ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Короткий опис

ЗМІСТ
Ст.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………......………….. 4
ВСТУП…………………..……..…………………………………….. 5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
1.1. Теоретичні основи державно-правового примусу і юридичної відповідальності……………………………………………………….…....20
1.2. Методологія дослідження фінансово-правової відповідальності….........................................................................................36
1.3. Поняття й ознаки фінансово-правової відповідальності….….48
1.4. Принципи та функції фінансово-правової відповідальності………………………………………………………..…....62
1.5. Розмежування фінансово-правової і адміністративної відповідальності……………………………………………………….…….77
1.6. Взаємозв’язок і відмінність фінансово-правової відповідальності та інших видів юридичної відповідальності……...……91
1.7. Юридичні презумпції та фікції у сфері фінансово-правової відповідальності……………………………………………………………101
Висновки до розділу….......................................................................127
Розділ 2. ФІНАНСОВЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПІДСТАВА ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
2.1. Поняття та особливості фінансового правопорушення….…..133
2.2. Юридичний склад фінансового правопорушення.………..….150
2.2.1. Суб’єкти фінансового правопорушення………………..…...159
2.2.2. Суб’єктивна сторона фінансового правопорушення……….185
2.2.3. Об’єкт фінансового правопорушення………………...……..199
2.2.4. Об’єктивна сторона фінансового правопорушення………..205
2.3. Класифікація фінансових правопорушень……………………211
Висновки до розділу……………….………………………..………223
Розділ 3. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ФІНАНСОВО-ПРАВОВИХ САНКЦІЙ
3.1 Поняття та ознаки фінансово-правової санкції….….....…..230
3.2. Особливості правової природи фінансово-правових санкцій………………………………………………………………….…...257
3.3. Види фінансово-правових санкцій………………………..…270
Висновки до розділу…………………………………..…………….281
Розділ 4. ПРОЦЕСУАЛЬНА СКЛАДОВА ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
4.1. Процедура фінансово-правової відповідальності……..……..284
4.2 Підстави звільнення від притягнення та несення фінансово-правової відповідальності………….……………………………….......…320
4.3. Порядок звільнення від притягнення та несення фінансово-правової відповідальності………..…………………………………......…362
Висновки до розділу………………………………………………...369
РОЗДІЛ 5. КОНЦЕПЦІЯ НОРМАТИВНОГО АКТA ПРО ЗАСАДИ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
5.1. Загально-правові основи нормативного актa про засади фінансово-правової відповідальності……………….…………………….374
5.2. Значення прийняття Концепції про засади фінансово-правової відповідальності …...….………………………………………….….....….386
5.3. Напрямки реалізації та очікувані результати прийняття Концепції про засади фінансово-правової відповідальності………....…395
Висновки до розділу...........................................................................399
ВИСНОВКИ….………………………………………………….......402
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….………………..…415
ДОДАТКИ……………….…………………………………………..480

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БК – Бюджетний кодекс України
ВР – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ГК – Господарський кодекс України
ДКЦПФР – Державна комісія цінних паперів та фондового ринку
ДПА – Державна податкова адміністрація
ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку
ЄС – Європейський союз
ЗУ – Закон України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства України
КЗпП – Кодекс законів про працю
КК – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет міністрів України
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КРУ – Контрольно-ревізійне управління
КСУ – Конституційний суд України
МК – Митний кодекс України
НБУ – Національний банк України
ПДВ – податок на додану вартість
ПК – Податковий кодекс
ПФ – Пенсійний фонд України
РФ – Російська Федерація
СОТ – Світова організація торгівлі
ЦК – Цивільний кодекс України

В С Т У П

Актуальність теми. Важливою складовою зміцнення демократичної, соціальної та правової держави є формуванням її ефективної правової системи. У сфері державних фінансів правотворча діяльність повинна ґрунтуватися на конституційних принципах верховенства права, соціальної орієнтації ринкових відносин, ефективного правового регулювання, адже саме сфера державних фінансів є тим базисом, на якому надбудовуються всі складові економічної безпеки держави. Розвиток відносин у цій сфері визначає стабільність економічних процесів та сталого розвитку держави.
Розвиток української правової держави відбувається водночас із процесом оновлення нормативно-правової бази. У цьому руслі фінансове право, як самостійна і важлива галузь права, динамічно розвивається. Власне, її завданням і є утвердження ринкової економіки, закріплення правових механізмів регулювання економічними процесами, підтримка та забезпечення сталого розвитку вітчизняної підприємницької діяльності. Реалізація та вдосконалення конституційно встановлених гарантій для нових економічних прав та свобод є актуальними завданнями сучасності. Зміцнення законності в Україні та забезпечення верховенства права у всіх сферах суспільного життя залишається пріоритетним напрямком державного будівництва. В цілому це передбачає як поглиблення відповідальності держави за виконання своїх обов’язків перед людиною, так і відповідальність кожної особи перед державою та суспільством. Проте, значна кількість питань сфери юридичної відповідальності залишаються дискусійними. Багато аспектів, що охоплюють, зокрема, проблеми фінансового права, на сьогоднішній день досліджені недостатньо або взагалі відсутні.
Крім того, стан дотримання законності у сфері публічної фінансової діяльності держави у даний час не можна визнати задовільним. Назріла необхідність у серйозних економічних, організаційних, правових заходах, які підвищили би ефективність усієї фінансової діяльності держави. Значна роль у цьому повинна бути відведена правовому врегулюванню фінансово-правової відповідальності.
Розгляд питань посилення фінансової дисципліни та правопорядку набуває особливого значення в умовах вразливої ринкової економіки. Нові підходи до реформування фінансової системи та формування нової фінансової політики держави вимагають цілісності і раціонального використання грошових фондів.
Слід зазначити, що питання фінансово-правової відповідальності є одним із найбільш дискусійних у правовій науці України. Суперечності викликає як сам факт існування такого виду відповідальності, так і питання, що стосуються природи фінансово-правових санкцій, порядку їх застосування, визначення ознак та складу фінансового правопорушення. У зв’язку з цим аналіз проблем становлення та розвитку фінансово-правової відповідальності, як самостійного виду юридичної відповідальності, є одним із пріоритетних напрямків фінансової науки, необхідних для підвищення ролі галузі фінансового права на даному етапі. Особливо гостро стоїть питання відмежування фінансово-правової відповідальності від інших видів юридичної відповідальності, зокрема адміністративної, оскільки в чинному законодавстві містяться суперечливі і дублюючі одна одну норми, які породжують труднощі у правозастосовній практиці.
Розвиток такого виду права як фінансового та фінансово-правової відповідальності, зокрема, зумовило створення великої кількості нормативно-правових актів. Основні положення інституту фінансового примусу не були достатньою мірою відображені на законодавчому рівні, а переважно створювалися в процесі правозастосовної діяльності на рівні відомчих актів. Саме тому проблемою залишається існування великої кількості підзаконних актів, їхня не систематизованість.
Серед видатних учених XIX ст., що зробили помітний внесок у становлення й розвиток науки фінансового права в цілому, а також й окремих складових фінансово-правової відповідальності, можна назвати М.М. Сперанського (праця «План фінансів», підготовлена у 1810 р.),
М.І. Тургенєва («Досвід теорії податків», 1818), М.Ф. Орлова («Про державний кредит», 1832), І.Я. Горлова («Теорія фінансів», 1841). Саме вони заклали підвалини фінансової науки. У другій половині XIX – на початку XX ст. дослідженнями у сфері фінансів видатні вчені В. Лебедєв, І. Тарасов, С. Іловайський, Д. Львов, І. Янжул вивели фінансове право на нову площину і сприяли його виділенню в окрему правову галузь. У цей же час з'явилися перші підручники з фінансового права.
У 1940 р. було опубліковано перший підручник з фінансового права, тоді ж з'явилася праця Ю.А. Ровинського «Предмет радянського фінансового права». У 50–60-х роках було завершено розробку теорії соціалістичного фінансового права з чітким акцентом на дослідженні питань бюджету, бюджетних відносин та бюджетного процесу. Найбільший внесок у розвиток фінансового права зробили відомі вчені-юристи Л. К. Воронова, В. В. Безчеревних, М.М. Піскотін, Н.І. Хімічева, С.Д. Ципкін, М.В. Карасьова, О.М. Горбунова, Н.А. Куфакова.
Перехід до ринкової економіки, курс на яку проголосила незалежна Україна, поставив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, починаючи від її предмета та методу й закінчуючи окремими інститутами, категоріями й поняттями.
Нині можна говорити про те, що українська галузь фінансового права пройшла первісний етап формування і перебуває в стадії динамічного розвитку. Серед провідних учених слід назвати
Л.К. Воронову – академіка АПрН України. З її ім'ям пов'язують формування вітчизняної школи фінансового права, зокрема саме завдяки її праці в Україні вперше з'явилися ґрунтовні підручники й навчальні посібники з фінансового права.
У працях професора П.С. Пацурківського докладно розроблено питання теорії фінансового права, у тому числі визначення предмета й методу фінансово-правового регулювання, предмета фінансової діяльності держави та методів, якими вона здійснюється, розкриття особливостей правового статусу учасників фінансових відносин. Наукову базу у сфері податкових відносин заклав М.І. Кучерявенко. Підґрунтя для наукових досліджень у галузі бюджетного законодавства було створено Д.А. Бекерською. У 2002 р. в працях Л.А. Савченко набула наукового розвитку тема організації фінансового контролю – фінансово-правового інституту.
Серед провідних вітчизняних науковців-фінансистів, що досліджують окремі фінансово-правові інститути, слід назвати
Є.А. Алісова, І.Б. Заверуху, Є.В. Карманова, С.Т. Кадькаленка,
Т.А. Латковську, А.А. Нечай, Н.Ю. Пришву, О.В. Щербанюк та багатьох інших.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження стали праці як вже згаданих вчених, так і ряду інших. Зокрема серед вітчизняних вчених слід назвати З.М. Будько, І.А. Сікорську, О.А. Музику, О.П. Орлюк,
Р.А. Усенка; серед вчених інших держав – це А.З. Арсланбекова, О.Н. Горбунова, Н.І. Хімічева, О.Ю. Грачьова, Н.В. Сердюкова,
А.А. Мусаткіна, D. Beardon, F. Goliard, S. Grzybowsky, G. Haney, R. Kohls С. Kruse H. W., Kosikowski, Lanj L., H. Mosbauer, Nita Adam,
К. Sommerfelds, Tirke K. та ін.
Аналіз наукових робіт зазначених авторів дав змогу дисертанту виявити малодосліджені й зовсім не досліджені аспекти фінансово-правової відповідальності. Наукові публікації, дисертаційні та інші дослідження із цього напряму, як свідчить їх аналіз, стосуються окремих теоретичних та практичних аспектів фінансово-правової відповідальності. Ситуація ускладнюється й тим, що й загальна теорія юридичної відповідальності залишається суперечливою і потребує подальших досліджень. Зокрема, немає єдності у визначенні таких понять як «юридична відповідальність», «правопорушення», «санкція», співвідношення правових санкцій та юридичної відповідальності тощо.
До цього часу фінансово-правова відповідальність не стала об’єктом розгорнутого дослідження на рівні самостійної наукової праці, яке охопило би всі сфери суспільних відносин, де вона функціонує: податкові, валютні, публічні банківські правовідносини, касові операції, державне соціальне страхування. Це пов’язано з тим, що фінансово-правова відповідальність є відносно новим явищем і наукова дискусія про існування самостійного виду юридичної відповідальності – фінансово-правової – у рамках системи національного законодавства, уже
сама по собі може бути зміною існуючої парадигми юридичної відповідальності.
В Україні подібне комплексне дослідження правової природи, визначення концептуальних засад фінансової відповідальності проводиться вперше. Зроблено спробу теоретичного дослідження питань фінансово-правової відповідальності, які взято у послідовному розвитку та у співвідношенні з еволюцією галузі фінансового права. Завдяки цьому дисертаційне дослідження, а також отримані в результаті його положення та висновки, дозволяють показати не тільки окремі недоліки існуючих правових конструкцій фінансово-правової відповідальності, але й виявити основні проблеми, без вирішення яких не можна досягти об’єктивно потрібного принципового покращання її функціонування.
Дослідження зазначеної проблеми свідчить не лише про її актуальність та гостроту, але й про багатогранність в умовах динамічних ринкових перетворень, що відбуваються в Україні. Виходячи з таких міркувань, наукове завдання дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні концептуальних підстав визначення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності. Дотримуючись обраної структури та логіки викладення стрижневих проблем, автор розглядає їх з позицій економічної доцільності, намагаючись відкрити й дослідити нові грані цих явищ для їх подальшого теоретичного осягнення й практичного розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної науково-дослідницької теми Одеської національної юридичної академії “Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970)” і є складовою частиною досліджень кафедри адміністративного та фінансового права “Теоретико-правове забезпечення адміністративної реформи в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та визначення фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності.
Досягнення поставленої мети реалізовувалося через вирішення таких основних завдань:
дослідити наукові підходи до співвідношення категорій “державно-правовий примус” та “юридична відповідальність”;
обґрунтувати методологію дослідження фінансово-правової відповідальності для визначення принципів, підходів та способів, які становлять основу дисертаційної роботи;
визначити та узагальнити принципи та функції фінансово-правової відповідальності;
розкрити взаємозв’язок і відмінність фінансово-правової відповідальності та інших видів юридичної відповідальності;
виявити та диференціювати юридичні презумпції та фікції у сфері фінансово-правової відповідальності;
дослідити співвідношення категорій “правопорушення”, “неправомірне поводження”, “ризик” та “зловживання правами”;
з метою вироблення авторського підходу до визначення ознак фінансового правопорушення проаналізувати різні наукові погляди учених-правників на поняття “правопорушення”;
здійснити класифікацію фінансових правопорушень;
охарактеризувати юридичний склад фінансового правопорушення;
визначити правову природу фінансово-правових санкцій;
запропонувати підстави класифікації фінансово-правових санкцій;
визначити стадії фінансово-правової відповідальності;
виділити підстави та порядок звільнення від притягнення та несення фінансово-правової відповідальності;
визначити концепцію нормативного закріплення її основних засад.
Об’єктом дослідження є юридична відповідальність за порушення фінансового законодавства в Україні.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та правові основи фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності.
Методи дослідження. Складність досліджуваної теми зумовила комплексне застосування методів дослідження, кожен з яких дозволяє дослідити фінансово-правову відповідальність у певному ракурсі. Основними з них є: діалектичний метод – сприяв усвідомленню взаємозв’язку між змістом юридичної відповідальності та структурними компонентами її реалізації, а також дав змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між складовими системи юридичної відповідальності, зокрема, між фінансово-правовою та адміністративною відповідальністю; системний метод використовувався для всебічної характеристики фінансово-правової відповідальності як системи юридичної відповідальності у широкому розумінні та як сукупності складових фінансово-правової відповідальності: фінансового правопорушення, фінансово-правової санкції, процесуальної складової – у вузькому розумінні. Крім того, застосування цього методу дозволило пізнати цілісність процесу формування фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності; метод порівняльного аналізу – мав місце під час дослідження вітчизняних та зарубіжних нормативно-правових актів, новітніх досягнень вітчизняної та
зарубіжної правової науки, матеріалів судової практики, що дало змогу зіставити окремі явища досліджуваної проблеми і виявити у них як загальні, так і особливі риси; метод нормативно-логічного аналізу – використовувався для визначення нормативно-правових засад
фінансово-правової відповідальності, що дозволило сформулювати пропозиції стосовно ряду нормативних актів; метод історичного
аналізу – застосовано для дослідження фінансової думки ранніх періодів становлення фінансового права (царська Росія, період радянської доби, сучасна Україна) з метою виявлення функціонування фінансово-правової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності;
метод синтезу – дозволив розглянути фінансово-правову відповідальність у єдності її елементів та їх взаємозв’язку; метод аналогії –
допоміг визначити зміст, місце та роль юридичних презумпцій та
фікцій у регулюванні відносин фінансово-правової відповідальності.
Наукове і теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних увчених-правників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові засади фінансово-правової відповідальності.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення судової практики, політико-правова публіцистика, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому,
що вона є першим системним дослідженням, в якому комплексно розглядаються теоретико-методологічні та правові засади фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності.
У межах комплексного розв’язання означеної наукової проблеми у дисертації:
уперше:
доведено, що фінансово-правова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності у сучасній Україні;
запропоновано диференціювати неправомірну поведінку у галузі публічної фінансової діяльності, яка не є правопорушенням, на казуальну та малозначну;
обґрунтовано наявність та функції юридичних презумпцій та фікцій у сфері фінансово-правової відповідальності. Доведено, що через свою специфіку юридичні презумпції у ряді випадків є найбільш оптимальним засобом правового регулювання фінансових відносин. Виявлені фікції та презумпції фінансового права України повинні відповідати його методу правового регулювання і мають бути спрямовані на таку саму мету правового регулювання;
з’ясовано, що вина є центральною ланкою суб’єктивної сторони складу фінансового правопорушення. Діалектична суть інституту вини вимагає при конструюванні цього поняття відштовхуватися не від психологічної сутності вини, а знаходити компроміс у конструктивному симбіозі та поєднанні цієї концепції з іншими. Стосовно вини юридичних осіб, обґрунтовано необхідність застосування фінальної концепції вини;
виявлено, що найбільш характерною особливістю фінансового правопорушення є його здатність створювати юридичні склади інших галузевих правопорушень;
обґрунтовано, що об’єктивна сторона фінансового правопорушення (залежно від функціонального використання) може бути: елементом складу фінансового правопорушення; однією з ознак кваліфікації протиправного діяння як фінансового правопорушення; зовнішнім вираженням в об’єктивній реальності протиправного поводження у сфері фінансової діяльності;
запропоновано новий підхід до проведення класифікації фінансових правопорушень, відповідно до якого їх диференціювання доцільно виводити з підвидів фінансово-правової відповідальності та на основі методів фінансової діяльності держави;
визначено підстави для класифікації фінансово-правових санкцій: залежно від видів фінансових правопорушень; по суб’єктах, що їх застосовують; залежно від різновидів нормативно-правових актів, де їх закріплено; залежно від визначеності розмірів покарання; з урахуванням способу призначення та пріоритету застосування; за суб’єктом правопорушення; в залежності від мети застосування;
визначено процесуальну форму (процедуру) фінансово-правової відповідальності та її стадії;
доведено доцільність розмежування понять “звільнення від притягнення до фінансово-правової відповідальності” (за умови доведеного факту фінансового правопорушення) та “звільнення від несення фінансово-правової відповідальності” (відбуття покарання). Якщо у першому випадку держава відмовляється від винесення державного осудження, то в другому – від застосування заходів державного примусу;

систематизовано підстави та порядок звільнення від притягнення та несення фінансово-правової відповідальності;
виявлено та проаналізовано пом’якшуючі та обтяжуючі обставини при застосуванні фінансово-правової відповідальності;
сформульовано й змістовно обґрунтовано необхідність здійснення кодифікації фінансового законодавства. Розроблено авторський проект Концепції про засади фінансово-правової відповідальності, як основний розділ кодифікованого нормативного акта;
удосконалено:
поняття “фінансово-правова відповідальність”;
окремі дефініції юридичної відповідальності: “державно-правовий примус”, “юридична відповідальність”, “фінансове правопорушення”, “фінансова правосуб’єктність”, “фінансово-правова санкція”;
визначення правової природи фінансової санкції, як фінансово-правової. Запропоновано усі грошові стягнення на користь держави, що передбачені нормами різних публічних галузей права, що застосовуються як покарання та стягуються до бюджетів, іменувати, в наукових цілях, фіскальними санкціями;
теоретичні підходи до ознак та складу фінансового правопорушення;
пропозиції до ряду нормативних актів, спрямованих на нормативне встановлення та врегулювання питання моменту відліку строків давності притягнення до фінансово-правової відповідальності, пом’якшуючих та обтяжуючих обставин фінансово-правової відповідальності, підстав та порядку звільнення від фінансово-правової відповідальності, поняття фінансового правопорушення, триваючого та продовжуваного фінансового правопорушення, виникнення та межі фінансової деліктоздатності суб’єктів фінансово-правової відповідальності, поняття “фінансово-правова санкція”, загальні й відмінні риси різних фінансово-правових санкцій;
набули подальшого розвитку:
теоретичні положення взаємозв’язку та відмінності фінансово-правової відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності;
дослідження співвідношення категорій правопорушення, неправомірної поведінки, ризику та зловживання правами. Визначено, що найбільшим суспільним явищем є неправомірна поведінка, яка поглинає такі явища, як правопорушення, неправомірну поведінку, яка не є правопорушенням (казуальна та малозначна). Ризик та зловживання правами у фінансовому праві вважаються категоріями, що суміжні з правопорушенням, де межею є ознака правомірності діянь;
концептуальні положення фінансово-правової відповідальності, зокрема її принципи та функції.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в дисертації дослідження можуть бути використані у:
науково-дослідній діяльності – як основа для подальшої розробки наукових проблем цього напрямку;
правотворчій сфері – для підготовки та уточнення змісту ряду законодавчих та інших нормативно-правових актів;
правозастосовній діяльності – для поліпшення практичного застосування правоохоронними та контролюючими органами заходів фінансово-правової відповідальності. Положення і висновки дисертації служитимуть теоретичними орієнтирами для удосконалення такої практики;
навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників із таких дисциплін як “Фінансове право”, “Судова бухгалтерія”, “Податкове право”;
правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані у роботі щодо підвищення рівня правової культури суб’єктів фінансових правовідносин.
Результати дослідження використовувалися для розробки лекцій з навчальних дисциплін “Фінансове право”, “Податкове право”, “Судова бухгалтерія”, “Бюджетне право та бюджетний процес”, “Банківське право” на кафедрі адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії, на кафедрі конституційного права та державного управління Міжнародного гуманітарного університету міста Одеса.
Особистий внесок здобувача. У співавторстві опубліковано посібники “Финансовое право”, 2003 рік (здобувачем підготовлено глави 6 “Основы регулирования государственных доходов” та 8 “Правовые основы государственного кредита”), “Финансовое право” 2004 рік,
2-е видання (здобувачем підготовлено глави 6 “Основы регулирования государственных доходов” та 8 “Правовые основы государственного кредита”), “Правова робота в органах Державної податкової служби” (здобувачем підготовлено розділ 2 “Організаційно-правове забезпечення супроводження судових справ”). У співавторстві опублікована монографія “Організація правової роботи в органах державної податкової служби: теорія, методологія, практика” (здобувачем розроблено у розділі 3 параграфи 3.1, 3.4; 3.2.4–3.2.6). У співавторстві опубліковано наукову статтю “До питання визначення поняття “міжнародного фінансового права”. Ідеї та розробки, які належать співавторам, в дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були оприлюднені у доповідях на науково-практичних конференціях: “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, Національна юридична академія України, 30 червня 2001 р.); “Правові аспекти практики вирішення спорів і перегляд у касаційному порядку судових рішень щодо сплати
податків та обов’язкових платежів суб’єктами господарювання”
(м. Ірпінь, Національна Академія державної податкової служби України,
22–23 грудня, 2003 р.); “Правові підстави та процесуальний механізм участі правоохоронних органів у господарських спорах в інтересах держави” (м. Київ, круглий стіл у Вищому господарському суді,
10 грудня 2004 р.); “Наукові записки: серія “право” (м. Острог, Острозька академія, 28–29 квітня 2005 р.); “Європейський союз та європейська інтеграція: правові та економічні аспекти” (м. Одеса, Одеська національна юридична академія, 8 червня 2007 р.); “Розвиток фінансово-правового забезпечення сучасної економіки” (Донецьк, ДЮІ ЛДУВС, 27 жовтня 2007 р.); “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права”
(м. Київ, Науково-дослідний інститут фінансового права, 23–24 листопада 2007 р.); “Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку права в Україні” (м. Одеса, Міжнародний гуманітарний університет, 7–8 грудня 2007 р.); “III звітна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу та молодих науковців” (м. Одеса, Міжнародний гуманітарний університет, 28 березня 2008 р.); “Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції” (м. Одеса, Одеська національна юридична академія, 28–29 березня 2008 р.); Всеукраїнський правовий семінар на тему: “Правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування. Проблеми та перспективи розвитку” (м. Одеса, Інститут законодавства Верховної Ради України, 4–5 квітня 2008 р.); “Правове життя сучасної України” (м. Одеса, Одеська національна юридична академія, 18–19 квітня 2008 р.); “Перспективи розвитку юридичної науки очима молоді” (м. Миколаїв, МНЦ ОНЮА, 25 квітня 2008 р.); “Уголовная политика и уголовное законодательство: проблемы теории и практики” (г. Санкт-Петербург, Ленинградский государственный университет имени А.С. Пушкина, 27–28 мая 2008 г.); “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 30–31 травня 2008 р.); “Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри” (м. Одеса, Одеська національна юридична академія, 13–14 червня 2008 р.); Девиантные и деликвентные деяния субъектов финансового права / Веснік Гроднескага дзяржавнага універсітэта імя Янкі Купалы. – Серыя 4. Правазнавства. – 2008; “Проблемні питання відповідальності за порушення правил оподаткування” (м. Київ, круглий стіл у Верховному Суді України,
17 листопада 2008 р.); “Законність і правопорядок у сучасній Україні”
(м. Одеса, Міжнародний гуманітарний університет, 19–20 грудня 2008 р.)
Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення у 62 наукових працях, написаних здобувачем особисто.
У складі публікацій: одна індивідуальна монографія, одна монографія у співавторстві, один словник, три навчальних посібника у співавторстві, 37 статей у наукових фахових виданнях, 19 – у тезах та матеріалах наукових конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дослідженні зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної наукової проблеми, яка полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання роботи дозволяють зробити такі основні висновки.
1. Перехід вітчизняної економіки до ринкових відносин викликав появу і розвиток якісно нових відносин в організації фінансів
держави: збиранні, розподілі і використовуванні централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, необхідних для підтримки і функціонування економіки країни. У цих умовах виключно важливе значення набуває контроль і забезпечення законності з боку уповноважених органів держави фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів. Причому суть цього контрольно-забезпечувального процесу безпосередньо пов'язана із застосуванням заходів державного примусу.
Державно-правовий примус — це метод впливу держави на суб’єктів правових відносин, який застосовується державними органами відповідно до їхньої компетенції незалежно від волі та бажання суб’єктів з метою забезпечення захисту прав, правопорядку та безпеки стосовно особи, яка скоїла правопорушення, а також стосовно законослухняної особи, якщо в інший спосіб, окрім примусового, неможливо забезпечити суспільний порядок та безпеку.
2. Юридична відповідальність як державний осуд полягає у нормативному і забезпеченому державним примусом обов’язку суб’єктів суспільних відносин зазнавати заходів державного примусу за вчинене правопорушення, що полягають у засудженні і накладенні нових для порушника позбавленнях особистого або майнового характеру та реалізується в охоронних правовідносинах відповідальності.
Наявність інституту правового примусу у сфері фінансової діяльності, логічно викликає потребу в існуванні окремого правового інституту фінансово-правової відповідальності. Аналіз чинних нормативних джерел дозволяє констатувати, що за порушення фінансової дисципліни застосовуються специфічні санкції, які мають грошовий, фінансовий характер.
Фінансова-правова відповідальність – це державний осуд який полягає у нормативному і забезпеченому державним примусом обов’язку суб'єктів суспільних відносин зазнавати заходів державного примусу за вчинене правопорушення, що полягають у засудженні і накладенні нових для порушника позбавленнях особистого або майнового характеру та реалізується в охоронних правовідносинах відповідальності.
3. В основу фінансово-правової відповідальності покладено ряд загально-правових та інших принципів, притаманних саме даному виду юридичної відповідальності. Вони є відповідними орієнтирами для усіх суб’єктів фінансового права, які беруть участь в охоронних фінансових правовідносинах. Принципи фінансово-правової відповідальності не обов’язково можуть бути нормативно закріпленими – їх реальне застосування залежить від волі законодавця. Це зумовлено тим, що основні засади фінансово-правової відповідальності виводяться із загального змісту фінансового законодавства і зазначені принципи є досягненням науки фінансового права, тобто частиною фінансово-правової доктрини, яка тією чи іншою мірою відтворюється у фінансовому законодавстві.
Принципи фінансово-правової відповідальності – це основоположні засади, вихідні ідеї, що відображають її сутність, природу і призначення, відповідно до яких здійснюється діяльність законодавця і правозастосовних органів щодо реалізації охоронних фінансових правовідносин.
Основними принципами фінансово-правової відповідальності є: принцип законності, принцип справедливості, принцип одноразовості притягнення до фінансово-правової відповідальності, принцип ретроактивності, принцип доцільності, принцип своєчасності, різновидом якого також є принцип невідворотності фінансового покарання, принцип системного зв’язку фінансово-правової відповідальності з іншими видами відповідальності, принцип обґрунтованості, принцип відмежування фінансової санкції від фінансового обов’язку.
Функції фінансово-правової відповідальності – це основні напрямки її правового впливу на фінансові правовідносини, в яких виявляється її соціальне призначення і за допомогою яких досягаються цілі фінансово-правової відповідальності. Фінансово-правова відповідальність виконує регулятивну, превентивну, каральну, відновлювальну та виховну функції. Функції відображають призначення фінансово-правової відповідальності і тому вони є тісно пов’язаними із застосуванням фінансово-правових санкцій та соціальними наслідками їх застосування.
До основних функцій фінансово-правової відповідальності належать: регулятивна, превентивна, каральна, відновлювальна, виховна.
4. Фінансово-правова відповідальність взаємозв'язана зі всіма видами юридичної відповідальності (конституційною, цивільною, кримінальною, дисциплінарною). Найбільш дискусійним питанням у сучасній юридичній науці є взаємозв’язок та відмінність фінансово-правової та адміністративної відповідальності.
Спільним для обох видів юридичної відповідальності у першу чергу є публічний характер, нерівність сторін, спрощена процедура накладання стягнення тощо. Проте детальний аналіз фінансового та адміністративного законодавства, а також юридичної практики дає змогу виокремити їх відмінні риси. Визначальним критерієм, що свідчить про самостійність фінансово-правової відповідальності, є наявність окремої галузі фінансового права і специфіка предмета та метода правового регулювання як фінансового права, так і фінансово-правової відповідальності, що функціонує у сферах податкових, валютних, банківських, грошово-касових правовідносин тощо. Серед інших критеріїв розмежування слід виділити те, що фінансово-правова відповідальність виникає в результаті фінансового правопорушення, адміністративна ж – у результаті адміністративного проступку; метою адміністративної відповідальності є перш за все припинення (попередження) і покарання, а не відновлення порушених прав.
5. Проведений аналіз юридичних презумпцій та фікцій у відносинах фінансово-правової відповідальності підкреслює істотну роль цього прийому юридичної техніки в їх регулюванні. Через свою специфіку юридичні презумпції у ряді випадків є найбільш оптимальним засобом правового регулювання фінансових відносин. Це визначається тим, що юридичні презумпції дозволяють пов'язати виникнення правових наслідків з недоведеним, але передбачуваним юридичним фактом. Їх використання у фінансовому праві взагалі та у фінансово-правовій відповідальності, зокрема, не обов’язково говорить про недосконалість фінансового законодавства чи прогалини у ньому, хоча й такий факт не виключається. Проте їх застосування пов’язане, у першу чергу, з укоріненням у фінансових правовідносинах певних правових традицій, які своїм корінням сягають ще часів Римської імперії, по-друге, ми ніколи не можна бути до кінця упевненим, що дане припущення істинне, тим паче, що суспільні науки не бувають точними і виключення у них зустрічаються набагато частіше, ніж хотілося б. Ось і виходить, що презумпції – це припущення, що мають той або інший степінь вірогідності, по-третє, ряд презумпцій та фікцій виступають у ролі принципів права, що визначають керівні начала правового регулювання, таким чином створюючи правову основу для функціонування реального механізму захисту прав винятково визначеної категорії суб'єктів правовідносин.
Фікції фінансового права України повинні відповідати методу правового регулювання, який притаманний фінансовому праву, та бути спрямовані на таку саму мету правового регулювання. Виходячи з функціонального призначення фікцій у фінансовому праві та характерних особливостей фінансових правовідносин, їх головна мета забезпечувати
у правовому регулюванні домінування найважливішого суб’єкта фінансового права – держави. При цьому, слід зазначити, що найважливішою ознакою фікції у фінансовому праві є її закріплення фінансово-правовою нормою (нормами).
Характерними особливостями фікцій у фінансовому праві є їх правовий вплив на відносини, які пов’язані з акумуляцією, розподілом та використанням державних централізованих та децентралізованих грошових фондів.
6. У роботі обґрунтовано необхідність розрізняти правопорушення й неправомірну поведінку у галузі фінансової діяльності. За загальним правилом, саме наявність санкцій за неправомірне діяння дозволяє відмежувати правопорушення від неправомірної поведінки. З одного боку, категорія неправомірної поведінки (девіантної форми), за правилами формальної логіки, повинна поглинати категорію правопорушення (виходячи з однієї з обов’язкових ознак правопорушення – протиправності), з іншого – правопорушення, поряд
із загальною родовою ознакою – «неправомірне поводження», має
стійку видову відмінність від формальної деструкції правомірної поведінки – наявність установлених юридичною нормою санкцій. Дихотомічна диференціація неправомірної поведінки має на увазі виділення й іншої категорії неправомірної поведінки, яка не
є правопорушенням. Запропонована нова власна диференциация неправомірної повединки, яка не є правопорушенням, на казуальну та малозначну.
Поняття фінансового правопорушення являє собою сукупність істотних ознак цього явища і містить у собі: діяння (дія або бездіяльність), протиправність (порушення фінансового законодавства), винність, здійснення певним колом осіб і карність (наявність встановленої фінансовим законодавством відповідальності). Дефініція фінансового правопорушення базується на істотних ознаках правопорушення.
Таким чином, фінансове правопорушення – суспільно шкідливе (небезпечне), протиправне (таке, що порушує норми фінансового законодавства), винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке посягає на охоронювані фінансові права та інтереси, за що встановлена фінансово-правова відповідальність.
7. Суб'єкт фінансового правопорушення характеризується ознаками, які у сукупності дозволяють застосувати до нього заходи фінансово-правової відповідальності. Ці ознаки є різними для фізичних і юридичних осіб. Фінансова правосуб’єктність – це правова властивість, якою наділений суб’єкт фінансових правовідносин. У більш вузькому розумінні фінансова правосуб’єктність – це можливість суб’єкта фінансових правовідносин бути безпосереднім учасником фінансових правовідносин. У роботі проведено ґрунтовний аналіз особливостей елементів фінансової правосуб’єктності, особливу увагу звернено на правосуб’єктність юридичних осіб.
8. У рамках дослідження суб’єктивної сторони фінансового правопорушення проведено аналіз концепцій вини у праві. Обґрунтовано необхідність врахування при визначенні винності не тільки психологічної концепції, яка на сьогоднішній день є домінуючою, але й інших таких як об'єктивна, суб'єктивна, оціночна, фінальна, концепції відповідальності тільки за винне діяння тощо. У більшості випадків вину визначають як психічне відношення особи до скоєного, виражене у формі умислу або необережності. У практиці правозастосування використовується розгляд цих двох форм без детального дослідження та закріплення доказами всього різноманіття психічних процесів, що відбуваються у свідомості суб’єкта під час здійснення ним правопорушення. Саме у цьому й криється коріння наукових дискусій з приводу подвійної, змішаної форми вини, нетрадиційних видів необережності і т. д. Але ці дослідження не можуть привести до істини (тобто вичерпно розкрити інститут вини), оскільки помилка криється у самому фундаменті постановки цього питання – визначенні методу його вивчення.
9. Проведено аналіз загального, видового і безпосереднього об’єкта фінансового правопорушення. Об’єктом фінансового правопорушення слід вважати врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, яким у результаті правопорушення завдається шкода. У межах цих відносин здійснюється реалізація обов’язку суб’єкта, наприклад, податкового обов’язку платниками податків.
Об'єктивна сторона фінансового правопорушення (залежно від функціонального використання), може бути: 1) як елемент складу фінансового правопорушення; 2) як одна з ознак кваліфікації протиправного діяння як фінансового правопорушення; 3) як зовнішнє вираження в об’єктивній реальності караного протиправного поводження у сфері фінансової діяльності.
10. В основу класифікації фінансових правопорушень визначено два критерії: по-перше, це підвиди фінансово-правової відповідальності, по-друге, методи фінансової діяльності держави.
У з’ясуванні сутності фінансового правопорушення існують два підходи щодо його розуміння шляхом диференціації на ті, які передбачені нормами фінансового законодавства та правопорушення фінансового законодавства тобто ті, які передбачені нормами законодавства інших галузей права у сфері формування та використання публічних централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. У цьому й полягає особливість фінансового правопорушення утворювати інші склади галузевих правопорушень.
Беручи за основу класифікації підвиди фінансово-правової відповідальності, фінансові правопорушення поділяються на п’ять груп: податкові, у сфері валютного регулювання; у сфері публічних банківських відносин; у сфері грошово-касових операцій та у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до методів фінансової діяльності фінансові правопорушення поділяються на правопорушення у сфері формування публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, у сфері розподілу фінансових ресурсів та у сфері використання фінансових ресурсів.
11. За вчинення фінансового правопорушення застосовуються фінансово-правові санкції, під якими слід розуміти обов'язкові структурні елементи норми фінансового права, що мають майновий характер, забезпечені примусовою силою держави, застосовуються у спеціальному процесуальному порядку уповноваженими на це державними органами та їх посадовими особами у випадку невиконання або неналежного виконання (тобто у випадку вчинення фінансового правопорушення) суб'єктом фінансової діяльності – фізичної чи юридичної особи – вимог законодавства про акумуляцію, розподіл, використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових коштів, а також покарання порушників.
12. Класифікацію фінансово-правових санкцій доцільно здійснювати:
• залежно від видів фінансових правопорушень санкції можна класифікувати на податкові, валютні, банківські, а також санкції за порушення грошово-касових операцій та у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• по суб’єктах, що їх застосовують, – на санкції, що застосовуються судом, податковими органами, Національним банком України, органами контрольно-ревізійної служби, органами валютного регулювання й валютного контролю тощо;
• залежно від різновидів нормативно-правових актів санкції можна класифікувати на такі, що містяться в законах України та підзаконних актах;
• залежно від визначеності розмірів покарання санкції можна поділити на абсолютно визначені (із чітким встановленням покарання – в неоподаткованих мінімумах доходів громадян, гривнях) та відносно визначені (передбачають лише мінімальний та максимальний розмір);
• з урахуванням способу призначення та пріоритету застосування – основні та додаткові;
• за суб’єктом правопорушення – застосовується до фізичних та юридичних осіб;
• застосовуються у судовому та позасудовому порядку;
• у залежності від мети застосування – відновлювальні та каральні.
13. Процедура фінансово-правової відповідальності – це, у переважній більшості, імперативні, процесуальні правовідносини, що виникають із юридичного факту вчинення фінансового правопорушення між правопорушником і державою, в особі її компетентних органів, у рамках яких у правопорушника з’являється обов’язок понести несприятливі обмеження майнового характеру, а в уповноважених органів – обов’язок піддати правопорушника несприятливим правообмеженням, які передбачені санкцією порушеної фінансово-правової норми. Фінансово-правова відповідальність, з точки зору об’єктивного права, виникає з моменту її закріплення у фінансовому законодавстві. Із точки зору суб’єктивного права, аналіз фінансових процесуальних норм дозволив виділити три стадії фінансово-правової відповідальності:
1) фіксація факту і кваліфікація діяння;
2) притягнення до відповідальності;
3) реалізація заходів несприятливого для порушника характеру.
14. Аналіз фінансового законодавства та практики фінансово-правової відповідальності дав змогу визначити види підстав звільнення від фінансово-правової відповідальності:
• підстави, що звільняють від притягнення до фінансово-правової відповідальності та підстави, що звільняють від несення відповідальності;
• підстави, що містяться в законодавчих актах та підзаконних нормативно-правових документах;
• правові підстави (відсутність складу правопорушення, закінчення строків давності тощо) і процесуальні (наявність ухвали чи постанови суду про припинення провадження);
• підстави закриття справи, що тягнуть за собою закриття провадження в обов’язковому порядку, і ті, що дають право компетентним органам припинити провадження;
• реабілітуючі (відсутність події правопорушення, відсутність складу правопорушення тощо) та нереабілітуючі (зміна обстановки, закінчення строків давності тощо) підстави.
Процесуальними підставами звільнення від фінансово-правової відповідальності є:
• прийняття компетентним органом (слідчим, судом тощо) рішення (ухвали, постанови і т. д.) про припинення фінансового провадження;
• прийняття компетентним органом рішення про звільнення від призначення покарання за фінансово-правове порушення;
• прийняття компетентним органом рішення про звільнення від реального відбуття фінансово-правової відповідальності.
За темпоральною ознакою етапи вирішення питання щодо звільнення від притягнення чи несення фінансово-правової відповідальності необхідно визначити так: 1) волевиявлення особи, що притягається чи самостійне виявлення правозастосовчим органом обставин, які тягнуть звільнення від притягнення чи несення фінансово-правової відповідальності; 2) розгляд доказів та кваліфікація обставин;
3) прийняття процесуального рішення щодо звільнення від притягнення чи відбуття фінансово-правової відповідальності.
15. Сучасний стан доктрини фінансового права та фінансового законодавства вказує на відсутність належного розуміння та
правового регулювання основоположних засад фінансово-правової відповідальності, більшість із них не знаходить свого закріплення у фінансовому законодавстві, а існуючі характеризуються декларативністю через відсутність механізму їх реалізації.
Удосконалення норм, що регулюють відносини у сфері фінансово-правової відповідальності необхідне не тільки тому, що через витрати
у цій сфері знижується ефективність діяльності відповідних правозастосовних органів, але й тому, що в результаті недосконалості законодавства значно зменшується і навіть повністю зникає виховна функція відповідальності. У рамках цих напрямів в роботі обґрунтовані можливі перспективні орієнтири для досягнення поставлених цілей. Фінансове правопорушення на законодавчому рівні повинно бути визнане єдиною підставою фінансово-правової відповідальності.
Серед інших неврегульованих питань цього аспекту, що потребують законодавчого вирішення, залишається проблема моменту виникнення та межі фінансової деліктоздатності суб’єктів фінансово-правової відповідальності, це питання є особливо актуальним у сфері податкових правовідносин.
Важливими напрямками удосконалення фінансового законодавства у частині, що стосується фінансово-правових санкцій є: по-перше, в законодавстві необхідно закріпити загальне поняття «фінансово-правова санкція», що охоплювало би всі різновиди санкцій, що існують у чинному законодавстві; варто виявити загальні й відмінні риси різних санкцій. Розробка чіткого поняття санкції має для юридичної науки
не тільки термінологічне, але й важливе практичне значення, тим
більше, що жоден нормативно-правовий акт не дає чіткого визначення поняття санкції. По-друге, необхідно уточнити видові поняття санкцій та критерії їх відмежування. По-третє, у рамках видових понять санкцій потрібно провести більше детальну класифікацію. По-четверте, формування та розширення переліку пом’якшувальних та обтяжуючих обставин.
Беручи до уваги визначені проблемні аспекти правового регулювання у сфері фінансово-правової відповідальності, враховуючи всеосяжну і всепроникаючу роль фінансів, та зважаючи на відсутність у вітчизняному законодавстві загального фінансового закону, в роботі обґрунтована думка, про те, що на сучасному етапі назріла необхідність закріпити загальні, спільні принципи, які покладені в основe фінансової діяльності держави та фінансово-правової відповідальності, зокрема, в єдиний нормативний акт – Фінансовий кодекс України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Советский энциклопедический словарь. – М. : Сов. энцикл., 1984. – 1600 с.
2. Налоги и налоговое право : учеб. пособ. / под ред.
А.В. Брызгалина. – М. : КОЛ, 2001. – 384 с.
3. Шевчук О.М. Засоби державного примусу у правовій системі України : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.М. Шевчук. – Х., 2003. – 21 с.
4. Загальна теорія держави і права : підручн. / за ред.
М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
5. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права
/ Н.М. Коркунов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 430 с.
6. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность
/ С.Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
7. Общая теория государства и права : акад. курс. в 3 т. Т. 2
/ отв. ред. М.Н. Марченко. – М. : Зерцало-М, 2002. – 528 с.
8. Малеин Н.С. Правонарушение : понятие, причины, ответственность / Н.С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 192 с.
9. Иванов А.А. Правонарушение и юридическая ответственность. Теория и законодательная практика : учеб. пособ. для студ. вузов / А.А. Иванов. – М. : Юнити-ДАНА, 2004. – 120 с.
10. Краткий психологический словарь / под общ. ред.
А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского. – М. : Политиздат, 1985. – 432 с.
11. Краткий толковый словарь русского языка / под ред.
В.В. Розановой. – 5-е изд. – М. : Рус. яз., 1987. – 252 с.
12. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. Т. 1. – К. : Аконіт, 1999. – 910 с.
13. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов ; под ред. Н.Ю. Шведовой. – 4-е изд. – М. : Рус. яз., 1997. – 944 с.
14. Oxford English Vocabulary. – Oxford : Oxford Dictionary Press, 1968. – 514 p.
15. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М. : Политиздат, 1986. – 590 с.
16. Haney G. Socialisches Recht und personlichkeit / G. Haney. – Berlin, 1967. – 308 s.
17. Плахотный А.Ф. Свобода и ответственность : социологический аспект проблемы / А.Ф. Плахотный. – Х. : Изд-во ХГУ, 1972. – 158 с.
18. Мусаткина А.А. Финансовая ответственность в системе юридической ответственности : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства, история учений о праве и государстве» / А.А. Мусаткина. – Тольятти, 2004. – 236 с.
19. Черменина А.П. Проблема ответственности в этике : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. филос. наук : спец. 09.00.05 / А.П. Черменина. – Л., 1965. – 21 с.
20. Прокопович Г.А. Юридическая ответственность в российском праве : теоретический аспект : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история
права и государства, история учений о праве и государстве»
/ Г.А. Прокопович. – М., 2003. – 21 с.
21. Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О.Э. Лейст. – М. : Зерцало, 2002. – 288 с.
22. Хачатуров Р.Л. Актуальные проблемы юридической ответственности / Р.Л. Хачатуров // Межвуз. науч.-практ. конф.  : [материалы]. – Тольятти : Изд во ВУиТ, 2003. – С. 3 17.
23. Кащенко С.Г. Поняття і зміст юридичної відповідальності : дискусійні питання / С.Г. Кащенко // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 47. – С. 143-147.
24. Самощенко И.С. Ответственность по советскому законодательству / И.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин. – М., 1971. – 240 с.
25. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе,
М.Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 328 с.
26. Теория государства и права : учебник / ред. А.И. Денисов. – М. : Изд-во МГУ, 1967. – 416 с.
27. Лейст О.Э. Санкции в советском праве / О.Э. Лейст. – М., 1962. – 242 с.
28. Лейст О.Э. Юридическая ответственность. Общая теория права / под ред. В.В. Лазарева [и др.]. – М. : Изд-во МГТУ, 1996. – 214 c.
29. Саттина Э.А. Основные аспекты правового санкционирования : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства, история учений о праве и государстве»
/ Э.А. Саттина. – Тамбов, 2001. – 202 c.
30. Халфина P.O. Общее учение о правоотношении
/ Р.О. Халфина. – М.  : Юрид. лит., 1974. – 346 с.
31. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 т. Т. 2
/ С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 468 с.
32. Кислухин В.А. Виды юридической ответственности : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства, история учений о праве и государстве»/ В.А. Кислухин – М., 2002. – 194 с.
33. Сетров М.И. Принцип системности и его основные понятия. Проблемы методологии системного исследования / М.И. Сетров. – М., 1970. – 78 c.
34. Липинский Д.А. К вопросу о сущности юридической ответственности / Д.А. Липинский // Вестник Волж. ун-та
им. В.Н. Татищева. Серия «Юриспруденция». – Тольятти : Изд-во ВУиТ, 2002. – Вып. 20. – С. 116-124.
35. Липинский Д.А. Проблемы юридической ответственности
/ Д.А. Липинский; под ред. д-ра юрид. наук, проф. Р.Л. Хачатурова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 388 с.
36. Кожевников С.Н. Правоотношения, возникающие в связи с применением мер государственного принуждения / С.Н. Кожевников // Применение советского права : сб. науч. трудов. – Свердловск, 1974. –
Вып. 30. – С. 97-102.
37. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы) / Б.Т. Базылев. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1985. – 120 с.
38. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и сознание долга / С.Н. Братусь. – М., 1983. – 118 с.
39. Репецкий В.Н. К вопросу об ответственности по советскому финансовому праву / В.Н. Репецкий // Вопросы усовершенствования правового регулирования. – Л. : Изд-во Львов. гос. ун-та, 1982. – С. 47-54.
40. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М.И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
41. Грызунова Е.В. Правонарушение и юридическая ответственность в их соотношении : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства, история учений о праве и государстве» / Е.В. Грызунова. – Саратов, 2002. – 29 с.
42. Духно Н.А. Понятие и виды юридической ответственности / Н.А. Духно, В.И. Ивакин // Гос. и право. – 2000. – № 6. – С. 12-17.
43. Лившиц Р.З. Теория права / Р.З. Лившиц. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
44. Теория государства и права : курс лекций / под ред.
Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М. : Юристь, 1997. – 672 с.
45. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник. – 6-те видання. – К. : Знання, 2008. – 310 с.
46. Артемчук Г.І., Кирило В.М., Кочерган М.П. Методика організації науково-дослідної роботи : навч. посіб. – К. : Форум, 2000.
– 271 с.
47. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень : Підручник. – 2-ге вид. – К. : Знання, 2007. – 317 с.
48. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К. : Атіка, 2001. –176 с.
49. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний
курс) : Підручник. – Харків : Еспада, 2006. – 776 с.
50. Крестовская Н.Н., Матвеева Л.Г. Теория государства и
права : Элементарный курс. – Х. : Одиссей, 2007. – 384 с.
51. Bochenski J.M. Wspolczesne metody myslenia. – Poznan : W drodze, 1993. – 210 р.
52. Штофф В.А. Введение в методологию научного познания. – Л. : ЛГУ, 1972. – 186 с.
53. Усенко І.Б. Історія держави і права України : проблеми предмета і методології досліджень // Правова держава. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – № 10. –
С. 237-244.
54. Основи психології : Підручник / За загал. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. — К. : Либідь, 1995. — 632 с.
55. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М. : Авата +, 2000. – 560 с.
56. Оніщенко Н.М. Правова система і держава в Україні : монографія. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 132с.
57. Черданцев А.Ф. Теория государства и права : учебн. для вузов. – М. : Юрайт-М, 2002. – 432 с.
58. Музика О. А. Порівняльно-правові дослідження у галузі фінансового права в Україні : окремі методологічні проблеми // Порівняльне правознавство : сучасний стан і перспективи розвитку : зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна; упор.
О.В. Кресін, О.М. Редькіна, за участі К.О. Черніченка. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Таврійський університет ім. В.І. Вернадського, Київський університет права НАН України, 2006. – С. 318-323.
59. Нерсесянц В.С. Философия права. – М. : Издательская группа ИНФА.М – Норма, 1997. – 652 с.
60. Венедиктов Ю.А. Финансовые санкции в системе управления / Ю.А. Венедиктов, А.М. Черепахин. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 108 с.
61. Озеров И.Х. Основы финансовой науки : курс лекций /
И.Х. Озеров. – М. : Сытин, 1911. – Вып. 2. – 549 с.
62. Студенкина М.С. Государственный контроль в сфере управления / М.С. Студенкина. – М., 1974. – 124 с.
63. Сердюкова Н.В. Финансово-правовая ответственность по российскому законодательству : становление и развитие : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / Н.В. Сердюкова. – Тюмень, 2003. – 203 с.
64. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права / Е.А. Ровинский. – М. : Госюриздат, 1960. – 190 с.
65. Будько З.М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення податкових правопорушень : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / З.М. Будько. – Запоріжжя, 2005. – 218 с.
66. Финансовое право : учебник / под ред. проф. Е.Ю. Грачевой. – М. : Право и закон, КолоС, 2003. – 384 с.
67. Фінансове право (За законодавством України) : навч. посіб. для студ. юрид. вузів та фак. / за ред. Л.К. Воронової і Д.А. Бекерської. – К. : Вентурі, 1995. – 272 с.
68. Кролис Л.Ю. Административная ответственность за налоговые правонарушения : автореф. дисс. на соискание ученой
степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / Л.Ю. Кролис. – Екатеринбург, 1996. – 31 с.
69. Хаменушко И.В. О правовой природе финансовых санкций / И.В. Хаменушко // Юрид. мир. – 1997. – № 1. – С. 46-50.
70. Фінансове право : навч. посіб. для студ. юрид. вузів та фак. / за ред. д-ра юрид. наук, проф. Л.К. Воронової. – К. : Вентурі, 1998. – 384 с.
71. Финансовое право / под ред. Н.И. Химичевой. – М. : Юристъ, 1999. – 562 с.
72. Алісов Є.О. Фінансове право : підручник / Є.О. Алісов,
Л.К. Воронова, С.Т. Кадькаленко [та ін.] ; кер. авт. кол. і відп. ред.
Л.К. Воронова. – Х. : Фірма «Консум», 1998. – 496 с.
73. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права
/ П.С. Пацурківський. – Чернівці : Вид-во ЧДУ, 1998. – 276 с.
74. Иоффе О.С. О системе советского права / О.С. Иоффе,
М.Д. Шаргородский // Сов. гос. и право. – 1997. – № 6. – С. 102-112.
75. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права / С.Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1963. – 198 с.
76. Карасева М.В. Финансовое право : краткий учеб. курс
/ М.В. Карасева, Ю.А. Крохина. – М., 2003. – 210 с.
77. Батыров С.Е. Финансово-правовая ответственность : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / С.Е. Батыров. – М., 2003. – 212 с.
78. Малиновская В.М. Ответственность за нарушение таможенного законодательства Российской Федерации (финансово-правовые аспекты) : автореф. дисс. … на соискание научной
степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право, муниципальное право» / В.М. Малиновская. – М., 1997. – 26 с.
79. Саттарова Н.В. Ответственность банков за нарушение обязанностей, предусмотренных законодательством о налогах и
сборах  : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / Н.В. Саттарова. – М, 2001. – 197 с.
80. Соловьев В. Правовосстановительная ответственность частного субъекта в налоговом законодательстве / В. Соловьев // Хоз-во и право. – 2002. – № 4. – С. 91-96.
81. Свиридов В.А. Становление налоговой ответственности /
В.А. Свиридов // Проблемы теории и практики правового регулирования : сб. тр. Самар. гуманитар. акад. – Самара, 2000. – Вып. 7. – С. 174-181.
82. Ефремова Е.С. Ответственность за налоговые правонарушения : понятия, признаки, функции / Е.С. Ефремова // Правоведение. – 2002. – № 2. – С. 58-66.
83. Юстус О.И. Финансово-правовая ответственность плательщиков – организаций : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право»
/ О.И. Юстус. – Саратов, 1997. – 179 с.
84. Николаев А.А. Правовые проблемы ответственности хозяйствующих субъектов за неуплату налогов : дисс. ... канд. юрид.
наук : спец. 12.00.04, 12.00.12 / А.А. Николаев. – М. : 1999. – 221 с.
85. Зимин А.В. Специфика налоговой ответственности российских организаций / А.В. Зимин // Правоведение. – 2001. – № 6. –
С. 33-41.
86. Другова Ю.В. Ответственность за нарушения бюджетного законодательства / Ю.В. Другова // Журн. рос. права. – 2003. – № 3. –
С. 18-26.
87. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України : монографія / Р.А. Усенко ; відп. ред. Д.М. Лук’янець. – К. : Дакор, КНТ, 2007. – 164 с.
88. Арсланбекова А.З. Налоговые санкции в системе мер финансово-правовой ответственности : автореф. дисс. на соискание научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / А.З. Арсланбекова. – М., 2006. – 34 с.
89. Колесниченко Ю.Ю. Меры административного принуждения за нарушения законодательства о налогах и сборах – классификация и условия применения / Ю.Ю. Колесниченко // Журн. рос. права. – 2002. – № 7. – С. 57 62.
90. Гусева T.A. Административная ответственность банков за нарушение обязанностей, предусмотренных законодательством о налогах и сборах / T.A. Гусева, М.Н. Дракина // Банковское право. – 2003. – № 2. – С. 23-36.
91. Вязовский К.О. Административно-правовое регулирование валютных отношений в РФ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / К.О. Вязовский. – СПб., 2000. – 184 с.
92. Гончаров А.В. Административная ответственность за правонарушения в сфере налогообложения : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» / А.В. Гончаров. – М., 1998. – 170 с.
93. Полянский Н. Ответственность за неплатеж налогов /
Н. Полянский // Финансы и народное хоз-во. – 1928. – № 21. – С. 9-16.
94. Черных Е.В. О нормативном характере юридической ответственности / Е.В. Черных // Вопр. теории гос. и права. – Саратов : СГАП, 1998. – Вып. 1(10). – С. 80-83.
95. Карасева М.В. Финансовое право / М.В. Карасева. – М. : Юристъ, 2000. – 256 с.
96. Гогин А.А. Теоретико-правовые вопросы налоговой ответственности / А.А. Гогин. – Тольятти : Изд-во ВУиТ, 2003. – 168 с.
97. Колодій А.М. Принципи права України : монографія /
А.М. Колодій. – К. : Юрінком Iнтер, 1998. – 208 с.
98. Скакун О.Ф. Теория государства и права : учебник /
О.Ф. Скакун. – Х. : Консул, Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
99. Нагребельний В.П. Фінансове право України. Загальна частина : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / В.П. Нагребельний, В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос ; Iн-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ; Укр. акад. банківської справи Нац. банку України. –
Суми : Університет. книга, 2004. – 320 с.
100. Курбатов А. Вопросы применения финансовой ответственности за нарушение налогового законодательства
/ А. Курбатов // Хоз-во и право. – 1995. – № 1. – С. 60-71.
101. Будько З.М. Утвердження принципу законності фінансово-правової відповідальності в податковому праві України / З.М. Будько // «Актуальні проблеми взаємодії судових і правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства», Всеукр. наук.-практ. конф. (2004 ; Запоріжжя). Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми взаємодії судових і правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства»,
23-24 травня 2004 р. : [матеріали у 2 ч.]. – Запоріжжя : Юрид. ін-т МВС України, 2004. – Ч. 1. – С. 115-119.
102. Конституція України вiд