ДВОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ОДНОВАЛЕНТНИМИ ДІЄСЛІВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Короткий опис

Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського

На правах рукопису

Каленич Володимир Миколайович

УДК 811.161.2’367.332.3

Двоскладні речення з одновалентними дієслівними предикатами в українській мові

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Іваницька Ніна Лаврентіївна,
доктор філологічних наук, професор

Вінниця 2006

зміст

ВСТУП..................................................................................................................

5

Розділ 1.
лінгвальна сутність одновалентних дієслівних предикатів.......................................................................................................

16

1.1. Семантико-граматична природа одновалентних дієслівних предикатів...........................................................................................................

16

1.1.1. Автосемантизм дієслова як інтегральний параметр одновалентних дієслівних предикатів.......................................................

18

1.1.2. Реченнєва спеціалізація одновалентних дієслівних предикатів....

21

1.1.3. Ситуативна одновалентність дієслівних предикатів......................

24

1.1.4. Явища аглютинації та реципрока у сфері одновалентних дієслівних предикатів..................................................................................

34

1.1.5. Аспектуальні варіанти предикативної ознаки одновалентних дієслівних предикатів..................................................................................

37

1.2. Семантична типологія одновалентних дієслівних предикатів.........

45

1.2.1. Одновалентні дієслівні предикати дії..............................................
1.2.1.1. Одновалентні дієслівні предикати діяльності як заняття...........................................................................................................
1.2.1.2. Одновалентні дієслівні предикати поведінки....................
1.2.1.3. Одновалентні дієслівні предикати руху.............................
1.2.1.4. Одновалентні дієслівні предикати мовлення.....................
1.2.1.5. Одновалентні дієслівні предикати звучання......................

47

48
55
57
61
65

1.2.2. Одновалентні дієслівні предикати процесу....................................
1.2.2.1. Одновалентні дієслівні предикати фізіологічних процесів.........................................................................................................
1.2.2.2. Одновалентні дієслівні предикати фізичних процесів.....
1.2.2.3. Одновалентні дієслівні предикати становлення кольорової ознаки.............................................................................
1.2.2.4. Одновалентні дієслівні предикати атмосферних процесів..............................................................................................
1.2.2.5. Одновалентні дієслівні предикати зміни зовнішніх і внутрішніх ознак осіб.......................................................................
1.2.2.6. Одновалентні дієслівні предикати соціальних процесів..............................................................................................
1.2.2.7. Одновалентні дієслівні предикати біологічного існування............................................................................................

76

78
83

92

94

96

98

99

1.2.3. Одновалентні дієслівні предикати стану.........................................
1.2.3.1. Одновалентні дієслівні предикати фізіологічного стану...................................................................................................
1.2.3.2. Одновалентні дієслівні предикати психоемоційного стану...................................................................................................
1.2.3.3. Одновалентні дієслівні предикати фізичного стану.........
1.2.3.4. Одновалентні дієслівні предикати запаху.........................

101

102

107
111
113

1.3. Метафоричні вживання одновалентних дієслівних предикатів..... .

115

Висновки до розділу 1.........................................................................................

122

Розділ 2.
СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА Двоскладних речень з одновалентними дієслівними предикатами........

125

.2.1. Елементарне речення двоскладної будови як синтаксична модель.

125

2.2. Семантико-синтаксична структура двоскладних елементарних речень із одновалентними дієслівними предикатами ...............................

133

2.2.1. Реченнєвотвірний потенціал одновалентних дієслівних предикатів .....................................................................................................

135

2.2.2. Позиція суб’єкта типова реалізація одновалентності дієслівних предикатів......................................................................................................

138

2.3. Семантико-синтаксична структура двоскладних неелементарних речень із одновалентними дієслівними предикатами ................................

142

2.3.1. Атрибутивні синтаксеми у двоскладних реченнях з одновалентними дієслівними предикатами................................................

144

2.3.2. Адвербіальні синтаксеми у двоскладних реченнях з одновалентними дієслівними предикатами ...............................................

146

2.3.3. Модальні синтаксеми у двоскладних реченнях з одновалентними дієслівними предикатами..............................................................................

152

2.4. Формально-граматичні параметри двоскладних речень з одновалентними дієслівними предикатами.................................................

153

2.4.1. Структурно-семантичні модифікації одновалентних дієслівних предикатів у позиції присудка.....................................................................

154

2.4.2. Репрезентація суб’єктної синтаксеми у формально-граматичній структурі двоскладних речень з одновалентними дієслівними предикатами ..................................................................................................

160

2.4.3. Формально-граматичні засоби поширення та ускладнення двоскладних речень з одновалентними дієслівними предикатами...........

164

Висновки до розділу 2..........................................................................................

178

ВИСНОВКИ..........................................................................................................

181

Список використаної літератури......................................................

185

Додатки..................................................................................................................

204

Вступ

У концептуальних вимірах сучасного синтаксису речення розглядають як основну багатоаспектну одиницю на теоретичних засадах його формальної і семантичної цілісності, комунікативного призначення й ін. Питання вивчення простих речень і їхнього структурування, хоч і мають уже певні традиції в українській і зарубіжній науці, все ж і на сьогодні залишаються актуальними.
Складна категорійна природа речення, розгалужена система його структурних компонентів, закономірності їхнього зв’язку та взаємодії, різнорівневе моделювання речення викликають неабиякий дослідницький інтерес. М.В.Ломоносов, Ф.І.Буслаєв, О.О.Потебня, О.О.Шахматов, О.М.Пєшковський заклали науковий фундамент у дослідженні синтаксису речення. Різні аспекти реченнєвих одиниць привертали увагу Й.Ф.Андерша, О.І.Бондаря, Л.А.Булаховського, І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, А.П.Грищенка, Н.В.Гуйванюк, П.С.Дудика, А.П.Загнітка, С.Я.Єрмоленко, Н.Л.Іваницької, Л.О.Кадомцевої, М.У.Каранської, О.С.Мельничука, М.В.Мірченка, М.Я.Плющ, В.М.Русанівського, І.І.Слинька, М.І.Степаненка, В.Д.Шинкарука, К.Ф.Шульжука й інших. Вагомий внесок у розвиток теорії речення зробили В.Г.Адмоні, Т.Б.Алісова, Н.Д.Арутюнова, В.В.Бабайцева, В.А.Бєлошапкова, В.В.Богданов, В.В.Виноградов, Ф.Данеш, Г.О.Золотова, Т.П.Ломтєв, В.П.Малащенко, О.І.Москальська, А.М.Мухін, Г.Г.Почепцов, І.П.Распопов, Н.Ю.Шведова, Ч.Філлмор, У.Чейф й інші.
У сучасній україністиці речення досліджують як основну багатомірну синтаксичну одиницю у формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному й комунікативному аспектах [52; 63; 101; 87; 156; 199; 225]. Такий тривимірний підхід визнають найпоказовішим у синтаксисі речення. І.Р.Вихованець зауважує: «Формально-синтаксичний і семантико-синтаксичний аспекти пов’язані передусім з абстрагуванням від «конкретнощів» мовленнєвих виявів, виділенням типових функцій, а власне-комунікативний аспект із реалізацією мовних структур, їх необхідним пристосуванням до умов мовленнєвої ситуації» [52, с.49].
Синтаксична теорія в українському мовознавстві вже має значні здобутки і напрацювання. У ракурсі нових підходів до аналізу реченнєвих конструкцій та їхніх компонентів інтерес дослідників привертають проблеми репрезентації семантичної структури речення формально-граматичними засобами, співвідношення семантичної й формально-граматичної структур речення, лінгвальної сутності та ієрархічної організації реченнєвих компонентів й ін. Така проблематика орієнтує на глибше проникнення в реченнєвотвірний механізм мови, що дозволяє адекватно відображати позамовну дійсність мовними засобами у взаємозв’язку змісту й форми [9; 52; 55; 63; 101; 156].
Формально-граматичну структуру простого двоскладного речення у взаємозв’язку з його семантико-синтаксичною структурою в українській мові Н.Л.Іваницька розглядає в монографії «Двоскладне речення в українській мові». Об’єктом цього дослідження є граматично просте двоскладне речення безвідносно до того, чи виражає воно з погляду семантики одну пропозицію чи вміщує декілька. Структуру двоскладного речення Н.Л.Іваницька кваліфікує як двоаспектне явище, що являє собою ієрархізовану систему формально-граматичних компонентів із властивим їм граматичним і семантико-синтаксичним змістом. Власне граматичну семантику компонента автор розглядає як певний тип синтаксичних відношень між компонентами. «Тип семантико-синтаксичного значення регулюється відповідним синтаксичним відношенням і визначається як його часткова семантика, в утворенні якої бере участь типізована лексична семантика компонентів» [101, с. 5-6].
Виокремлення формально-граматичної й семантико-синтаксичної структури речення зумовило також розрізнення формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних компонентів. Формально-синтаксичні члени речення (підмет, присудок, прислівні другорядні члени, детермінанти) визначаються на основі синтаксичних зв’язків і характеризують формальну організацію речення. Синтаксеми (семантико-синтаксичні компоненти) відображають семантико-синтаксичні відношення й виражають семантичний зміст речення. Предикат як центральна синтаксема формує семантико-синтаксичну структуру простого елементарного речення, указуючи на кількість субстанціальних синтаксем та їх функції [52, с.137]. Таку властивість предиката кваліфікують як його валентність [225; 87]. На думку граматистів, речення постає як багаторівнева ієрархічна побудова, у центрі якої перебуває предикат, що визначає набір синтаксичних позицій (залежних від нього іменникових компонентів) і зумовлює способи їх семантичного й морфологічного оформлення [208, с.117; 52, с.127; 10]. Отже, вчені підкреслюють властивість предиката містити у собі макет майбутнього речення і програмувати набір позицій для семантичних наповнювачів [113, с.81; 156, с.109]. Питання валентності й конструктивної ролі предиката у формуванні речення порушували свого часу Л.Теньєр, С.Д.Кацнельсон, О.І.Москальська, М.Д.Степанова, Г.Гельбіг, Т.Б.Алісова й ін. [208; 113; 159; 203; 7].
Валентність відображає тісний взаємозв’язок семантики й синтаксису. Синтаксичні параметри валентності визначають обов’язкові позиції на синтагматичній осі для заповнення компонентами, валентно зумовленими предикатом. Категоріальна семантика предиката об’єктивує його валентний потенціал й окреслює лексико-семантичне оточення, необхідне для реалізації того чи іншого значення предиката. «Активна валентна дія (типово дієслівна) спричиняє синтагматику, значення семантичних молекул і спрямовує взаємодію категорій імені з категоріями дієслова», пише М.В.Мірченко [156, с.109]. Лише у сполученні з обов’язковими валентно зумовленими компонентами предикат реалізує потенційно закладений у ньому зміст і моделює елементарне речення.
У структурі неелементарних речень функціонують валентно непов’язані компоненти вторинні предикатні синтаксеми атрибутивного, адвербіального й модального типів, похідні від інших елементарних речень. У формально-граматичній структурі вони корелюють із прислівними валентно непов’язаними компонентами й детермінантами. Такі поширювачі не зумовлені валентністю предиката; вони вносять у речення додаткову інформацію, увиразнюють основний зміст висловлювання.
З утвердженням в українській граматиці теорії валентності актуальними постали проблеми вивчення предиката і його реченнєвотвірного потенціалу, пов’язаного із валентними особливостями. Концептуальні ідеї, що ініціюють нові дослідження й подальший розвиток цієї теорії, висвітлені в працях Й.Ф.Андерша, І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, А.П.Загнітка, Н.Л.Іваницької, М.В.Мірченка, К.Ф.Шульжука й ін. [9; 52; 55; 64; 65; 87; 100; 156; 225]. І.Р.Вихованець потрактовує семантико-синтаксичну валентність предиката (ознакового слова) як «здатність його сполучатися з іншими, як правило, неознаковими словами, мати певне число відкритих позицій, які можуть або мають заповнюватися одиницями відповідної семантичної природи» [52, с. 123]. За твердженням автора, один предикат і зумовлені його семантико-синтаксичною валентністю іменникові синтаксеми формують семантико-синтаксичну структуру елементарного простого речення. У сучасній українській мові семантично елементарне речення включає до свого складу шестивалентні, п’ятивалентні, чотиривалентні, тривалентні, двовалентні, одновалентні предикати [52, с. 124].
Особливу увагу привертають предикати, у ролі яких функціонують дієслова, що є основними носіями семантико-синтаксичної валентності. А.П.Загнітко підкреслює: «ГК (граматична категорія В.К.) валентності дієслова спрямована на моделювання речення. Якраз в цьому і полягає її граматичність, оскільки встановлюються регулярні типи заповнення синтагматичних сем дієслова, зумовлені його предикатною спеціалізованістю» [86, с.202]. Саме дієслова відбивають сутність предикатного слова; вони вказують як на модально-часові характеристики простого речення, так і на синтаксемний склад елементарних речень як основних і вихідних структурних схем простого речення [52, с. 123, 124].
У монографії «Граматична структура дієслівної валентності» Т.Є.Масицька розглянула валентність як міжрівневу граматичну категорію дієслова, що співвідноситься з морфологічними, словотвірними, семантичними і синтаксичними особливостями мовної системи, вирізнила валентні класи дієслів (одно- семивалентні) й окреслила їхнє субстанціальне оточення. На думку автора, «семантико-синтаксична валентність характеризує кожне дієслово з погляду його сполучувальних спроможностей щодо залежних іменників і семантичних потенцій у побудові елементарного речення» [148, с.14].
Новими дослідженнями у ракурсі вивчення валентності й реченнєвотвірного потенціалу дієслівних предикатів є дисертаційні роботи О.В.Куц, Н.Г.Ніколаєвої, І.В.Жигори, О.М.Галаган. У дисертації «Семантико-синтаксична структура речень з чотиривалентними предикатами» О.В.Куц з’ясовує закономірності формування семантико-синтаксичної структури речень на основі чотирьох валентностей дієслівних предикатів у сучасній українській літературній мові [134]. Аналізові специфіки типів структурної та семантичної організації речень з дієслівними предикатами, що характеризуються загальним значенням мовленнєвої діяльності в сучасній українській літературній мові, визначенню валетнісних та інтенційних характеристик предикатів мовлення присвячена робота Н.Г.Ніколаєвої «Семантико-синтаксична організація речень з дієслівними предикатами мовлення» [166]. І.В.Жигора в дисертаційній праці «Семантико-синтаксична структура речень з ітеративними предикатами» досліджує семантичну природу ітеративних дієслів, закономірності формування семантико-синтаксичної структури речення на основі однієї-сімох валентностей таких дієслівних предикатів у сучасній українській літературній мові [82]. Семантико-синтаксичну структуру елементарних речень, сформованих тривалентними дієслівними предикатами, аналізує О.М.Галаган у дисертації «Семантико-синтаксична структура речень з тривалентними предикатами» [59]. Окремі фрагменти загальної проблематики валентності дієслів і дієслівних предикатів знаходимо в працях [60; 76; 97; 141; 146; 158 й ін.].
Актуальність дослідження. Реченнєвотвірний потенціал одновалентних дієслівних предикатів в українській мові ще не був предметом спеціального дослідження. Українські граматисти звертали увагу на одновалентні дієслова або одновалентні дієслівні предикати лише в загальній валентній класифікації дієслів чи предикатів [52, с.128; 65, с.270; 148, с.64; 156, с.113; 225, с.189; 86, с.191], а також при визначенні семантико-синтаксичних параметрів і валентного потенціалу деяких типів дієслівних лексем.
Специфічною ознакою одновалентних дієслівних предикатів є одномісність їхньої валентної рамки. Єдиною валентно зумовленою предикатом є позиція суб’єкта, разом із якою структурують семантично елементарне речення, що на формально-граматичному рівні корелює з підметово-присудковою моделлю двоскладних речень, й утворюють інформативно завершене висловлення: Дітвора вередувала (М.Стельмах); Пташки щебетали (І.Нечуй-Левицький); Тирса половіє (Б.Лепкий); Крижаніє ріка (Л.Костенко); Світлішає небо (О.Гончар); Мама знепритомніла (О.Чорногуз); Дама нервує (О.Довженко). Реченнєву автосемантичність об’єктивує абсолютивність дієслів у функції одновалентних дієслівних предикатів. Такі конструктивні компоненти, будучи семантично насиченими, актуалізують своє значення, реалізуючи тільки суб’єктну валентність у контекстно вільних умовах. Одновалентні дієслівні предикати містять у собі достатню семантичну інформацію про суб’єкти й не потребують інших обов’язкових поширювачів для надання реченнєвим конструкціям структурно-семантичної завершеності.
Категоріальні особливості семантико-граматичної природи абсолютивних дієслів, які є самодостатніми для реалізації певного змісту і здатні моделювати двоскладні непоширені речення дієслівної будови, а відтак виконувати роль одновалентних дієслівних предикатів, відзначають науковці у працях [66; 95; 99; 101; 104]. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів стали предметом дослідження Н.Б.Іваницької, у якому автор розглядає можливість таких дієслівних лексем самостійно, без облігаторних поширювачів, реалізувати закладений у них зміст, виступати спеціалізованими морфологічними засобами вираження одновалентних предикатів і породжувати двокомпонентну семантико-синтаксичну структуру речення [95].
У двоскладних реченнях із одновалентними дієслівними предикатами функціонують валентно непов’язані компоненти вторинні предикатні синтаксеми атрибутивного, адвербіального й модального типу, що займають прислівні валентно незумовлені й детермінантні позиції. Такі поширювачі структурно ускладнюють й інформативно конкретизують основний зміст елементарних речень, породжених одновалентними дієслівними предикатами. Необхідним постало обґрунтування семантико-синтаксичних і формально-граматичних параметрів структури двоскладних речень з одновалентними дієслівними предикатами, визначення семантичних типів таких предикатів, умотивування особливостей сполучуваності їх із суб’єктами як типовими реалізаторами одновалентності дієслівних предикатів. Такі проблемні орієнтири визначають актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в рамках реалізації наукової програми «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності» й пов’язане з науково-дослідною темою «Актуальні проблеми граматики. Абсолютивно-релятивні параметри повнозначних слів української мови і структура речення» (0106U002880), яку опрацьовують у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського. У широкому плані дисертація ґрунтується на принципах категорійної граматики української мови, теоретичні засади якої досліджують в Інституті української мови НАН України.
Мета роботи дослідити структуру й семантику двоскладних речень із одновалентними дієслівними предикатами в сучасній українській мові. Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:
1) з’ясувати семантико-граматичну природу одновалентних дієслівних предикатів;
2) окреслити фактори ситуативної одновалентності дієслівних предикатів;
3) виокремити і схарактеризувати семантичні типи й групи одновалентних дієслівних предикатів; вказати на закономірності їхньої сполучуваності із суб’єктами;
4) виявити особливості метафоричного вживання одновалентних дієслівних предикатів, що реалізують переносні значення дієслів у двоскладних реченнях;
5) обґрунтувати сутність елементарного речення двоскладної будови як синтаксичної моделі;
6) проаналізувати семантико-синтаксичну структуру елементарних і неелементарних речень двоскладної будови, породжених одновалентними дієслівними предикатами;
7) визначити формально-граматичні особливості двоскладних елементарних і неелементарних речень із одновалентними дієслівними предикатами.
Об’єктом дослідження є семантико-синтаксична структура двоскладних речень, породжених одновалентними дієслівними предикатами.
Предметом дослідження є установлення реченнєвотвірного потенціалу одновалентних дієслівних предикатів, створення семантичної типології цього валентного класу предикатів у сучасній українській мові.
Специфіка об’єкта, мета й завдання зумовили вибір методів дослідження. Основними методами дисертаційної праці стали структурний та описовий. При вивченні конструктивного складу двоскладних речень із одновалентними дієслівними предикатами використано структурний метод з елементами трансформаційного, дистрибутивного аналізу, прийому елімінації й синтаксичного моделювання. Виявлення специфіки семантико-граматичної природи й семантичної типології одновалентних дієслівних предикатів здійснено за допомогою описового, компонентного методів, лінгвістичного спостереження із залученням методики функціонального аналізу.
Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження слугували понад 6000 реченнєвих конструкцій двоскладної будови з одновалентними дієслівними предикатами, дібрані переважно з художніх текстів української літератури, а також окремі речення, змодельовані автором для ілюстрації реченнєвотвірного потенціалу одновалентних і багатовалентних дієслівних предикатів. Частково використані матеріали Словника української мови в 11-ти томах (К.,1970-1980), Великого тлумачного словника сучасної української мови (К., 2004).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві досліджено один із типів елементарних простих речень, зумовлених валентним потенціалом предикатів, двоскладні речення з одновалентними дієслівними предикатами; з’ясовано структурні й семантичні параметри цих одиниць; проаналізовано семантико-граматичну природу одновалентних дієслівних предикатів; окреслено їхній семантичний діапазон з урахуванням прямих і переносних значень дієслів у функції таких предикатів. Це забезпечило комплексне дослідження двоскладних речень із одновалентними дієслівними предикатами в українській мові.
Теоретичне значення роботи визначають її актуальність і новизна. Висновки й узагальнення виконаного дослідження збагачують теоретичну граматику української мови, зокрема теорію простого речення, пов’язану з вивченням валентного потенціалу дієслівних предикатів на нових засадах. Теоретичні узагальнення матимуть застосування в працях із семантичного синтаксису й дослідженнях конститутивної ролі предикатів у формуванні речення, впливу різних факторів на реалізацію їхнього валентного потенціалу.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для написання підручників і навчальних посібників із граматики української мови, семантичного й функціонального синтаксису, у лексикографічній практиці, зокрема для укладання словника сполучуваності й валентності дієслів української мови. Теоретичні узагальнення й фактичний матеріал роботи будуть корисними при читанні спецкурсів, проведенні спецсемінарів із синтаксису у вищій школі, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. В україністиці вперше комплексно досліджено двоскладні речення із одновалентними дієслівними предикатами: з’ясовано лінгвальну природу й детально проаналізовано семантичний діапазон одновалентних дієслівних предикатів, окреслено фактори ситуативної одновалентності дієслівних предикатів, схарактеризовано семантико-синтаксичні й формально-граматичні параметри двоскладних елементарних і неелементарних речень з одновалентними дієслівними предикатами. Усі результати дослідження дисертант отримав самостійно. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження викладено в доповідях на Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов» (Вінниця, 5-6 листопада 2003р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання ІІІ» (Донецьк, 1-3 лютого 2005р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми типології граматичних одиниць» (Рівне, 9-10 листопада 2005р.), Міжнародній науковій конференції «Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти» (Черкаси, 25-26 травня 2006р.), ІХ Міжнародній науковій конференції «Семантика мови і тексту» (Івано-Франківськ, 26-28 вересня 2006р.), Всеукраїнській науковій конференції «Михайло Коцюбинський митець, педагог і громадянин» (Вінниця, 16-17 вересня 2004р.), Всеукраїнській науковій конференції «Валерій Шевчук у духовному просторі України» (Житомир, 7-9 жовтня 2004р.), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (Київ, 12-13 травня 2005р.), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам’яті професора С.П.Бевзенка (Одеса, 6-7 жовтня 2005р.), на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2003, 2004, 2005, 2006рр.).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Двоскладні речення з одновалентними дієслівними предикатами становлять своєрідний тип реченнєвих структур мови. Синтаксичну модель таких конструкцій репрезентує елементарне речення двоскладної будови, породжене одновалентним дієслівним предикатом разом із валентно залежним суб’єктом.
Семантико-граматична природа одновалентних дієслівних предикатів регламентує їхні синтагматичні, структурно-семантичні й функціональні особливості. Інтегральним параметром таких предикатів є автосемантизм дієслівних лексем. Одновалентні дієслівні предикати, морфологічними засобами вираження яких є абсолютивні (автосемантичні) дієслова, орієнтовані лише на суб’єкт, разом із яким вони утворюють двокомпонентну реченнєву конструкцію. Ці предикати містять у собі достатню семантичну інформацію про суб’єкти й не потребують інших обов’язкових поширювачів для надання реченням структурно-семантичної завершеності.
Певні контекстуальні умови, мовленнєва ситуація, семантичні фактори зумовлюють ситуативну одновалентність дієслівних предикатів, з якою пов’язане абсолютивне вживання неодновалентних дієслів. Відсутність потенційно можливих правобічних позицій при таких предикатах не спричиняє до семантичної незавершеності реченнєвої конструкції, а іноді й актуалізує конкретні значення ситуативно одновалентних дієслівних предикатів. Зокрема, вони виражають узагальнене значення дії, підкреслюють процесуальність дії, вказують на характерні властивості суб’єктів.
Периферійну зону одновалентних дієслівних предикатів займають аглютинативні предикати і предикати реципрокної семантики. У двоскладних реченнях із такими компонентами наявна тільки позиція суб’єкта, який є одночасно й об’єктом власне-зворотної дії (речення з аглютинативними предикатами) або взаємно-зворотної дії (речення з предикатами реципрокної семантики).
У двоскладних реченнях одновалентні дієслівні предикати можуть мати аспектуальні варіанти предикативної ознаки з різними додатковими семантичними нашаруваннями, що відображають характер перебігу дій, процесів, станів у часі, кількісний вияв і результативність виконаних дій та завершених станів.
За наявністю ядерних сем «дія», «процес», «стан» у семантичній типології одновалентних дієслівних предикатів виокремлюємо одновалентні дієслівні предикати дії, процесу, стану з подальшою семантичною диференціацією на групи й підгрупи, кожна з яких вирізняється кількісним наповненням, особливостями семантики й закономірностями сполучуваності із суб’єктами.
Семантичний спектр одновалентних дієслівних предикатів дії і процесу досить розгалужений. Значення дії реалізують предикати, що стосуються переважно осіб і позначають діяльність як заняття, поведінку, рух, мовлення, звучання. Поведінку, рух, звукові вияви тварин, птахів, комах виражають предикати в сполученні з їх назвами. Окрему групу становлять одновалентні дієслівні предикати, що характеризують звуки довкілля, пов’язані з певними діями, і сполучаються з назвами джерел звуків (рослин, рідин, механізмів, предметів, явищ природи); за ознакою пасивності суб’єктів вони межують із одновалентними дієслівними предикатами процесу.
Найоб’ємніший тип, як у кількісному плані, так і щодо семантичної розгалуженості, формують одновалентні дієслівні предикати процесу. Вони позначають різні процесуальні зміни (фізіологічні процеси в рослинних організмах, фізичні процеси, становлення кольорової ознаки, атмосферні процеси, соціальні процеси) серед неістот, що є їх пасивними носіями. В окремих випадках семантика одновалентних дієслівних предикатів процесу пов’язана з істотами, коли предикати називають фізіологічні процеси в організмах істот, зміни зовнішніх і внутрішніх ознак осіб, біологічне існування.
Одновалентні дієслівні предикати стану виражають фізіологічний, психоемоційний стан осіб, а також фізичний стан предметів, що реалізують сталу ознаку оптичних явищ і кольору. Одновалентні дієслівні предикати запаху характеризують суб’єкти за ознакою виділення певного запаху.
Метафоричні вживання одновалентних дієслівних предикатів розширюють лексико-семантичну сферу іменників у позиції суб’єкта й репрезентують образні характеристики їхніх ознак і властивостей. Продуктивними є двоскладні речення з одновалентними дієслівними предикатами, які відображають переносні явища, пов’язані зі станом людини, а також перенесення ознак і властивостей неживої природи на осіб. Реалізація одновалентними дієслівними предикатами переносних значень дієслів засвідчує розмаїтий семантичний потенціал дієслівних лексем сучасної української мови, що сприяє увиразненню мовлення, його експресивності й образності. Крім того, такі фактори у семантичній сфері предикатів відображають перехідні явища між типами, групами та підгрупами одновалентних дієслівних предикатів.
Міжярусна кореляція у двоскладних реченнях з одновалентними дієслівними предикатами має симетричний характер. Суб’єктно-предикатну конструкцію семантично елементарного речення реалізує підметово-присудкова модель формально-граматичної структури елементарних речень. Мінімальний вияв валентного потенціалу дієслівного предиката й реченнєву автосемантичність досліджуваних одиниць зумовлює абсолютивність дієслів у функції одновалентних дієслівних предикатів. Такі конструктивні компоненти, будучи семантично насиченими, актуалізують своє значення, реалізуючи тільки суб’єктну валентність у контекстно вільних умовах.
Речення двоскладної будови з одновалентними дієслівними предикатами можуть поширювати й ускладнювати компоненти, не зумовлені предикатною валентністю, трансформуючи їх у неелементарні речення. Такі ускладнення не порушують компонентний склад моделі основного елементарного речення, лише структурно розширюють його й інформативно доповнюють, увиразнюють зміст висловлювання.
У семантико-синтаксичній структурі двоскладних неелементарних речень з одновалентними дієслівними предикатами вживаються вторинні предикатні синтаксеми атрибутивного, адвербіального й модального типу. Продуктивними в таких реченнєвих конструкціях є атрибутивні синтаксеми, що займають позиції прислівних другорядних членів, не зумовлених валентністю предиката й виражають різні атрибутивні характеристики суб’єктів й одновалентних дієслівних предикатів, а також адвербіальні синтаксеми просторової, часової, причинової семантики в позиції детермінантів, які вказують на просторові, часові, причинові особливості основного елементарного речення. Менш поширеними в аналізованих конструкціях є синтаксеми зі значенням умови, мети, допустовості, порівняння, що пов’язано з категорійною специфікою одновалентних дієслівних предикатів. Спорадично функціонують модальні синтаксеми.
Компонентами, які поширюють й ускладнюють формально-граматичну структуру двоскладних неелементарних речень з одновалентними дієслівними предикатами, є прислівні другорядні члени, не зумовлені валентністю предиката, детермінанти, опосередковані другорядні члени, відокремлені напівпредикативні конструкції, компоненти з подвійним синтаксичним зв’язком, однорідні члени речення, звертання, вставні слова й словосполучення.
Дослідження двоскладних речень із одновалентними дієслівними предикатами в українській мові в аспекті взаємозв’язків семантико-синтаксичних і формально-граматичних параметрів дозволило адекватно інтерпретувати їхню структуру й семантику, схарактеризувати категорійну природу таких речень та ієрархічну систему реченнєвих компонентів.

Список використаної ЛІТЕРАТУРи

1. АбрамовБ.А. Синтаксические потенции глагола (в сопоставлении с потенциями других частей речи)// Науч. докл. высш. шк. Филолог. науки. 1966. №3. С. 34-44.
2. АвиловаН.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328с.
3. АдмониВ.Г. Завершенность конструкции как явление синтаксической формы// Вопросы языкознания. 1958. № 1. С. 111-117.
4. АдмониВ.Г. Структурно-смысловое ядро предложения// Члены предложения в языках различных типов. М.: Наука, 1972. С. 35-50.
5. АдмониВ.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построения. Л.: Наука, 1973. 366с.
6. АлисоваТ.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопросы языкознания. 1970. № 2. С. 91-98.
7. АлисоваТ.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского языка (Семантическая и грамматическая структура простого предложения). М.: Изд-во МГУ, 1971. 294с.
8. АндершЙ.Ф. До питання про семантичну структуру речення// Мовознавство. 1984. № 5. С. 38-42.
9. АндершЙ.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 192с.
10. АндершЙ.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простого речення у слов’янських мовах// Слов’янське мовознавство: Доповіді Х Міжнар. з’їзду славістів, Софія, вересень, 1988. К.: Наук. думка, 1988. С. 124-136.
11. АпресянЮ.Д. О сильном и слабом управлении// Вопросы языкознания. 1964. № 3. С. 32-49.
12. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 252с.
13. АпресянЮ.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании// Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие М.: Наука, 1969. С. 302-306.
14. АрватН.М. Про асиметрію простого речення// Мовознавство. 1978. №2. С. 37-43.
15. АрватН.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Вища шк., 1984. 159с.
16. АрватН.Н. Синтаксис простого предложения в современном русском языке. Ніжин: Ред.-вид. відд. НДПУ ім. М.Гоголя, 2002. 174с.
17. АрібжановаІ.М. Семантико-синтаксична структура полівалентних дієслів-предикатів у сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1994. 188с.
18. АрібжановаІ.М. Структура простого речення (формально-граматичний аспект): Навч. посіб. К.: ВПЦ „Київ. ун-т”, 2001. 128с.
19. АринштейнВ.М. Опыт семантико-синтаксической интерпретации абсолютного употребления переходных глаголов в современном английском языке// Теория и методы семасиологических исследований. Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1979. С. 3-17.
20. АринштейнВ.М. Семантический механизм сжатия глагольных словосочетаний// Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. тр. Калинин, 1985. С. 84-94.
21. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383с.
22. АрутюноваН.Д. Семантическая структура и функции субъекта// Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1979. Т. 38. №4. С. 323-334.
23. БабайцеваВ.В. Система членов предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1988. 160с.
24. БаганМ.П. Семантико-синтаксичні параметри безособового вживання особових дієслів у сучасній українській мові: Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. К., 1999. 220с.
25. БаландінаН.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речення// Мовознавство. 1992. № 2. С. 60-65.
26. БаландінаН.Ф. Дистинктивні риси предикатів і семантика речення// Мовознавство. 1996. № 6. С. 49-55.
27. БалашоваЛ.И. Глаголы, обозначающие «переход из одного состояния в другое с нарастанием признака» (На материале глаголов со значением «изменение параметров»): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. 10.02.01./ Моск. гос. пед. ин-т. М., 1979. 16с.
28. БаранникД.Х. Два рівні граматичної структури речення// Мовознавство. 1993. № 6. С. 13-19.
29. БезпояскоО.К. Дериваційні відношення між реченням і словосполученням// Мовознавство. 1984. № 2. С. 32-37.
30. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336с.
31. БелоконенкоЛ.А. Синтагматические классы глаголов движения в современном русском литературном языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.02. Кривой Рог, 1996. 165с.
32. БелошапковаВ.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высш. школа, 1977. 248с.
33. БеляевЮ.И. Синтаксис современного русского литературного языка. Херсон: Изд-во ХГУ, 2003. 496с.
34. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 204с.
35. БогдановВ.В. Структурная схема и семантика предложения// Исследования по семантике. Семантические аспекты синтаксиса. Межвуз. науч. сб. / Ред. кол.: Л.М. Васильев (отв. ред.) и др. Уфа, 1985. С. 18-26.
36. БолдыреваМ.М. О сочетаемости, дистрибуции, валентности в синтаксисе// Вопр. романо-герм. филол.: Учен. зап. Моск. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза. 1970. Т.55. С. 12-23.
37. БондарО.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові. Система засобів вираження. Одеса: Астропринт, 1996. 192с.
38. БондаркоА.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 175с.
39. БондаркоА.В. Направления функционально-грамматического описания «от формы» и «от семантики»// Функциональный анализ грамматических форм и конструкций. Л.: Наука, 1988. С. 5-11.
40. БулаховськийЛ.А. Питання синтаксису простого речення в українській мові// Дослідження з синтаксису української мови. К.: АН УРСР, 1958. С. 5-28.
41. БулаховськийЛ.А. Підмет і присудок в українській літературній мові. К: Рад. шк., 1958. Вип.1. 48с.
42. БуслаевФ.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623с.
43. ВалгинаН.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высш. шк., 1991. 432с.
44. ВасильевЛ.М. Семантика русского глагола. М.: Высш. шк., 1981. 184с.
45. ВасильевЛ.М. Семантика русского глагола. Глаголы речи, звучания и поведения. Уфа: БГУ, 1981. 71с.
46. ВасильевЛ.М. Системный семантический словарь русского языка. Предикатная лексика. Вып. 2. Уфа: Изд-е Башкирск. ун-та, 2000. Вып. 2. 146с.
47. ВеличкоА.В., ТумановаЮ.А., ЧагинаО.В. Простое предложение: Опыт семантического описания. М.: Изд-во МГУ, 1986. 119с.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.: Ірпінь; Перун, 2004. 1440с.
49. ВиноградовВ.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высш. шк., 1986. 639с.
50. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 255с.
51. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222с.
52. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368с.
53. ВихованецьІ.Р. Навколо проблем предикативності, предикації і предикатності// Українська мова. 2002. №1. С.25-31.
54. ВихованецьІ.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови/ І.Вихованець, К.Городенська; За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. 400с.
55. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 220 с.
56. ВінтонівМ.О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 1997. 181с.
57. ВолодченковМ.П. Интенционные свойства глаголов внутреннего эмоционального состояния в современном русском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. 10.02.01./ Киев. гос. пед. ин-т. М., 1984. 23с.
58. ВсеволодоваМ.В. Теория функционально коммуникативного синтаксиса. М.: Изд-во МГУ, 2000. 502с.
59. ГалаганО.М. Семантико-синтаксична структура речень з тривалентними предикатами: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01./ Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка. Кіровоград, 2004. 20с.
60. ГандзюкС.П. Дієслівна валентність і вербоцентричний характер структури речення у сучасній німецькій мові// Інозем. філологія. Респ. міжвід. зб. 1976. Вип. 41. С. 58-66.
61. ГоловинБ.Н. Основы теории синтаксиса современного русского языка. Ниж. Новгород: Изд-во Нижегород. ун-та, 1994. 170с.
62. ГонтарТ.Ф. До проблеми валентності мовних одиниць// Мовознавство. 1995. № 2-3. С. 17-21.
63. ГороденськаК.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192с.
64. ГороденськаК.Г. Керовані другорядні члени речення і валентність предиката// Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Мовознавство: Зб наук. ст. Чернівці: Рута, 2003. С. 260-263.
65. ГороденськаК.Г. Дієслово// ВихованецьІ.Р. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови/ І.Вихованець, К.Городенська; За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. С. 217-297.
66. ГороденськаМ.П. Семантико-синтаксичне оточення дієслів із значенням запаху// Мовознавство. 1999. № 2-3. С. 57-62.
67. Грамматика современного русского литературного языка/ Под ред. Н.Ю.Шведовой. М.: Наука, 1970. 767с.
68. ГрищенкоА.П. Внутрішня синтаксична організація простого речення// Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категорії і зв’язки). К.: Наук. думка, 1975. С. 14-16.
69. ГрищенкоА.П. Форма в синтаксисі// Зб. наук. праць Полтав. держ. пед. ун-ту ім. В.Г.Короленка. Серія філологічна. Полтава, 2001. Вип. 4 (18). С. 3-16.
70. ГрущенкоЛ.В. Семантико-синтаксична структура елементарного речення зі статичним локативним предикатом// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Філологія. Вип.3. Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2001. С. 178-182.
71. ГуйванюкН.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336с.
72. ГулыгаЕ.В. Автосемантия и синсемантия как признаки смысловой структуры слова// Науч. докл. высш. шк. Филологические науки. 1967. №2. С. 62-72.
73. ДемьянковВ.З. Предикаты и концепция семантической интерпретации//Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1980. Т.39. №4. С. 336-346.
74. ДзюбишинаН.Я. Роль автосемантичних і синсемантичних дієслів у реченні// Організація тексту (граматика і стилістика). К.: Наук. думка, 1979. С. 5-13.
75. ДорофееваТ.М. Синтаксическая сочетаемость русского глагола. М.: Рус. язык, 1986. 105с.
76. ДрагомирецкийП.П. Интенционно-валентная структура глаголов состояния (на материале украинского, немецкого и английского языков): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. 10.02.19./ КГУ им. Т.Г.Шевченко. К., 1991. 16с.
77. ДудикП.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте речення, еквіваленти речення). К.: Наук. думка, 1973. 288с.
78. ЄрмоленкоС.Я. Загальна і власне синтаксична семантика речення// Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категорії і зв’язки). К.: Наук. думка, 1975. С. 11-14.
79. ЄрмоленкоС.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210с.
80. ЖдановаО.П. Лексико-семантические особенности глаголов поведения: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01./ Воронеж. пед. ин-т. Воронеж, 1983. 19с.
81. ЖелтобрюхВ.Ф. Компоненти семантичної структури речення із деад’єктивними предикатами// Мовознавство. 1984. №4. С. 30-33.
82. ЖигораІ.В. Семантико-синтаксична структура речень з ітеративними предикатами: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01./ Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В.Винниченка. Кіровоград, 2004. 20с.
83. ЗагніткоА.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132с.
84. ЗагніткоА.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 62с.
85. ЗагніткоА.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова// Мовознавство. 1994. № 2-3. С. 48-56.
86. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437с.
87. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662с.
88. ЗандауГ., ЗоммерфельдтК.-Е. Семантические условия факультативности реализации валентности// Иностр. яз. в шк. 1978. №2. С. 21-27.
89. ЗвегинцевВ.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1976. 307с.
90. ЗвєрєвА.Д., ДащенкоО.І. Семантика відперсональних дієслів в українській та російській мовах// Мовознавство. 1994. № 2-3. С. 60-65.
91. ЗолотоваГ.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351с.
92. ЗолотоваГ.А. К типологии простого предложения// Вопросы языкознания. 1978. №3. С. 49-61.
93. ЗолотоваГ.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368с.
94. ІваненкоЗ.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. Київ-Одеса: Вища шк., 1981. 143с.
95. ІваницькаН.Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Вінниця, 1999. 198с.
96. ІваницькаН.Б. Семантико-синтаксичні умови абсолютивації дієслівної лексики// Проблеми граматики і лексикології української мови. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова/ Відп. ред. М.Я.Плющ. К.: НПУ, 2001. С. 59-67.
97. ІваницькаН.Б. Автосемантизм дієслова і семантико-синтаксична структура речення// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Філологія. Вип.5. Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2003. С. 41-46.
98. Іваницька Н.Л. Складений присудок як синтаксична структура// Синтаксис словосполучення і простого речення (Синтаксичні категорії і зв’язки). К.: Наук. думка, 1975. С. 59-84.
99. ІваницькаН.Л. Непоширене речення в українській мові// Укр. мова і літер. в шк. 1984. №2. С. 31-34.
100. ІваницькаН.Л. Зумовленість синтаксичної структури двоскладного речення валентністю дієслова-присудка// Мовознавство. 1985. №1. С. 39-43.
101. ІваницькаН.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища шк., 1986. 167с.
102. ІваницькаН.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення// Мовознавство. 2001. №3. С. 97-103.
103. ІваницькаН.Л. Експериментальний прийом елімінування в практиці лексико-граматичного аналізу// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського. Серія: Філологія. Вип.5.Вінниця: Вид-во ВДПУ, 2003. С. 46-51.
104. ІваницькаН.Л., ІваницькаН.Б. Типологія предикатів, виражених дієсловами абсолютивної семантики// Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 44-51.
105. ІвановичМ. Умови нейтралізації перехідності в українській та сербській мовах// Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Мовознавство: Зб наук. ст. Чернівці: Рута, 2003. С. 264-267.
106. КадомцеваЛ.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.: Вища шк., 1985. 128с.
107. КалькоМ.І. Аспектуальність і дієслівна полісемія. Черкаси: «Брама», 2002. 143с.
108. КаптурГ.А. Семантико-синтаксическая характеристика предложений с глаголами негативного поведения в современном русском языке. Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1989. 251с.
109. КаранськаМ.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312с.
110. КаролякС. Об обязательных и факультативных компонентах высказывания // Грамматическое описание славянских языков. М.: Наука, 1974. С. 155-158.
111. КарпіловськаЄ.А. Особливості семантики дієслів звучання в сучасній українській літературній мові// Структура і семантика мовних оди