ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСУВАННЯМ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»

На правах рукопису

Ємельяненко Лариса Михайлівна

УДК 338.242.4(477):331.101.5(043.3)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСУВАННЯМ
ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 – Економіка та управління
національним господарством

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант
Малий Іван Йосипович,
доктор економічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………
4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУ-ВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОЇ ПАРАДИГМИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ І ТЕХНОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ …………

16
1.1. Основні гіпотези в теоріях управління людським і технологічним розвитком ……………………………………
16
1.2. Агрегована модель економічного зростання на засадах відповідності людських та технологічних ресурсів ……
55
1.3. Системно-синергетичний підхід у методології дослідження взаємообумовленості людського і технологічного розвитку…………………………………….

71
Висновки до розділу 1……………………………………… 92

РОЗДІЛ 2
КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ АНАЛІЗ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ………………………………

97
2.1. Міжнародні стандарти та національні пріоритети людського розвитку ………………………………………….
97
2.2. Макроекономічні індикатори ефективності технологічного розвитку …………
135
2.3. Фактори взаємозв’язку людського і технологічного розвитку …………………………………….
152
Висновки до розділу 2……………………………………… 187

РОЗДІЛ 3
АСИМЕТРІЯ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗ-ВИТКУ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ……………………………………………….

191
3.1. Переваги та обмеження людського і технологічного розвитку в умовах глобалізації ……………………………
191
3.2. Відтворення інтелектуального потенціалу як провідний чинник збалансованого розвитку економіки ……………
220
3.3. Суперечності людського і технологічного розвитку трансформаційних суспільств ……………………………
236
Висновки до розділу 3……………………………………... 249

РОЗДІЛ 4
ОЦІНЮВАННЯ СИНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ …………………………………………………………..

253
4.1. Нагромадження інтелектуального потенціалу як індикатор відповідності людського і технологічного розвитку.............
253
4.2. Рівень інноваційності як прояв відповідності людського і технологічного розвитку …………………………………….
283
4.3 Стійкість економічного зростання як вияв синергетичного ефекту людського і технологічного розвитку ………….......
306
Висновки до розділу 4……………………………………............ 318

РОЗДІЛ 5
КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЗБАЛАНСУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ …………………………………………….

322
5.1. Концептуальні положення формування національної стратегії збалансування людського і технологічного розвитку ……………………………………………………….

322
5.2. Форсайт-методологія стратегічного управління соціально-економічним та інноваційно-технологічним розвитком держави…………………………………………..

344
5.3. Синергетичний ефект соціально спрямованої політики інноваційно-технологічного розвитку ………………………
358
Висновки до розділу 5………………………………………. 379

ВИСНОВКИ…………………………………………………………
383

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….
388

ДОДАТКИ……………………………………………………………
427

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний розвиток земної цивілізації характеризується радикальною трансформацією суспільства, до основних ознак якої необхідно віднести: технологічну та інформаційну революцію, перехід до економіки знань, збурення глобалізації та нерівномірності розвитку країн, руйнування ієрархічних та ствердження мережевих структур, гомогенізацію та гетерогенізацію, самоідентифікацію людини, макрофінансову нестабільність та циклічність, наслідком чого є сучасна світова Велика рецесія. Перед урядами країн світу постало завдання обґрунтування рецептів державного антикризового управління економікою, яке б забезпечило стійку синхронізацію технологічного та людського розвитку, фінансову стабілізацію та зростання суспільного добробуту.
Для постсоціалістичних країн, зокрема України, фінансово-економічна, структурна та інституційна кризи загострили проблему не тільки забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на світовому рівні, а й взагалі економічного розвитку. Сукупність накопичених в Україні фінансових, економічних, інфраструктурних, технологічних, екологічних, соціальних і управлінських проблем призвела до повного розбалансування національної економіки та висунула перед економічною наукою потребу пошуку стратегії управління соціально-економічним розвитком, яка б давала можливість активно скеровувати самодостатній власний рух з мінімальними втратами. Одним із стратегічних напрямів є модернізація соціально-економічної системи на основі використання нових технологій та інновацій у всіх сферах людської діяльності, синхронізації розвитку природи, економіки та людини.
Наукові засади дослідження еволюції соціально-економічної природи суспільства, економічного розвитку в цілому та його складових закладено в працях учених: Р.Арона, М.Абромовеця, Д.Белла, Дж.Гелбрейта, Е.Денісона, П.Друкера, К.Ерроу, М.Кастельса, Дж.Кендрика, С.Кузнєця, К.Ланкастера, В.Леонтьєва. Ф.Ліста, Р.Лукаса, Б.Лундваля, К.Маркса, А.Маршала, Ф.Махлупа, Г.Мюрдаля, В.Парето, М.Портера, Д.Рікардо, Ч.Рейча, П.Ромера, Т.Сакайя, А.Сміта, Р.Солоу, Т.Стоуньєра, Е.Тоффлера, Л.Туроу, Т.Шульца, Й.Шумпетера, Р.Уотермена, К.Фрімена, Ч.Хенді, та багатьох інших.
Серед вітчизняних авторів, роботи яких доповнюють і розвивають концептуальні ідеї людського потенціалу, людського капіталу й людського розвитку, слід назвати С.Бандура, Д.Богиню, Л.Безтелесну, О.Бородіну, О.Власюка, І.Гнибіденка, О.Грішнову, Б.Данилишина, Т.Заяць, В.Куценко, Е.Лібанову, А.Колота, Л.Пашка, І.Петрову, С.Пирожкова, Л.Семів, М.Семикіну, В.Онікієнка, В.Федоренка, А.Чухна, О.Цимбала, Г.Ялового та ін.
Проблемам управління економічним розвитком присвячені праці учених В.Александрової, О.Амоші, В.Антонюк, Ю.Бажала, В.Базилевича, О.Бакаєва, О.Беляєва, В.Беседіна, О.Білоруса, В.Бородюка, І.Бистрякова, А.Варшавського, Г.Власюка, Б.Гаврилишина, В.Геєця, С.Глазьєва, Н.Гражевської, А.Гриценка, М.Делягіна, В.Денисюка, А.Динкіна, Я.Жаліла, Ю.Зайцева, А.Згуровського В.Івантера, В.Іноземцева, М.Комкова, Б.Кузика, В.Лагутіна, Д.Львова, І.Малого, В.Маєвського, Б.Малицького, І.Манцурова, А.Мельник, Р.Нижегородцева, Б.Панасюка, І.Радіонової, В.Кириленка, О.Новикової, В.Семиноженка, В.Соловйова, Л.Федулової, В.Чижової, М.Шарка, Ю.Яковця, М.Якубовського та інших, що досліджували сукупність питань, які відображають багатогранність процесу управління усіма складовими прогресу суспільства.
Визнаючи наукову та практичну значущість проведених досліджень, слід констатувати, що формування цілісної концепції стратегічного управління збалансуванням людського і технологічного розвитку держави є незавершеним. Крім того, теоретичне обґрунтування і прикладне розв’язання проблем збалансування ускладнюється такими обставинами: методологічною невизначеністю соціально-економічної природи технологічного розвитку; слабкою методичною базою для виявлення індикаторів та критеріїв його ефективності та оцінки взаємозв’язку із розвитком людини; невизначеністю прикладного вирішення аспектів регулювання основних параметрів прогресу в умовах економічної кризи. В контексті зазначеного, тема дисертаційної роботи якраз націлена на оцінювання тенденцій та обґрунтування стратегії управління збалансуванням людської та технологічної компонент, як найважливіших складових економічного розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість і предметна сфера дисертаційної роботи пов’язана з реалізацією планової науково-дослідної роботи кафедри макроекономіки та державного управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках держбюджетної теми «Державне антикризове управління національною економікою», № держ. реєстрації 0111U002616. Дисертантом особисто визначено вплив технологічного прогресу на людський розвиток, напрями трансформації зайнятості на етапі становлення постіндустріального суспільства; розроблено пропозиції щодо вдосконалення державної системи стратегічного управління інноваційним розвитком національної економіки та забезпечення висококваліфікованим людським потенціалом інноваційного розвитку національної економіки; розроблено методологічні засади дослідження та напрямки трансформації інституційного середовища України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка на основі теоретичних засад економічного зростання концептуальних положень формування національної стратегії збалансування людського і технологічного розвитку, обґрунтування організаційно-методологічних принципів та методичних підходів оцінювання синергетичного ефекту її реалізації.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких завдань:
- узагальнити концептуальні підходи в теоріях економічного та суспільного розвитку щодо розвитку людини та технологій;
- з’ясувати інноваційну сутність технологічного розвитку з позицій його соціально-економічної природи та ролі в життєдіяльності людей;
- проаналізувати генезис моделей економічного зростання та визначити їх здатність оцінювати вплив ресурсів праці, фізичного і людського капіталу, інновацій на випуск валового продукту;
- сформулювати критеріальні ознаки збалансування людського і технологічного розвитку на національному рівні;
- визначити методологічні підходи до дослідження проблем узгодженості, взаємовпливу та взаємообумовленості процесів формування, розподілу та використання людського і технологічного потенціалу;
- розкрити методичні аспекти визначення соціально-економічних параметрів людського розвитку з урахуванням міжнародних стандартів та національних пріоритетів;
- виявити макроекономічні індикатори ефективності розвитку технологій;
- уточнити фактори та оцінити повноцінність відтворення національного інтелектуального потенціалу в сферах науки, освіти та економіки;
- з’ясувати за причинно-наслідковим принципом суперечності людського і технологічного розвитку трансформаційних суспільств;
- розглянути проблеми інноваційно-технологічної модернізації національної економіки та забезпечення ефективності використання людських ресурсів країни;
- розробити перспективні напрями підвищення національного рівня людського і технологічного розвитку та стратегічного управління соціально-економічним розвитком держави.
Об’єктом дослідження є процеси синхронізації людського і технологічного розвитку.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і методичних засад державного управління збалансуванням людського і технологічного розвитку в сучасних умовах суспільної трансформації.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження виступають загальнонаукові принципи, теоретико-методологічні положення економічної науки, компаративістський аналіз, теорія стратегічного управління, методико-консультаційні рекомендації світових координаційних організацій.
У процесі вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: діалектичний, як загальний метод пізнання при дослідженні трансформаційних процесів в суспільстві, технологічного і людського розвитку; історико-логічний – для виявлення тенденцій взаємодії людини, економіки та природи в забезпеченні економічного зростання; теоретичного узагальнення і порівняння – для виокремлення, класифікації та верифікації соціально-економічних явищ і процесів, що розкривають диспропорційність та суперечливість генезису людини і технологічних змін; статистичний та економічного аналізу – для аналітичного оцінювання масиву статистичних та емпіричних даних задля виявлення впливу ендогенних та екзогенних чинників на характер взаємодії технологічної та людської компонент в процесі суспільного прогресу; програмно-цільовий – для обґрунтування політики інноваційно-технологічного розвитку та форсайт - методології стратегічного управління; абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження; графічний – для наочного відображення та ілюстрації результатів дослідження.
Джерелом нормативної, аналітичної і статистичної інформації в дисертації стали Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, офіційні дані Державної служби статистики України, матеріали ООН, МВФ, ОЕСР, ЮНЕСКО, Світового банку, Всесвітнього економічного форуму, сайти періодичних видань, статистична інформація з основних соціально-економічних показників розвитку зарубіжних країн, матеріали науково-дослідних робіт, що проводилися за безпосередньою участю автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні автором стратегії управління збалансуванням технологічного та людського розвитку з врахуванням суперечностей між становленням технологічних укладів та соціалізацією національної економіки в сучасних умовах інноваційних та інституційних змін. У дисертації висунуто ряд положень, що конкретизують наукову новизну:
вперше:
- на основі ретроспективного аналізу теорій циклічності, технологічної динаміки, суспільного розвитку (переходу до економіки знань), синергетики та управління обґрунтовано авторський підхід до наукової інтерпретації діалектики еволюції людини та технологій, суть якого полягає у виявленні ознак диспропорційності та асиметричності, оцінюванні синергетичного ефекту взаємодії та розробці пояснювальної моделі державного управління збалансуванням технологічної та людської компонент економічного зростання в контексті забезпечення суспільного добробуту;
- розроблено модель адитивної залежності між розвитком людського потенціалу на інноваційно-технологічних засадах та приростом валового внутрішнього продукту на душу населення як результату державного управління збалансуванням людського і технологічного розвитку, який базується на використанні принципу конвергенції верхньої та нижньої граничних меж, аналітично виведених з прикладного аналізу досвіду розвинених країн за рівнем розвитку людського потенціалу та суспільної продуктивності. Застосування запропонованого інструментарію дозволило визначити перспективи розвитку України в якості транзитивної за інерційним та інноваційним сценарієм довготривалого стійкого економічного розвитку;
удосконалено:
- агреговану модель економічного зростання у формі мультиплікативної виробничої функції, в якій на відміну від базової моделі традиційні її агрегати праця (L) та капітал (K), доповнюються складовими ресурсу праці (LI, LA) та основного капіталу (KI, KA) відповідно в інноваційній та традиційній сферах, кожна з яких деталізується за допомогою запровадження інноваційної компоненти (ІN), що дозволяє оцінювати синергетичний ефект їх взаємодії за часткою участі виробничих факторів праці, капіталу, інновацій (відповідно α, β, γ) у валовому випуску національного продукту;
- системно-синергетичний підхід в методології дослідження, застосування якого на відміну від існуючих, дозволило комплексно підійти до обґрунтування соціально-економічних проблем людського і технологічного розвитку країни в сучасних умовах суспільних перетворень, розглядаючи їх у взаємозв’язку, взаємообумовленості, взаємодії як систему, що здатна до самоорганізації і характеризується відкритістю, нелінійністю, динамічністю;
- методичний інструментарій формалізації моделювання та моніторингу, що базується на статистичних стандартах інформаційного забезпечення, кореляційно-регресійного дослідження синхронізації людського і технологічного розвитку з елементами кластерізації, що уможливило констатувати стійкі тенденції рейтингового позиційонування України за рівнем людського розвитку та інноваційно-технологічних досягнень з врахуванням сучасних трендів глобалізації умов життєдіяльності, а також зробити висновок про суттєве відставання від економічно розвинутих країн, де пріоритетом суспільного прогресу визнано сталий соціально-економічний розвиток на визначальних засадах інноваційного вектору технологічної модернізації національної економіки;
- методологічний інструментарій та критерії відтворення інтелектуального потенціалу з урахуванням соціально-економічних особливостей його розвитку на макроекономічному рівні, в якому систематизовано методологічні підходи: цілеорієнтовні (філософський, системний, функціональний, інституціональний) для обґрунтування можливостей формування, логістичний з метою визначення стратегічних пріоритетів ефективності використання людського та технологічного потенціалу, ринковий в напрямку забезпечення оптимальності перерозподілу інтелектуального потенціалу в контексті гарантованої конкурентоспроможності держави на світовому рівні;
- інституційне забезпечення державного управління збалансуванням, яке охоплює нормативно-правову, прогнозно-аналітичну, програмно-цільову, організаційно-економічну складові з використанням важелів державно-приватного партнерства, бюджетного фінансування, комерціоналізації НДДКР, державних закупівель, венчурного підприємництва, створення дієвого корпоративно-комерційного каркасу (технополіси, соціополіси, технологічні платформи, дорожні карти);
- методологію оцінювання адекватності реалістичного розвитку наукомісткого та освітнього сектору в системі відтворення національного інтелектуального потенціалу на етапі його формування, що дозволило визначити високий ступінь його нагромадження як індикатора потенційного забезпечення збалансованого розвитку країни;
отримало подальший розвиток:
- аргументація напрямів регуляторної політики держави в частині концентрації ефекту зусиль державного менеджменту на людський розвиток шляхом розробки національної кадрової політики, формування системи перепідготовки кадрів у сфері стратегії та практичних механізмів інноваційного розвитку на всіх рівнях, створення профільних інноваційних навчально-науково-виробничих майданчиків, активізації використання програмно-цільових форм підтримки розвитку науки та освіти, спрямованих на розвиток інноваційних процесів, забезпечення функціонування системи моніторингу інноваційних потреб населення з періодичним виданням "Каталогу інноваційних потреб", формування комплексної інфраструктури пошуку та аналізу інновацій, організації єдиної системи інформаційного забезпечення всього комплексу інноваційного розвитку країни;
- виокремлення і систематизація чинників низького рівня інноваційності економіки України як прояву розбалансування людського і технологічного розвитку, повязаних з недієздатністю системи інституційного забезпечення в системі державного регулювання на тлі недостатньої дієвості механізмів фінансового стимулювання; послідовності та спадковості планування та прогнозування;
- теоретико-методичні підходи до оцінювання переваг та обмежень людського і технологічного розвитку, що дозволило визначити суперечності розвитку трансформаційних суспільств на базі перетворень інноваційного характеру, які ідентифіковано через ознаки дисгармонії людського і технологічного розвитку, що фактично спричинює соціально-економічну деградацію українського суспільства;
- методичний інструментарій визначення взаємозв’язку людського і технологічного розвитку на основі кореляційно-регресійного аналізу через запропоновану систему чинників аплікації, реплікації, мультиплікації інноваційно-технологічних досягнень та показників, які відображають результативність процесів створення новацій та їх практичної реалізації, розповсюдження та навчання людей використанню існуючих та оновлених технологічних розробок. Застосування інструментарію дозволило здійснити оцінку щільності взаємозв’язку між факторами впливовості та показниками результативності, на базі чого було сформовано п’ять кластерів країн за рівнем інноваційно-технологічних досягнень;
- концептуальні положення формування стратегії збалансування людського і технологічного розвитку, що дозволило науково обґрунтувати перспективні напрями та інститути її реалізації на національному рівні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці державного антикризового управління національною економікою, головною ланкою якої виступає збалансування людського та технологічного розвитку, що дозволяє скоригувати цільові пріоритети реструктуризації економіки з урахуванням інноваційних змін, визначитись з макроекономічними наслідками мультиплікативного синергетичного ефекту синхронізації їх взаємодії. Основні положення, викладені автором у дисертації, доведено до рівня методологічних та прикладних рекомендацій.
Матеріали дисертаційної роботи використовувалися в практичній роботі департаменту розвитку соціальної та гуманітарної сфери Міністерства економіки України (лист №3402-21/397 від 18.11.2009р.). Пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання адекватного взаємообумовленого розвитку технологічного та людського факторів на основі запровадження форсайту як методологічного інструментарію обгрунтування пріоритетів їх збалансування в економіці України задля подолання негативних наслідків фінансово-економічної кризи було використано при підготовці проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік.
Результати наукових досліджень отримали позитивну оцінку фахівців департаменту стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України (лист №222/10/136-09 від 28.12.2009р.; лист №316/10/136-10 від 4.01.2011р.). Концептуальні засади та пріоритетні напрямки відтворення інтелектуального потенціалу України та підвищення конкурентних переваг соціально-економічного розвитку держави на основі інноваційної модернізації сфери вітчизняного виробництва використані при підготовці заключного звіту щодо оцінки заходів з реалізації Стратегії подолання бідності, затвердженої Указом Президента України. Пропозиції щодо визначення потреб ринку праці у кваліфікованих кадрах, розвитку освітніх програм перекваліфікації використані при підготовці проектів Програм розвитку трудового потенціалу, Стратегії розвитку людського потенціалу України на 2011-2020 рр.
Наукові результати дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні наук «Макроекономічне прогнозування», «Національна економіка» та «Макроекономічна політика» (довідка від 4.10.2012р.).
Розроблені та запропоновані автором дисертаційної роботи пропозиції щодо розбудови збалансованого соціального простору та підтримки належного рівня розвитку інфраструктурних галузей життєдіяльності використані Міністерством економічного розвитку і торгівлі АР Крим України при розробці проекту Програми соціально-економічного розвитку АР Крим на 2013 рік (довідка № 010-2/169 від 20.11.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Теоретичні й практичні положення дисертаційної роботи презентовано на засіданнях круглих столів: “Сучасні проблеми соціального захисту та соціальної інтеграції в Україні”(м.Київ, Проект Європейської комісії “Підтримка досліджень у сфері соціального захисту та соціального виключення у Білорусі, Молдові та Україні”, травень 2009р.); “Соціальний капітал та його вплив на модернізацію національного господарства” (м.Київ, жовтень 2010р.). Основні результати дисертаційної роботи доповідалися та отримали схвальну оцінку на двадцяти п’яти міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема: “Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології”(м.Київ, квітень 2000р., жовтень 2000р., червень 2001р.); “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (м.Київ, вересень 2000р.); “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (м.Київ, травень 2001р., травень 2007р.); “Проблемы региональной экономики: теория и практика” (м.Гомель, 2001р.); “Розвиток соціально-трудових відносин в сучасних економічних умовах” (м.Слов’яногорськ Донецької області, жовтень 2001р.); “Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве (проблемы международной экономической интеграции)” (м.Феодосія, вересень 2004 р.); “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (м.Рівне, травень 2002р.); “Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (м.Тернопіль, травень 2004р.); “Стратегия и тактика развития производственно-хозяйственных систем” (м.Гомель, листопад 2005 р.); “Мотивація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств та ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС” (м. Хмельницький, травень 2005 р.); “Проблема ефективного використання та професійно-технічної підготовки кадрів промислового сектору економіки України” (м.Київ, листопад 2007р.); “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м.Дніпропетровськ, березень 2008р.); “Розвиток продуктивних сил України: від Вернадського В.І. до сьогодення” (м.Київ, березень 2009р.); “Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу” (м.Луганськ, травень 2009р.); “Соціально-трудові відносини: теорія та практика” (м.Київ, вересень 2010р.); “Праця в XXI столітті: новітні тенденції, соціальний вимір, інноваційний розвиток” (м.Київ, жовтень 2012р.).
Публікації. Результати наукових досліджень викладено у 61 науковій праці загальним обсягом 119,60 друк.арк., з них – 1 одноосібна монографія, 5 розділів в монографіях, 2 брошури у співавторстві, 35 статей у наукових фахових виданнях (23 у співавторстві), 11 – в інших наукових виданнях, 10 – у матеріалах наукових конференцій.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел з 365 найменувань і включає 30 таблиць на 19 сторінках, 21 рисунок на 15 сторінках, 10 додатків на 17 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 387 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і розв’язання науково-прикладної проблеми синхронізації людського і технологічного розвитку України в умовах системної суспільно-економічної трансформації та з огляду на специфіку сучасних глобалізаційних впливів. Наукове значення її вирішення полягає в поглибленні методологічних засад та розвиненні методичного інструментарію обгрунтування концепції національної стратегії збалансування та її реалізації на основі синхронізації людського і технологічного розвитку в напрямку забезпечення синергетичного ефекту їх взаємодії. Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновки концептуального, теоретичного і науково-практичного спрямування, основними серед яких є такі:
1. На сучасному етапі постіндустріального розвитку суспільства відбуваються радикальні технологічні перетворення, які висувають нові, більш вищі вимоги до якості людських ресурсів, що обумовлює їх пріоритетну роль у забезпеченні сталого економічного зростання із визначальним критерієм підвищення рівня життя населення. На основі виконаних досліджень виявлено взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємообумовленість між економічним зростанням на базі технологічного прогресу та людським розвитком. Основний висновок полягає в такому: люди створюють інструменти для економічного зростання на базі технологічного прогресу, що важливо та необхідно розглядати як засіб підвищення рівня життя людей. У ході досліджень за логікою міркувань безперечним визнано аргумент про те, що тип суспільства визначається технологічним способом виробництва. Разом з тим все, що забезпечує економічний, технологічний, соціальний прогрес, нерозривно пов’язано з людиною, тим, що у постіндустріальному суспільстві є і метою, і головним суб’єктом економіки, і критерієм її розвитку.
2. Еволюція людського фактору значною мірою визначається закономірностями технологічної трансформації економічної системи, які пов’язані, по-перше, із зміною кількісного співвідношення між факторами праці та капіталу в межах традиційної виробничої функції, по-друге, якісною модифікацією людського фактору, умовою якої виступає його нова економічна сутність – інтелектуальний потенціал, що повноцінно відтворюється через інноваційну складову економічного розвитку. Внаслідок теоретико-методологічного осмислення впливу технологій на розвиток людини і суспільства встановлено, що в теперішній час зміна взаємовідносин у сферах відтворення технологій, науки, освіти, економіки та суспільства обумовлена появою та широким розповсюдженням новітніх наукоємних технологій. Прогрес у сучасному розвитку країни не можна уявити без розвитку науки і техніки, без упровадження технологічних нововведень, без повноцінного відтворення інтелектуального потенціалу як фактору суспільних перетворень, що актуалізує складний спектр світоглядних, соціально-економічних та інших проблем. Концепція людського розвитку набуває особливого значення для України, де людський потенціал не знаходить своєї ефективної реалізації. Все це обмежує можливості розвитку країни, заперечує створення та впровадження постіндустріальних технологій, що виначають її конкуренспроможність на світовому ринку. Переважне використання технологій індустріального укладу гальмує інноваційну активність та повноцінне відтворення національного інтелектуального потенціалу.
3. Основну роль у людському розвитку відіграє економічне зростання, але використання повною мірою можливостей поліпшеного добробуту сьогодні реальне за умов правильного управління соціально-економічними процесами з урахуванням можливостей застосування прогресивних інструментів технологічного розвитку. Необхідно враховувати, що вплив нових технологій на людський розвиток неоднозначний. Існують економічні, соціальні, екологічні і техногенні ризики, які значно знижують загальний потенціал впливу нових технологій на розвиток економіки. Одночасно рівень доступності та ступінь проникнення нових технологій відображаються на поглибленні нерівності за різними ознаками, включаючи рівень доходів, місце проживання, вік, стать тощо. Головна ідея дисертаційної роботи полягала в тому, що відповідно до загальновідомого постулату визначальною передумовою еволюційного переходу до нового типу суспільства справедливо визнаються нові технології, які розглядалися нами як один із інструментів людського розвитку.
4. Основним методологічним підходом до дослідження проблем взаємозв’язку в соціально-економічних процесах людського і технологічного розвитку для обґрунтування пріоритетних напрямів їх збалансування обрано системно-синергетичнийй підхід. Дослідження синергетичної моделі управління соціально-економічними системою в межах країни дозволило встановити якісні зміни її технологічної структури та особливості її функціонування за рахунок оцінювання взаємовпливу та взаємодії їз людською компонентою. Під впливом екзогених та ендогених факторів національна система господарювання розглявлядалась як послідовність різноманітних атракторів, перехід між якими відбувається через нестійкі стани та біфуркації. При синтезі та аналізі соціально-економічних систем синергетичні моделі доволили виявити факти незбалансованого розвитку. Побудова адекватної моделі адитивного взаємозв’язку між розвитком людського потенціалу та сукупною продуктивністю в країні дозволила побудувати альтернативні економічні сценарії розвитку системи за умов вибору різних управлінських рішень.
5. Визначення методичних аспектів вимірювання параметрів людського і технологічного розвитку спрямоване на виявлення індикаторів та показників, що дозволяють оцінювати його рівень та відповідність за встановленими критеріями. Основними вимогами до формування системи індикаторів стали такі: охоплення найважливіших аспектів людського і технологічного розвитку, забезпечення об’єктивності та надійності результативної оцінки. Оцінювання людського розвитку вимагає застосування системи індикаторів, що інтегруються в узагальнюючий показник, тобто за своєю природою індекс людського розвитку завжди є багатовимірною середньою, що відображає адитивну цінність її окремих складових. Критерії та індикатори ефективності технологічного розвитку відображено через найважливіші соціально-економічного складові людського та суспільного розвитку, які розглянуто як зміну станів, кожний з яких характеризується певним рівнем досягнень та оцінкою здатностей до змін. В процесі дослідження встановлено, що універсальної інформаційної та методичної матриці для визначення індикаторів та критеріїв взаємозв’язку людського і технологічного розвитку на сьогоднішній день не існує, хоча розгляд соціальних, економічних та екологічних параметрів у єдиному комплексі став уже загальновизнаним.
6. Для сучасного етапу цивілізаційного прогресу постіндустріалізм визначає напрям, тип, природу і характер революційного розвитку, а глобалізація – його масштаби, механізми, наслідки та перспективи. Сучасні тенденції глобалізації визначають дилему перед країною: стати огранічною складовою світового ринку або лише ресурсною базою для його розвитку. Новими можливостями, що створює глобалізація, змогли скористатися розвинені країни. Глобалізація стимулює технічний прогрес завдяки новим умовам конкуренції, які притаманні глобальним ринкам, а також завдяки обєднанню фінансових та інтелектуальних ресурсів різних країн.
7. Нелінійний характер поведінки економіки постає все більш очевидним фактом. Виникає необхідність у розробці нових прийомів державного управління, які базуються на традиційних програмно-цільового спрямування та поширюються на основі врахування синергетичної парадигми розвитку. Визнанння в менеджменті державного управління синергетичної парадигми, що враховує варіативність, альтернативність розвитку сучасних ринкових систем господарювання з безліччю точок біфуркації дозволить вирішити стратегічне завдання відтворення національної системи із залученням бізнес-еліти в процеси регулювання людського і технологічного розвитку на засадах державно-приватного партнерства. Фундаментом для створення національної інноваційної системи повинні стати діючі локальні інноваційні системи у формі технополісів, технопарків, індустріальних парків, центрів трасферта технологій та інших нефінансових інститутів, які сьогодні знаходяться лише в інкубаційній стадії розвитку.
8. В формуванні та реалізації нової національної концепції стратегіїї збалансування людського і технологічного розвитку на основі зміни пануючої технократичної парадигми обгрунтовано стратегічний пріоритет вирішення суперечностей і проблем, які виникли в соціально-економічному розвитку України. Обгрунтовано шляхи стійкого підвищення рівня технологічного розвитку задля динамічного зростання економіки в довгостроковій перспективі та забезпечення добробуту українських громадян, зміцнення національної безпеки та конкурентоспроможності України у світовому співтоваристві. Нова національна концепція повинна базуватися не тільки на керівництві та управлінні, а й на організації. В комплексі інструментів та механізмів формування й реалізації національної концепції інноваційно-технологічного розвитку особливе місце слід відвести форсайт-методології як основі узгодження пріоритетів інноваційно-технологічного розвитку в рамках конструктивного діалогу держави та суспільства, залучення широких бізнес-кіл у їхню реалізацію, формування постійно діючих “майданчиків” взаємодії науки, виробництва, освіти та бізнесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдулов А.Н., Кулькин А.Н. Наукоемкие технологии и их роль в современной экономике / А.Н. Авдулов, А.Н. Кулькин [Электронный ресурс] // Вестник РФФИ. – 2002. – № 3. – С. 5–13. – Режим доступа:
www.rubricon.ru.
2. Агапова И.И. История экономической мысли / И.И. Агапова– М.: Ассоциация авторов и издателей “ТАНДЕМ”. Издательство ЭКМОС, 1998. – 248 с.
3. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення / Амоша О.І., Антонюк В.П., Землянкін А.І., Новікова О.Ф. Поручник А.М. / НАН України ; Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 2007. – 328 с.
4. Ананьин О.И. Может ли наука быть руководством к действию? / О.И. Ананьин // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 48–65.
5. Антипина О.Н., Иноземцев В.Л. Постэкономическая революция и глобальные проблемы человечества / О.Н.Антипина, В.Л. Иноземцев // Общественные науки и современность. – 1998. – № 4. – С. 162–173.
6. Ансофф И. Нова корпоративна стратегія / И. Ансофф. – СПб.: Питер, 1999. – 416 с.
7. Антонюк В.П. Людський капітал як чинник інноваційної активності / В.П. Антонюк // Формування ринкової економіки: Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики. – К.: КНЕУ, 2005. – Т.1.: Сучасні технології управління людськими ресурсами. – С. 273–280.
8. Аристотель. Політика / Аристотель // Сочинения: в 4 т. – М., 1984. – Т. 4. – 830 с.
9. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р. Арон / Пер. с франц. – М.: Текст, 1993. – 145 с. – [Электронный ресурс]. Режим доступу:
http://bookz.ru/authors/reimon-aron/aronreim01/1-aronreim01.html.
10. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посіб. / Ю.М. Бажал. – К., 1996. – 240 с.
11. Бажал Ю.М. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. д-ра екон. наук Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т екон та прогнозув., 2002. – 320 с.
12. Бандур С.І. Трудоресурсна безпека України в контексті глобалізації світової економіки / С.І. Бандур, О.І. Цимбал. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – 68 с.
13. Бандур С.І. Трудовий потенціал України: проблеми формування, загрози та пріоритети розвитку / С.І. Бандур, О.І. Цимбал // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. научн. тр. – Донецк: ДонНУ, 2008. – Ч. ІІ. – С. 456–459.
14. Бєлов О.Ф., Пирожков С.І. Про глобальні пріоритети розвитку країни в програмі „Україна-2010” / О.Ф. Бєлов, С.І. Пирожков. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.niurr.gov.ua/ukr/publishing.
15. Безтелесна Л.І. Ринкові механізми управління людським розвитком / Л.І. Безтелесна. – Рівне: Ред.-вид. центр НУВГП, 2006. – 310 с.
16. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек / Пер. с нем. А.Григорьева, В.Седельника. – М: Прогресс, 2001. – 302 с.
17. Беккер Г. Человеческий капитал / Г. Беккер . – М.: Изд-во МГУ, 1997. – 682 с.
18. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл / Пер. с англ. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 787 с.
19. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
20. Бендиков М.А., Фролов И.Э. Рынки высокотехнологичной продукции: тенденции и перспективы развития / М.А. Бендиков, И.Э. Фролов // Маркетинг в России и за рубежом [Электронный ресурс]. – 2001. – №2. – Режим доступа к журналу:
http://www.dis.ru/market/.
21. Білобров Б. Сталий людський розвиток: напрями реалізації в Україні / Б. Білобров. – К.: Наукова думка, 2002. – 36 с.
22. Блауг М. Экономическая мысль в перспективе / М. Блауг / Пер. с англ. – 4-е изд. – М.: Дело ЛТД, 1994. – 336 с.
23. Большой энциклопедический словарь [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
URL – http://dic.academic.ru/misc/enc3p.nsf/ListW.
24. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання / О. Бородіна // Економіка України. – 2003. – № 7. – С. 48–53.
25. Брюна Э. Экономический рост с “человеческим лицом”: проблемы устойчивого развития / Э. Брюна // Достижение первой цели тысячелетия: концептуальные подходы и пути реализации: Материалы международной конференции (2–3 ноября 2004 г.). – Минск, 2004. – С. 141–148.
26. Бузгалин А.В., Колганов А.И. Теория социально-экономических трансформаций (Прошлое, настоящее и будущее экономик “реального социализма” в глобальном постиндустриальном мире) / А.В. Бузгалин, А.И. Колганов. – М.: ТЕИС, 2003. – 680 с.
27. Быстряков И.К. Социальноориентированное общество в парадигме сбалансированной хозяйственной системы / И.К. Быстряков // Демографія та соціальна економіка. – 2005. – № 1. – С. 57–67.
28. Вакарчук І.О. Держава повинна стати гарантом розвитку освіти і науки / І.О. Вакарчук // Каменяр. – 2005. – №2–3, червень. – С. 1.
29. Вебер А.Б. Глобализация и устойчивое развитие: проблемное поле и возможные сценарии / А.Б. Вебер // Материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых “Глобальный мир” [Электронный ресурс]. – М., 2001. – Вып. 11. – Режим доступа:
http://www.prometeus.nsc.ru/biblio/global/p.ssi.
30. Веблен Т.Б. Теория праздного класса: экономическое исследование институций / Т.Б. Веблен [Электронный ресурс]. – М.: Прогресс, 1984. – Режим доступа:
http://friends.pomorsu.ru/Alest/library/veblen/theoryintro.htm.
31. Власкин Г.А., Ленчук Е.Б. Промышленная политика в условиях перехода к инновационной экономике: опыт стран Центральной и Восточной Европы и СНГ / Г.А. Власкин, Е.Б. Ленчук / Ин-т междунар. экон. и полит. исслед. РАН. – М.: Наука, 2006. – 246 с.
32. Власюк О.С. Інноваційна стратегія українських реформ: стан та пріоритети / О.С. Власюк // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №1(2). – С. 102–105.
33. Вовканич С. Соціогуманістичний контекст наукомісткої економіки інноваційного суспільства / С. Вовканич // Економіка України. – 2005. - №2. – С. 53-59; №3. – С. 42-49.
34. Всемирный доклад ЮНЕСКО 2005 года. К обществам знания / Пер. с англ. – М., 2005. – 235 с.
35. Гавкалова Н.Л., Маркова Н.С. Формування та використання інтелектуального капіталу / Н.Л. Гавкалова, Н.С. Маркова. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 252 с.
36. Гатовский Л.М. Экономические проблемы научно-технического прогресса / Л.М. Гатовский. – М.: Наука, 1971. – 382 с.
37. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272с.
38. Гелбрейт Дж.К. Справедливое общество. Гуманистический взгляд // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / Дж.К. Гелбрейт / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 318 с.
39. Глазьев С.Ю. Развитие российской экономики в условиях глобальных технологических сдвигов: Науч. докл. / С.Ю. Глазьев. – М.: НИР, 2007. – 134 с.
40. Глобальные тенденции развития человечества до 2015 года. Материалы Национального разведывательного совета США / Пер. с англ. М. Леоновича; под ред. К. Жвакина. – Екатеринбург: У-Фактория, 2002. – 120 с.
41. Гнибіденко І.Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки / І.Ф. Гнибіденко. – К.: Соцінформ, 2002. – 327 с.
42. Гойло В. Интеллектуальный капитал / В. Гойло // МЭиМО. – 1998. – №11. – С. 68–77.
43. Гойло В. Политическая экономия интеллектуального труда / В. Гойло // МЭ и МО. – 1994. – №11. – С. 137–146.
44. Гоулднер А.У. Наступающий кризис западной социологии / А.У. Гоулднер. – СПб.: Наука, 2003. – 576 с.
45. Гринберг Р.С. “Конец истории” откладывается, или парадоксы эпохи глобализации [Электронный ресурс] / Р.С. Гринберг // Российская Федерация сегодня. – 2006. – № 21. – Режим доступа:
http://www.russia-today.ru/2006/no_21/21_reflections.htm.
46. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. Пособие / В.Ф. Гринев. – 2-е изд. – К., 2001. – 152 с.
47. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 186 с.
48. Грішнова О.А. Макроекономічна ефективність людського капіталу в Україні / О.А. Грішнова // Зайнятість та ринок праці: міжвід. зб. наук. праць. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – Вип. 19. – С. 15–23.
49. Губський Б.В. Євроатлантична інтеграція України / Б.В. Губський. – К.: Логос, 2003. – 328 с.
50. Данилишин Б. Путь к преодолению кризисных явлений – макроэкономическая стабильность и скоординированность действий [Электронный ресурс] / Б. Данилишин // Зеркало недели. – 2008. – № 47(726). – Режим доступа:
http://www.zn.ua/2000/2020/64949/
51. Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання / Б. Данилишин, В. Куценко // Економіка України. – 2006. – №1. – С. 71–79.
52. Данилишин Б.М., Микитенко В.В. Макросистемна еволюція української економіки: монограція / Б.М. Данилишин, В.В. Микитенко / РВПС України НАН України. – К:. ЗАТ „Нічлава”, 2008. – Т. 2. – 216 с.
53. Декларація Тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, схвалена Резолюцією № 55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 8 вересня 2000 р. [Електроний ресурс]. – Режим доступу:
http://hdr.undp.org.
54. Делягин М. Глобализация – 6. Аналитический клуб Школы информационного анализа и управления. Раздел “Социальный кризис, социальные преобразования, социальные революции” [Электронный ресурс] / М. Делягин. – М., 2005. – Режим доступа:
http://analysisclub.ru/index.php?page=social&art=2122.
55. Денисон Э. Исследование различий в темпах экономического роста / Э. Денисон. – М.: Прогресс, 1971. – 187 с.
56. Денисюк В.А. Оцінка інноваційної активності економіки країн та регіонів / В.А. Денисюк // Економічний часопис. – 2006. – № 1–2. – С. 47–50.
57. Диденко Н. Международная экономика. Электронный учебник / Н. Диденко. – 2007. – 632 с.
58. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренкова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике / А.И. Добрынин, С.А. Дятлов, Е.Д. Цыренкова. – СПб.: Наука, 1999. – 298 с.
59. Доклад о мировом развитии 2000/2001 года. Борьба с бедностью. Обзор. – Вашингтон, округ Колумбия: Всемирный банк, 2001. – 14 с.
60. Доклады о развитии человека за 1990–2012 годы [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://hdr.undp.org/en/reports/global.
61. Дракер П. Посткапиталистическое общество // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / П. Дракер / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – С. 93– 115.
62. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента: Весь Питер Друкер в одной книге: лучшие работы по менеджменту, написанные за 60 лет / П.Ф. Друкер / Пер. с англ. О.Л. Пелявского. – М.; СПб.; К.: Изд. дом “Вильямс”, 2004. – 421 с.
63. Дынкин А. Мировая экономика: Новая логика роста [Электронный ресурс] / А. Дынкин // “Ведомости”. – 2007. – № 116 (1890) – Режим доступа:
http://www.vedomosti.ru/newspaper/.
64. Дятлов С.А. Рабочая сила в системе рыночных отношений: монография / С.А. Дятлов / Санкт-Петербурский ун-т экономики и финансов. – СПб.: Изд-во СПбУЭиФ, 1992. – 116 с.
65. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.
66. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Вид. центр “Академія”, 2001. – Т.2 – 848 с.
67. Економічні словари та енциклопедії [Електронна версія]. – Режим доступу:
http://dic.academic.ru/dic.ns/econ_dict/.
68. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. д-ра екон. наук Ю.М.Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 320 с.
69. Еськов А.Л. Гуманизация труда и производства в постиндустриальном обществе / А.Л. Еськов. – К.: Науковий світ, 2003. – 55 с.
70. Ємельяненко Л.М. Адаптація міжнародного досвіду активної політики зайнятості до умов євроінтеграційного середовища / Л.М. Ємельяненко, І.О. Томіліна // Вісник Хмельницького національного університету. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – №2. – Т.1. – Економічні науки. – С.239-244.
71. Ємельяненко Л.М. Вектори інституціональних змін в економіці країни: негативні та позитивні наслідки для соціально-трудової сфери / Л.М. Ємельяненко, І.О. Томіліна // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2005. – Т.2. – С. 169-179.
72. Ємельяненко Л.М. Відтворення інтелектуального потенціалу нації як провідний чинник збалансування інноваційно-технологічного і соціально-економічного розвитку / Л.М. Ємельяненко // Зайнятість та ринок праці: міжвід. наук. зб. НАН України і Міністерства праці та соціальної політики України. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – Вип. 21-22. – С. 3-24.
73. Ємельяненко Л.М. Відтворення кадрового потенціалу промисловості України в умовах переходу до інноваційної економіки / Л.М. Ємельяненко // Проблема ефективного використання та професійно-технічної підготовки кадрів промислового сектору України: Доповіді міжнар. наук.-практ. конф., м. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – Т.2. – С. 76-88.
74. Ємельяненко Л.М. Вирішення глобальних проблем шляхом регіональної інтеграції // Вісник Хмельницького національного університету. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – № 2. – Т.1. – Економічні науки. – С. 118–123.
75. Ємельяненко Л.М. Вплив людського фактору на ефективність розвитку інноваційної моделі національної економіки / Л.М. Ємельяненко // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спецвипуск. Проблеми економіки праці, соціально-трудових відносин та соціального захисту населення. – К.: КНЕУ, ДУ НДІ СТВ, 2008. – С. 171-186.
76. Ємельяненко Л.М. Вплив наслідків фінансово-економічної кризи на ринок праці України / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко // Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. – Тернопіль: «Економічна думка», 2010. – Вип. 15. – С. 19-27.
77. Ємельяненко Л.М. Детермінанти формування мотиваційного механізму трудової поведінки молоді / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник // Вісник ТУП. – Хмельницький: ТУП, 2004. – №1. – Ч.2.,Т.2. – Економічні науки. – С. 100-103.
78. Ємельяненко Л.М. Деякі проблеми формування інноваційного менеджера / Л.М. Ємельяненко, О.П. Кочетов, Л.В. Торгова // Вісник Національного технічного університету «Харьківський політехнічний інститут». – Харків, 2001. – Вип.24. – С. 192-195.
79. Емельяненко Л.М. Дискриминация в сфере труда / Л.М. Емельяненко, И.А. Томилина // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – Луганськ, 2004. – №1 (71). – Частина 1. – С. 57-60.
80. Ємельяненко Л.М. До проблеми використання трудових ресурсів на підприємствах державної форми власності / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник, І.О. Томіліна // Праці Міжн. наук.-практ. конф.: Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини (СІЕТ-9). – К.: ФАДА ЛДТ, 2001. – С. 177-180.
81. Ємельяненко Л.М. Забезпечення суспільного прогресу на основі реалізації соціального потенціалу людини в сфері праці / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник // Социально-экономические аспекти промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. научн. тр. в 2 томах. – Донецк, 2004. – С. 284-291.
82. Ємельяненко Л.М. Економічний аспект реалізації соціального капіталу / Л.М. Ємельяненко // Інституціональні аспекти функціонування трудового потенціалу: Збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. – Луганськ, Східноукраїнський нац. ун-т ім. В. Даля, 2009. – С. 70-73.
83. Ємельяненко Л.М. Економічні та психологічні аспекти теорії мотивації праці / Л.М. Ємельяненко, Л.В. Торгова, І.О. Томіліна // Регіональні перспективи. – Полтава, 2002. – №3-4. – С. 23-25.
84. Ємельяненко Л. Інститути загальноекономічної системи: зв’язок з сферою праці та зайнятістю населення / Л. Ємельяненко, І. Томіліна // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – Вип.9. – С. 163-167.
85. Ємельяненко Л.М. Інституційне регулювання ринку праці / Л.М. Ємельяненко, Л.В. Торгова // Зб. наук. праць КДТУ.– Кіровоград: КДТУ, 2002, Вип.3. – С. 74-77.
86. Ємельяненко Л.М. Інформаційно-методологічні основи створення дієвого механізму працевлаштування на ринку праці / Л.М. Ємельяненко, Л.В. Торгова // Вісник Східноукраїнського національного університету. – Луганськ, 2001. – №8 (142). – С. 153-155.
87. Ємельяненко Л.М. Макроекономічна оцінка відтворення інтелектуального потенціалу України / Л.М. Ємельяненко // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2010. – Т. 2. – С. 46-62.
88. Ємельяненко Л.М. Маргінал і суспільство: сутність соціально-економічного конфлікту / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник, І.О. Томіліна // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2001. – № 1, Ч.2. – С. 144-147.
89. Ємельяненко Л.М. Маркетингові підходи до виявлення та реалізації трудових резервів на ринку праці / Л.М. Ємельяненко, Ж.В. Старцун // Праці Міжн. наук.-практ. конф.: Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини (СІЕТ-7). – К.: ФАДА ЛДТ, 2000. – С. 316-318.
90. Ємельяненко Л.М. Математична модель та інтегральна оцінка соціального успіху особистості / Л.М. Ємельяненко, О.П. Кочетов, Л.В. Торгова // Регіональні перспективи. – Рівне, 2002. – № 3-4. – С 263-265.
91. Ємельяненко Л.М. Методологія дослідження проблем якості життя населення в контексті взаємодії соціального капіталу та інноваційної економіки / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України, 2010. – Вип. 23. – С. 19-49.
92. Ємельяненко Л.М. Методологічні основи створення дієвої інформаційної технології дослідження ринку праці України / Л.М. Ємельяненко // Праці Міжн. наук.-практ. конф.: Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини (СІЕТ-8). – К.: ФАДА ЛДТ, 2000. – С. 217-220.
93. Ємельяненко Л.М. Методичні підходи до дослідження інституційного середовища розвитку соціального капіталу та забезпечення якості життя / Л.М. Ємельяненко // Формування ринкової економіки: Зб.наук.праць. – К.: КНЕУ, 2012. – Т.1. – С. 420-431.
94. Ємельяненко Л.М. Методологічні принципи розробки регіональної стратегії інноваційного розвитку національної економіки в умовах постіндустріальних перетворень / Л.М. Ємельяненко // Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України. – Тернопіль: «Економічна думка», 2008. – Випуск 13. – С. 11-17.
95. Емельяненко Л.М. Механизм организации управления региональным рынком труда / Л.М. Емельяненко, Л.В. Торгова // Материалы Междунар. научно-практ. конф.: Проблемы региональной экономики: теория и практика. – Гомель: ГТТУ, 2001. – С. 102-109.
96. Ємельяненко Л.М. Моделювання інституціональної структури в організаційно-економічному механізмі забезпечення зайнятості населення / Л.М. Ємельяненко, І.О. Шейгас // Экономические инновации. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2007. – Выпуск 29 – С. 61-69.
97. Емельяненко Л.М. Направления совершенствования регулирования рынка труда на региональном уровне // Вісник Донецького університету. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – № 2, Серія В. – С. 106-110.
98. Ємельяненко Л.М. Об’єктивна необхідність впровадження системи маркетингу на ринку праці України / Л.М. Ємельяненко, І.О. Томіліна // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2002. – № 2, Ч.1. – С. 63-66.
99. Ємельяненко Л.М. Організаційно-економічні передумови створення інститутів соціального регулювання інноваційних перетворень в сфері праці / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – Вип. 20. – С. 127-133.
100. Ємельяненко Л.М. Передумови формування механізму соціального управління в системі євроінтеграційного співробітництва / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник // Вісник Хмельницького національного університету. – Хмельницький: ХНУ, 2005. – №2. – Т.2. – Економічні науки. – С.19-23.
101. Ємельяненко Л.М. Перетворення соціально-трудових відносин в умовах соціалізації економіки / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2002. – № 2, Ч.1. – С. 51-54.
102. Ємельяненко Л.М. Пріоритети реформування правового інституту в сфері соціально-трудових відносин в Україні / Л.М. Ємельяненко, І.О. Шейгас // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2007. – Т.1.Ч.1. – С. 245-256.
103. Ємельяненко Л.М. Пріоритети розвитку посткризового ринку праці України / Л.М. Ємельяненко, В.М. Петюх // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – Луганськ, 2011. – №16 (170). – С. 89-98.
104. Ємельяненко Л.М. Проблеми відтворення інтелектуального потенціалу України / Л.М. Ємельяненко // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення. Матеріали міжнародної наукової конференції, м. Київ, 20 березня 2009 р.: У 3-х частинах. - К.: РВПС України НАН України, 2009. – Ч.1. – С. 59-61.
105. Ємельяненко Л.М. Проблеми соціального захисту молоді на ринку праці України / Л.М. Ємельяненко, Н.Д. Скрипник, І.О. Томіліна // Держава та регіони. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 2002. – № 2. Серія: економіка та підприємництво - С. 155-158.
106. Ємельяненко Л.М. Проблеми створення національної інноваційної системи: теоретико-методологічний аспект / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко // Український соціум. – 2006. – №2(13). – С. 125-133.
107. Ємельяненко Л.М. Проблеми та перспективи інтенсивного розвитку вітчизняної науки / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко, В.Л. Міненко, В.М. Янишівський // Ефективність досліджень теоретико-методологічних та прикладних проблем розвитку продуктивних сил України. – К: РВПС України НАН України, 2010. – 238 с.
108. Ємельяненко Л.М. Регіональні пріоритети реалізації політики соціального захисту населення // Вісник Рівненського Державного технічного університету. – Рівне, 2002. – Вип.2. – С. 466-472.
109. Ємельяненко Л.М. Регіональні пріоритети стратегічного розвитку України в умовах глобальної економічної інтеграції // Экономические инновации. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2005. – Вып. 21 – С. 185–195.
110. Емельяненко Л.М. Регионализация управления рынком труда // Экономические инновации. – Одесса, 2001. – Вып. 11. – С. 181-187.
111. Емельяненко Л.М. Регуляторы человеческого развития в период рыночных преобразований // Стратегия и тактика развития производственно-хозяйственных систем: материалы IV Междунар. науч.-практ. конф., Гомель, 17–18 нояб. 2005 г. – Гомель: ГГТУ им. П.О. Сухого, 2005. – С. 278–284.
112. Ємельяненко Л.М. Ринок праці в контексті людського розвитку. Методологічні підходи до системного дослідження ринку праці. Генезис постіндустріального ринку праці / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко, Л.Г. Ткаченко // Розвиток ринку праці України: тенденції та перспективи : монографія / – К.: РВПС України НАН України, 2007. – 286 с.
113. Ємельяненко Л.М. Розвиток ринку праці європейського регіону в контексті інтеграційних процесів / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко // Вісник Прикарпатського університету – Івано-Франківськ, 2007. – Випуск 5. Серія «Економіка» – С. 149-157.
114. Емельяненко Л.М. Система регулирования занятости в условиях рынка: особенности и возможности применения международной практики / Л.М. Ємельяненко // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. – К: КНЕУ, 2001. – Т.1. – С. 313-321.
115. Ємельяненко Л.М. Система управління якістю робочої сили: передумови формування та особливості функціонування / Л.М. Ємельяненко, А.В. Піхур // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2005. Т.1. – С. 188-196.
116. Ємельяненко Л.М. Соціально-економічні домінанти людського і технологічного розвитку України: монографія / Л.М. Ємельяненко. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – 464 с.
117. Ємельяненко Л.М. Соціальний капітал нації: методологічні проблеми дослідження сфер економічної взаємодії / Л.М. Ємельяненко, В.В. Онікієнко // Український соціум. – 2009. - №3(30). – С. 72-82.
118. Ємельяненко Л.М. Соціально-економічна мотивація трудової активності населення в ринкових умовах господарювання / Л.М. Емельяненко, Л.В. Торгова // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2003. - №4. – Ч.1., Т.1. – Економічні науки. – С. 29-31.
119. Емельяненко Л.М. Социальная регуляция противоречий в сфере труда и занятости населения Украины / Л.М. Ємельяненко // Зб. доповідей Міжнар. наук.-практ. конф.: Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. – К.: РВПС НАН України, 2000. – С. 85-92.
120. Емельяненко Л.М. Стратегические приоритеты в политике управления рынком труда // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2000. – № 4, Ч.3. – С. 75-78.
121. Ємельяненко Л.М. Стратегічні пріоритети регіональної політики соціально-економічного розвитку в умовах переходу до постіндустріального суспільства / Л.М. Ємельяненко // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. – Дніпропетровськ, 2008. – №1(19). – «Економічні науки». – С. 10-15.
122. Ємельяненко Л.М. Теоретико-методологічні основи забезпечення збалансованого людського та технологічного розвитку в умовах становлення постіндустріального суспільства / Л.М. Ємельяненко // Український соціум. – 2006. – №6(17). – С. 62-72.
123. Ємельяненко Л.М. Теоретичні основи створення концептуальної теорії функціонування ринку праці України // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький: ТУП, 2000. – № 6, Ч.2. – С. 77-80.
124. Ємельяненко Л.М. Технологія управління людськими ресурсами: особливості та наслідки впровадження в сучасних умовах / Зб. наук. праць: Торгівля і ринок України. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2002. – Вип.14, т. І. – С. 267-271.
125. Ємельяненко Л.М. Управління інноваційною зайнятістю в контексті мінімізації соціальних ризиків / Л.М. Ємельяненко, В.В. Павлюк // Сучасні проблеми розвитку маркетингу ринку праці: Матеріали міжн. наук.-практ. конференції – К.: ІПК ДСЗ, 2012. – С. 133-144.
126. Ємельяненко Л.М. Формування організаційного механізму управління якістю робочої сили на регіональному рівні / Л.М. Ємельяненко, А.В. Піхур // Збірник наукових праць. Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Випуск 5. – Том І. – С. 211-220.
127. Ємельяненко Л.М. Форсайт-методологія стратегічного управління інноваційним розвитком суспільства / Л.М. Ємельяненко // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – Луганськ, 2009. - №10(140). – Частина1. – С. 91-97.
128. Ефременко Д.В. Введение в оценку техники: Монография / Д.В. Ефременко. – М.: Изд-во МНЭПУ, 2002. – 188 с.
129. Жамин В.А. Экономическая история социалистических стран / В.А. Жамин. 2-е узд., перераб. и доп. – М., 1985. – 408 с.
130. Занг В.-Б. Синергетическая экономика. Время и перемены в нелинейной экономической теории / В.-Б. Занг. – М.: Мир, 1999. – 335 с.
131. Звіт з людського розвитку в Україні за 2008 рік. Людський розвиток і європейський вибір України [Електронний ресурс]. – К.: ПРООН Україна, 2008. – Режим доступу:
http://www.undp.org.ua/files/ua_66026ukr_full.pdf.
132. Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2006–2007, 2008-2009, 2010-2011 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.weforum.org.
133. Звіт про світовий розвиток: Важке завдання розвитку / Пер. з англ. – К.: Абрис, 1994. – С. 42–45.
134. Згуровский М. Мучительное выздоровление через кризис [Электронный ресурс] / М. Згуровский // Зеркало недели. – 2008. – № 47(726). – Режим доступа:
http://www.zn.ua/2000/2020/64949/.
135. Згуровский М. Путь к обществу, основанному на знаниях / М. Згуровский // Зеркало недели, 2006. – №581. – С. 14–16.
136. Зовнішні трудові міграції населення України / За ред. Е.М. Лібанової, О.В. Позняка. – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 206 с.
137. Зубченко Л. Лиссабонская стратегия Евросоюза: разочарования и надежды [Электронный ресурс] / Л. Зубченко: - Сайт “Перспективы” – Режим доступа:
http://www.perspektivy.info/oykumena/europe/lissabonskaya_strategiya_evrosoiuza_razocharovaniya_i_nadezhdy_2007-8-26-10-25.htm.
138. Иванов Д.В. Виртуализация общества / Д.В. Иванов. – СПб.: “Петербургское Востоковедение”, 2000. – 96 с.
139. Инновационная экономика / А.А. Дынкин, Н.И. Иванова, М.В. Грачев и др. – М.: Наука, 2004. – 352 с.
140. Инновационные перспективы США, ЕС, Японии (технологические приоритеты и методология их формирования) / Под ред. А.А. Дынкина. – М.: ИМЭМО, 2004. – 108 с.
141. Іннов