ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ В МЕХАНІЗМІ УПРАВЛІННЯ ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

Федчишин Сергій Анатолійович

УДК 342.951:341.231(477)

ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УКРАЇНИ
ЗА КОРДОНОМ В МЕХАНІЗМІ УПРАВЛІННЯ
ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Матюхіна Наталія Петрівна,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………..……………… 3
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЗАКОРДОННИМИ СПРАВАМИ УКРАЇНИ ………………………………….….9
1.1 Історико-правовий аналіз розвитку системи органів управління закордонними справами України…………………………..………….…..9
1.2 Правове забезпечення управління закордонними справами України…………….....................................................................................40
1.3 Система органів управління закордонними справами України……………………...…………………...………….……………..54
1.4 Місце дипломатичного представництва України за кордоном в системі органів державного управління..……………..…………………....……..69
Висновки до Розділу 1…………………………………………….…………...80

РОЗДІЛ 2. ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УКРАЇНИ ЗА КОРДОНОМ: СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ, ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ..……………………83
2.1 Завдання, функції і повноваження дипломатичного представництва України за кордоном………………………………………...…..….…….83
2.2 Форми та методи управлінської діяльності дипломатичного представництва України за кордоном…………...………………….….109
2.3 Проблеми вдосконалення організаційної структури дипломатичного представництва України за кордоном…………………..………….…..132
2.4 Зарубіжний досвід та його значення для вдосконалення організації та правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв України за кордоном………………….....................................................160
Висновки до Розділу 2……………………………………….……………….182
ВИСНОВКИ………………………………………………..…………………186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….….………...192
ВСТУП
Актуальність теми. Існування і розвиток України як незалежної держави, стрімке зростання її активності у зовнішній політиці, розширення і ускладнення завдань у цій сфері, просування в напрямку європейської інтеграції та досягнення інших зовнішньополітичних цілей України вимагають подальшого вдосконалення державного управління закордонними справами, забезпечення дієвості його механізму.
З метою реформування державного управління в Україні провадиться широкомасштабна адміністративна реформа, невід’ємним складником якої є вдосконалення системи управління закордонними справами України. Проте, незважаючи на вживані заходи, ця система ще не повною мірою відповідає інтересам утвердження демократичної, соціальної, правової держави, здійснення ефективного управління в галузі закордонних справ України.
Це зумовлює необхідність подальшого реформування управління закордонними справами, у тому числі й органів дипломатичної служби України. Важливим напрямком такого реформування є вдосконалення організаційних і правових засад діяльності дипломатичних представництв України за кордоном (далі – дипломатичні представництва), поліпшення їх кадрового і матеріально-технічного забезпечення, вирішення інших не менш важливих проблем, від розв’язання яких значною мірою залежить їх ефективне функціонування, надання ними якісних послуг громадянам, забезпечення їх прав та свобод. У цьому відношенні поглиблене дослідження організаційних і правових засад діяльності дипломатичних представництв набуває особливого значення й актуальності.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи становлять праці вчених у галузі теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права, державного управління, зокрема, В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, Т.І. Биркович, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, Б.І. Гуменюка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Н.П. Матюхіної, В.Я. Настюка, Н.Р. Нижник, Є.Я. Павлова, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, Ю.М. Старілова, О.О. Телічкіна, М.М. Тищенко, А.А. Торкунова, В.В. Цвєткова, Х.П. Ярмакі та ін. Окремих питань організації та діяльності дипломатичних представництв торкалися відомі радянські вчені (І.Н. Ананов, О.С. Бахов, І.І. Євтихієв, Ю.М. Козлов, О.Є. Луньов, С.С. Студенікін ін.).
З огляду на предмет дослідження при написанні роботи використовувались також праці фахівців з міжнародного права, а саме І.П. Бліщенко, В.М. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, Ю.Г. Дьоміна, В.Д. Дурденевського, Т.М. Лященко, М.М. Микієвича, М.В. Миронова, А.І. Музики, В.Л. Павлової, В.М. Репецького, О.Ф. Сакуна, К.К. Сандровського та ін.
Окрема увага приділялась науковим працям вчених, які досліджували питання механізму державного управління, його зміст, складові та ін. Зокрема, це роботи В.Д. Бакуменко, В.А. Кузнєцова, В.Я. Малиновського, Ю.О. Тихомирова, Л.П. Юзькова та інших науковців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» відповідно до цільової комплексної програми «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» на 2006–2010 рр. (номер державної реєстрації № 0106u002285). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 19 грудня 2008 р. (протокол № 5).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на підставі досягнень юридичної науки, норм чинного законодавства та практики їх застосування напрацювати оновлені уявлення про управління закордонними справами, його механізм, визначити місце в ньому дипломатичних представництв, розробити й надати науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню організації та правового забезпечення їх діяльності з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду. Виходячи з цього, у роботі зроблено спробу вирішити такі завдання:
– проаналізувати особливості історико-правового розвитку системи органів управління закордонними справами України, у тому числі дипломатичних представництв;
– відповідно до чинного законодавства та сучасних досягнень юридичної науки уточнити сутність управління закордонними справами, його механізм; розкрити правові засади управління закордонними справами України;
– охарактеризувати систему органів управління закордонними справами, визначити в ній місце дипломатичних представництв;
– проаналізувати сучасний стан правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв, визначити основні шляхи його вдосконалення;
– проаналізувати завдання, функції та повноваження дипломатичних представництв, визначити проблеми, що виникають при їх реалізації, запропонувати шляхи їх розв’язання;
– охарактеризувати форми та методи управлінської діяльності дипломатичних представництв;
– розкрити особливості організаційної структури дипломатичних представництв, запропонувати шляхи її вдосконалення;
– узагальнити зарубіжний досвід організації і правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв, виявити основні підходи та напрямки їх розвитку, опрацювати можливості застування позитивного зарубіжного досвіду в практиці реформування вітчизняних дипломатичних представництв.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з організацією та діяльністю дипломатичних представництв.
Предмет дослідження становлять організаційні та правові засади функціонування дипломатичних представництв як складової механізму управління закордонними справами.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, історико-правовий метод послужив засобом дослідження процесів становлення й розвитку системи органів управління закордонними справами. Системний метод, а також методи аналізу і синтезу допомогли визначити систему органів управління закордонними справами та місце дипломатичних представництв в цій системі, їх завдання, функції та повноваження. Крім того, ці методи застосовувались для дослідження форм і методів управління дипломатичних представництв, їх організаційної структури. Метод класифікації використовувався для характеристики видів органів управління закордонними справами України. Порівняльно-правовий метод застосовано в процесі вивчення зарубіжного досвіду організації і правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв.
Нормативну основу даної роботи становлять Конституція України, міжнародні договори й закони України, акти Президента і Кабінету Міністрів України, відомчі акти Міністерства закордонних справ України (далі – МЗС України), у тому числі дипломатичних представництв, а також інших органів виконавчої влади України, що стосуються організації та діяльності дипломатичних представництв. Вивчались також окремі положення законодавства зарубіжних країн, позитивні надбання яких можуть бути використані в Україні. Емпіричну базу дисертації склали статистичні показники й матеріали практичної діяльності МЗС України, Представництва МЗС України в м. Харків, Посольства України в Республіці Казахстан.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв, в результаті якого сформульовано низку нових наукових положень і висновків, а саме:
уперше:
– положення про сутність державного управління закордонними справами розглядаються з позицій концепції «належного управління»;
– комплексно досліджуються організація і правове забезпечення діяльності дипломатичних представництв, їх завдання, функції і повноваження, форми і методи управління, організаційна структура;
– обґрунтовано необхідність прийняття Положення про Посольство України, розроблено проект такого Положення.
удосконалено:
– висвітлення особливостей історико-правового розвитку системи органів управління закордонними справами України, виділено та досліджено етапи, які ця система пройшла у своєму становленні;
– характеристику сучасного стану правового забезпечення управління закордонними справами та діяльності дипломатичних представництв, сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення;
– характеристику завдань, функцій і повноважень дипломатичних представництв, форм і методів їх управління, організаційної структури;
– характеристику адміністративно-правового статусу Надзвичайного і Повноважного Посла України, проаналізовано основні його складові, зроблено висновок щодо необхідності їх закріплення в Положенні про Посольство України.
дістало подальшого розвитку:
– з’ясування сутності механізму управління закордонними справами;
– характеристика системи органів управління закордонними справами України та класифікація цих органів, визначення місця й ролі дипломатичних представництв у цій системі;
– положення про необхідність вдосконалення діяльності із кадрового забезпечення дипломатичних представництв, створення належних умов як для співробітників цих органів, так і для членів їх сімей, забезпечення їх соціального і правового захисту;
– з’ясування сучасного стану запровадження моделі «електронного урядування» в діяльність дипломатичних представництв та проблем, що виникають при цьому, запропоновано окремі шляхи їх вирішення;
– аналіз зарубіжного досвіду організації і правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв, визначено основні тенденції їх розвитку й підходи до реформування, зроблено висновок про доцільність запровадження цього досвіду в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції та рекомендації сприятимуть подальшому вдосконаленню організації і правового забезпечення діяльності дипломатичних представництв.
Одержані результати можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері: для подальшої розробки проблем державного управління закордонними справами;
– у правотворчості: при внесенні змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Закону «Про дипломатичну службу», при вдосконаленні підзаконних правових актів, що регулюють діяльність дипломатичних представництв;
– у правозастосовчій сфері: при практичному вдосконаленні організації та діяльності дипломатичних представництв;
– у навчальному процесі: при підготовці підручників і навчальних посібників з дисципліни «Адміністративне право» та в процесі її викладання.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювались на наукових і науково-практичних конференціях: «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (Луцьк, 2006), «Наукова молодь: досягнення і перспективи» (Луганськ, 2007), «Реформування права України очима молодих учених» (Запоріжжя, 2007), «Конституційні читання» (Харків, 2008), «Реформування сучасної правової системи» (Донецьк, 2009), «Теорія і практика вдосконалення законодавства та правозастосування: традиції та новації» (Мінськ, 2009), «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2010), а також на засіданнях кафедри адміністративного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Було сформульовано пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про дипломатичну службу», розроблено проект Положення про Посольство України. Ці пропозиції і зазначений проект Положення, а також інші результати дисертації впроваджено в практичну діяльність МЗС України, про що свідчить наявність відповідного акту впровадження від 29.10.2010 р. (додаток 1).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 12 наукових працях, з яких 4 статті, опубліковані у фахових наукових виданнях, та 8 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні місця та ролі дипломатичних представництв у механізмі управління закордонними справами, визначення сучасного стану та основних підходів і шляхів вдосконалення їх організації і правового забезпечення. Отримані результати дослідження, пропозиції та рекомендації можуть бути сформульовані у вигляді нижченаведених положень теоретичного характеру.
1. Аналіз історичного досвіду організації і правового забезпечення системи управління закордонними справами України дозволив виділити основні етапи її становлення (1917-1921 рр., 1921-1991 рр., з 1991 р. по сьогодення), простежити тенденції розвитку дипломатичних представництв як складової цієї системи, розкрити особливості організаційних та правових засад їх діяльності, а також визначити проблеми, що поставали перед ними на різних етапах, та шляхи їх вирішення. Акцентується увага на тому, що деякі з цих проблем не втратили своєї актуальності і за сучасних умов (недостатнє фінансування і матеріально-технічне забезпечення дипломатичних представництв, формування їх оптимальної організаційної структури відповідно до покладених завдань і функцій та ін.). Зроблено висновок, що на різних етапах розвитку системи органів управління закордонними справами дипломатичним представництвам відводилась головна роль з-поміж органів цієї системи, що знаходились за межами України.
2. Вивчення і аналіз чинного законодавства України, міжнародних документів, наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців, присвячених сучасним проблемам розвитку державного управління, концепції «належного управління», що покладена в основу реформування державного управління в багатьох іноземних державах, дозволило уточнити поняття управління закордонними справами. В дисертації управління закордонними справами розглядається як самостійний вид державної діяльності особливої групи державних органів – органів управління закордонними справами (посадових осіб) щодо реалізації зовнішніх завдань і функцій держави, що має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер та ґрунтується на принципах верховенства права, ефективності, відкритості і прозорості, підзвітності, дотримання і забезпечення прав громадян та їх реальної участі у формування та реалізації зовнішньої політики держави.
3. На основі аналізу сучасного стану правового забезпечення управління закордонними справами України, організації та діяльності дипломатичних представництв сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України. Зокрема, вказано на необхідність приведення у відповідність до п. 12 ст. 92 Конституції України положень Закону «Про дипломатичну службу» щодо визначення в ньому завдань і функцій органів дипломатичної служби. Потребою часу є розробка і прийняття Положення про Посольство України, проект якого розроблений автором і наданий для впровадження в практичну діяльність МЗС України (акт впровадження від 29.10.2010 р.). Чинне Положення про дипломатичне представництво України за кордоном від 22.10.1992 р. не відповідає сучасним реаліям дипломатичної практики; не врегульовує ряд важливих питань організації та діяльності дипломатичних представництв; затверджене не указом, а розпорядженням Президента України, що суперечить чинному законодавству України та ін.
4. Розкрито особливості системи органів управління закордонними справами. Залежно від місця та ролі в цій системі органи управління закордонними справами поділяються на: 1) загальнополітичні (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України), які беруть участь у формуванні зовнішньої політики та вирішують стратегічні питання з управління закордонними справами; 2) спеціалізовані (МЗС України, його органи на території держави і за кордоном), які безпосередньо здійснюють управління закордонними справами, забезпечують реалізацію зовнішньої політики України; 3) інші органи управління, які наділені окремими повноваженнями з управління закордонними справами України.
5. Визначено місце дипломатичних представництв у системі органів управління закордонними справами. Охарактеризовано їх управлінські функції і повноваження. Функції поділяються на: 1) загальні (прогнозування, планування, регулювання, координація, організація, контроль і облік); 2) спеціальні (представництво України в державі перебування; захист в ній інтересів України, прав та інтересів її громадян та юридичних осіб; ведення переговорів з урядом держави перебування; розвиток співробітництва між Україною і державою перебування в області економіки, культури і науки; консульські функції та ін.); 3) допоміжні (діловодство, фінансування, матеріально-технічне і кадрове забезпечення та ін.). Підкреслюється значення кадрового забезпечення дипломатичних представництв, створення необхідних умов для співробітників цих органів (як з точки зору виконання їх службових обов’язків, так і вирішення побутових та інших питань), а також членів їх сімей, забезпечення їх належного соціального і правового захисту. Що стосується повноважень дипломатичних представництв, то сьогодні не існує єдиного нормативно-правового акту, який би надавав вичерпний їх перелік. Визначити ці повноваження дозволяє аналіз положень міжнародних договорів, законів і підзаконних нормативно-правових актів України. Зроблено висновок про доцільність систематизації повноважень дипломатичних представництв в Положенні про Посольство України.
6. За умов скорочення фінансового і матеріально-технічного забезпечення дипломатичних представництв надзвичайно актуальною проблемою є збереження дипломатичної присутності України у світі. Звертається увага на зарубіжний досвід вирішення аналогічної проблеми: збільшення кількості дипломатичних представництв акредитованих за сумісництвом у декількох державах, збільшення фінансування і кількості співробітників постійних представництв при ООН та ін.
7. З метою вирішення завдань і реалізації функцій дипломатичних представництв ними використовуються як правові, так і неправові форми управлінської діяльності. Підкреслено, що провідне місце серед них займають правові форми (видання правових актів та вчинення інших юридично значущих дій). Що стосується правових актів, які видаються цими органами, їх юридичної форми та інших особливостей, то вони не знайшли чіткого закріплення в чинному Положенні про дипломатичне представництво України за кордоном. У зв’язку з цим вказується на необхідність їх визначення в Положенні про Посольство України. На основі дослідження практики діяльності дипломатичних представництв (насамперед, Посольства України в Республіці Казахстан) зроблено висновок, що значне місце з-поміж правових форм їх управління займають консульські дії (реєстраційні, дозвільні, облікові та ін.).
Проаналізовано неправові форми, характерні для управлінської діяльності дипломатичних представництв, а саме проведення нарад, дипломатичне листування, збирання інформації в країні перебування, інформаційна аналітична і роз’яснювальна робота та ін. Аналіз сучасного стану організації діяльності дипломатичних представництв у межах реалізації концепції «електронного урядування» дозволив визначити існуючі проблеми у цій сфері (недосконалість нормативно-правового забезпечення, невпорядкований характер наповнення веб-сайтів дипломатичних представництв України в різних державах, не використання повною мірою їх можливостей тощо). З метою вдосконалення веб-сайтів дипломатичних представництв запропоновано закріпити їх типову структуру шляхом внесення змін до Порядку оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади. Підкреслюється, що активне запровадження та використання сучасних інформаційних технологій сприятиме підвищенню ефективності як внутрішньоуправлінської діяльності дипломатичних представництв, так і виконанню їх зовнішніх завдань, забезпеченню якісного обслуговування громадян, зміцненню позитивного іміджу України в світі.
8. Що стосується методів управління, які використовуються в діяльності дипломатичних представництв, то в роботі охарактеризовано такі універсальні методи як переконання, заохочення й примус. Повноцінне застосування заходів заохочення щодо працівників дипломатичної служби, а також накладення на них дисциплінарних стягнень пов’язується з прийняттям Дисциплінарного статуту працівників дипломатичної служби України. Вказується на доцільність прийняття Кодексу поведінки працівників дипломатичної служби України з точки зору формування етичних засад дипломатичної служби та запровадження етичної моделі поведінки її працівників. З-поміж заходів адміністративного примусу для дипломатичних представництв найбільш характерними є заходи адміністративного попередження. В той же час, в діяльності цих органів мають місце і окремі заходи адміністративного припинення.
9. Проаналізовано організаційну структуру дипломатичних представництв, до якої входять керівництво, галузеві (загально- і спеціально-дипломатичні), функціональні та обслуговуючі підрозділи. Підкреслено, що особливістю організаційної структури є наявність адаптивних рис, що дозволяє їй гнучко та оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та пристосовуватись до нових завдань. Поряд із загально-дипломатичними до неї входять і спеціально-дипломатичні підрозділи, які: а) формуються з відряджених до дипломатичних представництв співробітників інших центральних органів виконавчої влади України; б) спрямовані на розвиток міждержавного співробітництва в окремих галузях; в) підпорядковуються як МЗС України, так і іншим центральним органами виконавчої влади за відповідним профілем. З огляду на те, що підпорядкування спеціально-дипломатичних підрозділів сьогодні не вирізняється єдиним підходом до визначення кількості органів, яким вони підпорядковуються, та розподілу повноважень між ними, запропоновано запровадити єдиний підхід до підпорядкування цих підрозділів. Зроблено висновок про необхідність нормативного закріплення типової організаційної структури дипломатичних представництв. З метою визначення оптимальної організаційної структури відповідно до покладених завдань і функцій вказується на доцільність проведення функціональних обстежень дипломатичних представництв.
10. Проаналізовано адміністративно-правовий статус Надзвичайного і Повноважного Посла України, а саме порядок його призначення, функції, права і обов’язки, особливості дисциплінарної і адміністративної відповідальності. Підкреслено, що посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України властиві риси як політичних, так і адміністративних посад. Важливим напрямком вдосконалення правового забезпечення діяльності Надзвичайного і Повноважного Посла України є нормативне закріплення в Положенні про Посольство України прав і обов’язків, відповідальності, а також інших складників його статусу.
11. Важливе теоретичне і практичне значення для подальшого вдосконалення організації і правового забезпечення вітчизняних дипломатичних представництв має досвід інших країн світу. Узагальнення зарубіжного досвіду дозволило виявити основні тенденції та закономірності, що визначають сучасний стан і перспективи розвитку організації і правового забезпечення дипломатичних представництв іноземних держав, а саме: посилення економічного напрямку їх діяльності, створення належних умов для ефективної роботи співробітників, спеціалізація дипломатичного співробітництва і збільшення кількості спеціально-дипломатичних підрозділів, пошуки оптимальної моделі їх підпорядкування та ін.
В умовах реформування державного управління закордонними справами України особливого значення набуває досвід організації і діяльності дипломатичних представництв країн-членів ЄС, що зумовлюється позитивними здобутками реформ дипломатичної служби в європейських державах та визначенням інтеграції до ЄС в якості пріоритетного напрямку зовнішньої політики України. Зроблено висновок, що дослідження відповідного досвіду має безумовне значення для забезпечення адаптації дипломатичної служби України до вимог ЄС і усвідомлення викликів, які можуть постати перед нею в майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.
2. Вєдєнєєв Д. В. Становлення зовнішньополітичної служби України 1917 – 1920 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Д. В. Вєдєнєєв. – К., 1994. – 17 с.
3. Матвієнко В. М. Форпост суверенності (Історія дипломатичної служби України) / В. М. Матвієнко // Зовнішні справи. – 2007. – № 12. – С. 20-23.
4. Шульгин О. Я. Початки діяльності Міністерства закордонних справ України / О. Я. Шульгин // Розбудова держави. – 1993. – № 1. – С. 22-24.
5. Шульгин О. Я. Політика (Державне будівництво України і міжнародні справи) / О. Я. Шульгин. – К.: Вид-во Друкарь, 1918. – 111 с.
6. Галайчук Б. Г. Організація української дипломатичної служби / Б. Г. Галайчук // Дипломатія УНР та Української Держави в документах і спогадах сучасників: у 2 т. / [упоряд. І. М. Гнатишин, О. С. Кучерик, О. О. Маврін]. – К.: Український письменник, 2008. – Т. 1. – 369 с.
7. Биркович Т. І. Державне управління дипломатичною службою (1917-1920 рр.) / Т. І. Биркович // Держава і право: зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 31. – С. 191–199.
8. Вєдєнєєв Д. В. Юність української дипломатії. Становлення зовнішньополітичної служби Української держави 1917-1923 роках / Д. В. Вєдєнєєв, Д. В. Будков. – К.: К.І.С., 2006. – 312 с.
9. Вєдєнєєв Д. В. З досвіду побудови дипломатичної служби України / Д. В. Вєдєнєєв // Розбудова держави. – 1993. – № 3. – С. 30-36.
10. Гайдуков Л. Ф. Традиції України в підготовці дипломатичних кадрів: діалог з історією. 1918 – 1922 рр. / Л. Ф. Гайдуков // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 1998. – Вип. 1. – С. 66-71.
11. Гайдуков Л. Ф. Щоб працювати на її честь і на її славу. Підготовка дипломатичних кадрів в Україні: маловідомі факти / Л. Ф. Гайдуков // Політика і час. – 1998. – № 2. – С. 67-74.
12. Гайдуков Л. Ф. Служба повного профілю. Розбудова зовнішньополітичної служби Української Держави гетьмана Павла Скоропадського / Л. Ф. Гайдуков, Д. В. Вєдєнєєв // Політика і час. – 1998. – № 6. – С. 71-78.
13. Соловйова В. В. Дипломатичні представництва Української Народної Республіки в країнах Центральної Європи за доби Директорії (1918-1920 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 «Історія України» / В. В. Соловйова. – Запоріжжя, 1999. – 20 с.
14. Соловйова В. В. Українська дипломатія у країнах центральної Європи 1917-1920 рр. / В. В. Соловйова. – Донецьк: Юго-Восток, 2004. – 170 c.
15. Соловйова В. В. Формування та діяльність дипломатичних представництв українських національних урядів 1917-1921 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра іст. наук: спец. 07.00.02 «Історія України» / В. В. Соловйова. – Донецьк, 2007. – 35 с.
16. Соловйова В. В. Дипломатична діяльність українських національних урядів 1917-1921 рр. / В. В. Соловйова. – К.: НАН України, Ін-т історії України, 2006. – 393 с.
17. Табачник Д. В. Українська дипломатія. Нариси історії (1917-1990 рр.): навч. посіб. / Д. В. Табачник. – К.: Либідь, 2006. – 768 с.
18. Журнал засідання Генерального Секретаріату (Уряду) від 22 грудня 1917 р. // Дипломатія УНР та Української Держави в документах і спогадах сучасників: у 2 т. / [упоряд. І. М. Гнатишин, О. С. Кучерик, О. О. Маврін]. – К.: Український письменник, 2008.– Т. 2.– 379 с.
19. Історія держави і права України: підруч.: у 2 т. / [А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький, О. Л. Копиленко та ін.] ; за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 2003. – Т. 2. – 580 с.
20. Павлюк О. В. Український військовий аташат у період гетьманської держави / О. В. Павлюк // Нариси з історії дипломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.] ; за ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – С. 336-340.
21. Рудюк С. М. Український військовий аташат в минулому та сьогоденні / С. М. Рудюк // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – К., 1999. – Вип. 2. – С. 132-134.
22. Сідак В. С. Український військовий аташат у період Директорії / В. С. Сідак // Нариси з історії дипломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.] ; за ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – С. 351-358.
23. Залкинд И. Из первых месяцев Народного Комиссариата по Иностранным Дела / И. Залкинд // Международная жизнь. – 1922. – № 15 (133). – С. 55-61.
24. Кантрович Б. Организационное развитие НКИД / Б. Кантрович // Международная жизнь. – 1922. – № 15 (133). – С. 51-55.
25. Кравченко К. О Консульском уставе СССР / К. Кравченко // Международная жизнь. – 1926. – № 9. – С.78-81.
26. Ладыженський А. Инструкции консулам РСФСР / А. Ладыженський // Международная жизнь. – 1922. – № 16 (134). – С. 22-27.
27. Кобалевский В. Л. Советское административное право / В. Л. Кобалевский. – Х.: Юрид. изд-во Наркомюста УСРР, 1929. – 420 с.
28. Евтихиев И. И. Административное право СССР: учеб. / И. И. Евтихиев, В. А. Власов. – М.: Юрид. изд-во Минюст. СССР, 1946. – 432 с.
29. Ананов И. Н. Министерства в СССР / И. Н. Ананов. – М.: Госюриздат, 1960. – 287 с.
30. Бахов А. С. На заре советской дипломатии. Органы советской дипломатии в 1917-1922 гг. / А. С. Бахов. – М.: Междунар. отношения, 1966. – 175 с.
31. Козлов Ю. М. Управление в области административно-политической деятельности советского государства: учеб. пособ. / Ю. М. Козлов. – М.: Изд-во МГУ, 1961. – 79 с.
32. Крохоткин А. М. Постоянные представительства – органы связи советов министров союзных республик с Советом Министров СССР / А. М. Крохоткин // Государство и право. – 1962. – № 11. – С. 89-97.
33. Советское административное право. Управление в области административно-политической деятельности / [А. С. Бахов, В. М. Безденежных, Н. В. Блинова и др.] ; под ред. А. Е. Лунева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 342 с.
34. Амелин Г. К. Создание советского государственного аппарата в период триумфального шествия советской власти (октябрь 1917 – январь-февраль 1918 года): дисс. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Г. К. Амелин. – Х., 1955. – 168 с.
35. Амелин Г. К. Ленинский декрет о мире и создание дипломатического аппарата советского государства (октябрь 1917 – июль 1918 года ) / Г. К. Амелин // Советское государство и право. – 1967. – № 12. – С. 58-64.
36. Ткачёва Н. А. Создание и развитие советских органов внешних сношений (на материалах Украинской ССР 1917 – 1936 гг.): автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политико-правовых учений» / Н. А. Ткачева. – К., 1977. – 24 с.
37. Ткачова Н. Участь Української РСР у вирішенні зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних питань після утворення Союзу РСР (1922-1944 рр.) / Н. Ткачова // Радянське право. – 1977. – № 3. – С. 82-84.
38. Зорин В. А. Основы дипломатической службы / В. А. Зорин. [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Междунар. отношения, 1977. – 368 с.
39. Бобылев Г. В. Основы консульской службы / Г. В. Бобылев, Н. Г. Зубков. – М.: Междунар. отношения, 1986. – 320 с.
40. Советское административное право: учеб. / [Г. Т. Агеенкова, П. Т. Василенкова, Г. Н. Колибаба и др.] ; под ред. П. Т. Василенкова. – М.: Юрид. лит., 1990. – 576 с.
41. Советское административное право: Часть общая и особенная / [М. И. Еропкин, А. П. Клюшниченко, А. П. Коренев и др.] ; под ред. М. И. Еропкина. – К.: НИИ и РИО КВШ МВД СССР. – 1978. – 394 с.
42. Советское административное право: учеб. / [Ю. П. Битяк, Г. П. Бондаренко, А. С. Васильев и др.] ; под ред. Р. С. Павловского. – К.: Вища школа, 1986. – 416 с.
43. Пахомов І. М. Радянське адміністративне право: Особлива частина: підруч. / І. М. Пахомов, М. І. Андріанов, Є. В. Додін ; за заг. ред. І. М. Пахомова. – К.: Вища школа, 1971. – 302 с.
44. Советское административное право: Особенная часть / [Н. И. Магид, Л. А. Николаева, Г. И. Петров и др.] ; под ред. В. Д. Сорокина. – Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1966. – 320 с.
45. Александров Б. Вопросы юрисдикции дипломатических агентов в советском законодательстве и судебной практике / Б. Александров // Международная жизнь – 1927. – № 11. – С. 77-83.
46. Александров Б. Юрисдикция дипломатических представительств при Лиге Наций и ее агентов / Б. Александров // Международная жизнь. – № 1. – 1928. – С. 61-66.
47. Сабанин П. В. Посольское и консульское право / П. В. Сабанин. – М., 1934. – 89 с.
48. Коровин Е. А. Правовое положение военных атташе / Е. А. Коровин – М.: Изд-во Воен.-юрид. акад. Красной Армии, 1940. – 42 с.
49. Левин Д. Б. О неприкосновенности дипломатических представителей и их персонала / Д. Б. Левин. – М.: Юрид. изд-во Минюст. СССР, 1946. – 110 с.
50. Левин Д. Б. Дипломатический иммунитет / Д. Б. Левин. – М; Л: Изд-во АН СССР, 1949. – 416 с.
51. Калюжная Г. П. Государственные органы внешних сношений / Г. П. Калюжная. – М.: Изд-во Всесоюзн. юрид. заочн. ин-та, 1954. – 43 с.
52. Блищенко И. П. Дипломатическое и консульское право / И. П. Блищенко, В. Н. Дурденевский. – М.: Изд-во ИМО, 1962. – 480 с.
53. Блищенко И. П. Дипломатическое право / И. П. Блищенко. [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Высшая школа, 1990. – 287 с.
54. Моджорян Л. А. Правовое положение дипломатических представительств и их персонала / Л. А. Моджорян // Советский ежегодник международного права. – 1974. – М.: Наука. – 1976. – С. 167-172.
55. Василенко В. А. Органи зовнішніх зносин Української РСР та їх компетенція / В. А. Василенко // Вісник Київського університету. Серія права. – 1965. – № 6. – С. 103-104.
56. Василенко В. А. Правові аспекти участі Української РСР у міжнародних відносинах / В. А. Василенко – К.: Політвидав України, 1984. – 207 с.
57. Миронов Н. В. Правовое регулирование внешних сношений СССР / Н. В. Миронов. – М.: Междунар. отношения, 1971. – 265 с.
58. Сандровский К. К. Дипломатическое право / К. К. Сандровский. – К.: Вища школа, 1981. – 240 с.
59. Сандровский К. К. Право внешних сношений / К. К. Сандровский. – К.: Вища школа, 1986. – 328 с.
60. Вєдєнєєв Д. В. Нігілізм тут недоречний. Історія дипломатичної служби Радянської України 1917 – 1923 років / Д. В. Вєдєнєєв // Політика і час. – 2001. – № 6. – С. 88-95.
61. Кульчицький С. В. Міжнародна діяльність керівництва УСРР: За матеріалами «особих тек» політбюро ЦК КП(б)У 1924-1930 років / С. В. Кульчицький // Політика і час. – 1997. – № 2. – С. 71-80.
62. Купчик О. Р. Становлення Народного комісаріату із закордонних справ УСРР (1920 – 1923 рр.) / О. Р. Купчик // Вісник Київського національного університету імені Т. Г. Шевченко. Серія історії. – К., 2004. – Вип. 71-72. – С. 32-34.
63. Кучик О. С. Відновлення діяльності НКЗС УРСР та проблеми міжнародного утвердження України / О. С. Кучик // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. пр. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченко, Ін-т міжнар. відносин, 2008. – Вип. 73 (Ч. 1). – С. 34-39.
64. Пирог Р. Первые шаги украинской советской дипломатии / Р. Пирог // Политика і час. – 1992. – № 2. – С. 54-63.
65. Пиріг Р. “...Ми не можемо відмовлятись від самостійних посольств УСРР” (із архівних джерел) / Р. Пиріг // Політика і час. – 1993. – № 1. – С. 63-64.
66. Сидорова Г. Г. Организационно-правовые основы деятельности Народного комиссариата по иностранным делам (1917-1941 гг.) (историко-правовой аспект): дисс. … кандидата юрид. наук.: 12.00.01 / Г. Г.Сидорова. – СПб., 2005. – 168 с.
67. Стрєльникова І. Ю. Розбудова зовнішньополітичного відомства УРСР у 1917-1923 роках / І. Ю. Стрєльникова // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. – Вип. 11. – Х.: Право, 2006. – С. 215-221.
68. Стрельникова І. Ю. Правове регулювання діяльності органів зовнішніх зносин УРСР у 1918-1922 роках [Електронний ресурс] / І. Ю. Стрєльникова // Форум права. – 2007. – №2. – С. 206-210. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07sijuur.pdf
69. Стрєльникова І. Ю. Організаційно-правові засади функціонування зовнішньополітичного відомства в УСРР (1917 – 1929 рр.): дис… кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Стрєльникова Ірина Юріївна. – Х., 2009. – 192 с.
70. Стрельникова І. Ю. Представництво УРСР у закордонних органах СРСР у 1923 – на початку 1930 років / І. Ю. Стрєльникова // Пробл. законності: респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. – Вип. 105. – С. 209-215.
71. Стрєльникова І. Ю. Правові засади становлення НКЗС УСРР у 1917 – 1922 рр. / І. Ю. Стрєльникова // До 90-річчя початку відродження української національної державності: матеріали “круглого столу”, (Харків, 21 берез. 2007 р.) // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 2 (49). – С. 270.
72. Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб.: у 2 т. / [В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.] ; за ред. В. Д. Гончаренко. – К.: Ін Юре., 1997. – Т. 2.: лютий 1917 р. – 1996 р. – 800 с.
73. Положение о Народном Комиссариате по Иностранным Делам СССР от 23 ноября 1923 г. // Ежегодник Народного Комиссариата по иностранным делам на 1928 г. (год четвертый). – М: Литиздат НКИД, 1928. – С. 71-77.
74. О предоставлении союзным республикам полномочий в области внешних сношений и о преобразовании в связи с этим Народного Комиссариата Иностранных Дел из общесоюзного в союзно-республиканский Народный комиссариат: Закон СССР от 1 ноября 1944 года // Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного совета СССР. – М.: Изд-во Ведом. Верхов. Совета СССР, 1945. – С. 25-26.
75. Камінський Є. Є. Повоєнна дипломатія Української РСР. Діяльність Міністерства закордонних справ // Нариси з історії дипломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.] ; за ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – С. 559-575.
76. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
77. Ярошко О. З. Особливості процесу формування зовнішньої політики України на початку 90-х років / О. З. Ярошко // Держава і право: зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 39. – С. 717-725.
78. Зовнішня політика України в умовах глобалізації: Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991-2003 рр.) / [С. В. Віднянський, І. М. Мельникова, А. О. Мартинова та ін.]. – К.: Ґенеза, 2004. – 616 с.
79. Рилач Ю. Програма відкриття посольств реалізується неухильно / Ю. Рилач // Політика і час. – 1997. – № 8. – С. 9-13.
80. Офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua
81. Литвин В. М. Зовнішня політика України після проголошення незалежності / В. М. Литвин // Нариси з історії дипломатії України / [О. І. Галенко, Є. Є. Камінський, М. В. Кірсенко та ін.] ; за ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001.– С. 624-631.
82. Зленко А. М. Дипломатия и политика. Украина в процессе динамичных геополитических перемен / А. М. Зленко. – Х.: Фолио, 2004. – 559 с.
83. Голуб В. Г. Здійснення адміністративної реформи в системі МЗС: основні напрямки, проблеми, перспективи / В. Г. Голуб. – К., 2001. – 86 с.
84. Державне управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції: навч. посіб. / [В. В. Говоруха, В. Г. Бульба, А. Є. Тамм та ін.] ; заг. ред. В. П. Горбуліна. – К.: ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2006. – 200 с. – (Формування і реалізація державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України).
85. Камаса М. В. Особливості державного управління у сфері зовнішніх зносин України в сучасних умовах / М. В. Камаса // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – Вип. 3 (15). – С. 62-67.
86. Камаса М. В. Міжнародні відносини: проблеми визначення поняття та його взаємозв’язок із державним управлінням / М. В. Камаса // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – Вип. 4 (23). – С. 390-397.
87. Мамаєв С. Г. Щодо відбору та заміщення вакантних посад у системі органів МЗС України / С. Г. Мамаєв // Зб. наук. пр. Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія «Право». – Х.: Харків. держ. пед. ун-т, 2003. – Вип. 3. – С. 51-54.
88. Макаренко О. Г. Статус та роль Міністерства закордонних справ України у сфері здійснення зовнішніх зносин України / О. Г. Макаренко // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 2 (31). – С. 63-69.
89. Биркович Т. І. Поняття та зміст державної дипломатичної служби в Україні / Т. І. Биркович // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1. – С. 90-96.
90. Биркович Т. І. Система органів зовнішніх зносин України та принципи їх діяльності / Т. І. Биркович // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – № 2 (25). – С. 102-105.
91. Биркович Т. І. Правові засади кадрового забезпечення дипломатичної служби України / Т. І. Биркович // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 1. – С. 113-117.
92. Биркович Т. І. Дипломатичні представництва України / Т. І. Биркович // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії – шляхи європейської інтеграції: матеріали VI щорічн. міжнарод. наук.-практ. конф. (Вінниця, 18-19 трав. 2006 р.). – Вінниця, 2006. – С. 14–15.
93. Биркович Т. І. Правове регулювання дипломатичної служби в Україні: дис... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Биркович Тетяна Іванівна. – К., 2007. – 183 с.
94. Биркович Т. І. Розвиток дипломатичної служби України в системі міжнародних відносин / Т. І. Биркович. – Донецьк: Юго-Восток, 2008. – 250 с.
95. Свинарчук Є. Кадри української дипломатії / Є. Свинарчук // Політика і час. – 1996. – № 8. – С. 16-17.
96. Теличкин А. А. Управление Гражданской полицией ООН / А. А. Теличкин ; под общ. ред. А. М. Бандурки. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2003. – 425 с.
97. Ярмакі Х. П. Управління адміністративно-політичною діяльністю: навч. посіб. / Х. П. Ярмакі ; за заг. ред. О. О. Погрібного. – Одеса: Юрид. літ., 2004. – 208 с.
98. Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної та консульської служби: навч. посіб. / Б. І. Гуменюк. – К.: Либідь 1998. – 248 с.
99. Гуменюк Б. І. Сучасна дипломатична служба: навч. посіб. / Б. І. Гуменюк, О. В. Щерба. – К.: Либідь, 2001. – 255 с.
100. Гуменюк Б. І. Дипломатична служба: правове регулювання: навч. посіб. / Б. І. Гуменюк. – К.: Либідь, 2007. – 224 с.
101. Гуменюк Б. І. Структура та персонал дипломатичного представництва. Дипломатичний корпус / Б. І. Гуменюк // Політика і час. – 2004. – № 7. – С. 67-74.
102. Гуменюк Б. І. У процесі становлення: порівняльний аналіз дипломатичних служб України та іноземних держав / Б. І. Гуменюк, В. В. Блажей // Політика і час. – 1998. – № 5-6. – С. 62-67.
103. Гуменюк Б. І. Консульські установи та організація їх роботи / Б. І. Гуменюк // Політика і час. – 1997. – № 8. – С. 60-68.
104. Сагайдак О. П. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи: навч. посіб. / О. П. Сагайдак, П. Д. Сардачук. [2-е вид., перероб. і доп.]. – К.: Знання, 2008. – 295 с.
105. Блажей В. В. Правові засади організації дипломатичної служби України (за національним законодавством) / В. В. Блажей // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 1998. – Вип. 1. – С. 178-186.
106. Адміністративне право України: академ. курс: підруч.: у 2 т. / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.] ; голова редколегії В. Б. Авер’янов. – К.: Юрид. думка, 2005. – Т. 2: Особлива частина. – 624 с.
107. Адміністративне право України: підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
108. Административное право Украины: учеб. / [С. В. Кивалов, В. Б. Аверьянов, Е. В. Додин и др.] ; под общ. ред. С. В. Кивалова. – Х.: Одиссей, 2006. – 880 с.
109. Адміністративне право України: підруч. / [Т. О. Коломоєць, Ю. В. Пирожкова, Н. О. Армаш та ін.] ; за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
110. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
111. Музика А. І. Правовий статус дипломатичного представництва: питання теорії та практики: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.11 / Музика Андрій Ігорович. – К., 2009. – 198 с.
112. Кучер Б. І. Право зовнішніх зносин / Б. І. Кучер. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченко, Ін-т міжнар. відносин, 2002. – 166 с.
113. Лященко Т. М. Правовий статус дипломатичних представництв / Т. М. Лященко. – К., 2008. – 192 с.
114. Репецький В. М. Дипломатичне і консульське право: підруч. / В. М. Репецький. [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Знання. 2006. – 372 с.
115. Административное право: учеб. / под ред. А. Е. Лунева. – М.: Юрид. лит., 1970. – 597 с.
116. Доклад Генерального секретаря о работе Организации. Генеральная Ассамблея. Официальные отчеты ООН, 52-я сессия, Дополнение № 1 (А/52/1), Нью-Йорк, 3 сентября 1997. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.un.org/russian/documen/sgreport/A-52-1/chap2a.htm#a
117. European Governance. A White Paper. Commission of the European Communities. COM (2001) 428 final. – Brussels, 25.07.2001. – P.8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/governance/white_paper/en.pdf
118. Code of good administrative behaviour. Relations with public. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/civil_society/code/_docs/code_en.pdf
119. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / [В. Б. Авер’янов, В. А. Дерець, А. А. Пухтецька та ін.] ; за ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юстиніан, 2007. – 288 с.
120. Авер’янов В. Б. Європейські стандарти належного урядування та напрямки їх запровадження у сфері виконавчої влади України / В. Б. Авер’янов, В. А. Дерець, А. А. Пухтецька // Вибори та демократія. – № 3 (9). – 2006. – С. 43-50.
121. Стрєльцов В. Ю. Формування та розвиток концепції європейського врядування [Електронний ресурс] / В. Ю. Стрєльцов // Актуальні проблеми державного управління. – № 1 (35). – 2009. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2009_1/doc/4/03.pdf
122. Солових В. П. Політико-управлінські відносини: методологія та практика / В. П. Солових. – Х.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 164 с.
123. Публічна влада та управління: принципи і механізм реалізації / [В. М. Алексєєв, В. В. Бєлєвцева, Н. Т. Гончарук та ін.] ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – Чернівці: Технодрук, 2008. – 432 с.
124. Лахижа М. І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти / М. І. Лахижа. – Полтава: ПУСКУ, 2009. – 289 с.
125. Аверьянов В. Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права / В. Б. Аверьянов // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 3. – С. 9-14.
126. Авер’янов В. Б. Проблеми забезпечення верховенства права у сфері виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Верховенство права: питання теорії і практики: матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. (Київ, 5-6 груд. 2005 р.): у 2 ч. – К., 2006. – Ч. 1. – С. 267-276.
127. Приходченко Л. Л. Забезпечення ефективності державного управління: теоретико-методологічні засади / Л. Л. Приходченко. – Одеса: НАДУ при Президентові України, ОРІДУ, 2009. – 299 с.
128. Цвєтков В. В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика / В. В. Цвєтков. – К.: Юрид. думка, 2007 – 336 с.
129. Матюхіна Н. П. Поліція Великобританії: сучасні тенденції розвитку та управління / Н. П. Матюхіна ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х.: Консум, 2001. – 131 с.
130. Гудима Н. В. Принцип відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління України (організаційно-правові засади) / Н. В. Гудима. – Черкаси: Вид-во Чабаненко, 2007. – 200 с.
131. Інтегрований індекс прозорості владних інститутів в Україні [Електронний ресурс] // Проект «УНІАН – Прозора влада», 31 жовтня 2006 р., вівторок, № 05 (05). – С. 23,24. – Режим доступу: http://www.unian.net/news/products/tmp/54671.doc#_Toc150095415
132. Тихомиров Ю. А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе / Ю. А. Тихомиров. – М.: Наука, 1978. – 336 с.
133. Омаров А. М. Социальное управление. Некоторые вопросы теории и практики / А. М. Омаров. – М.: Мысль, 1980. – 270 с.
134. Державне управління: словник-довідник / за заг. ред. В. М. Князєва і В. Д. Бакуменко. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
135. Державне управління і менеджмент: навч. посіб. у схем. і табл. / [Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовой, О. Ю. Амосов та ін.] ; за заг. ред. Г. С. Одінцової. – Х.: Вид-во ХарРІДУ УАДУ, 2002. – 492 с.
136. Федорчак О. Класифікація механізмів державного управління [Електронний ресурс] / О. Федорчак // Демократичне врядування. – 2008. – Вип. 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2008-01/O_Fedorchak.pdf.
137. Кузнєцов А. О. Механізм державного управління: етимологія поняття / О. А. Кузнєцов. – Х.: .: Вид-во ХарРІДУ НАДУ, 2005. – 17 с.
138. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. – К.: Атіка, 2005. – 240 с.
139. Юзьков Л. П. Государственное управление в политической системе развитого социализма / Л. П. Юзьков. – К.: Вища школа, 1983. – 155 с.
140. Атаманчук В. Г. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / В. Г. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1975. – 239 с.
141. Єсипчук Н. М. Система органів державного управління як складовий елемент механізму державного управління / Н. М. Єсипчук // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – № 1 (19). – С. 151-156.
142. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління: навч. посіб. / Н. Р. Нижник, О. А. Машков ; за заг. ред. Н. Р.Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
143. Бугель Н. В. Организационно-правовой механизм управления органами внутренних дел (системно-правовой и методологический анализ): дисс. … доктора юрид. наук: 12.00.14 / Бугель Николай Васильевич. – СПб., 2001. – 326 с.
144. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь: Перун, 2005. – 1728 с.
145. Тихомиров Ю. А. Административное право и процесс: полный курс / Ю. А. Тихо