ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОГО БАНКУ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЛОБАЧ Ольга Михайлівна

УДК 342.9

ФІНАНСОВО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОГО БАНКУ

Спеціальність 12.00.07. –
адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Якимчук Наталія Яківна,
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................................
РОЗДІЛ 1. Поняття та форми припинення банківської діяльності та світовий досвід його правового регулювання ...................................................
1.1. Історико-правовий аналіз питань виникнення та припинення банківської діяльності внаслідок банкрутства ..........................................
1.2. Етапи становлення українського законодавства щодо регулювання банківської неспроможності у період 1992–2012 років...........................
1.3. Основні правові моделі регулювання припинення неспроможних кредитних (банківських) установ в країнах світу.....................................
1.3.1. Адміністративний порядок припинення банку у Сполучених Штатах Америки.................................................................................
1.3.2. Судовий порядок припинення кредитних організацій у Російській Федерації..........................................................................
1.4. Стан врегулювання питань неплатоспроможності кредитних установ на міждержавному рівні................................................................
1.4.1. Принципи регулювання неспроможності кредитних установ у праві Європейського Союзу..............................................................
1.4.2. Судова модель врегулювання боргів банку у Модельному законі Міжпарламентської Асамблеї країн СНД «Про банкрутство банків»...........................................................................
Висновки до розділу 1........................................................................................
РОЗДІЛ 2. Фінансово-правове регулювання припинення неплатоспроможного банку в Україні .................................................................
2.1. Припинення діяльності неплатоспроможного банку як об’єкт фінансово-правового регулювання............................................................
2.1.1. Банківська діяльність як об’єкт державного регулювання й нагляду .................................................................................................

2.1.2. Фінансово-правове регулювання поняття «неплатоспромож¬ність банку»..........................................................................................
2.1.3. Поняття та способи припинення неплатоспроможного банку....
2.2. Суб’єкти владних повноважень у відносинах банківської неплатоспроможності .................................................................................
2.2.1. Національний банк України як суб’єкт визнання банку неплатоспроможним..........................................................................
2.2.2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як суб’єкт виведення неплатоспроможного банку з ринку............................
Висновки до розділу 2........................................................................................
РОЗДІЛ 3. Механізм припинення неплатоспроможного банку: організаційно-правовий аспект .............................................................................
3.1. Інститут тимчасової адміністрації в механізмі припинення неплатоспроможного банку........................................................................
3.2. Відкликання банківської ліцензії у неплатоспроможного банку ........
3.3. Ліквідація неплатоспроможного банку....................................................
3.4. Кредитори у відносинах банківської неплатоспроможності................
Висновки до розділу 3........................................................................................
ВИСНОВКИ................................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Скорочення власних назв та усталених термінів
ДПА України – Державна податкова адміністрація України.
ЄДР – Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Національний банк або НБУ – Національний банк України.
ФКСД – Федеральна корпорація страхування депозитів США.
Фонд гарантування вкладів – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
ФРС – Федеральна Резервна Система США.
Скорочення назв нормативно-правових актів
АПК РФ – Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації № 95-ФЗ від 24.07.2002 р.
ГК України – Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV.
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII.
Директива 2001/24/ЄС – Директива 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ.
Закон № 249 – Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» 28.11.2002 р. № 249-ІV.
Закон № 2740 – Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. № 2740-ІІІ.
Закон № 755 – Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.
Закон № 784 – Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р. №784-ХІV
Закон про банки або Закон № 2121 – Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 р. № 872-ХІІ.
Закон про банкрутство – Закон України «Про банкрутство» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ.
Закон про НБУ – Закон України «Про Національний банк України»
Закон про систему гарантування або Закон № 4452 – Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
Закон про фінансові послуги – Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
КК України – Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.
Модельний закон – Модельний закон «Про банкрутство банків» від 18.11.2005 р. № 26-8.
ПК України – Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.
ФЗ РФ про банки – Федеральний закон Російської Федерації «Про банки і бан-ківсь¬ку діяльність» (в ред. Федерального закону від 03.02.96 № 17-ФЗ).
ФЗ-№ 40 – Федеральний закон Російської Федерації «Про неспроможність (банкрутство) кредитних організацій» від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ
ЦК України – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

ВСТУП

Актуальність теми. Питання стабільності банківської системи, регулювання банківської платоспроможності у будь-якій країні світу завжди є актуальними, оскільки банківський сектор значною мірою забезпечує національну безпеку держави, суттєво впливає на розвиток та конкурентоспроможність економіки країни, створює умови для розвитку фінансового ринку. З огляду на економіко-правову природу банків, які для здійснення банківської діяльності формують кредитний ресурс переважно за рахунок залучених коштів, ніколи не втрачає значення питання збереження довірених їм коштів при наданні банківських послуг та відшкодування цих коштів у разі банкрутства банків. Та роль, яку банки відіграють в суспільстві, вимагає від них надійності, стійкості. Але як суб’єкти ринку банки підпадають під дію численних ризиків, реалізація яких може спричинити їх неплатоспроможність. Відомо чимало прикладів банкрутств банків в усьому світі, та й досвід незалежної України свідчить, що деякі банки, ледь створившись, опинялися у стані стійкої фінансової скрути, фіналом якої була їх фактична неплатоспроможність та, як наслідок, ліквідація.
Для України питання стабільності банків, врегулювання боргів фінансово неспроможних банків постали на перший план на початку 90-х років ХХ ст. з моменту заснування і розбудови власної банківської системи. Державна політика щодо питань банкрутства передбачає, що стосовно окремих категорій суб’єктів законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов’язаних із банкрутством. Однією з таких категорій є банки, правове регулювання неплато¬спроможності яких поєднує у собі методи різних галузей права і протягом останніх 20 років неодноразово змінювалося. Так, актуальність дослідження зумовлена вступом у дію Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI (далі – Закон № 4452), яким змінено порядок припинення діяльності банків, що був передбачений Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ (далі – Закон № 2121), і впроваджується спеціальний механізм регулювання банківської неплатоспромож¬ності, що отримав не лише специфічну назву – «виведення неплатоспроможного банку з ринку», а й запровадив нові елементи-категорії – «проблемний банк», «приймаючий банк», «перехідний банк», «план врегулювання» тощо, який передбачив новий алгоритм державного регулювання відносин банківської непла-тоспроможності. З метою забезпечення стабільності банківської системи держава в особі Національного банку України здійснює регулювання банківської діяльності в індикативній та адміністративній формах. Вищевказаним Законом їх доповнено новою формою, що реалізується новим суб’єктом регулювання – виведення неплатоспроможного банку з ринку, яке доручено здійснювати Фонду гарантуван¬ня вкладів фізичних осіб. Останні зміни у чинному законодавстві в цій сфері суспільних відносин свідчать про зміщення акцентів у бік фінансово-правового регулювання. Відповідно дослідження питань правового регулювання банківської неплатоспроможності передбачає аналіз фінансово-правових норм, які встанов¬люють засади державного регулювання у сфері банківської діяльності, у тому числі щодо порядку визнання статусу банку як неплатоспроможного, механізму відкликання банківської ліцензії та процедури ліквідації неплатоспроможного банку.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є окремі положення праць: учених дореволюційного періоду К.І. Малишева, Д.В. Туткевича, Г.Ф. Шершеневича; українських учених-юристів у галузі фінансового, адміністра¬тивного, конституційного та господарського права, зокрема В.Б. Авер’янова, Р.Г. Афанасьєва, І.А. Безклубого, Я. О. Берназюка, О.М. Бірюкова, Ю.В. Ващенко, О.В. Венгерської, О.М. Вінник, Л.К. Воронової, Д.О. Гетманцева, Н.Л. Губерської, В.В. Джуня, А.М. Жукова, І.Б. Заверухи, А.Й. Іванського, А.Ю. Іоффе, Є.В. Карманова, Л.М. Касьяненко, О.О. Качана, О.А. Костюченка, Л.В. Кротюка, М.П. Кучерявенка, Т.А. Латковської, Т.В. Мазур, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, В.В. Пасічника, Б.М. Полякова, П.Д. Пригузи, Л.А. Савченко, А.О. Селіванова, М.В. Старинського, О.О. Степанова, М.І. Тітова, В.Д. Чернадчука, В.С. Щербини, Н.Я. Якимчук та інших; українських учених-економістів в галузі банківської справи М.Д. Алексеєнко, К.О. Алексійчук, О.Б. Буса, В.І. Грушко, М.І. Диби, М.І. Зубка, М.Р. Ковбасюка, В.М. Кравця та О.В. Кравця, О.С. Любуня та В.С. Любуня, В.І. Міщенка, К.Є. Раєвського, І.В. Шамової та інших; російських вчених-юристів – О.Г. Братка, Є.О. Васильєва, О.Ю. Вікуліна, С.В. Виноградова, О.О. Вишневського, О.О. Галага¬на, Н.Д. Еріашвілі, Н.Ю. Єрпильової, А.С. Єганяна, О.А. Заводи, С.О. Кареліної, В.В. Степанова, В.І. Степанова, М.В. Тєлюкіної, В.М. Ткачова, Г.А. Тосуняна, О.В. Турбанова, А.М. Сьоміної, О.М. Суворова, К.С. Юлової та інших; російських вчених-економістів у галузі банківської справи, зокрема Ю.С. Голикової, М.С. Зотова, А.М. Тавасієва, М.О. Хохленкової; інших іноземних вчених, зокрема П. Дельвольве, Едвіна Дж. Долана, Г. Ласка, А.М. Поларда, Дж. Сінкі мол. та інших. Однак дослідження проблем сучасного вирішення питання фінансово-правового регулювання припинення діяльності неплатоспроможного банку не проводилися. Актуальність наукового пошуку на обраному напрямі обумовлюється впровадженням Законом № 4452 нового механізму припинення діяльності неплатоспроможного банку – виведення його з ринку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 71, 72 Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 р. № 187/2012.
Дисертація є частиною науково-дослідної теми Київського міжнародного університету «Україна в умовах Європейської інтеграції і глобалізації світу» (державний реєстраційний номер 0108U008609).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення проблем та особливостей фінансово-правового регулювання відносин неплатоспроможності банків, поглиблення правових знань про їх юридичну природу та зміст, вироблення рекомендацій з удосконалення механізму їх правового регулювання. Визначена мета дисертаційного дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:
– провести історико-правовий аналіз виникнення банківської діяльності та її припинення внаслідок банкрутства кредитної установи;
– дослідити розвиток законодавства незалежної України щодо регулювання відносин банківської неспроможності;
– висвітлити правові моделі регулювання припинення неспроможних кредитних (банківських) установ у США та у РФ;
– окреслити стан врегулювання питань неплатоспроможності кредитних установ на міждержавному рівні;
– дослідити припинення банківської діяльності неплатоспроможного банку як об’єкт фінансово-правового регулювання;
– охарактеризувати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як суб’єктів владних повноважень у сфері відносин банківської неплатоспроможності;
– дослідити інститут тимчасової адміністрації у механізмі припинення неплатоспроможного банку;
– висвітлити питання відкликання банківської ліцензії у неплатоспроможного банку;
– дослідити поняття та механізм ліквідації неплатоспроможного банку;
– охарактеризувати поняття «кредитори банку» в системі відносин банківської неплатоспроможності, визначити їх види та правове положення у цих відносинах;
– виробити пропозиції з удосконалення чинного законодавства України, нормами якого регулюються відносини банківської неплатоспроможності.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері припинення діяльності неплатоспроможного банку.
Предметом дослідження є фінансово-правове регулювання припинення діяльності неплатоспроможного банку.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертації представлена комплексом наукових методів, що дали змогу досягти теоретичних результатів у процесі аналізу фінансово-правового регулювання припинення діяльності неплатоспроможного банку. Під час дослідження в роботі використовувались як загальнонаукові методи пізнання, так і окремі методи наукового пізнання, зокрема такі, як логічний, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, соціологічний, формально-юридичний та інші.
Так, діалектичний метод пізнання процедури та її етапів врегулювання питань неплатоспроможності банків, дав можливість дослідити їх взаємозв’язок, виявити закономірності та особливості (розділи 1–3). Історико-правовий метод використано під час аналізу виникнення банківської діяльності та її припинення внаслідок банкрутства кредитної установи, а також дослідження трансформації українського законодавства щодо регулювання банківської неспроможності (підроз¬діли 1.1, 1.2). Формально-логічний метод застосовувався при визначенні поняття «неплатоспроможність банку», суті та способів припинення неплато¬спроможного банку (підрозділи 2.1.2, 2.1.3, розділ 3); порівняльно-правовий метод – в ході дослідження засад правового регулювання неплатоспроможності банків у США та Російської Федерації, а також в актах міждержавного характеру ЄС та СНД (підрозділи 1.3, 1.4). Використання формально-юридичного методу дало можливість автору дослідити механізм припинення діяльності неплатоспроможного банку (розділ 3).
Нормативною, інформаційною та емпіричною базою дослідження є Конститу¬ція України, акти національного та зарубіжного законодавства, міжнародні докумен¬ти, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена теоретичною і практичною значимістю роботи. Так, сформульовано ряд положень, висновків та пропозицій, нових у концептуальному аспекті й важливих для юридичної науки і практики:
вперше:
– проведено періодизацію формування і розвитку законодавства України, що регулює відносини банківської неплатоспроможності: 1-й період (1992-2000 роки) – становлення загального законодавства про неспроможність, дія якого поширювалася і на відносини банківської неспроможності; вироблення засад державного регулювання банківської діяльності, у тому числі контролю ліквідності і платоспроможності банків; 2-й період (2001-2012 роки) – становлення спеціального інституту банківської неплатоспроможності як правового інституту банківського права та спеціального законодавства, що регулює ці відносини; 3-й період (2012 рік) – запровадження позасудової моделі виведення неплатоспро¬можного банку з ринку, що підпадає під фінансово-правове регулювання;
– визначено механізм виведення неплатоспроможного банку з ринку, впроваджений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-VI, як діяльність суб’єктів владних повноважень у сфері регулювання банківської неплатоспроможності – Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до законодавчо визначеної компетенції кожного з них, що відбувається у встановленій процедурі;
– визначено, що процедури тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможного банку, запроваджені Законом № 4452, є складовими єдиного процесу виведення неплатоспроможного банку з ринку;
– встановлено, що в контексті оновленого законодавства тимчасова адміністрація як правове явище може визначатися як: 1) процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку; 2) стадія процесу виведення неплатоспро-можного банку з ринку, що складається з етапів: прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; інвентаризація фінансового і майнового стану банку; формування і затвердження плану врегулювання; виконання плану врегулювання, звітування перед Фондом гарантування вкладів, припинення тимчасової адміністрації; 3) спеціальний орган управління банком та суб’єкт виведення неплатоспроможного банку з ринку; 4) захід забезпечення збереження майна неплатоспроможного банку; 5) захід обмеження прав працівників, вкладників та кредиторів, акціонерів (учасників) неплатоспроможного банку; 6) інститут банківського права, який складається із сукупності правових норм, що регулюють відносини виведення неплатоспроможного банку з ринку;
удосконалено:
– теоретичне обґрунтування визнання правового інституту банківської неплатоспроможності як такого, що входить до системи банківського права і об’єднує норми права, які мають переважно фінансово-правовий характер;
– теоретико-правові визначення понять «платоспроможність банку», «неплатоспроможність банку», «кредитори неплатоспроможного банку», а також «ліквідація неплатоспроможного банку»;
– підхід до класифікації кредиторів банку у відносинах банківської неплатоспроможності з огляду на встановлену в Законі № 4452 черговість задоволення їх вимог;
отримали подальшого розвитку:
– положення про співвідношення і розмежування понять «державне управління у сфері банківської діяльності», «банківське регулювання», «державне регулювання діяльності банків», «банківський нагляд»;
– положення про необхідність законодавчого закріплення в Законі № 4452 прав акціонерів (учасників) банку на залишок коштів, що залишаються по закінченні ліквідаційної процедури щодо цього банку.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері: при дослідженні фінансово-правового регулювання припинення діяльності неплатоспроможного банку, в тому числі критеріїв віднесення банку до категорії проблемних, підстав віднесення банку до категорії неплатоспроможних, підстав відкликання банківської ліцензії, при дослідженні процесу виведення неплатоспроможного банку з ринку (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в наукову діяльність Київського міжнародного університету від 11 квітня 2012 р. № 508/04-12);
– у сфері правотворчості: для вдосконалення чинного законодавства, зокрема внесення змін та доповнень до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють відносини банківської неплатоспроможності (довідка про впровадження № 508 від 27 квітня 2012 р.);
– у правозастосовній діяльності: як рекомендації для удосконалення організації та здійснення діяльності Національного банку України та Фонду гаран¬тування вкладів фізичних осіб у сфері відносин банківської неплатоспроможності;
– у навчальному процесі: для підготовки підручників, навчально-методичних матеріалів, для викладання спецкурсу «Правове регулювання неплатоспро¬можності кредитних організацій», як окрема тема при викладанні навчальних дисциплін «Банківське право», «Правове регулювання банкрутства» (акт впровадження резуль¬татів дисертаційного дослідження у навчальний процес факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» від 25 квітня 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною завершеною роботою. Сформульовані у ньому положення і висновки обґрунтовані автором на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень. Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві 2 працях становлять результати її власних наукових досліджень проблем, що стосуються: ознак неплатоспро¬мож¬ності банку (у джерелі № 3 зі списку опублікованих праць здобувачу належить 0,5 д.а.); становлення та розвиток інституту банківської неспроможності в Європі (у джерелі № 6 зі списку опублікованих праць здобувачу належить 0,7 д.а.). Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження доповідалися на низці наукових, науково-практичних конференцій, круглих столів, семінарів, зокрема на щорічних наукових конференціях «Дні науки в НаУКМА» (23−27 січня 2006 р., 28−30 січня 2008 р., 26−30 січня 2009 р., 25−29 січня 2010 р., м. Київ), на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (20 листопада 2009 р., м. Хмельницький); на V Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика» (26−27 травня 2009 р., м. Суми), на VI Міжнародній науково-практичній конференції на тему: «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика (27−28 травня 2010 р., м. Суми); на Міжнародній юридичній науково-практичній Інтернет-конференції на тему: «Актуальні питання розвитку держави і права: традиції та новації» (17 травня 2012 р., м. Київ).
Публікації. Основні результати наукового дослідження знайшли відображення у 18 наукових працях, 15 із яких наукові статті, опубліковані у наукових фахових виданнях України, з яких 2 виконані у співавторстві, та 3 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнено нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має важливе значення для фінансового права, а саме: систематизовано знання в сфері фінансово-правового регулювання припинення діяльності неплато¬спромож¬ного банку та внесено пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення вказаного інституту. Основні наукові здобутки, крім зазначених вище, полягають, зокрема, у таких положеннях:
1. Банківська діяльність як економічне явище знаходиться під впливом різноманітних ризиків. Вона може припинятися внаслідок втрати особою, що її здійснює, платоспроможності. На сучасному етапі інститут неспроможності, закріплений у національних правових системах та на міждержавному рівні, є економіко-правовим інструментом перерозподілу власності у будь-якій сфері людської діяльності, включаючи банківську, за такою ознакою як конкурентоздатність суб’єкта господарювання на ринку. В історії виникнення і розвитку банківської діяльності та її припинення внаслідок банкрутства кредитних установ можна виділити п’ять періодів: стародавні часи (IV-VІ ст. до н.е.); середньовіччя (ХІІІ-ХVІІІ ст.); період утвердження капіталістичного устрою (ХІХ ст.); соціалістичний період (1917-1990 р.р.); постсоціалістичний період (90-ті р. ХХ ст. – початок ХХІ ст.).
2. У незалежній Україні правовий інститут неспроможності, започаткований Законом України «Про банкрутство», поширювався і на відносини банківської неспроможності. Практикою доведено необхідність встановлення особливостей банкрутства банків. Законом «Про банки і банківську діяльність» (2000 р.) суспільству було запропоновано дві моделі регулювання визнання банку неплатоспроможним та його ліквідації – судову і позасудову. У цьому Законі значну увагу приділено регулюванню відносин попередження банкрутства банку –інститутам тимчасової адміністрації, мораторію та введено новий підхід до визначення поняття «неплатоспроможність банку», обмежено застосування загального законодавства про банкрутство до банків тощо. Судова модель виявилася нежиттєздатною, позасудова, що реалізовувалася НБУ, мала суттєві недоліки. З прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» єдиною моделлю утверджено позасудове публічно-правове регулювання банківської неплатоспроможності, в межах механізму якого функції регулювання поділено між Національним банком України (приймає рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у нього банківської ліцензії та його ліквідацію) і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (здійснює виведення неплатоспроможного банку з ринку).
Пропонуємо таку періодизацію становлення та розвитку українського законодавства із правового регулювання банківської неплатоспроможності:
перший період – 1992–2000 роки – становлення загального законодавства про неспроможність, яке регулює і відносини банківської неспроможності; становлення засад державного регулювання банківської діяльності, у тому числі контроль ліквідності і платоспроможності банків;
другий період – 2001–2012 роки – становлення спеціального інституту банківської неплатоспроможності і спеціального законодавства, що регулює ці відносини;
третій період почався у 2012 році – запровадження фінансово-правової моделі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
3. Правовими системами світу вироблено різні моделі регулювання банківської неспроможності (судова, позасудова), які використовують загальне або спеціальне законодавство.
Вперше спеціальні правові інститути регулювання неспроможності банків у позасудовому порядку появилися у США, якими визначено систему суб’єктів регулювання відносин банківської неспроможності та їх компетенцію. Позитивом механізму неспроможності кредитних організацій у США є відшкодування депозитів як фізичним, так і юридичним особам. В Україні ж Законом № 4452 передбачено відшкодування лише вкладів фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, тому запропоновано відповідні зміни до цього Закону. Зокрема, виходячи із аналізу моделі, запровадженої у РФ, позитивним є те, що діяльність конкурсного керуючого знаходиться під контролем Банку Росії, арбітражного суду та представницьких органів кредиторів (збори та комітет кредиторів), що дає змогу забезпечити прозорість процесу врегулювання боргів неплатоспроможного банку, що за рахунок конкурсної маси не забороняється відшкодування вимог кредиторів, які заявили їх з пропуском строку чи не заявили взагалі, після задоволення вимог конкурсних кредиторів. В Україні задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, що ліквідується Фондом гарантування вкладів, відбувається у встановленому Законом № 4452 конкурсному порядку, але вимоги, заявлені з пропуском встановленого строку чи не заявлені взагалі, вважаються погашеними. Відповідно, пропонуємо у Законі України № 4452 передбачити дев’яту чергу для задоволення вимог таких кредиторів.
4. Для країн Європи характерним є судовий порядок врегулювання боргів неспроможних банків. У ХХ ст. відбулось підвищення ролі органів регулювання і нагляду у здійсненні контролю платоспроможності комерційних банків, судова процедура банкрутства відкривається після відкликання у кредитної організації банківської ліцензії. Із заснуванням Європейського Союзу (ЄС) отримало розвиток право ЄС, спрямоване на регулювання транскордонних проблем економічної діяльності, у тому числі банківської, загальною метою якого є сприяння гармонійному та збалансованому розвитку банківської справи у всьому Співтоваристві. Директивами ЄС регулюються питання-принципи державного регулювання банківської діяльності, гарантування банківських депозитів, принципи взаємного визнання реорганізаційних та ліквідаційних процедур неплатоспро¬можних кредитних установ. На відміну від загального законодавства про неспроможність, спеціальне у сфері банківської неплатоспроможності законодавство України не містить регулювання цих відносин у разі наявності у них іноземного елементу. Запропоновано доповнити Закон № 4452 положен¬нями про регулювання відносин банківської неплатоспроможності з іноземним елементом на зразок того, яке це здійснено у Законі Україні «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 22 грудня 2011 р.).
Модельний закон Міжпарламентської Асамблеї СНД «Про банкрутство банків» має для України рекомендаційний характер. До його позитивних ознак віднесено: наявність етапу з попередження банкрутства банків – досудова санація банку з незадовільним фінансовим станом, що передбачає застосування різноманітних оздоровчих заходів, у тому числі тимчасова адміністрація, яка має повноваження щодо реструктуризації, реорганізації банку; максимально стислу за терміном здійснення судову процедуру припинення неплатоспроможного банку; можливість укладення мирової угоди під час конкурсного провадження; задоволення вимог тих кредиторів, які не заявили їх або заявили з пропуском встановленого строку. Незважаючи на те, що Україна не прийняла за основу вказану вище модель, положення про санацію банків, укладення мирової угоди та задоволення вимог кредиторів, які заявили свої вимоги з пропуском встановленого строку або не заявили взагалі, доцільно передбачити і в національному законодавстві.
5. Державне регулювання економіки є видом владної діяльності держави, яке здійснюється в цілях впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, підвищення результативності господарювання. У сфері банківської діяльності метою державного регулювання передусім є забезпечення стабільності банківської системи та захист прав та інтересів вкладників і кредиторів банків. правова категорія «державне регулювання діяльності банків» є інститутом банківського права. В актах законодавства України не реалізовано єдиного підходу щодо категорії «державне регулювання діяльності банків», використовується різна термінологія. Зокрема, поняття «банківське регулювання», закріплене у Законі України «Про Національний банк України», визначається лише як нормотворча функція НБУ, проте за змістом воно є значно ширшим правовим явищем, що втілюється у форми державного регулювання діяльності банків, передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність». Це поняття потребує корегування й у зв’язку з прийняттям Закону України № 4452, що наділив владними повноваженнями у вказаній сфері й Фонд гарантування вкладів. У зв’язку із зазначеним, пропонуємо у законодавстві України запровадити застосування єдиного терміна – «державне регулювання діяльності банків», визначити його поняття у Законі України «Про банки і банківську діяльність» з одночасним виключенням із Закону України «Про Національний банк України» категорії «банківське регулювання». Складовою інституту державного регулю¬вання діяльності банків є фінансово-правове регулювання їх платоспроможності з метою попередження банкрутства та неплатоспроможності і виведення неконкурентоздатних банків з ринку фінансових послуг як суб’єктів права. Запроваджені Законом № 4452 механізми правового регулювання категорій «проблемний банк», «неплатоспроможний банк» мають недоліки. Припинення банку як суб’єкта права відбувається у формах реорганізації та ліквідації. Залежно від юридичних підстав ліквідація банку здійснюється за рішенням власників банку або за рішенням НБУ. Примусова ліквідація банку здійснюється з підстав, пов’язаних з неплатоспроможністю банку і не пов’язаних з нею. В основу ліквідації неплатоспроможного банку в Україні покладено позасудовий (нормативний) метод регулювання. Окремі критерії нормативності містять недоліки. З огляду на викладене пропонуємо у Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначити поняття «платоспроможність банку», «неплатоспроможність банку»; положення ч. 4 ст. 61 вказаного Закону уточнити доповненням про інформацію, що містить банківську таємницю; у КАС України передбачити територіальну підсудність справ, у яких відповідачем є НБУ або Фонд гарантування вкладів.
6. Суб’єктами публічно-правового регулювання відносин банківської неплатоспроможності Законом № 4452 визначені Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Їх повноваження щодо припинення неплатоспроможного банку мають владний характер, здійснюються із застосуванням методів приписів та примусу. З’ясовано, що правове положення Фонду гарантування вкладів потребує удосконалення, тому пропонуємо доповнити Закон № 4452 положеннями про те, що держава не відповідає за зобов’язаннями Фонду і навпаки Фонд гарантування вкладів не відповідає за зобов’язаннями держави, якщо інше не встановлено законом; замість уповноваженої особи Фонду суб’єктом відповідальності за шкоду, що може бути спричинена під час здійснення виведення неплатоспроможного банку з ринку, запропоновано визначити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
7. Механізм припинення неплатоспроможного банку в Україні втілено у спеціальний інститут фінансово-правового регулювання – виведення неплатоспро¬можних банків з ринку і їх ліквідації, основою якого є сукупність норм права, що визначають функціональну владну компетенцію НБУ та Фонду гарантування, і включає інститути тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Визначена у Законі № 4452 як процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасова адміністрація за певних обставин може призвести до відновлення платоспроможності банку, що вказує на звуження законодавцем мети її діяльності. В цілях удосконалення правового регулювання діяльності тимчасової адміністрації пропонуємо у Законі № 4452 уточнити мету діяльності тимчасової адміністрації з урахуванням санаційного напряму, а також замість терміна «уповноважена особа Фонду» запровадити терміни «тимчасовий адміністратор» і «ліквідатор»; встановити вимоги, що пред’являються до працівника Фонду при його призначенні тимчасовим адміністратором чи ліквідатором; запровадити термін «мораторій» для визначення обмежень, що застосовуються згідно з ч. 6 ст. 36 зазначеного Закону. Для удосконалення механізму припинення неплатоспроможного банку також пропонуємо: у нормах ч. 2 ст. 76 Закону № 2121 та ст. 34 Закону № 4452 використати єдиний часовий критерій – або «календарні дні», або «робочі дні»; ст. 76 Закону № 2121 доповнити обов’язком НБУ негайно повідомити банк та його відокремлені підрозділи про прийняте стосовно банку рішення щодо віднесення до категорії неплатоспромож¬них і встановити конкретний спосіб повідомлення; у Законі № 2121 передбачити заборону неплатоспроможному банку здійснювати будь-яке відчуження активів банку, переказ коштів з моменту отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних до моменту запровадження Фондом тимчасової адміністрації до цього банку і встановити правову відповідальність осіб, які прийняли таке рішення; у ст. 34 Закону № 4452 конк¬ретно визначити спосіб повідомлення Фондом гарантування неплатоспромож¬ного банку та його відокремлених підрозділів про введення тимчасової адміністрації.
8. Банківська ліцензія за своєю правовою суттю і законодавчим визначенням є документом регулятора (НБУ), що дозволяє банку здійснювати банківську діяльність. Її відкликання передбачає обов’язок банку повернути ліцензію регулятору. Встановлено, що відповідно до Закону № 4452 виконання цього обов’язку банком не є можливим, оскільки вся документація банку протягом трьох днів з дня призначення уповноваженої особи для здійснення тимчасової адміністрації передається цій особі, а повноваження усіх керівних органів банку призупиняються. Банківським законодавством не встановлено обов’язку Фонду гарантування (його уповноваженої особи) щодо повернення банківської ліцензії НБУ. Отже, пропонуємо доповнити ч. 3 с. 44 Закону № 4452 обов’язком Фонду гарантування повернути НБУ банківську ліцензію банку, процедуру ліквідації якого розпочато Фондом у зв’язку з відкликанням цієї ліцензії. Також суб’єктом оскарження рішень і дій НБУ та Фонду гарантування вкладів, що приймаються та здійснюються під час регулювання банківської неплатоспроможності, визначити керівні органи (спостережна рада, правління банку) неплатоспроможного банку, і це закріпити у ст. 79 Закону № 2121 та ст. 54 Закону № 4452.
9. Заключною процедурою механізму виведення неплатоспроможного банку з ринку є ліквідація банку, основним призначенням якої є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку. З метою посилення гарантій захисту прав кредиторів неплатоспроможного банку пропонуємо у п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону № 4452 передбачити письмову форму відхилення (часткового відхилення) вимоги кредитора, строк направлення кредитору; конкретний спосіб повідомлення про таке відхилення. Це гарантуватиме кредитору реалізацію права на оскарження рішення ліквідатора до суду.
10. Правове регулювання неплатоспроможності банку виходить із засад захисту законних інтересів вкладників і кредиторів банку. Ці суб’єкти є учасниками процедури ліквідації неплатоспроможного банку. З метою належного врегулювання відносин банківської неплатоспроможності пропонуємо визначити у ст. 2 Закону № 2121 категорію «кредитори банку». Пропонуємо також класифікацію кредиторів неплатоспроможного банку залежно: від правового статусу суб’єкта – юридична, фізична особа, резидент, нерезидент; від характеру вимоги – цивільно-правові зобов’язання, публічно-правові зобов’язання; часу виникнення вимог – конкурсні кредитори та кредитори поточних вимог; від забезпечення зобов’язань банку – вимоги кредиторів, що забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). Вкладники є привілейованими кредиторами банку, їх вимоги враховуються ліквідатором за даними бухгалтерського обліку банку, але ця категорія кредиторів має включати і таких, вимоги яких стосуються виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів тощо, у зв’язку з чим п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слід доповнити обов’язком ліквідатора встановлення таких вимог за даними бухгалтерського обліку банку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Banking Act 2009 [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://legislation.gov.uk/ukpga/2009/1/section/95
2. Banking Law. Chapter 12. Rehabilitation Proceedings, Liquidation and Bankruptcy of the Bank [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://ec.europa.eu/internal_market/bank/docs/windingup/200908/ annex12_finalcountryreport_pl-2_en.pdf
3. Агарков М.М. Основы банкового права: Курс лекций. Издание 2-е. Учение о ценных бумагах. Научное исследование. Издание 2-е / М.М. Агарков – М.: БЕК, 1994. – 350 с.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т.: Т. 2. Особлива частина. – К.: Юридична думка, 2009. – 600 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т.: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 592 с.
7. Адміністративне право України: Підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
8. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. академ. С.В. Ківалова. – Одеса: «Юридична література», 2003. – 896 с.
9. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія / М.Д. Алексеєнко. – К.: КНЕУ, 2002. – 276 с.
10. Алексійчук К.О. Використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: правовий аспект / К.О. Алексійчук // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvknuvs/2011_5/aleks.htm
11. Аржевітін С. Чому і як слід реформувати систему гарантування вкладів / С. Аржевітін // Вісник НБУ. – Листопад 2010. – С. 3-7.
12. Афанасьєв Р.Г. Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / Р.Г. Афанасьєв; Інститут держави і права імені В.М. Корецького. – Київ, 2001. – 189 с.
13. Базель ІІ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://analitik.io.ua/s20376/skachat_bazel_2_ basel_ii_vse_v_1_arhive
14. Банки Львова: минуле і сучасне: Монографія / За ред. канд. екон. наук Я.В. Грудзевича і канд. істор. наук З.М. Комаринської. – Л.: ЛБІ НБУ, 2002. – 223 с.
15. Банківське право України: Навч. Посібник / А.М. Жуков, А.Ю. Іоффе, В.Л. Кротюк, В.В. Пасічник, А.О. Селіванов та ін.; за заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2000. – 384 с.
16. Банківське право: українське та європейське: Навчальний посібник / П.Д. Біленчук, О.Г. Диннік, І.О. Лютий, О.В. Скороход; за ред. П.Д. Біленчука.– К.: Атіка, 1999. – 400 с.
17. Банківські операції: Підручник / За ред. д-ра екон. наук А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.
18. Банковское дело: управление и технологии: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. А. М. Тавасиева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 863 с.
19. Банковское право Российской Федерации. Особенная часть: В 2 т.: Учебник / Отв. ред. Г.А. Тосунян. – М.: Юристъ, 2001. – Т.1. – 560 с.
20. Баренбойм П.Д. Правовые основы банкротства: Учебное пособие / П.Д. Баренбойм. – М.: Белые альвы, 1995. – 200 c.
21. Безклубий І. До питання про історію виникнення банків / І. Безклубий // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 10. – С. 60-64.
22. Безклубий І. Місце банківських правочинів у системі цивільних правочинів / І.А. Безклубий // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 51-57.
23. Безклубий І.А. Банківські правочини: Монографія / І.А. Безклубий. – К.: Ін Юре, 2007. – 458 с.
24. Белых В.С. Правовые основы несостоятельности (банкротства): Учебно-практическое пособие / В.С. Белых, А.А. Дубинчин, М.Л. Скуратовский. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 320 с.
25. Беляев И.Д. История русского законодательства. Мир культуры, истории, философии / И.Д. Беляев. – СПб.: Лань, 1999. – 640 с.
26. Берназюк Я. Проблемні питання сплати банками збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Ян Берназюк // Вісник НБУ. – Липень 2004. – С. 41-45.
27. Бірюков О.М. Питання транскордонної неспроможності / Законодавство про банкрутство: Збірник нормативних матеріалів і аналітичних статей / Під ред. О.М. Бірюкова. – К.: Юстініан, 2003. – 456 с.
28. Бірюков О.М. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у законодавстві України та деяких іноземних країн: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / О.М. Бірюков; Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. – Київ, 1999. – 168 с.
29. Бірюков О.М. Правове регулювання ліквідації неспроможних банків: проблеми і шляхи їх розв’язання / О.М. Бірюков // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 3. – С. 124-128.
30. Бірюков Олександр Банкрутство: Курс лекцій / О. Бірюков. – К.: Реферат, 2004. – 240 с.
31. Близнюк О. Державний нагляд у сфері фінансових послуг як форма фінансового контролю / О. Близнюк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – C. 91-94.
32. Братко А.Г. Банковское право (теория и практика) / А.Г. Братко – М.: Издательство ПРИОР, 2000. – 320 с.
33. Букатова Д. Сучасна система органів державного регулювання ринків фінансових послуг / Д. Букатова // Вісник прокуратури. – 2009. – № 5. – С. 85-89.
34. Бус О.Б. Сутність понять «банківське регулювання», «банківський нагляд» і «банківський контроль» / О.Б. Бус // Вісник університету банківської справи Національного банку України. – 2010. – №1 (7). – С. 129-132.
35. В Украине появится еще один Нацбанк [Электронный ресурс] – Режим доступа://http://finance/obozrevatel.com/business-and-finance/87024-v-ukraine-povavitsva-esch...26.03.2012
36. Васильев Е.А. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Е.А. Васильев – М.: 1993 [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://all-books.biz/pravo-grajdanskoe/ponyatiya-nesostoyatelnosti-bankrotstva.html
37. Васильев Е.А. Правовое регулирование конкурсного производства в капиталистических странах: Учебное пособие / Е.А. Васильев – М.: МГИМО МИД СССР, 1989. – 100 с.
38. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник / Ю.В. Ващенко – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 344 с.
39. Венгерська В.О. Утворення та діяльність державних банківських установ на правобережній Україні у другій половині ХІХ ст. / О.В. Венгерська. – Київ: Національна Академія Наук України. Інститут історії України, 1997. – 45 с.
40. Венгерська В.О. Формування кредитно-банківської системи на Правобережній Україні (кінець ХVIII–початок ХХ ст.) / О.В. Венгерська – К.: Національна Академія Наук України. Інститут історії України, 1997. – 44 с.
41. Виноградов С.В. Новеллы в законодательстве о банкротстве кредитных организаций / С.В. Виноградов // Банковское право. – 2004. – № 4. – С. 2-5.
42. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб / Ліга:Закон Еліт 8.2.3. Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга:Закон», 2012.
43. Вишневский А.А. Банковское право Европейского Союза / А.А. Вишневский – М.: Статут, 2000. – 388 с.
44. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій / О.М. Вінник – К.: Атіка, 2005. – 624 с.
45. Вірченко В. Еволюція економічних поглядів на роль фінансових інститутів і їх місце в економічній системі / В.Вірченко // Банківська справа. – 2007. – № 3. – С. 77-84.
46. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории Русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 639 с.
47. Вовк Д. Банкрутство підприємства: процедура / Д. Вовк; ред. Я. Кавторєва. – Х.: Фактор, 2009. – 368 с.
48. Вовк Т. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України / Т. Вовк, Г. Друзенко, Г. Зугравий, Т. Качка, І. Коноваленко, М. Парапан, Н. Перестук; за наук. ред. к.ю.н. С. Шевчука. – Харків: КОНСУМ, 2002. – 912 с.
49. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник / Л.К. Воронова – К.: Прецедент; Моя книга, 2008. – 448 с.
50. Востриков П.О. О банкротстве предприятий-заемщиков и банков за рубежом / П.О. Востриков // Хозяйство и право. – 1995. – № 3. – С. 44–48.
51. Галаган А.А. История предпринимательства российского. От купца до банкира / А.А. Галаган. – М.: Ось-89, 1997. – 160 с. (Библиотека «Истоки»).
52. Галапуп Н. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: особливості функціонування та шляхи вдосконалення / Н. Галапуп, А. Бобанич // Світ фінансів. – 2011. – № 3. – С. 58-68.
53. Германское право. Часть ІІІ. Закон об общих условиях сделок, Закон об ответственности за некачественную продукцию, Закон о праве собственности на жилье, Закон о чеках, Закон о векселях, Положение о несостоятельности: Пер. с нем. / Исследовательский центр частного права. Германский фонд международного правового сотрудничества; Научн. ред. Р.И. Каримуллин. – М.: «Статут», 1999. – 224 с. (Серия: «Современное зарубежное и международное частное право»).
54. Гетманцев Д.О. Банківське право України / Д.О. Гетманцев, Н.Г. Шукліна. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.
55. Гойванюк М. Роль тимчасової адміністрації в процесі регулювання діяльності проблемних банків / Марина Гойванюк // Вісник НБУ. – Листопад 2010. – С. 42-45.
56. Голикова Ю.С., Хохленкова М.А. Банк России: организация деятельности: В 2-х кн. / Ю.С. Голикова, М.А. Хохленкова – М.: ООО Издательско-Консалтинговая Компания «ДеКА», 2000. – Кн.1. – 704 с.
57. Голикова Ю.С., Хохленкова М.А. Банк России: организация деятельности: В 2-х кн. / Ю.С. Голикова, М.А. Хохленкова. – М.: ООО Издательско-Консалтинговая Компания «ДеКА», 2000. – Кн. 2. – 704 с.
58. Горячек І. Система своєчасного застереження проблем у діяльності банків / І. Горячек // Вісник НБУ. – Червень 2004. – С. 27-29.
59. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11 (28.03.2003). – Ст. 462.
60. Господарський кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. Коссака В.М. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 672 с.
61. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6 (11.02.92). – Ст. 56.
62. Гражданский кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http:// www.az-design/ru/Projects/AZLibrCD/Law/GKRF95/gkrf0855.shtml
63. Грушко В.І. Банківський нагляд: Навчальний посібник / В.І. Грушко, С.М. Лаптєв, О.С. Любунь, К.Є Раєвський. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 264 с.
64. Губерська Н.Л. Фінансове право: метод рекоменд., нормат.–прав. акти, бібліограф.: Особлива частина: Навч.–метод. посіб. [Текст] / Н.Л. Губерська. – К.: Знання, 2008. – Кн. 2. – 212 с.
65. Данилова Л.С. Банковский надзор Банка России как антикризисная мера стабилизации финансовой системы / Л.С. Данилова // Банковское право. – 2009. – № 4. – С. 28-32.
66. Деловая Великобритания, том ІІІ. Экономика и связи с Россией [Электронный ресурс]. – Режим доступа: polpred.com/download/user/pdf/68_3.pdf
67. Дельвольве П. Адміністративне право / П. Дельвольве; переклад з франц. В. Матенчука. – К.: Конус-Ю, 2008. – 168 с.
68. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / В.Б.Авер’янов, В.А.Дерець, А.М. Школик та ін.; за заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юстиніан, 2007. – 288 с.
69. Джозеф Синки мл. Управление финансами в коммерческих банках / Джозеф Синки мл.: под ред. Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера; пер. с англ. 4-го переработанного изд. – М.: Catallaxy, 1994. – 820 с.
70. Джунь В. Вопросы применения законодательства о ликвидации коммерческих банков. Проблемы ликвидации банков в связи с их финансовой несостоятельностью / В. Джунь // Юридическая практика. – №43 (305). – 28 октября 2003.
71. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні / В.В. Джунь – К.: Інститут технологій бізнесу і права, 2000. – 180 с.
72. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. Монографія / В.В. Джунь. – Видання друге, виправлене і доповнене. – К.: Юридическая практика, 2006.– 384 с.
73. Джунь В.В. Сучасні тенденції розвитку та визначальні риси законодавства про неспроможність / В.В. Джунь // Вісник господарського судочинства. – № 3. – 2002. – С. 155-161.
74. Джунь В.В. Теоретико-прикладні проблеми реформування законодавства України про банкрутство: Автореф. дис. докт. юрид. наук: 12.00.04 / В.В. Джунь. – Київ: Київський національний університет імені Т.Шевченка, 2009. – 30 с.
75. Дзюблюк О. Проблеми забезпечення ефективного функціонування банківської системи в перехідній економіці / О. Дзюблюк // Вісник Національного банку України. – 2005. – № 3. – С.30-35.
76. Диба М.І. Тимчасова адміністрація та ліквідація банків: Навч. посібник / М.І. Диба, К.Є. Раєвський, М.І. Зубок. – К.: КНЕУ, 2008. – 192 с.
77. Директива 2001/24/ЄС Європейського Парламенту та Ради про реорганізацію та ліквідацію кредитних установ від 04 квітня 2001 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2002. – № 6.
78. Директива 2006/48/ЄС Європейського парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ від 14 червня 2006 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2008. – № 5; Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2008. – № 6.
79. Директива 94/19/ЄС Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу стосовно схем гарантування депозитів від 30 травня 1994 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2004. – № 7.
80. Долан Эдвин Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная політика. / Эдвин дж. Долан, Колин Д. Кэмпбелл, Розмари Дж. Кэмпбелл [Электронный ресурс]. – Режим доступа: // http://bibliotekar.ru/bank – 8/27.htm
81. Евстратенко Н. Фонд страхования вместо круговой поруки. Аналитика и комментарии / Н. Евстратенко // NBJ Национальный банковский журнал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbj.ru/publs/banki-i-mir/2012/01/11/fond-strahovanija-vmesto-krugovoi-poruki/index.html
82. Еганян А.С. О понятии и признаках несостоятельности (банкротства) кредитних организаций в России / А.С. Еганян // Банковское право. – 2002. – № 1. –С. 59-64.
83. Егоров А. Последние изменения российского законодательства о банкротстве банков / А. Егоров // Хозяйство и право. – 2005. – № 1. – С. 3–25.
84. Енциклопедія банківської справи України. – К.: Молодь, 2001. – 680 с.
85. Ермаков С.Л. Экономико-правовое регулирование банковской деятельности в условиях мирового финансового кризиса / С.Л. Ермаков // Банковское право. – 2009. – № 3. – С. 10–14.
86. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения. Вопросы административного права на современном этапе / М.И. Еропкин. – М.: Госюридат, 1963. – С. 60-68.
87. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право: Учеб. пособие / Н.Ю. Ерпылева. – М.: Дело, 2004. – 480 с.
88. Ерпылева Н.Ю. Правовой статус кредитних организаций как субъектов международного банковского права / Н.Ю. Ерпылева // Банковское право. – 2003. – № 3. – С. 36–50.
89. Есаян А.К. Несовершенство банковской системы как угроза экономической безопасности государств-членов СНГ, ЕврАзЭс и ШОС / А.К. Есаян // Банковское право. – 2009. – № 3. – С. 37–41.
90. Ефимова Л.Г. Банковское право: Учебное и практическое пособие / Л.Г. Ефимова. – М.: БЕК, 1994. – 347 с.
91. Заверуха І. Б. Банківське право: Посібник для студентів / І Б. Заверуха. – Львів: Астролябія, 2002. – 222 с.
92. Завода Е.А. Правовой статус страхових взносов в фонд обязательного страхования вкладов / Е.А. Завода // Банковское право. – 2009. – № 2. – С. 2–5.
93. Завода Е.А. Публичный характер имущества Агенства по страхованию вкладов / Е.А. Завода // Банковское право. – 2009. – № 1. – С. 4–7.
94. Закон «О банках и банковской деятельности в Республике Казахстан» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://rszb.kz/d/108654/d/o_bankah_i_bankovskoy_deyatelьnosti_v_respublike_ kazahstan.doc
95. Закон Армении «О банкротстве банков и кредитных организаций» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID= 1788&lang=rus
96. Закон Республики Беларусь «Об экономической несостоятельности (банкротстве)» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=h10000423&p2 ={NRPA}
97. Закон України «Про банки і банківську діяльність»: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.С. Стельмаха. – К.: Ін Юре, 2006. – 520 с.
98. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: Науково-практичний коментар / Ю.М. Великий, В.В. Прохорова, І.П. Косарева, Ю.В. Прохорова. – Х.: ІНЖЕК, 2008. – 448 с.
99. Златина Н.Э. К вопросу о системе страхования банковских вкладов / Н.Э. Златина // Банковское право. – 2009. – №5. – С.21–23.
100. Златіна Н.Е. Правове регулювання банківської системи та банківського нагляду в Україні та в зарубіжних країнах: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Н.Е. Златіна. – Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011. – 20 с.
101. Зотов М.С. Я – банкир: От Сталина до Путина / М.С. Зотов. – М.: Редакция Интернет-проектов: РУСАКИ, 2004. – 472 с.
102. Зюнькін А.Г. Фінансове право: Навч. посіб. Для студ. вищ.навч.закл. – 4-те вид. допов. / А.Г. Зюнькін – К.: МАУП, 2007. – 568 с.
103. Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекций / В.М. Иванов. – К.: МАУП, 2001. – 2-е изд., стереотип. – 112 с.
104. Из истории государственной кредитной системы России. Вторая половина ХVІІІ в. – начало ХХ в. –– М.: Центральный банк Российской Федерации, 2004. – 532 с.
105. Ильясов С.М. Устойчивость банковской системы: механизмы, управления, региональные особенности: Учеб. пособие. / С.М. Ильясов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 255 с.
106. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз: Монографія / А.Й. Іванський. – О.: Юридична література, 2008. – 504 с.
107. Іванюта С.М. Антикризове управління. Навчальний посібник / С.М. Іванюта. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.
108. Калюжний Р.А. Поняття неплатоспроможності комерційного банку: економічний та юридичний аспекти / Р.А. Калюжний, О.М. Лобач // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 5. – С. 17–29.
109. Карелина С.А. Правовое регулирование несостоятельности (банкротства): Учеб.-практ. пособие / С.А. Карелина. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 360 с.
110. Карлін М.І. Фінансова система України: Навч. посіб. / М.І. Карлін – К.: Знання, 2007 – 324 с. (Вища освіта ХХІ століття).
111. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник / Є.В. Карманов. – Харків: Консум, 2000. – 464 с.
112. Касьяненко Л.М. Фінансово-правовий процес: Монографія / Л.М. Касьяненко. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2010. – 505 с.
113. Качан О.О. Банківське право: Навч. посіб. / О.О. Качан. – К.: Школа, 2004. – 320 с.
114. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: Підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
115. Кельман М.С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
116. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік в банках України: Підручник. – Вид. 2-ге, до. і перероб. / Л.М. Кіндрацька. – К.: КНЕУ, 2001. – 653 с.
117. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики); Монографія. / О.М. Ковалюк – Л.: Вид. центр Львів нац. Ун-ту ім. І. Франка, 2002. – 396 с.
118. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навч. посібник / М.Р. Ковбасюк. – К.: Скарби, 2001. – 336 с.
119. Кодацький В. Організація діяльності банківських установ в умовах ринку / В. Кодацький // Банківська справа. – 2007. – № 3. – С.85–92.
120. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32 (26.08.2005). – Ст. 1918.
121. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
122. Колб Б. Состав преступления и понятие банкротства / Б. Колб // Законность. – 1998. – № 1. – С. 47–48.
123. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): Навч. посіб. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
124. Коментар до Конституції України. Науково-популярне видання. Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ 1996. – 378 с.
125. Комментарий к Федеральному закону «О несостоятельности (банкротстве)»: постатейный научно-практический / Под ред. В.Ф. Попондопуло. –2-е изд., доп. – М.: Омега-Л, 2003. – 488 с.
126. Конвенция о Межпарламентской Ассамблее государств-участников Содружества Независимых Государств от 26.05.1995 г. // Дипломатический вестник. МИД Российской Федерации. – 1995. – № 7.
127. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Право; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.
128. Корнєва Т. Митне право як самостійна галузь права / Т. Корнєва // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 3–5.
129. Коршун А.О. Деякі питання вдосконалення чинного законодавства про банкрутство / А.О. Коршун // Санація і банкрутство. – 2005. – № 3. – С. 123–125.
130. Костюченко О.А. Банківське право України: Підручник. / О.А. Костюченко. – 4-те вид. – К.: А.С.К., 2006. – 624 с. (Юридична освіта).
131. Костюченко О.А. Банківське право: Навч. посіб. / О.А. Костюченко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: МАУП, 2000. – 240 с.
132. Кравець В.М. Західноєвропейський банківський бізнес. Становлення і сучасність / В.М. Кравець В.