Фещенко Валентина Михайлівна. Економічна думка України про становлення і розвиток ринкових відносин (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)

Короткий опис

Фещенко Валентина Михайлівна. Економічна думка України про становлення і розвиток ринкових відносин (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) : Дис... д-ра екон. наук: 08.01.04 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2004. — 396арк. — Бібліогр.: арк. 351-390

Фещенко В.М. Економічна думка України про становлення і розвиток ринкових відносин (друга половина ХІХ початок ХХ століття). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.04 економічна історія та історія економічної думки. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2005.
У дисертації вперше системно досліджуються питання генезису ринкових відносин в українській економічній думці другої половини ХІХ початку ХХ ст. В контексті розвитку світової економічної теорії проаналізовано внесок українських дослідників у розробку найбільш важливих проблем ринкової еволюції: конкуренції і монополії, сутності ринкового механізму, підприємництва, циклічних коливань та економічної конюнктури, проблем державного регулювання ринкових процесів. Розкрито новаторський характер досліджень українських економістів М.І.Тугана-Барановського, О.Д.Білимовича, С.М.Булгакова, Є.Є.Слуцького та інших, які за рівнем постановки та ступенем розробки окремих проблем ринкового розвитку випереджали подібні напрацювання у світовій економічній думці.

Проведене дослідження проблем становлення і розвитку ринкових відносин та відображення цих процесів в українській економічній думці другої половини ХІХ початку ХХ ст. дозволяє зробити наступні узагальнення і висновки.
На основі сучасної методології став можливим обєктивний, системний аналіз відображення проблем становлення і розвитку ринкових відносин в українській економічній думці пореформеного періоду. Більшість наукових розробок українських учених характеризувалася цілісною оцінкою ринкового господарства, намаганням провести мікро- та макроаналіз ринкових зв’язків, простежити їх динаміку, вплив на різні сторони життя суспільства, врахувати чинники цивілізаційного порядку, зокрема правові, морально-етичні, психологічні, історичні тощо (праці В.Я.Желєзнова, Д.І.Піхна, М.І.Тугана-Барановського, С.М.Булгакова, О.Д.Білимовича).
Результати дослідження розкривають могутній інтелектуальний потенціал української економічної думки та її вагомий внесок у світову скарбницю наукових досліджень проблем ринкового господарства. Виявлені дисертантом закономірності розробки проблем ринкового розвитку в економічній думці аналізованого періоду розкривають її нерозривний зв”язок з сучасними дослідженнями ринку. Тому спадщину українських економістів можна вважати надійним підгрунтям для розуміння історичних тенденцій розвитку економічної сфери суспільства, для подальшого вдосконалення сучасної теорії ринкового господарства.
На відміну від класичної та неокласичної шкіл, які виходили з первинності господарюючого суб’єкта, аналіз економічної природи ринкового господарства українськими вченими здійснювався виходячи з первинності соціально-економічної системи в цілому та вторинності її складових і елементів. Діяльність останніх (суб’єктів економічного процесу, а також окремих інститутів ринкової системи, зокрема конкуренції, різних форм підприємництва, ціноутворення тощо) розглядалася в межах економічної системи (праці К.Г.Воблого, П.Б.Струве, М.І.Тугана-Барановського, С.М.Булгакова, О.Д.Білимовича, В.Я.Желєзнова).
Методологічний плюралізм в українській економічній теорії другої половини XIX — початку XX ст. зумовив появу низки ґрунтовних соціально-етичних (М.І.Туган-Барановський), соціально-психологічних (М.Х.Бунге, Д.І.Піхно, О.Д.Білимович), релігійно-філософських (С.М.Булгаков) досліджень, які доповнювали, деталізували, поглиблювали економічний аналіз ринкових проблем. Можна вважати, що в кінці XIX ст. у вітчизняній економічній теорії поступово формувалася інституційна наукова традиція, яка в період розвитку командно-адміністративної системи була, на жаль, перервана.
Характерною рисою досліджень українських економістів став аналіз ринкового господарства у його еволюційному розгортанні: від розкриття умов становлення підприємницьких відносин через характеристику окремих його категорій, зокрема ринку, монополії та конкуренції, ринкового механізму, циклічності, ринкової рівноваги тощо, до визначення ринкового господарства як ефективної системи організації економічного життя (праці М.Х.Бунге, В.Я.Желєзнова, В.Ф.Левитського, М.М.Соболєва, М. Тугана-Барановського).
Українськими економістами глибоко вивчалися особливості вітчизняної моделі ринкового господарства — пізній (порівняно з передовими країнами Західної Європи) час вступу на шлях ринкової трансформації економіки, велика роль держави в суспільно-економічному житті країни, високий ступінь концентрації та монополізаціїї виробництва, відставання розвитку сільськогосподарської галузі тощо — з метою розробки конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування ринкової економічної системи.
Предметом глибокого вивчення в працях українських учених стали проблеми ринкового механізму як сукупності взаємопов’язаних елементів, які регулюють поведінку економічних одиниць та розвиток ринкового господарства в цілому. В процесі аналізу його об’єктивних складових, зокрема попиту і пропонування, ціни, конкурентних відносин, витрат і прибутків, а також суб’єктивних моментів, в тому числі граничної продуктивності благ, соціальних чинників, державного регулювання тощо, в українській економічній думці формувалося уявлення про сутність ринкового механізму, його рушійні сили, динаміку розвитку (праці Д.І.Піхна, В.Я.Желєзнова, М. Тугана-Барановського, П.Б.Струве). Українські дослідники другої половини XIX — початку XX ст. аналізували питання співставлення монополії і конкуренції, проблеми деформацій ринкового механізму під впливом монополій, форм і методів конкурентної боротьби, вивчали особливості конкуренції в окремих галузях національної економіки, зокрема залізничній (Д.І.Піхно, М. Туган-Барановський, М.М.Соболєв, М.В.Бернацький, П.І.Фомін, І.І.Янжул).
Українські вчені звернули увагу на обмеженість ринкового саморегулювання. Вони були певні, що національна модель ринкової економіки не могла сформуватися тільки на теоретичному підґрунті класичної політичної економії. Спираючись на ідеї німецької історичної школи, національні традиції, досвід історичного розвитку, була обґрунтована позиція щодо необхідності регулюючого впливу на ринковий механізм з боку держави та інших соціальних інститутів. З розумінням сильних і слабких сторін політики регулювання ринкових процесів, перспектив її розвитку виступили П.П.Мигулін, В.Я.Желєзнов, С.М.Булгаков, П.І.Фомін, аналізуючи форми і методи державного впливу на економіку. Під цим кутом зору були розглянуті фабричне та антитрестівське законодавство, кредитно-банківська, податкова політика держави, казенні замовлення, регулювання митних і залізничних тарифів, проблеми доцільності одержавлення окремих галузей народного господарства.
За умов поступової соціалізації економічного життя предметом аналізу українських економістів стали також суспільні інститути та їх вплив на економічні процеси, зокрема діяльність представницьких організацій великого капіталу (з’їздів вугле- та гірничопромисловців). Наголошувалося на зростаючій ролі професійних спілок та різноманітних кооперативних організацій.
Заслугою українських учених стало започаткування динамічних підходів до аналізу ринкових процесів. На відміну від наукових розробок Л. Вальраса з ідеєю рівноважного розвитку, в українській економічній думці увага акцентувалася на динамічних аспектах аналізу ринкових процесів, циклічності економічного розвитку, на дослідженні чинників, що порушують ринкову рівновагу. В результаті теоретичних розробок Є.Є.Слуцького, М.І. Тугана-Барановського була сформульована теза про закономірний циклічний характер розвитку ринкового господарства. Відмова від статичного аналізу, вивчення ринкових процесів у динаміці, обґрунтування періодичності циклів обома економістами викликали науковий інтерес до їхніх праць з боку визначних представників економічної науки Заходу: Й. Шумпетера, Дж. М. Кейнса, А. Ноува, Е. Хансена, Ж. Лескюра, В. Зомбарта.
Окремо слід наголосити на розробці проблеми економічних криз М. Туганом-Барановським, який заклав основи інвестиційної теорії циклів. Проведений ним аналіз нагромадження вільного грошового капіталу, проблем диспропорційності виробництва, періодичності відновлення основного капіталу розкривав циклічний характер ринкового розвитку, обґрунтовував необхідність державного антициклічного регулювання. Ідеї вченого були підтримані і розвинуті К.Г.Воблим, М.М.Соболєвим, В.Я.Желєзновим, В.Ф.Левитським, В.Тимошенком та іншими.
Важливим внеском у скарбницю світової економічної думки став науковий доробок Є.Є.Слуцького. Ідеї вченого про ефект заміщення, широке застосування Є.Є.Слуцьким методів статистики, теорії ймовірностей, кореляційного аналізу при дослідження проблем циклічності збагатили науку динамічним аналізом ринкових процесів. Високу оцінку на Заході дістала також невідома до недавнього часу вітчизняним економістам теорія змішаної економіки О.Д.Білимовича, в якій автор вдало поєднав переваги ринкового механізму з регуляторними можливостями державних і соціальних інститутів.
Суспільно-економічна думка України, розвиваючись в руслі світової економічної науки, зробила вагомий внесок до її скарбниці, вивчення якого залишається важливим завданням істориків-економістів. Ця справа надзвичайно актуальна як для національного відродження й утвердження української державності, так і з огляду на можливість творчого використання вітчизняної наукової спадщини другої половини XIX — початку XX ст. для пошуку ефективних шляхів розбудови економічної системи сучасної України.