Формування та розвиток системи державного регулювання аграрного сектора економіки

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович

УДК 338.43 (77)

Формування та розвиток системи державного регулювання аграрного сектора економіки

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
доктор економічних наук,
професор,
член-кореспондент НАН України
Безчасний Леонід Костянтинович

КИЇВ 2003

зміст

ВСТУП.6
РОЗДІЛ 1
Теоретико-методологічні засади аналізу сутності та умов економічної діяльності держави..16
1.1. Методологічні основи дослідження системи економічної діяльності держави ....16
1.2. Об’єктивні чинники формування раціонального співвідношення ринку і держави 54
1.3. Пріоритетні напрями, механізми та важелі системи державного регулювання національної економіки...69
Висновки до першого розділу ...89
Розділ 2
Система державного регулювання аграрного сектора в розвиненій ринковій економіці...94
2.1. Об’єктивна обумовленість державного регулювання аграрної сфери в ринковій економіці..94
2.2. Механізми і важелі державного регулювання аграрної сфери.113
Висновки до другого розділу ..145
РОЗДІЛ 3
Трансформація економічної діяльності держави в аграрній сфері перехідної економіки...148
3.1. Аграрна політика держави в умовах перехідної економіки...148
3.2. Правова забезпеченість аграрної сфери економіки та її роздержавлення.....163
Висновки до третього розділу .182

РОЗДІЛ 4
Аграрна реформа в контексті її державного регулювання......186
4.1. Сучасний стан аграрної сфери економіки..186
4.2. Головні причини кризи сільськогосподарського виробництва ...205
4.3. Державне регулювання ефективності господарювання аграрних підприємств217
Висновки до четвертого розділу .....241
РОЗДІЛ 5
Проблеми техніко-технологічної забезпеченості сільського господарства і розвитку аграрного ринку та напрями їх вирішення в контексті державного регулювання......246
5.1. Регулювання державою технічного забезпечення сільського господарства..246
5.2. Вдосконалення державного регулювання аграрного ринку...270
Висновки до п’ятого розділу ...299
РОЗДІЛ 6
Державне регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності сільського господарства .....303
6.1. Передумови створення ефективного інвестиційного середовища у сільському господарстві та ринкові механізми інвестування інновацій....303
6.2. Державна підтримка інновацій....334
Висновки до шостого розділу .....342
РОЗДІЛ 7
Державне регулювання земельних відносин в аграрній сфері.347
7.1. Проблеми реформування відносин власності на землю..347
7.2. Система концептуальних положень і заходів стратегії розвитку земельної реформи та формування багатоукладного земельного ладу в Україні....355
7.3. Особливості українського земельного ринку та об’єктивні основи його регулювання.......367
7.4. Система інформаційно-аналітичного забезпечення комплексного територіального розвитку і управління земельними ресурсами...377
Висновки до сьомого розділу ..383
ВИСНОВКИ ....389
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...395
ДОДАТКИ ...419

ВСТУП

Актуальність теми. Однією із складових аграрної реформи є трансформація економічної діяльності держави як суб’єкта аграрного виробництва. Вихідним елементом цього процесу стало його роздержавлення, надання всім агроформуванням економічної і правової самостійності. Їх економічні взаємозв’язки в основному почали регулюватися не державою, а ринком. У зв’язку із цим виникла потреба в перебудові аграрної політики держави. Йдеться про те, що інститути державного регулювання сільського господарства діють паралельно з процесом ринкової самоорганізації, не заміщуючи їх, а знаходять свою нішу в загальному регулюванні аграрного виробництва. При цьому основним завданням є досягнення оптимальної взаємодії ринку і держави. На практиці це завдання виявилося досить складним і суперечливим. Повністю воно не вирішене до цього часу. Це ж стосується проблеми досягнення системного ефекту від впровадження аграрної політики держави.
За таких умов розробка наукових засад системи державного регулювання аграрного виробництва, адекватного ринковій самоорганізації, набуває особливої актуальності. Економічна діяльність держави в цілому і така її важлива складова, як аграрна політика, в умовах перехідної економіки привертали до себе пильну увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників.
Ґрунтовне дослідження різних аспектів економічної діяльності держави, у тому числі в аграрному секторі, здійснили у своїх працях Л.І.Абалкін, Д.П.Богиня, В.Г.Бодров, М.П.Вітковський, П.І.Гайдуцький, А.С.Гальчинський, Й.С.Завадський, О.В.Крисальний, Ю.Я.Лузан, І.І.Лукінов, П.М.Макаренко, В.М.Малес, Л.Ю.Мельник, О.М.Могильний, О.М.Онищенко, П.Т.Саблук, В.В.Юрчишин [1, 14, 15, 17, 18, 25, 31-33, 35, 58, 131, 147, 148-152, 154, 155, 156, 157-172, 178, 186-190, 215-221, 260-265] та інші.
Визнаючи безперечні досягнення вітчизняних і зарубіжних науковців з теорії економічної діяльності держави та її важливої складової аграрної політики, зазначимо, що поза їх увагою залишаються деякі теоретико-методологічні та практичні питання. Систематизація існуючих розробок з питань державного регулювання економіки сьогодні дає змогу обґрунтувати доцільність розгляду теорії економічної діяльності держави як цілісного наукового напряму. Для цього є потреба у визначенні сутності її категоріального апарату. Ключовим завданням залишається розробка наукових засад щодо системи державного регулювання аграрного виробництва, забезпечення ефективності цього процесу, що дасть можливість побудувати конкурентоспроможну національну модель аграрної економіки ринкового типу, забезпечити її сталий розвиток і на належному рівні продовольчу безпеку України. Особливого значення набуває роль держави у створенні ринкової інфраструктури, регулювання технічного оснащення сільського господарства, інноваційна політика, забезпечення ефективного використання землі, збереження і підвищення її родючості.
Отже, проблема формування ефективної системи державного регулювання аграрної сфери економіки та її подальшого розвитку зумовлена:
концептуальною та методологічною значущістю системи державного регулювання аграрної сфери економіки і, що особливо важливо, в умовах реформування земельних відносин і відносин власності в Україні;
недостатністю розвитку вітчизняної науки про теорію економічної діяльності держави в цілому і щодо аграрної сфери економіки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030); пов’язана з темою Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0101U003345) Української Академії державного управління при Президентові України; у рамках держбюджетної наукової тематики економічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету і скоординована з тематикою робіт Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0196U16303), в розробці яких здобувач брав безпосередню участь.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення системи державного регулювання аграрного сектора економіки в умовах ринкової трансформації й пореформеного розвитку.
Для досягнення мети дослідження поставлені і вирішуються такі завдання:
- дослідити необхідність формування наукового напряму Теорія економічної діяльності держави”, визначити сутність і взаємозв’язок низки категорій щодо нього;
- розглянути об’єктивну зумовленість втручання держави в ринкову економіку;
- обґрунтувати концептуальні засади досягнення оптимального співвідношення ринку і держави та визначення ефективності економічної діяльності держави;
- узагальнити пріоритетні напрями, механізми і важелі державного регулювання ринкової економіки у розвинутих країнах;
- розкрити необхідність, зміст і основні напрями державного регулювання аграрного виробництва у країнах з розвинутою ринковою економікою;
- здійснити аналіз трансформації аграрної політики держави у перехідній економіці України, результатів цього процесу в контексті ефективності господарювання аграрних підприємств;
- обґрунтувати подальші пріоритетні напрями аграрної політики в пореформений період регулювання технічної забезпеченості сільського господарства, розвитку аграрного ринку, інвестиційно-інноваційної діяльності, земельних відносин;
- запропонувати ефективні заходи і важелі впливу держави на реалізацію зазначених напрямів її аграрної політики відповідно до вимог стратегічної мети забезпечення продовольчої безпеки України.
Об’єктом дослідження є система і функції державного регулювання аграрного сектору національної економіки та його окремих складових.
Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми формування і розвитку системи державного регулювання аграрного сектора економіки в періоди її ринкової трансформації та пореформеного функціонування.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що регулятивні функції держави поряд із ринковим саморегулюванням є необхідною умовою ефективного функціонування аграрного сектора в національній економіці. Розробка концепції, критеріїв і механізмів функціонування аграрного сектора економіки в контексті його державного регулювання є одним із основних напрямів подальшого становлення ринкових відносин в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської й економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: монографічний метод при вивченні літературних джерел і дослідженні еволюції постановлених проблем та ступеня їх розв’язання; абстрактно-логічний для теоретичного і методологічного узагальнення, визначення сутності, місця і ролі державного регулювання економіки та формування висновків; статистико-економічний для аналізу сучасного стану державного регулювання аграрної сфери економіки України; розрахунково-конструктивний та економіко-математичний для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення комплексного територіального розвитку й управління земельними ресурсами; системно-аналітичний для розробки концептуальних положень і заходів стратегії розвитку земельної реформи і формування багатоукладного земельного ладу в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретично-методологічних засад формування та розвитку економічної діяльності держави у ринковій і перехідній економіці, зокрема в її аграрному секторі. За результатами дослідження виділяються пріоритетні напрями аграрної політики держави в пореформений період, обґрунтовуються практичні рекомендації щодо їх удосконалення.
У межах проведеного дослідження щодо розв'язання наукової проблеми в роботі вперше:
обґрунтовано доцільність розгляду теорії економічної діяльності держави як цілісного наукового напряму, що реалізується не тільки через діяльність державних установ (усіх гілок влади), в яких працюють державні службовці, а й одночасно як багатоплановий процес з виділенням таких елементів: економічні функції держави, механізм державного регулювання економіки, масштаби економічної діяльності держави;
подано визначення таких категорій, як економічна діяльність держави”, економічна політика держави”, економічні функції держави”, масштаби економічної діяльності держави”, державний механізм регулювання економіки” та інші;
запропоновано узагальнену класифікацію економічних функцій держави: державне регулювання недержавного сектора; господарська діяльність держави (держсектор); регулювання державою національної економіки;
обґрунтовано положення щодо неідентичності понять економічна діяльність держави”, державне регулювання економіки” і державний сектор економіки”;
розроблено концептуальний підхід до сучасної моделі аграрної економіки України і визначені її критеріальні ознаки: форми власності на землю та інші виробничі ресурси; форми господарювання; механізми, які регулюють сільське господарство;
рекомендовано визначати ступінь керованості регіонів через інтегральний показник оцінки економічних і адміністративних методів управління з боку держави та її виконавчих органів;
удосконалено:
концептуальний підхід до визначення оптимуму в співвідношенні ринкового й державного механізмів регулювання сучасних моделей економіки ринкового типу. Він може бути забезпечений за умови знаходження кожним з них такої ніші”, в якій найбільш повно проявляються переваги й нейтралізуються недоліки. При цьому йдеться про формування комбінованої структури регулювання національної економіки, тобто держава не є надбудовою над ринковим саморегулюванням, менеджером на рівні підприємств, а поєднується з ними;
набули подальшого розвитку:
концептуальні засади і критерії щодо визначення ефективності економічної політики держави, яка визначається за критеріями мінімуму витрат на її здійснення та показниками сталого розвитку економіки. Головною умовою ефективного втручання держави в економіку є системність державного регулювання, вибір пріоритетів, точок” зростання, механізмів їх реалізації (податкова, цінова, фінансово-кредитна політика, прогнозування, програмування, індикативне планування);
оцінка аграрної кризи в 1991-1999 роках, у контексті державного регулювання й реформування аграрної сфери, коли держава як головний режисер” не зуміла провести її раціонально і головне не надала належної підтримки аграріям;
дослідження системоутворюючих факторів нової державної схеми управління власністю в аграрній сфері. Виділено три основні форми державного регулювання діяльності економічних суб’єктів багатоукладної аграрної економіки: затвердження єдиних правил поведінки для всіх економічних суб’єктів незалежно від форми власності; встановлення різних правових режимів для окремих груп економічних суб’єктів (залежно від форм власності); використання індивідуальних форм і способів впливу на економічні суб’єкти;
обґрунтування правового й технічного забезпечення сільського господарства через уточнення функцій держави як стратегічного інвестора аграрної сфери, виділення нових методів державної інноваційної політики в цій сфері: перенесення, запозичення, нарощування;
заходи з формування ефективного багатоукладного земельного ладу через політику державного регулювання створення сучасних моделей ринку землі й нерухомості, пов’язаної з нею.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані автором результати дослідження спрямовані на формування механізмів ефективного державного регулювання аграрної сфери економіки.
Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані в діяльності:
суб’єктів законодавчої та виконавчої влади, зокрема Президента України, народних депутатів України та Кабінету Міністрів України при підготовці та прийнятті відповідних законодавчих актів щодо управління аграрною сферою економіки;
органів місцевого самоврядування при підготовці статутів територіальних громад та інших нормативних актів стосовно удосконалення механізмів розвитку відповідних інституцій у сільському господарстві;
при створенні концепцій подальшого реформування й розвитку аграрної сфери, продовольчої безпеки України;
у навчальному процесі як дидактичний матеріал під час викладання дисциплін з підготовки фахівців у галузі державного управління та державної служби.
Результати досліджень щодо вдосконалення механізмів державного регулювання аграрного сектора економіки України впроваджені
Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної ради України у процесі регулювання земельних відносин та аграрного ринку зерна, а також взаємовідносин органів державної влади і товаровиробників (довідка № 06-13/15-83 від 09.06.2003 р.) (додаток А);
Департаментом економічної політики Кабінету Міністрів України для вдосконалення механізмів державного регулювання аграрного виробництва (довідка № 03/486 від 26.06.2003 р.) (додаток Б);
Міністерством фінансів України при проведенні державної політики фінансової підтримки агропромислового комплексу в 2002-2003 рр. (довідка № 03160-25 від 13.05.2003 р.) (додаток В);
при реалізації Програм стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Дніпропетровської, Донецької, Запорізької областей на період до 2010 року (довідка №15-1103 від 07.07.03 р., довідка № 398/12 від 04.06.2003 р., довідка № 911-06 від 10.06.2003 р.) (додатки Д, Ж, З);
фермерськими господарствами Василівського району Запорізької обл. (довідка № 16/03 від 06.05.2003 р.) (додаток К);
у практичній діяльності аграрних підприємств Дніпропетровської, Донецької, Запорізької областей: ТОВ Нова Хортиця”; ТОВ Агрофірма Дабл ю Джей Донбас”, ТОВ Ольга”, ТОВ Агротехпром”, АТЗТ Екопрод А.Т.” (акти від 16-25.11.2002 р.) (додатки Л, М, Н, П, Р).
Дисертант є співавтором розробки інформаційно-програмного комплексу Земля”, який впроваджений у Запорізькій області (довідка № 03-01/780 від 30.05.2003 р.) (додаток С).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких дисциплін: Економіка сільського господарства і АПК”, Мікроекономіка”, Макроекономіка”, Управління сільськогосподарським виробництвом” (довідка № 16-11-483 від 06.06.2003 р.) (додаток Т).
Особистий внесок здобувача у співавторських роботах такий: визначено ефективність діяльності фермерських господарств; виділено напрями інвестиційного забезпечення відтворення основних засобів; вивчено елементи ринку; встановлено стримувальні фактори інноваційної діяльності, ринкові механізми інвестування інновацій та напрями їх державної підтримки, інноваційну інфраструктуру; досліджено наукові засади державного регулювання розвитку економіки, відносин власності в ринкових умовах; вказано основні напрями ринкового регулювання аграрного сектора економіки; розглянуто сучасний стан ринкової економіки; визначені шляхи активізації економічної діяльності держави в умовах ринку; проаналізовано фінансове становище підприємства; здійснено аналіз інвестування аграрного сектора у Донецькому регіоні; розраховано ефективність інвестиційних проектів підприємств; досліджено роль держави у економічній системі; виділено проблеми іноземного інвестування агропромислового комплексу; визначено показники інвестиційної діяльності підприємства; з’ясовано вплив держави на підвищення конкурентоспроможності підприємств АПК.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на 17 науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: Економічні та фінансові проблеми сільськогосподарського виробництва в перехідний період до ринку” (Дніпропетровськ, 1997); Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 1998, 1999); Економіка України: сучасні проблеми фінансування та кредитування” (Умань, 2000); Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (Чернівці, 2000); Вековой поиск модели хозяйственного развития России” (Волжск, 2000); Прогностичні оцінки і аналіз впливу діяльності спільних та багатонаціональних компаній на економіку України” (Полтава, 2000); Сучасна економічна теорія та економічна політика” під егідою Міжнародного Фонду Відродження” (Київ, 2000); Моделирование и анализ в сложных системах” (Санкт-Петербург, 2001); Механізми господарювання і економічна динаміка в АПК” (Харків, 2001); Причерноморье на пороге ХХІ столетия: тенденции глобализации и регионизации социально-экономического развития” (Феодосія, 2001); Теорія та практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 2001); Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (Ірпінь, 2001); Вдосконалення методів та засобів управління економічними процесами в регіоні в контексті сучасного етапу ринкової трансформації економіки України” (Одеса, 2002); Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (Запоріжжя, 2002); Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації”, Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (Київ, 2002), Україна у світовій економічній спільноті” (Дніпропетровськ, 2003).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 72 наукових працях, загальним обсягом 231 обліково-видавничий аркуш, з них авторських 151 обліково-видавничий аркуш, у тому числі в 10 монографіях (одна авторська), 24 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 33 статтях в інших фахових наукових виданнях, 14 в інших наукових публікаціях за темою дисертації.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, семи розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи 433 сторінки, з яких: 9 рисунків займають 7 сторінок, 31 таблиця 19, список використаних джерел (268 найменувань) 23, 12 додатків 13 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Практично в усіх сучасних моделях ринкової економіки держава є
одним із пріоритетних їх суб’єктів. Відповідно з’явилась потреба виділити особливий науковий напрям теорію економічної діяльності держави” і розробити категоріальний апарат, який розкриває сутність держави як суб’єкта економічної системи. Особливістю держави є те, що вона одночасно є політичним інститутом і здійснює економічну діяльність за допомогою численних, ієрархічно побудованих органів державної влади. У складі економічної діяльності (політики) держави можна виділити такі елементи: економічні функції держави; механізм державного регулювання економіки; методи (важелі) реалізації останнього. При визначенні економічних функцій застосовується концептуальний і більш конкретний підхід, тобто виділяються вузькі і більш широкі напрями її економічної діяльності. Визначення в економічній науці державного регулювання як форми і способу реалізації економічної політики держави доповнюється тим положенням, що це лише один із напрямів реалізації економічної політики. Механізм державного регулювання економіки являє собою систему засобів, важелів, методів і стимулів, з допомогою яких держава регулює економічні процеси, забезпечує реалізацію соціально-економічних і правових функцій. Державний механізм включає політико-правові, організаційно-управлінські форми і засоби регулювання господарською діяльністю суб’єктів ринкової економіки.
2. У всіх моделях економіки ринкового типу важливе практичне
значення має забезпечення оптимального співвідношення ринкового і державного механізмів, що регулюють економіку. Концептуальні засади розв’язання цієї проблеми полягають у тому, що держава пом’якшує негативні наслідки дії ринкового механізму, а по можливості їх усуває, захищає конкуренцію, розробляє правила економічної поведінки усіх суб’єктів економіки (господарське право), задовольняє суспільні потреби і організовує господарську діяльність у галузях економіки, в яких приватний бізнес не має переваг. У сучасних моделях економіки ринковий (спонтанний) і державний (свідоме планово-прогнозне регулювання) механізми поєднуються, доповнюють один одного. Оптимальне кількісне і якісне співвідношення між ними досягається тоді, коли економічна діяльність держави охоплює ті процеси, в яких вона є більш ефективною у соціально-економічному плані, ніж ринок.
3. Основними умовами і факторами, що визначають об’єктивну необхідність державного регулювання сільського господарства і надання йому допомоги, є збереження і підвищення родючості землі, забезпечення продовольчої безпеки країни, регулювання аграрного ринку. Щодо регулювання цін державою і підтримки приватних господарств, то в межах національної економіки відбувається перерозподіл коштів. За рахунок інших суб’єктів держава надає підтримку сільському господарству. Без такої підтримки підвищується його конкурентоспроможність і в економічному плані суспільство виграє, але це загострює соціальні проблеми.
4. За ініціативою держави з початку 90-х років ХХ століття в Україні здійснюється аграрна реформа. Її основний мета роздержавлення існуючої раніше тотально одержавленої моделі аграрної економіки, перебудова її на ринково-підприємницьких засадах. Напрямами роздержавлення були: приватизація, комерціалізація, паювання. Ці процеси потребують правової забезпеченості аграрного виробництва, адекватного ринковим умовам. В Україні прийнято десятки законодавчих актів і указів Президента щодо перебудови аграрної сфери економіки, її нормального функціонування та розвитку. Недоліком сучасного правового поля аграрної сфери є те, що багато його елементів недостатньо узгоджені між собою, а іноді і суперечать один одному. У зв’язку з цим на сьогодні необхідно прийняти закон про сільське господарство, що врегулює зв’язки сільського господарства з І і ІІІ сферами агропромислового комплексу. Слід збільшити фінансування для виконання більшості прийнятих законодавчих актів і нормативів.
5. Підсумком аграрної реформи є розбудова нової для України моделі аграрної економіки ринкового типу. За такими ознаками, як форми власності і господарювання, механізми, що її регулюють, вона аналогічна західним” моделям. У виробництві валової продукції сільського господарства в Україні провідне місце належить приватним господарствам. Майже 70% в економічному та соціальному аспектах результати реформ виявилися негативними. В останні роки дещо покращилися економічні показники роботи аграрних підприємств, що вказує на початок позитивної дії реформування. Але ще потрібен тривалий час, щоб в економічному і соціальному плані сільське господарство досягло рівня 1990 року. Глибока аграрна криза обумовлена дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників. Серед останніх головним є низька дієздатність аграрної політики держави. Вона потребує якісної перебудови і насамперед визначення пріоритетів.
6. Пропонується нова державна схема управління власністю в аграрній сфері. Виділено три основних форми державного регулювання діяльності суб’єктів аграрної економіки: затвердження єдиних правил їх поведінки незалежно від форми власності; встановлення різних правових режимів для окремих груп економічних суб’єктів (залежно від форм власності); використання індивідуальних форм і способів впливу на них. Запропоновано використання інтегральних показників управління. Динаміка їх зміни показує, що спад за показниками управління подоланий лише по Запорізькій області. В Донецькій та Дніпропетровській областях, показники управління стабілізувались, але на низькому, практично нульовому рівні, причому для Донецької області навіть цей рівень є збитковим. Позитивний приріст інтегрального показника управління по Запорізькій області слід віднести також і за рахунок створення запропонованих комісій з контрольно-пояснювальними функціями. Видається доцільним створення постійно діючих комісій по районах з роз’яснювальними та контролюючими функціями, до складу яких увійшли б працівники усіх ланок оргструктури. Причому роз’яснювальні функції потрібно концентрувати у нижчих ланках, а контрольні у середніх та вищих, представники яких повинні періодично перевіряти ефективність господарювання.
7. На сьогодні система державного регулювання економіки залишається нерозвиненою, у ній зберігається безліч уже недієздатних рудиментарних форм при гострій нестачі справді необхідних. Зокрема, відсутні норми відповідальності за цінову дискримінацію споживачів, інші форми несумлінної конкуренції, вкрай нерозвинена судова система дозволу господарських опитувань, неврегульовані відносини землекористування і доступу до інших природних ресурсів, застаріла система відповідальності за забруднення навколишнього середовища, немає надійного захисту споживачів, фактично не діють механізми відповідальності посадових осіб як державних відомств, так і приватних підприємств за несумлінне виконання своїх обов’язків. Усунення цих та інших недоліків у системі державного регулювання економічної діяльності є найважливішою умовою запуску” механізмів ринкової конкуренції і самоорганізації, необхідним елементом соціального захисту й одним із ключових напрямків економічної політики держави в аграрній сфері. Розвиток системи державного регулювання економічної діяльності сільгоспвиробників має відбутися одночасно з удосконаленням законодавства, зміцненням судової системи, підвищенням якості роботи і відповідальності відповідних органів виконавчої влади.
8. Пріоритетним напрямом аграрної політики є сприяння техніко-технологічному забезпеченню і, по можливості, переозброєння сільськогосподарського виробництва. При цьому держава може використовувати такі основні напрями та заходи технічної політики щодо сільського господарства: розробити і затвердження на державному рівні комплексної програми виробництва в Україні сільськогосподарської техніки; введення диференційованого податку на імпорт техніки; вдосконалення механізму державного лізингу.
9. Державне регулювання аграрного ринку полягає у забезпеченні паритету цін в агропромисловому комплексі, що може бути здійснено шляхом: розробки методології визначення реальних витрат основної маси сільськогосподарських товаровиробників і забезпечення їх відшкодування в процесі подальшого товарообміну; формування чіткої системи гарантованих закупівель товарної сільськогосподарської продукції; використання заставних цін; розвиток ринкової інфраструктури; проведення політики жорсткого контролю за формуванням цін для підприємств, що виробляють і реалізують матеріально-технічні ресурси для сільськогосподарських підприємств; розробки державної програми підвищення якості продукції.
10. Однією з основних функцій держави в аграрній сфері економіки в сучасних умовах є науково-консультаційне забезпечення приватних агроформувань, створення найсприятливішого для них інформаційного середовища. Великі промислові, торгівельні і фінансові структури та корпорації, безумовно, мають більші можливості для самостійного створення і розвитку маркетингової діяльності. Сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства щодо цього відношенні перебувають у нерівних умовах порівняно з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.
11. Визначено функції держави як стратегічного інвестора та основні завдання державної інвестиційної політики в області централізованих інвестицій. З метою розширення масштабів залучення позабюджетних джерел фінансування інвестицій розроблені заходи державної підтримки. Виділено напрями подолання інвестиційної кризи в аграрному секторі економіки.
12. Для підвищення ефективності державного регулювання створення сучасної моделі ринку землі і нерухомого майна, пов’язаного з нею, необхідно: проводити активну стабілізуючу економічну політику; сформувати єдиний об’єкт нерухомості як облікову одиницю; створити єдину державну систему реєстрації нерухомості і прав на неї; забезпечити законодавчий захист і гарантії держави щодо прав на зареєстровану власність; стандартизувати вимоги до опису і методів оцінки об’єктів нерухомості; організувати відкритий і стандартизований доступ до інформації про об’єкти нерухомості, їх історії; визначити в законодавчих актах види діяльності на ринку землі і типи операцій; мінімізувати податки і збори на операції із землею і нерухомим майном для його власника; систематизувати й усунути протиріччя в чинній законодавчій і нормативній базі відповідно до Цивільного кодексу; визначити пріоритети в підготовці законодавчих актів у сфері регулювання ринку землі; створити єдину термінологію і систему понять; забезпечити координацію діяльності всіх суб’єктів ринку нерухомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики. 1997. №6. С. 4-12.
2. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 6) / За ред. П.Т.Саблука та ін. К.: ІАЕ, 2002. 647 с.
3. Акбашев Б. Управление, собственность и государственное регулирование экономики // Российский экономический журнал. 1993. №4.- С. 56-61.
4. Аккерман Ф., Ананьин О., Вайскопф Т., Гудвин Н. Экономика в контексте (вопросы преподавания экономической теории) // Вопросы экономики. 1997. №2. С. 134-147.
5. Александрова В.П. Напрямки ефективного використання науково-технічного потенціалу України // Наука та наукознавство. 2000. № 1-2. С.74-76.
6. Андресюк Б.П. Державне регулювання і становлення ринкових відносин в Україні // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Сімферополь. 1995. 22 с.
7. Андрійчук В.Г. Економічна реформа в АПК: подальші кроки // Економіка АПК. 1999. № 1. С.64-69.
8. Атаманчук Г.В. Новое государство: поиски, иллюзии, возможности. М.: Славянский диалог”, 1996. 223 с.
9. Афанасьев В., Куликов И. Совершенствование системы управления в АПК // АПК: экономика, управление. 1997. № 1. С.22-26.
10. Баланюк І. Деякі науково-методологічні аспекти реформування аграрного сектора економіки // Економіка України. 1998. № 5. С.67-73.
11. Бевентер Э. фон., Хампе И. Основные знания по рыночной экономике в восьми лекциях // Пер. с нем. М.: Республика. 1993. 176 с.

12. Береговий В.К., Засєкіна Л.Й. Роль держави і ринку в підвищенні конкурентоспроможності сільського господарства економічно розвинутих країн // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. К., 1999. № 18. С.218-222.
13. Білоусько Я. Форми і методи регулювання цін на сільськогосподарську продукцію // Економіка України. 2001. № 1. С.67-73.
14. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. 1999. № 5. С.12-21.
15. Богиня Д.П. Макроекономічні аспекти антикризового регулювання економіки України // Стратегія економічного розвитку України. Наук. збірник. Випуск 2-3. К.: КНЕУ, 2000. С.60-71.
16. Богомолов А.М., Кривенчук О.Г. и др. Экономико-математическое моделирование сложных производственных систем. Саратов: Из-во Саратовского ун-та, 1989. 345 с.
17. Бодров В.Г. Державні та ринкові регулятори економічного оновлення // Україна: поступ у ХХІ століття: Наук.-метод. Посібник- К.: Вид-во УАДУ. 2000.
18. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб.-К.: Вид-во УАДУ, 2002.-104с.
19. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. М.: Юрист, 1997. 568с.
20. Бурдейний І.М. З досвіду державного регулювання сільськогосподарського виробництва зарубіжних країн // Економіка АПК. 2001. № 2. С.124-127.
21. Бурковський І.Д. Розвивати технічне забезпечення фермерських господарств // Економіка АПК. 2001. № 10. С.3-5.
22. Валентинов В.Л. Теоретичні особливості нееквівалентності міжгалузевих відносин в АПК // Економіка АПК. 2002. № 11. С.34-37.
23. Варга В. Роль государства в рыночном хозяйстве // Мировая экономика и международ. отношения. 1992. № 10. С.70-79.
24. Варга В. Роль государства в рыночном хозяйстве // Мировая экономика и международ. отношения. 1992. № 11. С.131-140.
25. Вітковський М.П. Посилення ролі держави при переході до ринку // Економіка АПК. 1999. № 1. С.132-135.
26. Волинський Г. Державне регулювання ринкової економіки // Економіка України. 1996. № 11. С.69-76.
27. Волынский Г. Приватизация и первоначальное накопление капиталов // Бизнес-информ. 1998. № 5. С.26-28.
28. Волкова В.Н., Денисов А.А. Основы теории систем и системного анализа. Изд. 2-е перераб. и доп. СПб.: Изд-во СПб ГТУ, 2001. 512 с.
29. Время не ждет // АПК: экономика, управление. 1993. № 1. С.8-21.
30. Гайдар Е. Тактика реформ и уровень нагрузки на экономику // Вопросы экономики. 1998. № 4. С.4-13.
31. Гайдуцький П.І., Подолєва О.Є. Формування ринкових відносин в агропромисловому комплексі: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1994. 175 с.
32. Гайдуцький П.І. Розвиток багатоукладного господарювання та конкурентоспроможного агропромислового виробництва // Економіка АПК. 2001. № 4. С.19-23.
33. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: радикальні заходи, високий результат // Економіка АПК. 2002. № 12. С.4-7.
34. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. 2002. № 6. С.52-58.
35. Гальчинський А. Відновити дієздатність держави // Економіка України. 2000. № 8. С.8-14.
36. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні // Економіка АПК. 1999. № 9. С.3-7.
37. Глазунова И.А., Вострухин С.А. Диспаритет цен между сельским хозяйством и другими отраслями экономики: исторические аспекты и современное состояние // Достижения науки и техники. 2000. № 9. С.2.
38. Государство в меняющемся мире // Вопросы экономики. 1997. № 7. С.4-34.
39. Гош О. Система форм власності перехідних суспільств // Економіка України. 1996. № 6. С.54-62.
40. Гош О. Об’єктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні // Економіка України. 2001. № 1. С.52-57.
41. Гречаний В.М. Менеджмент агропромислового комплексу в умовах ринкових відносин та приватної форми власності // Економіка АПК. 2002. № 6. С.27-31.
42. Гриценко А. Структура ринкової трансформації інверсійного типу // Економіка України. 1997. № 1. С.4-10.
43. Грицишин М.І., Савченко А.М. Напрями технічної політики в аграрному виробництві // Економіка АПК. 1996. № 12. С.20-24.
44. Гришан Ю. Державне регулювання діяльності підприємств у післяприватизаційний період // Економіка України. 2000. № 11. С.14-22.
45. Губени Ю., Сватош М. Основные начала и тенденции развития общей аграрной политики стран ЕС // Экономика Украины. 1996. № 9. С.79-84.
46. Гуревичев М. Экономика в период перехода к рыночным отношениям // Экономика Украины. 1996. № 3. С.65-70.
47. Гэлбрейт Дж.К., Меньшиков С. Капитализм, социализм, сосуществование // Пер. с англ. М.: Прогресс, 1988. 200 с.
48. Дацій О.І., Корецький М.Х. Основні виробничі фонди у сільському господарстві: сучасний стан та шляхи підвищення економічної ефективності використання: Монографія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. 104 с.
49. Демьяненко С. К Концепции национальной аграрной политики // Экономика Украины. 1998. № 1. С.22-30
50. Дем’яненко С. До стратегії і тактики економічного реформування // Економіка України. 2000. № 1. С.55-59.
51. Довганчич Г.В., Шморгун Л.Г. Ціновий механізм у системі економічних відносин в агропромисловому комплексі // Економіка АПК. 2000. № 4. С.65-69.
52. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: Микроэкономическая модель. СПб., 1992. 496 с.
53. Єгоров П.В. Организационные механизмы управления производством. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. 178 с.
54. Єщенко П. Економіка перехідного періоду: теоретико-методологічні і методичні підходи // Економіка України. 2001. № 5. С.52-58.
55. Живицкий А., Носова Н. Приватизация и становление государственности Украины // Бизнес-информ. 1998. № 4. С.53-54.
56. Жоголева Е.Е. Государственное регулирование качества продукции агробизнеса и цены // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1995. № 6. С.43-44.
57. Жоголева Е.Е. Государственное регулирование качества продукции агробизнеса и цены // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 1995. № 7. С.41-42.
58. Завадський Й.С. Державне регулювання економіки АПК // Економіка АПК. 1999. № 1. С.69-72.
59. Задорожний Г.В. Власність, управління та економічна влада: проблеми взаємозв’язку в економічній системі суспільства // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. Харків. 1996. ХДУ. 35 с.
60. Запорізька область в цифрах 2001. Короткий статистичний довідник / Відп. за вип. В.С. Красільщікова. Запоріжжя: Запорізьке обласне управління статистики, 2002. 153 с.
61. Засанський В.В. Роздержавлення та приватизація і їх роль у трансформації економічної системи. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. К.: 1997. 30 с. КНУ ім. Т.Г. Шевченка.
62. Зельднер А. Государственное регулирование агропромышленного сектора экономики // Вопросы экономики. 1997. № 6. С.83-90.
63. Зельднер А. Факторы производительности АПК // Вопросы экономики. 2000. № 7. С.94-101.
64. Земельна реформа: питання і відповіді. 3-тє вид., змін. і доп. К.: Б. в., 2001. 64 с.
65. Земельний кодекс України. Запоріжжя: Поліграф”, 2001. 100 с.
66. Зубець М.В. Про стан агропромислового комплексу України та заходи щодо його стабілізації // Економіка АПК. 1997. № 1. С.16-24.
67. Игнатьева А.В., Максимцов М.М. Исследование систем управления. М.: ЮНИТИ ДАНА, 2000. 157 с.
68. Иоаннесян С.Л., Левина Н.З. Продовольственная безопасность приоритетная цель сельскохозяйственной политики США // США: экономика, политика, идеология. 1997. № 10. С.109-119.
69. Інвестиції та будівельна діяльність в Запорізькій області (1990-2000). Основні показники, тенденції, структурні зміни / Відп. за вип. Т.В. Рибицька. Запоріжжя: Запорізьке обласне управління статистики, 2001. 36 с.
70. Кашуба Ю.П. Поліпшення технічного оснащення сільського господарства // Економіка АПК. 2002. № 6. С.36.
71. Кириленко И.Г., Макаренко П.Н., Мельник Л.Е. Рыночная экономика и государственное регулирование: Монография. Днепропетровск: Пороги, 1997. 457 с.
72. Кириленко І.Г. Агропромисловий комплекс України: сучасний стан та погляд у майбутнє // Економіка АПК. 2001. № 4. С.23-28.
73. Кичко І.І. Бюджетні дослідження в контексті стратегії економічного розвитку України // Стратегія економічного розвитку України. Науковий збірник. Випуск 2-3. К.: КНЕУ, 2000. С.95-102.
74. Кінах А.К. Основні підсумки та перспективи розвитку аграрної реформи в Україні (Доповідь на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектора 11 березня 2002 року) // Економіка АПК. 2002. № 3. С.11-19.
75. Кобута І., Сеперович Н. Політика деяких країн у ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію // Пропозиція. 2000. № 10. С.110-111.
76. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. М.: Финансы и статистика, 1996. 432 с.
77. Коммерциализация технологий: русский и мировой опыт / Сост. и общ. ред. А.А. Петруненков и Н.Н. Фонштейн, М.: «Зел0». 1997. 155 с.
78. Комов Н. Государственное регулирование земельных отношений в условиях рыночной экономики // АПК: экономика, управление. 1999. № 3. С.3-7.
79. Ком’яков О.М. Державне регулювання перехідної економіки // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. К., 2000. 19 с.
80. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 1996. 48 с.
81. Корецкий Н.Х. О роли кооперации в аграрном секторе Украины // Экономика и управление. 2001. № 4(29). С.12-13.
82. Корецкий Н.Х. Трансформационный кризис экономической системы постсоциалистических государств: основные причины и последствия // Актуальная Россия (вопросы экономической теории и практики) / Под ред. Ю.М. Осипова, О.В. Иншакова, М.М. Гузева, Е.С. Зотовой: в 2 т., Том 1. Волгоград: Изд-во ВГУ, 2000. С.157-160.
83. Корецкий Н.Х. Финансовый сельскохозяйственный налог недостатки в исчислении и применении // Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення. Зб.наук.пр. за матеріалами міжн. наук.-практ. конф. (1-2 грудня 2000 року). Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. С.183-188.
84. Корецкий Н.Х. Хозяйственное право и рыночная трансформация экономики // Держава і право. Зб.наук.пр. Інституту держава і права ім. В.М.Корецького НАН України. Юридичні і політичні науки. Вип. 11. К., 2001. С.366-370.
85. Корецкий Н.Х. Человеческий капитал и национальная экономика // Соціально-економічні аспекти збалансування потреб в трудових ресурсах. Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. Кіровоград: ДТУ, 2000. С.17-20.
86. Корецкий Н.Х., Бутник А.М. Некоторые аспекты математического моделирования процессов жизнедеятельности предприятий агропромышленного комплекса // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.наук.пр. Вип. 54. Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. С.5-10.
87. Корецький М.Х. Особливості розвитку системи маркетингу в овочепродуктовому підкомплексі агропромислового комплексу України // Вісн. нац. ун. Львівська політехніка”: Логістика. 2001. № 416. С.166-171.
88. Корецький М.Х. Фермерська кооперація складова ринкової інфраструктури України // Экономические инновации. Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (инвестиционная и инновационная политика, рыночные механизмы и структуры). Сб.научн.раб. Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. Вып. 11. С.170-174.
89. Корецький М. Джерела інвестування та засоби державного управління інвестиційною діяльністю в АПК України // Актуальні проблеми держ. упр.: Наук.зб. Одеса: Одеськ. Філіал УАДУ, Оптимум, 2001. Вип. 7. С.167-177.
90. Корецький М. Досвід реальної приватизації в зарубіжних країнах // Вісн. УАДУ. 2001. № 4. С.119-128.
91. Корецький М. Основні напрямки та механізми роздержавлення в перехідний до ринку період // Вісн. УАДУ. 2000. № 4. С.105-115.
92. Корецький М. Підсобні господарства населення в нинішній і перспективній моделі аграрної економіки // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С.104-111.
93. Корецький М. Пріоритети державного управління інвестиціями в Україні // Зб.наук.пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 2. Ч.IV. С.119-128.
94. Корецький М. Програма розвитку агропромислового сектора південно-східної частини України до 2003 р. як один із напрямків структурної політики держави в перехідній економіці // Зб.наук.пр. УАДУ / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 1. С.65-73.