Добиш Микола Петрович Територіальні відмінності в політичних поглядах населення України: політико-географічний аспект

Короткий опис

Добиш Микола Петрович, радник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Назва дисертації: «Територіальні відмінності в політичних поглядах населення України: політико-географічний аспект». Шифр та назва спеціальності 11.00.02 економічна та соціальна географія. Спецрада Д26.001.07 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ДОБИШ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ
УДК 911.3:32
ДИСЕРТАЦІЯ
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ В ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДАХ НАСЕЛЕННЯ
УКРАЇНИ: ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

11.00.02 – економічна та соціальна географія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ М.П. Добиш
Науковий керівник: Яценко Борис Павлович, доктор географічних наук, професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
Вступ ................................................................................................................................... 17
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження територіальних
відмінностей у політичних поглядах............................................................................ 24
1.1. Розвиток електоральної географії та пошук моделей пояснення
територіальних відмінностей у політичних поглядах........................................ 24
1.1.1. Ефекти структури населення та контексту ....................................... 25
1.1.2. Ефекти сусідства, друзів та сусідів і географічної відстані ............ 32
1.1.3. Місце-як-контекст та роль географічного масштабу....................... 34
1.1.4. Теорія розломів .................................................................................... 38
1.1.5. Територіальна гомогенізація .............................................................. 43
1.1.6. Розвиток електоральної географії в Україні .................................... 46
1.2. Міждисциплінарний діалог в ключі розуміння територіальних
відмінностей у політичних поглядах ................................................................... 48
1.2.1. Економічне голосування ..................................................................... 49
1.2.2. Інші міждисциплінарні моделі ........................................................... 51
1.3. Методологія та методи дисертаційного дослідження................................. 55
1.3.1. Понятійно-термінологічний апарат дослідження............................. 56
1.3.2. Інструменти, методи та процедура дослідження.............................. 60
Висновки до Розділу 1 ........................................................................................... 68
Розділ 2. Аналіз академічного дискурсу щодо територіальних відмінностей у
політичних поглядах населення України ................................................................... 70
2.1. Мова, етнічна та релігійна приналежність, зовнішньополітичні орієнтації
та регіон як чинники електоральної поведінки населення .............................. 70
2.2. Історичні кордони та політична культура .................................................... 76
2.3. Ідентичність та політика пам’яті................................................................... 79
15
2.4. Економічне голосування та голосування за класовою приналежністю.... 84
2.5. Електоральні системи, клієнтилізм, еліти та адміністративний ресурс.... 85
2.6. Обмеження існуючого академічного дискурсу та ключові проблеми
пояснення електоральної поведінки в Україні ................................................... 89
Висновки до Розділу 2 ........................................................................................... 91
Розділ 3. Територіальні відмінності електоральної поведінки населення України
в 1994-2014 роках.............................................................................................................. 93
3.1. Внутрішньорегіональні відмінності в електоральних преференціях
населення України ................................................................................................. 93
3.1.1. Територіальна гетерогенність електоральної поведінки в областях
України............................................................................................................ 93
3.1.2. Динаміка електоральних вподобань на локальному рівні............. 102
3.2. Картографічний аналіз впливу історичних, адміністративних, кордонів
виборчих округів і ефекту голосування «за свого».......................................... 110
3.2.1. Історичні кордони.............................................................................. 110
3.2.2. Адміністративні кордони .................................................................. 114
3.2.3. Політика на територіальних виборчих округах.............................. 117
3.2.4. Місця народжень політиків та голосування «за свого»................. 120
3.3. Кластеризація електорального вибору населення України на рівні
областей, районів та виборчих дільниць .......................................................... 123
3.3.1. Територіальна структура електоральних преференцій в 1990-их та
2000-их роках ............................................................................................... 124
3.3.2. Кластеризація електоральних вподобань населення на рівні
виборчих дільниць ...................................................................................... 126
Висновки до Розділу 3 ......................................................................................... 132
16
Розділ 4. Дослідження територіальних відмінностей у політичних поглядах
населення України методом конкретних ситуацій (case studies).......................... 133
4.1. Територіальні відмінності у виборі джерел інформації в соціальних
мережах ................................................................................................................. 133
4.1.1. Прояв Революції Гідності та війни на Сході України в соціальних
мережах ........................................................................................................ 134
4.1.2. Війна на Сході України та вибір джерел інформації в соціальних
мережах ........................................................................................................ 140
4.1.3. Геополітичні наративи у публікаціях на проросійських сторінках в
соціальних мережах ..................................................................................... 142
4.2. Географія явки та репрезентації, територіальна поляризація та
гомогенізація на парламентських виборах 2002-2014 років .......................... 146
4.2.1. Географічний вимір проблем явки на вибори та репрезентації
населення у парламенті .............................................................................. 147
4.2.2. Територіальна гомогенізація та поляризація на парламентських
виборах 2002-2014 років ............................................................................. 156
Висновки до Розділу 4 ......................................................................................... 161
Висновки .......................................................................................................................... 164
Список використаних джерел...................................................................................... 171
Додатки............................................................................................................................. 202

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження було проаналізовано можливості
використання в електорально-географічних дослідженнях України таких теоретичних
моделей пояснення територіальних відмінностей в політичних поглядах як
композиційного ефекту та ефекту контексту, ефекту сусідства і друзів та сусідів, теорії
розломів та теорії місця. Також було розкрито можливості міждисциплінарного
діалогу в рамках дослідження економічного голосування, теорії моральних засад,
ідентичності як ключової проблеми у формуванні політичних поглядів та моделі лійки
причинності як комплексного пояснення електоральної поведінки. Було здійснено
картографічний аналіз на рівні виборчих дільниць парламентських виборів 2002-2014
років, аналіз внутрішньообласної варіації електоральної поведінки та електоральних
траєкторій міст обласного підпорядкування та адміністративних районів між
національно-демократичним та проросійським і комуністичним полюсами
електоральних альтернатив на парламентських виборах 2002-2014 років, кластерний
аналіз динаміки зміни територіальної структури електоральних вподобань та
проникності електоральних поділів, аналіз територіальної гомогенізації та поляризації
політичних поглядів у 2002-2014 роках, аналіз територіальних відмінностей у явці на
вибори та підтримки партій, які не подолали виборчого порогу, а також аналіз
територіальних закономірностей політичної поведінки населення у соціальних
мережах на прикладі реакцій на Революцію Гідності та війну на сході України.
Найважливішими висновками дисертаційного дослідження є:
1. Ми пропонуємо використовувати концепт «географічний масштаб» для
кращого розуміння територіальних відмінностей у політичних поглядах, що включає
як переплетеність впливу контекстів на різних географічних рівнях на індивідуальну
політичну поведінку, так і політику масштабування в електоральних стратегіях
політичних партій. Попри мультимасштабність географічного місця як чинника
електоральної поведінки в теорії Дж. Егню, ми схиляємося до розуміння відмінностей
164
між місцем та регіоном, які пропонує А. Паасі, а саме регіон є територіальною формою
довшої історичної тривалості, є інституціоналізованим та проявляється у
самосвідомості мешканців. Ключовими для дослідження територіальних
відмінностей у політичних поглядах є розуміння місця та регіону як контекстів, які
впливають на політичний вибір та відмінностей у прояві композиційних
характеристик населення на електоральну поведінку залежно від цих контекстів, а не
в країні загалом. Також ми прийшли до висновку, що семантична багатозначність
поняття «розлом» заважає адекватному використанню цього терміну як категорії
аналізу, тому ми пропонуємо розрізняти між собою структурний, політичний та
електоральний розломи. Метафорична сила цього поняття також вказує на те, що
«розлом» це не просто поділ серед населення чи еліт, а поляризована лінія, яка
кристалізується, набуваючи довшої часової тривалості. Структурний розлом ми
розуміємо в логіці теорії Ліпсета-Роккана, як вплив разючих історичних змін на
структуру суспільства та характер політичних процесів та доповнюємо ідеєю Т.
Зарицькі про вирішальну роль периферійності географічного положення у
структуруванні суспільства та еліт. Структурні розломи виливаються у політичні
розломи серед еліт за ідеологією, інтересами чи характером центр-периферійних
відносин, що перетікає у формування партійної системи. Необхідність мобілізувати
населення задля кристалізації лінії політичних розломів виливається у експлуатацію
протирічь та поділів у суспільстві, а необхідність утримувати владу в своїх руках веде
до спроб кристалізувати відмінності у політичних поглядах в електоральний розлом.
2. Домінування в академічному дискурсі ідей мовного та етнічного розломів
українського суспільства та регіональної поляризації політичних поглядів як
результату відмінності композиції населення не дає змоги усвідомити переплетеності
впливу контекстів на різних географічних рівнях та стратегічного використання
політичними партіями географічного масштабу для формування електорального
розлому. На нашу думку, сумнівним в такому ключі є й саме використання поняття
«розлом» для трактування кореляції поділів за національністю та мовою з
165
результатами виборів. Такі типи досліджень повинні ставити питання як пошук
ефективності експлуатації політичними партіями базових соціально-демографічних
поділів країни, а не фундаментальних структурних розломів, які визначають
політичне життя та національне будівництво. Водночас ми погоджуємося з тим, що
зовнішньополітичні орієнтації, виходячи з периферійності географічного положення
України, є ключовими у структуруванні політичних поглядів та формуванні розломів.
Також ми критично ставимося до узагальнень, щодо впливу композиційних
характеристик на електоральну поведінку, які виходять зі штучного поділу території
країни на різну кількість регіонів, слідуючи існуючим адміністративним межам
(найчастіше на обласному рівні), що заважає зрозуміти саму природу територіальних
відмінностей у політичних поглядах. Іншими словами це упускає з виду територіальну
організацію електоральних кампаній та самих партій, стратегічне використання
політичними силами різних географічних масштабів, особливості географічного місця
як посередника між індивідуальною поведінкою та впливом контекстів на різних
географічних рівнях.
3. Наше емпіричне дослідження підтверджує тезу про гетерогенність
внутрішньообласних електоральних вподобань, з консолідацією голосування в
середині регіонів лише в Донецькій та Луганській областях як одному полюсі в 2006-
2014 роках (за виключенням голосування за СПУ в кількох південних районах
Донецької області в 2006 та 2007 роках) та в трьох галицьких областях в 2002-2014
роках (за виключенням Турківського району в 2002 та північних територій
Тернопільської області, які є історичною Волинню в 2012 році). Ба більше,
внутрішньообласні відмінності в електоральних вподобаннях не обов’язково
слідують припущенням, щодо впливу мовного чи етнічного чинників на електоральну
поведінку на національному рівні та показують, що як й історичні, так і сучасні
адміністративні кордони створюють контексти, які впливають на політичні погляди.
Ми виявили стійкі та тимчасові локальні географічні місця, які випадають з
регіональних закономірностей голосування на парламентських виборах 2002-2014
166
років, а також випадки, коли динаміка електоральної поведінки вказує на однаковість
регіональних контекстів для кількох областей або ж про відмінність регіонального
контексту в рамках однієї області. Аналізуючи електоральні траєкторії районів та міст
обласного підпорядкування в 2002-2014 роках ми виявили внутрішньообласні
особливості структурування партіями території країни та групи районів та міст, які
реагували на зміну політичних контекстів однаково.
4. Картографічний аналіз показав, що історичні кордони проявляються у
випадку голосування за комуністів, проросійські сили і націоналістичні політичні
партії, але не мають вагомо значення для інших політичних сил (за виключенням
відсутності підтримки Блоку Литвина на Галичині на виборах 2007 року). Вагомим
уточненням є накладення декількох контекстів та сучасних адміністративних меж на
ці закономірності. Так, північні території Тернопільської області (не були в складі
Австрійської імперії та не є історичною Галичиною) лише в 2012 році показали
відчутну різницю в електоральних вподобаннях від галицьких районів області. У
Закарпатській та Чернівецькій областях, які також були відділені кордоном і від
Російської імперії, і від СРСР у міжвоєнні роки, кордон проявляється лише у
відсутності підтримки комуністів, тоді як Партія регіонів зовсім по-іншому
використовувала обласний та локальний контексти політичного вибору і здобувала
вагому підтримку в окремих місцях. В цих областях унікальний регіональний та
локальний контексти виливаються у нижчий рівень підтримки політичних сил,
риторика яких відчутно зміщена в правий ідеологічний спектр. Внутрішній поділ
Чернівецької області на частину, яка була у складі Австрійської імперії та частину,
яка належала до Російської імперії проявляється лише у голосуванні за комуністів. Це
підтверджує обмеженість впливу історичних кордонів та важливість сучасних
адміністративних поділів. Наше дослідження показало, що на парламентських
виборах 1994-2002 років домінувало обрамлення електоральної поведінки
адміністративними кордонами областей, а в 2006-2014 відчутним був прояв
адміністративних кордонів на районному рівні.
167
5. Ми стверджуємо, що ефект друзів та сусідів має обмежений прояв в Україні,
в той час як доцільніше говорити про ефект голосування «за свого», який по-різному
масштабується політичними партіями та кандидатами та доповнюється
використанням та накладанням впливу інших чинників електоральної поведінки та
контекстів в яких вона відбувається. Проаналізовані приклади показують локальний
рівень масштабування у випадку голосування за Блок Литвина, масштабування до
рівня меж адміністративного району у випадку місця народження А. Мартинюка та
голосування за КПУ, масштабування на регіональний рівень у випадку місця
народження В. Ющенка та голосування за НУ та макрорегіональне масштабування і
стратегічне використання ефекту голосування «за свого» Партією регіонів.
6. Кластерний аналіз показав, що можна виділити два періоди з відмінною
територіальною структурою електоральної поведінки населення України. У 1991-2002
роках постійно відбувалися зміни територіальних конфігурацій електоральних
вподобань з наявністю лише одного стійкого полюсу – трьох галицьких областей, та
ключовим було використання адміністративного ресурсу і договори з регіональними
адміністративними, політичними та бізнесовими елітами. Після Помаранчевої
революції, на парламентських виборах 2006-2014 років, сформувалася двополюсна
територіальна структура та кристалізувалася лінія поділу на південний-схід та
північний-захід. Вибори 2014 року, хоча часто підсумовуються як територіальна
гомогенізація політичних поглядів, слідували тій же лінії поділу на схід та захід.
Важливою зміною є лише характер проникності цього поділу. Якщо в 2002-2012 роках
комуністичні та проросійські сили мали вищий рівень проникності на рівні виборчих
дільниць в північно-західній частині країни, то в 2014 році партії з національнодемократичною та проєвропейською риторикою мали більшу проникність в південносхідній Україні. Кластерний аналіз на рівні дільниць також показує, що якщо в 2002
році більшість територіально згуртованих кластерів мали домінацію однієї політичної
сили в кластері, то в 2006-2012 роках більшість кластерів мали різнорідні політичні
168
погляди з переважанням підтримки однієї партії, а в 2014 роках більшість кластерів
мала різнорідні електоральні вподобання з різними конфігураціями коаліцій партій.
7. Дослідження політичної поведінки в соціальних мережах підтвердило тезу,
що доступ до великої кількості альтернативних джерел інформації не стирає
територіальних відмінностей у їх виборі. Населення на непідконтрольних територіях
в соціальних мережах частіше використовує проросійській джерела інформації,
адміністративні межі теж мають значення і території Донецької та Луганської
областей, які залишилися під контролем мають відчутно вищий рівень підписки на
проросійські сторінки ніж користувачі соціальних мереж в сусідніх містах прилеглих
областей. З огляду на те, що досліджений нами характер політичної поведінки
населення у соціальній мережі «ВКонтакті» виявив її пасивність (відсутність дискусій
та коментарів, але наявність підписки на велику кількість сторінок з політичним
контентом), то інформаційний вплив на населення в Інтернеті є важливим
інструментом геополітичного впливу. Контент-аналіз проросійських сторінок
показав, що таким чином формується образ України як «іншого», неспроможної
держави та використовуються емоційно забарвлені ярлики України як ворога. В той
же час образ Росії подається крізь призму її геополітичної сили (як можливість дати
відсіч ворогам), культурно-історичної близькості та пропагується образ Новоросії, як
регіону, який історично включений у підпорядкування Москві, а не Києву як центру.
США та НАТО висвітлюються як головні вороги, в той час як Європа подається не у
світлі ворога, а двояко – з однієї сторони крізь призму «моральної деградації»
(критика українських євроінтеграційних прагнень), а з іншої – як «важливий інший»
(крайні ліві та крайні праві, які підтримують Росію та наявність «справжньої» Європи,
яка близька Росії).
8. Аналіз явки населення на вибори показав три важливі відмінності у її рівні,
які часто упускаються з уваги в електорально-географічних дослідженнях України.
Перше, рівень мобілізації населення південно-сходу країни є набагато нижчим ніж
північно-заходу. Друге, явка у містах набагато нижча ніж на периферії. Третє, на
169
територіях, де у структурі населення вагому частину складають національні меншини
явка на вибори теж є нижчою. Це створює проблеми представленості населення у
парламенті. Ба більше, додатковий картографічний аналіз частки голосів відданих за
партії, які не проходити у парламент у 2002-2014 роках показав, що на територіях
компактного проживання угорської, румунської, молдовської, болгарської та
гагаузької меншин цей показник значно вищий, а в 2014 році за цим показником
виділяється і південний-схід країни. Якщо додати частку голосів відданих за партії,
які не пройшли в парламент та явку на виборах, то в 2014 році на південному-сході
країни більше двох-третіх населення не відчуває залученості у політичний процес за
рахунок свого голосу.
9. Аналіз варіації відхилень результатів кожної з партій на виборчих дільницях
від середнього по Україні, усереднений для країни загалом та окремо для регіонів,
показує, що попри те, що на національному рівні в 2002-2014 роках відбувалася
територіальна гомогенізації електоральної поведінки (нижчі сумарні середні
відхилення від середнього по Україні), то в окремих регіонах територіальна
гомогенізація зменшувалася або залишалася стабільно високою. Таким чином на
парламентських виборах 2006 року з’явився Донбас у межах адміністративних
кордонів Донецької та Луганської областей, як полюс, а галицькі області продовжили
бути полюсом. Якщо в 2014 році Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська
області гомогенізувалися, зменшивши відмінність від середніх по Україні результатів
виборів, то території Донецької та Луганської областей залишилися територіально
поляризовані, як і зросла поляризація Харківської області. Це ще раз підтверджує, що
електоральний поділ на південний-схід та північний-захід з галицьким та донбаським
полюсами не є постійною та єдино можливою територіальною структурою
відмінностей у політичних поглядах, що залежить від політичного контексту та
стратегічного використання політичними силами географічного масштабування своїх
електоральних кампаній.