Дикий Олег Вікторович. Кримінологічні засади вивчення і попередження злочинів у сфері обороту житлової нерухомості в Україні

Короткий опис

Дикий Олег Вікторович. Кримінологічні засади вивчення і попередження злочинів у сфері обороту житлової нерухомості в Україні.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ДИКИЙ Олег Вікторович

УДК 34 .9 : (343.72 : 332.7)(477)

КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОБОРОТУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
ДРЬОМІН Віктор Миколайович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України

Одеса – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………. с. 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ В УКРАЇНІ ТА СИСТЕМИ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОБОРОТУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ
1.1. Житлова нерухомість як правова категорія і предмет злочинних посягань………………………………………………………………………
с. 14
1.2. Система злочинів у сфері обороту житлової нерухомості та їх класифікація…………………………………………….……….…….………
с. 36
Висновки до першого розділу.…….……..………………………………… с. 45

РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ОБОРОТУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ
2.1. Сучасний стан злочинності у сфері обороту житлової нерухомості України……………………………………………………..……………..……
с. 50
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, що вчинили злочини у сфері обороту житлової нерухомості……………………………………………….
с. 69
2.3. Віктимологічна характеристика потерпілих від злочинів у сфері обороту житлової нерухомості…………………………..……………….….
с. 89
2.4. Особливості детермінації злочинності у сфері обороту житлової нерухомості…………………………………………………………….……..
с. 102
2.5. Кримінологічне значення та характеристика способів вчинення злочинів у сфері обороту житлової нерухомості …………………….…….
с. 120
Висновки до другого розділу .……………………………………………… с. 138

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ОБОРОТУ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ
3.1. Загальносоціальні заходи попередження злочинності в сфері обороту житлової нерухомості ………………………………………………………. с. 144

3.2. Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинності в сфері обороту житлової нерухомості …………………………….…………
с. 155
3.3. Віктимологічна профілактика злочинності у сфері обороту житлової нерухомості ……………………………………….……………………….....
с. 169
Висновки до третього розділу ………………………………………………. с. 180

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… с. 185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. с. 192

ДОДАТКИ…………………………………………………………................. с. 217

ВСТУП

Актуальність теми. Процес формування та розвитку ринку житлової нерухомості в Україні відбувається в складних умовах багатоаспектних правових, економічних та політичних реформ, що, як правило, не сприяє у цілому стабільності суспільних відносин, у тому числі у сфері ринку житла. Недосконалість та незбалансованість чинного законодавства, відсутність системи та координації у роботі державних органів, недосвідченість учасників правовідносин є факторами, що сприяють стрімкій криміналізації сфери обігу житла в Україні. Замість легального, системного, цивілізованого ринку житла виникло явище, яке може бути охарактеризовано як «оборот житлової нерухомості» з ознаками кримінальної діяльності.
Значна кількість поодиноких злочинів та системна злочинна діяльність утворили окремий вид злочинності у сфері обороту житлової нерухомості. Особливої уваги заслуговує тенденція щодо формування та збільшення кількості організованих груп та злочинних організацій, які діють у сфері незаконного обороту житлової нерухомості, що свідчить про перехід злочинності з площини простої групової в системну організовану форму. Такі якісні зміни відбуваються в процесі організації цілеспрямованої злочинної діяльності, яка полягає у систематичному вчиненні злочинних посягань на об’єкти житлової нерухомості для отримання у короткі строки надприбутків. Ще одним фактором такої організаційної зміни її структури є стійкі тенденції до розширення, тобто включення нових учасників, які мають спеціальні знання, займають посади у державних органах. Суб’єктами таких злочинів часто виступають працівники ріелторських компаній та приватні ріелтори. Нерідко співучасниками є посадові особи органів державної влади, нотаріуси. Злочинна діяльність починає набирати ознаки підприємницької діяльності, що існує поряд з легальною та переходить на якісно новий рівень небезпеки для суспільства та економіки загалом. Фактично у вказаній сфері функціонує «кримінальний бізнес».
Вказане обумовлює теоретичну та практичну значущість дослідження.
Теоретичним підґрунтям дослідження злочинності в сфері обороту житлової нерухомості стали дослідження, які проводили такі фахівці з кримінального права, кримінології, криміналістики та цивільного права, як Ю.П. Аленін, П.П. Андрушко, В.І. Антипова, Л.І. Аркуша, В.Д. Басай, В.Д. Берназ, В.С. Батиргареєва, Ю.В. Баулін, А.М. Бойко, В.І. Борисов, В.В. Василевич, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, В.О. Глушков, О.М. Гришко, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, О.В. Дзера, В.М. Дрьомін, С.В. Дьоменко, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, О.С. Кізлова, Н.І. Клименко, О.В. Козаченко, М.Г. Колодяжний, О.М. Костенко, О.В. Кравченко, Н.С. Кузнєцова, О.Г. Кулик, С.Я. Лихова, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, Є.В. Лащук, О.В. Лисодєд, П.П. Михайленко, Р.М. Мінченко, Є.О. Мічурін, В.І. Осадчий, В.І. Полубінський, К.Л. Попов, В.М. Попович, С.І. Нежурбіда, О.В. Смаглюк, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.В. Тіщенко, В.О. Туляков, П.Л. Фріс, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, В.І. Шакун, Р.Б. Шишка та інші.
Вивченню криміналістичних особливостей розслідування шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, присвячене дисертаційне дослідження Н.В. Павлової (2007 р.). Кримінологічні питання шахрайства з нерухомим майном досліджував А.В. Микитчик (2008 р.).
Безсумнівно, вказані роботи мають наукову цінність, однак, враховуючи специфіку досліджень, вони не висвітлюють велику кількість питань, пов’язаних із детермінацією та попередженням злочинності у вказаній сфері.
Зарубіжні автори також приділяли увагу дослідженню злочинності у сфері обороту житлової нерухомості (В.М. Антонов, С.Ю. Арзуманов, Є.В. Бєлов, В.Л. Волков, І.В. Жеребчиков, С.Б. Іващенко, М.А. Капустюк, Т.А. Огарь, Д.Н. Черномазов).
Таким чином, незважаючи на складну ситуацію, яка склалася у сфері запобігання вказаному виду злочинності, в Україні відсутнє комплексне кримінологічне дослідження злочинів у сфері обороту житлової нерухомості.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях пункту 1 статті 3 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», указу Президента України «Про затвердження Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю» від 21.10.2011 р. №1000/2011, Національної антикорупційної стратегії на 2011–2015 роки. Робота виконана в межах плану наукових досліджень кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного університету «Одеська юридична академія» «Кримінологічні, пенітенціарні та кримінально-правові заходи забезпечення сталого розвитку суспільства» на 2011–2015 рр., як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на тему «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються в сфері обороту житлової нерухомості, та розробка на підставі цього заходів попередження злочинності у вказаній сфері.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено та вирішено такі завдання:
визначити зміст правової категорії «житлова нерухомість» на підставі наукових положень та сучасного законодавства;
з’ясувати предмет злочинів у сфері обороту житлової нерухомості;
дослідити злочинність у сфері обороту житлової нерухомості з позицій системного аналізу;
розглянути систему показників злочинності у сфері обороту житлової нерухомості;
здійснити характеристику осіб, які вчинили злочини у сфері обороту житлової нерухомості;
встановити та вивчити особистість потерпілих осіб від злочинів у сфері обороту житлової нерухомості;
виявити та систематизувати детермінанти злочинності у сфері обороту житлової нерухомості;
дослідити характерні способи вчинення злочинів у сфері обороту житлової нерухомості;
окреслити загальносоціальні заходи попередження злочинності у сфері обороту житлової нерухомості;
розробити пропозиції щодо удосконалення заходів попередження злочинності у сфері обороту житлової нерухомості на спеціально-кримінологічному рівні;
запропонувати заходи віктимологічної профілактики злочинності у сфері обороту житлової нерухомості.
Об'єктом дослідження є система суспільно-правих відносин та соціальні процеси, які виникають у сфері обороту житлової нерухомості в Україні, і які пов’язані з вчиненням та попередженням злочинів у цій сфері.
Предметом дослідження є кримінологічні засади вивчення і попередження злочинів у сфері обороту житлової нерухомості в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів, що дозволив розглянути злочинність у сфері обороту житлової нерухомості у розвитку та взаємозв’язку та виявити усталені закономірності і тенденції (п.п. 2.1, 2.4, 2.5). Формально-догматичний метод використовувався для тлумачення окремих положень чинного законодавства України, що регулює відносини в сфері обороту житлової нерухомості (п.п. 1.1, 2.4, 3.3). За допомогою системно-структурного та формально-логічного методів було визначено основні детермінанти криміналізації відносин у сфері обороту житлової нерухомості (п.п. 1.2, 2.4). Історико-правовий метод застосовувався під час проведення порівняльного аналізу окремих положень сучасного законодавства та такого, що втратило чинність (п.п. 1.1, 3.3). За допомогою конкретно-соціологічних методів було проведено вивчення вироків у кримінальних справах (кримінальних провадженнях) за злочини, вчинені в сфері обороту житлової нерухомості. Це сприяло отриманню найбільш повної інформації про досліджуване явище, обґрунтуванню пропозицій і практичних рекомендацій у сфері попередження злочинності в сфері обороту житлової нерухомості, а також дало змогу виявити характерні риси особистості злочинців (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5). За допомогою контент-аналізу було проаналізовано наукові дослідження з проблематики теми, офіційні повідомлення у засобах масової інформації та аналітичні матеріали правоохоронних органів (п.п. 2.4, 3.2). За допомогою методу екстраполяції здійснено прогнозування стану злочинності в сфері обороту житлової нерухомості на 2015 - 2016 рр. (п.п. 2.1). Порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного вітчизняного законодавства та законодавства інших країн щодо встановлення відповідальності за заволодіння правом власності на чужу житлову нерухомість (п.п. 1.1, 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять 240 вироків у кримінальних справах (кримінальних провадженнях) під час вчинення шахрайств або вимагання прав власності на об’єкти житлової нерухомості або коштів, отриманих від їх продажу, авансових платежах тощо, що були ухвалені в період з 2004 до 2015 рр. на всій території України. На підставі вивчення 240 вироків у кримінальних справах (кримінальних провадженнях) було проаналізовано 670 епізодів вчинення злочинів та 433 засуджені особи. Обсяги опрацьованого матеріалу свідчать про репрезентативність вибіркового дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших комплексних досліджень у кримінологічній науці, яка присвячена кримінологічній характеристиці злочинності в сфері обороту житлової нерухомості та напрямів її попередження.
За результатами проведеної роботи сформульовано нові положення та висновки, а саме:
вперше:
злочинність у сфері обігу житлової нерухомості розглядається як система злочинів, що поділяється на дві підсистеми: злочинність у сфері оренди житла та злочинність під час посягання на право власності на об’єкти житлової нерухомості у разі укладення інших видів цивільно-правових угод (наприклад, купівля-продаж, міна, дарування тощо);
аргументується, що злочини в сфері обороту житлової нерухомості можуть бути вчинені в двох самостійних формах: заволодіння чужим майном (авансовими коштами, коштами від продажу майна без посягань на право власності на майно тощо) або придбання права на майно (умисел направлений безпосередньо на заволодіння правом власності на об’єкт житлової нерухомості);
виявлено типові способи вчинення злочинів з диференціацією залежно від цивільно-правових форм регулювання обороту житлової нерухомості. Доведено, що типовий механізм підготовки до вчинення злочинів складається із чотирьох основних елементів: розробка плану дій, підшукування об’єктів житлової нерухомості або потенційних жертв, вибір засобів впливу на потерпілих, підбір співучасників. Виявлено логічну послідовність дій під час підготовки до вчинення злочину, можна стверджувати, що в усіх випадках особи вчиняли спочатку основні дії, а тільки після них факультативні.
на підставі вивчення соціально-рольових функцій осіб, які є учасниками відповідних правовідносин виявлено категорії (групи) осіб, які вчиняють злочини в сфері обороту житлової нерухомості: 1) особи, які безпосередньо професійно здійснюють діяльність у сфері обігу житлової нерухомості; 2) особи, які опосередковано професійно здійснюють діяльність у сфері обігу житлової нерухомості; 3) власники об’єкту житлової нерухомості або особа, яка на законних підставах користується об’єктом житлової нерухомості; 4) інші особи, які мають доступ до інформації щодо обороту житлової нерухомості;
з урахуванням практики застосування судами кримінального законодавства та практики кваліфікації злочинів у сфері обороту житлової нерухомості, а також у разі призначення покарання за вказані дії запропоновано доповнити Розділ VI «Злочини проти власності» Кримінального кодексу України (далі – КК України) окремою статтею, яка б передбачала кримінальну відповідальність за заволодіння правом власності на об’єкти житлової нерухомості;
відображено специфіку заходів щодо попередження злочинів у сфері обороту житлової нерухомості, на підставі яких внесено пропозиції стосовно вдосконалення діяльності суб’єктів попередження злочинів та правового регулювання обороту житлової нерухомості в Україні;
удосконалено:
класифікацію злочинів у сфері обороту житлової нерухомості. Так, залежно від мети виділено дві групи: основні, які спрямовані на реалізацію злочинного наміру, тобто заволодіння коштами, житловою нерухомістю, або придбання права на вказане майно (до цієї групи безпосередньо відносяться шахрайство та вимагання); супутні злочини, що пов'язані з вчиненням основного злочину і, як правило, спрямовані на полегшення його вчинення або спрямовані на приховування наслідків злочинних дій (підробка документів, нанесення тілесних ушкоджень, корупційні правопорушення тощо);
теоретичні положення щодо системи детермінант сучасної злочинності, на підставі аналізу яких виділені соціально-економічні, соціально-виховні, організаційні (інституційні) та правові фактори злочинності в сфері обороту житлової нерухомості;
пропозиції щодо необхідності нормативного регулювання інституту представництва, який у сфері обороту житлової нерухомості представлений окремими ріелторами, а також агентствами нерухомості;
наукові погляди щодо системи факторів, які впливають на рівень віктимності потенційних жертв злочинів у сфері обороту житлової нерухомості. До них віднесено: правову неосвіченість, значні борги за комунальними платежами, бажання потерпілих змінити місце проживання та інші матеріальні проблеми (наприклад, заборгованість за кредитами або іншими зобов’язаннями потерпілого тощо), фізичні, лінгвістичні або інші вади, що не виключають дієздатність, відсутність близьких родичів за місцем проживання потерпілого тощо;
класифікацію жертв злочинів у сфері обороту житлової нерухомості на підставі соціального становища, віку, способу життя, професійної діяльності, який підвищує їх рівень віктимності; виділено так звану «групу ризику», до якої віднесено: 1) особи, які зловживають спиртним; 2) особи похилого віку; 3) особи, які не проживають за місцем знаходження об’єкта житлової нерухомості;
набуло подальшого розвитку:
наукові положення щодо визнання права на майно як самостійного предмета шахрайства та вимагання;
пропозиції щодо створення державної системи допомоги жертвам злочинів у сфері обороту житлової нерухомості в Україні, яка включала б правову, матеріальну та психологічну допомогу потерпілим;
пропозиції щодо підвищення правової освіченості учасників відносин у сфері обороту житлової нерухомості та механізми її реалізації, що включало б здійснення загального інформування населення про способи укладення цивільно-правових договорів у сфері обороту житлової нерухомості, найбільш поширені способи вчинення злочинів у вказаній сфері, порядок звернення до правоохоронних органів за захистом, відповідальність за порушення законодавства, способи забезпечення виконання зобов'язань, а також про дії потенційної жертви для недопущення або припинення вчинення щодо неї злочину.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висвітлені в роботі положення та рекомендації можуть використовуватися у:
науково-дослідницькій роботі – з метою подальшого вивчення злочинності в сфері обороту житлової нерухомості та удосконалення механізмів її попередження;
правотворчості та правозастосуванні – для розробки державних програм попередження злочинності, удосконалення нормативно-правової бази, що регулює відносини в сфері обороту житла та покликана захищати законні права та інтереси суб’єктів цих відносин, для модернізації системи контролюючих та правоохоронних органів щодо більш повного обліку злочинів у вказаній сфері та підвищення ефективності їх діяльності, для усунення факторів детермінації злочинності в сфері обороту житлової нерухомості;
навчальному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Кримінологія», розробці методичних рекомендацій та навчальних посібників із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.); Міжнародній науковій конференції «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності і права» (м. Одеса, 30 листопада 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, 16-17 березня 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2013 року» (м. Харків, 14 листопада 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій ювілею академіка С.В. Ківалова «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми боротьби зі злочинністю і підготовки кадрів для правоохоронних органів» (м. Мінськ, 3 квітня 2015 р.).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес під час викладання курсу «Кримінологія» (акт впровадження від 15 грудня 2014 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у дванадцяти публікаціях, п’ять з яких – наукові статті, опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, дві – наукові статті у зарубіжних періодичних виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. На підставі проведеного дослідження можна дійти до висновку, що оборот житлової нерухомості – це складна систему відносин, які виникають між суб’єктами з приводу укладення цивільно-правових договорів, де предметами угоди виступають об'єкти житлової нерухомості, які віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Основним об’єктом цивільно-правових відносин у вказаній сфері є житлова нерухомість, яка може знаходитися в державній, комунальній та приватній власності. На підставі дослідження положень чинного законодавства та думок учених можна прийти до висновку, що під поняттям «житлова нерухомість» варто розуміти: а) особистий будинок зі всіма приміщеннями, які призначені для постійного, переважного чи тимчасового проживання в них, а також приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; б) будь-яке житлове приміщення незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного, переважного або тимчасового проживання; в) будь-яке інше приміщення або забудова, які належать до об'єктів житлової нерухомості відповідно до законодавства. Поняття житлової нерухомості також охоплює інші допоміжні та службові приміщення (кладовки, підвал тощо), але вони можуть бути лише складовим елементом житлової нерухомості.
2. Доведено, що через фізичні властивості, які притаманні житловій нерухомості, посягання на неї можливі не у всіх формах. Фактично не можливе її викрадення таємним, відкритим або насильницьким способами, що характерні для крадіжки, грабежу і розбою. Такі об'єктивно непереміщувані об'єкти не можуть бути предметом зазначених способів розкрадання ще і через свої юридичні властивості. З цього слідує, що злочини, які вчиняються у сфері обороту житлової нерухомості, посягають не на житлову нерухомість як річ, предмет матеріального світу з певними фізичними властивостями і правовим статусом, а на сукупність визначених цивільним законодавством майнових прав, що належать законному власникові. Тобто у сфері обороту житлової нерухомості товаром виступає не сам об'єкт, а право на нього, до того ж вартість об'єкта визначається його фізичними та економічними параметрами, а також обсягом переданих прав. Фактично заволодіти правом власності на об’єкт житлової нерухомості можливо лише у випадку придбання права на майно, тобто належного, передбаченого законодавством, правового оформлення факту зміни власника, а виходячи з положень чинного Кримінального кодексу України це можливо під час вчинення одного з двох правопорушень, що передбачені в статтях 189 (вимагання), 190 (шахрайство).
Право на майно необхідно виділяти як самостійний предмет шахрайства та вимагання. Сама ж нематеріальна природа такого предмета злочину не суперечить основному призначенню предмета злочину - служити орієнтиром у встановленні об'єкта злочину.
3. Значна кількість поодиноких злочинів та системна злочинна діяльність утворюють окремий вид злочинності, яка впливає на різні сфери життя суспільства та на інші види злочинності, які нею і породжуються. Злочинність у сфері обороту житлової нерухомості є системою злочинів, яка поділяється на дві підсистеми: злочинність у сфері оренди житла та злочинність у разі посягання на право власності на об’єкти житлової нерухомості під час укладення інших видів цивільно-правових угод (наприклад, купівля-продаж, міна, дарування тощо).
4. Залежно від мети вчинення злочинів у сфері обороту житлової нерухомості можна умовно виділити дві групи: основні, які спрямовані на реалізацію злочинного наміру, тобто заволодіння коштами, житловою нерухомістю, або придбання права на вказане майно (до цієї групи безпосередньо відносяться шахрайство та вимагання); супутні, що пов'язані з вчиненням основного злочину і, як правило, спрямовані на полегшення його вчинення або спрямовані на приховування наслідків злочинних дій (підробка документів, нанесення тілесних ушкоджень, корупційні правопорушення тощо). Залежно від предмета посягань злочини у сфері обороту житлової нерухомості можна поділити на такі групи: спрямовані на заволодіння коштами потерпілих; спрямовані на заволодіння правом власності на об’єкт житлової нерухомості.
5. Динаміка злочинності у сфері обороту житлової нерухомості має сталу тенденцію до збільшення кількості вчинених злочинів. У дослідженні не знайшла свого підтвердження гіпотеза про безпосередній зв'язок злочинності та економічних процесів, що відбуваються у сфері обороту житлової нерухомості. Звертається увага на високий рівень латентності злочинності у сфері обороту житлової нерухомості.
Особливої уваги заслуговує груповий характер злочинності у сфері обороту житлової нерухомості, що має стійку тенденцію до вдосконалення злочинної кваліфікації, внутрішню організованість, професіоналізм, технічну оснащеність, що значно утрудняє проведення ефективної діяльності щодо попередження злочинів, вчинених такими групами.
Було доведено, що у сфері обороту житлової нерухомості змінюються тенденції до збільшення рецидиву злочинів, що є вкрай несприятливим фактором для попереджувальної діяльності правоохоронних органів у вказаній сфері. Встановлено, що злочини у сфері обороту житлової нерухомості за своїм механізмом реалізації є досить складними. Через це нерідко вчиняються при співучасті для полегшення його вчинення, а також для пришвидшення досягнення злочинної мети.
6. На підставі соціально-рольових функцій осіб, що беруть участь у обороті житлової нерухомості, виділено такі групи злочинців: особи, які безпосередньо професійно здійснюють діяльність у сфері обігу житлової нерухомості; особи, які опосередковано професійно здійснюють діяльність у сфері обігу житлової нерухомості; власники об’єкту житлової нерухомості або особа, яка на законних підставах користується об’єктом житлової нерухомості; інші особи, які мають доступ до інформації щодо обороту житлової нерухомості.
7. На підставі соціального становища, віку, способу життя, професійної діяльності, що підвищують рівень віктимності проведено класифікацію жертв злочинів у сфері обороту житлової нерухомості та виділено так звану «групу ризику». До вказаної групи входять: особи похилого віку; особи, які зловживають алкоголем; особи, які через різні обставини не проживають за місцем знаходження об’єкта житлової нерухомості.
8. Визначено, що усю сукупність факторів, які детермінують стан злочинності у сфері обороту житлової нерухомості можна розділити на такі групи: соціально-економічні, соціально-виховні, організаційні (інституційні) та правові. До соціально-економічних факторів варто віднести високу вартість об’єктів житлової нерухомості і як наслідок надприбутки для злочинців, задоволення потреб у проживанні, юридичну недосвідченість потерпілих про порядок укладення договорів щодо відчуження або придбання об’єктів житлової нерухомості, високу вартість послуг приватних ріелторів або агентств нерухомості. До організаційних (інституційних) відносяться: прорахунки правоохоронних органів щодо попередження та профілактики злочинності у сфері обороту житлової нерухомості, а також інших органів; відсутність діяльності щодо моніторингу стану злочинності; належне методичне забезпечення розслідування злочинів у сфері обороту житлової нерухомості; формальне виконання своїх обов’язків нотаріусами та неналежний контроль за їхньою діяльністю. До правових факторів злочинності у сфері обороту житлової нерухомості варто віднести: недоліки законодавчого регулювання правового режиму житлової нерухомості; відсутність належного законодавчого закріплення правового статусу ріелторських фірм; недосконалість кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
9. Шахрайство може бути вчинено в двох самостійних формах: заволодіння чужим майном або придбання права на нього. Перший випадок характерний, коли умисел злочинців направлений на заволодіння коштами від продажу майна без посягань на право власності на це майно. В другому випадку злочинці навпаки спонукають жертву передати їм права на майно. Заволодіння правом на майно вчиняється, здебільшого під час укладення різних видів договорів: купівлі-продажу, дарування, оренди тощо.
На відміну від шахрайства, при вчиненні вимагання прав власності на об’єкти житлової нерухомості потерпілі до моменту скоєння злочину не мали наміру, наприклад, на продаж або дарування житлової нерухомості, але після дій злочинців змушені їх вчиняти.
Для злочинів у сфері обороту житлової нерухомості характерний заздалегідь обдуманий, конкретизований спосіб вчинення злочину, так як це вимагає значного часу для підготовки, пов'язаної з пошуком об'єкта житлової нерухомості, розробкою дій, виготовленням підроблених документів, підбором співучасників тощо.
Вибір способу вчинення злочину залежить від значної кількості різного роду факторів: моральна та ціннісна орієнтація злочинця, його юридичні знання у сфері обороту житлової нерухомості, особистість потерпілого та його поведінка, до, під час та після вчинення злочину, наявність умов, що сприяють вчиненню конкретного злочину тощо.
10. У системі заходів, спрямованих на попередження злочинності у сфері обороту житлової нерухомості, пріоритет повинен надаватися заходам загальносоціального характеру, так як найбільший вплив на цю злочинність мають соціальні та економічні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві. Особливу увагу варто звернути на підвищення правової культури населення і, як наслідок, утвердження законності в суспільстві та поваги до основних прав людини, одним із яких є право власності. Варто звернути увагу, що налагодження постійних зв’язків правоохоронних органів з професійними учасниками у вказаній сфері також позитивно вплине на практику попередження злочинності. Ефективна реалізація заходів попередження злочинності у сфері обороту житлової нерухомості можлива лише у разі консолідованої правозабезпечувальної та правозастосовної роботи.
11. З метою вдосконалення діяльності правоохоронних органів щодо попереджання злочинності в сфері обороту житлової нерухомості вносяться конкретні пропозиції щодо змін та доповнень окремих нормативно-правових актів, а саме:
1) доповнити КК України статтею «Незаконне заволодіння правом на чужу житлову нерухомість» такого змісту:
«1. Незаконне заволодіння правом на чужу житлову нерухомість, -
- карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
2. Ті самі дії, вчинені працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, та здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, -
- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна»;
2) викласти у наступній редакції статтю 27 Закону України «Про нотаріат»:
«Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності лише у випадку, якщо ним вжиті всі передбачені законодавством заходи щодо перевірки відомостей та документів, що надані особами, які звернулись за вчиненням відповідної нотаріальної дії.»;
Обґрунтовано необхідність прийняття нормативно-правового акту для регулювання інституту представництва, який у сфері обороту житлової нерухомості представлений окремими ріелторами, а також агентствами нерухомості.
Обґрунтовано пропозиції щодо створення державної системи допомоги жертвам злочинів у сфері обороту житлової нерухомості в Україні, яка б включала правову, матеріальну та психологічну допомогу потерпілим.
12. Обґрунтовується, що віктимологічну профілактику у сфері обороту житлової нерухомості необхідно здійснювати на двох рівнях: загальносоціальному та індивідуальному. Зазначається, що злочини вчиняються в умовах функціонування складної системи «жертва – злочинець», яка сама перебуває у сфері дії активного зовнішнього оточення. Особливої уваги заслуговує здійснення загального інформування населення про способи укладення цивільно-правових договорів у сфері обороту житлової нерухомості, про найбільш поширені способи вчинення злочинів у вказаній сфері, порядок звернення до правоохоронних органів за захистом, відповідальність за порушення законодавства, способи забезпечення виконання зобов'язань, а також про дії потенційної жертви для недопущення або припинення вчинення щодо неї злочину. Таке інформування необхідно здійснювати за допомогою ЗМІ та мережі Інтернет, воно має на меті не тільки спрямування поведінки громадян у правове русло, але й пропаганду моральності, роз'яснення змісту норм чинного законодавства.
Наголошується, що індивідуальну віктимологічну профілактику повинні здійснювати як працівники правоохоронних органів, так і працівники соціальних служб, що поряд з виконанням своїх основних обов’язків проводили б віктимологічну роботу з відповідними категоріями населення. Однак координування індивідуальної віктимологічної профілактики доцільно покласти саме на підрозділи правоохоронних органів. Особливої уваги зі сторони держави для захисту прав заслуговують особи, які перебувають у «групі ризику».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Теория и методология криминологического прогнозирования / Аванесов Г. А. – Москва: Юрид. лит., 1972. – 334 c.
2. Аврамова О. Є. Поняття та класифікація житлової нерухомості / О. Є. Аврамова // Форум права. – 2012. – № 1. – С. 15–19 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e–journals/FP/2012–l/12aoekgn.pdf
3. Александров Ю. В. Кримінологія : курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – Київ : МАУП, 2002. – 296 с.
4. Аналітична інформація ринку нерухомості за 2011–2013 рр. Комітету з статистики та аналітики ринку нерухомості АСНрУ та Інформаційно–аналітичного Центру компанії «Олімп Консалтинг» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asnu.net/
5. Антонов В. Н. Преступные посягательства на рынок жилья: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно–исполнительное право» / В. Н. Антонов – Владивосток, 1998. – 15 с.
6. Антонюк Н. О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою: монографія. – Львів: ПАІС, 2008. – 216 с.
7. Антонян Ю. М. Психология преступления и наказания / Ю. М. Антонян, М. И. Еникеев, В. Е. Эминов. – Москва: ПЕНАТЕС–ПЕНАТЫ, 2000. – 451 с.
8. Антонян Ю. М. Личность преступника / Ю. М. Антонян, В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 364 с.
9. Арзуманов С. Ю. Криминологическая характеристика и предупреждение преступлений, совершаемых на рынке жилой недвижимости: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук спец.: 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно–исполнительное право» / С. Ю. Арзуманов. – Москва, 2006. – 20 с.
10. Балабанов И. Т. Экономика недвижимости / Балабанов И. Т. – СПб.: Питер, 2002. – 207 с.
11. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие: монография. – Харьков: Основа, 2003. – 368 с.
12. Батиргареєва В. С. Кримінологічний аналіз латентної рецидивної злочинності / В. С. Батиргареєва // Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии : сб. науч. ст. / ОНЮА ; под ред.: М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. – Одесса, 2007. – С. 106-113.
13. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Батиргареєва Владислава Станіславівна; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2002. – 266 с.
14. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Баулін Ю. В. – Київ: Атіка, 2004. – 296 с.
15. Бачинин В. А. Философия права и преступления / Бачинин В. А. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
16. Безверхов А. Г. Имущественные преступления / Безверхов А. Г. Самара: Изд–во «Самарский университет», 2002. – 359 с.
17. Бекряшев А. К. Теневая экономика и экономическая преступность [Электронный ресурс] / А .К. Бекряшев, И. П. Белозеров. – Режим доступа: http: //newasp.omskreg.ru/bekryash/ch1p1.htm.
18. Зуйков Г. Г. К вопросу о понятии причин преступления и условий, способствующих его совершению / Г. Г. Зуйков // Вопросы предупреждения преступности. –1965. – Вып. 2. – С. 3–18.
19. Бесєдін А. А. Дисфункціональна сім'я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх: автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: 22.00.03 «Соціальні структури та соціальні відносини» / А. А. Бесєдін; Нац. ун–т внутр. справ. – Харків, 2002. – 19 с.
20. Богданчиков С. В. Уголовно–правовая классификация преступлений против собственности / С. В. Богданчиков // Закон и право. –2008. – № 6. – С. 36–38.
21. Бойко А. М. Детермінація економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки (теоретико–кримінологічне дослідження): монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 380 с.
22. Бойцов А. И. Преступления против собственности / Бойцов А. И. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002.– 773 с.
23. Бучко М. Б. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження: автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. Б. Бучко ; Нац. ун–т внутр. справ. – Харків, 2002. – 19 с.
24. Вавилов С. И. Собрание сочинений: В 4–х т. / С. И. Вавилов. – Москва: Изд. АН СССР, 1956.– Т. 3. – 607 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ, Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
26. Винник Б. Поняття «житло» в законодавстві України та його правове значення / Б. Винник // Юридичний журнал: Аналіт. матеріали. Коментарі. Судова практики. – 2005. – № 12. – С. 24–28.
27. Вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 08.10.2010 року по справі № 1–72/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
28. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2009 року по справі № 1–105 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
29. Вирок Печерського районого суду м. Києва від 21.04.2009 року по справі № 1–11/09 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
30. Вирок Центрально–Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22.06.2012 року по справі № 1–432/11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
31. Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2011 року по справі № 1–156/11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/
32. Висновок Головного науково–експертного управління 27.04.2012 на проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=43173
33. Висновок Головного науково–експертного управління на Проект Закону України «Про відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди фізичним особам, які потерпіли від злочину» від 17.11.2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=7303&skl=7
34. Волошина Л. А. О системном подходе к изучению сущности преступности / Л. А. Волошина // Вопросы борьбы с преступностью. – 1972. – Вып. 15. – С. 11-23.
35. Воронченко О. В. Теоретичні аспекти функціонування та розвитку ринку нерухомості / О. В. Воронченко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010 . – № 2. – С. 33–36.
36. Голіна В. В. Запобігання злочинності (теорія і практика) : навч. посіб. / В. В. Голіна. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120 с.
37. Головкін Б. Латентний вимір корисливої насильницької злочинності в Україні / Б. Головкін // Юридична Україна. – 2009. – № 6. – С. 110–116.
38. Головкін Б. М. Теоретичні та прикладні проблеми детермінації і запобігання корисливій насильницькій злочинності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Крмінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Б. М. Головкін ; Нац. ун–т «Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого». – Харків, 2011. – 35 с.
39. Головкін О. В. Групова злочинність та її попередження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Крмінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Головкін; НАН України. Ін–т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ, 2005. – 19 с.
40. Горощак А. А. Теневая экономика: опыт криминологического иследования / А. А. Горощак, Э. А. Дидоренко, В. М. Иванов. – Луганск, 1997. – 293 с.
41. Гревцева А. Ю. Классификация преступлений в современном уголовном праве / А. Ю. Гревцева // Закон и право. – 2009. – № 9. – С. 51–54.
42. Гришко О. М. Запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку: віктимологічне дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Крмінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.М. Гришко ; Акад. адвокатури України. – Київ, 2010. – 16 с.
43. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Потерпевший от преступления (тематический сборник). – Владивосток: Изд–во Дальневост. ун–та, 1974. – С. 16–37.
44. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии : монография. – Харьков : Прапор, 2005. – 224 с.
45. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінології науки / Закалюк А. П. – Київ : Ін Юре, 2007. – 424 с.
46. Джужа О. М. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини) : навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. А. Василевич. – Київ : Атіка, 2001. – 368 с.
47. Медицький І. Б. Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної Української держави / Медицький І. Б. – Івано–Франківськ, 2007. – 222 с.
48. Гаврилин Ю. В., Шурухнов Н. Г. Криминалистика: методика расследования отдельных видов преступлений: Курс лекций / Ю. В. Гаврилин, Н. Г. Шурухнов. – Москва: Книжный мир, 2004. – С. 52.
49. Куц В. Н. О непосредственном объекте вымогательства / В. Н. Куц // Проблема соц. законности. – Харьков, 1985. – 471 с.
50. Драгопуз В. П. Екстраполяція як метод наукового пізнання / В. П. Драгопуз // Гуманітарний вісник. – 2012. – №28. – С. 606–612.
51. Дрёмин В. Н. Преступность как обьект системного анализа / В. Н. Дрёмин // Актуальні проблеми держави і права. – 2000. – № 7. – С. 242–255.
52. Другий рік поспіль ринок нерухомості в Україні демонструє поступове зростання // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246069296&cat_id=244276429
53. Дрьомін В. М. Злочинність як соціальна практика: інституціональна теорія криміналізації суспільства: монографія. – Одеса: Юрид. л-ра, 2009. – 616 с.
54. Дрьомін В. М. Кримінологія : навч.–метод. посіб. / В. М. Дрьомін, В. О. Туляков, Н. А. Орловська. – Одеса : Юрид. л-ра, 2003. – 172 с.
55. Дьоменко С. В. Вимагання: кримінально–правовий та кримінологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Крмінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. В. Дьоменко; Акад. адвокатури України. – Київ, 2006. – 19 с.
56. Жеребчиков И. В. Уголовно–правовые проблемы охраны недвижимого имущества в России: дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Игорь Владимирович Жеребчиков. – Волгоград, 2006. – 219 с.
57. Житлове право України: Навч. посібник / за ред. Є. О. Харитонова. – Київ: Істина, 2008. – 160 с.
58. Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 (УРСР) // Відомості Верховної Ради. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.
59. Житловий фонд України. Статистична інформація Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
60. Завора Т. Ринок нерухомості та особливості його функціонування на загальнодержавному та регіональному рівнях в Україні / Т. Завора // Економіст. – 2006. – № 10. – С. 40–43.
61. Зав'ялов С. М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / С. М. Зав'ялов; Нац. акад. внутр. справ України. – Київ, 2005. – 19 с.
62. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів / Закалюк А. П. – Київ: Ін Юре, 2007. – 712 с.
63. Законодавство України про нерухомість / Упор. Гутарін Я. М., – Київ: Юрінком Інтер, 1999. – 368 с.
64. Законодательство Петра I / Клеандрова В. М., Колобов Б. В., Кутьина Г. А., Новицкая Т. Е. и др.; Отв. ред.: Новицкая Т. Е., Преображенский А. А. – Москва: Юрид. лит., 1997. – 880 c.
65. Зарубежная криминология: Учеб. пособие / С. М. Иншаков. 2–е изд. Москва: ЮНИТИ; Москва : Закон и право, 2003.– 383 с.
66. Звернення ріелторської спільноти з приводу проекту закону «Про особливості провадження ріелторської діяльності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asnu.net/news/599/
67. Зейдляев А. У. Классификация способов совершения преступлений / А. У. Зайдляев // Юристъ – правоведъ. – 2006. – № 4. – С. 94–95.
68. Зелинский А. Ф. Криминальная психология / А. Ф. Зелинский. – Киев : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
69. Зелинский А. Ф. Криминология : Учеб. пособие / А. Ф. Зелинский; Ун–т внутр. дел МВД Украины. – Харьков : Рубикон, 2000. – 238 с.
70. Зелинский А. Ф. О криминологической классификации преступлений / А. Ф. Зелинский // Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства. – 1978. – С. 210 – 212.
71. Зуйков Г. Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.09 / Г.Г. Зуйков. – М., 1970. – С. 205.
72. Иншаков С. М. Криминология: Учебник / Иншаков С. М. – Москва: Юриспруденция, 2000.– 432 с.
73. Ільченко С. Ю. Кримінологічне дослідження стану латентності контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів / С. Ю. Ільченко, Б. М. Ємець // Кримінальне право України: теорія і практика. – 2006. – № 7. – С. 19–26.
74. Ірхін Ю. Б. Психосемантичні засади довірливості у шахрайстві як елемент делінквентного поводження особистості // Проблеми сучасної психології: Зб. наук. пр. КПНУ ім. І. Огієнка, Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – 2010. – Вип. 8. – С. 388–397.
75. Колодяжний М. Г. Сучасна концепція запобігання злочинності в Європейському Союзі / М. Г. Колодяжний // Форум права. – 2013. – № 4. – С. 168–173 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j–pdf/FP_index.htm_2013_4_30.pdf
76. Кабанов П. А. Криминологическая классификация жертв политических преступлений в современной российской криминальной политической виктимологии /П. А. Кабанов // Юридическое образование и наука. – 2007. – № 4. – С. 24–27.
77. Кальман А. Г. Понятийний аппарат современной криминологии: терминол. слов. / А. Г. Кальман, И. А. Христич; под. общ. ред. В. В. Голины; Ин–т изучения проблем преступности АПрН Украины. – Харьков: Гимназия, 2005. – 271 с.
78. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження: дис… доктора юрид. наук : 12.00.08 / Олександр Григорович Кальман; Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Харків, 2004. – 431 с.
79. Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Крмінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.Г. Кальман; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Харьков, 2004. – 40 с.
80. Каплій О. Розвиток і проблеми функціонування ринку нерухомості в Україні / О. Каплій // Законодавство України про нерухомість : Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 4. – 368 с.
81. Капустюк М. А. Криминологическая характеристика и предупреждение преступлений, совершаемых на рынке недвижимости : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно–исполнительное право» / М. А. Капустюк. – Москва, 2010. – 25 с.
82. Касинюк Л. А. Правова культура як один із показників розвитку суспільства / Л. А. Касинюк // Вісник Національного університету «Юридична академія України ім. Я. Мудрого». – 2013. – № 3. – С. 238–240.
83. Кірнос В. М., Русінко М. І. Загальні поняття житла і житлового фонду / В. М. Кірнос, М. І. Русінко // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2010. – № 4–5. – С. 72 – 76.
84. Коваленко О. И. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности / О. И. Коваленко, В. П. Филонов. – Донецк: [АО “Изд–во Донеччина”], 1995. – 590 с.
85. Коваленко М. А. Ринок нерухомості: фінансові аспекти: навч. посіб. / М. А. Коваленко, Л. М. Радванська. – Херсон: Олді–плюс, 2002. – 160 с.
86. Колесников К. В. Ліцензування ріелторської діяльності як засіб державного регулювання в Україні та за кордоном / К. В. Колесников // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 329–336 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/ FP/2009–3/09kkvtzk.pdf;
87. Колесников К. В. Ліцензування ріелторської діяльності як засіб державного регулювання в Україні та за кордоном / К. В. Колесников // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 329–336 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2009–3/09kkvtzk.pdf
88. Колодяжний М. Г. Кримінологічна характеристика вимагань, поєднаних з насильством / М. Г. Колодяжний // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2007. – Вип. 16. – С. 70–78.
89. Колодяжний М. Г. Кримінологічна характеристика та запобігання вимаганням, поєднаним із насильством: автореф. дис. на здобуття наук. степуня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Крмінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. Г. Колодяжний. – Харків, 2010. – 20 с.
90. Конвенція ООН «Проти транснаціональної організованої злочинності», прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15.11.2000 р. // Офіційний вісник України 2006 – №14. – Ст. 1056.
91. Коновалова В. Е. Обыск : тактика и психология / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. – Харьков : Консум, 1997. – С. 18–19.
92. Коробов П. Классификация преступлений по уровню их опасности / П. Коробов // Российская юстиция. – 2004. – № 1. – С. 47–49.
93. Кравченко О. В. Психологічні особливості шахрайства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: 19.00.06 «Юридична психологія» / О. В. Кравченко ; Нац. ун–т внутр. справ. – Харків, 2005. – 21 с.
94. Крекотень І. П. Формування ринку нерухомості на регіональному рівні в Україні: автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. екон. наук: 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / Крекотень І. П. – Полтава, 2009. – 20 с.
95. Криминология: Учебник / под ред. Г. А. Аванесова. 4–е изд., перераб. и доп. Москва : ЮНИТИ–ДАНА, 2006. – 495 с.
96. Криминология: Учебник для вузов / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. 4–е изд., перераб. и доп. Москва : НОРМА, 2009. – 800 с.
97. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Д. А. Шестаков. 2–е изд., перераб. и доп. Москва: Изд–во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 561 с.
98. Криминология. Учеб. пособие для вузов / под ред. Я. Ф. Кузнецовой, Ю. Я. Аргуновой Москва: Зерцало–М, 2001. – 208 с.
99. Криминология: Учебник / [Агапов А. Ф., Баринова Л. Ф., Кирилов С. И., Крашенников С. С. и др.]; под ред. В. Д. Малкова. – Москва: ЗАО Юстицинформ, 2004. – 528 с.
100. Криминология: Учебник / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – Москва: Юристъ, 1997. – 512 с.
101. Криминология: Учебник для вузов /под общ. ред. А. И. Долговой. – 3–е изд., перераб. и доп. – Москва: Норма, 2005. – 912 с.
102. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
103. Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР від 12.01.1961. – 1961 р. – № 2. – Ст. 14.
104. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2013 // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 9–10, № 11–12, № 13. – Ст. 88.
105. Кримінально–процесуальний кодекс України від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР від 12.01.1961 – 1961 р. – № 2 – Ст. 15.
106. Кримінологія : конспект лекцій / Р. М. Янович, І. О. Єсип, М. Й. Штангрет. – Львів : ЛьвДУВС, 2006. – 144 с.
107. Кримінологія : навч. посіб. / [О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов та ін.]; за заг. ред. О. М. Джужи; Нац. акад. внутр. справ України. – Київ : Прецедент, 2004. – 207 с.
108. Кримінологія : підручник / [О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.]; за заг. ред. О. М. Джужи; Нац. акад. внутр. справ України. – Київ : Юрінком Інтер, 2002. – 414 с.
109. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман та ін.; за ред. І. М. Даньшина. – Харків : Право, 2003. – 352 с.
110. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2–ге вид. перероб. і доп. – Харків: Право, 2009. – 288 с.
111. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии / В. Н. Кудрявцев. – Москва : Юрид. лит-ра, 1966. – 256 с.
112. Кудрявцев В. Н., Лунеев В. В. О криминологической классификации преступлений /В. Н. Кудрявцев, В. В. Лунеев // Государство и право. –2005. – № 6. – С. 54 – 66.
113. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений: монография / В. Н. Кудрявцев ; АН СССР, Ин–т гос. и права. Москва: Наука, 1976. –285 с.
114. Кудрявцев В. Н. Курс советской криминологии: Предмет. Методология. Преступнось и её причины. Преступник. – Москва: Юрид. лит-ра., 1985. – 416 с.
115. Курс кримінології: Підручник: У 2 кн. – Кн. 1. Загальна частина / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, Ю. В. Александров та ін.; за ред. О. М. Джужи; Нац. акад. внутр. справ України. – Київ : Юрінком Інтер, 2001. – 351 с.
116. Курс уголовного права: В 5 т. Том 1. Общая часть: Учение о преступлении/ под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – Москва: Зерцало, 2007.– 624 с.
117. Кучеренко С. А., Сушко С. В. Безробіття в трансформаційній економіці України та напрями його подолання / С. А. Кучеренко, С. В. Сушко // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Економіка. – 2013. – Вип. 4. – С. 108–112.
118. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. В. Лащук. – Київ, 2005. – 262 с.
119. Лисодєд О. В. Кримінологічні проблеми шахрайства: автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Лисодєд ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Харків, 1999. – 17 с.
120. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно–правове дослідження. – Київ, 2000. – 275 с.
121. Литвинов О. М. Поняття і класифікація причин та умов, що сприяють вчиненню злочину / О. М. Литвинов // Форум права. –2008. –№ 2. –С. 323–327 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e–journals/FP/2008–2/08lomsnz.pdf
122. Лунеев В. В. Преступность XX века: мировые, региональные и российские тенденции / Лунеев В. В. изд. 2–е, перераб. и доп. – Москва : Волтерс Клувер, 2005. – 912 с.
123. Малюткина–Алексеева И. А. Жилая недвижимость как объект гражданского права России : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / И. А. Малткина–Алексеева. – Чебоксары, 2003. – 21 с.
124. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко// //Право України. – 2004. – №7. – С. 3–14.
125. Марцев А. І. Уголовно–правовая классификация преступлений / А. Марцев, О. Михаль // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 49–51.
126. Маршакова Н. Н. Классификация в российском уголовном законодательстве: Теоретико–прикладной анализ : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; Уголовно–исполнительное право» / Н. Н. Маршакова. –Нижний Новгород, 2006. –30 с.
127. Машика Ю. В., Бобруйко О. І. Стан та проблеми безробіття в Україні / Ю. В. Машика, О. І. Бобруйко // Економічний простір. – 2013. –№74. – С. 122–130.
128. Микитчик А. В. Кримінологічні засади запобігання шахрайству з нерухомістю : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Андрій Васильович Микитчик; Київ. нац. ун–т внутріш. справ. – Київ, 2008. – 224 с.
129. Мірошниченко О. С. Підвищення запобіжної ролі права в боротьбі зі злочинністю / О. С. Мірошниченко // Форум права. –2008. –№ 2. –С. 363–366 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e–journals/FP/2008–2/08mosbzz.pdf
130. Мічурін Є. О. Поняття житла та його ознаки / Є. О. Мічурін // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2002. – №1. – C. 227–230.
131. Мічурін Є. О. Удосконалення цивільно–правового регулювання правочинів з житлом як один з факторів профілактики правопорушень у сфері нерухомості / Є. О. Мічурін // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2003. – №2. – С.68–77.
132. Мошак Г. Г. Використання засобів приватного права у запобіганні злочинності / Г. Г. Мошак. – Харків : Кроссроуд, 2010. – 196 с.
133. Музика А. А., Лащук Є. В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія. – Київ : Паливода А. В., 2011. – 192 с.
134. Назаров В. Право особи на недоторканість житла та його обмеження у кримінальному провадженні / В. Назар