ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД ПО ФОРМУВАННЮ ДОКАЗІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЖОВНЄНКО ДЕНИС СЕРГІЙОВИЧ

УДК 343.14

ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД ПО ФОРМУВАННЮ ДОКАЗІВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Омельченко Олександр Євгенійович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ - 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД ПО ФОРМУВАННЮ ДОКАЗІВ 11
1.1. Поняття діяльності щодо усунення перешкод по формуванню доказів 11
1.2. Форми протидії формуванню доказів 20
Висновки до 1 розділу 36
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАСОБИ ЩОДО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД ПО ФОРМУВАННЮ ДОКАЗІВ 37
2.1. Нерозголошення даних досудового розслідування 37
2.2. Забезпечення безпеки учасників кримінального процесу 55
2.3. Відновлення втрачених доказів 74
2.4. Застосування запобіжного заходу та інших заходів кримінально-процесуального примусу 99
2.5. Інші кримінально-процесуальні засоби щодо усунення перешкод по формуванню доказів 116
Висновки до 2 розділу 145
РОЗДІЛ 3 ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
ЩОДО УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОД ПО ФОРМУВАННЮ ДОКАЗІВ 147
3.1. Повноваження прокурора та суб’єктів відомчого контролю щодо усунення перешкод по формуванню доказів 147
3.2. Повноваження суду зі здійснення контролю щодо усунення перешкод по формуванню доказів 161
Висновки до 3 розділу 177
ВИСНОВКИ 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185
ДОДАТКИ 209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КК – Кримінальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ
СБУ – Служба безпеки України
ОВС – органи внутрішніх справ
СІЗО – слідчий ізолятор
ст. – стаття
ч. – частина
п. – пункт

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний. Вирішення цих завдань досить часто відбувається в умовах, коли на хід досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи впливають зацікавлені особи. Вплив здійснюється як безпосередньо на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора чи суддю, так і на інших суб'єктів кримінального процесу – свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів тощо. Поділяється він на два види: правомірний та неправомірний. Правомірний вплив визначений у кримінально-процесуальному законі: це заявлення учасниками кримінального судочинства клопотань, відводів, подання доказів, участь в їх дослідженні, оскарження дій та рішень органу дізнання, слідчого, прокурора та суду. Неправомірний вплив здійснюється зацікавленими особами шляхом навмисних дій, метою яких є перешкоджання виконанню завдань кримінального судочинства, встановленню об'єктивної істини у кримінальній справі.
Останнім часом спостерігається тенденція до зростання протидії провадженню кримінального судочинства, особливо на його досудових стадіях. Пояснюється це тим, що саме на цих стадіях формуються докази і тому відбувається протидія з боку зацікавлених осіб, які намагаються нейтралізувати дії органів досудового розслідування зі збирання та процесуального закріплення доказів. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває питання про діяльність державних органів та посадових осіб, що здійснюють провадження у кримінальній справі по застосуванню кримінально-процесуальних засобів захисту доказів.
Деякі аспекти цієї проблеми розглядали при дослідженні питання про протидію розслідуванню, кримінально-процесуального доказування такі науковці як О. В. Александренко, В.П. Бахін, О. В. Баулін, Р. С.Бєлкін, Т.В. Бутко, В.К. Весельський, Г.П. Власова, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, В. Г. Гончаренко, С. Ю. Журавльов, Г. Г. Зуйков, В. М. Карагодін, Н. С. Карпов, Н.І. Клименко, В. К. Лисиченко, М.А. Погорецький, С. М. Стахівський, П. В. Цимбал, Р. М. Шехавцов та інші вчені.
Разом з тим у науці донині відсутнє комплексне дослідження всієї багатопланової сукупності питань, пов’язаних із діяльністю владних суб’єктів кримінального процесу щодо усунення перешкод по формуванню доказів, а саме по застосуванню процесуальних заходів, спрямованих на захист доказів. Ряд положень залишається недостатньо з’ясованими, суперечливими та дискусійними. Це стосується цілого ряду проблем, зокрема, забезпечення безпеки учасників кримінального процесу, відновлення втрачених кримінальних справ, нерозголошення даних досудового розслідування, застосування заходів кримінально-процесуального примусу, зберігання речових доказів та документів, участі понятих у провадженні слідчих дій, застосування технічних засобів фіксації доказів, притягнення винних осіб до правової відповідальності за протидію доказуванню.
Викладені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження і свідчить про його актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось відповідно до Стратегії національної безпеки України (Указ Президента України від 12.02.2007р. №105/2007), Рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції" (Указ Президента України від 27.10.2009 р. №870/2009), Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р. №755), тематиці Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки (наказ МВС України від 29.07.2010 р. №347), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробці теоретичних питань і окресленні шляхів вирішення практичних проблем застосування кримінально-процесуальних засобів щодо усунення перешкод по формуванню доказів та рекомендацій для покращення судової та слідчої практики, внесення пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства у цій частині.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі задачі:
- з’ясувати поняття діяльності суб’єктів кримінального процесу щодо усунення перешкод по формуванню доказів;
- визначити форми протидії формуванню доказів;
- розглянути такі кримінально-процесуальні засоби щодо усунення перешкод по формуванню доказів, як нерозголошення даних досудового розслідування, забезпечення безпеки учасників процесу, відновлення втрачених доказів, застосування заходів кримінально-процесуального примусу;
- встановити недоліки у процесуальній діяльності слідчого щодо зберігання речових доказів та документів;
- довести ефективність залучення понятих у слідчих діях;
- обґрунтувати необхідність притягнення винних осіб до правової відповідальності за протидію доказуванню;
- розглянути повноваження прокурора, суб’єктів відомчого та судового контролю щодо усунення перешкод по формуванню доказів;
- розробити рекомендації щодо покращення слідчої та судової практики з питань застосування кримінально-процесуальних засобів, спрямованих на усунення перешкод по формуванню доказів;
- сформулювати пропозиції до чинного КПК України та проекту КПК України з удосконалення кримінально-процесуальних засобів усунення перешкод по формуванню доказів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають під час діяльності суб’єктів кримінального процесу щодо усунення перешкод по формуванню доказів.
Предмет дослідження – діяльність суб’єктів кримінального процесу щодо усунення перешкод по формуванню доказів.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в юридичній практиці. Діалектичний метод як загальнонауковий метод наукового пізнання дозволив розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Формально-юридичний метод був використаний з метою визначення понятійного апарату, необхідного для розкриття теми (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу дав можливість проаналізувати законодавчі та інші нормативно-правові акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері захисту доказів (підрозділ 2.1, розділ 2). Порівняльний метод був застосований при аналізі КПК України та кримінально-процесуального законодавства таких країн, як Республіки Азербайджан, Молдова, Білорусь, Російська Федерація, Франція (розділ 2). Соціологічний метод дозволив вивчити погляди осіб, які провадять дізнання, слідчих, прокурорів та суддів з питань, що досліджуються, а статистичний – узагальнити результати вивчення матеріалів кримінальних справ і даних анкетування (підрозділи 2.5, 3.2). За допомогою методу моделювання і прогнозуванням сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України та проекту КПК України (розділи 2, 3).
Нормативну базу дисертації становлять Конституція України, Кримінально-процесуальний, Кримінальний кодекси України, Кримінально-процесуальні кодекси Республіки Азербайджан, Білорусь, Молдова, Російської Федерації, Франції, відомчі накази, інструкції.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 312 кримінальних справ; дані опитування 306 працівників органів дізнання, слідчих, прокурорів, суддів; аналітичні та статистичні матеріали Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України за період 2009–2011 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні актуальних проблем, що виникають під час діяльності органів досудового розслідування, прокурора та суду щодо усунення перешкод по формуванню доказів. Новизну дослідження відображають такі наукові положення:
вперше:
- запропоновано доповнити КПК України статтею щодо реєстрації протоколів слідчих дій;
- сформовано пропозицію доповнити ст.ст. 107, 143, 300 КПК України положенням, що перед допитом підозрюваного, обвинуваченого, підсудного орган дізнання, слідчий, суд повинен роз’яснити йому правові наслідки самообмови, передбачені цивільним законодавством;
- запропоновано доповнити ст. 168 КПК України положенням, що перед допитом свідка у віці від 11 до 16 років слідчий попереджує його про те, що у разі надання ним завідомо неправдивих показань щодо нього буде застосований примусовий захід виховного характеру;
удосконалено:
- положення про визначення процесуальної форми попередження учасників кримінального процесу про недопустимість розголошення даних досудового розслідування та надання слідчим або прокурором дозволу на таке розголошення;
- пропозицію про доповнення КПК України новою статтею, відповідно до якої одночасно з винесенням постанови про закриття справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані порушити кримінальну справу щодо свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад;
- пропозицію виключити зі ст. 236-8 КПК України положення, що під час судового розгляду скарги суб’єкти сторони мають право ознайомитися з матеріалами, що обґрунтовують порушення кримінальної справи, та вимагати їх оголошення у судовому засіданні;
дістало подальший розвиток:
- пропозиція щодо оскарження до суду рішення про зупинення досудового розслідування та процесуальної бездіяльності органу дізнання, слідчого, прокурора;
- положення, що подання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має розглядатися у закритому судовому засіданні;
- обґрунтування закріплення у КПК України повноваження начальника слідчого відділу скасовувати незаконні постанови слідчих про відмову в порушенні кримінальної справи, її закриття, зупинення досудового слідства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються:
у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України (акт впровадження Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності ВР України №04-19/14 – 625 від 01.04.2011 р.);
у правоохоронній діяльності – при розслідуванні злочинів; при розробці відомчих наказів, інструкцій; при проведенні занять в системі службової підготовки, на курсах підвищення кваліфікації працівників органів досудового слідства (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України №13/11 – 645 від 09.04.2010 р.);
у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес», «Прокурорський нагляд в Україні», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 15.12.2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ і оприлюднене на науково-практичних конференціях: «Правові реформи в Україні» (Київ, 21 жовтня 2010 р.), «Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» (Тернопіль, 25–26 листопада 2010 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження були предметом обговорення на «круглому столі» «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі» (Київ, 20 травня 2011 р.), «Проблеми діяльності слідчих органів внутрішніх справ України» (Київ, 2 квітня 2010 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у семи публікаціях, з них – три статті, які опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, а також чотири – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На підставі викладених вище положень, виходячи з досягнутого півня розробки проблематики, пов’язаної діяльністю суб’єктів кримінального процесу щодо усунення перешкод по формуванню доказів, проведеного комплексного аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства та регламентованих ним правових відносин, можна сформулювати такі висновки, в яких містяться основні результати дисертаційного дослідження.
1. Діяльність суб’єктів кримінального процесу щодо усунення перешкод по формуванню доказів полягає у захисті доказів. Під захистом доказів слід розуміти комплекс правових заходів органу дізнання, слідчого, прокурора та суду, спрямованих на запобігання та усунення перешкод у виявленні, вилученні та використанні доказів.
Докази потрібно захищати від протиправних дій зацікавлених осіб, спрямованих на перешкоджання встановленню істини у кримінальній справі, а також від дій, що є наслідком зловживання учасниками кримінального судочинства своїми процесуальними правами та повноваженнями.
2. Стосовно питання нерозголошення даних досудового розслідування пропонуємо: визначити у ч. 1 ст. 121 КПК України форму попередження учасників процесу про обов'язок не розголошувати дані досудового слідства та надання слідчим або прокурором дозволу про можливість їх оголошення; ч. 1 ст. 121 КПК України після слів «слідчих» доповнити словами «та інших процесуальних дій»; виключити ч.14 зі ст. 236-8 КПК України; у ст.ст. 165-2, 165-3 КПК України вказати, що подання органу дізнання, слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строку тримання обвинуваченого під вартою має розглядатися у закритому судовому засіданні; доповнити КПК України статтею під назвою «Недопустимість розголошення даних дослідчої перевірки».
3. З питання застосування заходів кримінально-процесуального примусу доцільно: у ст. 148 КПК України визначити, що запобіжні заходи застосовуються при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений може загрожувати свідку, іншим учасникам кримінального судочинства, знищити докази або іншим шляхом перешкодити провадженню у кримінальній справі; п. 2 ч. 1 ст. 155 КПК України доповнити положенням, що запобіжний захід у вигляді взяття під варту застосовується у разі вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, направлених на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або дачі завідомо неправдивих показань, схилити експерта до дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази; у ст. 156 КПК України передбачити продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до 9 місяців, якщо він обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, однак, може вчинити дії, направленні на перешкоджання встановленню істини у кримінальній справі, до 18 місяців, якщо такі дії вже вчинені ним або іншими особами, які зацікавлені у тому, щоб обвинувачений уникнув кримінальної відповідальності; доповнити ст. 106 КПК України положенням, у якому слід визначити мотиви затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, один із них має бути таким: підозрювана особа може перешкоджати встановленню обставин у справі шляхом примушування свідка чи потерпілого або інших підозрюваних до відмови від показань або дачі завідомо неправдивих показань, експерта або перекладача до відмови від виконання покладених на них обов’язків, експерта – до завідомо неправдивого висновку, перекладача – до завідомо неправильного перекладу, іншим чином сфальсифікувати докази у справі; доповнити ст. 147 КПК України наступними положеннями: підозрюваний, який є посадовою особою, підлягає відстороненню від посади, якщо він може негативно впливати на хід досудового слідства; Президент України на протязі 48 годин після надходження мотивованої постанови Генерального прокурора України вирішує питання про відсторонення особи від посади чи про відмову в цьому; відсторонення судді від посади у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності здійснюється Верховною Радою України на підставі мотивованої постанови Генерального прокурора України.
4. З питання захисту речових доказів та інших документів пропонуємо ст. 79 КПК України доповнити наступними нормами: 1) при зберіганні речових доказів, передачі їх для провадження експертизи, а також при передачі справи іншому органу досудового розслідування або суду повинні бути прийняті заходи для попередження втрати, пошкодження, зіпсування, доторкання або змішування речових доказів або інших предметів; 2) до справи має бути приєднаний зразок речового доказу, якщо речовий доказ не може безпосередньо зберігатися при кримінальній справі та передається для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації; 3) речові докази повинні зберігатися до закінчення строків на касаційне оскарження вироку суду, постанови суду про закриття кримінальної справи, а якщо судове рішення було оскаржене у касаційному порядку, вони мають зберігатися до закінчення провадження за скаргою. Також КПК України слід доповнити новою главою, у якій би визначався порядок обліку та зберігання речових доказів.
Пропонуємо доповнити КПК України статтею, відповідно до якої кожний документ після приєднання до справи повинен бути негайно посторінково пронумерований. Орган дізнання, слідчий має забезпечити послідовність нумерації цих сторінок та їх підшивання у хронологічному порядку до матеріалів кримінальної справи. Протоколи всіх слідчих дій повинні бути негайно або не пізніше робочого дня за днем проведення слідчої дії зареєстровані у порядку, встановленому відповідними правоохоронними органами. Усі процесуальні рішення складаються на пронумерованих бланках спеціальної форми, які є документами суворої звітності. Матеріали кримінальної справи повинні бути підшиті в одній або декількох переплетених папках з відповідними записами та переліком документів, що знаходяться у кожній папці.
Правоохоронні органи, які провадять дізнання та досудове слідство, мають розробити міжвідомчу інструкцію щодо порядку нумерації, підшивання документів кримінальної справи, і особливо реєстрації протоколів слідчих дій.
5. Стосовно питання про участь понятих при провадженні слідчих дій слід до ст. 127 КПК України внести такі зміни та доповнення: без понятих провадяться ті слідчі, у яких беруть участь прокурор, особи, щодо яких застосовуються заходи безпеки; у важкодоступній місцевості, при відсутності належних засобів сполучення, а також у випадках, якщо провадження слідчої дії пов'язано з небезпекою для життя та здоров'я людей, слідчі дії, передбачені ч.1 цієї статті, можуть проводитися без участі понятих, про що у протоколі слідчої дії робиться відповідний запис. У випадку провадження слідчої дії без понятих застосовуються технічні засоби фіксації її ходу та результатів. Якщо під час проведення слідчої дії застосування технічних засобів неможливо, слідчий робить у протоколі відповідний запис. Потрібно прийняти спеціальний закон, у якому слід визначити: 1) статус понятого; 2) порядок формування списку понятих; 3) підстави і порядок звільнення від виконання обов'язків понятого; 4) залучення понятих до виконання обов’язків; 5) гарантії прав понятих.
6. По проблемі притягнення до правової відповідальності слід: уточнити редакцію ст.95 КПК України, зазначивши, що заявник попереджається про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину; доповнити КПК України новою ст. 216-1, відповідно до якої одночасно з винесенням постанови про закриття справи, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані порушити кримінальну справу щодо свідка, потерпілого, експерта або перекладача за дачу завідомо неправдивих показань, висновку чи неправильний переклад; доповнити ст. 248 КПК України нормою, що одночасно з винесенням постанови про закриття справи суддя зобов'язаний поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи неправильний переклад; доповнити КПК України нормою про порядок звільнення судом від кримінальної відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача, якщо вони під час провадження досудового розслідування або судового розгляду до винесення вироку суду заявили про завідому неправдивість наданих ними показань, висновку або завідомо неправдивий переклад; доповнити ст. 168 КПК України положенням, що перед допитом свідка у віці від 11 до 16 років слідчий попереджує його, що у разі надання ним завідомо неправдивих показань щодо нього буде застосований примусовий захід виховного характеру, передбачений ч. 2 ст. 105 КК України; доповнити ст.ст. 107, 143 та 300 КПК України положенням, що перед допитом підозрюваний, обвинувачений, підсудний попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину; доповнити ст. 71 КПК України нормою, що у разі встановлення злісного ухилення свідка від явки до органів розслідування, слідчий або особа, яка проводить дізнання, складають протокол, який разом з матеріалами перевірки надсилається до суду за місцем проведення розслідування для притягнення свідка до адміністративної відповідальності. При встановленні злісного ухилення від явки до суду адміністративне покарання накладається безпосередньо судом, що розглядає справу, в якій особа викликана як свідок; доповнити ст.ст. 107, 143, 300 КПК України положенням, що перед допитом підозрюваного, обвинуваченого, підсудного орган дізнання, слідчий повинен роз'яснити йому правові наслідки самообмови, передбачені ч. 4 ст. 1176 ЦК України; ст. 71 КПК України доповнити положенням, що держава, відшкодувавши незаконно заподіяну шкоду, має право зворотної вимоги до свідка, на підставі завідомо неправдивих показань якого особа була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності. Аналогічним положенням слід доповнити ст.ст. 72, 77, 128 КПК України щодо майнової відповідальності потерпілого, експерта, перекладача.
7. Слід доповнити ч. 5 ст. 177, ч.ч. 3, 4 ст. 178, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 190, ст. 205 КПК України положенням, що про відмову у погодженні подання про проведення слідчих дій прокурор виносить мотивовану постанову, яка долучається до кримінальної справи. Вважаємо, що у КПК України слід навести вичерпний перелік порушень закону, при вчиненні яких особа, яка провадить дізнання або слідчий усуваються прокурором від дальшого ведення досудового розслідування. Також у п. 10 ч. 1 ст. 227 КПК України доцільно визначити процесуальну форму усунення особи, яка провадить дізнання, слідчого від ведення досудового розслідування.
8. Начальнику слідчого відділу слід надати повноваження скасовувати ті постанови слідчих, що перешкоджають розслідуванню злочинів шляхом винесення незаконних рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, її закриття, зупинення досудового слідства. Також у КПК України доцільно визначити, якими мають бути процесуальні дії начальника слідчого відділу у разі виявлення інших незаконних постанов слідчого. Вважаємо, що ст. 114-1 КПК України потрібно доповнити положенням, що начальник слідчого відділу вносить прокурору клопотання про скасування незаконних та необґрунтованих постанов слідчого.
КПК України слід доповнити статтею «Повноваження начальника органу дізнання», у якій поряд з іншими, мають бути визначені повноваження, які він повинен використовувати, якщо особою, яка провадить дізнання, вчинені незаконні дії, пов'язані з проведенням кримінально-процесуального доказування. Уявляється, що начальнику органу дізнання потрібно надати повноваження скасовувати незаконні постанови особи, яка провадить дізнання, що прийняті на підставі недостовірних доказів. Йдеться про постанови, які відповідно до КПК України особа, яка провадить дізнання, виносить самостійно, без затвердження начальником органу дізнання. При здійсненні контролю начальник органу дізнання може прийти до висновку, що незаконною є постанова особи, яка провадить дізнання, яка ним раніше затверджена. По даному питанню у запропонованій статті КПК України доцільно зазначити, що він вносить прокурору клопотання про скасування такої постанови.
9. По питанню здійснення судом контрольних повноважень щодо захисту доказів пропонуємо: доповнити ч. 5 ст. 165-2 КПК України положенням, що при необхідності суддя допитує свідків, потерпілих щодо фактів схиляння до відмови або зміни показань, застосування насильства, погроз та інших незаконних заходів; ч. 3 ст. 61-1 КПК України після слова «слідчого» доповнити словами «погодженого з прокурором»; з першого речення ч. 20 ст. 236-8 КПК України виключити словосполучення «та відмови у порушенні справи», а у другому реченні зазначити, що оригінали матеріалів, на підставі яких було порушено справу, повертаються органу, який проводив по даній справі досудове розслідування; виключити зі ст. 236-8 КПК України положення щодо зупинення провадження слідчих дій на час розгляду суддею скарги на постанову про порушення кримінальної справи; у ч. 17 ст. 236-8 КПК України передбачити термін у три місяці, протягом якого рішення судді про повернення речових доказів не може виконуватись; ст. 147 КПК України доповнити положенням відсторонення обвинуваченого від посади здійснюється лише з дозволу суду; передбачити право зацікавлених осіб на оскарження по суду постанови органу дізнання, слідчого про зупинення дізнання та досудового слідства; надати зацікавленим особам право на оскарження до суду процесуальної бездіяльності органів досудового розслідування щодо здійснення кримінально-процесуального доказування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г. Совершенствование норм о понятом, переводчике и специалисте / Г. Абдумаджидов // Труды Ташкентской высшей школы МВД СССР. — Ташкент, 1971. — Вып. 3. — С. 34—37.
2. Александренко О. В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Александренко Олена Віталіївна. — К., 2004. — 256 с.
3. Антонов В. М. Противодействие преступных структур органам внутренних дел и меры по их нейтрализации: [лекция] / Антонов В. М., Астахов Ю. С., Кувалдин В. П. — М. : МИ МВД РФ, 1994. — 48 с.
4. Ахпанов А. Н. Проблемы уголовно-процессуального принуждения в стадии предварительного расследования / Арстан Нокешевич Ахпанов. — Алматы : Жетi жарѕы, 1997. — 211 с.
5. Бабаева Э. У. Проблемы теории и практики преодоления противодействия уголовному преследованию : [монография] / Бабаева Э. У. — М. : Юрлитинформ, 2006. — 312 с.
6. Бацько І. М. Учасники процесуальних відносин під час протоколювання слідчих дій / І. М. Бацко // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. — Дніпропетровськ, 2001. — №2. — С. 112—125.
7. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики : [учеб. пособие] / Белкин Р. С. — М. : НОРМА - ИНФРА-М, 2001. — 240 с.
8. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С. — М. : БЕК, 1997. — 342 с.
9. Белкин Р. С. Противодействие расследованию и пути его преодоления криминалистическими и оперативно-розыскными средствами и методами / Р. С. Белкин // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного следствия / под ред. Т. В. Аверьяновой, Р. С. Белкина. — М., 1997. — С.129—149.
10. Белкин Р. С. Противодействие расследованию и пути его преодоления / Р. С. Белкин // Криминалистика: [учебник для вузов] / под ред. А. Ф. Волынского. — М., 1999. — С. 235—240.
11. Білоусов О. І. Затримання підозрюваного у кримінальному процесі України: [монографія] / О. І. Білоусов, С. М. Смоков. — Одеса, 2009. — 112 с.
12. Боднар В. Міна прискореної дії / В. Боднар // Іменем закону. — 2007. — №10. — 5-11 березня. — С. 5.
13. Бойков А. Судебно-правовая реформа и адвокатура / А. Бойков // Социалистическая законность. — 1989. — №1. — С. 16—18.
14. Брусницын Л. В. Меры пресечения – меры безопасности для участников уголовного процесса / Л. В. Брусницын // Российская юстиция. — 2005. — №6. — С. 22—24.
15. Брусницын Л. В. Правовое обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию / Брусницын Л. В. — М. : Спарк, 1999. — 108 с.
16. Брусницын Л. Потерпевшие и свидетели под псевдонимом: национальное законодательство и прецеденты Европейского Суда по правам человека / Л. Брусницын // Уголовное право. — 2002. — №2. —С. 125—127.
17. Будников В. Л. Правовая регламентация обжалования постановления следователя о прекращении уголовного дела / В. Л. Будников // Процессуальные вопросы предварительного расследования на современном этапе. — Волгоград, 1988. — С. 93—100.
18. Булейко О. Л. Участь понятих у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / О. Л. Булейко. — К., 2009. — 17 с.
19. Вандер М. Объективизация и защита доказательств по уголовным делам / М. Вандер, В. Исаенко // Законность. — 1996. — №10. — С. 2—5.
20. Варфоломеєва Т. В. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність : зб. нормат. актів ; Коментар / Т.В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко ; Академія адвокатури України. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 432 с.
21. Вепрев В. С. Основания уголовно-процессуальной ответственности : дисс. …канд. юрид. наук : 12.00.09 / Вепрев Виталий Сергеевич. — Челябинск, 2006. — 265 с.
22. Волобуєв А. Ф. Подолання протидії організованих злочинних груп розслідуванню економічних злочинів / А. Ф. Волобуєв // Вісник ЛІВС МВС України. — Луганськ, 1999. — №3. — С. 201—213.
23. Волынский А. Ф. Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений (проблемы теории и практики) / А. Ф. Волынский, В. П. Лавров // Организованное противодействие раскрытию и расследованию преступлений и меры по его нейтрализации : материалы науч.-практ. конфер., (29-30 октября 1996 года, г. Руза). — М., 1997. — С. 93—95.
24. Гаврилов А. К. Организация работы начальника следственного отделения: [учеб. пособ.] / Гаврилов А. К.; Высшая следственная школа МВД СССР. — Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1972. — 80 с.
25. Гармаев Ю. П. Участие недобросовестных адвокатов в организованной преступности и коррупции: комплексная характеристика и проблемы противодействия (материалы спец. учеб. курса) / Гармаев Ю. П. — Саратов : Сателлит, 2003. — 131 с.
26. Гарник О. Слідство. Діагноз-параліч / О. Гарник // Дзеркало тижня. — 2007. — 24 лютого.
27. Головин А. Ю. Криминалистическая систематика / Головин А. Ю. ; под ред. Н. П. Яблокова. — М. : Лекс-Эст, 2002. — 335 с.
28. Голунский С. А. Вопросы доказательственного права в Основах уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республік / С. А. Голунский // Вопросы судоустройства в новом законодательстве Союза ССР. — М., 1959. — С. 125—130.
29. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия : право и практика / Гомьен Д., Харисс Д., Зваак Л. ; ред. Л. Б. Архипова ; [пер. с англ.]. — М. : МНИМП, 1998. — 598 с.
30. Гринків О. О. Застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинства : вітчизняна практика та світовий досвід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / О. О. Гринків. — К., 2010. — 18 с.
31. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі: [наук.-практ. посіб.] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. — К. : КНТ ; Вид. Фурса С. Я., 2006. — 272 с.
32. Гуткин И. М. Начальник следственного отдела и его процессуальные полномочия / И. М. Гуткин // Советская милиция. — 1967. — №4. — С. 68.
33. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся в Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002г. / Микеле де Сальвиа. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 1071 с.
34. Дементьев В. В. Научные и практические проблемы расследования инценировки как способа сокрытия преступления: дисс.… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Дементьев Владимир Васильевич. — Саратов, 2004. — 224 с.
35. Дзюрбель А. Д. Слідчі помилки : шляхи їх попередження, виявлення та усунення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / А. Д. Дзюрбель. — К., 2010. — 17 с.
36. Досудове розслідування кримінальних справ : [наук.-практ. посіб.] / Ю. М. Грошевой, В. В. Вапнярчук, О. В. Капліна, О. Г. Шило. — Харків : ФІНН, 2009. — 328 с.
37. Дулов А. В. Основы психологического анализа на предварительном следствии / Дулов А. В. — М. : Юрид. лит., 1973. — 168 с.
38. Дюрягин И. Я. Гласность и тайна в уголовном процессе / И.Я. Дюрягин // Российский юридический журнал. — 1995. — №4. — С. 36—47.
39. Егорова Т. М. Возможности судебно-психологической експертизы видеозаписи следственных действий / Т. М. Егорова // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: зб. наук.-практ. матеріалів. — Харків, 2005. — Вип. 5. — С. 476—480.
40. Епихин А. Ю. Правовое регулирование мер безопасности участников процесса / А. Ю. Епихин // Законность. — 2003. — №5. — С. 45—49.
41. Жовненко Д. С. Відновлення втрачених доказів у кримінальному процесі / Д.С.Жовненко // Держави та регіони. — 2011. — №1. — С.162-166.
42. Жовненко Д. С. Відновлення втрачених кримінальних справ / Д. С. Жовненко // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі : Матеріали круглого столу (Київ, 20 травня 2011р.). — К. : ФОП Ліпкан О. С., 2011. — С.174-177.
43. Журавлев С. Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления : дисс.… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Журавлев Сергей Юрьевич. — Нижний Новгород, 1992. — 236 с.
44. Журавлев С. Ю. Противодействие деятельности по раскрытию и расследованию преступлений и тактика его преодоления: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза» / С. Ю. Журавлев. — Нижний Новгород, 1992. — 19 с.
45. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме заявлений и сообщений о преступлениях : [монография] / Зеленецкий В. С. — Харьков : Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. — 400 с.
46. Зеленецкий В. С. Технология восстановления (реконструкции) утраченных уголовных дел / В. С. Зеленецкий, В. Ю. Кузьминова. — Харьков : КрымАрт, 2002. — 236 с.
47. Зуев С. Защита свидетелей на стадии предварительного расследования / С. Зуев // Уголовное право. — 2007. — №6. — С. 84—86.
48. Иванов В. Д. Вопросы борьбы с посягательствами против правосудия в деятельности органов суда и следствия Казахской ССР : [учеб. пособие] / Иванов В. Д. — Караганда : Караганд. ВШ МВД СССР, 1975. — 46 с.
49. Інструкція з діловодства в органах прокуратури: Затв. наказом Генерального прокурора України №18 від 1 квіт. 2010року. – Режим доступу :
http:zakon.nzu.ua/dos/?uid=1041.39085.0
50. Інструкція про роботу відділів (груп, старших інспекторів) установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень: Затв. наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №1 від 11 січн. 2008 року. — Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0109-08.
51. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами досудового слідства, дізнання і суду : затв. спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації України від 27 серп. 2010 року № 51/ 401/ 649/ 471/ 23/0/ 18-10/ 125. — К., 2010. — 23 с.
52. Інструкція про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби: наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань 4 квіт. 2005 року №61 ; зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 23 трав. 2005 року №553/10833 // Офіційний вісник України. — 2005. — №21. — Ст. 1160.
53. Інструкція про призначення та проведення судових експертних та експертних досліджень [Електронний ресурс]: наказ Міністерства юстиції України від 8 жовт. 1998 року №53/5. — Режим доступу :
http://komuna.lviv.ua/content/view/616/19/
54. Кальницкий В. В. Ведомственный процессуальный контроль за деятельностью следователей органов внутренних дел : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; судоустройство ; прокурорский надзор ; криминалистика» / В. В. Кальницкий. — М., 1982. — 24 с.
55. Кальницкий В. В. Восстановление утраченных уголовных дел / В. В. Кальницкий, Н. П. Ефремова // Уголовное право. — 2004. — №4. — С. 63—65.
56. Карагодин В. Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию / Карагодин В. Н. — Свердловск : УрГУ, 1992. — 176 с.
57. Карагодин В. Н. Проблемы подготовки к расследованию в условиях противодействия / В. Н. Карагодин // Актуальные проблемы следственной деятельности. — Свердловск, 1990. — С. 4—14.
58. Каркач П. М. Органи прокуратури України : [навч.-метод. посіб.] / П. М. Каркач, С. М. Іванов. — Харків : Вид. Вапнярчук Н. М. 2007. —360 с.
59. Карпов Н. С. Криминалистическое изучение преступной деятельности, средств и методов борьбы с ней (данные эмпирических исследований) : приложения / Никифор Семенович Карпов ; МВД Украины. НАВДУ. — К. : НАВДУ, 2004. — 218 с.
60. Карякин Е. Допустимость доказательств, собранных защитником, и осуществление функции защиты в уголовном судопроизводстве / Е. Карякин // Российская юстиция. — 2003. — №6. — С. 57—58.
61. Каткова А. Г. Відповідальність слідчих за результати своєї діяльності / А. Г. Каткова, П. М. Синуляк // Вісник Національного університету внутрішніх справ. — Х., 2004. — № 25. — С. 110—116.
62. Кергандерберг Э. Понятые в советском уголовном процессе / Э. Кергандерберг, П. Прукс // Советское право. — 1986. — №2. — С. 102—104.
63. Кирюшина О. О. Лінгвістичні та правові аспекти роботи перекладача в кримінальному судочинстві / О. О. Кирюшина // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. — Дніпропетровськ, 2001. — №2. — С. 125—131.
64. Когутич І. Про тактику взаємодії й протистояння обвинувачення та захисту під час провадження у кримінальній справі / І. Когутич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ІХ регіон. конфер., (Львів, 13-14 лют. 2003 року). — Львів, 2003. — С. 496—497.
65. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях: науч.-практ. комментарий / [В. С. Аджиевский, Э. Г. Герасименко, Е. Е. Додин и др.]. — К. : Украина, 1991. — 623 с.
66. Коломієць О. Збереження таємниці досудового слідства при проведенні слідчих дій за участю захисника / О. Коломієць // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 4. — С. 160—162.
67. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под общ. ред. В. П. Верина, В. В. Мозякова. — М. : Экзамен, 2004. — 976 с.
68. Коновалова Г. В. Деякі питання захисту потерпілих і свідків у кримінальному процесі / Г. В. Коновалова // Адвокат. — 2008. — №2. — С. 42—43.
69. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / Корнуков В. М. — Саратов : Сарат. ун-т, 1978. — 137 с.
70. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Корчева Т. В. — Харків : Вид. Вапнярчук Н. М., 2007. — 200 с.
71. Костенко Р. Доказательства в уголовном процессе / Р. Костенко // Уголовное право. — 2003. — №3. — С. 89—90.
72. Криминалистика : [учебник для вузов] / В. Т. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская ; под ред. Р. С. Белкина. — М. : НОРМА-ИНФРА- М, 1999. — 990 с.
73. Криминалистика : учебник для вузов / [А. Ф. Волынский, Т. В. Аверьянова, И. Л.Александрова, Р. С. Белкина и др.] ; под ред. проф. А. Ф. Волынского. — М. : Закон и право ; ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 615 с.
74. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — [3-тє вид., переробл. та доповн.]. — Х. : Одісей, 2007. — 1184 с.
75. Кримінальний процесс : [підруч.] / за ред. Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної. — Х. : Право, 2010. — 608 с.
76. Кримінальний процесуальний кодекс України: проект, розроблений робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу президента України від 17 серпня 2010 року № 820/2010 // Закон і бізнес. № 26, 25 червня 2011р. — 410 с.
77. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : проект № 1233 від 13 груд. 2007 року / В. Р. Мойсик, І. В. Вернидубов, С. В. Ківалов, Ю. А. Кармазін. — Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115
78. Крылов А. В. К вопросу об определении тайны следствия / А. В. Крылов // Российский следователь. — 2003. — №9. — С. 32—38.
79. Кудрявцев В. Оскарження постанов про порушення кримінальних справ. Проблеми та шляхи їх вирішення / В. Кудрявцев // Вісник прокуратури. — 2007. — №11. — С. 3—9.
80. Кудряшов Е. В. О физическом воздействии как допустимом средстве преодоления противодействия расследованию / Е. В. Кудряшов // Проблемы преодоления противодействия расследованию пре ступлений : сб. науч. ст. — М., 2007. — С. 104—115.
81. Кузьмин Р. Про дисбаланс у системі кримінальної юстиції України / Р. Кузьмин // Вісник прокуратури. — 2007. — №12. — С. 3—9.
82. Кузьмінова В. Ю. Правові та наукові основи відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кузьмінова Вікторія Юріївна. — Харків, 2001. — 236 с.
83. Кузьмінова В. Ю. Правові та наукові основи відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. Ю. Кузьмінова. — Х., 2002. — 20 с.
84. Курс советского уголовного процесса : [учебник] / под ред. А. Д. Бойкова, И. И. Карпеца. — М. : Юрид. лит., 1989. — 639 с.
85. Курс уголовного судопроизводства : [учебник] : в 3 т. / под ред. В. А. Михайлова. — М. : МПСИ ; Воронеж : МОДЭК, 2006. — Т.2 : Досудебное и судебное производство. — 2006. — 854 с.
86. Кустов А. М. Механизм деятельности по противодействию расследованию / А. М. Кустов // Актуальные проблемы криминалистического обеспечения расследования преступлений : Труды Акад. МВД РФ. — М., 1996. — С. 54—55.
87. Куценко О. Захист доказів у кримінальному судочинстві / О. Куценко // Вісник прокуратури. — 2008. — №4. — С. 82—89.
88. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / Ларин А. М. — М. : Юрид. лит., 1986. — 159 с.
89. Лебедев В. М. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Лебедев В. М. — М. : Спарк, 2000. — 830 с.
90. Леви А. А. Звукозапись и видеозапись в уголовном судопроизводстве / А. А. Леви, Ю. А. Горинов. — М. : Юрид. лит., 1983. — 109 с.
91. Леви А. Защитник на предварительном следствии / А. Леви // Законность. — 1993. — № 9. — С. 33—36.
92. Лившиц С. Ответственность за ложные показания / С. Лившиц // Социалистическая законность. — 1946. — №7. — С. 27—28.
93. Лисиченко В. К. Проблеми теорії та практики подолання протидії розслідуванню окремих різновидів злочинів, вчинених організованими групами, злочинними організаціями : [навч. посіб.] / В. К. Лисиченко, Р. М. Шехавцов. — Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. — 304 с.
94. Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці / В. Лісогор // Право України. — 2000. — №3. — С. 64—66.
95. Лобач В. Здійснення прокурором кримінального переслідування / В. Лобач // Вісник прокуратури. — 2007. — №2. — С. 79—85.
96. Майорова Л.В. Охрана тайн в уголовном судопроизводстве / Л. В. Майорова // Актуальные проблемы раскрытия и расследования преступлений : межвуз. сб. науч. трудов. — Красноярск, 1999. — С. 9—17.
97. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: стан та перспективи розвитку : [навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл.] : Вибрані наукові праці / Маляренко В. Т. — К. : Ін Юре, 2004. — 600 с.
98. Маляренко В. Т. Кримінально-процесуальне законодавство України: питання становлення і розвитку / В. Т. Маляренко // Право України. — 2003. — №9. — С. 3—14.
99. Маляренко В. Т. Межі судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії попереднього розслідування кримінальної справи / В. Т. Маляренко, П. П. Пилипчук // Право України. — 2001. — №4. — С. 40—44.
100. Маляренко В. Т. Найпоширеніші помилки та порушення законів, які допускаються при провадженні дізнання і попереднього слідства / В. Т. Маляренко // Право України. — 2001. — №3. — С. 15—20.
101. Маляренко В.Т. Про оскарження дій (бездіяльності) та процесуальних рішень органів дізнання, слідчого і прокурора / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. — 2001. — №6. — С. 50—53.
102. Методичні рекомендації щодо пред’явлення для впізнання на попередньому слідстві: № 5483кл / Головне слідче управління МВС України ; НАВС України. — К., 2001. — 32 с.
103. Мингес И. А. Меры уголовно-процессуального принуждения и гарантии личной безопасности граждан / И. А. Мингес // Право ХХІ века : взгляд в будущее : матер. науч.-практ. конфер., (19 апреля 2000 г.) / отв. ред. В. Н. Бутылин. — М., 2001. — С. 176—179.
104. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан / Михайленко А. Р. ; КГУ им. Т. Г. Шевченко; Ин-т адвокатуры. — К. : Юринком Интер, 1999. — 445 с.
105. Михайленко О. Р. Прокуратура України : [підруч.] / Михайленко О. Р. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 296 с.
106. Михалко І. С. Захист свідків у справах про корупцію : порівняльно-правовий аналіз на прикладі досвіду деяких країн Європи / І. С. Михалко // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць / [ред. кол. : Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін.]. — Х., 2006. — Вип. 11. — С. 131—136.
107. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством : [навч. посіб.] / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. — К. : Кондор, 2004. — 214 с.
108. Міхеєнко М. М. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / Міхеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я. — К. : Юрінком Інтер, 1995. — 639с. — (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. №4-5).
109. Молдован В. В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США : [навч. посіб.] / В. В. Молдован, А. В. Молдован. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 399 с.
110. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / Назаров А. Д. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. — 323 с.
111. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К. : Каннон, 2001. — 1104 с.
112. Нафиев С. Право на защиту – не беспредельно / С. Нафиев, А. Васин // Законность. — 1999. — №4. — С. 5—7.
113. Нижник А. Право на оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи буде скасовано / А. Нижник // Адвокат. – 2006. – №11. – С. 35–36.
114. Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. — К. : Аконіт, 2003. — Т. 1 : А-К. — 2003. — 926 с.
115. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / Нор В. Т. — Львів: Вища школа, 1978. — 111 с.
116. О государственной защите потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства: Федеральный закон принят Государственной Думой 31 июля 2004 года // СЗ РФ. — 2004. — №34. — Ст. 3634.
117. О практике применения органами предварительного следствия в системе МВД России процессуальных мер безопасности в отношении потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства, а также их близких // Информационный бюллетень. — М., 2004. — №2. — С. 9—12.
118. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності: [монографія] / Осадчій В. І. — К. : Атіка, 2004. — 336 с.
119. Основы борьбы с организованной преступностью / под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова. — М. : ИНФРА-М, 1996. — 400 с.
120. Особенности предварительного расследования преступлений, осуществляемых с участием защитника / Леви А. А., Якубович Н. А., Конах Е. И., Батищева Л. В. — М. : Юрист, 1995. — 127 с.
121. Панасюк Т. І. Захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / Т. І. Панасюк. — К., 2009. — 20 с.
122. Пестриков С. Б. Вопросы неразглашения данных предварительного следствия в условиях гласности / С. Б. Пестриков // Демократизм предварительного расследования : сб. науч. трудов. — Минск, 1990. — С. 69—73.
123. Петрухин И. Л. Личные тайны : (человек и власть) / Петрухин И. Л. — М. : Ин-т гос. и права РАН, 1998. — 232 с.
124. Петрухин И. Л. Судебная власть: контроль за расследованием преступлений / Петрухин И. Л. — М. : Велби; Проспект, 2008. — 288 с.
125. Пінчук Д. В. Кримінально-процесуальні наслідки фальсифікації доказів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність» / Д. В. Пінчук. — К., 2009. — 16 с.
126. Погорецький М. А. Кримінально-процесуальні правові