ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЛІДЕРСТВА У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Короткий опис

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

На правах рукопису
Бурміч Ольга Сергіївна
УДК 339.9:330.314.1(043.3)

ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЛІДЕРСТВА
У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Спеціальність – 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Панченко Євген Григорович,
доктор економічних наук,
професор

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНА ПРИРОДА І ПРОЯВИ МІЖНАРОДНОГО ЛІДЕРСТВА……………………………………………………………………...12
1.1. Міжнародне лідерство та його суб’єктна диспозиція…………………12
1.2. Інтернаціональний характер реалізації лідерських амбіцій…………..28
1.3. Технологічний компонент усталеного лідерства в глобальній економічній системі………………………………………………………42
Висновки до розділу 1………………………………………………………….60
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ І ДИНАМІКА СВІТОВОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОГРЕСУ……………………………………………………………………..63
2.1. Еволюція технологічного базису економічного розвитку…………..63
2.2. Корпоративний потенціал технологічного лідерства………………..78
2.3. Технологічний контекст національного лідерства…………………..100
Висновки до розділу 2………………………………………………………..124
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК УКРАЇНИ У ПЕРІОД ГЛОБАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗРУШЕНЬ……………………………………………..127
3.1. Оцінка технологічного рівня української економіки……………….127
3.2. Цільова сегментація технологічних ніш……………………………..137
3.3. Інституційні засоби забезпечення регіонального технологічного лідерства……………………………………………………………………….161
Висновки до розділу 3………………………………………………………..174
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….183
ДОДАТКИ………………………………………………………………………201

ВСТУП

У різні роки лідерство країни чи компанії завжди ідентифікувала низка чинників, визначаючи її домінування у світовій економіці. Нерідко валові обсяги виробництва основних товарів, а згодом і послуг зумовлювали характер та динаміку дистанціювання різних суб’єктів міжнародних економічних відносин, проте мало що говорили про якість економічного зростання, яке в умовах панівної парадигми “Homo economicus” визнавалося як найважливіший пріоритет розвитку.
Актуальність теми. Швидка інтернаціоналізація виробництва 90-х років ХХ ст. поділила глобальних технологічних гравців на два суперечливі табори: глобальних інноваторів та глобальних імітаторів, перші з яких розробляли новітні технології, натомість другі їх застосовували, випускаючи принципово нові товари й послуги та формуючи через відповідні маркетингові структури стійкий попит на них. Унаслідок цих процесів відбувалося акселероване зростання технологічної компоненти сучасного розвитку, а перехід до шостого технологічного укладу країн-лідерів спричинив її сингулярність, в основі якої лежить штучний інтелект та застосування новітніх досягнень ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій), нано- та біотехнологій. Закономірно, що ці процеси неодмінно змінять уклад життя людини та її природу, наслідки чого передбачити досить важко.
Методологічні основи сучасної технологічної глобалізації були достатньо глибоко досліджені в працях багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема З.Адаманової, Л.Антонюк, Н.Бердсола, С.Борраса, О.Білоконь, О.Білоруса, В.Геєць, Дж.Гелбрейта, В.Вінджа, В.Дементьєва, В.Данилова-Данильянса, Дж.Даннінга, І.Каленюк, Т.Кальченка, Л.Капіци, М.Кастелса, Ю.Козака, В.Козюка, Л.Левіна, П.Ліндерта, Е.Ло, Д.Лук’яненка, З.Луцишина, А.Неклеси, Ю.Макогона, Г.Марковіца, Дж.Медоуза, О.Мозгового, М.Новикової, В.Новицького, О.Ольсона, Є.Панченко, Ю.Пахомова, А.Поручника, Дж.Россера, С.Роузфілда, Л.Руденко-Сударева, А.Румянцева, Є.Савельєва, С.Сіденко, Е.Сміта, Дж.Стігліц, А.Філіпенка, М.Фрідмана, Т.Циганкової, В.Чужикова, Б.Шарпа, О.Швиданенка, В.Шевчука, І.Школи та багатьох інших.
У наукових дослідженнях різних періодів недостатньо глибоко висвітлена сучасна природа глобального лідерства та його технологічний компонент, потребує нового переосмислення еволюційна модель національного лідерства в контексті посилення у світі технологічної сингулярності. Додаткової актуальності дослідженню надає необхідність оцінювання позиції вітчизняних компаній на глобальних ринках технологій та інституціалізації досягнення Україною регіонального технологічного лідерства, що й зумовило вибір теми дисертації, ії мету та завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжнародних науково-дослідних тем «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації» економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U4002948) та «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U4004357) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Автором особисто підготовлені матеріали щодо оцінювання корпоративного потенціалу технологічного лідерства, технологічного рівня української економіки та обґрунтування інституційних засобів забезпечення регіонального технологічного лідерства.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є системне дослідження на базі основних економічних концепцій сучасних детермінантів глобального корпоративного лідерства в контексті посилення техноглобалізму.
Зважаючи на мету дослідження, у роботі було визначено такі конкретні завдання:
• дослідити суть й економічну природу міжнародного лідерства та його суб’єктну диспозицію;
• виявити особливості технологічного компонента усталеного лідерства в глобальній економічній системі;
• обґрунтувати виокремлення етапів розвитку технологічного базису економічного розвитку;
• визначити структурно-компонентну базу корпоративного потенціалу технологічного лідерства;
• провести оцінювання технологічного рівня економіки України;
• розкрити характер та секторальні особливості цільової сегментації технологічних ніш українського бізнесу в глобальному економічному середовищі;
• обґрунтувати напрями удосконалення інституційної структури управління інноваційним розвитком в Україні.
Об’єктом дослідження є процеси становлення та розвитку техноглобалізму.
Предметом дослідження є умови та чинники досягнення компанією лідерських позицій в умовах технологлобалізму.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертації становлять дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних учених, фундаментальні положення теорії світового господарства й міжнародних економічних відносин щодо забезпечення регіонального технологічного лідерства. Для вирішення поставлених завдань у роботі використані такі методи дослідження: метод наукової абстракції, аналізу та синтезу (для обґрунтування характеру міжнародного лідерства, виявлення алгоритму реалізації лідерських амбіцій та визначення особливостей технологічних детермінантів усталеного лідерства в глобальній економіці – підрозділи 1.1., 1.2. та 1.3.); історико-логічний (для обґрунтування етапів розвитку технологічного базису – підрозділ 2.1.); компаративного аналізу (для порівняння корпоративного потенціалу держав-лідерів та визначення технологічного лідерства у світовій економіці на макро- та макрорівні – підрозділ 2.2., 2.3.); кореляційногого аналізу (під час дослідження взаємозв’язків між рівнем глобальної конкурентоспроможності та вартістю робочої сили – підрозділ 3.1.); статистичний метод (у процесі оброблення й узагальнення цифрової інформації та її візуалізації) (1.1.,1.3., 2.1., 2.3., 3.1. 3.3.).
Інформаційною базою дослідження є вітчизняні та зарубіжні літературні джерела, фактологічна інформація державних органів влади, експертні оцінки, матеріали міжнародних організацій (ООН, Європейської Комісії, Євростату, Світового економічного форуму), результати наукових досліджень ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, дані Державного комітету статистики та ін.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що на основі системного аналізу змістових характеристик технологічного лідерства встановлені особливості його сучасної природи, еволюції технологічного базису економічного розвитку, корпоративного потенціалу, а також оцінено технологічний рівень вітчизняної економіки, визначено інституційні засоби забезпечення регіонального технологічного лідерства в умовах посилення його сингулярності.
Основні положення, що становлять наукову новизну та винесені на захист:

уперше:
- розроблено структуризаційну модель глобального лідерства у світовій економіці, яка на компонентній основі об’єднує процеси інтернаціоналізації, регіоналізації, створення світових мереж, віртуалізації та аутсорсингу, різна секторальна комбінація яких сприяла формуванню панелі лідерів світової економіки (країни, регіони, корпорації, міста, віртуальні лідери, глобальні інноватори, глобальні модератори, секторальні лідери), потенційних лідерів та аутсайдерів, посткризова трансформація яких зумовлює їх перегрупування та виникання нових важко ідентифікованих комплексів домінування з високою концентрацією капіталу та делокалізацією видів економічної діяльності в системах кураторів мереж, етерналістів, нексиалістів;
- запропоновано нову трансформаційну модель управління інноваціями в Україні, яка являє собою гібридний інституційний комплекс мобілізаційних систем централізованого управління поєднаний з європейським комплексом розвитку технологій, що дає змогу узгодити відомчі інтереси та підходи міністерств, академічних установ, окремих лабораторій за рахунок створення єдиних в Україні центрів: технологічного лідерства, селективних офісів секторальних пріоритетів, робочих груп щодо комерціалізації інновацій, моніторингового бюро. Доведено, з огляду на досвід інших держав, необхідність створення в цій моделі центру, який буде виконувати спеціальну функцію рееміграції науковців та конструкторів на батьківщину, та створення відповідних умов для залучення інтелектуального ресурсу з країн, що розвиваються;
удосконалено:
- еволюційну модель технологічного базису, в основі якої лежить застосування принципів історизму, акселерації технологічного прогресу, ув’язування біологічних змін зі змінами технологічними та початком дії експонентного закону розвитку науки, що дало можливість послідовно структуризувати етапи розвитку: неолітичної революції (5 – 2,5 тис. років до н.е.), аграрно-ремісницького рабовласництва (0,5тис. років до н.е. – поч. н.е.), доіндустріального (поч. н.е. – ХІVст.), індустріально-аграрного (ХІVст. – ХVІІІ ст.), індустріального домінування (ХVІІІ ст. – перша пол. ХХ), постіндустріального (друга пол. ХХ ст. – до поч. 90-х рр.), інноваційно-інвестиційного (розпочався в середині 90-х років ХХ ст. і триває зараз). Спрогнозовано, спираючись на концептуальні дослідження В.Вінджа, що новий етап технологічної сингулярності розпочнеться у 20-х – 30-х роках ХХІ ст., і його буде характеризувати домінування віртуальної економіки, створення штучного інтелекту, зміна людської природи та формування кіберпростору людської цивілізації;
- матрицю успішності компанії, яка передбачає розроблення та реалізацію варіативних стратегій фірм: диверсифікації, що базується на концепції розширення продуктового ряду; спеціалізації, яка пропонує поглиблення виробництва та його зосередження на декількох видах продукції що випускається; інноваційного розвитку, що передбачає продукування високотехнологічних товарів та послуг та модерації, яка базується на поєднанні інноваційних бізнес-проектів з традиційними, що суттєво знижує підприємницький ризик. Спрогнозовано, що значна частина сучасних ТНК обере як основну стратегію комбінований варіант розвитку «модераторство-інноваторство»;
дістало подальшого розвитку:
- обґрунтування парадигмальної дифузії концепції ліберального конструктивізму П.Джексона-Д.Ніксона щодо трансформаційної моделі переходу до шостого технологічного укладу, яка передбачає нівелювання впливу двох конкурентних парадигм “Homo economicus” та “Homo Sociologicus”, з поступовим переходом до парадигм, що виникають унаслідок запровадження ІКТ, нано- та біотехнологій (нанометрологія, наногетерогенні системи, наноматеріали, генна інженерія, клітинні технології, нанорганіка), безсистемне застосування яких може докорінно змінити людську природу. Спрогнозовано, що внаслідок дії трьох основних детермінант сучасного розвитку – інформаційної адаптивності, інноваційної спрямованості та синергетичної ефективності – найбільшу перспективну методологічну значущість притаманну новій парадигмі – “Homo informaticus”, яка безпосередньо випливає з основних концепцій неоекономіксу;
- ідентифікація системного технологічного лідерства, яке в сучасних умовах має визначатися не тільки як зіставлення рівня конкурентоспроможності національної економіки з витратами на працю (показник кореляції рангів r = 0,4), але й як оцінювання якості розвитку що напряму пов’язане з чинними на сьогодні країновими моделями. Доведено, що з переходом України до неоліберальної моделі ризики для держави опинитися на аутсайдерських позиціях суттєво зростуть, що пов’язане з тривалим впливом процесів технологічного, інвестиційного та інтелектуального донорства країнами Заходу. Водночас в умовах міжкризового періоду українські фірми мають усі підстави, застосовуючи мобілізаційну стратегію, посісти в глобальній економічній системі кращі, ніж зараз, технологічні позиції та забезпечити завдяки дії державного інституалізаційного ресурсу більш високі життєві стандарти;
- виявлення характеру цільової сегментації технологічних ніш в Україні, основою якої є секторальна диверсифікація трансформаційних зрушень під час переходу держави від третього до четвертого технологічного укладу (до 50%), деформована структура капіталовкладень (близько 75% інвестицій спрямовують у галузі третього укладу), зростання частки середньотехнологічних секторів та зменшення високотехнологічних, стійкий від’ємний технологічний баланс, зменшення частки підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, втрата окремих інноваційних сегментів на внутрішньому ринку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть становити методологічну основу для розроблення основних напрямів технологічної політики України, визначення її секторальних пріоритетів та виходу вітчизняних компаній на ринки високих технологій.
Висновки й окремі рекомендації дисертації використано для розроблення власної стратегії розвитку компанії «Джонсон і Джонсон Україна» (довідка №357 від 10.12.2010), під час проведення Фундацією сприяння європейській інтеграції спільно з Лондонським університетом Метрополітен тренінгового семінару з держслужбовцями (довідка №1 від 10.01.2011), а також для викладання дисципліни «Міжнародний менеджмент» та «Міжнародна економічна діяльність України» на факультеті міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 12.01.2011).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним одноосібним дослідженням, виконаним без співавторів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертації обговорені на 6 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема на Міжнародній науково-теоретичній конференції «Економічне диво: витоки, фактори, механізми функціонування (м. Київ, 27 квітня 2006 року, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю (м. Полтава, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 24 листопада 2009 року), ХVІ Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект (м. Донецьк, 29-31 січня 2010 року, Донецький національний університет), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів «Україна в системі міжнародної економіки» (м. Тернопіль, 11-12 лютого 2010 року, Тернопільський національний економічний університет), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність» (м. Київ, 11-12 березня 2010 року, Національний технічний університет України «КПІ»), Міжнародній науково-практичній конференції «Транскордонне співробітництво України» (6-7 травня 2010 року, м. Чернівці, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані автором самостійно в 9 наукових працях загальним обсягом 3,95 д.а., з них 6 – у наукових фахових виданнях, 3 – матеріали й тези міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінок основного тексту. У тексті дисертації розміщено 28 рисунків на 14 сторінках і 27 таблиць на 12 сторінках, 8 додатків на 10 сторінках, список використаних джерел містить 181 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та обґрунтовано нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному підході до обґрунтування економічних чинників регіонального лідерства вітчизняних компаній під час посилення технологічної сингулярності глобальної економіки.
Результати проведеного дослідження дали змогу автору сформулювати такі висновки теоретичного та практичного значення:
1. Перехід людства до шостого технологічного укладу спричинив суттєві зміни в наявних сьогодні двох конкурентних парадигмах «Homo economicus» та «Homo sociologicus», що засновані на поведінкових уподобаннях основних сучасних цивілізацій. Їх повинні замінити «Homo informaticus», «Homo aliergicus», «Homo stressicus», які означатимуть не тільки зміни в поведінці та в уподобаннях людей, а й трансформацію самої людини, яка буде створювати інновації й водночас усе більше залежатиме від них. Розрив між технологічною пропозицією та відповідним попитом у межах формування глобального попиту та глобальної пропозиції час від часу скорочуватиметься. Ієрархічно-структурними рівнями новостворюваної неоліберальної моделі системного лідерства будуть: глобальний, наднаціональний, регіональний, мікроекономічний. Чітке позиціонування кожного з них зможе забезпечити прогрес лише в разі системного застосування компліментарних механізмів фінансування трьох політик: наукової, технологічної та інноваційної. Сучасною основою лідерства є: наявність власних розроблень ноу-хау; активний трансферт технологій; швидка адсорбція нових технологій, що надходять зовні; активні маркетингові дослідження; страхування ризиків; взаємодія з національними та наднаціональними інституціями; створення власної наукової інфраструктури; налагодження співробітництва компаній-конкурентів між собою з метою консолідації зусиль.
2. У першій чверті ХХІ ст. технологічний компонент усталеного лідерства буде суттєвою мірою залежати від ефективності мікроструктурних досліджень. Ними повинні стати генна інженерія, наноматеріали, нанофотоніка, клітинні технології, наносистемна техніка, нанометрологія, сканувальні системи, наногенні системи. Структурне лідерство компанії визначатиме те, наскільки вдало вона змогла диверсифікувати свою діяльність щодо сприйняття, усвідомлення, запровадження, комерціалізації та трансферту новітніх технологій. Системне ж лідерство країни в глобальній економіці залежатиме від її спроможності швидко перейти від п’ятого до шостого технологічного укладу, а також здатності компаній, які знаходяться на її території, у короткий термін адаптувати наявну базу до випуску нової наукоємної продукції, що на момент появи на глобальних ринках не може бути ідентифікована в товарно-номенклатурній системі, проте в перспективі потребуватиме чіткої та визначеної класифікації.
3. Основними етапами розвитку технологічного базису є періоди: неолітичної революції, аграрно-ремісницького рабовласництва, доіндустріального, індустріально-аграрного, індустріального домінування, постіндустріального, індустріально-інвестиційного та технологічної сингулярності. Посткризові стратегії технологічного лідерства мають враховувати можливість відкриття додаткових стимулів для нових фірм унаслідок посилення інерції та меншої схильності до ризиків традиційних лідерів, що може суттєво загострити відносини між фірмою-інноватором та фірмою-імітатором, перша з яких ризикує значно більше, адже вона орієнтована на швидке прирощування додаткових знань та наступну їхню комерціалізацію. Натомість імітатор під час кризи має можливість більш виважено підійти до вибору тих інновацій, які планує відтворювати.
4. Сучасний корпоративний потенціал мегарегіонального економічного співробітництва являє собою систему економічних, соціокультурних, бізнесових та ресурсних цінностей, гармонійне поєднання яких створює додаткові можливості як для ТНК, так і для малого й середнього підприємництва, активно розвивати свої стратегії та посилювати конкурентоспроможність продукції, що випускають, та послуг, що надають. Перехід людства до шостого технологічного укладу стрімко посилює економічну різницю між країнами, технологічне позиціонування корпорацій-лідерів та корпорацій-аутсайдерів світової економіки. Сучасне технологічне лідерство може бути ідентифіковане на ряді рівнів, що відображають суть отриманих переваг від економічної, соціальної та політичної глобалізації, ефекту вільної торгівлі та відкритості промисловості, доступності телекомунікаційного зв’язку. Компаративна оцінка індикаторів світового технологічного лідерства дає змогу відійти від традиційного порівняння та ранжування країн за показником ВВП на душу населення, індексу людського розвитку чи індексу глобальної конкурентоспроможності.
5. Найвагомішими факторами, що стримують розвиток бізнесу в технологічній сфері в Україні, є політична нестабільність, корупція, важкий доступ до фінансування, слабкий рівень розвитку венчурних фондів та венчурних компаній, суперечлива та заплутана податкова система, інфляція. Крім цього, відсутність збалансованої інноваційної та технологічної політики в країні призводять до гальмування економічної конвергенції з державами-лідерами, насамперед у високотехнологічних галузях, де інвестиційний ризик є досить високим. У глобальній економічній моделі Україна позиціонує себе як держава, що здійснює перехід від факторної стадії розвитку до ефективної економіки, маючи серед країн цієї групи випереджальні параметральні характеристики щодо охорони здоров’я, вищої та початкової освіти, розмірів ринку. Серед багатьох інноваційних галузей для України винятково важливою є ІТ-індустрія, яка значною мірою визначає характер науково-промислової та інтелектуальної ідентифікації країн світу.
6. Основою цільової сегментації технологічних ніш в Україні можна вважати секторальну диверсифікацію трансформаційних зрушень у національній економіці під час переходу від третього до четвертого технологічного укладу з одночасною появою елементів п’ятого. Основними рисами таких зрушень в Україні стали: збільшення частки галузей четвертого технологічного укладу (до 50%) та зменшення відповідних секторів третього (з 58% до 46% упродовж 2001-2008 рр.). Питома вага п’ятого укладу становить на сьогодні близько 10%; за обсягами інвестування лідерами є галузі третього укладу – 75%, далі четвертий – 20% та п’ятий - 4,5%. Така структура капіталовкладень суттєво гальмує технологічну модернізацію виробництва. Профіль міжнародної технологічної спеціалізації України, як і раніше, характеризує стійке від'ємне сальдо торговельного балансу в групах товарів високих та середньовисоких технологій; вітчизняні компанії суттєво програють іноземним конкурентам у сегментах високотехнологічної та інноваційної продукції не лише на міжнародних, а й на внутрішніх ринках, що можна пояснити стійкою тенденцією до зменшення частки підприємств, які займаються інноваційною діяльністю.
7. Чинна в Україні система управління інноваційним розвитком є недосконалою, адже містить цілий комплекс відомчих підходів до регулювання з боку міністерств, Національної академії наук та інших інституцій, значна частина яких виконує паралельні функції, що унеможливлює консолідацію механізмів та інструментів технологічного прориву. Для подолання такого розриву між цілями й завданнями та результатами інноваційної й технологічної політики держави особливо важливим є використання європейського досвіду управління, в основі якого лежать три підходи до цілепокладання (розширення компетенцій, інтегративне регулювання, самоаналіз), селектування сфер (наукові дослідження, освіта, інфраструктура, малі та середні підприємства, регіональна політика, інституції, що налагоджують контакти) та селективні інструменти – громадські (публічні) фонди, правове регулювання, а також прогнозування та бенчмаркінг результатів, дослідження громадської думки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абишев А.А. Социально-экономическая эволюция технологического способа производства: автореф. на соиск. науч. степ. д-ра экон. наук: 08.00.01 «Политическая экономия»: СПб, 2000. – С. 345.
2. Александрова В.П. Перспективи технологічного розвитку України/ В.П. Александрова // Інноваційні технології. – 2005. - №2-3. - С. 38-44.
3. Анилионис Г.П. О сущности и системном характере противоречий глобализации /Г.П. Анилионис // Вестник Российского университета Дружбы народов. Серия «Экономика». - 2002. - №1 (8). – С. 27-35.
4. Антонюк Л.Л., Сацик В. Тенденції та перспективи економічного зростання в Україні / Конвергенція економічних моделей Польщі та України/ за ред. Д. Лук'яненка, В. Чужикова, М.Г. Вожняка. – К. : КНЕУ, 2010. – С. 333-348.
5. Афанасьева М. Мировая конкуренция и кластеризация экономики/ М. Афанасьева, Л. Мясникова // Вопросы экономики – 2005. - №4 – С. 75-87.
6. Бадьо А. Концепт-моделі/Ален Бадьо – К.: Ніка-центр, 2009. – С. 232.
7. Баумоль Б. Секрети економічних показників, приховані ключі до майбутніх економічних тенденцій та інвестиційних можливостей/ Б.Баумоль/ Пер. з англ. – Дніпропетровськ: Баланс Бізнес Буас, 2007.– С. 352.
8. Бердсолл H. Усиление неравенства в новой глобальной экономике/ Н.Бердсолл // Вопросы экономики. – 2006.- № 4 - С. 84-89.
9. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геополитические императивы / Збигнев Бжезинський. – М.: Международные отношения, 1999. – С. 256.
10. Білорус О. Економічна система глобалізму: Монографія. К.: КНЕУ, 2003. – С. 360.
11. Білошапка В.А. Управлінська результативність в ТНК / В.А. Білошапка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук за спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – К: КНЕУ, 2008. – С. 33.
12. Бринк Л. Глобализация: повторение пройденного: неопределенное будущее глобального капитализма / Бринк Линдси; [Пер. с англ.] - М.: ИРИСЭН, 2008. – С. 416.
13. Бурміч О. «Лівий поворот» у національній політиці як передумова можливого економічного дива / О. Бурміч: матеріали Міжвідомчої науково-теоретичної конференції [Економічне диво: витоки, фактори, механізми формування], (м. Київ, 27 квітня 2006 р.) Відпов. ред. Ю.М. Пахомов. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. 2006, – С. 92-96.
14. Бурміч О. Детермінанти технологічного лідерства в глобальній економіці / О.Бурміч: матеріали VI (ХVIІІ) Всеукраїнської наук.-практ. конф. [Міжнародне науково-технологічне лідерство: принципи, механізми, ефективність], м. Київ, 11-12 березня 2010 р.: тези доповідей. – К.: «КПІ», 2010. – С. 107.
15. Бурміч О. Особливості реалізації лідерських амбіцій в глобальній економіці / Ольга Бурміч / Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та студентів [Україна в системі міжнародної економіки], (11-12 лютого 2010 р.) – Тернопіль: Тернопільський національний економічний університет, 2010. – С. 21-23.
16. Бурміч О.С. Ідентифікація системного лідерства в глобальній економіці (теоретичний аспект) / Ольга Бурміч // Зовнішня торгівля: міжнародний науково-економічний журнал. – 2009. - №1-2. – С. 134-140.
17. Бурміч О.С. Інноваційний розвиток в Україні / Ольга Бурміч// Економіка та підприємництво: Зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів. Відп. ред. І.В. Луняк. – 2009. – Вип.23. – С. 40-44.
18. Бурміч О.С. Корпоративний потенціал мегарегіонального економічного співробітництва (на прикладі країн БРІК) / О.С. Бурміч// Сборник научных трудов Донецкого национального университета. «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональний аспект». – 2010. – ч. ІІІ. – С. 917-919.
19. Бурміч О.С. Сучасні проблеми державного регулювання інноваційної діяльності в Україні / Ольга Бурміч / Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 247 в 6 т. – Т ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – С. 362-365.
20. Бурміч О.С. Технологічне лідерство в умовах посткризового економічного розвитку / Ольга Бурміч // Економічний простір: Збірник. наук. праць Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2010. – №41. – С. 5-15.
21. Бурміч О.С. Технологічне позиціювання країн-лідерів в умовах економічної глобалізації / Ольга Бурміч // Ринок цінних паперів. – 2010. - №3-4. – С. 18-24.
22. Войнаренко М. Кластери як полюси зростання конкурентоспроможності регіонів / Войнаренко М. // Економіст. – К.: 2008. - №10 – С. 27-30.
23. Гайдай Ю.В. Інституалізація глобального економічного розвитку/ Ю.В. Гайдай: автореф. дис. канд. ек. наук за спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – К: КНЕУ, 2007. – С. 19.
24. Гелбрейт Дж. Экономические теории и цели общества. М.: Наука, 2007. – С. 456.
25. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет науку и жизнь/ Энтони Гидденс/ [Пер. с англ.] – М.: Изд-во «Весь мир», 2004.– С. 120
26. Глобалізація і безпека розвитку / За ред. О.Г. Білоруса та Д.Г. Лук’яненка – К.: КНЕУ, 2001. – С. 733.
27. Гражевська Н.І. Економічні системи глобальних змін. – К.: Знання, 2008. – С. 431.
28. Данилов-Данильян В. Глобальный кризис как следствие структурных сдвигов в экономики. / В. Данилов-Данильян. // Вопросы экономики. – 2009.– №7. – С. 31-40.
29. Дементьєв В. Догоняющее развитие через призму теории «длинноволновой» технологической динамики: аспект «окон возможностей» в кризисных условиях / В.Дементьев // Российский экономический журнал. – 2009. – № 1-2. – С. 34-48.
30. Доповідь Комісії з економічної політики Конгресу США (2007). [Електронний ресурс]. Режим доступу:
www.usca.gov/annual_report/2007/_to_congress.pdf
31. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. – С. 352.
32. ЄС у кишені. Довідник із європейської інтеграції України. – К.: Фонд Конрада Аденауера, 2009. – С. 69.
33. Журавлёва Г. Контуры теории неоэкономики и модификации её базовых категорій / Г.П.Журавлёва // Вестник Российской экономической академии имени Г.В. Плеханова. – 2009. – №2. – С. 13-21.
34. Журавлёва Г. Наноэкономическая модель человека и личности в условиях формирования новой экономики / Г.П.Журавлёва // Вестник Российской экономической академии имени Г.В. Плеханова. – 2008. – №5. – С. 3-12.
35. Завгородня Т.В. Глобальні бренди в сучасних маркетингових технологіях / Т.В. Завгородня: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд ек. наук за спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини2. – К: КНЕУ, 2010. – С. 19.
36. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» № 433-IV від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №13. – С. 93.
37. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Союзом про наукове та технологічне співробітництво» від 25.12.2002. р. № 368 – IV (368-15) // Офіційний вісник України. – 2004. – №4. – С. 672-679.
38. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. / О.В. Зернецька – К.: Освіта, 1999. – С. 351.
39. Инновационная экономика. – 2-е изд. – М.: МГУ 2004. – С. 326.
40. К вопросу об оценке роли ТНК в современном мире // БИКИ. – №99. – 2002. – С. 1-16.
41. Кальченко Т.В. Глобальна економіка: методологія системних досліджень: монографія // Т.В. Кальченко – К. КНЕУ, 2006. – С. 248.
42. Капица Л.М. Индикаторы мирового развития/Л.М. Капица – М.: «МГИМО – Университет», 2008. – С. 352.
43. Карпунь І.Н., Хом’як М.С. Інноваційний розвиток суб’єктів господарювання: методологія формування, механізми реалізації: монографія. – Львів: Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола, 2009. – С. 432.
44. Кашуба Я.М. Японський феномен розвитку приватного бізнесу/ Я.М. Кашуба / Монографія. – Львів: Астролябія, 2009. – С. 272.
45. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн/Гжегош Колодко [Пер. з польської]– К.: Основні цінності, 2002.– С. 248
46. Кондратьев В. Корпоративный сектор и государство в стратегии глобальной конкурентоспособности / В. Кондратьев // Мировая экономика и международные отношения. - 2009. - № 3. - С. 24-31.
47. Корнан Я. Системная парадигма // Вопросы экономики. – 2002. – №4. – С. 4-16.
48. Кудров В. Экономика России в мировом контексте. – М.: Алетейя, 2010. – С.736.
49. Кушнір Р.О. Формування принципу моноукладності в інноваційній системі України на прикладі машинобудівної галузі / Р.О. Кушнір// Економічний простір. – 2008. - №17. – С. 43.
50. Лейонхуфвуд А. Макроэкономическая теория в двадцатом столетии: основные вехи развития / А.Лейонхуфвуд // Вопросы экономики. – 2006. - №11. – С. 28-36.
51. Лингардт Ж. Промышленность высоких технологий в Европейском Союзе / Ж.Лингардт // Экономист. – 2007. - №8. – С. 45-56.
52. Лиськова Л.М. Інноваційний потенціал євроінтеграції України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н. спец. 08.00.02 «Світове
53. Лук’яненко Д. Суперечності та асиметрії глобалізації у євроінтеграційному контексті // Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: монографія. За заг. редакцією Д.Г. Лук’яненка, В.І. Чужикова. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 31-47.
54. Лук’яненко Д., Чужиков В., Конвергенція національних економік в умовах розширення Європейського Союзу // Конвергенція економічних моделей Польщі та України: монографія [Д.Лук’яненко, В.Чужиков, М.Вожняк]. – К. КНЕУ - 2010. – С. 86-106.
55. Лук’яненко Д.Г. Інвестиційний глобалізм: сучасні проблеми економічних досліджень / Д.Г. Лук’яненко // Ринок цінних паперів України. – 2002. - №5-6. – С. 17-21.
56. Лук’яненко Д.Г. Суперечності та асиметрії глобалізації у Європейському контексті / Д.Г. Лук’яненко // Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: монографія / За заг. ред. Д.Г Лук’яненка, В.І. Чужикова. – К. КНЕУ, 2007. – С. 31 – 46.
57. Лук’яненко Д.Г., Бакаєв О.Л. Глобалізація економічного розвитку: фінансова криза / Д.Г. Лук’яненко, О.Л. Бакаєв // Ринок цінних паперів України. – 2003. - №3-4. – С. 3-14.
58. Лук’яненко Д.Г., Мозговий О.М. Ринок цінних паперів: регуляторна структуризація в умовах глобалізації / Д.Г. Лук’яненко, О.М. Мозговий// Ринок цінних паперів України. – 2005. - №9-11. – С. 3-12.
59. Макогон Ю.В. Глобализация и Украина в мировой экономике/ Ю.В. Макогон. – Донецк: ДонНУ, 2006. – С. 478.
60. Матвієнко В.Я. Прогностика. – К.: Українські пропілеї, 200. – С. 520.
61. Медоуз Д. Пределы роста. 30 лет спустя. – М: Академкнига, 2008. – С. 342.
62. Мир в цифрах – 2009, Карманный справочник [пер. с англ. М.Кононовой.] – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2009. – С. 272.
63. Михайлина Д.Г. Регулювання міжнародних товарних потоків в умовах транс націоналізації / Д.Г. Михайлина: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня дис. канд.ек.наук за спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – К: КНЕУ, 2009. – С. 21.
64. МСЭ. Корпоративный годовой отчет за 2008 год. – Женева, 2008. – С. 88.
65. Мхитарян А., Селина М. Аутсорсинг бизнес-процессов – предпосылка достижения предпочтительных конкурентных преимуществ/ А.Мхитарян, М.Селина // Вестник Российской экономической академии имени Г.В. Плеханова. – 2008. – №2. – С. 79-83.
66. Мюрдаль Г. Современные проблемы «третьего мира». – М.Прогресс, 1972. – С. 315.
67. Мясникова Л. Смена парадигмы. Новый глобальный проект// Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – №2. – С. 60-69.
68. Наукова та інвестиційна діяльність в Україні (2001-2008): стат. сб. – К.: Держкомстат України, 2009. – С. 324.
69. Неклесса А.И. Конец цивилизации или конфликт истории/ А.И. Неклесса // Мировая экономика и международные отношения -1999. - №3 – С. 32-38.
70. Новикова М.В. Особливості визначення організаційно-економічного механізму глобалізаційних процесів у галузях економіки // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): наук. журн. – К., 2008. – Вип. 1-2. – С. 702-706.
71. Новикова М.В. Роль міжнародних фінансових ринків // Проблеми системного підходу в економіці. зб. Наук. пр. – К.: НАУ, 2010. – Вип. 2. [Електронний ресурс] Режим доступу:
http//www.nbuv.gov.ua/ua/e-journals/PSPE/2010/
72. Новицкий В.Е. Программно-целевой поход в государственной институционной модели. – К.: Аристей, 2005. – С. 40.
73. Новицький В. Регулятивні стратегії відкритих економічних систем і глобальна конкуренція за ресурси/ В. Новицький // Економіка України. – 2007. - №7. – С. 4-14.
74. О классификации теорий мировой экономики // [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.jourclub.ru/17/42.
75. О’Хара Ф. Современные принципы неортодоксальной политической экономики / Ф. О'Хара // Вопросы экономики. – 2009. - №12. – С. 38-57.
76. Одотюк І.В. Технологічні новації в Україні: сильні та слабкі сторони, загрози і сприятливі можливості інноваційного розвитку // «Ефективна економіка»: Електронне наукове фахове видання Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://economy.nauka.com.ua
77. Павленко Ю. Глобалізація та цивілізаційні зрушення сьогодення// Міжнародна економічна політика. – 2005. – Вип.2 (№1). – С. 69-102.
78. Павленко Ю. Східно-християнська цивілізаційна система та її місце у всесвітньому процесі / Ю.Павленко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - №4. – С. 46-47.
79. Панченко Є. Цілі економічного розвитку України / Є. Панченко// Конвергенція економічних моделей Польщі та України [Pед. Д.Лук’яненка, В.Чужикова, М.Г. Вожняка]. – К. : КНЕУ, 2010. – С. 290-304.
80. Пахомов Ю.Н. Пути и перепутья современной цивилизации/ Ю.Н. Пахомов – К.: Международный деловой центр, 1999. – С. 356.
81. Перкинс Дж. Исповедь экономического убийцы. / Дж.Перкинс – М.Pretext, 2005. – С. 358.
82. Пирожков С.І. Моделі і сценарії структурно-інноваційної перебудови економіки України / С.І. Пирожков // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки: зб. наук. праць.; ОІЕ НАН України, відп. ред. А.І. Сухоруков. – К., 2004. – С. 756.
83. Пітерз Я.Н. Глобалізація як гібридизація / Я.Н. Пітерзе // Глобальні модерності / за ред. М. Фезерстоума, С. Леша, Р.Робертсона.-К.: Ніка- Центр, 2008. – С. 71-105.
84. Плотніков О.В. Цивілізаційні аспекти фінансової глобалізації у контексті її впливу на Україну / О.Плотніков //Антологія творчих досягнень НАН України: К. 2004. – С. 171-177.
85. Полунєєв Ю. Технологія економічного прориву: конкурентоспроможність країни та визначення пріоритетів // Моніторинг конкурентоспроможності. – 2008. - №1-2. – С. 8-18.
86. Портер М. Конкурентное преимущество наций: [Пер. с англ]/ Портер М.-М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. – С. 608.
87. Поручник А.М. Національний інтерес України: економічна самодостатність у глобальному вимірі: Монографія. – К.: КНЕУ. – 2008. – С. 352.

88. Постанова Кабінету Міністрів України «Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року»: від 21.07.2006 р., №1001// Офіційний вісник України. – 2006. - №30. – С. 21-32.
89. Прыкин Б.В. Глобальная экономика – ключ к самосохранению. Деятельность эколого-экономических систем / Б.В.Прыкин – М. ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – С. 335. [Електронний ресурс] Режим доступу: http:brainmeta.com/forum/index.pdf/shoutopic=1967.
90. Робертсон Р. Глокалізація: часопростір і гомогенність – гетерогенність / Глобальні модерності. – К.: Ніка-Центр, 2008. – С. 48-72.
91. Розов М.С. Структура социальной онтологии: по пути к центру макроисторических парадигм / М.С. Розов // Вопросы философии. – 1999. – №2. – С. 5-11.
92. Россер Дж., Россер М. Новая экономическая компаративистика: полемические заметки/Дж. Россер, М. Россер // Вопросы экономики.-2009.-№8 – С. 43-53
93. Роузфилд С. Сравнительная характеристика стран мира / С.Роузфилд [Пер. с англ.] – М.: РОССПЭН, С. 2005.- 383.
94. Роузфілд С. Порівнюємо економічні системи: культура, багатство та влада в ХХІ столітті / С. Роузфілд [пер. з англ.] – К.: «К.І.С», 2005. – С. 370.
95. Руденко Л.В. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія. – К.: Кондор, 2004. – С. 480.
96. Румянцев А.П. Розвиток високотехнологічних кластерів в умовах глобалізації / Румянцев А.П., Хмара М.П. // Економіка ринкових відносин. – 2008. - № 2 (2). – С. 34-43.
97. Савельєв Є.В. Формування в Україні міжнародних фінансових центрів та офшорних зон / Є.В. Савельєв // Вісник Львівської комерційної академії «Серія «Економічна». – 2005. – Вип. 18, ч.2. – С. 92-104.
98. Семиноженко В.П. Інноваційна політика України як національний проект / Економіка знань: виклики глобалізації та Україна: Монографія/ За. заг. ред. А.С. Гальчинського, С.В. Льовочкіна, В.П. Семиноженка. – К., 2004. – С. 18-39.
99. Сіденко С. Глобальна економіка: витоки, рушійні сили і динаміка/ С.Сіденко // Економічний часопис ХХІ. - №10. – 2001. – С. 23-27.
100. Сіденко С. Методологія оцінювання економічних реформ у Центральній та Східній Європі та нових незалежних державах// Конвергенція економічних моделей Польщі та України / [Ред. Д. Лукяненка, В. Чужикова, М.Г. Вожняка.] – К. : КНЕУ, 2010. – С. 87-106.
101. Сміт. Е. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія / Ентоні Сміт [Пер. з англ.] – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 170.
102. Соколенко С. Кластери в глобальній економіці / С. Соколенко– К.: Логос, 2004. – С. 848.
103. Соколенко С.И. Глобальные рынки ХХІ столетия: Перспективы Украины / С.И. Соколенко. – К.: Логос, 1998. – С. 568.
104. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму: Відкрите суспільство під загрозою [Пер. з англ.] / Дж. Сорос – К.: Основи, 1999. – С. 259.
105. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / За заг. ред. В.М. Гейця [та ін.]. - K.: НВЦ НБУВ, 2009 – С. 687.
106. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: монографія [Ред. Д.Г. Лук’яненка, В.І. Чужикова.] – К.: КНЕУ, 2007. – С. 544.
107. Средства информатики // БИКИ. – 2009. – № 134-135. – С. 13.
108. Статистика COMTRADE [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.mtracen.org/applil/TradeCom
109. Статистична інформація Державного комітету статистики України Інноваційна активність: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
110. Стиглиц Дж. В тени глобализации / Дж. Стиглиц // Проблемы теории и практики управления. – 2003. - № 2. – С. 21-23.
111. Стиглиц Дж. Ревущие девяностые. Семена развала / Дж.Стиглиц [Пер. с англ.] – М.: Современная экономика и право, 2005. – С. 456.
112. Стігліц Дж. Глобалізація та її тягар [Пер. с англ.] – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – С. 252.
113. Такилл Дж. Доллар. Последняя битва/ Дж. Такилл. [Пер. с англ.] – М.: Астрель, 2010. – С. 304.
114. Тобин Дж. Глобальная экономика: кто у руля? // Вопросы экономики. – 1999. - №1. – С. 51-56.
115. Україна у 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: монографія [Ред. Ю.Г. Рубана.] – К.: НІСД, 2009. – С. 655.
116. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку. Монографія: у 2-х т. – Т.І [Ред. Д.Г. Лук’яненко, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк ін.] – К.: КНЕУ, 2006. – С. 816.
117. Федулова Л.І. Інноваційна економіка / Л.І. Федулова. – К.: Либідь, 2006. – С. 478.
118. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність /А.С. Філіпенко – К.: Знання, 2007. – С. 670.
119. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини. Теорія/ А.С. Філіпенко. – К.: Либідь, 2008. – С. 408.
120. Філіпенко А.С. Економічний розвиток. Європейський контекст/ А.Філіпенко. – К.: Знання України, 2001. – С. 120.
121. Фридман Т. Плоский мир: краткая истории ХХІ века / Т. Фридман [Пер. с англ.] – М.: Хранитель, 2006. – С. 420.
122. Фукуяма Р. Конец истории и последний человек. / Р. Фукуяма [Пер. с англ.] – М.: АСТ, 2004. – С. 525.
123. Хантингтон С. Столкновение цивилизации / С. Хантингтон [Пер. с англ.] – М.: АСТ, 2003. – С. 603.
124. Хмара М.П. Розвиток високотехнологічних кластерів в Європейському Союзі/ М.П. Хмара // Теорії мікро-макроекономіки. – 2008. – Вип. 30. – С. 151-154.
125. Хмара М.П. Розвиток високотехнологічних кластерів у Європейському Союзі / М.П. Хмара: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня дис. канд ек. наук за спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – К: КНЕУ, 2010. – С. 21.
126. Циганкова Т.М. Міжнародний маркетинг: Теоретичні моделі та бізнес-технології: монографія Т.М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 400.
127. Чужиков В. Кластери як об’єкт державного регулювання/ В.Чужиков // Вісник УАДУ. – 2001. - №4. – С. 160-167.
128. Чужиков В. Суть та основні якості еволюції країнових моделей (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.) / В. Чужиков // Конвергенція економічних моделей Польщі та України: монографія. [Ред. Д. Лук’яненко, В. Чужиков, М.Г. Возняк.] – К.: КНЕУ, 2010. – С. 19-32.
129. Чужиков В.І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна методологія: монографія / В.Ф. Чужиков – К.: КНЕУ, 2008. – С. 272.
130. Швиданенко О.А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти: монографія / О.А. Швиданенко – К.: КНЕУ, 2007. – С. 312.
131. Швиданенко О.А. Глобальна парадигма конкурентоспроможності: імперативи становлення та розвитку / О.А. Швиданенко: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. ек. наук за спец. 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – К: КНЕУ, 2007. – С. 35.

132. Шевчук В. Глобальна місія світового українства: Всесвітній панукраїнський проект / Володимир Шевчук. – К.: Вирій. 2006. – С. 32.
133. Шелюбская Н.В. Новая инновационная политика ЕС/ Н.В. Шелюбская // Информационное общество. – 2005. - №5. – С. 17-18.
134. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини [Ред. І.М. Школа] – 2-ге вид., перероб.і доповн. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. – С. 544.
135. Эйфари А.К., Манцев В.В. Глобализация мировой экономики и проблемы суверенитета развивающихся стран / А.К. Эйфари, В.В. Манцев// Вестник РУДН. Серия «Экономика». – 2002. - №1 (8). – С. 68-73.
136. Экономическая энциклопедия. – М.: Экономика, 1999. – С. 1003.
137. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций/ Ю.В. Яковець. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. – С. 411.
138. Ясин Е., Снеговая М. Роль инноваций в развитии мировой экономики / Е. Ясин, М. Снеговая // Вопросы экономики. – 2009. -№9. – С. 15-31.
139. 100 Best Global Brands // Business Week. Special report. – 2009. – September 28. – P. 50-60.
140. A Time for New Ideas: Innovation in Central Eastern Europe// Economist Intelligence Unit, Oracle. – London: EIU, 2008. – P. 396.
141. Assink М., Groenendijk N. Spatial quality, location theory and spatial planning / M. Assink, N. Groendijk // Regional studies Association Annual Conference 2009. - P. 1-12. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.regional-studies-asoc.ac.uk/events/2009/
142. Bello W. Deglobalization: Ideas for a New World Economy/ - London-New-York, 2002.
143. Borras S. The innovation Policy of the European Union. From Government to Governance / Susana Borras. – Cheltenhans Edward Elgar, 2003. – P. 231.
144. Brech J. Geheimnis der Gesunheit /Jorg Gehemnis // Der Spiegel. – 2009. – N40. – P. 122-133.
145. Cleaver T. Understanding the world economy. Second edition / Tony Cleaver. – London – New York.: Routledge, 2002. – P. 315.
146. Comin D., Hobijn B., Rovito E. Technology usage legs // Economic Growth. – 2008. – №13. – P.237 – P. 256.
147. Damijan J.Kostevc., Polanec S. From Innovation to Exporting or Vice Versa / Joze Damijan, Crt Kostevc Crt., Soso Polanec. // The World Economy. – 2010. - №1. – P. 374-397.
148. Daniels P. W., Lever W.F. The Global Economy in Transition/ P.W. Daniels - London: Longman, 1998. – P. 416.
149. Eder Dani. What is the singularity // Neurotine [Електронний ресурс] Режим доступу: www.dani.eder.ru
150. Egger P., Pfaffermayr M. Two Dimensions of Convergence: National and International Wage Adjustment Effects of Cross-border Outsorsing in Europe /Adjusting to Globalization / Ed. By David Greenaway. – Oxford: Blackwell Publishing, 2005. – P. 107-119.
151. Freeman C. Technology Policy and Economic performance/ C. Freeman. – London, 1987. – P. 595.
152. FT Global 500/2010/ The risers and fallers in our annual list of the worlds biggest companies // FT Weekend Magazine. – 2010. – May 29-30. – P. 31-39.
153. Giddens A. Modernity and Self- Indenity / A. Giddens. – Oxford: Polity, 1991. – P. 356.
154. Greenwood J., Busse M., Groizard L. Technology trade in Economic development / J. Greenwood, M. Busse, L. Groizard //The World Economy. – 2008. – №10. – P. 569-591.
155. Hamdouch A., Depret M-H., Monito T-L., Poncet Ch. Regional Policies, Key Levers of Regional Innovation Dunamic / Regional Studies
Association Annual Conference "Understanding and Shaping Regions-
Spatial, Social and ECONOMIC Feature» 6-8 Aprile 2009. [Електронний ресурс] Режим доступу:
http://www.regional-studies-assoc.ac.uk(events)2009)apr-Lenven/papars/
156. High-tech statistics EU. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/statistics_explained
157. Hill J.R. Global Political Economy. – Oxford, 2005. [Електронний ресурс] Режим доступу:
http://accelerating.org/articles/comingtechsingularity.html
http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=212
158. Jackson P., Nexon D. Paradigmatic Faults in International – Relations Theory / P.Jackson, D. Nexon // International Studies quarterly. – 2009. – №53. – P. 907-930.
159. Kastells M. The rise of the Network Society. / M. Kastells. – Blackwell Publishing, 2000. – P. 594.
160. Keating M. The New Regionalism in Western Europe / Territorial Restructuring and Political Change / Cheltenham: Edward Elgar Publishers, 1998.– P. 242
161. Madison A. The World Economy: Historical Statistics.: – 2001. AD. Paris, OECD, – P. 536.
162. Marangos J.A. Political economy approach to the neoclassical gradualist Model of Transition // Journal of Economic Surveys. - 2005. - № 2 (19). –P. 264-293.
163. McClellen, Dorn. Science and Technology in World History. Second Edition. / James McClellen, Harold Dorn – NY: Johns Hopkins university press, –2006. – P. 585
164. Measuring Globalization.– Cambridge University Press, 2006. – P. 536
165. Mellow J., Chalabi A. Top 10 investment for the Next 10 years. Investing Your Way to Financial Prosperity. – Chichester: Capstone, 2008. – P. 112-115.
166. Mishkin F. The next great globalization: how disagrotated nations can harness their financial systems to get rich. / F. Mishkin. – Princeton University Press, 2006. – P. 310.
167. Munch J., Skansen J. Specialization, outsoursing and wages / J. Munch, J. Skansen // Review of World Economy. – 2009. – Vol. 145(1). – P. 53-73.
168. Olson J. Technological Opportunity and Growth / O.Olson. // Journal of Economic Growth. – 2005. - № 10. – P. 35-57.
169. Perez C., Soete L. Catching up in Technology: Entry Barriers and Windows of Opportunity. Technical Change and Economic Theory / C.Perez, L.Soete. – New York: Pinter Publishers, 1988. – P. 451.
170. Raines P. / cluster behavior and economic development: new challenges in policy evaluation/ Raines P. // International Journal of Technology Management. – 2003. – №26. – Р. 191-204
171. Robertson R. Globalization/ R. Robertson. – London: Sage, 1992.- P. 554.
172. Socio-economics. Toward a New Synthesis [Ed. by A. Etzioni, P.A. Lawrence.] – New York – London: M.E. Sharpe, 1991. – P. 356.
173. Solet W. The Revival of Strategic Spatial Planning / W. Solet. – Amsterdam, 2000. – P. 300.
174. Svedberg R. Socio-economics. Toward a New Synthesis/ R. Svedberg.– NY – London: M.E. Sharpe, 1991. – P. 356.
175. The Global Competitiveness Report 2008–2009. – Geneva: World Economic Forum, 2008. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.weforum.org/documents.
176. Transition and growth in Post-Communist Countries. The Ten-year Experience [Ed. by Lucayan T. Orlowski]. – Cheltenhan: Edward Elgar, 2003. – P. 317.
177. The regional Lisbon Index [Електронний ресурс]. Pежим доступу: http://epp.europa.eu/regionalresearch.
178. The European Union. Economics and Policies [Ed. by Ali M. El-Agraa]. – Cambradge: Cambradge University Press, 2007. – P. 604.
179. Understanding the world economy [Ed. by Tony Cleaver]. – London: Routledge, 2002. – P. 270.
180. Uysal G. New Goods and the transition to a New Economy/ G.Uysal //Journal of Economic Growth. – 2005. - №10 – P. 99 – 134.
181. Vinge. V. The Coming technological Singularity 1993/Vernor Vinge [Електронний ресурс] Режим доступу: www.accelerating.org/articles/