ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В ЕПОХУ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧЕЧЕЛЬ Олег Миколайович

УДК 351.82:334.012.24(477)

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
В ЕПОХУ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ЮРЧИШИН Василь Володимирович,
доктор наук з державного управління, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ЯК НАУКОВОЇ ПРОБЛЕМИ
1.1. Генезис наукового уявлення про зміст і сутність економічної політики держави 19
1.2. Мета та завдання економічної політики держави 38
1.3. Світовий досвід формування моделей і систем державного регулювання економічної політики 48
Висновки до розділу 1 83
РОЗДІЛ 2 СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
2.1. Методологічні підходи до вивчення змісту й сутності економічної політики держави 87
2.2. Чинники, що впливають на формування економічної політики держави 99
2.3. Економічний потенціал країни, як підґрунтя її участі у міжнародному поділі праці 112
2.4. Законодавство країни у підтримці зовнішньоекономічної діяльності 133
Висновки до розділу 2 145
РОЗДІЛ 3 ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
3.1. Оцінка ефективності державного управління природно–ресурсним потенціалом 148
3.1.1. Земельні, водні та лісові ресурси
3.1.2 Мінерально–сировинний комплекс
3.1.3. Загальні тенденції розвитку сукупності видів економічної діяльності України
3.2. Державна політика розвитку людського потенціалу 148175
192

203
Висновки до розділу 3 240
РОЗДІЛ 4 ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
4.1. Ринок сировинних товарів 246
4.2. Ринок сільськогосподарських товарів 265
4.3. Ринок інтелектуальної продукції 290
4.4. Ринок капіталів та можливості доступу до інвестиційних ресурсів 309
Висновки до розділу 4 320
РОЗДІЛ 5 ПРІОРИТЕТНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
5.1. Напрями державної політики з утвердження позитивного іміджу країни 326
5.2. Інтеграційні можливості України 347
5.3. Критерії оцінки добробуту населення, його показники 368
5.4. Формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення країни 398
Висновки до розділу 5 418
ВИСНОВКИ 425
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 435
ДОДАТКИ 481

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПК Агропромисловий комплекс
АСЕАН Асоціація держав Південно–Східної Азії
АТЕС Азіатсько–Тихоокеанське економічне співробітництво
АТР Азіатсько–Тихоокеанський регіон
ВВП Внутрішній валовий продукт
ВПК Військово–промисловий комплекс
ГАТТ Генеральна угода з тарифів і системи торгівлі у світі
ГУАМ Регіональне об’єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова
ЄБРР Європейський банк реконструкції та розвитку
ЄЕП Єдиний економічний простір
ЄІТ Європейське інноваційне табло
ЄС Європейський Союз
ЗВТ Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС
ЗЕД Зовнішньоекономічна діяльність
ІЛР Індекс людського розвитку
МБРР Міжнародний банк реконструкції та розвитку
МВФ Міжнародний валютний фонд
МС Митний союз
МСП Малі та середні підприємства
НАТО Північноатлантичний Альянс
НДДКР Науково–дослідні та дослідно–конструкторські роботи
НІК Нові індустріальні країни
НІС Національна інноваційна система
ОЕСР Організація економічного співробітництва і розвитку
ОРСП Оптові ринки сільськогосподарської продукції
ОЧЕС Організація Чорноморського економічного співробітництва
ПІІ Прямі іноземні інвестиції
ПРООН Програми розвитку ООН
РКК Ракетно–космічний комплекс
САП Спільна аграрна політика
СБ Світовий банк
СВП Сукупний вимір підтримки
СЕБТА Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю
СНД Союз незалежних держав
СОТ Світова організація торгівлі
СР Спільний ринок
ТНК Транснаціональні корпорації
ТСВ Технологічний спосіб виробництва
Укрзовнішінвест Національне агентство України з іноземних інвестицій та розвитку
УПС Угода про партнерство та співробітництво
ФАО (FAO) ООН Всесвітня сільськогосподарська і продовольча організація ООН
ЦЄІ Центральноєвропейські ініціативи
ЦРТ Цілі розвитку тисячоліття
ЦСЄ Центрально–Східна Європа
ЧБРР Чорноморський банк реконструкції та розвитку
ЮСІА Інформаційне агентство США
NGRC Національний центр вивчення громадської думки

ВСТУП

Актуальність теми. Економічна політика є однією з головних сфер діяльності державної влади. Від ефективності державного управління значною мірою залежать діловий та інвестиційний клімат у країні, її імідж у світовому економічному просторі, оптимальний розподіл ресурсів і перерозподіл доходів, стабільність політичного, економічного та суспільного середовища. Саме цим в остаточному підсумку визначається спроможність національної економіки належно забезпечувати соціальні потреби суспільства та її конкурентоспроможність на світових ринках.
Входження України до числа розвинутих країн можливе тільки за умови формування державної політики, спрямованої на інноваційний напрям розвитку національної економіки, оскільки цей напрям дасть змогу сформувати соціально–економічне середовище, здатне забезпечити розв’язання науково–технічних проблем, опанувати нові базові нововведення, створити високотехнологічні галузі й наукоємні технології, реалізувати зростаючу потенційну можливість людського капіталу.
Безумовним є те, що нашій державі життєво необхідна чітка, логічно побудована, теоретично обґрунтована та забезпечена фактичними державними гарантіями концепція державної економічної політики, реалізація якої дасть змогу Україні посісти гідне місце в системі світового господарювання. При цьому в цій концепції поряд із власне економічними інститутами і принципами мають бути представлені категорії правового, соціального, політологічного характеру.
Першочерговим завданням влади на даному етапі державотворення є здійснення радикальних економічних перетворень – оперативна реалізація ефективних і соціально відчутних реформ на макро– і мікрорівнях у різних сегментах економіки. Головні управлінські дії влади мають спрямовуватися на зміцнення макроекономічного становища, забезпечення фінансової стійкості й інвестиційної привабливості, поглиблення процесів інтеграції, формування інституту ефективного приватного власника, підвищення продуктивності базових галузей з метою забезпечення соціальних потреб суспільства.
До ключових чинників сталого економічного розвитку, а тим більше макроекономічних зрушень, яких потребують країни під час суспільно–економічних трансформацій, належить ефективна економічна політика, під якою слід розуміти генеральну лінію дій, що здійснює держава у сфері управління економікою з метою надання економічним процесам певної спрямованості відповідно до цілей, завдань та інтересів країни.
Проте в Україні на сучасному етапі державна економічна політика та її пріоритетна складова – забезпечення добробуту населення країни – не стали визначальним чинником забезпечення макроекономічної стабілізації та сталого економічного розвитку.
Таким чином, складність та багатоаспектність проблемних питань, що стосуються підвищення ефективності управління економічними процесами в епоху глобальних трансформацій і визначають актуальність та необхідність наукових пошуків у цьому напрямі.
Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи є здобутки як вітчизняних, так і зарубіжних учених.
Дослідження загальнотеоретичних засад економічної політики розглядалися крізь призму вивчення й аналізу праць Г.Атаманчука [11–15], В.Бакуменка [295], В.Бодрова [32–35], В.Воротіна [62], Р.Войтович [59], Г.Дмитренка [113], В.Козакова [160], В.Лугового [108, 185], А.Михненка [295], Я.Жаліла [132–133], В.Князєва [108], П.Надолішнього [224], Н.Нижник [229–230], А.Семенченка [309], Г.Ситника [313–314], Ю.Сурміна [295], Д.Стеченка [336–337], В.Трощинського [295], В.Цвєткова [375], В.Юрчишина [431–436]. Також були використані роботи відомих класиків, зокрема Дж.Бреннана [41], Дж.Б’юкенена [41], І.Канта [152], Дж.Кейнса [153, 154], К.Макконнелла [189], В.Парето [246], А.Сміта [321]. Під час аналізу економічного потенціалу держави враховувалися науково–теоретичні здобутки Л.Абалкіної [1], А.Гайдуцького [66, 68–70], П.Гайдуцького [71–73], О.Гончара [87], В.Гончарова [88], Д.Гурського [98], О.Кілієвича [157], І.Кравченка [297], Р.Матковського [200], В.Міщенка [215–216], С.Мочерного [221–222], Т.Осташко [242], К.Прокопенка [282], О.Пухкала [297], І.Розпутенка [292–293, 295–296], П.Саблука [5, 302–303], В.Удовиченка [360], Й.Шумпетера [425], Д.Щербака [426]. У процесі дослідження людського потенціалу проаналізовані роботи О.Бородіної [39–40], О.Грішнової [94–95], Н.Суліми [343], О.Чалого [378]. Під час аналізу зовнішньої економічної діяльності була звернена увага на праці З.Бжезинського [25], О.Василика [45], М.Дідківського [110], В.Кириленка [155]. У процесі дослідження іміджу держави використовувалися праці С.Денисюка [103], Е.Галумова [76], Ю.Палеха [245], О.Ялової [441]. Для розробки критеріїв якості життя важливим стали наукові напрацювання Д.Гелбрейта [82], І.Гулакова [35], Є.Кушнарьова [174], В.Майєра [205], О.Пищуліна [250], С.Попова [254], М.Толстих [352], Д.Фостера [369]. У процесі вивчення світового досвіду щодо формування економічної політики держави увага була акцентована на працях Ю.Боєва [36], А.Волкова [60], Т.Гусєва [99], Є.Євграшина [125], Г.Лімана [179], І.Прокопенка [281], С.Проня [283], В.Шевчука [419] та ін.
Аналіз наукових робіт зазначених авторів дав змогу виявити низку малодосліджених аспектів науково–теоретичного обґрунтування формування державної економічної політики в епоху глобальних трансформацій. Зокрема, у вітчизняній науковій літературі питання економічної політики держави аналізуються переважно в контексті економічної науки, що суттєво обмежує коло наукового пізнання зазначеної проблеми, залишаючи поза увагою такі аспекти державного управління, як аналіз комплексного впорядкування системи чинників, які впливають на формування економічної політики, організаційного становлення, законодавчого оформлення і правового регулювання, матеріально–технічного, фінансово–економічного й інформаційного забезпечення економічних програм тощо. Саме тому комплексне та системне дослідження механізмів формування і реалізації державної економічної політики фактично започатковує виокремлення нового напряму досліджень у галузі науки державного управління.
Оскільки значна частина проблем державного управління виявляється у сфері економіки, що зумовлено зростанням загроз економічній безпеці держави, нестабільністю геоекономічної, зовнішньої та внутрішньої політичної ситуації, а також відсутністю ефективної концепції державної економічної політики, наукова проблема дисертаційної роботи полягає в розробці дієвих засобів управління економічними процесами з метою удосконалення пріоритетних завдань економічної політики держави – забезпечення достойного рівня добробуту населення в умовах глобальних трансформацій.
Кількісний вимір рівня життя населення включає відповідні показники його складових, зокрема рівня доходів населення, соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти та демографічної ситуації. У свою чергу, “достойний рівень” цих показників визначається їх світовими стандартами і національними особливостями населення країни. Дослідження зазначеної проблеми свідчить не лише про її актуальність і гостроту, а й про багатогранність в умовах динамічних ринкових перетворень, що відбуваються в Україні. Дотримуючись обраної структури і логіки викладення стрижневих проблем, автор розглядає їх з позицій економічної доцільності, намагаючись відкрити й дослідити нові аспекти цих явищ для їх подальшого теоретичного осягнення й практичного розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження висвітлює результати наукових доробок автора, отриманих у процесі виконання науково–дослідної роботи, що виконувалася на кафедрі економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія), “Геоекономічна політика України” (ДР № 0109U003018) за комплексним науковим проектом Національної академії “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827).
У зазначеному проекті докторантом як відповідальним виконавцем обґрунтована методологічна основа визначення ефективних механізмів реалізації державної економічної політики України, яка включає теоретичні та методичні підходи до побудови системи формування показників і критеріїв розвитку.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у проведенні комплексного, багатоаспектного, структурного аналізу проблемних питань, пов’язаних із розробкою концепції формування та реалізації державної економічної політики України в епоху глобальних трансформацій на основі порівняльного і структурно–функціонального підходів до управлінських функцій держави.
Досягнення мети передбачає вирішення комплексу взаємопов’язаних проблемних питань, зміст і актуальність яких визначається як зовнішніми чинниками, так і внутрішніми особливостями формування й реалізації державної економічної політики України. З урахуванням цього, а також спираючись на аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових та інформаційних джерел, у дисертації були визначені основні напрями дослідження, у межах яких поставлені та вирішуються такі завдання:
– систематизувати й узагальнити теоретичні та методологічні підходи до сутності й змісту економічної політики держави в наукових працях вітчизняних і зарубіжних авторів;
– визначити мету та завдання економічної політики держави в епоху глобальних трансформацій;
– дослідити світовий досвід формування моделей і систем державного регулювання економічної політики;
– обґрунтувати вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на формування економічної політики держави;
– дати оцінку економічному потенціалу України як базису її участі у міжнародному розподілі праці;
– виділити пріоритетні сфери господарювання з метою побудови конкурентоспроможної національної економіки;
– визначити основні напрями державного управління ринком інтелектуальної продукції;
– провести аналіз національного законодавства України у підтримці зовнішньоекономічної діяльності як складової інтеграційної політики;
– проаналізувати вплив зовнішньоекономічного середовища на формування державної економічної політики й охарактеризувати значення державних запозичень;
– виділити пріоритетні напрями зовнішньоекономічної політики держави з урахуванням сучасних викликів і загроз;
– узагальнити критерії оцінки якості життя населення та запропонувати їх класифікацію;
– розробити механізми економічної політики держави, спрямованої на забезпечення добробуту населення та запропонувати практичні рекомендації для вдосконалення державного управління економічною політикою.
Об’єкт дослідження – формування економіко–правових відносин і визначення ролі держави в створенні системи регулювання економіки в епоху глобальних трансформацій з використанням інструментів багаторівневої системи державного управління.
Предмет дослідження – механізми формування державної економічної політики в епоху глобальних трансформацій.
Методи дослідження. Основою дослідження виступають системний, структурно–функціональний і синергетичний підходи. Метод системного аналізу дав змогу розкрити базові елементи та принципи організації державно–управлінської діяльності на різних рівнях виконавчої влади й органів місцевого самоврядування в процесі формування державної економічної політики. За допомогою структурно–функціонального методу охарактеризовано основні переваги і недоліки вітчизняної моделі державного управління в економічній сфері. На основі синергетичного підходу визначені складові елементи міжгалузевої та міжсекторальної взаємодії, запропоновано авторський підхід до оцінювання ефективності діяльності органів державної влади у сфері формування економічної політики, спрямованої на забезпечення добробуту населення. Застосовані методи дали можливість визначити особливості понятійно–категоріального апарату дослідження та специфіку наукової новизни.
Крім того, у роботі використовувалися інші методи дослідження:
– хронологічний, що дав змогу розглянути розвиток системи державного управління економічною політикою в русі, змінах і часовій послідовності;
– діахронний (метод періодизації) – для дослідження якісних змін системи державного управління економічною політикою в межах визначених історичних періодів розвитку;
– метод контент–аналізу – для дослідження нормативно–правової бази, документальної інформації органів державного управління та довідкової інформації;
– конкретно–пошукові (виявлення, відбір, теоретичний аналіз, актуалізація, класифікація, синтез, узагальнення документальних, друкованих та електронних джерел інформації з питань управління економічною політикою держави);
– проблемно–науковий, екстраполяційний, прогностичний – для формулювання висновків.
З метою забезпечення достовірності отриманих результатів були використані методи наукової ідентифікації й порівняльного аналізу архівних, документальних, наукових та інших джерел.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є системним дослідженням, у якому комплексно розглядаються теоретико–методологічні й організаційні засади формування економічної політики держави в умовах глобальних трансформацій.
Найважливішими науковими результатами, що характеризують новизну, розв’язання наукової проблеми й розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, є такі:
уперше:
– запропоновано підхід до класифікації індикаторів оцінки якості життя населення країни, серед яких виділено: політичні (політична нестабільність, залежність від інших держав, відсутність національного лідера), економічні (безробіття, інфляція), соціальні (криміногенна ситуація, здоров’я населення, умови праці та побуту, можливість здобуття освіти), демографічні (тривалість життя, трудова еміграція), екологічні (ступінь забруднення, якість харчових продуктів і питної води);
– доведено, що основними критеріями оцінки добробуту населення країни, що розглядаються як пріоритетна мета державної економічної політики, є якість життя, складовими якого виступають рівень та умови життя, а також спосіб життя, що визначається трудовою, демографічною та міграційною активністю населення;
– науково обґрунтовано, що здоров’я людини та подолання бідності є пріоритетами концепції державної економічної політики в умовах глобальних трансформацій. При цьому доведено, що концепція державної економічної політики, спрямованої на забезпечення добробуту населення, включає всі аспекти взаємозв’язку людини й оточуючого світу, тобто аспекти, що характеризують ступінь задоволення потреб і ступінь відповідності між очікуваннями й усвідомленням реальності та має стати основоположною ідеєю формування державної політики;
удосконалено:
– методологічні та гносеологічні підходи до визначення завдань економічної політики держави, пріоритетними серед яких є: забезпечення ефективного функціонування соціальної сфери; вибір оптимальних шляхів інтеграційної взаємодії державних і ринкових регуляторів; правове забезпечення діяльності змішаної економіки – визначення спільних умов ефективного господарювання; проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на входження країни до системи міжнародних економічних відносин, а з другого – на захист основних галузей національної економіки за допомогою заходів протекціонізму; запобігання відпливу національного капіталу як фінансового, так і людського; охорона навколишнього природного середовища;
– класифікацію чинників, які впливають на формування концепції економічної політики держави, серед яких виділено політичний (визначає пріоритет стратегічного планування розвитку певної галузі або штучне перешкоджання розвитку окремих секторів економіки), економічний (визначає здатність держави до оперативного реагування на зовнішні та внутрішні фактори), соціальний (відображає ставлення держави до своїх громадян, характеризує її гуманність і увагу до інтересів людини), правовий (визначає стабільність законодавства, його відповідність основним стандартам авторитетних міжнародних інститутів і перспективи розвитку), конкурентний (визначає взаємовідносини суб’єктів господарювання та їх залежність від форм і методів державного управління);
– теоретико–методологічні підходи до моделей і систем державного регулювання економічної політики, зокрема модель державного регулювання економічної політики визначено як систему елементів, що відображає певні сторони форм і методів державного впливу на розвиток економічного процесу та зв’язки між ними, яка утворилася в рамках національної моделі економічного розвитку з метою його приведення у відповідність з поставленими цілями і завданнями стратегічного розвитку національної економіки;
– класифікацію функцій економічної політики держави, основними серед яких виділено регулюючу функцію, зміст якої полягає в узгодженні інтересів і дій нашої держави з іншими країнами з метою захисту національного експортера за кордоном і стимулювання його розвитку всередині країни та функцію захисту національного виробника щодо експорту й імпорту. Формою реалізації цієї функції є зовнішньоторговельна політика, що пристосовує національні умови до міжнародних економічних відносин;
– пріоритети державного управління природно–ресурсним потенціалом: розвиток експорту сільськогосподарської продукції, завершення організаційної підготовки до реєстрації прав власності (у тому числі на землю) та скасування мораторію на її продаж, розвиток інновацій;
– теоретичні підходи до удосконалення механізму державного управління розвитком вітчизняного ринку інтелектуальної продукції. Це дало можливість з’ясувати, що тільки інвестиційно–активний розвиток дасть змогу зберегти і примножити існуючий інноваційний потенціал і вийти на світовий ринок з новими високотехнологічними продуктами;
– класифікацію чинників, які формують імідж держави, зокрема: природно–географічні, основними серед яких виділено близькість країни до центрів світової цивілізації та найважливіших транспортних шляхів, кліматичні умови, характер домінуючого рельєфу, наявність морських і річкових комунікацій, поклади корисних копалин, ресурсно–сировинна забезпеченість країни; історичні, які включають почуття, настрої, що відображають сприйняття і оцінку минулого; політичні, а саме: авторитетність влади, імідж політичних лідерів на міжнародній арені, розподіл симпатій населення щодо результатів виборів глави держави і парламенту, загальна оцінка стабільності органів законодавчої і виконавчої влади, вплив опозиції на управління країною, стан міжнаціональних відносин, корумпованість владних структур, напрям зовнішньої політики країни; економічні, до яких автором віднесено рівень інвестиційної активності, економічну політику уряду, активність реалізації реформ, конвертованість національної валюти, рівень інфляції, систему оподаткування; соціально–психологічні, які включають сукупність життєвих настанов і моделей поведінки, емоцій і настроїв, що спираються на глибинні сфери, властиві даному суспільству, і культурні традиції; цивілізаційні, що базуються на інтелектуально–освітньому рівні населення, рівні розвитку освітніх і культурних установ, рівні розробки та впровадження досягнень науково–технічного прогресу, ступеня релігійності суспільства; генетичні – це група специфічних для кожної країни понять з її історії, культури і побуту, а також з її традиційної емблематики;
– концептуальні положення соціальної політики держави, метою якої визначено забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей;
– пріоритети зовнішньоекономічної політики України, у контексті яких обґрунтовано доцільність розвитку економічного співробітництва у світових підсистемах, зокрема Організації Чорноморського Економічного Співробітництва;
набули подальшого розвитку:
– концептуальні положення формування економічної політики держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема: принципи, функції, мета та напрями удосконалення законодавства;
– наукове обґрунтування ефективного управління ресурсами держави у частині формування пріоритетних напрямів державної стратегії розвитку і використання природно–економічного потенціалу з урахуванням умов світової глобалізації, національних інтересів і економічної безпеки України.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення дисертації доведено до рівня конкретних пропозицій у формі, придатній для використання органами державного управління на національному рівні. Зокрема, отримані в процесі виконання дисертаційної роботи результати використані:
– Верховною Радою України під час підготовки: проекту Закону України “Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель” (реєстраційний номер 3310 від 23 жовтня 2008 р., довідка про впровадження від 6 липня 2011 р. № 04–11/15–196); проекту Закону України “Про Державний земельний кадастр” (реєстраційний номер 8077 від 6 липня 2011 р., довідка про впровадження від 14 квітня 2011 р. № 04–11/15–196); проекту Закону України “Про національний культурний продукт” (реєстраційний номер 4298 від 1 квітня 2009 р., довідка про впровадження від 6 липня 2011 р. № 04–21/18–465(127032);
– Київською регіональною спілкою споживчої кооперації під час формування державної політики, спрямованої на забезпечення достойного рівня добробуту населення області та формування окремих показників соціально–економічного розвитку Київської регіональної спілки споживчої кооперації (довідка про впровадження від 1 червня 2011 р. № 01–207);
– Державним підприємством дослідного господарства “Новосілки” Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України у діяльності цього підприємства, зокрема пропозиції щодо сучасного стану та розвитку ринку сільськогосподарської продукції, а саме у визначенні впливів на ринок сільськогосподарських і сировинних товарів, ринок капіталів та доступу до інвестиційних ресурсів в умовах післякризового стану економіки країни (довідка про впровадження від 2 червня 2011 р. № 101);
– Відділенням природокористування та Відділом інновацій Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України у діяльності цього Інституту щодо розвитку сільських територій і охорони навколишнього природного середовища, а також у проведенні маркетингових досліджень наукової продукції, патентних досліджень, розробці технологій трансферу інновацій (довідка про впровадження № 837/1 від 15 червня 2011 р.);
– Національною академією статистики, обліку та аудиту в навчальному процесі Академії під час розробки науково–методичного забезпечення та викладання навчальних дисциплін “Економічний аналіз”, “Макроекономіка”, “Фінанси”, “Місцеві фінанси” (довідка про впровадження від 26 серпня 2011 р. № 601/1).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовані на 14 наукових і науково–практичних конференціях та круглому столі, а саме: “Інвестиційна політика України: проблеми теорії і практики” (Київ, 2009); “Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико–правовий простір” (Маріуполь, 2009); “Актуальні проблеми державного управління та державної служби в умовах постіндустріальної економіки” (Харків, 2010); “Проблеми та перспективи становлення економічних знань” (Сімферополь, 2010); “Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку” (Сімферополь, 2010); “Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики” (Маріуполь, 2010); “Сучасні проблеми економіки в умовах глобальної фінансової нестабільності” (Тернопіль, 2010); “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності” (Жовті Води, 2010); “Проблеми та перспективи формування гуманітарної політики в Україні” (Ялта, 2010); “Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації” (Сімферополь, 2010); “Проблеми та перспективи соціально–економічного розвитку України” (Сімферополь, 2010); “Розвиток механізмів формування економіки, фондового ринку і ринку фінансових послуг” (Сімферополь, 2010); “Безпека як складова розвитку: глобальний, національний і регіональний вимір” (Сімферополь, 2010); “Актуальні проблеми соціально–економічного розвитку регіонів” (Сімферополь, 2010); “Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності” (Ялта, 2010).
Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення в 40 наукових працях, серед яких індивідуальна монографія,
24 статті в наукових фахових виданнях з державного управління, 15 – у тезах і матеріалах наукових конференцій та круглому столі.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 501 сторінку, з них основного тексту –
429 сторінок. Робота ілюстрована 32 таблицями та 40 рисунками. Список використаних джерел містить 481 найменування, у тому числі 40 іноземною мовою. Додатки подано на 21 сторінці.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв’язання актуальної наукової проблеми, що полягає в науково–теоретичному обґрунтуванні стратегічних засад управління економічними процесами, які б спрямовувалися на реалізацію пріоритетних завдань економічної політики – забезпечення достойного рівня добробуту населення. Отримані в процесі дослідження результати, реалізована мета і завдання роботи дають змогу зробити такі основні висновки.
1. У результаті комплексного аналізу теоретичних і методологічних основ державного управління у сфері формування економічної політики визначено, що питання теоретико–методологічного забезпечення механізмів формування і реалізації державної політики України в державно–управлінській сфері не були до цього часу предметом спеціального системного наукового дослідження. Окремі праці зарубіжних і вітчизняних учених висвітлюють лише певні загальні або конкретні аспекти, що стосуються проблемних питань за напрямом політологічної, правової чи соціальної компоненти управління економікою держави. Це дає підстави для висновку, що наукова розробка цієї проблеми в галузі державного управління є недостатньою, тому вона є предметом даного дисертаційного дослідження.
З’ясовано низку теоретичних положень, які дали змогу визначити механізм державного управління економічною політикою як організовану самостійну частину загального процесу державного управління. Державне управління розглядається дисертантом як інструмент регулювання економічних процесів, які спрямовані на забезпечення виконання завдань економічної політики держави. Процес державного управління включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію мотивованих, організуючих, координуючих і контролюючих впливів на сферу економічних відносин на основі застосування загальних і спеціальних принципів, методів і засобів державного управління.
2. Обґрунтовано, що мета економічної політики держави визначається комплексним підходом до реалізації основних її цілей: забезпечення належних умов життєдіяльності населення країни, основою якого є економічне зростання; визначення стратегії формування політики відповідно до інтересів економічної системи; визначення доцільності застосування тих або інших інструментів державного регулювання.
Доведено, що завдання економічної політики держави в епоху глобальних трансформацій полягають у забезпеченні функціонування соціальної сфери, механізму соціального захисту населення; визначенні місця держави в сучасних господарських системах, виборі шляхів забезпечення інтеграційної взаємодії державних і ринкових регуляторів; проведенні активної економічної політики, зокрема, участі в ключових інвестиційних, структурно–технологічних програмах шляхом повного або часткового їх фінансування, надання економічних гарантій, пільгових кредитів та інших видів фінансової підтримки виробництва; проведенні гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на входження країни до системи міжнародних економічних відносин, а з другого – на захист основних галузей національної економіки за допомогою протекціоністських заходів; запобіганні відпливу національного капіталу і заохочення його повернення до економіки країни; раціональному перерозподілі ресурсів і доходів; охороні навколишнього середовища.
3. Результати аналізу міжнародного досвіду формування державної економічної політики підтвердили, що сучасна ринкова економіка в розвинутих країнах представлена багатьма моделями, які мають істотні розбіжності. Чинником, що зумовив конкретну будову кожної з моделей, є комплекс національних специфічних характеристик: виробничий потенціал, можливість забезпечення матеріальних передумов економічної безпеки, менталітет, цiннiснi орієнтири, історія народу, релігійний і психологічний чинники тощо. Неможливо розробити універсальну схему економічної моделі, яку можна застосувати за будь–яких умов. Водночас порівняльний аналіз слугує основою для розробки методології формування державної економічної політики залежно вiд соцiально–економiчної системи. Україна має виробити власну модель і реалізувати стратегію переходу до сталого розвитку із урахуванням критичної оцінки накопиченого світового досвіду та своїх національно–історичних і соціально–економічних особливостей.
4. Підтверджено, що на формування та реалізацію економічної політики держави впливає значна кількість внутрішніх і зовнішніх чинників, основними з яких є політичний, економічний, соціальний, правовий і конкурентний. Для своєї дієвості ці чинники мають бути взаємопов’язані в рамках загальнодержавної стратегії розвитку, сформульованої у вигляді загальнодержавних планів.
5. Докладний аналіз державно–управлінських засад розвитку економічного потенціалу країни дав змогу обґрунтувати, що економічна політика держави має передбачати ефективні управлінські заходи, принаймні, у чотирьох основних сферах. По–перше, слід приділяти значну увагу зростанню продуктивності праці й підготовці працівників із практичними навичками, необхідними гнучкій, розвинутій ринковій економіці. Другий і третій елементи включають сприяння впровадженню технологій та інновацій приватним сектором: мета полягає в наданні можливості трансформувати запас знань, наявних у вітчизняних дослідних інститутах або на міжнародному рівні, у прибутки від виробництва і нові технології. Зокрема, у сучасному контексті підвищення цін на енергію доступ до енергозберігаючого обладнання може стати особливо важливим. По–четверте, Україна має подолати основні перешкоди на шляху до подальшої торговельної інтеграції через удосконалення послуг з матеріально–технічного забезпечення, раціоналізовані процедури та ефективніше державне управління щодо активізації зовнішньої торгівлі.
6. У результаті розкриття змісту та сутності технологій державного управління природно–ресурсним потенціалом державна політика у цій сфері визнана неефективною. Виходячи з цього на основі детального аналізу впливу внутрішнього потенціалу країни на формування економічної політики держави виділено такі пріоритетні сфери господарювання з метою побудови конкурентоспроможної національної економіки, а саме:
– розвиток вітчизняного ракетно–космічного комплексу (РКК) шляхом поглиблення спеціалізації та міжнародного виробничого кооперування. РКК у ХХІ ст. стає головною можливістю України вийти в лідери на світовій арені та забезпечити національну безпеку;
– розвиток агропромислового комплексу, харчової промисловості й торгівлі у площині виробництва та продажу екологічно чистих і якісних товарів. Указаний пріоритет передбачає позиціонування України у цьому статусі завдяки активізації “зеленого маркетингу” і менеджменту;
– використання транзитного потенціалу країни шляхом відновлення транзитних комунікацій, транспорту, зв’язку, що передбачає розвиток обслуговуючих галузей промисловості та збільшення зайнятості;
– активізація природоохоронного бізнесу, енерго– та ресурсозберігаючих технологій за рахунок поширення комерційної господарської діяльності щодо охорони навколишнього середовища; раціонального використання природних ресурсів; удосконалення і підвищення якості продукції і послуг; запобігання та ліквідації техногенних й антропогенних забруднень навколишнього середовища;
– формування в Україні туристичних і міграційних центрів тяжіння за рахунок природної, історичної, археологічної, культурної, релігійної, мистецької та рекреаційної унікальності. Досягнути цього можливо шляхом виведення соціально–культурної сфери на якісно новий рівень значущості завдяки активізації інформаційної обізнаності громадян, у тому числі й іноземців, будівництва та реконструкції соціально–культурних об’єктів і пам’ятників архітектури, активізації міжнародної маркетингової діяльності у сфері туризму;
– розвиток наукового потенціалу. Для реалізації цієї мети необхідно забезпечити можливість відтворення праці науковців і здійснення взаємодії науки і практики шляхом активізації співпраці наукових установ і закладів освіти з підприємствами та державою, а також ужиття заходів міжнародної співпраці й обміну в межах нової державної науково–технічної, інвестиційної й інноваційної політики, спрямованої на збільшення кількості об’єктів інтелектуальної власності та інновацій;
– реформування системи охорони здоров’я як необхідної процедури майбутніх реалій. Величезний розрив між Україною й економічно розвинутими країнами в системі охорони здоров’я потребує вжиття таких заходів, як: перехід на платно–соціальну основу; розгортання профілактичної системи запобігання захворювань; формування системи просування ідеї здорового способу життя населення.
7. Установлено, що через непослідовність у проведенні й низьку ефективність державної науково–технічної й інноваційної політики має місце тенденція до подальшого відставання України в технологічному розвитку від розвинутих країн. Зменшується кількість інноваційно активних підприємств, гальмується розвиток високотехнологічних галузей промисловості. Це призводить до зниження конкурентоспроможності національної економіки. На сьогодні в Україні не визначено основні засади державної політики з питань забезпечення розвитку національної інноваційної системи.
На основі проведеного аналізу встановлено, що існуюча система державного управління ринком інтелектуальної продукції є неефективною. Виходячи з цього визначено основні напрями державного управління ринком інтелектуальної продукції, зокрема прискорення нарощування інвестицій у наукомісткий сектор економіки; суттєве оновлення основного капіталу; поширення нових технологічних систем; запровадження ресурсо– та енергозберігаючих технологій; підвищення продуктивності праці тощо.
У разі реалізації цих пріоритетів будуть створені умови для нарощування науково–технічного потенціалу України. Зростуть як можливості державної підтримки науки (насамперед фундаментальної), так і попит на дослідження і розробки з боку приватних промислових підприємств, що в перспективі збільшить обсяг замовлень на прикладні дослідження.
8. Аналіз вітчизняного законодавства у підтримці зовнішньоекономічної діяльності як складової інтеграційної політики, а також досвід державного управління окремих країн дав змогу визначити такі основні пріоритети правового регулювання ЗЕД: підвищення активності регіональних підприємств і організацій на зовнішньому ринку, послідовна перебудова товарної структури експорту й імпорту, наближення її до структурних співвідношень, властивих країнам із розвинутою ринковою економікою; орієнтація підприємств на виробництво високоліквідної продукції та диверсифікованість, що ґрунтується на глибоких маркетингових дослідженнях, замість практики збуту товару будь–якими засобами і за будь–якою ціною; зміна товарної структури експорту, скорочення в ньому частки сировинних товарів на користь високотехнологічних, підвищення конкурентоспроможності продукції провідних експортних галузей; відновлення традиційних і освоєння нових ринків збуту; активне використання заходів економічного характеру, організаційно–правових і спеціальних важелів стимулювання зовнішньої торгівлі.
9. За результатами аналізу впливу зовнішньоекономічного середовища на формування економічної політики держави зроблено висновки щодо високої залежності України від цього чинника, що певною мірою стримує її соціально–економічний розвиток. Оскільки основу експорту складають сировинні ресурси і низькотехнологічна продукція, яка суттєво залежить від кон’юнктури світового ринку, її зміни та коливання, то це одразу позначається на результатах зовнішньої торгівлі. Через недостатнє інвестування та відсутність активної інноваційної політики перед вітчизняними підприємствами висунуті суттєві бар’єри виходу з готовою продукцією на світовий ринок через невідповідність її якості світовим стандартам. Це дало можливість визначити пріоритети державної політики щодо участі України в міжнародному ринку сировинних ресурсів: розвиток видобутку власного природного урану; освоєння нових ринків збуту продукції чорної металургії; проведення аграрних реформ, спрямованих на формування ефективної науково–технологічної, бюджетно–податкової, цінової, фінансово–кредитної та страхової політики держави, раціональне поєднання галузевої і територіально–самоврядної систем управління комплексним розвитком сільського господарства.
Доведено, що державні запозичення є вагомим засобом коригування економічної політики. Їх слід розглядати не лише як економічну та фінансову, а і як політичну категорію. У цьому разі вони виконують роль політичного показника внутрішньої економічної стабільності та певного геополітичного барометра рівня сприйняття міжнародними фінансовими колами України як повноцінного суб’єкта міжнародних відносин. Це дало змогу внести доповнення до існуючого механізму державного управління в частині визначення цілей, стратегічного й оперативного планування використання запозичених коштів, а також щодо вдосконалення методів і засобів державно–управлінської діяльності з трансформування запозичених фінансових ресурсів із соціальної площини в інвестиційну.
10. Виділено пріоритетні напрями зовнішньоекономічної політики держави. Особливу увагу акцентовано на тому, що Україна географічно розташована на перетині трьох геополітичних масивів – Євроатлантичного, Євразійського та Ісламського, що створює унікальний геоекономічний простір. Доведено необхідність реалізації інтеграційних можливостей у контексті розвитку економічних відносин у двох напрямах: південному та східному.
Політика України у південному напрямі визначається такими обставинами:
– створення нової карти геополітичної реальності внаслідок руйнації біполярної моделі міжнародних відносин. На цій карті Україні відводиться роль однієї із з’єднувальних ланок комунікацій, що ведуть із Заходу на Схід. Отже, наша країна має реальний шанс зайняти гідне місце у фокусі одного із центрів тяжіння нових систем міжнародного спілкування;
– розвиток системи чорноморського співробітництва. Це відкриває для України нові перспективи зовнішньополітичної діяльності, що позначається як південний вектор – напрям, який на сьогодні ще недостатньо відпрацьований та його основні принципи ще мусять сформуватися в державно–управлінській діяльності.
Ураховуючи те, що важливим напрямом зовнішньополітичної діяльності є забезпечення економічних інтересів України в Азіатсько–Тихоокеанському регіоні, у країнах Близького та Середнього Сходу й Африки у сфері надходження інвестицій, диверсифікації джерел енергозбереження та виходу вітчизняних товаровиробників на перспективні споживчі ринки арабських й африканських держав значення Чорноморського регіону як важливого об’єднуючого кільця з іншими регіонами світу в контексті вирішення даних зовнішньоекономічних завдань тільки збільшується.
Важливим напрямом державної зовнішньоекономічної політики є розвиток економічних зв’язків з країнами Сходу (Індія, Китай, Гонконг, країни Азії). Такий підхід відповідає завданням економізації зовнішньої політики та диверсифікації географії зовнішньої торгівлі. Істотним потенціалом володіють також ринки Латинської Америки. Тут можна розвивати взаємовигідне співробітництво практично в усіх сферах. Цей регіон вважається перспективним через наявність наукового і технічного потенціалу, стрімкі темпи економічного зростання, величезний внутрішній ринок, наявність значних природних і людських ресурсів. Не мають залишатися поза увагою й інші країни світу, які можуть становити інтерес для вітчизняної економіки.
11. Здійснено класифікацію критеріїв оцінки державної політики, спрямованої на забезпечення добробуту населення, що дало змогу доповнити існуючу практику регулювання державного управління соціальною політикою такими критеріями: рівень життя населення, що включає п’ять груп – доходи населення, соціальне забезпечення, охорону здоров’я, освіту, демографічну ситуацію; умови життя населення, що включає житлові умови, транспортне забезпечення та зв’язок, культуру і відпочинок, правовий захист, стан довкілля.
12. Процес формування державної економічної політики в епоху глобальних трансформацій має об’єднуватися спільною метою: забезпечення достойного рівня добробуту населення. Для цього концепція економічної політики держави має ґрунтуватися на таких основних механізмах:
– змінити парадигму стратегічного планування розвитку людського капіталу з метою привернути увагу органів державного управління до планування і контролю ключових показників якості життя та забезпечити усвідомлення суспільством категорії й індикаторів рівня якості життя як одного з ключових чинників конкурентоспроможності держави та подальшого її соціально–економічного розвитку;
– застосовувати оцінку рівня добробуту населення як ключового показника ефективності діяльності органів державного управління на державному і регіональному рівнях шляхом використання основних показників моніторингу якості життя (регіональний індекс якості людських ресурсів; інтегральний показник рівня якості життя; узагальнюючий показник якості життя як синтетичний індекс стандартизованих значень вхідних показників) у ролі індикаторів оцінки ефективності впливу державних програм і заходів для покращання рівня життя населення.
Основні наукові результати виконаного дисертаційного дослідження дали змогу запропонувати такі практичні рекомендації:
– Верховній Раді України прискорити прийняття Закону України “Про Загальнодержавну програму використання та охорони земель”, у якому необхідно чітко визначити, що завданням державної політики з охорони земель є збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності їх природних і набутих якостей, а також передбачити завдання центрального органу виконавчої влади з даного питання окремо виділити механізм охорони земель сільськогосподарського призначення;
– Кабінету Міністрів України, зважаючи на те, що чинна Державна цільова програма формування позитивного іміджу України була розроблена на період до 2011 р., розробити та прийняти нову програму з урахуванням сучасних чинників, які безпосередньо впливають на імідж держави;
– Кабінету Міністрів України розробити та прийняти Концепцію державної економічної політики забезпечення достойного рівня добробуту населення, де слід визначити такі основні критерії оцінювання державного управління у цій сфері, як рівень життя населення, що включає п’ять груп: доходи населення, соціальне забезпечення, охорону здоров’я, освіту, демографічну ситуацію та умови життя населення, що, у свою чергу, включає житлові умови, транспортне забезпечення та зв’язок, культуру і відпочинок, правовий захист, стан довкілля;
– центральним та місцевим органами виконавчої влади використовувати запропоновані критерії оцінювання державної економічної політики забезпечення достойного рівня добробуту населення для обґрунтування розробки державних і регіональних цільових програм з покращення добробуту населення та моніторингу й оцінки їх реалізації, визначення ефективності політики у сфері соціального забезпечення на національному та регіональному рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. И. Новый, тип экономического мышления / Л. И. Абалкин. – М. : Экономика, 1987. – 191 с.
2. Аграрная реформа в Украине : результаты, проблемы, перспективы завершения : моногр. / Ткаченко В. Г., Богачев В. И. и др. ; под общ. ред. проф. Ткаченко В. Г. и проф. Багачева В. И. – Луганськ : Книж. світ, 2006. – 228 с.
3. Аграрний банк в Україні створять в першому півріччі 2011 року. – Український бізнес канал. – 6 січня 2011 р. – Режим доступу : http://www.ubcua.tv.
4. Аграрний фонд поза межами цінового регулювання / Рахункова палата України. – 23 лютого 2011. – Режим доступу : http://www.ac–rada.gov.ua.
5. Агропромисловий комплекс в системі зовнішньоекономічної діяльності України / П. Т. Саблук, А. А. Фесина, В. І. Власов та ін. ; за ред. П. Т. Саблука. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 242 с.
6. Алексеєнко Л. М. Ринок фінансового капіталу : становлення, проблеми та перспективи розвитку / Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. – К. : Вид. буд–к “Максимум”, 2004. – 423 с.
7. Амоша О. І. Соціально–економічний стан України : наслідки для народу та держави : нац. доп. / О. І. Амоша , Є. І. Андрос, Р. В. Бажал, М. П. Балагутрак, О. М. Балакірєва, С. І. Бандур ; НАН України. Секція суспільних і гуманітарних наук / В. М. Геєць (заг. ред.). – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
8. Анализ инновационной политики России и Украины по методологии Европейского сообщества / Под ред. Ивановой Н. И., Егорова И. Ю., Радошевича С. – М. : ИМЭМО РАН, 2008. – 237 с.
9. Антонов А. А. Розвиток освітніх послуг в системі національних ринку / А. А. Антохов. – Вчені записки Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича. – 2010 р. – С. 42–49.
10. Артемчик Г. І. Методика організації науково–дослідної роботи / Г. І. Артемчик, В. М. Кирило, М. П. Кочерган. – К. : Форум, 2000. – 271 с.
11. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Юридическая литература, 1997. – 400 с.
12. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Омега–Л, 2005. – 579 с.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Омега–Л, 2004. – 580 c.
14. Атаманчук Г. В. Управление – фактор развития : размышления об управленческой деятельности / Г. В. Атаманчук. – М. : Экономика, 2002. – 567 с.
15. Атаманчук Г. В. Управление : сущность, ценность, эффективность / Г. В. Атаманчук. – М. : Академический Проект : Культура, 2006. – 543 с.
16. Бабич А. О. Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси / А. О. Бабич. – К. : Аграрна наука, 1996. – 570 с.
17. Багіров В. С. Якість життя населення пострадянських країн у соціологічному вимірі : монографія / Харківський національний ун–т ім. В. Н. Каразіна / В. С. Бакіров. – Х., 2008. – 216 с.
18. Барышева A. B. Перестройка : социально–экономические проблемы / А. В. Барышева. – М. : Наука, 1990. – 54 с.
19. Беккер Б. И. Измерение результативности работы HR–департамента. Люди, стратегия и производительность / Б. И. Беккер ; пер. с англ. Н. Ю. Скачек ; ред. пер. О. И. Медведь, Н. Ю. Скачек ; предисл. Д. Нортон. – М. ; СПб. ; К. : Вильямс, 2007. – 298 с.
20. Беккер Гэри С. Человеческое поведение : Экономический подход : Избр. тр. по экон. теории. Т. 1 / Р. И. Капелюшников (сост., науч. ред. пер., авт. послесл.), Е. В. Батракова (пер. с англ.), М. И. Левин (авт. предисл.). – М. : ГУ ВШЭ, 2003. – 671 с.
21. Беккер Гэри С. Человеческое поведение : Экономический поход : Избр. тр. по экон. теории. Т. 2 / Р. И. Капелюшников (сост., науч. ред. пер., авт. послесл.), Е. В. Батракова (пер. с англ.), М. И. Левин (авт. предисл.). – М. : ГУ ВШЭ, 2004. – 711 с.
22. Беккер М. Иммануил Кант: наследие и проект : материалы Международного кантовского конгресса (24–28 мая 2004 года) / Р. Г. Апресян ; ред. В. С. Степин, Н. В. Мотрошилова. – М. : Канон+, 2007. – 624 с.
23. Белорус О. Г. Экономическая система глобализма / О. Г. Белорус. – К. : КНЕУ, 2003. – 380 с.
24. Бестужев–Лада И. В. Моделирование в социологических исследованиях / Бестужев–Лада И. В., Варыгин В. Н., Малахів В. А. / Ред. Ю. С. Попков ; АН СССР. Ин–т. социол. исследований. – М. : Наука, 1978. – 103 с.
25. Бжезінський З. Велика Шахівниця / З. Бжезінський. – Львів – Івано–Франківськ. Лілея–НВ. – 2000. – 223 с.
26. Биктагиров И. А. Прогнозирование и планирование в условиях рынка / И. А. Биктагиров. – Казань : КФЭИ, 2008. – 176 с.
27. Бікла О. Індекс людського розвитку як показник ефективності моделей соціальної політики // О. В. Бікла. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua.
28. Бобильов С. Землеустрій – основа державної земельної політики України : круглий стіл в Державному комітеті України по земельних ресурсах (за ред. С. Бобильова) // Землевпорядний вісник. – 2006. – № 1. – С. 3–9.
29. Бобков В. Качество и уровень жизни населения : территориальный разрез (по данным за 2007 год) / В. Бобков и др. // Экономист. – 2009. – № 1. – С. 27–37.
30. Бобков В. Качество жизни : сущность и показатели / В. Бобков // Человек и труд. – 2006. – № 6. – С. 76–79.
31. Бобков В. Н. Социализм и народное благосостояние / В. Н. Бобков, А. П. Починок. – М. : Мысль, 1976. – 446 с.
32. Бодров В. Г. Экономический неоконсерватизм : содержание, эволюция, взаимосвязь теории и политики : дис... д–ра экон. наук : 08.01.14 / Бодров В. Г. ; Киевский ун–т им. Т. Шевченко. – К., 1995. – 435 с.
33. Бодров В. Г. Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України : наук. розробка / В. Г. Бодров, М. В. Гаман, В. О. Гусєв ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. орг. фундам. та приклад. дослідж., Каф. екон. теорії та історії економіки. – К. : НАДУ, 2010. – 72 с.
34. Бодров В. Г. Інноваційно–інвестиційна модель сталого розвитку національної економіки : навч.–метод. матеріали / В. Г. Бодров, В. О. Гусєв, В. Ф. Мартиненко ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Упр. організації фундамент. та приклад. дослідж., Каф. екон. теорії та історії економіки. – К. : НАДУ, 2009. – 58 с.
35. Бодров В. Г. Соціальне ринкове господарство / В. Г. Бодров та ін. – К. : Либідь, 1995. – 126 с.
36. Боєв Ю. О. Економічна історія : Західна Європа, Японія, США / Ю. О. Боєв, С. Боєва. – К. : Вища школа, 2004. – 174 с.
37. Бойцов Б. В. Антология русского качества / Б. В. Бойцов. – М. : Редакция журнала Стандарта и качества, 2003. – 432 с.
38. Борейко А. А. Разновидности рыночного хазяйства / А. А. Борейко // Вест. Моск. ун–та. Серия 6. – 1993. – № 2. – С. 58–75.
39. Бородіна О. М. Людський капітал в аграрній сфері економіки України : науково–організаційні основи сучасного формування і розвитку : дис. доктора економ. наук : 08.07.02 / Бородіна Олена Миколаївна. – К., 2004. – 409 с.
40. Бородіна О. М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку / Інститут аграрної економіки УААН. – К. : ІАЕ УААН, 2003. – 276c.
41. Бреннан Дж. Причина правил. Конституционная политическая экономия / Дж. Бьюкене, Дж. Бреннан. – СПб. : Экономическая школа, 2005. – 272 с.
42. Будяк В. М. Трансформація земельної власності в сільському господарстві / В. М. Будзяк // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. праць. – Ч. 2. – К. : РВПС України НАН України, 2002. – С. 168–173.
43. Буткевич М. И. Диалектика и социология / М. Н. Руткевич. – М. : Мысль, 1980. – 356 с.
44. Вайс К. Г. Оцінювання : методи дослідження програм та політики / Пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської ; Наук. ред. пер. О. Кілієвич. – К. : Основи, 2000. – 671 с.
45. Василик О. Д. Державні фінанси України / О. Д. Василик, К. В. Павлюк ; Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. – Вид. 2–ге, перероб. та доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 606с.
46. Вебер Макс. Избранное : протестантская этика и дух капитализма / Ю. Н. Давыдов (сост.), М. И. Левина (пер.). – 2–е изд., доп., перераб. – М. : “Россиская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2006. – 651 с.
47. Виробництво найважливіших видів промислової продукції. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.
48. Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту за видами економічної діяльності. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
49. Витрати і ресурси домогосподарств України. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.
50. Вишневський А. Проблеми координації міжнародної технічної допомоги в Україні та Польщі / А. Вишневський, В. Нанівська. – Міжнародний центр перспективних досліджень ; Центр досліджень адміністративної реформи. – К., 2008. – 144 с.
51. Вишняк О. І. Електоральна соціологія : історія, теорії, методи / О. І. Вишняк : Автореф. дис. д–ра соціол. наук : 22.00.01 / НАН України ; Інститут соціології. – К., 2001. – 29 с.
52. Вікова структура. – Режим доступу : https://www.cia.gov.
53. Вітовський М. П. Посилення ролі держави при переході до ринку // Економіка АПК. – 2007. – № 7. – с. 34–39.
54. Власюк О. С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку / О. С. Власюк ; Нац. ін–т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. – К., 2008. – 48 с.
55. Вовканыч С. И. Информационный потенциал и ускорение научно–технического прогресса / С. И. Вовканыч. – Киев : Наукова думка, 1990. – 176 с.
56. Вовканыч С. И. Социальные факторы ускорения научно–технического прогресса / С. И. Вовканыч, Б. С. Марьенко, П. Е. Спивак и др. ; отв. ред. Л. Л. Рыбаковский ; АН УССР, Львов. отд–ние Ин–та экономики. – Киев : Наук. думка, 1988. – 253 с.
57. Водачек Л. Стратегия управления инновациями на предприятии / Л. Водачек, О. Водачкова. – М. : Экономика. – 1989. – 167 с.
58. Водний кодекс України. – № 213 від 06 червня 1995 р. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
59. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління : автореф. дис. д–ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / Р. В. Войтович. – К., 2009. – 36 с.
60. Волков А. М. Швеция : социально–экономическая модель / А. М. Волков. – М. : Мысль, 2001. – 188 с.
61. Воронова Л. К. Финансовое право : Учеб. пособие для студ. юрид. вузов и ф–тов. / Л. К. Воронова, И. Е. Криницкий, А. П. Кучерявенко – Х. : Право, 2006. – 384 с.
62. Воротін В. Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій. Дис. на здобуття наук. ступеня д. н. з держ. упр. – 25.00.02 – механізми державного управління // Національна академія державного управління при Президентові України. – К. : 2003 – 416 с.
63. Всесвітній економічний форум у Давосі. – Режим доступу : http://www.weforum.org.
64. Всесвітня організація охорони здоров’я. Инвестиции в здоровье населения – это инвестиции в развитие и защиту прав человека. – Режим доступу : http://www.euro.who.int.
65. Гаєк Фридрих Август фон. Право, законодательство и свобода : совр. понимание либер. принципов справедливости и политики :пер. с англ. / Издательско–образовательный проект “Навігатор”. – М. : ИРИСЭН, 2006. – 643 с.
66. Гайдуцький А. Хто хоче повернутися в Україну / А. Гайдуцький // Укррудпром. – 19 жовтня 2010. – Режим доступу : http://www.ukrrudprom.com.
67. Гайдуцький А. П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора України. – К. : Нора–Друк, 2004. – 247 c.
68. Гайдуцький А. П. Інвестиційна привабливість аграрного сектора економіки України на міжнародному ринку капіталу : Автореф. дис. канд. екон. наук : 08.05.01. – К., 2005. – 20 с.
69. Гайдуцький А. П. Міграційний капітал в Україні / А. П. Гайдуцький. – К. : ТОВ “Інфосистем”, 2009. – 244 с.
70. Гайдуцький А. П. Міграційний капітал : теорія, методологія, практика / А. П. Гайдуцький. – Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. Економічний факультет. – К. : Інфросистем, 2010. – 446 с.
71. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа в Україні / П. І. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Луценко, В. Я. Месель–Веселяк, М. М. Федоров / Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” / Павло Іванович Гайдуцький (ред.). – К. : ННЦ “ІАЕ”, 2005. – 424 с.
72. Гайдуцький П. І. Про основні засади реформування системи державної підтримки сільського господарства та сільської території / П. І. Гайдуцький // Соціально–економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій : матеріали сьомих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів–аграрників. – К., 2005. – С. 85–93.
73. Гайдуцький П. І. Україні утверджується соціально–ринкова модель економіки / П. І. Гайдуцький // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 157–158. – С. 8.
74. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа в Україні / П. І. Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю. О. Луценко, В. Я. Месель–Веселяк, М. М. Федоров ; Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”. – К. : ННЦ “ІАЕ”, 2005. – 424 с.
75. Галумов Э. А. Имидж и дипломатия / Э. А. Галумов. – Информация. Дипломатия. Психология. – М. : Известия, 2007. – С. 159–161.
76. Галумов Э. А. Имидж страны : компоненты структуры и коммуникации / Э. А. Галумов. – Режим доступу – http://www.iamik.ru.
77. Галушко В. П. Світовий досвід кредитування АПК / В. П. Галушко // Економіка АПК. – 2009 – № 10. – С. 21–26.
78. Гальчинський А. Методологія складних систем / А. Гальчинський // Економіка України. – 2007. – № 2. – С. 4–18.
79. Гальчинський А. С. Трансринкові трансформації / А. С. Гальчинський // Економічна теорія. – 2007. – № 1. – С. 3–12.
80. Гегель Георг Вільгельм Фрідріх. Основи філософії права або природне право і державознавство / Петро Соколовський (ред.), Роман Осадчук (пер. з нім.), Микола Кушнір (пер. з нім.). – К. : Юніверс, 2000. – 329 с.
81. Геєць В. М. Економіка України : стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. НАН України В. М. Геєця. – К. : Ін–т екон. прогнозув. ; Фенікс, 2003. – 1008 с.
82. Гелбрейт Д. К. Суспільство блага. Пора гуманності / Д. К. Гелбрейт. – К. : Видавничий дім “Скарби”, 2003. – 160 с.
83. Гетьман А. П. Екологічне право України / А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов, Г. В. Анісімова, В. І. Гордєєв ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Право, 2005. – 384 с.
84. Гоббс Томас. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Тамара Польська (наук. ред.), Ростислав Димерець (пер. з англ.). – К. : Дух і Літера, 2000. – 600 с.
85. Годме П. М. Финансовое право / П. М. Годме. – М. : Финстатинформ, 1978. – 385 с.
86. Гойчук О. І. Продовольча безпека. Могографія / О. І. Гойчук. – Житомир : Полісся, 2004. – 348 с.
87. Гончар О. І. Регіональний ринок праці торгівлі в сучасних умовах (на матеріалах західних областей України) : Дис... канд. екон. наук : 08.07.05 / Укоопспілка ; Львівська комерційна академія. – Л., 1998. – 234 л.
88. Гончаров В. М. Інвестиційні ресурси та їх економічне регулювання / В. М. Гончаров, А. А. Навроцький, О. А. Коломійцев. – Донецьк : СПД Купріянов В. С., 2006. – 204 с.
89. Гордей О. Система чинників і фінансові показники вимірювання рівня життя населення / О. Гордей // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 10. – С. 222–225.
90. Горохова К. Г. Экономическая политика буржуазных государств в 80–е годы / К. Г. Горохова, Г. В. Семеко. – М. : Знание, 1984. – 64 с.
91. Гош О. Суперечливість зовнішньоекономічних відносин України / О. Гош // Економіка України. – 2006. – № 11. – С. 77–88.
92. Грейсон Дж. К. мл. Американский менеджмент на пороге XXI века / Грейсон Дж. К. мл., О’Делл К. ; пер. с англ. – М. : Экономика, 1991. – 319 с.
93. Грінгер М. Конкурентоспроможне сільське господарство і державний контроль : реагування України на світову продовольчу кризу. Регіон Європи та Середньої Азії // Управління сталого розвитку. Документ Світового банку // Маттіса Грінгера. – 2008. – 27 с.
94. Грішнова О. А. Людський капітал : формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К. : Знання, 2001. – 254 с.
95. Грішнова О. А. Формування людського капіталу в системі освіти і професійної підготовки : дис... д–ра екон. наук: 08.09.01 / Грішнова Олена Антонівна ; Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 434 арк.
96. Гукалова І. В. Якість життя населення України : суспільно–географічна концептуалізація : монографія / Інститут географії НАН України. – К., 2009. – 347 с.
97. Гукалова І. В. Якість життя населення України : теоретико–методологічні основи суспільно–географічного дослідження : Автореф. дис. д–ра геогр. наук : 11.00.02. – К., 2008. – 20 с.
98. Гурський Д. С. Концептуальні засади державної мінерально–сировинної політики щодо використання стратегічно важливих для економіки країни корисних копалин : монографія / Д. С. Гурський ; Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. – Л. : ЗУКЦ, 2008. – 192 c.
99. Гусєва Т. М. Розширення ЄС на Схід : основні аспекти інтеграції країн Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2007. – Вип. 33, ч. 2. – С. 58–61.
100. Данилишин Б. М. Природно–ресурсний потенціал сталого розвитку України : Наук. видання / НАНУ ; Рада по вивченню продуктивних сил України / Б. М. Данилишин (ред.). – К. : РВПС України, 1999. – 716 с.
101. Двігун А. О. Пріоритетні напрямки регулювання рентних відносин в умовах системного реформування адміністративно–територіального устрою України / А. О. Двігун // Регіональна економіка. – 2008. – № 4. – С. 81–86.
102. Дем’янюк О. Б. Податкові важелі стимулювання інноваційної діяльності / О. Б. Дем’янюк. – Всеукраїнський науково–виробничий журнал Інноваційна економіка / Державне регулювання економіки. – 2010. С. 241–245.
103. Денисюк С. Г. Імідж політичного лідера в контексті розвитку української політичної культури : особливості формування та механізми реалізації : дис. канд. політ. наук : 23.00.03 / Світлана Георгіївна Денисюк. – К., 2006. – 209 с.
104. Державна геологічна служба. – Режим доступу : http://www.dgs.kiev.ua.
105. Державна підтримка українського експорту. – Міністерство економіки України. – Режим доступу : http://www.ukrexport.gov.ua.
106. Державна служба статистики / Товарна структура з