ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО ПРОФІЛАКТИЦІ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ (АДМІНІСТРАТИВНО-УПРАВЛІНСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий опис

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові засади профілактики правопорушень серед неповнолітніх

1.1. Система профілактики правопорушень серед неповнолітніх 12
1.2. Суб’єкти профілактики правопорушень серед неповнолітніх 29
1.3. Правові засади діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх 49
1.4. Поняття та зміст правового статусу неповнолітніх громадян України 71
1.5. Характеристика причин та умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень 94
РОЗДІЛ 2. Організація діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх та напрямки її удосконалення
2.1. Форми та методи діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх 114
2.2. Питання взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх 135
2.3. Зарубіжний досвід профілактики правопорушень серед неповнолітніх 156
2.4. Основні напрямки удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх 175
ВИСНОВКИ
189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
194
ДОДАТКИ 210

ВСТУП
Актуальність теми. Питання, пов’язані із здійсненням профілактики правопорушень серед неповнолітніх, вже багато років турбують громадськість, вчених-юристів та правоохоронців-практиків багатьох країн світу. Найбільш актуально вони постають у країнах, що розвиваються, та у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна. Трансформаційні процеси, пов’язані із реформуванням Української державності, оновленням галузей законодавства, що регулюють відносини в різних сферах суспільного життя, зміною та удосконаленням системи та правового статусу органів державної влади і місцевого самоврядування, супроводжуються загостренням багатьох соціальних проблем, які негативно впливають також на формування особистості неповнолітніх і сприяють вчиненню ними правопорушень.
Окремі проблеми профілактики правопорушень серед неповнолітніх в різні часи вже були предметом дослідження багатьох вітчизняних вчених, зокрема: Р.М. Абизова, Г.А. Аванесова, А.І. Алексєєва, О.Б. Андрєєвої, М.М. Бабаєва, О.М. Бандурки, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, Г.М. Міньковського, В.М. Трубникова, В.І. Шакуна та інших. Не ставлячи під сумнів безспірну теоретичну та практичну значущість результатів їх праць, варто зазначити, що в них досліджувались переважно проблеми кримінологічного характеру, а організаційно-правові питання діяльності ОВС України як суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх розглядалися лише фрагментарно. За таких умов виникає потреба у глибокому комплексному дослідженні питань, пов’язаних з організацією та здійсненням органами внутрішніх справ України профілактичної діяльності серед неповнолітніх, зокрема, організаційно-правового забезпечення цієї діяльності, а також визначенні основних напрямків її покращення.
Таким чином, потреби правоохоронної практики у науково обґрунтованих рекомендаціях щодо профілактики правопорушень неповнолітніх обумовлюють актуальність дослідження правових та організаційних засад здійснення цієї діяльності органами внутрішніх справ України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до п. 6.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. та відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 рр. (п. 2.9) [110]. Робота спрямована також на виконання основних положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки [126].
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та організаційно-правові засади діяльності ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, а також шляхи її удосконалення.
Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі основні завдання:
- охарактеризувати сучасну систему профілактики правопорушень серед неповнолітніх та визначити її елементи;
- проаналізувати систему суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх та визначити місце і роль у ній ОВС;
- подати характеристику системи правового регулювання діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- визначити поняття, зміст та особливості правового статусу неповнолітніх громадян України;
- з’ясувати причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень;
- класифікувати основні форми і методи діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- з’ясувати правові засади та форми взаємодії ОВС з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- визначити можливості використання в Україні досвіду діяльності зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у сфері діяльності ОВС в України щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні та організаційно-правові засади діяльності ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми організації та здійснення органами внутрішніх справ профілактики правопорушень серед неповнолітніх у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості профілактики та системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх, правового статусу неповнолітніх за сучасних умов (підрозділи 1.1; 1.4). Методи групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано при дослідженні причин вчинення неповнолітніми правопорушень, системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх та її суб’єктів (підрозділ 1.5), організаційних форм та методів діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, а також форм взаємодії цих органів з іншими суб’єктами профілактики (підрозділи 2.1; 2.3). За допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного методів з’ясовувалась специфіка діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, організаційно-правові засади цієї діяльності (розділ 2). Застосування соціологічного методу дослідження у формі анкетування дозволило визначити основні причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень, а також фактори, які негативно позначаються на ефективності профілактичної діяльності працівників ОВС, зокрема, працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх (підрозділ 1.4; 2.1). Статистичний метод дослідження дозволив дослідити стан, структуру та динаміку окремих правопорушень, вчинених неповнолітніми (підрозділ 2.3). Структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення організаційно-правових засад діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх (підрозділ 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, кримінології та інших галузевих правових наук, у тому числі й зарубіжних вчених, присвячені питанням профілактики правопорушень серед неповнолітніх, організації профілактичної діяльності ОВС і захисту прав та інтересів неповнолітніх. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, що визначають правові засади діяльності ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, а також норми міжнародно-правових актів. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, аналіз наукових публікацій, довідкових видань, даних офіційної статистики МВС України щодо правопорушень неповнолітніх за період з 1994-2004 рр., результати анкетування 123 неповнолітніх правопорушників (м. Харків, м. Полтава, м. Охтирка) та 111 працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх м. Харкова, Харківської області, м. Полтава та Полтавської області.
Наукова новизна роботи визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правових засад діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень неповнолітніх. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- удосконалено ряд положень теорії профілактики правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, обґрунтовано висновок про те, що профілактика правопорушень серед неповнолітніх є різновидом соціально-управлінської діяльності;
- дістало подальший розвиток визначення системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх та видів її суб’єктів, зокрема, з’ясовано місце і роль серед них ОВС;
- подальший розвиток набули теоретичні положення, що характеризують правовий статус неповнолітніх громадян України, а також особливості його нормативного закріплення;
- поліпшено характеристику основних причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми;
- вперше з точки зору аналізу механізму правового регулювання, правових засобів визначено особливості правового регулювання діяльності ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- удосконалено характеристику основних форм та методів діяльності ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- подальший розвиток одержало визначення правових засад та форм взаємодії ОВС України з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- на основі аналізу досвіду зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх з’ясовано можливості його використання в Україні;
- сформульовано і обґрунтовано авторські пропозиції щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, щодо внесення змін та доповнень до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, а також розробки концепції діяльності ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань, пов’язаних з діяльністю ОВС України у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;
- у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити профілактичну діяльність ОВС серед неповнолітніх, зокрема, кримінальної міліції у справах неповнолітніх;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись при підготовці підручників та навчальних посібників з курсів “Управління в органах внутрішніх справ”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано науково-практичний посібник “Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента” (дисертантом визначені основні напрямки спільної діяльності міліції та громадськості у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх), статтю “Профілактика бродяжництва – важливий напрямок попередження злочинів та правопорушень серед неповнолітніх” (дисертантом розроблено теоретичні питання профілактики бродяжництва неповнолітніх та пов’язаних із ним правопорушень, визначено основні причини неефективності розв’язання проблем бродяжництва неповнолітніх і приоритетні напрямки покращення профілактики бродяжництва та правопорушень неповнолітніх), статтю “Проблеми профілактики правопорушень серед неповнолітніх на Південній залізниці” (дисертантом визначено особливості здійснення органами внутрішніх справ діяльності щодо профілактики правопорушень неповнолітніх на залізниці; форми та методи цієї діяльності; основні причини, які знижують ефективність профілактичної діяльності ОВС у цій сфері та надано пропозиції щодо її покращення), статтю “Детермінанти вчинення правопорушень неповнолітніми на Південній залізниці” (дисертантом визначено комплекс найбільш значущих детермінант правопорушень неповнолітніх на залізниці). Розробки та ідеї, які належать співавторам, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, окремі її аспекти, одержані узагальнення і результати було оприлюднено на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах, у тому числі і міжнародних: “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (м. Донецьк, 2002); “Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” (м. Львів, 2002); “Впровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості: результати проведення експерименту, можливості і перспективи” (м. Харків, 2003); “Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні” (м. Харків, 2003); “Ювенальна юстиція: практика судочинства, форми взаємодії держави та громадськості в реагуванні на правопорушення неповнолітніх” (м. Харків, 2003); “Основні риси сучасної злочинності неповнолітніх: стан та шляхи її попередження” (м. Харків, 2003); “Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку” (м. Харків, 2003). Окремі результати, отримані дисертантом, були впроваджені у практичну діяльність ОВС України під час реалізації трирічного україно-британського проекту “Запровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості” у рамках програми з попередження правопорушень серед неповнолітніх. Даний проект був розроблений та втілений у життя Національним університетом внутрішніх справ та Центром ім. Лорда Скармана Лестерського університету Великобританії.
Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення у десяти наукових статтях, сім з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, а також у науково-практичному посібнику “Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента”.
Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок. Список використаних джерел складається із 183 найменувань і займає 15 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, міжнародно-правових актів та практики їх застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та ефективності діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх:
1. Профілактику правопорушень серед неповнолітніх визначено як соціально-управлінську діяльність суб’єктів профілактики, що здійснюється в умовах тісної взаємодії та координації їх діяльності, спрямовану на виявлення і усунення (нейтралізацію) причин та умов вчинення неповнолітніми правопорушень, а також здійснення позитивного впливу на поведінку неповнолітніх шляхом формування у них правосвідомості, соціально-корисних навичок та інтересів.
2. Профілактична діяльність серед неповнолітніх як різновид соціального управління становить собою багаторівневу систему, яка складається із сукупності елементів, що перебувають у взаємодії і взаємозалежності між собою та складають певну цілісність. До основних елементів цієї системи пропонується віднести: об’єкт, суб’єкт, види, форми, цілі та принципи профілактичної діяльності.
3. Профілактику правопорушень серед неповнолітніх здійснює велике коло суб’єктів, кожен з яких має своє функціональне призначення, обсяг прав та обов’язків, форми й методи діяльності, компетенцію. Усі суб’єкти системно пов’язані між собою. Пропонується розглядати систему суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх у широкому (загальна система суб’єктів) та у вузькому (спеціалізована система суб’єктів) значеннях.
4. У системі спеціалізованих суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх ОВС займають одне з провідних місць, оскільки саме на них покладений безпосередній обов’язок здійснення профілактики злочинів та інших правопорушень. ОВС становлять собою окрему підсистему суб’єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх.
5. Аналіз правових засад діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх свідчить про те, що правове регулювання зазначеної діяльності ще не в повній мірі відповідає сучасним потребам. Негативно позначається на стані правового регулювання зазначеної діяльності неузгодженість положень різних нормативно-правових актів; відсутність їх систематизації; не упорядкованість правом питань щодо визначення форм та методів діяльності ОВС, механізму взаємодії ОВС з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх тощо.
6. Аналіз чинного законодавства у частині, що торкається закріплення та гарантування правового статусу неповнолітніх громадян України, дозволяє зробити висновок, що на сьогодні немає комплексного підходу до визначення правового статусу цієї категорії громадян. У різних галузях права – цивільному, сімейному, адміністративному, кримінальному, трутовому – містяться норми, які лише частково регулюють правовий статус неповнолітніх як учасників тих чи інших суспільних відносин. Відсутність комплексного визначення правового статусу неповнолітніх, механізму захисту їх прав та свобод сприяє порушенню їх прав під час здійснення профілактики відповідними суб’єктами, а також перешкоджає вжиттю ними ефективних заходів профілактики.
7. Причини та умови вчинення неповнолітніми правопорушень виявляються переважно у негативних сторонах взаємодії соціального мікросередовища і особистих якостей індивіда. Формування негативних рис особи неповнолітнього правопорушника відбувається на базі природних задатків у відповідності з фізіологічним і психічним розвитком індивіда під впливом таких соціальних факторів, як несприятливі соціально-економічні умови, культурне оточення, сім’я, дошкільні заклади, школи, колектив за місцем роботи або навчання.
8. Діяльність ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх передбачає застосування різноманітних форм та методів. Основними з них є методи переконання, виховання, заохочення, допомоги неповнолітньому, впливу на його мікросередовище, хоча у профілактичних цілях ОВС використовують і примусові заходи впливу.
9. Взаємодія ОВС з іншими суб’єктами профілактики правопорушень серед неповнолітніх становить собою узгоджену за часом, місцем, способом, цілями спільну діяльність, спрямовану на вирішення завдань держави у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, соціального та правового захисту неповнолітніх. Багатоплановість завдань, динаміка і багатоваріантність конкретних умов, у яких діють ті чи інші суб’єкти профілактики правопорушень серед неповнолітніх обумовлюють різні форми такої взаємодії. Найбільш поширеними з них є: обмін інформацією; проведення спільних нарад, занять, інструктажів; спільне планування профілактичних заходів; узгоджене планування заходів; спільне виконання окремих заходів; надання допомоги суб’єктам у виконанні ними профілактичних заходів; створення спеціальних груп із співробітників різних служб для вирішення конкретних профілактичних завдань.
10. За результатами аналізу досвіду зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх зроблено висновок, що рішучі заходи, спрямовані на профілактику правопорушень серед неповнолітніх, не призведуть до кардинального поліпшення ситуації доти, доки зусилля відповідних служб та підрозділів ОВС не отримають широкої підтримки з боку громадськості, а це у свою чергу потребує удосконалення існуючих і впровадження нових організаційно-правових форм і методів партнерських відносин, підвищення ступеня довіри населення, зростання авторитету працівників ОВС. У напрямку залучення громадськості до профілактичної діяльності серед неповнолітніх корисним може бути зарубіжний досвід щодо створення консультативних комітетів, координаційних рад шкіл, втілення певних профілактичних програм, які повинні реалізуватись спільними зусиллями ОВС та громадськості.
11. З метою підвищення ефективності діяльності спеціалізованих підрозділів ОВС щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх пропонується:
- внести зміни та доповнення до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” та узгодити між собою положення ст. 5 цього Закону і ст. 11 Закону України „Про міліцію” у частині, що стосується визначення віку неповнолітніх, які залишилися без опіки та піклування і можуть бути затримані міліцією;
- провести систематизацію відомчих нормативно-правових актів, що регламентують діяльність ОВС у цій сфері;
- розробити та прийняти Концепцію діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, яка передбачала б принципи, цілі, завдання, правові засади діяльності ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, перелік служб та підрозділів ОВС, що здійснюють таку профілактику, їх функції, права та обов’язки у цій сфері, форми і методи їх діяльності, форми взаємодії, детальне визначення порядку обміну інформацією між ними та механізм координації профілактичної діяльності;
- створити на базі служб у справах неповнолітніх координаційні центри, які б об’єднували зусилля усіх суб’єктів профілактики, узгоджували їх дії, проводили єдину соціальну політику щодо неповнолітніх;
- впровадити комп’ютерну систему обліку інформації про неповнолітніх, що перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх, і заходи, які були застосовані до неповнолітнього;
- розробити та впровадити методику типової діагностики особи неповнолітнього правопорушника, для того щоб правильно обрати заходи профілактики, визначити їх тривалість та критерії, що дозволять оцінити їх ефективність;
- розробити та впровадити у практичну діяльність критерії оцінки ефективності профілактичної діяльності служб та підрозділів ОВС для підвищення ефективності профілактичної діяльності ОВС серед неповнолітніх, усунення фактів формалізму в цій сфері;
- створити (можливо на базі кримінальної міліції у справах неповнолітніх) службу профілактики правопорушень серед неповнолітніх, яка б здійснювала суто профілактичні функції;
- запровадити ведення органами внутрішніх справ статистичної звітності не лише виявлених злочинів та адміністративних правопорушень, вчинених неповнолітніми, а й ведення звітності щодо попереджених злочинів та адміністративних правопорушень неповнолітніх.
На підставі зазначеного, наукове та практичне використання здобутих результатів дисертаційного дослідження може розгортатися за такими напрямками:
 у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем, пов’язаних з діяльністю ОВС у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
 у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”;
 у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити діяльність ОВС, зокрема, кримінальної міліції у справах неповнолітніх стосовно профілактики правопорушень серед неповнолітніх;
 у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись при підготовці підручників та навчальних посібників з курсів “Управління в органах внутрішніх справ”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Аванесов Г.А. Криминология. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 500 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология. Прогностика. Управление. – Горький, 1975. – 423 с.
3. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая: Учебник. – Изд. 4-е, изм. и дополн. / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. А.П. Коренева. – М.: Щит и меч, 2002. – 309 с.
4. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник. – Харків: Вид-во НУВС, 2004. – 448 с.
5. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
6. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. /За ред. Ю. П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.
7. Алексеев А.И. Криминология: Курс лекций. – М.: Щит-М, 1999. – 340 с.
8. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы: Монография. – М.: НОРМА, 2001. – 496 с.
9. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 1. – М.: Юрид. лит, 1982. – 360 с.
10. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ун-т внутрішніх справ. – Харків, 1999. – 164 с.
11. Андрєєва О.Б. Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень: Наук.-практ. посібник. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1999. – 32 с.
12. Бабаев М.М., Миньковский Г.М. Преступность несовершеннолетних и ее предупреждение. – М., 1971. – 40 с.
13. Бандурка А.М., Бачарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления: Учебник. – Харьков: Ун-т. внутр. дел, 1999. – 528 с.
14. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Основа, 2003. – 368 с.
15. Бандурка А.М., Зелинский А.Ф. Вандализм. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1996. – 198 с.
16. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. –Харків: Основа, 1996. – 398 с.
17. Бандурка О.М. та ін. Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією: Підручник. – Харків: Вид-во НУВС, 2003. – 352 с.
18. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Література ЛТД, 2001. – 336 с.
19. Бандурка О.М., Трубников В.М., Яровий А.О. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній. – Харків: НУВС, 2003. – 260 с.
20. Бандурка О.М.Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480с.
21. Белякова О.М. и др. Охрана прав несовершеннолетних: Пособие. – М: Знание, 1983. – 192 с.
22. Білий П.М., Баранов С.О. Основи профілактики злочинів на транспорті: Навч. посібник. – К.: УКРІНФОРМ, 2001. – 196 с.
23. Блувшвейн Ю.Д. и др. Профілактика преступлений: Учебное пособие. – Минск, 1986. – 287 с.
24. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи її профілактики: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2002. – 243 с.
25. Бутылин В.Н., Гончаров И.В. Обеспечение конституционных прав и свобод человека и гражданина в деятельности органов внутренних дел: Учеб. пособие. – М., 2002. – 171 с.
26. Ведерникова О.Н. Теория и практика борьбы с преступностью в Великобритании. – М.: Российская криминологическая ассоциация, 2001. – 344 с.
27. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії) / О.М. Бандурка, О.Н. Ярмиш, О.В. Поволоцький та ін.: Навч. посібник. – Харків: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2001. – 200с.
28. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. – Харьков: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. – 288 с.
29. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
30. Витрук Н.В., Ростовщиков И.В. Профилактика в системе обеспечения прав и свобод граждан в социалистическом обществе // Правовые проблемы профилактики правонарушений. – М: Академия МВД СССР, 1985. – С. 32–35.
31. Всеобщая декларация прав человека // Международные акты о правах человека: Сб. докум. – М.: НОРМА, 2002. – С. 38–42.
32. Галимов О.Х. Малолетние лица в уголовном судопроизводстве. – СПб: Питер, 2001. – 224 с.
33. Герасимов С.И.Организация криминологической профилактики в городе Москве (опыт и перспективы). – М: Щит-М, 2000. – 272 с.
34. Глазунова Н.И. Система государственного управления: Учебник для вузов. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 551 с.
35. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекції. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 40 с.
36. Голованова М.В, Лазарева Т.Н., Поволоцкая С.Г., Фирсова Л.В. Координационный совет школы и самоуправление / Брошюра издана в рамках программы “Взаимодействие милиции со школами”. – Харьков, 2002. – 20 с.
37. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки. – К.: ДЦССМ, 2003. – 164 с.
38. Декларация о социальных и правовых принципах, касающихся защиты и благополучия детей, особенно при передаче детей на воспитание и их усыновлении на национальном и международном уровнях // Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА, 2002. – С. 278–281.
39. Десятый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями: Сб. документов // А.Г. Волеводз. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 496 с.
40. Джафарова О.В. Правові основи партнерства міліції і населення: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. –Харків, 2003. – 227 с.
41. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навч. посібник. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
42. Ермолович Г.П. Население и полиция: противостояние преступности в США: Монография / Под общ. ред. В.П. Сальникова. – СПб: Фонд поддержки науки и образования в области правоохранительной деятельности “Университет”, 2004. – 284 с.
43. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2002. – 176 с.
44. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (Вопросы теории). – Львов.: Вища школа, 1976. – 194 с.
45. Забрянский Г.И. Основы концепции государственной политики предупреждения преступлений несовершеннолетних // Государственная политика предупреждения преступности несовершеннолетних и защита их прав и интересов. – М., 1997. – С. 22.
46. Зелінський А.Ф. Кримінологія. Навч. посібник. – Харків: Рубікон, 2000. – 240 с.
47. Зиядова Д.З. Проблемы правового просвещения школьников // Проблемы правовой и криминологической культуры борьбы с преступностью. – М: Российская криминологическая ассоциация, 2002. – С. 48–50.
48. Зыкин Б.В., Зыкина Е.В. Административная ответственность несовершеннолетних: вопросы теории: Монография – СПб.: Ун-т МВД России, 2002. – 192 с.
49. Иванов В.И., Миньковский Г.М. Преступление можно предупредить. – М., 1965. – 32 с.
50. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1974. – 168 с.
51. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики правонарушений: Учеб. пособие. – Горький: Горьковская школа МВД СССР, 1977. – 93 с.
52. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений. – М.: Юридическая литература, 1980. – 230 с.
53. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учеб. пособие для вузов. – М.: ТЦ Сфера, при участии “Юрайт-М”, 2001. – 160 с.
54. Коваленко О.И., Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк: Донеччина, 1995. – 591 с.
55. Кодекс адміністративного судочинства України // http://zakon.rada.gov.ua.
56. Кодекс законів про працю України: із змінами та доповненнями за станом на 1 грудня 2000 р. – К.: Парламентське видавництво, 2000.
57. Кодекс Украины об административных правонарушениях (по состоянию на 1 апреля 2002 года). – Харьков: Одиcсей, 2002. – 256 с.
58. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
59. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
60. Конвенция о правах ребенка // Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА, 2002. – С. 316–346.
61. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания // Международные акты о правах человека: Сб. документов – М.: НОРМА, 2002. – С. 230–241.
62. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
63. Коренев А.П. Административное право России: Учебник. – Ч. І. – М: МЮИ МВД России, Щит-М, 1999. – 280 с.
64. Коренев А.П. Основы управления в ОВД. – М.: ЮИ МВД России, 1996. –279 с.
65. Крестовська Н.М. Правоохоронна діяльність і права дитини // Вісник ОІВС. – 2000. – № 4. – С. 24–26.
66. Криминология / Под ред В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрлит, 1976. – 439 с.
67. Криминология: Схемы и комментарии. – М.: Юриспруденция, 2001. – 208 с.
68. Криминология: Учебник / Под ред. д-ра юрид. наук В.Н. Бурлакова, д-ра юрид. наук Н.М. Корпачева. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный університет, 2002. – 432 с.
69. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. А.И. Долговой. – М: НОРМА, 2001. – 784 с.
70. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –№ 25–26. – Ст. 131.
71. Кримінологія / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецовой, проф. Г.М. Миньковского. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – 566 с.
72. Кримінологія. Спеціальний курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навч. посібник. – Київ: Атіка, 2001. – 368 с.
73. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976. – 286 с.
74. Кунєв Ю.Д., Ворушило В.П. Правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С. 139–150.
75. Курс Кримінології: Підручник: У 2 кн. Загальна частина / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
76. Курс кримінології: Підручник: У 2 кн. Особлива частина / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
77. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 102 с.
78. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. – 2001. – № 5. – С. 97–103.
79. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике: Научно-практич. пособие. – М.: ИКФ “ЭКМОС”, 2003. – 160 с.
80. Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е. Криминология: Учебник (для учебных заведений МВД Украины). – К.–Донецк, 1997. – 398 с.
81. Лобзяков В.П., Эриашвили М.Д. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.П. Лобзякова. – М.: Закон и право, 1998. – 205 с.
82. Маилян С.С.Подготовка и принятие управленческих решений в органах внутренних дел: Опыт системного исследования групповых форм. – М: ЮрИнфоР, 2000. – 159 с.
83. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
84. Мамонов Є.В. Метод переконання в адміністративній діяльності ОВС у контексті взаємодії міліції та населення у попередженні злочинів // Нові форми правоохоронної діяльності та запобігання злочинності у перехідних суспільствах: Матеріали круглого столу. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – С.60–65.
85. Мартинович И. В Беларуси созрели предпосылки создания ювенальной юстиции //http://www.sprc.ru.
86. Маскудов Р., Флямер М. Ювенальная юстиция: взаимодействие государства и общества в реагировании на правонарушения и отклоняющееся поведение несовершеннолетних (исторический экскурс и методологический анализ) // http://www.nan.ru.
87. Маскудов Р., Флямер М. Ювенальная юстиция: тенденции в мире и перспективы в России// http://www.sprc.ru/uvenal.phtml.
88. Мельникова Э.Б. Защита прав детей и подростков – жертв вооруженных конфликтов (теоретическая концепция) // Правозащитник. – 1996. – № 4. – С. 35–44.
89. Минимальные стандартные правила Организации Объединенных Наций, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних (Пекинские правила) // Международные акты о правах человека: Сб. документов – М.: НОРМА, 2002. – С. 294–315.
90. Миньковский Г.М., Арзуманян Т.М., Звирбуль В.К. и др. Деятельность органов расследования, прокуратуры, суда по предупреждению пре ступлений. – М., 1962. – 279 с.
91. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
92. Основы управления в органах внутренних дел: Учебник / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Щит - М, 2003. – 396 с.
93. Организация деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступлений / Под ред. В.Д. Малкова, А.Ф. Токарева. – М., 2000. – 322 с.
94. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-методич. посібник. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.
95. Основи конституційного права України / За редакцією академіка АПрН України, проф. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.
96. Петров Э.П. Модель комплексной программы предупреждения преступлений в малом и среднем городе. – Методич. пособие. – М., 2000. – 28 с.
97. Печерських Т.П. Профілактична робота працівників служб у справах неповнолітніх з дітьми девіантної поведінки з неблагополучних сімей // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. – Вип. 8. – Харків: Право, 2004. – С. 108–112.
98. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук. Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
99. Поволоцька С.Г. Деякі аспекти профілактики злочинів та інших правопорушень серед неповнолітніх // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 22. – С. 22–29.
100. Поволоцька С.Г. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. – № 11. – 2002. – С. 120–124.
101. Поволоцька С.Г. Презумпція невинності. Постановка на облік // Ювенальна юстиція: практика судочинства, форми взаємодії держави та громадськості в реагуванні на правопорушення неповнолітніх: Матеріали семінару-практикуму. – Харків, 2004. – С. 52–56.
102. Поволоцька С.Г. Проблеми профілактики правопорушень неповнолітніх органами внутрішніх справ // Вісник Запорізького інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 4.– С.133-141
103. Поволоцька С.Г. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: з досвіду Великобританії // Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні: Матеріали круглого столу. – Харків: НУВС, 2003. – 90 с.
104. Поволоцька С.Г. Ювенальна юстиція в Україні: Передумови створення та перспективи розвитку // Питання боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. – Вип. 8. – Харків: Право, 2004. – С. 23–26.
105. Постанова Верховної Ради Української РСР “Про ратифікацію Конвенції про права дитини”// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 13. – Ст. 145.
106. Права человека. Учебник для вузов / Отв. Ред. – член-корр. РАН, д-р юрид. наук Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 2001. – 573 с.
107. Правове положення неповнолітніх в Україні: Зб. нормат. актів / Уклад. Кройтор В.Л., Євко В.Ю. – Харків: Еспада, 2002. – 576 с.
108. Предупреждение преступлений и иных правонарушений: Сб. документов. – М.: Юрид. лит, 1986. – 304 с.
109. Предупреждение преступности и обеспечение безопасности в городах // Материалы междунар. науч.-практич. конф. – М.: Московская академия МВД России, Щит-М, 2001. – 171 с.
110. Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС, на період 2004–2009 рр.: Наказ МВС України № 755 від 05.7.2004 р.
111. Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003–2005 роки: Указ Президента України вiд 21.02.2003 № 154/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9 (14.03). – Ст. 354.
112. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності: Указ Президента України вiд 28.01.2000 № 113/2000 // http//zakon.rada.gov.ua .
113. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України № 2342 - IV// Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 6. – Ст. 147.
114. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між Міністерством внутрішніх справ України і Адміністрацією Державної прикордонної служби України з питань приймання-передавання та повернення дітей у країни постійного проживання: Наказ МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України від 25.11.2003 р. № 1426/267 // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
115. Про затвердження Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини: Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України № 306/680/21/66/5 від 10.10.1997 р. // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
116. Про затвердження Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки: Рішення колегії МВС України № 8/КМ від 16.12.1999 р. // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
117. Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ: Наказ МВС України № 384 від 13.07.1996 р. // http//zakon.rada.gov.ua .
118. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України: Наказ МВС України від 20.10.2003 р. № 1212 // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
119. Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –№ 37. – Ст. 545.
120. Про затвердження Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді № 15 від 14.04.2004 р. // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
121. Про затвердження Порядку повернення дітей-іноземців до місць їх постійного проживання: Постанова КМУ від 26 вересня 2002 р. № 1432 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 39 (11.10). – Ст. 1817.
122. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України № 404 від 28.07.1994 р. // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
123. Про затвердження типових положень про службу у справах неповнолітніх: Постанова КМУ № 2136 від 25.11.99 р. // http//zakon.rada.gov.ua
124. Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей: Постанова КМУ від 28.01.2004 р. № 87 // http//zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
125. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України вiд 18.02.2002 р. № 143/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8 (07.03). – Ст. 331.
126. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 // Урядовий кур'єр. – 2001. – № 17 (30.01).
127. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст.20.
128. Про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді: Указ Президента України № 166/2004 від 06.02.2004 р. // http//zakon.rada.gov.ua .
129. Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України вiд 01.12.1998 р. № 281–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. – Ст. 2.
130. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
131. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24.01.1995 р. № 20/95–ВР // http//zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
132. Про організацію виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки: наказ МВС України № 129 від 21.02.2001 р.
133. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України № 2623-IV від 02.06.2005 р. // http://zakon.rada.gov. ua.
134. Про охорону дитинства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
135. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей: Указ Президента України № 1086 від 11.07.2005 р. // http://zakon.rada.gov. ua.
136. Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 // Урядовий кур'єр. –2003. – № 149 (13.08).
137. Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді: Указ Президента України № 852/2004 від 30.07.2004 р. // http//zakon.rada.gov. ua /cgi-bin/laws/main.cgi .
138. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15.11.2001 р. № 2789–III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
139. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№ 53. – Ст. 793.
140. Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
141. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України № 1104 - IV від 10.07.2003 // http://zakon.rada.gov. ua.
142. Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх: Постанова КМУ вiд 08.07.1995 р. № 502 // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
143. Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх: Постанова КМУ від 9 червня 1997 р. № 565 // http//zakon.rada.gov.ua .
144. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
145. Проник А.Я. Кримінологічний аналіз особистісних якостей неповнолітніх агресивних злочинців та основних класифікацій їх типів // Наше право. – № 2. – 2004. – С. 88–92.
146. Пронина В.С. Роль местних Советов в деле предупреждения правонарушений несовершеннолетних. – М.: Госюриздат, 1961. – 107 с.
147. Руководящие принципы Организации Объединенных наций для предупреждения преступности среди несовершеннолетних (Эр-Риадские руководящие принципы) // Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА, 2002. – С. 283–293.
148. Саркисов Г.С. Социальная система предупреждения преступности. – Ереван, 1975. – 160 с.
149. Серьогіна Ю.В. Взаємодія органів внутрішніх справ та засобів масової інформації у попередженні злочинів // Нові форми правоохоронної діяльності та запобігання злочинності у перехідних суспільствах: Матеріали круглого столу. – Харків: НУВС, 2001. – С. 10–13.
150. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст.135.
151. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
152. Социальная профилактика правонарушений в социалистическом обществе / Д.А. Керимов и др. – М.: Мысль, 1978. – 150 с.
153. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации: практическое пособие / Под. ред. Д.А. Керимова. – М.: Юрид. лит., 1989 – 256 с.
154. Стародубцев А.А. Організаційно-правові питання діяльності інспекцій з особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ун-т внутрішніх справ. – Харків, 1999. – 19 с.
155. Сухадолов А.С. Запозичення британського досвіду при створенні консультативних комітетів як нової форми партнерства міліції та населення в Україні // Нові форми правоохоронної діяльності та запобігання злочинності у перехідних суспільствах: Матеріали круглого столу. – Харків: НУВС, 2001. – С. 91–99.
156. Теоретические основы предупреждения преступности / Отв. ред. В.К. Звирбуль, В.В. Клочков, Г.М. Миньковский. – М.: Юрид. лит., 1977. – 255 с.
157. Теория гос-ва и права: Учебник для юрид. вузов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА, 2000. –616 с.
158. Теорія держави і права: Навч. посіб. / За заг ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 358 с.
159. Теория права и государства: Учебник / О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. – Харьков, 1997. – 496 с.
160. Типове положення про службу у справах неповнолітніх обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації: постанова Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1999 р. № 2136 // http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi .
161. Токарев А.Ф. Общее предупреждение преступлений в деятельности органов внутренних дел: Лекция. – М.: Академия МВД России, 1995. – 23 с.
162. Угода про співробітництво міністерств внутрішніх справ з питань повернення неповнолітніх до держав їх проживання від 24.09.1993 р. (м. Волгоград) // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
163. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 мая 2002 года). – Харьков: Одиссей, 2002. – 288 с.
164. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и её предупреждение: Монография. – Донецк: Донеччина, 1999. – 640 с.
165. Философская энциклопедия. Т. 4 / Ф.В. Константинов. – М: Советская энциклопедия, 1967. – 592 с.
166. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юристъ, 2000. – 511 с.
167. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
168. Цивільний процесуальний кодекс України // http://zakon.rada.gov.ua.
169. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1963. –№ 30. – Ст. 464.
170. Шмерига В. Ювенальна юстиція в Україні: здобутки та перспективи // Проблеми злочинності в Україні: роль правоохоронних органів та громадськості у їх запобіганні: Матеріали круглого столу. – Харків: НУВС, 2003. – С. 36-39.
171. Шостко О.Ю. Нові підходи до попередження злочинності неповнолітніх у США // Нові форми правоохоронної діяльності та запобігання злочинності у перехідних суспільствах: Матеріали круглого столу. – Харків: НУВС, 2001. – С. 72–75.
172. Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М. Енциклопедія сучасного права неповнолітніх. – К.: Рідна мова, 1997. – 386 с.
173. Щедрин Н.В. Основы общей теории предупреждения преступности: Учеб. пособие. – Красноярск, 1999. – 58 с.
174. Ювенальна юстиція: проблеми теорії та практики діяльності спеціалізованих суддів на регіональному рівні // Матеріали семінару-практикуму. – Харків, 2003. – 70 с.
175. Юридический энциклопедический словарь. – Т.6. / Под общ. ред. В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 311 с.
176. Юридична енциклопедія. Т.4. / Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: "Укр. енцикл.", 2002. – 720 с.
177. Ярмакі Х.П., Рудой К.М. Організаційно-правові основи профілактики правопорушень неповнолітніх // Вісник ОІВС. – 2000. – № 4. – С. 92–99.
178. Building a safer society: strategic approaches to crime prevention // edited by Michael Tonry and David P. Farrington. – Chicago. –1995. – 663 p.
179. Farrington D.P. Understanding and Preventing Youth Crime, York, 1996.
180. Graham J, Bowling B. Young people and Crime // Home Office Research Study №145. – London. – 1995.
181. Ronald V. Clarke Situational crime prevention: successful case studies. – New York. – 1992. – 273 p.
182. The Oxford handbook of criminology, second edition // edited by Mike Maguire, Rod Morgan, Robert Reiner. – Oxford. – 1997. – P. 963–987
183. Wadman, Robert C., Stanley E. Bailey Community policing and crime prevention in America and England. – 1993. – 95 p.