Формування та реалізація державної інноваційної політики: галузевий аспект

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Донецький державний університет управління

на правах рукопису

ворона дмитро миколайович

УДК 352.621.791

формування та реалізація державної інноваційної політики: галузевий аспект

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Дорофієнко Вячеслав Володимирович

Донецьк 2008
ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні та методичні засади державної інноваційної політики

11

1.1.

Теоретичні засади формування та реалізації державної інноваційної політики

11

1.2.

Інноваційне системотворення як головний фактор удосконалення державної інноваційної політики

34

1.3

Принципи формування та еволюції науково-інноваційної системи

42

Висновки до розділу 1

61

РОЗДІЛ2.аналіз проблем Науково-технологічнОГО та інноваційнОГО розвиткУ в Україні в контексті зарубіжного досвіду

65

2.1.

Аналіз світових тенденцій інноваційного розвитку

65

2.2.

Стан науково-технічної та інноваційної діяльності: галузевий та регіональний аспекти

88

2.3.

Посилення ролі регіонального управління інноваційними структурами в галузі охорони навколишнього природного середовища

111

Висновки по розділу 2

127

РОЗДІЛ3.шляхи ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОї інноваційної політики

131

3.1.

Основні напрямки державної підтримки інноваційного розвитку економіки в Україні

131

3.2.

Організація інноваційних взаємодій на основі критерію екологічності

147

3.3.

Методичні підходи щодо удосконалення державної інноваційної політики в контексті системності інноваційної сфери

163

Висновки по розділу 3

181

ВИСНОВКИ

187

Додаток А

190

Додаток Б

194

Додаток В

196

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

197

ВСТУП

Актуальність дослідження. Побудова сучасної конкурентоспроможної економіки на основі інноваційної та інвестиційної діяльності, заохочення спрямування фінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі визнані головними стратегічними орієнтирами в програмі діяльності Кабінету Міністрів України.
До поки на шляху запровадження національної інноваційної моделі накопичилося чимало перепон. Це, зокрема, недосконала нормативно-правова база, недостатній рівень фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, неефективне використання наявних фінансових ресурсів для реалізації державної інноваційної політики, невідповідність корпоративної структури вимогам інноваційного розвитку, повільне формування ринку інноваційної продукції.
Крім того, в системі нових економічних відносин зростає важливість природноресурсного чинника. Мова йде про екологічно збалансований інноваційний розвиток суспільства, а саме розвиток економіки, гармонізований в межі екологічних можливостей планети. Так, фундаментальні зміни у моделях суспільного виробництва та споживання не можна відокремити від досягнення глобального інноваційного розвитку.
Існуюча довготривала система нераціонального природокористування загрожує вимиранням та біологічно-генетичною деградацією народу. Така екологічна ситуація зумовлює необхідність реалізації національної екологічної політики з метою зміцнення екологічної безпеки держави. Вирішення цих проблем потребує нових рішень і дієвих кроків, спрямованих на формування екологічно безпечного довкілля. Спільні рішення і скоординована політика у системі соціо-еколого-економічних зв'язків є гарантією формування засад інноваційного розвитку України і світу в цілому.
У зв'язку з перебудовою державної політики на засади інноваційного розвитку, проведенням широкомасштабної приватизації об'єктів природи важливим став перегляд існуючої стратегії інноваційного розвитку в контексті формування Національної інноваційної системи (НІС).
Методологічними і методичними аспектами вказаних проблем займаються такі вітчизняні вчені: В. Александрова, Ю. Бажал, І. Булкін, В. Геєць, М. Долішний, І. Єгоров, О. Кузьмін, Б. Маліцький, Л. Мусіна, С. Пірожков, В. Соловйов, А. Сухоруков, В. Чирков, Г. Шестопалов, Ю. Шкворець та інші. Серед світової наукової спільноти значний внесок в дослідження означених проблем внесли такі автори як: С. Коул, Р. Нельсон, П. Самуельсон, Дж. Стигліц, Й. Шумпетер, Е. Янч.
Вагомий внесок у розробку окремих аспектів теорії державного регулювання інноваційної економіки зробили С.Біла, В.Братишко, В.Гончаров, А.Гош, А.Дєгтяр, В.Дорофієнко, О.Іваницька, А.Мерзляк, І.Михасюк, О.Мордвінов, В.Огаренко, Б.Пасхавер, А.Покритан, М.Чумаченко.
Реалізація державної інноваційної політики вимагає наявності відпрацьованої комплексної, взаємопов’язаної в усіх елементах системи регулювання розвитку науково-технічного потенціалу держави та повного узгодження її механізмів з основними засадами державної економічної політики і визначеними пріоритетами наукового та інноваційного поступу. Все це і зумовило актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. За участю здобувача були виконані дослідження з 2004 року за темою 99.06.01 „Науково-методологічні засади державного управління інноваційними процесами” (номер держреєстрації 0104U009990). У рамках цієї теми автором досліджувалися теоретичні засади формування та реалізації державної інноваційної політики, обґрунтовувалися напрямки державної підтримки інноваційного розвитку економіки України. Запропоновано нові підходи щодо організації інноваційних взаємодій на різних рівнях управління на основі критерію екологічності.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державної інноваційної політики в Україні з урахуванням галузевого аспекту.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
- визначити потребу в об’єктивних змінах цілей формування та механізмів реалізації державної інноваційної політики на сучасному етапі розвитку України;
- охарактеризувати проблеми інноваційного розвитку країни, складові механізмів реалізації державної інноваційної політики, орієнтованих на розробку системи визначення пріоритетів та принципів щодо її удосконалення;
- проаналізувати методичні засади формування, використання та інтерпретації кола показників, що визначають стан та якість науково-технічної та інноваційної сфери в контексті зарубіжного досвіду;
- дослідити стан науково-технічної та інноваційної діяльності галузі та окремого регіону в контексті світових тенденцій розвитку інноваційної сфери;
- обґрунтувати трансформацію функцій державної інноваційної політики в сучасних умовах, а також трансформацію її основних методів в контексті формування НІС і запропонувати загальну класифікацію відповідних політичних інструментів;
- запропонувати нові підходи щодо організації інноваційних взаємодій на основі критерію екологічності;
- визначити концептуальні підходи щодо відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про надра.
Об'єктом дослідження є державна інноваційна політика.
Предметом дослідження є шляхи удосконалення державної інноваційної політики в Україні з урахуванням еколого-галузевого аспекту.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що застосування критерію екологічності в організації інноваційних взаємовідносин на різних рівнях управління (держава-галузь-регіон-підприємства) сприятиме ефективності державних заходів щодо реалізації державної інноваційної політики та набуттю Україною паритетної позиції на світогосподарських ринках.
Методи дослідження. Методологія роботи базується на загальнотеоретичному осмисленні й окресленні об’єктивних закономірностей застосування основних, загальних та допоміжних функцій державного управління розвитком інноваційної діяльності в Україні. В процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи серед яких, абстрактно-логічний, історичний, індукції та дедукції, системний. Абстрактно-логічний метод застосовувався при визначенні структури роботи та схеми побудови дослідження, найбільш суттєвих понять, класифікацій. За допомогою методу дедукції було виокремлено складові механізму реалізації державної інноваційної політики, з’ясована їх сутність. Метод індукції застосовувався при висуванні і перевірці наукової гіпотези, узагальненні практики застосування загальних та спеціальних методів державного регулювання інноваційної діяльності. Системний підхід дав змогу розглянути шляхи вдосконалення державної інноваційної політики в Україні, в галузі охорони навколишнього природного середовища та регіонів. Визначені трансформації основних функцій державної інноваційної політики.
Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти з питань інноваційної діяльності, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, спеціальна література з питань інноваційної діяльності, законодавчі та нормативні акти України, які регламентують інноваційну діяльність в Україні, періодичної преси, матеріали міжнародних і українських наукових конференцій та результати особистих досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державної інноваційної політики в Україні в контексті еколого-галузевого аспекту.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:
вперше:
- запропоновано перевести критерій екологічності на рівень одного з центральних системоутворюючих факторів проведення державної інноваційної політики, який повинен стати наскрізним критерієм при оцінці інноваційних та інвестиційних проектів, який повинен бути вбудований в проблемно-орієнтовану модель формування національної інноваційної системи в Україні, і який передбачає перехід від відомчого рівня управління науковою та інноваціями до міжвідомчої координації науково-технічного розвитку, проведення серйозної інституційної передумови державного управління наукою та інноваціями на національному рівні;
удосконалено:
- концептуальні підходи щодо визначення розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про надра в частині встановлення факту порушення природоохоронного законодавства та обсягів виведених із користування корисних копалин або ділянок надр та визначення базових ставок збитків в частках мінімальної заробітної плати громадян;
- коло показників, що визначають стан та якість інноваційної сфери в галузі охорони навколишнього природного середовища, основними вимірниками яких є витрати на дослідження та розробки, індекси публікацій та посилань (цитувань) у наукових виданнях, а також кількість патентів;
- функції державної інноваційної політики такі, як інтеграційна, ресурсна, регулятивно-консолідуюча, територіальна, а також основні інструменти її реалізації в контексті зарубіжного досвіду, що дало змогу запропонувати їх загальну класифікацію;
набуло подальшого розвитку:
- формування потреб в об’єктивних змінах цілей формування та механізмів реалізації державної інноваційної політики на сучасному етапі розвитку України, які сприятимуть прогресивним структурно-технологічним змінам, зокрема, впровадженню передового технологічного укладу, досягненню конкурентоспроможності продуктів національної науково-технологічної та виробничої сфери, довгостроковому та стійкому соціально-економічному розвитку;
- структуризація цілей державної інноваційної політики в залежності від мети поєднання різнопланових інтересів об’єктів інноваційної політики, спрямованості інтересів держави й окремих учасників циклу (наука-виробництво), визначення принципових напрямків інноваційного розвитку у формі законодавчо окресленого кола державних науково-технічних пріоритетів та залежності від таких факторів, як політична спрямованість, соціально-економічні інтереси держави, конкурентноздатність її виробничого та науково-технологічного потенціалу, наявність наукових розробок та виробничих потужностей, що відповідають світовому рівню;
- програма інноваційного розвитку регіону в якій визначено цілі, завдання, пріоритети, загрози і проблеми, дії місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на реалізацію визначених завдань.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у розробці автором методичних рекомендацій щодо визначення базової ставки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про використання та охорону надр, в частках мінімальної заробітної плати громадян, визначення переліку родовищ підземних вод за категоріями, а також заходів та основних завдань системи моніторингу довкілля Донецького регіону.
Розроблені автором пропозиції можуть бути використані регіональними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища для здійснення моніторингу довкілля (довідка Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 18/05-08 від 19.05.2008 р.).
Практичне значення отриманих результатів полягає також у розробці основних положень охорони навколишнього природного середовища регіонів України при формуванні програм соціально-економічного розвитку регіонів (довідка Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації № 116-4/08 від 20.05.2008 р.).
Теоретичні результати дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання дисципліни «Екологічний менеджмент» у Донецькому державному університеті управління (довідка № 29/05-08 від 20.05.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, результати, висновки і рекомендації дослідження є результатом самостійно проведених досліджень автора щодо шляхів удосконалення державної інноваційної політики України і, зокрема, в галузі охорони навколишнього природного середовища. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які належать особисто дисертанту. Зміст конкретного особистого внеску автора зазначено у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися й були обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми муніципального управління» (м. Київ, 2007 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Европейская наука ХХІ века 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів” (м. Слов’янськ, 2008 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Современные научные достижения 2008» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження автором опубліковано 10 робіт (6 - у фахових виданнях), з них: 6 у збірниках наукових праць і 4 публікації у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг 2,7 д.а.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо застосування критерію екологічності на рівні одного з центральних системоутворюючих факторів проведення державної інноваційної політики, який вбудовано в проблемно-орієнтовану модель формування національної інноваційної системи в Україні.
1. Аналіз сутності та закономірностей державної інноваційної політики підтвердив актуалізацію ролі фактора екологічності в якості одного із найважливіших її пріоритетів. Визначено, що держава виступала і виступає найбільшим власником наукоємного виробництва і споживачем наукоємних технологій. Без підтримки держави, без вдосконалення державної інноваційної політики неможливо просунення на світові ринки конкурентної продукції, яка в свою чергу, повинна відповідати, перш за все, екологічним стандартам.
2. Визначено потребу в об’єктивних змінах цілей формування та механізмів реалізації державної інноваційної політики на сучасному етапі розвитку України. У зв’язку з цим пропонується визначити основою метою державної інноваційної політики формування інноваційної стратегії та інноваційних структур адекватних вимогам ринкової економіки, що, в свою чергу, вимагає необхідність розробки відповідного механізму державного управління інноваційним процесом.
3. Доведено, що вирішення проблеми інноваційного розвитку прямо залежить від внесення до механізму реалізації державної інноваційної політики законодавчо врегульованих змін, орієнтованих, перш за все, на розробку системи визначення пріоритетів та принципів формування інноваційної політики в державі таких, як: державна підтримка та стимулювання інвесторів, які вкладають кошти в наукоємне, високотехнологічне виробництво; формування податкової системи, орієнтованої на активізацію інноваційної діяльності виробничих структур незалежно від форм власності; забезпечення гарантій прямих державних інвестицій для розробки та реалізації інноваційних проектів.
4. Встановлено, що перехід від екстенсивних форм інноваційного розвитку до прискореного зростання питомої ваги віддачі від наявного потенціалу та інтенсивних форм організації інноваційної діяльності вимагає покращення методичних засад формування, використання та інтерпретації кола показників, що визначають стан та якість науково-технічної та інноваційної сфери. У зв’язку з цим основними вимірниками, які застосовуються у міжнародних порівняннях, визначено витрати на дослідження та розробки, індекси публікацій та посилань (цитувань) у наукових виданнях, а також кількість патентів.
5. Проаналізовано стан науково-технічної та інноваційної діяльності галузі охорони навколишнього природного середовища та окремого регіону в контексті світових тенденцій, на основі чого запропоновано концептуальні підходи щодо формування Програми інноваційного розвитку регіону. Головною метою такої Програми визначено реалізацію середньострокових інноваційних пріоритетів регіонального рівня відповідно до статті 6 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» через інноваційні проекти.
6. Визначено функції державної інноваційної політики та досліджено трансформацію її основних методів в контексті зарубіжного досвіду і запропоновано загальну класифікацію основних інструментів державної інноваційної політики таких, як: бюджетне фінансування інвестиційної кооперації; коопераційні програми і проекти; надання преференцій учасникам кооперації; удосконалення законодавчих засад інноваційної взаємодії між інноваційними структурами; організація посередницьких ланцюгів; технологічне забезпечення інноваційної кооперації; координація діяльності ланцюгів інноваційної системи; надання державних ресурсів на потреби інноваційних взаємодій; підтримка інтеграційних структур; формування дефіцитних ланцюгів НІС; сумісна виробка науково-технічних пріоритетів з бізнесом.
7. Запропоновано нові підходи щодо організації інноваційних взаємодій на основі критерію екологічності, який передбачає перехід від відомчого рівня управління наукою і інноваціями до міжвідомчої координації науково-технічного розвитку, проведення серйозної інституційної перебудови управління наукою і інноваціями на національному рівні, більш тісної координації центральних і регіональних наукових програм.

8. Визначено концептуальні підходи щодо відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про надра на основі встановлення факту та обсягу наднормативних втрат корисних копалин при їх видобуванні, який проводиться шляхом порівняльного аналізу документів первинного обліку, даних звітів за формою №70-тп та №71-тп (графи ІІ.Ж; ІІІ.5), пояснювальної записки, яка додається до звіту №70-тп та спеціального дозволу (ліцензії), який містить геологічні карти, розрізи, стратиграфічні колонки та інше, а також встановлення факту та обсягу втрат корисних копалин внаслідок вибіркового вироблення багатих ділянок родовищ, який проводиться за їх фактичною кількістю, яка визначається прямим або непрямим методами. За прямим методом фактична кількість втрат визначається шляхом безпосереднього замірювання. У випадку, коли прямий метод неможливо застосувати, кількість втрат визначається методом порівняльного аналізу документів, та додатково журналу обліку переробленої руди. Встановлення цього факту, як правило, проводиться при переведенні запасів родовища в забалансові.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. А. Дынкин, Н. Иванова, А. Дагаев. Наука и научная политика. / Общество и экономика . - 1997. - № 6. - С. 3-46.
2. Авсеев Е., Егоров И., Карпов В., Сломинский А. Наука стран Европы на пороге Ш тысячелетия // К.: НИИ статистики Госкомстата Украины . - 1998 . - 205 с.
3. Авсенєв Є., М. Бургін. Проблеми трансформації наукових систем держав з перехідною економікою. // Матеріали міжнародного симпозіуму, 16-19. Х. 1996 р. -1997. Секція 1. - С. 39-44.
4. Албегова И.М., Емцов Р.Г., Холопов А.В. Государственная экономическая политика: опыт перехода к рынку. М.: «Дело и Сервис», 1998. - 320c
5. Александрова В.П, Бажал Ю.М. Економічні проблеми державного програмування науково-технічного розвитку // Економіка України. - 1999. - № 10. -С. 29-37.
6. Александрова В.П. Економічні аспекти державного програмування інновацій // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 18-39.
7. Андрощук Г. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання // Інтелектуальна власність. 2000. № 12. С. 23-30.
8. Аткинсон Эн., Стиглиц Дж. Лекции по экономике государственного сектора: Пер. с англ. М.: Аспект пресс. - 1995. - 832 с.
9. Бажал Ю.М. Економіка інноваційних процесів // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 3-17.
10. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. Спб.: Питер, 2001. 304 с.
11. Безчасний Л., Мельник В., Білоцерківець О., Шовкун І., Онишко С. Інноваційна складова економічного розвитку. Київ, 2000. 262 с.
12. Белецький В.М., Бакуменко В.Д. Моделювання макроекономічних процесів. - Монографія. - К.: УАДУ, 1998. - 320 с.
13. Белокрылова О.С., Вольчик В.В., Мурадов А.А. Институциональные особенности распределения доходов в переходной экономике. Ростов на Дону: изд-во Ростовского университета, 2000. - 352 с.
14. Бентам И. Принципы законодательства // Деборин А. Книга для чтения по истории философии: В 2 Т. М., 1925. Т.2. Принципы законодательства. С. 529-530, 532-533.
15. Бень Т., Семенова Т. Методологічні основи оцінки нових технологій // Економіка України. 2000. №6. С. 47-51.
16. Білорус О., Скаленко О., Ярова Н. Інформаційні та організаційні основи стратегії реалізації на світовому ринку науково-технологічних розробок та інших інтелектуальних продуктів // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ Вип.1(8)/ Голов. ред. О.П.Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 143-152.
17. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. К.: Либідь, 2000. - 654 с.
18. Бондаренко А.Ф. Инновационный бизнес. Сумы: Слобожанщина, 1998. 168 с.
19. Булкин И. А. // Наука та наукознавство. - 1997. - № 1-2. - С. 60-62.
20. Бурда М. Виплош Ч. Макроекономіка: Європ. контекст / Пер. з англ. К.: Основи, 1998. - 682 с.
21. Вайс, Керол. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики / Пер. з англ. // К.: Основи. - 2000. - 671с.
22. Вакабаяши К., Браун Ч., Ватанабе Ч. Стимулирование исследований и разработок: анализ «предвидений» Министерства промышленности и внешней торговли Японии и текущие проблемы японского механизма выработки технологической политики // РЖ ИНИОН Сер. науковедение. - 2000. - № 3.- С. 130-134.
23. Василик О.Д. Финансовая система Украины и пути ее развития. - Вашингтон, 1993 - 7 с.
24. Вахненко Т. П. Державний борг України та його економічні наслідки. К.: Альт прес, 2000. 152 с.
25. Взаємозв’язок між політикою та економічним зростанням у країнах пострадянської економіки: порівняльний аналіз // Українсько-польскій семінар з макроекономічної політики . - груд. 1998 р.
26. Виленский А. Финансовая поддержка малого предпринимательства // Экономист. - 1999. - № 9. - С. 88-90.
27. ВласовА. Венчурный капитал и малое предпринимательство // Общество и экономика. - 1999. - № 12. - С. 93-99.
28. Внешние и внутренние источники финансирования экономики: мировой опыт и российская действительность. Материалы ситуационного анализа. - ИМЭПИ РАН / Ответственный редактор Б.А. Хейфец. Москва: АОЗТ Эпикон”. 1999. - 216 с.
29. Войтович А., Соловьев В. Поддержка инновационной деятельности в регионах США: опыт малых предприятий и исследовательских центров // Проблемы науки. - 2000. - № 2. - С. 26-32.
30. Ворона Д.М. Аналіз основних складових державної інноваційної політики / Д.М.Ворона // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2007. т.VІІІ, вип.90, серія „Державне управління”. С. 154-158.
31. Ворона Д.М. Державна інноваційна політика в Україні: проблеми та шляхи розвитку / Д.М.Ворона // Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону: п’ята всеукр. наук.-практ. конф., 22-24 квітня 2008 р.: тез.допов. Слов’янськ, 2008. С. 217-220.
32. Ворона Д.М. Науково-технічні та інноваційні пріоритети як інструменти розвитку національної економіки / Д.М.Ворона // Европейская наука ХХІ века 2007: друга міжнар. наук.-практ. конф., 16-31 травня 2007 р.: тез. допов. Дніпропетровськ, 2007. С. 34-35.
33. Ворона Д.М. Особливості управління інноваційними структурами регіонального (місцевого) розвитку / Д.М.Ворона // Актуальні проблеми муніципального управління: Всеукр. наук.-практ. конф., 15.12.2006 р.: тез.допов. Київ, 2007. С. 266-267.
34. Ворона Д.М. Про деякі апрети національної та регіональної екологічної політики / Д.М.Ворона // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2007. т.VІІІ, вип.79, серія „Державне управління”. С. 59-64
35. Ворона Д.М. Про деякі аспекти еколого-економічного обґрунтування доцільності інноваційної діяльності в Україні та формування екологічної політики держави / Д.М.Ворона // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2008. т.VІІІ, вип.90, серія „Державне управління”. С. 154-158.
36. Ворона Д.М. Роль держави в підвищення ефективності науково-технічної діяльності / Д.М.Ворона // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2005. т.VІ, вип.59, серія „Державне управління” С. 87-91.
37. Ворона Д.М. Теоретичні засади державного регулювання науково-технологічного та інноваційного розвитку / Д.М.Ворона // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2004. т.VІ, вип.50, серія „Державне управління” С. 244-249.
38. Ворона Д.М. Управління інноваційними структурами як формування галузевого розвитку / Д.М.Ворона // Современные научные достижения 2008: четверта міжнар. наук.-практ. конф., 1-14 лютого 2008 р.: тез.доп., - Дніпропетровськ С. 44-46.
39. Вторая международная конференция экспертов и аналитиков России, стран СНГ и зарубежных фирм. - М.:, 19-20 марта. - 1999 .- 156 с.
40. Галабурда М.К. Обгрунтування ролі внутрішнього боргу в Україні неоінституціональні аспекти. Фінанси України. —2002. — № 9. С. 65-70.
41. Галабурда М.К. Фінансове забезпечення економічної політики. Економіка та підприємництво: Збірник статей молодих вчених та аспірантів. - Вип. 2. К.: КНЕУ, 2000. С. 45 52.
42. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. № 6. С. 52-58.
43. Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. К.: Основи, 1999. 220 с.
44. Гальчинський А., Геєць. В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. К.: Знання, 1997. 66 с.
45. Герасимчук В. Забезпечення інноваційно-технологічних зрушень в розвитку економіки і зайнятості. К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2001. 33 с.
46. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія /О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г.Білорус. К.: КНЕУ, 2001. 733 с.
47. Гончаров В.Н., Захаров С.Е. Инновационное развитие как концепция государственного и регіонального развития // Зб. наук. праць ДонДАУ: Соціальний менеджменті управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т. ІІІ, вип. 17. Донецьк: ДонДАУ, 2002. С.168-172
48. Гончаров В.Н., Чубенко П.Ф. Влияние иностранных инвестиций на экономику Украины и Донецкой области // Зб. наук. праць ДонДАУ: Соціальний менеджменті управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т. ІІІ, вип. 18. Донецьк: ДонДАУ, 2002. С. 252-258
49. Гончарова Н.П. Инновационный тип развития как фактор сбалансированности экономики. / Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. КНЕУ Вип.1(8) / Голов. ред. О.П.Степанов. К.: КНЕУ, 2002. С. 125-132.
50. Горянська С.В. Фінансове забезпечення соціального захисту населення // Фінанси України. - 2001. - № 6. - С. 87-95.
51. Гулинский Я., Сломинский А, Лицевич О. Формирование инфрастуктуры инновационного бизнеса, трансфера технологий и конверсии в транзитивой экономике Польши // Проблемы науки. - 2000. - № 10. С. 26-35.
52. Дагаев А. Рычаги инновационного роста // Проблемы теории и практики управления. 2000. № 5. С.70-77.
53. Данько М. Проблеми прогнозування інноваційно-технологічного розвитку економіки // Економіка України. 2000. №5. С. 35-40.
54. Дворжак И., Кочишова Я., Прохазка П. Венчурный капитал в странах Центальной и Восточной Европы // Проблемы теории и практики управления.- 1999. - № 6. - С. 59-66.
55. Денисов Б.Ф. Инновационный процесс в условиях рыночной экономики. Спб.: СПБУ экономики и финансов, 1993. 319 с.
56. Денисюк В.А. Особливості просування результатів інтелектуальної діяльності на світові ринки // Наука та наукознавство. 2002. №4. Додаток . С. 139-145.
57. Держава та економічне зростання (концепція державного регулювання відтворювальних процесів в економіці України) / за редакцією д-ра екон. наук. Кваснюка Б.Є. К.: Ін-т економ. прогнозув., 2001. 88 с.
58. Деякі питання розвитку інноваційної інфраструктури в Україні та напрями діяльності Української державної інноваційної компанії у 2003 році: постанова Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р. № 655. // Збірник урядових нормативних актів України, №21 від 06.06.2003р.
59. Доклад французского правительства о тенденциях в развитии науки. - Проблемы науки. - 1998. - №11. - 1 с.
60. Дорогунцов С., Олійник Я., Степаненко А. Теорії розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. К.: СТАФЕД-2, 2001. 143 с.
61. Дорофиенко В.В. Управление научно-техническим потенциалом региона (организационно-информационные аспекты). К.: УкрИНТЭИ, 1995. 216 с.
62. Дракер П.Ф. Инновации и предпринимательство М.: Экономика, 1992. 192 с.
63. Егоров И. Некоторые особенности государственной научно-технической политики Великобритании в первой половине 1990-х годов // Наука та наукознавство. - 1997. - № 3-4. - С. 132-149.
64. Заварухин В. Управление научно-технологическим развитием в США // Проблемы теории и практики управления. 2000. № 5. С. 78-82.
65. Заварухин В., Федорович В. Администрация Клинтона: научно-техническая политика и глобальная конкуренция // США: ЭПИ. - 1997. - № 7. - С. 15-32.
66. Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций. СПБ.: Бизнес-Пресса, 1998. 215 с.
67. Завлин П.Н., Ипатов А.А., Кулагин А.С. Инновационная деятельность в условиях рынка Спб.: Наука, 1994. 192 с.
68. Закон України Про інноваційну діяльність”. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 26 грудня 2002 року № 380-ІV.
69. Закон України Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991 року № 1977 // Збірник законодавчих актів України в сфері науки і науково-технічної діяльності. УкрІНТЕІ. Київ. 1997.
70. Закон України Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності” від 16 січня 2003 року № 433 - IV // Відомості Верховної Ради. 2003, № 13, ст. 93.
71. Закон України Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” // Відомості Верховної Ради. 2001. - № 48. С. 253.
72. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 1 грудня 1998 року № 285 - XIV // Відомості Верховної Ради. 1999. - № 2-3. С. 20.
73. Инновации и передача технологий в технологической стратегии промыш­ленности. М.: Аналитический центр по научной и промышленной политике, 1996. 268 с.
74. Інноваційна складова економічного розвитку: Монографія / НАН України, Ін-т економіки. Відп. Ред. Л.Д.Безчасний. Київ, 2000. 261 с.
75. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. К.: Знання України, 2002. 336 с.
76. Калитич Г.І. Функціонально-інформаційний синтез наукового, технологічного та інноваційного розвитку // Економіка України. 1999. - № 10. С. 37-44.
77. Калитич Г.І., Рубан В.Я., Некрасов В.Т. Моделювання науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Науково-технічна інформація. 2002. - № 2. С.54-59.
78. Кирсанов В., Саверин Д. Инновационный менеджмент в формировании научно-технической политики // Российский экономический журнал. 1995. №1. С.47-54.
79. Кияк Б. Прогнозування поля наукових досліджень і пріоритети державного фонду фундаментальних досліджень // Проблеми науки. -1999. -№ 4. - С. 16-19.
80. Кірнос І.О. Детермінанти інвестиційного клімату України // Сборник научных трудов ДонГАУ Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия Государственное управление”, т.2, вып.4. Донецк: ДонГАУ, 2001. - С.72-78
81. Кірнос І.О. Про деякі аспекти реформування інвестиційної політики в Україні // Збірник наукових праць ДонДАУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т. 3, вип. 8. Донецьк: ДонДАУ, 2002. - С. 36-40.
82. Кірнос І.О. Формування інвестиційного потенціалу і його реалізація в процесі інвестиційної діяльності підприємств // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Харків: Основа, 2000. - №480. С. 243-247
83. Кліяненко Б.Т., Осика О.П. Сутність та місце інноваційної діяльності в системі суспільного виробництва: концептуальні положення // Вісник Академії економічних наук. 2003. - № 2. - С. 24-32.
84. Князева С. Пятая рамочная программа и научно-техническое сотрудничество ЕС с Россией и США. // ЭКО - 1998. - №5. - С. 147-157.
85. Комков Н., Маркова Я. Программно-целевое управление: возможности и перспективы адаптации к условиям переходной экономики. Проблемы прогнозирования. - 1998. - № 3. - С. 105-119.
86. Кондратьев Н. Проблемы экономической динамики // М.: Экономика. - 1989. - 526 с.
87. Концепція державної регіональної політики: Затв. Указом Президента України від 25 травня 2001 р., № 341/2001.
88. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Затвердж. Постановою ВРУ від 13 липня 1999 р. № 916-XIV // Наука та наукознавство. 1999. № 3. С. 29-36.
89. Ксьондз С. Інвестування малого та середнього бізнесу: зарубіжний досвід та вітчизняна практика. // Науковий вісник Черновицького університету. - вип.26. - Економіка. - 1998. - С. 97-103.
90. Кудров В.М. Инновационная глобализация и конкурентоспособность через призму экономик России и США // США. Канада Наука. 2003. - № 7.- С. 62-78.
91. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання К.: ІЕП НАНУ, 1999. 254 с.
92. Лапко О. Світовий досвід державної підтримки пріоритетної інноваційної діяльності на прикладі енергозбереження // Вісник Інституту економічного прогнозування. 2002(1). С. 58-64.
93. Левашов В., Руткевич М. Интеллектуальный потенциал России. НГ - Наука. - 1999. - № 5.
94. Ли Цзинь Вэнь. Роль государственного регулирования в реформировании и развитии экономики Китая // Проблемы теории и практики управления. - 1997. - № 4. - С. 54-59.
95. Лобас В.М.. Гончаров В.М., Про деякі аспекти державного забезпечення необхідного рівня інноваційності вітчизняної економіки // Зб. наук. праць ДонДУУ: Соціальний менеджменті управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т. VІ, вип. 44. Донецьк: ДонДУУ, 2005. С. 3-11
96. Макаров Э.П. Информатизация инновационной деятельности. / В сб. Управление инновациями. Становление и развитие малой технологической фирмы. М.: АНХ, 1999. С. 223-224.
97. Малий І. Й. Розподіл як фактор економічного розвитку суспільства // Економіст. - 1999. - № 8. - С. 32-39.
98. Малий І.Й., Савчук В.С. Еволюція теорій розподілу багатства та сучасні суперечності // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання) / Матеріали міжнар. наук.-метод.конф. 26-27 квітня 2000 / Відп. ред. І.Й. Малий, Н.О. Татаренко. - К.: КНЕУ, 2000. - С. 199-203
99. Малицкий Б. Доктрина власти должна исходить из жизненных интересов народа // Проблеми науки. - 2002. - № 12. - С.5-16.
100. Малицкий Б. Развитие науки и трансформация общества: концепция для Украины / Наука и науковедение. - 1993. - № 1-2. - С. 13-25.
101. Маліцький Б. Наукова система України: концепції сучасної трансформації та реальний стан. Наука та наукознавство. - 1998. - № 3. - с. 50-57.
102. Маліцький Б.А., Булкін І.О., Єгоров І.Ю. та ін.. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики. Київ. 2001.
103. Маліцький Б.А., Булкін І.О., Попович О.С. та ін. Перспективи приведення фінансування науки у відповідність із законодавством та потребами інноваційної моделі розвитку економіки // Наука і наукознавство - 2003.- № 4(42). - С. 29-40.
104. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии (Предисл. Ф. Энгельса) / Пер. И. И. Степанова-Скворцова. — М.: Политиздат, 1967.
105. Международный форум Высокие технологии оборонного комплекса” / Попенова Л. // Внешняя торговля. - 1999. - № 4. - С. 31.
106. Наука для ХХ1 века: новые обязательства. Декларация о науке и использовании научного знания. - Проблемы теории и практики управления. - 1999. - № 6. - С. 108-114.
107. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. - Деркомстат. - К.: 2003.- 360 с.
108. Науково-технічний потенціал України: стан, проблеми, перспективи розвитку. Матеріали засідання круглого столу Проблеми державного регулювання науково-технічного потенціалу України та підвищення ефективності його використання. 30 травня 2000р. /Під. Ред. Б. Малицького /. -К.: Україна, 2000,- Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАНУ. - 57 с.
109. Научно-техническая политика Японии. - ВИНИТИ. Информ. бюл. Сер. Экономика и управление в зарубежных странах . - 1999. - Вып. 12. - С. 37-42.
110. Научно-технический прогресс и инвестиционная политика: Зарубежный опыт. М.: ИНИОН, 1995. 132 с.
111. Научно-технологическая сфера Беларуси: сценарии развития / Слонимский А. // Проблемы науки. - 2000. - № 11.- С. 2-12.
112. Научный потенциал и научно-технический уровень. - Оперативное управление производством. Технологическая база управления. 1997. - С. 40-67.
113. Неанг Сетх Комар. Бизнес-инкубатор опора малого предпринимательства // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 2000. - № 4. - С. 197-201.
114. Некоторые данные о динамике научно-технического потенциала России в 1990-1997 г.г. Проблемы науки. - 1999. -№ 7. - С. 16-17.
115. Нижник В. Економічний аналіз варіантів створення нової техніки в умовах ринку . Вісник Технологічного ун-ту Поділля. - 1999. - № 5. - С. 10-12.
116. Новицкий Н. Инновационный путь развития экономики // Экономист. 2000. №6. С. 34-40.
117. Новікова І. Досвід та проблеми розвитку венчурного фінансування // Проблеми науки. - 2000. - № 11. - С. 23-31.
118. Новікова І. Інноваційні моделі економічного розвитку. Проблеми науки. -2000. - № 10. - С. 36-41.
119. Носова О. Иностранные инвестиции в транзитивной экономике Украины: Монография. Харьков: Основа, 2001. 232 с.
120. О специализации развитых стран в сфере промышленных НИОКР. - Проблемы науки. -1999. -№ 7. - С.15.
121. Организация науки на Тайване. - Проблемы науки. - 1998. - № 11. - С. 3-8.
122. Организация, управление и планирование экономики. Роль Японии в технологическом развитии Кореи. - Экономика и управление в зарубежных странах (по материалам зарубежной печати). - 1998. - № 10 - С. 7-25.
123. Організація наукових досліджень у Великобританії / Фірстов С., Коміренко Р., Сахаренко Т., Левіна Д., Чернишов Л. // Вісник НАН України. - 1999. - № 3. - С. 33-36.
124.