Економова Еліна Костянтинівна. Сумісна діяльність співака і концертмейстера у професійній підготовці студента-вокаліста

Короткий опис

Економова Еліна Костянтинівна. Сумісна діяльність співака і концертмейстера у професійній підготовці студента-вокаліста: Дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т ім. К.Д.Ушинського. - О., 2002. - 261арк. - Бібліогр.: арк. 165-186
Економова Е.К. Сумісна діяльність співака і концертмейстера у професійній підготовці студента-вокаліста. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 теорія і методика професійної освіти. Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського, Одеса, 2002.
У дисертації досліджено проблему сумісної діяльності співака і концертмейстера у професійній підготовці студента-вокаліста; розроблено модель професійної підготовки студентів-вокалістів до сумісної діяльності з концертмейстером; уточнено та науково обґрунтовано сутність і структуру понять «співтворчість» і «навчальна співтворчість»; розроблено й апробовано методику діагностики рівнів розвитку ансамблевих якостей студентів-вокалістів у процесі сумісної професійної діяльності з концертмейстером; розкрито взаємозв’язок між рівнями розвитку ансамблевих якостей студентів-вокалістів і проявом співтворчості з концертмейстером; впроваджено і апробовано методику формування співтворчості між студентом-вокалістом і концертмейстером у ході їхньої педагогічної і виконавської взаємодії та модель професійної підготовки студентів-вокалістів до сумісної діяльності з концертмейстером.

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади сумісної діяльності співака і концертмейстера в ході професійної підготовки
студента-вокаліста 11
1.1. Аналіз стану проблеми сумісної діяльності у вітчизняній і
зарубіжній літературі 11
1.1.1. Творча активність як компонент сумісної діяльності 21
1.1.2. Сутність поняття «співтворчість» і його структура... 30
1.2. Характеристика професійних якостей студентів-вокалістів, що
формуються у процесі навчання і співвиконавства 48
1.2.1. Особливості ансамблевих якостей студентів-вокалістів у
сумісній діяльності з концертмейстером 55
1.3. Специфіка професійної діяльності концертмейстера в сумісній
діяльності зі студентом-вокалістом 59
1.4. Педагогічні умови, що сприяють ефективній підготовці студентів-
вокалістів до сумісної діяльності з концертмейстером 69
Висновки до I розділу 75
РОЗДІЛ 2. Реалізація моделі професійної підготовки
студентів-вокалістів до сумісної діяльності з концертмейстером 79
2.1. Основні напрямки експериментальної роботи з професійної підготовки студентів-вокалістів до сумісної діяльності
з концертмейстером і методи дослідження 79
2.2. Модель професійної підготовки студентів-вокалістів до сумісної
діяльності з концертмейстером 102
2.3. Експериментальна робота з реалізації моделі професійної підготовки студентів-вокалістів до сумісної діяльності
з концертмейстером 108
2.3.1. Індивідуальний підхід до формування особистості
студента-вокаліста 109
2.3.2. Розвиток творчої активності студента-вокаліста 120
2.3.3. Досягнення емпатійного характеру відношень між студентом-
вокалістом і концертмейстером 128
2.3.4. Досягнення співтворчості між студентом-вокалістом
і концертмейстером у передконцертній і концертній обстановках 138
2.4. Аналіз результатів експерименту 146
Висновки до II розділу 155
ВИСНОВКИ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165
ДОДАТКИ 187

Список літератури

ВИСНОВКИ
Аналіз філософської, соціологічної і психолого-педагогічної літератури дозволив нам встановити, що проблему спільної діяльності співака і концертмейстера досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, педагоги. Розроблено цілісні педагогічні системи з підготовки випускників консерваторій до виконавчої діяльності на високому рівні професійної майстерності. Але проблема підготовки студентів-вокалістів до сумісної професійної діяльності з концертмейстером з метою досягнення вищого рівня співвиконавства - співтворчості між ними - практично не розглядалася.
Під співтворчістю ми розуміємо процес професійної діяльності двох або більше осіб, результатом одночасної взаємодії яких є досягнення вищого рівня спільної діяльності, спрямованої на створення соціально-значущих цінностей. Етапом у досягненні вищих рівнів співтворчості є навчальна співтворчість, яка є процесом і результатом навчальної діяльності двох або більше особистостей, метою якої є досягнення вищого рівня навчального співвиконавства, націленого на створення продукту особистісної значущості.
На основі теоретичного аналізу наукової літератури, власного педагогічного і виконавського досвіду нами була розроблена модель професійної підготовки студента-вокаліста до сумісної діяльності з концертмейстером. За результатами експериментальної роботи з реалізації моделі професійної підготовки студента-вокаліста до спільної діяльності з концертмейстером ми дійшли висновку, що особистісно орієнтована взаємодія студента-вокаліста і концертмейстера та насиченість навчально-пізнавального процесу полікультурним змістом завдання є чинниками професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером, яка відбувається за таких умов: індивідуального підходу до формування особистості студента-вокаліста, розвитку його творчої активності, досягнення емпатійного характеру відносин між студентом-вокалістом і концертмейстером
Сумісна професійна діяльність студента-вокаліста і концертмейстера є засобом формування професійних якостей студентів і підготовки до досягнення співтворчості з концертмейстером. У ході експерименту ми дійшли висновку, що спеціально організована діяльність, направлена на розвиток ансамблевих якостей студентів-вокалістів, сприяє підвищенню якості професійної підготовки студентів до спільної діяльності з концертмейстером в аспекті досягнення співтворчості між ними.
Насиченість навчально-пізнавального процесу полікультурним змістом завдання (розробка індивідуальних творчих завдань, різних форм самостійної роботи, проведення автотренінгів) значно впливала на розвиток творчої активності студентів-вокалістів. У свою чергу, високий рівень творчої активності студентів впливав на всі аспекти особистісної і професійної взаємодії з концертмейстером і сприяв підвищенню ефективності підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером. У процесі цілеспрямованої активної спільної діяльності нами було з’ясовано, що реалізація індивідуального підходу до формування особистості студента- вокаліста сприяла встановленню емпатійного характеру відносин з концертмейстером, що є найбільш сприятливим середовищем для досягнення співтворчості між ними. Формування емпатійного характеру відносин між студентами-вокалістами і концертмейстерами найбільш успішно здійснювалось за умови впровадження в навчально-виховний процес ігрових творчих завдань ( педагогічно спрямованих рольових ігор, автогенних тренувань тощо).
Результати констатуючого етапу педагогічного експерименту дозволили дійти висновку, що розвиток ансамблевих якостей у більшості студентів- вокалістів - на низькому і середньому рівнях. Це пояснюється тим, що у студентів часом відсутня усвідомлена установка на партнера, не вистачає розуміння необхідності розвитку ансамблевих якостей, важливих для реалізації спільної професійної діяльності з концертмейстером. Як підтвердили результати експериментального дослідження, на формування ансамблевих якостей студентів-вокалістів значно впливає використання в навчальному процесі не лише традиційних, але і спеціально розроблених методик, з урахуванням індивідуальних особливостей особистості студента-вокаліста і націленністю на розуміння індивідуальності партнера - концертмейстера. Враховуючи те, що успішність спільної професійної діяльності співака і концертмейстера багато в чому залежить від розуміння ними індивідуальності один одного, уважається доцільним упровадження в навчальний процес вищого музичного закладу цілеспрямованої роботи з формування необхідних для здійснення спільної професійної діяльності з концертмейстером практичних умінь і навичок у студентів-вокалістів. Крім того, розвиток ансамблевих якостей студентів-вокалістів у системі вищої музичної освіти є передумовою не тільки формування індивідуальності студентів, але й досягнення вищих рівнів співвиконавства з партнерами по сцені - співтворчості між ними.
Результати дослідження підтвердили, що питанню розвитку ансамблевих якостей студентів-вокалістів у консерваторії приділяється недостатньо уваги, що негативно позначається на їхньої здатності до успішної співвиконавчої діяльності з концертмейстером. Разом з тим, не одержуючи якісної підготовки до спільної діяльності з концертмейстером, майбутні співаки втрачають можливість досягти найвищого рівня реалізації різних граней свого таланту і співтворчості з партнерами.
На основі якісних і кількісних показників констатуючого етапу дослідження був використаний критеріальний підхід до діагностики рівнів розвитку ансамблевих якостей, де критеріями та їхніми показниками виступили: досягнення емпатійного характеру відносин між студентом- вокалістом і концертмейстером (досягнення психологічної сумісності, встановлення демократичного типу взаємовідносин, створення спілкування на базі взаємної людської довіри, формування взаємного захоплення спільною творчою діяльністю, досягнення співробітництва в ході спільної професійної діяльності); розвиток здатності до спільної діяльності з партнером (усвідомлене бажання і спрямованість обох партнерів на досягнення ансамблю, розуміння індивідуальних особливостей партнера та їх урахування в ході спільної професійної діяльності, почуття відповідальності перед партнером у створенні ансамблю, здатність до концентрації і мобілізації всіх індивідуальних можливостей обох партнерів у процесі спільної діяльності, здатність до роботи з партнером у режимі максимальної реалізації своїх можливостей); здатність до створення ансамблю (наявність контакту між партнерами на невербальному рівні, інтенсивна концентрація уваги партнерів і вміння розподілити її на різні шари виконання, єдине в партнерів почуття дихання, єдність метро-ритму, єдине розуміння форми, фрази, стилю музичного твору, єдність динаміки, єдність агогіки, єдність емоційно-образних уявлень, єдність інтерпретації музичного твору).
Для більш якісної стандартизації одержаних даних ми обчислили середньоарифметичні показники одержаних результатів за певними критеріями розвитку ансамблевих якостей у студентів-вокалістів. За результатами констатуючого експерименту було з’ясовано, що в експериментальній і контрольній групах на високому рівні були: за параметром «емпатійний характер відносин між студентом-вокалістом і концертмейстером» (С1) - 5% студентів ЕГ і 6,7% КГ, за параметром «здатність до спільної діяльності з партнером» (С2) - 0% ЕГ і 3,3% КГ, за параметром «здатність до створення ансамблю» (С3) - 5% ЕГ і 0% КГ; на достатньому рівні: за параметром С1 - 25% ЕГ і 30% КГ, за параметром С2 - 25% ЕГ і 20% КГ, за параметром С3 - 15% ЕГ і 20% КГ; на середньому рівні: за параметром С1 - 55% ЕГ і 53,3% КГ, за параметром С2 - 55% ЕГ і 50% КГ, за параметром С3 - 60% ЕГ і 50% КГ; на низькому рівні: за параметром С1 - 15% ЕГ і 10% КГ, за параметром С2 - 20% ЕГ і 26,7% КГ, за параметром С3 - 20% ЕГ і 30% КГ. Крім того, нами були розраховані середньоарифметичні показники для параметрів «здатність до співтворчості» (СС), яку ми розглядаємо як інтегральний показник ансамблевих якостей, і «прояв співтворчості» (ПС), продіагностовані за пропонованою нами оригінальною методикою. В експериментальній і контрольній групах на високому рівні були: за параметром СС - 5% студентів ЕГ і 3,3% КГ, за параметром ПС - 0% ЕГ і 0% КГ; на достатньому рівні: за параметром СС - 20% ЕГ і 26,7% КГ, за параметром ПС - 15% ЕГ і 23,3% КГ; на середньому рівні: за параметром СС - 60% ЕГ і 50% КГ, за параметром ПС - 65% ЕГ і 50% КГ; на низькому рівні: за параметром СС - 20% ЕГ і 20 % КГ, за параметром ПС - 20% ЕГ і 26,7% КГ.
На формуючому етапі експерименту була розроблена методика професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером. Експериментальне навчання складалося з двох взаємозалежних етапів: проведення уроків вокалу з концертмейстерами з метою підготовки до виступу в академічному концерті і власне концертний виступ як ще один ступінь у досягненні співтворчості між студентом-вокалістом і концертмейстером. Були розроблені спеціальні методики з підготовки студентів-вокалістів до концертного виступу, які передбачали проведення автогенних тренувань, виконання індивідуальних творчих завдань, впровадження рольових ігор з метою набуття практичних умінь і навичок для реалізації успішної спільної діяльності студентів з концертмейстером. Така підготовка студентів-вокалістів під час експериментальної роботи сприяла розвиткові в них ансамблевих якостей на більш високому рівні, а також створювала атмосферу, що сприяє виникненню партнерських відносин і досягненню співтворчості між ними.
Реалізація моделі професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером підтвердила значні позитивні зміни. Так, за середньоарифметичними даними на заключному етапі дослідження в експериментальній групі досягли високого рівня за параметрами: С1 - 15% студентів (у КГ - 10%), С2 - 10% (у КГ - 6,7%), С3 - 20% (у КГ - 3,3%), СС - 10% (у КГ - 6,7%), ПС - 10% (у КГ - 3,3%); на достатньому рівні: С1 - 45% (у КГ - 36,7%), С2 - 40% (у КГ - 30%), С3 - 40% (у КГ - 26,7%), СС - 45% (у КГ - 33,3%), ПС - 45% (у КГ - 30%); на середньому рівні: С1 - 35% (у КГ - 46,6%), С2 - 40% (у КГ - 43,3%), С3 - 35% (у КГ - 56,7%), СС - 40% (у КГ - 53,3%),
ПС - 40% (у КГ - 56,7%); на низькому рівні: С1 - 5% (у КГ - 6,7%), С2 - 10% ( у КГ - 20%), С3 - 5% (у КГ - 13,3%), СС - 5% (у КГ - 6,7%), ПС - 5% (у КГ - 10%).
Аналіз результатів проведеного дослідження дозволив установити, що цілеспрямована робота з професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером сприяє розвиткові в них ансамблевих якостей, здатності до співтворчості і досягнення ансамблю з концертмейстером на високому рівні професійної майстерності. Експериментальна робота довела ефективність розроблених нами педагогічних умов і дієвість запропонованої моделі професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером. Було встановлено, що між розвитком ансамблевих якостей і здатністю до співтворчості, а також проявом співтворчості існує тісний взаємозв'язок, підтверджений даними кореляційного аналізу. Статистичний зв’ язок між показниками рівнів здатності до співтворчості і прояву співтворчості підтверджує, що цілеспрямована робота з розвитку ансамблевих якостей у студентів-вокалістів позитивно впливає на прояв співтворчості з концертмейстерами (R7 = 0,91). Результати дослідження підтверджують, що ефективність професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером залежить: по-перше, від розвитку ансамблевих якостей, між якими існує тісний статистичний взаємозв'язок; по-друге, розвиток ансамблевих якостей найбільш повно здійснюється засобами спільної професійної діяльності студентів-вокалістів і концертмейстерів, що, у свою чергу, впливає на досягнення співтворчості між ними.
Здійснене дослідження дає можливість на якісно новому рівні вирішувати питання професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної діяльності з концертмейстером. Але його результати не вичерпують усієї повноти їх висвітлення і не претендують на всебічне розкриття означеної проблеми. Подальшого дослідження вимагають як умови, так і методи досягнення співтворчості між співаком і концертмейстером у процесі реалізації їхньої спільної професійної діяльності в різних її сферах (в оперному, концертно-камерному виконавстві, у педагогічній діяльності)