ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………… 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ
ВІДНОСИН ………………………………………………….. 12
1.1. Грошово-кредитні відносини у фінансово-правовій
системі: критерії, принципи регулювання ………………… 12
1.2. Грошово-кредитна сфера як об’єкт регулювання
фінансового права ……………………………………………. 36
1.3. Правові колізії у законодавчому забезпеченні
грошово-кредитних відносин ………………………………. 57
Висновки по розділу ………………………………………… 82

Розділ 2. ПРАВОВІ ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ГРОШОВО-
КРЕДИТНОГО ПРОЦЕСУ …………………………………. 87
2.1. Договірний характер грошово-кредитного процесу
Та його особливості …………………………………………... 87
2.2 Фінансово-правові інструменти та засоби виконання
грошово-кредитних зобов’язань …………………………… 104
2.3. Правовий режим безготівкового грошового обігу …… 123
2.4. Правові механізми консорціумного кредитування
Та забезпечення прав кредиторів …………………………… 141
Висновки по розділу ………………………………………… 156

ВИСНОВКИ ………….…………………………………………………… 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................ 171
ДОДАТОК ………………………………. 189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження у першу чергу обумовлюється безпрецедентним зростанням ролі і значення грошово-кредитних відносин у формуванні ринкової складової суспільства. Ринкова парадигма грошово-кредитних відносин була б неможливою без законодавчо-правового супроводження. Визнаючи пряму і безпосередню залежність грошово-кредитних відносин від законодавчо-правових регуляторів, приходиться констатувати парадоксальний в своїй основі факт: діалектика взаємообумовленості і взаємовпливу фінансів і права (а тема наукового дослідження концентровано виражає саме цю проблему) по сьогодні залишається поза увагою правознавців. Відсутня хоча б одна дисертація на подібну тему. Авторська монографія – “Банки. Кредит. Фінанси: законодавчо-правовий вимір” - є практично першим (на вітчизняному дослідницькому терені) комплексним дослідженням проблеми законодавчо-правового забезпечення функціонування грошово-кредитних відносин у ринкових умовах.
Практично впритул до найбільш актуальних і не розроблених проблем фінансового права наблизилися науковці і практики, предметом аналізу яких є банківська справа, податкове законодавство, фінансовий контроль (Гуторова Н.О., Карасьова М.В., Карманов Є.В., Котовенко І.І., Кротюк В.Л., Костюченко О.А., Кубко Є.Б., М.П.Кучерявенко, Мельник П.В., Панов М.І., Пахомов І.М., Пацурківський П.С., Матвієнко В.П., Міщенко В.І., Мороз А.М., Орлюк О.П., Савченко Л. А., Селіванов А.О, Шитря О.І. та ін.)
Найбільш системно проблемами фінансового права в Україні і досить тривалий час займається професор Л.К.Воронова та її учні. Нею створена вітчизняна школа наукових досліджень та фінансово-правової аналітики, яка також отримала визнання в Росії та ін. країнах.
Однак, грошово-кредитні відносини як предмет і об’єкт законодавчо-правового регулювання, до цього часу не піддавались скрупульозному науковому дослідженню. Отже, актуальність теми дисертації визначається недостатнім рівнем її дослідження саме в доктрині фінансово-правової науки.
Констатуючи цю очевидність, водночас необхідно визнати, що грошово-кредитні відносини, як суто економічний феномен, досить активно досліджуються українськими вченими. У першу чергу слід назвати О.С.Власюка, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, П.С.Єщенко, Я.А.Жаліло, Б.Є.Кваснюка, В.Д.Лагутіна, І.О.Лютого, О.М.Мельника, С.В.Мочерного, В.С.Найдьонова, П.О.Нікіфорова, Є.Г.Панченко, М.І.Савлука, В.К.Черняка, А.А.Чухно та ін.
Вагомий вклад у розвиток фінансової теорії, у тому числі грошово-кредитних відносин, внесли О.Д.Василик, І.Ю.Марко, В.М.Суторміна, В.М.Федосов, С.І.Юрій та ін.
Загальний погляд на грошово-кредитну сферу дозволяє координувати вузлові моменти єдиного фінансового процесу.
У цілому стан розробки монетарної тематики в сучасній правовій науці вимагає від вітчизняних дослідників здійснювати серйозний теоретичний аналіз законодавчо-правової системи регулювання грошово-кредитних відносин в умовах переходу до ринкових принципів господарювання.
Вузькопрофесійний підхід представників правової науки до аналізу монетарного блоку, виривання із його загального контексту окремих проблем зумовлює не комплексність законодавчо-правового регулювання, поспішне вирішення колізійних проблем на шкоду концептуальній єдності всієї грошово-кредитної системи. У вітчизняному законодавстві наростає неузгодженість, протиріччя між галузями права, нормами різних актів, що регулюють діяльність у зазначеній сфері.
Недостатня науково-теоретична розробка правової природи грошово-кредитних відносин у сучасний період, необхідність формулювання обґрунтованих узагальнень, висновків та рекомендацій по вдосконаленню саме правових аспектів функціонування грошово-кредитних відносин визначають актуальність даної роботи і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана автором ініціативно, виходячи з високого рівня її актуальності та недостатнього наукового дослідження і затверджена Вченою радою Інституту законодавства Верховної Ради України 21.06.2001 р. Дисертаційне дослідження здійснено в межах виконання цільової програми детінізації вітчизняної економіки на 2002-2004 рр., відповідно до Указу Президента України від 5.03.2002 р, № 216. Роль дисертанта полягала у підготовці тематичних розробок наукових та науково-практичних видань, пов’язаних з найбільш важливими апектами монетарної політики, законодавчо-правового регулювання грошово-кредитного процесу.
Об¢єктом дисертаційного дослідження є грошово-кредитні відносини та їх фінансово-правове регулювання.
Предметом дослідження є: правовий механізм регулювання грошово-кредитного процесу; фінансове право як основний юридичний базис грошово-кредитних відносин та практика його застосування; пропозиції щодо вдосконалення фінансового законодавства; система наукових поглядів та розробок стосовно цієї проблеми.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоби на основі аналізу законодавчого забезпечення та правових складових грошово-кредитних відносин розкрити їх фінансово-правову сутність. Відповідно до мети дослідження автор поставив перед собою такі завдання:
оцінити стан законодавчого забезпечення та науковий рівень правового регулювання грошово-кредитних відносин;
обґрунтувати й визначити предмет та об¢єкт фінансового права, критерії, принципи, правила його практичного застосування у грошово-кредитній сфері; теоретично й науково окреслити найбільш оптимальну законодавчу модель фінансово-правового регулювання грошово-кредитних відносин у ринкових умовах;
виявити глибинні причини й основні чинники юридичних колізій, показати їх наслідки для грошово-кредитних відносин;
юридично ідентифікувати правові форми та засоби фінансового кредитування;
розкрити юридичні гарантії права вимоги на виконання кредитних зобов¢язань у грошовій формі;
науково підтвердити теоретичні засади запровадження в оборот фінансового права таких категорій, як “фінансовий договір”, правовий режим клірингових розрахунків та безготівкового грошового обороту;
розкрити правові механізми консорціумного кредитування та забезпечення прав кредиторів.
Методологічну основу дисертації складає сукупність загальновизнаних принципів та методів наукового пізнання. В процесі написання дисертації використовувався метод порівняльного правознавства, тобто арсенал методологічних досягнень, заснований на вивченні і використанні правового регулювання грошово-кредитних відносин у різних правопорядках і правових системах. Таким шляхом, а не у вигляді прямої рецепції, і має використовуватися зарубіжний досвід фінансово-правового регулювання грошово-кредитних відносин
У роботі застосовувався також метод комплексного аналізу, заснований на одночасному використанні наукового інструментарію, виробленого різними суспільними науками. У сфері цивільного, господарського чи фінансового права цей метод пов’язаний з виходом на галузеві межі чисто правового дослідження. Лише комплексний, всебічний аналіз з позицій різних наук приносить плідний результат.
Автором використані й інші методи наукових досліджень, зокрема історичний метод, який вимагає вияснення історії становлення і розвитку того чи іншого фінансово-правового явища, юридичної форми чи правової категорії. Це дозволяє об¢єктивно оцінити законодавчо-правовий процес щодо грошово-кредитних відносин у сучасному вимірі.
Інформаційною та емпіричною основою дисертаційного дослідження стали: Конституція України, Кодекси відповідних сфер чинне законодавство та інші нормативно-правові акти, що врегульовують грошово-кредитні відносини; монографії, наукові статті вітчизняних та зарубіжних авторів, періодичні видання, енциклопедична та довідкова література, статистичні матеріали (подані в паперовому та електронному вигляді), а також нормативні матеріали Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України. Додаткову емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані внаслідок вивчення деяких судових справ щодо банкрутства системних комерційних банків та деяких установ на ринку фінансових послуг.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в сукупності поставлених завдань, в підходах до їх розв¢язання та в концептуальних узагальненнях, висновках та рекомендаціях, що сформульовані в дисертації. Вперше в українській та пострадянській юридичній літературі на системному рівні подано авторський комплексний аналіз місця і ролі фінансового права, законодавчо-правового регулювання останнім грошово-кредитних відносин.
Дане фінансово-правове дослідження обґрунтовує низку положень, нових у теоретичному плані й важливих для юридичної практики, кінцеві результати якого виносяться на захист:
1. Дістала подальшого розвитку теоретична концепція фінансового права, регулюючий вплив якого в ринкових умовах виходить за межі державних фінансів, розширюючись за рахунок відносин приватного права. Автор відстоює позицію, що до предмета фінансового права потрібно віднести потужний блок ринкової компоненти - фінанси корпоративних підприємств, комерційних банків, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інших приватних структур, що консолідують величезні обсяги грошово-кредитних ресурсів.
2. Запропонована концепція (критерії, принципи, правила) вдосконалення правового режиму грошово-кредитної сфери, сформульовано законодавчо-правові підходи до фінансово-правового регулювання монетарної політики, а саме: більш широке та ефективне використання кредитних відносин як емісійного каналу та джерела фінансування й рефінансування банків, збільшення ресурсного потенціалу банківської системи.
3. Стверджується, що ключовими суб’єктами (основними носіями) грошово-кредитних відносин, а отже, фінансових правовідносин, виступають: по-перше, Національний банк України та центральні фінансові установи виконавчої влади – Міністерство Фінансів України, Державне казначейство України; Державна податкова адміністрація і Рахункова палата України (контролюючий орган Верховної Ради України); по-друге, фінансові інституції регіонів та органів місцевого самоврядування; по-третє, юридичні особи, що представляють фінансовий ринок та ринки фінансових послуг; по-четверте, власне ринкова компонента – приватні юридичні особи, що професійно займаються масштабними фінансовими операціями.
4. Автор систематизував наукові аргументи, які заперечують факт існування так званого “банківського права”. Формулюється висновок, що інтенсифікація в останні роки законодавчого забезпечення банківської діяльності, не зумовила якісне зрушення у системі правового регулювання останньої, і “банківське право” як самостійна, юридично сформована галузь, поки що не відбулося. Грошово-кредитна сфера, яка органічно включає в себе практично всі аспекти банківської діяльності, є об’єктом регулювання фінансового права.
5. Дисертант відстоює теоретичне узагальнення щодо нинішнього стану фінансового права, яке, з одного боку, має відчутні законодавчі та юридичні “пустоти”, а з іншого демонструє нормативні надлишковості, тобто перенасиченість системно неузгодженими нормами. Звідси, законодавчо-правове забезпечення грошово-кредитних відносин супроводжується юридичним колізіями, окремі з яких носять антагоністичну природу, тобто провокують тіньові і навіть злочинні дії учасників грошово-кредитного процесу. Тіньові схеми у грошово-кредитній сфері не можливо перемогти через вплив силових, правоохоронних та контролюючих структур чи в залі суду, оскільки це – причинно-наслідкове явище. Отже, починати треба з пошуку і розуміння його корінних причин, а не боротьби з наслідками.
6. Науково уточнено таке поняття як “фінансовий кредит” і в цьому звязку аргументована доцільність запровадження у договірну практику грошово-кредитних відносин адекватної форми їх організації – “фінансовий договір”. Предметом останнього потенційно виступають усі елементи фінансового кредиту – власне грошові кошти, фінансові активи і пасиви, фінансовий капітал, тобто вільні фінансові ресурси, що можуть бути залучені до кредитування відповідних сфер та ринків.
7. Запропоновано категоріальне розуміння фінансового ризику; вияснені його юридичні ознаки і правові передумови системного управління. Особливої уваги потребує управління ризиками в системі електронних фінансових послуг, - “е-банкінгу”. Правова система управління фінансовим ризиком включає в себе: а) їх передбачення та ідентифікацію; б) вимір їх ймовірного резонансу, в т. ч. негативного впливу; в) розробку та реалізацію заходів, що гарантують недопущення або мінімізацію фінансових втрат.
8. Здійснена наукова оцінка дієвості гарантій права вимоги на виконання кредитних зобов¢язань у грошовій формі. Юридичні гарантії часткової уступки вимоги на виконання кредитних зобов¢язань у грошовій формі (сингулярне правонаступництво), переміна сторін у фінансовому зобов¢язанні, тобто перевід боргу на третю сторону, яка набуває усіх прав і обов¢язків попередника (універсальне правонаступництво),- ці та подібні юридичні конструкції потребують першочергової теоретичної підтримки фахівців, що спеціалізуються у фінансовому праві.
9. Проаналізовано правовий режим безготівкового грошового обігу в ринковому контексті, тобто здійснена акцентуація на такому економіко-правовому інструменті, як кліринг. На додаток до цього, в роботі проаналізовано групи правовідносин, які обумовлені такою формою безготівкових розрахунків, як акредитив.
10. Доведено, що правові механізми консорціумного кредитування є особливо злободенними, оскільки інтеграційні та глобалізаціні тенденції і процеси диктують гостру потребу активного формування та використання об¢ємно сконцентрованих фінансів (грошово-кредитних ресурсів) у стратегічно важливих напрямках. Автор відстоює думку, що обійти, а тим паче зігнорувати дану закономірність, не в стані жодна правова система. Тому в роботі запропонована юридична технологія фінансово-правового налагодження консорціумного кредитування в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана самостійно; усі сформульовані в ній положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень та узагальнень автора. Суттєвим підспір¢ям у роботі над дисертацією став досвід практичної роботи автора в комерційному банку, юридичному управлінні Дунайського пароплавства, радником Міністра з правових питань.
Практичне значення результатів дослідження. Врахування та впровадження сформульованих у дисертації узагальнень, висновків та пропозицій посприяє оптимізації законодавчо-правового регулювання грошово-кредитних відносин, відкриє додаткові можливості для поглибленого вивчення явищ та процесів, що в органічній єдності формують правове поле грошово-кредитної сфери. Розробки автора, практичні висновки та пропозиції використані Радою національної безпеки і оборони України при підготовці низки доповідних та аналітичних записок з питань грошово-кредитної політики на імя Президента України, а також використані Міжвідомчою комісією з питань фінансової безпеки при РНБОУ. Матеріали дисертації з можуть бути використані у науково-дослідницькій сфері, у правотворчості, у навчальному процесі; Матеріали дослідження можуть також використати експерти та професійні аналітики, що цікавляться проблемами фінансового права та грошово-кредитних відносин.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення даної наукової роботи доповідалися здобувачем на Міжнародному фінансовому форумі – “Розвиток фінансового сектору в контексті глобалізаційних процесів” (Одеса, 13-15 червня 2003 р.); на всеукраїнських конференціях: “Проблеми розвитку фінансової системи України” (Київ, 22-23 квітня 2002 р.); “Проблеми формування іпотечного ринку в контексті фінансової безпеки України” (Київ, 30 вересня 2002 р.); “Шляхи та механізми протидії відмиванню коштів злочинного походження” (Київ, 27 листопада 2002 р.); на круглому столі “Іпотечне кредитування в Україні: нові можливості” (Київ, 23 жовтня 2003 р.).
Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано дві одноосібні монографії, одне науково-практичне видання, 3 статті в фахових журналах та 3 публікацій в наукових журналах, матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг опублікованих праць по темі дисертації складає понад 31 др. арк.
Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які мають сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Кількість зносок – 309; використаних джерел – 420. Загальний обсяг дисертації - 170 стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало підстави для таких узагальнень, висновків і рекомендацій.
1. Традиційна, не ринкова модель регулювання фінансової системи до нас перейшла від адміністративно-командної системи Радянського Союзу. Її суть – жорстка централізація усіх грошових потоків, фактична відсутність кредитної політики, одноланкова банківська система. Правове регулювання фінансових операцій (їх не можна було назвати грошово-кредитними відносинами) здійснювалося, по великому рахунку, постановами Пленумів ЦК КПРС, а поточна діяльність - інструкціями та листами Держбанку СРСР.
Зрозуміло, що це наклало відбиток на процес формування фінансової системи незалежної України, яка почала інтенсивно освоювати закони ринку. За 12 років незалежності і нехай незавершених, але безповоротних ринкових реформ, змінився характер впливу фінансового права на систему і стан грошово-кредитної системи.
У дисертації запропонована модель, яка, по-перше, заперечує звужене уявлення про предмет фінансового права і підтримується його розширювальна концепція; по-друге, за фінансовим правом визнається можливість і обов¢язок урегульовувати усю сферу грошово-кредитних відносин незалежно від типів власності і форм господарювання
Відносини, що виникають у зв’язку з формуванням, відтворенням, розподілом й використанням грошово-кредитних ресурсів є грошово-кредитними відносинами. Присутність фінансово-правового впливу практично у кожній із зазначених стадій і в системному їх прояві є атрибутивною особливістю грошово-кредитного процесу. Отже, грошово-кредитні відносини складають зміст фінансової системи і поза правовою формою не існують, тобто обов’язково реалізуються через фінансово-правовий механізм і означені останнім методи і правила законодавчо-правового регулювання. Система критеріїв, принципів і правил, у кінцевому підсумку, зумовлюють предметність й упорядкованість фінансового правовідношення яким є грошово-кредитна сфера в цілому та її категорії.
2. Оскільки гроші, кредит і фінанси об’єктивно є вартісними категоріями, і саме в цій суті є органічним компонентом грошово-кредитних відносин, то за всіма ознаками і правилами наукової коректності цей ринковий блок необхідно віднести до впливу фінансового права. Отже, грошово-кредитні відносини як предмет наукового аналізу і предмет законодавчо правового регулювання є різновидом фінансових правовідносин і об’єктом фінансово-правових регуляторів. Обґрунтовуючи концептуальну модель фінансово-правового регулювання грошово-кредитних відносин у ринкових умовах, дисертант головним чином акцентував увагу на методологічних моментах. Зокрема на певних критеріях, принципах і правилах, тобто свого роду висхідних положеннях, на яких базується всяка теорія, в тому числі й фінансового права. Правила – це формалізовані способи використання принципів через строгі й точні юридичні формули.
3. На думку дисертанта, “суб”єкт права” і “суб”єкт правовідношення” корелюють наступним чином. Суб”єктом права (в т.ч. і фінансового права) – є носії прав і обов¢язків, які можуть брати участь у відповідному правовідношенні. А суб¢єкт правовідношення – це особа, яка реально бере участь у відповідних правових відносинах. Скажімо, одне подати заявку на фінансовий кредит, а зовсім інше – отримати такий кредит і працювати з ним.
Питання фінансової правосуб¢єктності є досить важливим при наданні юридичної характеристики грошово-кредитним відносинам Автор стверджує, що ключовими суб’єктами, тобто основними носіями грошово-кредитних відносин і відповідних фінансових правовідносин виступають: по-перше, Національний банк України та центральні фінансові установи виконавчої влади (Мінфін, Держказначейство, ДПА); по-друге, фінансові установи регіонів та місцевого самоврядування; по-третє, інституції фінансового ринку та ринків фінансових послуг; по-четверте, власне ринкова компонента – приватні юридичні особи, що професійно і масштабно займаються грошово-кредитними та фінансовими операціями.
4. Предметом регулюючого впливу на грошово-кредитні відносини є фінансове право як окрема галузь публічного права і водночас різновид публічного права. Пануюча точка зору, відповідно до якої предмет фінансового права обмежується сукупністю норм, що врегульовують лише державні фінанси, є інерційно застарілою, по суті антиринковою, оскільки на сучасному етапі розвитку грошово-кредитної сфери сформувався потужний блок ринкової компоненти – приватних і комерційних фінансів, що органічно доповнюють систему національних фінансів і є атрибутом фінансового права, тобто входить в предмет і обєкт його регулюючого впливу. У дисертації йдеться не просто про уточнення термінології (а ця проблема в юриспруденції має неабияке значення), а про вельми важливу для подальшого розвитку грошово-кредитних відносин ринкову парадигму (стратегію) – не на словах, а на ділі поставити приватні правовідносини (де на сьогодні обертаються величезні обсяги фінансових ресурсів) на один рівень з публічними, щоби остаточно подолати негативну радянську спадщину – “другосортність” всього недержавного. Ключовим елементом нової концепції фінансового права, на мій погляд, у тому, що правовий союз держави і фінансового капіталу ( у різних його формах і проявах, зрозуміло, законних) не має альтернативи.
5. Функція фінансового права (або його призначення чи роль), якщо спробувати охарактеризувати її найбільш стисло, полягає в упорядкуванні або регулюванні грошово-кредитних відносин, грошово-кредитної сфери, у першу чергу, за допомогою повної реалізації принципів, критеріїв, правил і норм фінансового права. Фінансове право, на переконання дисертанта, є необхідним базисом для юридичного забезпечення договірних відносин щодо фінансового кредиту. Організаційно-правовою формою останнього має бути такий різновид кредитно-договірних відносин, як “фінансовий договір”. Можна сказати, що кредитний договір – більш широке і загальне (менш опредмечене) поняття, аніж фінансовий договір. Фінансовий договір має своїм предметом таку законодавчо визначену категорію, як “фінансовий кредит”. Тобто дисертант виходить з того, що фінансовий договір є, з одного боку, різновидом кредитного договору, з іншого,- юридичною основою регулювання лише фінансових кредитів.
6. Фінансове право поступово стає практичним інструментом організації управління не лише грошово-кредитною сферою, а і ринковою компонентою вітчизняної економіки в цілому. Саме через нього можливо юридично зав’язати в один вузол не лише фінанси держави, а також усе більшою мірою обсягові фінансові ресурси приватного сектору. У рамках фінансового права формуються і нарощуються валютні резерви, що гарантують платоспроможність України на міждержавному рівні. Практично всі операції з валютними резервами регулюються нормативними актами НБУ, оскільки режим використання коштів від розміщення золотого і валютного резервів законодавством не був визначений.
7 Є всі підстави констатувати, що на сьогоднішній день спільними зусиллями законотворчих, правоохоронних, контролюючих органів та Національного банку України досягти необхідної прозорості грошово-кредитних відносин не вдалося. Грошово-кредитна сфера, як і раніше, включає тіньові елементи; законодавчо не перекрито доступ до неї представників криміналітету. При цьому активно використовуються слабкі місця у чинному нормативному господарстві, зокрема положення постанов правління НБУ № 334 від 13.11.97 р. “Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України” та № 355 “Про внесення змін та доповнень до Інструкції НБУ № 4 “Щодо організації роботи з готівковим оборотом установами банків України”. На додаток до цього використання цінних паперів у незаконних схемах по переводу у готівку та конвертації грошових коштів в існуючому нормативно-правовому полі дозволяє зловмисникам здійснювати багатомільйонні оборудки, уникаючи при цьому кримінальної відповідальності.
8. Причини тінізації законодавчо-правових відносин не так вже і складні для розуміння, але нелегкі для усунення. Тіньові схеми не можливо перемогти через дії силових та правоохоронних структур чи в залі суду, оскільки це – причинно-наслідкове явище. Необхідно невідкладно прийняти Верховною Радою України законів “Про банкрутство грошово-кредитних установ”, “Про правові основи детінізації грошово- кредитної сфери”, “Про управління зовнішніми та внутрішніми активами і пасивами”, “Про платіжні операції і зобов’язання щодо платіжних доручень клієнтів”. Невпинний прогрес, глобалізацій ні тенденції породжують новітні технології здійснення фінансових операцій. Право, як традиційно консервативна сфера, не встигає, а точніше відчутно відстає від цих новітніх технологій. Тому в дисертації здійснено аналіз особливостей управління фінансовими ризиками саме в системі електронних фінансових послуг.
“Е-банкінг” – це електронні банківські (фінансові) бізнес-послуги. Сюди входять такі напрямки, як так звана “емісія” електронних (цифрових) грошей, електронні платежі і розрахунки, а також валютні та депозитно-позикові операції. Якщо сказати зовсім коротко, то е-багкінг – це один з найсучасніших різновидів он-лайнових послуг у фінансово-банківському секторі. Звідси – це об¢єкт регулюючого впливу норм фінансового права.
9 Широкого розповсюдження набула практика використання кодованих рахунків для переведення через різноманітні схеми безготівкової гривні у вільноконвертовану валюту. Існування таких мультивалютних рахунків значно спростило вказані операції, зробило їх безпечними. Анонімні (кодовані) рахунки, механізм відкриття та функціонування яких був розроблений НБУ в 1995 р. (хоча їх запровадження суперечило вимогам Страсбурзької Конвенції 1990 р., до якої приєдналася і наша держава)), дозволили налагодити фактично легальний канал надходження в Україну тіньових коштів. Невдовзі НБУ видав постанову, якою затвердив порядок переводу анонімних валютних рахунків у кодовані валютні рахунки фізичних осіб. При цьому мали місце значні обмеження для правоохоронних органів по доступу до таких рахунків та ідентифікації їх власників. І лише всередині 2003 р. під великим тиском FATF фактично було призупинено існування закритих валютних рахунків, що безумовно є важливим кроком на шляху оздоровлення грошово-кредитних відносин у цілому.
10. Правове регулювання грошово-кредитних відносин передбачає створення ефективної системи по недопущенню корумпованості, криміналізації та зловживань у даній сфері, шляхом активізації адміністративної реформи та розробкою Міністерством юстиції разом з Головним управління державної служби України системи заходів, спрямованих на підвищення особистої відповідальності за прийняття рішень та їх фінансові і економічні наслідки. У цьому зв’язку доцільно підготувати Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо недопущення криміналізації і зловживань у грошово-кредитній сфері”.
Отже, у першу чергу, потребує вдосконалення нормативно-правова база, якою регулюються відносини у зазначеній сфері. У цьому сенсу необхідно невідкладно розробити та затвердити такі законодавчі та нормативно-правові акти: “Про систему фінансового контролю за діяльністю комерційних банків”. “Про банківську таємницю і публічну банківську статистику”, “Про систему безготівкових розрахунків”, “Про страхування депозитів комерційними банками України”. “Про довгострокове кредитування в Україні”, “Про правові передумови повернення валютних коштів із-за кордону”.
Юридичні теоретики і особливо законодавці однозначно відстоюють свої прерогативи, якщо не сказати абсолютні права, виступати джерелом правових новацій та офіційного визнання нових юридичних категорій ( так званих правових аксіом). І в цьому, безумовно, є здоровий глузд і наукова об¢єктивність. І навряд чи таку позицію можна вважати юридичною догматикою. Однак, на сьогодні судова влада набула універсального значення. Вона виконує не лише правозахисну і нормо контрольну функції, але іноді, виступає новатором в правовій оцінці відповідної ситуації чи процесу. Тобто судова практика іноді народжує нові юридичні норми, створюючи ті чи інші правові прецеденти.
11. Реальною передумовою вирішення цього вельми важливого завдання економічними методами і правовим шляхом є реальне бажання олігархів отримати можливість безконфліктно (у першу чергу з владою) використовувати приватизовані фінансові ресурси на вітчизняному терені на поточні витрати, придбання на своє імя нерухомість, високо вартісні товари. Дуже суттєвим чинником є бажання відкрито приймати участь у приватизаційних проектах, а не створюючи довгий ланцюг з надзвичайно складних схем і затратних тіньових юридичних осіб. Правове розв’язання даної проблеми дозволить управляти не пакетами акцій, а підприємствами. Акції, на думку автора, - це такі “гроші”, які працюють не на виробництво, а на фінансове накопичення, тобто це – категорія запасів.
12. Необхідною передумовою вирішення легалізації тіньових фінансів та валютних капіталів, що без особливих перепон приживаються в інших країнах, на нашу думку, може стати створення правової системи для проведення так званого “податкового експерименту”, в рамках якого законодавчо апробувати формулу – “запровадження до фіксованого рівня 10% податку з доходів, отриманих українськими громадянами в іноземній валюті із джерел за межами України”. При цьому вказані валютні кошти розглядаються в якості самостійного обєкту оподаткування і не підлягають ніяким іншим податкам чи відрахуванням. Юридична формула - “доходи громадян України, одержані в іноземній валюті із джерел за межами України” - досить чітко окреслює коло таких осіб і таких доходів. Обмеження розповсюдження дії запропонованої формули тільки на громадян України одразу знімає можливі претензії сусідніх держав щодо створення передумов, подібних до “офшорної зони”.
13. Досить важливою передумовою успіху запропонованого експерименту є захист власників капіталів, що планується до легалізації, від кримінальних посягань, оскільки всупереч чинному законодавству податкові органи і банківські структури нерідко є джерелами несанкціонованого розголошення інформації про фінансовий стан своїх клієнтів. Виходячи з цього, важливо аби в процес легалізації водночас включалось якомога більше учасників, тобто законодавство має інтенсифікувати формування прошарку легально багатих людей. Тому механізм легалізації не може бути одноразовим, а період надто коротким. Аналіз правових аспектів вирішення зазначеної вище проблеми ще раз підтвердив закономірність: ніякі державні рішення та юридичні спонуки не будуть виконуватися, доки вони будуть суперечити здоровому глузду і тягнути за собою економічні збитки, а не конкретну вигоду.
14. Генеральним напрямком розвитку грошово-кредитних відносин повинно стати прискорене формування великих за статутним капіталом банків, інших фінансово-кредитних установ, юридичних осіб в системі ринку фінансових послуг, які б були б спроможні обслуговувати кредитні програми національного рівня та здійснювати фінансові операції на міждержавному рівні. Це, в свою чергу, вимагає підвищення ролі і значення фінансового права, оскільки саме ця галузь правознавства в основному юридично опікає грошово-кредитну сферу, гарантує можливість правового забезпечення якісних змін, які перманентно виникають у згаданій сфері.
15. Саме через систему фінансового права забезпечується відповідність форм та засобів фінансового кредитування тим новаціям, які безупинно генерує ринкова складова вітчизняної економіки, стимулюється впровадження таких норм і правил регулювання та контролю в системі грошово-кредитних відносин, які адекватні загально цивілізаційним та міжнародним принципам і нормам. Прозорість грошово-кредитних відносин і, водночас, правова протидія відмиванню брудних фінансових капіталів – проблема, якою опікується увесь цивілізований світ. Чистота походження обсягових капіталів – може комусь неприйнятний і неприємний критерій, але це - правова повинність ХХІ століття.
16. Ця обставина набуває принципового значення з огляду на те, що правовий режим об’єктів державної власності, до яких безперечно відносяться й фінансові резерви України, відповідно до Конституції України ( ст.. 92, ч.1 п.7) визначаються виключно законами України. У правовому вакуумі, який фактично склався, НБУ запровадив практику розпорядження довіреними йому фінансовими резервами країни на власний розсуд. НБУ вважає себе органом, відповідальним за впровадження грошово-кредитної політики. Але Конституція України (ст.116 п.3) визначає, що проведення фінансової політики забезпечує Кабінет Міністрів України.
17. Центральний банк зосередив під власним контролем практично всю вільноконвертовану валюту органів державної влади і управління. Практика НБУ щодо розміщення фінансових резервів держави знає випадки, коли відповідні угоди виходять за межі правового поля України і підпадають під юрисдикцію законодавства інших країн чи окремих міжнародних фінансових організацій. Підпорядкування правовідносин щодо золотовалютного резерву законодавству іноземної держави є фактом, несумісним з нормами фінансового права.
18. Для вирішення проблеми координації роботи НБУ і Кабміну доцільно було б розглянути законопроект, що уточнює статус Центрального банку, передбачивши, зокрема, що НБУ:
надає Президенту Україні і Верховній Раді України щорічний звіт, який включає річний баланс НБУ, кошторис витрат і інвестиційний план банку разом із порівнянням планових і фактичних показників витрат та активних операцій;
видає акти щодо золотовалютного резерву тільки після консультацій з Міністерством фінансів України та з належним врахуванням інтересів держави;
керується завданням щодо нарощування золотого і валютного запасу, введеним в дію відповідною постановою Кабінету Міністрів України;
Міністерство фінансів готує договір з НБУ про умови діяльності Національного банку України щодо золотовалютного резерву, зокрема стосовно управління ним, проведення операцій з резервом поповнення, використання і зберігання та його відображення в активах НБУ.
19. Іноземні експерти, які спеціально вивчали стан фінансового сектору України, прийшли, зокрема, до висновку, що українське законодавство не дає чітких орієнтирів, якими мають бути пріоритети НБУ при здійсненні основної своєї функції – підтримання стабільності національної валюти – незмінність валютного курсу чи сталі ціни. Незважаючи на виключну компетенцію Конституційного суду України тлумачити Основний закон держави, міжнародні експерти наполягають на ототожненні “стабільності гривні як “стабільності цін”. Законодавство України тут відповідає практиці переважної більшості (8 з 10) країн-кандидатів на вступ до ЄС, які визначають стабільність національної валюти основним завданням своїх центральних банків.
20. Практично всі відносини у грошово-кредитній сфері набувають договірного характеру і здійснюються через відповідні угоди. Виходячи з цього, в роботі зроблений акцент на категорію “фінансовий кредит” і адекватну юридичну форму його організації та здійснення – “фінансовий договір”. Норми фінансового права поки що не встановлюють ексклюзивних вимог до предмету та змістовного наповнення фінансового договору. Тому необхідно розробити нормативно-правовий документ ( це може бути Указ глави держави або спільна Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України) – “Про фінансовий договір як юридичне забезпечення фінансових кредитів”.
21 У процесі дослідження особливий інтерес викликали правові проблеми, зумовлені стрімким розвитком новітніх технологій, які перманентно впроваджуються у систему фінансово-кредитних відносин і, таким чином, актуалізують проблему фінансових ризиків, оскільки право, як традиційно найбільш консервативна сфера хронічно відстає від цивілізаційних інновацій. Електронні способи забезпечення грошово-кредитних відносин зумовлюють якісні зміни в системі фінансових і банківських операцій. Експансія офлайнових і онлайнових схем має отримати адекватну законодавчу і правову підтримку, що є досить актуальною проблемою для вітчизняної юриспруденції. Її практичне вирішення можливе лише за умови поєднання зусиль авторитетних представників основних галузей права та найбільш яскравих представників інформаційних технологій НАН України.
22. Складними для розуміння та аналізу виявились, на думку автора, категорії і процеси, які вітчизняна правова наука практично скопіювала з досвіду ринково розвинутих правових систем і схематично перенесла на вітчизняне правове поле. Йдеться, зокрема, про право вимоги на виконання кредитних зобов’язань у грошовій формі. Такі нетрадиційні форми забезпечення кредитних зобов’язань для нас, і звичні для західної юриспруденції категорії, як факторинг, форфейтинг, франчайзинг, цесія, - тепер активно “прищеплюються” у вітчизняному фінансовому бізнесі. Нами проаналізоване явище “фінансового факторингу”, як уступка права вимоги на фінансовий кредит; “суброгація” – переуступка права вимоги і “регрес” - передача права вимоги, як виникнення нових прав та інші ринкові новації. Напрошується висновок про те, що вітчизняна бізнесова практика відчутно випереджає науку щодо розуміння й активного сприйняття цих явищ і процесів.
23. Правовий режим безготівкового грошового обігу також є важливим напрямком для наукового аналізу. Адже на сьогодні готівковий обіг займає недопустимо високу питому вагу: понад 40% грошової маси обертається поза банками, а отже, поза реальним контролем. Фактично всі сектора економіки використовують великі обсяги готівки; відсутні альтернативи готівковій іноземній валюті як засобу накопичення і зберігання грошових заощаджень. Доларова частка наявної в країні готівки значно перевищує 50%-й рубіж. Автор вважає, що процедура переходу грошей з готівкової у безготівкову може бути спрощена шляхом: а) скасування більшої частини обов’язків банківських установ виконувати невластиві їм функції агентів податкового контролю при зарахування та перерахування грошових коштів; б) спрощення і прискорення відкриття рахунків фізичних осіб “до запитання”; в) встановлення чітких гарантій держави повернення коштів з банківських рахунків на випадок банкрутств банків та інших фінансово-кредитних установ. Тому законодавчо-правові аспекти, інструменти й механізми нарощування безготівкового грошового обігу на сьогодні виключно важливі для всебічного наукового аналізу.
24. Особливій увазі автора було піддано таке економіко-правове явище й фінансовий інструмент для здійснення безготівкових розрахунків, як кліринг. У звязку з цим отримані висновки, що дозволяють стверджувати про ключову роль фінансового права для посилення результативності даного фінансового інструменту і водночас форми безготівкових розрахунків, що передбачає залік взаємних грошових вимог між суб’єктами усіх форм власності і типів господарювання та між державами. У кінцевому підсумку, автор стверджує, що ця правова форма безготівкового грошового обігу являє собою інтегративну форму розрахунків, при якій взаємні вимоги і зобов’язання боржників і кредиторів один до одного погашаються рівнообсяговими сумами. Це – один з найефективніших правових інструментів, що блокує прояви платіжної кризи.
25. Грошово-кредитні відносини не визнають і не відчувають національних кордонів і об’єктивно налаштовані на інтеграційні процеси. Підтвердженням цьому є консорціумні кредити. Завдяки проведеному дослідженню даного правового феномену, вдалося зясувати ті законодавчі передумови та юридичні механізми, при яких стає можливим і розвивається даний різновид фінансово-кредитних відносин. Автор дійшов висновку, що концентрація фінансового капіталу на пріоритетних напрямках, державна підтримка появи консорціумних союзів, і водночас правове забезпечення цих процесів є на сьогодні одним з важливих завдань для науки і фінансово-бізнесової практики.
26. Разом з цим у грошово-кредитній системі країни має місце парадоксальна ситуація – неприпустима для унітарної держави розпорошеність, роздрібненість органів управління фінансами та майном; відсутність дієвого узгодження між ними. Юридично не визначено, хто реально відповідає за кінцевий результат управління активами (в тому числі фінансовими), що належать державі. Відповідальність за формування і виконання бюджету несе нібито Міністерство фінансів. Проте міністерство не має реальних повноважень щодо формування доходної його частини – ставки податків та інших платежів до бюджету та централізованих державних фондів встановлює законодавча влада, збирає податки – фактично незалежна від Мінфіну Державна податкова адміністрація. Значна частка надходжень залежить від такої ж незалежної митної служби. Другий за обсягами після Державного бюджету загальнодержавний фінансовий ресурс – Пенсійний фонд – має повну автономність. Державну власність розпродує нікому не підконтрольний Фонд державного майна України. Отже, дана проблема потребує правового вирішення, тобто має відбутися централізація управління загальнодержавними фінансовими потоками і децентралізація – щодо власності і коштів місцевих органів управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Див.: Конституція України. Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№ 30, Стаття 8.
Див.: Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України. Науково-практична конференція. Доповіді, повідомлення.-К.: НДФІ, 1998.- С.65-77. І.В.Шамова. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник.-К.: КНЕУ, 2001.- 193 с.
Див.: Бельский К.С. Финансовое право: наука, история, библиография. - М.”Юрист”, 1995.- 246 с.; Власенко Н.А. Язык права.- Иркутск., 1997.- 195 с.; Грачева Е.Ю., Кукфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право для студентов вузов и практических работников финансовых учреждений. - М.:ТЕИС, 1995.- 374 с.; Фінансове право (за законодавством України). - К.:”Вентурі”, 1995.-320 с; Финансовое право. - М.: “Юрист”, 1996.- 424 с.
Див.: Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та механізм її реалізації в Україні. Автореф. дисерт. доктора екон. наук.- К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка.,2000,- 40 с.
Правовідносини, як одне з фундаментальних понять правової науки, виражають особливий вид регулюючого взаємозвязку права із суспільними відносинами ( див.: Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юридическая література., 1974.-С.6.
Див.: Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. - Відомості Верховної Ради України., 2002. №1.
Див.: Енциклопедія банківської справи України. - К.: “Молодь”, 2003.- С. 151-152, 155-166, 306-308.
Використання англійського терміну “enforcement”, тобто примусове використання права або примусове правозастосування, примус до виконання вимог законів, обумовлено відсутністю адекватного по своїй лаконічності українськомовного терміну.
Див.: Гроші та кредит. За ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2001,-С. 14. Гроші та кредит. За ред. БМ.Івасіва. - К.: Карт-бланш, 1999,- С..87. Финансы. Денежное обращение. Кредит. Под ред. Л.А.Дробоздиной. - М.: Финансы: ЮНИТИ, 1997. - С.79.
Див.: Банківська справа.-2002.- N 6. С.51.
Див.: Чалий Ю.І. Договір банківського кредиту та правові засоби забезпечення поворотності кредитних грошей. Автореферат дисерт. канд. юрид.наук.-Харків.,1997.- 22 с.
Див.: О.В. Васюренко .Банківський менеджмент. Посібник.-К.: “Академія”, 2001,-С.157.
Див.: “Право України” –2003.- № 5.- С.152-153; А.Т.Ковальчук. Грошово-кредитна сфера у правовому вимірі // Банківська справа. - 2003.- № 3.- С.. 38 – 45.
“Банківська справа.-2002.- N 6. С. 54.
Див.: Бирман А.М. Очерки теории советских финансов. - М.,1975; Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права.- М., 1963; Вознесенский Э.А. Методологические аспекты анализа сущности финансов.- М..1974; Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советсткого финансового права. - М., 1961.
Роде Э. Банки, биржи, валюты современного капитализма. - М.: Финансы и статистика.,1986.- 243 с.
Див.: А.Худяков. Финансовое право республики Казахстан. - Алматы. «Каржи-Каржат». 1995.- 221 с.
Там само, с. 30.
Там само.
В.Д.Лагутін. Кредитування. Теорія і практика. - К. :”Знання”. -2000. - С.13.
Там само.
“Якщо кредитування здійснює недержавний банк, то відношення, що при цьому виникає, не можна розглядати як фінансове”. “Не фінансовим буде любе відношення, що виникає між недержавними суб’єктами” (А.Худяков. Названа праця., с. 30,31). На перший погляд, можна було б просто ігнорувати подібні ретроградні точки зору, як би вони не ретранслювалися молодими науковцями у сучасних працях.
Див.: А.Ковальчук. Грошово-кредитні відносини у правовому вимірі // Банківська справа. - 2003.-№ 3.- С. 29-42.
Див.: Н.И.Матузов, А.В.Малько. Теория государства и права. Учебник. - М.: ”Юрист”, 2002.
Див.: Братко А.Г. Банковское право (теория и практика).- М.:”Приор”, 2001.- С.23-32. Финансовое право. Под ред. Н.И.Химичева. М.: “Юрист”, 2002.- С. 35, 228.
М.В.Карасева. Финансовое правоотношение. М: НОРМА.- 2001.- С. 33.
“Фінансові правовідносини можуть виникати у вигляді найрізноманітніших комбінацій суб’єктів, але при одній обов’язковій умові – одним з них має бути держава: або в цілому, або ж у якійсь своїй частині ( А.Худяков. Названа праця, с. 66).
А.Худяков. Названа праця. С. 59.
Там само.
“Можна стверджувати, що фінансове правовідношення виникає і розвивається в сфері фінансової діяльності держави і муніципальних утворень” (М.В.Карасьова. Названа праця, с. 49).
Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України. Матеріали науково-практичної конференції. К.: НДФІ., 1998.- С. 16.
Там само.
Див.: Бюджетний кодекс України.-К.: Атака, 2003.- с.3-15
Див.: О.П.Орлюк. Фінансове право.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 527 с.
Див: Євген Марчук. Україна: нова парадигма поступу. Аналітичне дослідження. - К.: ”Авалон”, 2001.- 215 с.
Див.: Ерылеева Н.Ю. Пруденциальное регулирование банковской деятельности в России и Польще // Государство и право. 1997. № 8.- С. 93-95.
див.: Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР., Киев.1981.- С.19.
Див.: Лившиц Р.З. Современная теория права., с.. 5-11; Общая теория права. Под ред. А.С.Пиголкина.- М..1994.-С. 205-210.: Г.В.Назаренко. Общая теория права и государства. М.: “ОСЬ-89”, 2001.- 174 с.
Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник – Харьков, 2000. - С.260-261; Є Курінний. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України, 2003.- № 10.- С. 33.
Див.: Арбітражний процесуальний кодекс України. Офіційні тексти.-К.,1991; Господарський кодекс України. Офіційні тексти.- К.: ”ЮРкомінтер”, 2003., стаття 4; Цивільний кодекс України. Офіційне видання. - К.: ”Парламентське видання”,2003., - ст.1; глава 71.
Див.: Закони України: “Про банки і банківську діяльність”; “Про Національний банк України”; Про бюджетну систему України; “Про систему оподаткування (у ред. Закону від 18.02.1997 р.); “Про податок на додану вартість”; “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Див.: “Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності”. Видається НБУ з травня 1996 року.; “Вісник Національного банку України”. Науково-практичний журнал НБУ. Видається з травня 1995 року.
Д.А.Керимов. Методология права.-М.: Аванта., 2001. С.13.
“Праву протистоять далеко не всі закони, а лише антиправові закони” (Там само., С.331).
Г.В.Назаренко. Общая теория права и государства, с. 9-12.
Право України , 2003. - № 10. - С. 33.
Див.: Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. - М.: ”Юридическая мысль”,1992. - С. 217.
Див.: М.Кучерявенко. До питання про систему фінансового права // Право України.-2003.- №4.- С. 33-36.
“Для України необхідна конструктивна інтервенція держави в економіку” / В.К.Черняк. Модель економіки: вибір України // Економіка України., 1995.- № 9.- С.34).
Див.: В.В.Геращенко. Предисловие к учебнику “Банковское право Российской Федерации. Особенная часть. Том 1. М.: ”Юрист”. –2002.- С. 5-6.
Див.: Основи економічної теорії. Політ економічний аспект.-К.: Знання-Прес, 2003.- С.118-129.
Див.: Власов Ю.Л. Проблеми тлучасення права.-К.: ІДП ім..Корецького НАНУ, 2001.-с.14-15.
Актуальные проблемы гражданского права. Выпуски І-ІV. М.: “Норма”. 2000-2002 .- 426 с.
Див.: Либерман. Е.А. План, прибыль, премия. - Харьков. 1967; Д.В.Валовой. Экономика абсурдов и парадоксов. - М.: ”Экономика”. 1969.
Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. М.: “Советское право”, 1960. - 272 с. ; Лисичкин Г.С. План и рынок. - М.:Экономика, 1966. - 165 с.
Див.: Бутенко А.П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки // Государство и право.-1993. № 7; Варьяс М.Ю. Правопонимание: опыт интегративного подхода. - М.: ”Аванта”, 1999.- с.5-7.
Детальніше про це див.: Н.О.Гуторова. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. - Харків., 2001.- 383 с. В.М.Попович. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. - К.: КШК ДПФ,1994. - 260 с.; А.А.Сапожков. Кредитные преступления. - М.: Юридический центр, 2002. – 238 с.
Н.И.Матузов, А.В.Малько. Теория государства и права. - М.: “Юрист”, 2002.-С. 314-318.
Див.: Спільна заява Кабінету Міністрів України та Національного банку України про взаємодію у реалізації економічної, грошово-кредитної та валютної політики. Від 29.01.2002 р.
Див.: Правовые акты. Учебно-практическое и справочное пособие. - М.: ”Юринформцентр” - 1999.-С. 23.
Див.: Каримов Д.А. Методология права.-М.: Аванта, 2001.-С.13
Див.: М.В.Карасьова. Названа праця, с. 58.
Див.: Банківська справа. - 2003. - № 3.-С. 9.
Див.: Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України., № 103 від 29.01. 2002 р.
Див.: А.Г.Зюнькін. Фінансове право. Опорний конспект лекцій. - К.: МАУП.,2003.- 160 с.
Юрій Буздуган. Постіндустріальна система України (Неефективна економіка). К.: “Софія”. - 1999.- 160 с.
Див.: Бюджетний кодекс України (станом на 15.02.2003 р.), ст. 7.
Див.: Популярна юридична енциклопедія.- К.: Юрінком Інтер,2002.- с. 327.
Див.: Перегляд судових рішень в Україні: вдосконалення процедури (нотатки з науково-практичного семінару) // Право України.-2003.- № 8.- С. 143-144.
Див.: В.М.Попович. Правові основи банківської справи та її захист від злочинних посягань. - К.: КШК ДПФ.,1994.; А.А.Сапожков. Кредитные преступления. - М.: ”Юридический центр”, 2002.- 238 с.
Див.: “Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму”. Указ Президента України.,” № 740 від 22.06.2003 р.
Див.: Бюджетний кодекс України. К.: Атака., 2003, ст. 2., п. 22.
Див.: Є.К.Марчук. Виступи. Інтерв’ю. Статті. Книга друга. - К.: ”Знання”,1998. - С. 25-39, 351-409.
Див.: А.А.Чухно. Цивілізаційний і формаційний підходи і роль в економічній теорії і суспільній практиці// Економіка України. - 2001. N 6,-С. 41.
Див.: Лысенко Е. На смену классическому кредитованию приходят овердрафт, авалирование и домициляция. // Мир денег. - 2001., N 3,-С. 16-17.
Див.: Закон України “Про банки і банківську діяльність”, глава 12, стаття 66.
В.С.Стельмах, А.О.Єпіфанов, Н.І.Гребенюк, В.І.Міщенко. Грошово-кредитна політика в Україні. Друге видання. - К.: ”Знання”, 2003.- С. 7).
Традиційно, за законами наукової інерції, дана позиція відтворюється деякими авторами і в наші часи (див.: М.В.Коноплева. Названа праця, с. 80-81).
Див.: Рынок ценных бумаг. Теория и практика. К.: МАУП.- 1997.- С. 83-94.
Див.: Україна в перехідному періоді. Матеріали міжнародного семінару з питань макроекономічної політики. К.:”Альтерпрес”.-2000.- С. 37-44, 153-158.
Див.: Г.В.Нестеренко. Общая теория права и государства, с.32 .
Див.: Фінансове право. Підручник. Кер. автор. колект. і відп. ред. Л.К.Воронова. - Х.: “Консум». - 1998. - 496 с.; О.П. Орлюк. Фінансове право.Навчальний посібник.-К.: Юрінком Інтер, 2003.- 527 с.
Див.: Є.В.Карманов. Банківське право України. - К.: “Консум”- 2000.- 463 с.; Банківське право України. Під ред. А.О.Селіванова.- К.:”Видавничий дім”.,2000.- 368 с.; О.А.Костюченко, Правові аспекти банківської діяльності.-К.: Криниця, 2003.- 320 с.; О.П.Орлюк. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства.-К.: Юрінком Інтер, 2003.- 102 с.
Див.:О.Ющик. Право: у пошуках дефініції // Право України.-2003.-№ 6,с.105.
Там само.
В Литвин. Виробити колективну лінію Верховної Ради України // Право України. - 2003. - № 10. - С. 9.
Огляд думок з приводу цієї проблеми див.: Актуальные проблемы гражданского права. Под ред. М.И.Брагинского. - М., 1998. - С. 109-120.
Там са