Форманчук Олег Костянтинович. Вплив антагоністів і агоніста опіатних рецепторів на перебіг шоку від поєднаної дії механічної травми та гострої крововтрати (експериментальне дослідження)

Короткий опис

Форманчук Олег Костянтинович. Вплив антагоністів і агоніста опіатних рецепторів на перебіг шоку від поєднаної дії механічної травми та гострої крововтрати (експериментальне дослідження): дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Тернопільська держ. медична академія ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2004. : табл.

Форманчук О.К. Вплив антагоністів і агоніста опіатних рецепторів на перебіг шоку від поєднаної дії механічної травми та гострої крововтрати. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2004.
У гострих дослідах на 75 дорослих кролях вивчався вплив внутрішньовенних введень 0,1 мг/кг налоксону, 0,5 і 2,0 мг/кг налорфіну та 0,1 мг/кг даларгіну в ранньому і пізньому періодах необоротного шоку від поєднання нешокогенної механічної травми стегна і безпечної крововтрати із стегнової артерії. У ранньому періоді шоку антагоністи опіатних рецепторів не впливали на наслідки, а введення даларгіну значно збільшило тривалість життя тварин. У пізньому періоді шоку введення препаратів суттєво не вплинуло на перебіг патологічного процесу, а реінфузія крові не рятувала тварин від загибелі. Введення препаратів у цьому періоді після реінфузії крові призводило до достовірного збільшення тривалості життя тварин.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, яке полягає у патофізіологічному і фармакологічному обгрунтуванні застосування антагоністів і агоніста опіатних рецепторів при експериментальному шоку від поєднаної дії механічної травми та гострої крововтрати.
1. При поєднанні нешокогенних механічної травми і гострої крововтрати у піддослідних кролів виникає необоротний шок з тривалістю життя (1,8±0,3) год, що підтверджує наявність синдрому взаємного обтяження впливу травмуючих факторів.
2. У ранньому періоді такого шоку внутрішньовенні введення 0,1 мг/кг налоксону, 0,5 чи 2,0 мг/кг налорфіну не ефективні. Застосування 0,1 мг/кг даларгіну достовірно збільшує тривалість життя тварин до (17,0±1,0) год.
3. Внутрішньовенні введення цих препаратів у пізньому періоді шоку суттєво не впливають на перебіг і наслідки патологічного процесу. Тривалість життя тварин збільшується лиш до (2,7±0,4) год.
4. Реінфузія крові в пізньому періоді шоку має виражений, але короткочасний гемодинамічний ефект, що не позначається на наслідках. Тривалість життя кролів склала (2,2±0,2) год.
5. Введення застосованих препаратів в пізньому періоді шоку на висоті гемодинамічної дії реінфузії крові достовірно збільшує тривалість життя тварин до (15,8±2,5) год.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
1. Виконане дослідження доповнює існуючі уявлення про патогенез експериментального шоку від поєднаної дії механічної травми і гострої крововтрати, з нових позицій обґрунтовує застосування антагоністів і агоніста опіатних рецепторів при ньому. Одержані результати можуть бути використані у навчальному процесі на кафедрах патологічної фізіології та екстремальної і військової медицини, а також при написанні монографій, підручників і навчальних посібників з патологічної фізіології.
2. Результати виконаної роботи можуть враховуватися при проведенні наукових досліджень з проблеми шоку.
3. Одержані дані дають змогу удосконалювати методи дослідження патогенезу шоку і корекції гемодинамічних розладів при цьому типовому патологічному процесі.