Дорошенко Віталій Олександрович. Клініко-патогенетичні особливості сучасної дифтерії у дітей

Короткий опис

Дорошенко Віталій Олександрович. Клініко-патогенетичні особливості сучасної дифтерії у дітей : дис... д-ра мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2006

Дорошенко В.О. Клініко-патогенетичні особливості сучасної дифтерії у дітей. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України. Київ, 2006.
Дисертація присвячена вирішенню питань клініко-патогенетичних особливостей сучасної дифтерії у дітей. Вивчено електрофоретичні спектри біополімерів токсигенних штамівC.diphteriae. Доведено важливе значення екзотоксинуC.diphtheriaeу крові, стану специфічного антитоксичного і антибактеріального імунітету, гемодинаміки, коагуляційного гемостазу в патогенезі дифтерії та її ускладнень. Запропоновано діагностичні критерії дифтерії, критерії оцінки її тяжкості, прогнозування розвитку міокардитів та засоби патогенетичного їх лікування.

На основі вивчення імунохімічних властивостейC.diphtheriae, патогенетичного значення рівня екзотоксину в крові, стану специфічного антитоксичного та антибактеріального імунітету, гемодинаміки, гемостазу вирішена актуальна проблема підвищення ефективності діагностики, диференційної діагностики, патогенетичного лікування дифтерії та її ускладнень у дітей.

У сучасних умовах захворювання на дифтерію виникає у 74,4% щеплених дітей. В більшості випадків (89,8%) це дифтерія мигдаликів, легка форма (67,1%) і середньотяжка 24,5%. Разом із тим, відмічається висока частота ускладнень (59,3 %). Міокардит мав місце у 55,4%, ураження нирок 4,3 % та неврологічні ускладнення 3,0 % дітей хворих, на дифтерію.

Електрофоретичні спектри біополімерів токсигенних штамівC.diphteriae, виділених від хворих та носіїв і музейних токсигенних штамів, подібні між собою та представлені макромолекулами з молекулярними масами від 14 кД до 100 кД. За складом білків токсигенні штами C.diphtheriae мають спільні риси із нетоксигенними, дифтероїдами та сапрофітними корінебактеріями. Спільними білками для досліджуваних видів корінебактерій є структурні компоненти з молекулярними масами 25, 60 та 70 кД. Токсигенні штамиC.diphtheriaeмають специфічний тільки для них пептид з молекулярною масою 17 кД.
Визначення дифтерійного токсину у сироватці крові та його рівень залежали від тяжкості дифтерії, так при легких формах токсин виявили у 45,5% дітей, при середньотяжких формах - 88,9% дітей, та у 77,8% дітей, у яких дифтерія мала тяжкий перебіг.
Захворювання на дифтерію виникає за недостатнього рівня антитоксинного імунітету. В динаміці хвороби титр антитоксинних антитіл зростає. У бактеріоносіїв переважали високі титри антитоксину. Статистичної достовірної різниці в титрах антитоксину в залежності від терміну встановлення носійства не виявлено.
Антибактеріальні антитіла належать в основному до класу IgM. Їх рівень залежить від виду інфекційного процесу (захворювання, носійство), ступеня тяжкості хвороби та строку обстеження (початок, розпал, одужання). На початку хвороби у хворих тяжкими формами дифтерії визначається знижений титр IgM-антитіл, при легких формах хвороби та носійстві у межах норми, при середньотяжкій формі підвищений. Інтенсивність зростання в динаміці захворювання IgM-антитіл прямо пропорційна тяжкості хвороби: найбільша при тяжкій формі, найменша за легкої форми та ще менша при носійстві. Тривалість антибактеріальної відповіді зворотно пропорційна тяжкості: найдовша при легкій формі хвороби і ще довша при носійстві, найкоротша у разі тяжкої форми хвороби.
Під час дифтерії у дітей визначаються зміни морфофункціональних показників тромбоцитів крові у вигляді: зменшення кількості, об`єму тромбоцитів, тромбокриту, пригнічення адгезивно-агрегаційної активності пластинок. Вираженість, характер, тривалість цих змін залежать від ступеня тяжкості, наявності ускладнень та періоду захворювання.
За всіх форм дифтерії у дітей спостерігаються порушення показників, які характеризують морфометричні параметри еритроцитів крові у вигляді: зменшення кількості, об`єму еритроцитів, вмісту, середнього вмісту гемоглобіну, підвищення середньої концентрації гемоглобіну, індексу розподілу клітин, які можуть бути додатковими критеріями визначення тяжкості й перебігу дифтерії.
У дітей з дифтерією зміни в показниках коагуляційного гемостазу і фібринолізу мають місце при всіх формах дифтерії, але вони найбільш виражені і тривалі у дітей з тяжкими формами дифтерії, які можуть визначати прогноз захворювання.
Встановлено, що стан центральної гемодинаміки при дифтерійній інфекції у дітей зумовлений ступенем тяжкості захворювання та наявністю і тяжкістю дифтерійного міокардиту. Прогностично най сприятливіший гіперкінетичний варіант гемодинаміки, відзначений при легкій неускладненій формі дифтерії. Поєднання зростання показника ударного об'єму із зниженням показників роботи лівого шлуночку та хвилинного об'єму може бути критерієм тяжкості дифтерійного міокардиту.
На підставі ЕхоКГ-дослідження визначено два гемодинамічних варіанти перебігу дифтерійного міокардиту: зі збільшеною порожниною лівого шлуночка, що спостерігався при тяжкій формі ДМ, та з нормальною порожниною ЛШ, відзначеного при легкій та середньотяжкій формах. За відсутності явних ознак міокардиту дискінезія міжшлуночкової перегородки є єдиною ознакою, яка вказувало на наявність міокардиту.
Призначення мілдронату для лікування дітей, хворих на дифтерійний міокардит, дає можливість достовірно поліпшити клінічний перебіг захворювання та показники насосної і контрактильної функції серця, що свідчить про виражену позитивну інотропну функцію даного кардіометаболічного препарату та доцільність і ефективність його застосування для лікування дітей, хворих на дифтерійний міокардит.
Застосування низькоінтенсивного лазерного опромінювання крові в комплексній терапії у дітей з тяжкими формами дифтерії призводить до швидшої та повнішої нормалізації показників гемодинаміки і гемокоагулційного потенціалу крові та сприяє зменшенню проявів інфекційного токсикозу.