Діденко Олег Григорович. Формування і реалізація державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій в Україні

Короткий опис

Діденко Олег Григорович. Формування і реалізація державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій в Україні.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ, 2014.- 253 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДІДЕНКО ОЛЕГ ГРИГОРОВИЧ

УДК 352.07

ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ
В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник −
Попок Андрій Андрійович,
доктор наук з державного управління, професор

КИЇВ – 2014

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ 12
1.1 Державна політика національно-патріотичного виховання як предмет наукового дослідження 12
1.2 Теоретичні основи державної політики національно-патріотичного виховання молоді: цілі, завдання, принципи реалізації 34
1.3 Зарубіжний досвід національно-патріотичного виховання молоді та можливості його адаптації в Україні 57
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ 74
2.1 Організаційно-правові засади формування державної політики національно-патріотичного виховання молоді в Україні 74
2.2 Механізм реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в Україні 89
2.3 Діяльність козацьких товариств як складова реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді 111
Висновки до розділу 2 128
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ 131
3.1 Удосконалення змістовних, управлінських та організаційних форм реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді 131
3.2 Напрями удосконалення державної політики національно-патріотичного виховання молоді 161
3.3 Активізація участі структур громадянського суспільства у реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій 177
Висновки до розділу 3 195
ВИСНОВКИ 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 203
ДОДАТКИ 237

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АСК – Альянс студентів Казахстану
БПМС – Білоруський патріотичний союз молоді
ВПО – Всеукраїнське патріотичне об’єднання
ВФМ – Всекитайська федерація молоді
КМК – конгрес молоді Казахстану
КНР – Китайська народна республіка
КПК – комуністична партія Китаю
КСМК – Комуністичний союз молоді Китаю
НПВ – національно-патріотичне виховання
РКОУ – Рада козацьких отаманів України

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах соціокультурних трансформацій у сучасному українському суспільстві, кризи старої системи цінностей та ідеологій все більшої актуальності набуває пошук нової громадянської ідентичності. Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України до європейського та світового співтовариства передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями роботи з молоддю, яка має бути національно свідомою, високоосвіченою, компетентною, здатною до саморозвитку та самовдосконалення. Домінантою національно-патріотичного виховання має стати формування у молоді ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.
Останні події в українському суспільстві закладають розуміння патріотизму як найважливішого соціально-культурного, духовно-мобілізаційного ресурсу, використання якого може істотно стимулювати підвищення соціальної, виробничої, творчої активності населення. Усе це створює сприятливі умови для національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу.
На сучасному етапі розвитку України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та суспільні інституції повинні вжити системних заходів щодо національно-патріотичного виховання молоді, зокрема з огляду на потребу в підготовці потенційних кандидатів для прийняття на державну та військову службу.
Теоретико-методологічні засади державного управління, його механізми, шляхи вирішення ключових питань реалізації державної політики в різних сферах суспільства в умовах суспільних трансформацій досліджували українські вчені: В.Бакуменко [8], М.Білинська [13], В.Гошовська [43], В.Князєв [84], О.Лебединська [108, 109], В.Мамонова [123], С.Романюк [187], А.Семенченко [194], В.Тертичка [213] та ін.
На важливості наукового пошуку щодо різних складових державного регулювання національно-патріотичного виховання молоді наголошують В.Алексєєв [3], Е.Афонін [5], М.Головатий [34, 35], В.Голубь [40], М.Канавець [78], Д.Карамишев [79], Ю.Куц [106], В.Мартиненко [124], М.Перепелиця [154], А.Попок [162, 163], В.Ребкало [95], Є.Савін [192], В.Скуратівський [198], С.Телешун [211], В.Трощинський [215, 216], І.Хожило [227] та ін.
Педагогічні аспекти формування патріотичних почуттів у контексті загального процесу виховання молоді вивчали Т.Бондаренко [14], Є.Бородін [15], О.Вишневський [24], Ю.Кальниш [77], В.Коваль [86], Т.Лукіна [118], К.Руденко, М.Сметанський [199], М.Стельмахович [201], О.Стьопіна [204], К.Чорна [236], Ю.Шевцова [240] та ін.
Однак при всій значущості цих досліджень у них здебільшого акцентується увага на необхідності формування патріотичних цінностей у молоді, проте не розглядаються саме управлінські аспекти проблеми. Тому існує потреба в комплексному та цілеспрямованому осмисленні проблеми формування та реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій, що й визначило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827).
Проблематика дисертації відповідає темам науково-дослідних робіт “Інструменти і механізми вирішення суперечностей розвитку соціогуманітарної сфери” (ДР № 010U002467), “Теоретико-методологічні засади реформування соціальної сфери в Україні” (ДР № 0112U002467), “Соціогуманітарні пріоритети суспільного розвитку” (ДР № 0113U002445), “Європейські стандарти соціогуманітарного розвитку: сутність та можливості застосування в Україні” (ДР № 011U002854), що розроблялися кафедрою соціальної і гуманітарної політики Національної академії, в процесі виконання яких автором як співвиконавцем підготовлено наукові положення та практичні рекомендації для органів влади щодо конкретизації напрямів реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування механізмів формування і реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій та визначення напрямів їх розвитку.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
– проаналізувати стан дослідженості державної політики національно-патріотичного виховання молоді у вітчизняній і зарубіжній літературі та визначити її цілі, завдання, принципи реалізації;
– удосконалити категорійно-понятійний апарат дисертації, здійснити структурно-функціональний аналіз системи національно-патріотичного виховання молоді;
– узагальнити зарубіжний досвід реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді для виявлення можливостей його застосування в Україні;
– дослідити формування та комплексний механізм реалізації державної політики національно-патріотичного виховання в Україні, виявити особливості діяльності суб’єктів національно-патріотичного виховання молоді на підставі функціонального аналізу;
– здійснити аналіз діяльності козацьких товариств як суб’єкта національно-патріотичного виховання молоді;
– визначити напрями вдосконалення реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій в Україні.
Об’єкт дослідження − система національно-патріотичного виховання громадян.
Предмет дослідження − формування та реалізація державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій.
Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного використання загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: історичного – під час аналізу етапів формування і реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в Україні; систематизації та узагальнення – при розгляді нормативних і теоретичних джерел; компаративного аналізу – в процесі аналізу зарубіжного досвіду національно-патріотичного виховання молоді, порівняння його з відповідними українськими реаліями; системного та структурно-функціонального аналізу – під час дослідження структури системи національно-патріотичного виховання молоді та діяльності її суб’єктів.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали фундаментальні положення теорії державного управління, дослідження українських і зарубіжних науковців та практиків щодо громадянського та національно-патріотичного виховання.
Нормативно-правовою та емпіричною базою дослідження є Конституція та закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Міністерства освіти і науки України, накази Міністерства сім’ї, молоді та спорту України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в запропонованій автором версії теоретико-методологічного обґрунтування процесу формування і реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій та напрямів її вдосконалення.
Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
уперше:
– обґрунтовано теоретичні засади формування і комплексний механізм реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді як системи взаємопов’язаних, послідовних управлінських впливів, які справляються органами державної влади та органами місцевого самоврядування й об’єднані метою формування національної самосвідомості, насамперед залучення молодих людей України до процесів державотворення;
– розроблено теоретичну модель національно-патріотичного виховання молоді та запропоновано пріоритетні напрями вдосконалення державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій, серед яких: соціалізація (орієнтація на тісніший зв’язок патріотичного виховання з інтересами, потребами і перспективами розвитку молоді як найбільш конгломеративної, активної і динамічної соціальної групи); гуманізація (створення максимально сприятливих умов для розвитку здібностей і розширення можливостей сучасної молоді); демократизація (застосування інноваційних методів і форм національно-патріотичного виховання, що базуються на взаєморозумінні і співпраці всіх його суб’єктів і об’єктів); диференціація (варіативність змісту, моделей, програм, форм і методів національно-патріотичного виховання молоді); гуманітаризація (зростання ролі в національно-патріотичному вихованні освіти, культури, історії, тобто інтелектуально-розвиненого компонента);
удосконалено:
– категорійно-понятійний апарат з теми дослідження в контексті державно-управлінської діяльності, зокрема уточнено поняття “державна політика національно-патріотичного виховання”, “суб’єкти національно-патріотичного виховання молоді”, “система національно-патріотичного виховання молоді”;
– інтерпретацію структури та функцій системи національно-патріотичного виховання молоді та запропоновано вихідні принципи її конструювання, зокрема визначено детермінанти цілей, змісту, форм і методів організації процесу національно-патріотичного виховання молоді; трактування особливостей формування модельних уявлень про патріотизм, адекватних молодіжному світосприйняттю та умовам життєдіяльності молоді, що сприяє оптимальній організації виховної діяльності і підвищенню її ефективності;
– трактування складових нормативно-правового поля, пов’язаного з проблемами національно-патріотичного виховання молоді, визначенням необхідності коригування Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013–2017 рр. та унормування функціонального навантаження на суб’єктів системи такого виховання;
набули подальшого розвитку:
– системний аналіз діяльності суб’єктів національно-патріотичного виховання молоді, в процесі якого визначено провідну роль козацьких товариств як дієвого компонента системи національно-патріотичного виховання молоді;
– підходи до адаптації зарубіжного досвіду здійснення державної політики національно-патріотичного виховання молоді, зокрема реалізації відповідних концепцій і програм на державному, регіональному та місцевому рівнях.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані в дисертації наукові положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в практичній роботі органів державної влади під час коригування й реалізації Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013–2017 роки, регіональних програм патріотичного виховання, в подальших дослідженнях цієї тематики та в процесі розробки відповідних навчальних програм у системі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Матеріали дисертації, отримані висновки, пропозиції були враховані і використані: Полтавською обласною державною адміністрацією (довідка від 18 лютого 2014 року № 01-58/260; Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.Сковороди (довідка від 25 лютого 2014 року № 01-10/194); Міністерством молоді та спорту України під час підготовки пропозицій до проекту Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми патріотичного виховання громадян на 2013–2017 роки (довідка від 4 квітня 2014 року № 3659/3).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні ідеї дисертаційного дослідження і розробки, виконані в його межах, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету і завдання, методологічні засади й методичні підходи до їх вирішення та практичне значення одержаних результатів, належать особисто здобувачеві. У статті [162] особистий внесок здобувача полягає в аналізі основних проявів патріотизму та визначенні підходів до формування патріотичної свідомості. Ідеї та розробки, що належать співавторові, у дисертаційній роботі не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи оприлюднено на науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних і за міжнародною участю, і на круглому столі: “Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2012); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2012); “Становлення публічного адміністрування в Україні” (Дніпропетровськ, 2013); “Взаємозв’язок політики і управління: теоретичний і прикладний аспект” (Дніпропетровськ, 2013); “Сталий розвиток територій: проблеми та шляхи вирішення” (Дніпропетровськ, 2013); “Державне управління та державна служба” (Харків, 2013); “Інноваційні підходи менеджменту у практиці публічного управління” (Дніпропетровськ, 2013); “Актуальні проблеми державного управління” (Івано-Франківськ, 2014).
Публікації. Загальні положення та зміст дисертації відображено у 18 працях, зокрема в дев’яти статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, одній – у зарубіжному виданні, восьми тезах у матеріалах науково-практичних конференцій різного рівня.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 253 сторінки, із них 202 сторінки основного тексту. Робота містить 8 рисунків. Список використаних джерел складається з 257 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено вирішення актуального наукового завдання, що полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні процесу формування та реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій та напрямів її вдосконалення.
Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань та дають підстави для формулювання низки узагальнюючих висновків, пропозицій та рекомендацій, що мають теоретичне та практичне значення.
1. У результаті аналізу нормативно-правової бази, наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів щодо сучасного стану державної політики національно-патріотичного виховання молоді встановлено, що зазначена проблематика, а також ціла низка питань державно-управлінського характеру, зокрема обґрунтування методологічних основ, розкриття сутності, принципів, механізмів реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій, недостатньо досліджені, що й зумовило актуальність дисертаційної роботи.
Шляхом інтерпретації патріотизму в онтологічному, гносеологічному, аксіологічному і праксеологічному аспектах доведено, що оптимальним підходом до розуміння його сутності як соціокультурного та духовного феномену є діалектичний, який відображає нерозривну єдність національного і громадянського патріотизму, відданості Вітчизні і державі, а також свідомої активності в побудові громадянського суспільства та забезпечення прав особистості.
Визначено основні принципи реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді: компромісності, стратегічності, суспільної домінанти.
2. Удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження, зокрема з позицій варіативно-модельного підходу конкретизовано поняття “система національно-патріотичного виховання молоді” та обґрунтовано, що її основними елементами є об’єкти, суб’єкти, цілі, ресурси, засоби, соціально-культурне середовище, зв’язки і відносини між ними.
Доведено, що ефективне функціонування системи національно-патріотичного виховання передбачає: формування, розвиток і освоєння населенням, насамперед молоддю, соціально-значущих цінностей, громадянськості і патріотизму в процесі виховання і навчання в освітніх установах усіх типів і видів; масову патріотичну роботу, організовану і здійснювану органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та організаціями; діяльність засобів масової інформації, наукових та інших організацій, творчих спілок, спрямовану на розгляд і висвітлення проблем національно-патріотичного виховання, формування й розвитку особистості патріота Вітчизни.
Установлено, що організацію і функціонування системи національно-патріотичного виховання забезпечують органи державної влади і місцевого самоврядування. Наголошено на тому, що створення і розвиток системи національно-патріотичного виховання молоді можливі тільки на основі програмних методів і єдиної державної політики національно-патріотичного виховання.
3. У процесі аналізу зарубіжного досвіду національно-патріотичного виховання молоді виявлено, що в різних країнах світу для формування патріотичної свідомості громадян використовується саме відлагоджена система публічного управління. Так, у США значну роль відіграють інститути громадянського суспільства, активна пропаганда державних символів через засоби масової інформації; у Франції існує державна програма із захисту національного кінематографу; у Казахстані – галузева програма “Культурна спадщина”; у Грузії патріотичне виховання молоді здійснюється в контексті військово-патріотичного виховання. При цьому активними учасниками реалізації політики національно-патріотичного виховання, крім органів державної влади, виступають інститути громадянського суспільства, засоби масової інформації.
Серед сукупності елементів зарубіжного досвіду національно-патріотичного виховання молоді для впровадження його в Україні найбільш перспективними визначено принципи: системної організації управлінської діяльності в зазначеній сфері; адресного підходу; урахування історичного досвіду минулих поколінь; урахування регіональних умов у впровадженні патріотичних ідей і цінностей, за допомогою яких можливо сформувати відповідальний громадянський патріотизм.
4. У процесі дослідження встановлено, що формування та реалізація державної політики національно-патріотичного виховання молоді має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та інститутів громадянського суспільства.
Визначено етапи формування державної політики національно-патріотичного виховання молоді в Україні: етап артикуляції (1999–2005); етап формування організаційних та правових засад (2006–2008); етап гальмування реалізації цієї політики (2009–2013).
У результаті дослідження виявлено, що комплексний механізм реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді охоплює комплекс заходів: організаційно-управлінських, нормативно-правових, фінансово-економічних, соціально-психологічних.
Доведено, що суб’єктами реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді в Україні є: держава в особі центральних (передусім Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України), регіональних і місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування; навчальні заклади всіх рівнів; політичні партії, громадські організації насамперед молодіжні і релігійні об’єднання; установи культури; сім’я; трудові і військові колективи; засоби масової інформації та ін.
Обґрунтовано, що суб’єкти національно-патріотичного виховання молоді здійснюють свою діяльність через реалізацію як загальних, так і специфічних функцій, що забезпечують розвиток особистості громадянина і патріота. До загальних функцій суб’єктів національно-патріотичного виховання молоді віднесено: формування патріотичної свідомості особистості; засвоєння культурно-ціннісного досвіду багаторівневого соціального середовища життєдіяльності молодої людини; забезпечення соціокультурної ідентифікації особистості; розвиток професійно-діяльнісної персоніфікації індивіда в господарсько-економічному просторі його існування; підтримка становлення його національно-патріотичних почуттів і корекції їх вибірковості; забезпечення соціально орієнтованої мотивації щодо формування якостей захисника і творця своєї Вітчизни; гармонізація духовного і фізичного стану громадянина і патріота. Показано, що реалізація суб’єктами функцій національно-патріотичного виховання молоді зумовлює використання типологічно подібних систем забезпечення своєї діяльності. Структурно в цих системах можна виділити три взаємопов’язані складові: матеріальне забезпечення, освітньо-виховний потенціал, організаційне забезпечення.
5. За результатами аналізу діяльності козацьких товариств як суб’єкта державної політики національно-патріотичного виховання молоді доведено, що оновлена світоглядно-філософська концептуальна модель національно-патріотичного виховання сучасної української молоді передбачає реалізацію наступних перспектив як у теоретичному, так і в практичному контексті: системний розвиток історичних, господарських та культурних традицій українського козацтва; виховна робота з дітьми, юнацтвом та допризовною молоддю на героїчних традиціях українського козацтва і на прикладах козацької звитяги та мужності; військово-патріотична робота з виховання у підростаючого покоління поваги до захисників Вітчизни, морально-психологічної готовності до збройного захисту територіальної цілісності та суверенітету України; участь у заходах щодо охорони громадського порядку, державного кордону та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; фізкультурно-спортивна та оборонно-масова робота, пропаганда здорового способу життя; дослідницька, науково-пошукова робота з вивчення історичного минулого козацтва в України.
6. Доведено, що пріоритетними напрямами удосконалення державної політики національно-патріотичного виховання молоді в межах забезпечення діалогу із структурами громадянського суспільства є такі: активне залучення до патріотичного виховання молоді громадських організацій, використання їх досвіду та організаційного й духовного потенціалу з метою збереження спадкоємності кращих бойових і трудових традицій, відродження та розвитку українського козацтва як важливої громадської сили, здатної зробити вагомий внесок у військово-патріотичне виховання молоді, її підготовку до захисту Батьківщини; організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді; підтримка засобів масової інформації, які висвітлюють проблеми національно-патріотичного виховання молоді; сприяння консолідації і координації діяльності громадських організацій при підготовці і проведенні заходів патріотичного спрямування, вдосконалення інформаційно-пропагандистського забезпечення національно-патріотичного виховання молоді через створення державного замовлення на теле- радіо- та друковану продукцію національно-патріотичного змісту.
Обґрунтовано, що ефективній реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді сприятимуть: зміна ставлення до національно-патріотичного виховання: надання йому статусу головного стратегічного пріоритету розвитку національної безпеки України; поліпшення нормативно-правового (шляхом коригування Концепції патріотичного виховання населення, прийняття Закону України “Про національно-патріотичне виховання”) та організаційного (утворення Координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання молоді при Кабінеті Міністрів України) забезпечення цієї політики; посилення інформаційного супроводу реалізації державної політики національно-патріотичного виховання молоді, зокрема шляхом створення спільноти експертів з національно-патріотичного виховання у соціальних медіа; удосконалення наукового та навчально-методичного забезпечення процесу національно-патріотичного виховання.