ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ У ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

На правах рукопису

ПУТРАЙМС Ілмарс Ілмарович

УДК 341.2; 341.231.14

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ
СТАНДАРТІВ ПРАВ ЛЮДИНИ У ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ТИМЧЕНКО Ліліана Олексіївна
кандидат юридичних наук,
доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Ґенеза та еволюція міжнародних стандартів прав людини й основних свобод
1.1 Загальнотеоретичні аспекти поняття стандартів прав людини й основних свобод ...........................................................................................
12
1.2 Міжнародно-правові стандарти прав і свобод людини універсального та регіонального рівнів ......................................................
45
1.2.1 Становлення міжнародно-правових стандартів захисту прав людини в системі Організації Об’єднаних Націй .....................................
57
1.2.2 Формування та розвиток європейських стандартів прав людини й основних свобод ...........................................................................................
66
Висновки до Розділу 1 ................................................................................. 79

РОЗДІЛ 2. Ефективність міжнародних механізмів і процедур захисту прав людини й основних свобод
2.1 Поняття, критерії та умови ефективності норм міжнародного права ...............................................................................................................
82
2.2 Основні міжнародно-правові процедури та механізми захисту прав людини й основних свобод ..........................................................................
106
2.3 Еволюція стандартів прав людини й основних свобод, механізмів імплементації та контролю за їх дотриманням у контексті підвищення їхньої ефективності ......................................................................................

127
Висновки до Розділу 2 .................................................................................. 146

РОЗДІЛ 3. Особливості імплементації міжнародних стандартів прав людини в Україні. Шляхи підвищення ефективності цього процесу
3.1 Ефективність імплементації міжнародних стандартів з прав людини в Україні на сучасному етапі ........................................................
150
3.2 Напрями та шляхи підвищення ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини .......................................................
179
Висновки до Розділу 3 ................................................................................. 188

ВИСНОВКИ ................................................................................................. 190

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................ 197

ВСТУП
Актуальність теми. Стандарти прав людини, що містяться в міжна¬родно-правових актах та їх імплементація в національному законодавстві держав, набули універсального значення для будь-якого типу цивіліза¬ційного суспільства. Однак, як і раніше, зростанню соціальної ролі прав людини багато у чому перешкоджає недостатній розвиток механізмів їх захисту, особливо на внутрішньоправовому рівні.
В той же час, коли на міжнародному рівні спостерігається певний інтерес міжнародного співтовариства у забезпеченні реального контролю за виконанням державами своїх міжнародних зобов’язань у сфері прав і свобод людини, в Україні на внутрішньоправовому рівні ще недостатньо ефективними є засоби і механізми, спроможні протистояти у відповідних випадках порушенню з боку державної влади цих прав і свобод. Тому важливо щоб перспективний розвиток прав і свобод людини базувався на найбільш повній взаємодії міжнародного права з національним правом.
Сьогодні права та свободи людини як найвищий критерій рівня та розвиненості сучасної людської цивілізації виражають найбільш сутнісне у взаємовідносинах як людини з людиною, так і людини зі всіма соціальними спільнотами, в яких вона природним чином перебуває – від сім’ї, нації і народності, соціально-класової належності, професійно-трудової групи, політико-державного об’єднання до людства. У цих правах та свободах втілені політичні, економічні, соціальні, духовно-ідеологічні, культурні та екологічні основи життєдіяльності людей не тільки в окремих суспільствах та державах, а і в масштабах загальнолюдських. Права людини сьогодні стали однією з детермінантів розвитку демократичної публічної влади, реалізації принципів модернізації політичної та правової системи, проведення соціально-економічної та культурної політики, боротьби з екологічними загрозами, злочинністю тощо.
Права людини стали органічним компонентом демократичного політичного простору, інструментом гуманізації суспільних відносин, формування творчої особистості та становлення постіндустріального суспільства. На права людини покладають вирішення важливих внутрішніх, міжнародних та глобальних завдань. У зв’язку з цим, стандарти прав людини відіграють визначальне значення в процесі їх захисту як на міжнародному, так і внутрішньоправовому рівні. В реаліях європейської регіональної системи захисту прав людини, учасником якої є Україна, діють досить ефективні стандарти прав людини, які постійно розвиваються практикою Євро¬пейського суду з прав людини та іншими європейськими органами.
До цих пір не стало практикою правозастосовчих органів України, перш за все судів, застосовувати безпосередньо в своїй практиці встановлені в міжнародному праві стандарти прав людини. Це зумовлюється не лише низьким рівнем правової культури в суспільстві, а, головним чином, недостатнім моральним авторитетом цих стандартів в громадянському суспільстві.
Проблема ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини у внутрішнє право держав, включаючи Україну, залишається актуальним завданням науки міжнародного права, пов’язаним з подоланням існуючого розриву між теорією і практикою в цій сфері. Реалізація основних прав, свобод і обов’язків людини є головним джерелом соціального прогресу і виживання людства в умовах глобалізованих суспільних відно¬син. В процесі імплементації прав і свобод забезпечуються важливі потреби та інтереси людини як учасника історичного розвитку й утвердження справедливості в громадянському суспільстві у взаємодії з політикою, мораллю, релігією.
Отже, процес імплементації міжнародних стандартів прав людини у законодавство України потребує на сьогодні активної діяльності всіх органів державної влади та місцевого самоврядування, а також свого належного теоретико-методологічного обґрунтування, насамперед, з точки зору міжна-родного права.
Зазначені фактори у своїй сукупності визначають актуальність теми даного дослідження, його теоретичну та практичну значимість для розробки рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України.
Слід зауважити, що проблематика захисту прав людини в українській правовій доктрині висвітлена доволі широко. Окремі її аспекти досліджувалися як в межах міжнародного права, так й інших галузей юридичної науки, зокрема теорії держави і права, конституційного права тощо. Серед українських учених, які займалися проблематикою захисту прав людини в межах науки міжнародного права, слід назвати таких фахівців, як М. М. Антонович, М. О. Баймуратов, Ю. М. Бисага, О. В. Бурлак, М. В. Буроменський, В. Г. Буткевич, В. А. Василенко, О. Ф. Висоцький, В. Н. Денисов, А. І. Дмитрієв, В. І. Євінтов, О. В. Задорожний, С. В. Ісако¬вич, А. С. Мацко, О. О. Мережко, В. В. Мицик, В. І. Муравйов, В. Ф. Опришко, Л. Д. Тимченко, Л. О. Тимченко та ін.
Серед вітчизняних фахівців з інших галузей права, які досліджували зазначену проблематику, можна назвати таких відомих учених, як С. П. Добрянський, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко, О. В. Марцеляк, Н. М. Оніщенко, О. В. Пушкіна, П. М. Рабінович, О. Ф. Скакун, В. Ф. Погорілко, Ю. М. Тодика, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко та ін.
Значну увагу захисту прав людини приділяли А. Х. Абашидзе, С. С. Алексєєв, С. В. Бахін, Р. Л. Бобров, Р. М. Валеєв, К. Васак, Л. М. Галенська, Г. М. Даниленко, Г. В. Ігнатенко, В. А. Карташкін, А. І. Козулін, Д. Коплін, В. В. Лазарєв, Г. Лаутерпахт, О. А. Лукашева, Р. А. Мюллерсон, А. С. Пашков, Л. Сон, А. М. Талалаєв, А. Татам, Г. І. Тункін, Д. Харріс, Г. Харт, Т. К. Хартлі, Л. Хенкін, К. Дж. Хостлі, С. В. Черниченко та ін. Окремо слід виділити таких фахівців, як В. Бошард, С. Ю. Марочкін, Л. Х. Мінгазов, Ю. С. Рєшетов, Дж. Стоун, що вивчали проблеми ефективності міжнародного права, в тому числі питання імплементації міжнародних стандартів прав людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України. Вона виконана в межах планових тем університету «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (номер державної реєстрації 01050001907) та «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (номер державної реєстрації 0108U010270).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні міжнародних стандартів прав людини з позиції їх імплементації у правову систему України, аналізі досягнень та недоліків цього процесу, а також умов, що впливають на підвищення їх ефективності.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
– визначити поняття стандарту прав людини як категорії міжнародного права;
– визначити особливості формування, структури та регулюючого впливу міжнародних стандартів прав людини на ефективність їх імплементації;
– проаналізувати правову природу міжнародних стандартів прав людини універсального та регіонального рівнів, з особливим наголосом на аналіз європейської системи захисту прав людини;
– виявити умови, що впливають на ефективність міжнародних стандартів прав людини;
– проаналізувати міжнародні процедури у сфері захисту прав людини та їх роль у розвитку міжнародних стандартів прав людини;
– проаналізувати ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України;
– розробити рекомендації щодо підвищення ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України.
Об’єктом дослідження є міжнародні правовідносини, що визначають в міжнародному праві форму і характер стандартів як на універсальному, так і регіональному рівнях.
Предмет дослідження є механізм імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України з позиції її ефективності.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання міжнародно-правових явищ і проце¬сів, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані резуль¬тати. Філософсько-світоглядною основою дослідження є діалектичний метод, що сприяв дослідженню факторів, що вплинули на виникнення та еволюцію міжнародних стандартів прав людини та особливостей інститу¬ціональних моделей їх реалізації. Дисертаційне дослідження здійснювалося, виходячи з принципів історизму, всебічності, об’єктивності та обґрунтованості, що дало можливість отримати різноаспектні характеристики міжнародних стандартів прав людини.
Методологічну базу дослідження становить також ряд загальнонаукових та спеціально-наукових методів, серед яких: системний та структурно-функціональний методи – використані з метою виявлення умов ефективності міжнародних стандартів прав людини та процесу їх імплементації в правову систему України; історичний – для встановлення закономірностей розвитку міжнародних систем захисту прав людини і визначення у цьому процесі домінуючих тенденцій; соціологічний метод знайшов своє застосування у ході аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників, що обумовили соціальні причини еволюції міжнародних стандартів прав людини, а також при аналізі сучасного стану процесу імплементації цих стандартів до правової системи України; формально-логічний метод – для визначення основних понять, правових основ вирішення колізій міжнародно-правового та внутрішньоправового регулювання суспільних відносин, які виникають в процесі міжнародної співпраці у сфері захисту прав людини та імплементації міжнародних стандартів прав людини; порівняльний метод – для проведення аналізу механізмів і процедур захисту прав людини, які використовуються на універсальному та регіональному рівнях; семантичний метод було застосовано для з’ясування змісту таких словосполучень, як «міжнародні стандарти прав людини», «імплементація міжнародних стандартів прав людини», «ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини» та ін., розкриття їх наукового та практичного значення.
Загалом, дисертаційне дослідження здійснювалось на основі поєднання онтологічного, гносеологічного та аксіологічного аналізу механізмів імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України з позиції визначення його ефективності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним дослідженням, присвяченим проблемі імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України з позиції її ефективності.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку положень і висновків, зокрема:
уперше:
сформоване авторське бачення того, що міжнародні стандарти прав людини являють собою структуру, яка наповнюється, з одного боку, нормами міжнародного права, які різняться між собою за юридичною силою, проте регулюють споріднені відносини у сфері захисту прав людини, а з іншого боку юриспруденцією політичних і конвенційних органів, що діють в якості механізмів міжнародного контролю за дотриманням державами своїх зобов’язань у цій сфері;
встановлено, що міжнародні стандарти прав людини в процесі їх еволюційного розвитку, як і конвенційні принципи і норми, набувають статус обов’язкових для виконання їх державами;
доведено, що складовою встановленої в міжнародному праві концепції захисту прав людини є міжнародні стандарти, які розвиваються в процесі практики міжнародних органів та імплементації;
сформульовано визначення поняття ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини як явища, що має комплексний характер, складаючись з функціонально-цільового, аксіологічного, соціального та психологічного аспектів;
доведено, що дотримання державами стандартів прав людини, які постійно розвиваються в рамках незалежних міжнародних інституцій та їх процедур, необхідно розглядати в якості імплементаційних механізмів захисту прав людини;
удосконалено:
визначення поняття міжнародних стандартів прав людини, під яким слід розуміти систему правових норм (матеріальних і процесуальних, технологічних /технічних/) і нормативних вимог, що мають різну юридичну силу (загальнообов’язкові, рекомендаційні), в яких узагальнюється накопичений міжнародно-правовою практикою досвід регламентації і регулювання суспільних відносин в сфері прав людини, їх реалізації та захисту, спрямованих на забезпечення їх одноманітного розуміння і застосування.
положення про те, що до механізмів виконання державами міжнародних стандартів прав людини в межах універсальних та регіональних органів належать моніторинг, встановлення державами зобов’язань, розгляд індивідуальних скарг фізичних осіб тощо;
отримали подальший розвиток:
висновок про необхідність удосконалення механізмів внутрішнього права України у сфері прав людини з врахуванням юриспруденції інституційних та політичний органів на універсальному та регіональному рівнях, яка наповнює новим змістом конкретні стандарти прав людини;
положення, відповідно до якого особливості інкорпорації норм міжнародного права в правову систему України мають певні недоліки, оскільки акцент робиться лише на одному з джерел міжнародного права – міжнародних договорах, що залишає поза правовим полем міжнародно-правовий звичай;
Практичне значення одержаних результатів визначається його актуальністю, новизною і висновками – загальнотеоретичними і практичними.
Сформульовані в дисертації пропозиції та висновки можуть бути використані:
у правозастосовній діяльності – для визначення напрямів правової політики України у галузі підвищення ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини до правової системи України;
у законодавчій діяльності – під час розробки окремих нормативно-правових актів, спрямованих на виконання Україною міжнародно-правових зобов’язань у сфері захисту прав людини;
у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теорії міжнародного захисту прав людини;
у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників із міжнародного права; при викладанні відповідних навчальних дисциплін і спецкурсів, зокрема таких, як «Міжнародне публічне право», «Права людини», «Правові системи сучасності», «Міжнародний захист прав людини»; у науково-дослідній роботі студентів;
у правовиховній роботі – для виховної роботи серед населення, його ознайомлення з організацією та діяльністю міжнародних організацій з захисту прав людини, підняття загального рівня правової культури громадян України.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри міжнародного права Київського університету права НАН України, оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (м. Луцьк, 17–18 травня 2007 р.; тези опубліковані), «Дотримання прав людини, як фактор авторитету та стабільності держави» (м. Київ, 5 грудня 2007 р.), «Український конституціоналізм від доби УНР – ЗУНР і Карпатської України до сучасності» (м. Київ, 25 червня 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, та одних тезах доповіді на Міжнародній науково-практичній конференції.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (243 найменування). Загальних обсяг дисертації становить 222 сторінки, із яких основний текст – 196 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Найсуттєвішими результатами дослідження, що зумовлюють самостійність та значимість роботи, а також нове вирішення наукової проблеми щодо теоретичних та прикладних питань імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України з позиції його ефективності є наступні висновки, теоретичне узагальнення та відповідні пропозиції:

1. Сучасна концепція прав людини відрізняється від природно-правового розуміння цих прав, яке домінувало упродовж тривалого часу. Серед цих відмінностей необхідно наголосити на формуванні нової парадигми. На зміну класичному трикутнику людина – суспільство – держава, прийшов чотирикутник людина – суспільство – держава – міжнародне співтовариство.
У зв’язку з реалізацією нової парадигми прав людини по-іншому починають сприйматися межі державного суверенітету. Цей новий підхід виражається в тому, що забезпечення прав людини більше не розглядається як сфера, що належить до виняткової юрисдикції держави – права людини та їх захист розглядаються як сфера інтересів міжнародного співтовариства. Змінюється ставлення і до формально-юридичного закріплення прав людини: сучасна концепція, на відміну від прихильників природного права, робить акцент на необхідності закріплення прав людини й основних свобод у позитивному праві.

2. У другій половині ХХ ст. у міжнародному праві починає поширюватись особлива форма співіснування норм різного ступеню обов’язковості. При цьому вони, хоча і відрізнялися між собою за юридичною силою, усе ж регулювали ті ж самі відносини та взаємодоповнювали одне одного. У доктрині такі взаємопов’язані комплекси норм визначаються у формі міжнародних стандартів. Вони отримали поширення у більшості галузей міжнародного права, але більш всього у міжнародному праві прав людини.

3. Під міжнародним стандартом прав людини слід розуміти систему правових норм (матеріальних і процесуальних, технологічних /технічних/) і нормативних вимог, що мають різну юридичну силу (загальнообов’язкові, рекомендаційні), в яких узагальнюється накопичений міжнародно-правовою практикою досвід регламентації і регулювання суспільних відносин в сфері прав людини, їх реалізації та захисту, спрямованих на забезпечення їх одноманітного розуміння і застосування.

4. Проблема становлення системи міжнародних стандартів прав людини має не тільки важливе доктринальне, а й практичне значення як на універсальному і регіональному рівнях, так і на національному (внутрішньоправовому) рівні, а саме в процесі: імплементаційної діяльності держави щодо норм міжнародних договорів, що містять відповідні міжнародні стандарти прав людини і потребують запровадження до національної правової системи; правотворчої діяльності, що дозволяє більш ефективно розробляти проекти законодавчих актів про права людини, норми яких відповідають міжнародним зобов’язанням держави; законодавчої діяльності держави, в результаті якої приймаються нормативні акти про права людини, що відповідають загальновизнаним стандартам; правозастосовчої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; здійснення контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування з реалізації норм законодавства про права людини на предмет її відповідності до міжнародних стандартів прав людини.

5. Розглядаючи існуючі міжнародні стандарти крізь призму їх формування та застосування на певних територіях, слід виділити два типи стандартів – стандарти універсального та регіонального рівнів. При цьому необхідно підкреслити, що стандарти регіонального рівня не повинні бути вужчими за змістом та обсягом прав, аніж стандарти універсальні. Також важливим є те, що з огляду на культурні, релігійні та соціальні відмінності, які існують між різними регіонами, ефективнішим є формування саме регіональних стандартів, оскільки на рівні регіонів зазначені відмінності є значно меншими.

6. Процес формування та закріплення стандартів з прав людини на універсальному рівні має свою специфіку, яка полягає, насамперед, у відповідних формах здійснення практики з прав людини – діяльності міжнародних органів й організацій системи ООН щодо розробки галузевих конвенцій, ухвалення резолюцій, доповідей, рекомендацій, заяв тощо. На рівні регіонів зазвичай основа стандартів формується відповідними договорами з прав людини, а практика – резолюціями відповідних регіональних наглядових і судових органів.

7. Поняття ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини має комплексний характер та включає наступні аспекти: функціонально-цільовий (ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини у даному випадку означає співвідношення між цілями стандартів, цілями актів національного законодавства, до якого імплементовані ці стандарти та реальними результатами їх дії); аксіологічний (ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини при цьому являє собою ступінь відповідності актів національного законодавства цим стандартам та основоположним соціальним цінностям – свободі, порядку, справедливості тощо); соціальний (ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини у даному випадку слід розуміти з позиції відповідності актів національного законодавства, до якого імплементовані ці стандарти, балансу соціальних інтересів, сприяння зниженню рівня напруженості або соціально шкідливої конфліктності у сфері прав людини, тій чи іншій етнічній, лінгвістичній або іншій соціальній групі); психологічний (ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини у даному випадку виступає мірою особистісного розвитку, ступенем духовної і матеріальної самореалізації особи, що забезпечує/має забезпечувати відповідна група приписів національного законодавства, до якого імплементовані ці стандарти).

8. Умови ефективності правових норм доцільно диференціювати на загальні та спеціальні. До загальних належать такі фактори, як зацікавленість самих суб’єктів міжнародного права в ухваленні та фактичній реалізації тих чи інших норм права, відповідність норм законам суспільного розвитку, відповідність мети норм соціальним закономірностям і підвалинам відповідного історичного періоду, урахування реального стану міжнародних відносин, відповідний рівень міжнародної та внутрішньодержавної правосвідомості тощо. Спеціальні ж умови ефективності поділяються на ті, що належать до правотворчості, та ті, що стосуються дії та реалізації права. У першому випадку ідеться переважно про дотримання технічних правил нормотворчості, у другому – ефективність, насамперед, пов’язується із досягненням соціального результату дії норм права.

9. Досліджуючи еволюцію стандартів прав людини й основних свобод, механізмів імплементації та контролю за їх дотриманням у контексті підвищення їх ефективності, слід погодитися з існуючою в доктрині думкою про те, що важелі підвищення ефективності знаходяться як у сфері соціально-політичних, економічних, психологічних, так і правових категорій. Серед останніх, зокрема, виділяється необхідність посилення імплементаційних механізмів, створення нових й активізація вже існуючих міжнародних механізмів і процедур, призначених забезпечити дотримання державами взятих на себе зобов’язань.

10. Слід виділяти тенденцію конкретизації міжнародних стандартів, тобто змісту й обсягу прав, а також формування їх уніфікованого розуміння. У міжнародних відносинах цей процес здійснюється за допомогою різних механізмів. Зокрема, така конкретизація відбувається як ухваленням норм «твердого права» у формі міжнародних договорів, так і з використанням норм «м’якого права». В останньому випадку процес створення стандартів відбувається шляхом формування консенсусу, переважно в межах найавторитетніших міжнародних організацій та їх органів. Необхідно звернути увагу на доволі цікаву тенденцію: формування консенсусу в межах створення стандарту за допомогою норм «м’якого права» іноді дає імпульс для подальшого закріплення уніфікованого розуміння тих чи інших прав, але вже за допомогою «твердого права». Особливу роль відіграє конкретизація змісту й обсягу окремого права через судові рішення. Ідеться, насамперед, про рішення Європейського суду з прав людини, які мають прецедентний характер.

11. У сфері правозастосування серед основних тенденцій розвитку міжнародних стандартів прав людини, імплементаційних і контрольних механізмів в аспекті підвищення їх ефективності можна виділити таке:
– розширення можливостей для фізичних осіб щодо самостійного захисту своїх прав на міжнародному рівні, що виражається у зростанні як кількості міжнародних органів, до яких фізична особа може звернутися з індивідуальною скаргою, так і збільшення підстав для такого звернення;
– посилення ролі судових органів в системі захисту прав людини, що виражається як у поширенні використання судової процедури в захисті прав людини на міжнародному рівні, так і у поширенні юрисдикції існуючих міжнародних судових органів на сферу захисту прав людини;
– посилення взаємодії міжнародного права з національним правом у сфері захисту прав людини, яке відбувається за напрямом інкорпорації – перенесення діяльності міжнародного співтовариства з розробки прав людини на їх забезпечення на міжнародному рівні, що призвело до активізації розробки міжнародних стандартів в цій сфері;
– посилення у правозахисній діяльності ролі неурядових організацій, яким надається більше можливостей для безпосереднього звернення до міжнародних органів з повідомленнями про порушення прав людини та які в деяких випадках отримують статус дорадчих органів при ООН й урядах кількох держав і які теж впливають на розвиток міжнародних стандартів.

12. Дослідження ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини у правову систему України з позиції досягнення соціального результату, заради якого створювалися відповідні норми міжнародного права, свідчить, що існуючий рівень ефективності процесу імплементації міжнародних стандартів є доволі низький. Аналіз причини недостатньої ефективності імплементації міжнародних стандартів та умов, що впливають на цей процес, дозволяє диференціювати такі умови на загальні та спеціальні.

13. Аналіз спеціальних умов забезпечення ефективності імплементації міжнародних стандартів у сфері правотворчості свідчить, що особливості інкорпорації норм міжнародного права до правової системи України мають серйозні недоліки, оскільки акцент робиться лише на одному із джерел міжнародного права – міжнародних договорах, залишаючи поза правовим полем інші джерела міжнародного права.
Беручи до уваги той факт, що міжнародні стандарти є нормами різного ступеня обов’язковості, частиною законодавства України стає лише «тверда» основа, тобто міжнародні договори. Інші джерела міжнародного права залишаються невизначеними у внутрішньому праві України.

14. Недостатній рівень ефективності міжнародних стандартів з прав людини може породити проблеми на законодавчому рівні, серед яких слід назвати спроби самостійного трактування обсягу та змісту прав людини при ігноруванні змісту й обсягу, який вже був сформований на міжнародному рівні у формі саме міжнародних стандартів. Це виражається в тому, що ухвалені закони, а тим більше підзаконні нормативні акти, не у всіх випадках відповідають змісту й обсягу міжнародних стандартів.
15. Аналіз умов ефективності імплементації міжнародних стандартів прав людини на рівні правозастосування свідчить, що серед основних проблем, які існують в Україні у цій сфері, можна назвати відсутність усталеної судової практики з питань прав людини в системі судів загальної юрисдикції та спеціалізованих судів. Суперечлива практика різного застосування судами одних і тих самих норм законодавства за відсутності офіційного тлумачення змісту й обсягу конкретних прав негативним чином позначається на практичній діяльності щодо визначення змісту права та його реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашидзе А. Х. Арабская хартия прав человека / А.Х. Абашидзе, А. И. Абдалла // Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 196–200.
2. Азарова И. В. Проблема классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях / И. В. Азарова // Преступность в России: состояние и проблемы борьбы с ней : сб. материалов Всероссийской науч.-практ. конф. курсантов, слушателей, студентов и адъюнктов (Воронеж, апрель 2008 г.). – Воронеж : Изд-во Воронеж. ин-та МВД России, 2008. – С. 11–12.
3. Акимов А. Н. О соотношении международного права и национального права в эпоху глобализации / А. Н. Акимов, А. Н. Чекин // Международное публичное и частное право. – 2009. – № 5 (50). – С. 44–47.
4. Акофф Р. О целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф. Эмери. – М. : Сов. радио, 1974. – 272 с.
5. Алексеев С. С. Механизмы правового регулирования в социалистическом общенародном государстве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981–1982. –
Т. 1. – 1981. – 361 с.
7. Алексеев С. С. Право: азбука – теории – философия: Опыт комплексного исследования / Алексеев С. С. – М. : Статус, 1999. – 810 с.
8. Алисиевич Е. С. Система правовых стандартов Европейского суда по правам человека / Е. С. Алисиевич // Юрист-международник. – 2006. – № 4. – С. 29–42.
9. Аметистов Э. М. Международное право и труд: факторы имплементации международных норм о труде / Аметистов Э. М. – М. : Междунар. отношения, 1982. – 272 с.
10. Андрусяк Т. Г. Права людини і правова думка: співвідношення понять / Т. Г. Андрусяк // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2002. – Вип. 37. – С. 10–13.
11. Антонович М. М. Застосування міжнародних актів з прав людини в судовій практиці держав / М. М. Антонович // Українське право. – 2004. – № 1. – С. 164–171.
12. Антонович М. М. Проблеми уніфікації юридичної термінології з прав людини / М. М. Антонович // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали III Регіональної наук. конф. (Львів, лютий 1997 р.). – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 1997. – С. 58–61.
13. Антонович М. М. Універсальність прав людини чи культурний релятивізм? / М. М. Антонович // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : у 2 ч., листопад 2000 р., Харків / за ред. М. І. Панова. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2000. – Ч. 1. – С. 91–94.
14. Антонович М. М. Універсальність прав людини: проблеми визначення і тлумачення / М. М. Антонович // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 4. – С. 46–52.
15. Бадирян Г. М. Права личности: исторические и теоретические аспекты основания и признания / Г. М. Бадирян // Государство и право. – 2006. – № 8. – С. 54–61.
16. Бандурка О. М. Забезпечення прав людини – головне завдання держави / О. М. Бандурка // Влада і насильство. – Харків : Ун-т внутр. справ, 1997. – С. 6–11.
17. Бахин С.В. Всеобщая декларация 1948 года: От каталога прав человека к унификации правового статуса личности / С. В. Бахин // Правоведение. – 1998. – № 4. – С. 3–11.
18. Бахин С. В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях / С. В. Бахин // Правоведение. – 1991. – № 2. – С. 41–51.
19. Бацун Д. В. Права человека в современном обществе / Д. В. Бацун // Економічне, політико-правове і духовне життя в Україні та розвиток особистості : матеріали Наук. конф. за підсумками виконання комплексної цільової програми (Харків, 12–13 квітня 2001 р.). – Харків : Нац. юрид. акад. України, 2003. – С. 28–31.
20. Баштанник В. Регламентація захисту прав людини у системі права ЄС: організаційно-правовий аспект / В. Баштанник // Право України. – 2006. – № 9. – С. 56–60.
21. Белугина А. В. Международная защита прав человека в условиях вооруженных конфликтов / Белугина А. В. – Курск : Изд-во РГСУ «Союз», 2010. – 244 c.
22. Беляева Н. Г. Право на неприкосновенность частной жизни: соотношение международно-правовой и внутригосударственной регламентации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; Европейское право» / Н. Г. Беляева. – Казань, 2000. – 18 с.
23. Белякович Н. Н. Духовность как субстанциональный компонент прав человека / Н. Н. Белякович // Право и демократия. – Минск : Белорусский гос. ун-т, 2004. – Вып. 15. – С. 24–38.
24. Берестнев Ю. Российская правовая система и европейские стандарты / Ю. Берестнев // Российская юстиция. – 2001. – № 1. – С. 14–15.
25. Білий П. М. Закон – гарант прав людини / П. М. Білий // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. літ., 2002. – Вип. 13–14. – С. 521–526.
26. Білорицький Г. О. Питання міжнародного права і прав людини в конституціях країн СНД та праві держави Ізраїль (порівняльний аналіз) / Г. О. Білорицький // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М7 Корецького НАН України, 2005. – Вип. 29. – С. 557–562.
27. Бобров Р. Л. Основные проблемы теории международного права / Р. Л. Бобров. – М. : Междунар. отношения, 1968. – 272 с.
28. Болотін Н. Б. Міжнародне соціальне право – право соціального захисту людини / Н. Б. Болотіна // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : у 2 ч., листопад 2000 р., Харків / за ред. М. І. Панова. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2000. – Ч. 1. – С. 91–93.
29. Бондарь Н. С. Права человека и реформа советской политической системы / Н. С. Бондарь // Правоведение. – 1990. – № 2. – С. 3–13.
30. Бороздина Я. А. Классификация прав и свобод человека / Я. А. Бороздина // Международное публичное и частное право. – 2007. – № 6 (39). – С. 10–12.
31. Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини / В. Брюггер // Проблеми філософії права. – К.; Чернівці : Рута, 2003. – Т. 1. – С. 136–146.
32. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії / Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. – К. : Либідь, 2002. – 606 с.
33. Варламова Н. В. Классификация прав человека: подходы к проблеме / Н. В. Варламова // Сравнительное конституционное обозрение. – 2009. – № 4 (71). – С. 152–166.
34. Василенко В. А. Ответственность государства за международные правонарушения / Василенко В. А. – К. : Вища школа, 1976. – 267 с.
35. Васильева A. C. Система защиты прав человека в Европейском Союзе: правовой опыт для Содружества Независимых Государств / А. С. Васильева // Правовая наука. – 2012. – № 6. – С. 21–25.
36. Васильева В. А. Формирование Евразийского союза на постсоветском пространстве / А. В. Васильева // Проблемы и перспективы правового регулирования : материалы Междунар. науч.-практ. конф. (Москва, апрель 2012 г.). – М. : РосНОУ, 2012. – С. 3–11.
37. Васильчук В. О. Формальна та реальна справедливість у концепції прав людини / В. О. Васильчук // Проблеми філософії права : в 7 т. – Київ-Чернівці : Рута, 2003–2009. –
Т. 1. – 2003. – С. 154–156.
38. Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць / [за ред. В. Я. Тація]. – Харків : Право, 2000. – № 4 (23). – 408 с.
39. Владиченко С. Д. Проблеми застосування міжнародних актів щодо прав людини Конституційним Судом України / C. Д. Владиченко // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 105–110.
40. Водолагин С. В. Концепция о правах человека как составная часть правовой системы России / С. В. Водолагин // Российская юстиция. – 2001. – № 8. – С. 24–26.
41. Вознесенская Л. А. Защита прав человека в праве Европейского Союза: институциональный аспект : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; Европейское право» / Л. А. Вознесенская. – М., 2012. – 26 с.
42. Габермас Ю. До легітимації через права людини / Ю. Габермас. – К. : Стилос, 1999. – 254 с.
43. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права / Гавердовский А. С. – К. : Вища школа, 1980. – 318 с.
44. Галенская Л. Н. Об эффективности международно-правового регулирования борьбы с преступностью / Л. Н. Галенская, В. А. Козлов // Правоведение. – 1974. – № 3. – С. 100–107.
45. Гасанов К. К. Абсолютные права человека и ограничения прав / К. К. Гасанов, А. В. Стремоухов // Правоведение. – 2004. – № 1. – С. 164–173.
46. Герасина Л. Н. Проблема региональных и политических стандартов в реализации прав человека / Л. Н. Герасина // Проблеми законності : респуб. міжвід. наук. зб. – Харків : Нац. юрид. академія України, 1998. – Вип. 36. – С. 212–218.
47. Глухарева Л. И. Методологические аспекты развития теории прав человека / Л. И. Глухарева // Государство и право. – 2006. – № 3. – С. 14–19.
48. Гомиен Д. Основные права человека в Европейской конвенции и практике Европейского суда / Д. Гомиен // Права человека в современном мире. – Донецк : ДонГИИИ, 1995. – С. 82–104.
49. Горлов А. Розвантаження судді – потреба часу (розмова з головою Верховного Суду України В. Маляренком) / А. Горлов, С. Демський // Голос України. – 2003. – 11 груд. – № 236. – С. 3, 7.
50. Грушевский М. С. Освобождение России и украинский вопрос / Грушевский М. С. – СПб., 1907. – 198 с.
51. Гулина О. Европейская система защиты прав человека: обзор правовых гарантий Совета Европы, Европейского Союза и национального законодательства Германии / О. Гулина // Сравнительное конституционное обозрение. – 2012. – № 1 (86). – С. 61–72.
52. Даниленко Г. М. Международная защита прав человека. Вводный курс : [учеб. пособие] / Даниленко Г. М. – М. : Юрист, 2000. – 256 с.
53. Дженис М. Европейское право в области прав человека / Дженис М., Кэй Р., Брэдли Э. ; пер. с англ. – М. : Права человека, 1997. – 640 с.
54. Добрянський С. Загальнотеоретичні дослідження прав та свобод людини: окремі проблеми / С. Добрянський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2005. – Вип. 41. – С. 14–22.
55. Добрянський С. П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини / С. П. Добрянський // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного ін-ту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. – Львів : Астрон, 2006. – Серія І. – Вип. 10. – С. 90–100.
56. Добрянський С. П. Вихідні засади прав людини: до характеристики сучасної інтерпретації / С. П. Добрянський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 39. – С. 28–36.
57. Добрянський С. П. Інститут прав людини: до характеристики вихідних засад / С. П. Добрянський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – С. 3–9.
58. Добрянський С. П. Поняття прав людини: деякі питання загальної теорії / С. П. Добрянський // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Харків, 2002. – Вип. 3. – С. 141–150.
59. Добрянський С. П. Права людини з позицій універсалізму та релятивізму / С. П. Добрянський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 40. – С. 3–7.
60. Дулина Н. С. Права человека и правовое государство / Н. С. Дулина // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / [відп. ред. Л. І. Кормич]. – Одеса : Юрид. літ., 1997. – Вип. 13–14. – С. 701–705.
61. Дюрягин И. Я. Право и управление / Дюрягин И. Я. – М. : Юрид. лит., 1981. – 168 с.
62. Європейські стандарти в галузі свободи слова / М-во юстиції України. – К. : Видавничий Дім « Ін Юре», 2002. – 232 с.
63. Задирако П. Человек, право и государство: история и современность / П. Задирако, В. Туманов // Юридический вестник. – 1997. – № 3. – С. 103–110.
64. Задыхайло Д. В. Предпринимательская деятельность в системе международных стандартов прав человека / Д. В. Задыхайло // Проблеми законності : респуб. міжвід. наук. зб. – Харків : Нац. юрид. академія України, 1998. – Вип. 36. – С. 134–140.
65. Закон України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
66. Закон України «Про закордонних українців» від 04 березня 2004 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4381-VI від 09 лютого 2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 343.
67. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
68. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 27 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
69. Зарецкая М. Г. Соотношение международного и национального права по вопросу о правах человека / М. Г. Зарецкая // Правовая система России: состояние, проблемы, перспективы : материалы Всероссийской заочной науч.-практ. конф., октябрь 2010 г., Сибай / отв. ред. С. М. Аламова. – Сибай : Изд-во ГУП РБ «СГТ», 2010. – С. 191–195.
70. Защита прав человека в современном мире / [под ред. Ледях И.А. ]. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1993. – 146 c.
71. Иванов А. П. Основные признаки конституционных прав и обязанностей советских граждан : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02. «Государственное право» / А. П. Иванов. – Саратов, 1969. – 18 с.
72. Игнатенко Г. В. Международное право и общественный прогресс / Игнатенко Г. В. – М. : Междунар. отношения, 1972. – 150 с.
73. Игнатенко Г. В. Международное признанные права и свободы как компоненты правового статуса личности / Г. В. Игнатенко // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 87–101.
74. Ижиков М. Ю. Взаимодействие международного и внутригосударственного права в области защиты прав человека : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; европейское право» / М. Ю. Ижиков. – М., 2012. – 26 с.
75. Калинин В. А. Воздействие стандартов защиты прав и свобод человека и гражданина на российскую конституционно-правовую практику : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; Европейское право» / В. А. Калинин. – М., 2008.– 25 с.
76. Карташкин В. А. Всеобщая декларация и права человека в современном мире / В. А. Карташкин // Советский ежегодник международного права, 1988. – М. : Наука, 1989. – С. 39–50.
77. Карташкин В. А. Международная защита прав человека и реформирование Организации Объединенных Наций / В. А. Карташкин // Международное право. – 2006. – № 1 (25). – С. 5–15.
78. Карташкин В. А. Международная защита прав человека (Основные проблемы сотрудничества государств) / Карташкин В. А. – М. : Междунар. отношения, 1976. – 224 с.
79. Карташкин В. А. Международные акты о правах человека : сб. документов / В. А. Карташкин, Е. А. Лукашева. – М. : Норма-Инфра, 1999. – 784 с.
80. Карташкин В. А. Права человека: международная защита в условиях глобализации / Карташкин В. А. – М. : Норма, Инфра-М, 2011. – 288 c.
81. Кацубо С. П. Основы прав человека / Кацубо С. П., Кучвальская И. В., Лугвин С. Б. – Минск : Из-ние университетское, 2002. – 263 с.
82. Кибальник А. Г. О соответствии уголовного законодательства международному стандарту по правам человека / А. Г. Кибальник, И. Г. Соломоненко // Государство и право. – 2001. – № 9. – С. 42–48.
83. Кислицына Н. Ф. Роль Организации Объединенных Наций в области защиты прав человека в сфере международного бизнеса / Н. Ф. Кислицына // Закон и право. – 2012. – № 8. – С. 91–92.
84. Козулин А. И. Об источниках прав человека / А. И. Козулин // Государство и право. – 1994. – № 2. – С. 144–152.
85. Козюбра М. І. Природа прав людини: пошук нових концептуальних підходів / М. І. Козюбра // Острозька академія : наук. записки. Право. – Острог, 2001. – Вип. 2, ч. 1. – С. 14–18.
86. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні : навч. посібник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
87. Кондратьєв Я. Ю. Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку / Я. Ю. Кондратьєв // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства : матеріали Наук. конф. (Харків, 21–22 червня 2001 р.). – Харків : Право, 2001. – С. 537–541.
88. Конь Г. И. Организационная структура и порядок функционирования Межамериканского суда по правам человека : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; Европейское право» / Г. И. Конь. – М., 2011. – 40 с.
89. Копєйчиков В. Роль міжнародних стандартів з прав людини у діяльності міліції по забезпеченню законності / В. Копєйчиков, А. Олійник, О. Тихомиров // Право України. – 1993. – № 7. – С. 26–28.
90. Кофман Б. Міжнародні виборчі стандарти: ідентифікаційна та структурна характеристика / Б. Кофман // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2007. – № 3 (9). – С. 74 – 80.
91. Кофман Б. Я. Международные избирательные стандарты и глобальный конституционализм: вопросы взаимосвязи / Б. Я. Кофман // Правові засади реформування державноі влади та місцевого самоврядування в Україні : матеріали Наук.-теорет. конф., приуроченої до 10-ої річниці заснування Юридичного факультету Академії муніципального управління, 26 вересня 2008 р., Київ / за заг. ред. В. В. Луця, О. П. Литвина. – К. : Вид.-поліграф. центр Академії муніцип. управління, 2009. – С. 196–200.
92. Кофман Б. Я. Международные избирательные стандарты : теоретические подходы к дефинитивному определению / Б. Я. Кофман // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 35. – С. 600–606.
93. Кофман Б. Я. Міжнародні виборчі стандарти та їх імплементація в законодавство України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Б. Я. Кофман. – Маріуполь, 2012. – 22 с.
94. Кофман Б. Я. Роль международных избирательных стандартов в формировании глобального конституционализма / Б. Я. Кофман // Національні та міжнародні механізми захисту прав людини : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 19–20 вересня 2008 р., Харків / за ред. А. Т. Комзюка. – Харків : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутрішніх справ, 2008. – С. 106–109.
95. Кофман Б. Я. Теоретические и нормативные подходы к дефинитивному определению и структурной характеристике международных избирательных стандартов / Б. Я. Кофман // Порівняльно-правові дослідження. – 2008. – № 12. – С. 197–202.
96. Кофман Б. Я. Теоретические и нормативные подходы к дефинитивному определению и структурной характеристике международных избирательных стандартов / Б. Я. Кофман // Порівняльно-правові дослідження. – 2009. – № 1. – С. 75–84.
97. Кузнецов А. А. Классификация прав и свобод человека и гражданина в современной юридической литературе / А. А. Кузнецов // Защита прав человека: теория и практика, проблемы совершенствования правозащитной системы в регионах : материалы Всероссийской научн.-практ. конф., 10 декабря 2004 г., Пермь / редкол.: В. М. Чернышева (отв. ред.), М. А. Дремин, А. В. Москалев, О. М. Старкова, В. Г. Шумихин. – Пермь : ИВЭСЭП, 2005. – С. 45–49.
98. Кульчар К. Основы социологии права / К. Кульчар. – М. : Прогресс, 1981. – 256 с.
99. Курс международного права : в 7 т. / [отв. ред. Н. А. Ушаков]. – М. : Наука, 1989–1993.
– Т. 6: Отрасли международного права. – 1992. – 312 с.
100. Лазарев В. В. Советский закон в действии / Лазарев В. В. – М. : О-во «Знание» РСФСР, 1988. – 239 с.
101. Леви А. А. Роль судебной системы Европейского Союза в механизме защиты прав и свобод человека в Европе / А. А. Леви, О. М. Мещерякова // Закон и право. – 2012. – № 6. – С. 82–84.
102. Лукашук И. И. Новое в осуществлении норм международного права / И. И. Лукашук // СЕМП 1986 г. – М. : Наука, 1987. – С. 46–65.
103. Луковская Д. И. Классификация прав и свобод человека и гражданина Д. И. Луковская // История государства и права. – 2007. – № 15. – С. 2–4.
104. Пеньков Д. С. Классификация прав человека и правовой статус: проблема соотношения / Д. С. Пеньков // Труды юридического факультета Северо-Кавказского государственного технического университета : сб. науч. трудов. – Ставрополь : Изд-во СевКавГТУ, 2005. – Вып 8. – С. 88–101.
105. Люббе-Вольф Г. Международная защита прав человека и принцип субсидиарности: аргументы в пользу решения – «коридора» в случае конфликта прав / Г. Люббе-Вольф // Сравнительное конституционное обозрение. – 2011. – № 2 (81). – С. 67–72.
106. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер. – М. : Прогресс-Универс, 1993. – 382 c.
107. Максимов С. Інститут прав людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти / С. Максимов // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць. – Харків : Право, 2000. – № 3 (22). – С. 49–57.
108. Максимов С. І. Концепція прав людини Дж. Локка як вияв сили і слабкості класичної теорії природного права / С. І. Максимов // Донецький університет правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2002. – № 1. – С. 3–10.
109. Максименко В. А. Категории прав человека в мусульманском праве / В. А. Максименко // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 2004. –– № 2. – С. 85–94.
110. Малишко М. І. Права людини та їх розвиток та території України / М. І. Малишко // Острозька академія : наук. записки. Право. – Острог, 2001. – Вип. 2, ч. 1. – С. 182–183.
111. Малько А. В. Право для человека: ограничение или стимул? / А. В. Малько // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 22–34.
112. Манов Б. Г. ООН и содействие осуществлению соглашений о правах человека / Манов Б. Г. – М. : Наука, 1986. – 111 с.
113. Мануля Є. Й. До питання про ґенезу і поняття прав людини / Є. Й. Мануляк // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 16. – С. 30–35.
114. Марочкин С. Ю. Проблема эффективности норм международного права / Марочкин С. Ю. – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1988. – 148 с.
115. Мацоки В. В. Обеспечение прав граждан на достаточный жизненный уровень в аспекте международно-правовых стандартов / В. В. Мацокин // Проблеми законності : респуб. міжвід. наук. зб. – Харків : Нац. юрид. академія України, 1998. – Вип. 35. – С. 46–49.
116. Мережко О. О. Історія міжнародно-правових вчень / Мережко О. О. – К. : Юрид. думка, 2004. – 296 с.
117. Методы, принимаемые ООН в области прав человека : исследования Генерального Секретаря ООН // Документ ООН. – А/С 32/6-6, add.1.
118. Мингазов Л. Х. Социальная ценность международного права как фактор ее эфективности / Л. Х. Мингазов // СЕМП. 1985 г. – М., 1986. – С. 64–81.
119. Мингазов Л. Х. Эффективность норм международного права / Мингазов Л. Х. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1990. – 208 с.
120. Мистелис Л. А. Международное и внутригосударственное право. Проблемы, связанные с правами человека / Л. А. Мистелис // Права человека в современном мире. – Донецк : Донецкая школа прав человека, 1995. – С. 48–58.
121. Михалев В. А. Учение о правах человека в системе юридической науки / В. А. Михалев // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 18. – С. 223–225.
122. Мороз С. П. Концептуальні підходи дослідження проблеми прав людини / С. П. Мороз // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2005. – № 1 (20). – С. 69–75.
123. Мороз С. П. Права людини в Україні: шлях від зародження ідеї до сучасної розробки механізму забезпечення / С. П. Мороз // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3 (8). – С. 211–218.
124. Мюллерсон Р. А. Конституция СССР и вопросы соотношения международного и национального права / Мюллерсон Р. А. – М. : Междунар. отношения, 1980. – 136 с.
125. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Мюллерсон Р. А. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
126. Мюллерсон Р. А. Соотношение международного и национального права / Мюллерсон Р. А. – М. : Междунар. отношения, 1982. – 136 c.
127. Низар Аюб. Взаимодействие внутригосударственных и международных юридических механизмов защиты прав человека : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право, Европейское право» / Низар Аюб. – М., 1998. – 23 с.
128. Обговорення проблем реалізації прав людини у контексті міжнародних конвенцій : матеріали «Круглого столу», проведеного юрид. факультетом КНУ імені Тараса Шевченка, 19 вересня 2003 р., Київ // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 9. – С. 33–42.
129. Общая теория прав человека / [ред. Е. А. Лукашева]. – М. : Норма, 1996. – 501 с.
130. Общепризнанные нормы в современном международном праве / [под ред. Н. Н. Ульяновой]. – К. : Наукова думка, 1984. – 267 с.
131. Оганесян Н. А. Права человека в истории философской и политико-правовой мысли / Н. А. Оганесян // История государства и права. – 2004. – № 2. – С. 7–10.
132. Олейников С. Н. Правовые формы деятельности государства в контексте прав и свобод человека / С. Н. Олейников // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : у 2 ч., листопад 2000 р., Харків / за ред. М. І. Панова. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2000. – Ч. 1. – С. 94–98.
133. Орзіх М. П. Глобалізація доктрини прав людини і громадянина / М. П. Орзіх // Правова держава : щорічник наук. праць. – К. : Ін Юре, 1998. – Вип. 9. – С. 22–31.
134. Орзіх М.П. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні / М. П. Орзіх // Право України. – 1992. – № 4. – С. 7–11.
135. Пазенок А. С. Системний підхід у науковому дослідженні прав людини / А. С. Пазенок // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН Украни, 2005. – Вип. 28. – С. 230–236.
136. Панкевич І. М. Межі державної діяльності і межі прав людини (деякі вихідні положення) / І. М. Панкевич // П