Формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.............................................................................. 4
ВСТУП ................................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ АДАПТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ………………….………………………………....…..

15
1.1. Сутність, зміст та логіка взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики …………………………...........
15
1.2. Існуючі методичні підходи та визначення критеріальних показників оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю підприємств ......
23
1.3. Наукові засади формування адаптивної системи та розроблення концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності
34
1.4. Концептуальні підходи до проектування та функціонування сучасної системи управління інноваційними процесами у виробничо-економічних системах ....................................................................................................................

43
Висновки до розділу І ………………………………………………………............. 55
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ ТА ЇХ ВИРІШЕННЯ ПРИ МОБІЛІЗАЦІЇ РЕЗЕРВІВ З УРАХУВАННЯМ СУКУПНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВ ……………….......................

58
2.1. Сучасний стан розвиненості потенціалів факторного та системно-універсального функціонування промислових підприємств ……………….
58
2.2. Діагностика ймовірних загроз та ризиків здійснення інноваційних процесів на промислових підприємствах .............................…..……………...
71
2.3. Адаптація міжнародного досвіду управління, активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання підприємств ........................................................………………...

82
Висновки до розділу ІІ ……………………………………………………… 109
РОЗДІЛ ІІІ. ФОРМУВАННЯ АДАПТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ …………………...
113

113
3.1. Інформаційно-методичне забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів з перевіркою їх адекватності сучасному рівню соціально-економічному розвитку держави ......................................................
3.2. Складання модельних рішень щодо оцінки ефективності упровадження новацій та управління інноваційними процесами………………………
123
3.3. Розробка методики прогнозування ефективності управління інноваційними процесами для реалізації дієвої моделі економічного зростання й динамічного розвитку підприємств ..............................................

143
3.4. Побудова адаптивної системи управління інноваційними процесами та розроблення схеми її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання підприємств ...........................

161
Висновки до розділу ІІІ ………………………………………...….…………........... 177
ВИСНОВКИ ...................................................... ……………..………………………... 181
ДОДАТКИ ............................................................................................................................. 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 244

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АСУІПП Адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах
АПЕУІП Агрегований показник ефективності управління інноваційними процесами
ВВП Валовий внутрішній продукт
ВТП Високотехнологічний продукт
ДПВІПП Дублююча політика введення інноваційних процесів на підприємстві
ЄС Європейського Союзу
ІПЕУІП Інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами
КІПЕУІД Комплексний інтегральний показник інноваційної діяльності підприємства
КУПЦІДП Концепція управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах
МЗТ Економіко-математична модель заміщення технології
МТР Матеріально-технічні ресурси
НДДКР Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи
ОВЗ Основні виробничі засоби
ПАСІПП Політика активізації та стимулювання інноваційних процесів на підприємстві
ПЗ Підсистема забезпечення
ПМ Підсистема моніторингу
ПОП Підсистема оновлення продукції
ПОТОРВ Підсистема обґрунтування техніко-організаційного рівня виробництва
ППіК Підсистема прогнозу і контролю
РIIТОУ- структура комплекс інноваційно-економічних вирішень – сукупність адекватних моделюємому об’єкту (АСУІПП) та інноваційно спрямованому процесу економіко-математичних моделей у взаємозв’язку ланок: ризик-інвестиції-інновації-технології-оновленння продукції-управління
СЛАІД Субполітика "лозунгової активізації інноваційної діяльності"
СЗВЕВ Субполітика забезпечення високої енергоефективності виробництва
СЗПЦВІП Субполітика застосування прискорених циклів впровадження інновацій на підприємствах
УІПЕУІП Узагальний інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами

ВСТУП

Актуальність теми. У системі економіки та управління національним господарством одним з найбільш важливих завдань науково-прикладного характеру є впровадження нових теоретико–методологічних засад управління різними сферами на підприємствах, а також формування їх дієвої інноваційної політики, яка дозволяє забезпечити інноваційно спрямований розвиток виробничо–економічних систем як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. Фактор активізації розвитку інноваційної діяльності має першочергове значення для економічного зростання промислових підприємств, особливо враховуючи стрімке зростання технологічного розриву між Україною та країнами–лідерами.
Результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу, широким впровадженням прогресивних технологій і високотехнологічної продукції, вимагають експрес–реагування, постійного вдосконалення методів і моделей керування інноваційними процесами на різних рівнях управління підприємством. Невирішеність проблеми формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах, відсутність комплексної оцінки та прогнозування їх результативності в цілому і зумовлюють актуальність зазначених у дисертації досліджень. На особливу увагу заслуговує пошук та обґрунтування шляхів активізації інноваційної діяльності та прискорення процесу впровадження інновацій з визначенням можливих напрямів оновлення промислової продукції.
Питання, пов’язані з розробкою теоретичних основ і стратеічних напрямів управління нововведеннями, приветрали увагу багатьох дослідників, наприклад: С. Вінтера, Г. Ганнта, Г. Доси, Р. Нельсона, В. Пригожина, Ф. Тейлора, Я. Тимбергена, Г. Форда та інших. Інновації розглядали в своїх роботах А. Амоша, А. Клайкнехт, М. Кондратьєв, Г. Менш, Б. Санто, Р. Солоу, Х. Фрімен, Й. Шумпетер. Інноваційній діяльності у промисловості присвятили свої праці відомі вітчизняні та зарубіжні вчені–економісти, зокрема: О. Алимова, І. Ансофф, Х-К. Вахрейн, М. Денисенко, О. Гарафонова, А. Гречан, М. Єрмошенко, О. Длугопольський, М. Мартиненко, Г. Савінова, О. Чубукова. Розв’язанням проблем порівняння та обрання нововведень займалися науковці О. Ларічев, Ю. Лисенко, Дж. Мартіно, А. Маршалл, Р. Саммерс, Б. Санто, Д. Сахал, П. Уайт, В. Шапіро та інші. Питання розвитку теорії систем досліджували такі видатні вчені–економісти, як: Р. Акофф, П. Анохин, Н. Винер, Л. Заде, Р. Калман, Дж. Клир, А. Кухтенко, Е. Ласло, М. Месарович, І. Павлов, Л. Рассел, М. Туган-Барановський А. Уемов, Ю. Урманцев. Проблемою «великих систем», що об’єднує всі види організацій промислових, виробничих та обслуговуючих систем, займалися В. Афанасьєв, Д. Гвішиані, В. Трапезніков, а також вітчизняні теоретики: І. Блауберг, В. Садовский, В. Тюхтина, А. Уемова, Ю. Урманцева, К. Хайлов, Е. Юдін. Проте окремі аспекти, пов’язані з формуванням адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах переробної галузі в умовах модернізації української промисловості потребують поглибленого дослідження, особливо в контексті переходу вітчизняної економіки на модель інноваційно–інвестиційного розвитку. Все це потребує пошуку нових підходів до вирішення проблеми активізації інноваційних процесів на підприємствах, а звідси – і актуальність даної теми її дослідження, головної мети та поставлених конкретних завдань, невирішеність яких гальмує розвиток економічної науки і таку її галузь як економіка та управління підприємствами.
Обрання теми дисертації пов’язане з вирішенням проблем ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах на засадах формування моделей заміщення технологій на підприємстві. Ідея дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, розробці адаптивної системи управління інноваційними процесами та її запровадження на засадах реалізації Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності. Недостатній ступінь розробки теоретико–методологічних підходів щодо активізації інноваційної діяльності підприємств, з одного боку, та важливість результатів даного дослідження для забезпечення економічного зростання промисловості в цілому, з другого, свідчать про об’єктивну необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми. Цим і зумовлене обрання теми дисертаційної роботи й саме це підтверджує її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковими дослідженнями Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, зокрема з НДР: «Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки» (№ держреєстрації 0102U001413, термін виконання 2002–2004 рр.); «Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції» (№ держреєстрації 0105U002389, термін виконання 2005–2007 рр.).
Особистий внесок дисертанта у межах організації проведення досліджень, зазначених науково–дослідною роботою, полягає у розробці концептуальних схем, теоретико–методичних засад формування адаптивної системи управління інноваційними процесами, аналізі ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві на основі показників ефективності управління, а саме коефіцієнту ефективності, інтегрального показника ефективності управління інноваційними процесами та узагальненого інтегрального показника ефективності, обґрунтуванні єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами, побудові аналітичних і прогнозних моделей ефективності інноваційних процесів на підприємствах. Результати дослідження доповнюють відповідні розділи фундаментальних навчальних курсів. Проведене дослідження й сформульовані висновки є конкретним внеском у розвиток теорії економіки та управління підприємствами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико–методологічних засад та практичних рекомендацій щодо формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах України. Для досягнення визначеної мети передбачено поставити, сформувати та послідовно вирішити такі завдання:
– розкрити сутність, зміст та логіку взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики;
– визначити принципи формування існуючих методичних підходів до побудови критеріальних показників оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю промислових підприємств;
– розкрити наукові засади формування адаптивної системи та розробити концепцію управління прискореними циклами інноваційної діяльності;
– сформувати концептуальні підходи до проектування та функціонування сучасної системи управління інноваційними процесами у виробничо–економічних системах;
– розкрити сучасні проблеми освоєння та стан розвиненості потенціалів факторного та системно–універсального функціонування промислових підприємств;
– здійснити діагностику ймовірних загроз та ризиків інноваційних процесів на промислових підприємствах;
– адаптувати міжнародний досвід управління та активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання українських промислових підприємств;
– запропоновувати інформаційно–методичне забезпечення для проведення моніторингу інноваційно–інвестиційних процесів з перевіркою його адекватності сучасному рівню соціально–економічного розвитку держави;
– розробити комплекс модельних вирішень щодо оцінки ефективності впровадження інновацій та управління інноваційними процесами;
– розглянути алгоритм побудови та розробити методику прогнозування ефективності управління інноваційними процесами для реалізації дієвої моделі економічного зростання і динамічного розвитку підприємств;
– класифікувати багатофункціональні залежності складових адаптивної системи управління інноваційними процесами та розробити схему її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання підприємств;
– здійснити дослідну експериментальну перевірку адекватності розроблених моделей, методів та методик за використання побудованого експериментального ряду інтегральних, узагальнених та агрегованих показників ефективності управління інноваційними процесами.
Об’єктом дослідження є система управління й регулювання інноваційної діяльності на промислових підприємствах, що формує і визначає їх економічне зростання та забезпечує досягнення світових стандартів випуску продукції.
Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні проблеми формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах переробної галузі України.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі для досягнення поставленої мети використані такі загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, як: аналіз та узагальнення теоретичних джерел і наукової літератури, метод економічного аналізу, прогностичний та діагностичний методи, загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, специфічні методи наукового дослідження (згрупування, порівняння, узагальнення економічних показників, наочне відтворення результатів аналізу, коефіцієнтний та індикаторний аналізи), графічний та рейтинговий методи та методи елементарної математики. Серед прикладних методів застосовано такі: порівняльний історичний та логічний кластерний (у обчисленні узагальнених інтегральних показників); факторний. Застосовано економетричні методи: найменших квадратів – для побудови лінійних та експоненціальних трендів; диференціального числення; структурних матриць (для розробки адаптивних моделей розвитку підприємства); аналізу систем; побудови поліноміальних моделей.
Інформаційною базою дисертації є нормативні та законодавчі акти України, матеріали Державного комітету статистики України, інформація комітетів Верховної Ради України з питань інноваційного розвитку, результати обстеження галузей, а також дані статистичного департаменту OCDE щодо динаміки промисловості країн світу, монографії, збірники інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів. публікації, науково–дослідні розробки, дані річних звітів, проектна документація окремих підприємств.
Емпіричною базою дослідження стали результати багаторічних наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто або за його участю, відомий світовий та вітчизняний досвід діяльності у сфері активізації інноваційних процесів на підприємствах.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі теоретико–методологічні та прикладні результати.
Вперше:
– введено у науковий обіг авторське визначення понять: «адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах (АСУІПП)», концептуально-логічна схема якого передбачає реструктуризацію інституційно–ресурсного забезпечення виробництва та оптимізацію управління інноваційними процесами з метою реалізації інноваційно–інвестиційної моделі економічного зростання; а також «РIIТОУ– структура» – як комплекс інноваційно–економічних математичних вирішень – сукупність адекватних об’єкту, що моделюється, (АСУІПП) та інноваційно спрямованому процесу на підприємствах за використання економіко–математичних моделей у взаємозв’язку ланок: «ризик – інвестиції – інновації – технології – оновлення продукції – управління»;
– запропоновано концептуальну модель формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, яка передбачає: 1) виділення на підприємстві автономного підоб’єкту (систему управління інноваційними процесами); 2) класифікацію для АСУІПП цілей її функціонування; 3) обґрунтування орієнтирів і завдань та єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами; 4) вибір ключових факторів впливу для досягнення орієнтиру; 5) розробка методів проектування АСУІПП та побудови ієрархії її складових; 6) визначення необхідного обсягу ресурсів та інструментів шляхом формування пар: «методи формування АСУІПП – ресурси, інструменти», «фактори впливу на АСУІПП – ресурси, інструменти»; 7) опрацювання стратегії функціонування АСУІПП для концентрації зусиль на певних об’єктах;
– сформовано систему показників ефективності управління інноваційними процесами; обґрунтовано їх економічну сутність і прийнятність застосування для підвищення достовірності оцінки та прогнозу; розроблено корегуючі заходи забезпечення економічного зростання підприємств переробної галузі; за комплексами довершених модельних рішень і функціональних залежностей з урахуванням структури потенціалів факторного та системно–універсального функціонування виробничо–економічних систем розроблено методики розрахунку відносних, інтегральних, узагальнених інтегральних та агрегованого показника забезпечення ефективності управління інноваційними процесами.
Удосконалено:
– методологічну схему вирішення проблем досягнення високої інноваційної здатності підприємств та забезпечення ефективності управління інноваційними процесами, в якій, на відміну від існуючих передбачено: неперервність модифікації АСУІПП, зміна поведінки складної структури та її цільових підсистем за рахунок цілеспрямованої реструктуризації адаптивної системи, а несприйнятність щодо руйнівного впливу різноспрямованих факторів досягається на основі інформаційного насичення модельних вирішень інтегрованими показниками економічної динаміки на основі РІІТОУ–структур;
– методику прогнозу ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, в основу якої покладено оптимізаційний підхід до вирішення прогнозно–аналітичних завдань за використання моделей заміщення технологій для побудови комплексу РІІ– та ТОУ–структур, що дозволило побудувати прогноз упереджуючи мікроекономічні показники для досліджуваних об’єктів. На основі використання єдиного критерію оцінки – агрегованого показника – експериментально перевірено адекватність розробленого комплексу модельних рішень та обчислених прогнозів, а за результатами аналізу відхилень визначені умови ефективності дії пропонованих методик;
– методи оцінювання ефективності управління інноваційними процесами на основі єдиного критерію, що на відміну від існуючих реалізуються у взаємозв’язку ланок: рівень ризику – кількість впроваджених інновацій – обсяг необхідних інвестицій – кількість прогресивних технологій – рівень оновлення продукції – оцінка ефективності управління. Це дозволяє комплексно дослідити результати інноваційної діяльності підприємств та мобілізувати їх резерви для підвищення ефективності управління інноваційними процесами;
– методичні підходи до проведення діагностики ймовірних загроз та ризиків, здійснення інноваційних процесів на підприємствах для подолання економічних проблем реалізації інноваційно спрямованих моделей розвитку, які, на відміну від загальноприйнятих, підпорядковані їх системному обґрунтуванню і можуть бути прийнятними для планування, моніторингу і контролю реалізації функцій резервування сировини і ресурсів.
Набули подальшого розвитку:
– інструментарій розроблення інноваційних стратегій розвитку АСУІПП, спрямований на досягнення підприємством системної стійкості й високого рівня ефективності управління інноваційними процесами за рахунок концентрації зусиль на окремих об’єктах і напрямах впровадження нововведень, в якому визначено принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення збалансованого розподілу функцій і адміністративних повноважень та їх ресурсне забезпечення;
– алгоритм побудови оптимізаційної моделі та визначено домінантні показники інноваційно спрямованого зростання підприємств за аналітичними формами економічних функцій характеристик «система–об’єкт» і «об’єкт–аналог» промислового виробництва, який передбачає впровадження АСУІПП за умов реалізації Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах.
Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, що підвищить їхню інноваційну здатність та стійкість економічної системи України в цілому. Практичне значення одержаних результатів дослідження підпорядковане удосконаленню методів формування та запровадження АСУІПП, ранжування та добору інновацій, що стали науковим підґрунтям запропонованої Концепції прискорених циклів інноваційної діяльності. Результати дослідження впроваджено і використано органами виконавчої влади. Концепція управління інноваційними процесами врахована в діяльності окремих підприємств переробної галузі ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів (довідка № 17/2 від 14.02.2008 р.). Методики та інструментальні засоби запроваджені у господарській діяльності ЗАТ ВТШФ «ДАНА» (довідка № 26 від 12.02.2008 р.); ТОВ ТД Українсько–італійське підприємство «Екотекстиль» (довідка № 45/08 від 18.02.2008 р.); ВАТ «Елія» (довідка № 14/7 від 22.02.2008 р.). Результати викладені в лапідарній формі як навчально–методичний матеріал у посібниках для викладання базових дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Менеджмент підприємницької діяльності» (акт ВНЗ Київський національний університет технологій та дизайну від 11.03.2008 р.; Київський економічний інститут менеджменту «Екомен» довідка № 28 від 28.03.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень на основі положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на 9 міжнародних і загальнонаціональних, наукових та науково–практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: «Історія та сьогодення» (березень, 2003 р, м. Тернопіль); Міжнародній науково–практичній конференції «Проблеми фінансово–економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)» (квітень, 2003 р., м. Чернівці); Міжнародній науково–практичні конференції «Сучасні проблеми управління» (листопад, 2003 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (грудень, 2003 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком» (травень, 2004 р. м. Рівне); Міжнародній науково–практичні конференції «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» (травень, 2004 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: «Історія та сьогодення» (червень, 2004 р, м. Тернопіль), Науково-практичній конференції «Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення» (вересень, 2005 р. м. Київ); Міжнародній науково–практичні конференції «Державотворчі процеси і соціально–економічні моделі розвитку України на сучасному етапі» (травень–червень, 2007 р., м. Бердянськ).
Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 13 наукових статей у наукових журналах і збірниках наукових праць (6 – одноосібно); загальний обсяг публікацій – 5,4 друк. арк., з них 9 статей – у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з економічних наук, 4 – у інших наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (145 найменувань), додатків (50 стор.). Основний обсяг дисертації становить 188 стор. комп’ютерного тексту, в тому числі 15 таблиць та 25 рисунків. Із загальної кількості таблиць і рисунків лише 16 займають усю площу сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі розроблено теоретично-методичні й практичні аспекти проблеми забезпечення ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. Дослідження теоретичних і практичних проблем інноваційного розвитку підприємства має спиратися на методологічний апарат економічної теорії з використанням діалектичного методу, синергетичного підходу і концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах. Це відтворено у поглиблені понятійного апарату, розробці Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах, побудові Адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах та розробці методики оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. Результати дослідження уможливили висновки теоретичного та науково-практичного спрямування, основними з яких є такі.
1. Доведено, що проблема забезпечення ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах залишається мало дослідженою як в економічній теорії, так і в економіці й управлінні підприємствами легкої промисловості. Більшість представників класичної наукової думки і сучасні вчені не розглядають дану проблематику як невід'ємну структурно-функціональну частину відновлення інноваційної здатності виробничо-економічних систем та розвитку системи їх економічної безпеки. Тому в роботі доведено необхідність створення Адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах – АСУІПП – з метою досягнення високої інноваційної здатності підприємств та реалізації інноваційно-інвестиційної української моделі економічного зростання.
2. Простежено сутність, зміст та логіку взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики. Визнано, що досягнення високої інноваційної здатності та активізація інноваційних процесів на підприємствах на рівні самодостатнього забезпечення соціально-економічного ефекту є новим напрямом наукового осмислення основ загальної теорії управління та інноватики. Базові положення теорії управління та інноватики розглядаються як можливість створення Адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, забезпечення органічності й результативності її функціонування, розглянутих з позицій активізації інноваційно-спрямованого спірально-циклічного прискореного розвитку виробництва при запроваджені системи економічних, техніко-технологічних та організаційних заходів, схем мікроекономічного регулювання, спрямованих на активізацію інноваційних процесів, оптимізацію й оновлення технологічних режимів і отримання максимального ефекту від впровадження інновацій.
3. Здійснено систематизацію категоріального апарату та системне поєднання основних категорій теорії інноватики, оскільки реалізація однієї з них не вирішує проблеми активізації інноваційних процесів у цілому. На основі аналізу теоретичних підходів до визначення сутності інновацій обґрунтовано розуміння інновації як процесу змін, спрямованого на удосконалення об'єктів (систем), що дозволяє розглядати організаційні нововведення як особливий вид інновацій, що реалізують досягнення науково-технічного прогресу. Визначено і науково обґрунтовано поняття здійснення інноваційної діяльності як внутрішньо організаційного інноваційного процесу, що характеризується наявністю якісних і кількісних перетворень у структурних, процедурних і виробничих елементах системи управління підприємством, спрямованих на підвищення ефективності його функціонування шляхом поліпшення якості управлінських рішень.
4. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат класичної теорії економіки та управління підприємством у сфері активізації інноваційних процесів. Уточнено визначення змісту поняття «інновація» та «інноваційний процес», які мають багато спільного з традиційними економічними категоріями: по-перше, має чітко визначений економічний зміст в історії економічної науки; по-друге, має категоріальний статус до понятійного апарату теоріїї інноватики.
5. У дисертації поглиблено сутність і вдосконалено функції складних багатокомпонентних виробничо-економічних систем та процедуру їх конструювання. У межах теоретико-концептуального підходу до вирішення проблем управління інноваційними процесами на підприємствах, запропоновано вихідне категоріальне поняття теорії інноватики, яким є «Адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах – АСУІПП». АСУІПП розглядається як сукупність складових багатокомпонентної системи та їх потенційних можливостей, структурованих відповідно до виконання специфічних функцій з управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах під впливом ресурсно-функціональних механізмів, взаємопов’язаних засобами, заходами й безперервними процесами різної природи, за яких гарантується побудова комплексу інноваційно-економічних вирішень як сукупність адекватних об’єкту, що моделюється (АСУІПП), та інноваційно спрямованому процесу економіко-математичних моделей у взаємозв’язку ланок: «ризик – інвестиції – інновації – технології – оновлення продукції – управління», збалансоване функціонування та динамічне інноваційно-спрямоване зростання підприємства досягається завдяки максимальний захист його економічних інтересів.
6. Проаналізовано існуючі методи визначення критеріальних показників оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю підприємств. Доведено, що існуючі методи оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, стосуються аналізу ефективності використання окремих видів виробничих ресурсів, що ускладнює порівняння інноваційних процесів, аналіз і прогнозування показників інноваційності у виборі варіантів управлінських рішень.
7. Обґрунтовано методичні підходи до оцінки та прогнозування ефективності управління інноваційними процесами на основі системного аналізу з визначенням єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами, узагальнено досвід побудови математичних моделей, використано фактори зв’язку методів прогнозування і оптимізації, які синтезують різні напрями моделювання, що зумовлює розробку в науковому дослідженні комплексу імітаційних схем та математичних моделей.
8. Сформовано концептуальні підходи до проектування та функціонування сучасної системи управління інноваційними процесами у виробничо-економічних системах. Розроблено Концепцію управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах, що реалізується шляхом досягнення встановлених цілей, а саме: самозбереження промислових підприємств; забезпечення цілісності, стабільності їхнього розвитку; збереження економічної системи на засадах домінування інноваційних процесів та забезпечить ефективне використання потенціалів системного, універсального функціонування. Побудовано Адаптивну систему управління інноваційними процесами на підприємствах і схему її функціонування з обґрунтуванням ієрархії її цільових складових.
9. Запропоновано враховувати ключові фактори, що можуть впливати на перебіг процесу оновлення продукції з метою ефективної організації процесу управління інноваційними процесами на підприємстві. Тому пропонується використовувати класифікацію факторів, які впливають на процес оновлення продукції. Використання зазначених факторів впливу значно активізує роботу підприємства, виводить його на більш елітні та вигідні ринки, а також задовольняє потреби споживачів та соціально-економічні потреби держави. Застосування класифікації факторів впливу на оновлення продукції допоможе запобігти впливу негативних факторів, або принаймні значно зменшить їх вплив, та сприятиме залученню впливу позитивних факторів. Запропоновані джерела оновлення продукції дозволяють підприємству активізувати процес оновлення.
10. Проаналізовано функціонування промисловості України, наукоємність ВВП за останні роки – найвагоміших показників, що характеризують рівень суспільних витрат на науково-технічну інноваційну діяльність у загальному балансі національного господарства. Останнім часом наукоємність ВВП України постійно знижувалася (у 1993 р. –1,81 %, у 2006 р. – 1,10 %), а витрати на інноваційну діяльність становили лише 1,2 % ВВП. Основними факторами погіршення наукоємності є недостатнє фінансування як держави, так і приватного сектору.
11. Простежено тенденцію зміни інноваційної активності підприємств. У 2006 р. інноваційною діяльністю займалося 1193 підприємства, а у 2005 р. кількість інноваційно-активних підприємств знизилася на 166. Значно впливають на підвищення інноваційної активності підприємств технополіси та технопарки, взаємозв’язки між вищими навчальними закладами та підприємствами-виробниками, які мають можливості та бажання використовувати знання та досвід вищих навчальних закладів. Сьогодні таких зв’язків практично немає, оскільки вищі навчальні заклади та підприємства не співпрацюють. Розробки інновацій вищих навчальних закладів якщо і потрапляють на підприємства, то їх використання виявляється вже неефективним і нерентабельним, оскільки з моменту розробки інновації до впровадження її у виробництво минає надто багато часу.
12. Вивчено сучасний стан розвиненості потенціалів факторного та системного-універсального функціонування промислових підприємств. Доведено, що Україна має величезний науково-технологічний, інтелектуальний та, практично не задіяний, інноваційний потенціали. Сучасний стан інноваційної ситуації в Україні характеризується двома ознаками: наявністю фундаментальної й технологічної основи, кваліфікованих наукових кадрів; слабкою орієнтованістю цих важливих складових національного багатства на реалізацію конкретних інновацій.
13. Здійснено діагностику ймовірних загроз та ризиків інноваційних процесів на промислових підприємствах. Запропоновано концептуальну схему процесу управління ризиками інноваційної діяльності та класифікацію ризиків відповідно до видів діяльності, що уможливить в управлінні інноваційною діяльністю знаходити правильні компромісні рішення щодо зниження ступеня ризику.
14. Обґрунтовано необхідність адаптації міжнародного досвіду управління, активізації інноваційних процесів та впровадження високотехнологічної продукції в сучасних умовах господарювання. Різниця між економічним розвитком України та інших держав є досить суттєвою, тому потрібно не копіювати їх досвід, а розробити єдину комплексну державну програму розвитку інноваційної діяльності, створити найбільш сприятливі умови для розвитку інновацій. Розроблено алгоритм реалізації авторської політики активізації та стимулювання інноваційних процесів на підприємствах. Використовуючи зазначене, можна значно покращити розвиток економіки країни.
15. Запропоновано використовувати єдиний критерій оцінки інноваційного розвитку держав – коефіцієнт інноваційності. Під час аналізу побудовано моделі інноваційного розвитку держави. Перевагою запропонованих моделей та коефіцієнту інноваційності є те, що вони характеризують ефективність та активізацію інноваційної діяльності в державі в цілому. Це значно спрощує аналіз інноваційної діяльності в державі, оскільки використовується єдиний коефіцієнт інноваційності. Дані, отримані під час аналізу, можуть використовуватися у прогнозуванні розвитку інноваційної діяльності в державі в майбутньому.
16. Запропоновано для оцінки ефективність управління інноваційними процесами на підприємствах використовувати РIIТОУ–структури, економіко-математичних моделей, єдиних критеріїв оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. За результатами аналізу РIIТОУ–структур ефективності управління інноваційними процесами та економіко-математичних моделей МЗТ, можна оптимізувати основні показники ефективності інноваційної діяльності підприємства. За допомогою розробленої та обґрунтованої у дисертаційному дослідженні методики оцінки ефективності управління інноваційними процесами можна визначити найефективніші технології для впровадження, а також обґрунтувати доцільність впровадження нововведень на підприємстві. Модельні вирішення сприяють обґрунтуванню управлінських рішень щодо вибору інновацій та прогнозування їх результативності на основі єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами.
17. Запропоновану систему економічних моделей (РIIТОУ–структур) використано для оцінки ефективності заходів щодо активізації рівня ефективності інноваційної діяльності методом експресаналізу, що забезпечує безперервність технікоекономічного прогнозування на підприємстві та дозволило розробити методики вибору варіантів управлінських рішень. Запропонована матриця зусиль зазначає місця концентрації зусиль у процесі управління інноваційними процесами. Здійснено експериментальну перевірку розробленого комплексу моделей РІІТОУ–структури та обчислених прогнозів за допомогою оригінального пакету програмного забезпечення MINergo v.2 у складі авторської підсистеми моніторингу.
18. Побудовано адаптивну АСУІПП та розроблено схеми її функціонування на засадах реалізації Концепції прискорених циклів інноваційної діяльності. Визначено цільові підсистеми, показано взаємозв’язок між ними, описано багатоцільові та спеціальні функції й завдання з обґрунтуванням взаємодії та зв’язку між її підсистемами АСУІПП.
19. Обґрунтовано необхідність використання інформаційно-методичного та програмного забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів, з перевіркою їх адекватності сучасному рівню соціально-економічному розвитку. Розроблено основні наукові положення моніторингу інноваційних процесів та їх прогнозування, що виконуються перманентно у замкненому циклі зі збільшенням вимог до технологічного оновлення підприємств. Їх перевагами є: активізація інноваційних процесів, отримана за рахунок системного ефекту від перехресного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на дану сферу діяльності підприємства; урахування рівня технічної підготовки виробництва та соціальних стандартів якості життя; бажаного й можливого зростання випуску наукоємної продукції за урахування фактичного потенціалу.
20. Сформовано методичну базу, що є основою для вирішення питань, пов'язаних з розробкою комплексного механізму управління процесом інноваційної діяльності в системі інноваційного менеджменту підприємства. Досліджено протиріччя, що виникають під час інноваційної діяльності на підприємствах, а це сформулювало положення про тісний взаємозв'язок науково-технічних і організаційних нововведень та визначальної ролі останніх у системі інноваційного менеджменту підприємства. Зазначене сприяє виявленню можливостей підвищення ефективності інноваційних процесів завдяки удосконаленню управління інноваційною діяльністю. Визначено, що найважливішою проблемою під час інноваційної діяльності, котра знижує ефективність управління нею, є опір. Запропоновано методичний підхід до управління інноваційною діяльністю на основі моніторингу рівня готовності підприємства до її здійснення.
21. Запропоновано методику прогнозування принципового характеру, що дозволяє порівняно просто оцінити показник ефективності інноваційної діяльності окремого підприємства та у галузі в цілому. Обираючи заходи щодо підвищення рівня ефективності інноваційної діяльності, враховується тривалість впровадження та експлуатації інновації. Причому вибір інновації здійснюється під час оптимальної кон'юнктури на ринку. Оцінювання-прогнозування на основі РIITOУ–структур має такі особливості: а) для оцінки і прогнозу ефективності інноваційної діяльності застосовують одні й ті самі економіко-математичні моделі з мінімальною кількістю вихідних даних; б) використовують однакову методику розрахунку показників ефективності (якщо за результатом прогнозу є кількісні параметри підвищення/зниження рівня ефективності управління інноваційними процесами; в) на основі отриманих значень показників ефективності інноваційної діяльності здійснюють класифікацію нововведень для визначення найбільш перспективних шляхів розвитку підприємства чи галузі в цілому; г) прогнозування економічних показників промисловості за зазначеною методикою дає змогу не впроваджувати неефективні інновацій; д) запропоновані методи оцінки та прогнозу ефективності можливо застосовувати також і у фінансовому чи технологічному аудиті підприємств; і) підвищується достовірність довгострокового прогнозу, визначається оптимальна ефективність досягнутого результату, зазначена методики передбачає поглиблений аналіз процесів впровадження інновацій; к) експериментальна перевірка комплексу економічних моделей дозволяє здійснити варіанти прогнозів основних економічних показників інноваційної діяльності промисловості.
22. Основні наукові результати дослідження дають підставу запропонувати практичні рекомендації для керівників підприємств і об’єднань різних форм власності, а саме: а) сформувати умови для запровадження АСУІПП у легкій промисловості, що забезпечить синергетичний ефект, охопить велику сукупність факторів і факторів впливу на інноваційні процеси, перетворюючи у дієвий процес оцінку та прогноз (з урахуванням стратегічного потенціалу), контроль за відхиленнями, корегування загальних/специфічних вимог, оптимізацію стратегії управління і розвитком АСУІПП; б) запровадити удосконалену систему моніторингу інноваційних процесів на підприємствах легкої промисловості відповідно із запропонованою структурою об’єктів моніторингу в АСУІПП; в) застосувати замкнений спірально-циклічний неперервний підхід згідно авторської Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах для формування і опрацювання: ключових компонент у Державних програмах прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України в цілому, легкої промисловості та її підприємств зокрема.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Уемов А. И. Системный подход и общая теория систем / Авенир Іванович Уемов. – М. : Мысль, 1978. – 272 с.
2. Тюхтин В. С. Система. Симметрия. Гармония / под ред. В. С. Тюхтина, Ю. А. Урманцева. – М. : Мысль, 1988. – 315 с.
3. Гречан А. П. Інноваційний розвиток легкої промисловості України: Монографія / Алла Павлівна Гречан. – К. : КНУТД, 2004. – 268 с.
4. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 № 40-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2002. – № 36. – 266 с.
5. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / [ред. С. В. Мочерний та ін.]. – Львів: Світ, 2005. – Т. 1, 616 с.
6. Абалкін Л. Стратегия России: взгляд в завтрашний день (методологические размышления). / Л. Абалкін // Экономист. – 2003. – № 7. – С. 3–9.
7. Уткин Э. А. Инновационный менеджмент / Э. А. Уткин, Г. И. Морозова, Н. И. Морозова. – М. : АКАЛИС, 1996. - 208 с.
8. Бирман Г. Экономический анализ инвестиционных проектов / [Г. Бирман, С. Шмидт] ; ред. пер. с англ. Л. П. Белых. — М. : "Банки и биржи", 1997. – 613 с. – (Издательское объединение "ЮНИТИ")
9. Гольдштейн Г. Я. Инновационный менеджмент: учебное пособие / Георгий Яковлевич Гольдштейн. Таганрог : ТРТУ, 1998. 132 с.
10. Алимов О. М. Стратегічний потенціал – сукупні можливості національної економіки по досягненню цілей збалансованого розвитку О. М. Алимов, В. В. Микитенко // Продуктивні сили України. Наук.–теор. екон. ж-л. К. : – РВПС НАН України, 2006. – № 1. – С. 135–151.
11. Ігнатьєва І. А. Метологічні аспекти управління стратегічним потенціалом підприємства / І. А. Ігнатьєва // Проблеми науки. – 2005. – № 1. – С. 8
12. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки ; [пер, с англ.; под ред. и вступ, статья А. А. Рывкина]. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 366 с.
13. Микитенко В. В. Формування комплексної системи управління енергоефективністю в галузях промисловості: Монографія / Вікторія Володимирівна Микитенко. – К. : Укр. вид.-поліг. компанія “Екс.Об.”, 2004. – 336 с.
14. Лубенець С. В. Автоматизація контролю якості та класифікації пальників газорозрядних джерел світла в процесі їх виготовлення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.13.07 «Автоматиз. процесів керування» / С. В. Лубенець. – Кіровоград, 1999. – 17 с.
15. Савченко А. В. Зкономические методы управлення инновационными процессами / Александр Владимирович Савченко. – К. : Вища школа, – 1990. – 180 с.
16. Методика определения экономической эффективности использования в народном хозяйстве новой техники, изобретений и рационализаторских предложений / [основные положення]. – М. : ГНТК СССР. 1977. – 15 с.
17. Прогнозирование и оценки научно-технических нововведений / [Г. М. Добров, А. А. Коренной, В. Б. Мусиенко и др.] ; отв. ред. В. Б. Мусиенко. – АН УССР – К. : Наукова думка, 1989. – 280 с.
18. Хачатуров Т. С. Типовая методика определения экономической ефективности капитальных вложений / Тигран Сергеевич Хачатуров. – М. : Экономика, 1969. – 15 с.
19. Методические рекомендации по оценке еффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования. – М. : НПКВЦ «Теринвест», 1994. – 80 с.
20. Шкіль О. П. Концепція прогнозирования макроекономических показників у процесі реформ. N-мірний простір / О. П. Шкіль // Економіка України. – 1999. – № 6. – С. 88–89.
21. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: навч. посібник / Юрій Миколайович Бажал. – К. : Заповіт, 1996. – 240 с.
22. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / [ред. С. В. Мочерний та ін.]. – Львів: Світ, 2005. – Т. 2, 597 с.
23. Гращенко І. С. Оновлення продукції підприємства в сучасних умовах господарювання / І. С. Гращенко, М. М. Мартиненко // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: зб. наук. праць № 4 (Спецвипуск) – Київ. 2005. – С. 98–100.
24. Мочерний С. В. Синергітичний підхід в економічному дослідженні / Степан Васильович // Еканоміка України. – 2001. – № 5. – С. 44–51.
25. Хаген Г. А. Синергетика (пер. с англ.) / Герман Август Хаген – М., 1985. – С. 148 - 161
26. Назаретян А. П. Синергетика в гуманитарном знании: предварительные итоги / Акоп Погосович Назаретян // Общественные науки и современность. – 1997. – № 2. – С. 93.
27. Микитенко В. В. Науково-методологічні засади кількісної оцінки та вибору варіантів нововведень / Вікторія Володимирівна Микитенко // Проблеми науки. – 2006. – № 9. – С. 2–9.
28. Савина Г. Г. Подход к моделированию процессов адаптивного функционирования производственных систем в контексте их экономической политики / Галина Григорівна Савіна // Економист. – 2003. – № 8. – С. 38–40.
29. Інноваційні інструменти постійного покращення діяльності вітчизняних підприємств / О. І. Гарафонова. - // Економіка підприємства: теорія та практика : зб. матеріалів II Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 13-14 берез. 2008 р. / Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. - К., 2008. - С. 406-408.
30. Савіна Г. Г. Методологія і практика формування соціально-економічної політики на підприємствах легкої промисловості / Галина Григорівна Савіна – Херсон : Херсонський державний технічний університет. – 2004. – 320 с.
31. Азарсков В. М. Адаптивне управління динамічним об’єктом за наявності нерегулярних збурень на основі методів поточної функціональної ідентифікації / В. М. Азарсков, Л. С. Житецький, О. А. Сущенко // [зб. наук. праць “Вісник НАУ”. Вип.1.] К: 2005 – С. 35–41.
32. Пригожин А. И. Дезорганизация : причины, виды, преодоление / Аркадий Пригожин. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 400 с. – (Синергичная организация).
33. Савіна Г. Г. Методологія і практика формування соціально економ. Політики на підприємствах легкої промисловості: Монографія. / Галина Григорівна Савіна – Херсон : Херсонський Державний технічний університет, 2004. – 300 с.
34. Ігнатьєва І. А. Стратегічний менеджмент: теорія, методологія, практика: Монографія / Ірина Анатоліївна Ігнатьєва. – К.: Знання України, 2005. – 250 с.
35. Микитенко В. В. Інноваційна модель аналізу та прогнозу ефективності галузей і технологій. / Вікторія Володимирівна Микитенко. – Проблеми науки. – 2002. – № 4. – С. 37–41.
36. Позиционирование стратеги и политики в механизме управления промышленным предприятием / Галина Григорьевна Савина // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2004. – Ч. 2. – С. 773–776.
37. Економіка й організація інноваційної діяльності: [Підручник] / [О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.] ; під ред. проф. О. І. Волкова, проф. М. П. Денисенко. [2-е вид.]. – К. : 2005. – 424 с.
38. Микитенко В. В. Прогноз економічного зростання національного господарства при активізації його інноваційного розвитку / Вікторія Володимирівна Микитенко. // „Украина – Латвія – Бєлоруссия – ЕС: Современное состояние и перспективы”. [сб. материалов междунар. научно-практического семинара.] – Херсон – Рига – Гомель: Херсон, ПП Вишемирский, 2007. – С. 210 – 218
39. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2005. – 360 с.
40. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2006. – 340 с
41. Юркевич О. М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності / О. М. Юркевич // Фінанси України. – 2004. - № 6. - С. 106–112.
42. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2004.
43. Державний комітет статистики України [Експрес-випуски Держкомстату України] : [Електронний ресурс] – Режим доступу до експрес-витусків http://www.ukrstat.gov.ua/express/expres_u.html
44. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2002. – 625 с.
45. Основні економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності за 2006 р. : [Стат. Бюлетень]. – К. : Держкомстат України, 2007. – 232 с.
46. Борщ Л. М. Iнвестицiї в Українi : стан, проблеми i перспективи [Текст] / Л. М. Борщ. – К. : Знання, 2002. - 318 с.
47. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2003. – 340 с.
48. Основні економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності за 2005 р. : [Стат. Бюлетень]. – К. : Держкомстат України, 2006. – 221 с.
49. Онишко С. В. Фінансовий потенціал економічного розвитку економіки // Фінанаси України. – 2003. № 6. - С. 67-74.
50. Гращенко І. С. Роль і значення інноваційних технологій у створенні якісно нової конкурентоспроможної продукції / І. С. Гращенко : Науковий вісник буковинського державного фінансово-економічного інституту. Збірник наукових праць. Вип. 4: Економічні науки. – Чернівці, 2003. – С. 27-28
51. Тимощук А. С. Патентні інновації та економічний розвиток / А. С. Тимощук // Розбудова держави.- 1998.- № 11/12. - С. 9-11.
52. Денисюк В. А. Розвиток інноваційних територіальних структур як важливої складової української інноваційної системи / В. А. Денисюк // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. – № 7–8, – С. 43–48.
53. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: Монографія. С. В. Онишко – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 434 с.,
54. Перлаки И. Нововведения в организациях. / И. Перлаки – М. : Экономика, 1980. – 414 с
55. Пригожин А. И. Методы развития организаций. / Аркадий Пригожин – М. : МЦФЭР, 2003. – 863 с.
56. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность / Д. И. Кокурин. – М. : Экзамен, 2001. – 575 с.
57. Вітлінський В. В. Ризик у менеджменті / В. В. Вітлінський, С. І. Наконечний. – К. : ТОВ «Борисфен-М», 1996. – 245 с.
58. Евланов Л. Г. Теория и практика принятия решений / Леонид Евланов. – М. : Экономика, 1984. – 175 с.
59. Литвак Б. Г. Экспертная информация / Б. Литвак. – М. : Соврадло, 1982. – 160 с.
60. Вітлінський В. В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику / Вальдемар Володимирович Вітлінський. – К. : ДЕМІУР, 1996. – 212 с.
61. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / [О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.] ; під ред. проф. О. І. Волкова, проф. И. П. Денисенко. –К. : ВД «Професіонал», 2004. – 960 с.
62. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент: Учебник / Раис Ахметович Фатхутдинов [4-е изд., перераб. и доп.] – СПб. : Питер, 2004. – 400 с.
63. Медынский В. Т. Инновационное предпринимательство / В. Т. Медынский, Л. Г. Шаршукова. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 230 с.
64. Гриньова В. М. Функціонально-вартісний аналіз в інноваційній діяльності підприємства: Монографія. / Валентина Миколаївна Гриньова – Харків : Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2004. – 128 с.
65. Сизоненко В. О. Сучасне підприємництво: довідник / В. О. Сизоненко. – К. : Знання – Прес, 2007. – 440 с.
66. Гарафонова О. І. Реінженірінг бізнес процесів як основа вдосконалення діяльності вітчизняних підприємств / Ольга Іванівна Гарафонова [Вісник Хмельницького національного університету. Том 2. Економічні науки.] 2006. – № Т. 2 (81). – 200 с. – с. 162–165.
67. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки / Дмитрий Сахал [пер, с англ.; под ред. и вступ, статья А. А. Рывкина]. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 366 с.
68. Гуменюк А. М. Стратегія пошуку українськими підприємствами пріоритетних зовнішніх ринків збуту / А. М. Гуменюк. // Економічний часопис. – 1998. – №11–12. –С. 28–32
69. Ващук Я. П. патентний повірений України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сторінки: http://patent.km.ua/ukr/pages/i11
70. Буднікевич І. М. Становлення регіонального ринку інновацій в Україні / І. М. Буднікевич, І. М. Школа; Ін-т регіональних досл. НАН України. – Чернів.: Зелена Буковина, 2002. – 200 с.
71. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. / [Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук] – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
72. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. / Олена Олександрівна Лапко – К. : ІЕП НАНУ, 1999. – 251 с.
73. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики : [наук. вид. / під ред. Б. А. Малицького]. – К. : Укр ІНТІ, 2001. – 201 с.
74. Корсак К. Наука й освіта на теренах об'єднаної Європи / К. Корсак, Л. Юрчук // Науковий світ : Щомісячний науково-популярний журнал-ревю. – 2003. – №11 (64). – С. 6–7
75. Каверина Э. Ю. Высшее образование в США: источники финансирования / Э. Ю. Каверина. – // США. Канада: Экономика-Политика-Культура. – 2003. – №7. – С. 87–105.
76. Inzelt Annamária (2002): Restructuring and Financing R_d New Partnership, in : forthcoming Varga Attila – Szerb László (ed.) 2002 : Innovation, Entrepreneurship and Regional Economic Development, University of Pécs, Faculty of Business and Economics Pécs, 2002. – 326 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до журн. : http://www.insme.info/documenti/szerb-varga.pdf
77. Инновации и экономический рост. – М.: Наука, 2002. – 377с.
78. Потенціал України та його реалізація // Аналітичний звіт „Розбудова спроможності до аналізу соціально-економічних результатів і потенціалу в Україні”. У 2 т. – т. 1 – К. : Міжнародний центр перспективних досліджень. – 2008. – 110 с.
79. Потенціал України та його реалізація // Аналітичний звіт „Розбудова спроможності до аналізу соціально-економічних результатів і потенціалу в Україні”. У 2 т. – т. 2 – К. : Міжнародний центр перспективних досліджень. – 2008. – 56 с.
80. Проблеми науки / [під ред. В. П. Семеноженко]. – К. : – Київ ЦНТЕІ. – 2007. – № 7. – 52 с.
81. Commision comments on research infrastructures and the ERA // Cordis focus Supplement. – 2001. – N 169. – P. 1–2.
82. Фірстов С. На шляху до створення єдиного європейського дослідницького простору [Електронний ресурс] / [С. Фірстов, Е. Бордюк, Д. Левіна, Т. Патрах, Л. Чернишев] Вісник НАН України, 2002. – № 9. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/All/herald/2002-09/index.htm
83. Фірстов С. Рамкові програми євросоюзу в контексті створення єдиного наукового європейського простору [Електронний ресурс] / [С. Фірстов, Д. Левіна, Т. Патрах, Л. Чернишев] Вісник НАН України, 2003. – № 5. – С. 33 – 37. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/portal/all/herald/2003-05/6.htm
84. Ляшенко В. И., Хахулин В. В. Экономико-правовое обеспечение развития субъектов малого предпринимательства (зарубежный опыт и перспективы его использования в Украине) / В. И. Ляшенко, В. В. Хахулин. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины; ООО “Юго-восток, Лтд”, 2001. – 456 с.
85. European Innovation Scoreboard // Сomparative analysis of innovation performance / [Електронний ресурс] – 2006. – N 46. – P. 34 – 45. – Режим доступу до журн. : http://www.proinno-europe.eu/doc/EIS2006_final.pdf
86. Дагаєв А. Налоговое стимулювання інновацій в підприємницькому секторі економіки / А. Дагаєв // Проблеми теорії і практики управління. – 2004. – №3. – С. 80–86.
87. Економіка знань та її перспективи для України / [за ред. акад. НАН України В.М. Гейця]. – К. : Ін-т екон. прогнозув., 2005. – 168 с.
88. Статистичний щорічник України за 2006 рік. [за ред. О. Г. Осауленка, Державний комітет статистики України]. - К. : Техніка, 2003. - 361 с.
89. Статистичний щорічник України за 2003 рік. [за ред. О. Г. Осауленка, Державний комітет статистики України]. - К. : Консультант, 2004. - 363 с.
90. Гращенко І. С., Микитенко В. В. Управління інноваційним розвитком держави: аналіз та перспективи / І. С. Гращенко, В. В. Микитенко // [Державотворчі процеси соціально-економічної моделі розвитку України на сучасному етапі: Зб. наук. ст.: у 2-х т.] – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2007. – Т.1. – ч.1. – С. 112–119.
91. Гращенко І. С., Микитенко В. В. Розроблення концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності / І. С. Гращенко, В. В. Микитенко // Економіка і держава. – Київ, 2008. – № 4. – С. 28–36.
92. Гращенко І. С., Микитенко В. В. Адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах / І. С. Гращенко, В. В. Микитенко // Проблеми науки. – Київ, 2008. – № 4. – С. 43–54.
93. Гращенко І. С. Аналіз методів менеджменту якості. Праці Четвертої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених [Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Част. 1.] / [ред. кол. А. Б.Ступін, І. А. Александров та ін.] – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 66–68.
94. Гращенко І. С. Процес розробки та сертифікації системи управління якістю у відповідності до міжнародних стандартів. [Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Вип. 7.] – Тернопіль: В-во «Підручники і посібники», 2003. – С. 59-63.
95. Гращенко І. С. Концепція «шести сигм» – шлях до ефективного управління організацією. [Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми управління»: Частина 2] / [Уклад. : Б. В. Новиков, І. І. Федорова та ін.] – К. : ІВЦ «Політехніка», 2003. – С. 175-176.
96. Гращенко І. С., Розробка нових видів продукції – шліх до зміцнення конкурентних позицій підприємства / І. С. Гращенко, М. М. Мартиненко // [Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка: проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком. // Збірник наукових праць. Випуск 2 (26) частина ІІ,]. – Рівне, 2004. – С. 199–203.
97. Гращенко І. С. Процесний підхід – шлях до ефективного управління організацією. [Труды Одесского политехнич.еского университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам.- Одесса]. 2004. – Спецвыпуск: в 3-х т. – Т. 3. – С. 50–54.
98. Гращенко І. С. Реінженірінг системи управління на підприємстві / І. С. Гращенко, В. В. Чернега. / Галицький економічний вісник – №2 (6), 2005. – С. 86–93.
99. Гращенко І. С. Проблеми впровадження системи управління якістю на підприємствах України / Ірина Семенівна Гращенко // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” / 24 березня 2003 р., м. Тернопіль. – Тернопіль, 2003. – 207с., С. 105.
100. Гращенко І. С., Чернега В. В. Процес впровадження системи управління на підприємстві / І. С. Гращенко, В. В. Чернега // Тези доповідей ІІ міжнародної наукової конференції “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: “Історія та сьогодення”. – м. Тернопіль, 10 -11 червня 2004 р. – Тернопіль, 2004. – С. 98.
101. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Б. Санто [пер. с венг.]. – М. : Прогресс, 1990. – 230с.
102. Шумпетер Й. Теория экономического развития: Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры / Йозеф Шумпетер. – М. : Прогресс, 1982. – 456 с.
103. Туган-Барановский М. И. Избранные сочинения / Михаил Иванович Туган-Барановский [в 2 т.] / Донецкий гос. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского / Л. И. Дмитриченко (науч. ред. и вступ. ст.) — Донецк : ДонГУЭТ, 2004. – Т. 2 : Основы политической экономии. – 685с.
104. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями / Б. Твисс [пер. с англ.]. – М. : Экономика, 1989. – С. 21.
105. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України : монографія / Д. М. Черваньов, Л. І. Нейкова. – К. : "Знання", КОО, 1999. – 514 с.
106. Янковский К. П. Введение в инновационное предпринимательство / К. П. Янковский – СПб. : Питер, 2004. 210 с.
107. Заболоцький Б. Ф. Перехідна економіка / Б. Ф. Заболоцький [Посібник.] – К. : Вид. центр „Академія”, 2004. – 512 с.
108. Лапко О. О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні / Олександр Олександрович Лапко // Економіка і прогнозування. – 200