ЕМАНТИКА ПЛАСТИЧНИХ СИМВОЛІВ НАРОДНОЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНЦІВ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

на правах рукопису
УДК 793. 31. 045 (477)

Кіндер Каріна Рудольфівна

СЕМАНТИКА ПЛАСТИЧНИХ СИМВОЛІВ НАРОДНОЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНЦІВ

спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
кандидат історичних наук,
доцент Головей Вікторія Юріївна

Київ-2007

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Ступінь наукової розробки проблеми.............................. 8

РОЗДІЛ 2. Символічна природа хореографічного мистецтва....... 35
2.1. Символіка архаїчного танцю........................................... 35
2.2. Еволюція семантики танцювальних образів у контексті розвитку культури.................................................................. 56
РОЗДІЛ 3. Символічна основа української народної
танцювальної культури та її семантика........................ 88
3.1. Символічні елементи в українському народному танці. 88
3.2. Класифікація танцювальної символіки за образно-семантичними ознаками....................................................... 134

ВИСНОВКИ........................................................................................ 157

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 160

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Під впливом потужного техногенного розвитку і глобальних соціокультурних зрушень загострюються питання про місце і призначення національних культур в житті людства. У цьому контексті все частіше висуваються ідеї опори на історичні традиції української духовності як чинника збереження національної ідентичності та імпульсу для нового розвою. Сучасний етап українського національного відродження актуалізує звернення до народного мистецтва, відмітною особливістю якого є традиційно-орієнтований характер творчості, насиченість архетипічною символікою. Особливу вагомість набуває вивчення зв'язків творів народного мистецтва з усім світом життя українського етносу, з його уявленнями, міфологією, ритуальною сферою. Звідси особливий інтерес до семантики, до розкриття складної символіки народної культури, у тому числі танцювальної.
Накреслені тенденції обумовлюють об'єктивну необхідність у науковому аналізі автентичних танцювальних форм, які характеризуються сталістю пластичних ''етнокодів'' та закладеної в їх основу семантики. Вітчизняне хореознавство доволі ґрунтовно вивчало українське танцювальне мистецтво. У своїх розвідках науковці зосереджуються на дослідженні його історичних (Г.Боримська, О.Єльохіна, В.Купленник, С.Легка, В.Пастух, Ю.Станішевський), теоретико-методичних (К.Василенко, В.Верховинець, Р.Герасимчук, А.Гуменюк), педагогічних (С.Забредовський, А.Тараканова, О.Таранцева, Т.Чурпіта), культурологічних (Д.Бернадська, П.Білаш, В.Шкориненко) аспектів. Проте, поза полем уваги дослідників продовжують перебувати історико-культурні засади розвитку українського народного танцю, а саме: його образно-символічного характеру. У той час, коли в сучасній сценічній хореографії простежується тенденція до раціоналізації художньої творчості, до постійної зміни форм, професійно ускладнюваної спеціалізації й індивідуалізації, консерватизм народної танцювальної культури є дієвим засобом збереження традиційної символіки, яка містить живий зв'язок зі смисложиттєвими засадами людського буття, виступає носієм певних ідей і понять протягом багатьох віків, відображає основні риси етнічної ментальності українства.
Аналіз наукового доробку у галузі вітчизняного хореознавства дозволяє виявити недостатню увагу дослідників до української танцювальної символіки як певної знакової системи в межах національної традиції. Попри досить вагомі теоретичні розробки проблематики символу в філософії, естетиці, мистецтвознавстві, особливість семантики пластичних символів у хореографічному мистецтві в цілому та українській народній танцювальній культурі зокрема ще не отримала належного висвітлення у вітчизняній науці. Цим і зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження ''Семантика пластичних символів народної танцювальної культури українців''.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до державних комплексних програм Міністерства культури і туризму України ''Державна програма розвитку культури на період до 2007 року'', затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1235, ''Збереження та використання культурної спадщини на 2004-2010 рр.'' від 20 квітня 2004 р. № 1692-ІV, Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2005 р. № 2460-ІV ''Про затвердження Державної програми розвитку культури України на 2005-2007 рр.'', згідно з планами наукової роботи кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв ''Актуальні проблеми трансформаційних процесів у сучасній культурі України''.
Мета роботи визначити семантику пластичних символів української народної танцювальної культури.
Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завданнь:
- з'ясувати стан наукової розробки теми;
- уточнити ключові поняття дослідження;
- проаналізувати символічний зміст пластичних засобів вираження та семантичний аспект танцювальних образів в історико-культурному контексті;
- дослідити символічну основу української народної танцювальної культури та визначити її семантику;
- розробити класифікаційну схему української танцювальної символіки за образно-семантичними ознаками.
Об'єкт дослідження українська народна танцювальна культура.
Предмет дослідження семантика пластичних символів народної танцювальної культури українців.
Для досягнення мети дисертантом використані такі методи дослідження: аналітичний при вивченні мистецтвознавчого, філософського, культурологічного підходів до окресленої тематики; історичний у дослідженні генези та розвитку хореографічного мистецтва; культурологічний при розгляді функції, які виконує народна танцювальна культура в духовному житті українського етносу та порівняльному аналізі танцювальних традицій; семіотичний при аналізі знакової структури танцю, семантики танцювальної символіки.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що:
- уперше проведено комплексне мистецтвознавче дослідження символіки української народної танцювальної культури в широкому історичному контексті;
- розкрито символічні функції просторово-конфігураційних структур й образів та виявлено їх семантику;
- на підставі існуючих досліджень української орнаментики та аналізу українського хореографічного матеріалу зроблено спробу інтерпретувати орнаментальні мотиви народного мистецтва як своєрідний графічний ''запис'' просторових малюнків, символічних фігур та образів танцю;
- на основі визначених критеріїв побудовано класифікаційну схему української танцювальної символіки;
- уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження;
- введено до наукового обігу етнофольклорні матеріали, що суттєво збагачують історію розвитку української танцювальної культури.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при читанні лекційних курсів та спецкурсів, передбачених освітньо-професійними програмами підготовки фахівців зі спеціальностей за напрямами ''культура'' і ''мистецтво'' у вищих навчальних закладах України, зокрема: ''Теорія та історія культури'', ''Історія хореографічного мистецтва'', ''Теорія та методика викладання українського народно-сценічного танцю''; при підготовці навчальних посібників та підручників з теорії та історії української культури, а також використовуватися в практичній діяльності професійних та самодіяльних танцювальних колективів.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом оприлюднення його матеріалів у доповідях та повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: ''Гуманізм. Людина. Діяльність'' (Дрогобич, 2003 р.), ''Міфологічний простір і час у сучасній культурі'' (Київ, 2003 р.), ''Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів'' (Київ, 2004 р.), ''Наука і вища освіта'' (Запоріжжя, 2004 р.), ''Історія релігії в Україні'' (Львів, 2004 р.). Концептуальні положення обговорювалися на засіданнях кафедри культурології Волинського державного університету імені Лесі Українки. Результати дослідження пройшли апробацію на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені і викладені у 9 одноосібних працях автора: 5 з них надруковані у виданнях, затверджених рішенням ВАК України як фахові з мистецтвознавства, 1 стаття у збірці наукових праць, три - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота (обсяг текстової частини становить 156 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (256 найменувань). Загальний обсяг дисертації 179 сторінок.

Список літератури

Висновки

1. Наукові джерела з означеної проблеми становлять праці видатних українських дослідників історії національної культури, зокрема, хореографічної; роботи вітчизняних та зарубіжних хореознавців, монографічні дослідження істориків театру й літератури, а також наукові роботи культурологічного і філософського спрямування. Переважна маса конкретного фактичного матеріалу, на якому побудовано дослідження, відноситься до етнографічних спостережень та фольклорних записів. Однак, аналіз наукового доробку з досліджуваної тематики виявив відсутність теоретичної рефлексії проблеми символіки та її семантичного аспекту в українській народній танцювальній культурі.
2. Дослідження показало, що танець, будучи споконвічно життєво-важливою формою суспільної активності, одним з компонентів синкретичного первісного мистецтва, являв собою пластичну форму символічного вираження домінант сакрального світобачення в архаїчну епоху та відігравав визначну роль в ситуаціях пізнання, спілкування, навчання та містичної трансформації у прадавніх ''хореодрамах''. Атрибутивною характеристикою людської сутності й людського світобачення на ранній стадії цивілізації є здатність до пластичного перевтілення. Створений виразними імітаційними рухами і жестами, втілений засобами пластики у поєднанні із пишним декоративним оформленням і маскою, танцювальний образ слугував символом, за допомогою якого стверджувалась ідея єдності з природою, тотемними покровителями, предками і божествами.
3. Визначено, що становлення і буття того чи іншого пластичного символу визначається домінантою світосприйняття і світовідношення у різні культурно-історичні епохи. В перебігу історичного процесу танцювальні символи модифікуються, набувають нових відтінків і нашарувань. Однак внутрішня сутність рухових архетипів залишається незмінною. Пластична танцювальна символіка, сформована на рівні архетипів у синкретичному лоні прадавньої культури, стала структурною основою хореографічної творчості усіх наступних епох.
4. Доведено, що українська танцювальна культура є відкритим, динамічним явищем, джерела якого лежать у язичницькому минулому і яке сформувалось на реліктах давньослов'янського мистецтва та успадкувало його прадавню символіку. З усіх видів народної творчості танець містить найбільше багатство і різноманітність значень, які пов'язані з найважливішими сферами людського життя (родючість, смерть-воскресіння, еротизм, ініціація, суспільна структуризація тощо). В його символічних фігурах репрезентуються і сакральні домінанти людського світовідношення, і циклічність та ритми космосу (макрокосму) і людини (мікрокосму). Пластична мова української народної танцювальної культури являє собою традиційну для етнічної спільноти образно-символічну форму вираження смисложиттєвих засад людського життя
5. На підставі переосмислення існуючих досліджень та аналізу конкретного хореографічного матеріалу встановлено суттєвий, органічний зв'язок між просторовою конфігурацією танцювального твору і орнаментикою народного мистецтва. Прадавню орнаментику представлено як своєрідний графічний ''запис'' просторових малюнків, символічних фігур та образів танцю. Сакральні символи, будучи зафіксованими в зображенні, забезпечуючи стійкість та спадкоємність основних хореографічних форм, дають можливість осмислити становлення у часі і просторі певних символічних структур та слугують матеріалом для розуміння й інтерпретації національних танцювальних композицій. Аналіз найбільш традиційних побудов та хореографічної пластики українського танцю дає підстави стверджувати, що його орнаментальні мотиви утворюють складний синтез символів, образів і понять, виражений узагальненими й умовними формами.
6. Дослідження пластичної символіки української народної танцювальної культури зумовили необхідність систематизації матеріалу та побудови відповідної класифікаційної схеми. Виходячи із специфіки матеріалу та обраного аспекту його дослідження, зроблено спробу класифікації танцювальної символіки з позицій образно-семантичних ознак. Досліджуваний матеріал систематизовано за типом зображувально-виражальних засобів, розрізняючи символіку просторової конфігурації танцю, символіку танцювального образу та танцювального атрибуту. Керуючись цим критерієм, матеріал проаналізовано під таким кутом зору, який в результаті дав змогу віднайти єдину класифікаційну основу для виділення груп, з урахуванням їх генетичної спорідненості. Система танцювальної символіки репрезентована у вигляді трьох груп, у яких виокремлюється сигнітивна, іконічна та предметна символіка.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх напрямків розробки теми. Здійснений комплексний аналіз танцювальної символіки і напрацьовані теоретико-методологічні матеріали дисертації актуалізують низку проблем, неоднозначних феноменів і тенденцій у розвитку сучасної хореографічної культури, які можуть стати основою для подальших мистецтвознавчих та культурологічних розвідок. Це дозволить вітчизняному хореознавству розширити тематичний спектр, відкриє реальні можливості проаналізувати багату танцювальну спадщину України та основні тенденції і перспективи її подальшого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абзаев В. Мистериальный театр цам: Автореф. дис канд. искусствоведения: 17.00.01 / Государственный институт театрального искусства имени А.В.Луначарского. М., 1990. 22 с.
2. Абрамян Л. Первобытный праздник и мифология. Ереван: Изд-во АН Армянской ССР, 1983. 232 с.
3. Авдеев А. Маска и ее роль в процессе возникновения театра // VІІ Международный конгресс антропологических и этнографических наук. М.: Наука, 1964. 8 с.
4. Авдеев А. Происхождение театра. Элементы театра в первобытном строе. Л.-М.: Искусство, 1959. 266 с.
5. Аверинцев С. Символ // Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев и др. 2-изд. М.: Сов. энциклопедия, 1989. С. 581-582.
6. Авраменко В. Українські народні танки, музика і стрій: Кн.1 та 2. Голивуд, 1947. 80 с.
7. Акимушкин О. Зикр // Ислам. Энциклопедический словарь. М.: Наука, 1991. С.77.
8. Алексеев Э. Фольклор в контексте современной культуры. М.: Советский композитор, 1988. 236 с.
9. Алиев Г. Изобразительное искусство арабского мира как источник образности арабской хореографии. М.: МАКС Пресс, 2000. 21 с.
10.Алиев Г. Претворение культурных традиций Востока в хореографическом фольклоре Азербайджана. М.: Макс Пресс, 2000. 34 с.
11. Амброз А. О символике русской крестьянской вышивки // СА. 1966. №1. С.60-76.
12. Арістотель. Поетика: Пер. зі старогрец. К.: Мистецтво, 1967. 134 с.
13. Афанасьєв Ю. Музика і пластика // Музика. № 1. 1985. С. 32-36.
14. Бадмаева Т. Калмыцкие народные танцы: Автореф. дис канд. искусствоведения: 17.00.01 / Государственный институт театрального искусства имени А.В.Луначарского. М., 1980. 16 с.
15. Байрон Дж. Каин // Байрон Дж. Собрание сочинений в 3-х т. М.: Художественная литература, 1974. Т. 2. С. 382-466.
16. Балог К. Танці Закарпаття. Ужгород: Госпрозрахунковий РВВ комітету інформації, 1998. 144 с.
17. Балушок В. Парубочі ініціації в українському традиційному селі // Родовід. 1994. №7. С. 29-37.
18. Балушок В. Роль жінки в юнацьких ініціаціях // Родовід . 1994. №4. С. 18-25.
19. Баранова Т. О космологической и религиозной концепции танца в культуре Средневековья, Ренессанса и Барокко // Традиция в истории музыкальной культуры. Античность. Средневековье. Новое время. Л.: Изд-во государственного института театра, музыки и кинематографии имени Н.Черкасова, 1989. С.73-83.
20. Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература, 1990. 543 с.
21. Бачинская Н. Русские хороводы и хороводные песни: научно-популярный сборник. М.-Л.: Музгиз, 1951. 112 с.
22. Башкович Н. История хореографии всех веков и народов. М., 1908. Вып.1. 38 с.
23. Безклубенко С. Українська культура: погляд крізь віки. Історико-теоретичні нариси. Ужгород: Карпати, 2006. 512 с.
24. Бейли Г. Потерянный язык символов. М.: Издательство Ассоциации Духовного Единения «Золотой век», 1995. 300 с.
25. Белый А. Символизм как миропонимание. М.: Республика, 1994. 528 с.
26. Бернадська Д. Феномен синтезу мистецтв в сучасній українській сценічній хореографії: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2005. 20 с.
27. Бернова А. Племенные верования малых народов Индонезии // Символика культов и ритуалов народов зарубежной Азии. М.: Наука, 1980. С. 36-54.
28. Бернштам Т. К реконструкции некоторых русских переходных обрядов совершеннолетия // СЭ. 1986. №6. С. 24-35.
29. Бернштам Т. Молодежь в обрядовой жизни русской общины. Л.: Наука, 1988. 277 с.
30. Бесіди про танець: Методичні розробки на допомогу керівникам хореографічних колективів шкіл і позашкільних установ / Укл. А.П.Тараканова. К.: ІЗМН, 1996. 20 с.
31. Бибиков С. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта. К.: Наукова думка, 1981. 108 с.
32. Білаш П. Балетмейстерське мистецтво і становлення української сценічної хореографії у контексті розвитку європейської художньої культурв 10-30-х років ХХ століття.: Автореф. дисканд. мистецтвознавства: 17.00.01 /Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнографії імені М.Т.Рильського НАН України. К., 2004. 18 с.
33. Білаш П. ''Зображальне'' та ''виразне'' як естетичні категорії балетного мистецтва (до постановки проблеми) // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. Вип. ХІ. Ч. 2. К.: ДАКККіМ, 2003. С. 110-118.
34. Білецький-Носенко П. Словник української мови. К.: Наукова думка, 1966. 468 с.
35. Блок Л. Классический танец: История и современность. М.: Искусство, 1987. 356 с.
36. Бойко О. Збереження фольклорних традицій в українській народній хореографії // Матеріали міжнародної наукової конференції ''Міфологічний простір і час у сучасній культурі''. Частина 2. Київ, 2003. С.43-44.
37. Боримська Г. Самоцвіти українського танцю. К.: Мистецтво, 1974. 136 с.
38. Боряк О., Герасимчук О. Веретено та пряслиця у слов'янській міфологічній традиції // Народна творчість та етнографія. К., 1990. № 1. С. 30-36.
39. Брабич В., Плетнева Г. Зрелища древнего мира. Л.: Искусство, 1971. 79 с.
40. Бромлей Ю. Этнические функции культуры и этнография // Энтознаковые функции культуры. М.: Наука, 1991. С. 5-22.
41. Буркхардт Т. Сакральное искусство Востока и Запада: Пер. с англ. М.: Алетейя, 1999. 216 с.
42. Былины. Русские народные сказки. Древнерусские повести / Вступит. статья, сост. и комент. В.П.Аникина, Д.С.Лихачева и Т.Н.Михельсон, М.: Детская литература, 1979. С. 170-175.
43. Валери П. Душа и танец // Валери П. Об искусстве: Пер. с фр. М.: Искусство, 1993. С.183-204.
44. Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю. К.: Мистецтво, 1996. 494 с.
45. Василенко К. Украинский народный танец. М.: Искусство, 1981. 160 с.
46. Васильева Е. Танец. М.: Искусство, 1968. 247с.
47. Васильева-Рожденственская М. Историко-бытовой танец: Учебное пособие. М.: Искусство, 1987. 382с.
48. Велецкая Н. О новогодних русалиях // Славяне и Русь. М.: Наука, 1968. С.394-400.
49. Велецкая Н. Рудименты язычества в похоронных играх карпатских горцев //Карпатский сборник. М.: Наука, 1976. С.106-111.
50. Велецкая Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: Наука, 1978. 240с.
51. Верховинець В. Теорія українського народного танцю. К.: Музична Україна, 1990. 150 с.
52. Веселовский А. Историческая поэтика / Вступ. ст. И.Горского; сост. комент. В.Мочаловой. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
53. Винников И. Неопубликованная рукопись Льюиса Т. Моргана о плясках североамериканских индейских племен // СЭ. 1938. №1. С.167-184.
54. Виноградова Л. Народная демонология и мифоритуальная традиция древних славян. М.: Издательство ''Индрик'', 2000. 432 с.
55. Волицька І. Театральні елементи в традицийній обрядовості українців Карпат кінця ХІХ поч. ХХ ст. К.: Нукова думка, 1992. 140 с.
56. Волчукова В. Проблеми розвитку і роль ритуального танцю у ранньохристиянській культурі: Автореф. дис канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Харківський державний педагогічний університет імені Г.Сковороди. Харків, 2002. 19 с.
57. Волынский А. Книга ликований. Азбука классического танца. М.: Изд-во «Артист. Режиссер. Театр», 1992. 299 с.
58. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. К.: АВПТ ''Оберіг'', 1993. 592 с.
59. Высотская Т. Культы и обряды поздних скифов // Вестник Древней истории. М., 1976. № 3. С. 51-73.
60. Гварамадзе Е. О некоторых специфических особенностях грузинского народного танца // VІІ Международный конгресс антропологических и этнографических наук. М.: Наука, 1964. 9 с.
61. Герасимова И. Философское понимание танца // Вопросы философии. 1998. №4. С.50-63.
62. Герасимчук Р. Особенности украинских народных танцев Карпатского района // VІІ Международный конгресс антропологических и этнографических наук. М.: Наука, 1964. 9 с.
63. Герасимчук Р. Развитие народного хореографического искусства советского Прикарпатья: Автореф. дис канд искусствоведения /ИИФЭ им. М.Рыльского АНУССР. К., 1956. 18 с.
64. Герц І. Особливості хореографічної культури Закарпаття // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції ''Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів''. К., КНУКіМ, 2004. С. 60-61.
65. Гейзінга Й. Номо Ludens: Пер. з англ. К.: Основи, 1994. 250 с.
66. Голейзовский К. Образы русской народной хореографии, М.: Искусство, 1964. 366 с.
67. Головей В. Танець як сакральне мистецтво // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: альманах. Зб. наукових праць. К.: Знання, 2000. С. 247-255.
68. Головин С. Древнейшие символы // Бауэр В., Дюмонтц И., Головин С. Энциклопедия символов: Пер. с нем. М.: КРОН-ПРЕС, 2000. С.17-46.
69. Горбатова Н. Становлення мистецтва класичного танцю в Україні: Автореф. дисканд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2004. 19 с.
70. Гошовский В. У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. М.: Советский композитор, 1971.304 с.
71. Грица С. Народний професіоналізм // Мистецтво та етнос: Зб. наук. праць / АН УРСР Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського. К.: Наукова думка, 1991. С. 5-35.
72. Грушевський М. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. 1 / Упоряд. В.В.Яременко. К.: Либідь, 1993. 329 с.
73. Губ’як В. Фольклорні обереги духовності. Івано-Франківськ.: ІМЕ, 2001. 324 с.
74. Гудман Ф. Магические символы. М.: Изд-во Ассоциации Духовного Единения «Золотой век», 1995. 300 с.
75. Гуменюк А. Записи і принципи класифікації народних танців // НТЕ. 1964. № 6. С. 37-42.
76. Гуменюк А. Народное хореографическое искусство Украины: Автореф. дисд-ра искусствоведения: 821 / Институт искусствоведения, фольклора и этнографии имени М.Рыльского АН УССР. К, 1969. 50 с.
77. Гура А. Символика зайца в словянском обрядовом и письменном фольклоре // Славянский и балканский фольклор. М.: Наука, 1978. С.159-189.
78. Гусев С. Трипільська культура Середнього Побужжя рубежу ІV-ІІІ тис. до н.е. Вінниця.: Антекс, 1995. 303 с.
79. Гусева Н. Танцевальная драма Индии // Советский балет. 1988. №2. С. 15-17.
80. Давидюк В. Реліктове значення ініціальних ритуалів у поліській весільній обрядовості // Родовід. 1994. № 4. С.26-30.
81. Давидюк В. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997. 296 с.
82. Дальский А. Театрально-зрелищные действия на Крите и Микенах. М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1937. 233 с.
83. Даниленко В. Космогония первобытного общества // Начала цивилизации. М.: Раритет, 1999. С. 5-220.
84. Даркевич В. Символы небесных светил в орнаменте Древней Руси // СА. 1960. № 4. С. 56-67.
85. Даркевич В. Топор как символ Перуна в древнерусском язычестве // СА. 1961. № 4. С. 94-102.
86. Демків Я. Ярослав Чуперчук. Феномен гуцульскої хореографії. Коломия: Вік, 2001. 168 с.
87. Джонсон Р. Ритуал и абстракции в балете ''Свадебка'' Нижинской // Советский балет. 1991. №5. С.57-59
88. Добровольская Т. Танец. Пантомима. Балет. Л.: Искусство, 1975.128 с.
89. Дражева Р. Обряды в празднике летнего солнцестояния // СЭ. 1973. № 6. С.109-119.
90. Дункан А. Танец будущего. Моя жизнь // Айседора Дункан: Сборник. К.: ''Муза ЛТД'', 1994. с. 11-223.
91. Евзлин М. Космогония и ритуал. М.: Радикс, 1993. 344 с.
92. Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андрогін; Окультизм, ворожбицтво та культурні уподобання: Пер. з фр. К.: Видавництво Соломії Павличко ''Основи'', 2001. 591 с.
93. Єльохіна О. Проблеми розвитку танцювального мистецтва України. Період Київської Русі: Автореф. дисканд. мистецтвознавства: 17.00.01 / Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнографіі імені М.Рильського НАН. К., 1996. 25 с.
94. Жолховцев А. Иероглиф в искусстве // Искусство стран Востока / А.Н.Анисимова, Л.Н.Гумилев, А.Н.Жолховцев и др. М.: Просвещение, 1986. С.240-268.
95. Жорницкая М. Народное хореографическое искусство коренного населения Северо-Востока Сибири. М.: Наука, 1983. 152 с.
96. Журкина Д. Индийский классический танец основные направления и школы: Автореф. дис канд. искусствоведения: 17.00.01 / Государственный институт театрального искусства имени А.В.Луначарского М., 1973. 22 с.
97. Забредовський С. Педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери студентів хореографічних спеціалізацій в процесі фахової підготовки у вузі культури: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Київський державний інститут культури. К., 1997. 16 с.
98. Загайкевич М. Українська балетна творчість. К.: Наукова думка, 1991. 356 с.
99. Загорц М. Танцы: Пер. со словен. М.: Ижица, 2003. 80 с.
100. Здоровега Н. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К.: Наукова думка, 1974. 159 с.
101. Зеленин Д. Избранные труды. Очерки русской мифологии. М.: Индрик, 1995. 432 с.
102. Зелинский Ф. Древнегреческая религия. К.: Синто, 1993. 126с.
103. Зигфрид В. Танец искусство движения: красота как свойство поведения // Красота и мозг. Биологические аспекты эстетики. М.: Мир, 1995. С.125-155.
104. Златковская Т. Исторические корни европейского календаря // Календарные обычаи и обряды в сранах зарубежной европы. М.: Наука, 1983. С.24-39.
105. Иванова Ю. Следы солярного культа // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы. М.: Наука, 1983. С.105-115.
106. Иванчик А. Воины-псы. Мужские союзы и скифские вторжения // СЭ. 1988. № 5. С.40-48.
107. Индийские танцы: Пер. на рус. яз. / Текст: Л.Самсон. М.: Внешторгиздат, 1987. 24 с.
108. Іваницький А. Українська народна музична творчість: Посібник для вищих та середніх навчальних закладів. К.: Музична Україна, 1990. 336 с.
109. Ільченко О. Художність як природна властивість музики // Всеукраїнська науково-творча конференція ''Проблеми розвитку художньої культури'' / Тези доповідей. К., 1994. С.138-140.
110. Кабо В. Синкретизм первобытного искусства // Ранние формы искусства. М.: Искусство, 1972. С. 275-301.
111. Казаринова Т. Магическая сила пространства сцены // Советский балет. 1991. № 5. С. 26-29.
112. Карабанова С. Танцы малых народов юга Дальнего Востока как историко-этнографический источник. М.: Наука, 1979. 140 с.
113. Кассу Ж., Брюнель П., Клодон Ф. Энциклопедия символизма: живопись, графика, скульптура, литература, музыка: Пер. с фр. М.: Республика, 1999. 430 с.
114. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному висвітлені: У 3 кн., 6 т. К.: АТК ''Обереги'', 1994. Кн. ІІ., Т.3: (Весняний цикл). 528 с.
115. Кирсанова Р. Откровения японского фольклора // Советский балет. 1990. № 1. С. 21-23.
116. Кіндер К. Танець у звичаєво-обрядовій сфері давніх слов'ян // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. Вип. УІІ. К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2002. С. 277-285.
117. Кіндер К. Сакральна символіка в орнаментиці українських хороводів // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. Вип. ХІІ. К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2004. С. 141-146.
118. Кіндер К. Танець як знаково-символічний комплекс // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. Вип. 7 / Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2002. Серія ''Мистецтвознавство''. С. 49-55.
119. Кіндер К. Танець у філософсько-духовних практиках Давнього Сходу // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. Вип. 9 / Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2004. Серія ''Мистецтвознавство''. С. 61-65.
120. Кіндер К. Кінестезичні елементи у містеріальних традиціях античності // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. Вип. ХІІІ. К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2004. С. 241-245.
121. Кларамунт Т., Альбайсин А. Искусство танца фламенко. М.: Искусство, 1984. 183 с.
122. Климець Ю. Купальська обрядовість на Україні. К.: Наукова думка, 1990. 144 с.
123. Климов А. Основы русского народного танца. М.: Искусство, 1981. 270 с.
124. Ковалева И. Погребальный обряд и идеология ранних скотоводов. Днепропетровск; ДГУ, 1983. 108 с.
125. Кокуленко Б. Степова Терпсихора. Кіровоград: ''Степ'', 1999. 212 с.
126. Кононенко В. Словесні символи в семантичній структурі фраземи // Мовознавство, 1991. № 6. С.30-36.
127. Копалинский В. Словарь символов: Пер. с пол. Калининград, ФГУИПП ''Янтар. сказ'', 2002. 267 с.
128. Королева Э. Ранние формы танца. Кишенев: Изд-во «Штиинца», 1977. 215 с.
129. Королева Э. Танец, его происхождение и методы исследования //СЭ. 1975. №5. С. 147-155.
130. Королева Э. Хореографическое искусство Молдавии. Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1970. 187 с.
131. Косаківська Л. Спадщина Василя Авраменка // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки: Мистецтвознавство. Луцьк, 1997. Вип. 11. С.58-60.
132. Костомаров Н. Об историческом значении русской народной поэзии // Костомаров М. Слов'янська міфологія. К.: Либідь, 1994. С. 44-200.
133. Костомаров Н. Славянская мифология // Костомаров М. Слов'янська міфологія. К.: Либідь, 1994. С. 201-256.
134. Котовская М. Все краски индийской земли // Советский балет. 1988. №4. С. 31-32.
135. Красовская В. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории от истоков до середины XVIII века. Л.: Искусство, 1979. 295 с.
136. Красовская В. Урок Филиппо Тальони // Советский балет. 1989. №1. С. 42-45.
137. Крымский С., Парахонский Б., Мейзерский В. Эпистемология культуры. К.: Наукова думка, 1993, 216 с.
138. Ксенжкевич Б. Польская народная хореография: Автореф. дис канд. искусствоведения: 17.00.01 / Государственный институт театрального искусства имени А.Луначарского. М., 1988. 25 с.
139. Кукин А., Лапин В. К проблеме русских хороводов // Народный танец: Проблемы изучения. Спб.: Искусство, 1991. С.16-28.
140. Купер Дж. Энциклопедия символов. М.: Изд-во Ассоциации Духовного Единения «Золотой век», 1995. 402 с.
141. Купленник В. Козацький танець // НТЕ. 1991. №5. С. 49-56.
142. Купленник В. Нариси до історії українського народного танцю: Практичний матеріал для вчителів загальноосвітніх шкіл, шкіл нового типу та керівників гуртків позашкільних закладів. К.: ІЗМН, 1997. 64 с.
143. Курочкин А. Растительная символика календарной обрядовости украинцев // Обряды и обрядовый фольклор. М: Наука, 1982. С.138-162.
144. Курочкін О. Маски тварин у поховальних іграх українців // Родовід. 1992. № 4. С.32-38.
145. Ларичев В. Пещерные чародеи: Рассказы о первобытных художниках, магах, волшебниках, звездочетах и мыслителях. Новосибирск: Западно-Сибирское книгоиздательство, 1980. 222 с.
146. Латышев В. Очерки греческих древностей. Богослужебные и сценические древности. Спб.: Алетейя, 1997. 319 с.
147. Лауэнштайн Д. Элевсинские мистерии: Пер. с нем. М.:Энигма, 1996. 368 с.
148. Левинсон А. Мастера балета. Спб., 1915. 88 с.
149. Легка С. Українська народна хореографічна культура ХХ століття: Автореф. дис канд. істор. наук: 17.00.01 / Київський національний університет культури і мистецтв К., 2003. 19 с.
150. Лиепа М. Хочу танцевать сто лет. М.: Знание, 1999. 160 с.
151. Лисициан С. Старинные пляски и театральные представления армянского народа. В 4-х т. Ереван: Изд-во АН Армянской ССР, 1958. Т.1. 613 с.
152. Лозко Г. Українське народознавство. К.: Зодіак ЕКО, 1995. 368 с.
153. Лосев А. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1995. 320 с.
154. Лотман Ю. Символ в системе культуры // Символ в системе культуры. Труды по знаковым системам. Тарту, 1987. С. 11-21.
155. Лотман Ю. Каноническое искусство как информационний парадокс // Проблема канона в древнем и средневековом искусстве Азии и Африки: Сб. ст. М.: Наука, 1973. С. 16-22.
156. Лукіан. Про танець // Віхи в історії античної естетики: Пер. з давньогр. та латин. К.: Мистецтво, 1988. С.104-126.
157. Любимова Г. Обрядовые игры с переходной семантикой в русской традиционной культуре // ЭО. 1998. № 4. С.70-81.
158. Мазаев А. Праздник как социально-художественное явление. М.: Наука, 1978. 392 с.
159. Мацієвська Н. Хореографічна лексика сучасної російської мови у системно-семасіологічному та лінгвокультурологічному аспектах: Автореф. дис. канд. філологічних наук: 10.02.02 / Львівський національний університет імені Івана Франка. К, 2003. 17 с.
160. Мейерхольд В. О театре // Мейерхольд В.Э. Статьи, письма, речи, беседы. В 2-х томах. М.: Искусство, 1968. Т.2. С.103-259.
161. Мелетинский Е. Первобытные истоки словесного искусства // Ранние формы искусства. М.: Искусство, 1972. С.149-191.
162. Мириманов В. Искусство и миф. Центральный образ картины мира. М.: Согласие, 1997. 328 с.
163. Мовша Т. Антропоморфные сюжеты на керамике культур трипольско-кукетенской общности // Духовная культура древних обществ на территории Украины. Сб. науч. тр. К.: Наукова думка, 1991. С. 34-46.
164. Моркунене Е. Очерки литовской народной хореографии (к. ХІХ-н.ХХ в.в.): Автореф. дис.кандидата искусствоведения: 17.00.01 / Вильнюсский государственный институт культуры. Вильнюс, 1978. 24 с.
165. Морозов И. Прагмасемантика игровых текстов // Славянское и балканское языкознание. Структура малых фольклорных текстов. М.: Наука, 1997. С. 121-131.
166. Мухин И. Проблемы телесной выразительности // Метафизические исследования. М.: Наука, 1994. С.132-145.
167. Наливайко С. Таври: Індійське плем'я в Криму? // Всесвіт. 1990. №3. С.174-181.
168. Народні танці Волині і Волинського Полісся у записах Миколи Полятикіна. Мистецьке видання. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2005. 108 с.
169. Народные знания. Фольклор. Народное искусство. М.: Наука, 1991. Вып. 4. 168 с.
170. Ногачевський А. Побутові танці канадських українців. К.: Родовід, 2001. 191 с.
171. Носовичь И. Словарь бълорусскаго наръчія. Спб, 1870. 512 с.
172. Окладников А.Утро искусства. Л.: Искусство, 1967. 135 с.
173. Ошуркевич О. Звичаї водіння куста на Волинському Поліссі // Полісся. Етнікос, традиції, культура: Зб. статей. Луцьк: Вежа, 1997. С. 103-109.
174. Ошурко Л. Народные танцы Молдавии. Кишинев, Госиздат Молдавии, 1957. 770 с.
175. Павлова М. Полесские обряды и поверья, связанные с ткачеством