ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАКАРЕНКО ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА
УДК 342.51

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Музичук Олександр Миколайович
доктор юридичних наук, старший
науковий співробітник

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ........................................................................................................... 11
1.1. Поняття, види та особливості установ виконання покарань як об’єкта державного контролю................................................. 11
1.2. Сутність та значення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань.................................................... 32
1.3. Сучасний стан державного контролю за діяльністю установ виконання покарань.................................................................. 50
1.4. Правове регулювання державного контролю за діяльністю установ виконання покарань.................................................... 68
Висновки до Розділу 1............................................................................... 87
РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ..... 91
2.1. Предмет державного контролю за діяльністю установ виконання покарань............................................................... 91
2.2. Характеристика суб’єктів, які здійснюють державний контроль за діяльністю установ виконання покарань...... 114
2.3. Форми та методи державного контролю за діяльністю установ виконання покарань............................................... 139
2.4. Організаційні та процедурні засади здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань..... 152
Висновки до Розділу 2............................................................................. 163
ВИСНОВКИ............................................................................................ 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................... 175

ВСТУП

Актуальність теми. За роки незалежності в Україні здійснюється поступова гуманізація відбування кримінальних покарань, реалізується низка важливих заходів, спрямованих на удосконалення пенітенціарної системи України відповідно до міжнародних та європейських стандартів. Проте, умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту, поводження із ними не відповідають вимогам, як національного законодавства, такі і міжнародним та європейським нормам і стандартам забезпечення дотримання прав людини і громадянина в місцях позбавлення волі. Протягом останніх років діяльність установ виконання покарань фінансується у розмірі не більше 40 відсотків мінімально необхідної потреби. Внаслідок цього матеріально-технічна база установ виконання покарань, і як наслідок умови тримання засуджених та осіб, взятих під варту не сприяють досягненню основної мети їх діяльності, якою, беззаперечно є виправлення і ресоціалізація засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Не проводиться належний моніторинг якості виконання покарань, його вплив на виправлення і профілактику асоціальної поведінки. Мають місце систематичні повідомлення про резонансні порушення прав засуджених до позбавлення волі, - з одного боку, з іншого – перешкоджання у реалізації повноважень правозахисним організаціям, спостережним комісіям та іншим суб’єктам здійснення контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань. Зазначені та інші недоліки, що мають місце у діяльності установ виконання покарань, в першу чергу, обумовлені відсутністю ефективної системи державного контролю за ними.
Слід зауважити, що проблемні питання діяльності установ виконання покарань були предметом наукових досліджень Є. Ю. Бараша, В. Д. Гавловського, А. О. Галай, С. К. Гречанюка, О. М. Джужи, В. А. Льовочкіна, О. М. Музичука, В. П. Пєткова, О. Б. Пташинського, Г. О. Радова, О. В. Романенко, Л. А. Савченко, А. Х. Степанюка, В. М. Трубникова, С. Я. Фаренюка та інших науковців. Проте, у вітчизняній юридичній науці питання державного контролю за діяльністю установ виконання покарань висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу, а низка правових та організаційних проблем, які сьогодні мають місце в діяльності установ виконання покарань, лише підсилюють актуальність наукового пошуку з досліджуваних питань.
Таким чином, приведення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, у відповідність з вимогами законодавства та європейськими нормами і стандартами, забезпечення безумовного дотримання прав людини і громадянина в місцях позбавлення волі, стабільного функціонування органів, установ виконання покарань, з одного боку, та відсутність відповідних наукових досліджень з цієї проблематики, - з іншого, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових засад здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань в Україні.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України від 25 квітня 2008 року, Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1090, Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року, затвердженої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1511-р. Робота виконана також відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи, зокрема відповідно до плану Комплексного наукового проекту «Актуальні проблеми організації і функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (номер державної реєстрації 0105U002565).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність, особливості та систему державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:
– уточнити поняття та особливості установ виконання покарань як об’єкта державного контролю;
– з’ясувати сутність та види державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– охарактеризувати сучасний стан державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– визначити особливості правового регулювання державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– уточнити предмет державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– охарактеризувати суб’єктів, які здійснюють державний контроль за діяльністю установ виконання покарань;
– визначити форми та методи державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– з’ясувати організаційні та процедурні засади здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– на основі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються у сфері діяльності установ виконання покарань.
Предметом дослідження є державний контроль за діяльністю установ виконання покарань в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для визначення особливостей установ виконання покарань як об’єкта державного контролю, уточнення сутності та значення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, характеристики сучасного стану державного контролю за діяльністю установ виконання покарань (підрозділи 1.1-1.3). Системно-структурний метод використано для уточнення предмету державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, характеристики суб’єктів, які здійснюють державний контроль за діяльністю установ виконання покарань, визначення форм та методів державного контролю за діяльністю установ виконання покарань (підрозділи 2.1-2.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення прогалин у правовому та організаційному забезпеченні діяльності установ виконання покарань (підрозділи 1.4, 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих наук, насамперед, кримінально-виконавчого спрямування, в тому числі і зарубіжних. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність установ виконання покарань. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики діяльності установ виконання покарань, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням державного контролю за діяльністю установ виконання покарань. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі.
Вперше:
– установи виконання покарань як об’єкт державного контролю визначено як систему структурних організацій кримінально-виконавчої системи, якій притаманна єдність, побудова за принципами субординації, чітко визначеної компетенції, підпорядкованості та координації, відкритості для громадськості, і які мають властиву лише їм мету утворення та діяльності, що спрямована на виконання покарань шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, яка реалізується у відповідних завданнях, функціях та повноваженнях установ виконання покарань, і персонал якої проходить службу в особливому порядку;
– визначено особливості державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, запропоновано його класифікацію за такими критеріями: залежно від правового статусу контролюючого суб’єкта; залежно від організаційного зв’язку між контролюючим суб’єктом і підконтрольним об’єктом; залежно від обсягу контрольних повноважень; за напрямками його здійснення;
– сформульовано поняття предмету державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, запропоновано його класифікацію за: суб’єктом контролю; нормативним актом, який його регламентує; видом установи виконання покарань; видом покарання; видом діяльності установ виконання покарань; характером виконуваних завдань; сферою діяльності; характером вимог; змістом норм, дотримання (виконання) яких контролюється; зв’язком із виконанням покарань.
Удосконалено:
– систему державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, до елементів якої віднесено: установи виконання покарань як об’єкт державного контролю; предмет державного контролю за діяльністю установ виконання покарань; суб’єктів, які здійснюють державний контроль за діяльністю установ виконання покарань; форми та методи державного контролю за діяльністю установ виконання покарань; організаційні та процедурні засади здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– поняття «суб’єкти державного контролю», яке охарактеризовано у вузькому та широкому значенні (розумінні). Зокрема, обґрунтовано, що перше (вузьке) значення стосується лише суб’єктів, які: по-перше, мають статус державних органів; по-друге, такого статусу не мають, але наділенні державою делегованими контрольними повноваженнями. Друге (широке) розуміння суб’єктів державного контролю стосується усіх суб’єктів, що наділені контрольними повноваженнями, у зв’язку з чим мова повинна йти про міжнародних, державних, муніципальних та громадських суб’єктів контролю;
– організаційно-процедурні засади здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, у зв’язку з чим до елементів його організації віднесені: аналітична робота; прогнозування; планування; підготовка та інструктаж; забезпечення контрольної діяльності (інформаційне, документаційне, методичне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); взаємодія та координація; визначено стадії здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань.
Дістали подальший розвиток:
– визначення проблем та недоліків, що мають місце у сучасній діяльності установ виконання покарань, які об’єднано у такі групи: управлінські (адміністративні); правові; матеріально-технічні та фінансові; виховно-психологічного характеру; медичні та санітарно-гігієнічні; житлово-виробничі; кадрові; запропоновано заходи, які спрямованні на подолання вищенаведених груп недоліків (проблем) діяльності установ виконання покарань;
– характеристика правового регулювання державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, у зв’язку з чим визначено його особливості, надано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до правових актів із досліджуваних питань;
– розмежування форм та методів державного контролю, у зв’язку з чим під формою контролю запропоновано розуміти зовнішній вираз контрольних дій (заходів); під методом, спосіб реалізації таких заходів, а також наголошено на тому, що метод контролю є похідним від його форми.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення деяких законодавчих та підзаконних актів які регулюють діяльність установ виконання покарань;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність державного контролю за діяльністю установ виконання покарань;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці навчальної літератури з дисципліни „Адміністративне право”, вони уже використовуються у ході проведення занять із цієї дисципліни у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах” (Харків, 2008), „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2009), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначено сутність та особливості державного контролю за діяльністю установ виконання покарань в Україні, сформульовано ряд пропозицій і рекомендацій, спрямованих на його удосконалення.
1. Насамперед акцентовано увагу на тому, що дотримання законності в діяльності установ виконання покарань є необхідною умовою, режимом та правовою нормою їх функціонування, а для дотримання (забезпечення) законності, як основного принципу діяльності установ виконання покарань та запобігання будь-яким можливим порушенням прав і законних інтересів як засуджених, так і персоналу у порядку визначеному Конституцією та законами України, здійснюється державний контроль за їх діяльністю, який є основним способом забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні.
2. Державний контроль за діяльністю установ виконання покарань визначено як один із видів соціального контролю, що має лише йому характерну мету, завдання, об’єкт та предмет, здійснюється законодавчо передбаченим колом загальних та спеціалізованих суб’єктів, стосується усіх напрямів діяльності установ виконання покарань та їх персоналу, і зміст якого полягає у перевірці виконання (додержання) ними вимог законодавчих та підзаконних актів, що регламентують їх діяльність.
3. До особливостей державного контролю за діяльністю установ виконання покарань віднесено такі: 1) є різновидом соціального контролю, його підвидом; 2) має спеціальну загальну мету - удосконалення діяльності установ виконання покарань та загальне завдання – виявлення фактичного стану функціонування установ виконання покарань, як негативних, так і позитивних аспектів їх діяльності; 3) його об’єктом є установи виконання покарань та їх персонал, а предметом - окремі напрями їх діяльності, які об’єднано у дві групи: основні та допоміжні; 4) отримав законодавче закріплення; 5) передбачає наявність спеціалізованих громадських суб’єктів, які його здійснюють, а саме - спостережних комісій; 6) передбачає спеціальні форми та методи його здійснення, які, насамперед, залежать від: суб’єкту державного контролю, об’єму наданих йому повноважень та предмету державного контролю, тобто напрямку діяльності установ виконання покарань, який перевіряється; 7) є механізмом участі держави та громадських організацій в управлінні діяльністю установ виконання покарань, що є позитивно апробованою практикою більшості демократичних країн.
4. Державний контроль за діяльністю установ виконання покарань класифіковано за такими критеріями: 1) залежно від контролюючих суб’єктів: парламентський; президентський; урядовий; спеціалізований; відомчий; міжвідомчий; муніципальний; судовий; громадський; 2) залежно від організаційного зв’язку між контролюючим суб’єктом і підконтрольним об’єктом: зовнішній і внутрівідомчий контроль; 3) залежно від обсягу контрольних повноважень: загальний та спеціальний контроль; 4) за напрямками його здійснення, а саме: за дотриманням умов та порядку виконання покарань (стягнень); за виправленням засуджених; за станом попередження правопорушень, їх виявлення і розкриття в установах виконання покарань, за проведенням дізнання; за дотриманням нормативно визначеної організаційно-штатної структури, вимог підпорядкованості та підвідомчості; за станом соціально-виховної, психологічної, навчально-культурної, виробничо-господарської, медико-санітарної, бюджетно-фінансової та інших видів діяльності установ виконання покарань; 5) за відкритістю (гласністю): гласний та негласний (таємний).
5. Установи виконання покарань як об’єкт державного контролю визначено як систему структурних організацій кримінально-виконавчої системи, якій притаманна єдність, побудова за принципами субординації, чітко визначеної компетенції, підпорядкованості та координації, відкритості для громадськості, і які мають властиву лише їм мету утворення та діяльності, що спрямована на виконання покарань шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, яка реалізується у відповідних завданнях, функціях та повноваженнях установ виконання покарань, і персонал якої проходить службу в особливому порядку.
6. Обґрунтовано, що на відміну від Державного департаменту України з питань виконання покарань та його територіальних органів управління, які беззаперечно, є керівними (управлінськими) органами, а не установами виконання покарань, оскільки безпосередньо покарання не виконують, кримінально-виконавчі інспекції є не лише органом а й установою виконання покарань, позаяк відповідно до ст.13 КВК України вони виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.
7. До особливостей установ виконання покарань як об’єкта державного контролю віднесено такі: 1) основною ознакою установ виконання покарань як об’єкта державного контролю є виконання ними покарань (у більшій мірі кримінальних, у меншій – окремих видів адміністративних стягнень); 2) мету їх утворення та діяльності яка полягає у забезпеченні безпеки населення, суспільства і держави шляхом ізоляції засуджених та (або) здійсненні контрольно-наглядових заходів за їх поведінкою, у виконанні покарань шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобіганні вчиненню ними правопорушень, а також у приведенні умов тримання осіб, узятих під варту, та які відбувають покарання, у відповідність із вимогами міжнародних актів; 3) загальні завдання, які вони виконують, до яких запропоновано віднести: дотримання передбаченого законодавством порядку і умов виконання та відбування покарань; захист інтересів населення, суспільства і держави шляхом ізоляції та контролю за засудженими; створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених; запобігання вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків засудженими і особами, узятими під варту, та щодо них, їх припинення; виявлення і розкриття злочинів, учинених в установах виконання покарань, проведення дізнання у справах про такі злочини, здійснення оперативно-розшукової діяльності; 4) функції, які вони виконують, основними серед яких є такі: правоохоронна, яка полягає у забезпеченні безпеки населення, суспільства та держави від певної категорії осіб, нагляді та контролі за їх поведінкою, притягненні винних до відповідальності; правозастосовна, що полягає у виконанні норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів з питань виконання покарань; виконавча, що полягає у виконання судових рішень; адміністративна, яка полягає у визначені організаційно-штатної структури установ виконання покарань, їх підпорядкованості та підвідомчості; профілактична, яка полягає у запобіганні вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків засудженими і особами, узятими під варту; оперативно-розшукова – реалізується під час оперативно-розшукової діяльності; кримінально-процесуальна – реалізується під час проведення дізнання; соціально-виховна та психологічна, яка реалізується під час соціально-виховної та психологічної роботи з особами, що утримуються в установах виконання покарань; навчально-культурна, яка реалізується під час загальноосвітнього та професійно-технічного навчання засуджених, організації їх культурно-масової роботи; виробничо-господарська, яка полягає у створенні умов для праці засуджених; медико-санітарна, яка полягає у здійсненні медичного, санітарного та епідеміологічного нагляду за станом здоров’я засуджених до позбавлення волі і осіб, узятих під варту, наданні їм медичної допомоги, а також у додержанні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів; 5) властиву лише їм організаційну структуру, їх підпорядкованість та підконтрольність; 6) спеціальну компетенцію установ виконання покарань.
8. Предметом державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, на нашу думку, є такі: обґрунтованість рішень державних органів з питань правоохоронної діяльності установ виконання покарань з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов’язанням України за укладеними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; хід виконання концепцій та програм реформування установ виконання покарань; формування і реалізація кадрової політики в установах виконання покарань; стан забезпечення та дотримання установами виконання покарань прав засуджених; умови та порядок виконання покарань; стан (підстави, умови, порядок тощо) застосування установами виконання покарань до засуджених обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду; забезпечення особистої безпеки засуджених; медичне обслуговування засуджених; матеріально-побутове забезпечення засуджених; соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі; порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі; праця засуджених; оперативно-розшукова діяльність в установах виконання покарань; припинення відбування покарання і порядок звільнення; порядок дострокового звільнення від відбування покарання; надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні; встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; дотримання прав і свобод громадян, які працюють (проходять) службу в установах виконання покарань (правовий та соціальний захист персоналу); організація й діяльність органів і установ виконання покарань; дотримання основних принципів діяльності установ виконання покарань; структура та чисельність установ виконання покарань; діяльність підприємств установ виконання покарань; дотримання обмежень політичної діяльності та інших законодавчо визначених обмежень в установах виконання покарань, дотримання інших вимог, які висуваються до персоналу установ виконання покарань; застосування сили персоналом установ виконання покарань; фінансування діяльності установ виконання покарань; господарська діяльність установ виконання покарань; дотримання бюджетного законодавства установами виконання покарань; дотримання законності при розгляді установами виконання покарань звернень громадян.
9. Поняття „суб’єкти державного контролю”, охарактеризовано у вузькому та широкому значенні (розумінні). Зокрема, перше (вузьке) значення стосується лише суб’єктів, які: по-перше, мають статус державних органів; по-друге, такого статусу не мають, але наділенні державою делегованими контрольними повноваженнями. Друге (широке) розуміння суб’єктів державного контролю стосується усіх суб’єктів, що наділені контрольними повноваженнями, у зв’язку з чим мова повинна йти про міжнародних, державних, муніципальних та громадських суб’єктів контролю. В дисертації використано саме вузьке розуміння (тлумачення) державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, у зв’язку з чим охарактеризовані суб’єкти, які: по-перше, мають статус державних органів; по-друге, такого статусу не мають, але наділенні державою делегованими контрольними повноваженнями з питань діяльності установ виконання покарань.
10. Виокремлено три групи суб’єктів державного контролю за діяльністю установ виконання покарань: надвідомчих, внутрівідомчих та комплексних. До перших віднесено: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; центральні та місцеві органи виконавчої влади; судові органи України. До другої: Державний департамент України з питань виконання покарань та його територіальні та локальні органи управління. Треті – комплексні суб’єкти державного контролю за діяльністю установ виконання покарань, які складаються як з представників державних органів, так і з представників самоврядних та громадських органів.
11. Формами державного контролю за діяльністю установ виконання покарань визначено: перевірку; спостереження; опитування; моніторинг; інспектування; ревізію; огляд; інвентаризацію; аудит; ознайомлення із статистичною звітністю; одержання пояснень; вивчення та аналіз матеріалів, які містяться в засобах масової інформації або у зверненнях громадян.
12. Доведено, що організація державного контролю за діяльністю установ виконання покарань включає такі елементи (напрями): аналітичну роботу; прогнозування; планування; підготовку та інструктаж; забезпечення контрольної діяльності (інформаційне, документаційне, методичне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); взаємодію та координацію.
13. Особливість контрольних процедур залежить від багатьох обставин: компетенції суб’єкту державного контролю; об’єкту та предмету державного контролю; форми та методу державного контролю; правової регламентації його стадій. Сутність та зміст контрольних процедур визначається їх стадійністю. У зв’язку з чим, визначено три альтернативні стадії здійснення державного контролю за діяльністю установ виконання покарань: підготовчу; безпосередню та заключну.
14. Беручи до уваги особливості правового статусу суб’єктів контролю за діяльністю установ виконання покарань, Главу 4 КВК яка називається „Нагляд i контроль за виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні i ресоцiалiзацiї засуджених”, запропоновано доповнити чотирма статтями із такими назвами: „Міжнародний контроль за діяльністю установ виконання покарань”, „Державний контроль за діяльністю установ виконання покарань”, „Самоврядний контроль за діяльністю установ виконання покарань”, „Громадський контроль за діяльністю установ виконання покарань”, які визначали б особливості зазначених видів контролю за діяльністю установ виконання покарань, насамперед, їх суб’єктний склад та загальні повноваження.
15. Запропоновано п. 2.1 Положення про управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30 березня 2007 р. № 68 доповнити нормою про те, що основними завданнями кримінально-виконавчої інспекції є забезпечення виконання кримінальних покарань та передбачених законом адміністративних стягнень. Відповідні зміни та доповнення запропоновано внести до Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 р. № 587 та цілої низки інших нормативно-правових актів, які регламентують його діяльність.
16. Беручи до уваги так званий „усічений” характер контрольних повноважень громадських суб’єктів, запропоновано створити інститут громадських інспекторів, які мали б право перевіряти: стан забезпечення та дотримання установами виконання покарань прав засуджених; умови та порядок виконання покарань; стан (підстави, умови, порядок тощо) застосування установами виконання покарань до засуджених обмежень; забезпечення особистої безпеки засуджених; медичне обслуговування засуджених; матеріально-побутове забезпечення засуджених; соціально-виховну роботу із засудженими до обмеження волі; порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі; умови праці засуджених; діяльність підприємств установ виконання покарань; застосування сили персоналом установ виконання покарань; дотримання законності при розгляді установами виконання покарань звернень засуджених.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.
3. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України : від 23.06.2005 р., № 2713–IV // Відомості Верховної України. – 2005. – № 34. – Ст. 254.
4. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун. – Пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
5. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями // Права людини в документах ООН. Книга перша. – Амстердам – К. : Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1997. – С. 239–267.
6. Європейські пенітенціарні Правила // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / упоряд. Т. Яблонська. – К. : Сфера, 1999. – С. 229–241.
7. Про Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР : Постанова Кабінету Міністрів УРСР : від 11.07.1991 р., № 88 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=88%E0-91-%EF&p=1270912796168652.
8. Про затвердження Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки : Постанова Кабінету Міністрів України : від 15.02.2002 р., № 167 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 350.
9. Про затвердження Державної програми покращення умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, на 2006-2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України : від 03.08.2006 р., № 1090 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2315.
10. Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України / затв. Указом Президента України : від 25.04.2008 р., № 401 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 33. – Ст. 1082.
11. Концепція Державної цільової програми реформування Державної кримінально-виконавчої служби на період до 2017 року / затв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України : від 26.11.2008 р., № 1511-р // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3087.
12. Социалистическая законность и дисциплина / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука и техника, 1975. – 222 с.
13. Лунев А. Е. Обеспечение законности в советском государственном управлении / А. Е. Лунев. – М. : Юрид. лит., 1963. – 158 с.
14. Додин Е. В. Гарантии законности административной ответственности / Е. В. Додин. – К. : Знання, 1976. – 48 c.
15. Ремнев В. И. Социалистическая законность в государственном управлении / В. И. Ремнев. – М. : Наука, 1979. – 301 с.
16. Джига М. В. Проблеми законності та доцільності при забезпеченні правового статусу обвинуваченого під час розслідування злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. В. Джига. – К., 2002. – 22 с.
17. Нагорний О. П. Законність в адміністративній діяльності ОВС та шляхи її удосконалення: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Нагорний Олексій Павлович. – К., 2003. – 205 с.
18. Степанюк А. Х. Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Степанюк Анатолій Хомич. – Х., 2002. – 393 с.
19. Пташинський О. Б. Правові проблеми реформування пенітенціарної системи в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Пташинський Олександр Борисович. – К., 2001. – 185 с.
20. Романенко О. В. Пенітенціарна функція демократичної правової держави та роль громадянського суспільства в механізмі її реалізації: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Романенко Олексій Володимирович. – К., 2004. – 211 с.
21. Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Бараш Євгеній Юхимович. – Харків, 2006. – 188 с.
22. Гречанюк С. К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Гречанюк Сергій Костянтинович. – Ірпінь, 2006. – 253 с.
23. Битяк Ю. П. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
24. Уткин В. А. Курс лекций по УИП. Общая часть / В. А. Уткин. – Томск : Томск. гос. ун-т, 1995. – 94 с.
25. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004– . – Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с.
26. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : навч. посіб. / С. Г. Стеценко. – К. : Атіка, 2008. – 624 с.
27. Про попереднє ув’язнення : Закон України : від 30.06.1993 р., № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
28. Про загальну структуру і чисельність кримінально-виконавчої системи України : Закон України : від 02.03.2000 р., № 1526-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. – Ст. 151.
29. Про державну виконавчу службу : Закон України : від 24.03.1998 р., № 202/98–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36–37. – Ст. 243.
30. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
31. Положення про управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань / затв. наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 30.03.2007 р., № 68.
32. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань / затв. Постановою Кабінету Міністрів України : від 10.06.2009 р., № 587 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 44. – Ст. 1475.
33. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
34. Інструкція про роботу лікувально-трудових профілакторіїв Державного департаменту України з питань виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 17.04.1999 р., № 24 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 31. – Ст. 201.
35. Кримінально-виконавче право України : підруч. [для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів] / за ред. А. X. Степанюка. – X. : Право, 2005. – 256 с.
36. Философский энциклопедический словарь / за ред. П. Н. Федосеева, С. М. Ковалева. – М. : Советская энциклопедия, 1980. – 672 с.
37. Витченко A. M. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / A. M. Витченко. – Саратов : Изд-во Саратовск. у-та, 1974. – 224 с.
38. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. – К. : НАВСУ, 1999. – 702 с.
39. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
40. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович. – Х., 2003. – 412 с.
41. Виправно-трудовий кодекс україни // Відомості Верховної УРСР. – 1971. – № 1. – Ст. 6.
42. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна. – К., 1999. – 390 с.
43. Словарь иностранных слов / гл. ред. Ф. Н. Петров. – 18-е изд., стереотип. – М. : Рус. яз., 1989. – 624 с.
44. Эрдман К. Организационная структура правительства и структура управления / К. Эрдман, В. Шефер, Э. Мундхенке. – R. v. Decker’s Verlag, Heidelberg, 1996. – 126 с.
45. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль. – М. : Рус. яз., 1980. – 680 с.
46. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М. : Рус. яз., 1983. – 816 с.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. голов. ред. В. Т. Бусел. – Ірпінь : Перун, 2002. – 1440 с.
48. Тараненко О. М. Забезпечення законності в діяльності митних органів: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Тараненко Олександр Миколайович. – Одеса, 2006. – 203 с.
49. Журавський В. Парламентський контроль в Україні: проблеми нормативно-правового регулювання / В. Журавський // Вісник Запорізьк. юрид. ін-ту. – 2001. – № 1 (14). – С. 11–20.
50. Андрійко О. Ф. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004– . – Том 1. Загальна частина. – 2004. – С. 348–351.
51. Мельник А. Ф. Державне управління : навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
52. Організація управлінської діяльності в органах і установах кримінально-виконавчої системи: методичний посібник / за ред. В. А. Льовочкіна. – К. : ДДУВП, 2004. – 76с.
53. Цивільний контроль за діяльністю міліції: організаційно-правові питання : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. М. І. Іншина, О. М. Музичука, Р. С. Веприцького. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 206 с.
54. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
55. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом / В. Г. Афанасьєв. – М. : Политиздат, 1968. – 412 с.
56. Бельдин О. Н. Депутатские вопросы как средство парламентского контроля / О. Н. Бельдин // Советское государство и право. – 1991. – № 4 . – С. 128–135.
57. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
58. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні / В. М. Гаращук ; худож.-оформлювач О. Агєєв. – Х. : Фоліо, 2002. – 176 с.
59. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
60. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О. Ф. Андрійко. – К. : Наукова думка, 2004. – 109 с.
61. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України : від 19.06.2003 р., № 975–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
62. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах : Постанова Кабінету Міністрів України : від 01.04.2004 р., № 429 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – Ст. 905.
63. У Харкові з'ясовували стан справ із дотриманням законності в установах виконання покарань [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?r=a1b2c1d1&rr=a1b2c2d1&p=10.
64. Права людини в Україні – 2008. Доповіді правозахисних організацій. Права в’язнів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1245919834.
65. Інформація про стан роботи щодо додержання персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України вимог антикорупційного законодавства за 2008 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article;jsessionid.
66. Інформація про стан роботи щодо додержання персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України вимог антикорупційного законодавства за ІІ квартал 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article;jsessionid.
67. Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України / [В. А. Бадира, А. П. Букалов, А. П. Гель, М. В. Романов, І. С. Яковець] ; за заг. ред. Є. Ю. Захарова. – Х. : Права людини, 2009. – 368 с.
68. Міжнародні механізми запобігання катуванням та жорстокому поводженню / Доповідь співголови Харківської правозахисної групи Є. Захарова. – Х. : Титул, 2007. – С. 79–91.
69. Про практику призначення судами кримінального покарання : Постанова Пленуму Верховного Суду України : від 24.10.2003 р., № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0007700-03&p=1270912796168652.
70. Явич Л. С. Общая теория права / Л. С. Явич. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1976. – 286 с.
71. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
72. Основы государства и права : учебное пособие / под общ. ред. проф. Ю. Н. Тодыки. – Х. : Факт, 1994. – 118 с.
73. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : учеб. пособие / Л. И. Спиридонов. – М. : Проспект, 1996. – 304 с.
74. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій : навч. посіб. [для юрид. фак. Вузів] / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
75. Малько О. В. Теория государства и права в вопросах и ответах / О. В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристь, 1997. – 197 с.
76. Общая теория права : учеб. [для юрид. вузов] / [Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др. ] ; под общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2–е изд., испр. и доп. – М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1996. – 384 с.
77. Погребной И. М. Теория права : учеб. пособие / И. М. Погребной, А. М. Шульга. – Х. : Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
78. Теория государства и права / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 570 с.
79. Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В. Н. Протасов. – М. : Новый Юрист, 1999. – 240 с.
80. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учеб. [для юрид. вузов] / А. Б. Венгеров. – 3–е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
81. Хропанюк В. Н. Теория государства и права / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М. : Интерстиль, 2000. – 377 с.
82. Шульга А. М. Теория государства и права : пособие [для подг. к гос. (выпускному) экзамену] / А. М. Шульга. – Х. : Университет внутренних дел, 2000. – 132 с.
83. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] ; за ред. В. В. Копейчикова. – Стер. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
84. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. – 3–е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
85. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П. М. Рабинович. – 6–е вид. – X. : Консум, 2002. – 160 с.
86. Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
87. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України : від 22.07.1998 р., № 810/98 // Урядовий кур’єр. – 25.07.1998.
88. Про міжнародні договори України : Закон України : від 22.12.1993 р., № 3768–XII // Відомості Верховної Ради України. –1994. – № 10. – Ст. 46.
89. Иванов Н. Н. Организация контрольной деятельности / Н. Н. Іванов. – М. : Академия МВД СССР, 1983. – 137 с.
90. Халфина Р. О. Право как средство социального управления / Р. О. Халфина. – М. : Наука, 1988. – 298 с.
91. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України : від 18.02.1992 р., № 2136–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
92. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України : від 01.12.1994 р., № 264/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
93. Про державну службу : Закон України : від 16.12.1993 р., № 3723–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
94. Про боротьбу з корупцією : Закон України : від 05.10.1995 р., № 358/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
95. Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі : Постанова Верховної Ради України : від 23.06.1995 р., № 243 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 123.
96. Про підсумки парламентських слухань „Проблеми інформаційної діяльності, свободи слова, дотримання законності та стану інформаційної безпеки України” : Постанова Верховної Ради України : від 07.06.2001 р., № 2498 // Голос України. – 26.06.2001. – № 112.
97. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини : Постанова Верховної Ради України : від 23.03.2000 р., № 1592 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 193.
98. Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ : Указ Президента України : від 12.03.1993 р., № 248 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – Ст. 13.
99. Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах : Розпорядження Президента України : від 26.03.2002 р., № 53 // Урядовий кур'єр. – 06.04.2002. – № 66.
100. Про Концепцію забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів : Указ Президента України : від 28.12.2004 р., № 1560 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 53. – Т. 1. – Ст. 3435.
101. Про заходи щодо зміцнення правопорядку і посилення взаємодії місцевих органів виконавчої влади та правоохоронних органів : Указ Президента України : від 15.12.2006 р., № 1087 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1087%2F2006&p=1270912796168652.
102. Питання контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Указ Президента України : від 14.03.2007 р., № 205 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 19. – Ст. 757.
103. Про особливості застосування Закону України «Про підприємства в Україні» до підприємств установ виконання покарань і лікувально-трудових профілакторіїв Державного департаменту з питань виконання покарань : Постанова Кабінету Міністрів України : від 04.06.1994 р., № 352 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=352-94-%EF&p=1270912796168652.
104. Про невідкладні заходи щодо залучення до праці осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі : Постанова Кабінету Міністрів України : від 02.12.1996 р., № 454 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1454-96-%EF&p=127091279616865.
105. Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань : Постанова Кабінету Міністрів України : від 22.04.1999 р., № 653 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16. – Ст. 83.
106. Про додаткові заходи щодо фінансування видатків на утримання кримінально-виконавчої системи : Постанова Кабінету Міністрів України : від 15.06.1999 р., № 1303 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 30. – Ст. 10.
107. Програма зміцнення матеріальної бази органів та установ кримінально-виконавчої системи на 2000–2004 роки : Постанова Кабінету Міністрів України : від 20.06.2000 р., № 986 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – Ст. 1053.
108. Про першочергові заходи щодо забезпечення діяльності кримінально-виконавчої системи та державну підтримку її подальшого реформування : Постанова Кабінету Міністрів України : від 18.01.2000 р., № 73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
109. Про стан виконавської дисципліни та заходи щодо посилення контролю і підвищення відповідальності керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади за своєчасне і безумовне виконання законів України, актів та доручень Президента України і Кабінету Міністрів України : Розпорядження Кабінету Міністрів : від 24.02.2003 р., № 70–р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=70-2003-%F0&p=1270912796168652.
110. Про затвердження Порядку проведення перевірки стану виконавської дисципліни в органах виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів : від 11.03.2004 р., № 311 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 615.
111. Про стан виконавської дисципліни в органах виконавчої влади та заходи щодо її зміцнення : Постанова Кабінету Міністрів : від 13.05.2004 р., № 630 // Урядовий кур'єр. – 18.05.2004. – № 91.
112. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та установами Державної кримінально-виконавчої служби : Постанова Кабінету Міністрів України : від 08.08.2007 р., № 1017 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 59. – Ст. 2354.
113. Про затвердження Інструкції про охорону та нагляд за засудженими у виховно-трудових колоніях Державного департаменту України з питань виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 03.11.1999 р., № 140.
114. Положення про психологічну службу установи виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 17.03.2000 р., № 33.
115. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Державного департаменту України з питань виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 01.12.2003 р., № 224 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Т. 1. – Ст. 74.
116. Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 25.12.2003 р., № 275 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Т. 2. – Ст. 2898.
117. Про затвердження Положення про організацію харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 30.06.2004 р., № 126 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 29. – Т. 2. – Ст. 1981.
118. Про затвердження Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, що сталися у вільний від роботи час з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 05.04.2006 р., № 72 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 17. – Ст. 1296.
119. Про затвердження Положення про банно-пральне обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 11.11.2006 р., № 193 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 51. – Ст. 3439.
120. Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, старших інспекторів) установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань : від 11.01.2008 р., № 1 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 11. –