Дзюба Павло Валерійович. Трансферне ціноутворення у фінансовій системі ТНК

Короткий опис

Дзюба Павло Валерійович. Трансферне ціноутворення у фінансовій системі ТНК : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2005. — 210арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 163-185

Дзюба П. В. Трансферне ціноутворення у фінансовій системі ТНК. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню трансферного ціноутворення як найбільш ефективного трансферного механізму у фінансовій системі ТНК. Виявляється економічна природа трансферного ціноутворення, визначаються функції та види трансферних цін, аналізуються підходи щодо трансферного ціноутворення в сучасній науковій літературі.
Визначено потенційні напрями політики трансферного ціноутворення ТНК в умовах відсутності та наявності податків і митних зборів у країнах, що торгують. Проведено аналіз трансферного ціноутворення у внутрішньофірмовій торгівлі в процесі експортування до України та експортування з України, на основі чого розроблена матриця потенційних рішень ТНК щодо трансферного ціноутворення та відповідні рекомендації стосовно зовнішньоекономічної політики.
Проведено аналіз систем регулювання трансферного ціноутворення в розвинутих країнах на прикладі США та принципів регулювання трансферного ціноутворення ОЕСР. Досліджено специфіку застосування принципу ринкової ціни, методи трансферного ціноутворення та механізм угод про попереднє встановлення цін. Розроблено рекомендації щодо впровадження адекватної системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні.

У дисертації розв'язано наукове завдання щодо виявлення економічних передумов формування політики трансферного ціноутворення у фінансовій системі ТНК, визначення специфіки застосування цього механізму в умовах економіки України та розроблено рекомендації щодо впровадження відповідної зовнішньоекономічної політики і системи регулювання трансферного ціноутворення. Результати проведеного дослідження характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне й науково-практичне значення. На їх підставі можна зробити такі найбільш важливі висновки:
1. Трансферна ціна є такою ціною, яка встановлюється на будь-який об'єкт торгівлі (товари, послуги або фактори виробництва) між взаємозв'язаними компаніями чи структурними підрозділами однієї компанії у разі, якщо об'єкт торгівлі перетинає митний кордон. Терміни «трансферна ціна» і «трансферне ціноутворення» несуть у собі нейтральний потенціал економічних відносин, а стереотип щодо негативного значення цих термінів сформувався через маніпулювання трансферними цінами.
Процес трансферного ціноутворення складається з таких внутрішніх структурних елементів, як суб'єкт, об'єкт і предмет. Усі елементи інституційної складової фінансової системи ТНК можуть бути суб'єктами трансферного ціноутворення: материнська компанія, філії, банківська або фінансова установа, інші інституції. Об'єктом трансферного ціноутворення можуть виступати товари (сировина, проміжні вироби, готова продукція), послуги та фактори виробництва (технології, капітал і праця). Предметом трансферного ціноутворення в широкому розумінні є ціна, яка у вузькому розумінні набуває конкретного значення залежно від об'єкта.
Трансферні ціни можна класифікувати за такими критеріями: видом об'єкта ціноутворення трансферні ціни на товари, послуги та фактори виробництва; формою об'єкта ціноутворення трансферні ціни на матеріальні та нематеріальні активи; методом встановлення ринкові, розрахункові та договірні трансферні ціни; характером відношення до міжнародної торгівлі трансферні ціни торгового і неторгового характеру; метою використання внутрішні та зовнішні трансферні ціни; залежністю від центру відповідальності внутрішньофірмові, трансферні ціни між виробничими підрозділами і трансферні ціни в межах концерну.
2. Фінансова система ТНК складається із взаємозв'язаних інституцій, методів та інструментів, що забезпечують рух фінансових активів у корпорації або опосередковують їхній рух між ТНК та зовнішнім середовищем. Трансферні механізми є важливим елементом функціональної складової фінансової системи ТНК і часто поєднуються з механізмами залучення фінансових ресурсів. Вони забезпечують досягнення ТНК основних фінансових цілей, таких як збільшення загального чистого прибутку, зменшення податкового тягаря, оптимізація розміщення фінансових ресурсів, підвищення ефективності управління обіговими коштами, забезпечення належного фінансування структурних підрозділів тощо.
3. Можна виділити 8 напрямів, за якими еволюціонує наукова думка у сфері трансферного ціноутворення: мікроекономічні дослідження; дослідження з позицій міжнародного фінансового менеджменту; у галузі фінансового та бухгалтерського обліку; у сфері менеджменту; біхевіористські дослідження; дослідження, присвячені регулюванню трансферного ціноутворення та оподаткуванню діяльності ТНК; емпіричні та комплексні дослідження.
4. Основною передумовою маніпулювання трансферними цінами є недосконалість ринків. За наявності податків в обох країнах, що торгують, та імпортного тарифу ТНК завищують трансферні ціни тоді, коли відносна різниця ставок податків у цих країнах вища від ставки мита в країні-імпортері. У протилежному випадку трансферні ціни занижують. За наявності податків, імпортного тарифу в країні-імпортері та експортного тарифу в країні, що експортує, ТНК намагаються підвищити загальний прибуток шляхом встановлення якомога вищих (нижчих) трансферних цін у внутрішньофірмовій торгівлі, якщо відносна різниця ставок податків у двох країнах більша (менша) від суми митних ставок у цих країнах та їх добутку.
5. У процесі експортування до України компаніями з 15 країн найбільших експортерів їх потенційні рішення щодо трансферного ціноутворення будуть такими. Компанії з Італії, США, Великобританії, Китаю, Франції, Японії Чехії, Швеції, Казахстану, Туреччини, Німеччини та Туркменистану будуть заінтересовані встановлювати якомога нижчі трансферні ціни у внутрішньофірмовій торгівлі із взаємозв'язаними компаніями України. Така політика трансферного ціноутворення не становить для України загрози з погляду відпливу активів. З метою уникнення відпливу коштів з України в процесі імпортування з Польщі слід утримувати митні тарифи на рівні не менш як 8 %. Для компаній з Білорусі та Росії загроза відпливу коштів не є суттєвою: рівень митного захисту повинен становити 1,33 %.
6. У випадку експортування з України для компаній з 15 країн найбільших імпортерів можливості регулювання відпливу коштів зовнішньоекономічними методами обмежені. Компанії з таких країн, як Росія, Польща, Угорщина, Молдова, Білорусь, Німеччина, Румунія та Сирія не становлять загрозу щодо відпливу активів з України. Для компаній з інших країн можливі варіанти: якщо митний тариф у Туреччині буде більшим від 7,14 %, то взаємозв'язані компанії з метою економії на митних зборах будуть заінтересовані встановлювати якомога нижчі трансферні ціни, що призведе до відпливу коштів з України. Якщо ж митний тариф буде меншим від 7,14 %, то трансферні ціни завищуватимуться. Це сприятиме перерозподілу активів на користь України. Подібна ситуація спостерігається щодо Китаю, Казахстану та Алжиру. Аналогічний показник для Італії становить 11,94 %, США 15,38 %, Нідерландів 14,5 %. Стосовно цих країн також відсутня можливість регулювання відпливу коштів з України інструментами митної політики. Це зумовлює потребу впровадження системи регулювання трансферного ціноутворення.
7. В основу більшості національних систем регулювання трансферного ціноутворення країн членів ОЕСР, зокрема США, покладено принцип ринкової ціни, який реалізується через низку методів трансферного ціноутворення, пріоритетним з яких є метод незалежного ринкового порівняння. Одним з найбільш ефективних інструментів регулювання трансферного ціноутворення в розвинутих країнах, зокрема в США, є угоди про попереднє встановлення цін, які заздалегідь визначають набір методів та критеріїв, за якими розраховується трансферна ціна у контрольованих транзакціях упродовж певного періоду.
Серед методів трансферного ціноутворення, передбачених, зокрема, розділом 482 «Розміщення доходів та видатків між платниками податків» КВД США, слід відзначити метод незалежного ринкового порівняння, метод ціни перепродажу, метод «витрати плюс», метод порівняння прибутків, метод розподілу прибутку та «невизначений метод», який може застосовуватися в умовах конкретної транзакції і погоджується між ТНК та податковими органами, для матеріальних активів, а також метод порівняння з незалежною транзакцією, метод порівняння прибутків, метод розподілу прибутків та «невизначений метод» для нематеріальних активів. Застосовуються також різні штрафні санкції за маніпулювання трансферними цінами.
8. Система регулювання трансферного ціноутворення в Україні сьогодні фактично відсутня. Існує обмежена кількість нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трансферного ціноутворення і не передбачають механізмів практичного втілення норм, а також санкцій за зловживання трансферними цінами. Немає механізмів, які б регламентували діяльність податкових органів у випадку виявлення несправедливих трансферних цін, не розроблено рекомендацій щодо застосування пропонованих методів трансферного ціноутворення.
З огляду на вищезазначене в дисертації запропоновано механізм впровадження системи регулювання трансферного ціноутворення в Україні. Його реалізація буде поетапною. На першому етапі (1-1,5 року) потрібно прийняти базовий нормативно-правовий документ (закон), визначити методи трансферного ціноутворення на матеріальні активи, а також упровадити механізм угод про попереднє встановлення цін. На другому етапі (2-2,5 року) слід запровадити запропоновані на першому етапі методи трансферного ціноутворення на матеріальні активи, розробити супутні нормативно-правові акти для забезпечення застосування на третьому етапі механізму регулювання трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги, запровадити систему штрафів за зловживання трансферними цінами. На третьому, завершальному етапі (1 рік) потрібно забезпечити практичне застосування методів регулювання трансферного ціноутворення на нематеріальні активи та послуги, скоригувати встановлені раніше норми та сформувати бази даних: інформаційну та судових прецедентів щодо розгляду справ стосовно маніпулювання трансферними цінами.