечення 49
Висновки до першого розділу........................................................... 58
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКОЮ
УКРАЇНИ....................................................................................................... 61
2.1. Характеристика сучасного стану електроенергетики України... 61
2.2. Суперечності державного управління стратегічним розвитком електроенергетики......................................................................................... 84
2.3. Реформування системи державного управління енергетикою
в зарубіжних країнах світу........................................................................... 99
Висновки до другого розділу........................................................... 110
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ.. 115
3.1. Вплив державного управління на ефективність діяльності електроенергетики...................................................................................................................... 115
3.2. Концептуальний підхід до формування механізму державного управління стратегічним розвитком паливно-енергетичного комплексу України...... 126
3.3. Методичні рекомендації щодо вдосконалення механізму державного управління прогнозуванням енергозабезпечення економіки України..... 151
Висновки до третього розділу.......................................................... 171
ВИСНОВКИ................................................................................................ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 180
ДОДАТКИ196

ВСТУП

Актуальність теми. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України це один з найважливіших суб’єктів господарювання, від ефективної діяльності якого залежить добробут усієї країни.
Сьогодні ПЕК знаходиться на етапі становлення ринкових відносин, але цей процес здійснюється повільно, з низькою результативністю, оскільки більшість енергетичних підприємств, у тому числі обленерго, контрольний пакет акцій яких належить державі, мають великі обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості та є неплатоспроможними. Така ситуація виникла в результаті:
1) несвоєчасної і неповної оплати за отриману електроенергію з боку кінцевих споживачів, у тому числі бюджетних організацій;
2) використання недосконалої системи державного регулювання ціноутворення і розподілу грошових коштів між енергопостачальними підприємствами і підприємствами, що генерують енергію, через розподільні рахунки, що не стимулює діяльності цих підприємств;
3) високих технологічних втрат електроенергії (ТВЕ), пов'язаних як з наявністю застарілого устаткування, у тому числі магістральних мереж, так і крадіжками електроенергії;
4) недостатності власних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і високої вартості їхньої закупівлі в інших країнах тощо.
Програма діяльності Уряду України визначає, що одним з його стратегічних завдань є глибокі, якісні перетворення в енергетичному секторі економіки країни.
Усе це зумовило необхідність розробки науково обґрунтованого механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.
Державне управління розвитком ПЕК є багатогранною проблемою, вирішенню якої присвячені наукові праці багатьох вітчизняних і закордонних авторів, фахівців у галузі державного управління та енергетики, зокрема: електроенергетики, енергозбереження, стратегічного управління, політичного аналізу тощо.
У процесі дисертаційного дослідження було узагальнено розробки вітчизняних енергетиків: П.Амброзевича, О.Вітер, В.Головка, В.Зухвалого, С.Єрмілова, О.Кільницького, В.Котка, М.Кулика, В.Лушкіна, А.Праховника, Ю.Продана, Б.Стогнія, А.Шидловського, Я.Шпака та ін. Опрацьовано наукові доробки відомих фахівців з теорії державного управління, а саме: В.Авер`янова, О.Амосова, Г.Атаманчука, В.Бакуменка, В.Князєва, Н.Нижник, Г.Одінцової, О.Суходолі, В.Цвєткова, Ю.Куля, В.Яцуби та ін., а також науковців із стратегічного управління і менеджменту І.Алдохіна, І.Ансоффа, О.Виханського, О'Деннела, В.Леонтьєва, В.Маліновського, А.Петрова та ін.
Незважаючи на вагомий внесок цих авторів, в електроенергетиці залишаються проблеми, що вимагають негайного вирішення, у тому числі: у галузі державного управління з питань становлення ринкових відносин між підприємствами галузі, а також підготовки України до вступу в Європейський Союз.
Існуюча складна ситуація в енергопостачанні країни вимагає розробки такої енергетичної стратегії, яка б дозволила зупинити поглиблення кризових явищ у ПЕК, забезпечити енергетичну безпеку України на етапі переходу до стійкого розвитку економіки, визначити основні орієнтири формування завдань і рішень щодо управління та реформування ПЕК.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі економічної теорії і фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідної теми Основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону” (державний реєстраційний номер 0104U000088) як складової Комплексного наукового проекту НАДУ Державне управління та місцеве самоврядування”.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування і науково-методичне забезпечення вдосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України, а також опрацювання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності його реалізації. Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:
з’ясувати ринкові, інституційні, нормативно-законодавчі особливості функціонування електроенергетики України та запропонувати шляхи його удосконалення;
удосконалити організаційну структуру управління енергетикою на основі узагальнення зарубіжного досвіду її реформування;
виявити фактори, що впливають на ефективність діяльності ПЕК, у тому числі електроенергетики, та визначити місце і роль державного управління в процесі покращення роботи галузі;
обґрунтувати переваги та охарактеризувати недоліки системи державного управління розвитком галузі в Україні;
сформулювати поняття державна політика енергозабезпечення” та визначити її складові;
розробити механізм державного управління прогнозуванням потреби держави (або окремого регіону) в енергоресурсах, що базується на економіко-математичних методах і враховує заходи щодо зниження ТВЕ та енергозбереження.
Об'єкт дослідження процес державного управління стратегічним розвитком ПЕК України.
Предмет дослідження удосконалення механізмів державного управління електроенергетикою України.
Методи дослідження. Для досягнення мети в роботі використовувалися методи: аналізу та синтезу, а також порівняння (для дослідження сучасного стану електроенергетики України, факторів впливу на ефективність державного управління розвитком електроенергетики і на господарсько-фінансову діяльність обленерго), систематизації (для узагальнення понятійного апарату та обґрунтування складових механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК), економіко-математичні (для побудови моделі прогнозування потреби регіонів і держави в цілому в енергоресурсах).
Як джерела інформації використовувалися законодавчі і нормативні акти з управління електроенергетикою; публікації вітчизняних і зарубіжних учених з питань права, економіки, енергетики, а також державного управління, дані Міністерства палива та енергетики про результати діяльності енергетичних підприємств, матеріали власних досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці методологічних засад щодо побудови та реалізації механізмів державного управління стратегічним розвитком електроенергетики.
У результаті наукових досліджень у дисертації
вперше:
обґрунтовано сутність та складові державної політики енергозабезпечення, яка зумовлює формування механізмів державного управління стратегічним розвитком та поточним функціонуванням ПЕК;
запропоновано механізм державного управління прогнозуванням потреби держави (регіону) в енергоресурсах, що враховує технологічні втрати енергії, енергоємність життєдіяльності, заходи з енергозбереження та дозволяє скласти енерговиробничий баланс і з використанням економіко-математичних методів визначити оптимальний обсяг енергоресурсів як на поточний період, так і на перспективу;
удосконалено:
систему факторів впливу на діяльність ПЕК, у тому числі електроенергетики, шляхом їхньої деталізації та градації на фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища галузі, зовнішнього середовища країни;
методологію формування організаційної структури управління ПЕК за лінійно-функціональним принципом, що дозволяє використовувати єдиний підхід до управління галуззю, увести елементи ринкової економіки в її діяльність, скоротити кількість управлінських структур, а також виключити можливості правопорушень з боку відповідальних осіб;
дістало подальший розвиток:
концептуальний підхід до вдосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК, що полягає в оновленні принципів, методів, способів і прийомів державного управління електроенергетикою;
уточнення змісту Енергетичного кодексу України як основи правового забезпечення реалізації державної політики енергозабезпечення за трьома розділами: організаційно-управлінські засади, економічні засоби впливу, техніко-технологічні основи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані наукові результати підвищують рівень обґрунтованості державно-управлінських рішень з питань формування та реалізації стратегічних планів розвитку ПЕК, у тому числі електроенергетики.
Основні положення і результати досліджень доведені до рівня методичних рекомендацій, запропонованих для практичного застосування Мінпаливенерго України (акт про впровадження від 26 квітня 2005 р.) та ВАТ Миколаївобленерго” (акт про впровадження від 12 квітня 2005 р.), а також використані в практичній діяльності постійної комісії з питань промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради АР Крим (акт про впровадження від 29 квітня 2005 р.) і ВАТ Крименерго” (акт про впровадження від 28 лютого 2005 р.).
Особистий внесок здобувача полягає у власному виконанні наукового дослідження, пропонуванні нового підходу до формування механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України. У роботах, виконаних у співавторстві, автору належать ідеї сучасних особливостей механізму державного управління енергозбереженням [7] та використання альтернативних джерел енергії [2; 3], напрямків удосконалення стратегії розвитку електроенергетики в Україні [8], новітньої державної політики з питань формування економічного механізму підвищення ефективності діяльності обленерго [1].
Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на III, ІV, V міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (м.Харків, 2003, 2004, 2005рр.), науково-технічній конференції Актуальні проблеми науково-технічного, проектно-конструкторського і нормативно-законодавчого супроводження Енергетичної стратегії України” (смтМиколаївка, 2004р.), науково-практичних конференціях за міжнародною участю Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м.Київ, 2004р.) та Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м.Одеса, 2004р., м.Львів, 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 2 колективні монографії, 5 статей у виданнях, що входять до переліку фахових з державного управління, 4 тез у збірниках матеріалів конференцій (загальний обсяг авторських публікацій 7,9 авт. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації 214 сторінок, у т.ч. список використаної літератури (182 назви) на 16 с., 3 додатки на 19 с., 19 таблиць, 27рисунків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У процесі виконання даного дисертаційного дослідження з урахуванням визначених мети і задач отримані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання, пов'язане з перебудовою електроенергетичної галузі України на ринкових засадах, удосконалення механізмів державного управління розвитком цього стратегічно важливого сектору економіки. В узагальненому вигляді вони зводяться до наступних положень:
1. Органи державної влади повинні формувати державну політику енергозабезпечення як стратегію і тактику їхньої діяльності щодо виробництва і споживання паливно-енергетичних ресурсів. Її основу становлять наукові дослідження у сфері державного управління, права, енергетики та економіки. Така політика здійснюється за допомогою механізмів державного управління стратегічним розвитком та поточним функціонуванням ПЕК, дія яких відтворюється правовим, техніко-технологічним та кадровим забезпеченням екстенсивно-інтенсивного розвитку, реалізацією принципів стратегічного управління, економічними важелями підвищення ефективності діяльності галузі. Використання запропонованого підходу дозволяє керівникам ПЕК розробляти дієві науково-обґрунтовані управлінські рішення.
2. В державному управлінні необхідно враховувати, що на ПЕК, в тому числі електроенергетику, впливають фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища галузі, а також зовнішнього середовища країни, які безпосередньо корегуються владою. До факторів зовнішнього середовища відносяться політико-правове, економічне, соціально-демографічне, науково-технічне середовища; внутрішнього організація виробництва та постачання енергоносіїв, застосування досягнень науково-технічного прогресу, система менеджменту галузі, а також екологічна безпека; зовнішніх факторів країни політико-правове, економічне, техніко-технологічне та екологічне середовище. Фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища ПЕК, а також зовнішнього середовища країни є засобами зворотного зв’язку, оскільки прямим є вплив на них механізмів державного управління галуззю.
3. Механізм державного управління стратегічним розвитком ПЕК доцільно базувати на сукупності принципів, методів, засобів, прийомів, інструментів та важелів державного управління, за допомогою яких здійснюється розв’язання суперечностей, що виникають у процесі діяльності галузі, та становлення ринкових відносин між суб`єктами ринку енергоносіїв та органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Місія енергетики України полягає у задоволенні соціально-економічних потреб держави на енергоносії, а головною її метою є ефективне енергозабезпечення життєдіяльності країни. Для досягнення визначеної мети керівникам ПЕК доцільно формувати енергетичну стратегію на основі наступних принципів державного управління, до яких віднесено: формування державної політики енергозабезпечення здійснюється відповідно до місії та головної мети галузі; конкретність та послідовність кроків у вирішенні проблем запровадження ринкових відносин у галузі; прозорість та гласність прийняття управлінських рішень стосовно стратегії розвитку галузі; централізація в питаннях стратегії розвитку та регіональна демократизація трансформаційних перетворень у галузі; спостереження та аналіз за їх результативністю; персональна відповідальність посадовців за реалізацію стратегії розвитку галузі.
4. У процесі впровадження державної політики енергозабезпечення країни, методи державного управління мають відповідати зростаючим потребам суспільства в енергоносіях, специфічним особливостям розвитку галузі, стану внутрішнього і зовнішнього ринку енергоносіїв. Стосовно стратегічного розвитку енергетики методи управління пропонується класифікувати як загальні (організаційно-розпорядчі або адміністративні, економічні, соціально-психологічні та правові, економічного та правового регулювання) та спеціальні (прийняття управлінських рішень з питань енергозабезпечення та енергозбереження; морально-політичні, спрямовані на задоволення соціальних та виробничих потреб держави у паливно-енергетичних ресурсах; адміністративно-директивні, що стосуються централізації, децентралізації та самоорганізації системи управління ПЕК та взаємодії окремих суб’єктів енергоринку України).
5. Методи державного управління стратегічним розвитком ПЕК країни, у тому числі електроенергетики, доцільно конкретизувати у прийомах і способах. Способи державного управління (фінансові, інвестиційні, техніко-технологічні, природно-ресурсні та суто управлінські) характеризують особливості впливу Уряду на об’єкт дослідження, а прийоми це практичні навички, за допомогою яких поліпшуються умови досягнення цілей державного управління вирівнювання конкурентних можливостей виробників та споживачів енергоресурсів, реалізація антимонопольної політики; захист внутрішнього енергоринку.
Прийоми державного управління передбачають використання певних інструментів (адміністративних та економічних) та важелів (ціноутворення, оподаткування, фінансування та кредитування, інвестування та амортизаційні відрахування).
6. Розроблені в дисертації критерії оцінки ефективності діяльності галузі, у тому числі єдиний підхід до застосування методології енергозабезпечення та енергозбереження країни, доцільно враховувати при формуванні лінійно-функціональної організаційної структури державного управління ПЕК з чітко визначеними функціями, підпорядкованістю установ та персональною відповідальністю керівників за результати діяльності ПЕК.
7. Прогнозування потреб суспільства у паливно-енергетичних ресурсах є ефективним на основі завчасного складання побудови енерговиробничого (електровиробничого) балансу, що розраховується в натурально-вартісній формі і являє собою систему взаємозв'язків і взаємозалежностей галузей економіки й енергетики. Його пропонується складати у двох видах агрегованому і деталізованому, що уможливлює запровадження схеми енергопотоків і продукції як укрупненого опису взаємозв'язків виробництва енергоресурсів та розвитку інших секторів економіки. Сутність механізму державного управління ПЕК полягає в тому, що при заданому обсязі продукції, робіт або послуг на рівні держави чи регіону визначаються повні витрати паливно-енергетичних ресурсів, які повинні враховувати заходи по скороченню ТВЕ та можливість використання альтернативних і вторинних джерел енергії. Це дозволяє оптимізувати використання паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі електроенергії, та знизити витрати на їхнє споживання, тобто сформувати систему енергетикасуспільство”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. К.: Наук. думка, 1990. 168 с.
2. Аврух А. Я. Проблемы себестоимости и ценообразования в электроэнергетике. М.: Энергия, 1977. 464 с.
3. Альтман Г. X. Звездные часы лидерства. Лучшие стратегии управле-ния в мировой истории: Пер. с нем. — М.: АО «Интерэксперт», 1999. 272с.
4. Амосов О., Дегтяр А. Мотиваційні аспекти прийняття та реалізації державно-управлінських рішень // Управління сучасним містом. 2002. №1-3 (5). С. 28-33.
5. Амброзевич П., Кузьменко Л. Проблемные вопросы в топливно-энергетическом комплексе Украины // Энергетическая политика Украины. 2003. № 2. С. 32-38.
6. Аналіз роботи енергопостачальних компаній щодо розрахунків за електричну енергію у січні 2004 року (оперативно) та зниження ТВЕ у 2003 році // Новини енергетики. 2004. № 2. С. 24-26.
7. Андрушків Б. М., Кузьмін О.С. Основи менеджменту. Львів: Світ, 1995. 296 с.
8. Антонов В. Г. Эволюция организационных структур // Менеджмент в России и за рубежом. 2000. №1.
9. Антохина М. Физика процесса // Бизнес. 2005. №11. С.85-86.
10. Антохина М. Экономика процесса // Бизнес 2005. №11. С.87-89.
11. Ансофф. И. Стратегическое управление. М.: Экономика, 1989. 519 с.
12. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
13. Атаманчук Г.В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы. М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000. 302 с.
14. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
15. Афонин А. А. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты: Учебное пособие. К.: МЗУУП, 1994. 304 с.
16. Бакуменко В. Методологічне забезпечення реалізації поширених завдань програмно-цільового управління // Управління сучасним містом. 2002. № 1-3 (5). С.3-13.
17. Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2000. № 1. С.5-19.
18. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: пробле-ми тeopii, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
19. Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. Методологія державного управління: проблеми становлення та подільшого розвитку // Вісн. УАДУ. 2000. № 1. С.11-27.
20. Баранник В.А. Енергетична стратегія України в ракрусе перспективи розвитку світових ринків енергетичних ресурсів// Енергетична політика України. 2003 № 6. С.28 31.
21. Беляев Ю.М. Альтернативные источники энергии. // Промышленная энергетика. № 4. С. 50-52.
22. Бланк И. А. Финансовый менеджмент.— К.: Ника-центр, Эльга, 2000.— 528 с.
23. Большаков А. С., Михайлов В. И. Современный менеджмент: теория и практика. СПб.: Питер, 2000. 416 с.
24. Бондарь Н. П., Васюхин О. В., Голубев А. А. Подлесных В. И. Эффективное управление фирмой: современная теория и практика. СПб.: Изд. Дом «Бизнесс-пресса», 1999. 416 с.
25. Борисов В.Н. Уровни логического процесса и основные направления их исследования. Новосибирск: Наука, 1967. 212 с.
26. Бронников В., Соколовская Н. К вопросу о концепции энергетической политики и энергетической безопасности Украины // Энергетическая политика Украины . 2003. №11. С.24-26.
27. Быков В.В. Методы науки. М.: Наука, 1974. 215 с.
28. Ващенко Ю. Правовые аспекты управления рисками в электроэнергетике. // Энергетическая политика Украины. 2004. № 3. С. 16-19.
29. Варнавський В.Г. Модели реформування електроенергетики: світовий досвід і Росія // Новини енергетики. 2004. № 2. С. 12-17.
30. Вербицкий В., Земляной Н. Российский синдром энергетической евроинтеграции Украины. // Энергетическая политика Украины. 2004. № 3. С. 8-15.
31. Витер Е. Международный опыт написания энергетических стратегий // Энергетическая политика Украины. 2003. №2. С. 5-7.
32. Витер Е. Энергетика Венгрии: готовность к вступлению в ЕС // Энергетическая политика Украины. 2003. №2. С. 26-31.
33. Виханский О. С. Стратегическое управление: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Гардарика, 1998. 296 с.
34. Владимирова И. Г. Организационные структуры управления компаниями // Менеджмент в России и за рубежом. 1998. №3, №5.
35. Волконский В. А., Кузовкин А. И. Оптимальные тарифы на электроэнергию инструмент энергосбережения. М.: Энергоатомиздат, 1991. 157с.
36. Гинайло В. А., Танкевич Е. Н., Маевский Н. Д. Учет электрической энергии: проблемы и решения // Энергетическая политика Украины. №10. 2001. С. 68-76.
37. Гольстрем В. А., Кузнецов Ю. Л. Справочник по экономии топливно-энергетических ресурсов. К.: Техника, 1985. 383 с.
38. Головко С. Влияние внешних факторов на стратегию энергетической политики Украины // Энергетическая политика Украины. 2003. № 2. С. 8-11.
39. Головко С. Регіональна інтеграція енергоринків. Досвід і результати скандинавського експерименту // Енергетична політика України. 2004. №4. С. 58-61.
40. Гончар М.И, Дудников С.Н.Оценка эффективности использования энергии на основе энергетических балансов // Энергетика и электрификация, 2003. №7. С. 2-7.
41. Гончаров С. Енергетична стратегія України: доцільні принципи формування // Енергетична політика України. 2003. №2. С.12-14.
42. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А.Козбаненко. М.: Статус, 2000. 912 с.
43. Грачева Л.И., Груба Г.И., Гембарский Е.Н., Петренко П.А. Использование энергии солнца в теплоснабжении жилых домов и производственных помещений. Симферополь: Таврида, 2003. 820 с.
44. Грачева Л.И., Груба Г.И., Гембарский Е.Н., Петренко П.А. Использование энергии ветра / Под ред. д.т.н., проф. Грачевой Л.И. Симферополь: Таврия, 2003. 325 с.
45. Груба Г.І., Плакида В.Т., Черепанова В.О. Державна політика стосовно формування економічного механізму підвищення ефективності діяльності обленерго// Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2003. Вип. 2 (17). У 2 ч. Ч. 2. С. 65-69.
46. Груба Г.І. Міжнародний досвід державного управління енергетикою// Теорія та практика державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2004. Вип.9. С.130-133.
47. Груба Г.І. Особливості механізму державного управління електроенергетикою // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2004. №1(19). С.38-43.
48. Груба Г.І. Ефективність розвитку електроенергетики та фактори, що на неї впливають //Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во Хар РІНАДУ Магістр”, 2004. №3 (22). С. 209-219.
49. Груба Г.І., Черепанова В.О. Механізм державного управління енергозбереженням // Актуальні теоретико-методологічні та організаційно - практичні проблеми державного управління: Матер. наук.-практ. конф. за міжн.участю. К.: Вид-во НАДУ, 2004. №1. С. 40-42.
50. Груба Г.І., Черепанова В.О. Напрямки удосконалення стратегії розвитку електроенергетики в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук. пр. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. С.271-281.
51. Груба Г.І. Сучасні особливості державного управління стратегічним розвитком електроенергетики // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матер. наук.-практ. конф. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. С.44-46.
52. Груба Г.І. Удосконалення механізму податкового регулювання діяльності енергопостачальних підприємств // Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні: Матер. наук.-практ. конф. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ, 2005. С.106-108.
53. Груба Г.І. Концептуальні підходи щодо удосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2005. №. 2(24): У 2-х ч. Ч.1. С. 128134.
54. Гурне Б. Державне управління: Пер. з фр. В.Шовкуна. К.: Основи, 1993. 165 с.
55. ДерзкийВ.Г. Определение объемов хищения электроэнергии в ОЭС и ее структурах (облэнерго, ПЭС, РЭС) с помощью макропоказателей // Энергетика и электрификация. 1999. № 9. С. 22-27.
56. Дерзкий В.Г. Передача электроэнергии в распределительных сетях: нормирование потерь, хищения электроэнергии, формирование тарифов. К.: Знание, 2002. 64 с.
57. ДерзкийВ.Г. Энергорынок. Обзор законопроектов и анализ эффективности // Энергетика и электрификация. 1999. № 8. С. 4-9.
58. ДерзкийВ.Г., КаплинН.И. Расчет объемов неоплаченной (неучтенной, похищенной) электроэнергии в электрических сетях. К.: Знание Украины, 2000. 26 с.
59. ДерзкийВ.Г., КаплинН.И., КолешниковВ.Д. Мероприятия по снижению технологического расхода электроэнергии в распределительных сетях. К.: НАН Украины институт проблем моделирования в энергетике, 1999. 91 с.
60. Дерзкий В.Г. Тарифная политика и потери электроэнергии в распределительных сетях // Энергетика и электрификация. 2003. № 4. С.25 30.
61. Державне управління i менеджмент: Навч. посіб. у таблицях i схемах / Кол. авт.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г.С. Одінцової. X.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
62. Державне управлшня в Украіні: органааційно-правові засади: Навч. noci6. / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, B.I. Мельниченко та iн.; За заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
63. Державне управління: Слов.-довід. / Укл.: В.Д. Бакуменко (кер. твор-чого кол.), Д.О. Безносенко, I.M. Варзар та ін.; За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
64. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Годієнко; За заг.ред. А.Ф.Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
65. Договір до Енергетичної хартії і пов'язані з ним документи // Енергозбереження. К., 2003. С. 38-39.
66. Долгов П.П. Математические модели энергоэкономического анализа. Л.: Наука, Ленин. отд-ние, 1968. 95 с.
67. Долгов П.П., Черепанова В.А. Планирование использования вторичных ресурсов промышленными предприятиями //Научно-технический прогресс и повышение эффективности использования производственного и научного потенциала: Матер. наук.-практ. конф. Х.: ХПИ, 1987. С.13.
68. Железко Ю.С. Выбор мероприятий по снижению потерь электроэнергии в электрических сетях. М.: Энергоатомиздат, 1989. 176 с.
69. Закон України Про енергозбереження” // Голос України. 1994. 23 липня.
70. Закон Украины «Об электроэнергетике» // Голос Украины. 1997. 25 ноября. № 291 (1721). С. 6-8.
71. Закон Украины «Об естественных монополиях» // Ведомости Верховной Рады Украины. 2000. 28 июля. № 30. С. 552-559.
72. Закон Украины «О внесении изменений в Закон Украины «Об электроэнергетике» // Ведомости Верховной Рады Украины. 1998. №1. С.1-2.
73. Європейський вибір: Виступ Президента України Л.Д.Кучми у Верховній Раді України 18 червня 2002 року. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2002 рік. К.: Преса України, 2002. 96 с.
74. Егорченко И. Реформирование энергетики в Китае // Энергетическая политика Украины. 2003. №6. С.14-17.
75. Егорченко И. Тарифы и риски: распределение рисков при различных системах формирования тарифов. // Энергетическая политика Украины. 2003. № 10. С.64-68.
76. Егорченко И. Рынки для новых энергетических технологий // Энергетическая политика Украины. 2003. № 9. С.30-35.
77. Ермилов С.Ф. Енергетика України в ХХ1 столітті // Новини енергетики. 2003. №5. С. 5 7.
78. Ермоленко В. 5+5” равно либерализация российской электроэнергетики // Энергетическая политка Украины. 2003. № 9. 70-73.
79. Ефремов В. С. Стратегическое управление в контексте организацион­ного развития // Менеджмент в России и за рубежом. 1999. №1. С. 25-31.
80. Информационная справка об основных показателях развития отраслей топливно-энергетического комплекса Украины в декабре и в течение 2003 года (по оперативным данным) // Ведомости Министерства топлива и энергетики Украины . 2004.№1(25). С. 6671.
81. Информационная справка об основных показателях развития отраслей топливно-энергетического комплекса Украины в декабре и в течение 2003 года (по оперативным данным) // Ведомости Министерства топлива и энергетики Украины . 2005.№1. С. 6570.
82. Кальченко В. Необходимость избавляться от бремени старых долгов // Энергетическая политика Украины. 2001. № 11. С. 48-50.
83. Киселев С. Украинский ТЭК: причины налоговой задолженности.// Энергетическая политика Украины. № 7-8. 2003. С. 24-29.
84. Клюев А. Про основні напрямки законодавчої підтримки паливно-енергетичного комплексу // Енергетична політика України. 2003. №9. С.4-5.
85. Ковалев В.В., Волкова О. Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник. М.: Проспект, 2000. 421 с.
86. Ковалко М.П. Енергозбереження досвід, проблеми, перспективи. К.: Ін-т електродинаміки НАНУ, 1997. 152 с.
87. Ковалко М.П., Денисюк С.П. Енергозбереження пріоритетний напрям державної політики України. К.: УЕЗ, 1998. 506 с.
88. Колпаков В. М. Методы управления. К.: МАУП, 1997. 160 с.
89. Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих реше­ний: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2000. 256 с.
90. Комплексна державна програма енергозбереження України. К.: Держкоменергозбереження, 1996. 234 с.
91. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Офіційне видання Верховної Ради України. К., 1996. 80 с.
92. Котка В. Стратегія розвитку оптового ринку електричної енергії України // Новини енергетики. 2003.№:5. С.7275.
93. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер с анг. М.: Ростинтэр, 1996. 704 с.
94. Лазаренко С.Н., Тризно С.К.Экономия энергетиеских ресурсов // Промышленная энергетика. №1. С.26.
95. Левінгтон І., Ращепкін В. Оцінка показників функціонування оптового ринку електроенергії України або спростування за допомогою аналізу МІФУ про показники ринку // Новини енергетики. 2003. № 10. С. 32 48.
96. Лейбкинд А.Р. и др. Математические методы и модели формирования организационных структур управлення. М.: МГУ, 1982. 230 с.
97. Леонтьев В. Исследование структуры американской экономики. М.: Госстатиздат, 1958. 245 с.
98. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование: Учебник для вузов. М.: Изд-во БЕК, 1997. 368 с.
99. Лисочкина Т. В. Экономико-математические модели в энергетике: Учеб. пособие / Под ред. В. Р. Окорокова. Л.: ЛПИ, 1983. 57 с.
100. Литвинский Л. Стратегия развития ядерной энергетики в Украине на период до 2030 года и дальнейшую перспективу // Энергетическая политика Украины. 2003. № 9. С.10-15.
101. Лушкин В. Энергетика Украины в начале ХХ1 века // Энергетическая политика Украины. 2003. № 7-8. С.12 13.
102. МайстренкоН.Ю. Проблеми удосконалення взаємовідносин енергетичного і агропромислового комплексів України // Энергетика и электрификация. 1999. № 6. С. 19-21.
103. Малиновський В. Державне управління: Навч. посіб. Луцьк: Ред-вид. відд. Вежа” Держ. ун-ту ім. Лесі Україники, 2000. 558 с.
104. Математика и кибернетика в экономике: Словарь-справочник / Отв. ред. Н.П.Федоренко. М.: Экономика, 1971. 223 с.
105. Мартыненко Н. Заметки на полях черновика проекта энергетической стратегии Украины// Зеркало недели. 2002. 21 декабря. № 49 (424). С.6.
106. Марущак В. Адміністративно-правові аспекти регіонального стратегічного планування // Зб.наук. пр. УАДУ при Президентові України: У 4 ч. / За заг. Ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч.1. С. 171-173.
107. Марценко Е. Проявление противоправных действий в ТЭК Украины // Энегетическая политика Украины. 2004. № 11. С. 16-20.
108. Мелентьев Л.А. Системные исследования в энергетике. М.: Наука, 1983. 455 с.
109. Методологія державного управління: Слов-довід. / Уклад. В.Д.Бакуменко, Д.О.Безпносенко, С.В.Буівщенко та ін.; За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 196 с.
110. Мильнер Б. 3. Теория организаций. — М.: ИНФРА-М, 1999. 336 с.
111. Мозирський В. І., Вакуленко С. Є. Аналіз технологічних витрат електроенергії в ОЕС України // Энергетика и электрификация. 2000. №4. С. 21-23.
112. Немчинов В.С. Планирование и народнохозяйственные балансы. М.: Наука, 1968. 430 с.
113. Новожилов В.В. Проблемы измерения затрат и результатов при оптимальном планировании. М.: Экономика, 1967. 376 с.
114. Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: мета реформування // Український правовий часопис. 1999. Вип. 5. С. 20-27.
115. Нижник Н.Р. Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. / За заг. Ред. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
116. Нижник І., Мосов С. Формування рішень органами державного управління // Вісн. НАДУ. 2000. № 2. С. 13-18.
117. Одінцова Г.С. Соціальн