ДУХОВНО-ЦІННІСНА ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ І УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАЛЮСЬКА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 351.758.5:322.2:271.224(477)

ДУХОВНО-ЦІННІСНА ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ І УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Білинська Марина Миколаївна,
доктор наук з державного управління, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..…4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН……………………………………………………………………………12
1.1. Державно-церковні відносини в науковій літературі та практиці державного управління…………………………………………………………………………..12
1.2. Нормативно-правове забезпечення функціонування Української Православної Церкви та аспекти взаємодії з державою........................................31
1.3. Зарубіжний досвід взаємодії держави та Православної церкви………........41
Висновки до розділу 1………………………………………………………………...67
РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ……………………………………………………….…70
2.1 Історія взаємодії держави і Української Православної Церкви …………….70
2.2 Місце та роль державно-церковних відносин в системі державного управління: аксіологічний аспект…………………..…………………………..…88
2.3. Українська Православна Церква: сучасний стан та особливості соціальної місії………………………………………………………………………………....106
2.4. Показники ефективної співпраці держави і Української Православної Церкви на сучасному етапі державотворчих процесів…………………………120
Висновки до розділу 2……………………………………………………………….149
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ……………………….……………..152
3.1. Соціальний діалог як форма взаємодії держави і Української Православної Церкви…………………………………………………………………………...…152
3.2. Системно-комлексна підготовка фахівців у галузі державного управління засобами духовно-ціннісного підходу…………………………………………...165
3.3. Українська Православна Церква як фактор стабілізаційних процесів суспільства……………………………………………………………………...…192
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….…207
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………....210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………214
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………233

ВСТУП
Актуальність теми. Забезпечення розвитку громадянського суспільства є однією зі складових державного управління та державно-управлінських відносин. Для ефективної реалізації таких відносин та здійснення демократичних процесів в Україні важливим є розвиток усіх інституцій громадянського суспільства, які орієнтують політичні процеси в напрямі соціалізації. Результативна взаємодія таких інституцій є одним з найважливіших критеріїв демократизації суспільних процесів.
У багатьох країн пострадянського простору і світу державно-церковні відносини активізувалися зі зміною парадигми суспільного розвитку та демократизацією суспільного ладу. Історичний досвід свідчить про змінність державно-церковних відносин в Україні і в світовому масштабі в контексті процесів глобалізації. Контекстуальні зміни, пов’язані з політичними, соціальними, економічними процесами, які відбувалися в суспільстві в той чи інший історичний період, зумовили інше ставлення до відносин держави та Церкви. Історичний досвід свідчить, що відносини держави та Православної Церкви складалися по-різному. У різні історичні епохи взаємовідносини між Церквою і державою кардинально змінювалися. Моделі взаємовідносин відрізнялися залежно від історичних епох та зміни влади в країнах. Державно-церковні відносини характеризувалися як моделлю симфонічних відносин, тобто повної злагодженої взаємодії і підтримки, так і гоніннями на Церкву з боку держави, а також частковим нейтралітетом або ж повним підпорядкуванням Церкви державній владі. Демократизація державотворчих процесів у цій сфері зумовлює потребу у формуванні наукових засад державно-церковних відносин для здійснення державної політики та державного управління на засадах духовно-ціннісного підходу для забезпечення гармонійного розвитку держави і суспільства на основі духовного підходу, властивого Українській Православній Церкві (УПЦ).
Основні теоретико-методичні засади формування та реалізації державної політики, використані в процесі дослідження, були ґрунтовно проаналізовані в низці праць українських і російських учених, які відіграють визначальну роль у розробленні загальної стратегії державного управління та питаннях державно-управлінських відносин, зокрема: В.Абрамова, В.Авер’янова, Г.Атаманчука, В.Бакуменка, М.Білинської, Н.Глазунової, В.Гошовської, О.Грищенка, С.Дубенко, М.Кравченко, Ю.Ковбасюка, В.Козакова, О.Лебединської, Е.Лібанової, В.Лугового, С.Майбороди, Л.Мисіва, Н.Нижник, О.Оболенського, В.Олуйка, М.Пірен, А.Попка, Я.Радиша, О.Радченко, В.Рижих, В.Ребкала, І.Розпутенка, В.Трощинського.
Актуальним питанням державного управління та державної політики у сфері державно-церковних відносин присвячені численні дослідження українських та зарубіжних фахівців у різних сферах наукового знання, зокрема в галузі державного управління – В.Бондаренка, В.Климова, Ю.Кальниша, О.Кудрявцева, Р.Небожука, М.Новиченка, С.Сьоміна, Т.Теслі, М.Трофимчука, М.Шахова; релігієзнавства та філософії – М.Бабія, Б.Боцюрківа, В.Єленського, М.Заковича, С.Здіорука, А.Колодного, П.Косухи, А.Красикова, М.Мариновича, А.Нурулаєва, Ф.Овсієнка, Ю.Решетнікова, О.Сагана, Ф.Сисина, О.Уткіна, С.Фірсова, Л.Филипович, П.Яроцького; правових наук – М.Васіна, А.Деркача, Г.Друзенка, А.Залужного, Г.Крилової, І.Куніцина, П.Рабіновича, В.Речицького, А.Себенцова, С.Феррарі, Й.Фішера, Г.Моцкіна; політології – М.Бурдо, С.Рамета, П.Мойзеса, О.Шуби, Л.Хомера.
Важливе значення мають також дослідження, що проводяться Центром О.Разумкова, Відділенням релігієзнавства Інституту філософії
ім. Г.С.Сковороди НАН України та іншими установами в галузі державно-церковних відносин і релігійної ситуації в Україні.
Незважаючи на значущість та широкий спектр вищезгаданих розробок, виникає потреба у вивченні різних аспектів державно-церковних відносин в історичному контексті та науковому обґрунтуванні акумульованого досвіду для здійснення державно-церковних відносин і застосування в державному управлінні духовно-ціннісного підходу. Останній створить фундамент для розвитку суспільства на основі досягнень Православної Церкви як духовного інституту громадянського суспільства в Україні. Тому актуальним є осмислення такого історичного досвіду на прикладі держав, які в певні епохи ефективно застосовували механізми взаємодії Православної Церкви, віри, релігії та держави або яким були властиві усталені відносини між цими інституціями.
Православна віра і її виразник – Православна Церква були історично притаманними слов’янським народам. Тому необхідне дослідження та наукове обґрунтування історичного досвіду державно-церковних відносин в Україні і в країнах, де Православна віра була або є формувальною основою духовно-ціннісних процесів у державі, державному управлінні та суспільних перетворень.
Актуальність наукового обґрунтування нових концептуальних підходів у процесі аналізу й адаптації позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду, вдосконалення державно-церковних відносин і наукове обґрунтування застосування духовно-ціннісного підходу в державному управлінні та взаємовідносинах держави і УПЦ, теоретичне й практичне значення цих процесів і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827), зокрема науково-дослідної роботи “Кадрова політика в системі державної служби на сучасному етапі державотворення України” (номер державної реєстрації 0111U000145), у рамках якої автором обґрунтовано концептуальні засади застосування досвіду державно-церковних відносин на прикладі Української держави та УПЦ, а також наведено рекомендації щодо використання духовно-ціннісного підходу на засадах християнських принципів при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації державних службовців та підготовці науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації для системи Національної академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є науково-теоретичне обґрунтування духовно-ціннісної взаємодії Української держави і УПЦ на основі історичного досвіду та розроблення практичних рекомендацій щодо взаємодії держави і Церкви для утвердження духовно-ціннісних орієнтирів при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації державних службовців та підготовці науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.
Для досягнення мети у дисертації було поставлено такі завдання:
– проаналізувати історичні практики та моделі відносин держави і Православної Церкви;
– дослідити зарубіжний досвід сучасних державно-церковних відносин на прикладі взаємодії держави і Православної Церкви;
– здійснити порівняльний аналіз історичного контенту та сучасного стану державно-церковних відносин на прикладі взаємовідносин Української держави і УПЦ;
– визначити складові сучасного стану та тенденції взаємодії Української держави і УПЦ;
– науково обґрунтувати рекомендації щодо гармонізації державно-церковних відносин і практичного застосування духовного надбання УПЦ у системі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.
Об’єкт дослідження – процес становлення взаємовідносин Української держави і УПЦ.
Предмет дослідження – духовно-ціннісна взаємодія Української держави і УПЦ.
Методи дослідження. У дослідженні, в основу якого покладено системний підхід, використано комплекс як загальнонаукових, так і спеціальних методів.
Основним методом дослідження є метод аксіоматизації, який застосовувався при обґрунтуванні необхідності взаємодії Української держави і УПЦ у сфері утвердження духовних цінностей суспільства, які не потребують переконання в апріорності їх утвердження. Для дослідження окремих аспектів використовувалися такі методи:
– порівняльно-історичного аналізу, який дав змогу виявити особливості та основні етапи розвитку системи державно-церковних відносин в Україні в різні історичні епохи, а також прослідкувати еволюцію постановки проблеми і послідовність її розв’язання у вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі;
– структурно-функціонального аналізу з метою структуризації моделей державно-церковних відносин в Україні та інших країнах;
– системного аналізу, з допомогою якого з’ясовано специфіку взаємовідносин держави і УПЦ на сучасному етапі державотворення в Україні та перспективи їх подальшого розвитку;
– абстрагування на основі ігнорування деяких неістотних для конкретного дослідження властивостей з метою розробки системи духовно-ціннісної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів сфери державного управління та підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації
уперше:
– обґрунтовано механізм взаємодії Української держави і УПЦ, який базується на принципах соціального діалогу і партнерства, для налагодження розвитку їх взаємовідносин з урахуванням підходу мутуалізму;
– запропоновано на базі розробленого механізму застосування духовно-ціннісного підходу при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації державних службовців та підготовці науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації в системі Національної академії шляхом упровадження такої дисципліни, як “Духовно-ціннісні підходи та християнська етика в державному управлінні”;
удосконалено:
– формування теоретичної структури духовного простору суспільства, в яку включено духовно-ціннісну взаємодію держави і УПЦ, та обґрунтування необхідності здійснення державного управління й прийняття управлінських рішень на засадах християнських цінностей;
– тлумачення поняття фактора консолідації суспільства на основі християнських цінностей шляхом їх імплементації в систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації;
набули подальшого розвитку:
– теоретичне обґрунтування рис духовної свідомості на основі християнського підходу та їх включення у сферу соціального діалогу між Українською державою і УПЦ;
– положення та підходи щодо розуміння основних напрямів співпраці Української держави і УПЦ у контексті духовно-ціннісної взаємодії в державному управлінні.
Практичне значення отриманих результатів полягає у концептуальному та комплексному обґрунтуванні необхідності взаємодії Української держави і УПЦ у сфері утвердження духовно-ціннісних орієнтирів у державному управлінні, суспільстві шляхом упровадження відповідних дисциплін при підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації державних службовців та підготовці науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі для навчально-методичного забезпечення викладання дисциплін духовно-ціннісного спрямування при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців за напрямами “Державне управління”, “Державна служба” у відповідних навчальних закладах за спеціальними програмами підготовки у частині духовно-ціннісного навчання.
Теоретичні положення дисертаційної роботи застосовувалися в навчальному процесі Національної академії при підготовці магістрів державного управління як навчальний матеріал до базової дисципліни “Кадрова політика і державна служба”, розробленні структури авторського модуля (вибіркова дисципліна) “Духовно-ціннісні основи державної служби” та лекційного наповнення до нього (акт про впровадження від 29 грудня 2011 р.).
Сформульовані в дисертації практичні пропозиції були використані відділом у справах релігій Вінницької обласної державної адміністрації в процесі підготовки аналітичних матеріалів стосовно співпраці держави і релігійних організацій у Вінницькій області в частині підвищення ефективності співпраці органів державної влади та державних установ і УПЦ при здійсненні соціальних проектів (довідка про впровадження від 23 січня 2012 р. № 247).
Сформульовані в дисертаційному дослідженні терміни були включені Інститутом проблем державного управління і місцевого самоврядування Національної академії в “Енциклопедію державного управління” (акт про впровадження від 7 лютого 2012 р.)
Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційної роботи використані Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі при підготовці доповнень до проекту Концепції захисту суспільної моралі, де автором розроблено механізм співпраці з колегіальними органами, які мають досвід у духовній сфері і вирішенні питань, пов’язаних із захистом суспільної моралі, та до проекту закону “Про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі”, де автором запропоновано здійснювати захист суспільної моралі на принципах соціального діалогу (довідка про впровадження від 3 березня 2012 р. № 23-Д).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на засіданнях кафедри державного управління і менеджменту, міжкафедральному семінарі, міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (Київ, 2010); “Проблеми дидактичної підготовки науково-педагогічних працівників вищої освіти” (Київ, 2010); “Стратегія державної кадрової політики як складова програми економічних реформ в Україні” (Дніпропетровськ, 2010); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції в Україні” (Дніпропетровськ, 2010); “Україна: шляхи формування державно-національної цілісності суспільства та утвердження духовної основи української цивілізації” (Ужгород, 2010); “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (Одеса, 2010); “Х Міжнародний науковий конгрес “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2010); “Галузь науки “Державне управління: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); “Стратегія духовного розвитку України: єдність духу в союзі миру” (Київ, 2010); “Духовна та світська освіта: історія взаємин – сучасність – перспективи” (Київ, 2010); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2011); “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Київ, 2011); “Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2011); “Тисячолітні традиції просвіти під покровом Премудрості Божої” (Київ, 2011).
Публікації. Основні положення і результати дисертації відображені в
15 одноосібних наукових працях, з яких 7 статей надруковано в наукових фахових виданнях з державного управління, 8 тез – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг дисертації становить 252 сторінки, з них основного тексту 210 сторінок. Список використаних джерел налічує
232 найменування. Робота містить 3 додатки, 3 таблиці, 12 рисунків.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на теоретичному й практичному рівнях вирішене актуальне наукове завдання удосконалення механізму взаємодії Української держави і УПЦ. У процесі дослідження обґрунтовано необхідність поглиблення духовних основ при здійсненні державного управління, врахування християнської традиції під час його модернізації та розробки стратегії державно-церковних відносин. Отримані в роботі результати підтверджують об’єктивність методів, використаних у процесі дисертаційного дослідження, а реалізовані мета й завдання дають підстави сформулювати такі висновки та рекомендації.
1. На основі вивчення досвіду взаємодії Української держави і УПЦ виявлено, що питання державно-церковних відносин у контексті обраної тематики є важливою складовою науково-теоретичного та практичного аналізу. Історичний досвід показує, що взаємодія держави і Церкви відбувалася в різні історичні епохи на різних рівнях. Історичний континуум свідчить про постійну взаємодію держави і Церкви як у практичній сфері, так і в процесі прийняття певних політичних та державно-управлінських рішень.
2. З’ясовано, що умови співпраці держави і Церкви визначаються власне компетенційним підходом, який ґрунтується на діяльності кожної інституції у виключній сфері, а також те, що держава в історичному континуумі опікувалася справами матеріальними, земними. Визначено, що до відання Церкви належать питання вічні: мораль, духовність, цінності. Як свідчить історична ретроспектива, втрата духовного компоненту державотворчих процесів призводить до руйнівних наслідків. У процесі систематизації наукових підходів виявлено моделі взаємодії держави і Церкви, що створюють поляризаційний простір для їх спільної діяльності, до яких належать такі: теократична держава; симфонія держави і Церкви; клерикальна держава; секулярна держава; модель, що базується на визнанні державою певних релігійних організацій традиційними, домінуючими чи такими, що відіграють особливу важливу роль; модель, що передбачає наявність особливих правовідносин з певними релігіями, що створює можливість вибору поля взаємодії держави і релігійних організацій. Держава самостійно обирає найбільш адекватний механізм такої взаємодії, що підтверджується як в історичних, так і в сучасних умовах. З’ясовано, що Україна на сучасному етапі державно-церковних відносин застосовує модель взаємодії, яка характеризується повним відокремленням держави від релігійних організацій.
3. Доведено, що взаємовідносини держави і Церкви, які ґрунтувалися на принципах симфонії, паритету, є найбільш адекватними сфері державно-церковних відносин як в історичному контексті, так і в сучасному світі. Виявлено, що в сучасних умовах розвитку держави стан державно-церковних відносин характеризується співпрацею в багатьох напрямах здійснення соціальної місії.
4. Дослідження зарубіжного досвіду свідчить про те, що державно-церковні відносини, особливо взаємодія держави з Православною Церквою та її інституціями, має активний характер, зокрема в таких країнах, як Греція, Сербія, Фінляндія, Грузія, Російська Федерація, меншою мірою співпраця з Православною Церквою характерна для Польщі, що пов’язано з переважанням чисельності громадян, які сповідують католицьку віру.
Визначено, що в країнах СНД і Балтії сформувалася й удосконалюється модель церковно-державних відносин, яка припускає право суспільства вибірково підтримувати за допомогою держави деякі релігійні громади. Така модель, що відповідає практиці більшості країн Європи, має повне право на існування в сучасному світі. З’ясовано, що Руська Православна Церква активно взаємодіє з різними структурами громадянського суспільства Російської Федерації: політичними партіями, науковими, суспільними, профспілковими, підприємниць¬кими, культурними, молодіжними й іншими об’єднаннями. Встановлено, що синодальні установи, єпархії, монастирі, приходи й інші канонічні церковні інституції не тільки вступають із цими об’єднаннями в контакт і беруть участь у їх заходах, а й усе частіше здійснюють спільні проекти й програми.
5. У процесі порівняльного аналізу вітчизняного сучасного та історичного досвіду відносин держави і УПЦ виявлено, що спостерігається посилення взаємодії цих інституцій після здобуття незалежності Україною. Починаючи з 1991 р. УПЦ активізувала діяльність, керуючись українським законодавством, та здійснює свою місію згідно з Конституцією України, Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”, спеціальними нормативно-правовими актами та спеціальними документами, які регламентують діяльність УПЦ: Основами соціальної концепції Української Православної Церкви, Статутом про управління Української Православної Церкви, Концепцією місіонерської діяльності Української Православної Церкви та ін.
6. Установлено, що взаємовідносини Української держави і УПЦ характеризуються низкою спільних проектів, активною участю Церкви та її інституцій у заходах щодо задоволення релігійних потреб населення та соціальному служінні. Така взаємодія відбувається в галузі соціального служіння шляхом підписання угод про співпрацю між різними державними інституціями та УПЦ. Церква тісно співпрацює зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями, з військовими навчальними закладами, військовими частинами, структурами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства надзвичайних ситуацій України. УПЦ здійснює свою місію і в місцях позбавлення волі, задовольняючи потреби людей, які перебувають в ув’язненні. Представники Церкви проводять активну освітню діяльність шляхом введення в навчальних закладах різних рівнів дисциплін духовно-морального спрямування, співпрацюючи з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. У сфері охорони здоров’я УПЦ встановлює відповідні молитовні кімнати та храми на території лікувальних закладів, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я України. У сфері соціального служіння УПЦ взаємодіє із соціально незахищеними верствами населення, дитячими будинками, будинками-інтернатами тощо. У результаті аналізу виявлено, що комунікаційна складова УПЦ представлена широкою мережею засобів масової інформації: газетами, журналами, Інтернет-сайтами, Інтернет-виданнями, радіо- та телепрограмами.
7. Досліджено, що на сучасному етапі державотворчих процесів функціонують такі інституції громадянського суспільства у сфері державно-церковних відносин: Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, Громадська рада з питань співпраці з Церквами і релігійними організаціями при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, Громадська Рада з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков при Міністерстві охорони здоров’я України, Рада у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, Робоча група із міжнаціональних і державно-церковних відносин Громадської гуманітарної ради при Президентові України.
Виявлено, що УПЦ на сьогодні є інститутом громадянського суспільства з розгалуженою структурою. УПЦ представлена не лише власними центральними органами – синодальними відділами та комісіями, а й розгалуженою мережею соціальних церковних інституцій, яка формується благодійними організаціями та фондами, братствами, сестринствами, катехізаторськими курсами, місіонерськими представництвами та структурами, духовними навчальними закладами та ін.
8. Запропоновано вдосконалити структуру духовно-ціннісного контенту навчального процесу в Національній академії шляхом запровадження засобів християнської етики в систему підготовки слухачів магістерських програм та підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації. Розроблено та апробовано в навчальному процесі дисципліну “Духовно-ціннісні підходи та християнська етика в державному управлінні”. Доведено, що впровадження дисципліни духовно-морального спрямування для державних службовців, що базується на християнській культурі, сприятиме утвердженню духовних засад у суспільстві, ознайомленню з історико-культурним надбанням України та зменшенню кількості суспільно-негативних проявів.
9. Визначено подальші напрями наукових досліджень державно-церковних відносин, які можуть здійснюватися в межах досліджень Національної академії. До таких напрямів належить вивчення: спільної національної історії з акцентуванням уваги на державно-церковних відносинах; зарубіжного досвіду та сучасного стану взаємодії держави і Церкви та в історичній ретроспективі; пріоритетних напрямів взаємодії держави і Церкви; богословського спадку про державу та взаємовідносини держави і Церкви, участь Церкви в політичних процесах, її роль та місце в забезпеченні національної безпеки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Академічне релігієзнавство : підручник / за ред. А. Колодного. – К. : Світ Знань, 2000. – 862 с.
2. Бондаренко В. Д. Становлення громадянського суспільства і Церква в Україні / В. Д. Бондаренко // Християнство в контексті світової історії і культури : зб. наук. пр. – К. : Ін-т філософії ім. Сковороди НАНУ, 2000. – 232 с.
3. Кончан М. Релігія як ідеологія в сучасному українському суспільстві / М. Кончан. – К. : [б. в.], 1998. – 218 с.
4. Здіорук С. І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні
ХХІ століття : монографія / С. І. Здіорук. – К : Знання України, 2005. – 552 с.
5. Християнство доби постмодерну : монографія. – К. : ІФ НАНУ, 2005. – 326 с.
6. Конфесіологія релігії : кол. моногр. // Українське релігієзнавство. – К. : УАР, 2009. – 237 с.
7. Колодний А. М. Історія релігій в Україні / А. М. Колодний, П. Л. Яро-цький. – К. : [б. в.], 1999. – 240 с.
8. Релігія і політика в сучасній Україні / І. Ф. Курас, М. Ф. Рибачук,
М. І. Кирюшко, П. І. Фещенко. – К . : ІПЕНД НАН України, 2000. – 83 с.
9. Любчик В. Законодавче забезпечення діяльності етноконфесійних меншин в Україні / В. Любчик // Релігія і закон: проблеми правового врегулювання державно-церковних відносин : зб. матеріалів. – К . : ВІП, 2002. – С. 145.
10. Бєлікова Н. Ю. Релігійні конфесії України (кінець 80-х – 90-і роки ХХ століття) : автореф. дис. … канд. іст. наук : спец. 07.00.01. / Н. Ю. Бє¬лі¬кова. – Донецьк, 2001. – С. 10–13.
11. Макар М. Держава і церква в правовому полі України / М. Макар // Релігія і закон: проблеми правового врегулювання державно-церковних відносин : зб. матеріалів. – К . : ВІП, 2002. – С. 61.
12. Саган О. Моделі державно-церковних взаємин в світовій історичній ретроспективі / О. Саган // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст). – К. : [б. в.], 2000. – С. 9–12.
13. Єленський В. Релігія, Церква і суспільство в Україні : початок 2002-го / В. Єленський // Людина і світ. – 2002. – № 3. – С. 37.
14. Яроцький П. Історія Православної церкви в Україні : зб. наук. пр. /
П. Яроцький. – К. : [б. в.], 1997. – 292 с.
15. Саган О. Н. Вселенське православ’я: суть, історія, сучасний стан /
О. Н. Саган. – К. : Світ Знань, 2004. – 910 с.
16. Саган О. Н. Національні прояви православ’я: український аспект /
О. Н. Саган. – К. : Світ Знань, 2001. – 255 с.
17. Саган О. Н. Православ’я й іслам: до проблеми богословського діалогу / О. Н. Саган // Укр. релігієзнавство. – 2004. – № 3–4 (31–32). – С. 196–202.
18. Саган О. Н. Православна ортодоксія в світі релігійного постмодернізму (досвід православ’я в Україні наприкінці ХХ – початку
ХХІ століть) / О. Н. Саган // Укр. релігієзнавство. – 2004. – № 5–6. – С. 22–25.
19. Пащенко В. Греко-католики в Україні: від 40-х років до наших днів / В. Пащенко. – Полтава : [б. в.], 2002. – 615 с.
20. Пащенко В. Православ’я в новітній історії України / В. Пащенко. – Полтава : [б. в.], 2001. – 736 с.
21. Шуба О. Релігія в етно-національному розвитку України / О. Шуба. – К. : [б. в.], 1999. – 309 с.
22. Шуба О. Етноконфесійні аспекти сучасного релігійного руху в Україні / О. Шуба // Новітні релігії в сучасній Україні : матеріали кругл. столу та наук.-практ. конф. – К. : VIP, 2000. – С. 62–70.
23. Ерде Петер. Церковне Конституційне право / Петер Ерде. – Львів : [б. в.], 1998. – 157 с.
24. Іванишин В. Українська церква і процес національного відродження / В. Іванишин. – Дрогобич : [б. в.], 1990. – 92 с.
25. Бондаренко В. Д. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації / В. Д. Бондаренко, В. Є. Єленський, В. С. Журавський. – К. : [б. в.], 1996. – 233 с.
26. Єленський В. Є. Релігія і українське суспільство / В. Є. Єленський // Людина і світ. – 1996. – № 12. – С. 48–52.
27. Горський В.С. Релігійна культура Київської Русі в контексті історії української духовності // Церква і національне відродження. – К. : Інститут національних відносин і політології АН України. – 1993. – 326 с.
28. Кардаш П. Злочин / П. Кардаш. – К. :[б. в.], 2003. – 213 с.
29. Калінін Ю. Українська Православна Церква. Релігієзнавство : курс лекцій / Ю. Калінін. – К. : [б. в.], 1996. – 180 с.
30. Анисимов В. Современная религиозная жизнь России / В. Анисимов // Независимость. – 1995. – 31 мая. – С. 16–20.
31. Кириченко В. Національні інтереси: баланс компромісів, синтез доцільності / В. Кириченко // Віче. – 1992. – № 6. – С. 10–15.
32. Головатий С. Коли законниками стали фарисеї / С. Головатий // Голос України. – 1993. – 5 трав.
33. Бондаренко В. Українська держава і Церква: співпраця на новому етапі / В. Бондаренко // Людина і світ. – 1998. – № 7. – С. 11–15.
34. Филипович Л. О. Християнські церкви України та стратегії їх відносин з суспільством / Л. О. Филипович // Релігія та соціум. – 2008. – № 1. – С. 65–70.
35. Решетніков Ю. Церква і політика: питання сьогодення /
Ю. Решетніков // Християнство і проблеми сучасності : наук. зб. – К. : [б. в.], 2000. – С. 17–21.
36. Небожук Р. А. Реалізація права на свободу совісті у Збройних силах України та Росії: порівняльний аналіз / Р. А. Небожук // Економіка та держава. – 2009. – № 10. – С. 99–101.
37. Балакірєва О. М. Трансформація ціннісних орієнтацій в українському суспільстві / О. М. Балакірєва // Укр. соціум. – 2007. – № 2 (19). – С. 7–19.
38. Васьків А. Суспільно-політичні позиції сучасної української греко-католицької церкви / А. Васьків // Соціогуманітарні проблеми людини : вісн. Захід. наук. Центру. – 2005. – № 1. – С. 49–57.
39. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий / М. Вебер // Ве¬бер М. Избранное. Образ общества. – М. : Юрист, 1994. – С. 16–21.
40. Великий А. Г. З літопису християнської України / А. Г. Великий. – Львів : Місіонер, 1998. – 272 с.
41. Великий А. Г. Релігія і церква – основні рушії української історії /
А. Г. Велиий // Київ. Церква. – 2000. – № 5 (ІІ). – С. 49–57.
42. Здіорук С. І. Етноконфесійна ситуація в Україні та міжцерковні конфлікти / С. І. Здіорук. – К. : [б. в.], 1993. – С. 12.
43. Клеман О. Віра і влада / О. Клеман // Соціальна доктрина Церкви. – Львів : Свічадо,1998. – С. 104.
44. Колодний А. Національна церква як вияв національної ідентичності : український контекст / А. Колодний // Реліг. свобода. – 2002. – № 6. – С. 21.
45. Кравчук А. Християнська соціальна етика під час німецької окупації Галичини, 1941–1944 : митрополит Андрей (Шептицький) про солідарність, опір владі та захист святості життя : у 2 ч. / А. Кравчук // Ковчег. – 2000. –
Ч. 2. – С. 224–269.
46. Кульчицький Б. Християнство у системі орієнтирів соціальної активності людини / Б. Кульчицький, Я. Кульчицький // Київ. Церква. – 2000. – № 5 (11). – С. 110–127.
47. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Заповітів. – К. : Києво-Печер. Лавра, 2009. – С. 1536.
48. Маринович М. Українська ідея і християнство, або коли гарцюють кольорові коні Апокаліпсису / М. Маринович. – К. : Дух і літера, 2003. –
236 c.
49. Митрополит Андрей Шептицький. Як будувати рідну хату? / Митрополит Андрей Шептицький. – Львів : Гердан, 2003. – 47 с.
50. Релігія і нація в суспільному житті України й світу / за ред. Л. О. Фи-ли¬пович. – К. : Наук. думка, 2006. – 287 с.
51. Тернопільський Б. Релігійна свобода і релігійні права в контексті державно-церковних відносин [Електронний ресурс] / Б. Тернопільський // Державне управління : теорія та практика. – 2007. – Вип. 2. – С. 23–28. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/l-journals/Dutp/2010-2/txts/Ternopilskiy.pdf. –Заголовок з екрана.
52. Salon Serge. Renforcer l’еthique dans le service public: а propos d’une enqute de l’ OCDE // Cahiers de la Fonction Publique et de l’ Administration. – 2000.
53. Чубатий М. Київська Церква / М. Чубатий // Київ. Церква. – 2001. – № 2–3 (13–14). – С. 10–16.
54. Шевців І. З Богом і Україною в серці / І. Шевців. – К. : [б. в.], 2001. – С. 398–399.
55. Про свободу совісті і релігійні організації : Закон України № 987-ХІІ від 23 квіт. 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3795-12
56. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні. – К. : [б. в.], 2001. – 242 с.
57. Мескон М. Х. Основы менеджмента : пер. с англ. / М. Х. Мескон,
М. Альберт, Ф. Хедоури. – М. : Дело, 1992. – 702 с.
58. Статут про управління Української Православної Церкви : Ухвалений Архієрейс. собором Укр. Православ. Церкви 21 груд. 2007 р. – К. : Видавн. відділ УПУ, 2007. – 44 с.
59. Бергман Г. Дж. Вера и закон: примирение права и религии / Г. Дж. Берг¬ман. – М. : [б. и.], 1999. – 196 с.
60. Покозий В. В. Административно-правовой статус религиозных объединений / В. В. Покозий. – М. : [б. в.], 2000. – 181 с.
61. Релігійна свобода і права людини; Правничі аспекти : у 2 т. – Львів : [б. в.], 2001. Т. 1. – 230 с.
62. Основы социальной концепции Русской Православной Церкви, 13–16 авг. 2000 г. – М. : Изд-во Моск. Патриархии, 2000. – 39 с.
63. Яшин П. П. Релігія, держава і право / П. П. Яшин. – Х. : [б. в.], 1998. – 200 с.
64. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення / М. Ю. Бабій. – К. : [б. в.], 1994. – 148 с.
65. История атеизма и свободомыслия в Европе. – М. : [б. и.], 1996. –
223 с.
66. Клочков В. Б. Религия, государство и право / В. Б. Клочков. – М. : [б. и.], 1988. – 302 с.
67. Коник Б. В. Свобода совести и ее лжезащитники / Б. В. Коник. – М. : [б. и.], 1986. – 57 с.
68. Рене Д. Основные правовые системы современности / Д. Рене. – М. : [б. и.], 1988. – 89 с.
69. Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові основи і реалії сьогодення. – К. : [б. в.], 1998. – 89 с.
70. Религия и права человека. На пути к свободе совести. – М. : [б. и.], 1996. – 408 с.
71. Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. – К. : [б. в.], 1996. – 88 с.
72. Французские материалисты XVIII века об атеизме, религии и Церкви. – М. : [б. и.], 1977. – 79 с.
73. Емельянов Б. М. Теория государства и права / Б. М. Емельянов,
С. А. Правкин : в 2 ч. – М. : [б. и.], 2005. – Ч. 2. – 201 с.
74. Деркач А. Л. Государственно-церковные отношения / А. Л. Деркач. – К. : Издат. отдел УПЦ, 2009. – 320 с.
75. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз) : монографія / [С. В. Сьомін, Ю. Г. Кальниш, В. М. Пет¬рик, В. В. Остроухов] ; за ред. І. І. Тимошенко. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 130 с.
76. Модели церковно-государственных отношений США и Западной Европы. – К. : Ин-т философии им. Г. С. Сковороды НАНУ, 1996. – 81 с.
77. Уткін О. І. Соціально-політична стабільність у регіоні: етнополітичні та міжконфесійні чинники : монографія / О. І. Уткін. – К. : [б. в.], 1998. – 435 с.
78. Дудар Н. Закони про свободу совісті у країнах колишнього СРСР /
Н. Дудар // Людина і світ. – 2003. – № 3. – С. 11–15.
79. Сьомін С. В. Порівняльний аналіз системи державно-церковних відносин в Україні та інших посткомуністичних країнах / С. В. Сьомін,
Ю. Г. Каль¬ниш // Людина і світ. – 2004. – № 9. – С. 23–29.
80. Петрик В. М. Свобода релігії або переконань: закони, що впливають на структуризацію релігійних громад / В. М. Петрик // Людина і світ. – 2001. – № 3. – С. 21–25.
81. Дмитриев A. М. Православие и реформация: реформационные движения в восточнославянских землях Речи Посполитой во второй половине ХVI в. / A. М. Дмитриев. – М. : Наука, 1990. – 89 с.
82. Щапов Я. Н. Государство и церковь в Древней Руси Х–ХІІІ вв. /
Я. Н. Щапов. – М. : Наука, 1989. – 148 с.
83. Осиповский С. Н. Прогнозирование развития государственно-церковных отношений в Украине / С. Н. Осиповский // Актуальные проблемы политики : сб. науч. тр. – Одесса : Юрид. лит., 2002. – Вып. 13–14. – С. 818–823.
84. Білоус О. М. Державно-церковні відносини: історіографія вітчизняних досліджень / О. М. Білоус // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. Г. Ф. Кураса НАН України. – К. : ІП ІПіЕД, 2003. – Вип. 23. –
С. 259–276.
85. Небожук Р. А. Держава і Церква: питання взаємовпливу і суверенітету в базових законах України і Росії / Р. А. Небожук // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : тези наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. ¬¬– К. : Вид-во НАДУ, 2007. – С. 260–263.
86. Соціально-культурна значимість монастирів в Україні // Українська церква між Сходом і Заходом. – К. : [б. в.], 1996. – С. 119–135.
87. Християнська етика : метод. посіб. – Львів : Свічадо, 1998. – 64 с.
88. Кальниш Ю. Соціальна і гуманітарна роль Церкви в українському суспільстві / Ю. Кальниш // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 166–174.
89. Климов В. Уніфікація і денаціоналізація православ’я в Україні (XVIII-XIX ст) //Переяслав (1654) в історії Української Церкви / Наук. зб. – Київ-Тернопіль, 2003. – 134 с.
90. Бахметева А. Н. Полная история Христианской Церкви / А. Н. Бах-метева. – Испр. и доп. изд. – М. : Яуза-пресс, 2008. – 831 с.
91. Декларація ООН про ліквідацію усіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії і переконань (1981 р.) – К. : [б. в.], 1998. – 21 с.
92. Дуда Н. М. Світові релігії : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.
ІІІ–IV рівнів акредитації / Н. М. Дуда, О. О. Тарасенко ; Нац. лісотехн. ун-т України ; каф. соціології та культурології. – Львів : ЗУКЦ, 2008. – 200 с.
93. Ідзьо Віктор. Українська діаспора в Росії: Українсько-російські взаємовідносини : історія, наука, релігія / Віктор Ідзьо. – Львів : БаК, 2002. – 304 с.
94. Єленський В. Релігійна свобода в сучасному світі: 2001 рік /
В. Єленський // Людина і світ. – 2001. – № 10. – С. 18–21.
95. Єленський В. Релігія, церква і суспільство в Україні: квітень-травень / В. Єленський // Людина і світ. – 2002. – № 6. – С. 28–34.
96. Зеркалов Д. В. Духовное наследие : хрестоматия / Д. В. Зеркалов. – К. : Наук. світ, 2008. – 179 с.
97. Ігнатуша О. М. Православні Церкви України (20-30-ті рр. ХХ ст.) Джерала з історії : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / О. М. Ігнатуша ; Держ. вищ. навч. заклад “Запоріз. Нац. ун-т” М-ва освіти і науки України. – Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2008. – 307 с.
98. Історія релігії в Україні : у 10 т. / за ред. А. Колодного і
П. Яроцького. – К. : [б. в.], 1999. Т.8. – 250 с.
99. Релігія і церква в історії України / [передм. М. Слабошпицького ; ред. Л. Лупій]. – К. : Рада, 1995. – 96 с.
100. Кассіді Е. І. Православне християнство і сучасна Європа / Е. І. Кас-сіді // Людина і світ. – 2002. – № 1. – С. 4–10.
101. Козловський О. Р. Релігійна свідомість і релігійні практики населення сучасної України, як предмет соціально-філософського аналізу /
О. Р. Козловський. – К. : Стилос, 2008. – 192 с.
102. Крумаленко М. В. Правовий статус етнорелігійних груп на українських землях Великого князівства Литовського у XIV–XVI ст. /
М. В. Крумаленко. – Одеса : Юрид. л-ра, 2008. – С. 18-20.
103. Бергер П. Религиозный опыт и традиция // Религия и общество : Хрестоматия по социологии религии. – М. : Аспект Пресс, 1996. – 356 с.
104. Ломачинська І. М. Релігійне лідерство в духовному вимірі християнської традиції : монографія / І. М. Ломачинська // Відкрит. Міжнар. ун-т розвитку людини “Україна”. – К. : [б. в.], 2008. – 286 с.
105. Лубський В. І. Релігієзнавство : підручник / В. І. Лубський,
В. І. Теремко, М. В. Лубська. – 2-ге вид., доп. – К. : Академвидав, 2008. – 464 с.
106. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.). – К. : [б. в.], 1992. – 28 с.
107. Панченко П. П. Релігійні конфесії в Україні в контексті історизму / П. П. Панченко. – К. : Укр. Центр духов. культури, 2003. – 97 с.
108. Православні духовні цінності і сучасність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 21 берез. 2003 р. : [зб. доп] / Міжрегіон. акад. упр. Персоналом ; Міжнар. кадрова акад. – К. : МАУП, 2003. – 323 с.
109. Петренко І. М. Церковнопарафіяльні школи Лівобережної України в системі освітньої політики уряду Російської імперії (1884–1917 рр.) : монографія / І. М. Петренко ; Укоопспілка ; Полтав. ун-т спожив. кооперації України ; каф. культурології та історії. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. – 161 с.
110. Релігія і зміни в Центральній та Східній Європі. Рекомендація Парламент. асамблеї Ради Європи 1556 (2002) // Людина і світ. – 2002. – № 5. – С. 39–42.
111. Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості : матеріали ХХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 16 трав. 2008 р. / НАН України ; Донец. обл. держ. адміністрація ; Держ. ун-т інформатики і штуч. інтелекту / С. Б. Іванова (відп. ред.) – Донецьк : Наука і освіта, 2008. – 335 с.
112. Станєк Е. Справа твоєї совісті : книга про Десять Заповідей і моральне здоров’я / Е. Станєк. – К. : Фенікс, 2008. – 192 с.
113. Форостюк О. Д. Релігія і право : коментар законодавства України / О. Д. Форостюк ; Луган. акад. внутріш. справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2003. – 288 с.
114. Хрестоматія з етики (з елементами християнської етики) : навч. посіб. для уч. 5-6 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Л. Л. Хорунжа (упоряд.). – К. : Сім кольорів, 2008. – 192 с.
115. Черній А. М. Релігієзнавство : підручник / А. М. Черній. – 2-ге вид., доп. – К. : Академвидав, 2008. – 400 с.
116. Бондаренко В. Д. Релігійне життя в Польщі: стан, проблеми, шляхи оптимізації / В. Д. Бондаренко, В. Є. Єленський. – К. : [б. в.], 2009. – 203 с.
117. Булгаков С. І. Православ’я / С. І. Булгаков. – К. : [б. и.], 1991. – 134 с.
118. Рибачук М. Ф. Церква і держава / М. Ф. Рибачук // Державність. – 1994. – № 1–2. – С. 11–14.
119. Дьяченко Г. Уроки и примеры христианской веры / Г. Дьяченко. – К. : [б. и.], 1894. – 78 с.
120. Олесницкий М. Из системы христианского вероучения / М. Олесницкий. – К. : [б. в.], 1916. – 203 с.
121. Страхов М. Христианское учение о браке и противники этого учения / М. Страхов. – Х. : [б. в.], 1895. – 181 с.
122. Кемпійський Фома. Про наслідування Христа / Фома Кемпійський. – Рим : [б. в.], 1949. – С. 45-48.
123. Ладрієр Жан. Невідома стихія : збірник / Жан Ладрієр. – Брюсель : [б. в.], 1967. – 102 с.
124. Августин. Сповідь / Августин. – М. : [б. в.], 1991. – 83 с.
125. Бендик О. М. Християнська етика / О. М. Бендик, О. І. Гнатів,
О. В. Огірко. – Львів : [б. в.], 1997. – 88 с.
126. Влодек, прот. П. Закон Божий / П. Влодек, прот. – К. : [б. в.], 1994. – С. 423.
127. Зінько О. В. Етика і педагогія. Календар світла / О. В. Зінько. – Львів : [б. в.], 1997. – 81 с.
128. Катрій О. Ю. Божі заповіді – дорога до нашого спасіння /
О. Ю. Кат¬рій. – Нью-Йорк : [б. в.], 1991. – 323 с.
129. Кенеді Л. А. Етика для старших класів / Л. А. Кенеді. – Львів :
[б. в.], 1995. – 93 с.
130. Кияк О. С. Християнська етика / О. С. Кияк. – Івано-Франківськ :
[б. в.], 1997. – 79 с.
131. Крип’якевич Р. Етикет / Р. Крип’якевич. – Львів : ЛОНМІО, 1994. – 110 с.
132. Лужецький О. І. Отче наш / О. І. Лужецький. – Париж : [б. в.], 1982. – 32 с.
133. Лужницький О. Л. Християнська етика / О. Л. Лужницький. – Мюнхен : [б. в.], 1948. – 88 с.
134. Любачівський М. І. Десять Божих Заповідей / М. І. Любачівський. – Львів : [б. в.], 1992. – 121 с.
135. Ляхович О. Д. Лекції з метафізики / О. Д. Ляхович. – Львів : ЛБА. – 1995. – 305 с.
136. Мень О. О. Син людський / О. О. Мень. – Львів : [б. в.], 1994. 120 с.
137. Методичний посібник для викладачів етики. – Львів–Трускавець : [б. в.], 1995. – 81 с.
138. Мончак О. І. Основні поняття етики / О. І. Мончак. – Львів, 1994 (рукопис).
139. Мудрий єп. Сергій. Методичні вказівки до курсу “Основи християнської моралі” / Мудрий єп. Сергій. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1996. –129 с.
140. Обер Ж. М. Моральне богослов’я / Ж. М. Обер. – Львів : [б. в.], 1992. – 140 с.
141. Огірко О. Моральне виховання молоді на основі християнського вчення. Сучасне українське виховання / О. Огірко. – Львів : Основа, 1997. – 81 с.
142. Принципи морального життя. – Львів. : Свічадо, 1996. – 130 с.
143. Швейцер А. Культура и этика / А. Швейцер. – М. : [б. и.], 1973. – 92 с.
144. Свт. Иоанн Златоуст. Творения : в 8 т. / Свт. Иоанн Златоуст. – СПб. : [б. и.], 1902. – 109 с.
145. Еп. Феофан. Начертание христианского нравоучения / Еп. Феофан. – М. : [б. и.], 1891. – 303 с.
146. Свт. Тихон Задонский. Творения / Свт. Тихон Задонский. – М. : [б. и.], 1899. – 80 с.
147. Св. Франциск Сальський. Про життя побожне / Св. Франциск Сальський. – Брюсель : [б. в.], 1967. – 204 с.
148. Свт. Григорий Богослов. Творения / Свт. Григорий Богослов. – М. : [б. и.], 1889. – 201 с.
149. Свт. Григорий Нисский. Творения / Свт. Григорий Нисский. – М. : [б. и.], 1872. – 133 с.
150. Свт. Кирилл Иерусалимский. Творения / Свт. Кирилл Иерусалимский. – М. : [б. и.], 1873. – 101 с.
151. Илларион (Алфееев), еп. Керченский. Православное богословие на рубеже эпох / Илларион (Алфееев), еп. Керченский. – К. : [б. и.], 2002. – 432 с.
152. Зосима (Давыдов). иером. Положил основание на камне
(1876–1906): Архиепископ Феодор (Поздеевский). Жизнь. Деятельность. Труды / Зосима (Давыдов). иером. - М. : [б. и.], 2000. – С. 115.
153. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины : моногр. / О. А. Мар-тыненко. – Х. : [б. и.], 2005. – 201 с.
154. Современные условия и перспективы духовного образования в Украине : выступление епископа Борисп. Антония, ректора Киев. Духовн. Акад., на заседании рабоч. группы Архиер. Собора Рус. Православ. Церкви 4–6 июня 2008 г. “Духовное образование и просветительская деятельность Церкви”. – М. : Изд-во совет. Моск. Патриархии, 2008.
155. Антоний (Храповицкий), митр. Пастырское богословие / Антоний (Храповицкий), митр. – Псков : Успен. Псково-Печерск. монастырь, 1994. – 103 с.
156. Вениамин (Федченков), митр. Лекции по пастырскому богословию с аскетикой / Вениамин (Федченков), митр. – М. : Правосл. Свято-Тихонов. гуманит. ун-т, 2006. – 302 с.
157. Сайт Церковной Православной газеты [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http:// http://cpg-ru.in.ua//
158. Тальберг Н. История Русской Церкви / Н. Тальберг. – Джорданвиль : [б. и.], 1959. – 797 с.
159. Франскевич Є. М. Передмова до Фонду 57 Олексіївське реальне училище / Є. М. Франскевич. – Державний архів Хмельниц. обл., ф. 57., оп. 1. Темат. покажч. – С. 2–3.
160. Причишин С., прот. Алексеевское реальное училище г. Проскурова Подольской губернии и история преподавания в нем теологических предметов в нач. ХХ в. / Причишин С., прот. // Виховання і культура : міжнар. наук.-практ. журн. (альманах) ПДПУ ім. К.Д. Ушинського (Одеса). – 2007. – № 1–2 (11–12). – С. 108–109.
161. Причишин С., прот. Воспитательная роль Алексеевского реального училища г. Проскурова Подольской губернии в духовном формировании молодежи нач. ХХ в. / С. Причишин, прот. // Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації : матеріали
І Всеукр. Міжконфес. Християн. наук.-практ. конф. – Кам’янець-Подільський : [б. в.] , 2008. – 379 с.
162. Українська Православна Церква. Діяльність Синодальних відділів, комісій та комітетів 2009 рік. – К. : Київ. Митрополія, 2010. – 216 с.
163. Українська Православна Церква. Діяльність Синодальних відділів, комісій та комітетів 2010 рік. – К. : Київ. Митрополія, 2011. – 223 с.
164. Українська Православна Церква. Діяльність Синодальних відділів, комісій та комітетів 2011 рік. – К. : Київ. Митрополія, 2012. – 210 с.
165. Зузуляк Я., прот. Катехитическая миссия Церкви / Я. Зузуляк, прот. – К. : Пролог, 2008. – 158 с.
166. Сайт Української Православної Церкви [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://orthodox.org.ua/
167. Концепція місіонерської діяльності Руської Православної Церкви. – [Б. м., б. и.], 1995. – 56 с.
168. Шмеман А., протопресвитер. Исторический путь Православия /
А. Шмеман, протопресвитер. – К. : [б. и.], 2003. – 416 с.
169. Кураев Андрей, дьякон. Основы православной культуры как лекарство от экстремизма / Андрей Кураев, дьякон. – М. : [б. и.], 2003. – 63 с.
170. Шевнюк О. Л. Українська та зарубіжна культура / О. Л. Шевнюк. – К. : [б. и.], 2003. – 277 с.
171. Знаменский П. В., прот. Духовные школы в России до реформы 1808 г. / П. В. Знаменский, прот. – СПб. : [б. и.], 2001. – С. 94–95.
172. Роман (Лукин), иером. Архиепископ Феодор (Поздеевский). Жизнеописание. Избранные труды / Роман (Лукин), иером. – Загорск : Троице Сергиева Лавра, 2000. – 12 с.
173. Флоровский Г., прот. Западные влияния в русском богословии /
Г. Флоровский, прот. – [Б. м., б. г.]. – 201 с.
174. Каледа К., иерей. Опыт новомучеников в воспитании и духовно-нравственном просвещении подрастающего поколения / К. Каледа, иерей. // Сборник материалов Международных образовательных Рождественских чтений. – М. : [б. и.], 2006. – 29 с.
175. Поспеловский Д. Православная Церковь Руси, России и СССР /
Д. Поспеловский. – М. : [б. и.], 1996. – 199 с.
176. Соменок Г., прот. Поиск богословско-исторической концепции реформирования КДАиС / Г. Соменок, прот. // Вісн. прес-служби УПЦ. – 2007. – № 64 (січ.). – 33 с.
177. Священный Собор Православной Российской Церкви 1917–1918 гг. Обзор Деяний. Вторая сессия / [сост. А. Г. Кравецкий, А. А. Плетнев,
Г. А. Шредер, Г. Шульц]. – М. : [б. и.], 2001. – 408 с.
178. Діяльність Правительства. Духовні школи // Робіт. газета. – 1919. – 7 листоп. (№ 534). – С. 2.
179. Труды Киевской Духовной Академии 1863 г. – К. : [б. и.], 1863. – 130 с.
180. Флоровский Г., прот. Пути русского богословия / Г. Флоровский, прот. – Минск : [б. и.], 2006. – 82 с.
181. Цыпин В., прот. История Русской Православной Церкви / В. Цыпин, прот. – М. : [б. и.], 2007. – 208 с.
182. Титов Ф. Стара вища освіта / Ф. Титов. – К. : [б. в.], 1924. – 88 с.
183. Сірополко Степан. Історія освіти в Україні / Степан Сірополко. –Львів : [б. в.], 2001. – 203 с.
184. Титов Ф., прот. Императорская Киевская Духовная Академия. 1615–1915 / Ф. Титов, прот. – К. : [б. и.], 2003. – 101 с.
185. Степаненко Г. В. Освітня діяльність православного духовенства в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.). : автореф. дис. … канд. іст. наук /
Г. В. Степаненко. – К., 2002. – 16 с.
186. Троицкий Н., прот. Первый учебник курс Киевской духовной семинарии / Н. Троицкий, прот. // Тр. КДА. – 1893. – № 7. – С. 379–434.
187. Королев И. О. преподавания классических языков в духовных семи-нариях и академиях / И. О. Королев // Тр. КДА. – 1876. – № 10. – С. 258–293.
188. Аскочевский В. История Киевской духовной Академии по преобразовании ее в 1819 году / В. Аскочевский. – СПб. : [б. и.], 1863.
189. Певницкий В. Ф. По вопросу о преобразовании духовных академий / В. Ф. Певницкий // Тр. КДА. – 1867. – № 5. – С. 32-38.
190. Воронов А. По вопросу о преобразовании духовных академий /
А. Воронов // Тр. КДА. – 1867. – № 5. – С. 292–303.
191. Каледа Глеб, прот. Задачи, принципы и формы православного образования в современных условиях / Глеб Каледа, прот. // Тр. Киев. духовн. акад. – К. : Издат. отд. КДА, 2011. – № 14. – С. 167–176.
192. Георгий (Шестун), игум. Православная школа / Георгий (Шестун), игум. – М. : [б. и.], 2004. – С. 78–79.
193. Сластенин В. А. Общая педагогика : учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов ; под ред. В. А. Сластенина : в 2 ч. – М. : [б. и.], 2003. – Ч. 1. – 194 с.
194. Шамова Т. И. Управление образовательными системами : учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений / Т. И. Шамова. – М. : [б. и.], 2006. – С. 113–114.
195. Трощагин М. И. Личностно-ориентированный подход в обучении в проблемы его реализации [Электронный ресурс] / М. И. Трощагин. – Режим доступа : www.lokos.net/Vsc2005/lop.pdf
196. Якиманская И. С. Технология личностно-ориентированного обучения в современной школе / И. С. Якиманская. – М. : [б. и.], 2000. – 7 с.
197. Бондаревская Е. В. Развитие теории воспитания в современной России [Электронный ресурс] / Е. В. Бондаревская. – Режим доступа : www. mgopu.ru/pvu.old/sobor/magazin/2/1.doc
198. Буланов С. В. Личностно-ориентированное обучение [Электронный ресурс] / С. В. Буланов. – Режим доступа : www.rus.goruo.kostanay.kz/07/7.doc
199. Cурова Л. В. Искание высот (образы современной педагогики) [Электронный ресурс] / Л. В. Cурова. – Режим доступа : www. surova.by.ru/ iskanie_vysot.htm
200. Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної педагогіки : посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. І. Вишневський. – Дрогобич : [б. в.], 2003. –
374 с.
201. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
202. Бакуменко В. Д. Моделі діяльності як інструмент дослідження суб’єктно-об’єктних відносин / В. Д. Бакуменко // Актуальні проблеми державного управління : наук. вісн. Акад. муніцип. упр. : зб. наук. пр. – К. : Видавн.-поліграф. центр АМУ, 2002. – № 1. – С. 26–33. – (Серія “Управління”).
202. Войтович Р. Технологія державного управління: сутність та структура (теоретико-філософський аспект) / Р. Войтович // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 376 с.
203. Державне управління в Україні: організаційно-правові засад: навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 164 с.
204. Білинська М. М. Теоретичні основи державної кадрової політики в Україні: виклики часу / М. М. Білинська // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матеріали наук.-практ конф. за міжнар. участю, Київ, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. / за заг. ред.
Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 2. – 544 с.
205. Коцар С. В. Православна християнська етика : навч. посіб. /
С. В. Коцар. – К. : МАУП, 2007. – 240 с.
206. Уколов В. Ф. Взаимодействие власти, бизнеса, общества : учеб. / В. Ф. Уколов. – М. : ЗАО “Изд-во “Экономика”, 209. – 622 с.
207. Леонова О. Л. Феномен хозяйственной культуры / О. Л. Леонова // Рос. экон. журн. – 1993. – № 9. – 231 с.
208. Скабаланович Н. А. Византийское государство и Церковь в ХІ c. : От смерти Василия ІІ Болгаробойцы до воцарения Алексея І Комнина /
Н. А. Скабаланович ; вступ. ст. Г. Е. Лебедевой. – Изд. 2-е, испр. – СПб. : Изд-во Олега Абышко, 2010. – 821 с. – (Серия “Б-ка христиан. мысли. Исследования”).
209. Бердяев Н. Философия творчества, культуры и искусства : в 2 т. /
Н. Бердяев. – М. : Искусство, 1994. – 179 с.
210. Шестун Евгений, прот. Православная педагогика / Евгений Шестун, прот. – М. : [б. и.], 2001. – С. 500–501.
211. Петроє О. М. Соціальний діалог як і