ДОКАЗУВАННЯ В СУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА

Короткий опис

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БЛАГОДИР ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 343.14 : 343. 352

ДОКАЗУВАННЯ В СУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА

Спеціальність: 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ляш Андрій Олексійович,
кандидат юридичних наук, доцент

ІРПІНЬ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………..4

ВСТУП …………………………………………………………………………....5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СУБ’ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ В
СУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У
СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА ………………………………….14

1.1 Поняття доказування в судових стадіях кримінального
процесу у справах про одержання хабара ……………………………………..14
1.2 Предмет доказування в судових стадіях кримінального
процесу у справах про одержання хабара ……………………………………..26
1.3 Суб’єкти доказування в судових стадіях кримінального
процесу у справах про одержання хабара ………...……………………….......51

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ……………………………………74

РОЗДІЛ 2. ДОКАЗУВАННЯ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
У СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА………………………………..75

2.1 Особливості доказування у стадії попереднього розгляду
справи суддею у справах про одержання хабара……………………………...75
2.2 Доказування під час судового слідства у справах про
одержання хабара ……………………………………………………………….93
2.3 Протокол судового засідання як джерело доказів у справах
про одержання хабара …………………………………………………...…….131

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ ……………………………………140

РОЗДІЛ 3. ДОКАЗУВАННЯ У СТАДІЯХ АПЕЛЯЦІЙНОГО
ТА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА ………………………..……………………………142

3.1 Особливості дослідження доказів та їх процесуальних
джерел у стадії апеляційного провадження у справах про
одержання хабара ……………………………………………………………...142
3.2 Особливості дослідження доказів та їх процесуальних
джерел у стадії касаційного провадження у справах про
одержання хабара ………...................................................................................161

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ …………………………………..175

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….….181

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………..205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Конституція – Конституція України
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НТЗ – Науково-технічні засоби
ОВС – Органи внутрішніх справ
СХР – Спеціальні хімічні речовини

ВСТУП

Актуальність теми. У будь-якому демократичному суспільстві людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнано найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідні положення зафіксовано у статті 3 Основного закону України, що засвідчує її намагання здійснити якісний перехід від тоталітарної до демократичної правової держави.
Забезпечення захисту прав та законних інтересів людини і громадянина в усіх сферах суспільного життя є основним напрямком розбудови правової системи України. Враховуючи те, що злочини – це найбільш суспільно небезпечні посягання на права та свободи людини, особливого значення набуває діяльність органів та осіб, наділених правом здійснювати кримінальне судочинство.
У зв’язку з цим украй важливо якісно і в стислі терміни здійснити перегляд національного законодавства, привівши його основні інститути у відповідність до європейських і світових стандартів. І в цьому напрямку вже зроблено істотні кроки. Так, Верховною Радою України прийнято такі законодавчі акти, як: Кримінальний кодекс, Цивільний кодекс, Кримінально-виконавчий кодекс, Сімейний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Цивільний процесуальний кодекс, Земельний кодекс та ін. Актуальним питанням сьогодення є, зокрема, реформування кримінально-процесуального законодавства.
Значну увагу у процесі удосконалення чинного законодавства приділено реформуванню системи кримінально-правових та кримінально-процесуальних заходів протидії злочинності, особливо таким ганебним її проявам як корупція та хабарництво.
Хабарництво в сучасних умовах стало чинником, який становить реальну загрозу національній безпеці України. Це явище негативно впливає практично на всі сфери суспільного життя: соціальну і правову, економіку, політику, управління, громадську свідомість, міжнародні відносини. Хабарництво підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізовує роботу органів влади та управління, дискредитує їх діяльність, негативно позначається на суспільній моралі, гальмує процес розвитку державності.
За даними рейтингу міжнародної організації Transparency International, Україна за рівнем корупції в 2010 році посідала 134-е місце серед 182 держав, а в 2011 – 152-е [161].
Запорукою підвищення ефективності протидії корупції та хабарництву є удосконалення норм, які врегульовують процес доказування під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ про одержання хабара.
Проблеми доказування займають чільне місце в теорії кримінально-процесуального права, їх розробка має важливе як теоретичне, так і практичне значення. На їх важливість та актуальність звертало увагу багато вітчизняних та зарубіжних вчених.
Разом з тим, існують різні точки зору щодо визначення поняття кримінально-процесуального доказування, його змісту та мети. Подальшої розробки і сучасного розв’язання потребують також проблеми, пов’язані зі статусом та врегулюванням діяльності суду як суб’єкта кримінально-процесуального доказування в судових стадіях кримінального процесу.
Проблема доказування при здійсненні кримінального судочинства постійно перебуває у полі зору процесуалістів. Зокрема, окремим аспектам цієї проблеми було присвячено праці таких радянських вчених, як В. С. Алексєєва, В.Д. Арсеньєва, Р.С. Бєлкіна, Л.М. Карнєєвої, С.В. Курильова, О.М. Ларіна, В. З. Лукашевича, П. А. Лупінської, Я. О. Мотовіловкера, М. С. Строговича, Ф.Н. Фаткулліна, М.Л. Якуба та ін.
Розробкою цієї проблеми займалися такі українські науковці, як Ю. І. Азаров, В. П. Бахін, В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, А. Я. Дубинський, В. С. Зеленецький, Н. С. Карпов, Є. Г. Коваленко, В. К. Лисиченко, А. О. Ляш, В. Т. Маляренко, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, М. В. Салтєвський, С. М. Стахівський, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, П. В. Цимбал, В. П. Шибіко, М. Є. Шумило та ін.
Проведений аналіз наукових праць засвідчує: незважаючи на те, що ці дослідження сприяли удосконаленню процесуальної практики, однак загалом проблема доказування потребує більш повної та всебічної розробки, особливо стосовно доказування у судових стадіях кримінального процесу.
Ґрунтовних наукових досліджень, присвячених аспекту проблеми доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара, наразі не було. У наявних дослідженнях стан розробки цієї проблеми характеризується недостатньою повнотою або однобічністю, що негативно позначається на законодавчій та правозастосовній практиці.
Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України (протокол № 4 від 22 квітня 2011 року). Вона відповідає тематиці наукових досліджень кафедри кримінального права, процесу та криміналістики «Злочини у сфері оподаткування (попередження, виявлення, розкриття, розслідування)» (номер державної реєстрації – 0109U000507), яка є складовою наукових планів Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України. Робота сприятиме подальшій реалізації основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, ухваленої Указом Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000, Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні, ухваленої Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008, Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», ухваленої Указом Президента України від 11.09.2006 р. №742/2006, та Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки, ухваленої Указом Президента України від 21.10.2011 р. № 1001/2011.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є аналіз теоретичних положень та узагальнення наявної практики доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара, а також формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування під час збирання (формування), перевірки, оцінки і використання доказів у справах цієї категорії.
Відповідно до зазначеної мети дослідження визначені такі основні задачі:
– визначити поняття, сутність і правову природу кримінально-процесуального доказування в судових стадіях кримінального процесу на підставі аналізу загальних теоретичних положень та відповідних положень чинного законодавства;
– з’ясувати поняття та подати класифікацію суб’єктів кримінально-процесуального доказування, які діють в судових стадіях кримінального процесу в справах про одержання хабара;
– виявити особливості предмета доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– розглянути норми чинного законодавства та проектів КПК України щодо статусу та діяльності суду та сторін судового розгляду в кримінально-процесуальному доказуванні;
– узагальнити практику діяльності суб’єктів кримінально-процесуального доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– окреслити позитивні тенденції та недоліки у практиці доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– узагальнити результати комплексного дослідження статусу суду та інших суб’єктів доказування, а також чинників, які детермінують процес доказування в судових стадіях у справах про одержання хабара;
– проаналізувати основні недоліки при складанні протоколу судового засідання у справах цієї категорії, шляхом узагальнення існуючої практики;
– сформулювати й обґрунтувати пропозиції до чинного КПК України та проектів КПК України щодо удосконалення відповідного законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами кримінально-процесуального права, що виникають у процесі доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара.
Предметом дослідження є доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система загальнонаукових та спеціальних методів пізнання правових явищ. Зокрема, діалектичний метод уможливив розгляд досліджуваної проблеми в динаміці та у взаємозв’язку, що вкрай важливо для визначення поняття, сутності і правової природи кримінально-процесуального доказування в судових стадіях кримінального процесу (п. 1.1); логіко-юридичний метод було використано при аналізі норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України і проектів Кримінально-процесуального кодексу України з метою формулювання та обґрунтування пропозицій щодо внесення до них змін та доповнень (пункти 1.3, 2.1, 2.2); історико-правовий – при визначенні історичних та правових засад доказування у справах про одержання хабара (пункти 3.1, 3.2); структурно-функціональний метод – для класифікації осіб, які є суб’єктами доказування в судових стадіях кримінального процесу, в тому числі в справах про одержання хабара (п. 1.3); системно-структурний метод було використано для розмежування окремих правових понять (1.3); порівняльно-правовий метод – для порівняльного аналізу норм кримінально-процесуального права та інших галузей права, зокрема зарубіжних країн, з метою внесення пропозицій щодо удосконалення норм кримінально-процесуального кодексу України (п. 1.1); статистичний метод було використано при узагальненні практики діяльності судів, результатів анкетування та вивчення кримінальних справ, формулювання висновків за їх результатами (1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). З метою вивчення та узагальнення практики діяльності судів застосовувалися соціологічні методи анкетування та інтерв’ювання (2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Комплексне використання вище перелічених методів забезпечило всебічність, повноту, об’єктивність і достовірність дослідження.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених із загальної теорії права, філософії, психології, юридичної психології, криміналістики, кримінології, кримінального права та кримінального процесу.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, інші закони України, міжнародно-правові акти, проекти Кримінально-процесуального кодексу України, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативні акти міністерств і відомств.
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення 250 кримінальних справ, розглянутих у судах Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей, а також анкетування 72 суддів, які мають практику розгляду справ про одержання хабара. Окрім цього, враховано емпіричні дані, здобуті іншими авторами, аналітичні та статистичні дані Департаменту інформаційних технологій та Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, судову практику розгляду кримінальних справ про хабарництво.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці проблеми, так і у способі її вирішення. Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням проблеми доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара.
Проведене дослідження дає можливість сформулювати нові положення, обґрунтувати висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення судового розгляду кримінальних справ про одержання хабара.
Найбільш вагомими результатами дослідження, які мають як теоретичне, так і практичне значення, є такі положення і висновки:
вперше:
– узагальнено практику діяльності суб’єктів кримінально-процесуального доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– встановлено особливості предмета та меж доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– виявлено позитивні тенденції та недоліки у практиці використання доказів у судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– обґрунтовано доцільність внесення змін та доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України (ст. 2, ч. 6 ст. 161, ст. 66, ст. 78, п. 12 ч. 3 ст. 87, ч. 1 ст. 260, ст. 296, ч. 5 ст. 303; ч. 3 ст. 306, ч. 4 ст. 310);
удосконалено:
– визначення поняття істини у кримінальному процесі та завдання кримінального судочинства України;
– коло суб’єктів кримінально-процесуального доказування в судових стадіях кримінального процесу в справах про одержання хабара;
– положення про способи збирання судом доказів на стадії попереднього розгляду справи суддею у справах про одержання хабара;
– питання щодо визначення об’єкта апеляційного оскарження у справах про одержання хабара;
дістало подальший розвиток:
– практика складання протоколу судового засідання у справах про одержання хабара;
– позиція щодо обмеження можливості суду за власною ініціативою вчиняти дії щодо отримання нових доказів у справі;
– пропозиції щодо порядку допиту свідка судом.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, пропозиції і висновки може бути використано:
– у науково-дослідній діяльності – у подальшій розробці проблем доказування на судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара;
– у законотворчій сфері – для удосконалення кримінально-процесуального законодавства України;
– у практичній діяльності – під час розгляду судами кримінальних справ про одержання хабара;
– у навчальному процесі – при викладанні курсів «Кримінальний процес», «Теорія доказів», «Криміналістика», «Методика розслідування окремих видів злочинів» (акти впровадження Національного університету «Острозька академія» від 08.12.2011 р., Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука від 02.12.2011 р., Київського національного університету культури і мистецтв від 15.12.2011 р., Національного університету державної податкової служби України від 17.12.2011 р.).
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях становлять власні теоретичні розробки дисертанта. Ідеї та розробки, які належать співавторам наукових статей за темою дисертації, автор не використовував. Авторська частка статей, опублікованих у співавторстві, становить не менше 50 %.
Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів дисертаційного дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри кримінального права і процесу Національного університету державної податкової служби України. Теоретичні положення та висновки, зроблені автором у процесі дослідження, оприлюднено на п’яти науково-практичних конференціях: Науково-практичній конференції «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 9 жовтня 2009 р.); 2 Всеукраїнській науково-практичній конференції «Історія міліції України: минуле і сучасне» (м. Івано-Франківськ, 15 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Моральні основи права» (м. Івано-Франківськ, 16 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів» (м. Івано-Франківськ, 15-16 квітня 2011 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістична наука: витоки, сучасність та перспективи» (м. Ірпінь, 23 грудня 2011 р.)
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у семи наукових статтях з поміж яких, три статті опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, чотири – у матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, 8 додатків на 26 сторінках, списку використаних джерел (242 найменування). Повний обсяг дисертації становить 231 сторінку, із них загальний обсяг тексту – 180 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано нове вирішення наукової проблеми, у результаті чого розроблено положення та рекомендації з метою удосконалення доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара. Основні наукові висновки дисертаційного дослідження такі:
1. Аналіз чинного законодавства, наукових праць вчених та практики розгляду в судах кримінальних справ про одержання хабара засвідчує наявність проблеми пов’язаної з визначенням процесуального статусу суб’єктів доказування. Передусім це стосується встановлення повноважень суду як суб’єкта доказування у контексті сучасних підходів до здійснення правосуддя з урахуванням специфіки змагального типу судочинства. Переосмислення принципу змагальності зумовлює необхідність розроблення теоретичних положень та норм кримінально-процесуального законодавства, які ґрунтувалися б на світових досягненнях у сфері захисту прав людини.
2. Доказування у справах про одержання хабара – це врегульована кримінально-процесуальним законом діяльність суб’єктів кримінального процесу, яка спрямована на пізнання та встановлення істини у кримінальній справі з метою виявлення та викриття осіб, винуватих у вчиненні злочинів, пов’язаних із одержанням хабара, притягнення цих осіб до відповідальності та призначення їм справедливого покарання, звільнення, у передбачених законом випадках, від кримінальної відповідальності хабародавців, захисту від необґрунтованого обвинувачення або засудження, незаконного обмеження прав і свобод людини і громадянина та формування шанобливого ставлення до права.
3. До предмета доказування у справах про одержання хабара, які поряд з іншими обставинами (притаманними всім іншим категоріям справ) підлягають обов’язковому доказуванню,належать: 1) обставини, які характеризують процес передавання хабара (місце і час злочину, ким і кому безпосередньо було передано хабар тощо); 2) обставини, які стосуються службових повноважень суб’єкта одержання хабара; 3) обставини щодо вчинення особою, яка отримала хабар, службових дій або її бездіяльності в інтересах хабародавця; 4) предмет хабара, його індивідуальні ознаки, джерела походження тощо.
4. Процес доказування є складовою стадії попереднього розгляду справи суддею у справах про одержання хабара. Суд у цій стадії збирає докази шляхом вирішення клопотань сторін, поданих з метою отримання доказів. Суддя, який приймає у стадії попереднього розгляду справи остаточне рішення по суті справи, зобов’язаний вирішити питання щодо винуватості особи шляхом оцінювання доказів.
5. У тих випадках, коли за наявності доказів, які можуть бути використані як стороною обвинувачення, так і захисту, однак жодна із сторін не вживає в судовому засіданні заходи для їх отримання, суд не повинен за своєю ініціативою вчиняти дії, спрямовані на їх отримання. Така позиція ґрунтується на тому, що суд не може виконувати функції обвинувачення чи захисту.
6. З огляду на неоднозначне тлумачення судом і стороною обвинувачення принципу презумпції невинуватості доцільно до КПК України ввести норму відповідно до якої зобов’язати сторону обвинувачення досліджувати обставини, наведені підозрюваним, обвинуваченим, підсудним для спростування показань свідків, потерпілих, експертів, інших підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також інших доказів, якщо вони мають істотне значення для встановлення істини у справі. У тому випадку, якщо, сторона обвинувачення не дослідила і не спростувала такі обставини, суд має тлумачити їх на користь підсудного.
7. На підставі аналізу розглянутих у судах кримінальних справ про одержання хабара можна зробити висновок про те, що суд і сторони процесу практично не використовують такі способи отримання доказів, як пред’явлення для впізнання, проведення експертизи в суді, допит експерта, огляд місця події, доручення суду про проведення слідчих дій. Натомість суд використовує як докази винуватості підсудного протоколи слідчих дій, які було складено особами, які здійснювали оперативно-розшукові заходи з метою викриття особи у вчиненні злочину. Використання таких доказів судом є недопустимим, тому у КПК України необхідно передбачити норму, якою ввести заборону на використання як доказів протоколів слідчих дій, що складені тими особами, які здійснювали проведення оперативно-розшукових заходів із метою викриття хабарника.
8. Законом установлено єдині правила розгляду кримінальних справ в апеляційній та касаційній інстанціях. Однак є відмінності, пов’язані з дослідженням доказів та їх процесуальних джерел у справах про одержання хабара, які зумовлено специфікою статусу суб’єктів та засобів доказування. Вироки судів першої інстанції у справах цієї категорії часто скасовують апеляційні суди, через порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та неправильне застосування кримінального закону, зокрема недотримання вимог закону щодо повноти та об’єктивності дослідження всіх обставин вчинення злочину, внаслідок чого судами було прийнято незаконні рішення.
9. До КПК України доцільно внести зміни та доповнення які сприятимуть удосконаленню процесу доказування в судових стадіях кримінального процесу, зокрема у справах про одержання хабара, а саме:
- статтю 2 КПК викласти у такій редакції: «Завданнями кримінального судочинства України, яке має на меті встановлення об’єктивної істини у справі, є: 1) виявлення та викриття осіб, винуватих у вчиненні протиправних діянь, передбачених кримінальним законом; 2) притягнення осіб, які вчинили злочини, до відповідальності та призначення їм справедливого покарання; 3) звільнення, у передбачених законом випадках, від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння; 4) захист від необґрунтованого обвинувачення або засудження, незаконного обмеження прав і свобод людини і громадянина; 5) формування шанобливого ставлення до права»;
- частину 6 статті 161 КПК України після слова «прав» доповнити реченням такого змісту: «шляхом задоволення поданих ними клопотань щодо збирання, перевірки та використання доказів при прийнятті процесуальних рішень»;
- у частини 1 і 3 ст. 66 КПК України після слова «суд» внести доповнення такого змісту: «за клопотанням сторін, що беруть участь в процесі»;
- у статті 78 КПК України після наявного переліку окремих видів речових доказів змінити редакцію, зазначивши, що речовими доказами можуть бути визнані «всі інші предмети, за допомогою яких можуть бути встановлені обставини, що підлягають доказуванню у справі»;
- пункт 12 частини 3 статті 87 КПК України викласти в такій редакції: «докладний зміст записаних у першій особі запитань, які були поставлені особам, яких допитують, а також показань підсудного, потерпілого, свідків та відповідей на запитання, пояснень спеціалістів, відповідей експерта на усні запитання»;
- частину 1 статті 260 КПК України доповнити реченнями такого змісту: «Головуючий не повинен виконувати функції обвинувачення чи захисту і вчиняти дії щодо отримання доказів за своєю ініціативою. Рішення щодо отримання доказів головуючий приймає лише за клопотанням сторін»;
- доповнити статтю 296 КПК України пунктом такого змісту: «Головуючий зобов’язаний задовольнити ті клопотання учасників судового розгляду, які стосуються дослідження належних до предмета доказування обставин справи»;
- доповнити частину 5 статті 303 КПК України реченням наступного змісту: «Запитання суду для уточнення і доповнення відповідей свідка можуть стосуватися лише з тих обставин, про які свідок повідомив під час давання ним показань і допиту його сторонами судового розгляду»;
- статтю 306 КПК України доповнити частиною 3 такого змісту: «Оголошення показань свідка, якого до суду не було викликано або ж який не з’явився до суду без поважних причин, а також у випадку відсутності підстав, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, є неправомірним»;
- частину 4 статті 310 КПК України викласти в такій редакції: «Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду та експерта, з’ясовує у них можливість усунення тих питань, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта. У випадку усунення питань, які сторони судового розгляду вважають за потрібне поставити експерту, їх в обов’язковому порядку заносять до протоколу судового засідання».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Ю. И. Деятельность следователя органов внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого / Ю. И. Азаров – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
2. Александров А. С. Рассуждение о пользе перекрестного допроса в уголовном суде / А. С. Александров, С. П. Гришин // Пятьдесят лет кафедре уголовного процесса УрГЮА (СЮИ): материалы междунар. науч.-практ. конф. (г. Екатеринбург, 27-28 янв. 2005 г.): В 2 ч. – Ч. 1. – Екатеринбург, 2005. – 512 с.
3. Алексеев B. C. Должен ли суд оценивать доказательства в стадии предания суду / B. C. Алексеев, В. З. Лукашевич // Правоведение. – 1958. – № 3. – С. 69–79.
4. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В. Д. Арсеньев. – М.: Юр. лит., 1964. – 180 с.
5. Арсеньев В.Д. О понятии и круге субъектов доказывания по уголовным делам / В.Д. Арсеньев // Теория и практика установления истины в правоприменительной деятельности: Сб. научн. тр. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1985. – С. 27–31.
6. Бабаєва О. В. Сутність і значення стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею / О. В. Бабаєва // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – 2002. – № 4. – С. 120–123.
7. Бажанов М. И. Предание суду в советском уголовном процессе: [конспект лекций] / М.И. Бажанов. – Харьков, 1965. – 36 с.
8. Банин В. А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе (гносеологическая и правовая природа) / В. А. Банин. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1981. – 198 с.
9. Банин В. А. Проблемы предмета доказывания и истины в советском уголовном процессе / В.А. Банин // Доказывание по уголовным делам: Межвуз. сб. научн. тр. Красноярского гос. ун-та. – Красноярск, 1986. – С. 33–41.
10. Барабаш А. С. Состязательность и ее роль в установлении виновности обвиняемого / А. С. Барабаш, К. Г. Помренин // Проблемы доказывания виновности в уголовном процессе: Межвуз. сборник. – Красноярск: КрасГУ, 1989. – С. 40–53.
11. Басиста І. В. Кримінальний процес України: [навчальний посібник] / І.В. Басиста, В.І. Галаган, Ж.В. Удовенко. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
12. Бахин В. П. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения: [лекция] / В. П. Бахин, Н. С. Карпов. – К.: Б.И., 1999. – 21 с.
13. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств: Сущность и методы / Р. С. Белкин. – М.: Наука, 1966. – 295 с.
14. Белкин А. Р. Теория доказывания: [науч.-метод. пособие] / А.Р. Белкин. – М.: НОРМА, 1999. – 429 с.
15. Білов О. З. Хабарництво в Україні – тимчасово чи назавжди? [Електронний ресурс] / О. З. Білов. – Режим доступу: http://www. svdevelopment.com/ru/blog/item/28/.
16. Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бибик, Г. М. Сюта; За ред. С. Я. Єрмоленко. – Харків: Фоліо, 2006. – 623 с.
17. Благодир В. С. Обставини, що впливають на вирішення питання про звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності / В. С. Благодир // Матеріали міжнар. наук.-прак. конф. «Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів» (15-16 квітня 2011 р.). − Івано-Франківськ, 2011. − С. 25–26.
18. Благодир В.С. Реформування законодавства щодо захисту прав суб’єктів кримінального судочинства / В. С. Благодир, С.М. Благодир // Матеріали наук.-прак. конф. «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики». − Одеса, 2009. − С. 345–347.
19. Благодир В.С. Прокурор як суб’єкт доказування в судових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара / В. С. Благодир // Матеріали міжнар. наук.-прак. конф. «Моральні основи права» (16 грудня 2010 р.). − Івано-Франківськ, 2010. − С. 351–354.
20. Благодир В. С. Об’єкт і суб’єкти апеляційного оскарження у справах про одержання хабара / В. С. Благодир // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 10. – С. 142−145.
21. Благодир В. С. Суб’єкти доказування в судових стадіях кримінального процесу / В. С. Благодир // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 3. – С. 243−252.
22. Благодир В. С. Допит підсудного у справах про одержання хабара / В. С. Благодир, А. О. Ляш // Матеріали І міжнар. наук.-прак. конф. «Криміналістична наука: витоки, сучасність та перспективи» (23 грудня 2011 р.) − Ірпінь, 2011. − С. 151−152
23. Благодир В. С. Окремі питання кримінально-процесуального доказування / В. С. Благодир // Університетські наукові записки: Часопис Івано-Франківського університету Права імені короля Данила Галицького. − 2011. − № 4. − С. 181-187.
24. Благодир С. М. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: [навчальний посібник] / С. М. Благодир − Тернопіль: Економічна думка, 2001. − 112 с.
25. Бортняк К. До питання про формування понять «посадова особа» та «службова особа» / К. Бортняк // Право України. – 2008. – № 1. – С. 136–139.
26. Бугаков О. Співвідношення оперативно-розшукових матеріалів і доказів у кримінальному процесі / О. Бугаков // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 120–124.
27. Васильев В. Л. Юридическая психология: [учебник для вузов] / В. Л. Васильев. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.
28. Васильєв С. М. Вимоги щодо відбору та вилучення зразків СХР при проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів: [методичні рекомендації] / С. М. Васильєв, Г. В. Лінючев, О. В. Россошанський. – К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2005. – 9 с.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
30. Выдря М. М. Предание суду как гарантия законности привлечения к уголовной ответственности: [учеб. пособие] / М. М. Выдря. – Краснодар, 1981. – 129 с.
31. Висновок Верховного суду України до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» (щодо виклику до суду потерпілого та оголошення показань свідка та потерпілого), внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Міщенком С. Г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt. gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/fb1e4ba360f4d7edc2257749004035e3?OpenDocument
32. Владимиров Л. Е. Учение об уголовных доказательствах: Общая часть / Л. Е. Владимиров. – Х.: Университетская типография, 1883. – 263 с.
33. Водолеев Г. С. Протокол судебного заседания / Г. С. Водолеев, С. Ф. Сидоренко, А. И. Минин. – СПб.: Азбука-классика, 2009. – 319 с.
34. Восьмой Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. (Гавана. 27 августа — 7 сентября 1990 года) / Издание Организации Объединенных наций. – № R.91.IV.2. – Резолюция 9.
35. Галаган В. І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: [монографія] В. І. Галаган. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
36. Галаган В.І. Суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності на досудових стадіях процесу / В.І. Галаган // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999.- № 3. - С. 76-83.
37. Галаган О. І. Захист прав і свобод суб’єктів кримінального судочинства в Україні та ФРН: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / О. І. Галаган., В. А. Савченко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2011. – 200 с.
38. Гармаев Ю. П. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности при расследовании уголовных дел о взяточничестве: [практич. пособие] / С предуведомл. проф. А. Ю. Шумилова. – М., 2005. – 82 с.
39. Головатий С. Корупція в Україні: Причини. Особливості. Наслідки: [доповідь] / С. Головатий, Л. Денисенко, М. Полудьонний. – [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://kpk.org.ua/2006/06/21/print:page,1,dopovd_ korupcja_v_ukran_prichini._osoblivost._nasldki.html.
40. Головач А. С. Оформление документов / А. С. Головач. – К.; Донецк: Вища шк. Головное изд-во, 1983. – 177 с.
41. Горский Г. Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1978. – 303 с.
42. Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в советском уголовном процессе / М. М. Гродзинский. – Изд. 2-е, доп. – М.: Госюриздат, 1953. – 231 с.
43. Грошевий Ю. М. Поняття і класифікація засобів доказування в кримінальному процесі / Ю. М. Грошевий // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 7. – С. 69–76.
44. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі: [науково-практичний посібник] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський. – К.: КНТ Вид. Фурса С. Я., 2007. – 272 с.
45. Грошевой Ю. М. Теоретические проблемы формирования убеждений судьи в советском уголовном судопроизводстве: дис. … д-ра юрид. наук.: 12.00.08 / Грошевой Юрий Михайлович. – Харьков, 1975. – 403 с.
46. Грошевой Ю.М. Прокуратура в системе «сдержек и противовесов», в разграничении и взаимодействии властей // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави: Мат. респ. наук.-практ. конф. (26 грудня 1995 року). – К., 1996. – С. 29–34.
47. Давлетов А. Право защитника собирать доказательства / А. Давлетов // Российская юстиция. – 2003. – № 7. – С. 50–51.
48. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – Т. 1 / В.И. Даль. – 5-е изд., стереотип. – М.: Дрофа: Рус. яз. Медиа, 2008. – 699 с.
49. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – Т. 2 / В. И. Даль. – 5-е изд., стереотип. – М.: Дрофа: Рус. яз. – Медиа; 2008. –779 с.
50. Довідник судді: Законодавчі та відомчі акти з питань організації судочинства / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Видавнича компанія «Воля», 2003. – 832 с.
51. Дубинський А. Я. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі / А. Я. Дубинский // Радянське право. – 1983. – № 1. – С. 57–62.
52. Економічна енциклопедія: У 3 т. – Т. 2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) [та ін.]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.
53. Європейська конвенція з прав людини – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_ 0 04
54. Журова О. М. Сутність і процесуальне значення додатків до протоколів оперативно-розшукових дій / О. М. Журова // Право і безпека. – 2005. – № 4. – С. 72–76.
55. Загальна декларація прав людини // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку: Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс: У 3 ч. – Ч. 2–3. / Відп. ред. Римаренко Ю. І. [та ін.].– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 558 с.
56. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011р. // Голос України. – 2011. – № 107.
57. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011р. // Голос України. – 2011. – № 107.
58. Закон України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. –1991. – № 53. – Ст. 793.
59. Закон України «Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України» від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 34–35. – Ст. 187.
60. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 357.
61. Закон України «Про судоустрій України» від 07.02.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180. (втратив чинність).
62. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529.
63. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
64. Закон України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 34. – Ст. 187.
65. Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе: [монография] / В. С. Зеленецкий – Х., – 2004. – 105 с.
66. Істина – Вікіпедія: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk. wikipedia.org/wiki/Істина.
67. Каз Ц. М. Субъекты доказывания в советском уголовном процессе: Государственные органы / Ц.М. Каз. – Саратов: СГУ, 1968. – 68 с.
68. Камлик М. І. Про прояви організованої злочинності у виробничій та управлінській сферах економіки / М. І. Камлик, П. Т. Гега, В. О. Білецький // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.–практ. журнал. – 2000. – № 1. – С. 21–24.
69. Карнеева Л. М. Доказательства в советском уголовном процессе: [учеб. пособие] / Л. М. Карнеева – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1988. – 68 с.
70. Карнеева Л. М. Доказательства и доказывание при производстве расследования: [лекція] / Л. М.Карнеева. – Горький: ГВШМ МВД СССР. 1977. – 44 с.
71. Карпенко М. О. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Карпенко Михайло Олегович. –Х., 2004. – 182 с.
72. Картаган Н. Практика підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах / Н. Картаган // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 1. – С. 51–56.
73. Клепицкий И. А. Получение взятки в уголовном праве России: [комментарий законодательства] / И. А. Клепицкий, В. И. Резанов. – М.: Издательский центр АРиНА, 2001. – 95 с.
74. Коберник С. Д. Розслідування кримінальних справ про хабарництво та інші злочини з проявами корупції: [метод. рекомендації] / С. Д. Коберник. – К.: Генеральна прокуратура України, 2001. – 47 с.
75. Кобликов А. С. Законодательство об уголовном судопроизводстве и понятия теории доказательств / А. С. Кобликов // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе: Тезисы выступления на теоретическом семинаре. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – С. 12–15.
76. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: [підручник] / Є. Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
77. Когутич І. І. Особливості та види судового допиту/ І. І. Когутич // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – 2002. – № 1. – С. 123–128.
78. Контюк Ю. Провокація хабара: бути чи не бути?: [Електронний ресурс] / Ю. Контюк. – Режим доступу: http://umdpl.info/index.php?id= 1265450191
79. Коррупция: спецпроект «Сегодня» // Сегодня. – 2010. – 10 февраля.
80. Костін М. І. Доказування і сучасна модель кримінального судочинства / М. І. Костін // Економіка, фінанси, право. – 2003. – № 4. – С.36–39.
81. Костін М. І. Контрабанда. Доказування обставин вчинення злочину на досудовому слідстві: [монографія] / М. І. Костін – К.: ДІЯ, 2003. – 185 с.
82. Костін М. Поняття «доказування» у кримінальному процесі України / М. Костін // Право України. – 2004. – № 1. – С. 146–150.
83. Криминалистика: Учебник для вузов / Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р.: [Ред. Р. С. Белкин]. – М.: НОРМА-ИНФРА М, 2001. – 971 с.
84. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін.; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [вид. 3-тє, переробл. та допов.]. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
85. Кримінальний процес України: [підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти] / Грошевий Ю.М., Мірошниченко Т.М., Хоматов Ю.В. та ін.; за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
86. Кримінально-процесуальний кодекс України: [науково-практичний коментар] / Бояров В. І., Варфоломеєва Т. В., Вернидубов І. В. та ін.; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [вид. 5-те, переробл. та допов.]. – К.: «Юристконсульт», КНТ. – 2008. – 896 с.
87. Кримінальна справа № 114/3. – Архів Житомирського апеляційного суду. – 1983 р.
88. Кримінальна справа № 91/3. – Архів Житомирського апеляційного суду. – 1983 р.
89. Кримінальна справа № 1401/4. – Архів Житомирського апеляційного суду. – 1984 р.
90. Кримінальна справа № 431/5. – Архів Житомирського апеляційного суду. – 1985 р.
91. Кримінальна справа № 1-3/1999р. – Архів Івано-Франківського апеляційного суду. – 1999 р.
92. Кримінальна справа № 1-134/2004 р. – Архів Рівненського міського суду. – 2004 р.
93. Кримінальна справа № 11а-232/2006 р. – Архів Рівненського міського суду. – 2006 р.
94. Кримінальна справа № 11-451/2007р. – Архів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. – 2007 р.
95. Кримінальна справа № 1-292/2008. – Архів Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області. – 2008 р.
96. Кримінальна справа № 1-25/2008. – Архів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. – 2008 р.
97. Кримінальна справа № 11-20/2008р. – Архів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. – 2008 р.
98. Кримінальна справа № 11-531/2008 р. – Архів Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. – 2008 р.
99. Кримінальна справа № 1-16/2009 р. – Архів Голосіївського районного суду м. Києва. – 2009 р.
100. Кримінальна справа № 11-236/2009р. – Архів Івано-Франківського апеляційного суду. – 2009 р.
101. Кримінальна справа № 11a-630. – Архів Львівського апеляційного суду. – 2009 р.
102. Кримінальні справи № 11a-644. – Архів Львівського апеляційного суду. – 2009 р.
103. Кримінальна справа № 1-49/2009р. – Архів Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. – 2009 р.
104. Кримінальна справа № 1-53/2009р. – Архів Білогородського районного суду Хмельницької області. – 2009 р.
105. Кримінальна справа № 11-510/2010 р. – Архів Апеляційного суду Івано-Франківської області. – 2010 р.
106. Кримінальна справа № № 1-9/10. – Архів Борщівського районного суду Тернопільської області. – 2010 р.
107. Кримінальна справа № 1-57/2010р. – Архів Залізничного районного суду м. Львова. – 2010 р.
108. Кримінальна справа № 1-441/2010р. – Архів Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. – 2010 р.
109. Кримінальна справа № 1-20/11. – Архів Хмельницького апеляційного суду. – 2011 р.
110. Кримінальна справа № 1-39/2011. – Архів Бережанського районного суду Тернопільської області. – 2011 р.
111. Кушниренко С. П. Особенности расследования взяточничества: [учебное пособие] / С. П. Кушниренко. – СПб.: СПб. юридический ин-т Ген. прокуратуры РФ, 2002. – 108 с.
112. Ларин А. М. Презумпция невиновности / А. М Ларин // Под ред. М. С. Строговича. – М.: Наука, 1982. – 151 с.
113. Ларин A. M. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности / Ларин A. M., Алексеева Л. Б., Строгович М. С.; отв. ред. В. М. Савицкий. – М., 1979. – 318 с.
114. Ларин А. М. Соотношение пределов доказывания / А. М. Ларин // Советская юстиция. – 1979. – № 15. – С. 9–10.
115. Либус И.А. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе / И.А.Либус; отв. ред.: И.Л. Петрухин. – Ташкент: Узбекистан, 1981. – 232 c.
116. Лисиченко В. К. О регламентации в УПК познавательных основ предварительного следствия / В. К. Лисиченко, Н. В. Перебитюк // Криминалистика и судебная експертиза. – 1991. – № 43. – С. 21.
117. Лисиченко В. К. Негативні обставини та їх значення в розслідуванні злочинів: [монографія] / В. К. Лисиченко, І. І. Когутич. – К.: ДІЯ, 2002. – 182 с.
118. Лисиченко В. К. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: [учебное пособие] / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль. – К.: КГУ, 1987. –100 с.
119. Ліщенко В. М. Доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ліщенко Владислав Миколайович.  К., 2010.  261 с.
120. Лупинская, П. А. Доказывание в советском уголовном процессе: [учебное пособие] / П. А. Лупинская. – М.: ВЮЗИ, 1966. – 103 с.
121. Ляш А. О. Докази і доказування в кримінальному судочинстві: [навч. посібник] / А. О. Ляш, С. М. Стахівський. – К.: Університет «Україна», 2005. – 216 с.
122. Ляш А. О. Прокурор як суб’єкт доказування під час судового розгляду кримінальних справ / А. О. Ляш // Право і суспільство. – 2008. – № 1. – С. 14–17.
123. Ляш А. О. Кримінальний процес (Загальна частина): [навч. посіб. для дист. навчання] / А. О. Ляш. – К.: Університет «Україна», 2006. – 224 с.
124. Ляш А. А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса: [учеб. пособие] / А.А. Ляш. – К: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
125. Ляш А. О. Кримінальний процес (Особлива частина) : [навч. посіб. для дист. навчання] / А. О. Ляш. – К.: Університет «Україна», 2006. – 470 с.
126. Маляренко В. Т. Про окремі питання касаційного перегляду кримінальних справ за новими правилами / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2001. –№ 4. – С. 40–43.
127. Маляренко В. Т. Про завдання кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 38–48.
128. Маляренко В. Т. Щодо повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору / В. Т. Маляренко // Право України. – 2004. – № 4. – С. 4–8.
129. Матіос А. Генезис адміністративно-правового статусу посадової особи / А. Матіос // Право України. – 2006. – № 1. – С. 33–37.
130. Меньков В. И. Опыт расследования взяточничества и хищений / В. И. Меньков // Следственная практика. – 1986. – № 150. – С. 36.
131. Методичні рекомендації щодо документування хабарів оперативними працівниками правоохоронних органів, в т. ч. і затримання «на гарячому», розслідування кримінальних справ про хабарництво. – Рівне: Прокуратура Рівненської області, 2007. – 17 с.
132. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку: Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс: У 3 ч. – Ч. 2–3. / Відп. ред. Римаренко Ю. І. [та ін.].– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 558 с.
133. Мірошников І. Ю. Судове слідство в апеляційній інстанції: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Мірошников Іван Юрійович. – Х., 2006. – 204 с.
134. Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: [навч. посіб.] / Михайленко О. Р. – [2-е вид., доповн.]. – К.: Юрінком, 1996. – 256 с.
135. Михайлова Т. А. Предание суду в советском уголовном процессе / Т.А. Михайлова. – М., 1981. – 67 с.
136. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М. М. Михеенко. – К.: Вища школа, 1984. – 134 с.
137. Михеєнко М. М. Порівняльне судове право: [підручник] / М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, Л. К. Радзієвська. – К.: Либідь, 1993. – 328 с.
138. Михеєнко М. М. Кримінально-процесуальне право: [навч. посіб.] / Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. – К.: Вентурі, 1997. – 352 с.
139. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – [2-е вид., перероблене і доповнене]. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
140. Михеєнко М. М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: [вибрані твори] / Михеєнко М. М. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 240 с.
141. Мозоль В. Щодо розмежування понять «посадова» і «службова» особи податкової міліції / В. Мозоль // Право України. – 2004. – № 12. – С. 67–71.
142. Молдован А. В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: [навчальний посібник] / А. В. Молдован. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
143. Мотовиловкер Я. О. Установление истины в советском уголовном процессе / Я. О. Мотовиловкер. – Ярославль, 1974. – 70 с.
144. Мудрак І. Д. Історія держави і права зарубіжних країн: [курс лекцій] / І. Д. Мудрак. – Ірпінь: Державна податкова адміністрація України; АДПСУ, 2001. – 232 с.
145. Наказ Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді» від 27.06.2006 р. № 68 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31.
146. Настольная книга судьи. / [Горкин А. Ф., Куликов В. В., Радутная Н. В., Перлов И. Д.]. – М.: Юрид. лит., 1972. – 697 с.
147. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Бойко А. М., Брич Л. П., Грищук В.К.; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, А. С. К., 2001. – 1104 с.
148. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [3-тє вид., переробл. та доповн.]. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
149. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я.; за ред. В.Т. Нора та інш. – К.: Юрінком, 1995. – 640 с.
150. «Неудобного» следователя обвинили в получении взятки на основании устного заявления потерпевшей // Факты. − 2001. − № 56 (0878). − С. 1-8.
151. Нижник Г. П. Участь прокурора у доказуванні під час судового розгляду кримінальної справи / Г. П. Нижник // Право і суспільство. – 2007. – № 4. – С. 29–33.
152. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. − Т. 2. / [уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко]. – К.: Аконіт, 1999. – 911 с.
153. Нор В. Т. Проблеми теорії та практики судових доказів / В. Т. Нор. – Львів, 1978. – 112 с.
154. Обрізан Н. М. Захисник як суб’єкт доказування в кримінальному процесі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Н. М. Обрізан. – К., 2008. – 16 с.
155. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочину: [наук.-практ. посібник] / За ред. Н. І. Клименко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
156. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. д-ра. филол. наук, проф. Н. Ю. Шведовой. – [14-e изд., стереотип. 22-е изд.]. – М., 1990. – 921 с.
157. Озерська А. Правові гарантії обвинуваченого та шляхи їх вдосконалення у кримінальному процесі / А. Озерська // Право України. – 2004.–№ 8.– С. 36–39.
158. Петрухин И. Экспертиза в суде / И. Петрухин // Советская юстиция. – 1968. – № 2. – С. 14.
159. Пінчук М. Г. Предмет доказування і судовий розгляд справ про викрадення та інше незаконне поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами і вибуховими речовинами: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Пінчук Микола Григорович. –Х., 2007. – 222 с.
160. Попелюшко В. О. Судовий розгляд кримінальної справи: [навчальний посібник] / В. О.Попелюшко. – К.: Кондор, 2006. – 234 с.
161. Попытки власти бороться с коррупцией не оценили за границей:. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.segodnya.ua/news/ 14316186.html
162. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» від 27 грудня 1985 р. № 11. // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1963-2000. – Т. 1. – К.: «А.С.К.», 2000. – 328 с.
163. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5 // Юридичний вісник. –2002. – № 28 (368).
164. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 р. № 8 // Юридична газета. – 2004. − № 1.
165. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. − № 3.
166. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 р. № 12 // Вісник Верховного Суду України. − 2006. − № 2. − С. 13−16.
167. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» від 30 травня 2008 р. № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. − № 6.
168. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» від 15 травня 2006 р. № 1: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uapravo.net/data/base09/ukr09111.htm
169. Потомська Н. А. Співвідношення понять «документ» і «документ – речовий доказ» та процесуальне значення їх розмежування при провадженні у кримінальних справах:[Електронний ресурс] / Н. А. Потомська. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/1_NIO_2008/Pravo/25576.doc.htm
170. Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства / П. Прилуцький // Право України. – 2004. – № 4. – С. 41–45.
171. Прилуцький С. Допустимість доказів: сучасність та перспективи кримінального процесу України / С. Прилуцький // Право України. –2006 – № 4. – С.85–89.
172. Проведение экспертизы в суде (правовые и организационно-практические вопросы): [метод, пособ. для судей] / За ред. В. Д. Арсеньева. – М., 1979. – 224 с.
173. Проект КПК України, ухвалений під час засідання Робочої групи з питань реформування кримінального судочинства, яке відбувалось 16 червня 2011 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakonoproekt. org.ua/zakon.aspx?mid=95&iid=7143
174. Проект кримінально-процесуального кодексу України, внесений народними депутатами Мойсиком В. Р., Вернидубовим І. В., Ківаловим С. В., Кармазіним Ю. А. № 1233 від 13.12.2007 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: gska2.rada.gov.ua/pls/.../webproc4_1?.
175. Проект кримінально-процесуального кодексу України (2005 р.), внесений народними депутатами Г. А. Васильєвим, В. Р. Мойсиком та іншими: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: search. ligszakon. ua / 1 … / JD 2000 D1. html.
176. Проект кримінально-процесуального кодексу України (за станом на 1999 р.), підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. – К., 1999. – 170 с.
177. Прокурорський нагляд в Україні: [підручник для юрид. вузів і фак.] / [Марочкін І. Є., Грошевой Ю. М., Червякова О. Б. та ін.]; за ред. проф. Грошевого Ю. М. і доц. Марочкіна І. Є. – Донецьк, 1997. – 256 с.
178. П