ФЛОРИСТИЧНІ КОНЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВНО-ХУДОЖНЬОЇ КАРТИНИ СВІТУ (на матеріалі поетичного мовлення ХХ ст.)

Короткий опис

Міністерство освіти й науки України
Одеський національний університет імені І.І.Мечникова

На правах рукопису

Рогальська Інна Іванівна

УДК 811.161.2'373.22:165.194

ФЛОРИСТИЧНІ КОНЦЕПТИ УКРАЇНСЬКОЇ
МОВНО-ХУДОЖНЬОЇ КАРТИНИ СВІТУ
(на матеріалі поетичного мовлення ХХ ст.)

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Семененко Лариса Анатоліївна,
кандидат філологічних наук, доцент

Одеса 2008

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень.. 4
Вступ...5
Розділ 1. Основні засади дослідження концептів у сучасній когнітивній лінгвістиці
1.1.Проблема дефініції картин світу.10
1.1.1.«Картина світу» в лінгвістиці....11
1.1.2.Співвідношення ККС та МКС...13
1.1.3.Класифікація картин світу.....14
1.2.Процес утворення й розвитку наукового терміна «концепт»......21
1.2.1.Етимологія лексеми «концепт».25
1.2.2.Формування концептів у мові та свідомості людини.27
1.2.3.Структура концепту...28
1.2.4.Співвідношення термінів концепт, образ, символ, архетип..............29
1.2.5.Проблема класифікації концептів..31
1.3.Принципи та засади концептуального аналізу...35
1.3.1.Основні підходи до концептуального аналізу......37
1.3.2.Допоміжні методики концептуального аналізу42
Висновки до першого розділу....43

Розділ 2. Аналіз флористичних концептів як елементів субстанціальних архетипів української поетичної МКС
2.1.Роль флористичних концептів в українській ідіоетнічній картині світу...45
2.2.Аналіз концептів дерев як архетипів української культури48
2.2.1.Аналіз флористичних концептів дикі дерева й кущі..49
2.2.2.Ключові концепти плодові дерева в українській лінгвоментальності..70
2.3.Основні концепти трави в українській поетичній МКС..85
2.3.1.Концептуальний аналіз флорономенів злакові рослини86
2.3.2.Концепти дикорослі трави в українській поезії ХХ ст..93
2.4.Аналіз концептів квіти.......99
Висновки до другого розділу112

Розділ 3. Концептуальний аналіз флористичних концептів узагальнених назв в українській поетичній МКС
3.1.Флорономени зі значенням локативності в українській лінгвоментальності114
3.1.1.Аналіз ключових концептів поле й степ.114
3.1.2.Концепт ліс в українській свідомості..125
3.1.3.Фітономен сад в українській поетичній КС134
3.2.Аналіз концептів флорономенів із значенням узагальненості141
3.2.1.Процес формування макроконцепту дерево в українській культурі.142
3.2.2.Аналіз макроконцепту трава....151
3.2.3.Особливості макроконцепту квітка в українській поезії ХХ ст158
Висновки до третього розділу167
Висновки.169
Список використаної літератури...174

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КА Концептуальний аналіз
ККС Концептуальна картина світу
КС Картина світу
МКС Мовна картина світу

ВСТУП
Дисертацію присвячено аналізу флористичних концептів, що виступають елементами субстанціальних архетипів української поетичної мовної картини світу (МКС).
Концепти є об’єктом вивчення когнітивної лінгвістики, спрямованої на дослідження пізнавальних процесів і ролі мови в їх здійсненні, встановлення співвідношень між мовними й концептуальними структурами, пояснення когнітивної діяльності людини в процесах породження, сприйняття й розуміння мовлення, з’ясування принципів категоризації та концептуалізації світу. Становлення когнітивної лінгвістики відбулося в 70-і роки ХХ ст., її фундаторами вважають Т. ван Дейка, Р.Джеккендоффа, М.Джонсона, Дж.Лакоффа, Р.Ленекера, Г.Томпсона, Ч.Філлмора, У.Чейфа [174-176; 322-324; 335; 363-364; 368-370; 374-375; 383-385]. В Україні та Росії розробкою теоретичних проблем цієї галузі знання займаються С.А.Жаботинська, О.С.Кубрякова, В.І.Постовалова, О.О.Селіванова, Ж.П.Соколовська та інші відомі вчені [98-101; 161-164; 248; 276-282; 299-300].
Провідним методом дослідження в когнітивній лінгвістиці виступає концептуальний аналіз, що на сучасному етапі становить собою сукупність різних підходів, серед яких виокремлюють пропозиційну семантику (Ч.Філлмор, О.Кубрякова, Г.Гіздатов), сітьовий підхід (М.Куільян, Д.Норман, Г.Скрегг), фреймову семантику (Дж.Лакофф, Ч.Філлмор, М.Мінський), теорію прототипів (А.Вежбицька, Е.Рош, Дж.Тейлор). Для аналізу мовних репрезентацій концептів використовують допоміжні методики: дослідження семантики й етимології лексем, встановлення парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних відношень, виявлення асоціативного поля, входження до складу фразеологічних одиниць, частотні характеристики тощо. Залучення одного чи кількох методів залежить від мети дослідження та особливостей концепту. Флористичні концепти належать до рано сформованого шару свідомості людей, вони, як правило, ілюструють ідіоетнічну концептуальну картину світу, втіленням якої в мові виступає національна мовна картина світу, а одним з її виявів є поетична КС. Додатковими ознаками поетичної МКС є образність, емоційна оцінність, експресивність, тобто наявність конотативного забарвлення.
У дисертаційних роботах проаналізовано концепти краса (О.М.Цапок), добро і зло (О.П.Лисицька), правда й неправда (М.В.Мамич, О.Г.Пироженко), природа (І.М.Дишлюк), степ (О.Є.Єфименко), кохання (Г.А.Огаркова), часові й просторові концепти (Н.О.Бігунова, М.Г.Джиоєва, С.М.Лобода) та ін. Флористичні концепти вчені дослідили з позицій ономасіології (В.В.Калько, Р.С.Омельковець), епідигматичних відношень (В.М.Пітель), а з точки зору семасіології на матеріалі фольклорних текстів (В.В.Галайчук), в етнопсихолінгвістичному (І.Е.Подолян) та функціонально-стилістичному (І.І.Коломієць) аспектах. Аналіз флористичних концептів з позицій семасіології на матеріалі поетичного мовлення ХХ ст. в дисертаційних роботах не здійснювався.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю комплексного аналізу флористичних концептів, що полягає у з’ясуванні смислового ядра концепту та можливостей його трансформацій, побудові предметноцентричного фрейму, виявленні типових флорономенів української лінгвоментальності, характеристиці мовних репрезентацій флористичних концептів, окресленні типових змін структури та ролі зазначених концептів в українській свідомості ХХ ст. у порівнянні з ранніми етапами формування ментальності, висвітленні особливостей використання флорономенів у поетичному мовленні, де вони набувають додаткових конотацій, образних, символічних значень, що дасть змогу ґрунтовніше дослідити пов’язаний з флорою фрагмент української поетичної МКС.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертацію виконано в межах планової наукової теми кафедри української мови Одеського національного університету імені І.І.Мечникова «Актуальні питання лексичної та граматичної систем української мови» (номер державної реєстрації №0101001415). Тему дисертації затверджено координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 32 від 23 травня 2006 р.).
Об’єкт дисертаційного дослідження становлять флористичні концепти як елементи субстанціальних архетипів української мовно-художньої картини світу.
Предметом дослідження є структура, зміст і роль флористичних концептів в українській поетичній мовній картині світу та загальній системі концептів.
Матеріал дослідження становлять близько 5000 текстових фрагментів, виокремлених шляхом суцільної вибірки з поетичних творів М.Рильського, В.Сосюри, П.Тичини, В.Симоненка, В.Стуса, І.Драча, Л.Костенко, Д.Павличка, Є.Гуцала, І.Калинця, І.Жиленко та інших поетів ХХ століття (залучено твори понад 100 українських поетів).
Мета дисертації комплексне дослідження флористичних концептів української мовно-поетичної картини світу.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- з’ясувати склад флористичних концептів української поетичної МКС;
- визначити роль флороконцептів в українській поетичній картині світу;
- виявити зміст актуальних флористичних концептів, спираючись на їх денотативне значення, можливості виникнення переносних і символічних значень, характерні зміни структури в мовно-художній картині світу ХХ століття;
- висвітлити етимологію лексем, якими репрезентовано флористичні концепти в мові;
- встановити синтагматичні, парадигматичні, епідигматичні відношення актуальних для поетичного мовлення флорономенів;
- відзначити можливість входження досліджуваних концептів до фразеологічних одиниць;
- схарактеризувати асоціативний фон флороконцептів та їх зв’язки з іншими концептами;
- виокремити індивідуально-авторські особливості сприйняття й використання означених концептів.
Методи дослідження. Основним методом дисертаційного дослідження став концептуальний аналіз, який застосовано для побудови фреймово-пропозиційної частини концептів. Для виявлення типових представників категорії «рослини» залучено прототиповий аналіз. Використано методики компонентного та дистрибутивного аналізу, що дають змогу окреслити смислові частини ядра флористичних концептів. За допомогою методик етимологічного й архетипного аналізу визначено первісний зміст флористичних концептів. Для детальнішого окреслення структури описано синтагматичні, парадигматичні, епідигматичні відношення мовних репрезентацій концептів, наведено інформацію про асоціативні сітьові зв’язки з іншими концептами. Контекстуально-інтерпретаційний аналіз прислужився у з’ясуванні конотативних й стильових особливостей вираження флористичних концептів у поетичному мовленні. Використано елементи кількісного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в комплексному підході до аналізу флористичних концептів. Зміст, структуру, роль етноконцептів української мовно-поетичної картини світу досліджено з позицій лінгвістичного (визначення семантики лексеми, що репрезентує концепт у мові, етимології, словотвірних можливостей, лексичної сполучуваності, асоціативних зв’язків, входження в стійкі сполуки) та екстралінгвального (історична довідка про об’єкт, його роль і місце в житті народу в різних часових зрізах) підходів. Частину інформації концепту представлено у вигляді предметноцентричного фрейму (за С.А.Жаботинською).
Теоретичне значення дисертації зумовлене можливістю подальшої розробки різнорівневих шарів української МКС з позицій семасіології. Комплексну методику аналізу можна застосовувати для моделювання концептів предметних імен як поетичної, так й інших картин світу, залучати для ретроспективного вивчення структури концептів, змін їх ролі у свідомості українського та інших етносів. З’являється можливість зіставлення функцій і значення флористичних концептів з відповідними ділянками універсальної та різних ідіоетнічних картин світу на засадах етнолінгвістики для виявлення подібних та відмінних рис, що сприятиме поглибленому вивченню національних культур, лінгвоментальності народів, мовних картин світу як виражень концептуальних картин.
Практична цінність одержаних результатів визначається можливістю їх використання при укладанні словників констант культури, при викладанні курсів лексикології, стилістики української мови, спецкурсів з когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, етносемантики, лінгвістичного аналізу тексту, при розробці посібників із цих курсів, при написанні курсових та дипломних робіт.
Апробацію результатів дисертаційного дослідження здійснено на Міжнародних і Всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях «Сучасний соціокультурний простір 2004» (Київ, 2004), «Актуальні проблеми слов’янської філології» (Бердянськ, 2005), «Когнітивна лінгвістика: теорія і практика» (Херсон, 2006), «Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2006), «Розвиток наукових досліджень 2006» (Полтава, 2006), «Сугестивні аспекти мови і проблеми мовної комунікації» (Одеса, 2007), «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008), на ХІІІ і ХІV Міжнародній лінгвістичній конференції «Мова і світ» (Ялта, 2006-2007), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (Одеса, 2005-2006).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено у 9 статтях, з яких 7 опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку умовних скорочень, бібліографії (432 позиції) і переліку джерел ілюстративного матеріалу (50 найменувань). Загальний обсяг дисертації 216с., з них 173 сторінки основного тексту.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Картина світу виражає систему понять про сукупність реалій довкілля, це концептуальне утворення, складовими одиницями якого виступають концепти. КС завжди національно специфічна. Відбитком у мові ККС є МКС, якій притаманні мовні засоби вираження концептів: лексико-семантичні значення, граматичні властивості, словотвірні ознаки, стилістичні характеристики тощо. З погляду процесу історичного формування КС поділяють на наївну, наукову, міфологічну, релігійну, філософську, повсякденно-побутову, художню. Поділ на універсальну, ідіоетнічні (або національні) та індивідуальні картини світу відзначається ієрархічною організацією, хоча за основу теж взято предмет зображення.
Поняття концепту з'явилось ще в античні часи, функціонувало в середньовіччі, але остаточно оформилось як науковий термін тільки в ХХ ст. У когнітивній лінгвістиці під концептом розуміють узагальнене поняття про світ, концепт акумулює знання про певний фрагмент дійсності. Концепти формуються й перебувають у свідомості людини, часто, хоч і не завжди, мають вербальне вираження в МКС, виступають комплексом культурно детермінованих уявлень про об'єкти реальності, пов'язані з національною ментальністю, включають ціннісні, образні компоненти, інформацію про нереальні світи, метафоричні знання, асоціації, символи, конотації, корелюють з психічними функціями, як-от: відчуття, почуття, образи, інтуїція. У свідомості окремої особистості концепт може мати індивідуальні відмінні елементи. Кожен концепт має таку структуру: ядро (найважливіші диференційні ознаки, відомі всім носіям культури), напівпериферія (важливі, але не ключові характеристики), периферія (маловідомі, ймовірнісні, індивідуальні ознаки). Класифікують концепти з точки зору суб'єкта концептуалізації: загальнолюдські, етноконцепти, узуальні концепти, ідіоконцепти. На основі відмінностей в обсязі й структурі виділяють мікро- та макроконцепти, які ще називають концептами-гіпонімами та концептами-гіперонімами. Зумовлені культурними особливостями народу концепти називають культурними, до їх складу відносять і художні.
Концептуальний аналіз, що зараз вважається провідним методом когнітивної лінгвістики, є сукупністю методик, об'єднаних спільною метою, що полягає у виявленні когнітивної структури, яка стоїть за мовним значенням і відбиває певні культурно зумовлені уявлення людини про світ. Існує 4 найпоширеніших типи моделювання концептів: пропозиційний, фреймовий, сітьовий, прототиповий. Вибір методів залежить від мети дослідження та матеріалу, що вивчається. Моделювання частин концептів здійснювалося у вигляді предметноцентричного фрейму. Прототиповий підхід залучався для виділення найтиповіших представників макроконцептів гіперконцепту рослини, наприклад, троянда прототипова квітка, яблуко прототиповий фрукт. Аналіз вербалізованих концептів здійснюють посередництвом лінгвістичних методик, серед яких дослідження семантики лексеми, що представляє концепт, можливостей змін семантичної структури, утворення переносних значень; з'ясування етимології лексеми; аналіз епідигматичних та синтагматичних можливостей; вивчення входження номену до складу фразеологічних одиниць; підрахунок частотності вживання лексеми; виявлення асоціативного поля; контекстуально-інтерпретаційний аналіз. Для дослідження позамовної частини концепту застосовується екстралінгвістичний підхід, що містить історичну довідку про явище, встановлення його функцій, місця й ролі в житті народу в різних часових зрізах. Залучення кількох методик дозволяє ґрунтовніше проаналізувати концепт.
Формування свідомості народу на ранніх етапах розвитку тісно пов'язане з довколишнім об'єктивним світом, умовами проживання. Флора та фауна, що оточувала українців, впливала на формування ментальності. Передусім входять у картину світу та посідають у ній провідне місце рослини, пов'язані з побутом та культурною діяльністю людей. Найважливішими були рослини, що використовувалися для харчування (жито, плоди дерев), виготовлення предметів побуту, будівництва (різні види дерев), відігравали роль у магічній практиці, медицині. У подальшому важливе місце зайняли рослини, що не мали практичного застосування, але гарно цвіли, давали змогу мрійливим, емоційним українцям милуватись їх зовнішнім виглядом (квіти, калина).
Усі флористичні концепти мають ядерно-периферійну структуру, але межа між ядром та периферією розмита, інформація по-різному розподіляється в різних концептах. Завжди до складу ядра входить поняття, іноді характеристики зовнішнього вигляду та якості рослини, більшість ознак усіх концептів позитивна, що зумовлено прихильним ставленням українців до природи. Національно обумовленими є типові локуси, серед яких обов'язково Україна, Батьківщина, а також поле, степ, ліс, сад, берег річки, дорога. До ядра часто входять характеристики за дією, типові можливості використання (харчування, милування красою, виготовлення різних предметів). Іноді загальновідомими й важливими виявляються символічні значення, наприклад, символ Україна в структурі концептів калина, вишня; краса в ядрі макроконцепту квітка; міцність у складі концепту дуб, хоча частіше символи перебувають у напівпериферії.
Структура концептів не залишається стабільною, з часом відбуваються зміни в довкіллі, у свідомості народу, інформація, що була важливою раніше, відходить на периферію, натомість з'являються нові можливості використання, відмінності в психологічному сприйнятті тощо. Це свідчить про неперервність процесу формування концептів у свідомості та картині світу українського народу. Майже зникла в наш час практика використання рослин у магічних діях (наприклад, дерево вже не вважають прообразом світобудови й не застосовують в обрядодіях відтворення космосу), відбувається десакралізація ботанізмів. Відходять на периферію типові фольклорні символи, наприклад, дівчина в концептах калина, тополя. Відбувається перерозподіл за важливістю концептів-гіпонімів у межах макроконцепту-гіпероніма: пшениця витіснила в реальному житті жито на другий план, це відбилося й на структурі концептів. Макроконцепт квіти суттєво змінив склад, важливішими стали декоративні рослини, витіснивши на периферію польові, прототип квітки зараз троянда, що досить пізно з'явилась на території України та вступила до процесу концептуалізації. Особливістю концептів поетичної КС є виведення на перший план характеристик емоційного сприйняття, а не практичного призначення: вишня більше цінується за красу при цвітінні, а не за можливість давати урожай.
Етимологія лексеми, що репрезентує в МКС певний флористичний концепт, подекуди відбивається на його структурі й впливає на формування. Прикладом слугує змішування концептів вишня й черешня, вони мають однакову структуру, часто взаємозамінюються в поезії, особливо фольклорній, мають подібну символіку, виконують тотожні функції. Причиною стали неточності в етимології, оскільки вишня споріднене з д.-в.-н. «черешня», а черешня з лат. «пташина вишня». На основі етимології лексеми могло утворитись символічне значення: жито пов'язане з псл. «жити» й має внаслідок цього у структурі символ «життя».
Типовими варіантами сполучуваності флорономенів є сполучуваність з дієсловами-предикатами та прикметниками-означеннями. Для всього рослинного світу природними виявляються предикати рости, квітнути, в'янути, зеленіти, хитатися, гнутися, шелестіти тощо, але в поетичній КС частотні характеристики за діями, не властивими флорі, притаманними людині сумувати, плакати, радіти, шепотіти, співати, спати, бігти, любити, чекати та ін. Це є свідченням давніх уявлень про природу як живу істоту, що закріпилися в МКС і проявляються в поезії. Типовими означеннями виступають характеристики зовнішнього вигляду (зелений, білий, великий, стрункий, квітучий), віку (молодий, старий, віковий), властивостей (міцний), особливості психологічного сприйняття (гарний, рідний, веселий, сумний, самотній). Різко негативні ознаки в поетичній МКС трапляються рідко (гіркущі, кислі яблука), більшість ознак позитивна, стосується ментальних прагнень українців зажурено милуватися природою. Ніжне ставлення українського народу до флори відбилося й на словотвірному рівні: численні й частотні в поетичному дискурсі деривати з меліоративними суфіксами (калинонька, яблунька, дубочок, садок), майже відсутні з пейоративними. Використовуються прикметники, утворені від назв рослин, можливі потенційні та оказіональні авторські новотвори (тополята, яблукаста хмара, бездеревні степи).
На периферії в структурі флористичних концептів перебуває можливість їх входження у фразеологічні одиниці. Але в поетичному дискурсі стійкі сполуки трапляються досить рідко, оскільки вони подекуди мають конотацію згрубілості, лайливості (врізати дуба), неприродну для лірики. В ідіолекті поета фразеологізми можуть набувати значення, відмінного від узуального (груші на вербі багатство). Деякі флористичні концепти мають стійкі асоціативні зв’язки, що утворюють асоціативне поле концепту, наприклад, верба асоціюється з сумом, словосполучення садок вишневий з прізвищем Т.Г.Шевченка. На основі типових асоціацій утворюються символічні значення (слово-стимул поле містить реакцію воля, а згодом поле стало символом волі; на основі асоціативного зв’язку квітка гарна виникло символічне значення квітки «краса»). Асоціативні мережі сприяють появі стійких взаємозв’язків з іншими концептами. Зовнішній вигляд рослин залежить від пір року, зів’яла рослина свідчить про прихід осені, виникає причиново-наслідковий зв’язок флористичних концептів з концептом осінь.
Індивідуально-авторські відмінності в сприйнятті концептів завжди належать до периферії. Поетична МКС досить часто засвідчує наявність авторських доосмислень, їх поява пов’язана з рисами характеру поета, особливостями долі. Для В.Стуса, що перебував на Колимі, калина стала не просто символом України, а єдиним болісним спогадом про рідний край. В ідіолекті Л.Костенко, що переймається екологічними проблемами, знищенням природи, рослини асоціюються з сумом за минулим, істинним, протиставляються цивілізації.
Застосування різних методик дозволяє всебічно проаналізувати флористичні концепти української мовно-художньої картини світу, змоделювати їх структуру, виявити особливості використання в МКС, визначити роль у свідомості народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ажнюк Б.М. Мовні явища як етнокультурна цілісність // О.О.Потебня і проблеми сучасної філології. К.: Наукова думка, 1991. С.26-43.
2. Алефиренко Н.Ф. Культурные концепты и их знаково-дискурсивная репрезентация// Мова і культура. Наук. щорічний журнал. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. Вип. 8. Т.ІІІ. Ч.І. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. Мова сучасного мистецтва. С. 25-29.
3. Алефиренко Н.Ф. Современные проблемы науки о языке: Учебное пособие. М.: Флинта, Наука, 2005. 416 с.
4. Андрусяк І. В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Ужгородський нац. ун-т. К., 2003. 20 с.
5. Андрусяк І.В. Неологічна картина світу англомовного суспільства кінця ХХ століття// Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2001. № 5. С. 7-11.
6. Анопина О.В. Реклама: действительность или миф? (Опыт концептуального анализа)// Вісник Черкаського університету. Серія філологічні науки. Черкаси: ЧДУ, 1997. Вип. 3. С. 29-36.
7. Антонюк К.П. Культурний концепт як відображення національної свідомості (на матеріалі сучасної французької мови)// Мова і культура. Наук. щорічний журнал. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 7. Т.ІV. Ч.І. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. С. 291-296.
8. Антонюк М.О. Метафора та її роль в мовній картині світу// Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2002. №7. С. 15-19.
9. Антонюк О.В. Когнітивні складники концепту вода в українських народних казках// Записки з українського мовознавства. Наук. зб. Одеса: Астропринт, 2000. Вип. 10. С. 61-66.
10. Антонюк О.В. Концепт «вода» в українських замовляннях// Записки з українського мовознавства. Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2003. Вип. 12. «Українська ментальність: діалог світів». С. 56-62.
11. Антонюк О.В. Концепт вода як віддзеркалення аксіосистеми української лінгвоментальності// Громадянський патріотизм і проблеми викладання україністики у вузах Одещини. Матеріали наук.-практ. конф. Одеса: Астропринт, 2001. С. 54-57.
12. Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира// Семиотика и информатика. 1986. Вып. 28. С. 5-33.
13. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка// Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. М.: Школа «Языки русской культуры», 1995. С. 348-388.
14. Аргуткина А.А. Число в языковой картине мира как многоуровневой системе (на материале анализа слов, обозначающих числа от «нуля» до «двух»)// Культура народов Причерноморья. Симферополь: СГУ, Крымский научный центр НАН Украины. 2002. № 32. С. 12-16.
15. Аргуткіна О. Значення числа «чотири» як фрагмент мовної картини світу// Актуальні проблеми менталінгвістики. Наук. зб. К.-Черкаси: Брама, 1999. С. 46-48.
16. Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического исследования// Вопросы языкознания. 1982. №4. С. 83-91.
17. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык (К проблеме языковой картины мира”)// Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 3-19.
18. Арутюнова Н.Д. Понятие пропозиции в логике и лингвистике// Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1976. Т. 35. № 1. С. 20-32.
19. Аскольдов С.А. Концепт и слово// Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М.: Academia, 1997. С. 267-279.
20. Астаніна Н.А. Нові англомовні запозичення як один із засобів створення мовної картини світу мови-реципієнта (на матеріалі української і російської мов)// Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2003. - № 2 (17). С. 145-153.
21. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Лео Вайсгербер в когнитивной перспективе// Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. 1990. Т.49. №5. С. 451-458.
22. Баранов А.Н. Политическая аргументация и целостные структуры общественного сознания// Язык и социальное познание. М.: Ин-т языкознания, 1990. С. 166-177.
23. Бардіна Н.В. Когнітивний підхід до визначення поняття рідна мова” // Громадянський патріотизм і проблеми викладання україністики у вузах Одещини. Матеріали наук.-практ. конф. Одеса: Астропринт, 2001. С.15-20.
24. Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания. Одесса: Астропринт, 1997. 272с. Библиогр.: с. 257-271.
25. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика/ Пер с фр. Г.К.Косикова. М.: Прогресс, 1989. 615с. Библиогр.: с. 601-602.
26. Бахтєєв Б. Росія: покарання територією// Сучасність. 2005. № 1. С. 80-85.
27. Бахтин М.М. К эстетике слова// Контекст, 1973. М.: Наука, 1974. С.258-280.
28. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с. Библиогр.: с. 376-390.
29. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: Сучасний стан вивчення проблеми// Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2001. № 5. С. 15-22.
30. Бєлова А.Д. Індивідуальна картина світу: інтерпретація і використання лінгвістичних ідей в НЛП// Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2002. №7. С. 36-43.
31. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов// Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. С. 350-369.
32. Бігунова Н.О. Рівневе подання концепту часу в усному наративному дискурсі (на матеріалі сучасної англійської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук/ Одеський нац. ун-т імені І.І.Мечникова. Одеса, 2003. 16 с.
33. Боброва Л.В. Контрактивний аналіз відображень стандартних референтних ситуацій в різноструктурних мовах: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Донецький нац. ун-т. Донецьк, 2000. 22 с.
34. Боброва Л. Ментальність: її прояв у мові// Studia methodologica. Тернопіль: ТДПУ, 1998. № 4. С. 18-21.
35. Богдан С. Епістолярні звертання як вияв індивідуальної мовної картини світу// Актуальні проблеми менталінгвістики. Наук. зб. К.-Черкаси: Брама, 1999. С. 292-295.
36. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: ТГУ, 2000. 130 с.
37. Бондар О.І. Мовний патріотизм як складник українського національного виховного ідеалу// Громадський патріотизм і проблеми викладання україністики у вузах Одещини. Матеріали науково-практ. конф. Одеса: Астропринт, 2001. С. 8-15.
38. Бондаренко Я.О. Дискурс акцентуйованих мовних особистостей: комунікативно-когнітивний аспект (на матеріалі персонажного мовлення в сучасній американській художній прозі): Автореф. дис. канд. філол. наук/ Київський нац. лінгв. ун-т. К., 2002. 19 с.
39. Братко-Кутинський О. Символіка світобудови// Людина і світ. 1991. № 11. С. 39-63.
40. Брутян Г.А. Язык и картина мира// Философские науки. 1973. № 1. С. 108-111.
41. Брутян Г.А. Языковая картина мира и ее роль в познании// Методологические проблемы анализа языка. Ереван: Изд-во Ереванс. ун-та, 1976. С. 57-64.
42. Булава Н.Ю. Назви рослин і тварин в основах українських прізвищ північної Донеччини// Записки з українського мовознавства. Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2003. Вип. 12. «Українська ментальність: діалог світів». С. 223-233.
43. Булаховський Л.А. Фонетичні і морфологічні південнорусизми в староукраїнських пам’ятках ХІІ-ХІV ст. //Праці Київс. університету. 1954. Т.І. С. 121-147.
44. Бурда О.В. Мова як віддзеркалення національної ментальності (на прикладі перекладу німецьких і українських міфологем)// Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2002. №7. С. 74-80.
45. Бухаров В. Проблемы межкультурной коммуникации// Материалы Международного семинара (28-29 сентября). Новгород: НГУ, 2000. Ч. І. С. 18-20.
46. Б’ялик В.Д. Антропоцентрична парадигма неологізму// Сучасний соціокультурний простір 2004. Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (20-25 грудня 2004р.). К.: ТОВ «ТК «МЕГАНОМ», 2004. Ч. ІІІ. С. 20-23.
47. Ващенко Г. Психологічні властивості українців і причини наших невдач// Рідна школа. 1992. № 2. С. 31-35.
48. Вежбицкая А. Обозначения цвета в универсалии зрительного восприятия// Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. С. 231-290.
49. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов. М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 с. Библиогр.: с. 271-287.
50. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. М.: Языки славянской культуры, 2001. 272 с. Библиогр.: с. 267-272.
51. Вендина Т.И. В.И.Даль: Взгляд из настоящего// Вопросы языкознания. 2001. № 3. С. 13-21.
52. Вендина Т.И. Этнолингвистика, аксиология и словообразование// Слово и культура. Памяти Н.И.Толстого. М.: Индрик, 1998. Т. I. С. 39-48.
53. Веселовский А.Н. Историческая поетика. М.: Высшая школа, 1989. 408с. Библиогр.: с. 307-405.
54. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
55. Вишнякова О.Д. Язык и концептуальное пространство: На материале современного английского языка. М.: МАКС Пресс, 2002. 379 с. Библиогр.: с. 361-377.
56. Вільчинська Т. Концепт «Бог» у поетичному тезаурусі Б.Ігоря-Антонича// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. Вип. 4. С.137-142.
57. Войцева О.А. Універсальне та ідіоетнічне у спеціальній морській картині світу (за даними польської мариністичної літератури) // Записки з загальної лінгвістики. Зб. наук. праць на світлу пам’ять А.А. Москаленкові з нагоди його 100-річчя. Одеса: Латстар, 2002. Вип. 4. С. 110-120.
58. Войшвилло Е.К. Понятие как форма мышления: Логико-гносеологический анализ. М.: Изд-во МГУ, 1989. 240 с. Библиогр.: с. 231-233.
59. Володіна Н.В., Данукало Н.Г. Семантичні особливості фразеологізмів концепту «щастя» в українській та німецькій мовах// Актуальні проблеми слов’янської філології. Міжвуз. зб. наук. статей. «Лінгвістика і літературознавство». К.-Ніжин: ТОВ «Вид-во «Аспект-Поліграф», 2006. Вип. ХІ. Ч. І. С.283-287.
60. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании// Филологические науки. 2001. № 1. С. 64-73.
61. Воркачев С.Г. Национально-культурная специфика концепта любви в русской и испанской паремиологии// Филологические науки. 1995. № 3. С. 56-66.
62. Воробйова О.П. Текстові категорії і фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200с. Бібліогр.: с. 184-196.
63. Воробьев В.В. О русской национальной личности в языке и культуре// Язык и культура. VI Междунар. науч. конференция. Т. 2. Культурологический компонент языка. К.: Collegium, 1998. С. 38-43.
64. Галайчук В.В. Лексичні одиниці мікросистеми «рослини» в українських фольклорних текстах: Автореф. дис.канд. філол. наук / Львівський нац. ун-т імені Івана Франка. Львів, 2004. 20с.
65. Гамали О. Концепт «наука» в русской и украинской паремиологии// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. Вип. 4. С.142-146.
66. Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1984. Т. 1-2. 1328 с.: ил. Библиогр.: с. 973-1113.
67. Гаранін В. Калина// Літературна Одеса. Одеса: Друк, 2001. №1-2 (6-7). С.236-245.
68. Гачев Г.Д. Национальные образы мира. М.: Советский писатель, 1988. 448с.: ил.
69. Гачев Г.Д. О национальных картинах мира// Народы Азии и Африки. 1967. №1. С. 77-92.
70. Герасимов В.И., Петров В.В. На пути к когнитивной модели языка// Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. ХХІІІ. С. 5-11.
71. Гиздатов Г.Г. Когнитивные модели в речевой деятельности. Алматы: Гылым, 1997. 176 с.: табл. Библиогр.: с. 173-175.
72. Гизер В. Концепт «город» в британской традиции: когнитологический и переводческий аспекты// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. Вип. 4. С.146-149.
73. Гнатенко П.І. Український національний характер. К.: ДОК-К, 1997. 116с. Бібліогр. в підрядк. приміт.
74. Голобородько К.Ю. Когнітивна лінгвістика: дослідницький інструментарій та моделювання концептосфери митця// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. Вип. 4. С.295-300.
75. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту// Культура народов Причерноморья. Симферополь: СГУ, Крымский научный центр НАН Украины. 2002. № 32. С. 27-30.
76. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира. К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. 294 с. Библиогр.: с. 279-291.
77. Григорьева Т.П. Образы мира в культуре: встреча Запада с Востоком// Культура, человек и картина мира. М.: Наука, 1987. С. 262-299.
78. Гуйванюк Н.В. «Мовна картина світу» в синтаксичній номінації (на матеріалі українських перекладів творів М.Гоголя)// Культура народов Причерноморья. Симферополь: СГУ, Крымский научный центр НАН Украины. 2002. № 32. С. 373-375.
79. Гулыга А.В. Принципы эстетики. М.: Политиздат, 1987. 285с.
80. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли/ Общ. ред. А.И. Курчи. М.: АСТ, 2001. 557 с.: ил., табл. Библиогр.: с. 515-540.
81. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. М.: Искусство, 1984. 350с.: ил. Библиогр.: с. 335-344.
82. Дарієнко Н.Б. Когнітивний підхід до вивчення оказіоналізмів: проблеми та завдання// Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Латстар, 2002. Вип. 4. С.39-46.
83. Дарієнко Н.Б. Концептуальний клас «Простір» на прикладі оказіональних іменників В.Стуса// Записки з українського мовознавства. Зб. наук. праць. Одеса: Астропринт, 2001. Вип. 11. С. 73-81.
84. Демецька В. Концепт и прагматекст: когнитивные механизмы воздействия// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. Вип. 4. С.305-308.
85. Дем’яненко Н.Б. Фразеологічні одиниці на позначення ментальної діяльності людини як відображення мовної картини світу (на матеріалі польської мови)// Культура народов Причерноморья. Симферополь: СГУ, Крымский научный центр НАН Украины. 2002. № 32. С. 34-37.
86. Джиоєва М.Г. Російська часова лексика як фрагмент мовної картини світу: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Таврійський нац. ун-т імені В.І.Вернадського. Сімферополь, 2002. 16 с.
87. Дишлюк І.М. Лексико-семантичне вираження концепту природа у поетичній мові Л.Костенко: Автореф. дис.канд. філол. наук/ Харківський нац. ун-т імені В.Н.Каразіна. Харків, 2003. 16 с.
88. Дмитренко М. Що таке символ?// Словник символів культури України / За ред. В.П. Коцура та ін. К.: Міленіум, 2002. С. 6-13.
89. Донченко О.А., Романченко Ю.В. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні регулятиви психологічного повсякдення). К.: Либідь, 2001. 336с. Бібліогр. в підрядк. приміт.
90. Древняя Русь: Город, замок, село/ Отв. ред. Б.А.Колчин. М.: Наука, 1985. 431 с.: ил. Библиогр.: с. 417-424.
91. Дроздова С.О. Концепт «влада» у сучасному російському політичному дискурсі: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Таврійський нац. ун-т імені В.І.Вернадського. Дніпропетровськ, 2004. 20с.
92. Дубинин И.И., Гуслякова Л.Г. Динамика обыденного сознания. Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1985. 134 с.
93. Евлизин М. Космогония и ритуал/ Предисл. В.Н.Топорова. М.: Радикс, 1993. 344с. Библиогр. в подстроч. примеч.
94. Євтушина Т. Когнітивна дефініція концепту «смерть» у мовній картині світу В.Стефаника// Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика». Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. Вип. 4. С.152-156.
95. Єрмоленко С.С., Харитонова Т.А., Ткаченко О.Б., Яворська Г.М., Ткаченко В.А., Шамота А.М. Мова в культурі народу (план-конспект)// Мовознавство. 1998. № 4-5. С. 3-17.
96. Єфименко О.Є. Концепт «степ» в українській мові: словникова, текстова і психологічна парадигма: Автореф. дис.канд. філол. наук/ Харківський нац. пед. ун-т імені Г.С.Сковороди. Харків, 2005. 19с.
97. Єщенко Т. Метафоричний вектор концепту «доля» у мовно-когнітивній моделі світу українських поетів 90-х рр. ХХ ст.// Филологические исследования: сборник научных работ. Донецк: Юго-Восток, 2000. Вип. 1. С. 226-231.
98. Жаботинская С.А. Когнити