Донцова Лариса Степанівна. Морфологічні зміни в гепатоцитах при консервації печінки та при кризах відторгнення після трансплантації

Короткий опис

Донцова Лариса Степанівна. Морфологічні зміни в гепатоцитах при консервації печінки та при кризах відторгнення після трансплантації: дисертація канд. мед. наук: 14.03.09 / Національний медичний ун-т ім. О.О.Богомольця. - К., 2003

Донцова Л.С.Морфологічні зміни в гепатоцитах при консервації печінки та при кризах відторгнення після трансплантації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 гістологія, цитологія, ембріологія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2003.
На основі морфологічного та морфометричного аналізу проведена оцінка стану гепатоцитів при консервації печінки та при кризах відторгнення після трансплантації.
Встановлена можливість та достатність використання простих морфометричних параметрів площі та оптичної щільності ядер гепатоцитів для оцінки структурних змін печінки. Виявлено, що зміни співвідношення ядер гепатоцитів з різними морфометричними ознаками відображують розвиток гідропічної дистрофії печінки. Об’єктивним критерієм ступеня розвитку дистрофічного процесу, а також визначення зворотності або незворотності дистрофічних змін гепатоцитів є коефіцієнт надмірності відносної організації системи.

В дисертаційній роботі вирішена актуальна наукова медична задача встановлені загальні морфологічні закономірності реакції гепатоцитів і зокрема ядер гепатоцитів при консервації печінки та при кризах відторгнення, розроблені кількісні критерії для оцінки ступеня вираженості дистрофічних змін.
1. Зміни в гепатоцитах при консервації печінки та кризах відторгнення характеризуються розвитком гідропічної дистрофії, яка, із збільшенням строків консервації, посилюється і розповсюджується від периферії печінкової часточки до центральної вени.
2. Розвиток дистрофічних змін гепатоцитів супроводжується посиленням поліморфізму ядер, що характеризується змінами їх форми і розмірів та перерозподілом гетерохроматину.
3. Встановлено, що в паренхімі інтактної печінки тварин, експериментальному матеріалі та біопсіях печінки людини присутні 3 типи ядер гепатоцитів, що відрізняються за площею: дрібні” (від 10 мкм2до 40 мкм2), середні” (від 41 мкм2до 70 мкм2), та великі” (від 71 мкм2і вище), а також присутні 3 типи ядер гепатоцитів, що відрізняються за оптичною щільністю: темні” (від 60 ум. од. до 120 ум. од.), помірні” (від 121 ум. од. до 160 ум. од.) та світлі” (від 161 ум. од. і вище).
4. Найбільш діагностично ефективними ознаками дистрофії печінки в експерименті та клініці є показники відносної кількості «дрібних», «середніх» та «темних» ядер гепатоцитів.
5. Зміни співвідношення різних типів ядер гепатоцитів є об’єктивною закономірністю, що відображає розвиток дистрофічного процесу в печінці, а її життєздатність характеризується присутністю більше ніж 51% ядер гепатоцитів середніх” за площею та помірних” за оптичною щільністю.
6. Діагностичним критерієм оцінки вираженості дистрофії є коефіцієнт надмірності відносної організації систем ядер. Зниження показника коефіцієнта відносної організації для площі ядер гепатоцитів нижче 0,25, для оптичної щільності нижче 0,50 в експерименті та для площі ядер нижче 0,20, для оптичної щільності нижче 0,10 в клініці і є критерієм незворотності дистрофічного процесу.