ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

АГАФОНЕНКО Олеся Юріївна

УДК 332.12 : 339.137 : 330.101.52

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і
регіональна економіка

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник –
Василенко Валерій Миколайович,
доктор економічних наук, професор

Донецьк – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ 12
1.1. Визначення об’єктивних передумов виникнення конкуренції
між регіонами 12
1.2. Виділення ключових характеристик конкурентоспроможності
регіонів 30
1.3. Використання основних показників регіональної
конкурентоспроможності 47

Висновки до розділу 1 66

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОТЕНЦІЙНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 68
2.1. Оцінка регіональних конкурентних переваг 68
2.2. Аналіз регіональних конкурентних позицій 95

Висновки до розділу 2 120

РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ
СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ 122
3.1. Концептуалізація формування
системи показників конкурентоспроможності регіонів 122
3.2. Класифікація факторів
регіональної конкурентоспроможності 141
3.3. Критерій ефективності
регіональної конкурентоспроможності 155

Висновки до розділу 3 168

ВИСНОВКИ 171
ДОДАТКИ ….. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180

ВСТУП

Становлення регіонів як самостійних суб’єктів економічних відносин породжує безліч протиріч, подолання яких стає можливим лише шляхом міжрегіональної конкуренції. Водночас сама конкурентна боротьба між регіонами переноситься в різні сфери їхніх інтересів, починаючи від задоволення повсякденних запитів населення (спрямованих на підвищення рівня і якості життя) і закінчуючи пошуком та залученням зовнішніх і внутрішніх інвестицій на свою територію (покликаних сприяти розширеному відтворенню суспільних процесів). Перемагають у такій конкурентній боротьбі саме ті регіони, конкурентоспроможність яких кількісно і якісно відрізняється від інших. У зв’язку з чим актуалізується проблема знання (як наукового, так і прикладного) саме таких основних характеристик регіональної конкурентоспроможності, що у найбільшій мірі цьому сприяють.
У рамках сучасної парадигми “регіон-система” з’являється реальна можливість розглядати регіон будь-якого рівня як регіональну економічну систему чи як деяку сукупність різних елементів продуктивних сил, взаємозалежних між собою географічним (у масштабах окремої території) розташуванням, процесами суспільного відтворення і сформованими між ними господарськими зв’язками. При цьому регіональна економічна система може бути схарактеризована деякими параметрами, порівняння яких з аналогами дає змогу одержати певне уявлення про наявність чи відсутність відповідної конкурентоспроможності. У даному разі саме зведення таких параметрів стає основним носієм інформації про конкурентоспроможність регіонів.
Об’єктивність такої інформації цілком залежить від того, які показники використовуються для цих цілей. На сьогоднішній день ситуація склалася таким чином, що не існує в завершеному виді науково обґрунтованої системи показників регіональної конкурентоспроможності, як не існує і суворого порядку в системі обліку факторів, які можна використовувати як характеристики регіональних конкурентних переваг і регіональних конкурентних позицій. Немає і чіткого розуміння того, що у формалізованому відношенні регіональні конкурентні переваги і регіональні конкурентні позиції являють собою факторні ознаки, а регіональна конкурентоспроможність являє собою результатну ознаку взаємодії регіональних економічних систем. Це дозволяє окремим фахівцям змішувати поняття “регіональні конкурентні переваги” і “регіональні конкурентні позиції”, а регіональну конкурентоспроможність уявляти як прояв впливу зовсім інших факторів, вносячи тим самим певну плутанину в логіку застосування наукової термінології.
Природною в цих умовах є ситуація, що передбачає необхідність визначення (вибору, обґрунтування і використання) основних показників конкурентоспроможності регіонів. Одні фахівці вважають, що такими повинні виступати показники економічного і соціального росту (розвитку) регіону (території); другі – що такими показниками повинні бути зовнішні і внутрішні фактори ефективної взаємодії регіону як системи; треті – що як показники регіональної конкурентоспроможності повинні використовуватися наявні територіальні пропорції і умови диференціації економіки регіону; четверті – що такими показниками повинні виступати прояви просторової дезінтеграцї і т. д. При цьому є два загальних підходи до визначення параметрів регіональної конкурентоспроможності: перший полягає в побудові рангових чи рейтингових оцінок регіональних (територіальних) відмінностей, а другий – визначення рангів чи рейтингів, що характеризують рівні диференціації відповідних показників розвитку регіонів. Саме в таких оцінках відбивається здатність кожного регіону демонструвати свої кращі риси (параметри), за якими можна судити про його конкурентоспроможність.
Природно, що відсутність єдиного підходу до визначення кількості показників конкурентоспроможності регіонів змушує зайнятися формуванням відповідної системи, здатної забезпечити задоволення широкого кола інтересів учасників регіональної конкурентної боротьби необхідною інформацією. У цьому зв’язку в дисертаційній роботі, ґрунтуючись на результатах теоретичного узагальнення й аналізу літературних і нормативних джерел, висунута гіпотеза, а за допомогою емпіричних перевірок і методичних розробок обґрунтовані пропозиції (забезпечена концептуалізація) з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності. Дана концепція базується на дотриманні основних принципів (цілісності, самоорганізації та спеціалізації), збереженні характеристик параметрів регіональної економічної системи, адекватності структурі і складу елементів продуктивних сил, розташованих на відповідній території, що дає змогу розглядати систему показників регіональної конкурентоспроможності як самостійний об’єкт реальності, що існує для відображення стану руху регіону в економічному просторі країни чи світу.
Наукове дослідження було виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою “Методологія економічної діагностики розвитку територій (регіонів)” (ДР № 0105U008666), де дисертантом як співвиконавцем було запропоновано ряд заходів щодо теоретичної та методичної розробки питань, пов’язаних з формуванням системи показників регіональної конкурентоспроможності.
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування, емпіричне пророблення і методичне забезпечення можливих оцінок конкурентоспроможності регіонів на основі формування відповідної системи показників.
Згідно до визначеної мети в роботі були вирішені такі наукові завдання:
визначено передумови виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами як суб’єктами економічних відносин;
уточнено визначальні характеристики (умови, фактори) регіональної конкурентоспроможності;
визначено перелік основних показників конкурентоспроможності регіонів;
установлено оцінки сучасним конкурентним перевагам окремих регіонів країни;
визначено тенденції і характер формування конкурентних позицій окремих регіонів України;
концептуалізовано систему формування показників регіональної конкурентоспроможності;
обґрунтовано принципи класифікації факторів конкурентоспроможності регіонів;
визначено критерій ефективності показників регіональної конкурентоспроможності.
Об’єктом дослідження є процеси економічної конкуренції між регіонами (територіями).
Предметом дослідження виступає науковий інструментарій визначення оцінок регіональної конкурентоспроможності.
Методологічною основою виконаного наукового дослідження послужили фундаментальні положення економічної теорії та регіональної економіки, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань регіоналістики, статистики і математичних методів в економіці.
Знайшли вирішення теоретичні і прикладні питання виміру процесів економічного і соціального розвитку регіонів різного рівня у роботах вітчизняних фахівців: Б.І. Адамова, В.М. Василенка, В.М. Геєця, М.І. Долішнього, Б.Т. Кліяненка, В.В. Максимова, Т.С. Максимової, В.К. Мамутова, С.В. Мочерного, Л.А. Савельєва, Т.В. Уманець, М.Г. Чумаченка та ін. Серед зарубіжних фахівців, які займаються вирішенням теоретичних і прикладних проблем регіональної конкурентоспроможності, можна виділити О.Г. Гранберга, С.В. Казанцева, В.М. Лєксіна, П.А. Минакира, Р.І. Шніпера, О.С. Пчелінцева, М.Е. Портера, О.М. Швецова, С.А. Суспіцина, К.В. Павлова та ін.
Для вирішення задач, які поставлено у дисертації використовувалися такі методи:
системно-структурного аналізу – для ідентифікації складових регіонального економічного простору, а саме, регіональних економічних систем;
економіко-статистичного аналізу – для обробки статистичних даних, що характеризують наявність регіональних конкурентних переваг і позицій;
економіко-математичного аналізу – для встановлення залежностей між окремими параметрами регіональної економічної системи;
логіко-структурного обґрунтування – для розробки наукового інструментарію кількісних і якісних оцінок регіональної конкурентоспроможності;
графічного опису – для віртуальної ілюстрації та просторового зображення стану досліджуваних процесів і явищ економічного і соціального розвитку регіонів.
Нормативною базою наукового дослідження були Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств. Фактологічна база дисертаційної роботи була сформована на основі статистичних даних Державного комітету статистики України, Головного статистичного управління у Донецькій області, даних про характеристики регіональних конкурентних переваг і регіональних конкурентних позицій.
На основі комплексного дослідження теоретичних і практичних особливостей використання регіонами своїх конкурентних переваг і конкурентних позицій обґрунтовані методичні положення з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для забезпечення відповідної просторово-часової кількісної та якісної визначеності.
Найважливішими результатами, що характеризуються новизною й аргументованістю є такі:
вперше:
запропоновано систему показників регіональної конкурентоспроможності на основі визначення основних принципів формування, структуризації складу статистичної бази, конкретизації інструментарію оцінок, що дає змогу більш точно позиціонувати окремі регіони в просторово-часовому вимірі та виявляти умови (резерви) їх поступального руху і розвитку;
обґрунтовано класифікацію факторів регіональної конкурентоспроможності на основі виділення відповідних ознак (підстав), що дає можливість здійснювати безупинний пошук ефективних заходів, здатних забезпечувати не тільки стійкий стан регіону в його конкурентній боротьбі, але й впливати на характер протікання відтворювальних процесів;
установлено критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності (у розрахунку єдності та взаємозв’язку його кількісних і якісних визначень), що відбиває, з одного боку, виробничі відносини (співвідношення результатів і витрат, зміни умов (обставин) розташування одного регіону щодо іншого), а, з іншого – спосіб виміру цієї ефективності (порівняння з установленими або можливими стандартами, зразками), що сприяє відстеженню динаміки і змісту процесів, які здійснюють вирішальний вплив на рівень і характер конкурентоспроможності регіонів;
удосконалено:
методичні підходи до визначення оцінок конкурентних переваг окремих регіонів на основі добору і використання показників ресурсної забезпеченості, що дозволило диференціювати їх за рівнями конкурентоспроможності;
прийоми порівняльного аналізу конкурентних позицій регіонів на основі використання базисних індексів, що забезпечили якомога точне визначення тенденцій формування і змісту їхньої конкурентної боротьби;
дістали подальшого розвитку:
теоретична аргументація виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами, розглянута відносно регіональних економічних систем, утворених продуктивними силами, що сприяло більш точному визначенню термінів: “регіональна конкурентоспроможність”, “регіональні конкурентні позиції”;
визначення терміна “регіональні конкурентні позиції”, під яким запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують території відмітні риси та особливості порівняно з іншими територіями;
уточнення основних характеристик конкурентоспроможності регіонів, що стосуються зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку територій, умов територіальної диференціації, використання яких дає змогу проводити більш поглиблений порівняльний аналіз стану регіонів.
Методичні розробки з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності розширюють наукову базу для подальших досліджень регіональних проблем сучасності. Основні положення, викладені автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, дозволяють істотно підвищити об’єктивність оцінок конкурентних переваг і конкурентних позицій окремих регіонів. Вони призначені для використання в практиці управління економікою регіону з урахуванням динаміки і змісту відтворювальних процесів, що протікають на конкретних територіях.
Практична цінність виконаного дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних рекомендацій для різних рівнів управління.
До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать:
пропозиції відносно структури та складу системи показників регіональної конкурентоспроможності, які складаються з кількісних та якісних характеристик конкурентних переваг та конкурентних позицій, що можуть бути використані для відповідних оцінок;
класифікація факторів конкурентоспроможності регіону, прямий та непрямий характер яких проявляється у кількісних та якісних характеристиках наявних ресурсів на даній території, що дозволяє чітко позиціонувати регіон у порівнянні з іншими;
обґрунтованість критерію ефективності конкурентоспроможності регіону, формами прояву якого виступають відповідні показники, кожен з яких є відносно самостійним, що дозволяє відслідковувати динаміку і зміст процесів, які роблять вирішальний вплив на конкурентоспроможність регіону.
Основні положення дисертаційної роботи були використані: Головним управлінням статистики в Донецькій області як аналітичну доповідь (довідка № 01/2–7/23 від 13.04.2007 р.), Управлінням статистики при підготовці програми економічного і соціального розвитку м. Горлівки Донецької області на 2007 р. (довідка № 233 від 22.05.2007 р.), Мар’їнською районною радою Донецької області при формуванні стратегії економічного і соціального розвитку м. Мар’їнка до 2011 р. (довідка № 119 від 16.05.2007 р.). Науково-методичні розробки, наведені в дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління МОН України (довідка № 01-12/823 від 10.10.2007 р.).
Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, в якому викладено авторський підхід до реалізації парадигми “регіон-система”. Наукові положення, висновки і рекомендації отримані автором самостійно та є особистим внеском в регіональну економіку. З наукових публікацій, підготовлених у співавторстві, у дисертаційній роботі використані тільки ті положення, що отримані автором особисто. Внесок здобувача у спільно опубліковані роботи конкретизовано у списку праць за темою дисертації.
Основні наукові положення та практичні результати дисертації доповідалися автором і одержали схвалення на: II Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні наукові дослідження – 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції “Наука: теорія та практика – 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука й освіта – 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий простір Європи – 2007” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); III Науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Актуальні питання розвитку фінансової науки на сучасному етапі” (м. Донецьк, 2007 р.); Міжнародній конференції “Dynamika naukowych badań – 2007” (Przemyśl, 2007 r.).
За результатами виконаного дослідження опубліковано 14 наукових праць, з них 7 – у наукових фахових виданнях, 6 – за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 4,65 д.а., з яких особисто авторові належить 4,26 д.а.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи складає 174 сторінки комп’ютерного тексту. Дисертація містить 28 таблиць, 4 рисунки, 4 додатки та список використаних джерел з 160 найменувань на 15 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі забезпечене теоретичне узагальнення, здійснене емпіричне пророблення (перевірка) і підготовлені методичні обґрунтування вирішення наукової задачі, сполученої з формуванням системи показників регіональної конкурентоспроможності для просторово-часових оцінок окремого регіону.
Результати виконаного наукового дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки теоретичного, прикладного і методичного змісту.
1. У сучасних умовах наукова парадигма “регіон-система” перетворюється на одну з найбільш відомих систем поглядів на регіон у середовищі фахівців, вчених-регоналістів. Пов’язано це з тією очевидністю, що основними складовими компонентами регіональної економічної системи виступають елементи продуктивних сил. Просторова взаємодія регіональних економічних систем породжує конкурентну боротьбу, що стає іманентним станом регіонів різних рівнів. У зв’язку з цим регіональна конкурентоспроможність одержує свою затребуваність і об’єктивну потребу у вивченні за допомогою визначених характеристик.
2. Однією зі складових дослідження конкурентоспроможності регіонів виступає необхідність уточнення відповідного наукового апарату, зокрема, терміна “регіональні конкурентні позиції”, пов’язаного з розпливчастим уявленням про зміст процесів, що забезпечують використання наявних конкурентних переваг. У даній роботі під регіональними конкурентними позиціями запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, претворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують їй (території) відмітні риси й особливості порівняно з іншими територіями. Дані регіональні конкурентні позиції виявляються у внутрішній і зовнішній компетенції регіону як системи, здатної забезпечувати динамізм у реалізації граничних значень, спрямований на позитивні результати в конкурентній боротьбі із собі подібними.
3. У дисертаційній роботі на основі порівняльного аналізу теоретичних поглядів різних як вітчизняних, так і зарубіжних наукових шкіл одержали подальший розвиток наукові підходи до визначення основних характеристик регіональної конкурентоспроможності. Використовуючи методи логічного аналізу окремих наукових постулатів, що характеризують регіональні конкурентні переваги і регіональні конкурентні позиції, висунуті й доведені припущення про необхідність кількісної та якісної визначеності не тільки самого кола таких показників, а також їхнього застосування щодо обраного об’єкта дослідження.
4. Характер конкурентної боротьби, що складається, між регіонами змушує здійснювати вибір основних показників, які найбільшою мірою забезпечують комплексну оцінку конкурентоспроможності регіонів. З цією метою в роботі знайшли подальший розвиток методичні рекомендації з обмеження переліку показників регіональної конкурентоспроможності, в основу яких покладений системний підхід, що сприяє урахуванню для цих цілей основних характеристик елементів продуктивних сил: природи, людей, засобів виробництва, організаційних початків у суспільному виробництві, наукового й інформаційного забезпечення.
5. Для аналізу потенційної регіональної конкурентоспроможності використані офіційні статистичні показники економічного і соціального стану окремих регіонів України. У результаті такого аналізу виявлено, що інформація в офіційних статистичних збірниках не дозволяє повною мірою сформуватися уявленню (знанню) про конкурентні здібності окремих регіонів. З урахуванням виявлених “вузьких заходів” обґрунтовані пропозиції щодо заповнення прогалин відсутніми показниками, які характеризують регіональні конкурентні переваги.
6. Результати порівняльного аналізу використання регіональних конкурентних позицій, отримані шляхом застосування базисних і ланцюгових індексів, засвідчили, що в різних регіонах спостерігаються розходження як в інтенсивності (швидкості) залучення до суспільного виробництва основних факторів (елементів продуктивних сил) за відносно тривалі відтинки часу, так і у швидкісних режимах їхнього використання за більш короткі відтинки часу. Дана обставина потребує розробки додаткових умов застосування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що стосуються критерію її ефективності.
7. У дисертаційній роботі наведена концептуалізація формування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що враховує: реальні умови виникнення конкурентної боротьби між регіонами; особливості взаємодії продуктивних сил на даній території; призначення, мету і задачі показників конкурентоспроможності регіонів; основні принципи відповідності показників параметрам регіональної економічної системи; структуризацію і склад системи показників регіональної конкурентоспроможності; статистичну базу формування системи показників; інструментарій оцінок конкурентоспроможності регіонів та ін.
8. На основі виділення основних ознак формування (залежно від: розташування регіону стосовно інших об’єктів, ступеня впливу один на одного, можливостей управлінського впливу, характеру впливу, можливостей виміру величини фактора), у роботі запропонована класифікація факторів конкурентоспроможності регіонів. Така класифікація дозволяє моделювати взаємодії зовнішнього і внутрішнього середовища регіону в процесі формування його конкурентоспроможності. Ця обставина змушує регіон як економічну систему здійснювати перманентний пошук найефективніших заходів, здатних забезпечувати не тільки його стійкий стан, але й відтворювальний характер суспільних процесів, що відбуваються на даній території.
9. Для відстеження динаміки і змісту процесів, що роблять вирішальний вплив на рівень і характер конкурентоспроможності регіонів, у дисертаційній роботі обґрунтований критерій її ефективності. Даний критерій ефективності визначений виходячи з розрахунку єдності і взаємозв’язку її кількісної та якісної визначеності. З одного боку, він відбиває виробничі відносини, тобто співвідношення результатів і витрат, зміни умов перебування одного регіону стосовно іншого. А з іншого боку, даний критерій відбиває спосіб виміру цієї ефективності, тобто показує особливості обліку порівнянь досягнутого рівня з установленими чи можливими стандартами, чи зразками.
10. Отримані за результатами виконаного дослідження залежності, розроблені методи, сформульовані визначення і вимоги до методичних положень з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності визначають його теоретичну новизну. Результати аналізу, розроблені заходи для ефективного використання системи показників конкурентоспроможності регіонів становлять прикладний зріз наукової новизни виконаного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Туровский Р. Баланс отношений “центр-регионы” как основа территориально-государственного строительства // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 12. – С. 54-65.
2. Осипов Ю.М. Регион в окружающей среде // Философия хозяйства. – 2004. – № 6(36). – С. 9-10.
3. Вахромов Е. Роль менеджмента и маркетинга в регулировании региональной экономики // Маркетинг. – 2004. – № 2(75). – С. 26-35.
4. Силина С. Маркетинговая концепция управления региональным развитием // Маркетинг. – 2004. – № 1(74). – С. 29-42.
5. Пашманов Э.Л. Основные направления исследований социально-экономического регионального развития // Регионология. – 2005. – № 4. – С.3-21.
6. Денисов Ю., Савельєв Л., Шевчук Л. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку // Регіональна економіка. – 2003. – № 1. – С.179-185.
7. Новоселов А.С. Регион как исходное понятие регионального воспроизводства // Регион: экономика и социология. – 2006. – № 3. – С. 3-14.
8. Региональная экономика: Учебник: Навчальне видання. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1998. – 472 c.
9. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка регіонів (областей) України: Навчальний посібник: Навчальне видання. – К.: ЦУЛ, 2002. – 644 c.
10. Theories of Endogenous Regional Growth: Lessons for Regional Policies / B. Johansson, C. Karlsson, and R. Stough (Eds). – Springer, 2001.
11. Керецман В. Регіон як науковий та правовий термін // Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 1.- C. 20-28.
12. Ушаков А.К., Рязанова Л.А., Андрианов Д.Л., Переятенцева Е.В. и др. Разработка прогнозов социально-экономического развития регионов с использованием комплексной имитационной модели // Российский экономический журнал. – 2000. – № 2. – С. 72-86.
13. Любимцев С. Законы структурной эволюции экономических систем // Экономист. – 2003. – № 10. – С. 29-40.
14. Лексин В.Н., Швецов А.Н. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития. – М.: УРСС, 2000. – 386 с.
15. Сухарев О. Государственное регулирование экономики: инвестиционные аспекты промышленной и региональной политики // Инвестиции в России. – 2006. – № 2. – С. 37-40.
16. Слоква М.Г., Василенко В.Н., Гудзь П.В., Савенко В.Н. Экономико-правовой механизм развития социально-экономических территориальных систем (концепция и методика исследования теми НИР) // Экономика и право. – 2004. – № 2(9). – С. 107-117.
17. Ґудзь П.В. Системний підхід в управлінні регіональної економіки // Вісник Хмельницького національного університету. – 2005. – № 5. – Т.1. – С.11-19.
18. Ройзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 480 с.
19. Василенко В.Н. Формирование экономических систем как доминанта регионализации страны // Научные труды ДонНТУ. Серия: Экономическая. – Донецк: ДонНТУ, 2005. – Вып. 31. – С. 5-12.
20. Клияненко Б.Т., Максимова Т.С. Влияние территориальной структуры хозяйственного комплекса регионов на динамику ее развития // Вісник Академії економічних наук України. – 2004. – № 1 (5). – С. 32-37.
21. Лапыгин Д.Ю. Методическое обеспечение процесса разработки плана стратегического развития региона // Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – № 6. – С. 40-52.
22. Шнипер Р.И. Конкурентные позиции регионов и их оценка // Регион: экономика и социология. – 1995. – № 1. – С. 3-24.
23. Ларина Н.И. Смена парадигмы региональной политики // Регион: экономика и социология. – 2000. – № 4. – C. 3-23.
24. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: Учебник для вузов. – 2-е изд. – М.: ГУ ВШЭ, 2001. – 495 с.
25. Дубнов А.П., Крайнов А.В. Пространственно-стратегическое развитие России: конфликтно-сетевая парадигма анализа // Регион: экономика и социология. – 2003. – № 2. – С. 123-132.
26. Василенко В.Н. Архитектура регионального экономического пространства: Монография / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2006. – 311 с.
27. Економічна енциклопедія: в 3 т. / Відп. ред С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – Т. 2. – 848 с.
28. Сонько С. Сучасна модифікація теорії економічного районування // Регіональна економіка. – 2005. – № 3. – С. 7-18.
29. Николаев И., Точилкина О. Стратегии и программы развития регионов (сравнительный анализ) // Общество и экономика. – 2006. – №7-8. – С. 269-287.
30. Николаев М., Махотаева М. Научные основы региональной экономической политики // Федерализм. – 2007. – № 2. – С. 141-156.
31. Романова О., Чененова Р. Макарова И. Потенциал развития высокотехнологического регионального комплекса // Общество и экономика. – 2005. – № 4. – С. 153-176.
32. Нудельман В. Вдосконалення адміністративно-територіального устрою України // Регіональна економіка. – 2001. – № 3. – С. 126-130.
33. Регіональна політика: методологія, методи, практика / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2001. – 700 с.
34. Сонько С.П., Кулішов В.В., Мустафін В.І. Ринок і регіоналістика: Навчальний посібник. – К.: Ніка-Центр; Ельга, 2002. – 380 c.
35. Пилясов А. Политические и экономические факторы развития российских регионов // Вопросы экономики. – 2003. – № 5. – С. 67-82.
36. Адрианов В. Теория саморегуляции рыночной экономики // Общество и экономика. – 2002. – № 5. – С. 5-36.
37. Економічна енциклопедія: в 3 т. / Від. ред. С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – Т 1. – 864 с.
38. Економічна енциклопедія: в 3 т. / Відп. ред С.В. Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – Т. 3. – 952 с.
39. Богомолова И.П., Хохлов Е.В. Анализ формирования категории конкурентоспособности как фактор рыночного превосходства экономических объектов // Маркетинг в России и за рубежом. – 2005. – № 1(45). – С. 113-119.
40. Лексин В. Феномен конкурентоспособности регионов в условиях глобальной экономики // Российский экономический журнал. – 2005. – № 4. – С. 86-91.
41. Мельник Л.В, Мельник Л.М. Структура регіональної економіки: сутність та напрямки трансформації // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 40-46.
42. Масловська Л. Регіональні програми сталого розвитку (Науково-методичні аспекти) // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 1. – C. 3-6.
43. Пчелинцев О.С., Любовный В.Я., Воякина А.Б. Регулирование воспроизводственного потенциала территории как основа региональной политики // Проблемы прогнозирования. – 2000. – № 5. – С. 62-68.
44. Портер М.Э. Конкуренция: Пер с англ. – М.: Изд. дом “Вильямс”, 2003. – 496 с.
45. Миргородская Е.О. Конкурентоспособность как интегральное свойство рыночной системы хозяйствования // Философия хозяйства. – 2005. – № 4. – С. 203-212.
46. Кузнецова О.А. Теоретические основы государственного регулирования экономического развития регионов // Вопросы экономики. – 2002. – № 4. – C. 46-67.
47. Унтура Г.А. Регион как эпицентр зарождения конкурентоспособ-ности // Регион: экономика и социология. – 2002. – № 1. – С. 3-16.
48. Прибыткова Г. Методологические подходы к оценке инвестиционной привлекательности как основы разработки инвестиционной политики // Инвестиции в России. – 2005. – № 3. – С. 3-9.
49. Романова Е. Инвестиционный рейтинг России: текущее состояние и перспективы его повышения // Маркетинг. – 2003. – № 3. – С. 3-21.
50. Максимов В.В., Бурковец Е.С. Проблемы повышения инвестиционной привлекательности региона // Вісник Східноукраїнського національного університету імені В. Даля. – 2005. – № 2(84). – Ч.2. – С. 97-102.
51. Гришина И. Методология комплексного анализа инвестиционных процессов в регионах России // Инвестиции в России. – 2005. – № 4. – С. 3-10.
52. Григор’єв Г.С. Концептуальний підхід до формування транспортно-географічних кластерів України // Регіональна економіка. – 2000. – № 4(46). – С. 60-64.
53. Косолапов Н. Россия: территория в пространствах глобализирующего мира // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – № 7. – С. 3-14.
54. Смагин Б.И., Неуймин С.К. Сущность и методика определения показателей освоенности региона // Вопросы статистики. – 2005. – № 12. – С. 19-23.
55. Белецкая И. Конкурентоспособность в ее современной трактовке // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №10 (40). – С.81-88.
56. Конкурентоспособность продукции и предприятия / Б.В. Буркинский, Е.В. Лазарева, И.Н. Агеева и др. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. – 132 с.
57. Тихомиров С.А. Инновационное направление регионального развития // Инновации. – 2005. – № 7. – С. 31-36.
58. Клейнер Г. Макроэкономические факторы и ограничения экономического роста // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 5. – С. 28-33.
59. Астапов К.Л. Особенности развития экономических систем в современных условиях // Вестник Моск. ун-та. Сер. 6. Экономика. – 2005. – № 4. – С. 68-85.
60. Гафуров И.Р. Оценка экономического потенциала территории и эффективности мероприятий территориального стратегического программирования // Регионология. – 2005. –№ 1. – С. 121-136.
61. Василенко В.Н. Теоретико-методологические основы экономической диагностики развития территорий // Экономика и право. – 2005. – № 2(12). – С. 16-21.
62. Максимов Ю., Митяков С., Митякова О., Факеева Т. Инновационный мультипликатор и экономический рост // Инновации. – 2004. – № 5. – С. 24-27.
63. Данилов-Данильян В.И. Устойчивое развитие (теоретико-методологический анализ) // Экономика и математические методы. – 2003. – Т. 39. – № 2. – С. 123-135.
64. Данченко Ю.В., Вертакова Ю.В., Евгенко А.В., Клименко П.А. Воспроизводственный подход к оценке и регулированию регионального развития по критериям устойчивости // Вопросы статистики. – 2005. – № 8. – С. 20-25.
65. Баранов С., Скуфьина Т. Динамика межрегиональной дифференциации за 1998-2005 годы // Федерализм. – 2005. – № 3. – С. 47-76.
66. Баранов С., Скуфьина Т. Новые подходы к оценке межрегиональной дифференциации // Федерализм. – 2005. – № 1. – С. 47-64.
67. Максимец Н.В. Оценка уровня социально-экономического развития региона // Регионология. – 2004. – № 3. – С. 80-87.
68. Павлов В.Н., Зайкин В.С., Ершов Ю.С. Региональное прогнозирование: ценовой и материально-вещественный аспект // Регион: экономика и социология. – 2002. – № 2. – С. 123-135.
69. Минакир П.А. Экономическая интеграция: региональный аспект // Регион: экономика и социология. – 2004. – № 1. – С. 18-135.
70. Гранберг А. Экономическое пространство России: трансформации на рубеже веков и альтернативы будущего // Общество и экономика. – 1999. – № 3-4. – С. 225-244.
71. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25.05.2001 р. № 341/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22.
72. Сенчегов В.К., Дадалко В.А., Брагин А.М. Объединение субъектов Федерации и национальные интересы России // ЭКО. – 2004. – № 7. – С. 14-26.
73. Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України від 08.09.2005 р. № 2850-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – ст.548.
74. Третяк В.В. Регіональна інноваційна політика як один із етапів формування національної інноваційної системи // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике. – Донецк: ДЭГИ, ИЭПИ НАН Украины. – 2006. – Вып. 3(21). – С. 44-46.
75. Суспицын С.А. Барометры общего регионального положения // Проблемы прогнозирования. – 2005. – № 2. – С. 97-110.
76. Гончаров Ю., Петін Ю., Сальник О. Застосування системи рейтингових оцінок як засіб ефективного управління процесом євроінтеграції // Економіка України. – 2005. – № 11. – С. 73-82.
77. Казанцев С.В. Сравнительный анализ потенциала и эффективности экономики регионов // ЭКО. – 2002. – № 7. – С. 62-76.
78. Яковенко Л.І., Гермашевський С.М. Економічна конкурентоспроможність регіону в умовах нової економіки // Економіка і регіон. – 2003. - №1. – С.52-54.
79. Фактори і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіону: Наукова доповідь // НАН України. Ін. регіональних досліджень. Наук. ред. д.е.н., проф. П.Ю. Бєлєнький. – Львів, 2005. – 145 с.
80. Шорохов В.П., Колькин А.Н. Оценка конкурентоспособности региона // Проблемы прогнозирования. – 2007. – № 1. – С.92-101.
81. Коваль Д. Проблемы региональной конкурентоспособности и интеграции регионов в Европе // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб.науч.тр. – Ч 2. – Донецк: 2002. – С.562-566.
82. Самостроенко Г.М. Потенциал стратегии развития региона // Инновации. – 2003. – № 9. – С. 27-29.
83. Воротников А. Стратегия повышения конкурентоспособности региона // Экономические стратегии. – 2001. – № 5-6. – С. 144-146.
84. Червова Л., Кузьменко Л., Дубинина М., Кацура С., Ляшенко В. Потенциал конкурентоспособности промышленности регионов Украины // Общество и экономика. – 2006. – № 2. – С. 113-135.
85. Максимова Т.С. Ринковий потенціал регіону як основа визначення його конкурентних переваг // Зб. наук. пр. Кіровоградського національного технічного університету «Економічні науки». – Вип. 7, Ч. II. – 2005. – С. 24-29.
86. Савчук С.И. Уровень конкурентоспособности и результаты конкурентной борьбы: проблема корректного использования показателей // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 6. – С.124-132.
87. Хоминич И., Тимошенко И. Конкурентоспособность региона // Региональная экономика: теория и практика. – 2004. – №4. – С. 47-53.
88. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий: Учеб. пособ. – М.: РАГС, 2002. – 328 с.
89. Голубев А.А. Интеграционные тенденции экономики в условиях нестабильной среды хозяйствования // Регионология. – 2003. – № 4. – 2004. – № 1. – С. 46-52.
90. Абрамов В. Управление конкурентоспособностью экономических систем // Маркетинг. – 2004. – № 5. – С. 19-24.
91. Рубинштейн А.Г., Суслов В.И., Чернышов А.А. Опыт анализа межрегиональных экономических взаимоотношений // Регион: экономика и социология. – 1991. – № 1. – С. 30-38.
92. Айвазян С.А. Эмпирический анализ синтетических категорий качества жизни населения // Экономика и математические методы. – 2003. – Т. 39. – № 3. – С. 19-53.
93. Нешитой А., Сухарев О. Конкурентоспособность в условиях воспроизводства // Экономист. – 2005. – № 3. – С. 3-12.
94. Ярош А. Конкурентоспроможність регіона та еволюція регіональної політики Європейського союзу // Регіональна економіка. – 2004. – № 1. – С.188-193.
95. Адамов Б.И. Стабилизация социально-экономической ситуации в регионе // Економіка та маркетинг підприємства території: Зб. наук. пр. Серія: Економіка. – Донецьк: ДонДУУ, 2004. – Вип. 34. – С. 15-21.
96. Сухарев О., Татаринцева И. Функциональность и дисфункциональность хозяйственных систем: инновации, инноваторы и экономическая политика // Инвестиции в России. – 2004. – № 3. – С. 28-37.
97. Методологические аспекты достижения социально-экономической самодостаточности региона / А.С. Ефремов, В.Н. Тихонов, М.И. Попов, А.С. Филипенко, А.В. Погарцев и др. – Луганск: Вид-во СНУ ім. Даля, 2002. – 156 с.
98. Ковалева Г.А. Стратегическое планирование регионального развития как механизм устойчивого социально-экономического роста территории // Регионология. – 2004. – № 2. – С.95-105.
99. Факторный анализ экономической эффективности общественного производства региона / Ю.А. Даренских, Н.С. Колотова, Л.Б. Храмова, Н.В. Зимина // Вопросы статистики. – 2005. – № 12. – С. 11-19.
100. Максимов В.В. Экономический потенциал региона (анализ, оценка и использование). – Луганск: Вид-во СНУ ім. Даля, 2002. – 360 с.
101. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2001 – №12.
102. Сепик Д. Индикаторы конкурентоспособности регионов: европейский поход // Регион: экономика и социология. – 2005. – № 2. – С. 197-205.
103. Казанцев С.В., Коломак Е.А. Конкурентоспособность регионов сосредоточения предприятий ВПК России // Регион: экономика и социология. – 2001. – № 4. – С. 163-175.
104. Стівен Б.Вардеман, Дж. Маркус Джоуб. Статистичні методи забезпечення якості. – К.: Вид. Центр КНТЕУ, 2003. – 256 с.
105. Лапыгин Д.Ю. Методическое обеспечение процесса разработки плана стратегического развития региона // Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – № 6. – С. 40-52.
106. Кипещук И.В. Анализ экономических связей на основе показателей межотраслевого баланса // Вопросы статистики. – 2004. – № 5. – С. 9-17.
107. Суспицын С. Методические проблемы прогнозирования приоритетов и последствий государственной региональной политики // Российский экономический журнал. – 2000. – № 2. – С.57-71.
108. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36.
109. Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції: Закон України від 20.11.2003 р. № 1294 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 13.
110. Павлов К. Межрегиональные социально-экономические отношения: вопросы теории и оценки // Общество и экономика. – 2003. – № 1. – С. 134-143.
111. Дэниелс Д.Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес. – М.: «Дело, ЛТД», 1994. – 519 с.
112. Важенин С.Г., Злоченко А.Р., Татаркин А.И. Слагаемые конкурентного поведения региона // Регион: экономика и социология. – 2004. – №3. – С.23-38.
113. Пащенко Ю.Є. Удосконалення методів оцінки транспортної забезпеченості регіонів // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 7. – С. 60-65.
114. Почукаева О.В. Прогнозирование межотраслевой эффективности взаимодействующих производств // Проблемы прогнозирования. – 2004. – № 6. – С. 75-82.
115. Розанова Т.Г. Экономика региона: теория и практика. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 2004. – 360 с.
116. Никифоров О.Н., Федорова Л.М., Неманова Н.М. О проблемах учета элементов ненаблюдаемой экономики при исчислении валового регионального продукта // Вопросы статистики. – 2004. – № 11. – С. 9-13.
117. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. В.М.Геєця. – К.: Фенікс, 2003. – 1006 с.
118. Долішній М., Бойко Є., Іщук С. Організаційно-економічні напрямки активізації інноваційної діяльності в Україні: регіональні аспекти // Регіональна економіка. – 2004. – №1. – С.48-54.
119. Дубницкий В.И., Амитан В.Н. Роль регионального маркетинга в регулировании региональной экономической политики // Економіка промисловості. – 2004. – №1. – С.32-43.
120. Казанцев С.В. Потенциал экономики регионов России как основа их внутренней конкурентоспособности // Регион: экономика и социология. – 2004. – № 1.- С. 191-199.
121. Уманець Т.В. Регіональний економічний розвиток України: теоретичні основи управління, інтегральна оцінка, діагностика: Монографія. – Донецьк: «ВІК», 207. – 340 с.
122. Уманець Т.В. Інтегральні індикатори економічного розвитку регіонів України: методичний аспект // Економіка розвитку. – Вид. ХНЕУ. – 2006. – № 2 (38). – С. 30-36.
123. Кулешов А.Б. Конкуренция в вопросах и ответах: Учеб.пособие. – М.: ТК «Велби», изд-во «Проспект», 2004. – 256 с.
124. Старостіна А., Мартов С. Регіональний маркетинг: суть та особливості становлення в Україні // Маркетинг в Україні. – 2003. – № 3. – С.55-57.
125. Лыкова Л. Комплексная оценка реформирования межбюджетных отношений с помощью инструментов факторного анализа // Федерализм. – 2004. – № 3. – С. 155-174.
126. Исакин М.А. Построение интегральных индикаторов качества жизни населения региона // Регион: экономика и социология. – 2005. – № 1. – С. 92-109.
127. Герасимчук З. Комплексная оценка уровня устойчивого развития регионов Украины // Экономика Украины. – 2002. – № 2. – C.34-43.
128. Новокшонова Л.В., Трифонов Ю.В. Мировое хозяйство. – М.: Юность, 2000. – 311 с.
129. Вахромов Е. Роль менеджмента и маркетинга в регулировании региональной экономики // Маркетинг. – 2004. – № 2(75). – С. 26-35.
130. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки : Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1994. – 274 с.
131. Долішній М.І. Організація та наукове забезпечення реалізації регіональної політики в Україні // Вісник економічної науки в Україні. – 2004. – №2. – С.3-7.
132. Толстошеев В.В. Региональное экономическое право России: Учебно-методическое пособие. – М.: Изд-во «БЕК», 1999. – 392 с.
133. Чумаченко Н.Г. Очерки по экономике регионов. – К.: Наук. Думка. – 1995. – 338 с.
134. Региональное (областное) самоуправление: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Отв. ред. В.К. Мамутов. И др. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2005. – 166 с.
135. Жилєнкова М.М. Система показників оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України // Статистика України. – 2005. – № 4. – С. 51-53.
136. Щанкин С.А. Управление конкурентоспособностью региона // Регионология. – 2003. – № 3. – С. 127-131.
137. Татаркин А. Слагаемые конкурентного поведения региона // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 4. – С. 40-46.
138. Максимова Т.С. Формування стратегії розвитку регіону з урахуванням системи інтеграційного маркетингу // Вісн. Східноукр. нац. ун-ту. – 2005. – № 2. – С. 159-162.
139. Максимова Т.С., Максимов В.В. Конкуренция на отечественном рынке мобильной связи // Економіст. – 2007. – № 8 (250). – С. 62-65.
140. Уманець Т.В. Неоднорідність інвестиційного простору України: регіональний аспект // Вісник Хмельницького національного університету. – 2006. – № 4. – Т. 3 (83). – С. 85-92.
141. Уманець Т.В. Оцінка інвестиційної привабливості регіону за допомогою інтегральних індексів // Економіка і прогнозування. – 2006. – № 4. – С. 133-145.
142. Уманець Т. Інформаційно-аналітична база регіонального управління: сучасний стан та перспективи розвитку // Економіка України. – 2007. – № 8 (549). – С. 39-45.
143. Regional Competition / P.W.J. Batey, P.Friedrich (Eds.), Springer, 2000.
144. Агафоненко О.Ю. Про необхідність формування системи показників конкурентоспроможності регіонів // Регіональна економіка. – 2007. – №1. – С. 56-62.
145. Агафоненко О.Ю., Климова Е.И. К вопросу о значении финансового анализа на предприятиях Украины // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – Вип. 227. – Т. . – С. 803-809.
146. Агафоненко О.Ю. Экологический фактор в оценке территориальных преимуществ региона // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. “Державне управління”. – Т. VII. – Вип. 71. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. – С. 243-250.
147. Агафоненко О.Ю. Роль и значение региональной политики в экономике Украины // Наука и образование – 2007: Материалы V Междунар. науч.-практ. конф. (3-15 янв. 2007 г.). – Днепропетровск: Наука и образование, 2007. – Т. 8. Экономические науки. – С. 105-107.
148. Агафоненко О.Ю. Какие показатели можно использовать для оценки конкурентоспособности регионов? // Актуальні питання розвитку фінансової науки на сучасному етапі: Збірник мат. IV Міжвуз. наук.-практ. конф. студ., аспірантів та молодих вчених (26 квіт. 2007 р.). – Донецьк: Донецька філія Європейського ун-ту, 2007. – С. 38-41.
149. Статистичний щорічник України за 2001 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2002. – 625 с.
150. Статистичний щорічник України за 2002 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2003. – 662 с.
151. Статистичний щорічник України за 2003 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2004. – 615 с.
152. Статистичний щорічник України за 2004 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2004. – 591 с.
153. Статистичний щорічник України за 2005 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2006. – 575 с.
154. Агафоненко О.Ю. Оценка региональных конкурентных преимуществ Донецкой области // Економіка та право. – 2007. – №1(17). – С. 21-25.
155. Агафоненко О.Ю. Аналіз сучасних регіональних конкурентних позицій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2007. – №3. – С. 6-9.
156. Агафоненко О.Ю., Шапошнікова О.М. Актуальность проведения анализа и прогнозирование инвестиционного рынка в региональном разрезе // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. «Економіка». – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – Т VIII. – Вип. 78. – С. 3-9.
157. Агафоненко О.Ю. Определение показателей и критерия эффективности региональной конкурентоспособности // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – Вип. 226. – Т. II. – С. 395-404.
158. Агафоненко О.Ю. Концептуальные подходы к формированию системы показателей конкурентоспособности регионов // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. «Економіка». – Донецьк: ДонДУУ, 2007. – Т. VIII. – Вип. 84. – С. 231-240.
159. Агафоненко О.Ю. Определение концепций сущности конкурентоспособности регионов // Научное пространство Европы – 2007: Материалы III Междунар. науч.-практ. конф. (16-30 апр. 2007 г.). – Днепропетровск: Наука и образование, 2007. – Т. 4. Экономические науки. – С. 15-17.
160. Агафоненко О.Ю. Механізм оценки конкурентоспособности региона // «Dynamika naukowych badań – 2007»: Materialy Międzynarodowij konferencji. – Тум 2. Ekonomiczne nauki. Regionalna ekonomika: Przemyśl. Nauka i studia, 2007 – Str. 70-72.