ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УСЕНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.359.3

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН
У СФЕРІ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Калюжний Ростислав Андрійович, доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................................................................4
ВСТУП...........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ..............................................................................................................14
1.1. Генезис становлення та розвитку охорони культурної спадщини..................14
1.2. Детермінація основних категорій, пов’язаних із охороною культурної спадщини......................................................................................................................32
1.3. Міжнародний досвід щодо охорони культурної спадщини.............................53
Висновки до розділу 1.................................................................................................77
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ..............................................................................................................81
2.1. Нормативно-правове регулювання охорони культурної спадщини...............81
2.2. Імплементація правових норм конвенцій ЮНЕСКО щодо охорони культурної спадщини в законодавство України.......................................................91
2.3. Особливості державної політики щодо охорони культурної спадщини......101
Висновки до розділу 2...............................................................................................115
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ............................................................................................................117
3.1. Протидія проступкам у сфері охорони культурної спадщини......................117
3.2. Фактори, що впливають на ефективність регулювання сфери охорони культурної спадщини.................................................................................................138
3.3. Організаційно-практичні заходи сприяння покращенню ситуації щодо регулювання охорони культурної спадщини..........................................................162
Висновки до розділу 3...............................................................................................177
ВИСНОВКИ..............................................................................................................180
ДОДАТКИ.................................................................................................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................201

ПЕРЕЛІК УМОВНИИХ СКОРОЧЕНЬ

УНР Українська Народна Республіка
СОНКСУ Служба з охорони національної культурної спадщини України
МКТУ Міністерство культури і туризму України
КМ України Кабінет Міністрів України
ЦК України Цивільний кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
ВР України Верховна Рада України
МЕРТУ Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

ВСТУП

Актуальність теми. Пам’ятки культурної спадщини, до якої б категорії місцевого, національного чи всесвітнього значення вони не належали, є загальнолюдським надбанням, створеним багатьма поколіннями. Ставлення до пам’яток історії та культури, їх охорона і збереження свідчать про рівень цивілізованості кожного суспільства.
Україна має багате культурне надбання, яке становить значний потенціал для туристичної та інвестиційної діяльності на світовому ринку. Разом із тим, говорити сьогодні про належне регулювання охорони та збереження культурних об’єктів, на жаль, не доводиться. Водночас постійно погіршується стан екології, природні катаклізми завдають непоправної шкоди, а часом і безслідно стирають з поверхні землі унікальні факти духовної та матеріальної культури минулих поколінь. Ще більш руйнівного впливу зазнає культурна спадщина різних категорій унаслідок протиправних вчинків людини, що є результатом збройних конфліктів, а також через зневажливу, бездумну, а часом і підкреслено легковажну поведінку або у зв’язку з наростаючим валом розкрадань культурних цінностей. До того ж відомі приклади втрати різних компонентів історико-культурної спадщини в результаті недбалого ставлення до пам’яток історії та культури.
Причина полягає в неуніфікованості сучасної правової бази, якою врегульована дана сфера, інертності адміністративного управління, неефективності існуючих засобів регулювання, відсутності відповідного фінансування галузі й дефіциті новітніх інформаційних та інтелектуальних технологій. Сучасний моніторинг пам’яток культури дає підстави для висновку, що в окремих регіонах близько 50,0 % об’єктів культурної спадщини перебувають в незадовільному стані, а кожен десятий – в аварійному. Термінових протиаварійних і консерваційних робіт потребують понад 300 пам’яток архітектури національного значення. За попередніми розрахунками, орієнтовна вартість лише першочергових протиаварійних і ремонтно-реставраційних та консерваційних робіт становить близько 600 млн грн .
Актуальною проблемою є також неефективна система відповідальності за правопорушення, що посягають на культурну спадщину. Так, лише у 2010 році виявлено 268 випадків навмисного зіпсування, втрати частин пам’яток історії та культури, 80,0 % з яких так і залишилися непокараними . Результати проведеного анкетування свідчать, що 59,0 % респондентів із числа працівників органів внутрішніх справ (ОВС) і підрозділів охорони культурної спадщини вбачають за необхідне й доцільне удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання відносин у цій сфері, зокрема доповнивши КУпАП нормами нових складів проступків у даній сфері та посилення міри відповідальності за їх вчинення (97,0 % – працівники міліції та 100,0 % – працівники Державної служби з питань національної культурної спадщини).
Питання вивчення сфери культурної спадщини в різний час було об’єктом дослідження багатьох учених. Зокрема, проблеми пам’яткознавства висвітлювалися в багатьох наукових дослідженнях, серед яких можна виділити праці В. І. Акуленко, Н. Д. Бобоєдова, В. О. Горбик, Г. Г. Денисенко, С. З. Заремба, І. В. Пивовар, Л. А. Пономаренко, П. І. Скрипник, І. Г. Шовкопляс та інших вчених.
При розгляді сутності державного регулювання охорони культурної спадщини було використано праці учених у галузі права Росії та України, зокрема: В. Б. Авер’янова, С. С. Алексєєва, Д. М. Бахраха, І. А. Беленчука, Ю. П. Битяка, О. І. Галагана, З. С. Гладуна, С. Т. Гончарука, Є. В. Доніна, О. Т. Зими, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, В. І. Курило, Д. А. Липинського, Д. М. Лук’янця, Р. С. Мельник, Л. В. Мілімко, О. І. Миколенко, С. В. Тихомирова, В. К. Шкарупи.
Науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників дає змогу зорієнтуватись у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосується окремих питань сфери культурної спадщини.
Комплексного дослідження державно-правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті, навчальні посібники мають загальний, описовий характер.
У цьому зв’язку, безумовно, існує потреба в ґрунтовному науковому дослідженні питань, які стосуються державно-правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового підінституту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до загальнодержавної програми „Про збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004–2010 роки” (Закон України від 20 квітня 2004 р. № 1692-IV), „Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” (Указ Президента України від 9 лютого 1999 р. № 145), Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2010 рік.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ 25 березня 2008 р., протокол № 4 і зареєстровано в Управлінні координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України (п. 471, 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– вивчити генезис становлення та розвитку охорони культурної спадщини, виокремити періоди еволюційних змін інтересу (пріоритету) щодо охорони культурної спадщини державою та громадськими формуваннями;
– дослідити поняття і зміст основних категорій культурної спадщини, запропонувати їх дефініції;
– запропонувати класифікаційні групи охорони культурної спадщини;
– вивчити міжнародний досвід охорони культурної спадщини;
– проаналізувати нормативно-правове регулювання охорони культурної спадщини;
– розглянути специфіку імплементації правових норм конвенцій ЮНЕСКО щодо охорони культурної спадщини в законодавство України;
– проаналізувати детермінантні характеристики державної політики щодо охорони культурної спадщини;
– розглянути систему органів, які здійснюють публічне адміністрування у сфері охорони культурної спадщини;
– дослідити особливості протидії проступкам у сфері охорони культурної спадщини;
– з’ясувати фактори, що впливають на ефективність регулювання сфери охорони культурної спадщини;
– відокремити організаційно-практичні заходи сприяння покращенню ситуації щодо регулювання охорони культурної спадщини;
– розглянути формування та збереження культурної спадщини в інформаційному суспільстві;
– виробити конкретні пропозиції та рекомендації з удосконалення правового регулювання сфери позашкільної освіти.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини в сфері охорони культурної спадщини.
Предмет дослідження – державно-правове регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини.
Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано різні наукові методи, зокрема: логіко-семантичний – поглиблено понятійний апарат в сфері регулювання охорони культурної спадщини, наприклад, запропоновано дефініції „культурна спадщина”, „культурне надбання”, „археолого-культурна спадщина”, „духовна культурна спадщина” (підрозділи 1.2); історико-правовий – виокремлено періодизацію еволюційних змін інтересу (пріоритету) щодо охорони культурної спадщини державою та громадськими формуваннями (підрозділ 1.1); класифікації та групування – класифікація за змістовними параметрами об’єктів охорони культурної спадщини (підрозділ 1.2); системно-структурний, структурно-функціональний – застосовано з метою дослідження особливостей нормативно-правового регулювання охорони культурної спадщини (підрозділ 2.1), а також для вивчення міжнародного досвіду охорони культурної спадщини (підрозділ 1.3); порівняльно-правовий – використано для виокремлення детермінантних характеристик державної політики щодо охорони культурної спадщини, особливостей протидії проступкам у сфері охорони культурної спадщини (підрозділи 3.1); структурно-логічний – використано для розгляду особливостей формування та збереження культурної спадщини в інформаційному суспільстві (підрозділ 3.3); моделювання – при виробленні конкретних змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів при з’ясуванні факторів, що впливають на ефективність державно-правового регулювання сфери охорони культурної спадщини (підрозділ 3.2); статистичний метод і документальний аналіз – використано з метою дослідження змісту особливостей відповідальності в зазначеній сфері (підрозділ 3.1); компаративний – використано для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється державно-правове регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини (підрозділи 2.2, 2.3); соціологічний – при анкетуванні посадових осіб, які здійснюють державно-правове регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, та пересічних громадян щодо стану регулювання зазначеної сфери (350 осіб), а також аналізі його результатів (розділ 3); статистичний – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження (розділ 3). Ці та інші методи наукового пізнання використовувалися у взаємозв’язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані практичної діяльності Міністерства культури і туризму України у період 2009–2010 рр.; б) статистичні дані Міністерства інфраструктури України у період 2008–2010 рр.; в) статистичні дані Міністерства екології та природних ресурсів України у період 2008–2010 рр.; г) результати анкетування 350 осіб, у тому числі посадових осіб, які здійснюють державно-правове регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, а також пересічних громадян щодо стану державно-правового регулювання зазначеної сфери.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні монографічних праць, присвячених комплексному та системному дослідженню питань державно-правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку положень про державно-правове регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини полягає в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій, що містять елементи наукової новизни, мають теоретичне і практичне застосування, зокрема:
вперше:
– запропоновано періодизацію еволюційних змін інтересу (пріоритетності) щодо охорони культурної спадщини державою та громадськими формуваннями: 1) петровський період (до ХVІІІ ст.); 2) період зростання активності просвітницької думки (з ХVІІІ ст. до початку ХХ ст.); 3) період революційних подій (до 20-х рр. ХХ ст.); 4) радянський період (з 20-х рр. ХХ ст. до 90-х рр. ХХ ст.); 5) період української державності (сучасність);
– запропоновано дефініції „культурне надбання”, „археолого-культурна спадщина”, „духовна культурна спадщина”, „охорона культурної спадщини”;
– здійснено класифікацію об’єктів охорони культурної спадщини: за змістовними параметрами; за типологічними ознаками носіїв культурно-історичної інформації;
– доведено доцільність організації в Україні й інших країнах пострадянського періоду центрів (груп, лабораторій), до функцій яких має ввійти забезпечення заходів, пов’язаних із виконанням положень Конвенцій ЮНЕСКО;
– аргументовано необхідність прийняття уніфікованого нормативно-правового акта, яким було б врегульовано порядок здійснення громадськими об’єднаннями контролю за дотриманням законодавства України щодо державно-правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини (проект розроблено автором та запропоновано в додатках до дисертації);
– доведено необхідність прийняття Закону України „Про юридичну відповідальність за порушення норм у сфері культурної спадщини” (проект розроблено автором та запропоновано в додатках до дисертації);
– сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема КУпАП, законів України „Про охорону культурної спадщини”, „Про охорону археологічної спадщини”;
удосконалено:
– дефініції „культурна спадщина”, „пам’ятники історії”, „пам’ятники персональної творчості”, „пам’ятки народної творчості”, „пам’ятники природи”, „адміністративна відповідальність у сфері охорони культурної спадщини”;
– систему правових санкцій за правопорушення щодо державно-правового регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини;
набули подальшого розвитку:
– класифікація пам’яток історії і культури: 1) за підставами походження: а) пам’ятники історії; б) пам’ятки персональної творчості; в) пам’ятки народної творчості; г) пам’ятники природи; 2) за ознаками функціонального призначення: а) музейні предмети; б) предмети старовини; в) антикваріат; г) архівні документи; ґ) книжкові пам’ятники; д) пам’ятки культурної спадщини релігійного призначення; е) знахідки, що мають ознаки культурного значення;
– пропозиції щодо утворення Національної служби охорони культурних цінностей, до компетенції якої доцільно віднести: а) сприяння розробці проектів законодавчих та інших актів по охороні культурної спадщини; б) встановлення правил, що відповідають „етичним правилам придбання” „для зацікавлених осіб” (зберігачів, колекціонерів, антикварів); в) сприяння створенню та розвитку музеїв, бібліотек, архівів, майстерень та інших установ з метою популяризації культурних цінностей; г) організація належного контролю за археологічними розкопками; ґ) забезпечення збереження культурних цінностей та охорона деяких районів, що „законсервовані” для майбутніх археологічних розкопок;
– система факторів актуалізації публічного управління щодо державно-правового регулювання відносин в сфері охорони культурної спадщини;
– уявлення про ознаки адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері охорони культурної спадщини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки й рекомендації можуть використовуватися як у практичній діяльності органів публічної адміністрації, так і в навчальному процесі закладів освіти.
Зокрема, отримані результати дослідження застосовуються у: нормотворчій діяльності – висновки та пропозиції, що наводяться в дисертації, можуть слугувати методологічною і теоретичною основою розробки й удосконалення системи законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів державно-правового регулювання відносин в сфері охорони культурної спадщини (лист Верховної Ради України від 5 липня 2011 р. № 04-19/14-1390); правозастосовній діяльності – сформульовано низку пропозицій для підготовки аналітичної довідки „Організаційно-правові проблеми захисту культурної спадщини від злочинних посягань та шляхи їх вирішення” (акт про впровадження результатів дослідження у практичну діяльність Ради національної безпеки і оборони України від 10 грудня 2010 р.); навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, методичних рекомендацій під час викладання навчальної дисципліни „Адміністративне право”, спеціальних курсів, а саме „Адміністративна відповідальність”, „Адміністративний процес” (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ від 12 травня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднені дисертантом у формі доповідей на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми управління у сучасний період розвитку державності України” (м. Київ, 2007 р.); „Розвиток фінансово-правового забезпечення сучасної економіки” (м. Донецьк, 2007 р.); „Актуальні проблеми рейдерства в Україні” (м. Київ, 2008 р.); „Забезпечення прав і свобод людини та громадянина в контексті конституційної реформи” (м. Київ, 2008 р.); „Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки” (м. Київ, 2010 р.); „Україна: шляхи формування державно-національної цілісності суспільства та утвердження духовної основи української цивілізації” (м. Ужгород, 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, відображено в 11 наукових працях, з яких шість опубліковано у фахових виданнях та п’ять – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (305 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 231 сторінку, з яких основний текст – 183 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягало в комплексному та правовому аналізі державно-правового регулювання відносин в сфері охорони культурної спадщини та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:
1. Аналіз історичного досвіду державно-правового регулювання відносин в сфері охорони культурної спадщини дав можливість відокремити п’ять еволюційних періодів зростання активності щодо культурного надбання: 1) петровський період (до ХVІІІ ст.); 2) період зростання активності просвітницької думки (з ХVІІІ ст. до початку ХХ ст.); 3) період революційних подій (початок ХХ ст. до 20-х рр. ХХ ст.); 4) радянський період (з 20-х рр. ХХ ст. до 90-х рр. ХХ ст.); 5) період української державності (сучасність).
2. Пам’ятки історії – споруди та предмети, пов’язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства та держави, що є складовою культурної спадщини; пам’ятники індивідуальної творчості – це витвори мистецтва суб’єкта художньої творчості, який ґрунтується на індивідуальному світобаченні, але не зводиться лише до вияву індивідуальної своєрідності; пам’ятки народної творчості – художнє відображення дійсності, що відображено у літературно-музичних і драматичних витворах, які виражають світогляд трудящих мас і нерозривно пов’язані з їхнім життям та побутом; пам’ятники природи – території та об’єкти природно-заповідного фонду, найважливіші об’єкти екологічної мережі, яка являє собою єдину територіальну систему, що утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць поселення і зростання цінних видів тваринного та рослинного світу, генетичного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища.
3. Поняття „пам’ятники історії”, „пам’ятники персональної творчості”, „пам’ятки народної творчості”, „пам’ятники природи” є складовими елементами культурної спадщини, під якою розуміється сукупність всіх матеріальних і духовних культурних здобутків суспільства, його історичний досвід, що зберігається в арсеналі громадської пам’яті.
4. Археолого-культурна спадщина – це не стійке і невідновлюване культурне багатство, що являє собою основне фактичне свідчення людської діяльності в минулому, дослідження якої дає можливість вивчати та тлумачити її в інтересах теперішніх і майбутніх поколінь; духовні культурні цінності – безцінне надбання, створене людиною у вигляді наукових робіт, витворів мистецтва, норм права, моралі.
5. Охорона культурної спадщини – це система публічно-правових заходів, спрямованих на виявлення, облік, відновлення, утримування та використання об’єктів культурної спадщини, які застосовуються з метою збереження та примноження історичного надбання.
6. Пам’ятники історії і культури класифікуються: 1. за підставами походження (а) пам’ятники історії; б) пам’ятники індивідуальної творчості; в) пам’ятки народної творчості; г) пам’ятники природи); 2. за ознаками функціонального-призначення (а) музейні предмети; б) предмети старовини; в) антикваріат; г) архівні документи; ґ) книжкові пам’ятники; д) пам’ятки культурної спадщини релігійного призначення; е) знахідки, що володіють ознаками культурного значення).
7. Об’єкти культурної спадщини класифіковано за змістовними параметрами та за типологічними ознаками носіїв культурно-історичної інформації. До першої групи належать об’єкти: 1) державного устрою та суспільно-економічного ладу; 2) громадсько-політичного життя, соціальних і національно-визвольних рухів; 3) воєнної та військової історії; 4) виробництва і техніки; 5) науки, освіти, культури; 6) релігійного і церковного життя. До другої групи віднесено: 1) будинки (будівлі) адміністративного, громадсько-політичного, військового, наукового, культурно-освітнього, релігійного, житлового й іншого призначень; 2) інженерно-технічні й виробничі споруди; 3) об’єкти природи (наприклад, дерева, посаджені видатними особами; печери, каменоломні, де переховувалися повстанці, підпільники); 4) пам’ятні місця (локалізовані території природних й антропогенних ландшафтів, містобудівних утворень – вулиць, площ); 5) поховання.
8. Адміністративна відповідальність у сфері охорони культурної спадщини – це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її публічних органів на проступки, що посягають на культурну спадщину (культурне надбання), згідно з яким особи, які вчинили ці проступки, повинні дати відповідь перед повноважним публічним органом за свої неправомірні дії та понести за це адміністративну відповідальність в установлених законом формах і порядку. Так, за даними анкетування 61,0 % опитаних вважає, що основним фактором, який впливає на якість регулювання культурної спадщини є фінансово-економічний, 22,0 % відають перевагу адміністративно-правовому, 10,0 % – архітектурно-реставраційному, інші – культурно-просвітницькому та науковому.
9. Основними факторами актуалізації публічного управління щодо регулювання охорони культурної спадщини є: адміністративно-правові, наукові, архітектурно-реставраційні, культурно-просвітницькі, фінансово-економічні.
10. Доведено необхідність утворення Національної служби охорони культурних цінностей, до компетенції якої запропоновано віднести: а) сприяння розробці проектів законодавчих та інших актів з охорони культурної спадщини; б) встановлення правил, що відповідають „етичним правилам придбання” „для зацікавлених осіб” (зберігачів, колекціонерів, антикварів); в) сприяння створенню та розвитку музеїв, бібліотек, архівів, майстерень та інших установ, покликаних популяризувати культурні цінності; г) організація належного контролю за археологічними розкопками; ґ) забезпечення збереження культурних цінностей та охорона деяких районів, що „законсервовані” для майбутніх археологічних розкопок.
11. Аргументовано прийняття Закону України „Про порядок здійснення громадськими об’єднаннями контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини” (проект наводиться у додатках наукового дослідження).
12. На основі проведеного аналізу правової бази встановлено відповідні прогалини та колізії. З метою їх усунення запропоновано внести зміни та доповнення до законодавства України, зокрема: до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 92, ст. 18833); до Закону України від 21 вересня 1999 р. № 1068-XIV „Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” (ст. 1, ст. 8); до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 р. № 1147 „Про затвердження Положення про Музейний фонд України” (ст. 42, ст. 44); до наказу МКТ України від 4 серпня 2006 р. № 636 „Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері охорони культурної спадщини” (п. 4, п. 6).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдусин Д. А. Полевая археология. Учебное пособие / Д. А. Авдусин. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 175 с.
2. Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. / Міжрег. акад. управ. персоналом ; Волинський ін-т ім. В. Липинського. – Луцьк : Волинська обл. друкарня, 2003. – 150 с.
3. Акты, являющиеся преступлением против общего наследия человечества : Резолюция Генеральной конференции 31/С 26 от 2 ноября 2001 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (31; 2001; Париж). Акты Генеральной конференции : 15 октября – 13 ноября 2001 г., Париж. – Париж, 2002. – XI : Резолюции. – С. 75–76.
4. Акуленко В. І. Гаазька конвенція 1954 року / В. І. Акуленко // Пам’ятки України. – 1994. – № 3. – С. 47–49.
5. Акуленко В. І. Охорона скарбів як пам’яток історії та культури у внутрішньому і міжнародному праві / В. І. Акуленко // Пам’ятки України. – 2003. – № 4. – С. 52–61.
6. Акуленко В. І. Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону пам’яток культури в Україні (1917–1991) / В. І. Акуленко // Пам’ятки України. – 1992. – № 2. – С. 28.
7. Александров Е. Н. Международно-правовая защита культурных ценностей и объектов / Е. Н. Александров. – София : София Пресс, 1978. – 142 с.
8. Щодо організаційно-правових проблем захисту культурної спадщини від злочинних посягань та шляхи їх вирішення. Аналітична довідка Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю / [авт. тексту Б. В. Романюк]. – К. : МНДЦ, 2006. – 27 с.
9. Андрійко О. Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України / Ольга Федорівна Андрійко. – К. : Ін-Юре, 1999. – 45 с.
10. Антошкіна Л. І. Історія та культура давнього населення України та правові норми охорони археологічної спадщини : навч.-метод. посібн. / Л. І. Антошкіна, В. Ю. Мурзін. – Донецьк. : Юго-Восток, Лтд, 2006. – 95 с.
11. Антошкіна Л. І. Роль юристів та правоохоронців у збереженні культурно-історичної спадщини : навч.-метод. посібн. / Л. І. Антошкіна, В. Ю. Мурзін. – Донецьк. : Юго-Восток, Лтд, 2007. – 132 с.
12. Бандурка О. О. Особливості розслідування злочинів, які посягають на нерухому культурну спадщину України / О. О. Бандурка, Т. Г. Каткова / Вісник акад. прок-ри України. – 2006. – № 4. – С. 38–43.
13. Барсукова H. C. Международное сотрудничество государств в области туризма / H. C. Борсукова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 174 с.
14. Бобоедова Н. Д. Правовая реформа и законодательство об охране и использовании памятников истории и культуры. Вопросы охраны и использования памятников истории к культуры / Н. Д. Бобоедова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 213 с.
15. Богуславский M. M. Пакт Рериха и защита культурных ценностей / M. M. Богуславский // Советское государство и право. – 1984. – № 10. – С. 111–115.
16. Богуславский М. М. Культурные ценности в международном обороте: правовые аспекты / М. М. Богуславський. – М. : Юристъ, 2003. – 427 с.
17. Богуславский М. М. Судьба культурных ценностей / М. М. Богуславский. – М. : Юристъ, 2004. – 206 с.
18. Богуславский М. М. Международная охрана культурных ценностей / М. М. Богуславский. – М. : Ин-т междунар. отношений. – 1979. – 192 с.
19. Боряк Г. В. Національна архівна спадщина України та державний реєстр “Археографічна україніка”: Архівні док. ресурси та наук.-інформац. системи / Боряк Г. В. – К. : НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського та ін. – 1995. – 348 с.
20. Бочарніков Д. І. Суспільний та державний лад Київської Руси в історичній спадщині М. Грушевського : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень” / Д. І. Бочарніков. – Харків, 1999. – 16 с.
21. Боярский П. В. Введение в памятниководение / П. В. Боярський. – М. : Инс-т междунар. отношений. – 1990. – 218 с.
22. Боярский П. В. Проблемы функционирования памятников науки и техники. Памятник и современности. Вопросы освоения историко-культурного наследия / П. В. Боярский // Сб. науч. трудов НИИ культуры. – 1987. – № 161. – C. 61.
23. Булаєвська Н. С. За рішенням ЮНЕСКО / Н. С. Булаєвська // Київська правда. – 1998. – 15 квітня. – С. 8.
24. Бунатян К. П. На світанку історії / Бунатян К. П., Мурзін В. Ю., Симоненко О. В. – К : Україна крізь віки, 1998. – 175 с.
25. Бурдоносова T. І. Зарубіжний досвід збереження нерухомої історико-культурної спадщини / T. І. Бурдоносова // Історико-культурна спадщина України: проблеми дослідження та збереження. – 1998. – С. 92.
26. Венедин Ю. А. Основные положения современной концепции управления культурным наследием / Ю. А. Венедин, П. М. Шульгин // Наследие и современность: десять лет Институту Наследия. Информационный сборник. – М. : Институт Наследия. – № 10. – 2002. – С. 7–18.
27. Венсан Ж. М. Принципы сохранения культурного наследие Франции и их эволюция / Ж. М. Венсан // Памятники в изменяющемся мире. – 1993. – С. 24–26.
28. Вечерський В. В. Архітектурна й містобудівна спадщина доби Гетьманщини: формування, дослідження, охорона / В. В. Печерський. – К. : Головкиївархітектура, 2001. – 350 с.
29. Вечерський В. В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць / В. В. Вечерський. – К. : НДІТІАМ, 2003. – 560 с.
30. Вечерський В. В. Українська спадщина: історико-культурне ессе / В. В. Вечерський. – К. : Вид-во Ін-ту проблем сучасного мистецтва, 2004. – 340 с.
31. Винокур І. С. Історія та культура черняхівських племен / І. С. Винокур // Пам’ятки України. – 1992. – С. 38–41.
32. Вишнивецька В. О. Деякі проблеми стягнення мита зі спадщини: формування та перспективи розвитку / В. О. Вишнивецька // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2004. – С. 306–318.
33. Возвращение произведений искусства странам-жертвам експроприации: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 3391 (XXX) от 19 ноября 1975 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (30; 1975; Нью-Йорк). Официальные отчеты: 16 сентября – 17 декабря 1975 г. Доп. № 34. (А/10034): Резолюции, принятые Генеральной Ассамблеей на тридцатой сессии. – Нью-Йорк, 1976. – С. 6.
34. Возвращение произведений искусства странам-жертвам экспроприации: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 32/18 от 11 ноября 1977 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (32 ; 1977 ; Нью-Йорк). Официальные отчеты : Доп. № 45 (А/32/45). Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на тридцать второй сессии 20 сентября – 21 декабря 1977 г. – Нью-Йорк : ООН, 1978. – С. 14–15.
35. Войцех Ковальский. Позиция ЮНЕСКО по вопросу урегулирования разногласий, касающихся культурных ценностей, перемещенных во время Второй мировой войны / Войцех Ковальский // Сб. документов международной конференции о проблеме культурных ценностей, перемещенных в результате военных действий. – 2001. – № 5. – С. 27–34.
36. Воропаев С. К. Вопросы охраны и использования памятников истории и культуры / С. К. Воропаев. – М. : Сб. науч. трудов НИИ культуры РСФСР, 1990. – 142 с.
37. Воронов С. К. Злоумышленники с научными званиями / С. К. Воронов // Зеркало недели. – 2007. – № 6. – С. 7.
38. Всемирное десятилетие развития культуры: Резолюция Генеральной конференции 28С/3.2 от 15 ноября 1995 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия. (28; 1995; Париж). Акты двадцать восьмой сессии Генеральной конференции: 25 октября – 16 ноября 1995 г., Париж. – Париж, 1996. – Т. 1 : Резолюции. – С. 48–49.
39. Галенская Л. Н. Музы и право: правовые вопросы международного сотрудничества в области культуры / Л. Н. Галенская. – Л. : Изд-во Ленингр-го ун-та, – 1987. – 220 с.
40. Гарскова И. М. Базы и банки данных в исторических исследованиях / И. М. Гарскова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1994. – 215 с.
41. Геврик Т. І. Охорона пам’яток у США / Т. І. Геврик // Пам’ятки України. – 1991. – № 3. – С. 35–49.
42. Гладилін В. М. Дослідження палеоліту на Україні та їх перспективи / В. М. Гладилін // Археологія. – 1982. – № 40. – С. 23–28.
43. Горбик В. О. Зарубіжний досвід збереження пам’яток історії та культури і його використання в Україні / В. О. Горбик, Т. І. Бурдоносова // Київська старовина. – 1996. – № 4. – С. 134–146.
44. Горбик В. О. До питання про висвітлення історичних міст і сіл у Зводі пам’яток історії та культури / В. О. Горбик, С. І. Кот // Київська старовина. – 1990. – № 3. – С. 55–59.
45. Горський В. С. Духовна спадщина Київської Русі / В. С. Горський. – Одеса. : Маяк, 1997. – 187 с.
46. Грищенко О. М. Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі / О. М. Грищенко. – К. : Центр навч. літ-ри, 2000. – 228 с.
47. Гудченко З. С. Рекомендации по созданию музеев народной архитектуры под открытым небом / З. С. Гудченко // Київська старовина. – 1988. – № 2. – С. 27.
48. Гуляницкий Н. Ф. О современном значении понятия “памятник архитектуры” / Н. Ф. Гуляницкий // Теория и практика реставрационных работ. – 1992. – № 3. – С. 13–15.
49. Гусаков В. С. Проблеми регенерації історичної забудови заповідних територій населених пунктів України / В. С. Гусаков // Археологія. – 1994. – № 4. – С. 3–12.
50. Гусев C. В. Использование международного опыта для создания правовой базы по сохранению археологического наследия России / C. В. Гусев // Охрана наследия за рубежом: опыт прошлого и современные проблемы. – 1999. – № 1. – С. 17–28.
51. Гусев С. В. Зарубежный опыт в организации изучения и сохранения археологического наследия / С. В. Гусев, А. В. Загорулько // Охрана наследия за рубежом: опыт прошлого и современные проблемы. – 1995. – № 2. – С. 268.
52. Даценко П. Х. Культурно-мистецька спадщина Житомирщини у вимірах українського духовного життя XIX – першої третини ХХ століття : автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : 17.00.01 / П. Х. Даценко. – К., 2005. – 19 с.
53. 2002 год – год культурного наследия Организации Объединных Наций: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 57/158 от 16 декабря 2002 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (57; 2002; Нью-Йорк). Официальные отчеты. Доп. № 49 (А/57/49) : Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на пятьдесят седьмой сессии. – Нью-Йорк, 2003. – Т. 1. Резолюции. 10 сентября – 20 декабря 2002 г. – С. 122–123.
54. Декларация принципов международного культурного сотрудничества от 4 ноября 1966 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия. (14; 1966; Париж). Акты четырнадцатой сессии Генеральной конференции : 25 октября – 30 ноября 1966 г, Париж. – Париж, 1970. – Т. 1. Резолюциии рекомендации. – С. 86–89.
55. Декларация ЮНЕСКО о культурном разнообразии: Резолюция Генеральной конференции 31/С 25 от 2 ноября 2001 г. Приложение I. Всеобщая декларация о культурном разнообразии. Приложение II. Основные направления плана действий по осуществлению декларации ЮНЕСКО о культурном разнообразии // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (31 ; 2001 ; Париж). Акты Генеральной конференции. Сессия 15 октября – 13 ноября 2001 г., Париж. – Париж, 2002. – Т. 1 : Резолюции. – С. 71–75.
56. Декларация ЮНЕСКО, касающаяся преднамеренного разрушения культурного наследия: Резолюция Генеральной конференции 32/С 33 от 17 октября 2003 г. Приложение : Декларация ЮНЕСКО, касающаяся преднамеренного разрушения культурного наследия // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (32 ; 2003 ; Париж). Акты Генеральной конференции. Сессия 29 сентября – 17 октября 2003 г., Париж. – Париж, 2004. – Т. 1 : Резолюции. – С. 69–71.
57. Декларація про державний суверенітет України : проголошена Верховною Радою України 16 лип. 1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
58. Дем’янюк О. С. Перлини української культури в переліку чудес світу / О. С. Дем’янюк // Кур’єр ЮНЕСКО. – 1999. – № 3. – С. 46.
59. Денисенко А. В. Деякі питання вивчення пам’яток науки і техніки / А. В. Денисенко // Праці Центру пам’яткознавства. – 1992. – № 1. – С. 24.
60. Дзюба І. М. Що за обрієм? Наша культурна спадщина і культурне майбутнє / І. М. Дзюба. – К. : Наук. думка, 1992. – 179 с.
61. Дуфенюк О. М. Філософсько-правова спадщина С. Оріховського: феномен професіоналізму правоохоронця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / О. М. Дуфенюк. – Львів, 2007. – 16 с.
62. Дьяков А. Н. Охрана памятников за рубежом (некоторые теоретические аспекты) / А. Н. Дьяков. – М. : НИИК, 1991. – 194 с.
63. Дьяков А. Н. Памятники в системе предметного мира культуры / А. Н. Дьяков. – М. : НИИК, 1997. – 152 с.
64. Єкельчик С. О. Охорона історичних пам’яток у Франції: сучасний етап / С. О. Єкельчик // Праці центру пам’яткознавства. – 1993. – № 2. – С. 49–58.
65. Заремба С. В. Пам’ятникознавство України. Історія і сучасність / С. В. Заремба // Праці центру пам’ятникознавства. – 1992. – № 1. – С. 17.
66. Дьяков А. Н. Зарубежное законодательство в области сохранения культурного и природного наследия / А. Н. Дьяков. – М. : Ин-т наследия, 2005. – 96 с.
67. Земельний кодекс України від 25 жовт. 2001 р. № 2768-II // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
68. Игнаткин И. А. Охрана памятников истории и культуры / И. А. Игнаткин // Київська старовина. – 1994. – № 2. – С. 3.
69. Иконников А. В. Охрана памятников истории / А. В. Иконников. – Нью-Йорк. – 1998. – 96 с.
70. Історико-культурна спадщина України: проблеми дослідження та збереження / Горбик В. О., Дорошко О. П., Кот С.І. та ін.. – К. : НАН Укр., ін-т істор. Укр., ін-т туризму ФПУ, 1998. – 399 с.
71. Кантакьюзино Р. Реставрация зданий (Пер. с англ. А. Г. Раппопорта) / Р. Кантакьюзино, С. Брандт. – М. : Ин-т наследия, 1984. – 264 с.
72. Каткова Т. Г. Поняття культурної спадщини за міжнародним та українським законодавством / Т. Г. Каткова // Право і безпека. – 2005. – № 5. – С. 148–152.
73. Каткова Т. Г. Право на вільний доступ до культурної спадщини: вітчизняний та зарубіжний досвід / Т. Г. Каткова // Наук. вісник Юрид. акад. внутр. справ : Зб. наук. праць. – 2005. – № 4 (24). – С. 166–169.
74. Каткова Т. Г. Діяльність ЮНЕСКО у сфері збереження культурної спадщини: правові аспекти / Т. Г. Каткова. – Харків, 2007. – 180 с.
75. Каткова Т. Г. Культурна спадщина України у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО / Т. Г. Каткова // Наше право. – 2006. – № 3. – С. 29–32.
76. Каткова Т. Г. Організація діяльності Інтерполу в Україні щодо розшуку культурних цінностей / Т. Г. Каткова // Право і безпека. – 2006. – № 3. – С. 22–25.
77. Клименко Н. М. Криміналістика захищає національну культурну спадщину / Н. М. Клименко, С. І. Ципенюк // Право України. – 2002. – № 7. – С. 77–80.
78. Клод Фабріціо. Похвала розмаїттю / Фабріціо Клод // Кур’єр ЮНЕСКО. – 1997. – № 4. – С. 4–7.
79. Князев К. Ф. Зоны охраны памятников культуры / К. Ф. Князев // Памятники отечества. – 1977. – № 3. – С. 50–63.
80. Князевская Т. Б. Д. С. Лихачев о культурном наследии / Т. Б. Князевская. – М. : Наука, 1985. – С. 12–13.
81. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. № 8073-X // Відомості Верховної Ради. – 1984. – Дод. до № 51. – Ст. 1123.
82. Конвенция о мерах, направленных на запрещение и предупреждение незаконного ввоза, вывоза и передачи права собственности на культурные ценности от 14 ноября 1970 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия. (16 ; 1970 ; Париж). Акты шестнадцатой сессии Генеральной конференции: 12 октября – 14 ноября 1970 г., Париж. – Париж, 1971. – Т. 1 : Резолюции. – С. 147–154.
83. Конвенция об охране всемирного культурного и природного наследия от 16 ноября 1972 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (17 ; 1972 ; Париж). Акты семнадцатой сессии Генеральной конференции: 17 октября – 21 ноября 1972 г., Париж. – Париж, 1972. – Т. 1 : Резолюции. Рекомендации. – С. 146–158.
84. Конвенция об охране нематериального культурного наследия от 17 октября 2003 г. (Резолюция 32С/32) // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия. (32 ; 2003 ; Париж). Акты тридцать первой сессии Генеральной конференции : 29 сентября – 17 октября 2003 г., Париж. – Париж, 2004. –
С. 59–68.
85. Конвенция об охране подводного культурного наследия от 2 ноября 2001 г. (Резолюция 31 ; С/24) // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (31 ; 2001 ; Париж). Акты тридцать первой сессии Генеральной конференции : 15 октября – 13 ноября 2001 г., – Париж. – 2002. – Т. 1 : Резолюции. – С. 54–71.
86. Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (Гаазька конвенція) від 14 трав. 1954 р. // Українська РСР у міжнародних відносинах : Міжнародні договори, конвенції, угоди та інші документи, складені за участю Української РСР, або до яких вона приєдналась (1945–1957). – К., 1959. – С. 534–558.
87. Сухарев И. И. Консервация и реставрация памятников и исторических зданий / И. И. Сухарев, Ю. С. Розенбаум. – М. : Наука, 1998. – 272 с.
88. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
89. Копієвська О. Р. Щодо проблеми реалізації основних функцій державного управління в сфері культури / О. Р. Копієвська // Часопис київ. ун-ту права. – 2007. – № 4. – С. 30–35.
90. Корнієнко В. В. Історико-культурна спадщина та її використання в туристичній сфері України (1991–2007 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 / В. В. Корнієнко. – К., 2008. – 20 с.
91. Косаревский А. И. Охране памятников – системный подход / А. И. Косаревский // Строительство и архитектура. – 1987. – № 11. – С. 20–21.
92. Ципенюк С. І. Косово : спалені книжки та зруйновані святині / С. І. Ципенюк // Кур’єр ЮНЕСКО. – 2000. – № 4.– С. 33–34.
93. Крижицький С. Д. Великомасштабні дистанційні обміри в дослідженні пам’яток культури / С. Д. Крижицький, В. О. Катушков, О. О. Паршина // Археологія. – 1992. – №°3. – С. 152–157.
94. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
95. Крупная программа III “Развитие культуры : наследие и творчество” : Резолюция Генеральной конференции 28С/3.1 от 15 ноября 1995 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия. (28 ; 1995 ; Париж). Акты двадцать восьмой сессии Генеральной конференции : 25 октября – 16 ноября 1995 г., Париж. – Париж, 1996. – Т. 1 : Резолюции. – С. 46–47.
96. Кузьмин Е. И. Формирование и сохранение культурного наследия в информационном обществе / Е. И. Кузьмин, В. Р. Фирсов. – СПб. : Экстрапринт. – 2004. – 112 с.
97. Культура и развитие : Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 57/249 от 20 декабря 2002 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (57 ; 2002 ; Нью-Йорк). Официальные отчеты. Доп. № 49 (А/57/49) : Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на пятьдесят седьмой сессии. – Нью-Йорк, 2003. – Т. 1. Резолюции. 10 сентября – 20 декабря 2002. – С. 311–313.
98. Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища / Л. К. Афанасьєва, Р. І. Кухаренко, Д. В. Малаков та ін. . – К. : АртЕк, 2003. – 136 с.
99. Культурна спадщина людства: збереження та використання. Навчальний посібник / В. І. Акуленко, І. П. Магазинщикова, М. І. Моздир, О. О. Тарасенко ; [за ред. І. П. Магазинщикової]. – Львів, 2002. – 160 с.
100. Культурна спадщина України. Правові засади збереження, відтворення та охорони культурно-історичного середовища : Зб. офіц. док. / [упоряд. В. І. Фриз ; відп. ред. М. В. Гарник]. – К. : Істина, 2002. – 336 с.
101. Венедин Ю. А. Культурний ландшафт как объект наследия. Ю. А. Венедин, М. Е. Кулешова. – М. : Ин-т наследия, 2004. – 620 с.
102. Культурные права и проблемы, связанные с их признаним : Сб. очерков, посвященных 50-й годовщине принятия Всеобщей декларации прав человека. – М. : Из-во ЮНЕСКО и др. – 2003. – 307 с.
103. Курило Т. В. Правова охорона культурної спадщини : [монографія] / Т. В. Курило. – Львів. : Львів. юрид. ін-т МВС України, 2005. – 155 с.
104. Курило Т. В. Становлення і розвиток законодавства про охорону культурної спадщини в Україні : історико-правове дослідження : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Львів. нац. ун-т ім. Ів. Франка. – Львів, 2003. – 202 с.
105. Всемирное наследием : природа и культура. – М. : Изд-во ЮНЕСКО и др. 1988. – 50 с.
106. Кучменко Е. М. Історико-культурна спадщина країн Азії та Африки в новий час / Е. М. Кучменко. – К. : Стилос, 1998. – 320 с.
107. Ласло Райк. Прірва між Північчю та Півднем / Райк Ласло // Кур’єр ЮНЕСКО. – № 10. – 1997. – С. 26.
108. Левада М. Є. Правова охорона культурної спадщини. Нормативна база : зб. документів / [Левада М. Є., Пархоменко М. Т., Титова О. М.]. – К. : Вид-во ХІК, 2006. – 583 с.
109. Липинський В. І. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна / В. І. Липинський. – К. : Стилос, 1994. – 284 с.
110. Литвиненко В. Ф. Історична наука: спадщина і сучасність / В. Ф. Литвиненко. – Луганськ. : Вид-во Східноукр. нац-го ун-ту ім. В. Даля, 2003. – 67 с.
111. Лихачев Д. С. Памятники культуры : Новые открытия. / Д. С. Лихачев. – Л. : Наука, 1980. – 586 с.
112. Лукичева К. Л. Формирование основ охраны памятников в эпоху Ренессанса / К. Л. Лукичева. – М. : Наука, 1989. – С. 65–78.
113. Львів : історична та культурна спадщина: До 750-річчя заснування Львова / [упорядкув. Михайло Голубко]. – Л. : ЛДУ БЖД, 2006. – 262 с.
114. Максимов В. В. Правова охорона культурних цінностей у конвенціях ЮНЕСКО : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / В. В. Максимов ; НАН України Ін-т. держ. і права ім. Корецького. – К., 1997. – 16 с.
115. Маргарета Б’єрнстад. Пильне око ЮНЕСКО / Б’єрнстад Маргарета // Кур’єр ЮНЕСКО. – 1997. – № 8. – С. 27.
116. Мартыненко И. П. Охрана подводного культурного наследия в Конвенциях и Рекомендациях ЮНЕСКО / И. П. Мартыненко // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 130–134.
117. Конвенции ЮНЕСКО в области охраны культурного наследия и национальное законодательство государств-учасников СНГ : мат-лы Межд. конф. / Инс-т гос-ва и права НАН Беларуси (Минск, 26–28 апреля 2007 г.). – Минск : Право и экономика, 2007. – 250 с.
118. Лукичева К. Л. Международная хартия по охране исторических городов / К. Л. Лукичева // Строительство и архитектура. – 1988. – № 9. – С. 17.
119. Мельничук О. І. Всесвітня культурна та природна спадщина як складова концепції загальної спадщини людства / О. І. Мельничук // Право України. – № 12. – 2003. – С. 93–97.
120. Мельничук О. І. Статус всесвітньої культурної та природної спадщини людства в міжнародному праві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / О. І. Мельничук ; Ін-т держ. та права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 217 с.
121. Митний кодекс України від 11 лип. 2002 р. № 92-IV // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.
122. Михайлова Н. В. Государственно-правовая охрана историко-культурного наследия России во второй половине XX века : дис... докт. юрид. наук / Н. В. Михайлова. – М., 2002. – 370 с.
123. Михайловский Е. В. Реставрация памятников архитектуры / Е. В. Михайловский. – М. : Искусство, 1981. – 154 с.
124. Мицик Ю. П. Історія українського козацтва: Актуальні проблеми досліджень / Ю. П. Мицик // Київська старовина. – 1992. – № 3. – С. 3.
125. Мицик Ю. П. Міжнародна охорона, захист і повернення культурних цінностей / Ю. П. Мицик // Київська старовина. – 1993. – № 2. – С. 12–13.
126. Могіліна Т. С. Міжнародний досвід охорони культурної спадщини та пам’яткоохоронне законодавство України / Т. С. Могіліна. – К. : Стилос. – 2002. – 195 с.
127. Могіліна Т. С. Історія розвитку та становлення прийняття спадщини в Україні / Т. С. Могіліна // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 37–39.
128. Мукомела О. Г. Спадщина поколінь: Прадавні українські літературні пам’ятки / О. Г. Мукомела. – К. : Грамота, 2005. – 590 с.
129. Мурзін В. Ю. Про стан охорони археологічних пам’яток у Запорізькій області / В. Ю. Мурзін // Культурологічний вісник. – 2005. – № 10. – С. 94.
130. На пути к культуре мира: Резолюция Генеральной конференции 30С/42 от 13 и 17 ноября 1999 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (30 ; 1999 ; Париж). Акты Генеральной конференции : 26 октября – 17 ноября 1999 г., Париж. – Т. 1 : Резолюции. – Париж, 2000. – С. 84–85.
131. Мурзін В. Ю. Національна архівна спадщина : проблеми збереження / В. Ю. Мурзін. – К. : Укр. держ. НДІ архівної справи та документознавства. – 1999. – 14 с.
132. Нелін О. П. До питання про історичну спадщину перших державних утворень на теренах України / О. П. Нелін // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 52–55.
133. Нелін О. П. До питання про пам’ятки права спадщини за Руською Правдою та Псковською судною грамотою / О. П. Нелін // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 74–78.
134. Непомнящий А. А. Бібліографічна спадщина історико-етнографічних досліджень Криму в кінці ХVІІІ – на початку ХХ століть : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра іст. наук : спец. 07.00.08 / А. А. Непомнящий. – К., 2001. – 32 с.
135. Нормативные акты ЮНЕСКО по охране культурного наследия. Конвенции. Протоколы. Резолюции. Рекомендации. – М. : ЮниПринт, 2002. – 223 с.
136. Основи законодавства України про культуру : Закон України від 14 лют. 1992 р. № 2117-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 21. – Ст. 294.
137. Основная программная область III “Культура : прошлое, настоящее и будущее” : Резолюция Генеральной конференции 26С/3.1 от 6 ноября 1991 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (26 ; 1991 ; Париж). Акты двадцать шестой сессии Генеральной конференции : 15 октября – 7 ноября 1991 г., Париж. – Париж, 1992. – Т. 1 : Резолюции. – С. 40–42.
138. Осуществление Конвенции о мерах, направленных на запрещение и предупреждение незаконного ввоза, вывоза и передачи права собственности на культурные ценности (1970 г.), доклады государств-членов и других государств-участников Конвенции о мерах, принятых ими с целью ее осуществления: Резолюция Генеральной конференции 32С/38 от 17 ноября 2003 г. // ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (32 ; 2003 ; Париж). Акты Генеральной конференции : 29 сентября – 17 ноября 2003 г., Париж. – Париж, 2003. – Т. 1 : Резолюции. – С. 73–74.
139. Охорона історико-культурної спадщини : історія та сучасність / Толочко П. П., Тронько П. Т., Заремба С. З. та ін.. – К. : ДКПП Тираж, 1996. – 112 с.
140. Охрана и возвращение произведений искусства как часть сохранения и дальнейшего развития культурных ценностей: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 31/40 от 30 ноября 1976 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (31 ; 1976 ; Нью-Йорк). Официальные отчеты : Доп. № 39 (А/ 31/39). ООН, 1976 г. – Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на тридцать первой сессии. – Нью-Йорк, 1977. – Т. 1. 21 сентября – 22 декабря 1976 г. – С. 112.
141. Охрана, возвращение и передача культурных ценностей и произведений искусства как часть сохранения и дальнейшего развития культурных ценностей: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 33/50 от 14 декабря 1978 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (33 ; 1978–1979 ; Нью-Йорк). Официальные отчеты : Доп. № 45(А/33/45). Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на тридцать третьей сессии 19 сентября – 21 декабря 1978 г., 15–29 января и 23–31 мая 1979 г. – Нью-Йорк : ООН, 1979. – С. 162.
142. Паліюк В. П. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди (історико-правова спадщина) / В. П. Паліюк // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – 1998. – №. 2. – С. 54–61.
143. Паліюк В. П. Історико-культурна спадщина / В. П. Паліюк // Пам’ятки України. – 2000. – № 1. – С. 10.
144. Памиров С. П. Памятник и современность. Вопросы освоения историко-культурного наследия / С. П. Памиров. – М. : Сб. науч. тр. НИИ культуры. – 1997. – 164 с.
145. Пархоменко М. Т. Правова охорона культурної спадщини: Зб. документів / М. Т. Пархоменко, О. М. Титова. – К. : Вид-во Інтерграфік, 2004. – 320 с.
146. Пархоменко М. Т. Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи / М. Т. Пархоменко // Правові аспекти реституції культурних цінностей: теорія і практика. – 1997. – № 10. – С. 202.
147. Пархоменко М. Т. Повернуто в Україну: Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України / М. Т. Пархоменко. – К. : Стилос, 2002. – 19 с.
148. Поливач К. А. Культурна спадщина та її вплив на розвиток регіонів України (суспільно-географічне дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук : 11.00.02 / К. А. Поливач. – К., 2007. – 24 с.
149. Поликарпов B. C. Время и культура / B. C. Поликарпов. – Харьков : Вища шк., вид-во при ХГУ, 1997. – 159 с.
150. Поликарпов B. C. Лекции по культурологи / B. C. Поликарпов. – M. : Экспертное бюро Гардарика, 1997. – 344 с.
151. Полікарпов В. С. Лекції з історії світової культури : навч. посібник [для студентів техн. вузів] / B. C. Полікарпов. – Х. : Основа, 1990. – 223 с.
152. Попик В. І. Історико-культурне середовище; роздуми над проблемою / В. І. Попик // Праці центру пам’яткознавства. – 1992. – № 1. – С. 78.
153. Права человека и культурное разнообразие : Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 57/204 от 18 декабря 2002 г. // ООН. Генеральная Ассамблея. Сессия (57 ; 2002 ; Нью-Йорк). Официальные отчеты. Доп. № 49 (А/57/49) : Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на пятьдесят седьмой сессии. – Нью-Йорк : ООН, 2003. – Т. 1. Резолюции. 10 сентября – 20 декабря 2002 г. – С. 468–470.
154. Правові та організаційні аспекти міжнародного співробітництва з питань розшуку та повернення культурних цінностей. НЦБ Інтерполу в Україні. – К. : Вид-во МВС України, 2001. – 15 с.
155. Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень / [упорядкув. Л. В. Прибега]. – К. : ДКПП Тираж, 2005. – 256 с.
156. Прибега Л. В. Архітектурна школа і проблеми охорони історико-архітектурної спадщини / Л. В. Прибега // Укр. акад. мистецтв. Дослідницькі та науково методичні праці. – 1994. – № 1. – С. 27–29.
157. Прибега Л. В. Кам’яне зодчество України. Охорона та реставрація / Л. В. Прибега. – К. : Будівельник, 1993. – 118 с.
158. Прибега Л. В. Міжнародна охорона історико-культурної спадщини / Л. В. Прибега // Праці центру пам’яткознавства. – 2004. – № 1. – С. 40–69.
159. Приданов С. А. Преступления, посягающие на культурные ценности России: квалификация и расследование / С. А. Приданов, С. П. Щерба. – М. : ООО Изд-во Юрлитинформ, 2002. – 520 с.
160. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 27 січ. 1995 р. № 32/95–ВР // Відомості Верховної Ради. – 199. – № 7. – Ст. 45.
161. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей: Закон України від 21 верес. 1999 р. № 1068–XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 48. – Ст. 405.
162. Про День пам’яток історії та культури : Указ Президента України від 23 серп. 1999 р. № 1062/99 // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 48. – Ст. 40.
163. Про державну експертизу землевпорядної документації: Закон України від 17 черв. 2004 р. № 1808–IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 38. – Ст. 471.
164. Про Державну службу з питань національної культурної спадщини : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 берез. 2006 р. № 336 // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 20. – Ст. 15.
165. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6 верес. 2005 р. № 2806–IV // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 48. – Ст. 483.
166. Про занесення пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 груд. 2001 р. № 1761 // Відомо