ДЕРЖАВНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ

Короткий опис

Львівський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

БАТЕНЧУК МАРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 351:347.63](477)

ДЕРЖАВНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Когут Петро Володимирович,
кандидат історичних наук, доцент

ЛЬВІВ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………. 4
ВСТУП ………………………………………………………………………... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕ-ЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ …………………………

13
1.1. Теоретичні засади дослідження організаційного і правового механізмів державного управління у сфері забезпечення майнових прав дітей ……………………………………………

13
1.2. Нормативно-правова база забезпечення майнових прав дітей 34
Висновки до розділу 1 ………………………………………… 56

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНО-ВИХ ПРАВ ДІТЕЙ ……………………………………………..

59
2.1. Розвиток організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей центральних органів державної влади .
59
2.2. Функціонування організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування ……………...

74
2.3. Особливості застосування державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей судовими та правоохоронними органами …………………….

96
Висновки до розділу 2 ………………………………………… 121

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНО-ВИХ ПРАВ ДІТЕЙ ……………………………………………..

123
3.1. Удосконалення нормативно-правової основи забезпечення майнових прав дітей ……………………………………………
123
3.2. Шляхи та форми удосконалення державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей …...
142
3.3. Підвищення ефективності державного організаційно-правового механізму забезпечення сучасних актуальних майнових прав дітей в Україні ………………………………...

166
Висновки до розділу 3 ………………………………………… 185

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 187
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………. 197
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………. 236

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПУ Адміністрація Президента України
ВВРУ Відомості Верховної Ради України
ВРУ Верховна Рада України
КЗпП України Кодекс законів про працю України
КМУ Кабінет Міністрів України
МВС Міністерство внутрішніх справ України
МОП Міжнародна організація праці
Нацдержслужба України Національне агентство з питань державної служби України
ОВУ Офіційний вісник України
ОДА Обласна державна адміністрація
ООтаП Органи опіки та піклування
ООН Організація Об’єднаних Націй
РДА Районна державна адміністрація
СК України Сімейний кодекс України
ЦК України Цивільний кодекс України
ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України
ЮНІСЕФ Міжнародний надзвичайний фонд допомоги дітям Організації Об’єднаних Націй

ВСТУП

Актуальність теми. Формування нових суспільних відносин в Україні вимагає удосконалення механізмів державного управління майном дітей. Актуальність досліджуваної теми зумовлена також й актуалізацією та конкретизацією механізмів забезпечення майнових прав дітей, що спричинено посиленням процесу нагромадження майна громадянами, власниками якого, за певних обставин, стають діти. Якщо до недавнього часу у нормативно-правових актах про майнові права дітей згадувалося, здебільшого, у контексті їх загальних прав або переважно про їх житлові права, то сьогодні, наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 р. “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини” [197] вперше введено термін “майнові та житлові права”, у якому відображено пріоритетне значення терміну “майно”. У цій же постанові та у Постанові Кабінету Міністрів України № 377 від 17.05.2012 р. “Про внесення змін до пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини” [214] акцентується увага на нерухомому майні дитини. А в структурі державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей на рівні Адміністрації Президента України вперше створено управлінський орган під назвою – “Управління забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини” [345].
Забезпечення державою прав людини повинно розпочинатись із дотримання прав дитини. У сучасних умовах надзвичайно важливим елементом державної системи забезпечення майнових прав дітей є наявність ефективного організаційно-правового механізму, зокрема у сфері актуальних на сьогодні майнових прав: житлових, спадкових, земельних, права на майно селянського двору тощо. Без належного забезпечення дитини житлом і необхідним майновим мінімумом неможливий її повноцінний та самодостатній розвиток.
Теоретичні засади державного управління, які стали основою дослідження державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей, розроблені у працях В. Авер’янова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, В. Борденюка, В. Загорського, В. Малиновського, Н. Нижник, О. Оболенського, В. Тертички, О. Сушинського, В. Цвєткова.
Вагомий внесок у розвиток теоретичної основи дослідження окремих аспектів теми внесли учені науки державного управління та суміжних наук, зокрема: Л. Волинець, Л. Дмитрієва, І. Жароїд, І. Жилінкова, З. Кияниця, І. Кучеріна, В. Мироненко, Ж. Петрочко, О. Січкар.
Однак, попри зростаючу кількість наукових праць, які стосуються захисту переважно соціальних прав дітей та прав окремих категорій дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вони лише побіжно досліджують управлінський механізм забезпечення майнових прав дітей як організаційно-правову основу їх соціального становища та статусу у майбутньому. Саме це й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у межах науково-дослідної роботи за темою “Розвиток системи управління в ЄС: досвід для України” (державний обліковий № 0213U003650), у якій автором як виконавцем було здійснено: аналіз європейських стандартів судового захисту прав дітей; дослідження перспективи запровадження європейських стандартів ювенального судочинства в правовій системі України, процесу удосконалення нормативно-правової основи управлінського забезпечення майнових прав дітей на місцевому рівні, державного управління захисту житлових прав дітей у контексті адаптації національного законодавства України до стандартів ЄС; визначення механізмів інформаційно-аналітичної діяльності, шляхів удосконалення управлінських, організаційно-правових механізмів забезпечення майнових прав дітей на регіональному рівні, зокрема в контексті європейських стандартів публічного управління; дослідження проблем формування управлінської структури, механізмів управлінського контролю та механізмів нотаріального і судового забезпечення майнових прав дітей на регіональному рівні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка пропозицій та рекомендацій щодо шляхів, форм і методів удосконалення державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей на основі теоретичних узагальнень та аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду.
Для досягнення зазначеної мети визначені такі завдання:
- проаналізувати, узагальнити та систематизувати теоретико-методологічні засади та підходи до вивчення державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей, зокрема провести аналіз понятійно-термінологічного апарату та уточнити зміст основних понять у предметній площині дослідження;
- дослідити нормативно-правову основу механізмів забезпечення майнових прав дітей;
- проаналізувати розвиток організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей на рівні діяльності центральних органів державної влади;
- дослідити функціонування організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей на рівні діяльності регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування;
- з’ясувати особливості застосування державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей судовими та правоохоронними органами;
- розробити і обґрунтувати пропозиції та рекомендації щодо сфери удосконалення нормативно-правової бази, шляхів і форм удосконалення державного організаційно-правового механізму, організаційно-правових інструментів підвищення ефективності державного організаційно-правового механізму забезпечення сучасних актуальних майнових прав дітей в Україні.
Об’єкт дослідження – механізми державного управління у сфері забезпечення майнових прав дітей в Україні.
Предмет дослідження – державний організаційно-правовий механізм забезпечення майнових прав дітей.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що підвищення ефективності державного організаційно-правового механізму у сфері забезпечення майнових прав дітей вимагає системного удосконалення нормативно-правової бази майнових відносин та підвищення організаційної ефективності забезпечення майнових прав дітей, а також створення дієвої системи нагляду і контролю на усіх управлінських рівнях органів державної влади, місцевого самоврядування, в судових та правоохоронних органах.
Методи дослідження. Сутність визначеної мети та поставлених завдань, об’єкт і предмет обумовили використання комплексного підходу в дослідженні організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей. Методологічну основу дисертації склали як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Системний підхід використано для вирішення більшості завдань, що спрямовані на визначення організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей як комплексного явища. Логіко-семантичний метод застосовано для уточнення в предметній площині дослідження понятійно-категоріального апарату як науки державного управління, так і правових дефініцій. За допомогою порівняльного методу розкрито тенденції змін у сутності, завданнях та управлінських функціях організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей і показано перспективи його розвитку в сучасних умовах адміністративної реформи. Метод порівняльного правознавства дав змогу визначити ступінь відповідності національного законодавства, підзаконних та локальних нормативно-правових актів вимогам міжнародного права і запропонувати зміни та доповнення до чинної нормативно-правової основи організаційного механізму забезпечення майнових прав дітей в Україні. Методи ситуативного аналізу використано під час дослідження практики застосування інструментів організаційно-правового спрямування для забезпечення майнових прав дітей органами державної влади та місцевим самоврядуванням і при дослідженні особливостей функціонування організаційно-правового механізму забезпечення актуальних майнових прав дітей. На основі використання методу узагальнення здійснено формулювання висновків та подано пропозиції конкретно-управлінського спрямування. Зазначені методи та підходи забезпечили всебічність дослідження теми дисертації та достовірність отриманих автором результатів.
Емпіричною базою дослідження є статистичні матеріали Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини, статистичні збірники Держкомстату України, а також фактичний матеріал, отриманий автором особисто, внаслідок опрацювання зібраних ним джерел.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні наукових висновків, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання – забезпечення дієвості державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей шляхом системного удосконалення нормативно-правової бази майнових відносин та підвищення організаційної ефективності забезпечення майнових прав дітей, а також створення дієвої системи нагляду і контролю на усіх управлінських рівнях органів державної влади, місцевого самоврядування, в судових та правоохоронних органах.
У дисертації вперше:
– запропоновано поняття “необхідний майновий мінімум дитини” для позначення майнового комплексу життєзабезпечення дитини, структура та мінімальні кількісні характеристики наповнення якого розробляються, приймаються і затверджуються на загальнодержавному рівні, а індивідуалізація та виконання здійснюються на рівні місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування;
– розроблено саморегулюючу модель державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей через забезпечення системної взаємодії в ньому органів державної влади, місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, спрямованої на досягнення критеріїв необхідного майнового мінімуму дитини;
удосконалено:
– понятійно-категоріальний апарат державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей через поглиблення змісту понять: “майнові права дітей”, що виражається у введенні поняття “актуальні майнові права дітей”, якими на сьогодні є: житлові, спадкові, земельні права, майнові права, що виникають із правовідносин іпотеки; “забезпечення майнових прав дітей” шляхом обґрунтування необхідності посилення превентивної складової процесу забезпечення;
– нормативно-правову основу механізмів забезпечення майнових прав дітей шляхом внесення комплексу узгоджених між собою змін і доповнень до законодавства, підзаконних та локальних правових актів;
– механізм забезпечення майнових прав дітей шляхом розробки “Типового положення про порядок забезпечення майнових прав дітей”, що є управлінським інструментом удосконалення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямованим на розширення профілактичних та запобіжних функцій у їх діяльності;
дістали подальшого розвитку:
– науковий підхід до нормативно-правового та організаційного удосконалення управлінських механізмів забезпечення майнових прав дітей шляхом узгодженої взаємодії всіх відповідних органів влади на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;
– правові та організаційні інструменти забезпечення сучасних актуальних майнових прав дітей, що втілені у компетенційних повноваженнях органів державної влади та місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів у частині конкретизації міжінституційної процедури, розширення доступу до інформації та здійснення міжвідомчого контролю за ефективністю забезпечення майнових прав дітей;
– формування системи нагляду і контролю на усіх управлінських рівнях органів державної влади, місцевого самоврядування, в судових та правоохоронних органах;
– механізми оцінки ефективності державного управління у сфері забезпечення майнових прав дітей на основі визначення фактичного стану збереження та належного використання в інтересах дітей їх майна.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у можливості застосування її наукових положень та висновків у практичній діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів для підвищення ефективності організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей, для удосконалення процесу прийняття та реалізації управлінських рішень і формування узгодженої системи механізмів управління у цій сфері на усіх рівнях в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також у рекомендаційному порядку, в неурядових інституціях. Матеріали дисертації можна використовувати у навчальному процесі в системі підготовки фахівців з державного управління, державної служби, правознавців, а також при проведенні навчання із підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Результати дисертаційної роботи були використані в діяльності: постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту Львівської обласної ради для підготовки організаційних заходів і документів (акт про впровадження від 14.12.2012 р.); Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради в управлінській роботі працівників юридичного, загально-організаційного відділів та відділу освіти для удосконалення організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей (акт про впровадження від 05.07.2011 р.); кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка у навчальній роботі при викладанні навчальних дисциплін (довідка про впровадження від 25.01.2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням, у якому вирішується важливе наукове завдання щодо підвищення ефективності державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей. Основні положення, наукові ідеї, пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи, зокрема ті, що відображають наукову новизну, отримані та сформульовані автором самостійно. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації відповідають її змісту і випливають з основних результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації були апробовані на таких міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах і круглих столах: “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (м. Львів, 2007 р.); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (м. Львів, 2008 р.); “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (м. Львів, 2009 р.); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (м. Львів, 2010 р.); “Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (м. Львів, 2011 р.); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (м. Дніпропетровськ, 2011 р.); “Модернізація системи державного управління: теорія та практика” (м. Львів, 2012 р.); “Актуальні проблеми європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва України” (м. Дніпропетровськ, 2012 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи висвітлено у 16 публікаціях: 6 статтях, 5 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, та 10 тезах доповідей на наукових комунікативних заходах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 277 сторінок, із яких основний текст – 196 сторінок. Робота містить 3 рисунки та 8 додатків на 43 сторінках. Список використаних джерел налічує 376 найменувань на 38 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей дало можливість представити нове вирішення наукового завдання, яке полягає у запропонованих автором шляхах, формах та методах удосконалення структурної побудови та функціонування цього механізму у практичній управлінській діяльності.
Визначену в дослідженні мету досягнуто, основні завдання виконано. Отримані узагальнюючі результати дають підстави сформулювати відповідні висновки та рекомендації, що мають теоретичне та практичне значення:
1. На основі аналізу теоретико-методологічних засад дослідження державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей обґрунтовано необхідність і визначено основи міждисциплінарного та системного підходу до вивчення і практичного перетворення зазначеної реальності; окреслено понятійно-термінологічний апарат та уточнено зміст основних понять у предметній площині дослідження; вперше запропоновано ввести до наукового обігу поняття “необхідний майновий мінімум дитини” для позначення майнового комплексу життєзабезпечення дитини, структура і кількісні характеристики наповнення якого розробляються, приймаються і затверджуються на загальнодержавному рівні, а індивідуалізація та виконання здійснюються на рівні місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування. Показано, що необхідний майновий мінімум як інструмент державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей спрямований на вирішення двох основних завдань: 1) забезпечення виживання (мінімальні матеріальні потреби, необхідне харчування, одяг, взуття, житло тощо) і захисту дітей; 2) забезпечення індивідуально визначеного фізичного, пізнавального, інтелектуального, морального, культурного, духовного, психологічного, емоційного і соціального розвитку дитини як пріоритетного напрямку національних дій.
Уточнено зміст понять “майнові права дітей”, що виражається у введенні поняття “актуальні майнові права дітей”, якими на сьогодні є: житлові, спадкові, земельні права, майнові права, що виникають із правовідносин іпотеки; “забезпечення майнових прав дітей” шляхом обґрунтування необхідності посилення превентивної складової процесу забезпечення. Доведено важливість осмислення з теоретичних позицій правового і організаційного статусу учасників управлінських відносин у механізмі забезпечення майнових прав дітей, що зумовлений віком і юридичною правосуб’єктністю самих дітей та підкреслено, що основна роль у цьому механізмі, зазвичай, належить батькам, а сам механізм містить принцип взаємного контролю батьків щодо правочинів, здійснюваних із майном дітей.
2. Дослідження нормативно-правової основи механізмів забезпечення прав дітей підтвердило, що нормативно-правове закріплення управлінського механізму забезпечення майнових прав дітей в основному визначають міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані в Україні у встановленому чинним законодавством порядку, а на національному рівні воно загалом здійснюється усією правовою системою України. Сутність цієї діяльності зумовлюється завданнями будівництва в Україні правової держави. Підтверджено, що метою законодавства про охорону дитинства є розширення організаційно-правових гарантій для дітей, забезпечення розвитку молодого покоління, створення організаційних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні. Суттєвою складовою цього загального завдання є конкретні завдання, виконання яких покликаний забезпечити державний організаційно-правовий механізм забезпечення майнових прав дітей, зокрема й щодо специфічних категорій дітей.
Обґрунтовано, що залежно від життєвих обставин, у яких опинилися діти, юридично їх можна класифікувати не лише як діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, але й як діти-соціальні сироти, а також доведено, що для конкретизації обставин функціонування державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав за категоріями дітей необхідно ввести поняття “батьківські діти”, яким охопити дітей, батьки яких здатні і своїми діями самостійно або з допомогою залучених засобів фактично забезпечують досягнення критеріїв необхідного майнового мінімума для своїх дітей.
Виявлено, що при застосуванні державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових дітей значною мірою використовуються імперативні норми, які безпосередньо приписують учасникам правовідносин варіанти їх поведінки і межі, в яких вони можуть діяти. Встановлено, що в нормативно-правовому закріпленні державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей конкретні правові норми переважно стосуються дитячої бездоглядності і безпритульності, що означає акцентування не стільки на забезпечувальній, скільки на захисній функції.
3. Показано, що формування законодавчої основи для державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей організаційно забезпечує комітет Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, а парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Аналіз розвитку державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей показав наступне: завдання та функції цього механізму розробляються та реалізовуються здебільшого через систему органів виконавчої влади; ефективність структурно-функціональної побудови державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей безпосередньо зумовлена ефективністю функціонування механізму управління на рівні центральних органів державної виконавчої влади; на рівні Кабінету Міністрів України організаційно-правовому механізму державного управління у сфері забезпечення майнових прав дітей властиве координування і спрямовування, що відображає загальні принципи, мету і завдання державної політики; безпосередня реалізація цієї політики, а отже, й безпосереднє застосування організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей віднесено до компетенції Міністерства соціальної політики України. Встановлено, що створені у ході адміністративної реформи департаменти Міністерства соціальної політики України мають загальне, переважно соціальне, спрямування, зорієнтовані на захист, а не на забезпечення, на пріоритет вужчих – житлових, а не ширших – майнових прав і тому відображають функціонування організаційно-правового механізму міністерства загалом, без акцентування на організаційно-правовому механізмі забезпечення саме майнових прав дітей як на окремій, однак дуже важливій у сучасних умовах структурній складовій державного управління.
Виявлено, що у сучасному організаційно-правовому механізмі забезпечення майнових прав дітей на рівні центральних органів державної влади намітилася тенденція до посилення управлінської ролі та значення Президента України як глави держави, що виражається у виданні відповідних підзаконних нормативно-правових актів, переважно Указів Президента України (раніше правову основу у цій сфері формував здебільшого Кабінет Міністрів України), а також у введенні в Адміністрації Президента України посади Уповноваженого Президента України з прав дитини.
4. Визначено, що державний організаційно-правовий механізм забезпечення майнових прав дітей на регіональному та місцевому рівнях ґрунтується на системі організації відповідних рівнів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Виявлено, що цей механізм функціонує у площині здійснення державної політики в галузі материнства й дитинства, сім’ї та молоді і значною мірою зводиться до виконання контрольних функцій у цій сфері на відповідній території. Показано, що нині знято жорстку інституційну прив’язку виду структурного управлінського підрозділу до рівнів області, міста чи району, однак, переважно, на рівні області створюються департаменти, а на рівні районів – відділи, що відрізняються за сферами управлінських повноважень. Виявлено, що визначення конкретної управлінської форми державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей віднесено до компетенції голови місцевої державної адміністрації, що посилило його роль і значення у цій сфері управління, а сам голова місцевої державної адміністрації нині є відповідальним державним службовцем, від якого значною мірою залежить організаційна структура та характер функціонування механізму забезпечення майнових прав дітей на певній території.
Аналіз інституційної побудови та характеру управління у механізмі забезпечення майнових прав дітей засвідчив, що його обласному та районному рівням властиве значне дублювання в частині управлінських завдань та функцій між структурними підрозділами державних адміністрацій, між цими підрозділами і службами у справах дітей, а також між органами опіки та піклування, якими є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, що інституційно складають систему забезпечення майнових прав дітей.
5. Дослідженням особливостей застосування державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей судовими та правоохоронними органами підтверджено, що суди, прокуратура, нотаріат є окремими інституційними та функціональними складовими управлінської діяльності спеціалізованих за напрямками цієї діяльності органів державного управління, які призначені для виконання управлінських завдань, що виникають при необхідності здійснення охорони та захисту майнових прав дітей.
Показано, що прокуратура – це організаційно самостійна державно-правова інституція, яка при виконанні своїх повноважень активно взаємодіє з органами державної влади та місцевим самоврядуванням і є важливим інституційним елементом у системі забезпечення узгодженого функціонування державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей. Виявлено, що у сфері захисту прав дітей, у тому числі й майнових, прокурор за суттю своєї управлінської діяльності фактично, за певних обставин, виконує функцію і представника, і захисника майнових інтересів дітей.
Доведено, що судова форма захисту як механізм відновлення порушених майнових прав дітей є найбільш ефективним засобом захисту цих прав, що гарантується самостійністю та незалежністю суддів, а у сучасних умовах потребує ще й їх спеціалізації за категоріями так званих “дитячих справ” і набуває усе більшої актуальності тому, що у суспільних відносинах зростає значення т. зв. “дитячого майнового фактора”. Встановлено, що зазначені справи розглядаються уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах дітей, а у державному організаційно-правовому механізмі забезпечення майнових прав дітей при здійсненні судочинства повинні бути відображені особливості застосування правосуддя щодо дітей. Виявлено, що передбачені законодавством завдання створення судів у справах неповнолітніх, запровадження інституту спеціально уповноважених суддів для розгляду справ неповнолітніх, судових вихователів, забезпечення спеціальної підготовки суддів, встановлення дієвого контролю за виконанням рішень щодо неповнолітніх не виконані, а справи стосовно дітей розглядаються усіма суддями в загальному порядку, що не сприяє спеціалізації судів і суддів та перешкоджає забезпеченню повноти розгляду справ щодо майна дітей.
Підтверджено, що нотаріат як система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, безпосередньо забезпечує оформлення правочинів щодо важливого майна дітей, які набувають юридичного значення. Визначено організаційно-правові інструменти забезпечення майнових прав дітей нотаріатом, якими, зокрема є: посвідчення нотаріусом відповідних правочинів як важливий організаційно-правовий інструмент забезпечення майнових прав дітей у сучасних умовах; право нотаріату накладати заборону на відчуження нерухомого майна як інструмент гарантування; вимога представлення переліку необхідних документів, визначення місця вчинення правочину, а також застосування інструменту гарантування законності як юридично формалізовані інструменти механізму забезпечення майнових прав дітей.
Доведено, що державний організаційно-правовий механізм забезпечення майнових прав дітей безпосередньо інтегрований в управлінську систему відповідних органів управління загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів, відображає характерну для їх управлінської діяльності специфіку та функціонує на засадах чинної сьогодні в управлінській системі України лінійної моделі управління.
6. Виявлено, що удосконалення нормативно-правової основи державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей повинно розпочинатись з удосконалення законодавства, у якому на сьогодні більше відображена не ширша – забезпечувальна, а вужча – захисна функція. Доведено, що зміни і доповнення до норм сімейного та цивільного законодавства у частині розширення правового поля майнових відносин дітей та встановлення особливого правового режиму їх майна, надання правовим нормам більшого конкретно-прикладного характеру разом із відповідним удосконаленням процесуальних норм становлять основу процесу удосконалення нормативно-правової бази забезпечення майнових прав дітей. Обґрунтовано, що нормативно-правова основа механізмів забезпечення майнових прав дітей має бути чіткою та злагодженою системою, а необхідною складовою процесу її удосконалення є формування надійної системи гарантій, зокрема обов’язкова участь прокурора у справах про порушення майнових прав дітей; надання повноважень щодо посвідчення правочинів з майном дітей виключно державним нотаріусам як більш відповідальним, порівняно з приватними, службовцям; запровадження спеціалізації нотаріусів державних нотаріальних контор щодо посвідчення правочинів з майном дітей. Доведено, що удосконалення нормативно-правової основи механізмів забезпечення майнових прав дітей включає розширення поля правового регулювання, тобто удосконалення зовнішнього характеру та заповнення правових прогалин усередині існуючого правового поля – удосконалення, яке має внутрішній характер, а також посилення дієвості правових норм.
Встановлено, що удосконалення організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей повинно розпочинатись із загальнодержавного рівня і охоплювати всю систему державного управління, а конкретизація цього процесу на місцевому рівні має полягати у чіткому розподілі компетенцій між управлінськими інституціями. Підтверджено, що шляхи та форми удосконалення державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей є комплексним процесом удосконалення управління в органах державної влади, місцевому самоврядуванні, судових та правоохоронних органах, який ставить за мету підвищення рівня дотримання прав специфічної соціальної категорії – дітей та відображається у цілях і пріоритетах держави.
Обґрунтовано необхідність удосконалення державного організаційно-правового механізму шляхом переорієнтації його на виконання запобіжних та профілактичних завдань, що вимагає значно ширшого застосовування організаційно-управлінських механізмів, за допомогою яких виконуватиметься превентивна функція – недопущення факту порушення майнового права дитини шляхом запобігання цьому порушенню.
Осмислення процесу удосконалення державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей показало, що він є складовою частиною завдань загальнодержавного значення, випливає із загальнодержавного спрямування у сфері забезпечення дотримання прав людини, а стосовно дітей, як специфічної соціальної групи, та їх майна, як матеріальної основи розвитку майбутніх громадян держави, набуває особливого значення і є найвагомішим показником демократичності держави з ринковою економікою. Проведений аналіз державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей засвідчив, що оптимальною в сучасних умовах може бути саморегулююча модель державного організаційно-правового механізму забезпечення майнових прав дітей, головним об’єднуючим елементом якої виступає “необхідний майновий мінімум”.
Показано практично-прикладне значення підвищення ефективності організаційно-правового механізму забезпечення актуальних майнових прав дітей, якими сьогодні є: житлові, спадкові, земельні права, майнові права, що виникають із правовідносин іпотеки. Обґрунтовано, що домінуюче значення в сучасних умовах має підвищення ефективності організаційно-правового механізму забезпечення житлових прав дітей, а у самому механізмі – підвищення ефективності управлінських інструментів, що забезпечують належне використання житла дитини в її інтересах, належну відповідальність, забезпечення не лише юридичного, але й фактичного збереження житла дитини у належному технічному стані.
Встановлено, що організаційно-правові механізми забезпечення окремих актуальних майнових прав дітей в нинішніх українських реаліях загалом перебувають у стадії становлення, є нерозвинутими і тому їм властиво багато недоліків, зумовлених сучасним етапом формування майнових відносин дітей, однак ці майнові права формують основу для багатогранного процесу змістового наповнення необхідного майнового мінімуму дитини.
Обґрунтовано, що підвищення ефективності державного організаційно-правового механізму забезпечення сучасних актуальних майнових прав дітей включає удосконалення організаційних та правових механізмів щодо кожного із цих прав, а визначення, конкретизація і врахування їх специфіки є основою удосконалення як державного організаційно-правового механізму загалом, так і окремих інструментів управління у цій сфері.
Доведено, що удосконалення державного організаційно-правового механізму забезпечить додержання гарантованих державою майнових прав дітей, сприятиме зменшенню соціальної напруженості, піднесенню рівня життя майбутніх громадян та створенню у підсумку умов для динамічного, збалансованого сталого розвитку України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В. И. Соотношение понятий “охрана”, “защита”, “гарантирование”, “обеспечение” прав ребенка / В. И. Абрамов // Государство и право [Текст]. — 2006. — № 6. — С. 68—74.
2. Авдеев Д. А. Охрана, защита, обеспечение прав и свобод человека и гражданина / Д. А. Авдеев // Российское правовое государство. Итоги формирования и перспективы развития [Текст] : 5 ч. Ч. 1. ― Воронеж : [б. и.], 2004. ― С. 11―13.
3. Авер’янов В. Б. Державне управління: теорія і практика [Текст] / В. Б. Авер’янов, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал [та ін.]. ― К. : Юрінком Інтер, 1998. ― 431 с.
4. Авер’янов В. Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування [Текст] / В. Б. Авер’янов, О. Д. Крупчан. ― Х. : Право, 1998. ― 37 с.
5. Адміністративне право України [Текст] : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О В. Дьяченко [та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. ― К. : Юрінком Інтер, 2006. ― 544 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права [Текст] : в 2-х т. Т. 2 / С. С. Алексеев. ― М. : Юрид. Лит., 1982. — Т. 2. — 361 с.
7. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве [Текст] / Алексеев С. С. ; ред. : Поеханова Л. А. ― М. : Юрид. лит., 1989. ― 288 с.
8. Альтернативний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини (2002 ― 2008 рр.) [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : http://www.unicef.org/ukraine/report-ukr.pdf.
9. Аристотель. Політика [Текст] / Аристотель ; пер. з давньогр., передм. О. Кислюка. ― К. : Основи, 2003. ― 239 с.
10. Архів Апеляційного суду Львівської області, справа № 22ц-1013/12. ― С. 98.
11. Архів Галицького районного суду м. Львова, справа № 2-1992/05. ― С. 76.
12. Архів Личаківського районного суду м. Львова, справа № 2-2646/06. ― С. 47.
13. Архів Личаківського районного суду м. Львова, справа № 2-664/08. ― С. 49.
14. Архів Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради : розпорядження № 224 від 19.03.2003 р. “Про дозвіл на продаж квартири № 6 в буд. № 9 на вул. З. у м. Львові подружжю Т.”. ― С. 35.
15. Архів Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради : розпорядження № 852 від 14.08.2003 р. “Про дозвіл на вчинення договору міни частки будинку № 16-а на вул. П. у м. Львові гр. Ш.”. ― С. 28.
16. Архів Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради : розпорядження № 916 від 01.09.2003 р. “Про дозвіл на продаж квартири № 90 в буд. № 11 на вул. Д. у м. Львові подружжю М.”. — С. 21.
17. Архів Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради : розпорядження № 902 від 21.08.2003 р. “Про дозвіл на продаж квартири № 9 в буд. № 10 на вул. К. у м. Львові подружжю В.”. — С. 29.
18. Архів Сихівського районного суду м. Львова, справа № 2-1770/08. ― С. 67.
19. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. Атаманчук // Вісник УАДУ [Текст]. ― 2001. ― № 3. ― С. 9―12.
20. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: [Текст] : кур. лекц. / Г. В. Атаманчук. ― М. : Юрид. Лит., 1997. ― 400 с.
21. Бакуменко В. Д. Удосконалення прийняття державно-управлінських рішень як один із найважливіших чинників розвитку державного управління / В. Д. Бакуменко // Збірник наукових праць УАДУ [Текст]. ― 2003. ― Вип. 1. ― С. 72―86.
22. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики [Текст] / В. Д. Бакуменко. ― К. : УАДУ, 2000. ― 324 с.
23. Балим Л. В. Юридичний статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Л. В. Балим // Соціальна робота в Україні: теорія та практика. — 2005. — № 1. — С. 65—68.
24. Баришніков В. М. Державне управління та державна служба [Текст] : навч. посіб. / В. М. Баришніков, Ю. М. Маршавін, М. В. Туленков [та ін.]. ― К. : ІПК ДСЗУ, 2003. ― 322 с.
25. Батенчук М. Державне управління захистом житлових прав дітей у контексті адаптації національного законодавства України до стандартів ЄС / Марія Батенчук // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України [Текст] : матер. 5-ї регіон. наук.-практ. конф. (17 травня 2007 р.) / за заг. ред. Л. Л. Прокопенка. — Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. ― С. 193―196.
26. Батенчук Марія. Управлінські механізми нотаріального та судового забезпечення майнових прав дітей: регіональний аспект / Марія Батенчук // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України [Текст] : матер. 7-ї регіон. наук-практ. конф. (14 травня 2010 р.) / за заг. ред. Л. Л. Прокопенка. ― Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2010. ― С. 266―268.
27. Батенчук М. М. Відображення європейських стандартів ювенального судочинства в правовій системі України / М. М. Батенчук // Теорія та практика державного управління [Текст] : зб. наук. пр. — Вип. 2 (17). — Х. : Видавництво ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. — С. 62—68.
28. Батенчук М. М. Європейські стандарти судового захисту прав дітей / М. М. Батенчук // Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці [Текст] : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (14 – 15 вересня 2006 р.) : у 2 ч. Ч. 1 / за наук. ред. проф. Я. Й. Малика. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. ― С. 66―74.
29. Батенчук М. М. Механізми інформаційно-аналітичної діяльності у сфері забезпечення майнових прав дітей на регіональному рівні / М. М. Батенчук // Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (22 жовтня 2010 р., м. Львів) : у 2 ч. Ч. 2 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. — С. 159—162.
30. Батенчук М. М. Механізми управлінського контролю у сфері забезпечення майнових прав дітей на регіональному рівні / М. М. Батенчук // Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (8 квітня 2011 р.) : у 2 ч. Ч. 1 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. ― Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. ― С. 252―255.
31. Батенчук М. М. Організаційно-правовий механізм державної політики у сфері забезпечення майнових прав дітей / М. М. Батенчук // Ефективність державного управління [Текст] : зб. наук. пр. ― Вип. 24. ― Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. –– С. 207―213.
32. Батенчук М. М. Розподіл компетенційних повноважень у сфері забезпечення майнових прав дітей на місцевому рівні / М. М. Батенчук // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (3 квітня 2009 р., м. Львів) : у 2 ч. Ч. 1 / за наук. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. ― С. 351―354.
33. Батенчук М. М. Удосконалення нормативно-правової основи управлінського забезпечення майнових прав дітей на місцевому рівні / М. М. Батенчук // Ефективність державного управління [Текст] : зб. наук. пр. — Вип. 12. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. — С. 231—237.
34. Батенчук М. М. Удосконалення організаційних механізмів забезпечення майнових прав дітей на регіональному рівні / М. М. Батенчук // Ефективність державного управління [Текст] : зб. наук. пр. — Вип. 25. ― Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. ― С. 300—307.
35. Батенчук М. М. Формування управлінської структури забезпечення майнових прав дітей: регіональний аспект / М. М. Батенчук // Теорія та практика державного управління [Текст] : зб. наук. пр. — Вип. 1(32). ― Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2011. –– С. 222―229.
36. Бачило И. Л. Ответственность в управлении [Текст] / И. Л. Бачило, Е. В. Шорина. — М. : Знание, 1983. — 64 с.
37. Белікова С. Діти не повинні бути поза межами повноцінного життя / С.Белікова // Вісник прокуратури України [Текст]. — 2012. — № 1 (127). — С. 86—89.
38. Білоскурська О. Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та законів України / О. В. Білоскурська // Часопис Київського університету права [Текст]. — 2005. — № 3. — С. 84—90.
39. Білоусов С. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців / С.Білоусов // Вісник державної служби України. — 2005. — № 2. — С. 32—36.
40. Бірюков І. А. Цивільне право України. Загальна частина [Текст] : навч. посіб. / І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка. — К. : КНТ, 2006. — 480 с.
41. Бондаренко В. В. Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / В. В. Бондаренко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка [Текст]. — 2011. — № 20 (231). — С. 199—205.
42. Борденюк В. Співвідношення органів державної влади та органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Збірник наукових праць УАДУ [Текст]. — 2002. — Вип. 2. — С. 347—363.
43. Буник М. З. Концептуальні засади взаємодії політики і управління [Текст] / М. З. Буник. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. — 136 с.
44. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження [Текст] : монографія / О. Л. Валевський. — К. : НІСД, 2001. — 424 с.
45. Василевський А. Представницька діяльність щодо захисту житлових прав громадян / А. Василевський // Вісник прокуратури [Текст]. — 2007. — № 2. — С. 30—33.
46. Венецька М. В. Право вимоги / М. В. Венецька // Енциклопедія цивільного права України [Текст] / відп. ред. Я. М. Шевченко ; Ін-тут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К. : Ін Юре, 2009. — С. 634.
47. Виконавча влада в Україні [Текст] : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 128 с.
48. Вироблення державної політики. Аналітичні записки [Текст] / укл. О. І. Кілієвич, В. Є. Романов. — К. : Вид-во “К.І.С.”, 2003. — 346 с.
49. Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової під час представлення у Верховній Раді України щорічної доповіді про стан дотримання прав людини [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : http://static.rada.gov.ua/zakon/skl6/4session/STENOGR/DOC/55.doc.
50. Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової під час представлення у Верховній Раді України щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод дитини в Україні [Електронний ресурс].― Режим доступу :www.ombudsman.gov.ua/ru/images/stories/07022011/S _Dopovid_4.pdf.
51. Волинець Л. С. “Діти вулиці” в Україні: ситуаційний аналіз [Текст] / Волинець Л. С., Січкар О. О. — К. : Сфера, 2004. — 80 с.
52. Волинець Л. С. Права дитини в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Л. С. Волинець. — К. : Логос, 2000. — 74 с.
53. Волкова С. Прокурори опікуються правами дітей / С. Волкова // Прокуратура, людина, держава [Текст]. — 2004. — № 8. — С. 92—98.
54. Гардецький О. І знову діти — сироти / О. Гардецький // Вісник прокуратури [Текст]. — 2006. — № 4. — С. 46—51.
55. Герберт А. Саймон. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції [Текст] / Саймон А. Герберт ; пер. з англ. — К. : АртЕк, 2001. — 375 с.
56. Годуєв О. Здійснення нагляду за додержанням прав неповнолітніх / О. Годуєв // Вісник прокуратури України [Текст]. — 2013. — № 1. — С. 13—17.
57. Головінська Г. Сучасні проблеми формування апарату державного управління та шляхи їх вирішення / Г. Головінська // Збірник наукових праць [Текст]. — 1999. — Вип. 2. — С. 200—205.
58. Головне управління правової роботи та внутрішньої політики Івано-Франківської ОДА [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.gov.if.ua/.
59. Гончаренко О. А. “Розумний строк” розгляду справи у практиці Європейського суду з прав людини / О. А. Гончаренко // Форум права [Текст]. — 2012. — № 3. — С. 126—131.
60. Гора М. А. Щодо змісту та співвідношення понять “захист”, “охорона”, “забезпечення” та “гарантування” особистих немайнових прав / М. А. Гора // Вісник Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова [Текст]. — 2010. — Т. 15. — Вип. 1. — C. 62—69.
61. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України [Текст]. — 2003. — № 11. — Ст. 462.
62. Грабовська О. Проблеми реформування державного управління / О. Грабовська // Збірник наукових праць [Текст]. — 1999. — Вип. 2. — С. 330—334.
63. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу [Текст] / І. А. Грицяк. — К. : К. І. С., 2004. — 260 с.
64. Гуледзе А. Г. Історико-правовий огляд становлення нотаріальної діяльності в Україні / А. Г. Гуледзе // Європейські перспективи [Текст]. — 2011. — № 4. — Ч. 3. — С. 182—186.
65. Гурне Б. Державне управління [Текст] / Б. Гурне ; пер. з фр. — К. : Основи, 1993. — 165 с.
66. Декларація прав дитини від 20 листопада 1959 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_384.
67. Держкомстат України Збірники статистичних даних [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ukrstat.org/uk/operativ/oper_new.html.
68. .Дем’янчук О. П. “Державна політика” та “публічна політика”: варіант перехідного періоду / О. П. Дем’янчук // Наукові записки [Текст] / Національний університет “Києво-Могилянська академія”. — Т. 18 : Політичні науки — К. : [б. в.], 2000. — С. 31—36.
69. Департамент сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу http://www.mlsp.gov.ua /labour/control/uk/index.
70. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2011 року) / С. Ю. Аксьонова, М. Ю. Варбан, О. А. Васильєв [та ін.]. ― К. : 2012. ― 188 с.
71. Державне управління [Текст] : словн.-довід. / за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 228 с.
72. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко [та ін.] ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 164 с.
73. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація [Текст] / відповід. ред. Нижник Н. Р. — К. : Вид-во УАДУ, 1997. — 448 с.
74. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики [Текст] / за ред. Авер’янова В. Б. — К. : Факт, 2003. — 200 с.
75. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи [Текст] : монографія / за ред. Ю. С. Шемшученка. — К. : Ін-тут держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. — 656 с.
76. Дмитрієва Л. Інститут сім’ї в епоху соціальних трансформацій українського суспільства / Л. Дмитрієва // Збірник наукових праць УАДУ [Текст]. — 2003. — Вип. 2. — С. 528—533.
77. Дробот І. О. Гарантування місцевого самоврядування: теоретико-методологічний аспект [Текст] : монографія. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. — 248 с.
78. Дякович М. М. Посвідчення правочинів нотаріусом: цивільно-правові аспекти [Електронний ресурс] / М. М. Дякович. — Режим доступу : http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/law/2011/161-149-1.pdf.
79. Енциклопедичний словник з державного управління [Текст] / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. — К. : НАДУ, 2010. — 820 с.
80. Енциклопедія державного управління [Текст] : у 8 т. Нац. Акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. — К. : НАДУ, 2011; Т. 1 : Теорія державного управління. — К. : НАДУ, 2011. — 748 с.; Т. 2 : Методологія державного управління. — К. : НАДУ, 2011. — 692 с.; Т. 3 : Історія державного управління. — К. : НАДУ, 2011. — 788 с.; Т. 4 : Галузеве управління. — К. : НАДУ, 2011. — 648 с.; Т. 5 : Територіальне управління. — Х. : Вид-во ХарРІДУ “Магістр”, 2011. — 408 с.; Т. 6 : Державна служба. — К. : НАДУ, 2011. — 524 с.; Т. 7 : Державне управління в умовах глобальної та європейської інтеграції. — К. : НАДУ, 2011. — 764 с.; Т. 8 : Публічне врядування. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. — 630 с.
81. Європейська конвенція з прав людини [Текст]. — К. : Фенікс, 2004. — 40 с.
82. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_327.
83. Європейська конвенція про здійснення прав дітей [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_135.
84. Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_568.
85. Європейська хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_036.
86. Єгоров О. Взаємодія органів місцевої виконавчої влади з органами місцевого самоврядування в Україні / О. Єгоров // Вісник УАДУ [Текст]. — 2004. — № 2. — С. 289—295.
87. Жароїд І. Компетенція апарату державного управління України: теоретичний аспект / І. Жароїд // Збірник наукових праць УАДУ [Текст]. — 2002. — № 2. — С 18—27.
88. Жилинкова И. Правовой режим имущества членов семьи [Текст] / И. Жилинкова. — Х. : Ксилон, 2000. — 398 с.
89. Житловий кодекс України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5464-10.
90. Забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа : статистична інформація Міністерства соціальної політики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/publish/category?cat_id=138144.
91. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
92. Загорский В. С. Стратегическое управление использованием основного капитала в промышленности [Текст] : монография / В. С. Загорский / Нац. Академ. гос. управл. при Президенте Украины ; Львовский регион. ин-т гос. управл. — Х. : ИНЖЭК, 2008. — 208 с.
93. Зайков А. В. Римское частное право в систематическом изложении [Текст] / А. В. Зайков. — М. : Русский Фонд Содействия Образованию и Науке ; Университет Дмитрия Пожарского, 2012. — 480 с.
94. Запобігання та протидія корупції [Текст] : навч. посіб. / за ред. А. М. Михненка. — К. : НАДУ, 2010. — 359 с.
95. Захист житлових та майнових прав дітей [Текст] : інформ.-метод реком. для працівник. служб у справах неповнолітніх / Ж. В. Петрочко, Ю. М. Саєнко, Т. Ф. Прітченко [та ін.]. — К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2004. — С. 84.
96. Захист і забезпечення дотримання житлових та майнових прав дітей [Текст] : тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2001 року. — К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002. — 160 с.
97. Захист прав дитини: підсумки першого року діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка [Текст]. — К. : Адміністрація Президента України, 2012. — 164 с.
98. Зведена ІІІ та ІV Періодична Національна Доповідь про реалізацію Україною Положень Конвенції ООН про права дитини (2002 – 2006 рр.). Національний звіт [Електроннийресурс]. ― Режимдоступу : http://www.unicef.org/ukraine /CRC_Report_Final_UKR.doc.
99. Звіт про роботу служби у справах дітей Демидівської райдержадміністрації за 2012 р. [Електроннийресурс]. — Режим доступу : http://www.rv.gov.ua/sitenew : /demydivsk/ua/10549.htm/.
100. Зеленецький В. Корупція в Україні та організаційно-правові основи боротьби з нею / В. Зеленецький, О. Кальман // Право України [Текст]. — 2001. — № 4. — С. 13—17.
101. Игошев К. Е. Семья, дети, школа [Текст] / Игошев К. Е., Миньковский Г. М. — М. : Юридическая литература, 1989. — 448 с. — (Серия: Библиот