ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КАЛЬНИШ Юрій Григорович

УДК 32.351:303

ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

25.00.01 — теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
РЕБКАЛО Валерій Андрійович,
доктор філософських наук,
професор

КИЇВ 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................

7

ВСТУП..............................

8

РОЗДІЛ 1
ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ В ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ: ІСТОРІОГРАФІЯ Й АНАЛІЗ НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ ..................

21

1.1. Теоретико-гносеологічні витоки та науково-методологічна еволюція політичної аналітики...................................................

22

1.1.1. Історіографічна періодизація...........................

22

1.1.2. Філософсько-політичні вчення та політична аналітика в дер-жавному управлінні країн Стародавнього Сходу.....................................

29

1.1.3. Аналітична домінанта політичної думки Давньої Греції і Риму...................................................................................................................

35

1.1.4. Політична думка західноєвропейського середньовіччя: християнська аналітика. Політична аналітика Візантійської імперії та Арабського Сходу............................................................................................

41

1.1.5. Аналітичне обґрунтування політичних ідей доби Відрод-ження і Реформації. Філософія політики Нового часу.............................

46

1.2. Теорія і практика сучасного світового досвіду впровад-ження політичної аналітики в державному управлінні.........................

55

1.2.1. Класична політологія ХІХ—ХХ ст. як передумова розвитку сучасної політичної аналітики....................................

55

1.2.2. Процеси інституціоналізації та практичного впровадження політичної аналітики в державному управлінні провідних країн світу..

62

1.2.3. Англомовні джерела сучасної теорії політичної аналітики...

71

Висновки до розділу...................................................

81

РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНА АНАЛІТИКА В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ, СУЧАС-НИЙ СТАН І ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДОЛОГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ....

86

2.1. Процеси становлення вітчизняної політичної аналітики.......

87

2.1.1. Історична еволюція вітчизняної політичної аналітики...............

87

2.1.2. Стан та проблеми формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні сучасної України..............................................................................................................

98

2.2. Особливості практичного впровадження політичної аналі-тики в державному управлінні сучасної України................................

109

2.2.1. Процеси формування та функціонування державних аналі-тичних структур........................................................

109

2.2.2. Специфіка політичної аналітики в недержавному секторі України......................................

119

2.3. Теоретико-методологічні засади дослідження політичної аналітики в державному управлінні.............................................

133

2.3.1. Проблемне поле функціонування політичної аналітики в державному управлінні України та методологія дисертаційного дослідження......................................................................................................

133

2.3.2. Особливості формування евристичного змісту (наукової новизни) дисертаційного дослідження...........................................

141

Висновки до розділу...........................

146

РОЗДІЛ 3
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ.......

151

3.1. Політична аналітика та політичний аналіз: зміст і розбіж-ності понять ............................................................................

152

3.1.1. Особливості визначення поняття „політична аналітика в державному управлінні............................................................

152

3.1.2. Політичний аналіз як складова системи політичної аналітики в державному управлінні.............................................

165

3.1.3. Концептуальні засади політичного аналізу в державному управлінні..........................................................................................................

181

3.2. Специфічні складові політичного аналізу в державному управлінні........................................................................................

191

3.2.1. Політичний моніторинг та оцінювання в системі аналітичного забезпечення процесів державного управління.........................................

191

3.2.2. Політичний ризик у державному управлінні...............................

203

Висновки до розділу...............................................................................

213

РОЗДІЛ 4
ПОЛІТИЧНА АНАЛІТИКА В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК СИСТЕМНЕ ЯВИЩЕ: ПРОЦЕДУРИ, МЕТОДИКИ, ТЕХНО-ЛОГІЇ Й РЕЗУЛЬТАТИ................................................

217

4.1. Практичні аспекти здійснення політичного аналізу в державному управлінні.............................................

218

4.1.1. Логіка й методологія політичної аналітики.........................

218

4.1.2. Проблемне поле політичного аналізу...............................

222

4.1.3. Особливості формування технології здійснення політичного аналізу в державному управлінні...........................................

226

4.1.4. Специфіка збирання та обробки інформації для політичного аналізу в державному управлінні...........................................

237

4.2. Процедури політичного прогнозування в системі державного управління.................................................................................

242

4.2.1. Політичне прогнозування для потреб державного управління..

242

4.2.2. Політичне прогнозування як логічне продовження та неодмінна складова процедури політичного аналізу....................................

252

4.2.3. Інформаційний продукт політичного аналізу та прогнозу-вання в державному управлінні та способи його реалізації.........................

257

4.3. Політична експертиза та політичне консультування в державному управлінні.................................................................................

262

4.3.1. Політична експертиза та консультування як вид професійної діяльності..........................................................................................................

262

4.3.2. Інституціоналізація експертно-консультативної діяльності політичних аналітиків......................................................................................

271

4.3.3. Особливості експертно-консультативної діяльності політич-них аналітиків у державному управлінні......................................................

276

Висновки до розділу.......................

282

РОЗДІЛ 5
ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНИ....................................

287

5.1. Особливості практичного впровадження нових аналітичних технологій у державному управлінні.................................

288

5.1.1. Технології інформаційного супроводу процесів політичної аналітики...........................................................................................................

288

5.1.2. Технології залучення громадськості до процедур політичної аналітики в державному управлінні...............................................................

294

5.2. Перспективи подальшого розвитку, інституціоналізації та налагодження взаємодії аналітичних спільнот в Україні......................

303

5.2.1. Організаційно-методичні засади взаємодії державних аналітичних структур в Україні......................................................................

303

5.2.2. Перспективи розвитку недержавного аналітичного сектору.....

310

5.3. Політична аналітика в системі прийняття державно-управлінського рішення...............................................................................

323

5.3.1. Парадигма політичної аналітики в державному управлінні......

323

5.3.2. Практика впровадження результатів дисертаційного дослід-ження (на прикладі політичного аналізу процесів євроатлантичної інтеграції України)...........................................................................................

335

5.3.3. Перспективи подальших наукових досліджень та практичного впровадження їхніх результатів......................................................................

341

Висновки до розділу...............................................................................

345

ВИСНОВКИ.........................

353

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................

366

ДОДАТКИ........................

409

Додаток А..................................................................................................

410

Додаток Б...................................................................................................

427

Додаток В..................................................................................................

430

Додаток Д..................................................................................................

435

Додаток Е...................................................................................................

464

ДОВІДКИ ТА АКТИ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ................................

465

ВСТУП

Актуальність теми. Політична практика України останніх років з усією очевидністю засвідчує, що етап революційного романтизму йде в історію. Разом із ним має піти в минуле й час інтуїтивних передбачень оптимальних варіантів розвитку політичних подій, політичних імпровізацій. Відмова держави від монополії на політичну діяльність, становлення та розвиток демократичних засад політичного життя громадянського суспільства вимагає нових парадигм і підходів як у галузі теоретичного осмислення політичної реальності, так й у сфері її практичного перетворення.
Важливість та необхідність ґрунтовного розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики для потреб наукового супроводу процесів державного управління зумовлено ще й тим, що вона й дотепер не знайшла адекватного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, не стала об’єктом системних досліджень українських науковців. Разом з тим, поза сумнівом, широке застосування аналітичних технологій у державно-управлінській діяльності могло б значною мірою запобігти прорахункам і помилкам, що мали місце в державній політиці України й призводили, у свою чергу, до небажаних соціально-політичних наслідків. Тому формування та впровадження теоретико-методологічних засад аналітичної діяльності, зокрема політичної аналітики, стає вкрай актуальним у системі державного управління України.
Саме тому вчені Національної академії державного управління при Президентові України одними з перших у вітчизняній науці звернули увагу на цю наукову проблему. Актуальні наукові розробки щодо різних складових політичної аналітики в державному управлінні висвітлюються в працях вітчизняних дослідників: О.Валевського [50; 339], О.Кілієвича [102; 163], О.Кучеренка [187], А.Пойченка [262; 263], В.Ребкала [286—288], В.Романова [65; 295], С.Телешуна [66; 338], В.Тертички [340—343] та інших. Загалом в Україні опубліковано чимало наукових праць з проблем теорії та практики аналізу державної політики та політико-управлінських відносин.
Переважно аналізу державної політики та дослідженням різних аспектів політичної аналітики присвятили свої оригінальні праці: М.Багмет [23; 24], В.Бакуменко [25; 26], В.Бебик [28], Т.Брус [45; 46], Б.Гаєвський [69; 70], В.Горбатенко [76—78; 274], О.Дем’янчук [92], С.Здіорук [118], А.Качинський [16—162], В.Князєв [167], І.Курас [184], В.Лісничий [192], М.Логунова [194], М.Михальченко [184], М.Пірен [255], С.Рябов [300; 301], В.Саламатов [303; 304], В.Скуратівський [313; 322], Ю.Сурмін [330—335], В.Токовенко [348], В.Тронь [351], В.Туленков [333], В.Шахов [194; 199], Ю.Шаров [374], Л.Шкляр [377], В.Юрчишин [164] та інші. Жодним чином не можна применшувати ґрунтовного внеску у розроблення цієї наукової проблеми наукових колективів Інституту держави і права НАН України, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, Національного інститут стратегічних досліджень, Національного інституту проблем міжнародної безпеки та Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.
Значною мірою формуванню сучасного бачення місця й ролі політичної аналітики в системі розроблення та реалізації державної політики сприяли україномовні переклади праць П.Брауна [44], Е.Вайнінга [56], Д.Веймера [56], К.Вайса [49], Л.Пала [245], Б.Гогвуда [405]. У процесі розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики важливу роль відіграли наукові праці інших провідних іноземних учених: Дж.Алмонда [386], Дж.Андерсона [387; 388], С.Брукса [393], В.Вільямса [435], А.Вілдавські [433; 434], Т.Дая [400], В.Данна [399], Д.Істона [401—403], Е.Квайда [426], С.Паттона [423; 424], Д.Парсонса [422], Г.Ласуела [410—412], С.Ліндблома [414; 415] та інших.
Актуальні проблеми державного управління та їх зв’язок з політичними реаліями України знайшли відображення в роботах В.Авер’янова [2], В.Бодрова [41], І.Грицяка [81], Н.Грицяк [82], А.Кудряченка [186], В.Лугового [196], Т.Мотренка [227], О.Оболенського [215; 233], В.Олуйка [309], О.Осауленка [238], І.Розпутенка [102; 149], П.Надолішного [229], І.Надольного [230], Г.Почепцова [280; 281], В.Рижих [292], Г.Ситника [309], С.Сьоміна [336], В.Тимцуника [344], В.Шамрая [372], Ю.Шемшученка [2; 274], І.Шкурата [378] та інших.
Непересічний інтерес викликає розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики в працях російських учених: А.Альгіна [6], В.Амеліна [8], Г.Атаманчука [17; 18], В.Афанасьєва [20], Д.Балуєва [27], Ю.Воробйова [63], Д.Гвішіані [71], А.Дегтярьова [88—91], К.Симонова [308], В.Тихомирова [345], С.Туронка [352], І.Яковлева [384] та інших.
Попри те, що останнім часом як вітчизняними, так і зарубіжними вченими опрацьовано значний масив наукового знання в галузі політичної аналітики, видано чимало наукових праць у світовій науці й надалі лишається неузгодженим навіть питання імплементації більш-менш уніфікованого категоріального апарату політичної аналітики. Тим більше постають малорозробленими прикладні технології й процедури застосування політичної аналітики в процесі державного управління. Зокрема, у вітчизняній державно-управлінській науці подібні дослідження досі не здійснювалися цілеспрямовано й системно.
Тому автор спрямовує свої зусилля на комплексне й системне дослідження теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні, яке фактично започатковує виокремлення цього науково-прикладного напряму як самостійної галузі наукових досліджень та професійної діяльності в Україні. Загальним результатом роботи є формування, обґрунтування й наукова презентація теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, одержані у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування (ДР-ОК № 0201U004833) за темами: Становлення та розвиток культури державного управління (ДР-ОК № 0299U00282), Розроблення моделі і методики моніторингу взаємодії суб’єктів державного управління та впливу на їх діяльність політичного процесу (ДР-ОК № 0203U006823), Формування концептуальних засад підготовки фахівців для роботи в органах місцевого самоврядування (ДР-ОК № 0203U007470) і Концептуальні засади європейської та світової інтеграції: теорія й історія (ДР-РК № 01016U004362); а також за темами науково-дослідних розробок Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ: Аналітично-інформаційне забезпечення проблем реформування органів виконавчої влади та підвищення ефективності механізмів державного управління (світовий та вітчизняний досвід) (ДР-ОК № 0203U007471), Громадська думка щодо євроатлантичної інтеграції України: шляхи забезпечення ефективного діалогу влади з населенням (ДР-РК № 0104U007418), Проведення соціологічних досліджень щодо динаміки змін відношення різних верств населення до процесу інтеграції України в НАТО (ДР-РК № 0104U007418), Методологія дослідження, аналізу та оцінки соціально-політичних проблем і процесів реформування сучасного українського суспільства (ДР-ОК № 0204U000467), Навчально-методичне забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, проведення досліджень і розробок з актуальних проблем державного управління у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України (ДР-ОК № 0204U007418), Проведення досліджень та здійснення організаційного, навчально-методичного і наукового забезпечення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з державного управління у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції України (ДР-РК № 0106U006382).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних технологій сучасної політичної аналітики, концептуальне обґрунтування доцільності її застосування в практиці державного управління України.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
- проаналізувати наукові джерела й дослідити історичну еволюцію політичної аналітики у світовій теорії та практиці державного управління;
- розглянути й проаналізувати історико-методологічн

Список літератури

ВИСНОВКИ

Метою дисертаційного дослідження було формування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних технологій сучасної політичної аналітики, концептуальне обґрунтування доцільності її застосування в практиці державного управління в Україні. Досягнення цієї мети вбачалося, насамперед, у тому, щоб знайти можливість для імплементації якомога більшого спектру теоретико-методологічного надбання сучасної політичної аналітики в системі науково-аналітичного супроводу процесів державного управління в Україні. Зокрема — у виробленні певної універсальної технології, завдяки застосуванню якої державні службовці та посадові особи органів місцевого самоврядування України будуть спроможні використовувати доступні, досить економічні та прості методи аналітичної роботи у своїй професійній діяльності. Особливої актуальності це набуває в процесі переходу системи державного управління України до стандартів демократичного урядування та вироблення публічної політики.
У дисертації по-новому вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в комплексному підході до формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України, та розроблено науково-прикладні технології й методи, які забезпечують теоретичне і практичне використання отриманих наукових результатів. За допомогою цих результатів підтверджено, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, методологія правильна, гіпотеза підтвердилась, покладена в основу дослідження наукова та громадянська позиція автора себе виправдала. На основі здійсненого дослідження зроблено такі висновки й пропозиції.

1. Проаналізовано наукові джерела й досліджено історичну еволюцію політичної аналітики у світовій теорії та практиці державного управління. Проведене дослідження, насамперед аналіз джерельної бази, дає змогу стверджувати, що політична аналітика є одним із найдавніших видів професійної діяльності, пов’язаних із виникненням та розвитком держави. Від найдавніших часів до початку ХІХ ст., коли розпочався бурхливий розвиток сучасної демократії, політична аналітика застосовувалася, передусім, як інструмент державного управління, покликаний сприяти збереженню та примноженню державної влади. В процесі своєї наукової еволюції політична аналітика набуває ознак міждисциплінарного знання й виокремлюється як галузь теоретичної і прикладної діяльності.
У дисертаційному дослідженні не ставилося завдання проаналізувати весь комплекс еволюції політичної науки, охопити якомога більше коло авторів. Головною метою в даному разі було виявлення характерних ознак розвитку політичної аналітики на основі аналізу конкретних наукових джерел, характерних для того чи іншого її періоду. Зокрема з’ясовано, що від періоду становлення перших державних утворень і до часу, коли демократія набула сучасного вигляду й поширилася як форма правління в більшості розвинених держав, політична аналітика виконувала здебільшого функції теоретико-прикладного супроводу процесів державного управління.
Електоральна політична аналітика зароджується як окрема галузь прикладної політології лише в кінці ХІХ ст. у відповідь на зростаючу потребу формування ефективних виборчих механізмів сучасної демократії. Виявлення ознак, спільних для світової практики впровадження політичної аналітики в процеси державного управління, дало змогу зробити гіпотетичне припущення про існування проблеми подальшої інституціоналізації та системної теоретико-прикладної імплементації політичної аналітики в процеси наукового супроводу державного управління сучасної України.
2. Розглянуто та проаналізовано історико-методологічні чинники розвитку, сучасний стан та проблемне поле формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні. З’ясовано, що з моменту виникнення на території України перших державних утворень і протягом осяжного історичного періоду, навіть у ті часи, коли власне держави на території України не було, оскільки окремими її частинами володіли інші держави, вітчизняна політична думка розвивалася в загальному руслі світової наукової традиції. Поряд із тим, використовуючи кращі надбання зарубіжної теорії, практики й методології політичної аналітики, українська аналітична школа не задовольнялася лише ними та розвивалася у власному, самобутньому, притаманному вітчизняній політичній думці руслі, основною особливістю якого тривалий період було домінування недержавних політичних спільнот.
Політична аналітика в Україні практично втратила свої наукові позиції в радянський період. Із здобуттям незалежності молода Українська держава одразу гостро відчула потребу в аналітичному забезпеченні процесів вироблення та реалізації державної політики, що зумовило початок відродження вітчизняної політичної аналітики, створення державних аналітичних підрозділів та інституціоналізації недержавних аналітичних спільнот.
Перед вітчизняною державно-управлінською наукою постає проблема формування теоретико-методологічних засад сучасної політичної аналітики в державному управлінні. На сучасному етапі еволюції вітчизняної політичної аналітики в державному управлінні складовими цієї проблеми виступають:
- недостатня наукова розробленість теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України та несформованість провідної вітчизняної наукової школи, яка розв’язуватиме цю проблему;
- розпорошеність аналітичної спільноти в недержавному секторі політичної системи України, практична відсутність системи ефективної взаємодії між державними й недержавними аналітичними структурами та слабкість системи координації взаємодії державних аналітичних структур;
- наявність та необхідність усунення потенційної загрози деструктивного впливу сучасних політичних технологій, які можуть бути спрямовані на систему державного управління України;
- нагальна потреба в розробці універсальної технології здійснення політико-аналітичної роботи в органах державної влади й місцевого самоврядування України з метою підвищення ефективності та результативності їх роботи;
- низький рівень підготовки фахівців з політичної аналітики в системі вітчизняної вищої школи, що не відповідає потребам розвитку аналітичної спільноти України тощо.
Основним напрямом розвитку та практичного впровадження сучасних засобів політичної аналітики в діяльності органів державної влади України є органічне поєднання теоретико-прикладної співпраці діючих в Україні державних аналітичних структур за умови належної її координації, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної внутрішньої та зовнішньої політики достатньою мірою спроможне задовольнити потреби вищих органів державної влади України. Однак це не усуває проблему комплексного аналітичного забезпечення потреб функціонування вітчизняної системи державного управління та місцевого самоврядування в цілому.
Попри значні здобутки демократії Україна досі належить до держав, які йдуть пострадянським” шляхом розвитку політичної системи. Для цієї моделі розвитку характерна, насамперед, гіпертрофована роль держави, реалізована через так звану вертикаль виконавчої влади”, стрижнем якої є уряд з максимально широкими повноваженнями. Даному способу організації суспільно-політичного життя не притаманна ключова роль інститутів громадянського суспільства. Система, побудована за принципами виконавчої вертикалі”, не потребує розвинених каналів комунікації із суспільством, оскільки не відчуває потреби відповідної суспільної легітимізації, що на сучасному етапі становить ключову проблему формування сучасної системи політичної аналітики в державному управлінні.
3. Визначено і концептуально обґрунтовано структуру політичної аналітики та її зміст у системі державного управління, окреслено й охарактеризовано коло суб’єктів політичної аналітики в системі державного управління сучасної України. Зокрема доведено, що політико-аналітичній діяльності в державному управлінні притаманні якісні ознаки прикладної політичної аналітики, яка набуває власний об’єкт та специфіку, що дозволяє виділити її як окрему галузь професійної діяльності та наукового дослідження.
Політичну аналітику в державному управлінні ми визначаємо, насамперед, як специфічну галузь наукового пізнання політичного буття суспільства, що спрямована на виявлення (шляхом застосування сукупності методів, технологій і процедур аналізу та синтезу) та використання в практичній діяльності його закономірностей, через вироблення порад щодо формування і реалізації державної політики. Система політичної аналітики в державному управлінні складається з низки обов’язкових і специфічних процедур, зокрема: визначення суспільно значущої проблеми для аналізу державної політики, виокремлення проблеми для політичного аналізу, власне політичний аналіз, аналіз державної політики (загальний і галузевий), аналіз політичного ризику, політичне оцінювання, політичне прогнозування (оперативне й стратегічне), політичне консультування, політичний моніторинг, політичні консультації та експертизи тощо.
Серед суб’єктів політичної аналітики в сучасній Україні можна окреслити й дати характеристику таким їх групам: аналітичні підрозділи владних структур, що залежать від конкретного органу державної влади, на який вони працюють й у який вони інкорпоровані; великі державні і недержавні дослідницькі центри, які займаються розробкою нових аналітичних методів й апробацією їх у прикладних політичних дослідженнях; і, нарешті, недержавні неприбуткові або комерційні аналітичні центри, серед яких виділяються такі, що прив’язані до одного суб’єкта політичного процесу, або ж такі, що працюють одразу з кількома замовниками. Дану класифікацію правильно було б доповнити таким суб’єктом політичної аналітики, як засоби масової інформації. Крім того, особиста роль професійних політичних експертів, чи-то інкорпорованих у державні структури, чи-то недержавних, підвищується як у сучасному політичному процесі, так і в процесі державного управління.
4. Досліджено й описано основні політико-аналітичні процедури в державному управлінні, якими є загальний та галузевий аналіз державної політики, політичний аналіз, політичне прогнозування, консультування та експертиза. Зокрема доведено, що аналітичне дослідження державної політики являє собою логічно обґрунтовану послідовність дій аналітиків, спрямованих на вироблення альтернатив-порад щодо змісту і форм реалізації державної політики в конкретних сферах суспільного розвитку. Методологія аналітичного дослідження втілюється в наборі видів, методів аналізу, способів збирання та обробки інформації, адекватних меті. Завдання дослідження зводиться до доведення чи спростування наявності суспільно значущої проблеми та вибору шляхів її вирішення. Результатами аналітичного дослідження є опис реалій і остаточна порада. Порада має бути аргументована і обґрунтована як з погляду утилітарного підходу, так і з урахуванням змісту соціальної парадигми.
Політичне прогнозування в державному управлінні це процес розроблення науково обґрунтованого міркування про можливий розвиток політичних подій у майбутньому (спільне з прогнозуванням у політиці) у зіставленні їх із спрямованою на суспільство адміністративно-управлінською діяльністю (бездіяльністю) держави, її окремих органів або посадових осіб (що є відмінним від прогнозування в політиці); передбачення результатів та наслідків такої діяльності, що проявляються в стані політичної системи та її впливі на державну владу. Також пропонуємо розрізняти напрями й процедури консультування з питань державної політики і суто політичне консультування. Перше стосується суспільно значущих державно-управлінських дій суб’єкта державної влади, друге власне стану державної влади її суб’єкта.
Політична експертиза в державному управлінні (на відміну від правової, економічної та інших видів експертиз), по суті, виступає специфічною формою консультування. Її застосування передбачає, що управлінське рішення вже прийнято, але суб’єкт рішення має сумніви щодо політичних складових його реалізації. У перспективі політична експертиза має стати якщо не нормативною, то принаймні усвідомлено бажаною процедурою процесу прийняття управлінського рішення.
5. Виділено специфічні категорії, процедури й технології політичної аналітики: політичний ризик, соціально-політичний моніторинг, оцінювання ефективності взаємодії суб’єктів державної політики та оцінювання політичних наслідків тощо. Це дало змогу охарактеризувати їх роль і місце в системі політичної аналітики в державному управлінні. Очевидно, що саме означення дефініції як аналіз політичного ризику” підкреслює спробу системного підходу з погляду організації цього аналітичного процесу разом з логічним завершенням у вигляді створення державного механізму аналізу політичного ризику та управління ним, включаючи також елементи публічної презентації його результатів.
Будучи, по суті, неодмінною прикладною технологією, соціально-політичний моніторинг у державному управлінні допомагає зробити процеси, що відбуваються у політичній сфері суспільства, більш передбачуваними і керованими. Соціально-політичний моніторинг у державному управлінні це перманентний процес, що передбачає виявлення ряду суттєвих ознак соціально-політичної ситуації, яка оточує суб’єкт державного управління та впливає на його управлінську діяльність. Оцінювання результативності й ефективності взаємодії органів державної влади, спрямованої на реалізацію державної політики, розглядається як необхідна передумова раціоналізації державно-управлінської діяльності. Оцінювання результативності й ефективності є також суспільною вимогою до політичного аналізу державної політики.
6. Сформульовано та обґрунтовано концептуальні засади однієї з найважливіших та досі малорозроблених в Україні складових політичної аналітики в державному управлінні політичного аналізу та розроблено комплексну технологію застосування процедур політичної аналітики в процесі прийняття і впровадження політичних і державно-управлінських рішень в Україні. З’ясовано, що предмет політичного аналізу в державному управлінні відмінний від предмета аналізу державної політики, ним є ті втрати, яких державна влада може зазнати, або здобутки, які вона може отримати внаслідок існування певної суспільно значущої проблемної ситуації та дій її учасників.
Політичний аналіз у державному управлінні містить у собі три основних компоненти: аналіз сформованої політичної ситуації та проблем (загроз або можливостей), які вона викликає, прогнозний аналіз щодо її розвитку і поради щодо прийняття компетентних політичних рішень. Також це сукупність різних методик, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичної ситуації в цілому, висунення припущень із приводу їх можливого розвитку і прийняття суб’єктами державної влади компетентних політичних рішень. Метою політичного аналізу в державному управлінні є виявлення механізмів, завдяки яким державна влада суб’єктів виникає, зберігається і примножується в межах права та соціальної парадигми (у національних, регіональних і місцевих масштабах).
Технологія застосування процедур політичної аналітики в державному управлінні являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обґрунтованих державно-управлінських рішень, які на відміну від звичайних вольових рішень ґрунтуються не на інтуїтивних, емоційних або меркантильних міркуваннях суб’єктів державної влади, а на обґрунтованих висновках, підкріплених консолідованою думкою громадськості та інших зацікавлених сторін. Комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб’єктів державного управління, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи державного управління.
7. Надано рекомендації щодо практичного впровадження результатів дисертаційного дослідження, у тому числі удосконалення системи політико-аналітичного супроводу процесів державного управління й місцевого самоврядування в Україні.
Перспектива ефективного удосконалення такої системи полягає в тому, що її розвиток має відбуватися принаймні у трьох напрямах:
- модернізація структури, форм і методів діяльності експертно-аналітичних підрозділів органів державної влади й місцевого самоврядування та спеціалізованих державних науково-аналітичних установ;
- упровадження ефективної системи координації взаємодії цих інституцій між собою;
- розвиток інформаційно-аналітичного співробітництва між органами державної влади та місцевого самоврядування і недержавними аналітичними центрами.
Цілеспрямована і поетапна реалізація вищевикладених напрямів та заходів, спрямованих на формування не лише теоретико-методологічних, а й організаційних засад національної системи наукового та експертно-аналітичного супроводу процесів вироблення та впровадження державної політики, державного управління й місцевого самоврядування, сприятиме підвищенню ефективності й результативності її діяльності, розвитку демократії та громадянського суспільства, європейській та загальносвітовій інтеграції України в найближчій часовій перспективі.
8. Виявлено тенденції, шляхи й перспективні напрями розвитку недержавної політико-аналітичної спільноти в Україні. Основна увага недержавної аналітичної спільноти в Україні спрямована на дослідження й моніторинг процесів національного державотворення і соціально-політичного реформування, розвитку громадянського суспільства і ринкової економіки, дотримання в Україні прав і свобод людини.
Працюючи значною мірою завдяки фінансовій підтримці міжнародних недержавних організацій, які ставлять за мету поширення і розвиток демократії, вітчизняні НАЦ виступають вагомим фактором демократичних перетворень в Україні. Однак ця діяльність могла б розвиватися ефективніше у співпраці НАЦ з політичними партіями й органами державної влади. Перспективами подальшого розвитку недержавної аналітичної спільноти в Україні є не стільки подальше збільшення їх кількості, скільки еволюційна селекція НАЦ, найбільш спроможних діяти самостійно (без постійної міжнародної підтримки) в умовах громадянського суспільства і ринкової економіки України. Це, у свою чергу, має спричинити процеси інтеграції вітчизняних НАЦ, створення кількох потужних аналітичних асоціацій.
Загалом результати дослідження показали, що найбільш перспективним у майбутньому механізмом взаємодії державних і недержавних аналітичних установ в Україні виступатиме обмін аналітичною інформацією шляхом прямої співпраці у виконанні окремих аналітичних проектів, проведення спільних науково-комунікативних заходів та відкритої публікації основних результатів аналітичних досліджень (як НАЦ, так і державних установ). Більшої уваги з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування потребують механізми формування та розміщення державного замовлення НАЦ на виконання аналітичних досліджень. Лишається відкритим питання удосконалення механізмів правового регулювання діяльності вітчизняних НАЦ як щодо їх фінансування, так і захисту колективних авторських прав.
Важливим механізмом як налагодження співпраці держави з НАЦ, так і розвитку аналітичної спільноти в цілому є впровадження професійної підготовки політичних аналітиків в Україні.
9. Здійснено практичну апробацію запропонованих підходів, моделей і методик політичної аналітики в державному управлінні на прикладі аналізу політичних процесів, пов’язаних з євроатлантичною інтеграцією України. Апробація показала, що висновки політичного аналізу державної політики в певних випадках можуть не збігатися з висновками загального та галузевого аналізу окремих аспектів державної політики. Поради аналітиків державної політики, які спрямовуються на здійснення низки заходів економічного, соціального, зовнішньополітичного тощо характеру, не завжди можуть бути підтверджені результатами політичного аналізу державної політики. Останній засвідчує, що в соціально-політичній ситуації, яка складається в країні, з великою вірогідністю може негативно позначитися на тому чи іншому аспекті державної політики, неналежно узгодженої з громадською думкою та інтересами зацікавлених сторін, що призводить до зростання політичного напруження, зміни у ставленні більшості населення до провідників певного політичного курсу та загалом не сприяє формуванню суспільного авторитету державної влади.
Порада політичного аналітика також може відрізнятися від порад з аналізу державної політики. Зокрема, у випадку з аналізом процесів євроатлантичної інтеграції України з’ясовано, що основні кроки державної політики, спрямовані на політичну, економічну й військову інтеграцію України в НАТО, втрачають сенс за відсутності підтримки самого євроатлантичного вектора політики з боку більшості населення України. Це загалом засвідчило відмінність природи процедур аналізу державної політики і політичного аналізу в державному управлінні, які, однак, мають становити в сукупності цілісний комплекс аналітичного супроводу процесів формування та реалізації державної політики.
10. Позначено перспективи подальших наукових досліджень з політичної аналітики та впровадження їх результатів у системі державного управління, що полягають у сфері:
- розроблення та впровадження технологій експертизи, оцінки та моніторингу соціально-політичного стану та інституційного розвитку громадянського суспільства;
- науково-методичного забезпечення експертно-консультативної діяльності аналітичних підрозділів органів державної влади та місцевого самоврядування;
- розширення інформаційного банку міжнародного досвіду державотворення та соціально-політичного реформування;
- розширення мережі інформаційно-аналітичних підрозділів з моніторингу регіональної політики;
- створення нормативних дисциплін та розробки тренінгів з демократичного державного управління та публічної політики для підвищення професійної кваліфікації працівників апаратів органів державної влади та місцевого самоврядування тощо.
Метою подальших наукових досліджень у галузі політичної аналітики в державному управлінні також є сприяння демократичному реформуванню вітчизняного державного управління, зокрема підвищенню ефективності та результативності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, налагодженню їх взаємодії з суб’єктами громадянського суспільства та ринкової економіки.

На завершення викладу висновків дисертаційного дослідження проблеми формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні слід додати, що в Україні, як і в усьому світі, існують і, безумовно, мають право на існування, різні школи політичної аналітики. Основна їх відмінність у тому, який акцент робиться на той чи інший підхід чи напрям дослідження та яка методологія використовується в дослідженні. Тому поліпарадигмальність політичної аналітики витупає не як перепона, а як стимул для подальшого наукового розвитку.
Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним системним дослідженням теоретико-методологічних засад політичної аналітики в Україні, що закладає основи формування нової вітчизняної науково-прикладної школи політичної аналітики в державному управлінні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абизов В.Є. Політичне рішення: механізм прийняття. К.: НІСД, 1995. 63 с.
2. Авер’янов В. Б., Алєксєєнко І. В., Андрєєв С. С. Політологічний енциклопедичний словник / Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького; Укр. асоц. політологів / Ю.С.Шемшученко (відп. ред.), ВП. Горбатенко (упоряд.). 2.вид., доп. і пер. К.: Генеза, 2004. 735 с.
3. Актон Д. История свободы в эпоху христианства // О свободе. Антология западноевропейской классической либеральной мысли. М.: Прогресс., 1995. С. 397.
4. Актуальні питання євроатлантичної інтеграції України. / За заг ред. В.П.Горбуліна. К.: ДП „Євроатлантікінформ”, 2005. Вип. 5. 364 с.
5. Актуальні проблеми інтеграції України в НАТО: громадська думка та експертні оцінки. / За заг. ред В.П.Горбуліна. К.: ДП „Євроатлан-тікінформ”, 2005. Вип. 4 (1). 224 с.
6. Альгин А. Риск и его роль в общественной жизни. М.: Мысль, 1981. 187 с.
7. Аль-Фараби. Метафізики или „Божественная наука” // Філософія політики: Хрестоматія: у 4 т. / Авт. упоряд. В.П.Андрущенко та ін. К.: Знання України, 2003. Т.1. С. 177 211.
8. Амелин В.Н., Дегтярев А.А. Опыт развития прикладной политологии в России// Полис. 1998. №3. С. 157 178.
9. Аналіз вигід і витрат: Практ.посіб. / Секретаріат Ради Скарбниці Канади / Пер. з англ. С.Соколик. К.: Основи, 1999. 175 c.
10. Аналітичні записки з розробки напрямів державної політики / Укл. В.Романов, О.Кілієвич. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 236 с.
11. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління / Укл. Г.Райт, пер. В.Івашко. К.: Основи, 1996. 128 с.
12. Аренд, Ханна. Начала тоталитаризма // Філософія політики: Хрестоматія: у 4 Т. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущенко (кер.) та ін. К.: Знання України, 2003, Т. 3. С. 217 233.
13. Аристотель. Политика // Собр. соч.: в 4 т. М.: Мысль, 1984. Т. 4. С. 570.
14. Арон, Раймонд. Демократия и тоталитаризм // Філософія політики: Хрестоматія: у 4 Т. / Авт.-упоряд. В.П.Андрущенко (кер.) та ін.. К.: Знання України, 2003, Т. 3. С. 183 195.
15. Арон, Раймонд. Эссе о свободах: „универсальной и единственной свободы не существует” // Полис. 1996. № 1. С. 128 138.
16. Артхашастра, или Наука политики. М.: Полития. 1993. 370 с.
17. Атаманчук Г.В. Политический процесс и государственная политика // Свободная мысль. 1991. № 18. С. 69 76.
18. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
19. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика / пер. з англ. К.: Основи, 2000. 190 с.
20. Афанасьев В.Н., Юзбашев М.М. Анализ временных рядов и прогнозирование. М: Финансы и статистика, 2001. С.189 216.
21. Ахвердибеков С. Б., Багмет А. М., Бєкова В. В. Політологія: Конспект лекцій / УДМТУ ім. адм. Макарова; МДГУ / О.В. Бобіна (ред.). Мик.: УДМТУ, 2003. 79 с.
22. Ахрименко А.С. Политическое прогнозирование на российском фоне // Политические науки, 1999, № 1, С. 20 32.
23. Багмет М. О., Коротеева В. О., Бакалець О. Г. Основи політологічних знань: Навч. посіб. / ред. О.Л.Істоміна. Мик.: УДМТУ, 1999. 208 с.
24. Багмет М.О. До питання про формування політичної нації // Наук. праці: Наук.-метод. журн. Мик.: Вид-во МАГУ ім. П.Могили, 2002. Вип. 9. Політичні науки. С. 36 41.
25. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
26. Бакуменко В.Д., Кальниш Ю.Г., Руденко О.М. Особливості застосування інноваційних фільтрів в процесі пошуку евристичного змісту наукового дослідження // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 3 (21). С. 12 19.
27. Балуев Д.Г. Введение в политический анализ. Учебное пособие. Н.Новг.: ННГУ, 2000. 315 с.
28. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. К.: МАУП, 2000. 384 с.
29. Бейме, фон К. Политическая теория: эмпирическая политическая теория / Политическая наука: новые направления / ред. Р.Гудина и Х.-Д. Клингеманна. М., 1999. С. 34 73.
30. Бек У. От индустриального общества к обществу риска // THESIS. 1994. №5. С. 161 168.
31. Бекон, Френсис. Опыты и наставления нравственные и политические // Філософія політики: Хрестоматія: у 4 т. / Авт. упоряд. В.П.Андрущенко та інш. К.: Знання України, 2003. Т.1. С. 309 319.
32. Бекон, Френсис. Новая Атлантида // Сочинения в двух томах. М.: Мысль (Философское наследие), 1978. Т. 2. С. 485 518.
33. Бекон, Фрэнсис. Соч.: В 2 т. М.: Наука, 1977. Т. 1. С. 401.
34. Бентам, Иеремия. Введение в основания нравственности и законодательства. (An Introduction to the Principles of Morals and Legislation) / Капустин Б.Г. (пер.), предисл., примеч.). М.: РОССПЭН, 1998. 415 с.
35.&nb