ЕКОНОМІЧНІ І СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ЛЮДИНИ: ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ТА ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ В ЮРИДИЧНУ ПРАКТИКУ УКРАЇНИ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Короткий опис

ЗМІСТ

Зміст ………………………………………………………………........ 2
Перелік термінів і скорочень ……………………….………..……… 4
Вступ …………………………………………………...………….….. 5
Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика економічних і соціальних прав людини та їх європейських стандартів …….…………………. 13
1.1. Загальнотеоретичні моделі економічних і соціальних прав
людини ………………………………………………………………… 13
1.2. Економічні і соціальні права людини: поняття та особливості … 46
1.3. Європейські стандарти економічних і соціальних прав людини:
поняття, ознаки, класифікація …………………………………………. 50
1.4. Висновки до розділу ………………………………………………. 59
Розділ 2. Закріплені в актах Ради Європи стандарти економічних і
соціальних прав людини в інтерпретації її спеціалізованих органів … 62
2.1. Економічні та соціальні права у Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод та їх захист Європейським
судом з прав людини …………………………………………………… 62
2.2. Європейська соціальна хартія (переглянута):
загальна характеристика ……………………………………………….. 73
2.3. Стандарти економічних і соціальних прав людини в
Європейському Союзі та Раді Європи:
взаємозв’язок і співвідношення ……………………………………….. 100
2.4. Особливості принципів тлумачення Європейської соціальної
хартії (переглянутої) (за матеріалами практики Європейського
комітету з соціальних прав) ……………………..……………………. 109
2.5. Висновки до розділу ………………………… ………………….. 123
Розділ 3. Проблеми впровадження європейських стандартів економічних
і соціальних прав людини в юридичну практику України ………….. 127
3.1. Імплементація Європейської соціальної хартії (переглянутої)
в юридичну практику України: проблеми та перспективи ………….. 127
3.2. Роль Конституційного Суду України у забезпеченні економічних
і соціальних прав людини і громадянина …………………………… 143
3.3. Висновки до розділу …………………………………………….. 168
Висновки ……………………………………………………………... 170
Список використаних джерел ………………………………………. 177

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Визначення Конституцією України головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав та свобод людини, а також проголошення курсу на формування соціальної держави неминуче висувають на перший план проблему захисту соціально-економічних прав людини, які, як відомо, є менш захищеною – як фактично, так і юридично гарантованою групою прав порівняно з іншими їх різновидами. Означена група прав характеризується певними особливостями, які відрізняють їх від прав громадянських і політичних. Часто-густо, з огляду на такі особливості соціально-економічних можливостей людини, ставлять під сумнів належність останніх до прав взагалі.
Після ратифікації Україною у липні 1997 року Конвенції та у жовтні 2006 року – ЄСХ (п) проблеми впровадження європейських стандартів соціально-економічних прав, звітування про дотримання та виконання приписів ЄСХ (п) перед відповідними контрольними інстанціями РЄ (насамперед – перед Комітетом) набули для вітчизняної юриспруденції безпосередньо практичного значення. Для правильного розуміння норм ЄСХ (п), більшість яких сформульовано у вигляді оціночних понять, витлумачуваних досить різноманітно, особливо важливими стають правоположення Комітету, який є єдиним органом офіційного тлумачення цього міжнародного договору. Також задля з’ясування змісту європейських стандартів означеної групи прав, необхідно зважати й на значну кількість рішень Суду, які, так чи інакше, зачіпають питання захисту таких прав.
Про важливість теми даного дисертаційного дослідження свідчить також і те, що нинішній стан економічних і соціальних прав не можна вважати задовільним. За даними третьої доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про стан дотримання і захисту прав і свобод людини в Україні» бідність значної частини населення стала головним порушенням прав громадян України, через яку унеможливлюється реалізація інших прав людини. Передумовою такого становища є багаторічна невідповідність розміру мінімальної заробітної плати прожитковому мінімуму (наприклад, 515 гривень і, відповідно, 592 гривні станом на 1 січня 2008 року; 605 гривень і, відповідно, 626 гривень – на 01 грудня 2008 року), а також заборгованість з виплати заробітної плати, яка на 1 січня 2008 року склала 669 млн. гривень (за даними Державного комітету статистики України).
Знання європейських стандартів економічних і соціальних прав людини, загальних особливостей їх інтерпретації нині є практично значущим для різноманітних державних органів України, у тому числі законодавчого та судових, оскільки українська юридична практика має відповідати і ЄСХ (п), і Конвенції.
Усе це обумовлює необхідність дослідження загальнотеоретичних аспектів економічних і соціальних прав людини та їх європейських стандартів, а також імплементації останніх у нашій державі.
У сучасний період означена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних юридичних наук: загальної теорії права та держави (включаючи теорію прав людини), міжнародного публічного права, трудового права, права соціального забезпечення та інш. Загалом її досліджували як вітчизняні науковці (Н. Болотіна, В. Гладких, О. Грищук, С. Добрянський, М. Козюбра, В. Костицький, В. Мармазов, О. Панкевич, Н. Раданович, П. Рабінович, І. Сенюта, Н. Сидоренко, В. Сіренко, В. Тацій, С. Федик, М. Феськов, М. Хавронюк, Г. Чанишева, С. Шевчук та інш.), так і зарубіжні (Ж.-Ф.Аканджі-Комбе, С. Алексєєв, Ф.Алстон, М.Белл, М. Бондарь, К. Браун, Р. Брілла, К. Бут, Г. Горі, Д. Гом’єн, Л. Гордон, Л. Глухарєва, Д. Донеллі, Л. Зваак, В. Іваненко, І. Іваненко, Д. Куїнн, О. Лукашова, Б. Парех, Г. Стайнер, С.Фабре, Д. Харріс, Т. Херві та інш.). Проте комплексне монографічне загальнотеоретичне дослідження соціально-економічних прав людини та їх європейських стандартів в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є необхідною складовою розвитку загальної теорії прав людини і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту в Україні таких прав.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка за темою «Юридичний механізм забезпечення прав людини і громадянина в сучасних правових системах» (номер державної реєстрації 0105U004915).
Мета і завдання дослідження. Ця мета полягає у з’ясуванні сутності й особливостей економічних і соціальних прав людини, їх європейських стандартів, а також в обґрунтуванні рекомендацій стосовно поліпшення впровадження останніх в юридичну практику України.
Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:
- охарактеризувати розвиток уявлень стосовно економічних і соціальних прав людини у загальнотеоретичних моделях прав людини;
- здійснити загальнотеоретичну характеристику таких прав людини;
- уточнити загальне поняття стандартів економічних і соціальних прав людини, визначити їхні ознаки;
- класифікувати європейські стандарти економічних і соціальних прав людини відповідно до ЄСХ (п);
- дослідити Конвенцію та ЄСХ (п) як складові юридичного механізму захисту означених прав людини в Україні;
- з’ясувати суть і систему основних принципів тлумачення юридичних норм, в яких закріплено економічні і соціальні права людини (насамперед, норм ЄСХ (п));
- з’ясувати взаємозв’язок та співвідношення стандартів економічних і соціальних прав людини, встановлених у ЄС та РЄ;
- охарактеризувати шляхи подальшого впровадження європейських стандартів економічних і соціальних прав у юридичну практику України;
- дослідити юридичні засоби забезпечення та захисту європейських стандартів економічних і соціальних прав людини й запропонувати можливості вдосконалення таких засобів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в економічній та соціальній сферах, які опосередковуються правовим – як міжнародним, так і національним – регулюванням.
Предметом дослідження є європейські стандарти економічних і соціальних прав людини та юридичний механізм їх забезпечення в Україні.
Методи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям даного дослідження послугували: соціально-детерміністичний, діалектичний та потребовий концептуальні підходи. Із загальнонаукових дослідницьких методів застосовувались, насамперед, системно-структурний, порівняльно-правовий, а зі спеціально-юридичних методів – тлумачення юридичних норм, соціально-правовий аналіз юридичної практики та правової статистики.
Соціально-детерміністичний підхід використано задля встановлення того, яким чином економічні й соціальні права людини вирішально зумовлюються факторами суто соціальними. Діалектичний підхід застосовано для виявлення і пояснення розвитку таких прав, змін їх змісту й обсягу. Системно-структурний метод застосовано з метою виявлення місця економічних і соціальних прав людини у загальній системі прав людини. Порівняльно-правовий метод використано для встановлення схожих та відмінних положень у різноманітних юридичних актах – як міжнародних, так і національних, – які стосуються зазначених прав.

Аналіз юридичної практики здійснювався в процесі вивчення матеріалів застосування норм ЄСХ (п) та Конвенції відповідно Комітетом і Судом, а також матеріалів тлумачення норм чинного законодавства Конституційним Судом України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняному правознавстві загальнотеоретичним монографічним дослідженням європейських стандартів економічних і соціальних прав людини та юридичного механізму їх забезпечення в Україні. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:
уперше:
- визначено й обґрунтовано загальнотеоретичні моделі економічних і соціальних прав людини, які використано для пояснення правової природи та взаємозв’язку останніх із іншими групами прав, насамперед правами громадянськими та політичними, а саме моделі: класична (ліберальна), соціалістична, універсальна (синтетична);
- з’ясовано систему принципів тлумачення юридичних норм саме щодо економічних і соціальних прав людини (за матеріалами інтерпретації Комітетом ЄСХ (п)), а саме принципи ефективності, пропорційності, автономності, свободи національного розсуду, фундаментальної єдності усіх груп прав людини;
- встановлено та системно схарактеризовано судовоподібну природу діяльності Комітету в межах контрольних процедур за ЄСХ (п), яка виявляється, зокрема, у способах його формування і функціонування, а також у таких принципах процедури його діяльності, як-от: гласність і відкритість розгляду, рівність та змагальність сторін у процесі;
- з’ясовано співвідношення стандартів економічних і соціальних прав людини в ЄС та у РЄ, яке полягає у тому, що хоча ЄСХ (п) визнано джерелом Хартії основних прав ЄС у галузі соціально-економічних прав, цей договір РЄ (включаючи й практику Комітету) юридично не інкорпорований у право ЄС;
- встановлено й обґрунтовано, що ЄСХ (п) як складник юридичного механізму забезпечення економічних і соціальних прав має застосовуватись в юридичній практиці України з урахуванням практики Комітету, його інтерпретацій цього договору;
по-новому:
- визначено дефініцію й ознаки загального поняття європейського стандарту економічних і соціальних прав людини як закріпленої у відповідному регіональному міжнародному договорі можливості людини задовольняти її потреби в економічній та соціальній сферах життєдіяльності; стандарт призначений слугувати орієнтиром для відповідної внутрішньодержавної юридичної практики. Ознаками таких стандартів є їх модельність («взірцевість»), становлення мінімальної межі стандарту, його нормативна (юридична) закріпленість, плюралізм інституціональних механізмів імплементації та захисту стандартів, достатня свобода національного розсуду в їх застосуванні;
- класифіковано означені стандарти (з урахуванням ЄСХ (п)), зокрема, за дією на коло осіб; за видовою специфікою адресатів стандартів; за способом їх здійснення; за змістом можливостей людини, закріплених у Хартії;
дістали подальшого розвитку:
- положення про специфічні властивості саме економічних і соціальних прав людини (особлива сфера їх поширення, антропна сутність і зміст, роль держави та її обов’язки в їх забезпеченні);
- обґрунтування можливостей юридичного захисту деяких економічних та соціальних прав за Конвенцією, яка закріплює такі права або прямо, або опосередковано;
- пропозиції щодо уточнення конституційних формулювань в Україні принципу недискримінації (рівності), а також прав на свободу об’єднання, на працю, на достатній життєвий рівень (ст. 24, 43, 47, 127 Основного Закону).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого розроблення загальнотеоретичних аспектів економічних і соціальних прав людини. Беручи до уваги, що у дисертаційному дослідженні чимала увага приділяється особливостям правозастосовної та правотлумачної діяльності Комітету, висновки дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення змісту й розвитку європейських стандартів прав людини, закріплених в ЄСХ (п);
- у правотворчій діяльності – для правильного конструювання та вдосконалення закріплених у вітчизняних нормативно-правових актах стандартів економічних і соціальних прав людини; деякі пропозиції щодо уточнення конституційних формулювань були скеровані до Секретаріату Президента України;
- у правозастосовній та правотлумачній діяльності – для адекватного розуміння європейських стандартів соціально-економічних прав людини і використання їх як «зразка» інтерпретації;
- у навчальній діяльності – для застосування у процесі викладання в юридичних та інших гуманітарних навчальних закладах таких дисциплін, як-от: «Загальна теорія права та держави», «Права людини», «Міжнародне право», «Трудове право», «Право соціального забезпечення».
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Низку її положень було виголошено у доповідях на таких науково-практичних конференціях: «50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні» (м. Харків, 19-20 жовтня 2000 р.); «Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід» (м. Одеса, 9 грудня 2001 р.); «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології» (м. Львів, 11-12 грудня 2002 р.); «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, 5-6 грудня 2003 р.; 10-11 листопада 2006 р.; м. Львів, 9-10 листопада 2007 р.); «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.).
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені автором у дванадцяти наукових працях, вісім з яких опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертація присвячена розв’язанню актуального наукового завдання, що полягає у загальнотеоретичній характеристиці європейських стандартів економічних і соціальних прав людини та юридичного механізму їх забезпечення в Україні. За результатами цього дослідження зроблено такі основні висновки:
1. Розуміння природи прав людини в цілому пов’язується насамперед із вибором між двома основними їх концепціями: природно-правовою та позитивістською. У кожній з них економічні і соціальні права людини виокремлюються. У процесі історичного розвитку таких прав викристалізувалися три основні загальнотеоретичні моделі у визначенні їх природи та взаємозв’язку з іншими групами прав, насамперед із правами громадянськими (особистісними) та політичними. До таких моделей належать:
А) Класична (ліберальна) модель. Згідно з нею, економічні і соціальні права не є суб’єктивними правами, а розглядаються лише як декларації, ідеали, принципи, «загальні публічні права» (у політичному розумінні), «права-доручення». Вони не можуть бути забезпечені безпосередньо державно-юридичними інституціями, зокрема судовим захистом, на противагу «класичним» правам – громадянським (особистісним) і політичним. Така модель, зазвичай, притаманна природно-правовій концепції прав людини.
Б) Соціалістична модель. Економічні і соціальні права людини є визначальними з-поміж усіх прав людини; а права громадянські (особистісні) й політичні вважаються похідними від них. Держава-патерналіст «дарує» такі права громадянам, конституюючи їх у своїх юридичних актах. Така модель властива позитивістській концепції прав людини.
В) Універсальна (синтетична) модель. Усі види прав людини є неподільними, невід’ємними, універсальними, взаємообумовленими й взаємозалежними. Така модель запроваджена на найвищому міжнародному рівні та на сьогодні є офіційною позицією ООН. Приєднання більшості держав до міжнародних договорів з прав людини є, з-поміж іншого, проявом тенденції переходу від перших двох моделей означеного різновиду прав людини до моделі синтетичної.
2. Економічні і соціальні права відзначаються певними особливостями порівняно з іншими видами прав людини. Такі права поширюються на певну – соціально-економічну – сферу життєдіяльності людини. Вони становлять собою можливості здобувати засоби для існування, беручи безпосередню участь у виробництві чи в організації виробництва матеріальних та інших благ, або отримуючи такі засоби зі соціальних джерел через соціальне утримання (аліментування). Для забезпечення реальності таких прав необхідні позитивні зусилля держави зі створення умов для їх реалізації людиною, пов’язані зі значними витратами, в межах економічних можливостей країни. Обов'язок держави забезпечувати економічні й соціальні права зазвичай не має тієї міри формальної визначеності, яка властива її обов'язку забезпечувати права громадянські (особистісні) і політичні. Це знаходить прояв у використанні при закріпленні соціально-економічних прав здебільшого „нежорстких”, рекомендаційних, оцінювальних формулювань (наприклад, „гідний рівень життя”, „справедливі та сприятливі умови праці”, „задовільне існування”). Здійсненність таких прав є визначальною рисою соціальної держави.
3. Будь-яке право людини (у тому числі економічне чи соціальне) розглядається насамперед як право природне. Стандартом же його слугує позитивний (зазвичай міжнародно-вольовий) вияв природного права. Відтак, європейським стандартом економічних і соціальних прав людини може вважатись закріплена у відповідному регіональному міжнародному договорі можливість людини задовольняти її потреби в економічній та соціальній сферах життєдіяльності, призначена слугувати орієнтиром для відповідної внутрішньодержавної юридичної практики. Обсяг таких можливостей конкретизується, уточнюється у процесі інтерпретації конвенційних актів спеціалізованими органами міжнародної організації (зокрема, РЄ). Ознаками таких стандартів є їх модельність («взірцевість»), встановлення мінімальної межі стандарту, його нормативна (юридична) закріпленість, плюралізм інституціональних механізмів імплементації та захисту стандартів, достатня свобода національного розсуду в їх застосуванні.
4. Стандарти економічних і соціальних прав людини за ЄСХ (п) можна класифікувати, зокрема, у такий спосіб: за дією на коло осіб: а) діючі на усіх суб’єктів («кожна людина», «усі»), б) діючі на визначене коло осіб (наприклад, тільки на малозабезпечених осіб, тільки на осіб похилого віку); за видовою специфікою адресатів стандартів: а) права індивідів, б) права сім’ї, в) права представників працівників, г) права організацій працівників (у тому числі профспілок), д) права роботодавців, е) права організацій роботодавців; за способом здійснення: а) індивідуальні, б) колективні; за змістом можливостей, закріплених у Хартії: а) права у сфері зайнятості та праці, б) навчання, в) здоров’я, г) соціального забезпечення та захисту.
5. Комплексний аналіз Конвенції, Протоколів до неї та відповідної прецедентної практики Суду дозволив виявити можливість захисту деяких економічних і соціальних прав людини за Конвенцією, яка закріплює такі права або прямо (зокрема, заборона примусової праці, право власності, право на освіту, право на свободу об’єднань), або опосередковано (соціальні гарантії права на справедливе судочинство, право на повагу до сімейного життя, право на захист своїх цивільних прав і обов’язків, право на свободу висловлювань у зв’язку з виконанням специфічних службових обов’язків).
6. Головною метою запровадженого ЄСХ (п) правопорядку щодо соціально-економічних прав є досягнення державами РЄ таких умов, за яких можуть ефективно здійснюватися викладені в ЄСХ (п) принципи та права через здійснення відповідної політики усіма національними й міжнародними засобами. Задля досягнення цілей ЄСХ (п) встановлено контрольний механізм, у межах якого Комітет здійснює юридичну оцінку відповідності національного законодавства та практики держави-учасниці вимогам, встановленим ЄСХ (п). Зокрема, Комітет реалізує процедуру моніторингу національних доповідей (ухвалює висновки) та розглядає колективні скарги (приймає рішення).
7. Аналіз відповідних норм ЄСХ (п), Регламенту Комітету, його правозастосовної практики дає підставу зробити висновок про судовоподібну (квазісудову) природу діяльності Комітету. Адже, Комітет, очолюваний Президентом, функціонує колегіально, розглядає справи сесійно. Члени Комітету є незалежними та безсторонніми, перед вступом на посаду складають присягу. Процедури розгляду національних доповідей і ще більшою мірою – колективних скарг побудовано на принципах гласності і відкритості розгляду, рівності та змагальності сторін у процесі. Рішення Комітету мають форму судових, складаються із описової, мотивувальної й резулятивної частин і можуть супроводжуватись окремими думками його членів.
Акти Комітету не підлягають оскарженню та мають певні ознаки прецеденту. Так, правові позиції, викладені як у висновках, так і в рішеннях Комітету, поширюються на усі держави-учасниці, причому імплементація цих позицій активно здійснюється Комітетом у процесі процедури моніторингу національних доповідей, яка поширюється також і на судову практику держав. Масив напрацьованої Комітетом правозастосовної прецедентної практики, яка використовується та динамічно змінюється, уможливлює власне юридичний захист прав за ЄСХ (п). Все ж, Комітет не є «повністю» судовим органом, зокрема тому, що його рішення та висновки не мають формально обов’язкової юридичної сили у класичному (нормативістському) розумінні, хоча механізм контролю за їх виконанням, а також елементи примусу (принаймні політичного) роблять їх невиконання вкрай важкою справою. Тим більше, що він визнає прийнятним поступове досягнення державою у галузі певного соціально-економічного права того становища, яке відповідає положенням ЄСХ (п).
8. Комітет у своїй діяльності здійснює тлумачення (з’ясування та роз’яснення) норм ЄСХ (п) на основі таких принципів, як-от: ефективність, пропорційність, автономність, свобода національного розсуду, фундаментальна єдність усіх груп прав людини.
Принцип ефективності полягає в тому, що для правозастосування Комітет обирає такий варіант інтерпретації норми ЄСХ (п), який дозволить забезпечити найвищий рівень захисту відповідного права.
Принцип пропорційності покликаний забезпечити розумний баланс між правами людини за ЄСХ (п), з одного боку, та інтересами й можливостями суспільства і держави. Комітет перевіряє правомірність дій держави через з’ясування питання про те, чи відповідало застосоване державою обмеження права тій меті, яка таке обмеження зумовила.
Принцип автономності полягає в тому, що Комітет здійснює власну, незалежну від позицій інших суб’єктів, інтерпретацію понять ЄСХ (п), виходячи із загальновизнаних принципів міжнародного права, різноманітних міжнародно-правових актів, а іноді й деяких загальних принципів національного права. Необхідність такого тлумачення виникає тоді, коли держава, спираючись на положення національного законодавства, надає «свого» смислу тексту норми ЄСХ (п), застосовуваної Комітетом.
Принцип свободи національного розсуду визначається як здійснення тлумачення приписів ЄСХ (п) з урахуванням наявної у органів держав-учасниць – з огляду на делеговану їм положеннями цього договору – певну свободу розсуду щодо розуміння й застосування ними таких приписів задля забезпечення належних умов реалізації та захисту відповідних прав людини, а також досягнення балансу між такими правами й національними інтересами.
Принцип фундаментальної єдності усіх груп прав людини, зважаючи на особливості прав «другого» покоління, на історично сформовані уявлення про їх начеби певну «вторинність» та «неюридичність», є визначальним. Це виявляється, зокрема, у тому, що: а) Комітет активно використовує підходи та практику Суду для захисту прав за ЄСХ (п), а Суд, у свою чергу, захищає деякі права «другого» покоління, послуговуючись, з-поміж іншого, нормами та практикою застосування ЄСХ (п); б) Комітет захищає також і окремі права «першого» покоління, застосовуючи деякі положення ЄСХ (п). Застосування зазначеного принципу у процесі тлумачення ЄСХ (п) є одним із проявів гуманістичності саме соціально-потребової інтерпретації сутності будь-яких прав людини, тобто розуміння їх як можливостей для задоволення її потреб.
Зазначені вище принципи тлумачення не тільки взаємодіють, вони взаємообумовлюють, доповнюють один одного, що дає підставу вважати їх системою. Вони впливають і на найчастіше застосовувані Комітетом способи тлумачення (особливо на системний, цільовий, еволюційний), а також і на змістовний «обсяг» результатів тлумачення.
9. Принцип поваги до прав людини, який знайшов своє відображення у статутних документах ЄС, а також у Хартії основних прав ЄС, є одним із фундаментальних принципів права ЄС. Це підтверджується, серед іншого, приєднанням ЄС до Конвенції з рецепцією ним правозастосовчої практики Суду. Незважаючи на те, що ЄСХ (п) визнано джерелом згаданої Хартії у галузі соціально-економічних прав, цей договір РЄ не є юридично інкорпорованим у право ЄС; так само як прецедентне право Комітету не рециповане у право РЄ. Проте, зважаючи на підхід РЄ до Конвенції та ЄСХ (п) як до комплексного загальноєвропейського механізму захисту усіх груп прав людини, зроблено висновок про визначальну роль ЄСХ (п) у змістовній інтерпретації соціально-економічних прав, закріплених у Хартії основних прав ЄС. Беручи до уваги прагнення ЄС уникати текстуального дублювання положень обох правових європейських систем, обґрунтовано, що тлумачення та розвиток економічних і соціальних прав людини, закріплених Хартією основних прав ЄС, мають відбуватись, зокрема, через «рецепцію» практики застосування ЄСХ (п) Комітетом.
10. ЄСХ (п) як складник юридичного механізму забезпечення економічних і соціальних прав має застосовуватись у державах-членах РЄ з урахуванням практики Комітету, його інтерпретацій цього договору. Саме такий обсяг імплементації відповідає європейський практиці і, насамперед, правовим позиціям Комітету щодо ефективності впровадження європейських стандартів соціально-економічних прав людини в національне законодавство, судову та адміністративну практику. Це слід брати до уваги при розв’язанні й низки проблемних питань, пов’язаних із імплементацією ЄСХ (п) у національну юридичну практику України. У зв’язку з цим встановлено можливість використання цього міжнародного договору, зокрема, як аргументу для обґрунтування рішень Конституційного Суду України, а також необхідність врахування принципів правотлумачної (правозастосовної) діяльності Комітету в межах процедури звітування, яка нині є обов’язковою й для нашої держави.
11. Незважаючи на констатацію формальної відповідності Основного Закону України приписам ЄСХ (п) встановлено, що на сьогодні існує необхідність уточнення низки статей Конституції України (зокрема, ст. 24, 43, 47, 127), а також деяких Законів України («Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про судоустрій України», «Про організації роботодавців») відповідно до цього міжнародного договору, ратифікованого Україною. Такі уточнення пропонуються у дисертації.

Список використаних джерел

1. Александрова А.П. Защита социально-экономических прав и свобод: общетеоретический анализ: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Институт права Самарской государственной экономической академии. – Казань, 2002. – 28 с.
2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
3. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную епоху. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 416 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Юридическая литература, 1994. – 437 с.
5. Аленкина Н.Б. О месте социальных прав в системе прав человека // Современное право. – 2004. – № 9. - С. 21-27.
6. Андрусевич А. Захист екологічних прав людини у практиці Європейського Суду з прав людини // Вісник екологічної адвокатури. – 2000. – № 12. – С. 16-21.
7. Ан-Наим А. На пути к исламской реформации (гражданские свободы, права человека и международное права). – М., Музей и общественный Центр имени А. Сахарова, 1999. – 284 с.
8. Аристотель. Риторика // Античные риторики. Под ред. А.А. Тахо-Годи. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – С. 15-164.
9. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. Ученик для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательськая группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – 739 с.
10. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). Изд. 2-е, доп. – М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544 с.
11. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. – 1991. – №2. – С. 36-47.
12. Бенуа–Ромер Ф., Клебес Г. Право Ради Європи. Прямуючи до загальноєвропейського простору / Пер. з англійської. – К.: К.І.С., 2007. – 232 с.
13. Боєва О.С. Застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо захисту права на отримання винагороди за працю // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 34. – К., 2006. – С. 318-322.
14. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
15. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
16. Бондарь Н. Конституционный императив социальных прав. (О практике Конституционного Суда Российской Федерации по социальной защите граждан) // Конституционное право: Восточноевропейское Обозрение. – 2002. – №4. – С. 216-223.
17. Бондарь Н.С. Конституционализация социально-экономического развития российской государственности (в контексте решений Конституционного Суда РФ). – М.: ООО «Викор-Медиа», 2006. – 224 с.
18. Борисенко А. Роль міжнародно-правових норм як джерел правового регулювання економічних прав громадян // Право України. – 2006. – № 5. – С. 53-57.
19. Варламова Н. Форум: конституционный статус социально-экономических прав. Введение // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2000. – №1. – С. 144-145.
20. Венская декларация и программа действий (1993) // http://www.hri.ru.
21. Верланов С.О. До характеристики тлумачення приписів Європейської соціальної хартії Комітетом незалежних експертів // Права людини і Україна: Праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України (Серія І. Дослідження і реферати. Вип. 2) / Редкол.: П.М. Рабінович (голов.ред.) та ін. – Львів: Світ, 1999. – С. 47-53.
22. Верланов С.О. Європейська соціальна хартія: нові можливості захисту прав людини в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 7-10.
23. Верланов С.О. Європейська соціальна хартія: особливості принципів міжнародного тлумачення (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав) // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 2. – С. 119-130.
24. Верланов С.О. Загальнолюдські цінності як основа уніфікації змісту прав людини (за матеріалами практики Європейського комітету соціальних прав) // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Статті учасників Другого всеукраїнського «круглого столу» (м. Львів, 1-2 грудня 2006 року). – Львів: Край, 2007. – С. 32-41.
25. Верланов С.О. Захист Європейською конвенцією з прав людини деяких прав „другого покоління” // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. Вип. 9. – Одеса: Астропрінт, 2000. – С. 227-230.
26. Верланов С.О. Контрольний механізм Європейської соціальної хартії (переглянутої) як складника законодавства України // Юридична Україна. – 2007. – № 11. – С. 17-24.
27. Верланов С.О. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини: до сучасних дискусій // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 11-17.
28. Верланов С.О. Практика Європейського суду з прав людини як інструмент захисту соціально-економічних прав людини // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 10-16.
29. Верланов С.О. Соціальні права людини – деякі аспекти загальної теорії // Матеріали І Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології». – Одеса: Юридична література, 2003. – С. 88-90.
30. Верланов С.О. Стандарти прав людини: спроба загальнотеоретичної характеристики // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2005 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – С. 57-58.
31. Верланов С.О. Стандарти соціально-економічних прав людини у інтерпретації Європейського комітету соціальних прав // Право України. – 2007. – № 10. – С. 23-27.
32. Верланов С.О. Універсалізм та релятивізм як концептуальні підходи у визначенні змісту соціально-економічних прав людини // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): Матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (м. Львів, 16-17 вересня 2005 року). – Львів: Край, 2006. – С. 71-76.
33. Витрук Н.В. Общая теория правового положення личности. – М.: Норма, 2008. – 448 с.
34. Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – ст.367.
35. Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 43. – ст.418.
36. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М., Издательство Московского университета, 1972. – 189 с.
37. Геворкян А.Т. Европейская социальная хартия и ее реформа // Московский журнал международного права. – 2002. – №2. – С. 107-126.
38. Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права, або Природне право і державознавство / Пер. з нім. Р. Осадчука та М. Кушніра. – К.: Юніверс, 2000. – 336 с.
39. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины: конституционно-правовой аспект. – Харьков: Факт, 2005. – 286 с.
40. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). – М., Юристъ, 2003. – 304 с.
41. Головащенко О.С. Утвердження соціальних прав як передумова становлення соціальної держави // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Зб. наук. праць. Випуск 10. – Харків: Право, 2005. – С. 145-154.
42. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика: Пер. с англ. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1998. – 520 с.
43. Гончаренко О.М. Економічні права людини і громадянина в період національної революції в Україні: конституційно-правовий аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 4. – С. 75-81.
44. Гончаренко О. Конституційно-правові гарантії економічних прав людини і громадянина в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 4. – С. 88-91.
45. Гончаренко О. Співвідношення економічних прав з іншими правами людини і громадянина в Україні // Право України. - 2004. – № 9. - С. 55-58.
46. Гончаренко О.М. Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова (м. Київ). – Київ, 2006. – 25 с.
47. Гордон Л.А. Социально-экономические права человека: своеобразие, особенности, значение для России // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С. 15-19.
48. Грищук О. Людська гідність у міжнародних правових актах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції (5-6 лютого 2004р., м. Львів). – Львів, 2004. – С. 9-12.
49. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав // Право України. – 2001. – №8. – С. 32-35.
50. Дашковська О.Р. Жінка як суб’єкт права в аспекті тендерної рівності: Монографія. – Харків: Право, 2005. – 224 с.
51. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 960 с.
52. Демиденко Г.Г. Про право людини на достойне життя: історико-теоретичний аспект // Права людини і правова держава. Тези доповідей та наукових повідомлень наукової конференції професорсько-викладацького складу. – Харків, 1998. – С. 26-28.
53. Денисов Г.И. Права человека в мире капитала: декларация и реальность // Право в нашей жизни. – 1984. – № 12. – С. 25-34.
54. Дженіс М., Кей Р., Бредні Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування. Пер. з англ.. – К.: АртЕк, 1997. – 583 с.
55. Донеллі Д. Права людини у міжнародній політиці / Пер. з англ. Т. Завалій. – Львів: Кальварія, 2004. – 280 с.
56. Европейская социальная хартия: Справочник. - М., 2000. – 234 c.
57. Европейский суд по правам человека. Избранные решения: В 2-х т. Т.1. – М., 2000. – 452 с.
58. Європейський суд з прав людини: Матеріали практики (2004-2005р.р.). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. – Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 6. – Львів, 2006. – 444 с.
59. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. д.ю.н., проф. Л.М. Энтин. – 2-е изд., пересмотр. и доп. – М.: Норма, 2007. – 960 с.
60. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний університеті внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2002. – 25 с.
61. Закон України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 189. – С. 12-15.
62. Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н. Б. Болотіної. – К.: МП Леся, 2003. – 200 с.
63. Збірник урядових нормативних актів України. – 2003. – № 46. – С. 32-34.
64. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правове аспекты. – М.: Юридический центр Пресс, 2003. – 422 с.
65. История советской Конституции 1917 – 1956 гг. / Под ред. Студеникина С.С. – М., Госюриздат, 1957. – 572 с.
66. Кабалкин А.Ю. Социально-экономические права советских граждан (в отраслях цивилистического профиля). – М., Наука, 1986. – 130 с.
67. Караташкин В.А. Реформирование конвенционных органов по правам человека // Юрист-международник. – 2007. – № 2. – С. 11-17.
68. Караташкин В.А. Пожидаева М.В. Пакты о правах человека и реформирование правозащитного механизма ООН // Юрист-международник. – 2006. – № 3. – С. 2-19.
69. Козюбра М.І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 18-32.
70. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації // Юридичний вісник України. – 2002. – № 17. – С. 25-30.
71. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в України: Навч. Посіб. – К.: Юрінком інтер, 2003. –336 с.
72. Конституционные права и обязанности советских граждан. – К., Наукова думка, 1985. – 178 с.
73. Конституционный статус гражданина. – М.: Наука, 1989. – 208 с.
74. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничій Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
75. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность. – К.: Вища школа, 1987. – 97 с.
76. Коробченко В.В. Научная конференция «Социальные права и практика Конституционного Суда Российской Федерации // Правоведение. – 2007. – № 5. – С. 233-239.
77. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини. Видання третє. – К., Фенікс. – 2006. – 192 с.
78. Костицький В. Соціально-економічні права людини // Право України. – 1996. – № 6. – С. 16-17.
79. Курицын В.М. Развитие прав и свобод в Советском государстве. – М.: Юрид. лит., 1983. – 192 с.
80. Ледях И.А. Права граждан: буржуазные теории и практика ФРГ. – М., Наука, 1986. – 237 с.
81. Лемак В.В. Постсоціалістична держава: становлення, сутність, класифікація // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Зб. наук. праць. Випуск 5. – Харків: Право, 2003. – С. 28-34.
82. Лукашева Е.А. Права человека: ученик для вузов. – М.: Издательство НОРМА, 2001. — 316 с.
83. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность. – М., Наука, 1987. – 162 с.
84. Лукашук И.И., Лукашук О.И. Толкование норм международного права. – М.: NOTA BENE, 2002. – 310 c.
85. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою).– К.: Атіка, 2007. – 412 с.
86. Люббе-Вольфф Г. Конституційні засади та можливість реалізації основних соціальних прав через звернення до суду // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 94-110.
87. Мазитова И.Р. Некоторые вопросы системы национальных докладов по Европейской социальной хартии // Право и политика. – 2007. – № 5. – С. 51-57.
88. МакБрайд Дж. Принципи, що визначають тлумачення та застосування Європейської конвенції з прав людини // Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О. Л. Жуковської. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2004. – С. 761-780.
89. Мальцев Г.В. Новое мышление м современная философия прав человека // Права человека в истории человечества и в современном мире. – М., 1989. – С. 24-40.
90. Манукян В.И. Европейский суд по правам человека: право, прецеденты, комментарии: Научно-практическое пособие. – К.: Истина, 2006. – 237 c.
91. Мануляк Є.Й. Змістовні характеристики поняття «права людини» // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні. Матеріали Регіональної міжвузівської наукової конференції молодих учених та аспірантів. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – С. 48-50.
92. Марков Б.В. Философская антропология: очерки истории и теории. – СПб.: Издательство «Лань», 1997. – 384 с.
93. Мартиненко П. Місце і роль Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року в конституційно-правовому механізмі України // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 64-72.
94. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права. Учебник. – М.: Проспект, 2001. – 760 с.
95. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 512 с.
96. Махоуні П. Наскільки “цивільною” є державна служба? // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – №3. – С. 171-174.
97. Мацейко Ю.М. Вопросы борьбы с соціально-экономической дискриминацией в деятельности международных организаций // Соціально-экономическая и политическая дискриминация трудящихся в капиталистическом мире 60-70-е годы ХХ в. Сборник научных трудов. – К., Наукова думка, 1980. – С. 174-190.
98. Мацокін В.В. Поняття і структура правового механізму забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Зб. наук. праць. Випуск 12. – Харків: Право, 2006. – С. 153-160.
99. Международные пакты о правах человека и советское законодательство / Н.В. Витрук, Г.А. Дорохова, Н.М. Ершова и др. – М.: Из-во Агенства печати Новости, 1986. – 127 с.
100. Михеєнко Ю. Судовий захист як конституційна гарантія соціальних прав громадян // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 124-126.
101. Моисеев М.М. Права человека в России: декларации, нормы, жизнь. – М.: Юридическая литература, 1998. – 217 с.
102. Мудролюбова Н.О. Право на гідне людське існування – основний критерій соціальної держави // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 1. – С. 111-119.
103. Мутагиров Д.З. Права и свободы человека: теория и практика. Учеб. Пособие. – М.: Университетская книга, Логос, 2006. – 544 с.
104. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М., Юридическая литература, 1991. – 147 с.
105. Нерсесянц В.С. Философия права. Учебник для вузов. - М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 652 с.
106. Нурумов Д.И. Особенности формирования в международном праве норм защиты прав человека // Международное право. – 2001. - № 5. – С. 138-149.
107. Оборотов Ю.М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права): Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 280 с.
108. Орзіх М.П., Бережняк Б.А. Правове становище громадян у соціально-культурній сфері розвинутого соціалізму. – К., Наукова думка, 1985. – 48 с.
109. Офіційний Вісник України. – 1999. – № 29. – Ст. 1267.
110. Офіційний Вісник України. – 2000. - №39 – Ст.1523.
111. Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – Ст. 1132.
112. Офіційний Вісник України. – 2003. – № 5. – Ст. 190.
113. Офіційний вісник України. – 2005. – № 13. – Ст. 673.
114. Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – Ст. 2662.
115. Офіційний Вісник України – 2007. – № 52. – Ст. 2132.
116. Панкевич О. Діяльність соціальної держави у гуманітарній сфері: до характеристики деяких сучасних тенденцій // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. Вип. 9. — Одеса: Астропрінт, 2000. — С. 231-238.
117. Панкевич О. До питання про основні завдання соціальної держави (загальнотеоретичний аспект) // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — №2. – С. 183-191.
118. Панкевич О.З. Здійсненність прав людини „другого покоління” – визначальна риса соціальної держави // Права людини і Україна: праці Львівської лабораторії прав людини Академії правових наук України (Серія І. Дослідження і реферати. Вип.. 2). – Львів: Світ, 1999. – С. 54-60.
119. Панкевич О.З. Соціальна держава: поняття та загальнотеоретична характеристика: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка.— Львів, 2003. — 19 с.
120. Пазенок А.С. Соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні та Федеративній Республіці Німеччині: порівняльне дослідження: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2006. – 17 с.
121. Паліюк В.П. Застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод. –К.: Фенікс, 2004. – 264 с.
122. Пашук Т.І. Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод. Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М.Рабінович (голов.ред) та ін. – Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 15. – Львів: «Край», 2007. – 220 с.
123. Пейн Т. Права людини / Пер. з англ. І. Савчак. – Львів: Літопис, 2000. – 288 с.
124. Петришин А.В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека // Проблеми законності. – 1997. - № 3. – С. 12-18.
125. Попков В.Д. Социальная политика Советского государства и право. – М., Издательство Московского университета, 1979. – 147 с.
126. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Наукова думка, 2007. – 345 с.
127. Права людини / Ужгородський національний університет. – Ужгород, 2003. – 95 с.
128. Права людини: соціально-антропологічний вимір. Колективна монографія. Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. / Редкол.: П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. – Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 13. – Львів: Світ, 2006. – 280 с.
129. Права человека в истории человечества и в современном мире / АН СССР. Ин-т права и государства. – М.: Наука, 1989. – 146 с.
130. Права человека. Учебник для ВУЗов. – Минск.: Амалфея, 2001. – 167 с.
131. Права человека и процессы глобализации современного мира / Отв. ред. чл. – корр. РАН, д. ю. н. Е. А. Лукашева. – М.: Норма, 2005. – 464 с.
132. Права человека как фактор стратегии устойчивого развития. Отв. ред. Е.А.Лукашева – М.: Издательство Норма, 2000. – 320 с.
133. Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. – №3. – С. 65-78.
134. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / За заг. ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука. – К.: Юридична думка, 2007. – 424 с.
135. Проблема свободы и прав человека в современной идеологической борьбе. – М., Издательство политической литературы, 1986. – 157 с.
136. Пушкіна О. Проблеми систематизації та структурування соціальних прав людини і громадянина // Вісник прокуратури. – 2006. – № 1. – С. 109-117.
137. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення. – К.: Логос, 2006. – 416 с.
138. Рабінович А.В. Право людини на гідний рівень споживання та юридичний механізм його забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М.Рабінович (голов.ред) та ін. – Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 17. – Львів: Край, 2008. – 164 с.
139. Рабінович П.М. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні аспекти (у світлі рішень Європейського суду з прав людини) // Гармонізація законодавства України з правом ЄС. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка; Університет Ганновер, 2003. – С. 21-25.
140. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 8-е, стереотипне. – Х.: Консум, 2005. – 160 с.
141. Рабінович П. Потребовий дослідницький підхід – інструмент з’ясування соціальної сутності прав людини // Право України. – 2005. – № 7. – С. 94-97.
142. Рабінович П.М., Панкевич О. Соціальне право: деякі питання загальної теорії // Право України. – 2003. - № 1. – с. 104-107.
143. Рабінович П.М., Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України/Редкол.: П.М.Рабінович (голов.ред) та ін. – Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 4. – Львів.: Астрон, 2002. – 192 с.
144. Рабінович П.М., Федик С.Є. Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М.Рабінович (голов.ред) та ін. – Серія 1. Дослідження та реферати. Випуск 5. – Львів: Астрон, 2004. – 172 с.
145. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 464 с.
146. Рабінович С.П. Права людини у природно-правовій думці католицької церкви (за матеріалами соціальної доктрини католицизму). Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М.Рабінович (голов.ред) та ін. – Серія 1. Досл