ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

РЕБКАЛО Микола Миколайович

УДК 35.01:343.2.01

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
(ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
БОРДЕНЮК Василь
Іванович,
кандидат юридичних наук,
доцент

КИЇВ - 2008

ЗМІСТ
ВСТУП ............ 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ 14
1.1. Кримінально-виконавча система як об’єкт наукового пізнання та
державного управління 14
1.2. Поняття та зміст державного управління у сфері виконання
покарань ............. 37
1.3. Принципи державного управління у сфері виконання
покарань .. 53
1.4. Нормативно-правове забезпечення державного управління
у сфері виконання покарань ....... 66
Висновки до розділу 1 .......................... 79
РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ 82
2.1. Кабінет Міністрів України як суб’єкт державного управління
у сфері виконання покарань 82
2.2. Центральні органи виконавчої влади у механізмі управління
сферою виконання покарань .. 94
2.3. Роль місцевих державних адміністрацій в управлінні
сферою виконання покарань ...... 108
Висновки до розділу 2 120
РОЗДІЛ 3
ДЕРЖАВНА КРИМІНАЛЬНО- ВИКОНАВЧА СЛУЖБА
УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 123
3.1. Кримінально - виконавча служба: поняття та особливості 123
3.2. Персонал Державної кримінально-виконавчої
служби України .. 135
3.3. Проходження кримінально-виконавчої служби 150
Висновки до розділу 3 .. 164
ВИСНОВКИ ...... 167
ДОДАТКИ . 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........... 176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Утвердження України як демократич­ної, соціальної, правової держави, де людина визнається найвищою соціальною цінністю, а її права та свободи визначають зміст і спрямованість діяльності держави, зумовлює об’єктивну потребу в теоретичному переосмисленні такої діяльності практично в усіх сферах суспільного життя. У сучасних умовах до таких сфер належить також сфера виконання покарань, яка з організаційного погляду об’єднує розгалужену систему різноманітних державних органів та організацій, основне функціональне призначення яких полягає у впровадженні державної кримінально-виконавчої політики, засади якої визначені насамперед у Конституції та законах України. Адже практика реалізації державної кримінально-виконавчої політики в процесі державного управління сферою виконання покарань, яке у сучасних умовах пов’язується насамперед з діяльністю органів виконавчої влади, засвідчила наявність у цій сфері не лише певних здобутків, а й низки проблем, що потребують розв’язання як на теоретичному, так і на практичному рівні.
Необхідність пошуку шляхів подальшого вдосконалення механізму організаційно-правового забезпечення державного управління сферою виконання покарань випливає із взятих Україною зобов’язань перед Радою Європи щодо приведення кримінально-виконавчої системи у відповідність з міжнародними стандартами. Це, у свою чергу, передбачає: по-перше, удосконалення механізмів організаційно-правового забезпечення функціо­нування органів виконання покарань; по-друге, створення умов тримання, медико-санітарного і побутового забезпечення засуджених та осіб, взятих під варту, що відповідають вимогам законодавства; по-третє, зміцнення матеріально-технічної бази підприємств виконання покарань; по-четверте, запровадження нових форм і методів роботи із засудженими, посилення виховного впливу на них, забезпечення ефективної соціальної адаптації осіб, які відбули покарання; по-п’яте, поліпшення кадрового забезпечення органів і установ виконання покарань.
Проблеми державного управління сферою виконання покарань були в центрі уваги багатьох вчених. Зокрема, в Російській імперії, до складу якої входила Україна, питання організації діяльності органів та установ виконання покарань у різних аспектах розглядалися у працях С.К. Гогеля [24], Д. В. Краінського [110], А. А. Піонтковського [135], С. В. Познишева [143], А. М. Стре­мо­ухова [254], І. Я. Фойницького [258] та інших авторів. В умовах колишнього Союзу РСР ці питання досліджувались у працях П. Т. Василенкова [19], С. Є. Віцина [21], Г. М. Вос­кресенського [21], Н. Я. Заблоцкіса [21], Я. А. Здира [251], Г. М. Калібаби [250], А. П. Клю­шніченка [39], В. В. Малькова [248], А. А. Нечитайленка [249], О. Г. Пермінова [131], Г. І. Петрова [133], В. І. Попової [146], Г. А. Туманова [256], Н. А. Філіпова [257], І. В. Шмарова [120] та ін. Не при­меншуючи значення досліджень згаданих вище вчених, слід зауважити, що вони проводились в умовах, коли існувала інша доктрина державної політки у сфері виконання покарань, а організація управлінської діяльності здійснювалась без урахування загальновизнаних міжнародною спільнотою пенітенціарних норм та принципів.
В Україні дослідження сфери виконання покарань розпочалося після проголошення незалежності. Точкою відліку цього процесу стало прийняття Конституції України, Кримінального кодексу України, Кри­мінально-виконавчого кодексу України, Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та інших законодавчих актів, які створили відповідні організаційні та правові передумови для становлення та розвитку сучасної кримінально-виконавчої системи, що зумовило появу цілої низки наукових досліджень, присвячених проблемам управління сферою виконання покарань. Зокрема, різні аспекти цієї проблематики висвітлювалася в роботах багатьох дослідників теорії державного управління та адміністративного права і кримінально-виконавчого права, зокрема І. Г. Богатирьова [13;14], А. О. Галая [22], О. М. Джужі [35], І. Л. Жука [40], В. А. Льовочкіна [116; 127; 261], Н. Б. Панасюка [130], О . Б. Пташинського [240], Г. О. Радова [243; 244], А. Х. Степанюка [113], В. М. Трубнікова [255], С. Я. Фаренюка [35], І. В. Штанька [261], І. С. Яковець [23] та інших авторів. У їхніх роботах основна увага акцентувалася на дослідженні проблем реалізації державної політики у сфері виконання покарань, розбудови кримінально-виконавчої системи та приведенні її у відповідність з міжнародними стандартами. За результатами цих досліджень сформульовані відповідні теоретичні положення, висновки та рекомендації, спрямовані на розв’язання тих чи інших проблем становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи. Однак залишилися певні прогалини стосовно організаційно-правового забезпечення державного управління сферою виконання покарань, оскільки переважна більшість робіт не містить системного, комплексного аналізу цієї проблеми. Зокрема, потребують дослідження питання щодо змісту державного управління у сфері виконання покарань, місця та ролі відповідних органів виконавчої влади у системі державного управління сферою виконання покарань, форм та методів їх діяльності тощо. Без такого аналізу не можна визначити шляхи вдосконалення державного управління у сфері виконання покарань та перспективи її становлення і розвитку. Саме згадані обставини зумовили вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження, яке присвячене організаційно-правовим аспектам удосконалення державного управління та механізмів реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань в умовах оновлення соціально-політичної та економічної ситуації в державі.
Дисертаційне дослідження спирається на теоретичні здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі теорії державного управління та адміністративного права, зокрема: В. Б. Авер’янова [1-4;30-32], Г. В. Атаманчука [5], О. М. Бандурки [7], Ю. Т. Базарова [6], Л. Є. Басовського [8], Д. Н. Бахраха [9-10], І. Л. Бачило [11], Л. Р. Білої [103], Ю. П. Битяка [12], В. І. Борденюка [15-18], А. Ю. Васіної [121], І. А. Грицяка [28], Б. Гурне [29], С. Д. Дубенко [36; 123], П. В. Журавльова [42], Л. В. Коваля [104], В. А. Козбаненка [26], В. К. Колпакова [106], А. П. Коренєва [109; 129], Т. О. Лукіної [115], В.В. Мамонової [117], В. М. Манохіна [118], В. І. Махініна [119], А. Ф. Мельника [121], В. І. Мельниченка [123], Н. Р. Нижник [123; 124], О.Ю. Оболенського [121], Д. М. Овсяника [125], В. С. Основіна [126], А.В. Пікулькіна [134], Н. Г. Плахотнюк [141], В. М. Плішкіна [142], Я. Ф. Радиша [241], В. М. Рижих [244], П. И. Романова [246], В. Ф. Сіренка [259], Г. П. Ситника [248], В. В. Цвєткова [259], В. В. Четверікова [260], Г. В. Щокіна [262], В. А. Юсупова [263], Д. В. Ягунова [264], Г. С. Яковлєва [265], Ц. А. Ямпольскої [266], О. Н. Ярмиша [267], В. Г. Яцуби [268].
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у рамках державних наукових програм Національної академії державного управління при Президентові України, складовими яких були такі теми науково-дослідних робіт, що виконувалися на кафедрі права і законотворчого процесу академії: "Правове регулювання державного управління та місцевого самоврядування" (державний реєстраційний номер 0101U002901); "Проблеми організаційно-правового забезпечення державного управління та місцевого само­врядування" (державний реєстраційний номер 0106U004373), у межах яких автором досліджувалися проблеми організаційно-правового забезпечення кримінально-виконавчої діяльності на місцевому рівні, а саме: було обґрунтовано співвідношення державного управління сферою виконання покарань і місцевого самоврядування в Україні в контексті реалізації кримінально-виконавчої політики та шляхи удосконалення організаційно-правового забезпечення державного управління на місцевому рівні.
У рамках відповідних науково-дослідних робіт автором дослі­джувалися проблеми організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування шляхів удосконалення організаційно-правового забезпе­чення державного управління у сфері виконання покарань.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання;
- з’ясувати стан розробки проблем державного управління у сфері виконання покарань та дослідити кримінально-виконавчу систему як об’єкт державно-управлінського впливу;
- розкрити зміст державного управління у сфері виконання покарань у контексті реалізації кримінально-виконавчої політики України;
- обґрунтувати систему принципів державного управління у згаданій сфері;
- проаналізувати стан нормативно-правового забезпечення держав­ного управління у сфері виконання покарань та визначити перспективи розвитку законодавства в контексті приведення його у відповідність з вимогами міжнародного законодавства;
- визначити та охарактеризувати систему органів державного управління у сфері виконання покарань;
- дослідити особливості кримінально-виконавчої служби та її відпо­відність цілям і завданням державної служби України;
- охарактеризувати персонал та особливості проходження кримі­нально-виконавчої служби;
- сформулювати відповідні пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань.
Об’єктом дослідження є кримінально-виконавча система України розгалужена система різноманітних державних органів та організацій, основне функціональне призначення яких полягає у впровадженні державної кримінально-виконавчої політики, засади якої визначені у Конституції та законах України.
Предметом дослідження є механізми організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження запропонованих у дисертації висновків, рекомендацій та пропозицій, сформульованих на основі аналізу організаційно-правових аспектів дер­жавного управління у сфері виконання покарань, дасть можливість розв’язати низку існуючих проблем щодо організаційного та правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань у контексті приведення кримінально-виконавчої системи України у відпо­відність з міжнародними пенітенціарними стандартами.
Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертаційного дослі­дження використано комплекс методів наукового пізнання, а саме:
- діалектичний метод, який сприяв осмисленню змісту та принципів державного управління у сфері виконання покарань, визначенню ролі органів державного управління у цьому процесі та обґрунтуванню теоретико-правових аспектів функціонування Державної кримінально-виконавчої служби України;
- формально-логічний метод, на основі якого було здійснено тео­ретичний аналіз об’єкта управлінського впливу, охарактеризовано державне управління з точки зору його понятійного апарату;
- системний метод, застосований при виявленні ключових компонентів державного управління та типології відносин між державою і суб’єктами кримінально-виконавчої системи в аспекті їх субординаційних і функціональних зв’язків;
- програмно-цільовий метод, використаний у процесі дослідження змісту діяльності органів виконавчої влади усіх рівнів, спрямованої на подальше реформування та державну підтримку кримінально-виконавчої системи;
- метод порівняння, застосований у процесі аналізу нормативно-правової бази, організаційно-правових аспектів проходження персоналом кримінально-виконавчої служби;
- статистичний метод, що сприяв опрацюванню статистичної інфор­мації, яка характеризує сучасний стан кримінально-виконавчої системи.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці згадуваних вище вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували проблеми державного управління як у цілому, так і в сфері виконання покарань.
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція, закони України та інші нормативно-правові акти, що визначають організаційно-правові засади державного управління, в тому числі у сфері виконання покарань.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань. Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
вперше:
- визначено головні риси кримінально-виконавчої системи як об’єкта державного управління, основні чинники, що зумовлюють особливості управління у відповідній сфері, а також найважливіші етапи розвитку пенітенціарної науки (науки про кримінально-виконавчу систему);
- розкрито зміст державного управління у сфері виконання покарань шляхом визначення системи цілей, завдань, функцій та методів державного управління у згаданій сфері і з’ясування їх природи й сутності;
- охарактеризовано кримінально-виконавчу службу як різновид державної служби та основні чинники, що зумовлюють особливості персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, обґрунтовано рекомендації та пропозиції, спрямовані на підвищення професійності та ефективності служби в органах виконання покарань;
уточнено:
- поняття державного управління у сфері виконання покарань як організуючого, цілеспрямованого впливу держави, здійснюваного з метою реалізації державної кримінально-виконавчої політики, змістом якої є забезпечення оптимального функціонування і розвитку сфери виконання покарань та ефективне вирішення кримінально-виконавчих завдань відповідно до вимог національного законодавства й міжнародних пенітенціарних стандартів;
- цілі, завдання та функції Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері реалізації державної кримінально-виконавчої політики та реформування кримінально-виконавчої системи відповідно до вимог міжнародних пенітенціарних стандартів;
- поняття та зміст управління проходженням кримінально-виконавчої служби та шляхи удосконалення цього процесу;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичні уявлення про цілі, завдання, функції, методи та форми державного управління в контексті визначення змісту та форм управ­лінської діяльності відповідних органів державного управління у сфері виконання покарань;
- вчення про принципи державного управління у сфері виконання покарань, що становлять своєрідну методологічну основу, на якій має базуватися реалізація кримінально-виконавчої політики України, розкриття їх змісту та особливостей дії у відповідній сфері управління;
- наукові погляди щодо шляхів та перспектив удосконалення нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань, що включає конституційний, законодавчий та підзаконний рівні, у контексті приведення кримінально-виконавчої системи України у відповідність з міжнародно-правовими пенітенціарними стандартами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі удосконалення механізму організаційно-правового забезпечення держав­ного управління у сфері виконання покарань у контексті приведення кримі­нально-виконавчої системи України у відповідність з міжнародними пенітенціарними стандартами. Так, висновки та рекомендації, сформульо­вані у дисертаційному дослідженні, були використані автором для удоско­налення законодавчих актів, які врегульовують діяльність Державної кримі­нально-виконавчої служби України, а саме: внесено зміни до пункту 2 ст. 8 Закону України "Про Державну кримінально виконавчу службу України" від 23 червня 2005 р. № 2713-IV відповідно до пункту 9-2 ст. 116 Конституції України про призначення керівника центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань (акт про впровадження від 7 лип­ня 2008 р. № 04-19/14-1597). Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань, а саме: при викладанні дисципліни Основи управління у сфері виконання покарань” (акт про впровадження від 14 грудня 2007 р. № 2062) та спецкурсу Взаємодія органів і установ виконання покарань з державними інституціями” (акт про впровадження від 29 грудня 2006 р. № 1909).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження викладені у низці публікацій із зазначеної теми, обговорювалися на засіданнях кафедри права і законотворчого процесу Національної академії державного управління при Президентові України, а також доповідалися на науково-практичних конференціях Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), "Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення" (Київ, 2005).
Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано шість наукових статей у наукових фахових виданнях, а також три матеріали конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, обсяг основного тексту 172 сторінки. Список використаних джерел налічує 268 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Виконання кримінального покарання є досить багатогранним явищем державного і суспільного життя, яке можна аналізувати в різних аспектах. Однак, в сучасних умовах для пізнання механізмів реалізації кримінально-виконавчої політики важливе значення набуває аналіз цього процесу у системному зв’язку з державним управлінням, що об’єктивно передбачає дослідження місця і ролі кримінально-виконавчої системи у механізмі управління державними справами. Стратегія управління і вибір необхідних засобів управлінського впливу безпосередньо залежить від пріоритетів, які вибрала наша держава у зв’язку зі створенням цивілізованого процесу виконання покарань.
Побудова в Україні демократичного суспільства зумовлює необхідність детального дослідження сфери виконання покарань, яка розвивається за певними законами і має позитивні та негативні наслідки. Тому, з часом, виробилося розуміння необхідності здійснення виваженої, збалансованої наукової розробки механізмів державного управління органами та установами виконання покарань в умовах приведення кримінально-виконавчої системи України до міжнародних пенітенціарних стадартів. У зв’язку з цим у дисертаційному дослідженні проаналізовано сучасне уявлення про науку та практику державного управління у сфері виконання покарань, детально висвітлено організаційно-правові аспекти управлінської діяльності, спрямованої на нормалізацію кримінально-виконавчих процесів.
У дисертації проведено комплексне дослідження сучасного стану державного управління у сфері виконання покарань, наведено нове вирішення завдання щодо удосконалення механізмів управлінського впливу на організаційно-правове забезпечення кримінально-виконавчих процесів та підготовлено відповідні пропозиції органам виконавчої влади. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу, а їх узагальнення дає можливість сформулювати певні висновки та рекомендації.
1. Стан наукової розробки проблем державного управління у сфері вико­нання покарань засвідчує, що переважна більшість досліджень проводилась в умовах, коли існувала інша доктрина державної політики у сфері виконання покарань, а діюча на той час система управління цією сферою будувалась без урахування міжнародних пе­нітенціарних принципів та стандартів. Зокрема, недо­слідженими залишилися питання змісту державного управління у сфері вико­нання покарань, місця та ролі відповідних органів виконавчої влади у системі державного управління кримінально-виконавчими процесами, форм та методів їх дія­льності, що певною мірою ускладнює пошук оптимальних шляхів удоскона­лення державного управління та механізмів реалізації державної криміналь­но-виконавчої політики України з урахуванням загальновизнаних міжнародних пенітенціарних норм та принципів.
Установлено, що управлінський процес у цій сфері зумовлений специфікою об’єкта державного управління, основним складовими якого є засуджені особи, що відбувають покарання, діяльність яких може мати як суспільно-корисну, так і негативну (деструктивну) спрямованість, та система органів, установ та закладів, які забезпечують виконання кримінального покарання.
2. Зміст державного управління у сфері виконання по­карань розкривається через цілі, завдання, функції та методи управлінської діяльності органів державної влади, головною метою якої є створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню но­вих злочинів як засудженими, так і іншими особами в контексті вимог між­народних пенітенціарних стандартів. Доведено, що цілі кримінально-виконавчої політики реалізуються за допомогою управ­лінських функцій, які здійснюються в процесі державного управління сфе­рою виконання покарань, а також за допомогою відповідних методів держав­ного управління, які є засобами забезпечення на­лежного функціонування кримінально-виконавчої системи. З’ясовано, що зміст функцій та методів управління опо­середковується у повноваженнях (правах і обов’язках) органів державного управління у сфері виконання покарань, які визначені відповідними нормати­вно-правовими актами.
3. Систему принципів державного управління у сфері виконання покарань становлять загальні та спеціальні принципи, які відображають специфіку державного управління у сфері виконання пока­рань. З’ясовано їх сутність у контексті реалізації кримінально-виконавчої політики, ключовими засадами якої є впровадження нових засобів виправлення і ресоціалізації засуджених, спрямованих на додержання прав і свобод людини і громадянина, недопущення приниження честі і гідності особи на стадії відбування покарання та повернення суспільству законослухняної людини.
4. Обґрунтовано, що законодавче забезпечення державного управ­ління у сфері виконання покарань є цілісною систе­мою правових норм, у яких визначаються зміст управлінської діяльності та правовий статус органів державного управління у цій сфері. Встановлено, що в системі нормативно-правового забезпечення державного управління у сфері виконання покарань важливу роль відіграють Конституція та закони України, в яких визначаються засади кримінально-виконавчої політики, цілі, завдання та принципи управління у сфері виконання покарань. Визначено, що розвиток законодавства, яке врегульовує управлінські процеси, має бути спрямований: по-перше, на досягнення відповідності кримінально-виконавчого законодавства Конституції й законам України та міжнародним нормам; по-друге, на удосконалення механізму системи управління органами і установами виконання покарань та слідчими ізоляторами; по-третє, на вжиття заходів щодо реорганізації системи виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, на засадах служби пробації; по-четверте, на оптимізацію діяльності кримінально-виконавчої служби; по-п’яте, на оновлення системи правового та соціального захисту персоналу кримінально-виконавчої служби; по-шосте, на поглиблення співробітництва державних органів та недержавних організацій з питань виконання покарань.
5. З’ясовано, що у сучасних умовах державне управління у сфері виконання покарань здійснюється через розгалужену систему органів державної влади, яка буду­ється відповідно до конституційного принципу поділу державної влади на за­конодавчу, виконавчу та судову. Визначено, що ключову роль в управлінні сферою виконання пока­рань відіграють органи виконавчої влади, до яких належать: Кабінет Мініс­трів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади. Доведено, що їх управ­лінський вплив спрямовується на нормалізацію кримінально-виконавчих процесів шляхом: забезпечення прав і свобод людини і громадянина на стадії відбування покарання; прогнозування розвитку кримінально-виконавчої системи та реалізації відповідних державно-цільових програм; створення належних умов для відбування покарання та ресоціалізації засуджених; забезпечення соціального та правового захисту персоналу органів виконання покарань.
6. Особливості проходження кримінально-виконавчої служби, яка є державною службою спеціального характеру, зумовлені тим, що на неї покладено виконання правоохоронних функцій. Доведено, що практична реалізація цілей і завдань державної кримінально-виконавчої політики вимагає подальшого удосконалення механізмів проходження служ­би в органах, установах та закладах виконання покарань. Установлено, що кримінально-виконавча служба є професійною діяльністю персоналу, який здійснює завдання та функції держави у сфері виконання покарань у межах своїх службових обов’язків. Практика функціонування Дер­жавної кримі­нально-виконавчої служби України засвідчує необхідність її реформу­вання, що передбачає вжиття комплексу економічних, органі­заційних, правових та інших заходів, спрямованих на приведення її у відпо­відність з міжна­родними стандартами.
7. Установлено, що персонал Державної кримінально-виконавчої служби України складається із осіб рядового та начальницького складу, спеціалістів та працівників, які працюють за трудовим договором. З’ясовано, що характерними особливостями проходження кримінально-виконавчої служби особами рядового та начальницького складу є: встановлення вимог до фахової спеціаль­ності; визначення номенклатури службових посад та переліку спеціальних звань; правовий статус; формування вимог службової дисципліни та етики професійної поведінки. Професійна діяльність спеціалістів кримінально-виконавчої служби регу­люється законодавством про державну службу, а перелік посад та рангів для них визначається Кабінетом Міністрів України. Трудова дяльність працівників кримінально-виконавчої служби регулюється законодавством про працю та укладеними трудовими договорами. Працівники відповідно до свого професійного призначення поділятися на обслуговуючий та допоміжний персонал.
8. На підставі основних результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати такі рекомендації:
- внести доповнення до Розділу I Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України від 23 червня 2005 р. № 2713-IV, яким визначити статус Державної кримінально-виконавчої служби України в системі органів державної виконавчої влади;
- внести зміни до пункту 2 ст. 8 Закону України Про Державну кримінально виконавчу службу України” від 23 червня 2005 р. № 2713-IV відповідно до пункту 9-2 ст. 116 Конституції України про призначення керівника центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань;
- внести відповідно до статей 29, 47, 50, 71 Кримінально-вико­навчого кодексу України від 11 липня 2003 р. № 1129-IV доповнення до Указу Президента України Про затвердження положень про Міністерство обо­рони України та Генеральний штаб Збройних Сил України” від 21 серпня 1997 р. № 888/97 стосовно наділення Міністерства оборони повноваженням здійснювати виконання покарань;
- розробити нове Положення про проходження кримінально-виконавчої служби та Дисциплінарний статут Державної кримінально-виконавчої служби України для врегулювання механізму проходження служби особами рядового і начальницького складу та управління службовою дисципліною.
Проведені дослідження законодавчої та нормативно-правової бази, наукових напрацювань, аналіз та узагальнення сучасної практики державного управління у сфері виконання покарань дають змогу підсумувати, що існуюча система державного управління в зазначеній сфері потребує постійного теоретичного обґрунтування її організаційно-правового забезпечення. Сучасна управлінська система має тенденцію до постійного коригування її змісту, який повинен відповідати міжнародним стандартам управління пенітенціарними системами і сприяє встановленню відповідності сфери виконання покарань потребам громадянського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления : содержание деятельности, организационные структуры / В. Б. Аверьянов. К : Наук. думка, 1990. 148 с.
2. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України. Академ. курс : підручник : у 2 т. : Том 1. Загальна частина / Ред. колегія : В.Б. Авер’янов та ін. К. : ТОВ Вид-во Юридична думка”, 2007. 592 с.
3. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов. К. : ІнЮре, 1997. 47 с.
4. Авер’янов В. Б. Питання розвитку законодавства про органи виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф., Київ, трав. 1996 р. К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. С. 101102.
5. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : куpc лекций / Г. В. Атаманчук. М. : Юрид. лит., 1997. 400 с.
6. Базаров Ю. Т. Управление персоналом / Ю. Т. Базаров, Б. Л. Ерёмин. М : ЮНИТИ, 2002. 560 с.
7. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України / О. М. Бандурка. Х., 1998. 480 с.
8. Басовский Л. Е. Менеджмент : учеб. пособие / Л. Е. Басовский. М. : ИНФРА-М, 2000. 216 с.
9. Бахрах Д. Н. Административное право : учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах. М.: Изд-во ВЕК, 1999. 368 с.
10. Бахрах Д. Н. Государственная служба : Основные понятия, её составляющие, содержание, принципы / Д. Н. Бахрах // Государство и право. 1996. № 12. С. 1217.
11. Бачило, И. Л. Функции органов управления : правовые проблемы оформления и реализации / И. Л. Бачило. М. : Юрид. лит., 1976. 200 с.
12. Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Ю. П. Битяк, В. М. Паращук, О. В. Дьяченко та ін. К. : Юрінком Інтер, 2006. 544 с.
13. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : підручник / І. Г. Богатирьов. К. : Всеукр. асоц. видавців «Правова єдність», 2008. 352 с.
14. Богатирьов І. Г. Теорія і практика виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов’язаних з позбавленням волі : монографія / І. Г. Богатирьов. К. : Атіка, 2005. 312 с.
15. Борденюк В .І. Концептуальні основи співвідношення функцій місцевого самоврядування та його органів з функціями держави / В. І. Борденюк // Право України. 2003. № 11. С. 1723.
16. Борденюк В. І. Концептуальні основи співвідношення функцій державного управління з функціями управління, що здійснюються в процесі місцевого самоврядування / В. І. Борденюк // Вісн. господарськ. судочин-ства. 2003. № 4. С.189195.
17. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління : конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії : монографія / В. І. Борденюк . К.: Парламент. вид-во, 2007. 576 с.
18. Борденюк В. І. Співвідношення органів державної та органів місцевого самоврядування : організаційно-управлінський аспект / В. І. Борденюк // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. С. 312320.
19. Василенков П.Т. Органы советского государства и их система на современном этапе / П.Т. Василенков. М., 1967. 302 с.
20. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. К. : Видавн. Дім Ін-Юре”, 2002. 668 с.
21. Вицин С. Є. Научная организация управления органами внутренних дел / С. Є. Вицин, Г. М. Воскресенский, Н. Я. Заблоцкис. М. ,1984. 317 с.
22. Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарань : автореф. дис канд. юрид. наук. 12.00.07 / А. О. Галай; Нац. акад. держ. подат. служби України. Ірпінь, 2003. 20 с.
23. Гель А.П. Кримінально-виконавче право України : навч. посіб. /
А. П. Гель, Г.С. Семаков, І. С. Яковець. К. : Юринком Інтер, 2008. 624 с.
24. Гогель С. К. Значение тюремного заключения в прошлое и настоящее время / С. К. Гогель. СПб., 1899. 224 с.
25. Господарський кодекс України // Відом. Верховної Ради. 2003.
№ 18, № 19-20, № 21-22. Ст. 144.
26. Государственное управление: основы теории й организации / под. ред. В. А. Козбаненко. М. : Статут, 2002. 592 с.
27. Гошовська В. А. Соціальна безпека : пошук нової парадигми / В. А. Гошовська // Збірник наукових статей . К., 2003. 36 с.
28. Грицяк І. А. Розвиток Європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні : автореф. дис д-ра наук. з держ. упр : 25.00.01. / І. А. Грицяк; Нац. акад. держ. управ. при Президентові України. К., 2006. 36 с.
29. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне. Пер. з франц. В. Шовкуна. К. : Основи. , 2000. 165 с.
30. Державна служба : організаційно-правові основи і шляхи розвитку / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. К. : Видавн. дім Ін-Юре”, 1999. 273 с.
31. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. К. : Факт, 2003. 384 с.
32. Державне управління : теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. К. : Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
33. Деякі питання взаємодії місцевих держадміністрацій та правоохоронних органів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 черв. 2007 р. № 453 р . Режим доступу : www.minjust.gov.ua. - Заголовок з екрана.
34. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : постанова Кабінету Міністрів від 15 жовт. 2004 р. № 1378 // Офіц. вісн. 2004. № 42. Ст. 2773.
35. Джужа О. М. Кримінально-виконавче право. (Загальна та особлива частина) / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін. К. : Юрінком Інтер, 2002. 448 с.
36. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці : навч.-метод. посіб. / С. Д. Дубенко. К. : Ін Юре, 1999. 244 с.
37. Европейские пенитенциарные правила : Рекомендация № R(87)3 Ком. министров государствам-членам относительно Епроп. пенитенциар. правил от 12 февр. 1987 г. - Режим доступу: http://www.prison.org/law/eur_pr.shtml - Заголовок з екрана.
38. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню від 2 травня 1996р. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =995_ 068. - Заголовок з екрана.
39. Еропкин М. И. Советское административное право / М. И. Еропкин, А. П. Клюшниченко. М., 1979. 312 с.
40. Жук І. Л. Проблеми ефективної праці засуджених / І. Л. Жук К. : РВПС України НАНУ, 1999. 135 с.
41. Загальна декларацiя прав людини : Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральн. Асамб. ООН від 10 груд. 1948 р. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=995_015. - Заголовок з екрана.
42. Журавлев П.В. Мировой опыт в управлении персоналом : монография / Журавлев П.В., Кулапов М.Н., Сухарев С.А. М., 1998. 232 с.
43. Закон України про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 49. Ст. 258.
44. Закон України про боротьбу з корупцією // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 34. Ст. 266.
45. Закон України про боротьбу з тероризмом // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 25. Ст. 180.
46. Закон України про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України // Відом. Верховної Ради України. 2002 № 32. Ст. 225.
47. Закон України основи законодавства України про охорону здоров’я // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст. 19.
48. Закон України про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // Відом. Верховної Ради України. 2006. № 30. Ст. 260.
49. Закон України про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців // Відом. Верховної Ради України. 2006. № 37. Ст. 318.
50. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань // Відом. Верховної Ради України. 1998. № 4. Ст. 35.
51. Закон України про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України щодо врегулювання деяких питань, пов’язаних з умовами відбування покарання засудженими // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 37. Ст. 342.
52. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання покарань // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 15. Ст.108.
53. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування органів і установ виконання покарань // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 15. Ст. 109.
54. Закон України про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності // Відом. Верховної Ради України. 2008. № 24. Ст. 236.
55. Закон України про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України // Відом. Верховної Ради України . 2008. № 5-6, №7-8. Ст. 78.
56. Закон України про Державну виконавчу службу // Відом. Верховної Ради України. 1998. № 36-37. Ст. 243.
57. Закон України про державний захист працівників суду і правоохоронних органів // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 11. Ст. 50.
58. Закон України про Державну кримінально-виконавчу службу України // Відом. Верховної Ради України. 2005. № 30. Ст. 409.
59. Закон України про державну службу // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.
60. Закон України про державну таємницю // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 16. Ст. 93.
61. Закон України про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України // Офіц. вісн. 2006. № 12. Ст. 791.
62. Закон України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення // Відом. Верховної Ради України. 1994. № 27. Ст. 218.
63. Закон України про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // Відом. Верховної Ради України. 2004. № 29. Ст. 367.
64. Закон України про загальну середню освіту // Відом. Верховної Ради України . 1999. № 28. Ст. 230.
65. Закон України про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України // Відом. Верховної Ради України. 2000. № 20. Ст. 151.
66. Закон України про звернення громадян // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256.
67. Закон України про застосування амністії в Україні // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 48. Ст. 263.
68. Закон України про Кабінет Міністрів України : Режим доступу. http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=65254654&cat_id=65254595. Заголовок з екрана.
69. Закон України про міліцію // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 4. Ст. 20
70. Закон України про місцеві державні адміністрації // Відом. Верховної Ради України. 1999. № 2021. Ст. 190.
71. Закон України про загальну середню освіту // Відом. Верховної Ради України . 1999. № 28. Ст. 230.
72. Закон України про основи національної безпеки України // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 39. Ст. 351.
73. Закон України про оперативно-розшукову діяльність // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 22. Ст. 303.
74. Закон України про оподаткування прибутку підприємств // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 4. Ст. 28З.
75. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 35. Ст. 358.
76. Закон України про охорону праці // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 49. Ст. 668.
77. Закон України про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх // Відом. Верховної Ради України. 1995. №6. Ст. 35.
78. Закон України про освіту // Відом. Верховної Ради України. 1991.
№ 34. Ст. 451.
79. Закон України про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності // Відом. Верховної Ради України. 2007. № 29. Ст. 389.
80. Закон України про оплату праці // Відом. Верховної Ради. України. 1995. № 17. Ст. 121.
81. Закон України про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні // Відом. Верховної Ради України. 1991. № 21. Ст. 252.
82. Закон України про пенсійне забезпечення // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 3. Ст. 10.
83. Закон України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 29. Ст. 399.
84. Закон України про попереднє ув’язнення // Відом. Верховної Ради України. 1993. № 35. Ст. 360.
85. Закон України про правовий режим надзвичайного стану // Відом. Верховної Ради України. 2000. № 23. Ст. 176.
86. Закон України про приєднання України до Статуту Ради Європи // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 38. Ст. 287.
87. Закон України про прокуратуру // Відом. Верховної Ради України.
1991. № 53. Ст. 793.
88. Закон України про пожежну безпеку // Відом. Верховної Ради України.&nb