ЕРГОНІМИ М. КИЄВА: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ЦІЛИНА МАРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 811.161.2’373.2 (043)

ЕРГОНІМИ М. КИЄВА: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Шевчук Світлана Володимирівна,
кандидат філологічних наук,
професор

Київ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП5
РОЗДІЛ 1
СИСТЕМНІ ЗВ’ЯЗКИ ЕРГОНІМІВ З ІНШИМИ КЛАСАМИ ВЛАСНИХ НАЗВ: ПИТАННЯ СЕМАНТИКИ ТА СТРУКТУРИ10
1.1. Проблема встановлення зв’язків між антропонімами та ергонімами в сучасній лінгвістиці...10
1.2.Порівняльнийоглядантропонімівтаергонімівм.Києва як двох ономастичних класів .. .12
1.3. Структурно-семантичні моделі відантропонімних ергонімів столиці України...23
1.4. Ергонімія м. Києва крізь призму топонімії.............36
1.4.1. Відтопонімна лексика в складі київської ергонімії..39
1.4.2. Словотвірний аналіз відтопонімних ергонімів м.Києва..42

РОЗДІЛ 2
МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ ЗАКЛАДІВ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ М. КИЄВА...56
2.1. Специфіка лексичної та словотвірної будови найменувань закладів невиробничої сфери послуг......56
2.1.1. Найменування закладів науки й освіти столиці України...59
2.1.2.Власніназвилікувальнихустанов76
2.1.3. Ергоніми на позначення назв закладів культури, мистецтва та відпочинку...........................................85
2.2. Особливості назвотворення київських закладів виробничої сфери послуг113
2.2.1. Назви закладів торгівлі м. Києва114
2.2.2. Найменування закладів громадського харчування134
2.2.3. Ергоніми на позначення закладів побутового обслуговування населення..140
2.3. Структурно-семантичні моделі назв підприємств, що надають приватні послуги.147
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...170
ПОКАЖЧИК ЕРГОНІМІЇ М. КИЄВА.192

ВСТУП

Зміна історичних епох завжди вносить певні корективи в суспільні формації та розвиток усіх галузей народного господарства. Так, зокрема, в економіці України протягом двох останніх століть простежувалася акцентуація на різні форми власності. Якщо в XIX ст. переважали приватні підприємства, заклади, організації, то на початку XX ст. за радянської влади в Україні ті ж об’єкти стали державними, а на початку XXI ст. вони зазнали роздержавлення. Така змінюваність та непостійність впливає на динаміку росту самих об’єктів власності (заводів, фабрик, фірм, організацій, товариств і т. ін.), кількість яких в останні роки збільшується чи не з геометричною прогресією.
Актуальність дослідження. Питання вибору назви для цих установ та закладів стає найважливішим, оскільки їх власникам треба або вибрати найменування з уже наявних, або придумати власне. Враховуючи високу частотність уживання подібних назв і широкий вибір мотиваційної лексики, можна сказати, що процес створення такого власного найменування є нелегким. Власна назва ділового об’єднання людей повинна мати універсальну мовну організацію, наповнену відповідним мотивованим значенням, бути пов’язаною з об’єктом чи суб’єктом власності, містити рекламне й відповідне естетичне навантаження.
Термін ергонім” зафіксовано в Словнику лінгвістичних термінів” Д.І. Ганича та І.С. Олійника як власне ім’я ділового об’єднання людей, у тому числі спілки, організації, підприємства, товариства, закладу” [39:77]. Таке визначення прийнято в роботі як базова одиниця.
У вивченні ергонімів як класу власних найменувань у східнослов’янському мовознавстві простежується декілька етапів. Почалося дослідження цих назв ще в 60-70-х роках XX ст. у російській ономастиці в працях Б.З.Букчиної, І.Г.Долгачова, Г.А.Заболотової, М.Н.Морозової, В.І.Ткачука. Це були перші спроби в освоєнні нових власних назв, які було надруковано в спеціалізованих періодичних виданнях. Більшу теоретичну значимість мали наукові праці О.В.Суперанської, котра визначила місце ергонімів у загальній класифікації онімів, їх мотиваційні типи, та Л.М.Щетиніна (принципи номінації назв готелів, ресторанів, театрів, галерей).
Другий етап аналізу класу ергонімів розпочинається в 90-х роках минулого століття й відзначається продуктивністю у вивченні цих власних найменувань. Назви ділових об’єднань людей у функціональному аспекті розглядає В.М.Лейчик, принципи й способи номінації англійської ергонімії досліджує О.В.Беспалова. Лексико-семантичний і словотвірний аналіз ергонімів м. Тольятті проводить С.В.Земскова, у синхронному та діахронному аспектах досліджує назви комерційних підприємств м.Челябінська Д.А.Яловець-Коновалова. Водночас з’являються й ґрунтовні наукові роботи українських ономастів. Так, типи мотивованості ергонімів м. Києва стають об’єктами вивчення Л.Н.Соколової. Дисертаційна робота О.В.Мікіної присвячена номінативним процесам у сучасній європейській ергонімії. Назви комерційно-виробничих підприємств (фірмоніми) Закарпаття комплексно проаналізував О.О.Белей.
Наступний період дослідження ергонімії припадає на початок XXI ст. і, незважаючи на те, що минуло лише п’ять років нового тисячоліття, в ономастиці щорічно з’являються наукові розвідки й статті, присвячені ергонімії. Новий розряд ономастики м.Єкатеринбурга (ергоурбоніми як ділові підприємства та об’єкти міського простору) вивчає Р.І.Козлов, прагматичні та лінгвокульторологічні аспекти російської ергонімії М.В.Шимкевич, орфографію багатокомпонентних назв ділових об’єднань м.Волгограда М.Я.Крючкова. В українській лінгвістиці лексико-семантичні інновації ергонімів розглядає С.О.Шестакова, структурно-значеннєві моделі Н.В.Кутуза.
Однак досі комплексно не досліджено найменування ділових об’єднань столиці України, хоча потреба в цьому є очевидною, бо таких власних назв у м. Києві значна кількість, і це спроектувало багато проблем з їх упровадженням у широкий обіг, у тому числі й лінгвістичних.
Метою дослідження є з’ясування структурно-семантичних особливостей та функціональних аспектів сучасних ергонімів м. Києва.
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:
встановити системні зв’язки між ергонімами та традиційними ономастичними класами;
визначити найбільш поширені структурно-семантичні моделі відантропонімних найменувань ділових об’єднань;
систематизувати мотиваційну лексику, на основі якої утворені відтопонімні ергоніми;
охарактеризувати способи творення відантропонімних та відтопонімних назв ділових об’єднань людей;
проаналізувати структурно-семантичні типи назв підприємств, фірм, товариств і т. ін., що належать до сфери послуг;
з’ясувати особливості функціонування ергонімів м. Києва.
Об’єктом дослідження стали власні назви ділових об’єднань людей м.Києва.
Предмет наукової роботи структурно-семантичні та функціональні особливості сучасних ергонімів столиці України.
Джерелами для наукової роботи послугували: телефонно-інформаційні довідники м.Києва (Книга міста Київ”) та України (Жовті сторінки України”), всеукраїнська та київська періодика 1998 2006 років, ділова документація фірм, підприємств та організацій. Частково здійснювалося опитування підприємців столиці України.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в науковий обіг вводиться значний, не досліджуваний раніше матеріал (біля 5000 назв ділових об’єднань людей м. Києва);встановлюються структурно-семантичні зв’язки між ергонімами й традиційними ономастичними класами назв; розроблено структурно-семантичну класифікацію найменувань київських ділових об’єднань людей сфери обслуговування;проаналізовано значеннєві типи назв підприємств, організацій, фірм, товариств і т.ін. м. Києва, що надають послуги.
Основним методом дослідження наукової роботи є описовий. Додатково використовувалися прийоми системного, порівняльного, етимологічного та кількісного аналізу.
Теоретичне значення дослідження. Зроблені на основі проаналізованого матеріалу теоретичні узагальнення доповнюють та уточнюють положення сучасної лексикології йлексикографії, зокрема, питання класифікації власних назв, методів і прийомів ономастичних досліджень, специфіки ономастики мовних рівнів, збагачують словниковий склад мови. Результати проведеної роботи розширюють сферу наукового пізнання в галузі ономастики й ономасіології, виявляють нові тенденції в розвитку теорії номінації, семантики власної назви й онімічного словотвору.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані під час вивчення лексикології в загальноосвітній школі, викладання спецкурсів з ономастики для студентів вищих навчальних закладів, для створення ономастичних словників, підручників та посібників. Проаналізований матеріал матиме й прикладне застосування для підприємців та керівників фірм, організацій, установ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови Національного педагогічного університету іменіМ.П.Драгоманова Проблеми граматики і лексикології української мови”. Тему дисертації затверджено на засіданні наукової координаційної ради «Українська мова» Інституту української мови НАН України (протокол № 15 від 17 квітня 2003року).
Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на науково-теоретичних конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу Відкритого міжнародного університету розвитку людини Україна” (ІІ-ІІІ Всеукраїнських студентських наукових конференціях «Молодь: освіта, наука, духовність», 2005-2006), Європейського університету (VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість», 2005), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (1999-2002) та Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» імені проф. Сергія Бураго (2005). Основні положення й результати роботи викладено в 10 авторських публікаціях у фахових виданнях.
Матеріали дисертаційного дослідження було використано в процесі викладання української мови за професійним спрямуванням студентам Європейського університету (довідка про впровадження № 1 / 12-136-Р-5 від 15.05.2006), Київського державного хореографічного училища (довідка про впровадження № 33 від 12.05.2006), Технічного ліцею (довідка про впровадження № 46 від 15.05.2006) та української мови учням Спеціалізованої школи № 97 імені О. Теліги з поглибленим вивченням англійської мови (довідка про впровадження № 35 від 10.03.2006).
Структура дисертації. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (260найменувань) та додатків покажчика ергонімії м.Києва. Загальний обсяг дисертаційного дослідження 243 сторінки, із них основного тексту 169.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження ергонімів м. Києва дало змогу зробити такі висновки:
1. Значна кількість (19 %) київських назв приватних підприємств, фірм, навчальних закладів, закладів побутового обслуговування утворено на базі антропонімів, з якими ергоніми мають такі спільні ознаки:
1) специфічна онімна семантика, що реалізується в денотативному та конотативному значеннях;
2) лексико-семантична система розглянутих власних назв виявляє діалектично взаємозалежні явища (моносемію полісемію, розвиток омонімії, метафоризацію, емоційну нейтральність емоційну маркованість);
3) значимість і цінність власних найменувань;
4) оніми обох класів несуть три типи інформації (мовленнєву, мовну, енциклопедичну);
5) антропоніми називають усіх членів людського колективу, ергоніми всі види об’єднань;
6) основними функціями аналізованих класів є номінативна, комунікативна та прагматична;
7) мотивація досліджуваних власних назв є фактором екстралінгвістичним;
8) ергоніми й антропоніми вторинні найменування.
2. Серед відантропонімних найменувань ділових об’єднань людей виокремлються такі структурно-семантичні моделі:
1) відіменні від повних, скорочених, неофіційних та варіативних жіночих і чоловічих імен (ТОВ Анастасія”, ПП Сергій”, магазин Лара”, Руслана”, кафе Тарасик”, ППБогдан” ТОВ Богдана”);
2) ергоніми, утворені від прізвищ (ПП Данилов”, Лисенко О. О.”, Мельник”, Підгайний”);
3) від імен по батькові, що не є поширеним типом ергонімотворення з огляду на офіційність патронімів (ПП Кузьмич”, Хомич”);
4) від псевдонімів, які стали базою для утворення описових складених онімів на позначення закладів науки, освіти й культури (Бібліотека імені Петра Панча для дорослих”, Бібліотека публічна імені Лесі Українки”).
3. Ергонімія тісно пов’язана з усіма підгрупами топонімів. Відтопонімні ергоніми столиці України за мотиваційною лексикою, на базі якої вони утворені, можна поділити на ті, що:
1) утворені від власне київської мікротопонімії (фірма Дарниця”, готель Либідь”, магазин Киянка”);
2) мають у своїй основі некиївську лексику ( магазин Баварія”, ТОВ Буковина”, бар Одеса”, кінотеатр Тампере”).
У цілому від географічних назв утворилося 11% досліджуваних назв ділових об’єднань м. Києва.
4. Словотвірними типами відтопонімних ергонімів м. Києва є:
1) однослівні найменування (прості й складні):ПП Європа”, АТУкрриба”, магазин Київ-сувенір”;
2) багатослівні (складені й прийменниково-іменникові конструкції): магазин Київські торти”, Американський медичний центр”, Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки”, Вернісаж на Подолі”, На Ігоревській”.
5. Складені реальні ергоніми, утворені від географічних найменувань, мають такі структурні різновиди:
1) реальний ономастичний маркер + номенклатурний термін (Американський медичний центр”, Українська аграрна біржа” );
2) реальний ономастичний маркер + номенклатурний термін + реальний ономастичний маркер (Київська агенція подорожей”, Український зональний науково-дослідний і проектний інститут з цивільного будівництва”).
6. Ергоніми на позначення закладів, установ, організацій, підприємств, що належать до сфери обслуговування населення, поділяються на:
1) назви ділових об’єднань людей невиробничої сфери (власні назви лікувальних установ, закладів науки й освіти, культури, мистецтва та відпочинку): аптека Лаванда”, школа-садок Лісова казка”, Інститут вищої освіти”, Національний палац мистецтв Україна”, туристична агенція Оберіг”, галерея Грифон”;
2) найменування закладів, установ і т.ін., що надають послуги у сфері матеріального виробництва (назви закладів торгівлі, громадського харчування та сфери побутового обслуговування):магазин Урожай”, супермаркет Українські страви”, кав’ярня Блудний син”, ресторан Афродита”, будинок побуту Оболонь”;
3) назви підприємств і т.ін., що надають приватні послуги (аудитерські, бухгалтерські, будівельні, транспортні, юридичні, рекламні, фотопослуги): ТОВ Бізнесексперт”, Арка”, Український центр транспортного сервісу”, фірма Феміда”, рекламна агенція Арт-медія”, фотосалон Яскраві барви”.
7.Власні назви закладів освіти й науки столиці України мають такі структурно-семантичні особливості:
1)найменування дошкільних закладів освіти й шкіл оформлено ініціальними абревіатурами з номерними показниками («ДЗО №1»,, «ДЗО№818»; «ЗОШ № 1»,, «ЗОШ № 325» );
2)назви технікумів і коледжів переважно двослівні утворення з номенклатурного терміна й прикметника чи іменника, що вказує на спеціалізацію закладу («Будівельний технікум», «Технікум залізничного транспорту», «Індустріально-педагогічний коледж», «Коледж зв’язку»);
3) оніми на позначення вищих навчальних закладів та закладів науки це багатослівні назви, що найчастіше мають такі комбінації складових частин (СС « Академія Служби безпеки», ППС Міжнародна кадрова академія”, Київський християнський університет”, ПСС Державний інститут житлово-комунального господарства”, Київський інститут військово-повітряних сил”).
8. Власні назви лікувальних установ м. Києва на рівні будови й значення вирізняються:
1) структурною моделлю «номенклатурний термін + порядковий номер» у найменуваннях аптек («Аптека №1», , «Аптека №50»);
2) багатокомпонентними утвореннями, що мають різні складники, але, в більшості випадків, це назви за схемами «прикметник «дитяча» + прикметник із вказівкою на спеціалізацію + номенклатурний термін + порядковий номер закладу або назва району розташування» (Дитяча клінічна лікарня № 9”, Дитяча поліклініка №1 Печерського району”), «номенклатурний термін поліклініка” + її порядковий номер + назва району розміщення (лікарня, до якої прикріплена)» (Поліклініка № 4 Дніпровського району”, Поліклініка № 1 Лікарні для вчених” ).
9. Ергоніми на позначення закладів культури, мистецтва та відпочинку мають таку структурно-семантичну специфіку:
1) найменування книгозбірень столиці України складені відантропонімні назви, у яких антропонімний компонент прізвище й ініціали, псевдонім українських, російських, зарубіжних письменників, поетів, драматургів, революційних діячів, учасників партизанського руху (Бібліотека для дітей імені М.М.Коцюбинського”, Бібліотека імені А.Ахматової”, Бібліотека для дітей імені В. Дубініна”, Бібліотека іменіА.Міцкевича”, Бібліотека сімейного читання імені С. Айні”);
2) пресоніми (назви видавництв) утворилися шляхом онімізації, трансонімізації, онімотрансонімізації («Академія», «Хрещатик», «Преса України»);
3) готелі м. Києва називаються за відношенням до інших об’єктів (готельДніпро”,Київ”), за зв’язком із людиною (готель Спартак”, Турист”), за зв’язком об’єкта з абстрактними поняттями (готель Експрес”, Стандарт”);
4) еволюція назв театрів зводиться до стягнення компонентів та компресії інформації (пор.: у минулому Київський державний ордена Леніна академічний український драматичний театр імені І. Франка; тепер Національний академічний драматичний театр імені І. Франка).
10. Назви закладів торгівлі м. Києва мають:
1) кориговану екстралінгвістичними факторами внутрішню форму;
2)функціонально-семантичні різновиди нейтральні й конотовані емпороніми;
3) значну кількість ергонімів, утворених від жіночих імен (Ада”, Божена”, Валерія”, Маргарита”, Ярославна” );
4)назви‑номенклатурнітерміни(Магазин”,Гастрономчик”).
11. У найменуваннях закладів громадського харчування простежуються такі семантичні закономірності:
1) переважно відантропонімний принцип утворення ергонімів на означення кав’ярень (кафе Анастасія”, Віктор”, ПП Гаврилюк”, Дроздовська Катерина Андріївна”);
2) у процесі переходу в клас ергонімів лексеми проходять три типи метафоризації: номінативну, когнітивну й образну («Колиба», «Вернісаж», «Фаворит»).
12. Ергоніми на позначення закладів побутового обслуговування населення зорієнтовані:
1)наголовнурольрекламноїфункції; 2) на позитивну негативну оцінку (у творенні відтеонімних назв перукарень та салонів краси): Аріадна”,Ікар”;
3) на невелику кількість складів й обслуговування емоційних потреб мовців (у назвах швейних ательє та салонів мод): ЗАТ Епос”, ВАТ Мода”, ательє Модерн”.
13. Структурно-семантичні моделі назв підприємств, що надають приватні послуги, позначені такими особливостями:
1) вибір номінативних стратегій під час утворення назв закладів, що надають бухгалтерські, консалтингові послуги, зумовлений індивідуальними особливостями номінатора, маркетинговими завданнями, орієнтацією на ту чи іншу номінативну систему;
2) явище семантичної редукції, що помітне в найменуваннях підприємств, які надають будівельні послуги (СП Альянсбуд”, Буддеталь”);
3) головним принципом зв’язку умовно-символічних назв із денотатами є конвенціональність (в ергонімів на позначення підприємств, що надають транспортні послуги): Кипарис”, Новинка”, Райдуга”;
4) за комунікативною спрямованістю в найменуваннях рекламних агентств м. Києва представлені такі типи: демонстреми, іконеми, інформеми, літереми, ексклюземи, об’єктеми: «Долар», «Астарта», «Українська група розвитку», «АНАКОНДА», «lion», «ТОП» (Тищенко Олександр Петрович).
Отже, аналіз отриманих результатів свідчить, що ергонімія м. Києва розгалужена система власних назв, яка містить у собі різні структурні варіації семантичних типів найменувань, зумовлені функціональним призначенням ділових об’єднань людей. Ця ономастична група назв перебуває в процесі кількісного поповнення та якісних перетворень. Серед позитивних явищ ергонімної номінації можна відзначити прагматичний підхід, тяжіння до лаконічності, врахування естетичних запитів потенційних споживачів послуг, розширення назвотворчої бази. Недоліками сучасних найменувань ділових об’єднань людей столиці України слід вважати однотипність номенклатурних та номерних назв, багатофонемні абревіатурні утворення, складні ергоніми з кількістю складників більшою від п’яти компонентів, оніми з непрозорою семантикою, чимало запозичень і майже не помічену власне українську лексику. Проведені наукові пошуки розширили сферу ономастичних досліджень і можуть стати у майбутньому підґрунтям для подальшого розроблення теорії і практики власної назви.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адливанкин С.Ю. Словообразовательная семантика и виды словопроизводства // Семантика и производство лингвистических единиц (проблемы деривации). Межвузовский сборник научных трудов. Пермь: Пермьский государственный университет, 1979. С. 24 33.
2. Алексеев Д.И. Сокращенные слова в русском языке. Саратов: Издательство Саратовского университета , 1979. 328 с.
3. Арутюнова Н.Д. Коммуникативная функция и значение слова // Филологические науки. 1973. № 3. С. 42 54.
4. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
5. Ахманова О.С., Беленькая В.Д. Топонимика как социолингвистическая проблема (на материале новых наименований) // Филологические науки. 1976. № 6. С. 79 89.
6. Ахманова О.С., Дончинова И.О. К вопросу о синхроническом изучении названий населенных пунктов // Вопросы языкознания. 1979. № 6. С. 32 41.
7. Белей Л.О. Українська літературно-художня антропонімія кінця ХVІІІ ХХ ст.: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.01 / Ужгородський державний університет. Ужгород, 1997. 48 с.
8. Белей О.О. Принципи номінації недержавних підприємств м.Ужгорода // Питання сучасної ономастики. VII Всеукраїнська ономастична конференція. Статті та тези за матеріалами конференції. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1997. С.16.
9. Белей О.О. Проблеми культури мови у сучасній фірмонімії Закарпаття // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 1999. С. 263 266.
10. Белей О.О. Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської обл.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський національний університет імені Івана Франка Л., 2000. 17 с.
11. Белей О.О. Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської області України): Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Ужгород, 2000. 209 с.
12. Беленькая В.Д. Очерки англоязычной топонимии. М.: Высшая школа, 1977. 227 с.
13. Беленькая В.Д. Топонимы в составе лексической системы языка. М.: Московський государственный университет, 1969. 168 с.
14. Беляевская Е.Г. Семантика слова. М.: Высшая школа, 1987. 128с.
15. Березникова Р.Е. Место номенов в лексической системе языка // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С. 42 58.
16. Берлинський М.Ф. Історія м. Києва. К.: Наукова думка, 1991. 318 с.
17. Берман И.М. О вставочном типе словообразования” // Вопросы языкознания. 1959. № 2. С. 104 107.
18. Беспалова А.В. Мотивированность эргонимов и их номинационные особенности // Сопоставительные исследования в области номинации и словообразования: Сборник научных трудов Донецк: Донеччина, 1993. С.11 16.
19. Беспалова А.В. Принципы и способы номинации в английской эргонимии (на материале названий фирм и компаний) // Вопросы ономастики. Свердловск: Уральский университет, 1991. Вып. 19. С. 158 167.
20. Бєліцька Є.М. Конотомізація онімів як лексико-семантичний процес: Дис. канд. філол. наук: 10.02.15. Горлівка, 2000. 185 с.
21. Близнюк Б.Б. Гуцульські прізвища, в основі яких відображені автохтонні особові власні імена // Наукові записки. Серія: Мовознавство / Відповідальний редактор Д. Г. Бучко. Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет, 1999. Вип. 2. Ч.2. С. 117 128.
22. Блинова О.И. Явление мотивации слов (лексико-логический аспект): Учебное пособие. Томск: Издательство Томского университета, 1984. 191 с.
23. Боброва Т.А. О природе названия и принципах номинации // Русский язык в школе. 1974. № 4. С. 73 79.
24. Болотов В.И. К вопросу о значении имен собственных // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 333 345.
25. Бондалетов В.Д. Русская ономастика: Учебное пособие для студентов пединститутов. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
26. Борисов В.В. Аббревиация и акронимия. М.: Воениздат, 1972. 320 с.
27. Бузинова З.И. Из истории развития русской эргонимии // Восточноукраинский лингвистический сборник. Донецк: Донеччина, 1999. Вып. 5. С. 60 74.
28. Бузинова З.И. Описательные конструкции в русской эргонимии дооктябрьского периода // Шоста республіканська ономастична конференція: Тези доповідей і повідомлень. Ч II. Одеса: Одеський державний університет, 1990. С. 18 19.
29. Бузинова З.И. Отонимные производные в русской эргонимии дореволюционного периода // Исследования по славянской ономастике. Донецк, 1988. Рукопись деп. в ИНИОН АН СССР №35782. С. 43 53.
30. Букчина Б.З., Золотова Г.А. Слово на вывеске // Русская речь. 1968. № 3. С. 49 56.
31. Василюк Л.Л. Топоніми Волині як джерело фізико-географічних досліджень. Луцьк: б.в., 1999. 30 с.
32. Вахрушева Л.В., Качалина Н.С. Микротопонимия г. Ижевска // Русская ономастика. Рязань: Рязанский государственный педагогический институт, 1977. 197 с.
33. Виноградов В.В. Русский язык. М. Л.: Высшая школа, 1947. 329 с.
34. Виноградов В.В. Русский язык: (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1986. 639 с.
35. Виноградов В.В. Словообразование и его отношение к грамматике и лексикологии // Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 166 220.
36. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. С. 419 443.
37. Воробъева И.А. Русская топонимия средней части бассейна Оби. Томск: Издательство Томского университета, 1973. 247 с.
38. Гак В.Г. К типологии лингвистической номинации //Языковая номинация (Общие вопросы). М.: Наука, 1977. С. 230 294.
39. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
40. Гейгер Р.М. О разграничении лексико-семантического словообразования и аффиксации // Вопросы структуры и функционирования русского языка. Томск: Издательство Томского университета, 1981. Вып. 4. С.32 41.
41. Герасимчук В.А., Нечипоренко А.Ф. Антропоніми: історія і сучасність: Навчальний посібник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. 151 с.
42. Глущик С.В. Українська антропонімія у Генеральному описі Лівобережної України 1765 1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
43. Голанова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Способы номинации в современном русском языке. М.: Наука, 1982. С. 159 228.
44. Голев Н.Д. Естественная” номинация объектов природы собственными и нарицательными именами // Вопросы ономастики. Свердловск: Уральский университет, 1974. Вып. 8 9. С. 88 97.
45. Голев Н.Д. Заметки об условно-символической номинации в русском языке // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск: Издательство Новосибирского университета, 1980. Вып. 9. С. 47 58.
46. Голев Н.Д. О способах номинации // Вопросы русского языка и его говоров. Томск: Издательство Томского университета, 1976. С. 93 100.
47. Голев Н.Д. Ономасиология как наука о номинации // Русское слово в языке и речи. Кемерово: Кемеровский государственный университет, 1977. Вып. 2. С. 13 22.
48. Голомидова М.В. Урбанонимы в контексте городской культуры // Ежегодник Научно-исследовательского института русской культуры Уральского государственного университета. Екатеринбург: Уральский государственный университет, 1994. С. 76 86.
49. Голомидова М.В. Искусственная номинация в русской ономастике: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.01. Екатеринбург, 1998. 375 с.
50. Горбаневский М.В. Основной принцип номинации в русских названиях населенных пунктов // Филологические науки. 1982. № 1. С. 70 74.
51. Горпинич В.О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). К.: Довіра, 2001. 526 с.
52. Горпинич В.О. Теоретичні питання відтопонімічного словотвору східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1973. 168 с.
53. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, 1998. 189 с.
54. Григорьева М.В. К вопросу об искусственной номинации в топонимии // Методы топонимических исследований. Свердловск: Уральский государственный университет, 1983. С.71 77.
55. Гурская Н.А. Структурно-семантические и морфологические особенности словесных товарных знаков // Грамматические и лексико-семантические исследования в синхронии и диахронии. Калинин: Издательство Калининского государственного университета, 1975. С.26 41.
56. Данилова З.П. Некоторые виды словообразовательной мотивации при семантическом словообразовании // Русское сравнительное и сопоставительное словообразование. Казань: б.в., 1986. С. 35 39.
57. Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVІ ХХ ст.). К.: Наукова думка, 1969. 558 с.
58. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIV XVII ст. К.: Наукова думка, 1988. 172 с.
59. Доглачев И.Г. Названия совхозов и колхозов Волгоградской области // Ономастика Поволжья: Материалы ІІ Поволжской конференции по ономастике. Горький: б.в., 1971. С. 193 199.
60. Дубровина Л.В. Официальные названия лечебных учреждений в Великобритании и США // Ономастика. Типология. Стратиграфия. М.: Наука, 1988. С. 99 107.
61. Економіка виробничого підприємництва: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Й. М. Петрович, І. О. Будіщева, І. Г. Устінова та ін. 2-ге вид. К.: Знання, 2001. 406 с.
62. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Б.Д. Гавришин (гол. ред.). К.: Академія народного господарства, 2000.
63. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. К.: Femina, 1995. 368 с.
64. Економічні проблеми невиробничої сфери: Збірник наукових праць/ О.П.Корольчук та ін. К.: Київський торгово-економічний університет, 1998. 260 с.
65. Ермакова О.П. Вторичная номинация в семантической структуре многозначных производных слов // Способы номинации в современном русском языке. М.: Наука, 1982. 296 с.
66. Євдокимова І.М. Сфера послуг за сучасних умов: аналіз і прогнозування. К.: Науково-дослідний економічний інститут, 1995. 156 с.
67. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви ХVІ ст. / НАН України, Інститут української мови. К., 2003. 168 с.