ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБИ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї В УКРАЇНІ………………………………………………………………………………….12
1.1. Сутність та види насильства в сім’ї………………………………………………..12
1.2. Правові засади попередження насильства в сім’ї.………………………………..45
1.3. Правовий статус органів, уповноважених здійснювати попередження насильства в сім’ї……………………………………………………………………………………..65
1.4. Міжнародний досвід попередження насильства в сім’ї.…………………………81
Висновки до розділу 1………………………………………………………………….100
РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБИ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї………………………………………...104
2.1. Правова основа діяльності та роль служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї……………………………………………………...104
2.2. Форми і методи попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції……………………………………………………………………………………122
2.3. Взаємодія служби дільничних інспекторів міліції з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими службами і підрозділами органів внутрішніх справ щодо протидії насильству в сім’ї……………………………………………….147
2.4. Основні напрямки удосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї……………………………………….168
Висновки до розділу 2………………………………………………………………….183
ВИСНОВКИ....………………………………………………………………………….186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………197
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………....215

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний період розвитку української держави визначається впровадженням корінних перетворень у суспільстві і потребує ретельного перегляду основних засад, форм та методів діяльності органів влади, зокрема міліції як органу виконавчої влади. Реформування державно-управлінської діяльності передбачає широке, багатоаспектне вдосконалення адміністративної діяльності міліції і, в першу чергу, форм та методів діяльності з охорони громадського порядку, попередження та припинення правопорушень.
Кризові тенденції й соціальні негаразди, в тому числі і низький соціально-економічний рівень життя в Україні, негативно позначаються на всіх верствах населення країни, і перш за все, на сім’ї. Об’єктивні явища (безробіття, різке зниження достатку членів родини, матеріальна скрута тощо) та чинники суб’єктивного характеру (роздратованість, неврівноваженість, агресивність тощо) в кінцевому випадку призводять до вчинення насильства в сім’ї. Таким чином, в сфері сімейних відносин намітилися і прогресують негативні тенденції. Зростання насильства в сім’ї є глобальною проблемою, яка потребує пошуків механізмів її вирішення. Тому актуальність проблем протидії насильству в сім’ї не викликає сумнівів.
Відомо, що сфера побуту більш консервативна, ніж інші сфери соціального життя, а сімейні відносини менш доступні різноманітним видам соціального регулювання і контролю. Так, у ч. 1 ст. 32 Конституції України закріплено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Тому можливості, межі та своєчасність втручання співробітників міліції обмежені об’єктивними обставинами. Однак, Законом України “Про міліцію” до основних завдань міліції віднесено забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку, попередження правопорушень, участь в наданні соціальної та правової допомоги населенню. Практичне виконання цих та інших завдань безпосередньо пов’язано на місцях з діяльністю служби дільничних інспекторів міліції як спеціалізованого підрозділу офіцерів міліції, які здійснюють найбільший обсяг профілактичних та охоронних функцій. На жаль, сьогодні в Україні діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї є малоефективною, причинами чого в певній мірі виступає недосконалість чинного законодавства, що регулює питання протидії насильству в сім’ї та передбачає відповідальність за проступки, пов’язані з вчиненням насильства в сім’ї, а також формальний підхід до цього явища працівників ОВС, зокрема дільничних інспекторів міліції, обмежене коло їх повноважень, форм і методів впливу на осіб, які вчиняють насильство в сім’ї.
З огляду на недостатню ефективність діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та актуальність проблеми організації попередження насильства в сім’ї необхідно об’єднати зусилля науковців та практичних працівників у напрямку розв’язання цієї проблеми.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з адміністративного права та адміністративної діяльності, кримінології, психології, соціології та інших галузей науки – О.Б. Андрєєвої, А.А. Аносєнкова, О.М. Бандурки, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.Б. Благої, О.В. Бойко, А.С. Васильєва, Т.І. Возної, І.П. Голосніченка, Г.В. Джагупова, Ф.К. Думко, Т.Г. Зайцевої, Г.Є. Запорожцевої, Я.М. Квітки, О.М. Клюєва, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Негодченко, І.О. Панова, Г.О. Пономаренко, М.О. Тучака, Х.П. Ярмакі та ін.
Дослідження з проблеми насильства в сім’ї, що проводились провідними вченими різних галузей науки на сьогоднішній день в Україні, в більшій мірі висвітлювали незадовільний стан попередження насильства в сім’ї та його причини. Крім того, на теренах пострадянської України проблема насильства в сім’ї здебільшого досліджувалась спеціалістами з соціології, психології, педагогіки, кримінології, кримінального права. Разом з тим, проблеми діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї в адміністративно-правовій науці на монографічному рівні не вивчались, в існуючих працях науковців ці аспекти досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої проблематики.
Таким чином, вивчення організаційно-правових аспектів, детальний розгляд форм та методів діяльності дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї, а також розробка ґрунтовних теоретично виважених і практично цінних рекомендацій щодо удосконалення попередження насильства в сім’ї набувають актуальності та потребують глибокого та всебічного наукового дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 3.1 Наказу МВС України № 755 від 05.07.04 р. “Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004 – 2009 років”, де окремим напрямком досліджень визначено захист прав і свобод громадян правоохоронними органами України, а також п.п. 1.1, 6.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 р.р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити особливості адміністративно-правового регулювання сфери діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї, відповідні форми та методи діяльності цієї служби, розробити необхідні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.
Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішення таких важливих завдань:
- розкрити сутність насильства в сім’ї та класифікувати види насильства в сім’ї;
- визначити органи, уповноважені здійснювати попередження насильства в сім’ї, їх правовий статус, надати їм характеристику та класифікацію;
- вивчити міжнародний досвід правового забезпечення та діяльності щодо попередження насильства в сім’ї і визначити шляхи використання такого досвіду для вдосконалення діяльності щодо попередження даного насильства в Україні;
- з’ясувати місце та роль служби дільничних інспекторів міліції у попередженні насильства в сім’ї;
- систематизувати форми і методи діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та визначити напрямки їх вдосконалення;
- виділити основні напрямки взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими службами органів внутрішніх справ при проведенні заходів щодо попередження насильства в сім’ї;
- з’ясувати недоліки в практичному здійсненні службою дільничних інспекторів міліції заходів по попередженню насильства в сім’ї та визначити основні напрямки удосконалення організації цієї діяльності;
- встановити прогалини і колізії у чинному законодавстві, що регулює відносини у сфері попередження насильства в сім’ї, та сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при здійсненні службою дільничних інспекторів міліції попередження насильства в сім’ї, їх адміністративно-правове регулювання.
Предметом дослідження є діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В основу дисертаційного дослідження покладений системний підхід, що дає можливість дослідити як соціальний зміст, так і юридичну форму проблеми попередження насильства в сім’ї. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (п. 1.1) та визначені форми і методи діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї (п. 2.2). При дослідженні організаційно-правових засад діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та напрямків її удосконалення (п.п. 2.1, 2.4) використовувався порівняльно-правовий метод. Також даний метод використовувався при дослідженні міжнародного досвіду з попередження та протидії насильству в сім’ї (п. 1.4). Для дослідження діяльності дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та визначення напрямків її удосконалення (п.п. 2.1, 2.4) використовувались статистичний метод та метод соціологічного опитування. Методи групування, класифікації та структурно-логічний застосовувались при дослідженні правової основи попередження насильства в сім’ї службою дільничних інспекторів міліції та їх взаємодії з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими службами органів внутрішніх справ при здійсненні цієї діяльності (п.п. 1.2, 1.3, 2.3).
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України, законодавчі та нормативно-правові акти інших держав, які регулюють діяльність по попередженню та протидії насильству в сім’ї, а також цивільна, кримінально-правова, адміністративно-правова, загальнонаукова література. Проаналізовано ряд проектів законодавчих актів, зокрема проект Закону “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”. Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять статистичні матеріали МВС України, статистичні дані міжнародних правозахисних організацій, матеріали анкетування дільничних інспекторів міліції щодо проблеми насильства в сім’ї у 2007 році в АР Крим, м. Одесі та м. Харкові, матеріали напівформалізованих інтерв’ю з суддями суду по сімейним справам та фахівцями, які проводять тренінги щодо попередження та протидії насильству в сім’ї з співробітниками поліції м. Чикаго, отримані дисертантом під час навчання в літній школі права в м. Чикаго. Використаний також власний досвід здобувача, отриманий під час практичної роботи дільничним інспектором міліції районного відділу органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що питанням насильства в сім’ї приділялось багато уваги з боку науковців в галузях кримінології, кримінального права, педагогіки, психології, соціології, однак організація діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї на монографічному рівні не досліджувалась, частково висвітлювалась у працях науковців адміністративного права та адміністративної діяльності. Таким чином, дисертація є однією з перших комплексних спроб дослідити особливості діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та сформулювати авторське бачення напрямків її вдосконалення.
В результаті проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано ряд положень, висновків, рекомендацій та пропозицій, які мають наукову новизну та запропоновані особисто здобувачем, а саме:
- удосконалено поняття насильства в сім’ї шляхом уточнення особливостей суб’єкта насильства в сім’ї, доповнення переліку форм вчинення насильства в сім’ї, а також встановлення переліку осіб, яких можна вважати членами сім’ї при кваліфікації насильства в сім’ї;
- набули подальшого розвитку положення щодо сутності насильства в сім’ї шляхом аналізу кожної із складових сутності насильства в сім’ї, до яких віднесено: причини, типи (спрямованість) та види насильства в сім’ї;
- отримало подальший розвиток визначення особливостей правового статусу органів, уповноважених здійснювати попередження насильства в сім’ї, внаслідок чого сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо вдосконалення діяльності даних органів, а також запропонована їх класифікація за ознакою обов’язковості здійснення діяльності щодо попередження насильства в сім’ї;
- набув подальшого розвитку аналіз міжнародної практики по протидії насильству в сім’ї, внаслідок чого сформульовано пропозиції щодо можливого запозичення позитивного світового досвіду для вдосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї в Україні;
- отримало подальший розвиток визначення місця та ролі служби дільничних інспекторів міліції у попередженні насильства в сім’ї;
- вперше запропоновано систематизацію нормативно-правових актів, які регулюють здійснення попередження насильства в сім’ї службою дільничних інспекторів міліції;
- удосконалено теоретичні положення щодо методів та форм діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та визначено напрямки їх вдосконалення;
- удосконалено напрямки взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, іншими службами органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім’ї;
- вперше визначені основні напрямки удосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї та сформульовано ряд конкретних пропозицій і рекомендацій щодо покращення практичного здійснення службою дільничних інспекторів міліції діяльності щодо попередження насильства в сім’ї;
- вперше з урахуванням досвіду зарубіжних країн сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює відносини у сфері попередження насильства в сім’ї.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї, визначення шляхів її удосконалення;
- у сфері правотворчості – пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки та уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема Законів України “Про міліцію”, “Про попередження насильства в сім’ї”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, проекту закону “Про внесення змін та доповнень до ЗУ “Про попередження насильства в сім’ї””, Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї, затвердженої наказом МВС України № 329 від 9 квітня 2002 року, що сприятиме удосконаленню діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї;
- у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати в розроблені навчальних курсів з проблем попередження та протидії насильству в сім’ї в вищих навчальних закладах та школах, при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність ОВС”, “Адміністративна відповідальність”, а також під час проведення занять із зазначених дисциплін;
- у правовиховній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути використані в процесі здійснення правової освіти населення та працівників органів внутрішніх справ з метою підвищення рівня їх правової культури.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на шести науково-практичних конференціях: на науковій конференції “Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика” (м. Одеса, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 23 – 25 листопада 2005 р.); на I Міжнародній науково-практичній конференції “Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 28 квітня 2006 року); на Всеукраїнській конференції з адміністративного права “Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні” (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 1-2 березня 2007 року); на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 року); на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства” (м. Одеса, Головне управління МВС України в Одеській області, 14-15 липня 2006 року); на Ювілейній V науково-теоретичній конференції “Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформ” (м. Одеса, Одеська національна юридична академія, 15-17 червня 2007 року).

Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли своє відображення у десяти наукових працях, а саме: у п’яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, і п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї. Сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. До основних з них можна віднести такі:
1. Насильство в сім’ї – це будь-яка умисна дія/бездіяльність чи погроза застосування будь-якої дії/бездіяльності фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї, який володіє значною фізичною чи психологічною перевагою, по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному, психічному здоров’ю чи економічним інтересам. При використанні цього визначення обов’язковим є роз’яснення значення терміну “сім’я” за допомогою переліку осіб, які відносяться до членів сім’ї. Визначено перелік осіб, яких можна вважати членами сім’ї при кваліфікації насильства в сім’ї.
Зазначено, що сутність насильства в сім’ї виражається через такі поняття, як причини, типи (спрямованість) та види насильства в сім’ї. Окремо надано характеристику кожній із складових сутності насильства в сім’ї.
Так, серед причин та факторів насильства в сім’ї, на наш погляд, можна виокремити соціально-культурні чинники, психологічні чинники, економічні чинники. З метою ліквідації соціально-культурних причин насильства в сім’ї запропоновано сприяти суспільному усвідомленню серйозності проблеми за допомогою рекламної кампанії в пресі, телевізійних програмах та фільмах на тему насильства в сім’ї. Крім того, доцільно створити програми сприяння виконанню батьківських обов’язків з метою корекції сімейного виховання, навчання батьків ненасильницьким методам виховання дітей.
Об’єктом насильства в сім’ї можуть бути різні члени сім’ї. Виходячи з цього, виділяють наступні типи насильства в сім’ї: насильство у відносинах подружжя або осіб, які мають чи мали регулярні інтимні стосунки; насильство з боку батьків щодо неповнолітніх дітей; насильство з боку дорослих дітей щодо батьків; насильницькі стосунки між дітьми в одній сім’ї; насильство між іншими членами сім’ї.
Надано детальну характеристику основним видам насильства в сім’ї - фізичному, сексуальному, психологічному та економічному. Зазначено, що насильство в сім’ї часто проявляється у вигляді комбінацій фізичного, сексуального, психологічного та/чи економічного насильства. Часто важко провести межу між різними видами насильства в сім’ї. Тому, щоб не виникало непорозумінь при кваліфікації насильства в сім’ї, на нашу думку, доречним буде розроблення методичних рекомендацій з попередження насильства в сім’ї із наведеним невичерпним переліком дій, що можуть відноситись до того чи іншого виду насильства в сім’ї, та із зазначенням індикаторів, які можуть свідчити, що по відношенню до особи було скоєно той чи інший вид насильства в сім’ї.
2. У роботі запропонована класифікація органів та установ, які здійснюють попередження насильства в сім’ї – органи та установи, які зобов’язані здійснювати заходи з попередження насильства в сім’ї (спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ, органи опіки і піклування, спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, до яких відносяться кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, та центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї); органи та установи, які не зобов’язані, але можуть сприяти попередженню насильства в сім’ї (органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни).
Розроблено та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення діяльності цих органів та установ по попередженню насильства в сім’ї, зокрема щодо встановлення вимоги до працівника центру соціальних служб для молоді, який здійснює соціальне інспектування неблагополучних сімей, а також до працівників органів внутрішніх справ України, які безпосередньо займаються попередженням насильства в сім’ї, мати юридичну та психологічну освіту одночасно.
На нашу думку, до діяльності щодо попередження насильства в сім’ї необхідно залучати з метою належного фінансування спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї благодійні організації та меценатів шляхом введення для них пільгового оподаткування, а також релігійні організації з метою створення при них притулків для жертв насильства в сім’ї. Обґрунтована необхідність надання відповідної допомоги чоловікам в спеціалізованих установах для жертв насильства в сім’ї шляхом виділення певної кількості місць для осіб чоловічої статі в притулках для жертв насильства в сім’ї. Визначена доцільність створення єдиної централізованої системи обліку офіційних попереджень та захисних приписів, винесених в Україні, з метою підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо попередження насильства в сім’ї.
3. З огляду на відносно невеликий строк існування України як незалежної, правової, демократичної держави, їй бракує досвіду в вирішенні багатьох важливих питань з різних галузей діяльності, зокрема щодо попередження насильства в сім’ї, чим і обґрунтовується доцільність використання позитивного досвіду інших країн. Вивчення досвіду інших країн з вирішення проблеми насильства в сім’ї дозволить українським науковцям і практикам використовувати все позитивне із того, що вже розроблено, впроваджено та апробовано в цих країнах, а також утриматись від використання методів та підходів, які себе не справдили. Тому на підставі дослідження правових засад та практичної діяльності зарубіжних країн у цій сфері запропоновано використання досвіду США та Канади, який є найбільш ефективним, зокрема щодо реабілітації жертв насильства в сім’ї та впровадження програм соціальної реабілітації для осіб, які вчинили таке насильство.
З урахуванням позитивного зарубіжного досвіду доцільно використовувати: принципи поновлювального правосуддя у сфері протидії насильству в сім’ї (аналог США, Киргизстан); систему реагування органів внутрішніх справ на випадки насильства в сім’ї (аналог Німеччина, США); створення в Україні на основі картографічного методу центрів допомоги жертвам насильства в сім’ї (аналог Російська Федерація); створення в Україні спеціалізованих сімейних судів, до повноважень яких віднести розгляд всіх справ, пов’язаних з насильством в сім’ї, а також застосування захисного припису, який забороняє особі, яка скоїла насильство в сім’ї, вчиняти певні дії чи навпаки, вимагає від неї певних дій ( аналог США, Канада, Туреччина, Бразилія); розроблення та введення в Україні спеціальних навчальних тренінгів та курсів для працівників міліції та інших осіб, які займаються попередженням насильства в сім’ї (аналог США, Канада); розроблення та розповсюдження спеціальних інформаційних карток, в яких би містилась інформація про права жертви насильства в сім’ї та її можливості, з обов’язковим зазначенням контактних телефонів, за якими вона може звернутися за допомогою (аналог США); розроблення та введення в шкільні та ВУЗівські програми курсів етики сімейних стосунків та попередження насильства в сім’ї (аналог Бразилія, США).
2. Практичне виконання завдань міліції на місцях безпосередньо пов’язано з діяльністю служби дільничних інспекторів міліції, яка здійснює найбільший обсяг профілактичних заходів загальної та індивідуальної спрямованості, зокрема з попередження насильства в сім’ї. Дільничні інспектори міліції відповідають за стан громадського порядку на своїх дільницях, знають майже кожного їх мешканця, тому саме вони відіграють одну з головних ролей в попередженні насильства в сім’ї.
У дисертаційному дослідженні запропонована наступна систематизація юридичних актів, що складають правову основу діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї. Першу групу складають нормативно-правові акти, які регулюють службову діяльність дільничних інспекторів міліції, другу групу – акти, що регулюють посадову компетенцію дільничних інспекторів міліції. До третьої групи відносяться нормативні акти, що регулюють профілактичну діяльність дільничних інспекторів міліції. Остання група поділяється на дві підгрупи на підставі розгляду правової основи діяльності служби дільничних інспекторів міліції в широкому і вузькому сенсі: нормативні акти, що присвячені профілактиці правопорушень, але безпосередньо не регулюють діяльність дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї; нормативні акти, що безпосередньо присвячені такому напрямку профілактичної діяльності дільничних інспекторів міліції як попередження насильства в сім’ї. Крім того, кожна із груп, в свою чергу, може поділятися на підгрупи за різними ознаками – суб’єктами правотворчості, юридичною силою, порядком прийняття, назвою, порядком набрання чинності та дії тощо.
3. Під формою попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції слід розуміти зовнішній вираз змісту діяльності дільничних інспекторів міліції по попередженню насильства в сім’ї, організаційно-правове вираження однорідної за своїм характером та правовою природою групи дій.
Методи попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції визначаються як способи, прийоми, засоби, які використовуються дільничними інспекторами міліції в процесі здійснення діяльності щодо попередження насильства в сім’ї і становлять зміст цієї діяльності.
До основних методів попередження насильства в сім’ї дільничними інспекторами міліції, на наш погляд, відносяться переконання та примус. До того ж повинні використовуватися методи надання допомоги, позитивного прикладу, нейтралізації негативного впливу навколишнього середовища, спостереження та навіювання. Всі методи, які дільничний інспектор міліції використовує в процесі попередження насильства в сім’ї повинні поєднуватись один з одним для ефективного досягнення результатів профілактичного впливу. Зазначається, що метод переконання реалізується в наступних формах попередження насильства в сім’ї: профілактичні бесіди, правове виховання, правова освіта, правова пропаганда, обговорення поведінки за місцем роботи чи проживання. Метод примусу використовується в процесі здійснення індивідуальної профілактичної роботи, якщо переконання не дало потрібного результату, і реалізується за допомогою винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї; винесення офіційного попередження про неприпустимість віктимологічної поведінки; взяття на профілактичний облік осіб, які вчинили насильство в сім’ї; винесення захисного припису та в інших формах.
До основних напрямків попередження насильства в сім’ї відносяться загальна профілактика, індивідуальна профілактика та віктимологічна профілактика. До складу індивідуальної профілактики входять наступні елементи (форми): виявлення осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї; вивчення (перевірка) виявлених осіб, їх способу життя; постановка даних осіб на профілактичний облік; застосування до них заходів примусу; організація індивідуальної профілактичної роботи: вплив на них після вивчення фактів, які визначають їх протиправну поведінку; постійне спостереження та контроль за поведінкою та життям; оздоровчий вплив на мікросоціальне середовище, яке сприяє виникненню та загостренню конфлікту в сім’ї; профілактичний вплив на потенційних жертв насильства в сім’ї; періодичний аналіз результатів проведених індивідуальних виховних та профілактичних заходів.
4. Визначається, що взаємодія служби дільничних інспекторів міліції з іншими органами та установами щодо попередження насильства в сім’ї є заснована на законах і підзаконних актах, узгоджена за цілями, часом і місцем діяльність, спрямована на вирішення спільних завдань щодо попередження насильства в сім’ї.
Взаємодія служби дільничних інспекторів міліції з іншими органами, службами та громадськими організаціями по протидії насильству в сім’ї поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня – взаємодія з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, населенням, спеціальними установами для жертв насильства в сім’ї, міжнародними організаціями. Внутрішня – взаємодія з відділами кримінальної міліції у справах дітей, черговими частинами, відділами кримінального розшуку і слідчими підрозділами органів внутрішніх справ тощо.
Крім того, виокремлено основні напрямки взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з іншими підрозділами та службами органів внутрішніх справ, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та громадськістю.
5. До найбільш важливих проблем у попередженні та протидії насильству в сім’ї віднесено: недосконалу нормативну база, недостатнє матеріально-технічне забезпечення та фінансування служби дільничних інспекторів міліції, недостатнє володіння дільничними інспекторами міліції необхідними знаннями, навичками та вміннями для роботи з неблагополучними сім’ями.
Зроблено висновок про те, що основні напрямки удосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї можна поділити на зовнішній і внутрішній, кожен з яких, в свою чергу, містить правовий та організаційний елементи.
Зовнішній напрямок вдосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї пов’язаний зі станом правопорядку в країні в цілому і в зазначеній сфері зокрема, а також з деякими умовами економічного, соціального, політичного та іншого характеру, які на нього впливають. Правовий елемент зовнішнього напрямку включає в себе вдосконалення законодавства, яке регулює попередження насильства в сім’ї, а також розробку чіткого механізму контролю за дотриманням даного законодавства. Організаційний елемент передбачає вдосконалення організації системи попередження насильства в сім’ї органами виконавчої влади, на які покладено здійснення такого попередження, та громадськими організаціями, а також вдосконалення системи взаємодії даних органів. Організаційний елемент включає в себе вирішення проблеми кадрового забезпечення державних органів влади спеціально підготовленими фахівцями; створення необхідної кількості спеціалізованих закладів для жертв насильства в сім’ї (зокрема, притулків та центрів медико-соціальної реабілітації); створення спеціальних корекційних програм та спеціальних установ для осіб, які вчиняють насильство в сім’ї, з метою переходу від карального правосуддя до поновлювального; достатнє фінансування програм попередження насильства в сім’ї, кризових центрів, притулків та центрів соціально-медичної реабілітації, за допомогою залучення спонсорських та благодійних коштів шляхом стимулювання таких надходжень за допомогою прийняття закону про пільгове оподаткування учасників благодійної діяльності; організацію роз’яснювальної роботи з метою зміни суспільних стереотипів по відношенню до проблеми насильства в сім’ї; проведення моніторингу якості послуг, що надаються потерпілим від насильства, та ефективності реалізації Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”; вдосконалення державної статистичної звітності з питань попередження насильства в сім’ї.
Внутрішній напрямок вдосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї пов’язаний з безпосередньою діяльністю служби дільничних інспекторів міліції. Правовий елемент передбачає вдосконалення існуючих відомчих нормативно-правових актів, які регулюють попередження насильства в сім’ї органами внутрішніх справ, перш за все, службою дільничних інспекторів міліції. Організаційний елемент включає в себе вдосконалення структурної організації служби дільничних інспекторів міліції; вдосконалення взаємодії з іншими службами та підрозділами органів внутрішніх справ; забезпечення достатнього технічного та програмного забезпечення; заходи з підвищення іміджу даної служби; забезпечення більш ретельної професійної підготовки дільничних інспекторів міліції.
6. Для підвищення ефективності впровадження в діяльність дільничних інспекторів міліції нових форм і методів попередження правопорушень, зокрема насильства в сім’ї, що відповідали б сучасним вимогам, першочергове значення має удосконалення її правового регулювання. Аналіз чинного законодавства дозволив зробити висновок про те, що нормативно-правова база України щодо попередження насильства в сім’ї потребує серйозного та негайного вдосконалення. Запропоновано внести певні зміни в національне законодавство України для удосконалення правового регулювання попередження насильства в сім’ї, зокрема:
- доповнити ст. 1 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї” переліком осіб, яких можна вважати членами сім’ї при кваліфікації насильства в сім’ї, до яких віднести: подружжя та партнерів, які проживають разом або за взаємною згодою мають тривалі (більше 1 року) інтимні чи інші значущі стосунки; колишнє подружжя та колишніх партнерів; батьків (мати, батько) та дитину (дітей); усиновителів (усиновителя) та усиновлених; діда (бабусю) і онука (онуку); вітчима (мачуху) і пасинка (падчерку); братів та сестер; фактичних вихователів і вихованців; тітку (дядька) та племінника (племінницю); інших родичей; домашніх робітниць та членів їх сімей;
- замінити словосполучення “працівником кримінальної служби” на “працівником кримінальної міліції” в ст. 13 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”, яка передбачає винесення захисного припису особі, яка вчинила насильство в сім’ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, оскільки саме це буде відповідати змісту Закону;
- розширити перелік дій, вчинення яких може бути заборонено захисним приписом, або до вчинення яких зобов’язує захисний припис, зокрема внести до переліку зобов’язання сплатити збитки та заборону на володіння вогнепальною зброєю;
- виділити склади злочинів, які можуть вчинятись внаслідок скоєння тих чи інших форм насильства в сім’ї, в окремий розділ Кримінального Кодексу України “Злочини проти членів сім’ї та дітей”;
- в санкції ст. 1732 КУпАП замінити штраф та виправні роботи на громадські роботи та зобов’язання пройти курс соціальної реабілітації. Відповідно, додати до видів адміністративних стягнень, передбачених ст. 24 КУпАП, громадські роботи;
- встановити адміністративну відповідальність за вчинення одним членом сім’ї щодо іншого члена сім’ї насильницьких дій сексуального характеру, які не мають ознак злочину та відповідальність за які не передбачена Кримінальним кодексом, зокрема за відношення до партнера як до сексуального об’єкта; утримання від сексуальних контактів без поважних причин; утримання від прояву почуттів; прояв виключних ревнощів та звинувачення в любовних зв’язках з будь-ким; примушення дивитись та/чи повторювати порнографічні дії;
- викласти ч. 2 ст. 110 СК України наступним чином: позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправне діяння, яке містить ознаки злочину або правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини;
- ліквідувати розбіжності між положеннями Закону та Інструкції щодо порядку винесення захисного припису у випадку наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину. Зокрема, встановити, що за наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину захисний припис повинен виноситись за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором та обов’язково вручатись винній особі. Захисний припис може не виноситись лише у випадках, коли кривдник, внаслідок застосування до нього заходів припинення у вигляді взяття під варту чи затримання, не зможе завдати будь-якої шкоди чи здійснити тиск на жертву насильства в сім’ї;
- в п. б ст.11 закону України “Про міліцію” слова “припинення злочину, що загрожує життю мешканців” замінити на “припинення злочину, що загрожує життю будь-кого”, тобто розширити повноваження працівників міліції щодо безперешкодного входження на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян;
- вилучити із законодавства, що регулює відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, норми щодо відповідальності жертви за віктимну поведінку. Організувати у кризових центрах програми корекції віктимної поведінки жертв насильства в сім’ї, а також потенційних жертв і зобов’язувати в примусовому порядку особу з віктимною поведінкою відвідувати такі програми;
- прийняти закон України “Про профілактику правопорушень”, який врегулює порядок взяття та зняття з профілактичного обліку членів сім’ї, яким були винесені офіційні попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, а також визначить профілактичні заходи, підстави та порядок їх здійснення уповноваженими суб’єктами відносно осіб, які поставлені на профілактичний облік;
- доповнити ч. 1 ст. 262 КУпАП “Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання” у частині надання правомочним органам (посадовим особам) права адміністративного затримання осіб, що вчиняють насильство в сім’ї;
- встановити кримінальну відповідальність з адміністративною приюдицією вчинення насильства в сім’ї: після дворазового притягнення до адміністративної відповідальності;
- прийняти закон України “Про пільгове оподаткування учасників благодійної діяльності”.
Таким чином, удосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї залежатиме від наявності відповідного правового забезпечення, постійної взаємодії служби дільничних інспекторів міліції з іншими службами органів внутрішніх справ, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування і громадськими об’єднаннями, організації широкої інформаційно-просвітницької роботи, спрямованої на зміну стереотипів та формування свідомого неприйняття будь-яких випадків насильства в сім’ї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Курс “Побутового насильства”: Посібник учасника. – Б.м., 1999. – 264 с.
2. Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім’ї: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужі, І.В. Опришка, О.Г. Кулика. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2005. – 124 с.
3. Предместніков О.Г. Деякі типові риси особи жінки, яка потерпіла від насильства в сім'ї // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. - №4. Ч.1. – С. 164-166.
4. Сидоренко О. Правові та психологічні аспекти вирішення конфліктів, пов’язаних з насильством у сім’ях // Право України. – 2001. - №6. – С. 37-40.
5. Виктория Герасимчук. Виновата жертва? // День. – 2006. - №205.
6. Актуальні завдання та проблеми попередження гендерного насильства. Рекомендації парламентських слухань // Безпека життєдіяльності. – 2006. - №12. - С. 12-17.
7. Роменський Г.І. Домашнє насильство та шляхи його подолання // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2004. – Вип.5. – С. 74-78.
8. Павленко Ю.О. Завдання у сфері попередження гендерного насильства // Кримінальне право України. – 2006. - №11. – С. 47-55.
9. Фефилова В.Ф. Криминология и административная деликтология: некоторые общие и частные вопросы соотношения и развития // Актуальные проблемы административной деликтологии. – К.: КВШ МВД СССР, НИ и РИО, 1984. – С. 22-35.
10. Маяжола А.С. Профилактика умышленных убийств, совершаемых на почве семейно-бытовых отношений // Профилактика умышленных убийств, совершаемых на бытовой почве: Сб. науч. тр. – Караганда: Карагандин. высш. шк. МВД СССР, 1984. – 120 с.
11. Какимжанов Т.С. Криминологическое значение семейных конфликтов при совершении умышленных убийств // Профилактика умышленных убийств, совершаемых на бытовой почве: Сб. науч. тр. - Караганда: Карагандин. высш. шк. МВД СССР, 1984. – 120 с.
12. Громадська програма співробітництва по запобіганню насильству в сім’ї: Матеріали 1-го Міжнародного науково-практичного семінару. Одеса, 25 лютого – 6 березня 1999 р. / За ред. Ф.К. Думка. – Одеса: ОІВС, 1999. – 125 с.
13. Думко Ф.К. Підготовка курсантів до роботи з неблагополучними сім’ями: Моногр. – Одеса: Астропринт, 2002. – 168 с.
14. Берковец Л. Агрессия: причины, последствия, контроль. - СПб.: прайм - ЕВРОЗНАК, 2001. – 512 с.
15. Головкін Б.М. Особливості детермінації тяжких насильницьких злочинів проти особи в сімейно-побутовій сфері // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. - №4. – С. 145-156.
16. Бова А.А. Модель факторів, що обумовлюють насильство в сім’ї // Український соціум. – 2005. - № 1. – С. 15-25.
17. Гончарова Н.І. Проблема насильства в сім’ї в сучасній Україні: соціально-філософський аспект // Громадська програма співробітництва по запобіганню насильства в сім’ї / За ред. Ф.К. Думка. – Одеса: ОІВС, 1999. – С. 36-41.
18. Даль Н. Толковый словарь живого великорусского языка: [в 4х т.]. – М.: рус. яз. – 1981, Т.2, C. 46.
19. Большая советская энциклопедия. Т. 17. - М: Наука, 1978, C. 297.
20. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002. –536 с.
21. Насильство // http://www.ukrop.com/ua/encyclopaedia/politics/6352.html.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ “Стерун”, 2002. – 1440 с.
23. Философский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 837 с.
24. Насильство в сім’ї та діяльність органів внутрішніх справ по його подоланню. Інформаційно-практичний посібник. – Дніпропетровськ: УМВС України в Дніпропетровській області, 2006. – 72 с.
25. Гнат І. Допомога жертвам насильства в сім’ї // Аспект. – 2002.-№2. – С. 24-27.
26. Госс-Майер X. Методология практического ненасилия // Этика ненасилия. — М., 1997. – С. 224-236.
27. Гусейнов А.А. Ненасилие и перспективы общества // Этика ненасилия. — М., 1997. – С. 15-20.
28. Сердюк Л.В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование / Под ред. докт. юрид. наук, проф. Щербы С.П. - М.: ООО «Юрлитинформ», 2002. – 384 с.
29. Кедова Л.А. Жінки України – проти насильства. – X.: Основа, 2000. – 44с.
30. Социология. – М.: Мысль, 1990. – 445 с.
31. Рущенко І.П. Соціологія: курс лекцій. – Харків:Ун-т внутр. справ, 1996. – 210 с.
32. Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. № 5464-X // ВВР України. – 2006. – № 19-20. – Ст. 159.
33. Сімейний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.
34. Юридичні аспекти захисту жертв насильства в сім’ї / Уклад. Л. М. Мандрика. – Харків: ХОС «Молодіжні ініціативи», 2005. – 20 с.
35. Модельное законодательство ООН о насилии в семье // Социальные работники за безопасность в семье: Учебное пособие. / Под ред. Либоракиной М.И., Шапиро Б.Ю., Сидоренкова Т.А., Либоракина М.И., Максудов Р.Р., Флямер М.Г. и др. – М.: ЗАО «Редакционно-издательский комплекс Русанова», 1999. – 144 с. – С. 36-50.
36. Дашковська О. Право на гідність та особисту недоторканність особи: гендерний аспект // Вісник Академії правових наук України. – 2004. - №4. – Харків: Право. – С. 198-204.
37. Громадська програма запобігання насильства в сім’ї. Проект Гармонія. – К., 2000. – 91 с.
38. Закон Киргизької Республіки “Про соціально-правовий захист від насильства в сім’ї” від 31 січня 2003 року // Жилищный, Семейный кодексы Кыргызской Республики, Кодекс КР о детях. – Бишкек: “Академия”, 2006. – 452 с.
39. Проект Закону “Про попередження та припинення насильства в сім’ї” Республіки Молдова // www.parliament.md/download/drafts/ru/468.2006.doc.
40. Illinois Domestic Violence Act and other Significant Laws Affecting Domestic Violence. – Illinois Coalition Against Domestic Violence Legal Institute, 2001. – 134 p.
41. Шакина В.А. Женщина как жертва семейного насилия в супружеских отношениях: проблемы, причины, предупреждение. – Иркутск, 2002. – 163 с.
42. Кучеріна І. Молоде покоління потребує надійного правового захисту // Вісник прокуратури. - №7. – 2006. – С. 38-42.
43. Підлісний Є. Жертви сімейних воєн // Український юрист. – 2004. - №12. – Київ:Юридична практика, 2003. – С. 58-61.
44. ООН в борьбе за права человека. Материалы 8-го Конгресса по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. – К.: МВД Украины, 1991. – 110 с.
45. Regional Consultation for the UN Study on Violence Against Children. Europe and Central Asia. – Ljubljana, Slovenia. – 5-7 July 2005. – 27 p.
46. Возна Т.І. До проблеми попередження насильства в сім’ї // Вісник Національного університету внутрішніх справ України. – 2002. - №18. – С. 55-60.
47. Еквіно Г.Г. Правила щодо здійснення поліцією реагування у випадках домашнього насильства // Громадська програма співробітництва по запобіганню насильства в сім’ї / За ред. Ф.К. Думка. – Одеса: ОІВС, 1999. – С. 25-36.
48. Шкурлат М., Кустова О. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками. Підручник з проведення тренінгів. Видання Winrock International. – К., 2001. – 256 с.
49. Бойко О.В. Насильство в сім’ї: соціологічний аналіз явища: Дис. … канд. соціол. наук: 22.00.03. – Х., 2003. – 211 с.
50. Україна. Насильство в сім’ї: звинувачуючи жертву // http://amnesty.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=202&Itemid=41.
51. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15.11.2001 р. № 2789-III // ВВР України. – 2002. - №10. – Ст. 70.
52. Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї: Наказ МВС України від 9 квітня 2002р. №329 // Закон і бізнес. – 2002. – 18 травня (№14).
53. Грабська І.А. Насильство у подружніх стосунках: зарубіжний досвід досліджень та консультування // Практична психологія та соціальна робота, 1998. - № 9, 10.
54. Долженков А.Ф., Поплавский И.Г. Насилие в семье как составляющая инфраструктуры организованной преступности // Громадська програма співробітництва по запобіганню насильства в сім’ї / За ред. Ф. К. Думка. – Одеса: ОІВС, 1999. – С. 51-53.
55. Крижна Л.В. Попередження злочинів, що вчинюються у сфері сімейно-побутових відносин: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 19 с.
56. Правові та кримінологічні засади запобігання насильству в сім’ї. – К.:НАВСУ, 2005. – 124 с.
57. Общая декларация прав человека // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 784 с.
58. Международный пакт о политических и гражданских правах // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 784 с.
59. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. - 784 с. – С. 180-190.
60. Конвенція ООН про права дитини // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. – 784 с. – С. 242-257.
61. Семейное законодательство Украины / Под ред. Д.А Гребещук. – К.: «Юридическая компания БЕСТ и Ко», 2004. – 157 с.
62. Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення, затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства охорони здоров’я України № 5/34/24/11 від 16.01.2004р. // Офіційний вісник України. – 2004. - №4. – Т.2. – Ст. 202.
63. Правовий та соціальний захист неповнолітніх від насильства в сім’ї: Методичний посібник для працівників правоохоронних органів. – X.: Курсор, 2006. – 128 с.
64. Декларация об искоренении насилия в отношении женщин, провозглашенная резолюцией 48/104 Генеральной Ассамблеи ООН от 20 декабря 1993 года // Проблеми насильства в сім’ї: правові та соціальні аспекти / Упоряд. Руднєва О.М. – Харків: Право, 1999. – С. 120-128.
65. Конституція України: прийнята 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. – Ст. 141.
66. Закон України N 609-V від 7 лютого 2007 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради. – 2007. - №15. – Ст. 194.
67. Про затвердження Порядку виявлення та ведення обліку дітей службами у справах неповнолітніх: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 14 квітня 2004 р. №15 // Офіційний вісник України зі змінами. – 2004. - №19. – Ст. 1368.
68. Блага А.Б. Практика застосування закону України “Про попередження насильства в сім’ї”: сучасні проблеми і можливі шляхи їх вирішення // Право і безпека. – 2004. - №1. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – С. 55-57.
69. Постанова Кабінету міністрів України “Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї” №616 від 26 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. - №18-19. – 2003. – Ст. 829.
70. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №1212 від 20.10.2003 р. “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України” // Офіційний вісник України. – 2003. - №47. – Ст. 2451.
71. Наказ Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді та Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї” від 09.03.2004 №3/235 // Офіційний вісник України. - 2004. - №13. – Ст. 936.
72. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №25-26. – Ст. 131.
73. Бєлова О.І. Родовий об’єкт злочинів проти сім’ї та неповнолітніх // Право і безпека. – 2005/4. - №3. – С. 29-32.
74. Пономарев П. Проблемы совершенствования норм Общей части УК, влияющих на ответственность за насилие в семье // Уголовное право. - 2003. - №3. - С. 48-50.
75. Законодавство України про адміністративні правопорушення. Адміністративний кодекс України. Нормативно-правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.
76. Хрестоматія з філософії права / Уклад. О.М. Кривуля. – Х., 2006. – 437 с.
77. Петин И.А. Механизм преступного насилия. – СПб.: Изд-во Р.Асланова “Юрид. центр Пресс”, 2004. – 343 с.
78. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности органов внутренних дел: Лекция. – М., 1984. – 43 с.
79. Постанова Кабінету міністрів України № 244 від 19.02.2007 Про затвердження Державної програми підтримки сім’ї на період до 2010 року// Офіційний вісник України. – 2007 р. - №13. – Ст. 476.
80. Постанова Кабінету міністрів України № 1834 вiд 27.12.2006 Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року // Офіційний вісник України. – 2007 р. - №1. – Ст. 25.
81. Павленко Ю.О. Інформаційна довідка щодо реалізації закону України “Про попередження насильства в сім’ї” // Безпека життєдіяльності. – 2006. - № 12. – с. 2-5.
82. Наказ Державного Комітету України у справах сім’ї та молоді від 4 лютого 2002 року № 11 “Про затвердження порядку здійснення працівниками центрів соціальних служб для молоді соціального інспектування з метою забезпечення супроводу неблагополучних сімей” // Офіційний вісник України. - 2002 р. - № 14. – Ст. 781.
83. Макаренко О.М. Суб’єкти профілактики правопорушень // Право і безпека. – 2004. - № 3 (3). – С. 68-70.
84. Кальченко Т.Л. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх як спеціальний орган запобігання злочинності в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. - №1. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. – С. 241-246.
85. Типове положення про центр соціально-психологічної допомоги, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 12 травня 2004 року №608 // Офіційний вісник України. - 2004 р. - №19. – Ст. 1325.
86. Сабиров Р.Б. Насилие в отношении женщин: опыт медико-социального исследования // Социология медицины. – №1 (8). - 2006. – С. 45-53.
87. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дяченко та ін.; За ред